Активізація - постійний процес управління діяльністю студентів, спонукання до енергійного, цілеспрямованого навчання, подолання спаду, пасивності й стереотипності. Сукупність різноманітних методів, прийомів і засобів активізації називають узагальненим терміном "активні методи навчання" (АМН). Потік інформації, який постійно зростає, стислі строки та потреби збільшення ефективності засвоєння матеріалу через активізацію навчання зумовлюють необхідність і доцільність використання АМН. [2]

Аналізуючи особливості активізації навчання в економічній освіті, доцільно зупинитися на факторах, які зумовлюють ефективність цього процесу. Як відомо, до кожної педагогічної системи входить низка компонентів, найважливішими з яких є суб'єкти, зміст, організаційні форми навчання та дидактичні процеси. Відповідно, і названі фактори можна характеризувати стосовно до цих елементів.

Так, у системі взаємодії суб'єктів навчального процесу діють такі фактори активізації, як індивідуальний і диференційований підходи, розвиток творчої особистості студента, актуалізація потреб та мотивів здобуття економічної освіти, використання принципів навчання дорослих учнів, удосконалення умов взаємодії через створення відповідного середовища, яке передбачає активізацію (посилення) ролі студента та застосування різноманітних технічних засобів навчання, у першу чергу комп'ютерних технологій, зокрема, для встановлення "гнучкого" зворотного зв'язку та контролю навчальних досягнень студентів. Активізація пізнавальної діяльності характеризується постійною взаємодією студентів з викладачем у вигляді прямих та зворотних зв'язків і передбачає формування самостійності творчого вироблення студентських рішень.

До основних факторів активізації, які пов'язані зі змістом навчання, можна віднести постійне його вдосконалення відповідно до цілей навчання, потреб практичної організаційної діяльності та рольової перспективи майбутнього фахівця. Слід зазначити, що ціль навчання щонайменше двояка. По-перше, це засвоєння конкретних суспільно-історичних показників досвіду людства, по-друге, це виховання, тобто формування рис особистості, її спрямованості (світогляд, бажання, інтереси тощо). Досвід як одна з груп психічних властивостей людини репрезентується знаннями, уміннями, навичками, що їх накопичено в даній предметній галузі знань. Крім того, кожні знання, засоби та способи дій, якими оволодіває людина, опосередковано виконують виховну функцію. Знання покликані допомагати людині усвідомлювати власні прагнення та способи їхньої реалізації. Отже, важливо з'ясувати, як знання теми чи предмета можуть впливати на бажання, інтереси, нахили та світогляд студентів.

Стосовно найважливіших факторів активізації навчання через удосконалення організаційних форм навчання зазначимо надзвичайно важливу роль комп'ютерних технологій, застосування різноманітних інтенсивних розвивальних моделей вивчення окремих предметів, запровадження різноманітних модульних програм довготривалого й короткочасного навчання, дистанційної освіти, навчання з відривом і без відриву від практичної діяльності. Усе це дає змогу планувати навчально-виховний процес відповідно до заданих рівнів компетентності майбутніх фахівців.

У групі факторів, безпосередньо пов'язаних з дидактичними процесами, основне місце посідають методи, засоби та прийоми активізації пізнавальної діяльності студентів для досягнення цілей навчання. Виняткове значення має інтеграція різноманітних видів і форм навчання, які підпорядковані загальній темі навчального курсу або ж актуальній науково-технічній проблемі. Важливо навчитися швидко й глибоко оволодівати новими знаннями, досягти прискореного особистісного зростання й професійних успіхів. Для цього зміст предмета та методи навчання підбираються так, щоб не тільки допомогти студентам у реалізації цілей, а й ураховувати їхні інтереси, адже учіння тісно пов'язане з емоціями, з особистісними цінностями тощо, які не можна розглядати з погляду системності чи технологічності.

Активізація навчальної діяльності реально виявляється в забезпеченні умов, за яких активізується психічна сфера учня, насамперед - його пізнавальні процеси (увага, відчуття, сприйняття, пам'ять, мислення). Розглянемо ті дидактичні прийоми, які дають змогу це робити. [1. c.101]

Початком і необхідною умовою процесу засвоєння навчальної інформації є увага, тому першочерговим завданням того, хто навчає, є забезпечення уваги тих, хто навчається. Великий обсяг інформації, яку необхідно засвоїти, часто знижує увагу, робить її нестійкою, викликає стомлення учнів від моногонії. Такі ефекти найчастіше спостерігаються під час таких занять, як наприклад, лекції.

Первинним комплексним психічним процесом, який зустрічає навчальну інформацію, до якої було привернуто увагу, є сприйняття. Знання механізмів сприйняття дає змогу надавати навчальний матеріал в оптимальний спосіб і тим самим пришвидшувати й коригувати процес засвоєння. Процес сприйняття навчального матеріалу під час його засвоєння тими, хто навчається, проходить кілька стадій. Спершу схоплюються окремі ознаки об'єкта, потім відбувається його впізнавання аж до повної ідентифікації стосовно належності то типу, класу, виду тощо. Активізуючи сприймання, важливо спонукати учнів до впізнавання й аналізу, а не замінювати це власним аналізом, випереджаючи сприйняття тих, хто навчається.

Наступна група прийомів і методів активізації навчальної діяльності пов'язана з таким пізнавальним психічним процесом як пам'ять. Саме пам'ять нерідко визначає успішність шкільного навчання, саме ускладнення із запам'ятовуванням і пригадуванням становлять одну зі специфічних ознак дорослих учнів, що розглядається андрагогікою. Прийоми довільного запам'ятовування можна об'єднати у дві групи: основані на виявленні внутрішніх зв'язків, наявних у самому матеріалі, що запам'ятовується, і основані на привнесенні зовні штучних зв'язків у запам'ятовуваний матеріал. В основу високоякісного засвоєння навчального матеріалу має бути покладене застосування різноманітних засобів його запам'ятовування.

Необхідною основою для сприйняття і засвоєння навчального матеріалу, його переходу в знання є розумова діяльність, або мислення. Саме мислення відіграє провідну роль у процесі навчання. Мислення починає працювати вже на початковому етапі навчально-пізнавальної діяльності - на рівні відчуття та сприйняття нової інформації. Мислення поділяють на теоретичне і практичне. Теоретично поняттєве мислення базується на поняттях і системі дій із ними, що відбуваються подумки. Практичне мислення пов'язане із засвоєнням певних способів дій і реалізується безпосередньо в діяльності людини.

Висновок