Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Іноземна мова є важливим засобом міжкультурного спілкування, вона сприяє вербальному порозумінню громадян різних країн, забезпечує такий рівень їхнього культурного розвитку, який дозволяє вільно орієнтуватись й комфортно почуватись в тій чи іншій країні, мова якої вивчається. У зв'язку із цим стає актуальною позиція, за якої здатність зрозуміти представника іншої культури залежить не тільки від правильного використання мовних одиниць, але й від особливих умінь розуміти норми його культури, у тому числі мовленнєвої поведінки у різноманітних ситуаціях спілкування. Це зобов'язує розглядати іноземну мову не лише як засіб міжкультурного спілкування, але і як своєрідний інструмент пізнання іншої культури та пропаганди власної, що сприяє духовному взаємозбагаченню, підвищує роль гуманітарної освіти.

Важливим успіхом вивчення польської мови є розуміння того, що мова найкраще засвоюється тоді, коли учням пропонується індивідуальна методична увага й участь, які ґрунтуються на аналізі особистісних навчальних потреб і відповідальності, забезпечення навчального процесу видами та типами діяльності, що сприяють використанню мови. Основною метою вчителя, під час проведення уроку, є формування в учнів комунікативної компетенції, що означає оволодіння мовою як засобом міжкультурного спілкування.

В наш час інтерактивність набуває все більш вагомого значення. Інтерактивне навчання змінює звичні форми навчання на діалогові, основані на взаємодії та взаєморозумінні. Використання прийомів інтерактивного навчання в практиці та досвіді роботи з різними по рівню розвитку учнями переконують в тому, що ці форми при їх систематичному застосуванні, дійсно дозволяють кожному учню відчувати себе в «контексті» спільної роботи, формують комунікативну готовність до спілкування в малій групі, сприяють розвитку особистісної рефлексії, діють на становлення активної позиції у навчальній діяльності.

Отже, інформаційно-комунікативні технології - це сукупність методів, засобів і прийомів, що використовуються для добору, опрацювання, зберігання, подання, передавання різноманітних даних і матеріалів, необхідних для підвищення ефективності різних видів діяльності [16; 29].

При відборі сучасних методів навчання необхідно враховувати наступні критерії, відповідно до яких використані методи повинні:

§ створювати атмосферу, в якій учень почуває себе вільно і комфортно; стимулювати його інтереси, розвивати бажання практичного вживання іноземної мови;

§ заохочувати учня в цілому;

§ стимулювати його мовні, творчі здібності;

§ активізувати учня, роблячи його головною діючою персоною в навчальному процесі, активно взаємодіючою з іншими учасниками цього процесу;

§ навчити учня працювати над мовою самостійно на рівні його фізичних, інтелектуальних і емоційних можливостей - одночасно забезпечити диференціацію і індивідуалізацію навчального процесу;

§ передбачити різні роботи в авдиторії: індивідуальну, групову, колективну, в певній мірі, стимулюючи активність учнів, їх самостійність, творчість.

На сучасному етапі в Україні поширюється використання автоматизованих навчальних курсів вивчення іноземних мов. Але варто використовувати їх лише як допоміжний засіб у викладанні іноземної мови. Особливо корисним є їх використання на етапі ознайомлення учнів з новим мовним матеріалом, новими зразками, а також на етапі тренування. Учні мають можливість:

§ тренувати правопис;

§ вивчати лексичний матеріал;

§ удосконалювати розуміння аудіотексту;

§ розвивати техніку читання;

§ вивчати граматику;

§ тренувати вимову [20; 136].

Актуальність даного дослідження визначає поступову зміну традиційних методів навчання на інтерактивні.

Об'єктом дослідження є інтерактивні методи навчання на сучасному етапі вивчення польської мови.

Предметом дослідження є використання інтерактивних методів.

Мета роботи полягає в дослідженні сучасних методів викладання польської мови.

Згідно з метою поставлені такі завдання:

розглянути головні принципи системного підходу;

ознайомитись із різними методами навчання, поняттям «інтерактивної» гри;

використання сучасних технологій на уроках польської мови.



