Формування мотивації учіння студентів вищих економічних навчальних закладів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Формування мотивації учіння студентів вищих економічних навчальних закладів

1.ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Соціально-економічні перетворення в усіх сферах суспільного життя, національне відродження, розширення економічної самостійності України зумовлюють необхідність докорінного перегляду підходів до підготовки спеціалістів у вищих економічних навчальних закладах. Стратегічні завдання та вимоги до рівня професійної підготовки фахівців відображені в Законі України “Про освіту”, Державній національній програмі “Освіта” (“Україна ХХІ століття”). Особливого значення набуває вдосконалення підготовки студентів вищих економічних навчальних закладів до поліфункціональної професійної діяльності, адже наше майбутнє визначатиметься рівнем освіти молодого покоління, його здатністю адаптуватися в умовах, що постійно змінюються. Однак педагогічна практика вказує на те, що ситуація у сфері гуманітарної освіти сьогодні досить суперечлива і складна. З одного боку, швидко зростає кількість гуманітарних вузів, відкриваються гуманітарні факультети в технічних вищих навчальних закладах, ціла низка закладів недержавної форми власності розпочала підготовку фахівців з економічних спеціальностей. Високий конкурс при вступі до цих навчальних закладів свідчить про зацікавленість молоді у здобутті економічних знань. З іншого боку, спостерігається зниження рівня гуманітарної культури молоді. Відбувається інтенсивна переорієнтація суспільної свідомості студентів з духовних, гуманітарних цінностей на цінності матеріального характеру. Зниження показників духовного життя суспільства, втрата позицій гуманізації, загальнолюдських цінностей, намагання наслідувати західний стиль життя, який здебільшого не відповідає українському менталітету, - все це значною мірою впливає на мотивацію учіння студентів, їх ставлення до майбутньої професійної діяльності.

Мотивація учіння є одним із факторів впливу на ступінь навчально-пізнавальної активності майбутніх спеціалістів. Мотивацію слід розглядати не тільки як умову ефективного оволодіння знаннями, а й як важливий чинник розвитку особистості фахівця. Саме цим питанням присвячено ряд психолого-педагогічних досліджень, у яких вивчаються потреби, мотиви, цілі діяльності людини.

Психологічні основи досліджуваної проблеми розкриті у працях Л.С. Виготського, В.В. Давидова, О.М. Леонтьєва, І.В. Мечинської, С.Л. Рубінштейна. Удосконаленню навчального процесу в загальноосвітній і вищій школах присвячені дослідження А.М. Алексюка, С.А. Архангельського, Ю.К. Бабанського, Л.І. Божович, І.А. Зязюна, Л.Г. Коваль, Н.Г. Ничкало, З.А. Решетової, В.А. Семиченко, Н.Ф. Тализіної. Питання формування пізнавальної діяльності, активізації навчання розглядають А.І. Дьомін, О.В. Киричук, В.А. Козаков, В.І. Лозова, М.М. Поташник та інші. Проблему мотивації учіння вивчали М.І. Алексєєва, О.К. Дусавицький, В.С. Ільїн, Ю.В. Шаров, Г.І. Щукіна, А.К. Маркова, Г.І. Остапенко, Ю.С. Савченко, Н.В. Маклакова, Н.П. Шарпо та інші.

Однак, як свідчить аналіз психолого-педагогічної літератури, питання комплексного вивчення потреб, мотивів та цілей учіння як структурно поєднаних компонентів і спонук навчально-пізнавальної діяльності висвітлені недостатньо. Педагогічні умови та засоби, які впливають на ефективність формування мотивації учіння студентів вищих економічних навчальних закладів, не були предметом окремого наукового дослідження.

