Співочі можливості дітей шкільного віку

Размещено на http://allbest.ru

Контрольна робота

на тему:

«Співочі можливості дітей шкільного віку»

Стан усіх областей сучасної системи освіти і виховання спонукає педагогів самих різних спеціальностей вести пошук нових методів, нових підходів і концепцій навчання. Не є винятком і все, що пов'язане з голосом: професійний вокал, хорова робота в самодіяльності, вокально-хорове навчання дітей, сценічна мова.

Говорити красивим виразним голосом так само приємно, як модно одягатися, чистити зуби і вітатися при зустрічі. Icнує чотири напрямки роботи з дитячими голосами. Перше, найпоширеніше - «експлуатаційне». Суть його проста: йде відбір дітей, здатних більш-менш чисто інтонувати і з ними розучується репертуар - як дитяча музика, так і аранжування класики. Якість таких хорів залежить від можливості відбору, тобто від того, де працює хор і від музичної та вокальної культури керівника, його вокального слуху і можливостей власного голосу.

Момент експлуатації полягає в тому, що з дітьми не проводиться ніяка спеціальна робота по постановці голосу, в результаті чого діти співають кожен в силу свого розуміння справи. А розуміння таке: якщо у дитини немає жодних уявлень про голос, крім повсякденної мови, то дитина буде інтонувати мовним голосом, тобто співати в «грудному» регістрі у міру його природних звуковисотних і динамічних можливостей (в основному в 1 октаві). голосовий слух музичний спів

Такі хори зазнають труднощів у виконанні класики як у темброво-образному відношенні, так і в реалізації теситури і діапазону. Солістами в таких колективах стають від природи обдаровані діти, причому, необов'язково у вокальному відношенні, швидше - в слуховому і координаційному, яких звичайно одиниці. Їх спів - це виразна мелодекламація.

У таких хорах спостерігаються часті захворювання дітей (особливо вузлові ларингіти), у дорослому стані колишні хористи експлуатаційних хорів, як правило, не співають. Найстрашніше у всьому цьому, це система звітності творчої роботи дитячих колективів, що полягає у виступах на різних урочистих заходах, коли якість роботи оцінюється не фахівцями, і не за вокально-музичним рівнем хору, а за масовістю.

Наступний напрямок відрізняється тим, що музика пишеться спеціально для дітей і спеціально для розвитку їх вокальних здібностей. Дітям пропонується музичний матеріал ігрової ситуації (дитяча опера), де оригінально і дуже поступово підвищуються рівні складності.

Спів надає могутнiй емоційний вплив, як на слухачів ,так і на самого співаючого, ніякий музичний інструмент не може змагатися з голосом - цим чудовим даром природи, який з дитинства потрібно берегти та відповідним чином виховувати.

Спів не тільки приносить задоволення, але також і розвиває його слух, дихальну систему, яка тісно пов'язана з серцево-судинною системою, отже, дитина мимоволі, займаючись дихальною гімнастикою, зміцнює своє здоров'я. В Японії, наприклад, де широко поширена дихальна гімнастика, рідко зустрічається інфаркт міокарда.

Спів тренує також артикуляційний апарат, без активної роботи якого мова людини стає нечіткою, безглуздою, до слухача не доходить головний компонент мови - її зміст. Правильна, ясна мова характеризує правильне мислення.

Голос у людини з'являється з моменту народження (уроджений, безумовний захисний рефлекс). На базі цього рефлексу шляхом утворення ланцюгових, умовно-рефлекторних реакцій, виникає розмовний і співочий голос. У цьому йому допомагають і слух, і зір, і артикуляційний апарат, дуже багатий кінестетичними рецепторами (м'язове почуття).

Головну роль у співі виконує гортань (звичайно, спільно з диханням).

Слух є головним регулятором і коректором співочої поведінки гортані і всього голосового апарату, йому насамперед має бути приділена увага при вихованні голосу. Слух розвивається не попутно і не одночасно з голосом, як про це часто пишуть, а його розвиток і виховання повинно йти завжди попереду. Звукові образи накопичуються в коморах слухової пам'яті ще до їх використання в мові або співі: у цьому відношенні навколишнє середовище має величезне значення. Чим раніше це накопичення відбувається, тим краще. Вже з маленького віку діти повинні чути навколо себе м'які, спокійні голоси, а не грубі окрики.

Найбільш сприятливі умови для музичного та вокального розвитку в дитячих садках. Діти співають там щодня, що дуже важливо для тренування голосового апарату. Виникає питання: чому ж співають дошкільнята, якщо в них тільки до 7-8 років починається формування вокальних м'язів? Співають вони головним чином за рахунок натягнення голосових зв'язок за допомогою зовнішніх, так званих персні-щитовидних м'язів, внаслідок чого голосок у них малий по діапазону (не більше однієї октави) і невеликий за силою. Різниці у побудові голосового апарату у хлопчиків і дівчаток в цьому віці не відзначається. Багато м'язiв слабо розвинені.

