Організаційно-педагогічні умови професійної підготовки і вдосконалення працівників державних установ соціального страхування в Польщі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Тернопільський ДЕРЖАВНИЙ педагогічний УНІВЕРСИТЕТ

імені Володимира гнатюка

УДК 378.3:369(438)

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

І ВДОСКОНАЛЕННЯ ПРАЦІВНИКІВ ДЕРЖАВНИХ УСТАНОВ

СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ В ПОЛЬЩІ

13.00.04 теорія і методика професійної освіти

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Ян Мельжинський

Тернопіль - 2001

Анотація

Мельжинський Ян. Організаційно-педагогічні умови професійної підготовки і вдосконалення працівників адміністративних установ соціального страхування в Польщі. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 -- теорія і методика професійної освіти. Робота виконана в Тернопільському державному педагогічному університеті ім. Володимира Гнатюка та у Вищій школі педагогічній в м. Зелена Гура (Польща).

У дисертації на основі теоретико-методичного підходу досліджено процес підготовки і професійного вдосконалення працівників соціального страхування в Польщі. Обґрунтовано такі поняття, як “соціально-професійна адаптація”, “професійний розвиток” та “особистісно-професійна характеристика”; запропоновано шляхи професійної підготовки та вдосконалення працівників державних установ соціального страхування.

Представлено модель розвитку та професійного вдосконалення на прикладах закладів соцстраху та проаналізовано отримані результати.

Ключові слова: професійне вдосконалення, професійний розвиток, навчання працівників, професійна освіта, соціально-професійна адаптація, професійна практика, професійна кваліфікація, зайнятість, особистісно-професійна характеристика службовця.

Mельжинский Ян. Организационно-педагогические условия профессиональной подготовки и усовершенствования работников административных учреждений социального страхования в Польше. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности: 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. Работа выполнена в Тернопольском государственном педагогическом университет имени Владимира Гнатюка и Высшей школе педагогической в г.Зелена Гура (Польша).

В диссертации на основе теоретико-методического анализа исследуется процесс подготовки и профессионального усовершенствования служащих социального страхования в Польше. Обосновано значение таких понятий, как: “социально-профессиональная адаптация”, “профессиональное развитие” и “личностная профессиональная характеристика”; предлагаются пути профессиональной подготовки и усовершенствования служащих государственных учреждения социального страхования.

Представлено модель развития и профессионального усовершенствования служащих на примере учреждений социального страхования. Созданию этой модели предшествовало определение основных черт профессионального силуэта работника административного учреждения социального страхования. К основным параметрам силуэта относятся: умение планировать свою работу, предприимчивость и инициативность; организационные умения с ориентацией на современные требования социальной защиты населения; способность к самообразованию; самоконтроль и самооценка своего поведения на рабочем месте; умение общения с клиентами, советоваться с сослуживцами, учитывать чужое мнение. К личностным качествам служащего соцстраха принадлежат: заботливость об интересах клиента, доброжелательность толерантность поведения, открытость и комуникативность, творческая и общественно полезная направленность личности, добросовестное отношение к своим служебным обязанностям самодисциплина, ответственность за принятое решение, беспристрастность и др.

Модель профессионального совершенствования служащего соцстраха состоит из таких базовых компонентов: изучение потребностей и целей переподготовки специалиста; разработка содержания и методического обеспечения, прежде всего соответствующих учебных планов и программ; подготовка преподавательских кадров по переподготовке служащих соцстраха; реализация учебных планов, создание оптимальных организационно-педагогических условий для этого; совершенствование оценки процесса и результативности обучения. Наиболее эффективными формами профессионального совершенствования сотрудников оказались: подготовительные аппликационные курсы; двухгодичные Высшие школы последипломного образования; заочные вузы с основными направлениями: экономика, администрирование, право, маркетинг; курсы повышения квалификации по различным специализациям; обучение на рабочем месте; самообразование; семинары и тематические конференции.

Анализ системы обучения служащих в условиях учреждений социального страхования свидетельствует о ее эффективности при условии дидактически обоснованной организации.

Внедрение предложенной модели системы профессионального усовершенствования работников административных учреждений соцстраха предусматривает реализацию следующих организационно-педагогических условий: создание в общеобразовательных школах дидактических центров, объединяющих в один комплекс административные лицеи, административные послелицейные школы и высшие школы общественной администрации; разработка и реализация программ сотрудничества профтехшкол и вузов; создание комплексных планов усовершенствования служащих учреждениями соцстраха; повышение профессионализма преподавательских кадров; включение в программы подготовки выпускников школ и вузов к работе в соцстрахе компонентов специальных умений и личностных качеств; приспособление учебных программ к стратегии развития и потребностей фирмы и др.

Ключевые слова: профессиональное усовершенствование, профессиональное развитие, обучение работников, профессиональное образование, социально-профессиональная адаптация, профессиональная практика, профессиональная квалификация, занятость, персонально профессиональная характеристика служащих.

Yan Melzhynsky. Organizational and pedagogical bases of professional training and improvement of the state institutions social insurance employees in Poland. A manuscript.

Dissertation for the degree of candidate of pedagogical sciences according to speciality 13.00.04 - theory and methodology of professional education, Ternopil State Pedagogical University after Vladimir Hnatyuk, Ternopil,2000.

Based on theoretical and methodological approaches, the dissertation investigates the process of social insurance institutions implores training and professional improvement in Poland, as well as stresses the need for a change in the existing system. A number of such terms as “social and professional adaptation”, “professional development” and “person-centered professional characteristics” have been defined and the ways of professional training and refreshment of the above implores suggested.

There has been put forward a model of development and professional improvement on the example of social security institutions, and the results obtained have been thoroughly analysed.

Key words: “professional improvement”, “professional development”, “employees' training”, “professional education”, “social and professional adaptation”, “professional practice”, “professional qualifications”, “employment”, “person-centered professional characteristics of an employee”.

