Вивчення української літератури у взаємозв’язках із зарубіжною в 5-11 класах загальноосвітньої школи (на матеріалі творів малої літературної форми)

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ У ВЗАЄМОЗВ'ЯЗКАХ ІЗ ЗАРУБІЖНОЮ В 5-11 КЛАСАХ ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОЇ ШКОЛИ (НА МАТЕРІАЛІ ТВОРІВ МАЛОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ ФОРМИ)

Снєгірьова Валентина Василівна

Київ - 2001

Анотація

Снєгірьова В.В. Вивчення української літератури у взаємозв'язках із зарубіжною в 5-11 класах загальноосвітньої школи (на матеріалі творів малої літературної форми). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 - теорія і методика навчання (українська література). - Інститут педагогіки АПН України, Київ, 2001.

У дисертації представлено теоретично обґрунтовану та експериментально перевірену систему вивчення української літератури у взаємозв'язках із зарубіжною в 5-11 класах загальноосвітньої школи на матеріалі творів малої форми. Автор розглядає ефективні методи і прийоми роботи над формуванням в учнів міжпредметних умінь з літератури з поступовим нарощуванням їх складності. Встановлено, що запропонована методика активізує розумову діяльність учнів, допомагає їм усвідомити не лише зв'язок шкільних літературних курсів, а й закономірності розвитку світового літературного процесу, сприяє формуванню гуманістичного світогляду школярів, становленню їх як кваліфікованих читачів.

Ключові слова: твори малої форми, порівняння, компаративний аналіз, компаративістичні вміння, міжпредметні зв'язки, міжлітературні зв'язки, взаємозв'язки.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Побудова демократичної держави, утвердження її на міжнародній арені потребують національно свідомої, всебічно розвиненої особистості, виховання якої є першочерговим завданням сучасної школи. Відтак роль літератури як предмета гуманітарного циклу переоцінити неможливо.

Сьогодні, коли в школах України паралельно вивчаються два навчальні предмети - українська література й зарубіжна література, вчителі-словесники мають реальну можливість формувати систему універсальних гуманітарних знань учнів, які зможуть функціонувати за умови набуття нової інформації. Однак, як зазначено в ”Концепції вивчення і викладання зарубіжної літератури в середній школі“, інформативна мета не єдина. Більш вагомим є завдання - ”закорінити українську дитину у світовій культурі“. А це можливо тільки під час здійснення міжпредметних, міжлітературних зв'язків.

Таким чином, актуальність дослідження з означеної проблеми зумовлюється потребами самого життя. По-перше, необхідністю відображення у навчанні закономірностей розвитку світового літературного процесу, в якому діє принцип взаємозв'язку фактів, подій та явищ. Урахування міжлітературних зв'язків допоможе учням усвідомити, що загальнолюдське складається із надбань національних культур, що вершинні феномени світової культури народжуються на перехрестях національних і що кожний національний витвір посідає власне місце в загальнолюдській цивілізації. По-друге, запропонований підхід до викладання літератури надасть можливість майбутнім громадянам навчитися цивілізованих норм співіснування, змоделювати власне бачення світу на засадах вічної людської етики. По-третє, встановлення контактів між двома навчальними предметами сприятиме формуванню гуманістичного світогляду школярів, вихованню в них почуття національної гідності, поваги до духовних здобутків інших народів. По-четверте, вивчення взаємодії українського та зарубіжного письменств розвиватиме в учнів цілісність та глибину бачення світу і, як наслідок, самостійність суджень.

Визначення теоретичних засад взаємозв'язаного вивчення української та зарубіжної літератур базується на працях літературознавців О. Білецького, Г. Вервеса, Д. Дюришина (Словаччина), В. Жирмунського, М. Конрада, Д. Лихачова, В. Матвіїшина, Д. Наливайка, І. Неупокоєвої та ін.

Проблема раціонального впровадження міжпредметних зв'язків у навчально-виховний процес розроблялася Я. Коменським, Й. Песталоцці, Дж. Локком, А. Дистервеґом, К. Ушинським та ін. У ХХ столітті значний внесок у розвиток її теорії зробили психологи Б. Ананьєв, Є. Кабанова-Меллер, Ю. Самарін, педагоги Ю. Бабанський, І. Звєрєв, І. Лернер, В. Максимова, В. Онищук, М. Скаткін. У їхніх працях обґрунтовано погляд на міжпредметні зв'язки як умову систематизації навчального процесу.

