Вивчення авторських казок у початкових класах

Размещено на http://www.allbest.ru

Міністерство освіти і науки України

Департамент науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації

Харківський коледж Комунального закладу

«Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради

Кафедра української та російської філології

Вивчення авторських казок у початкових класах

Курсова робота з методики української мови

студентки 41-ш групи

факультету початкової освіти

Борисенко Олени Миколаївни

Науковий керівник:

Потеряйко Н.І.

Харків 2013

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ АВТОРСЬКИХ КАЗОК УЧНЯМИ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

1.1.Загальна характеристика авторських казок як засобів навчання

1.2.Використання авторських казок у навчанні на початковому етапі

1.3.Дидактичні умови творчого виховання дітей за допомогою авторської казки в початкових класах

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

На сучасному етапі свого розвитку початкова освіта в Україні зазнає значних змін, оскільки відбувається перехід від системи освіти, орієнтованої на передачу вчителем та засвоєння учнем певної суми знань до системи освіти, спрямованої на розвиток особистості учня.

«Національна доктрина розвитку освіти» одним із пріоритетних напрямків роботи в школі проголошує формування освіченої, творчої особистості, становлення її фізичного й морального здоров'я. Відтак, спрямовуючим вектором системи освіти є зростаюча особистість з її духовними й психологічними потребами.

Найпопулярнішим жанром дитячої літератури є казка. Слушно зауважує Л.Ф.Дунаєвська: "Чим глибше людство досліджує світ, тим більше загадок постає перед ним. І однією такою загадкою є те, що й малу дитину, й дорослу людину хвилюють... казки".

Літературна казка - особливий різновид цього жанру, створений фантазією письменника. В українському та російському літературознавстві літературна казка стала предметом досліджень Л. Брауде, І. Лупанової, Т.Леонової, М. Липовецького, О. Цалапової, Ю. Ярмиша. [2]

Актуальність вибору теми курсової роботи визначена недостатньою розробленістю проблеми вивчення авторських казок у початкових класах.

На жаль, сучасні методичні дослідження щодо роботи з казкою в початковій школі основну увагу приділяють питанням фольклорної казки, з'ясуванні її місця та значення у формуванні духовного потенціалу особистості тощо. Утім, практично відсутні методичні розвідки з проблеми роботи над авторською літературною казкою в початковій школі, незважаючи на те що в усіх класах початкової ланки вона введена до навчальних програм з читання. казка розвиток виховання авторський

Мета даної роботи - розкрити значення авторської казки у навчанні дітей в початкових класах та виявити основні засоби реалізації формування духовного потенціалу дитини.

Казка, що так органічно увійшла в душу дитини, допомагає їй вчитися і вдосконалюватися, переносити у сферу реалій вимріяне і такі бажані дива, коли долаються будь-які труднощі й страхи, негативні імпульси.

Казки навчають дитину знаходити вихід із складних ситуацій, вірити в силу добра, любові, справедливості, краси. Діти дуже люблять казки, бо в них компенсується недостатність дій у реальному житті й стає можливою реалізація їх творчого потенціалу.

Різноманітні аспекти виховної системи казок, їх педагогічна спрямованість знайшли глибоке осмислення у творчості таких українських письменників і педагогів, як Г. Сковорода, І. Франко, С. Русова, Н. Забіла, О. Іваненко, В. Сухомлинський.

Виховання казкою передбачає не тільки вербальний вплив на особистість казковим змістом, а й гру в казку, в якій поєднується драматична, образотворча, музична, поетична творчість учнів.

Казки несуть читачам інформацію про те, що в світі існує добро і зло, але перемагає добро; найцінніше досягається через випробування, а те що дається даром, легко втратити; навколишній світ - живий, і в будь-який момент усе в ньому може з нами заговорити.

У сучасному світі, з розвитком телебачення, відеоігор і різноманітних медійних пристроїв, казки почали припадати порохом на верхніх полицях домашніх бібліотек. Чи добре це? Яку роль відіграють чарівні розповіді в розвитку наших дітей? На ці та багато інших запитань я вирішила відповісти.

Об'єкт дослідження - процес вивчення авторських казок у початковій школі.

Предмет дослідження - мета вивчення авторських казок у початковій школі та їх вплив на розвиток дитячої особистості.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ АВТОРСЬКИХ КАЗОК УЧНЯМИ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

1.1 Загальна характеристика авторських казок як засобів навчання

Казки - один із найбільш популярних жанрів серед дітей. На думку В.О. Сухомлинського, казка -- активне естетичне мистецтво, яке захоплює усі сфери духовного життя дитини: розум, почуття, уяву, волю. Казковий жанр розвиває мислення кожної дитини, сприяє створенню інтелектуальної атмосфери в дитячому колективі.

