Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

• Резюме
• Вступ
• Розділ 1. Освіта ? найважливіша ланка реалізації мети виховання
• 1.1 Загальний розвиток освіти в Україні
• 1.2 Проблеми освіти України
• Розділ 2. Основні тенденції розвитку освіти в Україні
• 2.1 Напрями реформування освіти в Україні
• 2.2 Шляхи здійснення реформ в освіті України
• Висновки
• Список використаної літератури

Резюме

Тема роботи є актуальною. Основні тенденції розвитку освіти в України є цікавою темою, бо освіта є основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави. Перш за все, це простежується у зв'язку зі зростаючою потребою у кардинальних змінах в системі освіти України для підвищення якості освіти та навчального процесу. Надзвичайно важливим для нас був пошук шляхів здійснення реформ в освіті України.

Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, резюме, додатків та списку використаних джерел. Загальна кількість сторінок - 29. Список використаної літератури складається з 25 джерел.

Перша частина роботи включає теоретичне обґрунтування проблем освіти України та її загальний розвиток.

Друга частина розкриває тенденції розвитку освіти, напрями її реформування та шляхи здійснення реформ у сфері освіти, які висвітлюють ефективність зазначеного матеріалу.

Ключові слова: освіта, тенденції, реформування освіти, стратегія, розвиток.

Topic work is urgent. Major trends in education in Ukraine is an interesting topic, because education is the foundation of intellectual, cultural, spiritual, social and economic development of society and state. First of all, it is observed due to the growing need for radical changes in the education system of Ukraine to improve the quality of education and training process. Extremely important for us was finding ways to reform education in Ukraine.

Coursework includes an introduction, two chapters, conclusions, briefs, applications and list of sources used. Total number of pages - 29. List of references consists of 25 sources.

The first part of the work includes the theoretical foundation problems of education of Ukraine and its overall development.

The second part reveals the trends in education, areas of reform and ways to implement reforms in education, highlighting the effectiveness of this material.

Keywords: education, trends, education reform, strategy and development.

Вступ

Актуальність дослідження. Освіта є основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави. На жаль, в Україні й досі практично відсутня державна підтримка розвитку освітянських телекомунікаційних засобів, їх інформаційного насичення та методичного забезпечення. Існуюча в Україні система освіти постачає на ринок праці незатребуваних спеціалістів і не відповідає структурі економічного попиту на спеціалістів зараз, а тим більше не відповідає перспективам інноваційного розвитку.

Шлях європейської та світової інтеграції, обраний Україною, зумовлює необхідність інтенсивних змін в політичному, економічному й соціальному житті нашої держави. Саме тому останніми роками відбуваються реформаційні процеси в освітній галузі, спрямовані на досягнення рівня найкращих світових стандартів. Значним поступом стала поява стратегічного документа, - Національної доктрини розвитку освіти, - який заклав підвалини нової парадигми освіти - орієнтації на новий тип гуманістично-інноваційної освіти, її конкурентності в європейському та світовому просторах, виховання покоління молоді, що буде захищеним і мобільним на ринку праці, здатним робити особистісний духовно-світоглядний вибір, матиме необхідні знання, навички й компетентності для навчання протягом життя [21, c. 5].

Освіта - це право людей, їх суспільне благо, яке дозволяє у повній мірі реалізувати свій потенціал на всіх етапах життя, краще зрозуміти свою громадську роль. Якісна освіта є джерелом творчості і таланту людини, сприяє особистісному та професійному вдосконаленню, культурному, демократичному, соціальному, економічному, екологічному розвитку суспільства в цілому [1].

Сьогодні питання про доцільність вузької спрямованості освіти, що зводиться лише до навчання учнів, як майбутніх кваліфікованих працівників, поставлено під сумнів. Роль освіти набагато ширша за модель "замовник-виконавець". Освіта сьогодні - це також соціальний стабілізатор держави [1].

Об'єкт дослідження - система освіти України.

Предмет дослідження - тенденції розвитку освіти в Україні.

Мета роботи полягає у вивченні законодавчих, теоретичних, практичних аспектів стану освіти в Україні.

Завдання дослідження є:

визначити теоретичні та правові аспекти в системі освіти;

дослідити стан освіти в Україні;

дати оцінку середовищу освіти;

узагальнити положення щодо основних засад регулювання вищої освіти;

запропонувати перспективні заходи щодо удосконалення системи освіти.

Для проведення дослідження були використанні наступні наукові методи: теоретичне вивчення теми, структурний метод дослідження, динаміка, аналіз та синтез, узагальнення. Вирішення обраного науково-практичного завдання базується на загальнонаукових принципах проведення комплексних наукових досліджень.

При написанні роботи використовувались законодавча база України, навчальні посібники, підручники, конспекти лекцій, статті журналів, Інтернет.

Розділ 1. Освіта ? найважливіша ланка реалізації мети виховання

1.1 Загальний розвиток освіти в Україні

Освіта в Україні ґрунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги між націями і народами.

Право громадян України на освіту є конституційним і зафіксовано у ст. 53 Конституції України [13]. Відповідно до неї повна загальна середня освіта є обов'язковою. Громадяни мають право безплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі незалежно від статі, раси, національності, соціального і майнового стану, роду та характеру занять, світоглядних переконань, належності до партій, ставлення до релігії, віросповідання, стану здоров'я, місця проживання та інших обставин.

