Удосконалення літературного розвитку школярів 5-7 класів засобами театрального мистецтва

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Удосконалення літературного розвитку школярів 5-7 класів засобами театрального мистецтва

Спеціальність: Теорія і методика навчання

Вітченко Андрій Олександрович

Київ, 2001 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Закономірні зміни в підходах до шкільного викладання словесності, які передбачають зміщення центру уваги від художнього тексту на особистість учня, визначають актуальність вивчення проблеми літературного розвитку школярів, обумовлюють необхідність приведення її основних положень у відповідність до тих гуманістичних принципів, що закладені в освітніх програмних документах нашої держави (національна програма “Освіта (“Україна ХХІ століття”)”, концепція літературної освіти в Україні).

Вивчення літератури як одного з видів мистецтва, розгляд художніх текстів у системі творів суміжних мистецтв спричиняють до пошуку оптимальних шляхів залучення школярів до світу прекрасного, формування в них естетичних категорій і художнього смаку, без яких неможливе повноцінне сприйняття літературних творів. Такий підхід до викладання світової літератури підтверджується сучасними методичними дослідженнями в галузі естетичного виховання, в яких шкільний курс словесності розглядається як система планомірного тематичного впливу на духовність учня під керівництвом учителя, як ядро синтетичної гуманітарної освіти. На жаль, усвідомлення важливості систематичного і цілеспрямованого використання інших мистецтв, у тому числі й театру, який є для учнів середніх класів одним із сенситивних видів художньої творчості, ще не стало для процесу викладання світової літератури визначальним фактором, що у свою чергу негативно відбивається на результатах літературного розвитку школярів. Виправити існуючі недоліки в підходах до літературної освіти учнів-підлітків можливо за умов інтеграції курсу світової літератури з іншими предметами художнього циклу, перегляду принципів організації театральної творчості школярів.

Окремі аспекти проблеми, що розглядається, перебували в колі наукових інтересів видатних українських і зарубіжних учених. У контексті завдань гармонійного розвитку особистості багатьма вченими в галузі філософських наук (Аристотель, М. Бердяєв, Г. Гегель, І. Кант, Є. Ільєнков, Г. Сковорода, М. Каган), гуманістичної психології (Ш. Бюллер, А. Маслоу, К. Роджерс) і психофізіології (Б. Ананьєв, А. Валлон, Л. Виготський, В. Дранков, В. Роттенберг, П. Симонов, Б. Тєплов), культурології (С. Аверінцев, М. Бахтін, В. Ванслов, М. Гартман, А. Зісь, Р. Інгарден, Д. Лихачов, Ю. Лотман) і природничих наук (Ч. Дарвін, І. Павлов) розглядалося значення мистецтва у вирішенні цього питання.

Методичний аспект проблеми був порушений у працях відомих педагогів XVIII-XIX століть: Х. Алчевської, Б. Грінченка, М. Ломоносова, В. Острогорського, Г. Сковороди, В. Стоюніна, І. Франка.

Завдяки їхній діяльності було обґрунтовано необхідність практичного вивчення літературних творів, доведено значущість розгляду словесних текстів з позицій інших видів мистецтва, серед яких чільне місце відводилось театру. У XX столітті значний внесок у вивчення проблеми літературного розвитку зробили Т. Бугайко, Ф. Бугайко, В. Голубков, М. Кудряшов, М. Рибнікова, М. Соколов. Останнім часом у зв'язку з дослідженнями в галузі естетичного виховання (Н. Волошина, Є. Квятковський, В. Маранцман, Т. Сухова, Б. Юсов) проблема літературного розвитку набуває нового змісту, передбачає пошук оптимальних шляхів його вдосконалення засобами суміжних видів мистецтва.

Значну увагу проблемі організації сценічно-ігрової творчості учнів приділяється в дисертаційних роботах з педагогіки та психології (Н. Абрамян, І. Звагельська, М. Левченко, О. Подовіннікова, І. Фесенко, Л. Чуриліна та ін.).