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Тернопільському державному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка та у Вищій школі педагогічній у м. Зелена Гура (Польща)

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор Петрулєвич Богуслав, Вища школа педагогічна в м. Зелена Гура, директор Інституту техніки;

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор Сметанський Микола Іванович, Вінницький державний педагогічний університет імені М.Коцюбинського, завідувач кафедри педагогіки;

кандидат педагогічних наук, доцент Васильєв Володимир Васильович, Дніпропетровський національний університет, завідувач кафедри соціальної роботи і кадрового менеджменту.

Провідна установа: Українська інженерно-педагогічна академія, кафедра педагогіки та методики професійного навчання, Міністерство освіти і науки України, м. Харків.

Захист відбудеться 28 грудня 2001 року о 12³⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 58.053.01 у Тернопільському державному педагогічному університеті імені Володимира Гнатюка за адресою: 46027, м. Тернопіль, вул. М.Кривоноса, 2.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка: 46027, м. Тернопіль, вул. М.Кривоноса, 2.

Автореферат розісланий 28 листопада 2001 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради Чайка В.М.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Суспільно-економічна реформа в Польщі зумовила необхідність розв'язання ряду нових завдань системи професійної освіти та підвищення кваліфікації спеціалістів. Проте, значна частина установ через об'єктивні причини і труднощі, наявність поточних, здебільшого організаційних і фінансових проблем профілюючої діяльності ставиться до цих завдань як до другорядних. Не береться до уваги, що застійні процеси у професійній кваліфікації працівників можуть суттєво знизити загальну ефективність роботи того чи іншого підприємства. Недооцінюється той факт, що бачення у кожному працівникові особистості, спрямованість на розуміння його як суб'єкта діяльності, налагодження міжособистісних стосунків - основа управління людьми. Працівники - це той цінний “капітал”, вартість якого зростає разом з їхнім професійним удосконаленням. Розвиток науки і техніки, необхідність постійного підвищення рівня знань та вмінь засвідчують, що безперервне навчання спеціаліста, його професійне зростання - невід'ємні аспекти реального цивілізованого суспільства.

Переміни в соціальній та економічній сферах, а особливо нові завдання в галузі державного будівництва, діяльності соціальних служб зумовлюють необхідність удосконалення професійної кваліфікації працівників та керівників адміністративних установ соціального захисту населення.

Соцстрах - найкрупніша установа соціального страхування в Польщі. Тут працює біля 40 тисяч працівників. З самого початку свого існування Соцстрах мав проблеми, пов'язані з підготовкою і професійним удосконаленням працівників. Низький рівень заробітної плати був причиною великої плинності кадрів, зниження вимог до освіти і кваліфікації працівників. Зростання кількості одиниць платежів, видів страхових внесків і осіб, які отримують страхові виплати, нові юридичні та фінансові правила страхування спричинили потребу у керівних кадрах, які мали б сучасний рівень управлінської підготовки.

Потреба пристосування польської до стандартів Європейського Союзу, а також провідна роль неперервної освіти і самоосвіти - основні стратегічні лінії реформи польської системи підготовки кадрів. Аналогічних позицій в освітній політиці дотримується й Україна, а тому дослідження ряду проблем професійної педагогіки, у тому числі тих, що стосуються удосконалення кваліфікації працівників сфери соціального страхування, на наш погляд, є актуальними для обох країн.

Єдина система професійної освіти, що функціонує сьогодні, охоплює широкий спектр напрямів і вузьких спеціальностей. Проте, незважаючи на потребу у нових професіях і спеціальностях, вона характеризується слабкою гнучкістю навчальних програм і організаційних форм, недостатнім рівнем кваліфікації викладацьких кадрів. Це призводить до того, що нинішня система професійної освіти не здатна оперативно та ефективно реагувати на швидкозмінні потреби ринку праці, особливо у сфері соціального захисту і обслуговування населення.

Аналіз загальних аспектів допрофесійної і професійної освіти, у тому числі виховання і політехнічного навчання, висвітлений у польській літературі Т. Новацьким, Е. Подоска-Філіпович, В. Рахальською, С. Шайкою, Й. Шанявським, В. Щербою.

Різносторонньо досліджені проблеми вибору професії, професійної практики, адаптації молодих спеціалістів на підприємствах, отримання нової кваліфікації тощо. Професійної освіти і вибору майбутньої професії стосуються наукові праці Х. Беднарчика, З. Волка, С. Карася, С. Качора, Й. Марциняка, Й. Новача, Б. Петрулєвича, С. Симелі, С. Сухого. Серед праць українських і російських учених, які займаються педагогічними проблемами професійної освіти молоді, важливими для нашого дослідження слід визнати роботи Н. Александрової, А. Глазунова, І. Зязюна, О. Коваленко, В. Маслова, Н. Ничкало, В. Полякова, І. Сасової та інших.

У проблематиці освіти й професійного вдосконалення важлива роль належить безперервній освіті працівників. Різним аспектам цієї проблеми присвячені роботи Р. Герлаха, Р. Врочинського, З. В'ятровського, С. Качора, Т. Новацького, А. Пиляка, Х. Хвалковського. Проблеми гуманітарних і виховних закладів у Польщі характеризують Й. Баран, К. Доктор, Й. Кульпинська, Й. Новак, Й. Поплуч, А. Сарапата, С. Чайка, Й. Штумський.

Окремі психолого-педагогічні і соціальні аспекти професійного вдосконалення фахівців розглянуті К. Венттою, З. Віатровським, З. Волком, Е. Гондзик, Х. Гонсіор, Т. Гродзинським, К. Едмунд, С. Качором, Т. Новацьким, Б. Петрулєвичем, Р. Піскжинською, А. Радевичем-Винницьким, В. Рахальською, А. Сарапетою, М. Фрейманом, Д. Фіц, Х. Храпкевич, С. Шоек, Й. Яніча.