Кожний казковий твір викликає в дитини певні емоції (радість, сум, ненависть, обурення, переживання, біль). Це не просто здатність людини передати ці відчуття, а здатність казки викликати ці почуття. Читаючи казку, дитина входить у фантастичний світ, починає жити описаною дійсністю, життям свого героя. І сприймає це все по-справжньому.

Найбільш повним визначенням літературної казки вважають формулювання Л.Брауде у статті «До історії поняття «літературна казка»: «Літературна казка - авторський, художній, прозаїчний або віршовий твір, заснований або на фольклорних джерелах, або цілком оригінальний; твір переважно фантастичний, чародійний, що змальовує неймовірні пригоди вигаданих або традиційних казкових героїв і, в окремих випадках, орієнтований на дітей; твір, в якому неймовірне чудо відіграє роль сюжетотворного фактора, служить вихідною основою характеристики персонажів».[3]

Спроби класифікації літературних казок робляться у плані їх зіставлення з народними. На думку Л.Брауде, народною казкою можна вважати ту, що існує в усній формі. Проміжна ланка - казка фіксована. Наступний крок - літературна казка, створена за фольклорними мотивами. Л.Дереза вважає, що в основу класифікації літературних казок найбільш доцільно покласти джерело, з якого бере сюжет письменник. У зв'язку з цим дослідниця виділяє літературні казки, створені на основі російських народних казок, на основі європейського фольклору, авантюрних романів, притч, міфів, легенд тощо.[7] Особливе місце займають казки, створені фантазією письменника. Ю. Ярмиш пропонує виділяти такі групи літературних казок: художній переказ народного сюжету, казка за фольклорними мотивами і власне авторська казка, яка використовує основні закони жанру, але до фольклорних сюжетів, образів може й не вдаватися. В. Назарець поділяє літературну казку на дві групи: вільна інтерпретація сталих фабульних фольклорних схем; казки з оригінальною фабулою, у яку широко вводяться чарівно-фантастичні елементи.[14]

Питання жанрової специфіки літературної казки в сучасному літературознавстві залишається до кінця не визначеним та не дослідженим. У сучасному художньому світі існує величезна кількість казок, створених письменницькою фантазією. Літературна казка несе на собі відбиток авторської особистості, типові риси доби, в яку вона була створена. Стійкий читацький досвід підказує нам, що це твір, створений письменником і тому наділений неповторною творчою індивідуальністю письменника.

Казка, що так органічно увійшла в душу дитини, допомагає їй вчитися і вдосконалюватися, переносити у сферу реалій вимріяне і такі бажані дива, коли долаються будь-які труднощі й страхи, негативні імпульси.

Казка - це саме така розповідь, яка краще сприймається дітьми різного віку. Вона виховує і навчає, допомагає з користю провести дозвілля. Яскраві характерні образи з казок впливають на свідомість і дають чітке уявлення дитині про добро і зло. Усі ці фантастичні розповіді містять якісь стереотипи поведінки в тій чи іншій ситуації, пропонують способи вирішення проблем і життєвих завдань.

Казковий світ магічно впливає на дитину, манить таємницями, чудесами, чаклунством. Діти з радістю подорожують в уявному, нереальному світі, активно діють у ньому, творчо трансформують, перетворюють його. За допомогою казок вони здобувають знання про довкілля, про взаємостосунки людей, проблеми, які трапляються в житті.

Казки навчають дитину знаходити вихід із складних ситуацій, вірити в силу добра, любові, справедливості, краси. Діти дуже люблять казки, бо в них компенсується недостатність дій у реальному житті й стає можливою реалізація їх творчого потенціалу.

Казки, як і ігри, є невід'ємною частиною розвитку і виховання кожної дитини, їхня мова не лише цікава, але й проста для дитячого розуміння й сприйняття. Адже до деякого вікового періоду дітям важко дається логічне мислення, натомість казка не потребує складних логічних роздумів. Чарівна оповідка не містить прямої настанови до дії, і викладена в ній життєво важлива інформація сприймається малюком ненав'язливо, що є важливим аспектом, адже діти, зазвичай, не сприймають прямих повчань, роблячи наперекір батьківським настановам. До того ж, народні казки - це певний багаж норм і моралі, який збирався по краплинах роками і передавався від покоління до покоління.

Казка допускає значні відступи від буквальною передачі реальності, відкриваючи простір для творчої уяви.