До питань, пов'язаних з порушеною проблемою, зверталися такі відомі методисти ХІХ століття, як Ф. Буслаєв, О. Галахов, В. Стоюнін, В. Водовозов, В. Острогорський. Завдяки їхній діяльності було обґрунтовано необхідність висвітлення міжлітературних зв'язків і розпочато розробку методичних принципів і прийомів їх вивчення. У ХХ столітті вагомий внесок у методику взаємозв'язаного вивчення літератур зробили Т. Бугайко і Ф. Бугайко, Г. Бєлєнький, О. Бандура, О. Богданова, А. Лісовський, В. Маранцман, Л. Мірошниченко, К. Нартов, С. Пультер, О. Чирков та ін. Їхніми зусиллями було створено методичні системи реалізації міжпредметних зв'язків української та російської літератур, внутрішньопредметних зв'язків російської та зарубіжної літератур, міжпредметних зв'язків російської, української та зарубіжної літератур у школі.

Питання вивчення міжпредметних контактів української та зарубіжної літератур постало у зв'язку з уведенням до навчального плану предмета “Зарубіжна література”. Окремі його аспекти розглядалися в дослідженнях А. Градовського (1994), Ж. Клименко (1999), Л. Бондаренко (2001). Досі немає жодної монографічної праці, яка б розглядала взаємозв'язки літератур упродовж усього шкільного курсу; не вивчалися міжпредметні контакти різнонаціональних літератур окремо на матеріалі творів малої форми. Недостатня розробленість означеної методичної проблеми обумовила актуальність нашого дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в руслі науково-дослідної роботи лабораторії літературної освіти Інституту педагогіки АПН України “Зміст і методика вивчення української і зарубіжної літератур за державними стандартами в умовах 12-річної загальноосвітньої школи (реєстр. № 0100U000046)” та вимог Державної національної Програми “Освіта” (Україна ХХІ століття).

Об'єктом дослідження є навчальний процес на уроках української літератури в 5-11 класах загальноосвітньої школи.

Предмет - зміст, методи, прийоми навчальної діяльності, спрямованої на вивчення творів малої форми української літератури у взаємозв'язках із зарубіжною.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та практичній апробації методичної системи вивчення української літератури у взаємозв'язках із зарубіжною в 5-11 класах загальноосвітньої школи на матеріалі творів малої форми.

Зміст і спрямованість дослідження визначили гіпотезу: методика вивчення творів малої форми української літератури у взаємозв'язках із зарубіжною буде ефективною, якщо:

- реалізація міжпредметних зв'язків двох літературних курсів носитиме системний характер;

- система базуватиметься на здобутках порівняльно-історичного літературознавства, досягненнях методики літератури в дослідженні міжпредметних і внутрішньопредметних контактів у процесі викладання української та зарубіжної літератур;

- будуть чітко визначені спеціальні (компаративістичні) вміння, а також методи та прийоми, з допомогою яких вони формуватимуться;

- моделюватимуться навчальні ситуації, спрямовані на активізацію творчої уяви, асоціативного мислення учнів.

Мета й гіпотеза дослідження потребували розв'язання таких завдань:

- проаналізувати літературознавчі, педагогічні та методичні джерела досліджуваної проблеми;

- вивчити сучасний стан проблеми в шкільній практиці, виявити рівень сформованості в учнів міжпредметних умінь з літератури;

- розробити обґрунтовану методичну систему вивчення української літератури у взаємозв'язках із зарубіжною на матеріалі творів малої форми;

- перевірити ефективність запропонованої методики.

Методологічну основу роботи складає постулат про діалектичну єдність і системний характер світового літературного процесу, літературознавчі, дидактичні та методичні праці про взаємозв'язки та взаємодії національних літератур, психолого-педагогічні розвідки про механізми засвоєння міжпредметних знань.

У процесі розв'язання зазначених завдань використовувалися такі методи дослідження:

- теоретичні: аналіз і синтез літературознавчих, психолого-педагогічних та методичних праць із означеної проблеми; теоретичне узагальнення педагогічного досвіду, вивчення навчальних програм і підручників;

- емпіричні: бесіди з учителями й учнями, анкетування; педагогічні спостереження й аналіз уроків літератури; аналіз творчих робіт, усних і письмових відповідей учнів; педагогічний експеримент; статистична обробка результатів дослідного навчання.

Експериментальною базою дослідження стали 7 загальноосвітніх шкіл Київської, Житомирської, Чернігівської та Вінницької областей. Експериментальним навчанням було охоплено 793 учня 5-11-х класів. Дослідження проводилось упродовж трьох етапів.

Перший етап (1995-1996 рр.) - аналіз літератури з означеної проблеми, вивчення педагогічного досвіду, розробка теоретичних положень; формулювання й уточнення об'єкта, предмета, мети, робочої гіпотези та завдань дослідження.

Другий етап (1996-1997 рр.) - проведення констатуючого зрізу, аналіз його результатів; підготовка матеріалів для здійснення формуючого експерименту, розробка та теоретичне обґрунтування методичної системи вивчення української літератури у взаємозв'язках із зарубіжною в 5-11 класах загальноосвітньої школи на матеріалі творів малої форми.

На третьому етапі (1997-2001 рр.) проводилось експериментальне навчання з метою перевірки запропонованої методики, осмислювалися його результати.