Лише у незначній кількості робіт висвітлюються окремі питання підготовки і професійного вдосконалення працівників соцстраху. Юридично-організаційне забезпечення, зокрема, досліджували А. Бончковський, Е. Боровик, Т. Зелінський, В. Шуберт, Ч. Яцковяк. Проте названі автори не займались питаннями освіти і підвищення кваліфікації працівників соцстраху. До цього часу переважали теми, пов'язані з фінансами, орендою, пенсіями, комунікативними колізіями, майновими і правовими аспектами.

Викладені вище аргументи обумовили актуальність теми дисертації у формулюванні: “Організаційно-педагогічні умови професійної підготовки і вдосконалення працівників державних установ соціального страхування в Польщі”.

Зв'язок теми роботи з науковими напрямами, планами, темами . Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Вищої школи педагогічної в м.Зелена Гура і є складовою частиною колективної теми Інституту техніки “Організаційно-дидактичні основи реформування системи професійної освіти Польщі”.

Об'єкт дослідження - система підготовки і фахового вдосконалення працівників соцстраху.

Предмет дослідження - організаційно-педагогічні умови підвищення рівня підготовки і вдосконалення кваліфікації працівників установ соціального страхування Польщі.

Мета дослідження - обґрунтувати організаційно-педагогічні умови вдосконалення системи підготовки і підвищення кваліфікації працівників соціального страхування.

Гіпотеза дослідження - ми висловили припущення про те, що діюча система підготовки і підвищення кваліфікації працівників та керівних кадрів соцстраху є малоефективною і не відповідає сучасним вимогам соціального забезпечення громадян. Для корінного поліпшення цієї системи необхідна комплексна модифікація її організаційно-педагогічних основ з урахуванням різноманітності змісту і форм навчання та підвищення кваліфікації працівників. Великі потенційні і не використані можливості перепідготовки службовців є, перш за все, в установах соцстраху.

Завдання дослідження

1. Обґрунтувати теоретичні аспекти підготовки і професійного вдосконалення працівників.

2. Здійснити аналіз стану підготовки і професійного вдосконалення працівників соціального страхування в умовах школи, вищих закладів освіти і в установах. працівник страхування соціальний педагогічний

3. Розробити і експериментально перевірити організаційно-педагогічну модель удосконалення працівників соцстраху.

4. На основі результатів дослідження підготовки і професійного удосконалення працівників розробити організаційні і методичні рекомендації для Управління соцстраху.

Теоретико-методологічну основу дослідження становлять теорія пізнання, концепції професійної підготовки і вдосконалення кадрів, технологізації освіти, а також окремі статті Конституції Польщі і Конституції України, законодавчі акти Республіки Польщі та України про працю, Європейського Союзу про права людини.

Методи дослідження: теоретичні (аналіз наукових праць, документів соціальних установ, навчальних планів і програм; узагальнення результатів аналізу; моделювання теоретично обґрунтованих процесів, явищ тощо); емпіричні (констатуючі зрізи, педагогічний експеримент, інтерв'ю, анкетування); статистичні (обробка матеріалів анкетування, інтерв'ю та експерименту).

Експериментальною базою дослідження були відділи та інспекторати соцстраху у Зеленогурському районі, містах: Вроцлав, Легніца, Лодзь, Конін, Равич, Едунська Воля, Валбжих.

Наукова новизна роботи. На основі обґрунтованого в дослідженні професійного портрету вперше запропоновано модель підготовки і вдосконалення працівників соцстраху, яка визначає сутність, структуру і організаційно-педагогічні умови цього процесу. Модель передбачає розробку комплексу організаційно-методичного забезпечення, а також реалізацію різноманітних за рівнем складності і функціонального вдосконалення спеціаліста форм навчання: дворічні вищі школи, заочні вузи, спеціальні курси підвищення кваліфікації, навчання з метою актуалізації професійних і правових знань, семінари й тематичні конференції, самоосвіта. Уточнено технологічні аспекти навчання працівників безпосередньо в установах соцстраху.

Практична значущість роботи. Визначено напрямки і практичні шляхи підготовки і професійного вдосконалення працівників соціального страхування. Розроблено навчальні плани і програми, методичні матеріали, виявлено організаційно-педагогічні умови, що забезпечують реалізацію теоретично обґрунтованої моделі професійного вдосконалення працівників соцстраху.

Вірогідність отриманих результатів дослідження забезпечується: опорою на ґрунтовну теоретичну базу, новітні досягнення педагогічної науки; застосуванням методів, адекватних предмету дослідження; якісним аналізом та кількісною характеристикою його результатів.

Апробація і впровадження результатів дослідження. Основні результати роботи доповідались, обговорювались і отримали схвалення учених-педагогів, спеціалістів-практиків соціальної сфери на всепольських науково-практичних конференціях (Варшава, 1995, 1997; Зелена Гура, 1995, 1996, 1997, 1998, 1999; Вроцлав, 1998), а також на міжнародних наукових симпозіумах (Берлін, 1997, 1999; Вільнюс, 1997; Тернопіль, 1998, 1999). Методичні розробки, навчальна програма курсу “Ринок праці і прийом на роботу” впроваджені в Інституті техніки Вищої школи педагогічної в Зеленій Гурі і в Комплексі адміністративних шкіл в Сулехові. Отримані за результатами дослідження висновки були представлені комісії Контрольної ради соцстраху Польщі і використовуються на семінарах регіональних відділень і Контрольних рад, робочих служб Відділень працівників соцстраху.

Публікації. За темою дисертації опубліковано 12 праць, у тому числі: 8 статей, з яких 3 у фаховому виданні в Україні і 5 - у наукових виданнях Польщі; 2 методичні рекомендації; 2 тез конференцій. Всі публікації одноосібні.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (373 найменувань), додатків. Обсяг дисертації - 193 сторінки (без додатків). Робота містить 10 таблиць і 14 схем.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження обраної проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання, гіпотезу та методи дослідження, розкрито його наукову новизну та практичне значення, апробацію і впровадження основних результатів, сформульовано висновки про одержані результати дослідження.

