Проблема, над якою я працюю: "Особливості аналізу художнього твору різними шляхами".

Актуальність полягає в тому, що основне завдання сучасної літературної освіти - це формування уважного читача з розвинутими творчими, розумовими, пізнавальними здібностями, який у процесі роботи над твором, максимально зможе наближаючись до авторського задуму, готовий до критичної, виваженої оцінки, обстоювання власної думки, при цьому врівноваживши у своїй свідомості інші точки зору на предмет обговорення.

Об'єкт дослідження: шляхи аналізу художнього твору на уроках світової літератури. Предмет дослідження - аналіз художнього твору.

Ця робота ділиться на два розділи. У першому розділі мова йдеться про види, шляхи, прийоми аналізу художнього твору. Розкрита повна структура розбору твору. Кожен із шляхів розглянуто окремо та детально.

Другий розділ присвячений саме розробкам уроків із світової літератури. У цьому розділі показано на прикладі уроків, де і як можна застосовувати різні методи, шляхи і прийоми аналізу художнього твору.

Аналіз художнього твору - це уявна операція над твором, яка передбачає членування його на частини (складники змісту і форми), виділення певних частин, дослідження їхніх особливостей, визначення місця й функціональної ролі в загальній системі твору, встановлення характеру взаємодії з іншими його частинами.

Художній твір є безкінечно складною структурою, цілісною системою із власними процесами та відносинами, типами зв'язку та взаємозв'язку, які загалом можна назвати художність. Ідеалом для кожного автора є повна відповідність створеної художньої побудови з тим, що було заплановано письменницьким образним мисленням. Ця гармонія досягається шляхом нелегкої творчої праці.

Розділ 1. Особливості аналізу художнього твору

1.1 Види аналізу художнього твору

Використовуючи аналіз "Услід за автором", учитель на етапі підготовки до уроку прочитує текст, ділить його на логічно завершені змістові частини та складає до кожної з них систему запитань, спрямовану на аналіз твору в єдності форми та змісту. Якщо твір невеликий за обсягом, кожна частина зачитується у класі, після чого проводиться аналіз методом евристичної бесіди. Якщо твір великий за обсягом, то на уроці аналізуються частини, які містять ключові епізоди, інші прочитуються вдома, а в класі аналізуються через систему запитань, підготовлених учителем.

Отже, тема, ідейно-художня цінність, образи та інші компоненти, що становлять цілісність естетичної структури твору, осмислюються учнями з огляду на розвиток сюжету, що, безперечно, потребує уважного, вдумливого читання, глибокого розуміння прочитаного, а це, у свою чергу, сприяє формуванню навичок відчуття стилю автора, його мови, поетики художнього твору в цілому. Переваги такого шляху аналізу (за В. Маранцманом) полягають у природності порядку розбору, який повторює на складнішій основі процес читання, стеження за розвитком думки автора, а також емоційність, що виникає під час співпереживання у класі та розгляд твору у взаємодії форми і змісту.

Пообразний шлях аналізу.

Як свідчить досвід, у шкільній практиці частіше використовується пообразний шлях аналізу літературного твору. Це зрозуміло, бо в центрі кожного художнього твору є образ або образи людей, тварин, речей чи інших істот, створених фантазією автора.

Саме цей шлях аналізу сприяє утвердженню погляду на літературу як людинознавство, що ставить перед читачами важливі для кожної особистості питання морального характеру, естетичного та соціального спрямування: Хто я? Яке моє місце в цьому світі? Що таке добро, а що таке зло? Як пізнати себе, навколишній світ? Тобто - це ті проблеми, над якими завжди замислюється молоде покоління. Сучасні школярі-старшокласники - не виняток у цьому загальнолюдському процесі пошуків себе.

Однак можна погодитися і з наріканнями, викликаними традиційним пообразним аналізом, оскільки він здебільшого зводився до поділу на позитивних та негативних героїв, і навіть цей поділ був чітко визначений у підручниках та методичних посібниках.

