Критерії ефективності науково-педагогічного дослідження

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені Бориса ГРІНЧЕНКА

ІНСТИТУТ МИСТЕЦТВ

Кафедра теорії та методики музичної освіти

ІНДЗ на тему:

«Критерії ефективності науково-педагогічного дослідження»

Роботу виконав:

студент 5-го курсу,

ММc-1-13-1.0д групи

Ковальова Іванна Євгенівна

Науковий керівник:

Олексюк О. М

Завідувач кафедри теорії та методики музичної освіти,

доктор педагогічних наук, професор

Київ Ї 2014



Зміст

Вступ

1. Основна частина

1.1 Сутність методів науково-педагогічного дослідження

1.2 Сутність ефективності науково-педагогічного дослідження

1.3 Особливості та види критеріїв ефективності науково-педагогічного дослідження

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Актуальність.

Проблема якості науково-педагогічних досліджень - одна з кардинальних методологічних проблем педагогічної науки. В сучасних умовах вона набуває першорядного значення. Це пояснюється тим, що на сьогодні у вітчизняній педагогічній науці склалася парадоксальна ситуація. З одного боку, формальні показники (кількість захищених кандидатських і докторських дисертацій, масове видання нових монографій, видання практично в кожному місті свого регіонального підручника педагогіки, виникнення нових наукових і навчальних підрозділів у вищих навчальних закладах, створення експериментальних навчальних і наукових закладів, майданчиків тощо) свідчать про поступальний розвиток наукового знання, а з іншого - діє зовсім інша тенденція. Із загальним підвищенням середнього рівня освіченості явно знижується, падає культура наукового мислення й рівень роботи дослідників.

Сучасна соціокультурна ситуація в Україні характеризується безліччю змін у сфері освіти: виникають освітні заклади нового типу, змінюються пріоритети змісту навчання й виховання, іншими стають педагогічні технології, стиль управління навчальними закладами, критерії оцінювання їх діяльності, проводяться численні експерименти. Однак спостереження за інноваційною діяльністю в середній і вищій школі дають підстави для висновку: педагогічні колективи, керівники навчальних закладів, відчуваючи гостру потребу в змінах, відчувають таку саму гостру нестачу концептуальних ідей, знань культурно-історичного досвіду розвитку освіти, наукових основ організації педагогічних досліджень, відчувають великі труднощі у виборі їх мети, засобів, способів оцінювання результатів. Наші власні дослідження стану справ в інноваційних навчальних закладах підтверджують, що для сучасної освітньої ситуації характерна суперечність між гостро вираженою потребою педагогічних колективів працювати по-новому і недостатністю необхідної для цього педагогічної чи методологічної культури.

Ситуація, що склалася, зумовлена економічними, соціальними й психологічними причинами. Не останню роль відіграє зміна статусу вченого, його невизначене становище в сучасному українському суспільстві. Та, відкинувши хоч і дуже важливі, але побічні фактори, доводиться констатувати найважливішу іманентну причину того, що відбувається. Це кардинальні зміни в самій науці, істотні зрушення в її структурі й змісті, які дуже часто не знаходять свого відображення на теоретичному рівні. Одне з найважливіших завдань педагогічної науки сьогодні - розвиток власної теорії, систематизація наявних знань розв'язується явно незадовільно.

Необхідність аналізу й оцінювання тенденцій розвитку науки, якості виконання досліджень зумовлюється і самою складністю розвитку науки, його суперечливістю, і наявністю численних точок зору, різних наукових шкіл і підходів.

Об`єкт: процес науково-педагогічного дослідження.

Предмет: критерії ефективності науково-педагогічного дослідження.

Мета: проаналізувати, теоретично обґрунтувати, та розкрити сутність критеріїв ефективності науково-педагогічного дослідження.

Завдання :

1. Розкрити сутність критеріїв ефективності науково-педагогічного дослідження.

2. Проаналізувати сутність ефективності науково-педагогічного дослідження.

3. Визначити особливості та види критеріїв ефективності.



1. Основна частина

критерій ефективність педагогічне дослідження

1.1 Сутність методів науково-педагогічного дослідження

В педагогіці, як і в будь-якій науці існує ціла низка методів дослідження.

Але перед тим як розкрити основні методи науково-педагогічного дослідження, слід розкрити основні поняття, якими ми будемо оперувати: «наукове дослідження», «об`єкти дослідження», «педагогічне дослідження», «методи дослідження».

Наукове дослідження - особлива форма процесу пізнання, систематичне, цілеспрямоване вивчення об'єктів, в якому використовують засоби і методи науки, в результаті якого формулюються знання про досліджуваний об'єкт.

Педагогічне дослідження - це свідомий цілеспрямований пошук напрямів удосконалення педагогічного процесу з використанням певного наукового апарату, наукових методів і прийомів.

