Педагогічні умови професійного саморозвитку майбутнього вчителя інформатики

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність і доцільність дослідження. У національній програмі “Освіта (Україна XXI століття)”, державній програмі “Вчитель”, “Концепції педагогічної освіти” відображена необхідність принципового оновлення всієї системи педагогічної освіти на підставі принципів гуманізації освіти, орієнтації на творчу діяльність, неповторність особистості кожного вчителя, забезпечення диференційованого та індивідуально-творчого підходу до його підготовки, впровадження у навчально-виховний процес нових інформаційних технологій.

У зв'язку з названими вище завданнями виникає ціла низка проблем у професійній підготовці вчителя. Визначення особистісних якостей майбутнього педагога, особливостей його професійної діяльності та розвитку, формування умінь саморозвитку сьогодні є одним з основних напрямків удосконалення педагогічної освіти. Підготовка майбутнього вчителя повинна будуватися як система умов щодо забезпечення його професійного розвитку і саморозвитку. Необхідно, щоб сучасний вчитель теоретично і практично був здатний проаналізувати власні професійні можливості і на цій основі зміг сформувати програму власного подальшого професійного зростання на будь-якому етапі професійної діяльності.

Нині особливу актуальність набуває проблема забезпечення процесу професійного саморозвитку майбутнього вчителя інформатики. Це пов'язано, з одного боку, із динамічним становленням інформатики як науки, бурхливим розвитком обчислювальної техніки, програмного забезпечення, телекомунікацій, а в зв'язку з цим -- з несталою концепцією і постійно обновлюваним змістом курсу інформатики в школі, недостатньою опрацьованістю методики вивчення цього предмета. З другого боку, зміна ролі вчителя в процесі інформатизації освіти висуває нові вимоги до його особистісно-психологічних якостей. У майбутнього вчителя інформатики мають бути сформовані знання та вміння дослідницької діяльності, пошуку потрібної інформації, систематизації одержаних знань. Професійна діяльність молодого вчителя потребуватиме умінь творчої діяльності, самонавчання і самоорганізації, оскільки специфіка роботи вчителя інформатики вимагає постійного саморозвитку для підтримання належного професійного рівня.

У процесі підготовки вчителя інформатики можна виділити низку суперечностей між:

*високим рівнем розвитку сучасної обчислювальної техніки, впровадженням у сучасне виробництво нових інформаційних технологій (НІТ) і недостатнім використанням НІТ у навчальному процесі;

*необхідністю формування стійких методичних навичок у майбутнього вчителя інформатики і нестабільним в організаційному й змістовному аспектах шкільному курсі інформатики;

*необхідністю активно-творчої позиції вчителя інформатики й застосуванням не завжди продуктивних форм його підготовки.

Усунення цих суперечностей можливе за умов орієнтації процесу підготовки вчителя інформатики на забезпечення його професійного саморозвитку. Тому питання підготовки майбутнього вчителя інформатики до професійного саморозвитку вимагає теоретичного обґрунтування і практичного опрацювання.

Зважаючи на актуальність та недостатню розробленість означеного питання, темою дисертаційного дослідження обрано: “Педагогічні умови професійного саморозвитку майбутнього вчителя інформатики”.

Об'єктом дослідження є процес професійної підготовки майбутнього вчителя інформатики.

Предметом дослідження виступають педагогічні умови професійного саморозвитку майбутнього вчителя інформатики.

Метою дослідження є обґрунтування та впровадження в професійну підготовку майбутнього вчителя інформатики педагогічних умов, які сприяють процесу його професійного саморозвитку.

Гіпотеза дослідження полягає в тому, що професійний саморозвиток майбутнього вчителя інформатики набуває ефективності, якщо в процесі професійної підготовки створено педагогічні умови, які сприяють активізації діяльності майбутнього вчителя в напрямку особистісно-професійного самопроектування та самореалізації.

