Діагностика ефективності навчального процесу у вищих навчальних закладах

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЦЕНТРАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ АПН УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

ДІАГНОСТИКА ЕФЕКТИВНОСТІ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Спеціальність: Теорія і методика професійної освіти

Цехмістрова Галина Степанівна

Київ, 2002 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. На рубежі ХХ-ХХІ століття окреслилися принципово нові риси світової цивілізації, пов'язані з процесами глобалізації, функціонуванням інформаційних технологій, створенням умов для розвитку інтелектуально-творчих особистісних здібностей, які б забезпечували уміння здобувати знання, уміння працювати та уміння жити. Однією з обставин, які характеризують глобалізаційні процеси, є зближення характеру суспільних відносин в різних країнах. Входження України в світовий освітянський простір та орієнтація на ринок праці вимагають певних змін в організації підготовки спеціалістів у вищих закладах освіти. Структурно-змістові та процесуальні перетворення в освіті, передбачені Законами "Про освіту", "Про вищу освіту" та в Національній Доктрині розвитку освіти в Україні в ХХІ столітті, спрямовуються на підвищення ефективності роботи навчальних закладів та досягнення якості кінцевого "продукту". Концепція якості перебуває в центрі уваги Європейської системи вищої освіти. Проблема якості підготовки кадрів в Україні стала досить гострою з причин: ліквідації державного розподілу випускників, нестійкого попиту на традиційні спеціальності з боку споживачів, скорочення бюджетного фінансування, розширення сітки приватних навчальних закладів, зникнення старих профілів та поява нових, не забезпечених інформаційно-методичними матеріалами, мобільності студентів у Європі, інтерналізації ринку праці тощо.

Сьогодні навчальний заклад, який випускає "продукт" для держави та суспільства, несе повну відповідальність за рівень дотримання стандарту, формування у фахівців відповідного обсягу та якості знань, умінь та навичок, передбачених освітньо-кваліфікаційною характеристикою державного стандарту. Досягнення цієї мети і стає внутрішньою глобальною проблемою вищих навчальних закладів. Саме потребою якісного вирішення цієї проблеми мотивується пошук та впровадження інноваційних технологій, прогресивних засобів і методів навчання, вдосконалюються навчальні плани, програми, рівень викладання та зміст підготовки.

Питання забезпечення ефективності процесу навчання та якості його результатів досліджували В.П. Безпалько, В.І. Лозова, Н.Г. Ничкало, Л.П. Одерій, В.О. Онищук, Л.М. Романишина, Н.В. Тализіна, діагностики процесу навчання, модульно-рейтингової системи та стандартизованого контролю знань - Л.М. Кравченко, І.П. Підласий, П.А. Юцявичене, педагогічного аналізу - В.І. Бондар, О.В. Євдокимов, І.Я. Зязюн, Д.В. Яковлєв, поетапного формування розумових дій - П.Я. Гальперін, В.А. Семиченко, Н.Ф. Тализіна, педагогічного менеджменту та управління процесом навчання - Ю.С. Алферов, С.У. Гончаренко, Л.М. Кравченко, Г.С. Кузнєцов, Г.О. Підкурганна, С.М. Хриков тощо.

З аналізу науково-методичної літератури ми робимо висновок, що якість освіти визначається ступенем досягнення поставленої мети, тобто вона пов'язана з діями і результатами, при цьому еталоном якості є дотримання вимог державних стандартів.

Діагностика в буквальному перекладі означає прояснення, розпізнання об'єкту дослідження. Стосовно навчальних закладів може бути зовнішня і внутрішня діагностика. Держава здійснює зовнішню діагностику якості підготовки спеціалістів шляхом проведення акредитації експертизи, використовуючи засоби діагностики державного стандарту спеціальності та порівнюючи з еталоном (нормою).