Проблемно-тематичний шлях аналізу.

Пошуки ефективних видів роботи, які активізували б творчість учня, здійснювали відомі педагоги (Я.А. Коменський, Й. - Г. Песталоцці, А. Дістервег, К. Ушинський, О. Матюшкін та багато інших), психологи (С. Рубінштейн, О. Леонтьєв, Д. Богоявленський, Н. Менчинська), дидактики (Ю. Бабанський, М. Скаткін та ін.). До таких пошуків вдавалися й методисти, розробляючи ідеї, пов'язані з проблемним навчанням (В. Стоюнін, В. Острогорський, В. Водовозов, Т. Бугайко, В. Маранцман, А. Ситченко та ін.).

Готуючись до реалізації проблемно-тематичного шляху аналізу, необхідно з'ясувати лексичне значення слів та словосполучень: проблема, проблемне запитання, проблемне завдання, проблемна ситуація. Без усвідомлення цього не буде зрозумілим ланцюжок методичної роботи вчителя:

від визначення проблем до проблемних запитань;

від проблемних запитань до проблемної ситуації;

від проблемної ситуації до проблемних завдань;

від проблемних завдань до пошукової роботи, спрямованої на виявлення напрямів розв'язання визначених проблем.

Комбінований шлях аналізу.

Цей шлях аналізу передбачає використання двох чи більше варіантів послідовностей під час дослідження літературно-художнього твору, яких саме - визначає учитель. Застосовуючи будь-який відомий шлях аналізу художнього твору світової літератури, вчитель розглядає генетичні зв'язки (між різними літературними явищами, пов'язаними своїм походженням: теми, сюжети, мотиви; роди, жанри, жанрові різновиди; складові літературного твору або літературного процесу) або ж контактні (між письменниками, школами, течіями, літературами) з використанням прийому порівняння.

Дослідницький метод застосовується, щоб навчити учнів науково розглядати художній твір, аналізувати, ретельно студіювати.

Сама ідея дослідження як методу навчання налічує дві з половиною тисячі років і належить відомому давньогрецькому філософу Сократу. Свій метод він назвав майєвтикою (що грецькою означає повивальне мистецтво). Дослідницький метод взаємодіє з евристичним, але під час його застосування домінує самостійна робота учнів порівняно з іншими видами діяльності. Цей метод, як і всі інші, вважається навчальним. Від учнів не чекають наукових відкриттів, хоча окремі випадки можуть траплятися у світовій практиці. В середніх класах учитель застосовує лише окремі елементи цього методу, що допомагають виконати пропедевтичну роботу. Всебічне застосування дослідницького методу передбачається у старших класах, коли для стимулювання навчальної діяльності залучаються всі його прийоми. Критичне опанування художніх творів, наукових або науково-популярних книжок та статей у процесі роботи над певною темою набуває характеру дослідження.

1.3 Прийоми шкільного аналізу художнього твору

емоційний (аналіз має викликати в учнів безпосередній інтерес до твору, емоційне враження, сприяти створенню атмосфери зацікавленості тощо);

пізнавальний (з допомогою аналізу твору вчитель знайомить учнів з особливостями життя, культури, літератури того чи іншого народу, творчою манерою митця, художньою своєрідністю тексту та інше);

виховний (будь-який аналіз має сприяти формуванню моральних якостей учнів, їх естетичного смаку, розвитку творчих здібностей, забезпечувати особистісне зорієнтоване навчання).

Шкільний аналіз будується на літературознавчих і специфічних прийомах роботи з художнім текстом. Прийоми аналізу - це засоби осмислення художнього твору. Арсенал шкільних прийомів роботи з літературним твором досить різноманітній:

постановка запитань для тексту;

уміння виділяти головне і другорядне;

складання плану, конспекту, тез;

уміння підбирати цитати;

різні види коментарів;

переказ тексту;

зіставлення різних редакцій твору;

порівняння головних героїв з прототипами;

усне словесне малювання;

інсценування;

виразне читання;

складання кіносценаріїв;

зіставлення текстів з творами інших видів мистецтва.