Ми вважаємо, що такими педагогічними умовами є:

*орієнтація процесу навчання на формування спрямованості майбутнього вчителя на самоактуалізацію та самодетермінацію в майбутній професійній діяльності;

*збагачення змісту навчання системою понять і концепцій, що орієнтують майбутніх вчителів інформатики на рефлексію, самопроектування, самонавчання, самоорганізацію, саморозвиток у сфері професійно значимих якостей особистості;

*застосування прийомів і технологій навчання, що сприяють набуванню досвіду діяльності, яка саморозвиває в особистісно-професійному напрямку;

*формування у майбутнього вчителя інформатики вмінь щодо складання власної програми професійного саморозвитку на будь-якому етапі його професійної діяльності.

Виходячи з зазначеної мети і гіпотези дослідження, необхідно розв'язати такі задачі:

1.Проаналізувати сукупність положень, що складають методологічне підґрунтя педагогічних умов професійного саморозвитку майбутнього вчителя інформатики.

2.Науково обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови професійного саморозвитку майбутнього вчителя інформатики у процесі його професійної підготовки.

3.Обґрунтувати структуру та зміст готовності майбутнього вчителя інформатики до професійного саморозвитку.

4.Визначити критерії, за якими виявлятимуться рівні готовності майбутнього вчителя інформатики до професійного саморозвитку, та способи їх діагностування.

5.Розробити та експериментально перевірити методику формування готовності майбутнього вчителя інформатики до професійного саморозвитку.

Для розв'язання поставлених задач, перевірки гіпотези були використані загальнонаукові методи:

*теоретичні (аналіз психолого-педагогічних теорій та концепцій з проблеми дослідження; порівняння сучасних вітчизняних та зарубіжних підходів до професійної підготовки вчителя; моделювання професійної діяльності вчителя інформатики; систематизація і узагальнення теоретичних та експериментальних даних);

*емпіричні (констатуючий та формуючий експерименти, анкетування і тестування студентів, інтерв'ювання вчителів та викладачів інформатики, спостереження за діяльністю майбутніх вчителів інформатики протягом навчально-виховного процесу та педагогічної практики).

1. Психолого-педагогічні засади процесу професійного саморозвитку майбутнього вчителя інформатики

Здійснено психолого-педагогічний аналіз сучасних підходів щодо професійного саморозвитку майбутнього вчителя інформатики в умовах гуманізації освіти; розкрито теоретичний зміст понять “професійний саморозвиток майбутнього вчителя”, “готовність майбутнього вчителя до професійного саморозвитку”; проаналізовано сучасний стан забезпечення процесу професійного саморозвитку майбутнього вчителя інформатики в умовах його професійної підготовки; подано структуру і рівні готовності майбутнього вчителя інформатики до професійного саморозвитку.

Проаналізовано процес сучасної професійної підготовки вчителя інформатики, розглянуто моделі професійної підготовки вчителя в умовах класичної та гуманістичної парадигм освіти: академічно-традиціоналістську, технологічну, індивідуальну і дослідницько-орієнтовану. Зроблено висновок про те, що принципи гуманізації педагогічної освіти сприяють активізації професійного саморозвитку вчителя, що підтверджується сучасними педагогічними дослідженнями.

Поняття “саморозвиток особистості” розглядається в класичних і сучасних зарубіжних та вітчизняних психологічних і педагогічних теоріях особистості та означає прагнення і здійснення людиною самоактуалізації та самореалізації протягом життя і продуктивної діяльності. Професійний розвиток і саморозвиток особистості є об'єктом дослідження багатьох психологів та педагогів і визначається як процес набуття та вдосконалення професійно-особистісних якостей, професійних знань, вмінь та навичок. Питання професійного розвитку та саморозвитку вчителя розглядались у працях багатьох дослідників у галузі педагогіки. Процес професійного розвитку та саморозвитку майбутнього вчителя в період його професійної підготовки має свої особливості. Він відбувається в умовах навчальної діяльності, регламентується системою вимог з боку викладачів, навчальних програм, але майже не усвідомлюється студентом. У дисертації підкреслюється необхідність підвищення суб'єктного компоненту особистості майбутнього вчителя у процесі його професійного саморозвитку.