Розділ 1. Головні принципи системного підходу

1.1 Системний підхід

Поняття «система» походить від грецького - ціле. За визначенням філософського словника система - це об'єднання деякого розмаїття в єдине й чітко поділене ціле, елементи якого стосовно до цілого та інших частин займають відповідні їм місця [1; 3-4].

Системний підхід - являє собою створену на базі багатовікового досвіду людства концепцію рішення завдань, що слабо формалізуються, мають більшу кількість факторів, які треба враховувати при їх рішенні в умовах відсутності достатньої й достовірної інформації про них. Системний підхід дозволяє виявити й дослідити ті елементи системи, діяльність яких знаходиться не на належному рівні, нейтралізувати внутрішні і зовнішні впливи з метою утримання функціонування системи у визначеному стані [1; 5-8]. польська мова інтерактивна гра

В узагальненому вигляді можна сформулювати такі головні принципи системного підходу:

проблеми, завдання, сукупності сил і засобів, що їх вирішують, уявляються у вигляді системи;

кожна система є підсистемою іншої, більш складної системи, яка впливає на меншу (і навпаки). Так урок є елементом системи загального курсу викладання базової дисципліни, а той в свою чергу є елементом системи загальної освіти школяра;

система має ієрархічну структуру, елементами і зв'язками якої не можна нехтувати;

система як ціле набуває властивостей, що відсутні у її частин.

Навчальний процес являє собою складну соціально-педагогічну систему, елементами якої є цілі, зміст, методи, форми, результат навчання та учасники навчального процесу (вчитель та учні). Якщо вносяться активні зміни у функціонування якого-небудь елемента - це відчуває вся система. У педагогічній практиці відомі приклади, коли з'являлися й згасали окремі інновації, так як при цьому не відбувалося змін в інших елементах систем (згадаємо, наприклад педагогів-новаторів з їх специфічними методиками та технологіями навчання, які не знайшли широкого розповсюдження). Тому оновлення навчального процесу повинно відбуватися в усіх його складових.

1.2 Методи навчання

Оскільки термін «метод» має різне тлумачення, домовимось вкладати в це поняття єдність принципів навчання і таких глобальних компонентів методики як мета, зміст, технологія та засоби навчання іноземних мов. Кожен метод має властиві йому позитивні та негативні сторони і за певних умов має свою об'єктивну цінність. Проте у всі часи методи, що використовувались в різних навчальних закладах, перебували в найбезпосереднішій залежності від соціального замовлення суспільства, яке впливало на мету і зміст навчання польської мови [12].

Нині перед кожним учителем постала проблема: як навчати дітей. Проблема методів навчання найбільш дискусійна і при визначенні суті методів, і при намаганні дати їм чітку класифікацію. Щоб забезпечити учня міцними знаннями, слід надати вчителеві право на вибір методів навчання та організації навчально-виховного процесу.

Метод навчання - це впорядковано організована взаємодія вчителя і учнів, яка веде до досягнення мети навчально-виховного процесу [4; 24-31].

Наведемо наступні приклади методів навчання:

Пояснювально-ілюстративний метод.

Первісним способом засвоєння нової інформації є сприйняття, повідомлення сприйнятого та запам'ятовування через органи чуття. Це може бути пред'явлення в готовому вигляді об'єкта, що вивчається (або його зображення чи кінофільм); вчитель може сам побудувати розповідь. Його задача - організувати сприйняття. Діяльність учня при цьому полягає у сприйманні, усвідомленні і запам'ятовуванні об'єму одержаної інформації в готовому вигляді.

Репродуктивний (відтворюючий).

Для формування, відпрацювання вмінь та навичок застосовують репродуктивний метод навчання. Сутність його полягає в тому, що вчитель конструює, відбирає завдання, при виконанні яких учні відпрацьовують способи застосування знань. Це може бути пред'явлення одного і того ж завдання, або пред'явлення варіативних завдань, схожих зі зразками. При цьому відпрацьовуються способи практичної та інтелектуальної діяльності - з одного боку, з другого - загальні, міжпредметні знання, предметно-специфічні.

Метод проблемного викладу.

Сутність методу проблемного навчання полягає в тому, «що в процесі рішення учнями спеціально розробленої системи проблем і проблемних задач здійснюється оволодіння досвідом творчої діяльності, активної, творчої, свідомої особистості».