У першому розділі дисертації “Теоретичні проблеми підготовки і професійного вдосконалення працівників” на основі всебічного аналізу літератури з питань теорії професійної підготовки та підвищення кваліфікації працівників і потреб ринку праці розкрито загальні аспекти професійного розвитку, професійної освіти. Охарактеризовано погляди на цю проблему відомих теоретиків педагогіки і психології: З. Віатровського, К. Чернецького, С. Карася, В. Рахальської, М. Тишкова, Т. Новацького, Й. Щепаньского, В. Фурманека та інших.

Ключовим поняттям у професійному розвитку є особистість професіонала, основними елементами якої виступають професійні знання, обов'язки, інтереси, та професійні захоплення, спеціальні здібності, професійна ідентифікація. Професійний розвиток - це процес, пов'язаний із прагненням людини зайняти своє місце у суспільному поділі праці, здобути професію, отримати роботу, досягнути професійної стабільності, ідентифікувати себе з обраною професією і досягти професійної майстерності.

У дисертації представлено обґрунтування фаз професійного розвитку людини в процесі здобуття освіти у навчальних закладах і на підприємствах. На думку науковців Польщі, на сучасному етапі розвитку суспільства особливого значення набуває перманентна освіта. Це обумовлено вимогами ринку праці і конкуренції робочої сили.

Підготовка і професійне вдосконалення робітників багато років були спрямовані на розв'язання завдань професійного навчання і робітничих курсів на підприємствах. Адміністративні реформи у професійному навчанні у повоєнні роки спричинили певні позитивні зміни у досліджуваній проблемі. Випробовування часом і незмінне підтвердження низкою досліджень отримала теза про потребу безперервного професійного вдосконалення працівників і комплексного прогнозування потреби у випускниках закладів професійної освіти - фахівцях за певними професіями і спеціальностями. Ця теза залишається актуальною і сьогодні.

У дисертації охарактеризовано основи реформи освіти із особливим акцентом на професійне навчання як важливий етап підготовки молоді до праці, в тому числі у галузі соціального страхування.

На основі теоретичного аналізу проблем підготовки і професійного вдосконалення працівників сформульовано такі положення:

1. З метою фахової підготовки професійні школи і вузи повинні акцентувати свою увагу на збільшенні професійної мобільності випускників з тим, щоб вони були здатні швидко і ефективно реагувати на потреби ринку праці, що змінюються.

2. У навчальних програмах слід передбачити змістовий аспект, який враховував би актуальні та перспективні потреби ринку праці. Ввести у програми теми, які розкривають особливості господарського життя і активних способів входження у ринок праці.

3. Вести у школах професійну консультацію, яка допомагали б учням здійснювати правильний вибір професії, у тому числі в галузі соціального страхування.

4. Розвинути систему зв'язків між школами, які здійснюють професійну освіту, і роботодавцями.

Аналіз проблеми професійного вдосконалення засвідчує, що найвагоміших наукових результатів досягнуто в обґрунтуванні її фундаментальних, методолого-теоретичних основ. Проте подальшого дослідження потребують питання організаційно-педагогічного характеру з урахуванням конкретних умов функціонування різних типів закладів, у тому числі адміністративних.

У другому розділі “Організаційні та змістові проблеми підготовки і професійного вдосконалення працівників” здійснено аналіз організаційно-педагогічних і правових основ системи підготовки і професійного вдосконалення працівників, а також її програмно-змістового забезпечення.

Виходячи з положень основних правових документів, перш за все Конституції Польщі і Кодексу про працю, можна зробити висновок, що роботодавці повинні сприяти підвищенню професійної кваліфікації працівників. Однак, як показує аналіз практики, ця вимога не завжди дотримується. У розділі характеризуються правові положення, які стосуються професійних практик учнів та студентів, вступного стажу, а також ходу професійної адаптації працівників. Проаналізовано трьохступеневу систему організації підготовки і професійного вдосконалення службовців соцстраху: Головний центр навчання, регіональні центри навчання і відділи. У сфері професійної освіти соцстрах співпрацює в обмеженому обсязі з вищими і середніми школами, передусім, у напрямку адміністративної роботи.

У дисертації з наукового погляду охарактеризовано навчальні програми в різних закладах - вищих школах державної адміністрації, середніх і післяліцейних школах державної адміністрації, післядипломних заочних вузах для працівників соцстраху, а також програми професійних практик учнів адміністративних шкіл і курсів стажистів для працівників, які закінчують вступний стаж роботи. Проаналізовано центральні, регіональні і галузеві програми навчання. Із цього аналізу випливає, що їх зміст актуалізує спеціальну підготовку, певною мірою сприяє розвиткові особистості працівника, його комунікативних умінь, культури обслуговування, організації роботи на рівні заступника керівника і т.п.

Дослідження засвідчило, що найбільша кількість працівників, які пройшли перепідготовку та підвищення кваліфікації, була у 1995-1999 роках у спеціальній сфері внутрівідомчого навчання. Проте організація навчання працівників, а особливо підбір груп, недостатнє обладнання аудиторій дидактичними засобами у відділах та Інспекторатах, наявність викладачів без педагогічної освіти і низький рівень їх педагогічної техніки не дають змоги забезпечити належну ефективність вирішення навчальних завдань. Остання теза підтвердилась думкою опитаних нами працівників, які закінчили навчання, а також тим фактом, що лише 12,7% викладачів мали фахову підготовку до викладацької діяльності.

Отже, хоча ряд положень Кодексу про працю є актуальними і покладають багато обов'язків на працівників та роботодавців, вони на практиці не сприяють професійному розвиткові працюючих, а також збільшенню інвестицій у цей процес. Відповідних доповнень у цьому польському законі потребують положення, що стосуються узгодження з Європейською громадянською картою , зокрема, щодо ст.10 Карти, за якою кожен робітник має право на пільги у доступі до професійного навчання.