Наукова новизна:

- розроблено методичну систему вивчення української літератури у взаємозв'язках із зарубіжною в 5-11 класах загальноосвітньої школи на матеріалі творів малої форми;

- вперше відповідно до психолого-педагогічних особливостей взаємозв'язаного вивчення української та зарубіжної літератур простежено динаміку розвитку міжпредметних умінь учнів середніх і старших класів.

Теоретичне значення полягає в науковому обґрунтуванні системи використання міжпредметних зв'язків української та зарубіжної літератур, у розробці методики формування спеціальних (компаративістичних) умінь.

Практичне значення дослідження полягає у впровадженні розробленої методичної системи в навчально-виховний процес, можливостях використання її для вдосконалення шкільних програм і підручників.

Вірогідність результатів забезпечується методологічною й теоретичною обґрунтованістю вихідних положень, кількісним і якісним аналізом результатів, одержаних у процесі апробації експериментальної методичної системи.

Апробація і впровадження результатів дослідження здійснювалися на базі ряду шкіл Київської, Житомирської, Чернігівської та Вінницької областей. Наукові результати дисертації повідомлялися і обговорювалися на засіданнях лабораторії літературної освіти та в доповідях на звітних науково-практичних конференціях Інституту педагогіки АПН України (1996-2001 рр.), шляхом публікацій статей у фахових журналах “Українська література в загальноосвітній школі” та “Зарубіжна література в навчальних закладах”, виступів на засіданнях методичних об'єднань учителів-словесників загальноосвітніх шкіл м. Ірпеня Київської області.

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 9 наукових праць, у т.ч. 8 статей у фахових наукових виданнях, які відповідають вимогам ВАК України; одна робота надрукована в збірнику тез доповідей.

2. Структура та основний зміст роботи

літературний школяр виховання духовний

Дисертація складається зі вступу, двох розділів, списку використаних джерел. Обсяг дисертації - 175 сторінок, з них основного змісту - 158 сторінок. Бібліографія містить 188 джерел.

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, її наукову значущість; визначено об'єкт, предмет і мету дослідження; сформульовано гіпотезу та завдання роботи, її методи та етапи; з'ясовано наукову новизну, теоретичне і практичне значення одержаних результатів; наведено дані про апробацію дослідження та впровадження його результатів у шкільну практику.

У першому розділі - “Теоретичні засади та методичне забезпечення взаємозв'язаного вивчення української та зарубіжної літератур” - висвітлюються теоретичні передумови дослідження, подається аналіз стану проблеми в методичній та навчальній літературі, в шкільній практиці.

У дисертації наголошується, що вивчення творів малої форми української літератури у взаємозв'язках із зарубіжною ґрунтується на досягненнях вітчизняного і зарубіжного літературознавства в розробці фундаментальних проблем компаративістики та дослідженні українсько-зарубіжних літературних контактів. У визначенні методології досліджуваної проблеми вихідною для нас стала концепція Й. Ґете, який вважав, що всесвітня література повинна подолати рамки національної обмеженості і включати до свого складу найцінніше із створеного всіма народами на всіх етапах їх історичного життя. Призначення літературних контактів мислитель бачив у збагаченні і кожної національної літератури, і світової літератури в цілому, яка, на його думку, несе в собі ідеї універсального гуманізму.

Аналіз літературознавчих праць засвідчує, що проблема вивчення літератур у взаємозв'язках актуалізувалася, починаючи з 30-х років ХІХ століття, коли вченими був виявлений величезний “фонд” всесвітніх, загальнолюдських тем, сюжетів, образів у фольклорі різних народів. Спорідненість культурних явищ пояснювалася спільністю походження народів (брати Грімм), подібністю їхніх психічних рис і якостей на певних (однакових) етапах розвитку (Е. Тейлор, В. Пропп), наявністю впливів і запозичень (Т. Бенфей). Питання національної самобутності кожного літературного явища вперше ставиться в дослідженнях О. Веселовського, який висунув тезу про “зустрічні течії” в літературі, що запозичує. Концепцію взаємозалежності і взаємообумовленості національних та інонаціональних елементів в художній творчості вперше обґрунтував І. Франко. Зв'язки українського письменства з найближчими до нього російським і польським вивчали М. Драгоманов, М. Дашкевич, В. Перетц, М. Гудзій, М. Зеров, П. Филипович. В рамках європейської літературної єдності розглядав слов'янські літератури Д.Чижевський.

У працях вчених-компаративістів ХХ століття О. Білецького, Г. Вервеса, Д. Дюришина (Словаччина), В. Жирмунського, М. Конрада, Н. Крутикової, В. Матвіїшина, Д. Наливайка, І. Неупокоєвої та ін. обґрунтовуються наукові основи взаємозв'язаного вивчення літератур; визначається поняття “міжлітературні зв'язки”; теоретично осмислюється контекст як призма розкриття загальних закономірностей розвитку світової літератури; опрацьовується методика вивчення літературних явищ у порівнянні.