Держава забезпечує доступність і безплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Зміст освіти - це обумовлені цілями та потребами суспільства вимоги до системи знань, умінь та навичок, світогляду та громадських і професійних якостей майбутнього фахівця, що формуються у процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку науки, техніки, технологій та культури.

Гарантовані державою права громадян щодо здобуття освіти забезпечуються створенням відповідних умов, передбачених Законом України "Про освіту" [10]. Згідно з ним ці права забезпечуються:

- розгалуженою мережею закладів освіти, основаних на державній та інших формах власності, наукових установ, закладів післядипломної освіти;

- відкритим характером закладів освіти, створенням умов для вибору профілю навчання і виховання відповідно до здібностей, інтересів громадянина;

- різними формами навчання - очною, вечірньою, заочною, екстернатом, а також педагогічним патронажем.

Основними принципами освіти в Україні є:

- доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;

- рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку;

- гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей;

- органічний зв'язок зі світовою та національною історією, культурою, традиціями;

- незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій;

- науковий, світський характер освіти;

- інтеграція з наукою і виробництвом;

- взаємозв'язок з освітою інших країн;

- гнучкість і прогностичність системи освіти;

- єдність і наступність системи освіти;

- безперервність і різноманітність освіти;

- поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті.

Названі умови і принципи освіти реалізуються на всіх освітніх рівнях, якими в Україні є: початкова загальна освіта; базова загальна середня освіта; повна загальна середня освіта; професійно-технічна освіта; базова вища освіта; повна вища освіта.

Навчально-виховний процес у закладах освіти є вільним від втручання політичних партій, громадських, релігійних організацій. Залучення учнів, студентів до участі в політичних акціях і релігійних заходах під час навчально-виховного процесу не допускається. Проте належність особи до будь-якої політичної партії, громадської, релігійної організації, що діють відповідно до Конституції України, не є перешкодою для її участі у навчально-виховному процесі.

Учні, студенти, працівники освіти можуть створювати у закладах освіти первинні осередки об'єднань громадян, членами яких вони є.

Заклади освіти в Україні незалежно від форм власності відокремлені від церкви (релігійних організацій), мають світський характер, крім закладів освіти, заснованих релігійними організаціями.

Система освіти в Україні складається з:

- органів управління освітою (державних і місцевого самоврядування);

- самоврядування в галузі освіти;

- закладів освіти;

- наукових, науково-методичних і методичних установ;

- науково-виробничих підприємств.

До органів управління освітою в Україні належать:

1) Міністерство освіти і науки України;

2) міністерства України, яким підпорядковані заклади освіти;

3) Вища атестаційна комісія України;

4) Міністерство освіти і науки Автономної Республіки Крим;

5) місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування та підпорядковані їм органи управління освітою.

Дошкільна освіта і виховання здійснюються у сім'ї, дошкільних закладах освіти у взаємодії з сім'єю і мають на меті забезпечення фізичного, психічного здоров'я дітей, їх всебічного розвитку, набуття життєвого досвіду, вироблення умінь, навичок, необхідних для подальшого навчання.

Загальна середня освіта забезпечує всебічний розвиток дитини як особистості, її нахилів, здібностей, талантів, трудову підготовку, професійне самовизначення, формування загальнолюдської моралі, засвоєння визначеного суспільними, національно-культурними потребами обсягу знань про природу, людину, суспільство і виробництво, екологічне виховання, фізичне вдосконалення.

Держава гарантує молоді право на отримання повної загальної середньої освіти і оплачує її здобуття. Повна загальна середня освіта в Україні є обов'язковою і може здобуватись у закладах освіти різних типів.

Основним видом середніх закладів освіти є середня загальноосвітня школа трьох ступенів: перший - початкова школа, що забезпечує початкову загальну освіту, другий - основна школа, що забезпечує базову загальну середню освіту, третій - старша школа, що забезпечує повну загальну середню освіту.

Школи кожного з трьох ступенів можуть функціонувати разом або самостійно.

Навчання у середній загальноосвітній школі починається з шести-семирічного віку.

Для розвитку здібностей, обдарувань і талантів дітей створюються профільні класи (з поглибленим вивченням окремих предметів або початкової допрофесійної підготовки), спеціалізовані школи, гімназії, ліцеї, колегіуми, а також різні типи навчально-виховних комплексів, об'єднань. Особливо обдарованим дітям держава надає підтримку і заохочення (стипендії, направлення на навчання і стажування до провідних вітчизняних та закордонних освітніх, культурних центрів).

Позашкільна освіта та виховання є частиною структури освіти і спрямовуються на розвиток здібностей, талантів дітей, учнівської та студентської молоді, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні. Позашкільна освіта та виховання здійснюються закладами освіти, сім'єю, трудовими колективами, громадськими організаціями, товариствами, фондами та ґрунтуються на принципі добровільності вибору типів закладів, видів діяльності.

Професійно-технічна освіта здобувається у професійно-технічних навчальних закладах.

Професійно-технічне навчання - складова професійно-технічної освіти. Професійно-технічне навчання передбачає формування у громадян професійних умінь і навичок, необхідних для виконання певної роботи чи групи робіт, і може здійснюватися у професійно-технічних навчальних закладах, а також шляхом індивідуального чи курсового навчання на виробництві, у сфері послуг.

Згідно ст. 1 Закону України "Про вищу освіту" вища освіта - рівень освіти, який здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який ґрунтується на повній загальній середній освіті й завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації [7].