На жаль, у методиці світової літератури таких досліджень не проводилося. Отже, необхідність створення ефективної системи театрально-творчого розвитку учнів 5-7 класів у процесі вивчення світової літератури, потреба виявити відповідні принципи, зміст, методи, прийоми, види і форми сценічно-ігрової діяльності школярів цієї вікової категорії визначили актуальність теми дослідження та її вибір. Зв'язок роботи з науковими програмами, планами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до тематичного плану наукової роботи кафедри методики мов і світової літератури НПУ імені М. Драгоманова “Зміст і методика вивчення зарубіжної літератури за державними стандартами в умовах 12-річної загальноосвітньої школи” (реєстраційний №0100U000046).

Об'єктом дослідження є процес літературного розвитку учнів 5-7 класів загальноосвітньої школи.

Предмет дослідження - зміст, методи, прийоми, види і форми організації театрально-творчої діяльності школярів середніх класів у процесі вивчення світової літератури.

Мета дослідження полягає в теоретичному визначенні особливостей літературного розвитку учнів середніх класів засобами сценічного мистецтва й у розробці системи театрально-творчої діяльності школярів, що забезпечує синтез емоційно-чуттєвого й логічного сприйняття літератури як виду мистецтва. У дослідженні перевірялась гіпотеза, яка полягала в тому, що використання театральних засобів сприятиме вдосконаленню літературного розвитку школярів, якщо:

- застосування елементів театралізації в практиці викладання світової літератури матиме системний характер;

- буде забезпечено оптимальний добір методів, прийомів, видів і форм театрально-творчого розвитку;

- театрально-творча діяльність учнів 5-7 класів включатиме накопичення необхідних знань з теорії та історії мистецтва, формування глядацької культури й навичок виконавства;

- вибір театральних прийомів залежатиме від урахування специфіки сценічно-ігрового розвитку підлітків, особливостей індивідуального сприйняття ними творів літератури та театру.

Для реалізації поставленої мети й перевірки вірогідності гіпотези необхідно було розв'язати такі завдання:

- вивчити філософські, культурологічні, психолого-педагогічні та методичні дослідження з названої проблеми;

- виявити психологічні фактори, які впливають на ефективність літературного та театрально-творчого розвитку школярів 5-7 класів;

- визначити рівень розвитку літературно-художніх, театрально-творчих здібностей учнів середніх класів, а також ступінь сприйняття ними творів літератури й театру;

- дослідити стан театральної творчості школярів у загальноосвітніх закладах, вивчити та узагальнити передовий досвід учителів з проблеми, що досліджується;

- розробити систему сценічних прийомів, що забезпечуватимуть літературно-творчий розвиток учнів;

- відібрати ефективні методи, прийоми, види і форми, що сприятимуть удосконаленню літературного та театрально-творчого розвитку школярів;

- розробити критерії визначення рівнів сценічно-ігрового розвитку учнів середніх класів;

- перевірити ефективність пропонованої методики.

Методологічними засадами дослідження є вчення про значення мистецтва у формуванні гармонійно розвиненої особистості, психолого-педагогічні розвідки про роль і місце естетичного виховання в процесі навчання літератури школярів-підлітків, методичні дослідження про сенситивність окремих видів мистецтва.

Для вирішення поставлених завдань використовувалися різні методи наукового пошуку:

1. Теоретичні: аналіз філософської, культурологічної, психолого-педагогічної та методичної літератури з теми дослідження, спостереження над навчально-виховним процесом, теоретичне узагальнення педагогічного досвіду, аналіз навчальних програм, посібників, шкільних підручників;

2. Емпіричні: бесіди з учителями, керівниками методичних об'єднань словесників, адміністраціями шкіл, учнями, батьками, анкетування вчителів та учнів, узагальнення практичного досвіду роботи педагогів, констатуючий зріз та експериментальне навчання, кількісний і якісний аналіз результатів зрізових робіт з використанням методів математичної статистики.