Відомо, що художня література стала основним предметом вивчення на уроках словесності в 50-60-х роках ХІХ століття. У працях методистів того часу В. Стоюніна, В. Водовозова, В. Острогорського висвітлюється ідея спільності світового літературного процесу, робляться спроби встановлення широких літературних асоціацій, утверджується необхідність історико-порівняльного підходу до вивчення літературних явищ.

У методичній науці ХХ століття найважливішими з погляду досліджуваної проблеми є праці Т. Бугайко і Ф. Бугайка, О. Бандури, Н. Назарової, К. Нартова, С. Пультера, А. Лісовського та ін. У них розглядаються форми зв'язку у викладанні української та російської літератур, умови ефективності вивчення двох шкільних літературних курсів, акцентується увага на необхідності системного підходу до взаємозв'язаного вивчення літератур. Слід відзначити вагомі здобутки методистів 60-80-х років у галузі дослідження міжпредметних контактів українського та російського письменств, внутрішньопредметних зв'язків української, російської та зарубіжної літератур, урахування яких має важливе значення для нашого дослідження.

З уведенням у 1992 році до навчального плану шкіл України предмета “Зарубіжна література” розпочався новий етап у дослідженні проблеми взаємозв'язаного вивчення української та зарубіжної літератур. Нині йде активна наукова розробка таких її аспектів, як порівняльне вивчення української та західноєвропейських літератур (Ю. Булаховська, А. Волков, А. Градовський, В. Матвіїшин, Д. Наливайко та ін.); типологічні паралелі української та американської літератур (С. Пригодій); пошук нових методичних підходів до вирішення означеної проблеми (Н. Волошина, Ю. Ковбасенко, Ж. Клименко, Л. Мірошниченко ).

Аналіз шкільної документації у руслі дослідження дає підстави стверджувати, що:

- укладачі програм і підручників у цілому акцентують на необхідності розгляду вітчизняних літературних явищ у контексті світових, однак нерідко випускають із поля зору методичну спрямованість на використання знань і вмінь, засвоєних учнями на уроках української (чи зарубіжної) літератури;

- авторам-методистам бракує послідовності, чіткості та доступності у викладі окремих аспектів літературних зв'язків.

Під час констатуючого зрізу було з'ясовано ставлення вчителів до використання міжпредметних зв'язків на уроках літератури, а також визначено рівень знань і вмінь учнів з досліджуваної проблеми. Слід відзначити, що переважна більшість словесників усвідомлює значущість вивчення літератур у взаємозв'язках. Однак на практиці міжпредметні контакти висвітлюються епізодично, існує певний розрив між основною і позакласною роботою, майже відсутні уроки узагальнення та систематизації знань, на яких є всі можливості для інтегрованого вивчення або компаративного аналізу. Школярі виявили певний інтерес до порівняльного вивчення літератур, однак більшість з них не має елементарного уявлення про міжлітературні зв'язки як провідний фактор розвитку художнього процесу, не розуміє сутності порівняння, не володіє прийомами узагальнення та систематизації.

Завдання для письмових робіт добиралися таким чином, щоб з'ясувати ступінь сформованості основних компаративістичних умінь:

- зіставляти художні твори різнонаціональних літератур на рівні теми, ідеї, проблематики, системи образів, сюжету, композиції, тропів;

- виділяти у творах загальнолюдське і національно своєрідне;

- вбачати фольклорні та літературні аналогії;

- аргументувати факти типологічних та генетичних зв'язків;

- писати твори з елементами порівняння.

Ураховуючи результати констатуючого зрізу, а також психологічні особливості сприймання художньої літератури школярами різних вікових груп, було визначено рівні компаративістичних знань і вмінь окремо для учнів 5-8-х та 9-11-х класів.

Для 5-8 класів:

1-й рівень - низький - здатність назвати спільні й відмінні риси літературних героїв виучуваних творів, уміння знаходити в тексті національно забарвлену лексику; відсутність уміння робити висновки;

2-й рівень - достатній - знання й розуміння вивчених компаративістичних понять, уміння зіставляти героїв та епізоди виучуваних творів, знаходити спільне та вирізняти відмінне, національно своєрідне; робити на основі порівняння висновки; будувати усну відповідь з елементами порівняння;

3-й рівень - творчий - оперування вивченими компаративістичними поняттями, усвідомлення зв'язку художніх творів на рівні теми, ідеї проблематики, вміння зіставляти героїв двох творів різнонаціональних літератур, визначати шляхом порівняння авторське ставлення до них та окремі елементи індивідуального стилю; писати переказ і твір розповідного характеру з елементами порівняння.