Об`єктами дослідження є:

- діяльність вчителя, вихователя, керівника навчального закладу;

- умови, що визначають цю діяльність;

- якість освіти: знань, умінь і навичок, моральність учнів тощо.

Методи дослідження - це способи, за допомогою яких вивчають різноманітні аспекти виховання, освіти, навчання і розвитку. Педагогіка як наука може розвиватися лише за умови поповнення новими фактами, здобутими у процесі пошуково-дослідницької роботи, тобто здійснення наукових досліджень.

Наукові дослідження в педагогічній науці поділяються за двома напрямами:

- фундаментальні дослідження (покликані розкрити сутність педагогічних явищ, знайти глибоко приховані засади педагогічної діяльності, науково обґрунтувати їх);

- прикладні дослідження (охоплюють безпосередньо пов'язані з практикою питання). В Україні фундаментальні теоретичні педагогічні дослідження здійснюють науково-дослідні інститути, об'єднані в Академію педагогічних наук України, а також Інститут інноваційних технологій та змісту освіти Міністерства освіти і науки України тощо.

На сьогоднішній день актуальними є дослідження:

- теоретико-методологічних проблем виховання, змісту і динаміки цілісного виховного процесу, взаємодії особи, сім'ї, суспільства, навчального закладу;

- Особистісно-орієнтованого виховання дітей і молоді в різних соціальних умовах, утвердження цінностей гуманістичної педагогіки, гармонійного формування розумових, моральних і фізичних якостей особистості;

- проблеми обґрунтування змісту загальної середньої освіти, розроблення дидактичного і методичного забезпечення його реалізації у 12-річній школі;

- застосування сучасних педагогічних технологій, що ґрунтуються на використанні психології, вікової фізіології, соціології, новітніх інформаційних технологій і враховують вікові та індивідуальні особливості учнів.

Пріоритетними є також наукове обґрунтування й конкретизація поняття «якість освіти», принципів і методик вимірювання навчальних досягнень учнів і студентів, порівняльного оцінювання рівня освіти в українській і зарубіжній школах. Відчутною є необхідність вироблення системи об'єктивних критеріїв оцінювання ефективності та якості роботи навчальних закладів різних типів, рівнів акредитації та форм власності, а також управлінської діяльності.

У процесі педагогічного дослідження, яке має на меті отримання нових фактів, використовують систему методів науково-педагогічного дослідження.

Метод науково-педагогічного дослідження - шлях вивчення й опанування складними психолого-педагогічними процесами формування особистості, встановлення об'єктивної закономірності виховання і навчання.

Методи педагогічного дослідження класифікуються на:

1) емпіричні методи;

2) теоретичні методи;

3) математичні і статистичні методи

Емпіричні методи дослідження.

Емпіричні методи зорієнтовані на пізнання безпосередньої дійсності, зовнішніх зв'язків і відношень. До них належать педагогічне спостереження,бесіда, анкетування. Метод педагогічного спостереження. Суть його полягає у спеціально організованому сприйманні педагогічного процесу в природних умовах. Спостереження може бути прямим і опосередкованим, відкритим і закритим, а також реалізуватися як самоспостереження. Слід зауважити, що спостереження має бути систематичним і його результати мають постійно фіксуватися. Метод бесіди. Цей метод забезпечує пізнання педагогічного явища через безпосереднє спілкування з особами, яких дослідник вивчає в природних умовах. Для результативності бесіди дослідник повинен створити сприятливу атмосферу для відкритого спілкування та мати уміння та навички тактичного спілкування. Одним з різновидів методу бесіди є інтерв`ю - бесіда за заздалегідь розробленим планом з особою або групою осіб, відповіді яких є матеріалами для наукових узагальнень. Результати інтерв`ю залежать від продуманості запитань. Метод анкетування. Використання цього методу сприяє підвищенню об`єктивності інформації про педагогічні факти, явища, процеси, оскільки передбачає отримання інформації від великої кількості людей. Анкети можуть бути:

- відкритими (передбачають довільні відповіді на питання);

- закритими ( до запитань пропонують варіанти готових відповідей на вибір опитуваного);

- напіввідкритими (крім вибраної відповіді, можна висловити власну думку);

- полярними (потребують вибору однієї з полярних відповідей типу «так» чи «ні», «добре» чи «погано» тощо).

Метод педагогічного експерименту. Сутність цього методу полягає в ініціюванні дослідником процесів і явищ за конкретних умов. У сфері педагогічних досліджень це забезпечує найдостовірніші результати. Залежно від мети дослідження розрізняють такі види педагогічного експерименту:

констатуючий - вивчення наявних педагогічних явищ;

перевірювальний, уточнювальний - перевірка гіпотези, створеної у процесі усвідомлення проблеми;

творчий, перетворюючий, формуючий - конструювання нових педагогічних явищ.