В Україні створено законодавче поле для функціонування освітньої галузі, усіх її рівнів: закони по галузях освіти, нормативно-правові акти щодо забезпечення життєдіяльності навчальних закладів різних типів і форм власності, організації різних форм освіти.

В останні роки внесено важливі зміни до чинного законодавства стосовно дошкільної і загальної середньої освіти, законодавчо визначено 11-річну структуру середньої загальноосвітньої школи, запроваджено обов'язковість дошкільної освіти для усіх дітей 5-річного віку, затверджено Положення про освітній округ, нову редакцію Положення про загальноосвітній навчальний заклад, Порядок організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах, Положення про екстернатну форму навчання, ухвалено Концепцію загальнодержавної цільової соціальної програми розвитку фізичної культури і спорту, розроблено нову редакцію Концепції профільного навчання, Концепцію літературної освіти, Концепцію розвитку інклюзивної освіти та інші.

З метою прискорення процесу реформування освітньої галузі на виконання Програми економічних реформ на 2010-2014 роки "Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава" на урядовому рівні прийнято низку надзвичайно важливих для освіти державних цільових програм: розвитку дошкільної освіти на період до 2017 року; розвитку позашкільної освіти на період до 2014 року; підвищення якості шкільної природничо-математичної освіти на період до 2015 року; розвитку професійно-технічної освіти на 2011-2015 роки; впровадження у навчально-виховний процес загальноосвітніх навчальних закладів інформаційно-комунікаційних технологій "Сто відсотків"; Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права інвалідів та розвитку системи реабілітації інвалідів на 2012-2020 роки.

Продовжується робота щодо реалізації державних програм, спрямованих на: інформатизацію та комп'ютеризацію загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладів, упровадження інформаційних та комунікаційних технологій в освіті і науці; забезпечення загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладів сучасними технічними засобами навчання з природничо-математичних і технологічних дисциплін; державних цільових програм роботи з обдарованою молоддю, "Шкільний автобус" тощо [15].

За десять років, що минули від попереднього з'їзду, здійснено серйозні кроки щодо реалізації ідей і положень Національної доктрини розвитку освіти, реформування її згідно з потребами громадян і держави, підвищення її якості, доступності та конкурентоспроможності.

За цей час запроваджено державні освітні стандарти, модернізовано зміст і організацію усіх ланок освіти, створено національні підручники, запроваджено профільне навчання у старшій школі, зовнішнє незалежне оцінювання навчальних досягнень випускників загальноосвітніх навчальних закладів. Понад 95% загальноосвітніх навчальних закладів І-ІІІ ступеня забезпечено сучасними навчальними комп'ютерними комплексами, 85% шкіл та 98% ПТУ підключено до мережі Інтернет, започатковано організацію інклюзивного навчання дітей з особливими потребами, у вищій освіті реалізуються принципи Болонського процесу, впроваджується кредитно-модульна система навчання.

В Україні створено систему безперервної мовної освіти, що забезпечує обов'язкове оволодіння громадянами України державною мовою, можливість опановувати рідну мову національної меншини та іноземні мови.

Освіта сприяє розвитку високої мовної культури громадян, вихованню поваги до державної мови та мов національних меншин України, толерантності у ставленні до носіїв різних мов і культур.

У непростих демографічних та соціально-економічних умовах здійснюється модернізація мережі навчальних закладів різних типів, реорганізація і кооперація їх з метою більш ефективного використання матеріально-технічних, кадрових, фінансових та управлінських ресурсів для забезпечення доступності та якості освіти.

Ускладнення демографічної ситуації, зменшення учнівських контингентів змусило скоротити за 10 останніх років майже 1 тис. шкіл. З метою доступності якісної освіти до кожної дитини ведеться пошук альтернативних моделей організації освіти, зокрема створення у сільських районах освітніх округів, яких нині функціонує майже 1,5 тис.

В останні роки призупинено процес необґрунтованого закриття дошкільних навчальних закладів, відновлено діяльність щодо формування їх мережі відповідно до потреб населення.

Визнанням позитивних якісних змін у забезпеченні розвитку національної освіти став Форум міністрів освіти європейських країн "Школа ХХІ століття: Київські ініціативи", на якому проголошено сім напрямів євроінтеграції дошкільної та середньої освіти і проекти практичних дій по кожному з них ("Дошкільна освіта"; "Спільна історія без розділових ліній"; "Толерантність"; "Через мову до взаєморозуміння"; "ІКТ - освіта без кордонів"; "Від шкіл-партнерів до партнерів-країн"; "Новій освіті Європи - новий європейський учитель").

Водночас глибина освітніх реформ, якість і ефективність роботи навчальних закладів і установ системи національної освіти не можуть повністю задовольнити сучасні потреби особистості і суспільства.

Нинішній рівень освіти в Україні не дозволяє їй у повній мірі виконувати функцію ключового ресурсу соціально-економічного розвитку країни і підвищення добробуту громадян. Залишається низькою престижність освіти і науки у суспільстві.

Потребує якісного поліпшення освіта дорослих, діяльність закладів післядипломної педагогічної освіти, структурних підрозділів вищих навчальних закладів, на базі яких здійснюється підвищення кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників.

Викликає тривогу низький рівень здоров'я, морального, культурного і духовного розвитку молоді.

Залишається критичним стан фінансового та матеріально-технічного забезпечення системи освіти, низьким рівень оплати праці працівників освіти і науки.