Робота над дисертацією проводилася впродовж трьох етапів.

На першому етапі (1996-1997 рр.) вивчалась література з проблеми дослідження, здійснювалось узагальнення передового педагогічного досвіду вчителів, досліджувалися можливості використання закладів культури в розвитку театральної творчості підлітків, готувались анкети, матеріали для контрольного зрізу.

На другому етапі (1997-1998 рр.) було проведено контрольний зріз, проаналізовано його результати, розроблено методичну систему сценічних прийомів, що сприяють удосконаленню процесу літературного розвитку школярів 5-7 класів.

Третій етап (1998-2001 рр.) присвячувався впровадженню вказаної системи в практику викладання світової літератури в загальноосвітніх закладах, перевірці ефективності проведеного експериментального дослідження, аналізу одержаних результатів та їх літературній обробці, оформленню дисертації, бібліографії та додатків до неї.

Наукова новизна дослідження полягає в дослідженні особливостей літературного й театрально-творчого розвитку учнів середніх класів, обґрунтуванні необхідності використання сценічних засобів, спрямованих на вдосконалення шкільної літературної освіти, створенні системи пропедевтичного вивчення літератури з використанням елементів сценічного мистецтва з опорою на сенсорику особистості учня, що сприяє більш якісному засвоєнню літературно-художніх творів та готує школярів до сприйняття драматургії у старших класах.

Теоретичне значення дослідження полягає у визначенні культурологічних, психолого-педагогічних та методичних основ театрально-творчого розвитку учнів-підлітків, в обґрунтуванні методів, прийомів, видів і форм сценічно-ігрової діяльності, що спрямовують школярів 5-7 класів на творче опанування світової класики. Практичне значення дослідження визначається тим, що запропонована методика може бути використана вчителями з метою підвищення рівня літературного розвитку учнів середніх класів. Матеріали дисертації можуть бути використані в практичній роботі вчителів-словесників різних регіонів (місто, село) і типів шкіл, у процесі читання лекцій на курсах підвищення кваліфікації, а також у процесі професійної підготовки студентів-філологів, у вдосконаленні змісту програм, підручників, методичних посібників зі світової літератури.

Вірогідність результатів і висновків дослідження забезпечується методологічним і теоретичним обґрунтуванням вихідних положень пропонованої методики, використанням методів, що адекватні завданням кожного етапу дослідження, кількісним і якісним аналізом матеріалів, а також одержаними результатами експериментально-дослідного навчання.

Апробація та впровадження результатів дослідження здійснювалися на базі ряду шкіл м. Києва, м. Луганська, Луганської області, Автономної Республіки Крим (Міжнародний дитячий центр “Артек”, Артеківська середня школа). Основні положення дисертації викладалися на міських і обласних семінарах, методичних об'єднаннях учителів-словесників, у виступах на курсах підвищення кваліфікації Луганського інституту післядипломної педагогічної освіти, у лекціях для студентів Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка та під час проходження ними педагогічної практики, у роботі Центру інноваційних технологій Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка, на Міжнародному конкурсі шкільних учителів (Міжнародний дитячий центр “Артек”, Автономна Республіка Крим, жовтень 1999 - травень 2000 рр.), на V Міжнародній науково-практичній конференції “Університет та регіон” (29-30 листопада 1999 р., м. Луганськ, Східноукраїнський національний університет). За матеріалами дослідження надруковано вісімнадцять статей у фахових журналах.

2. СТРУКТУРА ТА ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Робота складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків. Обсяг дисертації - 198 стор., з них основного змісту - 164 стор. У тексті 14 таблиць, 4 схеми, 1 рисунок, 1 діаграма. Список використаних джерел містить 229 найменувань.