Педагогічний експеримент дає змогу штучно відокремити досліджуване явище від інших, цілеспрямовано змінювати умови педагогічного впливу на вихованців, повторювати педагогічні явища в приблизно однакових умовах, поставити досліджуване явище в умови, які піддаються контролю. Цей метод є комплексним, оскільки передбачає поєднання спостереження, бесіди, анкетування, створення спеціальних ситуацій тощо. Метод вивчення шкільної документації та учнівських робіт. Використовуючи цей метод, вивчають особові справи учнів, класні журнали, контрольні роботи, зошити з окремих дисциплін, виготовлені в навчальних майстернях предмети характеризують індивідуальні особливості учнів, їх ставлення до навчання, рівень засвоєння знань, сформованості вмінь і навичок. Шкільна документація (загальношкільний план роботи, плани роботи предметних комісій, класних керівників, протоколи засідань педагогічної ради та ін.) дає змогу сформувати уявлення про стан навчально-виховної роботи в школі загалом і за окремими її напрямами. Метод рейтингу. Він передбачає оцінювання окремих сторін діяльності досвідченими суддями (експертами), яким повинні бути властиві компетентність - знання сутності проблеми; креативність - здатність творчо вирішувати завдання; позитивне ставлення до експертизи; відсутність схильності до конформізму - наявність власної думки і здатність обстоювати її; наукова об'єктивність; аналітичність і конструктивність мислення; самокритичність.

Метод узагальнення незалежних характеристик. Особливістю цього методу є узагальнення, порівняння, осмислення отриманих за допомогою інших методів відомостей про учнів (наприклад, учневі пропонують охарактеризувати себе, поділитися своїми планами на майбутнє тощо і на підставі цих характеристик робляться певні висновки про дану особу).

Метод психолого-педагогічного тестування. Передбачає він використання спеціально розроблених завдань і проблемних ситуацій з метою випробування учня на певний рівень знань, умінь, загальну інтелектуальну розвиненість. Тестові завдання можуть бути подані у формі спеціальних карток, малюнків, задач-шарад, ребусів, кросвордів, запитань. Екзаменаційні білети також можна складати у формі тестів. Результати тестування визначають підрахуванням відсотків розв'язання тестів.

Метод соціометрії. Використовують його з метою вивчення структури і стилю взаємин у колективі (запозичений із соціології). Учневі пропонують відповісти на запитання типу: «З ким би ти хотів...» (сидіти за однією партою, працювати поруч у майстерні, грати в одній команді та Ін.). На кожне запитання він має дати три або більше «вибори». Аналіз їх дає змогу з'ясувати місце, роль, статус кожного члена колективу, наявність внутрішньоколективних угруповань, їх лідерів. На основі отриманих даних моделюють внутрішньоколективні стосунки, наприклад рівень згуртованості колективу, способи його впливу на учня та ін. Оскільки метод соціометрії не розкриває мотивів взаємин у колективі, а лише відображає загальну їх картину, його необхідно поєднувати з іншими методами.

Метод аналізу результатів діяльності учня. Вдаючись до аналізу результатів різних видів діяльності учня (успішності, виконання громадських доручень, участі в конкурсах та ін.), можна скласти доволі об'єктивне уявлення про нього за реальними справами. На підставі вивчення виробів в майстерні, наприклад, можна зробити висновок про його акуратність, старанність у роботі. Виготовлені в технічних гуртках моделі свідчать про спрямованість інтересів і нахилів. Відповіді на уроках характеризують пам'ять, мислення, уяву, погляди, переконання. Колекції поштових марок, малюнків і віршів є матеріалом для висновків про спрямованість уваги, спостережливість, творчу уяву, естетичні почуття і художні здібності. У щоденниках учні занотовують певні події свого життя і ставлення до них.

Теоретичні методи педагогічного дослідження.

До теоретичних методів педагогічного дослідження належать аналіз і синтез, індукція та дедукція, порівняння, класифікація, узагальнення, абстрагування, конкретизація. Аналіз і синтез. Ці методи наукового пізнання не існують ізольовано один від одного. Аналіз є уявним або фактичним розкладанням цілого педагогічного явища чи процесу на частини. Синтез - відновлювання цілісності розглядуваного педагогічного явища чи процесу в усьому різноманітті його виявів. Методи аналізу і синтезу застосовують у теоретичних дослідженнях під час визначення проблеми пошуку, формулювання гіпотези, завдань дослідження. Використовують їх і з метою коригування експерименту. Не обходиться без них і при підведенні підсумків дослідно-пошукової роботи, формулюванні висновків і рекомендацій.