Інтеграція України у світовий освітній простір вимагає постійного вдосконалення національної системи освіти, пошуку ефективних шляхів підвищення якості освітніх послуг, апробації та впровадження інноваційних педагогічних систем, реального забезпечення рівного доступу всіх її громадян до якісної освіти, можливостей і свободи вибору в освіті, модернізації змісту освіти і організації її адекватно світовим тенденціям і вимогам ринку праці, забезпечення безперервності освіти та навчання протягом усього життя, розвиток державно-громадської моделі управління [15].

З огляду на визначені пріоритети найважливішим для держави є виховання людини інноваційного типу мислення та культури, проектування акмеологічного освітнього простору з урахуванням інноваційного розвитку освіти, запитів особистості, потреб суспільства і держави. Якісна освіта є необхідною умовою забезпечення сталого розвитку суспільства, консолідації усіх його інституцій, гуманізації суспільно-економічних відносин, формування нових життєвих орієнтирів особистості.

Сучасний ринок праці вимагає від випускника не лише глибоких теоретичних знань, а здатності самостійно їх застосовувати в нестандартних, постійно змінюваних життєвих ситуаціях, перехід від суспільства знань до суспільства життєво компетентних громадян.

1.2 Проблеми освіти України

Ситуація у сфері освіти характеризується такими проблемами:

- невідповідність якості освіти сучасним вимогам. Україна не представлена в жодному з основних міжнародних рейтингів найкращих університетів. Близько 20 % роботодавців указують на невідповідність кваліфікації працівників займаній посаді. Україна замикає першу сотню країн за використанням у навчальному процесі інформаційно-комунікаційних технологій;

- недостатня доступність освіти. Доступ до якісної освіти особам з особливими потребами залишається обмеженим. Надмірна кількість пільг при вступі до ВНЗ обмежує доступ до вищої освіти абітурієнтам з високим рівнем знань;

- неефективність механізму державного фінансування системи освіти. Незважаючи на збільшення бюджетних видатків на освіту, ефективність використання цих коштів залишається вкрай низькою. Рівень забезпеченості загальноосвітніх шкіл сучасними засобами навчання (кабінети біології, фізики, хімії) складає 29,3 % від потреби. Схожа ситуація у ПТУ й у ВНЗ. Основні статті видатків бюджету спрямовані не на підвищення якості освіти, а на виплати зарплати й комунальні платежі (понад 70 % усього фінансування);

- наростання диспропорцій між підготовкою фахівців і попитом на них на ринку праці. ВНЗ при формуванні планів набору студентів виходять з міркувань збереження контингенту студентів і викладачів;

- відсутність єдиного освітнього простору.

Причинами вказаних вище проблем є:

- відсутність єдиної системи управління якістю освіти та її моніторингу;

- відсутність державних норм визначення вартості освітніх послуг у ВНЗ і ПТУ;

- неефективність норм бюджетного фінансування дошкільних, загальноосвітніх і позашкільних закладів;

- обмеженість автономності й відсутність реальних стимулів для ефективнішого використання бюджетних і залучених коштів у навчальних закладах (зокрема в умовах скорочення контингенту учнів);

- наявність унаслідок несприятливої демографічної ситуації великої кількості малокомплектних шкіл у сільській місцевості;

- неефективність моніторингу потреб ринку праці, відсутність урахування сучасних потреб роботодавців системою професійно-технічної та вищої освіти; неузгодженість дій державних структур при плануванні потреби у фахівцях.

Розділ 2. Основні тенденції розвитку освіти в Україні

2.1 Напрями реформування освіти в Україні

Освіта працює над формуванням людського ресурсу та підтримує відтворення системи знань. Наукові дослідження мають стати справою університетів та інших навчальних закладів, через які здійснюється підготовка фахівців для науково-технічної діяльності, що є важливою складовою частиною будь-якої сфери чи сектора економіки. Фінансування наукових досліджень має здійснюватися через надання більших повноважень системі освіти. Треба створити умови для того, щоб сфера освіти стала прибутковою та привабливою для інвесторів. Для цього університети та інші навчальні заклади повинні бути спроможні здійснювати якісні дослідження і науково-технічні розробки на замовлення держави і бізнесових кіл [5].

Реформування освіти в Україні є частиною процесів оновлення освітніх систем, що відбуваються останні двадцять років у європейських країнах і пов'язані з визнанням значимості знань як рушія суспільного добробуту та прогресу. Ці зміни стосуються створення нових освітніх стандартів, оновлення та перегляду навчальних програм, змісту навчально-дидактичних матеріалів, підручників, форм і методів навчання. Цілеспрямоване набуття молоддю знань, умінь і навичок, їх трансформація в компетентності сприяє особистісному культурному розвитку, розвитку технологій, здатності швидко реагувати на запити часу. Європейські країни сьогодні розпочали ґрунтовну дискусію навколо того, як озброїти людину необхідними вміннями та знаннями для забезпечення її гармонійної взаємодії з технологічним суспільством, що швидко розвивається [21, c. 13].

Сучасна шкільна освіта в Україні спрямована на надання учневі необхідних знань, вироблення умінь і навичок, за період навчання він має засвоїти багато фактичного матеріалу. Натомість школа сьогодні не достатньо навчає школярів приймати рішення, використовувати інформаційні та комунікаційні технології, критично мислити, вирішувати конфлікти, орієнтуватись на ринку праці тощо.