Феномен професійного саморозвитку майбутнього вчителя проаналізувала у своїх роботах О.М. Пєхота. На цій основі ми розглядаємо професійний саморозвиток майбутнього учителя інформатики як процес усвідомленого цілеспрямованого самопізнання, самопроектування та самовдосконалення з метою досягнення значних результатів у майбутній професійній діяльності. Для активізації професійного саморозвитку майбутнього вчителя інформатики під час його професійної підготовки необхідно створити умови, які б сприяли процесу поступового переходу студента в позицію суб'єкта навчально-пізнавальної та професійної діяльності. В цих умовах провідним мотивом професійного саморозвитку стає мотив особистісно-професійного самовдосконалення, самоактуалізації у майбутній професійній діяльності. У відповідності до нього основною метою майбутнього вчителя стає прагнення знати власні особистісно-професійні якості, вміти рефлексувати та регулювати свою професійну діяльність, володіти технологіями особистісно орієнтованої педагогіки. Основною внутрішньою умовою професійного саморозвитку є усвідомлення студентом суперечності між “Я реальним” та “Я як майбутній вчитель”. Чим більш усвідомленою є для нього зміст цієї суперечності, тим ефективніше здійснюється професійний саморозвиток. Засобом реалізації внутрішніх умов професійного саморозвитку має бути саморегуляційна діяльність майбутнього вчителя, яка містить у собі наступні елементи: постановка цілей (самоактуалізація), планування (самоорганізація), відбір засобів та методів (самодетермінація), реалізація задуманого (самореалізація), аналіз результатів діяльності (самоаналіз і самооцінка).

Результатом професійного саморозвитку майбутнього вчителя інформатики є його готовність до професійного саморозвитку. Це поняття визначається у дисертації як складноструктуроване особистісне утворення, що забезпечує необхідні внутрішні умови для успішного професійного саморозвитку майбутнього вчителя.

У дисертації розроблено і теоретично обґрунтовано структуру готовності майбутнього вчителя інформатики до професійного саморозвитку, яка включає такі компоненти: ціле-мотиваційний (стійка професійна гуманістична спрямованість, стійкий інтерес до професії вчителя інформатики, орієнтація на досягнення значних результатів у роботі, а також цінність самореалізації, самоактуалізації в професійно-педагогічній діяльності); змістовий компонент (особистісно привласнені знання з галузі психолого-педагогічних, фундаментальних і предметно-методичних дисциплін; знання з самоорганізації, самокерування і самовдосконалення особистості майбутнього вчителя інформатики в професійній діяльності); операційний компонент (уміння саморегуляційної діяльності, володіння педагогічними прийомами, які забезпечують використання особистісно орієнтованого навчання в предметно-педагогічній діяльності); інтеграційний компонент (уміння створити картину власної професійної індивідуальності, яка описує певний етап професійного розвитку, і на її підґрунті визначити шляхи і способи подальшого особистісно-професійного саморозвитку). Обґрунтовано критерії сформованості зазначених компонентів та три рівні готовності майбутнього вчителя до професійного саморозвитку (високий, середній, низький), подано методику педагогічного оцінювання студентів за цими рівнями.

Аналіз результатів констатуючого експерименту підтверджує актуальність і доцільність обраної проблеми. Серед студентів, які брали участь в експериментальному дослідженні (172 студенти в експериментальній та 48 студентів в контрольній групі), на констатуючому етапі низький рівень готовності до професійного саморозвитку показали 65% студентів, середній -- 24%, високий -- 11% студентів.