Для 9-11-х класів:

1-й рівень - низький - знання основних компаративістичних понять, здатність порівнювати епізоди, героїв та проблематику виучуваних творів, відсутність узагальнень в усних та письмових відповідях;

2-й рівень - достатній - оперування вивченими компаративістичними поняттями, вміння застосовувати прийоми порівняння та узагальнення, писати твір-роздум на основі порівняння;

3-й рівень - творчий - респонденти виявляють знання про літературні контакти, здатність вбачати та аргументувати фольклорні та літературні аналогії, вміння робити (усно й письмово) компаративний аналіз художніх творів.

Кількісна репрезентація початкових рівнів компаративістичних знань і вмінь учнів знайшла відображення в таблиці:

Таблиця 1. Показники рівнів компаративістичних знань і вмінь учнів

Рівні	низький	достатній	творчий
Кількість учнів, %	69	23	8

Як видно з таблиці, група респондентів з достатнім і творчим рівнями компаративістичних знань і вмінь виявилась нечисленною (31%). Наведені результати свідчать про фрагментарність використання міжпредметних зв'язків у практиці вивчення української та зарубіжної літератур в загальноосвітній школі.

У другому розділі - “Експериментальна система вивчення української літератури у взаємозв'язках із зарубіжною в 5-11 класах загальноосвітньої школи (на матеріалі творів малої форми)” - подано теоретичне обґрунтування запропонованої методики, її опис, аналіз результатів експерименту. Поняття “система” розглядається як певна сукупність, єдність взаємозумовлених компонентів, між якими існує закономірний зв'язок або взаємодія. Складовими елементами системи вивчення творів малої форми української літератури у взаємозв'язках із зарубіжною є:

- художні твори малої форми української та зарубіжної літератур, що розглядаються у світлі поставленої проблеми;

- факти взаємодії та взаємовпливу літератур;

- компаративістичні поняття (міжлітературні зв'язки, контактні зв'язки, генетична спорідненість, типологічна подібність, мандрівні сюжети, вічні образи, запозичення, наслідування, оригінал, переклад, переспів тощо);

- методи (творчого читання, репродуктивно-творчий, евристичний, дослідницький) і прийоми викладання літератури ( виразне та коментоване читання, порівняння художніх образів і творів, побудова системи запитань і завдань, постановка проблеми та ін.).

Пропонована експериментальна система розглядає можливість реалізації міжпредметних зв'язків як у середніх, так і в старших класах загальноосвітньої школи і побудована на ієрархії спеціальних (компаративістичних) умінь. Вона передбачає взаємодію трьох функцій навчання: пізнавальної, розвивальної та виховної і розглядається як підсистема загальної системи літературної освіти учнів. Базою системи є дидактичні принципи концептуальності, науковості, доступності, врахування індивідуально-вікових особливостей школярів, послідовності, творчої активності, вибору оптимальних методів і прийомів. У ході формуючого експерименту бралися до уваги й спеціальні принципи: міжнаціонального підходу до розгляду літературних явищ, контекстуального прочитання літературних творів, пріоритету загальнолюдських цінностей.

Проблема вивчення української літератури у взаємозв'язках із зарубіжною досліджувалась на матеріалі творів малої форми.

До розповідних жанрів малої форми, за А. Юриняком, належать такі: оповідання, нарис мистецький, балада, казка, байка і притча, гумореска. До малих віршованих форм дослідник відносить казку, притчу, байку, баладу, гумореску і такі жанри лірики, як пісня, медитація, гімн, марш, молитва, елегія та ін. Вибір творів малої форми як матеріалу для апробації нової методичної системи ґрунтується на широкій репрезентації їх в шкільних програмах з літератури, можливості студіювання безпосередньо на уроках. Серед основних критеріїв добору художніх творів для компаративного аналізу виділяємо: їх естетично-пізнавальну значущість і відповідність читацьким інтересам певної вікової категорії; якість художнього перекладу творів зарубіжної літератури; виховну спрямованість творів.

Основна увага в роботі приділялася дослідженню типологічних і генетичних зв'язків української літератури з літературами зарубіжними, зважаючи на те, що “центральною ланкою українського порівняльного літературознавства має стати вивчення типологічних і генетичних відносин української літератури з європейськими літературами та літературами інших реґіонів. У центрі уваги має бути висвітлення участі української літератури в європейському й світовому літературному процесі, її внеску в розробку певних проблемно-тематичних комплексів, ідейно-тематичних мотивів, жанрів, стилів, зображально-виражальних засобів тощо” (Д. Наливайко). Контактні зв'язки української літератури розглядалися принагідно.

Під час типологічного порівняння художніх творів ураховувалися методичні настанови вчених: розпочинати з простого зіставлення творів, “що належать до однієї художньої системи, до одного жанру і стилю”; здійснювати порівняння “на різних рівнях - теми, сюжету, композиції, жанрової структури, стилістики тощо” (Д. Наливайко); у молодших класах пропонувати учням зіставлення творів за тематичними, жанровими або мовними ознаками, у старших - варто порівнювати твори, які належать до різних історичних епох (В. Водовозов). Рівень сформованості компаративістичних умінь старшокласників перевірявся шляхом перенесення цих умінь у нову навчальну ситуацію: зіставлялись новела і повість, новела і ліричний вірш.