Очікування суспільства, що стоять сьогодні перед школою і які проголошені в стратегічному документі української освіти - Національній доктрині розвитку освіти, спрямовані на перехід освітньої системи на новий тип гуманістично-інноваційної освіти, її конкурентоспроможність у європейському та світовому освітніх просторах, формування покоління молоді, що буде захищеним та мобільним на ринку праці, здатним робити особистий духовно-світоглядний вибір, матиме необхідні знання, навички та компетентності для інтеграції в суспільство на різних рівнях, буде здатним навчатися впродовж життя.

Така позиція вимагає від сучасної школи особливо серйозних реформаційних кроків до оновлення змісту освіти та до застосування нових педагогічних підходів до навчання, впровадження інформаційних та комунікаційних технологій, які модернізують процеси розвитку суспільства. Ці реформи не відбуватимуться легко; вони потребуватимуть значних зусиль, багато часу для адаптації та впровадження змін.

Національна стратегія визначає основні напрями, пріоритети, завдання і механізми реалізації державної політики в галузі освіти, кадрову і соціальну політику і складає основу для внесення змін і доповнень до чинного законодавства України, управління і фінансування, структури і змісту системи освіти [15].

Її розробка зумовлена необхідністю кардинальних змін, спрямованих на підвищення якості і конкурентоспроможності освіти, вирішення стратегічних завдань, що стоять перед національною системою освіти в нових економічних і соціокультурних умовах, інтеграцію її в європейський і світовий освітній простір.

Освіта є пріоритетним напрямом державної політики України. Держава виходить з того, що освіта - це стратегічний ресурс соціально-економічного, культурного і духовного розвитку суспільства, поліпшення добробуту людей, забезпечення національних інтересів, зміцнення міжнародного авторитету й іміджу нашої держави, створення умов для самореалізації кожної особистості.

Національна стратегія визначає основні напрями і шляхи реалізації ідей та положень Національної доктрини розвитку освіти, здійснення реформування освіти упродовж найближчих 10 років у нових соціально-економічних умовах.

Метою Національної стратегії розвитку освіти на наступне десятиріччя є:

підвищення доступності якісної, конкурентоспроможної освіти для громадян України відповідно до вимог інноваційного розвитку суспільства, економіки, кожного громадянина;

забезпечення особистісного розвитку людини згідно з її індивідуальними задатками, здібностями, потребами на основі навчання упродовж життя.

Метою реформи системи освіти є підвищення конкурентоспроможності української освіти, інтеграція системи української освіти в єдиний європейський освітній простір [6].

Для досягнення цієї мети на період реформи поставлено такі завдання:

- створити єдиний освітній простір, удосконалити систему управління освітою;

- підвищити якість освіти;

- забезпечити доступність до якісної освіти, спадкоємність рівнів освіти (дошкільної, початкової, середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої, післядипломної, освіти протягом життя);

- підвищити ефективність фінансування освіти.

2.2 Шляхи здійснення реформ в освіті України

Основні шляхи здійснення реформ в освіті України та удосконалення системи управління освітою є такі:

- здійснення єдиної освітньої політики, забезпечення наступності між рівнями освіти;

- підвищення самостійності навчальних закладів у розпорядженні фінансовими ресурсами;

- оптимізація мережі навчальних закладів з урахуванням демографічних і економічних реалій та необхідності підвищення якості освіти (створення освітніх округів, оптимізація мережі шкіл; реформування системи інтернатних закладів; передання функцій управління ПТУ на місцевий рівень; створення укрупнених регіональних ВНЗ);

- перегляд застарілих типових штатних нормативів.

Підвищення якості й конкурентоспроможності освіти [6]:

- створення нових державних стандартів початкової, базової й повної середньої освіти; запровадження стандартів, що ґрунтуються на компетенціях у професійно-технічній освіті;

- розроблення національної системи оцінювання якості освіти;

- створення незалежних кваліфікаційних центрів, у т.ч. для підтвердження кваліфікації в європейській системі стандартів;

- стимулювання створення незалежних національних рейтингів шкіл, ПТУ, ВНЗ;

- запровадження обов'язкової дошкільної освіти дітей передшкільного віку;

- створення умов для раннього виявлення творчих нахилів дитини;

- забезпечення у навчальних закладах середовища, що сприяє збереженню здоров'я;

- проведення диспансеризації учнів загальноосвітніх закладів;

- широке запровадження інформаційно-комунікаційних технологій у навчальних закладах;

- узгодження кваліфікаційних характеристик, стандартів і навчальних програм з освітньо-кваліфікаційними вимогами робочих місць;

- мотивація роботодавців до участі в підготовці навчальних програм, узгодження з ними освітніх і професійних стандартів; переорієнтація навчальних планів на збільшення частини практичного компонента; масштабне запровадження програм стажування на виробництві;

- розподіл у ВНЗ навчальних програм академічного й практичного профілю, розвиток професійно-орієнтованої вищої освіти.

Забезпечення доступності освіти:

- посилення державної підтримки розвитку мережі дошкільних і позашкільних закладів;

- розробка й запровадження нових підходів до вирішення завдань інтеграції в суспільство дітей з особливостями психофізичного розвитку;

- запровадження профільного навчання у загальних середньоосвітніх школах;

- запровадження Національної рамки кваліфікацій;

- стимулювання розвитку системи освіти протягом життя.