У даний час існує два основних види казок: народні й авторські. І народні, і авторські казки у свою чергу можуть бути розділені на казки про тварин, побутові, страшні й чарівні казки. Крім цього авторські казки можуть мати дидактичний, психокорекційний, психотерапевтичний і медитативний характер.

Найважливіші ідеї, основна проблематика, сюжетні стрижні і - головне - розстановка сил, що здійснюють добро і зло, по суті, єдині у різних казках. У цьому сенсі будь-яка казка не знає кордонів.

Існує класифікація видів казок, хоча і не цілком однакова. Так, при проблемно-тематичному підході виділяються казки, присвячені тваринам, казки про незвичайні і надприродні події, пригодницькі казки, соціально-побутові, казки-анекдоти, казки-перевертні та інші.

Різко окреслених кордонів групи казок не мають, але незважаючи на хиткість розмежування, така класифікація дозволяє почати з дитиною предметну розмову про казки в рамках умовної «системи» - що, безумовно, полегшує роботу батьків, вихователя або вчителя.

Про казки, що входять в коло читання молодших школярів можна сказати наступне.

Чарівні казки.

Казки чарівного типу містять у собі чарівні, пригодницькі, героїчні. В основі таких казок лежить чудовий світ. Чудовий світ - це предметний, фантастичний, необмежений світ. Завдяки необмеженої фантастиці і чудовому принципом організації матеріалу в казках з дивовижним світом можливого «перетворення», що вражають своєю швидкістю (діти ростуть не по днях, а по годинах, з кожним днем все сильніше або гарніше стають). Не тільки швидкість процесу ірреальна, але і сам його характер (з казки «Снігуронька». «Зирк, у Снігуроньки губи порожевіли, очі відкрилися і вийшла із замету жива дівчинка». «Перевтілення» в казках чудесного типу, як правило, відбуваються з допомогою чарівних істот або предметів. Так, у казці О.С. Пушкіна, князь Гвідон перевтілюється за допомогою до своєї помічниці і вона звертає його то в комара, то в муху, то в джмеля.

В основному чарівні казки древніше інших, вони несуть сліди первинного знайомства людини зі світом, що оточують його.

Побутові казки.

Характерною прикметою побутових казок стає відтворення в них повсякденного життя. Конфлікт побутової казки часто полягає в тому, що порядність, чесність, благородство під маскою простакуватість і наївності протистоїть тим якостям особистості, які завжди викликали у народу різке неприйняття (жадібність, злість, заздрість).

Як правило, в побутових казках більше іронії та самоіронії, оскільки Добро торжествує, але акцентовані випадковість або одиничність його перемоги.

Характерна строкатість «побутових» казок: соціально-побутові, сатирико-побутові, новелістичні та інші. На відміну від чарівних казок, побутова казка містить більш значущий елемент соціальної і моральної критики, вона виразніше у своїх громадських перевагах. Похвала і засудження в побутових казках звучать сильніше.

Казки про тварин.

Об'єктами таких казок стала не тільки людина, але також і все живе на планеті. Зображуючи тварин, казка надає їм людські риси, але в той же час фіксує і характеризує повадки, «спосіб життя» і т.д. Звідси живий, напружений текст казок.

Казки змішаного типу.

Останнім часом у методичній літературі стали з'являтися відомості про новий тип казок - про казки змішаного типу. Звичайно, казки цього типу існують давно, але їм не надавали великого значення, тому що забули, наскільки вони можуть допомогти в досягненні виховних, освітніх і розвиваючих цілей. Взагалі, казки змішаного типу - це казки перехідного типу.

У них поєднуються ознаки притаманні як казкам з дивовижним світом, побутовим казок. Виявляються також елементи чудесного у вигляді чарівних предметів, навколо яких групується основна дія.

Казка в різних формах і масштабах прагне до втілення ідеалу людського існування. Віра казки в самоцінність благородних людських якостей, безкомпромісну перевагу Добра засновані так само і на заклику до мудрості, активності, до справжньої людяності.

Казки нашої блакитної планети розширюють кругозір, пробуджують інтерес до життя і творчості інших народів, виховують почуття довіри до всіх мешканцям нашої Землі, зайнятим чесною працею.

1.2 Використання авторських казок у навчанні на початковому етапі

Казка відома дітям з дошкільних років. Її привабливість - у сюжетності, таємничості, фантастичності. Від дітей не слід домагатися наукового визначення казки, адже діти не усвідомлюють його змісту, хоч запам'ятовують формулювання. У початкових класах мова йде лише про набуття загального уявлення про казку і її відмінності від інших творів.