У формуванні системи знань поряд з міжпредметними порівняннями особлива роль належить міжпредметним узагальненням. Комплексне використання цих прийомів допомагає глибше пізнати об'єкт вивчення, виявити в ньому спільне й відмінне з іншими об'єктами, розкрити не лише зовнішні зв'язки, які легко побачити, а й глибоко заховані внутрішні. Це веде до ширших узагальнень, до утворення нових знань. Дидакти надають великого значення узагальнюючим інтегрованим урокам, методика проведення яких широко репрезентована в дослідженні.

Поняття “компаративістичні вміння” і “міжпредметні вміння” співвідносяться в роботі як часткове і загальне. Термін “компаративістичні вміння” вживається для конкретизації визначення міжпредметних умінь з літератури як спеціальних. Розроблена в теоретичній частині дослідження система спеціальних (компаративістичних) умінь зумовила таку побудову завдань, коли одні, попередні, готують підґрунтя для інших, наступних, а всі, разом узяті, виконують завдання реалізації міжпредметних зв'язків двох літературних курсів. У дисертації наголошується на необхідності переваги творчих завдань над репродуктивними, оскільки саме першим належить пріоритет у формуванні самостійності думок, суджень, висновків.

Програма експериментального навчання складалася з трьох етапів: підготовчого, основного, підсумкового. На першому етапі проводилась підготовча робота: добір матеріалу, визначення експериментальних і контрольних класів, розробка методичних рекомендацій для вчителів, ознайомлення їх із завданнями та матеріалами експерименту. Другий етап - експериментально-дослідне навчання - полягав у цілеспрямованій зміні ходу традиційного навчального процесу відповідно до гіпотези та завдань дослідження. З метою збільшення вірогідності результатів пропонованої методики експериментальні та контрольні класи обиралися дисертантом з урахуванням принципів ідентичності та рівності навчальних умов; уроки в експериментальних і контрольних класах проводились одним учителем; кількісний і якісний склад учнів істотно не відрізнявся.

На третьому етапі формуючого експерименту підводились підсумки дослідного навчання на основі аналізу результатів:

- анкетування та інтерв'ювання вчителів;

- письмових відповідей і творчих робіт учнів.

Контрольні запитання для учнів добиралися таким чином, щоб з'ясувати рівні не тільки компаративістичних, а й загальних навчально-пізнавальних умінь, що почасти формувались з використанням прийому порівняння. Правильними вважалися відповіді, у яких учні показали ґрунтовне розуміння вивченого, вміння оперувати прийомами аналізу, синтезу, порівняння та узагальнення достатньою для їхньої вікової групи мірою, самостійність суджень і висновків, мовну грамотність. Відповіді, в яких школярі недостатньо розкрили сутність питання, вважалися правильними неповними. У поверхових відповідях учні лише частково виявили знання матеріалу. Неправильними відповіді вважалися у випадках, коли опитувані не зуміли впоратися з поставленими завданнями.

Кількісна та якісна репрезентація виконання контрольних завдань наведена в таблиці 2.

Таблиця 2. Показники компаративістичних знань учнів

Відповідь (у%)	К л а с и
	5	6	7	8	9	10	11
	к	е	к	е	к	е	к	е	к	е	к	е	к	е
Правильна	33	56	30	52	35	56	28	59	25	57	27	52	37	54
Прав. непов.	22	24	27	20	17	23	35	28	19	22	16	19	18	26
Поверхова	33	13	33	23	29	13	23	10	43	14	40	25	30	18
Неправильна	12	7	10	5	19	8	14	3	13	7	17	4	15	2

к - контрольні класи; е - експериментальні класи

Результати виконання контрольних завдань свідчать про те, що застосування взаємозв'язаного вивчення творів малої форми української та зарубіжної літератур впливає на помітне підвищення якості знань. Учні контрольних класів, де реалізація міжпредметних зв'язків здійснювалася несистематично, відчули значні труднощі під час виконання поставлених завдань. В експериментальних класах, де проводилася робота за пропонованою методикою, школярі впорались із завданнями швидше і з кращими показниками. Середній рівень успішності становить в експериментальних класах 78%, у контрольних - 53%.

Проте статистичні показники не охоплюють всіх аспектів проведеного дослідження. Зафіксовано, наприклад, позитивний вплив пропонованої методики на читання літературних текстів: художні твори читають майже усі учні і читають уважно, вдумливо. Значно активізувалася розумова діяльність школярів, завдяки чому уроки літератури стали інтенсивнішими, цікавішими; внаслідок компаративного аналізу художніх творів учні здобувають необхідні для них у майбутньому вміння і навички оцінювання літературних і мистецьких явищ, навчаються самостійно мислити, порівнювати й узагальнювати, критично підходити до прочитаного й почутого.