Підвищення ефективності фінансування освіти:

- розробка й перехід до єдиного стандарту вартості навчання одного учня/студента;

- перехід у фінансуванні навчальних закладів від принципу утримання закладів до принципу формування їх бюджетів, виходячи з кількості учнів та стандарту вартості навчання одного учня/студента;

- розширення можливостей навчальних закладів залучати додаткові кошти за рахунок легалізації інституту "ендаументу" - благодійних цільових некомерційних фондів; використання грантової підтримки дослідних проектів та освітніх інновацій; розширення списку платних послуг, що надаються навчальними закладами;

- розширення прав шкіл, ПТУ самостійно розпоряджатися матеріальними, фінансовими й кадровими ресурсами;

- зміна підходів до формування державного замовлення на підготовку фахівців на основі впровадження прогнозу потреб економіки (регіону).

Етапи реформи.

I етап (до кінця 2010 р.):

- внесення змін до Бюджетного кодексу з метою підвищення фінансової автономності навчальних закладів;

- оптимізація кількості бюджетних програм у сфері освіти;

- затвердження положення про освітній округ;

- вироблення рекомендацій для місцевих рад щодо оптимізації мережі загальноосвітніх навчальних закладів.

II етап (до кінця 2012 р.):

- удосконалення законодавчої бази щодо диверсифікованості джерел фінансування освіти, розширення автономії ВНЗ у навчальній, науковій, фінансово-господарській діяльності, запровадження механізму національного "ендаументу";

- участь України в міжнародних оцінках (TIMSS 2011 та ін.);

- удосконалення нормативного забезпечення освіти (Програма розвитку дошкільної освіти на 2011-2017 роки, Програма поліпшення якості природно-математичної освіти, Програма "Сто відсотків" - масштабне запровадження інформаційно-комунікаційних технологій, нові типові штатні нормативи для всіх рівнів освіти);

- прийняття Національної рамки кваліфікації;

- створення методики розробки стандартів, що ґрунтуються на компетенціях для професійно-технічної освіти, у якій чітко визначено механізм участі роботодавців;

- завершення передання функцій оперативного управління ПТУ на місцевий рівень зі збереженням державної форми власності.

III етап (до кінця 2014 р.):

- розроблення методичних засад прогнозування потреби у фахівцях на ринку праці; прийняття порядку формування й розміщення державного замовлення на підготовку фахівців, робочих кадрів з урахуванням потреб ринку праці й контролю за його виконанням;

- запровадження Національної рамки кваліфікацій;

- створення нових державних стандартів початкової, базової й повної середньої освіти; запровадження стандартів, що ґрунтуються на компетенціях, у професійно-технічній освіті.

Індикатори успіху:

- забезпечення охоплення дошкільною освітою не менше 75 % дітей дошкільного віку (нині - 57 %);

- забезпечення охоплення дошкільною освітою 100 % дітей передшкільного віку (нині - 93,5%);

- забезпечення транспортними послугами 100 % учнів сільської місцевості, які проживають на відстані понад 3 км від школи, за державною програмою "Шкільний автобус" (нині - 67,4 %);

- збільшення показника кількості студентів денної форми навчання на одного викладача до 18 (нині - близько 13);

- розробка професійних стандартів і модульних програм навчання, на формування компетенцій не менше ніж за 150 професіями (нині - 5 у рамках експерименту);

- оснащення 100 % загальноосвітніх навчальних закладів сучасними комп'ютерними комплексами (нині 95 % включно із застарілою технікою), підключення їх до мережі інтернет, подолання "цифрової неграмотності" дітей, підлітків, учителів, незалежно від місця проживання;

- присутність ВНЗ України в основних міжнародних рейтингах найкращих університетів.

Для здійснення стабільного розвитку і нового якісного прориву в національній системі освіти необхідно забезпечити [15]:

а) у дошкільній освіті:

- відновлення роботи закритих у попередні роки дитячих дошкільних закладів, розширення їх мережі до повного задоволення потреб населення;

- стовідсоткове охоплення обов'язковою дошкільною освітою усіх дітей п'ятирічного віку через урізноманітнення форм її здобуття;

- створення оптимальних організаційно-педагогічних, санітарно-гігієнічних навчально-методичних і матеріально-технічних умов для функціонування дошкільних навчальних закладів;

- розширення мережі навчально-виховних комплексів типу "дитсад-школа", відкриття груп та дошкільних закладів недержавної форми власності, формування дошкільних груп для надання освітніх послуг за скороченим режимом занять;

- оновлення змісту, форм, методів і засобів навчання, виховання і розвитку дітей дошкільного віку відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти (державний стандарт) та програм розвитку дитини "Я у світі", "Впевнений старт";

б) у загальній середній освіті:

- обов'язкове здобуття всіма дітьми і молоддю шкільного віку повної загальної або професійної середньої освіти в обсягах, визначених Державними освітніми стандартами;

- здійснення оптимізації мережі загальноосвітніх навчальних закладів з урахуванням демографічних, економічних, соціальних перспектив розвитку регіонів, потреб громадян та суспільства; урізноманітнення моделей організації освіти, зокрема для сільських дітей, створення умов для розвитку мережі недержавних загальноосвітніх навчальних закладів;

- перебудову та оновлення змісту, форм і методів організації навчально-виховного процесу на засадах дитиноцентризму, особистісної орієнтації, компетентнісного підходу;

- підвищення ефективності навчально-виховного процесу на основі впровадження досягнень психолого-педагогічної науки, педагогічних інновацій, інформаційно-комунікаційних технологій;

- створення умов для диференціації навчання, забезпечення профільного навчання, індивідуальної освітньої траєкторії розвитку учнів відповідно до їх особистісних потреб, інтересів та здібностей;

- створення цілісної системи роботи з обдарованими дітьми та молоддю.