Таким чином, у сучасних умовах виникла об'єктивна потреба теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови та засоби формування мотивації учіння студентів. Актуальність проблеми формування мотивації учіння студентів, її недостатня теоретична розробленість та потреби практики зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Формування мотивації учіння студентів вищих економічних навчальних закладів”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації входить до плану науково-дослідної роботи кафедри української мови і літератури Академії державної податкової служби України і є складовою комплексної теми “Впровадження сучасних форм і методів навчання у практику викладання гуманітарних дисциплін” (протокол №5 від 12.12.97).

Обєкт дослідження: навчально-виховний процес у вищих економічних навчальних закладах.

Предмет дослідження: зміст, умови та засоби формування у студентів вищих економічних навчальних закладів мотивації учіння.

Мета дослідження: визначення, теоретичне обґрунтування та експериментальна перевірка педагогічних умов формування мотивації учіння студентів вищих економічних навчальних закладів.

Гіпотеза дослідження полягала в припущенні, що ефективність формування мотивації учіння студентів вищих економічних навчальних закладів значно зросте, якщо:

буде здійснюватися діяльнісний та особистісно-рольовий підхід до розвитку потребо-мотиваційної сфери особистості студента;

навчально-виховний процес будуватиметься на системному забезпеченні педагогічних умов, пов'язаних з відбором змісту навчання, організацією процесу оволодіння знаннями, уміннями та навичками, які враховують виховні впливи соціуму та індивідуально-психологічні властивості особистості студента;

педагогічне стимулювання буде передувати формуванню стійких мотивів-інтересів у системі субєкт - субєктних відносин.

Для досягнення мети та перевірки гіпотези дослідження визначені такі завдання:

1.Вивчити стан досліджуваної проблеми в педагогічній теорії та практиці і сформулювати теоретичні положення щодо формування мотивації учіння.

2. Визначити критерії, показники та рівні сформованості мотивації учіння студентів вищих економічних навчальних закладів.

3. Обґрунтувати педагогічні умови підвищення ефективності процесу формування потреб, мотивів та цілей учіння студентів.

4.Експериментально перевірити ефективність педагогічних умов формування мотивації учіння студентів на прикладі вивчення української та зарубіжної культури.

Для розв'язання поставлених у дослідженні завдань, перевірки сформульованої гіпотези використовувався комплекс взаємодоповнюваних методів дослідження: аналіз літературних джерел з проблеми дослідження; педагогічне спостереження, усне і письмове опитування, експертні оцінки, анкетування і тестування, аналіз результатів навчально-виховної діяльності академічних груп, соціометрія, кореляційний аналіз, формуючий експеримент, інтервю, бесіда, педагогічне моделювання.

Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота здійснювалася на базі Українського фінансово-економічного інституту (з 25 грудня 1999 року - Академія державної податкової служби України) та Національного аграрного університету (факультети: економічний, педагогіки та підвищення кваліфікації). Дослідженням було охоплено 96 викладачів, 485 студентів. У формуючому експерименті брали участь 154 студенти.

Дослідження проводилося у три етапи протягом 1995-2000 рр.

На першому етапі (1995-1997рр.) вивчався стан досліджуваної проблеми в психолого-педагогічній літературі, визначалися вихідні теоретичні положення, предмет, об'єкт, мета, завдання та гіпотеза, була розроблена програма дослідження.

На другому етапі (1997-1999рр.) проводилися констатуючі дослідження з метою аналізу стану та виявлення специфіки формування мотивації учіння студентів вищих економічних навчальних закладів. Розроблялися, випробовувалися та уточнювались план та методики експериментальної роботи, визначалися розміри вибірок та відповідна база для проведення формуючого експерименту.