Результати виконання учнями творчих завдань, на основі яких визначались рівні сформованості компаративістичних умінь, відображено в таблиці 3.

Таблиця 3. Показники компаративістичних умінь учнів

Клас	Зміст завдань	Виконання завдань (у %)
		Правильно	Частк. правильно
		експер.	контр.	експер.	контр.
5	Дати усну відповідь з елементами зіставлення	57	19	40	16
6	Написати переказ з елементами порівняння	51	21	43	23
7	Підготувати порівняльну характеристику образів-персонажів	68	29	28	19
8	Написати твір розповідного характеру з елементами порівняння	39	10	25	28
9	Написати твір-роздум з елементами зіставлення	36	12	29	18
10	Зробити компаративний аналіз ліричних творів	32	8	27	11
11	Написати реферат на тему узагальнюючого характеру	49	12	31	15

З першими трьома завданнями учні експериментальних класів впоралися швидко і з гарними результатами. Отже, можна зробити висновок про високий рівень сформованості таких компаративістичних умінь, як: будувати усну відповідь з елементами зіставлення; писати переказ з елементами порівняння, складати порівняльну характеристику образів-персонажів. Найбільш складним виявилось шосте завдання - зробити компаративний аналіз ліричних творів: лише 59% учнів експериментальних класів виконали його успішно. Проте цей показник вигідно відрізняється від результату виконання аналогічного завдання в контрольних класах (19%). Роботи десятикласників, віднесені до високого (творчого) рівня, відрізняються самостійністю, оригінальністю суджень, чіткою аргументацією фактів запозичення, наслідування, взаємодії, обґрунтованістю висновків. Загальним недоліком більшості учнівських робіт низького рівня є відсутність аргументації фольклорних та літературних аналогій, мовно-стильові помилки. У цілому ж результати виконання творчих завдань учнями експериментальних класів свідчать, що в процесі дослідного навчання більшість школярів одержали чіткі уявлення про взаємозв'язки української та зарубіжної літератур, навчилися застосовувати компаративістичні вміння.

Порівняння кількісних репрезентацій рівнів компаративістичних знань і вмінь учнів на початок і на кінець експерименту відображено в таблиці 4.

Таблиця 4. Зіставлення рівнів компаративістичних знань і вмінь учнів

Рівні Учні (у %)	низький	достатній	творчий
На початок експерименту	69	23	8
На кінець експерименту	10	53	37

Таким чином, кількісний і якісний аналіз результатів формуючого експерименту дав змогу зробити висновок про ефективність розробленої методичної системи вивчення української літератури у взаємозв'язках із зарубіжною в 5-11 класах загальноосвітньої школи на матеріалі творів малої літературної форми. Експериментальне навчання довело, що пропонована методика допомагає учням усвідомити не лише зв'язок шкільних літературних курсів, а й закономірності розвитку світового художнього процесу, сприяє формуванню гуманістичного світогляду школярів, становленню їх як справжніх читачів.

Дисертаційне дослідження дає можливість зробити такі висновки:

1. Вивчення творів малої форми української літератури у взаємозв'язках із зарубіжною в 5-11 класах загальноосвітньої школи сприяє вдосконаленню навчально-виховного процесу.

2. Реалізація міжпредметних зв'язків двох навчальних предметів ґрунтується на здобутках компаративістики, дидактичних, загальнометодичних і специфічних для взаємозв'язаного вивчення літератур принципах.

3. Ефективність роботи забезпечується дотриманням таких психолого-педагогічних умов:

- здійснення міжпредметних зв'язків на змістовому і методичному рівнях;

- урахування вікових можливостей навчально-пізнавальної діяльності учнів, а також особливостей їхнього читацького сприймання;

- поетапне ускладнення системи творчих завдань.

4. Результативність вивчення творів малої форми української літератури у взаємозв'язках із зарубіжною залежить від уміння вчителя добирати важливий за змістом матеріал, визначати оптимальні методи, прийоми, види і форми роботи над художніми творами, створювати навчальні ситуації, спрямовані на активізацію асоціативного мислення учнів. Пріоритетне місце в системі займають методи творчого читання, евристичний, дослідницький, прийом компаративного аналізу художніх творів, інтегровані форми навчання.

5. Компаративний аналіз літературних творів стимулює інтелектуальні процеси: образне й абстрактне мислення, асоціативність, фантазію, відтворюючу і творчу уяву, а відтак активізує особистісні якості школяра як естетичного суб'єкта, його готовність до творчого сприймання і самостійної оцінки літературних явищ.