- запровадження зовнішнього незалежного оцінювання випускників початкової, основної і старшої школи як основного компонента їх державної атестації та механізму моніторингу виконання Державного освітнього стандарту;

в) в освіті дітей з особливими потребами:

- розробку методики раннього виявлення та проведення діагностики дітей з особливими потребами;

- збереження та удосконалення мережі спеціальних шкіл-інтернатів;

- відкриття дошкільних груп компенсуючого типу для дітей з особливими потребами у сільській місцевості;

- розробку державного освітнього стандарту дітей з особливими потребами (5-9, 10 класи);

- розширення практики інклюзивного та інтегрованого навчання у дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах дітей та молоді з особливостями психофізичного розвитку;

- пріоритетне фінансування та навчально-методичне і матеріально-технічне забезпечення навчальних закладів, що надають освітні послуги дітям і молоді з особливими потребами; забезпечення архітектурної, транспортної та інформаційної доступності освітніх закладів для навчання дітей цієї категорії;

г) у позашкільній освіті:

- збереження та розвиток мережі позашкільних навчальних закладів різних форм власності для надання додаткових освітніх послуг, виховання і розвитку дітей та молоді згідно з їх запитами і потребами (довести охоплення позашкільною освітою дітей шкільного віку до 45-50 відсотків);

- використання виховного потенціалу системи позашкільної освіти як основи гармонійного розвитку особистості;

- створення ефективної системи пошуку, підтримки і розвитку талановитої учнівської молоді;

- урізноманітнення напрямів позашкільної освіти, удосконалення форм, методів і засобів навчання та виховання;

д) у професійно-технічній освіті:

- розробку та впровадження державних стандартів професійно-технічної освіти з конкретних професій;

- оптимізацію мережі професійно-технічних навчальних закладів різних типів, професійних спрямувань та форм власності з урахуванням демографічних прогнозів, регіональної специфіки та потреб ринку праці;

- оновлення та затвердження оптимального переліку професій підготовки кваліфікованих робітників (скорочення їх кількості на основі інтеграції);

- удосконалення системи перепідготовки і підвищення кваліфікації інженерно-педагогічних кадрів професійно-технічної освіти шляхом розширення мережі профільних ПТНЗ, на базі яких здійснюється підвищення кваліфікації майстрів виробничого навчання;

- утворення центрів забезпечення нової якості професійно-технічної освіти на базі діючих навчально(науково)-методичних кабінетів професійно-технічної освіти;

- відкриття до кінця 2015 року 27 навчально-практичних центрів за галузевим спрямуванням;

е) у вищій освіті:

- реформування мережі вищих навчальних закладів, приведення її у відповідність із потребами і можливостями країни; створення потужних навчально-наукових університетів, регіональних університетських комплексів;

- перегляд і затвердження Переліку кваліфікаційних характеристик педагогічних і науково-педагогічних працівників навчальних закладів;

- розроблення стандартів вищої освіти нового покоління, зорієнтованих на компетентнісний підхід в освіті, узгоджених із новою структурою освітньо-кваліфікаційних (освітньо-наукового) рівнів вищої освіти;

- розширення взаємодії з установами НАН та НАПН щодо розвитку наукових досліджень у галузі вищої освіти;

- розроблення цілісної системи пошуку талановитої молоді, її педагогічного і наукового розвитку та подальшого супроводження у кар'єрному рості;

- подальше удосконалення процедур і технології зовнішнього незалежного оцінювання як передумови забезпечення рівного доступу до навчання у вищій школі;

- переоснащення навчальної, наукової та матеріально-технічної бази вищих навчальних закладів через цільове фінансування;

є) у післядипломній педагогічній освіті:

- удосконалення нормативно-правового забезпечення системи післядипломної педагогічної освіти, розробку та прийняття Верховною Радою України Законів України "Про освіту дорослих" та "Про післядипломну освіту";

- розробку Державних стандартів післядипломної педагогічної освіти;

- реалізацію сучасних технологій професійного удосконалення та підвищення кваліфікації педагогічних і керівних кадрів системи освіти на основі впровадження гнучкої неперервної їх перепідготовки відповідно до вимог інноваційного розвитку освіти;

- забезпечення випереджувального характеру підвищення кваліфікації педагогічних та науково-педагогічних працівників відповідно до потреб реформування системи освіти, викликів сучасного суспільного розвитку.

Висновки

освіта суспільство держава реформування

Однією з негативних тенденцій, які свідчать про незадовільний стан української освіти, є її невідповідність європейським і світовим ринкам праці.

Сьогодні випускники складають досить велику кількість безробітних. У суспільстві має місце ситуація дезорієнтації, коли звичний зв'язок між рівнем освіти, можливістю отримати роботу та оплатою праці розірвано. Масова мода на престижні професії юриста, менеджера, економіста призводить до зниження якості підготовки та відсутності робочих місць. До того ж, більшість легальних європейських ринків праці недосяжні для українців. Отримати роботу за кордоном важко як за формальних причин (невизнання дипломів), так і тому, що отримані в українських інститутах знання та навички не відповідають вимогам відкритого суспільства та конкурентної економіки.