На третьому етапі (1999-2000рр.) здійснювалась експериментальна перевірка гіпотези, систематизувалися та узагальнювалися результати, отримані в процесі теоретичного аналізу проблеми та дослідно-експериментальної роботи, формулювалися загальні висновки дослідження, розроблялися рекомендації щодо формування мотивації учіння студентів, було оформлено матеріали дисертації.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:

на основі діяльнісного підходу вперше системно обґрунтовано педагогічні умови формування мотивації учіння студентів вищих економічних навчальних закладів, які враховують у змісті навчання специфіку професії економіста, виховні впливи соціуму та індивідуально-психологічні властивості студентів; уточнено критерії, показники і визначено рівні сформованості мотивації учіння майбутніх економістів; дістали подальший розвиток наукові уявлення про психолого-педагогічні механізми формування пізнавальних потреб, мотивів та цілей; обґрунтовано можливості педагогічного стимулювання, ігрової діяльності та колективу студентської групи як засобів формування мотивації учіння студентів на прикладі вивчення української та зарубіжної культури.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що розроблено й впроваджено програму формування мотивації учіння студентів у процесі вивчення української та зарубіжної культури, а також систему інтелектуальних ігор та інноваційних методик проведення ігрових занять для розвитку пізнавальних інтересів студентів - майбутніх економістів. Обґрунтовані та експериментально підтверджені висновки і практичні рекомендації можуть використовуватися для розв'язання проблеми формування мотивації учіння студентів наставниками академічних груп і викладачами різних навчальних дисциплін.

Особистий внесок автора дисертації полягає у визначенні педагогічних умов підвищення ефективності формування мотивації учіння студентів та основних засобів забезпечення їх реалізації; у розробці та практичній перевірці критеріїв, показників та рівнів сформованості потреб, мотивів та цілей учіння студентів; у розробці методичних рекомендацій щодо формування мотивації учіння студентів при вивченні української та зарубіжної культури.

Вірогідність результатів дослідження забезпечується методологічною обґрунтованістю вихідних позицій, коректним застосуванням комплексу психолого-педагогічних і статистичних методів, адекватних предметові, меті та завданням дослідження, репрезентативністю вибірки, експериментальним підтвердженням наукових висновків дослідження.

Апробація і впровадження результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження обговорювалися і були схвалені на міжнародній науково-практичній конференції “Університетська педагогічна освіта як шлях гуманізації суспільства” (м.Київ,1999р.), на щорічних науково-практичних конференціях професорсько-викладацького складу та аспірантів Національного аграрного університету (1998-2000рр.), на засіданнях кафедри педагогіки Національного аграрного університету (1999-2000рр.), на семінарах, конференціях, засіданнях кафедри української мови і літератури Українського фінансово-економічного інституту (1997-2000рр.).

Наукові положення, навчальні матеріали, методичні рекомендації впроваджено в навчально-виховний процес Академії державної податкової служби України (довідка № 301 від 09.02.2001), Національного аграрного університету (довідка №158 від 11.05.2000), Білоцерківського державного аграрного університету (довідка №216 від 12.05.2000).

Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації знайшли своє відображення у 9 наукових та науково-методичних працях, з них 5 написано без співавторів, у тому числі: 1 монографія, 3 статті у провідних наукових фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, двох розділів, висновків (обсяг основного тексту - 173 сторінки), списку використаних джерел (205 найменувань, з них 5 - іноземною мовою). Робота містить 13 ілюстрацій на 13 сторінках, 16 таблиць на 22 сторінках, 11 додатків на 26 сторінках. Загальний обсяг роботи складає 221 сторінку.

2.ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми і доцільність дослідження, сформульовано проблему, гіпотезу, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, методи дослідження, сформульовано наукову новизну, розкрито практичне значення роботи, відображено апробацію і впровадження результатів дисертаційного дослідження.

У першому розділі “Теоретико-методологічні аспекти формування мотивації учіння студентів” розглядаються теоретичні та практичні питання формування мотивації учіння, зокрема уточнюється сутність поняття “мотивація учіння”, з позиції системного підходу аналізуються потреби, мотиви, цілі учіння як спонуки, які в єдності виступають також інтегральною якістю особистості і важливою умовою ефективного навчання.