Текст багатьох казок піддається прочитуванню в особах.

Казка - це розповідь про якусь незвичайну подію. В її основі - видумка, фантазія.

Завдання вчителя - всіляко заохочувати учнів до написання казок. Створення казок - засіб розумового і естетичного розвитку дітей.

Казкову ситуацію вони сприймають як гру. Немає потреби повторювати відоме їм і підкреслювати, що казковий сюжет видуманий. Дитяча увага повинна бути зосереджена на цих моральних і людських категоріях.

З часом учитель назве дітям ознаки казки: народні й авторські. На третьому році навчання увагу учнів можна привернути до особливостей будови казки. Учні без труднощів усвідомлюють одну з важливих особливостей багатьох казок - повторення однотипних дій чи ситуацій. Повторюючи їх, автор казки досягає послідовного розгортання подій. З повтором пов'язана поява нових обставин або нових дійових осіб казки.

Повтор епізодів визначає структуру казки. Неодмінною частиною казки є її кінцівка. У ній - результат усього здійсненого героями казки. На композиційну частину треба звернути увагу: поставити питання: «Чим закінчується казка?»

У початкових класах не дається визначення казки як жанру. У процесі читання розкриваються їх своєрідні риси: фантастичність, змальовування незвичайних подій з участю звірів, явищ природи і людей, специфічний зачин, типово казковий виклад з повтором однотипних дій, кінцівка.

Істотна особливість полягає в тому, що у казці повчальність виражена ненав'язливо, не прямолінійно. Дітей приваблює захоплююча фабула, яскраво намальовані образи, дотепні характеристики.

У казках міститься значний освітній і виховний потенціал. Педагогічна цінність казки полягає в тому, що в ній перемагає справедливість. Вияв радості - виховний момент. Аналіз казок збуджує дітей до формулювання оцінюючих суджень. Це важливо для розвитку мислення дітей. При розгляді казок добре ставити запитання для узагальнень і роздумів.

Побудова уроків читання казок. Структура уроків читання казок нічим не відрізняється від будови уроків опрацювання оповідань. Після ознайомлення з текстом казки і тлумачення (при необхідності) слів і виразів застосовуються вибіркове читання, відповіді на запитання, складання плану (малюнки і слова), різноманітні форми переказування. Зміст, мета і завдання кожного з цих етапів залежить від тексту казки.

Головна увага має бути зосереджена на тому щоб діти свідомо розуміли текст казки, чітко уявляли послідовність розгортання подій і мотиви дій персонажів.

У роботі над казкою широко застосовуються прийоми інсценізації і драматизації.

Інсценізація - це переробка будь-якого твору (у тому числі і казки) для сцени або кіно.

Під драматизацією розуміють передачу подій, розказаних у прозовому чи віршованому творі, у драматичній формі, тобто в особах.

У цих випадках доречно скористатися масками, деталями костюмів героїв казок.

З програми видно, що казки займають велике місце в читанні молодших школярів. Їх виховне значення величезне. Вони вчать скромності, безкорисливості, ввічливості, висміюють вади, що зумовило їх сатиричну спрямованість. Робота над казкою проводиться так само, як і над розповідями, але у казок є свої особливості: бувають чарівні, побутові, про тварин і фантастичні казки. Існують наступні рекомендації при читанні казок.

1. Зазвичай перед читанням казки проводиться невелика підготовча бесіда (можна запитати, які казки бувають, які читали; організувати виставку казок). Перед читанням казок про тварин можна нагадати про звички тварин, показати ілюстрації цих тварин.

2. Казку читає зазвичай вчитель.

3. Роботу над казкою вести як над реалістичною розповіддю, не пояснюючи, що «так у житті не буває», що це вигадка.

4. Не переводити мораль казки в область людських характерів і взаємин. Дидактизм казки настільки сильний, яскравий, що діти самі роблять висновки: «Заслужено жабі - не треба хвалитися» (казка «Жаба - мандрівниця»). Якщо діти прийдуть до подібних висновків, то можна вважати, що читання казки досягло мети.

5. Казка використовується і для навчальних робіт зі складання планів, так як вона чітко членується на сцени - частини плану, заголовки легко відшукуються в тексті казки. Учні I-II класів охоче малюють картинний план.

6. Зазвичай читання казки про тварин не вимагає ні якої підготовки, але іноді слід нагадати в бесіді про вдачі й звички тварин.