Проведення внутрішніх діагностичних вимірювань результатів ефективності навчання за будь-який період, визначення факторів, які впливають на нього, дає інформацію для оцінки та наступного коригування змісту й методики організації навчального процесу і є вагомим інструментом активізації процесу досягнення мети.

Діагностичні матеріали контролю й аналізу відіграють роль як внутрішнього, так і зовнішнього мотиву дій, тому має бути науково обґрунтована методика діагностичних вимірювань та оцінювання результатів діяльності студентів і викладачів. Отже, педагогічна діагностика передбачає вивчення і пошуки оптимальних шляхів підвищення продуктивної діяльності двох сторін процесу навчання: учіння і викладання - від початку педагогічного процесу до його завершення, від заданої мети до її досягнення.

Існуючі сучасні методики діагностичних вимірювань в основному зорієнтовані на проведення різних видів контролю успішності студентів, що забезпечує отримання зворотної інформації та констатацію досягнутого рівня навченості, але не дає глибокого обґрунтування стану та шляхів досягнення бажаного результату. Недостатньо досліджена і методика діагностики якості викладання та ефективності навчального процесу. Як показала практика, безліч факторів, які впливають на кінцевий продукт, потребують постійного спостереження, аналізу, вимірювання, вивчення динаміки та відповідної корекції навчального процесу.

Виходячи з безумовної актуальності зазначених питань, їх теоретичної і практичної значущості ми визначили тему наукового дослідження в такому формулюванні: "Діагностика ефективності навчального процесу у вищих навчальних закладах".

Таким чином, актуальність теми зумовлена:

- входженням України в світовий освітянський простір і підвищенням вимог до якості підготовки спеціалістів;

- відсутністю на сучасному етапі державних засобів зовнішнього діагностування якості підготовки фахівців;

- посиленням уваги до особистісного діяльнісного підходу в процесі учіння і викладання;

- об'єктивною необхідністю зміни технології навчання, контролю та оцінювання у вузі в умовах збільшення обсягів самостійної роботи студентів;

- необхідністю відпрацювання критеріїв оцінювання праці викладача як провідної особи в навчальному процесі;

- потребує обґрунтування організаційно-методичне забезпечення вузівської діагностики як елементу управління навчальним процесом.

Зв'язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження скоординовано Радою Академії педагогічних наук України та затверджено Вченою радою Київського інституту туризму, економіки і права.

Об'єкт дослідження: навчальний процес у вищих закладах освіти.

Предмет дослідження: теоретичні та методичні основи діагностики рівня навченості студентів та рівня викладання у вищих навчальних закладах.

Мета дослідження полягає в розробці і науковому обґрунтуванні методики діагностичних вимірювань ефективності процесу учіння та викладання у вищому навчальному закладі.

Відповідно до предмету та мети дослідження поставлені такі завдання:

- провести наукове дослідження діагностики навчального процесу як актуальної науково-педагогічної проблеми;

- здійснити аналіз застосування у вищих закладах освіти форм і методів контролю і оцінювання навчальних досягнень студентів;

- з позиції концепції суб'єктного діяльнісного підходу обґрунтувати взаємозв'язок "процесу навчання" і "продукту навчання";

- визначити критерії діагностики процесу учіння і викладання у вищому навчальному закладі;

- провести експериментальну перевірку ефективності застосування методики діагностичних вимірювань процесу учіння і викладання;

- розробити організаційно-методичні рекомендації впровадження внутрішньо-вузівської діагностики ефективності навчального процесу як одного із факторів управління якістю підготовки спеціалістів.

Методи дослідження:

а) аналіз, систематизація та узагальнення філософської та педагогічної вітчизняної і зарубіжної літератури з проблем дослідження дали змогу обґрунтувати місце та роль діагностики в дидактичному процесі вузу;

б) діагностичні методи - контроль, перевірка, тестування, анкетування, спостереження - сприяли проведенню формуючого експерименту щодо оцінювання рівня навченості студентів та якості викладання;

в) статистико-математичний методи використані при обробці та оформленні матеріалів експерименту.

