Методика фізичного виховання школярів з ослабленим здоров’ям

Размещено на http://www.allbest.ru/

Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка

Кафедра теорії і методики фізичного виховання

Курсова робота

Організація і методика спортивно-масової та фізкультурно-оздоровчої роботи

На тему: Методика фізичного виховання школярів з ослабленим здоров'ям

Сули Вадима Валерійовича

Науковий керівник:

Щербатюк Наталія Іванівна

Кіровоград 2013

Зміст

Вступ

Розділ I. Вплив фізичних вправ на організм учнів з ослабленим здоров'ям

1.1 Лікарсько-педагогічна характеристика школярів з ослабленим здоров'ям

1.2 Руховий режим як фактор зміцнення здоров'я

1.3 Гіподинамія і її негативний вплив на зростаючий організм учнів

1.4 Захворювання і терміни відновлення занять фізичною культурою

Розділ II. Матеріали власного дослідження

2.1 Особливості проведення занять при захворюваннях серцево-судинної системи

2.2 Особливості проведення уроків фізичної культури спеціальної медичної групи при захворюваннях серцево-судинної системи

2.3 Орієнтовно-структурна організація занять учнів спеціальної медичної групи

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Актуальність. Навчання в школі збільшує навантаження на організм дитини. Діти менше рухаються, більше сидять, внаслідок чого виникає дефіцит м'язової активності, і збільшуються статичні напруги. Зростаючий організм особливо має потребу в м'язовій діяльності, тому недостатня активність не компенсується необхідними за обсягом та інтенсивністю фізичними навантаженнями, призводить до розвитку цілого ряду захворювань.

Найбільш поширені серед школярів такі захворювання як неврозоподібні і церебрастичні синдроми, вегето-судинна дистонія, функціональна кардіопатія. Проведені дослідження показали, що близько 25-30% дітей, що приходять у 1-і класи, мають ті чи інші відхилення у стані здоров'я, а серед випускників шкіл вже більше 80% не можна назвати абсолютно здоровими [20]

В останні роки спостерігається виражений ріст нервово-психічних розладів, погіршується стан психічної адаптації дітей та підлітків, що призводить до алкоголізації, тютюнопаління, наркоманії [27]. Збільшується кількість школярів з декількома діагнозами: учні 7-8 років мають в середньому 2,5 діагнозу, школярі 10-14 років - 4 діагнози, а старшокласники - в середньому шість і більше функціональних відхилень і хронічних захворювань.

Причини такого негативного впливу шкільного навчання на стан здоров'я дітей і підлітків можуть носити як об'єктивний, так і суб'єктивний характер. Дійсно, в школах не вистачає певних зручностей, важко створити оптимальний повітряно-теплової та світловий режими, найчастіше неможливо скласти розклад уроків, що відповідають вимогам вікової фізіології та шкільної гігієни. Однак слід відзначити, що досить часто причини погіршення здоров'я дітей та підлітків у процесі їх перебування в школі пов'язані з бездіяльністю при вирішенні завдань охорони здоров'я школярів [20]. У той час як стан здоров'я людини на 50% залежить від способу життя (тобто заняття фізичною культурою і спортом, ведення ЗСЖ), решта 50% припадають: на екологію - 20%, спадковість - 20% та 10% на медицину [7].

За даними статистики можна стверджувати, що оздоровча робота в школі не привертає належної уваги ні керівників шкіл, ні самих вчителів. Фізичне виховання учнів, котрі мають відхилення у стані здоров'я, недостатній фізичний розвиток і слабку фізичну підготовленість, потребують спільних зусиль педагогів і лікарів. Фізіологічно доведено, що рухова активність необхідна в будь-якому віці, найбільш виражена вона у дітей та підлітків. «Рух» сприяє не тільки фізичному розвитку людини, але і є засобом становлення особистості та її особливостей. Для дітей з ослабленим здоров'ям, в більшості випадків, активна рухова діяльність недоступна, тому виникає дефіцит у задоволенні даної потреби. При цьому гіподинамія викликає ще більші функціональні та морфологічні зміни в організмі. Сполучуваність симптомів захворювань особливо наочно проявляється у дітей, у яких відзначалися одночасно порушення постави, сколіоз, плоскостопість, захворювання органів дихання. Виявити первинність захворювання (перша ланка серед інших ланок патології) у хворої дитини в ряді випадків важко: ці поєднані захворювання пов'язані між собою і обтяжують одне одного [5].

Тому, щоб уникнути подальших негативних змін, рухова активність для хворих дітей та підлітків украй необхідна. Але зі своїми особливостями організації занять, особливостями їх проведення, особливостями дозування навантажень. Правильне фізичне виховання дітей зміцнює і загартовує організм, підвищує резистентність до впливу негативних факторів навколишнього середовища, є найбільш ефективним засобом неспецифічної профілактики і найважливішим стимулятором гармонійного росту і розвитку [1].

Об'єкт дослідження: система фізичного виховання дітей шкільного віку з відхиленнями у стані здоров'я.

Предмет дослідження: особливості організації та зміст занять фізичними вправами з дітьми при захворюваннях серцево-судинної системи.

Мета дослідження: виявити та теоретично обґрунтувати сукупність засобів і методичних умов, що дозволяють успішно проводити уроки фізичної культури з дітьми які хворіють на серцево-судинні захворювання.

Гіпотеза: Передбачаємо, що готовність вчителя фізичної культури до роботи з дітьми з ослабленим станом здоров'я буде успішною при правильному плануванні навчально-виховної роботи з урахуванням відхилень у стані здоров'я дітей в конкретному віковому періоді.

Для досягнення поставленої мети нами були визначені наступні завдання:

1. На підставі теоретичного аналізу фізіолого-педагогічної та методичної літератури виявити вплив фізичних вправ на організм учнів з ослабленим здоров'ям.

2. Визначити зміст занять фізичною культурою в спеціальних медичних групах.

3. Розробити методику проведення занять при захворюваннях серцево-судинної системи.

Для вирішення поставлених завдань використовувалися такі методи дослідження:

- Теоретичний аналіз і узагальнення даних науково-методичної літератури;

- Педагогічне спостереження;

- Бесіди з учителями та батьками;

- Аналіз власної педагогічної діяльності.