Якщо читається казка про природу, близька дітям, то використовується матеріал екскурсії, записи в календарях природи, тобто спостереження й досвід.

7. У зв'язку з читанням казки можливе виготовлення ляльок, декорацій для лялькового театру, фігурок звірів і людей для тіньового театру.

8. Слід вести елементарні спостереження над особливостями композиції казки, тому що ці спостереження підвищують свідомість сприйняття казки дітьми. Уже в I-II класах діти зустрічаються з казковими прийомами триразового повтору і зауважують, що це допомагає запам'ятати казку.

При читанні казок застосовуються такі види робіт:

- Підготовка до сприйняття казки;

- Читання казки;

- Обмін думками про прочитане;

- Читання казки по частинах і їх розбір;

- Підготовка до розповідання;

- Узагальнююча бесіда;

- Підведення підсумків;

- Домашнє завдання.

1.3 Дидактичні умови творчого виховання дітей за допомогою авторської казки в початкових класах

Авторська казка - животворне джерело дитячого мислення. Досвід переконує, що інтелектуальні, моральні та естетичні почуття, які народжуються в душі дитини під враженням казкових образів стимулюють потік думки, що пробуджує до активної діяльності мозку, зв'язує повнокровними нитками живі острівці мислення. Тому зараз ми розглянемо умови творчого виховання дітей за допомогою авторської казки.

а) Творчі вправи, їх потенціал. Творчі вправи передбачають переносити набуті навички у змінені умови, застосовувати їх у нестандартних обставинах, в уявних, умовно-реальних і природних ситуаціях. За О. Біляєвим, сучасна методика розрізняє вправи репродуктивні (відтворення вивченого за зразком), конструктивні (перебудова, заміна одних мовних моделей іншими) та творчі, пов'язані з творчою уявою й розраховані на варіантність та індивідуальність виконання (складання речень, редагування тексту, написання переказу, твору тощо). Необхідний розвивальний потенціал містять завдання асоціативного характеру, вправи на протиставлення, деформування, створення гіпотез, вербальні ігри. Вони стимулюють активну пошукову мовленнєву діяльність учнів. Необхідним фактором також виступає забезпечення емоційного благополуччя учнів у мовленнєвій діяльності, створення ситуацій успіху.

Школа потребує нових нетрадиційних ідей, теорій, що відповідали б оптимальному розвитку дитини, сучасним потребам людства. І тому важливу роль відіграє творче виховання, в основу якого потрібно покласти використання різних засобів, підходів до розвитку дитини, орієнтованих на досягнення оригінального результату. Адже В. Сухомлинський зазначав, що «… без творчого життя особистість не може бути вихованою, без творчості немислимі духовні, інтелектуальні, емоційні, естетичні взаємовідносини».[22] Саме творчість стимулює розвиток мислення, інтересів, дослідницьку діяльність.

Застосування творчих завдань у навчальному процесі має на меті навчити учнів розв'язувати нові незвичні завдання шляхом аналогізування й комбінування; активізувати для цього свої інтелектуальні та творчі сили, спрямовувати їх на знаходження рішення нового завдання, а також вивчати й повторювати навчальний матеріал незвичним та ефективним способом.

б) Активність як обов'язкова умова розвитку творчих здібностей. Обов'язковою умовою розвитку здібностей та обдарувань дитини, зокрема у творчій діяльності, є її активність під час навчання. Орієнтація на розвиток учня як активної особистості потребує від учителя нових дій, які б сприяли розвитку творчих здібностей молодших школярів. Саме така діяльність принесе задоволення, яке стане джерелом енергії та натхнення. Оскільки важливим психологічним аспектом формування самостійної активності суб'єкта є мотивація, а одним із постійних сильних мотивів активності дитини є інтерес, то для розвитку творчих здібностей учнів рекомендовано використовувати такі методи та прийоми, які б зацікавлювали дітей, викликали в них бажання спробувати свої сили, забезпечували необхідний для творчої діяльності стан дитини (натхнення), активізуючи її емоції. Тому діяльність учня слід організовувати як процес розв'язання творчих завдань різного рівня, наповнених особистісним змістом. Така робота сприятиме пробудженню творчих сил учнів, стимулюватиме розвиток творчих здібностей і перетворюватиме активність і творчість у природний стан. Такі підходи застосування мають ураховувати особливості дітей, залучати їхні емоції до процесу творчості, спонукатиме учнів відображати свій чуттєвий досвід у повному обсязі, даватиме можливість самостійно творити.