Шкільний вік ми ділимо на три періоди:

1) домутаційний;

2) мутаційний;

3) пiслямутаційний.

Значення слуху для співу, особливо наочно, виявилося при вивченні поганої інтонації у першокласників.

Більшість погано інтонуючих страждала тим або іншим дефектом органів слуху. Багато інфекцій дають ускладнення на слуховий орган, викликаючи зниження слуху, а для музиканта і співака гострота слуху абсолютно необхідна. Ось чому ми починаємо огляд співаючих завжди з органу слуху.

Музиканти-педагоги дуже часто зустрічаються в своїй практиці з випадками так званого «немузичного слуху». Таких дітей нерідко усувають від загальної музичної освіти і в першу чергу - від уроків співу. У дітей поступово створюється глибокий комплекс уявлень про свою музичну меншовартiсть, від якого він не може позбутися частіше всього до кінця життя. Треба спробувати протягнути таким дітям руку допомоги, і вони змінять свій погляд на безнадійність положення. Причини неточного інтонування можуть бути й інші, ніж низький рівень розвитку звуковисотного слуху.

Було встановлено, що у домутаційному періоді якість звуковисотного інтонування тісно пов'язане з використанням голосових регістрів:

1) в фальцетному регістрі домогтися чистоти інтонування легше, ніж у будь-якому іншому;

2) у натуральних регістрах інтонація чистіше, ніж при змішаному голосоутворенні;

3) причини фальшивої інтонації на окремих верхніх звуках у співаків пов'язані з регістровим перевантаженням цих звуків;

4) невміння правильно інтонувати мелодію навіть простої пісеньки відбувається найчастіше через використання дітьми виключно грудного механізму голосоутворення.

Дітям при грудному регістрі звучання голосу важко правильно проінтонувати будь-яку мелодію в діапазоні більше терції. Маючи часто непоганий музичний слух, вони гудуть у межах 2-х, 3-х звуків. Причина цього не сенсорна, а функціональна, це відноситься до дітей, які в процесі мовлення використовують лише грудну манеру голосоутворення. Мова їх відрізняється монотонністю, інтонаційною нерозвиненістю, вузьким звуковим діапазоном. Те ж саме відбувається з голосом, коли така дитина природно намагається співати, використовуючи напрацьований у мові грудний механізм фонації.

Якщо вчитель зуміє налаштувати голос такого учня на фальцетне звучання, то його звуковисотний діапазон різко розширюється, і дитина відразу починає правильно інтонувати, хоча й незвичним для нього тоненьким голосом за рахунок фальцетного режиму голосоутворення.

Навiть якщо з'явилося вміння правильно інтонувати в фальцетному регістрі, необхідно ще раз закріплювати вивчене на наступних заняттях, поки воно не перейде в навички при будь-якому способі голосоутворення.

Якщо у дитини щось не виходило, вона зазвичай втрачає інтерес до справи і намагається її уникати. Якщо це спів, то вiн викликає у дитини негативну емоцію на співочу діяльність, а, отже, складається і відповідне ставлення до навчання і нерідко в цілому до уроку «музики». І раптом у нього так легко вийшло! Відкриття у себе здатності правильно виконувати мелодію з усіма, повністю змінює його ставлення до предмета.

Вокально-хорова робота в дитячому хорі проводиться відповідно до психофізіологічних особливостей дітей різних вікових груп, кожна з яких має свої відмінні риси в механізмі голосоутворення. Організовуючи дитячий хор, керівник повинен обов'язково враховувати ці здібності, дотримуватися однорідності вікового складу колективу.

Основна умова правильної постановки вокального виховання - підготовленість керівника до занять співом зі школярами. Ідеальним варіантом стає той випадок, коли хормейстер володіє гарним голосом. Тоді вся робота будується на прикладах, що проводяться самим хормейстером. Виховання вокально-хорових навичок вимагає від хористів постійної уваги, а значить, інтересу і працьовитості. Більшість фахівців різними шляхами приходять до однієї простої істини: дитячий голос, що володіє своєрідністю тембрів, знаходиться в постійному розвитку і змінах, в залежності від розвитку організму дитини.

Спів у дитячому хорі не тільки не шкідливий, але й корисний. Спів сприяє розвитку голосових зв'язок, дихального та артикуляційного апаратів. У дитячому хорі слід цілком виключити форсований спів. Дитячому голосу взагалі протипоказано голосний спів навіть у середньому і старшому віці, коли голосовий м'яз в основному сформований. Співати слід з граничною обережністю.