Розділ I. Вплив фізичних вправ на організм учнів з ослабленим здоров'ям

школяр гіподинамія руховий серцевий

1.1 Лікарсько-педагогічна характеристика школярів з ослабленим здоров'ям

Основним критерієм відбору в різні групи є стан здоров'я учнів. Визначає відповідну групу лікар за обов'язкової участі педагога. При оцінці стану здоров'я школярів слід перевірити характер відхилень у діяльності організму. Методика обстеження включає наступні розділи: детальне опитування батьків обстежуваного учня з метою уточнення характеру та клінічного перебігу, раніше перенесених захворювань (їх тривалість, ускладнення), оцінка загального стану, поведінки, розумової та фізичної працездатності дитини. За отриманими результатами обстеження, проводиться комплектація школярів по групах. Виділяють три групи здоров'я в загальноосвітній школі: основна медична група, підготовча медична група і спеціальна медична група [29].

Основна медична група. У неї включають дітей і підлітків без відхилень у стані здоров'я (або з незначними відхиленнями), що мають достатню фізичну підготовленість. В якості основного навчального матеріалу в даній групі слід використовувати обов'язкові види занять (відповідно до навчальної програми) у повному обсязі, а також здачу контрольних нормативів із диференційованою оцінкою; рекомендуються додаткові види занять в обраному виді спорту.

Підготовча медична група. У неї включають дітей і підлітків, що мають незначні відхилення у фізичному розвитку та стані здоров'я, а також недостатню фізичну підготовленість. У цій групі можна використовувати ті ж обов'язкові види занять, але за умови поступового освоєння вправ, що пред'являють підвищені вимоги до організму

Заняття фізичною культурою у підготовчій групі проводяться спільно з основною групою за навчальною програмою; обидві групи здають встановлені контрольні нормативи. При цьому діти і підлітки, віднесені до підготовчої медичної групи, мають потребу в деяких обмеженнях навантажень і поступовому освоєнні комплексу рухових навичок і вмінь. Відповідно школярі даної групи мають потребу в додаткових тренувальних заняттях для підвищення рівня фізичної підготовленості. Для цього вчителя фізичної культури можуть використовувати секції загальної фізичної підготовки, що організовуються в позаурочний час і інші форми занять.

Спеціальна медична група. У неї включають учнів, які мають такі відхилення у стані здоров'я, які є протипоказанням до підвищеного фізичного навантаження.

Заняття з фізичної культури зі школярами цієї групи повинні проводитися за спеціально розробленою програмою в умовах звичайного режиму школи. Діти та підлітки зі значними відхиленнями у стані здоров'я потребують занять лікувальною фізичною культурою (ЛФК).

Результати лікарських досліджень і практичний досвід показують, що при багатьох захворюваннях (у періоди між нападами ревматизму, при хронічному запаленні легень та ін.) у школярів, віднесених до спеціальної групи, є подібні порушення в організмі: приблизно однаково знижені рівень працездатності, функціональні можливості серцево-судинної, дихальної інших систем. Тому для них можна організувати групові навчальні заняття, незважаючи на різний характер захворювань. При виражених порушеннях функцій опорно-рухового апарату (параліч парези та ін.), а також при більш значних відхилень у стані здоров'я необхідні заняття лікувальною фізичною культурою.

При визначенні медичної групи для школярів з відхиленнями у стані здоров'я необхідно передбачати доступність фізичних навантажень, а також створення оптимальних умов для одужання або попередження загострень захворювання. У випадках загострення хронічного захворювання вчитель обмежує фізичні навантаження, враховуючи при цьому характер перебігу, частоту, тяжкість і причини загострень. Для учнів з вираженими проявами хвороби слід застосовувати лікувальну фізичну культуру.

При деяких захворюваннях протипоказані заняття в несприятливих метеорологічних умовах. Так, при захворюваннях верхніх дихальних шляхів, ревматизмі, циститах (запалення сечового міхура) необхідно уникати різких коливань температури повітря і переохолодження. Разом з тим слід правильно, методично гартувати дітей та підлітків для підвищення рівня природного імунітету (несприйнятливості організму до хвороб) і активізації пристосувальних механізмів до мінливих умов навколишнього середовища.

Включення учнів у спеціальну медичну групу може носити як тимчасовий, так і постійний характер (в залежності від виду захворювання і інших відхилень у стані здоров'я). Переведення зі спеціальної в підготовчу групу, а потім в основну треба проводити разом лікарем і вчителем - за умови позитивних результатів, отриманих під час занять у попередній групі [25].

1.2 Руховий режим як фактор зміцнення здоров'я

Під активним руховим режимом розуміють регламентоване за інтенсивністю фізичне навантаження, яке повністю задовольняє біологічну потребу в рухах; відповідає функціональним можливостям , що росте; сприяє зміцненню здоров'я дітей та підлітків, їх гармонійному розвитку [32].

Потреба в русі, підвищена рухова активність є найбільш важливими біологічними особливостями дитячого організму. Недолік рухів є однією з причин порушення постави, погіршення функції стопи, появи надлишкової маси та інших порушень у фізичному розвитку; причиною уповільнення рухового розвитку, зниження функціональних можливостей серцево-судинної і дихальної систем. Обмежена м'язова діяльність не тільки затримує розвиток організму, погіршує здоров'я, а й призводить до того, що на наступних вікових етапах школяр ледве освоює або зовсім не може оволодіти тими чи іншими життєво необхідними руховими навичками.

Рух - сильний біологічний стимулятор зростаючого організму, обов'язкова умова його нормального формування та розвитку. Хвороба порушує нормальний розвиток дитини. Неминуче обмеження рухливості є одним із проявів будь-якого захворювання. Вимушений спокій завжди несприятливо позначається як на загальному стані хворої дитини, так і на протіканні місцевого патологічного процесу. Заповнення вимушеного дефіциту рухів за допомогою дозованих фізичних вправ і правильної організації всього рухового режиму є одним із головних завдань фізичного виховання дітей з ослабленим здоров'ям. Рухи, які застосовуються в будь-якій формі, завжди будуть оздоровчим і лікувальним фактором до тих пір, поки вони адекватні фізіологічним можливостям дитячого організму. Тільки тривале і систематичне застосування фізичних вправ загального та спеціального характеру, наростаюча тренованість, адекватна його функціональним можливостям, в кінцевому підсумку можуть забезпечити адаптацію організму до навантажень і привести до ліквідації загальних і місцевих порушень, які виникли в результаті захворювання.