Евристичний метод.

Суть евристичного методу полягає в тому, що вчитель невеличкою підказкою скорочує поле пошуку або розчленовує завдання на під завдання і тим самим, зберігаючи проблемність, полегшує учневі розв'язання проблеми. Тому цей метод одержав назву частково - пошукового. Формами такого методу можуть бути: повідомлення вчителем фактів при самостійно зроблених висновках учнями; вчитель розкриває логіку повідомлення, а учнів просить зробити черговий крок; вчитель поділяє важке завдання на частини, вирішивши які, учень повертається до заданого; евристична бесіда тощо. Цей метод допомагає поелементно навчатися творчому мисленню.

Дослідницький метод.

Сутність дослідницького методу полягає в тому, що «вчитель конструює методичну систему проблем та проблемних задач, адаптує її до конкретної ситуації навчального процесу, пред'являє учням, тим самим управляє їх навчальною діяльністю, а учні, вирішуючи проблеми, забезпечують зрушення в структурі та рівні розумової діяльності, поступово опановуючи процедуру творчості, до того ж засвоюють і методи пізнання». При підготовці до такого уроку вчителю необхідно визначити, по-перше, ідеї, які буде розкривати він, по-друге, ідеї та поняття, які будуть здобувати самі учні.

При застосуванні будь-якого методу використовуються різні джерела - тексти, наочність; практична діяльність; всі засоби навчання дидактичні матеріали, фільми тощо. Вибір методу залежить від характеру змісту матеріалу, що вивчається. В практичній діяльності вчителем використовуються методи навчання відповідно до встановлених цілей та задач уроку. Для розвитку творчих здібностей учнів більш продуктивними є проблемні методи навчання, які ґрунтуються на проблемних ситуаціях, протиріччях і вимагають пошуку невідомих раніше рішень. При такій організації діяльності вчителю на уроці належить роль помічника у визначенні проблеми, її переводу в проблемні задачі та їх вирішення учнями.

За такої організації уроків порушується одна з основних умов процесу мислення - особиста активність учня. І тому перед вчителем постає завдання: як привернути увагу учнів до вивчення матеріалу і тримати їх увагу? Тобто, як забезпечити мотивацію навчальної діяльності дитини? Основна умова цього, як бачимо, - активність та самостійність учня у вивченні матеріалу, уміння думати. Це означає, що учень сам може аналізувати проблему, ставити запитання, планувати шлях розв'язання, перевіряти та оцінювати отримані результати. Учень має бачити, що він не стоїть на місці і це спонукає його до подальшої праці. Для цього вчителю треба створити в класі атмосферу доброзичливості, де учень може проявляти самостійність, не боячись поставити «безглузде» запитання [18].



Розділ 2. Інтерактивні методи навчання

2.1 Поняття інтерактивності та функції інтерактивної гри

Нині приділяють належну увагу інтерактивним методам навчання, в яких процес навчання поєднується із процесом спілкування, а активність школярів перевершує активність учителя. Інтерактивний означає сприятливий тому, щоб взаємодіяти чи знаходитися в режимі бесіди, діалогу з будь-чим (наприклад, комп'ютером) чи з будь-ким (людиною). Значить, інтерактивне навчання - це, перш за все, діалогове навчання, у ході якого здійснюється взаємодія вчителя й учня. Інтерактивне навчання відноситься до педагогічних технологій на основі ефективності управління і організації навчального процесу (як і випереджувальне навчання; і навчання дітей за інтересами; програмоване; колективне; групове навчання) [8; 118-123].

Основна характеристика «інтерактивну» - це спеціальна форма пізнавальної діяльності; навчальний процес організовано так, що практично всі учні заохочені до процесу пізнання, вони мають можливість розуміти й рефлектувати з приводу того, що вони знають і про що думають; має бути атмосфера доброзичливості, взаємопідтримки - форма кооперації та співпраці; на уроці організується індивідуальна, парна, групова робота; застосовуються дослідницькі проекти, рольові ігри, робота з документами, різними джерелами інформації, використовуються творчі форми роботи [13].