Теоретичну основу дисертації з проблеми діагностики ефективності навчального процесу становлять висновки з таких педагогічних досліджень, які присвячені:

- теоретичним основам модульного навчання (Т.А. Алексеєнко, А.М. Алексюк, В.І. Бондар, І.Я. Лернер, А.В. Фурман, Л.М. Романишина, П.А. Юцявичене);

- реалізації модульно-рейтингової технології та визначенню рейтингу студентів (В.С. Аванесов, А.В. Бляшевська, В.П. Безпалько, В.А. Козаков, Г.С. Костюк, В.І. Лозова, П.М. Олійник, Н.Н. Ржецький, В.А. Семиченко);

- питанням історії виникнення і розвитку діагностики та контролю (А.М. Алексюк, В.М. Бочарнікова, І.Є. Булах, В.А. Козаков, Ф.В. Костильов, І.П. Підласий, В.С. Пікельна, Л.М. Романишина, Н.Ф. Тализіна);

- питанням управління і менеджменту педагогічної освіти (Г.О. Підкурганна, Г.А. Дмитренко, В.П. Симонов, В.І. Маслов, В.І. Пуцов);

- різнорівневій підготовці студентів (І.Є. Булах, І.Я. Лернер, В.Ф. Паламарчук);

- питанням діагностики та удосконалення професійної діяльності викладача (С.І. Архангельський, Ю.С. Алферов, А.В. Бляшевська, В.І. Бондар, А.П. Верхола, І.А. Зязюн, Н.В. Кузьміна, Е.А. Дорошенко, Л.П. Одерій).

Дослідно-експериментальна робота проводилась у три етапи, протягом 1992-2001 рр.

На першому етапі (1992-1995 рр.) вивчались теоретичні та практичні аспекти діагностики ефективності навчання студентів у вищих навчальних закладах. Розроблено програму і методику дослідження, висунуто гіпотезу і проведено підготовку до експерименту.

На другому етапі (1995-1998 рр.) були теоретично обґрунтовані питання планування та методичного забезпечення організації навчального процесу, сформульовано підходи до планування і проведення навчальних занять із застосуванням модульної технології та рейтингової системи контролю. Методично обґрунтовано критерії оцінювання якості викладання.

На третьому етапі (1998-2001 р.) проводився констатуючий та формуючий експерименти, систематизувалися й узагальнювались результати дослідження, проводилась їх математична обробка, формувались загальні висновки і рекомендації, визначались перспективи подальшого дослідження проблеми. Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в тому, що: обґрунтована методика комплексного дослідження діагностики ефективності навчання за двома його складовими: діагностики учіння і діагностики викладання, подальшого розвитку дістало теоретичне обґрунтування взаємозв'язку "процесу навчання" і "продукту навчання" в умовах реалізації концепції діяльнісного підходу, підтверджено ефективність застосування педагогічних інноваційних технологій, розроблені критерії та методика діагностики якості викладання та організаційно-методичні рекомендації впровадження внутрішньо-вузівської діагностики навчального процесу. Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає в: доповненні існуючих підходів до діагностики навчання та методів контролю навчальних досягнень студентів у вищих навчальних закладах, обґрунтуванні методики діагностики якості викладання та розробці організаційно-методичних рекомендацій викладачам та керівним працівникам навчальних закладів І-ІV рівнів акредитації щодо реалізації внутрішньо-вузівської діагностики, які сприятимуть підвищенню ефективності управління навчальним процесом.

Практичне значення роботи полягає в розробці та впровадженні технологій механізму діагностування та контролю процесу учіння і викладання у вищих закладах освіти Міністерства аграрної політики України та Асоціації працівників готельного і туристського профілю. Протягом усього періоду наукового пошуку автор особисто брав участь у розробці складових державного стандарту спеціальності, організації та методичному забезпеченні експериментальної роботи з теми дослідження та впровадженні розроблених рекомендацій, здійснюючи безпосередньо викладацьку та методичну діяльність в навчально-науково-виробничому комплексі "Туризм, готельне господарство, економіка і право", у філіях університету.