Навпаки, при гіподинамії (недолік рухів) істотно порушується загальна життєдіяльність, гомеостаз і нормальні функції організму. При тривалому обмеженні рухової активності у дітей спостерігаються зниження рівня всіх життєвих функцій, погіршення або перекручення пластичних процесів, що супроводжуються розвитком атрофії і дегенеративних змін у тканинах і органах, погіршення гомеостазу і реактивності, зниження опірності і неспецифічної стійкості організму. Різке зниження рухової активності викликає перекручення більшості фізіологічних функцій: загального і місцевого кровообігу, дихання, температурної симетрії, моторної і секреторної діяльності шлунка, діурезу та ін. Організація фізичного виховання дітей з ослабленим здоров'ям має велике значення в охороні і зміцненні здоров'я підростаючого покоління. Активний руховий режим, створюваний під час занять фізичними вправами, стимулює ріст і розвиток організму, удосконалює фізіологічні механізми вегетативних функцій, підвищує резистентність організму до несприятливих факторів навколишнього середовища і патогенних мікроорганізмів. Можна сказати, що розвиток багатьох систем організму в цілому, а також його працездатність в період найінтенсивнішого зростання багато в чому залежать від організації рухового режиму.

Найбільш виражено реагують на м'язову діяльність серцево-судинна і дихальна системи. Перша перебудовує свою роботу і, пристосовуючись до значних навантажень, починає функціонувати набагато економніше не тільки під час м'язової діяльності, а й у стані спокою. Різні види м'язових навантажень впливають на легеневу вентиляцію, поглинання кров'ю кисню з повітря та виділення вуглекислоти з легень. Іноді вдих і видих можуть не збігатися з розширенням або стиском грудної клітини, що викликано тим чи іншим рухом або вправою. У цьому випадку легенева вентиляція відбувається за рахунок поверхневого дихання, отже, газообмін у легенях неповноцінний. У процесі занять фізичними вправами підвищується сила дихальних м'язів, вдосконалюється газообмін у легенях і тканинах. Велике значення під час занять має свідоме узгодження рухів з диханням. При цьому швидше формується більш досконалий механізм дихання.

Під час виконання фізичних вправ встановлюється більш повноцінна координація між роботою м'язів і внутрішніх органів, удосконалюється їхня функція. Внутрішні органи починають працювати більш ощадливо, з меншими витратами.

Велика роль рухової активності у профілактиці психічних розладів, які почастішали в останні роки серед дітей у результаті збільшення потоку інформації, прискореного ритму життя, інтенсифікації процесу навчання в школі. Природною реакцією на стрес, виробленої філогенетично, є реалізація складного поведінкового акту (реакція агресії, нападу, захисту та ін.) Можливості здійснення цього акту мають у своїй основі різке ерготропне перемикання.

Нейрогуморальна природа ерготропного перемикання проявляється в гіперсекреції адреналіну, норадреналіну, підвищення артеріального тиску, збільшення частоти пульсу і т. п. Активізація рухової діяльності дає можливість реалізувати це різке переключення і істотно полегшити боротьбу з наслідками стресових ситуацій. В даний час з'ясовано механізм впливу фізичних вправ на розумову працездатність школярів. Фізичні вправи, а також емоційні чинники, що супроводжують виконання вправ, збуджують підкіркові центри, і особливо ретикулярну формацію стовбура мозку, тонізують через них кору великого мозку. Підкіркові центри акумулюють енергію ефективних імпульсації, яка реалізується потім корковою діяльності. Поліпшення діяльності клітин великого мозку під впливом активного відпочинку дозволяє розглядати останній як фактор підвищення розумової працездатності. Різноманіття рухів, що використовуються в навчальному процесі, чинить на організм дітей подвійний вплив (специфічний і неспецифічний). Специфічний вплив виражається в прямій участі рухового аналізатора в будь-якому навчанні: у здатності утримувати статичну позу; виконання рухів, необхідних для розумової роботи, тобто рухів пальців і кисті при листі; рухів очей, голосових зв'язок і артикуляції рота при читанні, переміщення тіла в просторі; маніпулювання з різними предметами. Друге, неспецифічний, вплив полягає в тому, що м'язова діяльність викликає підвищення тонусу кори великого мозку, створюючи, таким чином, сприятливі умови не тільки для функціонування вже наявних зв'язків, а й вироблення нових [27].

Відомо, що процес засвоєння знань є результат формування умовних зв'язків між багатьма областями кори мозку (зорово-слухових, зорово-відчутних, рухово-слухових і т. д.). Обмеження рухової діяльності у дітей веде до недостатнього розвитку рухової (моторної) пам'яті, погіршення стану здоров'я і відображається на працездатності дітей.

Рухова активність, будучи незамінним фактором життєдіяльності дитини, надає найбільш сприятливий вплив на організм, що росте тільки в межах оптимальних величин. Як недолік, так і надлишок рухів призводить до патологічних зрушень в організмі. Дане положення служить науковою основою для розробки гігієнічних норм рухової активності для дітей з ослабленим здоров'ям.

Іншою особливістю гігієнічного нормування рухової активності є необхідність встановити не тільки мінімально допустиму величину, але й верхню гранично допустиму. Коливання активності між даними величинами вважаються допустимими, оскільки не роблять істотного впливу на здоров'я дітей і підлітків.

При нормованій руховій активності дітей і підлітків рекомендується поєднувати в наступні вікові групи: школярі 8-10 років, 11-14 років. У підлітковому віці при визначенні гігієнічної норми рухової активності необхідно враховувати статеві особливості. Експериментально встановлено, що здорові дівчатка і хлопчики у віці 8-11 років роблять щохвилинно в середньому 14-20 рухів, тобто 840-1200 рухів в 1 годину і 15-20 тис. кроків на добу. Максимальне число рухів в 1 хвилину становить 225, у 1 годину - 9000. Відсутність в режимі дня організованої м'язової діяльності діти компенсують самостійно і, перебуваючи у вимушеному положенні (сидячи), за урок здійснюють до 30 рухів ногами в хвилину.

Потрібно пам'ятати, що рухи в години неспання розподіляються нерівномірно. Підйоми рухової активності (енергія діяльності) виявлено в першій половині дня - 7-8 і 12-15 год. У другій половині дня м'язова активність збільшується в 15-16, 17 - 18 і 20-21 год. Час коли є підйоми рухової активності, очевидно, найбільш ефективні для організації занять фізичними вправами.

У зимовий час рухова активність знижується на 30-40% в порівнянні з осіннім і весняним періодами. Враховуючи, що це зниження проявляється, перш за все, за рахунок самостійної рухової активності, істотно доповнює і регулюючий добовий обсяг рухів, необхідно сприяти виконанню щоденних оптимальних норм рухів взимку переважно за рахунок організованих форм фізичного виховання.