Індукція та дедукція. У процесі використання цих методів відбувається перехід знання про одиничне та окреме у знання про загальне, і навпаки. У педагогічному дослідженні його використовують для з'ясування причинно-наслідкових зв'язків між педагогічними явищами, узагальнення емпіричних даних на основі логічних міркувань від конкретного до загального. За методом індукції на підставі загальних знань роблять висновки про конкретне. Метод дедукції передбачає формулювання висновків шляхом від загального до конкретного. Основою дедуктивного методу є наукові положення, що не вимагають дослідно-експериментального підтвердження, а сприймаються як аксіоми. У педагогічному дослідженні методи індукції і дедукції завжди взаємодіють між собою як діалектична єдність пізнання загального та конкретного.

Порівняння. Як метод педагогічного дослідження порівняння полягає в зіставленні отриманих результатів дослідження з наміченими цілями. У процесі дослідження отримані результати порівнюють не тільки з цілями, а й зі станом об'єкта до початку дослідження, що дає змогу простежити динаміку досліджуваного явища. Класифікація. Завданням її є логічний розподіл педагогічних фактів, явищ, процесів за притаманною для певної групи ознакою.

Узагальнення. За своєю сутністю воно є логічною операцією, в результаті якої відбувається перехід від одиничного до загального, від менш загального до більш загального судження, знання, оцінки. Абстрагування. До цього методу вдаються за необхідності виокремити із сукупності ознак, властивостей явища ті, Що становлять предмет дослідження. Тобто абстрагування є процесом мисленнєвого відволікання дослідника від будь-яких ознак, якостей педагогічного явища, від самого явища з метою глибшого вивчення його.

Конкретизація. Цей розумовий процес передбачає надання предмету конкретного вираження. Під час конкретизації відбувається збагачення педагогічних понять новими ознаками, оскільки цей метод спрямований на висвітлення розвитку предмета як цілісної системи.

Математичні і статистичні методи педагогічного дослідження.

Ці методи застосовують у педагогіці для оброблення одержаних методами спостереження й експерименту даних, а також для встановлення кількісних залежностей між досліджуваними феноменами. Сутність математичних методів полягає в описі педагогічних явищ за допомогою кількісних характеристик, використанні кібернетичних моделей для визначення оптимальних умов управління процесом навчання і виховання. Застосування їх для відображення педагогічних явищ можливе за умови масовості, типовості, вимірюваності явищ. У процесі педагогічного дослідження нерідко виникає потреба у порівнянні, зіставленні педагогічних фактів, явищ і процесів за певними параметрами. Для цього рівні якісних характеристик цих параметрів позначають певними числовими показниками. Вони допомагають оцінити результати експерименту, підвищують надійність висновків, дають підстави для теоретичних узагальнень.

До найпоширеніших математичних методів належать:

- методи реєстрування;

- методи ранжування;

- методи вимірювання.

Метод реєстрування. Цей метод передбачає виявлення певної якості в явищах даного класу і обрахування за наявністю або відсутністю її (наприклад, кількості скоєних учнями негативних вчинків). Метод ранжування. Означає цей метод розміщення зафіксованих показників у певній послідовності (зменшення чи збільшення), визначення місця в цьому ряду об'єктів (наприклад, складання списку учнів залежно від рівня успішності та ін.).

Метод моделювання. Його сутністю є створення й дослідження наукових моделей - смислово-представленої і матеріально-реалізованої системи, яка адекватно відображає предмет дослідження (наприклад, моделює оптимізацію структури навчального процесу, управління навчально-виховним процесом тощо).

Метод вимірювання. Передбачає цей метод присвоєння об'єктам кількісних вимірників відповідно до певних правил (коефіцієнт інтелектуальності «IQ»).

Використання будь-якого із методів педагогічного дослідження має на меті отримання достовірних даних про педагогічну реальність. Важливо, щоб дані, отримані внаслідок використання одного методу, підтверджувалися даними, здобутими за допомогою інших.[2]



1.2 Сутність ефективності науково-педагогічного дослідження

Педагогіка як наука може розвиватися лише за умови поповнення новими фактами, здобутими у процесі пошуково-дослідницької роботи, тобто здійснення наукових досліджень.[1]

Наукове дослідження - особлива форма процесу пізнання, систематичне, цілеспрямоване вивчення об'єктів, в якому використовують засоби і методи науки, що завершується формулюванням знання про досліджуваний об'єкт.

Науково-педагогічне дослідження являє собою специфічний вид пізнавальної діяльності, в процесі якого з допомогою різноманітних методів виявляються нові, раніш не відомі сторони, відношення об'єкту, що вивчається. При цьому головне завдання дослідження полягає у виявленні внутрішніх зв'язків і відношень, розкритті закономірностей і рушійних сил розвитку педагогічних процесів чи явищ. Основне призначення педагогічного дослідження - здобуття нових знань про процеси виховання і навчання, розкриття їх сутності (внутрішня структура функції, виникнення і розвиток), розкриття об'єктивних закономірних зв'язків між педагогічними явищами.