Аналіз змісту поняття “мотивація учіння” показав, що його сутність дослідники розуміють по-різному, у вчених не склалося загальноприйнятої точки зору на його природу. Немає єдності думок учених і відносно положення про спонукання діяльності. Цю важливу функцію приписують то потребі (О.М. Леонтьєв, І.В. Імедадзе, Д.Н. Узнадзе, В.С. Ільїн, В.С. Юркевич, Є.Є. Васюкова, В.Ф. Антонець), то мотиву (С.П. Манукян, А.Г. Асмолов, К. Левін, Г.С. Костюк, О.Г. Ковальов, О.В. Киричук, В.А. Семиченко, А.К. Маркова), а інколи й обом цим феноменам (В.І. Ковальов, Б.І. Додонов, А.І. Дьомін, В.І. Лозова, В.К. Демиденко).

Вивчення різних підходів до визначень мотивації, функцій потреб, мотивів, цілей у спонуканні до навчально-пізнавальної діяльності дало нам можливість уточнити суть та поглибити зміст поняття “мотивація учіння”: це - система пізнавальних потреб, мотивів і цілей, яка спонукає студента до учіння та стимулює і підтримує його активність на певному рівні. У даному визначенні поєднано системний та діяльнісний підхід до дослідження мотивації як педагогічного явища. Потреби, мотиви та цілі розглядалися у вигляді структури, яка узагальнено відображає діяльність студента в навчальній ситуації: зосередження уваги на навчальному об'єкті - одержання інформації про предмет потреби (актуалізація потреби) - усвідомлення потреби (вибір мотиву) - постановка, усвідомлення мети (вибір рішення) - виконання навчальних дій - отримання інформації для коригування навчальних дій - одержання результату, його оцінка та емоційне відношення.

На наступному етапі дослідження визначено критерії та показники розвитку мотивації учіння студентів: 1) за операційно-діяльнісним критерієм - сформованість пізнавальної самостійності, сутність якої полягає в готовності, тобто здатності й прагненні студента розв'язувати своїми силами, на основі потреб та мотивів учіння нові пізнавальні завдання; 2) за результативно-змістовим критерієм - обсяг знань, що визначається кількістю засвоєних наукових фактів, правил; міцність та дієвість знань, які характеризуються уміннями студентів правильно й чітко відтворювати та застосовувати навчальний матеріал в умовах змінюваної навчальної і виробничої діяльності; усвідомленість, яка передбачає уміння правильно і обґрунтовано пояснювати факти і явища сфери діяльності, що вивчається; системність, що передбачає вміння уявляти предмет вивчення цілісно, з усіма його внутрішніми і зовнішніми взаємозв'язками і взаємовідношеннями; 3) за емоційно-почуттєвим критерієм - самопочуття, активність, настрій студента при виконанні навчальних дій.

На основі визначених критеріїв і показників виявлено чотири рівні розвитку мотивації учіння студентів, які в таблиці 1 подані за параметрами “зміст навчальних дій”, “результат учіння” та “емоції”.

Таблиця 1 Рівні розвитку мотивації учіння студентів

Констатуючі дослідження підтвердили, що різна мотивація учіння студентів впливає на предметно-специфічні особливості навчальних дій: успіхи і невдачі студентів з позитивною і негативною мотивацією були різними.

Особливий інтерес викликало у нас дослідження спонук оволодіння студентами-економістами майбутньою спеціальністю. Респонденти вказали на чинники, які ми систематизували так: 1) задоволення від самого процесу діяльності; 2) прямий результат діяльності (створюваний продукт, засвоювані знання і та ін.); 3) нагорода за діяльність (заробітна плата, престиж, місце в суспільстві); 4) щоб уникнути покарання, яке загрожує при ухиленні від діяльності чи несумлінному її виконанні. Вагомість мотивів учіння студентів вивчалася методом експертної оцінки, де експертами були самі студенти (97 осіб). Респондентам було запропоновано проранжувати 11 мотивів учіння. Слід зазначити, що єдність думок респондентів, яка оцінювалася за коефіцієнтом конкордації, виявилася досить висока - r=0,62 (при значущості р 0,02). Результати ранжування подані в таблиці 2.