Рухова активність у кількісному відношенні у молодших школярів не однакова - вона нижче у дівчаток і складає 70-80% добових величин рухів хлопчиків. Дівчатка менше рухаються самостійно, реалізуючи при цьому тільки 40% добового числа рухів, за рахунок організованих форм виховання - 50-60%. Хлопчики, навпаки, -57% рухів виявляють самостійно, а 43% - на різних заняттях з фізичного виховання. Для дівчаток потрібні інші методичні прийоми і більший обсяг організованих форм фізичного виховання в порівнянні з хлопчиками [24].

Потрібно враховувати, що потреба дітей у русі в певній мірі задовольняється в умовах режиму школи самостійними, спонтанними рухами в обсязі 18-20%. Однак і самостійні рухи, поряд з уроками фізичної культури, не можуть повністю задовольняти потребу учнів у русі. У дні, коли проводиться урок фізкультури, за відсутності інших форм фізичного виховання, діти не доотримують до 40%, а без таких уроків - до 80% рухів. Але якщо вони пропускають уроки, не беруть участь у рухливих іграх при інтенсивній розумовій діяльності, то вони відстають у фізичному розвитку, гірше вчаться, часто хворіють. Урок фізкультури задовольняє добову потребу в русі на 20-40%. Виходячи з цих даних, можна зробити висновок, що для задоволення природної фізіологічної потреби молодших школярів у рухах добовий обсяг їх активних рухів повинен бути не менше 2 год, а тижневий - не менше 14 год. В даний час неприпустимо обмежувати рухову активність учнів лише уроками фізичної культури. Гіподинамію можна повністю ліквідувати застосуванням всіх засобів фізичного виховання. Уроки фізичної культури розглядаються не тільки як можливі шляхи реалізації потреби в рухах, але, перш за все як збагачення учнів знаннями, вміннями і навичками виконання фізичних вправ, виховання потреби і звички до щоденних занять фізкультурою. При наявності такої потреби і умінь, отриманих на уроках, діти в години дозвілля самостійно займаються рухливими іграми, роблять ранкову гімнастику і, таким чином, отримують необхідний обсяг рухів [22].

1.3 Гіподинамія і її негативний вплив на зростаючий організм учнів

Одним із провідних механізмів, які формують загальні характерні особливості організму при відхилень у стані здоров'я, є знижена рухова активність. Вона може бути як у формі недостатності загальної суми активності, так і у вигляді обмеженості інтенсивних навантажень розвивального характеру. Знижена рухова активність, з одного боку, - наслідок відхилень у стані здоров'я, з іншого - фактор, що підтримує хворобливий стан, або самостійна причина хвороби [26].

Мала рухова активність послаблює всі функції організму і є загальною умовою для розвитку більшості захворювань; особливо негативно вона позначається на організмі, що росте. У дітей і підлітків в умовах їх зростання і розвитку вона призводить до відставання у фізичному розвитку, гіпоеволюції всіх органів і систем (серця, печінки та ін.) У хронічно хворих дітей та підлітків зустрічається недостатній розвиток серця: його обсягу, м'язової маси, клапанного апарату (крапельне серце). Недостатньо розвиваються центральні і периферичні судини. Стан організму, що перешкоджає широкої рухової активності, робить і негативний психологічний ефект. Підліток з ослабленою фізичною підготовкою обмежується в одній з головних форм спілкування між людьми і сфер виховання - у фізичній культурі. Тому у фізично ослаблених підлітків часто спостерігаються негативні властивості характеру й особистісні особливості. Низька рухова активність формує найбільш загальні особливості лікарсько-педагогічної характеристики учнів, а саме:

1. Відставання в біологічному розвитку, статевому дозріванні, фізичному та інтелектуальному розвитку. Воно буває виражено в тій чи іншій мірі залежно від ступеня загального зниження рухової активності і конкретної форми захворювання. Відставання психічного розвитку виявляється у скрутному освоєнні теоретичних предметів, слабкості уваги, пам'яті та ін.

2. Недостатній розвиток рухових якостей. При відхиленнях у стані здоров'я страждають усі фізичні якості, але в більшій мірі-витривалість до роботи великої інтенсивності. Іноді можуть не страждати швидкість і сила скорочення окремих м'язових груп при відставанні загальних швидкісних і силових якостей.

3. Зниження загальних адаптивних властивостей організму, висока схильність до захворювань. Це виражається головним чином у схильності до простудних захворювань і до загострення хронічно поточних хвороб.

При захворюваннях два і більше разів на рік організм слід вважати ослабленим. У таких школярів, як правило, є хронічно інфекційні осередки, які утворюються через ослаблення захисних сил.

4. Ослаблення загальної працездатності, виявляється, в низьких показниках навчальної діяльності. Учні швидко втомлюються під час занять. Зрив адаптаційних і компенсаторних механізмів ослабленого організму, що призводить до загострення захворювання, може відбутися як під впливом значних фізичних навантажень, так і розумових, емоційних. Перевантаження легко викликаються несприятливими факторами середовища та умов праці. Це створює особливо високі вимоги до організації праці та відпочинку, дотримання оптимальних гігієнічних умов. Крім того, потрібні додаткові кошти, що знімають стомлення, що відновлюють працездатність.

5. Порушення функціональних властивостей організму і його систем, що носять загальний характер. Одним з порушень такого роду є ослаблення функціонального стану центральної нервової системи. При гіподинамії підвищується збудливість, і стомлюваність під впливом різних дратівливих факторів, порушується здатність нервової системи регулювати вегетативні функції (обмінні процеси, дихання, діяльність серцево-судинної системи і т.д.) З цим пов'язана загальна стомлюваність, дратівливість, нестійкість настрою і загального самопочуття. Порушення регуляції вегетативних функцій є причиною підвищеної реакції всіх функціональних систем організму на фізичні навантаження, і в першу чергу серцево-судинної системи.

Іншим порушенням загального характеру є ослаблення функціонального стану серцево-судинної системи. Ряд захворювань безпосередньо зачіпає апарат кровообігу і саме серце.

Будь-яке захворювання, що супроводжується гіподинамією, призводить до ослаблення серцевого м'яза, зменшення мережі капілярів в тканинах і до інших змін, що обмежують функціональні можливості серцево-судинної системи. Ці зміни визначають нераціональну реакцію серцево-судинної системи на фізичні навантаження: надмірне почастішання пульсу або підвищення кров'яного тиску, довгий період відновлення та ін.

В умовах обмеженої рухової активності недостатньо розвиваються грудна клітка, що беруть участь у диханні, недостатня дифузія газів в легеневій тканині через погано розвинену капілярної мережі малого кола кровообігу і т.д. Це створює недостатність функції дихального апарату при виконанні фізичних вправ і схильність легеневої тканини, бронхіального дерева до запальних захворювань. Загальним проявом порушення функціональних властивостей організму є також розлади з боку травної системи.