6. Вивчення творів української літератури у взаємозв'язках із зарубіжною вимагає певної системи, оскільки випадкове й епізодичне залучення творів інонаціональних літератур не вносить суттєвих впливів у навчально-виховний процес. Експериментальна перевірка розробленої методики підтвердила висунуту гіпотезу про те, що лише системний підхід до реалізації міжпредметних зв'язків двох літературних курсів допомагає учням глибше і усвідомленіше сприймати такі теоретико-літературні поняття, як зміст, форма, художні образи, образні аналогії, мандрівні сюжети, вічні образи, переклад, переспів, загальнолюдські ідеали, національні риси, індивідуальний стиль тощо.

7. У процесі взаємозв'язаного вивчення творів малої форми української та зарубіжної літератур учні одержують відомості про компаративістичні поняття та оволодівають спеціальними, компаративістичними, уміннями, основними серед яких є такі:

- зіставляти літературні твори на рівні теми, ідеї, проблематики, системи образів, сюжету, композиції, тропів;

- вбачати фольклорні та літературні аналогії;

- виділяти загальнолюдське і національно своєрідне у творах;

- складати план порівняльної характеристики і порівняльну характеристику образів-персонажів;

- аргументувати факти типологічних і генетичних зв'язків;

- будувати усну відповідь з елементами порівняння;

- писати твори з елементами порівняння.

Оволодінню визначеними уміннями сприяє введення в шкільну практику елементів історико-типологічного та історико-генетичного зіставлення літературних явищ.

Результати дослідження дають можливість висунути такі рекомендації:

- ввести до шкільних програм з української та зарубіжної літератур рубрику “Міжлітературні зв'язки”, в якій відобразити можливі аспекти розгляду контактів двох споріднених предметів;

- включити сформульовані в дослідженні компаративістичні уміння до програмних критеріїв оцінювання;

- в підручники з української та зарубіжної літератур увести статті з елементами компаративного аналізу творів, дидактичні завдання, що сприяють формуванню міжпредметних умінь учнів.

Предметом подальшого дослідження може бути створення методичних посібників з означеної проблеми, розробка таких її аспектів, як розвиток пізнавальної самостійності учнів у процесі вивчення української літератури у взаємозв'язках із зарубіжною; підготовка студентів вищих навчальних закладів до компаративного вивчення творів української та зарубіжної літератур; проблеми морально-етичного виховання у творах українських та зарубіжних письменників тощо.

Основні положення дисертації відображено в таких публікаціях автора

1. Снєгірьова В.В. “Чи кожен гідний кохання?” Інтегрований урок за новелою Ф. Стендаля “Ваніна Ваніні” та оповіданням М.Коцюбинського “Дорогою ціною”. 8 клас // Зарубіжна література в навчальних закладах. - 1997. - №4. - С.22-26.

2. Снєгірьова В.В. Анатомія злочину. Матеріали до інтегрованого уроку-дослідження за оповіданням Карела Чапека “Сільський злочин” та новелою В.Стефаника “Новина”. 8 клас // Зарубіжна література в навчальних закладах. - 1997. - №5. - С.17-19.

3. Снєгірьова В.В. “Дивовижна і зворушлива річ - дружба людини з собакою!” Інтегрований урок за оповіданнями “Вірний” М.Чабанівського та “Бінго” Е. Сетона-Томпсона. 5 клас // Зарубіжна література в навчальних закладах. - 1997. - №6. - С.11-14.

4. Снєгірьова В.В. “Довго і щасливо...” Роздуми з приводу сучасного уроку літератури // Зарубіжна література в навчальних закладах. - 1997.- №8. - С.4-6.

5. Снєгірьова В.В. “Чотирнадцять вовків. І обидва сірі!” Паралельне прочитання мисливських усмішок Остапа Вишні і “Пригод барона Мюнхаузена” Еріха Распе. 5 клас // Зарубіжна література в навчальних закладах. - 1999. - №9. - С.38-40.

6. Снєгірьова В.В. Микола Хвильовий і Михайло Булгаков: пізнання революції // Українська література в загальноосвітній школі. - 2000.- №2. - С.46-50.

7. Снєгірьова В.В. “Хатинко, хатинко, повернись до мене...” Специфіка вивчення світової казки в школі. 5 клас // Зарубіжна література в навчальних закладах. - 2000. - №10. - С.9-12.

8. Снєгірьова В.В. Людина на війні: порівняльний аналіз авторських концепцій (О. Довженко, “Воля до життя” / Г. Белль, “Подорожній, коли ти прийдеш у Спа...” в 7-му класі) // Українська література в загальноосвітній школі. - 2000. - №6. - С.33-37.

9.Снєгірьова В.В. Взаємозв'язок у вивченні творів малого жанру української та зарубіжної літератур / Педагогічна наука: пошуки, здобутки, завдання // Матеріали звітної наукової конференції Інституту педагогіки АПН України 22-24 квітня 1997 р. - К.,1997. - 148с. - С.73.

Размещено на Allbest.ru

...