У третьому розділі “Модель системи підготовки і професійного вдосконалення працівників соцстраху“ на основі аналізу досліджень проблеми підготовки і професійного вдосконалення працівників науково обґрунтовано шляхи модифікації цієї системи, а також представлено результати експерименту, які підтверджують правильність запропонованих рішень.

Проведені нами дослідження організаційно-педагогічних умов підготовки працівників соцстраху вказують на такі три важливі висновки: немає у Польщі і в Україні вузів, середніх професійних шкіл, які безпосередньо створені для потреб страхових установ; є вузи і професійні школи, які за профілем освіти близькі до професійних вимог страхових установ; поза системою освіти існують власні навчальні центри соцстраху (центральні, регіональні, внутрішні), які здійснюють підготовку кадрів.

Специфіку роботи працівників соцстраху визначають перш за все такі її риси: безпосередні контакти зі споживачами, які мають потребу у вирішенні різних життєвих справ (клієнтами тут є працівники державних, приватних, кооперативних фірм, власники, пенсіонери); нестабільність змісту службових обов'язків працівників, що випливають зі змін у законодавстві та в організаційних умовах системи страхування; великий діапазон сфери діяльності, яка охоплює як особисті справи громадян, так і справи юридичних осіб, що утворюють господарський комплекс країни.

Таким чином, широка сфера діяльності сектору страхувань державної адміністрації породжує труднощі у вирішенні правових проблем застрахованих і тих, хто страхує. Ось чому для працівника соцстраху важливо мати відповідний спектр різнопланових кваліфікацій та якостей.

У процесі проведеного нами дослідження визначено основні риси професійного портрету працівника соцстраху, зокрема: уміння планувати роботу і здатність до ініціативи; організаційні вміння і установка на сучасні вимоги; професійні вміння та здібності до самоосвіти; уміння самоконтролю й оцінки своєї поведінки; уміння радитися і прислуховуватись до чужої думки. Серед найважливіших особистісних якостей виділимо: творча і суспільна спрямованість, сумлінне ставлення до своїх службових обов'язків, самодисципліна, відповідальність за прийняте рішення, відкритість та комунікативність, безпристрасність, толерантність поведінки і повага до споживачів, турботливість про клієнта і доброзичливість.

Проведене нами обслідування працівників соцстраху вказує на те, що понад 53% із них не вміє визначити характер своєї роботи. Частина опитаних сподівається на хорошу зарплату та сприятливі умови роботи. Незначним фактором вибору сфери соціального страхування була можливість професійного розвитку, отримання нової кваліфікації. Лише 42% респондентів починало роботу з метою самореалізації.

Цікавим є той факт, що понад 85% обслідуваних після пробного періоду (стажування на робочому місці) впевнені у тому, що правильно обрали соцстрах сферою своєї професійної діяльності.

Не всі молоді працівники високо оцінюють знання, отримані ними під час професійного навчання, як придатні для роботи у соцстраху (65%). Вище оцінюють свою кваліфікацію працівники з вищою освітою і керівні кадри.

У подальшому дослідженні виявлялось уміння початківців у соцстраху до роботи з людьми, до вирішення проблем клієнтів, надання порад тощо. Лише 42% обслідуваних заявили про свою здатність працювати з людьми. Причому цей показник є суперечливим: респонденти зазначають, що добре працюється у дружньому колективі (біля 58% опитаних), але самостійне вирішення проблем клієнтів завдає їм багато клопотів. Лише 26% респондентів вважають, що можуть успішно працювати у цьому напрямку.

Дослідження системних рішень, що дозволяють здійснювати вдосконалення кваліфікації працівників, підтверджує, що не кожна установа соцстраху створює здоровий психологічний клімат щодо професійного розвитку своїх співробітників. Якщо установа приймає на роботу більше працівників, обслуговує більшу кількість клієнтів (громадян і фірм), то вона, як правило, частіше приймає правильні і ефективні рішення щодо вдосконалення кваліфікації своїх службовців. Такий стан справ характерний для понад 64% обслідуваних нами установ. У понад 21% установ немає необхідних умов для професійного вдосконалення службовців. Цікавим є те, що 94,5% респондентів вважає, що успіхи адміністративних служб соцстраху залежать від можливості працівників підвищувати свою кваліфікацію.

Підвищення кваліфікації відбувається у різних формах: на курсах, організованих поза межами установи (13,3%); навчання у вузах або вечірній школі (21%); заочна форма навчання або навчання у середній школі (36,6%); участь у семінарах, конференціях, звітах тощо (28%), а також шляхом самоосвіти.

Наведені вище факти переконують, що основні форми професійного вдосконалення не пов'язані з установами соцстраху. Це звична для Польщі тенденція. До цього часу не створено системи професійного вдосконалення працівників у межах фірми.

Працівники установ соцстраху позитивно ставляться до проблеми професійного вдосконалення, визнають його важливу роль у виконанні службових обов'язків (67% опитаних). Невеликий відсоток (17%) респондентів вважає, що зв'язок між виконуваною роботою та заходами професійного вдосконалення досить слабкий. Частіше зв'язок змісту навчання із виконуваною роботою відзначили особи, які проходять підготовку у вузах, а слухачі, що навчалися на курсах, організованих соцстрахом - рідше.

Значна кількість опитаних визнала недостатнім використання дидактичних засобів у процесі реалізації окремих форм підвищення кваліфікації (біля 36% опитаних). Позитивно оцінено навчальну базу (понад 78% опитаних). Вище оцінено навчальну базу центрів освіти соцстраху, нижче - тих центрів та освітніх закладів, які не належать до відомств соціального страхування. На хід та ефективність професійного вдосконалення, крім цього, мали вплив такі фактори, як сім'я, місце проживання, час роботи, професійні обов'язки, а також фінансові можливості.