6. Несприятливий стан опорно-рухового апарату. Загальна м'язова слабкість, гіпотонія і гіпотрофія призводять часто до порушення постави різного характеру, до зменшеної або надмірної рухливості суглобів, деформації стоп.

7. Несприятливі особливості особистості. Ослаблені учні часто відрізняються недостатнім спілкуванням, скритністю характеру, негативним ставленням до занять фізичною культурою. Вони представляють певні труднощі для педагога рядом особливостей характеру: невпевненістю в собі, боязкістю або, навпаки, примхливістю, агресивністю, вимогою підвищеної уваги до себе. Часто у таких учнів спостерігається підвищена емоційність, сексуальність [18].

8. Шкідливі звички. Відсутність прилучення до систематичних занять фізкультурою і спортом сприяють формуванню таких шкідливих звичок, як куріння, вживання алкогольних напоїв, наркотичних речовин і т.п. У ослаблених учнів помітно пристрасть до пасивного проведення часу, до занять, що не вимагає фізичних навантажень, але емоційно забарвленим (азартні ігри, просиджування біля телевізора, біля комп'ютера або у магнітофона і т.п.). Необхідно враховувати, що такі звички, як куріння, вживання алкоголю і наркотичних речовин сприяють виникненню функціональних змін різних органів і захворювань. При спробі відмовитися від куріння, вживання алкоголю і, тим більше, вживання наркотичних речовин з'являються суб'єктивні хворобливі відчуття й об'єктивні зміни в органах - запальні зміни в бронхах, шлунку, печінки та ін. Це робить необхідним використовувати у боротьбі зі шкідливими звичками не тільки педагогічні засоби, але і медичні [1].

1.4 Захворювання і терміни відновлення занять фізичною культурою

Повне припинення занять фізичними вправами може носити лише тимчасовий характер. Терміни відновлення занять фізичною культурою і спортом після перенесених захворювань і травм визначаються лікарем індивідуально для кожного учня з урахуванням всіх клінічних даних (тяжкості і характеру захворювання або травми, ступеня функціональних порушень, які були викликані захворюванням або травмою). Беруться до уваги також стать, вік, компенсаторні здатності організму і інші індивідуальні особливості.

Бронхіт гострий, інфекційний. Гострий катар верхніх дихальних шляхів. Ознаки видужання: задовільний загальний стан; нормальна температура, відсутність кашлю; відсутність хрипів у легенях. Заняття фізкультурою - через 6-8 днів, тренування - через 10-12 днів, участь у змаганнях - через 14-16 днів. Остерігатися різких і особливо раптових охолоджень дихальних шляхів при виконанні фізичних вправ.

Запалення легенів (катаральне і крупозне). Ознаки одужання; задовільне самопочуття; нормальна температура не менше 14 днів; відсутність кашлю; нормальні дані при аускультації і перкусії. Заняття фізкультурою - через 12-14 днів, тренування - через 18-20 днів, участь у змаганнях - через 25-30 днів. При тривалому катаральному запаленні і при важких формах крупозного запалення терміни збільшуються на дві-три тижні.

Грип: а) катаральна, шлунково-кишкова і нервова форми, легкої та середньої тяжкості (Підвищена температура не більше 4 днів, відсутність різко виражених місцевих явищ). Ознаки видужання: задовільне самопочуття; нормальна температура не менше 5 днів; повна відсутність хворобливих симптомів в області дихальних шляхів, серця, шлунково-кишкового тракту та інших органів; задовільний результат функціональних проб серцево-судинної системи. Заняття фізкультурою - через 4-5 днів, тренування - через 6-8 днів, участь у змаганнях - через 10-12 днів;

б) більш важкі форми (Підвищена температура більше 5 днів, розлади з боку окремих органів, а також різко виражені явища загальної інтоксикації). Ознаки видужання: задовільне самопочуття; нормальна температура не менше 7 днів; інші ознаки, як при легких формах грипу; задовільний результат функціональних проб серцево-судинної системи. Заняття фізкультурою - через 10-12 днів, тренування - через 18-20 днів, участь у змаганнях - через 30-40 днів. При допуску до змагань обстежити серцево-судинну систему і проводити функціональні проби.

Гостре розширення серця (внаслідок спортивних або інших напруг). Ознаки видужання: задовільне самопочуття, відсутність задишки при рухах; відновлення нормальних розмірів серця, чисті, ясні тони; задовільний результат функціональних проб серцево-судинної системи. Заняття фізкультурою - через 30-45 днів, тренування - через 60-75 днів, участь у змаганнях - через 90-120 днів. Необхідний систематичний медичний та педагогічний контроль (у кабінеті лікаря і на заняттях фізкультурою).

Ревматизм гострий. Ознаки видужання: задовільне самопочуття; нормальна температура не менше 30 днів; повна відсутність деформацій і болю в суглобах при рухах; відсутність болісних явищ в області серця. Заняття фізкультурою - через 6-8 місяців, тренування - через 1-1,5 року, участь у змаганнях - через 2-2,5 року. Через 3-4 місяця можливі заняття лікувальною гімнастикою в спеціальних групах. Необхідна особлива обережність і поступовість тренування. Якщо хвороба протікає в зимовий період, бажано не починати тренування до літа.

Дизентерія. Ознаки видужання: задовільне самопочуття; нормальний стан не менше 15 діб; хороший апетит; близький до звичайного ; задовільний результат функціональних проб серцево-судинної системи. Заняття фізкультурою - через 14-16 днів, тренування - через 20-25 днів, участь у змаганнях - через 30-35 днів. Необхідний систематичний контроль за самопочуттям, діяльністю серцево-судинної системи та шлунково-кишкового тракту.

Дифтерія. Ознаки видужання: нормальна температура не менше 15 днів; хороше самопочуття; повне зникнення хворобливих явищ в області залоз; відсутність патологічних змін в сечі. Заняття фізкультурою - через 30-35 днів, тренування - через 40-50 днів, участь у змаганнях - через 60-75 днів. Лікарське спостереження протягом 2-3 місяців. Систематичний контроль за діяльністю серця. Необхідна особлива обережність і поступовість навантаження на заняттях. Обов'язкові контрольні аналізи сечі.

Розділ II. Матеріали власного дослідження

2.1 Особливості проведення занять при захворюваннях серцево-судинної системи

За підсумками педагогічних спостережень, бесід з учителями та батьками, оглядом наукової літератури та документальних джерел на тему дослідження, з метою визначення найбільш адекватних і найефективніших методів проведення уроку фізичної культури з дітьми з захворюваннями серцево-судинної системи можна зробити такі висновки.