Інтерактивними називаються спеціальні засоби й пристрої, які забезпечують безперервну діалогову взаємодію двох сторін. Інакше кажучи, навчання проходить у процесі спільної злагодженої роботи групи учнів та вчителя, під час якої аналізуються, обговорюються та розв'язуються навчальні й професійні завдання.

Принципи інтерактивної роботи:

Одночасна взаємодія - всі учні працюють в один і той же час.

Однакова участь - для виконання завдання кожному учневі дається однаковий час.

Позитивна взаємодія - група виконує завдання при успішній роботі кожного учня.

Індивідуальна відповідальність - при роботі у групі у кожного учня своє завдання [12].

Шляхи інтеграції інтерактивних методів у навчальний процес практично необмежені. До інтерактивних методів навчання слід віднести дискусії, рольові ігри, імітаційні ігри, уроки-панорами, уроки прес-конференції. Під час проведення уроку-семінару або прес-конференції варто підготувати групи до спільної роботи.

Передусім учні проходять тренінг із відпрацювання навичок та культури ведення дискусії, вміння слухати й формувати свої висновки, вважати себе за групу однодумців.

Навчальна група засвоює культуру взаємоузгоджених дій у процесі рольової гри.

Учасники групи засвоюють певний рівень імітаційного моделювання гри.

До особливостей імітаційних ігор належать такі:

учитель очолює гру, але головної ролі не відіграє, він виконує лише функцію організатора гри;

у грі, при взаємодії учнів, створюється навчальна ситуація;

є персоналізація ігрового навчання;

ситуація гри створює найсприятливіші можливості для активного навчання: вона заохочує школяра в пошуку спочатку запитання, а потім й відповіді на нього;

у грі проявляються винахідливість, кмітливість, рішучість її учасників.

Кожна гра має свої особливості, але є індивідуальною в кожному варіанті. У психології гра традиційно розглядається як форма діяльності в умовах ситуаціях, спрямована на відновлення та засвоєння суспільного досвіду, зафіксованого в соціально - закріплених способах, здійснення предметних дій, у предметах науки і культури [14; 22].

Гра - найбільш доступний для дітей вид діяльності, спосіб переробки отриманих із зовнішнього світу вражень. У грі яскраво проявляються особливості мислення та уяви дитини, його емоційність, активність, розвиваюча потреба в спілкуванні. Цікава гра підвищує рівень активності дитини, і він може вирішити більш складну задачу, ніж на занятті. Але це не свідчить про те що всі заняття дитини повинні проходити в формі гри. Діти вчаться самостійно вирішувати ігрові задачі, знаходити кращій спосіб справдити задумане, користуватися своїм знанням, викладати їх словом. Не рідко гра слугує для повідомлення нових знань, для розширення кругозору. З розвитком інтересу до дорослого труда, до суспільного життя, до героїчних подвигів людей у дітей з'являються перші мрії про майбутню професію, прагнення наслідувати улюблених героїв. Це робить гру важливим засобом створення направленості учня. Гра має дуже багато різноманітних функцій, але найголовніші два види: навчальна та виховна [9].

Гра має велике значення для розвитку особистості. Успіх навчальної гри визначається можливостями учасників, а також їхніми віковими особливостями.

Навчальна ділова гра має такі функції:

Розвиваюча - забезпечує під час навчальної діяльності розвиток творчого потенціалу учнів, їх самостійності в оволодінні методами отримання необхідних знань.

Комунікабельна - реалізується через організацію спілкування, регулювання міжособистісних відносин, виникнення механізму саморегуляції поведінки.

Активізуюча - передбачає стимулювання пізнавальних процесів, інтересів, потреб.

Інформаційна - проявляється у спрямованості змісту гри на соціальні, психологічні та методичні проблеми.

Функції інтеграції знань забезпечує міжпредметні зв'язки між курсами загальних об'єктів вивчення [7; 87-89].

Під час проведення інтерактивних ігор активізується творчий потенціал особистості. Свої функції інтерактивна гра виконує ефективно, якщо відповідає таким вимогам:

її змістом є програмний матеріал;

вона застосовується у різноманітних формах;

правильно узгоджується з іншими дидактичними засобами;

забезпечує всебічний розвиток особистості.