Особистий внесок здобувача полягає в уточненні і теоретичному обґрунтуванні понять діагностики, контролю та оцінки, розробці методики та критеріїв оцінювання якості учіння і якості викладання, впровадженні інноваційних технологій діагностичних вимірювань, виданні навчально-методичного посібника "Організаційно-методичне забезпечення контролю навчального процесу у вищому закладі освіти", у розробці рекомендацій з внутрішньо-вузівської діагностики навчального процесу.

Вірогідність та аргументованість наукових результатів і висновків дослідження забезпечуються методологічною і теоретичною обґрунтованістю вихідних положень наукового пошуку, використанням комплексу методів, що взаємодоповнюються кількісним і якісним аналізом даних експериментальної роботи та відповідають поставленій меті та завданням.

На захист винесено:

1. Теоретичне обґрунтування діагностики як складової дидактичного процесу та методики її реалізації у вищому закладі освіти;

2. Методику діагностичних вимірювань рівня навченості студентів у процесі учіння;

3. Обґрунтування діагностичних методів та критеріїв оцінювання якості викладання;

4. Положення і висновки, обґрунтовані на основі узагальнення результатів формуючого експерименту, рекомендації щодо використання внутрішньо-вузівської діагностики в управлінні навчальним процесом у вищому навчальному закладі.

Апробація результатів дослідження здійснювалась у процесі експерименту, доповідях і виступах автора на Міжнародних та міжвузівських науково-практичних конференціях: "Психолого-педагогічні проблеми удосконалення професійної підготовки фахівців сфери туризму в умовах неперервної освіти" (КІТЕП, квітень 2001 р.), "Туризм у ХХІ столітті: глобальні тенденції та регіональні особливості" (КІТЕП, жовтень 2001р.), "Психолого-педагогічні проблеми на рубежі тисячоліть: саморозвиток особистості" (м. Хмельницький, листопад 2001 р.), на семінарі "Нове покоління стандартів вищої освіти з напряму підготовки "Менеджмент" (КНТЕУ, жовтень 2001 р.), на засіданні кафедри педагогіки та психології КУТЕП, на семінарах педагогічної майстерності викладачів, на аспірантських читаннях КУТЕП (березень 2002 р.) тощо.

Окремі результати дослідження висвітлені у 11 публікаціях та 5 методичних рекомендаціях, з них один навчально-методичний посібник, 6 статей у провідних наукових фахових виданнях і 3 - у збірниках матеріалів наукових конференцій.

Структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (220 найменувань, з них 5 англомовних та 2 - німецькою мовою), загальний обсяг дисертації становить 227 сторінок машинописного тексту, додатків на 28 сторінках. У роботі подано 27 схем, 23 таблиці, 6 рисунків.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтована актуальність проблеми, визначені мета, об'єкт, предмет, завдання, методи, наукова новизна, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, подається інформація про їх впровадження, особистий внесок автора та апробацію результатів науково-пошукової роботи.

У першому розділі - "Сутність педагогічної діагностики та її місце в дидактичному процесі" - на основі критичного аналізу праць вітчизняних і зарубіжних учених-філософів, педагогів, психологів - висвітлено особливості підходу до оцінювання якості вищої освіти як сукупності якостей особи, що відображають професійну компетентність, ціннісну орієнтацію, соціальну спрямованість та здатність задовольняти як особисті духовні і матеріальні потреби, так і потреби суспільства. Якість освіти визначається Державним стандартом відповідного освітньо-кваліфікаційного рівня фахівців, який є еталоном для оцінювання.

Мета і зміст будь-якого рівня освіти конкретизуються в реальному освітньому проекті на рівні навчальних планів, програм навчальних дисциплін та організаційно-методичних заходів конкретних навчальних закладів.