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу, методи дослідження, з'ясовано наукову новизну, теоретичне та практичне значення, вірогідність результатів, подано відомості про апробацію та впровадження результатів дослідного навчання.

У першому розділі - “Наукові основи вивчення театрально-творчого розвитку учнів загальноосвітньої школи” - визначено теоретичні засади дисертаційного дослідження, проаналізовано зміст і структуру навчальних програм, підручників, методичних посібників, в яких відображено проблему активізації театральної творчості учнів 5-7 класів, подано вивчений і узагальнений досвід використання засобів театрального мистецтва в процесі викладання світової літератури.

Проблема творчого розвитку була й залишається одним із найактуальніших наукових питань, інтерес до якого зберігається з часів античності та епохи Відродження, коли гармонійно розвинена особистість стає уособленням споконвічних прагнень людства досягти вищих ступенів досконалості та краси. З цих позицій театральне мистецтво розглядається як ідеальний засіб, що дозволяє формувати людину в інтелектуальній, духовній, фізичній сферах, реалізувати її творчий потенціал.

Урахування положень філософської концепції ігрового пізнання дійсності (Аристотель, Е. Ільєнков, М. Каган, І. Кант), культурологічної моделі гри як форми засвоєння виконавцем культурних надбань людства, як засобу входження в інокультурний простір (М. Бахтін, Р. Інгарден, Ф. Шіллер), психолого-педагогічної теорії рольової поведінки (Д. Ельконін, Я. Корчак, А. Леонтьєв, В. Сухомлинський), учення про психогенний, соціокультурний і характер сценічно-ігрової діяльності (Б. Ананьєв, А. Валлон, Л. Виготський, В. Маранцман, С. Шмаков) дало змогу з'ясувати, що систематичні заняття театральним мистецтвом впливають на процеси загального і спеціального розвитку школярів 5-7 класів, створюють умови для збагачення творчих здібностей молодших підлітків. Такий підхід, що ґрунтується на теорії особистісне зорієнтованого навчання, забезпечує продуктивніший характер літературного розвитку учнів 5-7 класів, значно підвищує ступінь сприйняття творів світової літератури, збагачуючи цей процес естетичними завданнями. Використання театральних засобів допомагає розвивати дитину на інтелектуально-емоційному (формування навичок розумової діяльності: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, розвиток діалогічного мислення, культури почуттів, творчої уяви, асоціативної пам'яті, спостережливості), морально-ціннісному (розвиток співчуття, співпереживання), фізичному (вдосконалення пластичної техніки: рухів, жестів, міміки) та мовленнєвому рівнях (відпрацювання техніки вимови, навичок словесної виразності).

Проведений констатуючий зріз засвідчив, що сценічно-ігрові прийоми часто використовуються під час вивчення світової літератури, підтвердив припущення, що театр є для учнів середніх класів одним із сенситивних мистецтв і видів художньої діяльності. Але системний підхід до вирішення вказаної проблеми ще не став для сучасної школи визначальним фактором. Відсутність належних програм, методичних посібників пояснює той факт, що перевага в основному надається позакласній формі розвитку театральної творчості. Поодинокі розробки, що з'являються у фахових періодичних виданнях, спрямовують учителя на включення сценічних елементів з метою ілюстрування прочитаного. Театральна творчість учнів, про що свідчать результати анкетувань, бесід, розглядається занадто спрощено і найчастіше зводиться до програвання літературних сюжетів, тобто залишається у площині виконавської діяльності. Доцільність звернення до театру, як і раніше, визначається жанровою специфікою творів. За такого підходу до дитячої театральної творчості не враховуються вікові особливості учнів, їхні особистісні інтереси та естетичні потреби, що не сприяє підготовці школярів до вивчення творів світової драматургії у старших класах. Одержані під час констатуючого зрізу результати дозволили дійти висновків, що в сучасній шкільній практиці виникла потреба переглянути зміст і основні напрямки сценічної творчості учнів 5-7 класів, розробити систему театрально-творчого розвитку, яка сприяла б удосконаленню літературної освіти школярів цієї вікової категорії, створювала б умови для інтеграції видів і форм їх навчальної діяльності в процесі вивчення творів світового письменства.