в) Застосування казок на уроках мови та літератури. У зв'язку з читанням казки можливе виготовлення ляльок, декорацій для лялькового театру, силуетів звірів та людей для тіньового театру (на уроках художньої праці чи гурткових заняттях). У роботі над казкою широко застосовуються прийоми інсценізації й драматизації. Інсценізація - це переробка будь-якого твору (у тому числі й казки) для сцени або кіно. Можна запропонувати учням інсценізувати певну казку: створити мізансцени для уявлюваної вистави чи кадри для можливого фільму (що буде на першому кадрі, що на другому і т.д.).

У захоплюючому створенні сценарію вчитель дістане змогу працювати і над складанням плану, і над розвитком мовлення.

Під драматизацією розуміють передачу подій, розказаних у прозовому чи віршованому творі, у драматичній формі, тобто в особах. У цих випадках доречно скористатися масками, деталями костюмів героїв літературних казок. Такі вистави дуже захоплюють дітей, надають вихід їхньому творчому потенціалу та емоціям.

Уміння шукати аналогії в мовленнєвому матеріалі допоможе учням побачити особливості рідної мови. Спочатку учням треба показати аналоги, акцентуючи їхню увагу на спільних ознаках, потім запропонувати самостійно їх відшукати, а згодом учитись придумувати нове за аналогією до відомого. Аналогами можуть бути спільнокореневі слова, слова з однаковим префіксом, а також схема слова або речення. Тобто важливо показати дітям, що аналоги треба вміти побачити й доцільніше використати. Аналоги добирають залежно від того, яку тему вивчають або повторюють на уроці. Розкрити сутність пошуку аналогів можна, складаючи описи малюнків. Так, можна описати за аналогією до одного фрагмента малюнка; за аналогією до кількох фрагментів малюнка; до цілісного образу малюнка. Педагогічний досвід В. Сухомлинського теж став багатогранною та глибокою спадщиною, що значною метою визначила погляди сучасних дослідників творчої мовленнєвої діяльності. Педагог переконував, що поетична творчість доступна кожному і не є привілеєм особливо обдарованих, що вона - таке саме закономірне явище, як малювання, через яке проходить кожна дитина. У своїх творах В. Сухомлинський неодноразово підкреслював, що дитяче бачення світу - це водночас своєрідна художня творчість. «Казка, гра, фантазія - це животворне джерело дитячого мислення, благородних почуттів і бажань. Воно стає сферою духовного життя дитини, засобом вираження думок і почуттів - живою реальністю мислення. Під впливом почуттів, що пробуджують казкові образи, дитина вчиться мислити словами».[20] Він учив дітей вдивлятись у навколишній світ. Таким чином, у кожного пробуджувався інтерес, без якого немає радості пізнання, радості наукового відкриття. Кожному педагогу треба вірити в те, що кожна дитина розумна, талановита по-своєму, однак у кожної дитини думка розвивається своєрідним шліхом.

г) Казки на уроках музики. Казки можна також використовувати на уроках музики, адже особливі емоції під час вивчення казки викликає саме музика. Вона здатна відтворити те, що непосильно мові, розкрити найглибші, найтонші дитячі почуття, настрої, переживання, дає змогу повернутися в минуле. Музика мимоволі відтворює почуття та емоції. Вона може збентежити, заспокоїти, примусити радіти й сумувати; і, як завжди, спонукає до переживань та думок. Можна навпаки, використовувати музику на інших уроках, пов'язуючи з казкою. Наприклад, попросити учнів дібрати музику для різних казок, або різних частин казки. Для цього вчителю потрібні записи музики та програвач.

Т.І. Гризоглазова, як і В.О. Сухомлинський, зауважує, що музика в казці виконує внутрішню функцію: за допомогою інтонації, динаміки, темпу передає почуття, які стимулюють психологічні процеси сприйняття. Використовуючи музичну казку як засіб виховання, вона розробила організаційно-методичну систему, що складається з трьох рівнів: емоційно-чуттєвого; емоційно-пізнавального; емоційно-діяльнісного. Систему рекомендовано використовувати для збагачення емоційного досвіду школярів, для кращого засвоєння матеріалу та підвищення мотивації учнів.[6]

д) Дидактична гра. Майже на будь-якому уроці може використовуватися дидактична гра. Її можна сміливо пов'язувати з казкою. Це і дитячий театр, командні ігри на швидкість думки, на краще знання казок чи окремої казки по програмі, на кращу складену учнями казку тощо. Педагогічні можливості гри дуже широкі. Гра не тільки готує дитину до навчання і праці, а разом з ними сама є навчанням і працею. С.А. Шмаков дуже образно говорить про значення гри, називаючи її «восьмим» чудом світу: «Про знамениту піраміду Хеопса знають всі… А гра? Гра - одне з найцікавіших явищ культури… Гра, як тінь, народилася разом з людиною, стала її супутником, вірним товаришем. Вона заслуговує більшої людської уваги, значно більше, ніж віддають їй люди сьогодні, за ті колосальні навчальні та виховні резерви, за великі педагогічні можливості, що в ній закладено».[26]