Таблиця 2 Результати ранжування студентами мотивів учіння

Аналіз таблиці свідчить, що на перше місце студенти поставили мотив “Бажання утвердитися, зайняти відповідне місце в суспільстві, досягти визнання”: сума рангів найменша - 324. Друге місце посідає мотив “Професія в майбутньому розв'яже мої матеріальні проблеми” (сума рангів 386). І лише на третьому місці соціально значущий мотив “Суспільна користь, бажання бути потрібним державі, самому щось зробити для людей”. Така ієрархія, по-перше, об'єктивно відображає сучасну дійсність, пов'язану з переорієнтаціями з моральних на матеріальні цінності, а, по-друге, подана мотивація цілком природна: стабільне майбутнє, утвердження в професії, майстерність і є основною метою життєдіяльності людини праці.

У розділі теоретично обґрунтовано педагогічні умови та розроблена програма формування мотивації учіння студентів при вивченні української та зарубіжної культури. Результати спостереження, експертної оцінки викладачів, студентів, опитування випускників, аналіз праць вчених дозволили виділити педагогічні умови, пов'язані з відбором змісту навчання (новизна, проблемність, зорієнтованість на майбутню професійну діяльність, практичність знань), процесом оволодіння знаннями, уміннями та навичками (технологічність організації навчально-виховного процесу, продуктивна педагогічна взаємодія суб'єктів навчання, постійний контроль засвоєння навчального матеріалу, застосування різноманітних засобів навчання), виховними впливами соціального середовища (рівень розвитку колективу студентської групи, виховні впливи засобів мас-медіа), індивідуально-психологічними властивостями студентів (пізнавальні здібності, спрямованість на оволодіння майбутньою професійною діяльністю, установка як стан готовності до пізнавальної активності).

Здійснений науковий аналіз дав змогу дійти висновків про доцільність системного забезпечення зазначених педагогічних умов, необхідність моделювання процесу формування мотивації учіння студентів на основі науково-обгрунтованих підходів до сучасного навчально-виховного процесу.

У другому розділі “Основні засоби забезпечення педагогічних умов формування мотивації учіння студентів та їх експериментальна перевірка” обґрунтована доцільність забезпечення педагогічних умов формування мотивації учіння студентів засобами педагогічного стимулювання, ігрової діяльності та виховними можливостями колективу академічної групи, перевірено ефективність методики формування потреб, мотивів та цілей учіння студентів дослідно-експериментальною роботою.

Одним з основних засобів спонукання студентів до оволодіння знаннями, уміннями та навичками є стимули. Стимул - це засіб, який спонукає людей до інтенсивнішої діяльності, своєрідний зовнішній поштовх, сила якого зростає в залежності від його суспільної значущості. Призначення стимулів визначається цілеспрямованим характером діяльності особистості для задоволення своїх потреб. У дослідженні стимулювання розглядається і як засіб, і як необхідний етап формування продуктивних пізнавальних потреб та мотивів навчання. На основі теоретичного пошуку та експериментальних досліджень було зроблено узагальнення про те, що правильна дія стимулів викликає позитивний емоційний стан, а позитивні емоції, в свою чергу, є дієвими спонуками до пізнавальної діяльності. Таким шляхом здійснюється поступове задоволення непізнавальних потреб та формування потреб, мотивів та цілей учіння студентів.

У результаті проведених досліджень щодо застосування педагогічного стимулювання було встановлено, що стимули повинні діяти в системі, методично вивіреній, оптимально поєднаній із загальною технологією навчання. Критерієм педагогічної доцільності системи стимулювання вважаємо не зовнішнє поєднання заходів матеріального й морального заохочення, набір різноманітних форм і методів, а поєднання особистісних, колективних і суспільно-громадських інтересів у спонуканні студентів до оволодіння знаннями.