Ступінь реалізації мети та вимог освітнього стандарту визначають показники ефективності (продуктивності) освітньої діяльності.

Теоретичною основою організації процесу навчання є дидактика та її головні категорії: навчання (викладання і учіння), знання, уміння та навички (ЗУН), принципи, методи, форми та закономірності.

Найбільш активною категорією дидактики, яка підлягає вивченню та контролюванню, є процес навчання і дві його сторони: учіння і викладання.

Учіння - це особиста діяльність студентів, у процесі якої на основі пізнання, вправ і практичного досвіду у них виникають нові знання, уміння, форми діяльності та поведінки.

Викладання - це впорядкована діяльність педагога по переданню інформації, організації навчально-пізнавальної діяльності студентів, стимулюванні творчості та оцінюванні досягнутого рівня навченості студентів. Навченість - це результат навчання, академічні успіхи або запас засвоєних понять і засобів діяльності, тобто це система знань, умінь і навичок, яка відповідає нормі.

Оскільки процес навчання обов'язково повинен мати чітко визначену мету, виникає потреба відстежувати процес її досягнення, тобто визначати результативність та ефективність його протікання. Ефективність навчання свідчить про рівень досягнення мети, бажаного результату, стандарту.

Ефективність процесу навчання залежить від рівня його оптимізації, тобто застосування найбільш доцільних методів і засобів для досягнення кращих результатів. Державні вимоги до знань, умінь і навичок студентів сформовані в освітньо-кваліфікаційній характеристиці та в переліку навчальних дисциплін освітньо-професійної програми стандарту. Вони є основою для розробки засобів діагностики якості освітньо-професійної підготовки фахівця відповідного напряму та спеціальності.

Діагностика навченості фахівця “на виході” як кінцевий результат процесу навчання проводиться зовнішньою державною експертизою (акредитація, атестація), внутрішня діагностика успішності здійснюється навчальними закладами.

Оскільки головною ланкою педагогічної системи є суб'єкт учіння, на всіх етапах воно повинно супроводжуватись потужним методичним “шлейфом” у вигляді професійних завдань різних рівнів пізнання, а всі учасники процесу навчання повинні володіти сучасними технологіями педагогічного діагностування. Внутрішньо-вузівську діагностику потрібно розглядати як головну ланку, яка забезпечує якість освітньо-професійної підготовки. Вона допомагає виявити умови перебігу та досягнення й недоліки процесу навчання, визначити шляхи підвищення його ефективності і відповідно коригувати процес з метою отримання бажаного результату.

Педагогічними об'єктами діагностування є: навчальні заняття, самостійна робота студентів, навчальні плани і програми, форми і методи навчання, педагогічні технології, виховний процес, кваліметрія педагогів, передовий досвід, методична робота, практичне навчання тощо.

Діагностика - порівняно нова галузь педагогічної науки. В основному широкого застосування в практичній роботі вітчизняних освітніх закладів набув метод діагностичних вимірювань - контроль. Методика його обґрунтована в працях В.А. Козакова, А.П. Одерія, П.М. Олійника, В.М. Бочарникової, М.Ф. Тализіної, Л.М. Романишиної. Проблеми педагогічної діагностики ґрунтовно висвітлені в працях німецького вченого К. Інгенкампа та вітчизняних педагогів І.П. Підласого, І.Є. Булах, Г.А. Дмитренка, С.Ч. Гончаренка, В.П. Симонова, В.А. Якуніна.

Розглядаючи діагностику як невід'ємну частину навчального процесу, ми проаналізували етапи історичного розвитку, починаючи з 70-х років минулого століття та дали характеристику традиційним системам контролю в умовах вищого навчального закладу, які протягом останнього десятиліття виконували роль діагностичних вимірювань.