Правильна організація методичної роботи в процесі аналізу художнього твору на уроці сприяє ознайомленню учнів із фундаментальними цінностями світової художньої культури, розширенню їхніх філологічних знань та художньо-культурної ерудиції, оволодінню методикою аналізу художнього твору на високому літературознавчому рівні в широкому культурологічному контексті, розвитку читацької компетентності та світоглядних орієнтацій.

1.4 Творчі роботи учнів

Що вам відомо про написання повісті "Старий і море"? (учні 1-ої групи підготували повідомлення та презентацію)

(Ще 1936 р.Е. Хемінгуей надрукував у журналі "Есквайр" нарис "Блакитна вода", де розповів про те, як один старий рибалка, доклавши майже героїчних зусиль, спіймав велетенського марлина. Втім, похвалитися своєю здобиччю йому не вдалося, оскільки на рибину напали акули. Коли старого знайшли у морі, від марлина залишився майже один кістяк. У розпачі рибалка ридав. 1950 р. Хемінгуей повернувся до цього сюжету, поклавши його в основу художнього твору. Так виникла повість, що згодом дістала назву "Старий і море"…).

Що таке притча? Чому повість Хемінгуея називають притчею?

(Притча - це алегоричний твір повчального характеру, насичений моральним або філософським змістом та символічними образами. Для притчі характерна відсутність розвинутого сюжетного руху…

Притча ґрунтується на побутовому сюжеті, який набув символічного, узагальнюючого значення, що надає їй дидактичного характеру. Притча завжди повчає. І це повчання, як і сюжет, має позачасовий, вселюдський, всеохоплюючий сенс. Можна згадати біблійні притчі, наприклад, притчу про сіяча (Євангеліє від Матвія: 13, 4-23). Алегоричний зміст притчі, як правило, дістає однозначне і канонічне тлумачення безпосередньо у Біблії. Хемінгуей бере від біблійної притчі і повільний розвиток сюжету, і побутову основу оповіді, і її узагальнюючий смисл, і алегоричність, і конкретність, і поєднання сьогоденного та вічного, особистого та всесвітнього. Однак письменник не тлумачить змісту притчі.)

Яке ваше перше враження про повість?

2. Слово вчителя

На перший погляд, сюжет повісті-притчі Ернеста Хемінгуея "Старий і море" не складний. Старий рибалка Сантьяго вирушає далеко у відкрите море. Йому поталанило: він упіймав рибу, але вона настільки велика і дужа, що старому доводиться довго і тяжко змагатися, щоб перемогти її. А на зворотному шляху акули обгризли рибу, і старий приплив до берега лише з її скелетом. Поєдинок завершено. Але чи є в ньому переможець? І якщо є, то хто саме? І взагалі, про що ця повість? Про двобій людини і риби? Чи про гармонію людини і природи? Про силу чи безсилля людини? Про людську мудрість чи про людське безумство? А, можливо, про трагедію самотності у світі, в якому роз'єднаність людей, відчуженість людини від суспільства і навколишньої природи сприймається як норма? І в чому, врешті, пафос повісті? В утвердженні сили людини чи, навпаки, її безсилля? У палкому письменницькому заклику до єднання людей чи у констатації їхньої роз'єднаності? Ще багато інших питань викликає твір Хемінгуея, який нагадує притчу…

3. Проблематика твору (учні 2-ої групи підготували публікацію).

Які проблеми порушує автор у повісті?

Людина і природа. Людина і самотність. Людина і суспільство. Людина і світ. Людина і всесвіт.

Яким постає перед читачем образ Сантьяго?

("Сам старий був худий, виснажений, із темними плямами від "нешкідливого нашкірного раку", який виникає під впливом сонячних променів. На руках виднілися шрами віджилки, яка порізала йому шкіру, коли він тягнув великих риб. Але шрами ті були старі, "як шпари у безводній пустелі". Усе у нього було старе, крім очей, які мали колір моря, "веселі очі людини, яка не здається".)