Важливим засобом формування мотивації учіння студентів є ігрова діяльність. Гра слугує формою реалізації активності людини, формою життєдіяльності, бо вона пов'язана з функціональним задоволенням. Її спонукою є потреба в активності, а джерелом - наслідування і досвід. Основна відмінність гри від інших видів діяльності в тому, що мотив ігрової дії полягає не в її результаті, а в самому процесі. Важливим є і узагальненість ігрової дії: способи дій, предметні умови можуть змінюватися досить широко. Ця особливість гри дозволяє, наприклад, на занятті з імітаційних вправ чи аналізу виробничих ситуацій змоделювати роботу, яку виконує підприємство за декілька місяців.

У процесі дослідно-експериментальної роботи ігрова діяльність як засіб формування мотивації учіння студентів застосовувалася у вигляді інтелектуальних ігор, занять з ігрового проектування, аналізу ситуацій тощо. На основі узагальнення доведено, що дидактичні ігри проходять більш ефективно, якщо в студентській групі сформована потреба у спільній навчальній діяльності, а міжособистісні взаємини сприяють досягненню навчальних цілей.

Для виявлення впливу групи на мотивацію учіння студента було проведене дослідження 14 академічних груп (348 студентів). Згідно з програмою експериментальної роботи використовувалися різні методики (визначення мотиваційного ядра вибору в соціометричному дослідженні (А.В. Петровський); виділення мікрогруп (В.І. Паніотто); з'ясування інтересів особистості; аналіз статусної структури групи (А.О. Реан, Я.Л. Коломинський)). На підставі результатів досліджень ми встановили, що:

- колектив студентської групи своєю внутрішньою та зовнішньою організацією чинить значні впливи на ставлення студента до навчання, його мотивацію;

- характер і особливості мотивації учіння студента детермінуються рівнем розвитку студентської групи як соціальної спільноти;

- основними чинниками розвитку колективу студентської групи є спільна діяльність; оптимізація міжособистісних взаємин; системність виховної роботи у вищому закладі освіти; дієвість студентського самоврядування.

У формуючому експерименті було перевірено запропоновану методику формування потреб, мотивів, цілей учіння майбутніх економістів на основі розробленої програми формування мотивації учіння студентів при вивченні української та зарубіжної культури, виявлено динаміку зростання рівнів мотивації учіння студентів. В ньому були задіяні 154 студенти Українського фінансово-економічного інституту та Національного аграрного університету. Дві студентські групи визначено як експериментальні, дві інші - як контрольні, ще дві групи - опорні: в них застосовувалися окремі методики забезпечення педагогічних умов фрагментарно, не на системному рівні.

На різних етапах дослідження здійснено всебічний аналіз одержаних результатів, внесено необхідні уточнення і доповнення до методики експериментальної роботи. Результати діагностики рівнів розвитку мотивації учіння студентів експериментальних груп, які були отримані у формуючому експерименті, були співставленні з результатами діагностики рівнів розвитку мотивації учіння студентів контрольних та опорних груп, а також з даними трьох зрізів. Основні результати наведено в таблиці 3.

Співставлення показників констатуючого та формуючого експериментів на основі розроблених критеріїв свідчить про динаміку зростання початкових рівнів розвитку мотивації учіння студентів експериментальних груп. В експериментальних групах кількість студентів з високим і дуже високим рівнем мотивації учіння зросла на 48,85% і 17,8% відповідно, в контрольних - лише на 5,95% і 5,8%; в опорних групах зростання відбулося також більш значне, ніж у контрольних - 11,2% і 8,8%. При цьому на кінець проведення експерименту в експериментальних групах студентів з низьким рівнем мотивації учіння не виявлено, в опорних же і контрольних їх було по 2. Студенти експериментальних груп значно розширили свою інформаційну освіченість з теорії та історії української та зарубіжної культури: у середньому на 2,8% загальна успішність в експериментальних групах була вищою, ніж у контрольних.