У процесі навчально-пізнавальної діяльності студентів реалізуються відповідні функції: контролююча, діагностична, навчаюча, виховна, розвиваюча та вимірювально-оцінювальна, які в комплексі забезпечують ефективність проведення різних видів та форм контролю.

Засобом стимулювання учіння є оцінка, при цьому вона виступає не як цифровий показник, а як якісна характеристика (судження) про досягнутий рівень навченості студентів, тому при її застосуванні важливо дотримуватись принципів об'єктивності, систематичності і гласності.

У другому розділі - "Організаційно-методичні аспекти діагностики ефективності навчального процесу" - розкриваються філософські та методологічні підходи до проведення наукового дослідження з проблеми діагностування рівня навченості студентів та якості викладання у вищих закладах освіти.

Результатом процесу навчання є "продукт" навчання у вигляді знань, умінь та навичок, їх дієвість, свідоме оперування ними, здатність використати для одержання нових знань і вирішення життєвих завдань.

Завданням педагогічних працівників є реалізація ідеї поєднання спеціального дидактичного керівництва діяльністю студента з гуманною установкою на найважливішу цінність його особистості. Зрозуміло, що протікання процесу навчання неможливе без взаємодії, співробітництва, партнерства між педагогами і студентами. Проблема дидактичної діяльності викладачів і студентів у своїй основі виступає як проблема співвідношення практики буття (онто) і пізнання, створення в процесі навчання ситуацій вибору, формування особистих знань. Ґрунтуючись на цих соціально-філософських визначеннях, ми провели теоретичний аналіз взаємозв'язку рівнів вимог викладачів та рівнів навченості студентів, при цьому за основу обрана концепція створення умов для повноцінного прояву особистісних якостей суб'єктів навчального процесу. При формуванні методики експерименту використано існуючу класифікацію рівнів навченості студентів: пізнання, запам'ятовування, розуміння, практичне застосування, трансформація.

ВИСНОВКИ

На основі теоретичного та експериментального дослідження проблеми діагностики ефективності навчального процесу у вищих навчальних закладах та узагальнення впливу діагностичних вимірювань процесу учіння та викладання на кінцевий результат, підвищення ефективності процесу навчання та якості підготовки фахівців відповідно до вимог державних стандартів, робимо висновки:

1. У зв'язку із входженням України до Європейського співтовариства, демократизацією та інтернаціоналізацією освіти, відкритістю до зовнішнього оцінювання та обмеженням державного фінансування, підвищились вимоги до якості підготовки спеціалістів та ефективності навчального процесу у вищих навчальних закладах. Сучасний рівень вимог, що висувається до підготовки фахівців, зумовлює потребу постійного вдосконалення процесу навчання, застосування нових технологій та діагностичних вимірювань рівня навченості студентів як на "вході", так і за "кінцевим результатом";

2. Однією з головних функцій дидактичного процесу є діагностичні вимірювання результатів навчання. Діагностика - це система технологій, засобів, процедур, методів і методик висвітлення обставин, умов та факторів перебігу педагогічних процесів, встановлення їх ефективності та наслідків якості досягнення поставленої мети. Діагноз заняття - це виявлення причин і факторів, які зумовлюють його результативність (продуктивність), ефективність і якість;

3. Продуктивність вищої освіти визначається ступенем реалізації мети та відповідності освітньому стандарту державних вимог до якості підготовки фахівців. Ефективність визначається як результат співпраці викладачів і студентів у процесі навчання щодо досягнення поставленої мети. Вона співзвучна оптимальності навчання. Її кількісними показниками є успішність, навченість, навчальність. Якісними показниками є сформовані здатності у випускників, їх відповідність вимогам освітньо-кваліфікаційної характеристики. Якість підготовки фахівців характеризує кінцевий результат роботи вузу;