Якщо розкрита сутність педагогічних явищ, то це створює можливості передбачити, а головне свідомо управляти процесом, намічати таку систему педагогічної роботи, яка гарантує успішне отримання бажаного результату, досягнення поставленої мети.[3]

При організації та проведенні науково-педагогічного дослідження необхідно дотримуватися певної послідовності дій: розробка задуму, реалізація задуму, впровадження задуму.

Розробка задуму дослідження пов'язана з визначенням проблеми дослідження. Вона має бути актуальною, значимою, відображеною у темі дослідження; вивченням об'єкту дослідження, визначенням предмету, мети і завдань дослідження.

Реалізація задуму дослідження пов'язана з формулюванням гіпотези.

Впровадження задуму дослідження здійснюється на етапі констатувального і формувального експериментів.

Педагогіка як наука може розвиватися лише за умови поповнення новими фактами, здобутими у процесі пошуково-дослідницької роботи, тобто здійснення наукових досліджень.

Наукове дослідження - особлива форма процесу пізнання, систематичне цілеспрямоване вивчення об'єктів, в якому використовують засоби і методи науки і яке завершується формулюванням знання про досліджуваний об'єкт. У педагогіці використовують фундаментальні та прикладні наукові дослідження. Фундаментальні дослідження покликані розкрити сутність педагогічних явищ, знайти глибоко приховані засади педагогічної діяльності, дати її наукове обґрунтування. Прикладні дослідження охоплюють питання, безпосередньо пов'язані з практикою. Фундаментальні й теоретичні дослідження в галузі педагогічних наук здійснюють науково-дослідні інститути, об'єднані в Академію педагогічних наук України, прикладні дослідження - науково-методичні центри вищої, середньої освіти Міністерства освіти і науки України.

Дослідження педагогічних явищ і процесів мають ураховувати такі їх характерні риси: неоднозначність перебігу; результати навчання, розвитку і виховання, які залежать від одночасного впливу багатьох чинників; неповторність педагогічних процесів, при яких при повторному дослідженні педагог має справу вже з іншим «матеріалом», особливо коли попередні умови не вдається зберегти; участь у педагогічних процесах людей усіх вікових категорій; об'єктивні висновки у процесі дослідження можливі лише за умови багаторазових спостережень, в усередненій, узагальненій формі. [3]

Дослідження у галузі педагогіки - це процес і результат наукової діяльності, спрямованої на отримання нових знань про закономірності освіти, виховання, їх структуру і механізм, зміст, принципи і технології. Воно покликане пояснювати і передбачати педагогічні факти і явища.

Педагогічні дослідження за їх спрямованістю можна розділити на фундаментальні, прикладні або методичні. Фундаментальні дослідження своїм результатом мають узагальнюючі концепції, які підводять підсумки теоретичних і практичних систем на прогностичній основі. Прикладні або методичні дослідження - це роботи, спрямовані на поглиблене вивчення окремих аспектів педагогічного процесу, розкриття закономірностей педагогічної практики; розкриття конкретних науково-практичних рекомендацій, що ґрунтуються на вже відомих теоретичних положеннях.

Будь-яке педагогічне дослідження передбачає визначення загальноприйнятих методологічних параметрів: проблеми, теми, об'єкта, предмета, мети, завдань, гіпотези дослідження. Основними критеріями якості педагогічного дослідження є критерії актуальності, новизни, теоретичної і практичної значимості.

Програма дослідження, як правило, має два розділи: методологічний і процедурний. Перший містить обґрунтування актуальності теми, проблеми, визначення об'єкта, предмета, мети і завдань, формулювання основних понять (категоріального апарату), попередній системний аналіз об'єкта дослідження і висунення робочої гіпотези. У другому розділі розкривається стратегічний план дослідження, а також основні процедури збору і аналізу первинних даних.

Обґрунтування актуальності містить вказівку на необхідність і своєчасність вивчення і розв'язання проблеми для дальшого розвитку теорії і практики навчання й виховання. Актуальні дослідження дають відповідь на найгостріші питання, відображають соціальний запит суспільства педагогічній науці, виявляють найважливіші суперечності, які мають місце в практиці. Критерій актуальності динамічний, рухливий, залежить від часу врахування конкретних і специфічних обставин. У найзагальнішому вигляді актуальність характеризує ступінь розходження між попитом на наукові ідеї і практичні рекомендації (для задоволення тієї чи іншої потреби) та пропозиціями, які може дати наука і практика в даний час.

Найбільш переконливою основою, що визначає тему дослідження, є соціальне замовлення, яке відображає найгостріші, суспільно значимі проблеми, що потребують невідкладного вирішення. Соціальне замовлення потребує обґрунтування конкретної теми. Найчастіше це аналіз ступеню розробленості проблеми в науці.