Фізичні вправи широко застосовуються при будь-яких хворобах серця. Їх використовують не тільки як терапевтичний захід (тобто за умов наявного захворювання серцево-судинної системи), а й з метою запобігання розвиткові таких захворювань, як гіпертонічна хвороба, вегето-судинна дистонія тощо. Вони сприяють нормалізації порушеного тонусу судин, підвищують скорочувальну здатність міокарда.

Дозовані рухи поліпшують коронарний кровообіг і, отже, нормалізують живлення серцевого м'яза, відвертаючи застій крові в периферичних судинах.

Застосування фізичних вправ при серцево-судинних захворюваннях дозволяє використовувати всі чотири механізми їх лікувальної дії: тонізуючого впливу, трофічної дії, формування компенсацій і нормалізації функцій. При багатьох захворюваннях серцево-судинної системи обмежується руховий режим хворого. Хворий пригнічений, «занурений у хворобу», тому в центральній нервовій системі переважають гальмівні процеси.

Особливо слід зупинитися на спеціальних вправах, які, діючи в основному через нервово-рефлекторні механізми, знижують артеріальний тиск. Так, дихальні вправи з подовженням видиху і ураженням дихання знижують частоту серцевих скорочень. Вправи в розслабленні м'язів і для дрібних м'язових груп знижують тонус артеріол і зменшують периферичний опір току крові. При захворюваннях серця і судин фізичні вправи удосконалюють (нормалізують) адаптаційні процеси серцево-судинної системи, які полягають у посиленні енергетичних і регенеративних механізмів, відновлюють функції і порушені структури.

При серцево-судинній патології спостерігаються різні функціональні зміни у всьому організмі, тому реакція організму на всі види фізичних навантажень ослаблена. Проте найбільш травматичні вправи, в яких бере участь велика м'язова маса організму і виконується робота великої потужності. В організмі створюється значний кисневий запас, і серцево-судинна система забезпечує значне збільшення хвилинного об'єму циркуляції крові. Прикладом можуть бути швидка ходьба, біг, ходьба на лижах і т.д.

При швидкісних і силових вправах не створюється особливого кисневого запасу, і хвилинний об'єм крові не збільшується значною мірою. Такі вправи не викликають особливої напруги серця, але вони підвищують тонус судин і можуть виявитися несприятливими при гіпертонічній хворобі. Разом з тим, фізичні вправи динамічного, циклічного характеру, що їх з малою та помірною інтенсивністю, надають сприятливий оздоровчий вплив на серцево-судинну систему в цілому. Не протипоказані інтенсивні, швидкісні і силові вправи за умови участі в них малих м'язових груп (наприклад, тільки м'язів рук, гомілки і т.д.) і за умови невеликий реакції на них з боку серцево-судинної системи. Це важливо пам'ятати при розвитку певних професійно-прикладних рухових якостей, пов'язаних з силою, швидкістю руху в окремих м'язових групах. Такі вправи впливають за наявності гіпотонії. При серцево-судинної патології можуть широко використовуватися фізичні вправи зі складною біомеханічною структурою (гімнастичні, акробатичні), з невеликою інтенсивністю. У разі ж судинних поразок протипоказані положення вниз головою (стійки на голові і т.п.).

Фізичні вправи відіграють велику роль в оздоровленні болісно зміненої серцево-судинної системи, відновні можливості якої надзвичайно великі. Тому необхідно наполегливо використовувати заняття фізичними вправами, не допускаючи при цьому перенапруг. Ознаками перенапруги серцево-судинної системи можуть бути: погіршення загального стану, зниження працездатності, підвищення пульсу, падіння або підвищення кров'яного тиску в спокої, виникнення аритмії, несприятлива реакція на навантаження під час занять (суб'єктивні скарги, задишка, збліднення). У цих випадках необхідно припинити заняття або знизити навантаження і провести додаткове лікарське обстеження. Ознаками поліпшення стану серцево-судинної системи в процесі занять є поліпшення самопочуття, настрою, підвищення загальної та фізичної працездатності, зниження величини реакції серцево-судинної системи у відповідь на стандартне навантаження, стабільний пульс і артеріальний тиск у спокої.

При значному поліпшенні реакції на фізичне навантаження можливе переведення учня для занять у підготовчій групі, але не раніше ніж через 1-2 роки після гострого ревматичного процесу або 1/2-1 рік після перенесеного інфекційного захворювання. Подальше переведення в основну групу при серцево-судинних захворюваннях найчастіше є неможливим.

2.2 Особливості проведення уроків фізичної культури спеціальної медичної групи при захворюваннях серцево-судинної системи

В підготовчій частині уроку слід перевірити самопочуття учнів, показники частоти серцевих скорочень і дихання. Після повідомлення навчального змісту матеріалу по теоретичному компоненту, вивчаються або повторюються різновиди дихання (грудного, черевного і змішаного (повного)) та комплекс вправ оздоровчої спрямованості.

Виконання стройових вправ чергується з дихальними вправами, які поступово поєднуються з загально-розвивальними, і виконуються в повільному темпі з поступовим підвищенням навантажень.

Використовуються вправи ритмопластики, вправи на поставу, на розслаблення. Необхідно використовувати метод варіативних (змінюючих) навантажень. При необхідності вибірково перевіряється виконання домашнього завдання.

Теоретичні знання повідомляються учням на кожному уроці згідно з навчальним матеріалом, а також відповідно до вимог техніки безпеки під час проведення занять.

В основній частині повторюються раніше вивчені рухи і учні знайомляться з більш складними фізичними вправами, передбаченими програмою. Комплексне спрямування вивчення навчального матеріалу повинно бути таким, щоб фізіологічна крива частоти серцевих скорочень мала багатоповерховий характер.

В заключну частину уроку включаються як повільна ходьба так і вправи на увагу, розслаблення, які виконуються в повільному темпі для відносного відновлення роботи серцево-судинної і дихальної систем.

Після загального підсумку уроку задається домашнє завдання з його показом і дозуванням.

2.3 Орієнтовно-структурна організація занять учнів спеціальної медичної групи

Нами було запропоновано орієнтовно-структурну організацію занять учнів спеціальної медичної групи, яка була апробована в ЗОШ I-III ступенів №4 міста Кіровоград.

1. Практичне виконання компонентів вправ оздоровчої спрямованості для корегування захворювання (виконання компонентів оздоровчої спрямованості) до - 13 хвилин (30%).

2. Комплекси дихальних вправ до - 10 хвилин (22%).

3. Навчальний матеріал відповідно до теми уроку за сприятливих для учнів умов згідно лікарняних показань - до 15 хвилин (33%).