Таблиця 3. Результати визначення рівня розвитку мотивації учіння студентів

На заключному етапі експерименту встановлено, що експериментальні групи - розвинуті соціальні спільноти, з дієвими органами самоврядування, високою ціннісно-орієнтаційною єдністю, товариськими взаєминами. Було визначено, що в групах не стало “ізольованих” студентів, не було і негативно спрямованих мікрогруп, згуртованість же контрольних груп виявилася низькою, розрізненою та нестійкою.

Порівняння даних дослідження в контрольних, експериментальних і опорних групах студентів довело ефективність запропонованої методики системного забезпечення педагогічних умов формування мотивації учіння студентів, яка не тільки сприяє успішному оволодінню знаннями, уміннями та навичками, а й позитивно впливає на розвиток особистості та колективу.

Таким чином, проведене дослідження підтвердило істинність сформульованої гіпотези і дозволило зробити такі висновки:

1. На основі загальносуспільної зацікавленості в оволодінні економічними знаннями, набутті підприємницьких умінь та навичок необхідно визнати зниження рівня гуманітарної культури молоді, наслідування нею західних зразків стилю життя, які не завжди є характерними для менталітету українців. Узвичаєна педагогічна технологія підготовки спеціалістів у вищих економічних навчальних закладах поки що не відповідає вимогам ринкової економіки, коли сучасний працівник повинен постійно вдосконалювати свої знання, підвищувати професійний рівень, бути готовим до оволодіння новими чи спорідненими професіями. Серед факторів мотивації учіння продовжують домінувати формальні результати навчання, зокрема отримання позитивних оцінок, а не соціально зумовлені аспекти мотивації економічної діяльності. Недостатньо обґрунтована мотивація учіння студентів призводить до низького рівня підготовки фахівців для різних галузей економіки, до їх надмірної кількості, хоч в цілому економіка України дуже потребує людей нової генерації, особистостей, здатних бути менеджерами перебудовчих процесів.

2. На основі вивчення теоретичних аспектів проблеми мотивації учіння, аналізу емпіричного матеріалу було встановлено, що:

мотивація учіння - система пізнавальних потреб, мотивів і цілей, яка спонукає студента вищого економічного навчального закладу до учіння та стимулює і підтримує його активність на певному рівні;

потреби та мотиви - нерозривні психічні явища, які включені у структуру навчально-пізнавальної діяльності, мають споріднену природу розвитку;

узагальнений механізм формування продуктивних пізнавальних потреб має стимулюючу основу (О.М.Леонтьєв) і полягає в тому, що під дією стимулів виконуються навчальні дії для задоволення потреби (не пізнавальної) (В.І.Ковальов), досягнення результату викликає позитивні емоції (А.І.Дьомін), що і є джерелом виникнення пізнавальних потреб. Їх активізація забезпечує цілеспрямовану навчально-пізнавальну діяльність.

3. Визначені критерії (операційно-діяльнісний, змістово-результативний, емоційно-почуттєвий) та відповідні показники, які враховували не лише результативність навчально-виховної діяльності, а й процесуальні та емоційно-почуттєві характеристики учасників процесу, дозволили на основі розробленої нами методики виявити вихідні рівні розвитку мотивації учіння студентів. Запропонована рівнева класифікація з детальним описом мотиваційних характеристик є важливим засобом формування пізнавальних потреб та мотивів студентів, забезпечує керованість цього процесу, конкретність у відношенні до кожного студента.