Якщо соціальне замовлення випливає з аналізу педагогічної практики, то сама наукова проблема перебуває в іншій площині. Вона виражає основні суперечності, які повинні бути вирішені засобами науки. Вирішення проблеми загалом і є метою дослідження.[5]

Формулювання проблеми обумовлює вибір об'єкта дослідження. Ним може бути педагогічний процес, галузь педагогічної дійсності чи яке-небудь педагогічне відношення, що містить у собі суперечності. Іншими словами, об'єктом може бути все те, що явно чи неявно містить у собі суперечності і породжує проблемну ситуацію. Об'єкт - це частина об'єктивної реальності, те, на що спрямований процес пізнання.

Предмет дослідження - це найсуттєвіші, найхарактерніші з практичної чи теоретичної точки зору властивості, особливості, риси об'єкта, які підлягають безпосередньому аналізу, вивченню.

У відповідності з метою, об'єктом і предметом дослідження визначаються дослідницькі завдання, які, як правило, спрямовані на перевірку гіпотези. Остання - є сукупністю теоретично обґрунтованих припущень, істинність яких потрібно перевірити.

Критерій наукової новизни передбачає оцінку якості завершених досліджень і характеризує нові теоретичні й практичні висновки, закономірності освіти, її структуру й механізм, зміст, принципи і технології, які на даний момент не були відомі і не зафіксовані в педагогічній літературі.

Новизна дослідження може мати як теоретичне, так і практичне значення. Теоретичне значення дослідження полягає в створенні концепції, підтвердженні гіпотези, виявленні закономірності, методу, моделі, вияву проблеми, тенденції, напрямку.

Практична значимість дослідження полягає в підготовці пропозицій, рекомендацій і т.п. Критерії новизни, теоретичної і практичної значимості змінюються в залежності від типу досліджень, вони залежать також від часу отримання нового знання.

Логіка і динаміка дослідницького пошуку передбачає реалізацію ряду станів: емпіричного, гіпотетичного, експериментально-теоретичного, прогностичного.

На емпіричному етапі отримують функціональне уявлення про етапи дослідження, виявляють суперечності між реальною освітньою практикою, рівнем наукових знань і потребою осягнути сутність явищ, формулюють наукову проблему. Основним результатом емпіричного аналізу є гіпотеза дослідження, як система провідних припущень, правомірність яких потребує перевірки і підтвердження її попередньої концепції дослідження.

Гіпотетичний етап спрямований на розв'язання суперечностей між фактичними уявленнями про об'єкт дослідження і необхідністю осягнути його сутність. Він створює умови для переходу від емпіричного рівня дослідження до теоретичного (або експериментально-теоретичного).

Теоретичний етап пов'язаний з подоланням суперечностей між функціональними і гіпотетичними уявленнями про об'єкт дослідження і необхідністю системних уявлень про нього.

Створення теорії дозволяє перейти до прогностичного етапу, який потребує розв'язання суперечностей між отриманими уявленнями про об'єкт дослідження як про цілісне утворення і необхідністю передбачати його розвиток у нових умовах.[8]

1.3 Особливості та види критеріїв ефективності науково-педагогічного дослідження

Критерій (від лат. critзrium, яке зводиться до грец. чсйфЮсйпн - здатність розрізнення; засіб судження, мірило, пов'язаного з грец. чсйнщ - розділяю, розрізняю) - мірило, вимоги, випробування для визначення або оцінки людини, предмета, явища; ознака, взята за основу класифікації[13]

Критерій - ознака на основі якої формується оцінка якості об'єкта чи процесу,мірило такої оцінки. Напр.,критерій ефективності характеризує рівень ефективності системи,а критерій оптимальності - те на скільки система наближена до оптимального стану.

Головними критеріями ефективності науково-педагогічного дослідження є отримання нового наукового результату, збагачення теоретичних знань, які сприяють удосконаленню процесу виховання, навчання й розвитку дітей, дають змогу ефективно та якісно вирішувати конкретні навчально-виховні завдання [2].

Результати науково-педагогічних досліджень повинні відповідати таким вимогам: суспільна актуальність, наукова новизна, теоретична і практична значущість, наукова об'єктивність і достовірність, доступність висновків і рекомендацій для використання їх в інших конкретних наукових дослідженнях або в практичній діяльності; визначення міри, меж і умов ефективного застосування отриманих результатів. Розпочинаючи педагогічне дослідження, важливо з'ясувати його вихідні положення, а саме: актуальність проблеми, об'єкт, предмет, мету, гіпотезу та завдання дослідження. При цьому виходять з того, що проблема дослідження в широкому значенні - складне теоретичне або практичне питання, яке потребує вивчення та вирішення. Тому вона має бути відображена насамперед у темі дослідження.