Аналіз емпіричного матеріалу вказує на те, що на хід професійного вдосконалення перечисленні фактори впливають таким чином: сімейні умови - 45,7%; професійні обов'язки - 59,8%; плата за навчання - 51,4%; ненормований час роботи - 67.2%. Якщо взяти до уваги, що 10% обслідуваних не змогли висловити своєї думки, то кількість тих, хто відчуває труднощі у ході професійного розвитку, буде ще більшою. Цікавим виявився той факт, що в процесі підвищення кваліфікації слухачі очікують більше допомоги від організаторів занять у питаннях, які безпосередньо стосуються конкретних робочих місць та професійних обов'язків (82,6% опитаних).

Рівень підготовки викладачів, що забезпечують підготовку та підвищення кваліфікації, слухачі оцінили по-різному. Вище оцінено вчителів шкільної системи навчання, а також викладачів власних установ соцстраху (відповідно 68,0 і 77,4%). Низько оцінено рівень підготовки викладачів, що ведуть курси у навчальних позавідомчих установах .

Понад 35,4% обслідуваних задоволені організацією навчання. Характерно, що вище оцінюється і навчання поза межами відомства. Проте як більш цікаві і придатні для професійного вдосконалення, в рамках існуючих форм підвищення кваліфікації, визнані ті програми освіти, які будуть реалізовуватись в установі. Причому треба мати на увазі, що багато навчальних проблем є справою установи, її організації, стилю управління. Врахування цього факту важливе для правильного проектування і організації стратегії діяльності фірми в сфері професійного вдосконалення персоналу, а також для професійного розвитку кожного службовця.

Дослідження доцільності професійного вдосконалення виявили різні погляди на цю проблему. Слід визнати, що працівники вбачають у навчанні шанс змінити умови життя та професійної діяльності. Особливо важливим визнають вплив професійного вдосконалення на формування власної кар'єри, ефективність та якість виконання професійних обов'язків. Таку думку висловлюють понад 64,0% опитаних.

Характерно, що підвищення кваліфікації незначною мірою пов'язується з можливостями професійного авансу (24,5% опитаних) чи підвищенням винагороди (27,1%). Такі дані свідчать, що зміну своєї кваліфікації службовці не підпорядковують безпосередньо підвищенню рівня матеріального благополуччя. Яскравим позитивним елементом професійного вдосконалення в індивідуальному плані залишається впевненість бути працевлаштованими, що в умовах безробіття створює певний комфорт і компенсує недостатнє фінансове забезпечення.

Нами проведено експериментальне дослідження, яким охоплено 1160 працівників сфери соціального страхування. Зібраний матеріал дав можливість оцінити діючу систему підготовки і вдосконалення кадрів у таких площинах: професійна підготовка і відбір працівників; їх навчання та професійне вдосконалення; організація професійних практик учнів та студентів; вступний робочий стаж .

Спираючись на результати констатуючого та формуючого експериментів визначено організаційно-педагогічні умови, пов'язані із модельними рішеннями підготовки і професійного вдосконалення працівників соцстраху. У дисертації описано теоретичні і практичні аспекти цих модельних рішень, їх організаційні, правові та навчально-організаційні основи. Розроблено модельні пропозиції професійного вдосконалення керівних кадрів. Запропоновано організаційно-педагогічні заходи, прийоми навчання, які підвищують ефективність занять із залученням до педагогічної роботи не тільки досвідчених управлінців системи соцстраху, а й адміністративних організацій та викладачів вищих навчальних закладів.

У процесі конструювання моделі системи підготовки і вдосконалення працівників соцстраху взято до уваги результати і висновки досліджень, які проведені у 1993-2001 роках. У моделі визначено також найважливіші завдання для організаторів системи професійного вдосконалення працівників, а також дидактичні вимоги щодо організації процесу освіти й удосконалення керівних кадрів та працівників соцстраху.

Модель професійного вдосконалення працівників соцстраху складається із чотирьох базових елементів: визначення потреб навчання; розробка відповідних планів і навчальних програм, а також підготовка викладацьких кадрів; реалізація навчальних планів; удосконалення оцінки ходу і ефективності навчання. Запропонована модель передбачає такі форми професійного вдосконалення працівників соцстраху: підготовчі аплікаційні курси; дворічні Вищі школи післядипломної освіти з соцстраху; заочні вузи з основними напрямками: економіка, адміністрування, право, маркетинг; курси підвищення кваліфікації, які мають різні спеціалізації соцстраху; навчання, що здійснюється на робочому місці, актуалізує і оновлює професійні знання, у тому числі правового характеру; семінари і тематичні конференції; самоосвіта. На основі експериментальної перевірки ключових компонентів моделі у її остаточно обґрунтовану структуру введено аспекти, що стосуються організаційно-педагогічних умов професійних та вступних практик стажування працівників.

Нами проводився формуючий педагогічний експеримент, метою якого була перевірка модельних основ реформування діючої системи вдосконалення названих працівників.

Результати проведеного формуючого педагогічного експерименту щодо ефективності запроваджених елементів моделі вдосконалення працівників соцстраху в контрольних та експериментальних групах відображені у табл.1. За цими даними, в контрольних групах із числа керівних кадрів ріст позитивних оцінок становив від 1% до 2% у сфері спеціалізованого навчання, а в Інспекторатах, при оцінці внутрішніх форм навчання - до 6%.

Таблиця 1.

Результати формуючого експерименту з удосконалення працівників та керівних кадрів соцстраху в Польщі

№ п/п	Форма удосконалення	Контрольна група	Експериментальна група
		До експерименту	Після експерименту	До експерименту	Після експерименту
		Керівні кадри, %	Працівники,%	Керівні кадри,%	Працівники,%	Керівні кадри,%	Працівники,%	Керівні кадри,%	Працівники,%
1.	Курси стажерів	75,81	90,32	80,70	92,57	60,57	72,91	95,32	96,24
2.	Навчання у відділах	70,96	83,60	78,95	86,85	57,32	68,39	91,48	92,05
3.	Навчання в інспекторатах	64,52	83,60	70,17	86,85	55,92	62,37	91,49	93,82
4.	Підготовка і перепідготовка керівників	85,48	69,89	84,21	73,43	59,59	64,24	94,89	92,49
5.	Спеціалізоване навчання в ГЦН	95,16	73,65	96,49	80,0	58,13	67,36	97,02	81,68
6.	Спеціалізоване навчання в РЦН	80,71	84,41	97,74	88,28	54,88	68,19	95,74	94,26
7.	Методичні семінари (із задачними методами в експериментальній групі)	75,81	90,86	82,46	92,0	51,22	56,96	85,53	90,95
8.	Стажування молодих працівників	66,13	84,68	71,93	88,0	47,15	54,88	83,40	79,24
9.	Навчання у позавідомчих установах	61,29	78,49	70,17	83,43	42,68	56,13	82,12	81,2

Результати аналізу показують, що в контрольних групах ріст позитивних оцінок щодо спеціалізованого навчання становить 6%, а в методичних семінарах - 1%.