4. У ході дослідження обґрунтовано та експериментально перевірено основні педагогічні умови, забезпечення яких сприяє ефективному формуванню мотивації учіння студентів, а саме: відбір змісту навчання (новизна, проблемність, зорієнтованість на майбутню професійну діяльність, практичність знань), організація процесу оволодіння знаннями, уміннями і навичками (технологічність навчально-виховного процесу, продуктивна педагогічна взаємодія суб'єктів навчання, постійний контроль засвоєння навчального матеріалу, застосування різноманітних засобів навчання), врахування виховних впливів соціуму (рівень розвитку колективу студентської групи, виховні впливи засобів мас-медіа) та індивідуально-психологічних властивостей студента (пізнавальних здібностей, спрямованості на оволодіння майбутньою професійною діяльністю, установки як стану готовності до пізнавальної активності).

Їх ефективна дія залежить від системності виховної роботи, що відображено в розробленій програмі формування мотивації учіння студентів на заняттях з української та зарубіжної культури.

До основних засобів формування мотивації учіння студентів віднесено: педагогічне стимулювання; ігрову діяльність; колектив студентської групи.

5. Експериментальними дослідженнями виявлено, що важливим фактором впливу на формування пізнавальних потреб та мотивів студента є колектив студентської групи. Серед основних соціально-педагогічних умов, які, з одного боку, ефективно впливають на розвиток цієї соціальної групи, а з іншого - перетворюють колектив у дієвий чинник формування мотивації учіння студентів є умови, пов'язані з особливостями діяльності: а) різноманітність видів діяльності, в які включено студентську групу; б) розвиток спільної діяльності та спілкування; в) оптимальне поєднання індивідуальних, групових та колективних форм навчання; г) формування в студентів мотивації спільної діяльності; д) міжгруповий обмін інформацією й результатами діяльності та ін.

Проведене дослідження, звичайно, не вичерпало всіх можливих аспектів розв'язання проблеми формування мотивації учіння студентів. Потребують подальшого вивчення питання порівняльного аналізу зарубіжного досвіду щодо формування потреб та мотивів учіння студентів; механізмів формування мотивації учіння з урахуванням індивідуально-психологічних характеристик кожного студента; мотивації спільної діяльності; формування норм, традицій, установок у студентській групі та ін.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ВІДОБРАЖЕНІ В ПУБЛІКАЦІЯХ

мотивація студент учіння

1. Зайцева І.В. Формування мотивації учіння студентів // Нова педагогічна думка: Науково-методичний журнал. - Рівне. - 1999. -№4. - С.125-129.

2. Зайцева І.В. Педагогічне стимулювання в контексті гуманізації навчально-виховного процесу // Оновлення змісту, форм і методів навчання та виховання в закладах освіти: Збірник наукових праць. - Рівне. - 2000.-№11.- С.113-117.

3. Зайцева І.В. Педагогічний вплив викладача на мотивацію учіння студентів// Нова педагогічна думка: Науково-методичний журнал. - Рівне. - 2000. -№1. - С.48-53.

4. Зайцева І.В. Мотивація учіння студентів / За ред. Лузана П.Г. - Ірпінь: Ред.-видавничий відділ АДПСУ, 2000.- 191 с.

5. Зайцева І.В. Сучасні підходи до формування мотивації навчання студентів в економічному вузі // Науковий вісник УФЕІ. - Ірпінь. - 2000.- №1.- С.209-213.

6. Лузан П.Г., Зайцева І.В. Психолого-педагогічна підготовка студентів як шлях гуманізації // Науковий вісник НАУ.- №24.- 2000.- С.316-321 (авторських - С.318-321).

7. Лузан П.Г., Зайцева І.В. Щоб у кожного студента була мотивація до навчання. Про шляхи її формування // Педагогіка толерантності. - №1. - 2000.- С.100-105 (авторських - С. 102-105).

8. Лузан П.Г., Зайцева І.В. Розвиток у студентів пізнавального інтересу до вивчення української та зарубіжної культури. Методичні вказівки і рекомендації. - Ірпінь: Ред.-видавничий відділ УФЕІ, 1999.- 46 с. (авторських - 36 с.)

Размещено на Allbest.ru