2. Експериментальне дослідження педагогічних умов професійного саморозвитку майбутнього вчителя інформатики

Розроблено і теоретично обґрунтовано зміст та методи педагогічного забезпечення професійного саморозвитку майбутнього вчителя інформатики, доцільність використання особистісно-діяльнісного підходу у предметно-методичній підготовці вчителя інформатики, доведено результативність педагогічного експерименту.

У дисертації стверджується, що забезпечити професійний саморозвиток майбутнього вчителя інформатики у педагогічному університеті можливо за наявності таких умов, які сприяють активізації діяльності майбутнього вчителя в напрямку особистісно-професійного самопроектування та самореалізації.

На підставі аналізу програм професійної підготовки вчителя інформатики, навчально-методичного та програмного забезпечення шкільного курсу інформатики зроблено висновок про доцільність збагачення цілей предметно-методичної підготовки вчителя інформатики, її орієнтації на формування готовності до професійного саморозвитку. Розроблена нова модульна структура курсу методики викладання інформатики, зміст курсу доповнено концептуальними положеннями самоактуалізації та самореалізації вчителя, поняттями діяльнісної та особистісно-професійної моделі вчителя інформатики.

Визначено чотири етапи формування готовності майбутнього вчителя інформатики до професійного саморозвитку: етап особистісно-професійного самопізнання; етап формування вмінь самоаналізу навчальної та професійної діяльності; етап формування вмінь саморегуляційної діяльності; етап створення особистісно-професійної Я-концепції. Показано, що впровадження у предметно-методичну підготовку методів особистісно-діяльнісного підходу активізує професійний саморозвиток студентів, сприяє підвищенню їх навчально-пізнавальної активності, розвиткові самостійності їх професійного мислення, формуванню індивідуального стилю навчальної і професійної діяльності. До таких методів віднесено: проблемно-діалогічні лекції; активні форми проведення практичних занять (диспути, міні-конференції, професійно-ділові ігри); робота з професійним автопортретом; складання сценаріїв уроків з наступним прогностичним самоаналізом; виконання індивідуальних завдань творчого та науково-дослідного характеру. У дисертації доведено, що впровадження цих методів дозволяє: створювати ситуації, максимально наближені до реальних умов предметно-професійної діяльності майбутніх вчителів інформатики, зокрема вчити майбутніх фахівців усвідомлювати мету власної діяльності, приймати рішення в будь-яких педагогічних ситуаціях, вдосконалювати організаційний компонент майбутньої професійної діяльності. Методи особистісно орієнтованого навчання дозволяють поширювати у студентів досвід міжособових відносин, знаходити індивідуальний стиль спілкування з учнями та колегами, сприяють оволодінню майбутніми вчителями вміннями науково-дослідної діяльності, систематизації та узагальнення власного професійного досвіду.

Доведено ефективність і педагогічну доцільність форм, які сприяють формуванню навичок саморегуляційної професійної діяльності майбутнього вчителя інформатики. Такими виявилися: організація педагогічної практики і самостійна робота студентів з професійно-особистісного самопізнання (складання професійного автопортрету, власної особистісно-професійної моделі) та професійного самовдосконалення (виконання науково-дослідних та творчих методичних завдань). На підставі аналізу оцінювання саморегуляційної діяльності студентів під час складання конспектів, проведення уроків протягом педагогічної практики, проведення педагогічних досліджень, виконання практичної частини іспиту з методики викладання інформатики нами одержано середні показники видів саморегуляційної діяльності студентів контрольної та експериментальної груп (самоактуалізації, самоорганізації, самодетермінації, самореалізації та самоаналізу) на констатуючому та формуючому етапах дослідження. Порівняння цих показників у студентів експериментальної групи наведено на рис. 1.

Рис. 1 Динаміка зміни рівнів саморегуляційної діяльності студентів експериментальної групи протягом експерименту

Аналіз психолого-педагогічної літератури, спостереження за діяльністю студентів, викладачів-методистів, вчителів шкіл під час педагогічної практики, аналіз продуктів діяльності студентів під час навчання (професійні автопортрети, конспекти уроків, наукові дослідження) дозволили виявити фактори, що активізують професійний саморозвиток студентів, а саме: гуманістична спрямованість студентів у професійній діяльності, орієнтація їх професійної діяльності на особистісний розвиток учнів, поєднання виконання завдань педагогічної практики з систематичною роботою щодо самодослідження та самовдосконалення професійно-особистісних якостей.