Реформи в освіті пропонують самі освітяни, і тому зміни, які ними пропонуються, торкаються суто педагогічних, хоча й досить важливих, аспектів. При цьому майже не розглядаються межі, у яких має відбуватися реформування освіти, - ринки праці, стратегії розвитку суспільства тощо. У змінах в освіті не беруть участі громадські організації, політичні партії, регіональні лідери, бізнесмени, науковці, діячі культури та мистецтва.

Держава вже не несе відповідальності за забезпечення випускників робочими місцями, але, як і за радянських часів, контролює зміст навчання. У вигляді стандартів держава знову наполягає на уніфікованих програмах, які не враховують ні особливостей регіонів, ні вимог міжнародних ринків праці.

Ситуація у сфері освіти характеризується такими проблемами:

- невідповідність якості освіти сучасним вимогам;

- недостатня доступність освіти;

- неефективність механізму державного фінансування системи освіти;

- наростання диспропорцій між підготовкою фахівців і попитом на них на ринку праці;

- відсутність єдиного освітнього простору.

Метою реформи системи освіти є підвищення конкурентоспроможності української освіти, інтеграція системи української освіти в єдиний європейський освітній простір.

Для досягнення цієї мети на період реформи поставлено такі завдання:

- створити єдиний освітній простір, удосконалити систему управління освітою;

- підвищити якість освіти;

- забезпечити доступність до якісної освіти, спадкоємність рівнів освіти (дошкільної, початкової, середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої, післядипломної, освіти протягом життя);

- підвищити ефективність фінансування освіти.

Список використаної літератури

1. ІІІ Всеукраїнський з'їзд працівників освіти листопад 2011 рік http://stavuschepon.at.ua/news/vidbuvsja_iii_vseukrajinskij_z_28_zhovtnja_2011_roku_na_bazi_centru_kulturi_ta_mistectv_nacionalnogo_aviacijnogo_univerjizd_pracivnikiv_osviti/2011-11-02-19

2. Андрущенко В. Основні тенденції розвитку вищої освіти України на рубежі століть (Спроба прогностичного аналізу) /Віктор Андрущенко // Вища освіта України. - 2001. - №1. - С.11-17.

3. Андрущенко В. Модернізація педагогічної освіти України в контексті Болонського процесу / Віктор Андрущенко //Вища освіта України, 2004. - №1. - С. 5-9.

4. Бех В. На шляху до європейського простору вищої освіти / В. Бех // Пам'ять століть. - 2005. - № 2. - С. 57-62.

5. Дослідження стратегічних напрямів реформування освіти і науки в Україні. Аналітична записка. www.icps.com.ua/files/articles/33/37/analit_paper_sc_ukr.doc

6. Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава. www.president.gov.ua/docs/Programa_reform_FINAL_1.pdf

7. Закон України "Про вищу освіту" вiд 20.12.2006 року (зі змінами).

8. Закон України "Про дошкільну освіту" від 11.07.2001 року (зі змінами).

9. Закон України "Про загальну середню освіту" від 13.05.1999 року (зі змінами).

10. Закон України "Про освіту" від 23.03.1996 року (із змінами).

11. Закон України "Про професійно-технічну освіту" вiд 13.05.1999 року (зі змінами).

12. Ківалов С.В. Стратегічні напрями реформування інституту освіти в Україні. www.nbuv.gov.ua/portal/Soc.../app-36_Kivalov_S_V_(3-9).pdf

13. Конституція України від 28 червня 1996 року (із змінами)

14. Кремінь В.Г. Вища освіта і Болонський процес. / В.Г. Кремінь. - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2004. - 384с.

15. Національна доктрина розвитку освіти у ХХІ столітті. http://osvita.ua/legislation/other/2827/

16. Навроцький О.І. Вища школа в умовах трансформації суспільства / О.І. Навроцький: Монографія. Харків: Основа, 2000. - 240 с.

17. Нефедьєва Г.О. Проблеми реформування національної системи вищої освіти. Україниhttp://www.rusnauka.com/ONG_2006/Pedagogica/17780.doc.htm

18. Нормативно-правові документи з питань вищої школи/ За ред. Я.Я. Болюбаша. - К., 2004.

19. Пивовар І.В. Провідні напрями реформування вищої освіти України у контексті Болонського процесу. www.nbuv.gov.ua/.../providni%20napryamu%20reformyvannya.pdf

20. Проект Національної стратегії розвитку освіти в Україні на 2012-2021 роки. http://mgu.com.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=655:-2012-2021-&catid=23&Itemid=89

21. Стратегія реформування освіти в Україні: Рекомендації з освітньої політики. - К.: "К.І.С.", 2003. - 296 с.

22. Сухарніков Ю.В. Реформа вищої освіти України: європейські пріоритети. www.old.niss.gov.ua/book/Osvita/5.pdf

23. Фіцула М.М. Педагогіка: Навч. посіб. / М.М. Фіцула. - вид. 2-ге, випр., доп. - К.: Академвидав, 2007. - 560 с.

24. Яблонський В.А. Щодо концепції реформування вищої освіти в Україні. http://www.anvsu.org.ua/index.files/Articles/Jablonskiy1.htm

25. Якса Н.В. Основи педагогічних знань: Навч. посіб. / Н.В. Якса. - К.: Знання, 2007.

Размещено на Allbest.ru

...