Як видно з аналізу результатів експерименту, в експериментальних групах ці результати навчання значно вищі. Серед керівних кадрів у цій групі найбільший ріст позитивних оцінок був у сфері спеціалізованого навчання - він становив біля 41%, а у позавідомчій сфері - біля 40%. Відповідно оцінено хід навчання в умовах задачного методу - він становив понад 30%. Інші дані у групах отримані від працівників. Тут найвищий ріст позитивних оцінок стосувався внутрішнього навчання в Інспекторатах - біля 31%, а також в оцінці задачного методу і навчання доручень - ріст біля 34%. Мінімальне зростання позитивних оцінок серед працівників у сфері спеціалізованого навчання (13%). Високі результати в експериментальній групі зумовлені цілеспрямованим науково обґрунтованим застосуванням розроблених нами навчальних програм, прийомів навчання, створенням відповідних організаційно-педагогічних умов для вдосконалення фахового рівня спеціалістів.

Проведене після основного формуючого експерименту письмове опитування дозволило констатувати: закладені у запропоновану нами модель елементи модифікації системи навчання працівників соцстраху позитивно оцінені як керівними, так і рядовими працівниками відомства; особливого схвалення керівників соцстраху набуло навчання, яке стосується спеціальних, складних форм професійної діяльності; вище оцінені форми навчання безпосередньо в установах і придатні для використання в якості інструктажу на робочому місці.

ВИСНОВКИ

1. У зв'язку зі зміною суспільного ладу в Польщі й інших країнах, у тому числі в Україні, орієнтацією на ринкову систему господарювання, особливого значення набуває аналіз та реформування професійної освіти молоді і системи професійного вдосконалення працівників. Зміни на ринку праці все більше впливають на зміст навчання і виховання у загальноосвітній школі, приводять до популяризації окремих спеціальностей у системі вищої і середньої освіти, а також спричиняють певні зміни у професійно-технічній освіті.

Реформа соціального страхування потребує підготовки високоосвічених кадрів, які забезпечують повну реалізацію статутних завдань підприємств, а також виконують обслуговування застрахованих громадян.

Удосконалення вмінь та професійних навичок працівників соцстраху стає особливо важливим, оскільки цього вимагає сама специфіка діяльності у цій галузі незалежно від стажу роботи та посади. У результаті опитування тих, хто працює за угодами на випробувальний термін, виявилось, що понад 28% респондентів вважає рівень своєї кваліфікації недостатнім, 33% опитаних не змогли чітко відповісти на питання щодо оцінки рівня своєї кваліфікації. Це викликає занепокоєння.

2. Суспільно-господарські і науково-технічні переміни призводять до того, що отримані в школах і вузах знання швидко стають неактуальними. Тому необхідне їх безперервне поповнення в процесі професійної діяльності. Це повинно забезпечити високий рівень готовності до роботи у адміністративному апараті, а також створити умови для постійного підвищення кваліфікації працівників в установах державної адміністрації. У цьому зв'язку необхідно вирішити такі завдання: пристосування професійної освіти на різних рівнях до сучасних вимог, розширення і закріплення знань, а також удосконалення кваліфікації з метою формування вміння адаптовуватись до швидкозмінного організаційного середовища (реформа громадського страхування, діяльність комерційних фірм, відкритість страхового ринку, впровадження нових інформаційних і комунікаційних систем для своєчасного і комплексного обслуговування клієнтів), формування особистості працівника (особистісні риси, поведінка по відношенню до споживачів, професійні якості та усвідомлене виконання суспільної ролі). Турбота про освіту і професійне вдосконалення працівників повинна бути основним завданням робочих відділів установ.

3. На основі результатів дослідження визначено основні риси професійного портрету працівника соцстраху: уміння планувати роботу, підприємливість та ініціативність; організаційні вміння з орієнтацією на сучасні вимоги соціального захисту; здатність до самоосвіти; самоконтроль та самооцінка своєї поведінки, уміння спілкуватись, радитися і прислуховуватись до чужої думки. До найважливіших якостей особистості працівника соцстраху належать: турботливість про клієнта і доброзичливість, толерантність поведінки, відкритість та комунікативність, творча і суспільна спрямованість, сумлінне ставлення до своїх службових обов'язків, самодисципліна, відповідальність за прийняте рішення, об'єктивність.

Аналіз оцінок професійної адаптації працівників соцстраху показує: 77 % обслідуваних підготовлені до виконання професійних ролей; частіше високою свою професійну придатність визнають працівники з вищою освітою адміністративного чи правового профілю; понад 65% респондентів вважають, що свою професійну кваліфікацію можна вдосконалювати або змінювати в рамках професійної діяльності.

4. Модель професійного вдосконалення працівників соцстраху складається із таких базових компонентів: вивчення потреб і цілей перепідготовки спеціалістів; розробка змістово-методичного забезпечення, перш за все відповідних навчальних планів і програм; підготовка викладацьких кадрів; реалізація навчальних планів; удосконалення оцінки ходу і результативності навчання. Ефективними формами професійного вдосконалення працівників соцстраху виявились такі: підготовчі аплікаційні курси; дворічні Вищі школи післядипломної освіти з соцстраху; заочні вузи з головними напрямками: економіка, адміністрування, право, маркетинг; курси підвищення кваліфікації із різних спеціалізацій; навчання на робочому місці; самоосвіта; семінари і тематичні конференції.