Яким постає море у повісті?

(Море у Хемінгуея - це досить складний світ, в якому є свої особливості життя, свої закони. Воно прекрасне, безкінечне і вічне. Воно прекрасне і одночасно небезпечне. У старого до моря особливе ставлення: "Він завжди подумки називав море la mar, як кажуть по-іспанському ті, хто його любить. І хоч іноді згадують його лихим словом, проте завжди говорять про нього як про жінку…)

Як старий ставиться до великої риби?

(Двоїсті взаємини людини та природи найповніше розкриваються у ставленні старого до рибини. Він сприймає її як серйозного, гідного суперника, в екстремальному змаганні з яким він має або загинути, або перемогти. Однак при цьому душа Сантьяго вільна від ненависті, агресивності, страху чи зухвалості. Навпаки, він захоплено милується грацією та міццю своєї рибини. Він не просто закоханий у це дивовижне створіння природи, а й відчуває до нього щире співчуття…)

Як автор описує велику рибу, яку впіймав старий? Порівняйте опис рибини в тексті та в фрагменті художнього фільму за повістю "Старий і море".

("Та рибина справді була така велика, і коли, закінчуючи це коло, вона піднялася до поверхні всього за тридцять ярдів від човна, старий побачив над водою її хвіст. Він був вищий за лезо найбільшої коси, відхилений назад, і на тлі темної води здавався ледь забарвленим у бузковий колір")

Як автор зображує протистояння людини і моря, його стихії?

(Письменник змальовує драматичне протистояння людини та природи. Саме у цьому полягає зміст двобою рибалки з рибиною та його битви з акулами. У цій боротьбі старий виявляє непоказовий героїзм: раз у раз він гідно витримує нерівні бої за обставин, що загрожують йому загибеллю. У загальному філософському контексті повісті його протистояння рибині та акулам набуває характеру боротьби з "лихою долею" та з самим собою - тобто зі своєю старістю, неміччю, фізичним болем, сумнівами та відчаєм. Ця боротьба має своєю надметою ствердження моральної сили людського "я":". я покажу їй (рибині), - подумки каже Сантьяго, - на що здатна людина й що вона може стерпіти".)

Ким, на вашу думку, є старий - переможцем чи переможеним?

(За логікою сюжету повісті перемога старого обертається на поразку: від рибини, здобутої ціною неймовірних зусиль і страждань, залишається лише кістяк, який водночас є і наочним доказом рибальського подвигу героя, і свідченням його фатальної невдачі. Така двозначність підсумків двобою рибалки з його долею підкреслюється двома місткими деталями у фіналі твору: описуючи реакцію оточуючих на рештки здобичі старого, письменник змальовує рибалок, що з подивом вимірюють довгою мотузкою довжину кістяка, а поруч з ними - туристи, які, не уявляючи того, що відбулося, милується лише "досконалою формою" хвоста рибини.)

ІІІ. Підведення підсумків уроку.

Слово вчителя

Історія про те, як рибалка, що упіймав рибину своєї мрії, зміг привезти додому лише її кістяк, на рівні символічного підтексту прочитується також як інакомовна розповідь про одвічні спроби людини досягти своєї життєвої мети.

Ця розповідь вміщує у собі все: і етап тривалого очікування та відчайдушних надій, і важкий, сповнений страждань шлях до мети, і солодку мить її досягнення, і подальше розчарування, коли під досягнутого залишається лише спогад - такий собі "кістяк". З огляду на це тлумачення можна провести паралель між морською пригодою Сантьяго та творчим процесом. Так митець, що працює над головним твором свого життя, щодня витрачаючи сили на боротьбу з внутрішньою та зовнішньою протидією й насолоджуючись хвилинами творчих перемог, по завершенні книжки або картини переживає спустошеність і невдоволеність зробленим (наприклад, відчуття того, що створене ним є лише "кістяком" невичерпно багатої стихії життя або - лише "кістяком" його мрії про досягнення досконалості).