Інтерактивна гра починається не тоді, коли учні одержують завдання, а коли їм стає цікаво грати. Це означає, що гра викликає приємні емоції і дає роботу їхньому розуму

2.2 Сучасні технології на уроках польської мови

Технологія навчальної діяльності у парах була вперше запропонована А. Г. Рівіним ще в 1911 році. Було доведено, що діяльність учнів стає ефективною, максимально результативною і в той же час вивільнює час вчителя для контролюючих і корегуючих дій. Групу (навіть 2-3 учні) навчати набагато складніше, ніж одну дитину. При колективній роботі всі працюють у парах і по черзі один з одним, тобто пари мають не постійний, а змінний склад, де співбесідника не можна уникнути - навчання ведеться у формі діалогу. Учень засвоює швидко і якісно те, що відразу використовується в ділі або передається іншим з поясненням, в такий спосіб оволодіння новими знаннями або вміннями відбувається постійно під час колективної навчальної діяльності. Активність учнів поступово піднімається на якісно новий рівень, джерелом її служать власні пізнавальні мотиви [11; 3-4].

Використання сучасних технологій під час занять дозволяє варіювати форми роботи, діяльність учнів, активізувати увагу, підвищувати творчий потенціал особи. Побудова схем, таблиць, у презентації дозволяє економити час, естетичніше оформлювати матеріал. Завдання з подальшою перевіркою активізують увагу, формують орфографічну зіркість.

Використання кросвордів, ілюстрацій, малюнків, різних цікавих завдань, тестів, виховують інтерес, роблять завдання цікавішими. Причому матеріал іноді учні знаходять самостійно в Інтернеті, складають презентації, таким чином, розвивається самостійність, уміння знаходити, відбирати і оформляти матеріал. Складність опанування саме іноземних мов полягає в недостатньому досвіді й практиці спілкування з носіями мови, в обмежених можливостях почути польську мову. Саме за допомогою Інтернету, учні мають доступ до міжнародних сайтів, можуть слухати та дивитись відео, спілкуватись із іноземцями та розуміти культуру країни, мову якої вони вивчають [9].

Особливу роль має використання проектору під час проведення тематичних занять, присвячених професійним та притаманним польській культурі подіям. Нові мультимедійні засоби, в яких використовується аудіо-візуальний формат, надають такі можливості, які традиційні підручники надати не можуть. Ці засоби дозволяють задіяти майже всі органи чуття учнів, поєднуючи друкований текст, графічне зображення, рухоме відео, статичні фотографії та аудіозапис, створюючи «віртуальну реальність» справжнього спілкування. Доведено, що застосування мультимедійних матеріалів та комп'ютерних мереж скорочує час навчання майже втричі, а рівень запам'ятовування через одночасне використання зображень, звуку, тексту зростає на 30-40 відсотків [6; 138].

Великі можливості у підвищенні ефективності процесу викладання іноземних мов є використання мережі Інтернет. Зазвичай, найпростіше застосування Інтернету у навчанні іноземних мов - це використання його як джерела дидактичних матеріалів. Однак, найповніше можливості Інтернету розкриваються при використанні його у навчальній аудиторії: це можуть бути спеціальні тренувальні вправи для дистанційного навчання мов, електронне листування з іноземними партнерами., творча діяльність цілих колективів при створенні інтерактивних журналів тощо [1; 119].

Інтернет дає учням доступ до інформації, включаючи аудіювання, читання і письмо. Учні можуть працювати в комунікативному середовищі в реальному часі або вибирати засоби, які дадуть їм змогу створити і перевірити повідомлення; зайти на форум і поспілкуватися з одним або декількома співбесідниками. Електронна пошта дозволяє учням підтримувати зв'язок з носіями мови, спонукає їх до діалогу з ними. В той же час існує своєрідна «небезпека» в застосуванні електронної пошти: особливе листування (навіть з носіями мови) недостатньо формалізоване, а тому існує ризик закріплення невірних навичок формулювання письмової думки.