За результатами педагогічного експерименту розподіл студентів експериментальної групи за рівнями готовності до професійного саморозвитку виявив, що у 56% студентів відбувся перехід на вищий рівень готовності до професійного саморозвитку, змінився рівень з низького на середній у 40% студентів, з середнього на високий -- у 16% студентів (див. табл. 1).

Вірогідність статистичної інтерпретації результатів педагогічного експерименту була забезпечена за допомогою t-критерію нормального розподілу. Порівняння результатів педагогічного експерименту на констатуючому та формуючому етапах доводить, що протягом експерименту відбулися позитивні зрушення у експериментальних групах, тому можна стверджувати, що висунута нами гіпотеза дослідження є вірною.

Таблиця 1. Розподіл кількості студентів експериментальної та контрольної груп за рівнями їх готовності до професійного саморозвитку на констатуючому та формуючому етапах дослідження

У загальних висновках викладено основні результати теоретичної та методичної розробки проблеми забезпечення процесу професійного саморозвитку майбутнього вчителя інформатики.

Висновки

1.У зв'язку з бурхливим розвитком інформатики як науки в професійній підготовці вчителя інформатики спостерігаються постійні й істотні зміни щодо оновлення та збагачення її змісту, проте методи і форми навчального процесу залишаються переважно традиційними. Професійний саморозвиток майбутнього вчителя інформатики не є головною та усвідомленою метою його професійної підготовки. Принципи особистісно орієнтованої педагогіки реалізуються непослідовно, недостатньо уваги приділяється формуванню знань студентів щодо своїх професійно-особистісних якостей та вмінь у діяльності, яка їх саморозвиває професійно.

2.Майбутній вчитель інформатики стає суб'єктом професійного саморозвитку за таких педагогічних умов: орієнтація процесу навчання на формування спрямованості майбутнього вчителя на самоактуалізацію та самодетермінацію в майбутній професійній діяльності; збагачення змісту навчання системою понять і концепцій, що націлюють майбутніх вчителів інформатики на рефлексію, самопроектування, самонавчання, самоорганізацію, саморозвиток в області професійно вагомих якостей особистості; застосування технологій навчання, що сприяють набуттю досвіду діяльності, яка саморозвиває в особистісно-професійному аспекті; формування у майбутнього вчителя інформатики вмінь щодо складання власної програми професійного саморозвитку на будь-якому етапі його професійної діяльності. В цих умовах професійний саморозвиток майбутнього вчителя інформатики є усвідомленим цілеспрямованим самопізнанням, самопроектуванням та самовдосконаленням з метою досягнення певних результатів у майбутній професійній діяльності. Внутрішнім засобом реалізації умов професійного саморозвитку майбутнього вчителя інформатики є його саморегуляційна діяльність.

3.Результатом професійного саморозвитку є готовність майбутнього вчителя інформатики до професійного саморозвитку, що складається з таких компонентів: ціле-мотиваційного (який забезпечує спрямованість майбутніх вчителів інформатики на особистісно-професійні перетворення); змістового (який визначає систему особистісно привласнених знань про механізми професійного саморозвитку); операційного (який задає систему шляхів, способів і прийомів здійснення професійної діяльності, професійного самодослідження і самовдосконалення); інтеграційного (який формує уміння майбутнього вчителя інформатики, необхідні для побудови власної програми професійного саморозвитку).

4.Визначено три рівні готовності майбутнього вчителя до професійного саморозвитку (високий, середній, низький). Критеріями оцінювання встановлених рівнів є педагогічна спрямованість студентів, рівень їх загально педагогічних, спеціальних та предметно-методичних знань, умінь і навичок, рівень умінь саморегуляційної діяльності.