4. Зняття психологічних і фізичних навантажень до - 7 хвилин (15 %).

Фізичне виховання учнів спеціальної медичної групи включає:

1. Обов'язкове навчання з обмеженими навантаженнями на загальних уроках фізичної культури.

2. Навчання за окремою програмою в спеціальній медичній групі.

3. Зважений і узгоджений з лікарем і батьками режим дня, в тому числі і руховий.

4. Участь у заходах фізкультурно-оздоровчої спрямованості в режимі школи (участь у рухливих перервах, позакласній фізкультурно-масовій роботі (свята, екскурсії) за винятком участі в спортивних змаганнях.

5. Використовування природних та оздоровчих факторів (загартування, катання на ковзанах, лижах, плавання без переохолодження).

6. Володіння елементами самоконтролю за станом власного здоров'я під час самостійних занять. Фізичні вправи для учнів спеціальної медичної групи при захворюваннях серцево-судинної системи

№	Вихідне положення	Зміст вправи	Дозування	Темп	Методичні вказівки
1	2	3	4	5	6
1.	Сидячи на стільці	1-2 - руки вгору, вдих 3-4 - В.П., видих	3-4 рази	Середній	Подих глибокий
2.	Те ж саме	Згинання-розгинання стоп з одночасним стискуванням кистей рук	6-8 разів	Середній	Подих довільний
3.	Те ж, руки на поясі	Імітація ходьби з високим підніманням стегна	30 секунд	Те ж саме	Те ж саме
4.	Сидячи на стільці	Руки в сторони, вдих, обхопити грудну клітину, нахил уперед, видих	4-6 разів	Повільний	Те ж саме
5.	Основна стійка	1-2 - руки до плечей, підняти лікті, вдих 3-4 - розслаблено опустити руки, видих	4-6 разів	Середній	Те ж саме
6.	Те ж саме	1-2 - відставити ногу назад на носок, руки в сторони, вдих 3-4 - В.П., видих	6-8 разів	Те ж саме	По черзі кожною ногою
7.	Те ж саме	1-2 - підняти руку і ногу убік, вдих 3-4 - В.П., видих	6-8 разів	Середній	Подих довільний
8.	Пауза відпочинку	Повне розслаблення м'язів	1 хвилина	-	Подих спокійний
9.	Стоячи, палиця на лопатках	1 - відвести плечі назад, прогнутися, вдих 2-3 - нахил уперед, видих 4 - В.П.	6-8 разів	Середній	При нахилі голову тримати прямо
10.	Стоячи, палиця горизонтально внизу	1-2 - підняти палицю вгору 3-4 - опустити за поперек 5-6 - підняти палицю вгору 7-8 - В.П.	6-8 разів	Повільний	Подих вільний
11.	Те ж саме	1-2 - палиця вгору, вдих 3-4 - присідання, видих 5 - В.П.	4-5 разів	Те ж саме	Спину тримати прямо
12.	Основна стійка	1 - розвести руки в сторони, вдих 2-3 - розслабити плечовий пояс, опустити руки і голову, видих 4 - В.П.	4-6 разів	Те ж саме	Подих довільний
13.	Пауза відпочинку	Повне розслаблення м'язів	1 хвилина	-	Подих спокійний
14.	Стоячи біля гімнастичної стінки, руки на рейці на рівні грудей	1-2 - відвести руку убік з поворотом тулуба, вдих 3-4 - В.П., видих	4-6 разів	Середній	Подих вільний
15.	Те ж саме	1-3 - переступання вгору ногою по гімнастичній стінці (до 3 рейки) 4-6 - переступання ногою униз	6-8 разів	Те ж саме	По черзі кожн. ногою
16.	Стоячи боком до гімнастичної стінки	1 - рука дугою нагору, вдих 2-3 - нахил убік, видих 4 - В.П.	6-8 разів у кожну сторону	Повільний	Подих вільний
17.	Стоячи спиною до гімнастичної стінки, руки на рівні поясу	1-2 - прогнутися, голову, вдих 3-4 - В.П., видих	4-6 разів	Середній	Те ж саме
18.	Стоячи, у руках м'яч	Кидки м'яча від грудей	8-10 разів	-	Кидати м'яч на видиху
19.	Те ж саме	Кидки м'яча через голову	6-8 разів	-	Те ж саме
20.	Різновиди ходьби	Ходьба на носках, п'ятках, перекати з п'ятки на носок, перехресний крок	2 хвилини	Повільний	Подих довільний
21.	У ходьбі, руки зігнуті в ліктьових суглобах	Кругові оберти в суглобах, згинання-розгинання пальців кистей рук, потряхування кистей рук	1 хвилина	Повільний	Те ж саме
22.	Стоячи	Ходьба з високим підніманням стегна	15 метрів	Те ж саме	Те ж саме
23.	Стоячи	Ходьба з підніманням по черзі рук і нахилом убік	4-6 разів	Те ж саме	По черзі в кожну сторону
24.	Стоячи	Ходьба випадами, руки на поясі	4-6 разів	Те ж саме	По черзі кожною ногою
25.	Основна стійка	Почергове потрях. нижн. і верхн. кінцівок	-	-	Подих довільний
26.	Те ж	Вправи на увагу	1 хвилина	Середній	Те ж
27.	Стоячи, праву руку на груди, ліву на живіт	Повний подих	6-8 разів	Повільний	На видиху черевну стінку втягувати
28.	Стоячи або сидячи	Вправи на розслаблення	1,5 хвилини	Те ж	Подих вільний

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів спеціальної медичної групи

Оцінки виставляються за:

1. Теоретичні знання:

- загальної спрямованості відповідно до вимог навчальної програми;

- лікувально-оздоровчої спрямованості.

2. Практичні навички прийомів самоконтролю.

3. Техніку виконання загально-навчального матеріалу (за сприятливих умов для учнів у відповідності до лікарняних показань).

Висновки

Фізичні вправи широко застосовуються при будь-яких хворобах серця. Їх використовують не тільки як терапевтичний захід (тобто за умов наявного захворювання серцево-судинної системи), а й з метою запобігання розвиткові таких захворювань, як гіпертонічна хвороба, вегето-судинна дистонія тощо. Вони сприяють нормалізації порушеного тонусу судин, підвищують скорочувальну здатність міокарда. Дозовані рухи поліпшують коронарний кровообіг і, отже, нормалізують живлення серцевого м'яза, відвертаючи застій крові в периферичних судинах. Фізичні вправи відіграють велику роль в оздоровленні зміненої хворобою серцево-судинної системи, відновні можливості якої надзвичайно великі. Тому необхідно наполегливо використовувати заняття фізичними вправами, не допускаючи при цьому перенапруг. Застосування фізичних вправ при серцево-судинних захворюваннях дозволяє використовувати всі чотири механізми їх лікувальної дії: тонізуючого впливу, трофічної дії, формування компенсацій і нормалізації функцій. При багатьох захворюваннях серцево-судинної системи в підготовчій частині уроку слід перевірити самопочуття, показники частоти серцевих скорочень і дихання. Після повідомлення навчального змісту матеріалу по теоретичній частині, вивчати і повторювати різновиди дихання (грудного, черевного і змішаного (повного)) та комплекс вправ оздоровчої спрямованості.