Існують критерії, за якими визначається придатність технічних засобів навчання і контролю для використання на заняттях з польської мови:

1. повинен відбуватися процес підвищення продуктивності праці й ефективності всього процесу навчання;

2. керування правильності навчальних дій кожного учня;

3. підвищувати інтерес до вивчення мови;

4. забезпечення оперативного зворотного зв'язку і контролю дій усіх учнів під час навчання;

Підсумовуючи, хочемо зауважити, що всі ці методи навчання досліджені та класифіковані багатьма науковцями та педагогами-методистами, викладачам іноземних мов необхідно користуватися такою безцінною скарбницею, щоб зацікавити учнів, пробудити в них інтерес, творчі здібності та бажання пізнавати щось нове.



Висновки

Сучасні системи освіти характеризуються орієнтацією на входження у світовий освітній простір. Цей процес супроводжується суттєвими змінами в педагогічній теорії і практиці начально-виховного процесу. Одним із найважливіших компонентів викладання іноземної мови стає особисто-орієнтовна взаємодія учителя і учня. Перспективним шляхом модернізації загальної середньої освіти є впровадження інноваційних рефлексивно-предметних ігрових технологій.

Інтерактивне навчання - це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету - створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність. Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення. Процес навчання не автоматичне вкладання навчального матеріалу в голову учня. Він потребує напруженої розумової роботи дитини і її власної активної участі в цьому процесі. Пояснення і демонстрація, самі по собі ніколи не дадуть справжніх стійких результатів. Цього можна досягти тільки за допомогою активного (інтерактивного) навчання [5; 29].

Інтерактивна взаємодія потребує певної зміни всього життя класу, а також значної кількості часу для підготування. Використання інтерактивного навчання не самоціль. Це лише засіб для досягнення тієї атмосфери в класі, яка найкраще сприяє співробітництву, порозумінню і доброзичливості, надає можливості дійсно реалізувати особистісно-орієнтовне навчання.

Будь-яка інтерактивна технологія повинна відповідати основним критеріям технологічності; системності (наявності логіки процесу, взаємозв'язку частин, цілісність), керованості (планування процесу навчання), ефективності (технологія повинна вибиратися відповідно до результатів і оптимальних затрат, гарантувати досягнення певного стандарту навчання), відповідальності (можливості застосування в інших однотипних навчальних закладах іншими суб'єктами).

Якщо спробувати дати визначення поняттю інтерактивна технологія навчання, то це така організація навчального процесу, за якої не можлива неучасть школяра у колективному взаємодоповнюючому, заснованому на взаємодії всіх його учасників в процесі навчального пізнання; або кожен учень має конкретне завдання за яке він повинен публічно прозвітуватись, або від його діяльності залежить якість виконання поставленого перед групою та перед усім класом завдання. Інтерактивні технології навчання включають в себе чітко спланований очікуваний результат навчання, окремі інтерактивні методи і прийоми, що стимулюють процес пізнання, та розумові й навчальні умови й процедури, за допомогою яких можна досягти запланованих результатів. На відміну від традиційних методик, інтерактивні навчальні технології не вибираються для виконання певних навчальних завдань, а самою своєю структурою визначають кінцевий результат [20; 134-138].

Отже, інтерактивна форма роботи має значні переваги над фронтальною та індивідуальною формами: у групах учні залучаються до колективної творчої діяльності, осмисленого спілкування і взаємодії, розподілу праці між членами групи; здійснюється взаємонавчання та взаємоконтроль.

Але цю групову форму аж ніяк не можна вважати універсальною - вона має деякі недоліки:

Часто в одній групі опиняються різні за здібностями учні.

Якщо вчитель має можливість порівняти групи за рівнем підготовки учнів, може виявитися їх психологічна несумісність.

Група, створена за бажанням учнів, буде мати різні рівні навченості.

У групах, що формуються за бажанням, досить висока сумісність, але при цьому відбувається психологічний тиск на тих, кого не хотіли обирати.

Єдиним виходом із цієї ситуації є правильний розподіл обов'язків і різних форм розумової діяльності серед членів групи, що повинен виконати вчитель.

Таким чином, школи нового типу є осередком для розкриття творчих можливостей учнів, задоволення їх особистих та суспільних інтересів. Втілення цієї мети можливе, якщо оволодіти методикою, що стимулює конструктивно критичне мислення активними методами та технологіями навчання. Інтерактивні методи захоплюють учнів, пробуджують у них інтерес та мотивацію, навчають самостійного мислення та дій. Ефективність і сила впливу на емоції і свідомість учнів залежить від умінь, стилю роботи конкретного вчителя.