4. Традиційними методами внутрішніх діагностичних вимірювань, які знайшли широке застосування в навчальному процесі, є контроль, перевірка та оцінка успішності студентів, які забезпечують навчальну, виховну та наукову функції. У практиці вищих закладів освіти застосовують поточний, рубіжний, підсумковий контроль у вигляді усного, письмового, тестового, комбінованого опитування та оцінювання знань, умінь та навичок з дотриманням головних принципів: об'єктивності, диференційованості та індивідуальності, систематичності та всебічності діагностично-контрольних вимірювань якості учіння та викладання;

5. У процесі реалізації діяльнісного підходу до навчання, побудованому на комунікативній взаємодії студента і викладача, мотиваційній основі і закономірностях їх діяльності щодо досягнення поставленої мети, формується педагогічний продукт: знання, уміння і навички, розвивається мислення та світоглядна позиція особистості. Результатом навчання є сукупний продукт комплексної, одночасної дії факторів навчання: педагогічної інформації, організованих педагогічних дій, навченості студентів і терміну навчання, які формують ступені навченості студентів за рівнями: пізнання, засвоєння, відтворення-застосування, трансформація;

6. Педагогічна діагностика забезпечує оперативний зворотний зв'язок, інформування викладача і студентів про рівень навченості та своєчасну і систематичну корекцію процесу навчання, інформаційно-пізнавальної взаємодії обох сторін. Онтологічною основою педагогічної діагностики є закономірний зв'язок, існуючий між предметом і сутністю педагогічної діяльності та її тенденцій до постійних змін і розвитку, відповідно до внутрішньої і зовнішньої сутності людського буття;

7. Інноваційні технології навчання є одним із шляхів оптимізації та підвищення ефективності підготовки фахівців. На підставі діагностичних вимірювань визначено найбільш ефективні системи, засоби і методи контролю навчання. Практикою підтверджено мотиваційно-стимулюючу роль модульно-рейтингової системи контролю та тестових методів вимірювання у підвищенні якості результатів процесу учіння. При цьому рейтинговий і тестовий контроль знань, умінь і навичок забезпечують об'єктивність оцінювання, надійність вимірювання рівнів навченості студентів, індивідуалізацію та демократизацію навчання, сприяють підвищенню ефективності самостійної роботи студентів, підвищують їх дисципліну та особисту відповідальність за якість навчання, оцінювання власних досягнень. Оцінка постає не як цифрове значення, а як судження про досягнутий рівень навченості в балах (символах). Проведене експериментальне дослідження підтвердило, що при застосуванні модульно-рейтингової системи контролю підвищився рівень навченості студентів. За результатами анкетування студенти віддали перевагу модульно-рейтинговій системі контролю як найбільш стимулюючому методу якісного навчання;

8. У процесі експерименту було підтверджено, що діагностика якості викладання сприяє мотивації підвищення педагогічної майстерності та ефективності праці. На основі самооцінювання, врахування оцінки адміністрації, колег і студентів, визначається індекс кваліфікації і, як показав експеримент, кореляція його з результатами успішності студентів досить висока. Найвищий коефіцієнт кореляції (0,86) з критерієм педагогічна майстерність, а з іншими критеріями - 0,78 і 0,77. Індекс кваліфікації викладачів теж показав пряму кореляційну залежність (0,94) з підсумковим кваліметричним показником успішності студентів. За допомогою діагностичних вимірювань може бути вирішена проблема створення висококваліфікованого педагогічного колективу в вузі;

9. Методологічну основу педагогічної діагностики складають знання про процес пізнання об'єктивної реальності та комплексний підхід до дослідження складних динамічних систем. Як показало дослідження, діагностичні вимірювання навчального процесу у вищих закладах освіти мають бути комплексними, систематичними, прогностичними, повинні мати чітко визначені мету, завдання та методи їх досягнення, ґрунтовно впливати на ефективність кінцевих результатів діяльності. Діагностуванню повинні підлягати всі об'єкти педагогічної діяльності вузу. Знання причин, які обумовлюють результативність і якість навчально-виховного впливу на будь-який педагогічний об'єкт, і їх вчасне корегування є шляхом до ефективної роботи всього колективу по досягненню визначеної мети.