Деякі діти помилково вважають, що, чим голосніше вони співають, тим краще. Це не зовсім так, навіть якщо залишити осторонь виразність співу. Пісня повинна виконуватися у точній відповідності з вказівками композитора і диригента та інтерпретацією. Все це залежить від змісту та настрою співу. А весь час співати голосно це безглуздо, і некрасиво. Коли дитина змушує себе голосно співати і безперервно форсує звук, вона може просто втратити голос.

Співати треба не напружуючись, з максимальною природністю - тільки при дотриманні цієї умови створюються передумови для успішного розвитку вокальних даних. Співати занадто високо або занадто низько теж небажано, тому що голос може втратити свою дзвінкість і силу.

Тільки регулярний спів у зручному діапазоні допомагає розвинути голос. Відомо, що діти люблять покричати. Особливо це властиво хлопчикам. Всі помічали, який шум і гул стоїть підчас дитячих ігор у футбол, хокей, волейбол. Крик завдає безсумнівну шкоду голосовому апарату. При наявності дефектів голосового апарату дитина співає неправильно, причому створюється помилкове враження, ніби у неї музичний слух не розвинений. Буває так, що точно співати мелодію дітям перешкоджає застуда (хрипота). Ось чому треба розмовляти з дітьми про те, як дбайливо ставитися до свого голосу.

Величезну роль у звукоутвореннi грає співоче дихання. Залежно від віку, дихання видозмінюється. Увага хормейстера повинна бути постійно направлена на співоче дихання, природне, глибоке і рівне. Момент утворення звуку називається атакою. Розрізняються три види атаки: тверда, м'яка і придихова.

Тверда атака: зв'язки змикаються щільно, звук виходить енергійний, твердий. М'яка атака: зв'язки замикаються менш щільно, звук виходить м'який. Придихова атака: зв'язки змикаються не повністю. Найчастіше придихова атака свідчить про хвороби горла, можливi вузлики на зв'язках, загальною млявості зв'язок, слабкому вдиху і видиху. У практиці хорового співу слід домагатися у дітей змикання зв'язок, використовуючи м'яку і тверду атаки.

Під час роботи з дитячим хором рекомендується віддавати перевагу м'якiй атацi, як найбільш щаднiй для голосового апарату. Своєрідною перевіркою правильного співочого дихання служить вдих. У цьому випадку співак самконтролює свій вдих, стежить за вдихом товаришів, без поштовху закінчує спів і знову бере дихання, повторюючи той самий звук.

Загалом дитячі голоси відрізняються легкістю, прозорістю, дзвінкістю і ніжністю звуку. Вони діляться на дисканти і альти. Дискант - високий дитячий голос, його діапазон до 1 октави - соль 2, альт - низький дитячий голос, його діапазон - соль - мі 2.

Розрізняють три етапи розвитку дитячого голосу,кожному з яких відповідає певна вікова група.

1. 7-10 років. Голоси хлопчиків і дівчаток, загалом, однорідні і майже всі -дисканти. Поділ на першi і другi голоси умовний. Звучання голосу властиве головне резонування, легкий фальцет, при якому вібрують тільки краї голосових зв'язок (неповне змикання голосової щілини). Діапазон обмежений звуками ре1 - ре2. Найбільш зручні звуки - мі1 - ля2. Тембр дуже нерівний, голосні звучать строкато. Завдання керівника - добиватися можливо більш рівного звучання голосних на всіх звуках невеликого діапазону.

2. 11-13 років, предмутаційний період. До 11 років в голосах дітей, особливо у хлопчиків, з'являються відтінки грудного звучання. У зв'язку з розвитком грудної клітини, більш поглибленим диханням, голос починає звучати більш повно і насичено. Голоси хлопчиків виразно поділяються на дисканти та альти. Вони легкі та дзвінкі.

Усвідомлення дітьми того, що коли вони співають разом, дружно, виходить добре і красиво, усвідомлення кожним із них того, що він бере участь у цьому виконанні і що пісня, заспівана хором, звучить виразніше і яскравіше, ніж якби він заспівав її один, - усвідомлення цієї сили колективного виконання надає на юних співаків колосальний вплив.

Список використаної літератури

1. В. Г. Соколов. Робота з хором - М., 1967р.

2. Г. П. Стулов. Теорія і практика роботи з дитячим хором. - М., 2002р.

3. Л. Андрєєва, М. Бондар, В. Локтєв, К. Птах. Мистецтво хорового співу - М., 1963р.

4. Л. П. Ятло. Теорiя та методика роботи з дитячим хором. - Умань., 2008р.

Размещено на Allbest.ru