Список використаних джерел

1. Бех П. О., Биркун Л. В. Концепція викладання іноземних мов в Україні // Іноземні мови. - 1996. - № 2. - С. 3 - 8.

2. Богомолова Н. Н., Петровская Л.А. Групповая дискуссия. // Социально-психологический климат коллектива. / Под ред. Ю.М. Жукова, - М., 1981. - С. 41 - 46.

3. Болдырев Н. Н. Лингвистические основы коммуникативных методов обучения иностранному языку // Иностр. языки в школе. - 1998. - № 3. - С. 16-20.

4. Гапонова С. В. Сучасні методи викладання іноземних мов за рубежем // Іноземні мови. - 1998. - №1. - С. 24 - 31.

5. Гез А. И. Система упражнений и последовательность развития речевых учений и навыков // Иностранные языки в школе. - 1969. № 6. - С. 29 - 40.

6. Гриценчук О. О. Теоретико-методологічні основи застосування ІКТ в процесі вивчення суспільствознавчих дисциплін в країнах зарубіжжя та Україні: загальні підходи [Електронний ресурс] / О. О. Гриценчук // Інформаційні технології і засоби навчання. - 2010. - № 5 (19). - Режим доступу : http//www.ime.edu-ua.net/em.html.

7. Інноваційні технології на уроці німецької мови / Упоряд.: Л. Горбач. - К. 2008. - С. 4-9, 87-89.

8. Калініна Л. В., Самійленко І. В. Навчання творчого письма іноземною мовою у старших класах середньої школи // Іноземні мови. - 2006. - №3-4. - С. 118-123.

9. Кузьмінський А. І. Педагогіка : підручник / А. І. Кузьмінський, В. Л. Омеляненко. - К. : Знання-Прес, 2008. - 447 с.

10. Крівчикова Г. Ф. Інтерактивне навчання іншомовного писемного мовлення студентів мовних спеціальностей // Іноземні мови. - 2002. - №3. - С. 17-20.

11. Ніколаєва С. Ю. Концепція підготовки вчителя іноземної мови // Іноземні мови. - 1995. - № 3-4. - С. 5-11.

12. Носенко Є. Л. Застосування ІТ в освіті / Є. Л. Носенко // Іноземні мови в школі. - 2004. - № 6.

13. Петрощук О. П. Навчальний посібник з курсу меьодики навчання іноземних мов. - К., 2002.

14. Рождественська Д. Б. До проблеми застосування інформаційно-комунікативних технологій при вивченні української мови у загальноосвітній середній школі (на матеріалі 6-9 класів) / Д. Б. Рождественська , Н. В. Сороко // Інформаційні технології і засоби навчання : зб. наук. пр. / Ін-т засобів навчання АПН України. - К. : Атіка, 2005. - С. 162-170.

15. Співаковський О. В. Інформаційно-комунікаційні технології в початковій школі : навч.-метод. посіб. [для студ. напряму підгот. «Початкова освіта»] / О. В. Співаковський, Л. Є. Петухова, В. В.Коткова. - Херсон, 2011. - 267 с.

16. Скалкін В. Л. Основи навчання іноземних мов. - М., 1982. - С. 65-66.

17. Скляренко Н. К. Як навчати сьогодні іноземних мов (концепція) // Іноземні мови. - 1995. - №1.

18. Теорія та практика міжкультурної комунікації / Д. Б. Гудков. - М.: Гнозис, 2003.

19. Основи консультативної психології. Аналіз сучасних концепцій / Укл. О. Ф. Бондаренко. - К., 1992.

20. Чередніченко Г. А. Мультимедійні технології у процесі викладання дисципліни «іноземна мова» у вищих технічних навчальних закладах / Г. А. Чередніченко, Л. Ю. Шапран, Л. І. Куниця // Наукові записки. Серія : Педагогіка. - Тернопільський національний педагогічний університет ім. В. Гнатюка, 2011. - № 4. - С. 134-138.

Размещено на Allbest.ru

...