У другому розділі - “Удосконалення літературного розвитку школярів середніх класів засобами театрального мистецтва” - визначаються особливості літературного розвитку учнів 5-7 класів із застосуванням сценічних засобів, пропонується методична система організації театрально-творчої діяльності школярів (урок, позакласна та позашкільна робота), розкривається методика експериментально-дослідного навчання, хід формуючого експерименту, проводиться аналіз його результатів.

У дослідженні зазначається, що під системою театрально-творчої діяльності учнів слід розуміти багаторівневий процес сценічного розвитку, спрямований на формування в школярів певних знань про театр як суміжний літературі вид мистецтва, основ глядацької культури і навичок виконавства з метою підвищення ефективності предметного навчання, виховання та сприяння процесам корекції.

Саме тому процес літературного розвитку учнів середніх класів із використанням театральних засобів має такий зміст і забезпечується наступною методичною системою. У процесі театрально-творчого розвитку учні одержують певний рівень знань про театр, удосконалюють глядацьку культуру, оволодівають уміннями:

- виділяти найбільш суттєві засоби зображення на сцені, давати загальну оцінку побаченому та переносити окремі прийоми у власну виконавську діяльність;

- розробляти план рольової поведінки від визначення “партитури почуттів” діючої особи до вивчення невербального “малюнків” ролі;

- складати мізансцени окремих епізодів твору з докладною характеристикою акторської гри, художнього оформлення, аргументувати сценічні рішення авторським текстом;

- готувати ремарки до окремих фрагментів літературного твору з елементами сценічного моделювання (схема рольової поведінки, характер взаємодії виконавців у системі мізансцен);

- вести предметну розмову з діячами професійної сцени;

- створювати діалоги персонажів для інсценування, писати сценарії;

- відтворювати зміст переглянутої інсценівки, фрагментів вистави, порівнюючи їх між собою, з іншими виставами, з літературною основою.

Оволодінню переліченими вище вміннями сприяє введення в шкільну практику елементів компаративного аналізу творів літератури і театру, вивчення окремих відомостей зі сценічної критики, поступове накопичення театрознавчої термінології. Все це призводить до відповідних змін у загальному та літературному розвитку школярів, що було доведено під час експериментального навчання, яке передбачало три етапи: підготовчий, основний та підсумковий.

На першому етапі проводилася підготовча робота: добір матеріалів, розробка програми і методичних рекомендацій, визначення контрольних і експериментальних класів, ознайомлення вчителів з матеріалами експерименту. Другий етап присвячений експериментально-дослідному навчанню, мета якого полягала в цілеспрямованій зміні підходів до літературного розвитку школярів 5-7 класів відповідно до гіпотези дослідження та його завдань. У ході експерименту визначалися:

1) обсяг знань театральної термінології, а також фактичного матеріалу з історії сценічного мистецтва;

2) рівень володіння навичками виконавства, уявлень про глядацьку культуру та її сформованість у школярів середніх класів;

3) можливості використання учнями власного театрального досвіду в процесі вивчення літературних творів.

Експериментальне навчання здійснювалося поетапно за розробленою програмою на основі методичних принципів, спрямованих на розв'язання завдань формуючого експерименту, для якого були обрані 5-7 класи тих шкіл, на базі яких проводився констатуючий зріз (м. Київ, РНВК №82, ЗОШ №75, м. Луганськ, ЗОШ №№5,41,53, м. Антрацит, ЗОШ №25, Новоолександрівська ЗОШ). До участі в експерименті було залучено 7 учителів світової літератури, 606 учнів, з яких 296 навчалося в експериментальних класах, а 310 - у контрольних.