Об'єкт дослідження - частина об'єктивної реальності, яка на цьому етапі стає предметом практичної й теоретичної діяльності людини як соціальної істоти (суб'єкта). Об'єктами педагогічних досліджень можуть бути діяльність педагогів, учнів, педагогічні стосунки між суб'єктом і об'єктом навчально-виховної роботи, особистістю та колективом, між вихованням і самовихованням, організація пізнавальної діяльності учнів, навчально-виховний процес тощо.

Предмет дослідження - зафіксовані в досвіді, включені в процес практичної діяльності людини сторони, якості та відносини досліджуваного об'єкта з певною метою за даних умов.

Мета дослідження - ціль, яку поставив перед собою дослідник.

Гіпотеза дослідження - наукове передбачення його результатів.

Завдання дослідження - його конкретизована мета.

Організовуючи дослідження конкретної педагогічної проблеми, дотримуються певної послідовності, а саме: визначення проблеми дослідження, яка має актуальне, життєве значення; грунтовне, всебічне і глибоке вивчення встановлених наукою фактів, положень, висновків; вивчення шкільної практики; формулювання гіпотези, тобто наукового припущення, ймовірного висновку з дослідження; здійснення експериментальної роботи; вивчення передового досвіду; зіставлення експериментальних даних з масовою практикою. узагальнення результатів дослідження, формулювання наукових висновків, доведення або спростування гіпотези. оформлення результатів дослідження, їх упровадження в життя. У процесі педагогічного дослідження, організованого з метою отримання нових фактів, використовують систему методів науково-педагогічного дослідження.

Метод науково-педагогічного дослідження - шлях вивчення й опанування складними психолого-педагогічними процесами формування особистості, встановлення об'єктивної закономірності виховання і навчання. Організовуючи дослідження, необхідно оптимально поєднувати комплекс методів, маючи на увазі, що таке поєднання покликане забезпечити отримання різнобічних відомостей про розвиток особистості, колективу або іншого об'єкта виховання чи навчання, а використовувані методи повинні забезпечити одночасне вивчення діяльності, спілкування та інформованості особистості [1].

Процес і результати науково-педагогічного дослідження фіксуються багатьма способами. Для цього вироблено певні типи документації: анкети, плани спостереження, здійснення педагогічних експериментів, втілення результатів дослідження в практику, магнітофонні записи, фотокартки, кінострічки; протоколи обговорення уроків, виховних заходів та ін.; конспекти опрацьованої літератури, архівних матеріалів; описи досвіду роботи шкіл та інших виховних закладів; статистичні дані, математичні обчислення.

У побутовій мові ми іноді говоримо “критерій”, розуміючи головний параметр. Але це тому, що в побутовій мові взагалі випускається велика частина умов і обмежень, оскільки вони вважаються відомими обом співрозмовникам. У методиках оцінювання результатів наукових досліджень це не допускається, бо для більшості запропонованих параметрів навряд чи може бути критерієм оцінки їхня мак-симізація.[9]

Проблема оцінювання ефективності і якості виконаних досліджень грунтовно обговорювалася в 70-80-х роках на всесоюзних методологічних семінарах з педагогіки. Пропонувалося визначати цінність наукового дослідження за його результатами, маючи на увазі впровадження відповідної розробки в навчально-виховний процес. Однак ця пропозиція є спірною, оскільки результати не всіх досліджень негайно дістають путівку в життя, а в ряді випадків і не мають на меті безпосередньо практичний вихід. Не один раз уносилися пропозиції враховувати кількість посилань на конкретні результати наукових досліджень. Безперечно, що чим більше спеціалісти цієї галузі знань посилаються в своїх працях на якийсь конкретний результат дослідження, тим він, мабуть, заслуговує вищої оцінки. Однак і цей підхід до оцінювання наукових результатів має ряд недоліків. По-перше, потрібен більш чи менш тривалий час для появи посилань. По-друге, ці посилання можуть розкривати ставлення до цитованого дослідження чи його автора, що вимагає спеціального аналізу посилань. Є й інші заперечення. Зокрема, чи завжди правомірно негативно оцінювати результат дослідження, якщо певний час на нього не посилалися.

Сьогодні одним з головних критеріїв якості виконаного дослідження й ефективності роботи науковців є кількість публікацій. Саме цей критерій фігурує в звітах, враховується при проведенні атестації, конкурсів, на загальних зборах АПН України. Однак за своєю науковою цінністю (за якістю!) публікації далеко не однакові, їх кількість не відображає внеску науковця в науку і практику. Вони є лише показниками активності дослідника, підтверджують його причетність до наукового співтовариства. Судити про якість виконаного дослідження і про ефективність роботи дослідника за кількістю статей і їх обсягом - процедура елементарна, яка не вимагає роздумів. Однак це не вихід із становища, бо кількість публікацій і їх обсяг не відображають “цінності” результатів дослідження.[10]



Висновки

Отже можна зробити такі висновки.