Виконане дослідження дає підстави вважати, що вихідна методологія діагностики ефективності навчального процесу є науково обґрунтованою, визначені завдання реалізовані, мета досягнута, отримані результати мають суттєве практичне значення в удосконаленні управління процесом навчання в вищих навчальних закладах, підвищені якості підготовки спеціалістів та мобільності їх на ринку праці.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВІДОБРАЖЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Поважна Л.І., Цехмістрова Г.С. Організаційно-методичне забезпечення контролю навчального процесу у вищих закладах освіти. -К., 2001, - 93с. - Авторських 80 с.

2. Цехмістрова Г.С. Внутрішньовузівський контроль - складова управління закладом освіти // Наукові записки НАУ. - К., 2000, №30. - 7 с.

3. Поважна Л.І., Цехмістрова Г.С. / Ступенева освіта - вимога часу // Нові технології навчання. - К., 2000, №25. - 6 с.

4. Цехмістрова Г.С. Методична робота у вищому закладі освіти // Нові технології навчання. - К., 2002, №29. - С. 23-31.

5. Цехмістрова Г.С. Контроль за навчальним процесом - одна із складових в управлінні комплексом // Наукові записки КІТЕП. - К.: Український центр духовної культури, 2001. - С. 13-18.

6. Цехмістрова Г.С. Ефективність застосування модульної технології навчання та системи контролю знань студентів з дисциплін економічного циклу у вищому закладі освіти // Проблеми освіти. - К., 2001, №26. - С. 40-53.

7. Цехмістрова Г.С. Психолого-педагогічні аспекти методичної роботи у вищому закладі освіти // Наукові записки ІІ. - К., 2001. Матеріали Всеукраїнської конференції "Психолого-педагогічні проблеми удосконалення професійної підготовки фахівців сфери туризму в умовах неперервної освіти". С. 12-17.

8. Цехмістрова Г.С. Діагностика навчального процесу у вищому закладі освіти // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції "Туризм у ХХІ столітті: глобальні проблеми та регіональні особливості". - КІТЕП, 2001. С. 274-287.

9. Цехмістрова Г.С. Особливості ступеневої підготовки фахівців з права в умовах ННВК "Туризм, готельне господарство, економіка і право" // Матеріали науково-практичної конференції з права. - Харків, 2000.

10. Цехмістрова Г.С., Фоменко Н.А., Поважна Л.І. Модульна технологія навчання та рейтингова система контролю у вищому закладі освіти // Методичні рекомендації. - КІТЕП, 2001. - 18 с.

11. Цехмістрова Г.С. Семінарські заняття у вищому закладі освіти / Методичні рекомендації. - КІТЕП, 2001. - 16 с.

12. Фоменко Н.А., Цехмістрова Г.С. Методичні рекомендації щодо організації навчального процесу // Методичні рекомендації. - КІТЕП, 1999. - 35-36 с. викладання освіта педагогіка

13. Борсук С.С., Цехмістрова Г.С. Пам'ятка з підготовки методичного забезпечення дисциплін навчального плану на кафедрах інституту // Методичні рекомендації. - КІТЕП, 1999. - 14 с.

14. Цехмістрова Г.С. Педагогічна майстерність та оцінка якості викладання у вищих закладах освіти. / Нові технології навчання, №31. - К., 2001. - С. 24-34.

15. Цехмістрова Г.С. Діагностика якості процесу навчання при підготовці фахівців для сфери туризму // Педагогіка та психологія професійної освіти, №1, 2002 р. С. 190-200.

16. Цехмістрова Г.С. Сутність педагогічної діагностики та її місце в дидактичному процесі // Теоретичні питання культури, освіти виховання, №20. - К., 2002 р. С. 67-70.

Размещено на Allbest.ru