На третьому етапі підбивались підсумки дослідного навчання на основі аналізу результатів анкетувань і бесід з учителями, учнями, батьками, письмових тестових завдань, творчих робіт школярів. Запитання і завдання добиралися таким чином, щоб з'ясувати рівні театрально-творчого розвитку учнів з трьох зазначених вище напрямків. Критерії оцінювання в контрольних і експериментальних класах були однаковими, складність завдань - рівнозначною. Як свідчать одержані в ході формуючого експерименту результати, наявна істотна різниця між рівнями сценічного розвитку учнів експериментальних (76,4% у міських та 66,5% у сільських школах) і контрольних класів (відповідно 56,1% та 47,6%).

Крім того, школярам пропонувались контрольні творчі роботи, в результаті аналізу яких визначався рівень володіння ними літературно-творчими вміннями і навичками.

Кількісний та якісний аналіз учнівських відповідей, їхніх усних і письмових творчих робіт підтвердив припущення, що застосування системи театральних засобів сприяє вдосконаленню літературного розвитку школярів 5-7 класів. За таких умов спеціальна освіта учнів не обмежується лише розв'язанням навчальних завдань, набуває творчого характеру. Про це свідчать результати контрольних зрізів, проведених на завершальному етапі експерименту. Учні, які навчалися за традиційною методикою, відчували значні труднощі при виконанні поставлених завдань, тоді як школярі експериментальних класів швидше і результативніше давали відповіді, знаходили різноманітні шляхи вирішення проблем, виявляли вміння творчо підходити до їх розв'язання. Оцінка результатів експериментально-дослідного навчання велась із урахуванням розроблених у ході констатуючого зрізу критеріїв, які характеризують різні рівні підготовки учнів. За результатами другого етапу експерименту підраховано співвідношення показників рівнів сценічного та літературно-творчого розвитку школярів контрольних і експериментальних класів, що дало змогу підтвердити вірогідність гіпотези дослідження про доцільність і ефективність застосування створеної системи в процесі предметного навчання в різних регіонах (міські, сільські школи).

ВИСНОВКИ

На основі результатів дослідження було зроблено такі висновки:

1. Теоретичний аналіз наукових концепцій творчого розвитку особистості засобами театрального мистецтва виявив значущість використання сценічних прийомів у процесі предметного навчання (“Зарубіжна література”), підтвердив ефективність їх застосування з метою вдосконалення загальних і спеціальних (літературних, сценічно-ігрових, художніх) здібностей школярів 5-7 класів, для яких театр є одним із сенситивних мистецтв і видів творчої діяльності;

2. Констатуючий зріз, результати проведених анкетувань, бесід з учителями й учнями, узагальнення досвіду вчителів-словесників засвідчили наявність істотних недоліків в організації шкільної театральної творчості, недостатність висвітлення цього питання у фахових періодичних виданнях. Усе це дало підстави для висновку про необхідність створення системи театрально-творчого розвитку, а також технології введення сценічних елементів у процес вивчення творів світового письменства з метою вдосконалення літературної освіти школярів середніх класів;

3. Системний характер використання театральних засобів у процесі викладання світової літератури полягає в єдності підходів до організації сценічно-ігрової діяльності молодших підлітків: взаємозв'язок напрямків (основи глядацької та виконавської культури, елементи сценічних знань), сукупність методів, прийомів, видів і форм театрально-творчого розвитку, що застосовуються на всіх етапах вивчення художніх творів;

4. Ефективність упровадження системи забезпечується дотриманням ряду психолого-педагогічних умов, серед яких основними є:

- інтеграція видів сценічно-ігрової та художньо-творчої діяльності школярів;

- поєднання глядацько-виконавської форми театрального розвитку з навчально-діяльнісними видами сценічної творчості учнів 5-7 класів;

- урахування вікових можливостей пізнавальної та виконавської діяльності молодших підлітків, а також індивідуальних особливостей їхнього читацького (глядацького) сприйняття.