Результати констатуючого експерименту показали, що в умовах неусвідомленого професійного саморозвитку студентів протягом навчання сформованість їхньої готовності до подальшого професійного зростання має невисокі показники. Серед студентів, які брали участь в експериментальному дослідженні (220 студентів), на констатуючому етапі низький рівень готовності до професійного саморозвитку показали 65 % студентів, середній -- 24 %, високий -- 11 % студентів.

5.Педагогічними засобами реалізації умов професійного саморозвитку майбутнього вчителя інформатики є технології навчання на основі особистісно-діяльнісного підходу: проблемно-діалогічні лекції, імітаційні ділові ігри, науково-дослідна та науково-методична робота студентів, робота з діяльнісною та особистісно-професійною моделями вчителя інформатики, складання на їх основі власної програми подальшого професійного зростання. Ефективними формами щодо формування готовності студента до професійного саморозвитку є педагогічна практика та самостійна робота студентів з професійного самовдосконалення (робота з психологічним професійним автопортретом, придбання навичок саморегуляційної діяльності).

6.Розроблені структура, зміст і методи, визначені етапи формування готовності майбутнього вчителя інформатики до професійного саморозвитку сприяли формуванню у студентів стійких навичок саморегуляційної діяльності. Все це позитивно вплинуло на динаміку професійного зростання майбутніх вчителів інформатики, що було підтверджено результатами формуючого експерименту. У 56 % студентів відбувся перехід на вищий рівень готовності до професійного саморозвитку, змінився рівень з низького на середній у 40 % студентів, з середнього на високий -- у 16 % студентів.

7.Результати дисертаційного дослідження дають підстави вважати, що гіпотеза та обрані теоретичні засади є правильними.

Перспективність розробки досліджуваної проблеми полягає у можливості створення педагогічних умов професійного саморозвитку вчителів у системі неперервної педагогічної освіти в цілому.

Подальшого дослідження потребують: проблеми орієнтації спеціальної складової професійної підготовки вчителя інформатики на його професійний саморозвиток; забезпечення професійного саморозвитку вчителів та викладачів вищих навчальних закладів у системі післядипломної освіти.

педагогічний професійний методологічний саморегуляційний

Література

1. Тихонова Т.В. Нові інформаційні технології навчання // Освітні технології: навчально-методичний посібник / О.М. Пєхота, А.З. Кіктенко, О.М. Любарська та ін. / За заг. ред. О.М. Пєхоти. -- К.: А.С.К., 2001. --С. 163--180.

2. Тихонова Т.В. Готовність майбутніх вчителів інформатики до професійного саморозвитку: педагогічні умови формування // Проблеми сучасного мистецтва і культури: Організація та зміст становлення професійної підготовки в умовах національної системи освіти: Зб. наук. праць -- Харків: Каравела, 1999. -- С. 94--98.

3. Тихонова Т.В. Особистісно-діяльнісний підхід у професійній підготовці майбутнього вчителя інформатики // Наукові праці: Збірник. -- Миколаїв: Вид-во МФ НаУКМА, 2000. -- С. 92--95.

4. Тихонова Т.В. Педагогічні проблеми предметно-методичної підготовки вчителя інформатики // Вересень. -- 2000. -- № 2. -- С. 26--30.

5. Тихонова Т.В. Шляхи активізації професійного саморозвитку майбутнього вчителя інформатики // Педагогіка і психологія професійної освіти. -- 2000, №2. -- С. 60--66.

6. Тихонова Т.В. Професійний саморозвиток майбутнього вчителя інформатики: зміст експериментального дослідження // Науковий вісник Миколаївського державного педагогічного університету. Педагогічні науки. Збірник наукових праць. Випуск ІІІ. -- Миколаїв: МДПУ, 2000. --Том 1. -- С. 101--111.

Размещено на Allbest.ru