Аналіз системи навчання працівників в умовах установ соцстраху засвідчує про її доцільність та ефективність за умови дидактично обґрунтованої організації.

5. Запровадження запропонованої нами моделі системи професійного вдосконалення працівників соцстраху передбачає реалізацію організаційно-педагогічних умов. До основних із них належать:

I. Організаційні умови. У процесі підготовки кандидатів для роботи в адміністрації соціального страхування в умовах середніх шкіл слід створити дидактичні центри, які поєднують в одному комплексі адміністративні ліцеї, адміністративні післяліцейні школи і вищі школи публічної адміністрації, а у випадку необхідності ввести напрям соціального забезпечення і громадського страхування. Це дозволить: зібрати відповідно підготовлені кадри викладачів-теоретиків, а також практиків з адміністративних установ громадського забезпечення і тим самим полегшить організацію професійної практики; розробити програму співпраці з професійними школами і вузами; створити подальший план підготовки і вдосконалення своїх працівників; підвищити дієвість перевіряючих і викладацьких кадрів, які будуть залучені до роботи з професійного вдосконалення працівників соцстраху з метою їх орієнтації на використання сучасних дидактичних форм активізації слухачів; розробити план підготовки і професійного вдосконалення керівних кадрів соцстраху; створити самостійний Відділ професійного вдосконалення працівників у рамках діючого відділу робочих і соціальних справ.

II. Педагогічні (програмні) умови. Програми професійної підготовки випускників шкіл і вузів до роботи в адміністрації громадського забезпечення повинні: містити компоненти із загальних і спеціальних знань, умінь практично-дійового характеру й особистісних та професійних якостей; бути пристосованими до стратегії розвитку і потреб фірми; передбачати не лише поточні теми, пов'язані з актуалізацією, поглибленням чи розширенням раніше передбачених знань, а й ті теми, які спрямовані на вдосконалення професійних рис і моральних якостей особистості працівника; містити елементи, що охоплюють раніше обґрунтовані компоненти моделі професійного вдосконалення у відповідності до діагностики й аналізу виявлених потреб і проблем у цій сфері, а також тих, що стосуються керівних кадрів, планування і проектування програм професійного вдосконалення загалом.

Основний зміст дисертації відображено у таких публікаціях

Jan Mielїyсski “Przygotowanie i doskonalenie zawodowe pracownikуw administracji paсstwowej”.[w:] Czynniki determinuj№ce rozwуj zawodowy pracownikуw. [red], B. Pietrulewicz, Centrum Zastosowaс Ergonomii, CZE., Zielona Gуra, 2000, s.120-127.

Jan Mielїyсski. “Dziaіalnoњж Rad Nadzorczych Oddziaіуw ZUS VI kadencji (1987-1995).” ZUS Zielona Gуra 1997r., s.1-89.

Jan Mielїyсski. “Ksztaіcenie i doskonalenie zawodowe pracownikуw instytucji paсstwowych na przykіadzie Zakіadu Ubezpieczeс Spoіecznych”, [w:] Studia i Materiaіy, Instytut Techniki, Pedagogika Pracy, Zielona Gуra 1998, Wyїsza Szkoіa Pedagogiczna, Nr 3, s.77-86.

Jan Mielїyсski. “Rola sіuїb pracowniczych w procesie przygotowania i doskonalenia zawodowego pracownikуw instytucji paсstwowej na przykіadzie ZUS”. Referat wygіoszony na VII Konferencji Naukowej Instytut Techniki Wyїszej Szkoіy Pedagogicznej, Zielona Gуra 25 - 26.11.1999r., s.1-5.

Jan Mielїyсski. “Teoretyczne problemy ksztaіcenia i doskonalenia zawodowego pracownikуw ZUS”, Centrum Zastosowaс Ergonomii w Zielonej Gуrze 1997, Nr 2, s. 1-14.

Jan Mielїyсski. “Wybrane problemy przygotowania i doskonalenia zawodowego kadr kierowniczych i pracownikуw ZUS.” [w:] Przygotowanie i doskonalenie zawodowe pracownikуw. [red.] B. Pietrulewicz, Centrum Zastosowaс Ergonomii, Instytutu Techniki Wyїszej Szkoіy Pedagogicznej Zielona Gуra 1996r., s.103 - 112.

Jan Mielїyсski. “Wybrane zagadnienia dziaіalnoњci Oddziaіуw ZUS w opiniach kierownictw rad nadzorczych VI kadencji (1987-1995).” ZUS Zielona Gуra 1997r., s.1-44.

Jan Mielїyсski. “Wybrane zagadnienia funkcjonowania systemu ksztaіcenia i doskonalenia zawodowego kadr w Zakіadzie Ubezpieczeс Spoіecznych”.[w:] Centrum Zastosowaс Ergonomii, Zielona Gуra 1995r., Nr 4, s. 35-45.

Мельжинський Ян. Підготовка і професійне вдосконалення працівників державних установ Польщі (на прикладі установ Соцстраху) //Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія 3: Педагогіка і психологія. №4. - 1998. - С. 155-159.

Мельжинський Ян. Вибрані проблеми підготовки і професійного вдосконалення молоді в період суспільно-господарських змін у Польщі //Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Педагогіка. №5. - 2000. - С. 126-130.

Мельжинський Ян. Образование и профессиональное совершенствование работников учреждений государственной администрации: состояние и направления развития //Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету. Серія: Педагогіка. №9. - 2000. - С. 111-115.

Мельжинский Ян. Підготовка учнів середніх шкіл до праці через співробітництво з закладом праці (на прикладі установ соціального захисту Польщі)// Трудова підготовка учнівської молоді: стан та перспективи. Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції (21-22 жовтня 1999 р.). - Тернопіль. - 1999. - С. 84-85.

Размещено на Allbest.ru

...