5. Результативність методики значною мірою залежить від того, наскільки системно та цілеспрямовано організована підготовча робота учнів-виконавців, органічно поєднані сценічно-ігровий і літературно-художній компоненти уроку (розвиток читацьких навичок з одночасним удосконаленням виконавської техніки, прийомів словесно-художнього зображення в літературному творі із засвоєнням засобів сценічної виразності тощо);

6. У процесі експериментального дослідження з'ясовано, що найбільш значущими та результативними в роботі з учнями молодшого підліткового віку є такі методи і прийоми: метод творчого читання та його різноманітні прийоми (читання “в особах”, “за ролями”, коментоване читання зі складанням до прочитаного ремарок, “режисерських”, “акторських” коментарів, інсценування), евристичний (обговорення побаченого в творчих групах, прийом “психологічної реконструкції”) та репродуктивний методи (перегляд вистав, збір театрознавчих матеріалів, написання сценаріїв, драматизація). Вказана методична система якісно впливає на загальний і спеціальний (літературний, театральний) розвиток школярів 5-7 класів:

- сприяє інтеграції видів і форм творчої діяльності підлітків;

- підвищує рівень сприйняття творів літератури і театру;

- удосконалює вміння виразного читання, цілісної характеристики літературного (театрального) образу в сукупності словесних його складових;

- формує практичні навички роботи з художнім твором з опорою на підтекст, деталі тексту та поза сюжетні елементи;

- збагачує мовленнєву культуру учнів, розвиває навички особистісного спілкування (на матеріалі класичних творів).

Дане дисертаційне дослідження є спробою виявити можливості театрального мистецтва в удосконаленні літературної освіти учнів 5-7 класів, визначити найбільш ефективні та відповідні віковим особливостям молодших підлітків методи, прийоми, види і форми організації театрально-творчої діяльності.

Серед перспектив подальшого розгляду зазначеної проблеми слід указати на такі аспекти, як вивчення особливостей літературного розвитку учнів старших класів, дослідження ролі місцевих театрів (регіональний аспект) у прочитанні світової класики та їх впливу на процес естетичного опанування старшокласниками літературно-художніх творів.

ПУБЛІКАЦІЇ

1. Инсценизация как первый этап знакомства учащихся с художественным произведением (Опыт театрального прочтения повести “Муму” на уроке) // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 1998. - №11. - С. 58-59.

2. Соединяя учебу с праздником (Театрализованный урок внеклассного чтения по сказкам А.С. Пушкина) // Всесвітня література в навчальних закладах України. - 1999. - №5. - С. 6-8.

3. У кают-компанію до веселих капітанів. Сценарій шкільної вистави за творами Ж. Верна, Р. Стівенсона, Дж. Свіфта, Р. Распе. 6 клас // Зарубіжна література в навчальних закладах. - 1999. - №7. - С. 41-43.

4. Програма театрально-творчого розвитку школярів середніх класів у процесі вивчення курсу “Зарубіжна література”(5-7 класи) // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 1999. - №7. - С. 17-24, №8. - С. 12-14, №10. - С. 22- 26, №11. - С. 18-22, 2000. - №1. - С. 19-24.

5. Народная легенда о докторе Фаусте на подмостках школьного театра. Урок-пролог в 7 классе // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 1999. - №8. - С. 35-37.

6. Зарубіжна література в контексті творів інших видів мистецтва (У співавторстві з Недайновою Т.Б., Покатиловою О.О. // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 1999. - №12. - С. 29-36, 2000. - №2. - С. 29-36. педагогічний школяр навчання

7. Международный конкурс-семинар школьных учителей в “Артеке” и проблемы литературного образования // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2000. - №1. - С. 7.

8. Вивчення роману М. Твена з використанням сценічних засобів // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. - 2000. - №3. - С. 10-11.

Размещено на Allbest.ru