Дидактичні ігри, з одного боку, сприяють формуванню уваги, спостережливості, розвитку пам'яті, мислення, самостійності та ініціативності. З іншого, розв'язують чітке дидактичне завдання: сприяють засвоєнню нового матеріалу чи повторенню та закріпленню вивченого, формуванню навчальних умінь і навичок. Гра стимулює пізнавальну активність учнів, викликаючи в них позитивні емоції у процесі навчальної діяльності, сприяє розвитку асоціативного мислення та фантазії.

е) Казки на уроках образотворчого мистецтва. Я би хотіла звернути вашу увагу на використання казок на уроках образотворчого мистецтва. За допомогою ілюстрацій до казок можна більше заглибитись у зміст тексту, легше сприймається його сутність та деталі. Але наше завдання - навчити дітей мислити творчо.

Отже, на уроках образотворчого мистецтва діти можуть малювати складні за композицією малюнки, пейзажі тощо. Казка дуже підходить для цього. Насамперед треба організувати співпрацю вчителів образотворчого мистецтва і, наприклад, української літератури (світової літератури, або навіть англійської мови). Це дозволить вчителям плідно попрацювати над темою, а увага школярів не буде розвіюватись. Я хочу навести приклади роботи за казкою на уроці, до речі, ці завдання можна використовувати й у домашній роботі.

По-перше, під час роботи над казкою вчитель звертає особливу увагу на частину казки, яка, на його погляд, є значимою. Вчитель малювання може запропонувати дітям намалювати ілюстрацію до уривку. Тим самим діти покажуть як вони зрозуміли та як вони «побачили» цю частину казки. Здібності до малювання в усіх різні, але сутність казки вони повинні передати. Таким чином, учні отримують дві оцінки з предметів.

По-друге, вчитель літератури може попросити учнів самим вибрати найбільш значущу частину казки і на уроці образотворчого мистецтва відтворити її у малюнку. Потім школяр повинен пояснити чому саме він обрав саме цей уривок, і чому він так чи інакше зобразив його.

По-третє, можна провести творчий конкурс серед дітей «що було далі». Попросити дітей намалювати картину після прочитання казки і зобразити в ній майбутнє головних героїв. Можна вигадати чимало цікавих завдань, пов'язаних з казкою для уроків образотворчого мистецтва. Головне - це прагнення вчителів дати дітям необхідні знання, розширити та збагатити їх уяву, та готовність до співпраці заради цієї мети.

ВИСНОВКИ

Отже, казковий світ магічно впливає на дитину, манить таємницями, чудесами, чаклунством. Діти з радістю подорожують в уявному, нереальному світі, активно діють у ньому, творчо трансформують, перетворюють його. За допомогою авторських казок вони здобувають знання про довкілля, про взаємостосунки людей, проблеми, які трапляються в житті.

Авторські казки навчають дитину знаходити вихід із складних ситуацій, вірити в силу добра, любові, справедливості, краси.

«Казка - це активна естетична творчість, що захоплює всі сфери духовного життя дитини - її розум, почуття, уяву, волю. Вона є тим різцем, який відточує найтонші риси індивідуального мислення кожної дитини і в той же час розкриває дитячі серця назустріч одне одному, творить тонкі інтелектуальні взаємини дитячого колективу», - відзначав В.О. Сухомлинський. Казка є важливим засобом розумового, морального й естетичного виховання. Своїм незвичайним змістом, прагненням до здійснення чарівно-фантастичної мети вона активізує мислення дітей, пробуджує в них допитливість, цікавість, поглиблює відчуття слова, його краси.

Авторська казка в початковій школі здатна виконати не лише виховні, а й розвивальні та навчальні завдання. За правильної організації процесу роботи над казкою учні зможуть істотно покращити мислення, увагу, пам'ять, мовленнєвий розвиток тощо. Вдало побудована, продумана робота з цим жанром художньої творчості на уроках читання дає змогу розвинути психічні функції дитини, допомагати в життєвому самовизначенні особистості, становленні її суб'єктності.