ІV. Домашнє завдання: написати твір-роздум на тему: "Людину можна знищити, але не можна перемогти" за повістю-притчею "Старий і море" Е.М. Хемінгуея.

2.2 Тема: Антуан де Сент-Екзюпері. "Маленький принц" - філософська алегорична казка-притча

І. Організаційний момент.

ІІ. Оголошення теми, мети уроку.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

1. Вступне слово вчителя

Антуан де Сент-Екзюпері - видатний французький письменник та льотчик. Це справжній романтик, який мав велике серце і дитяче щире сприйняття світу. Всі, хто прочитав казку-притчу "Маленький принц" Антуана де Сент-Екзюпері, знають, як відповідає творчості епіграф до нашого уроку.

2. Повідомлення про письменника

Аристократ за походженням, син графа Антуан народився 29 червня 1900 року. Після смерті батька хлопчик з мамою переїхав до родового замку її родини на березі Середземного моря. Навчався в єзуїтському коледжі, потім продовжив навчання в Парижі…

3. Створення казки-притчі "Маленький принц"

Казка "Маленький принц" сворена у найтяжчий для письменника час, коли він перебував у вимушеній еміграції в США, але дуже рвався на фронт. Під кінець 1942 року видавництво замовляє Сент-Екзюпері різдвяну історію для дітей. Сент-Екзюпері написав дуже відмінну від попередніх книжку під назвою "Маленький принц", яку сам ілюстрував…

4. Бесіда:

Хто вже прочитав казку-притчу "Маленький принц"?

Яке ва ваше перше враження від твору "Маленький принц"?

Чому складно сприймається текст для вашого віку?

Як твір перегукується з епіграфом до уроку?

Чим близькі льотчик і Маленький принц?

ІV. Закріплення вивченого матеріалу

1. Слово вчителя.

"Маленький принц" - це художній підсумок морально-естетичних шукань творця в період найбільшої біди для людства - в роки другої світової війни. Твір має циклічну композицію: це подорож від дому і додому головних героїв твору - Маленького принца і льотчика, який зазнав аварії в центрі Сахари, де й перетнулися їхні шляхи. Маленький принц - шляхетний самотній герой, який шукає відповідей на свої внутрішні питання, подорожуючи Всесвітом…

2. Читання і коментування твору "Маленький принц".

Хто зустрівся хлопчикові в пустелі? (льотчик)

Кого попросив намалювати хлопчик? (баранця)

Чому Маленькому принцу найбільше сподобався останній малюнок? (у дітей добре розвинена уява, тому хлопчик легко уявив баранця в ящику)

Які афоризми ви помітили на початку твору?

(Якщо йти прямо перед собою, куди очі дивляться, то далеко не зайдеш.

Прибрався сам уранці - ретельно прибери і свою планету)

3. Словникова робота

За жанром це філософська алегорична казка-притча, вона порушує найважливіші людські проблеми - сенсу буття, дружби, кохання, відповідальності.

Примтча - повчальна алегорична оповідь, в якій хронологічно послідовне зображення подій і пригод у художньому творі підпорядковане моралізаційній частині твору.

Морбль - система поглядів, уявлень, норм та оцінок, що регулюють поведінку людей у суспільстві.

Алегомрія - зображення абстрактної ідеї (поняття) за допомогою образу. Зв'язок між значенням і образом встановлюється за подібністю.

V. Підведення підсумків

Отже, світи дорослих і дітей часто бувають дуже різними, тому вони не завжди розуміють один одного. Іноді дорослі руйнують у дітей віру в себе, в свої сили. Дорослі забувають, що вони були колись дітьми, втрачають свою уяву, фантазію.

VI. Домашнє завдання. Прочитати казку-притчу "Маленький принц" А. де Сент-Екзюпері. Виписати в зошити цитати з тексту, що стали афоризмами.

Висновок