Виконання стройових вправ чергується з дихальними вправами, які поступово поєднуються з загально-розвивальними, і виконуються в повільному темпі з поступовим підвищенням навантажень. Використовуються вправи ритмопластики, вправи на поставу, на розслаблення. Необхідно використовувати метод варіативних навантажень.

В основній частині повторюються раніше вивчені рухи і учні знайомляться з більш складними фізичними вправами, передбаченими програмою. Комплексне спрямування вивчення навчального матеріалу повинно бути таким, щоб фізіологічна крива частоти серцевих скорочень мала багатоповерховий характер.

В заключну частину уроку включаються як повільна ходьба так і вправи на увагу, розслаблення, які виконуються в повільному темпі для відносного відновлення роботи серцево-судинної і дихальної систем.

Учні які знаходяться у спеціальній медичній групі повинні оцінюватися за теоретичні знання, практичні навички і техніку виконання загально-навчального матеріалу (тільки за сприятливих умов для учнів у відповідності до лікарняних показань). Отже, готовність вчителя фізичної культури до роботи з дітьми з ослабленим станом здоров'я буде успішною при правильному плануванні навчально-виховної роботи з урахуванням відхилень у стані здоров'я дітей в конкретному віковому періоді.

Список використаних джерел

1. Аухадеев Э.И., Галеев С.С., Сафин М.Р. Уроки физического воспитания в специальной и подготовительной медицинских группах: Метод.пособие. - М.: Высш.шк., 1986, - 237c.

2. Бальсевич В.К. Физическая культура для всех и для каждого. - М.: Физкультура и спорт, 1988, - 208с.

3. Брехман И.И. Введение в валеологию - науку о здоровье. - М.: 1987

4. Булич Э.Г. Физическое воспитание в специальных медицинских группах. - М: Высшая школа 1986,-255с.

5. Бурухин С.Ф.Гимнастика - это очень важно//Физическая культура в школе. 2000г, №8. - с.10-12

6. Вайнбаун Я.С.и др. Гигиена физического воспитания и спорта: Учебное пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений//Я.С. Вайнбаум, В.И. Коваль, Т.А.Родионова - М: Издательский центр «Академия»,2002,-240с.

7. Велитченко В.Н. Организация занятий с учащимися, отнесенными к специальной медицинской группе // Настольная книга учителя физической культуры / Под ред. Л.Б.Кофмана. - М.: Физкультура и спорт, 1998. - с.60-66

8. Велитченко В.Н. Физкультура для ослабленных детей - 2-е изд. перераб. и доп. -М.: Физкультура и спорт, 1989, - 254c.

9. Детская спортивная медицина / Под ред.С.Б. Тихвинского, С.В. Хрущева - руководство для врачей, 2-е изд.перераб.и доп. - М: Медицина, 1991, - 50-60с.

10. Дубровский В.И. Валеология. Здоровый образ жизни. - М.: RETORIKA-A: Высш.шк., 1985, - 167c.

11. Дубровский В.Н. Лечебная физическая культура. - М.: Физкультура и спорт, 1988, - 360c.

12. Ермолаев Ю.А. Возрастная физиология: Учеб. пособ. для студентов педагогических вузов - М.: Высш.шк., 1985, - 198c.

13. Железняк Ю.Д., Петров П.К. Основы научно-медицинской деятельности в физической культуре и спорте: Учеб. пособие для студ. высш. пед. заведений - М: Издательский центр «Академия»,2002, - 264с.

14.Забродина Н.П. Работа со специальными медицинскими группами //Физическая культура в школе-2000-№6-с22-25

15. Кочеткова И.Н. Парадоксальная гимнастика Стрельниковой. - М.: Советский спорт, 1989, - 190c.

16. Луткова И.Н. Лечебная физическая культура для студентов специальных медицинских групп: Учеб.пособие (ПГПУ им. В.Г.Белинского) - Пенза, 998, -39с.

17. Лечебная физическая культура. Учеб. для институтов физической культуры/ Под ред. С.Н. Попова. -М: Физкультура и спорт, 1988,-271с.

18. Натанзон Э.Ш. Трудный школьник и педагогический коллектив. - М.: Просвещение, 1984, - 150c.

19. Полтырев С.С., Русин В.Я. Внутренние органы при физических нагрузках. - М.: Медицина, 1987, - 300c.

20. Попов СВ. Валеология в школе и дома (о физическом благополучии

школьников). - СПб.: Союз, 1997, - 260c.

21. Рипа М.Д. и др. Занятия физической культурой со школьниками, отнесенными к специальной медицинской группе / М.Д. Рипа, В.К. Велитченко, С.С. Волкова; Под ред. М.Д. Рипы - М.: Просвещение, 1988,-175с.

22. Сердюковская Г.Н. Социальные условия и состояние здоровья школьников. - М.:, 1979, - 190c.

23. Страковская В.Л. Подвижные игры в терапии больных и ослабленных детей - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Медицина, 1982, - 235c.

24. Студеникин М.Я. Книга о здоровье детей. -М.: Медицина, 1982, - 293c.

25. Сухарев А.Г. Здоровье и физическое воспитание детей и подростков. - М.: Медицина, 1991, - 180c.

26. Тихвинский С.П. Роль физического воспитания в здоровье подростка. -Л.: Знание, 1988, - 345c.

27. Туманова А. Будут ли от «Покемона» здоровые дети? (Любимая газета. Пенза. 16 мая 2001г., №20/107).

28. Тамбиан Н.Б. Распределение школьников на медицинские группы //Настольная книга учителя физической культуры/Под ред. Л.Б. Кофмана, - М.: Физкультура и спорт, 1998, - с.47-54.

29. Тамбиан Н.Б. Сроки возобновления занятий физическими упражнениями после перенесенных заболеваний//Настольная книга учителя физической культуры/Под ред. Л.Б. Кофмана, - М.: Физкультура и спорт, 1998. - с.55-60.

...