У початкових класах авторська казка справляє значний вплив на особистість дитини. Казки доречно використовувати у початковій школі, тому що вони мають велике значення у формуванні особистості школяра і в його подальшому розвитку.

Казка - найпопулярніший в молодшому шкільному віці вид літературної творчості, що розкриває безмежний світ людської уяви, полонить серця дітей і дорослих.

У ході роботи над курсовою я з'ясувала, що питанням виховання та навчання дітей за допомогою авторської казки займалися безліч відомих педагогів, письменників та навіть психологів. Вони довели, що казка допомагає розвивати дітей, вчить їх бути добрими, чуйними не силоміць, а через висновки самої дитини. До того ж, казки служать моделями правильної поведінки для дітей, своєрідно готують їх до можливих складнощів життя. За допомогою казки психологи допомагають дітям вирішити особисті проблеми у спілкуванні з друзями, родичами, знайти вихід із складних ситуацій. І наприкінці хочеться сказати що авторська казка - джерело повчальних розваг для дітей і нескінченна тема для творчості, на що треба обов'язково звернути увагу вчителів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бондаренко Г.П. Про формування творчої особистості молодшого школяра засобами слова // Початкова школа, 1998. - №9. - с. 22

2. Біляєв О. М. «Сучасний урок української мови» (1981)

3. Брауде Л. Ю. Серия литературы и языка. Том 36 №3, 1977. с. 226.

4. Буган Ю.В., Уруський В.І. Словник психолого-педагогічних термінів і понять. - Тернопіль: Астон, 2001.

5. В.О. Сухомлинський. Слово рідної мови. - Вибрані твори в 5 т. - Т.3, -

6. Гризоглазова Т.І. Реалізація принципу розвивального навчання в підготовці майбутніх вчителів музики. - Київ. 2008.

7. Дереза Л.В.К вопросу об особенностях сказки П.Катенина “Княжна Милуша” // Наукові записки Харківського державного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди. Серія “Літературознавство”. Вип.1 (25). Харків, 2000. - С. 89-95.

8. Єгорова Л.Б. Лінгвістичне коментування художнього тексту // Початкова. школа. - 1992. - №2 - С. 28-30.

9. Кальчук М.М. Українська мова в казках // Початкова школа, 1999. - №4. - с. 12.

10. Костогриз С. Особливості інтеграції під час навчання грамоти // Початкова школа. - 1999. - №5. - С. 10-12.

11. Лазаренко Н. Розвиток пізнавальної активності першокласників у період навчання грамоти // Початкова школа. - 1999. - №5. - С. 13-16.

12. Лещенко М. Шкільне життя, казковий світ і особистість учня // Шлях освіти. - 2002. - №2. - С. 17-21.

13. Лумсецька Л. Дидактичні вірші на уроках рідної мови в початкових класах. - Тернопіль: Астон, 2001.

14 О.Галич, В.Назарець, Є.Васильєв Теорія літератури: Підручник./ За наук. ред. Олександра Галича.- 3-тє вид., стереотип.-К.: Либідь, 2006.-488с.

15. Програма з курсу «Методика викладання української мови в початковій школі» За ступеневою підготовкою вчителів початкових класів: молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр. - К.: Рута, 2002.

16. Програми для систем середньої загальноосвітньої школи 1-2 кл. - К.: Початкова школа, 2001.

17. Програми середньої загальноосвітньої школи. 1-4 (1-3) класи. - К.: Початкова школа, 2002.

18. Скрипченко Н.Ф., Вашуленко М.С. Буквар. - К.: Освіта, 2002.

19. Соловейчик М.С., Жедек П.С., Светловская Н.Н. Русский язык в начальных классах: Теория и практика обучения. - М.: Академия, 2000.

20. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. В 5 т. Т. 3. - К.: Радянська школа, 1997.-с. 177.

21. Сухомлинський В.О. Вибрані твори. - Т. 2 - М.: Просвещение, 1979.

22. Сухомлинський В.О. Виховати людину / Сухомлинський В.О. Вибрані твори: В 5 тт. - К.: Радянська школа, 1976.

23. Ушинський К.Д. Вибрані пед. твори в 2 т. - К., 1988.

24. Франко І.Я. Коли ще звірі говорили / Вибрані твори у 50 ти т.т. - Т. 17. - К.: Наукова думка, 1993.

25. Хорошковська О.А. Розвиток українського мовлення молодших школярів. - // Початкова школа. - 1997. - №9. - С. 42-46.

26. Шмаков С.А. Игры шутки - игры минутки. -- М.: Новая школа, 1996. - 112 с.

Размещено на Allbest.ru

...