Дослідження у галузі педагогіки - це процес і результат наукової діяльності, спрямованої на отримання нових знань про закономірності освіти, виховання, їх структуру і механізм, зміст, принципи і технології. Воно покликане пояснювати і передбачати педагогічні факти і явища.

Головні критерії ефективності науково-педагогічного дослідження це:

- отримання нового наукового результату;

- збагачення теоретичних знань, покликаних сприяти удосконаленню процесу виховання, навчання й розвитку дітей;

- ефективне та якісне вирішення конкретних навчально-виховних завдань.

Результати науково-педагогічних досліджень повинні відповідати таким вимогам, як суспільна актуальність, наукова новизна, теоретична і практична значущість, наукова об'єктивність і достовірність, доступність висновків і рекомендацій для використання їх в інших конкретних наукових дослідженнях або в практичній діяльності, з'ясування міри, меж і умов ефективного використання отриманих результатів.

Необхідність аналізу й оцінювання тенденцій розвитку науки, якості виконання досліджень зумовлюється і самою складністю розвитку науки, його суперечливістю, і наявністю численних точок зору, різних наукових шкіл і підходів.

У побутовій мові ми іноді говоримо “критерій”, розуміючи головний параметр. Але це тому, що в побутовій мові взагалі випускається велика частина умов і обмежень, оскільки вони вважаються відомими обом співрозмовникам. У методиках оцінювання результатів наукових досліджень це не допускається, бо для більшості запропонованих параметрів навряд чи може бути критерієм оцінки їхня максимізація.

Проблема оцінювання ефективності і якості виконаних досліджень грунтовно обговорювалася в 70-80-х роках на всесоюзних методологічних семінарах з педагогіки. Пропонувалося визначати цінність наукового дослідження за його результатами, маючи на увазі впровадження відповідної розробки в навчально-виховний процес. Однак ця пропозиція є спірною, оскільки результати не всіх досліджень негайно дістають путівку в життя, а в ряді випадків і не мають на меті безпосередньо практичний вихід. Не один раз уносилися пропозиції враховувати кількість посилань на конкретні результати наукових досліджень. Безперечно, що чим більше спеціалісти цієї галузі знань посилаються в своїх працях на якийсь конкретний результат дослідження, тим він, мабуть, заслуговує вищої оцінки. Однак і цей підхід до оцінювання наукових результатів має ряд недоліків. По-перше, потрібен більш чи менш тривалий час для появи посилань. По-друге, ці посилання можуть розкривати ставлення до цитованого дослідження чи його автора, що вимагає спеціального аналізу посилань. Є й інші заперечення. Зокрема, чи завжди правомірно негативно оцінювати результат дослідження, якщо певний час на нього не посилалися.



Список використаних джерел

1. Бабанский Ю. К. Проблемы повышения эффективности педагогических исследований. - М., 1982.

2. Баскаков А.Я., Туленков Н.В. Методология научного исследования: Учебное пособие. - К: МАУП, 2004. -216 с.

3. Бережнова Е. В. Краевский В. В. Основы учебно-исследовательской деятельности студентов: Учебник для студентов средних учебных заведений. - Изд. 2-е / 3-е, стереотип. / 4-е, стереотип.- М.: Издательский центр «Академия», 2008. - 128 c.

4. Білуха М.Т. Методологія наукових досліджень: Підручник. - К.: АБУ,

5. В. О. Коломієць. Як виконувати курсову роботу? - К.: Вища школа, 20003. - 69 с.

6. Кринецкий И. И. Основы научных исследований: Учеб. пособие для вузов.- Киев. - Одесса: Высшая школа, 1981. - 208 с.

7. Крутов В.И., Грушко И. М., Попов В. В. Основы научных исследовании: Учеб. для техн. вузов. - М.: Высшая школа, 1989. - 400 c.

8. Крушельницька О.В. Методологія та організація наукових досліджень: навч. посібник. / О.В. Крушельницька. - К.: Кондор, 2006. - 204 с.

9. Кустовська О. В. Методологія системного підходу та наукових досліджень: Курс лекцій. - Тернопіль: Економічна думка, 2005. - 124 с.

10. Рудницька О.П., Болгарський А.Г., Свистєльнікова Т.Ю. Основи педагогічних досліджень. - К., 1998.

11. Фіцула М.М. Педагогіка: Навч. посіб. для ст-ів вищих пед. закл. освіти. - К., 2001.

12. Шейко В.М. Організація та методика науково-дослідницької діяльності: підруч. /В.М. Шейко, Н.М. Кушнаренко. - К. : Знання, 2008. - 310с.

13. http://uk.wikipedia.org/wiki

Размещено на Allbest.ru

...