Методика викладання зарубіжної літератури

Размещено на http://www.allbest.ru/

1)Які аспекти сучасного викладання ЗЛ у ВНЗ України пов'язані з гуманітарною програмою ЮНЕСКО для XXI ст.?

- впровадження сучасних педагогічних технологій (увага педагогів до інновацій)

У галузі освіти головними для ЮНЕСКО на сьогоднішній день є завдання та цілі, забезпечення якісної освіти для всіх, на всіх рівнях та навчання протягом усього життя.

Функціями та завданнями сучасного викладання ЗЛ у ВНЗ України, що пов'язані з гуманітарною програмою ЮНЕСКО для 21 ст. є:

а) виховання молоді та сприяння розвитку її творчих здібностей, навчання "жити разом", діяти та співпрацювати в колективі, виховання терпимості, зміцнення взаєморозуміння, а також взаємопізнання.

б) заохочення культурного розмаїття;

в) проведення конкретних заходів, що сприяють діалогу між студентами.

г) сприяння зміцненню миру і мирному вирішенню спільних проблем, а також формуванню у юнацтва культури миру;

д)використання нових інформаційних та комунікаційних технологій

Програму ЮНЕСКО засновано з метою підготовки та розвитку програм у сфері вищої освіти, заохочення міжуніверситетського співробітництва та створення мережі обміну знаннями.

Згідно гуманітарної програми ЮНЕСКО, вона вчить та спрямовує на всебічний розвиток молодих людей шляхом створення сприятливих умов для спілкування та творчості. Ці програми можуть включати навчально-практичні заняття і семінари, створення спільних цільових груп.

2) Які аспекти сучасного викладання ЗЛ у ВНЗ суперечать гуманітарній програмі ЮНЕСКО для XXI ?

Сучасна "школа" стоїть перед прикрим фактом: в умовах традиційних форм та методів навчання студенти, пасивно отримуючи інформацію, не вміють здобувати її самостійно і застосовувати те, що знають. У ВНЗ, адже відійшовши від тоталітарного розуміння та культивування колективу та колективізму, наша школа часто заходить на позиції крайнього, деструктивного індивідуалізму, формуючи випускника, неготового до життя, а особливо до плідної спільної роботи в колективі, де йому доведеться жити та працювати. Студенти не здатні, оскільки не вміють, а не вміють тому, що їх не навчили співпрацювати. Якнайактивніше сприяють цьому інтерактивні методи навчання, що активно розробляються останнім часом.

Отже, типові проблеми: студент часто не має (!) власної думки, а якщо і має, боїться її висловлювати її відкрито. Часто студенти не вміють слухати інших, об'єктивно оцінювати їх думку, рішення. Студент не готовий в процесі обговорення змінювати свою думку, йти на компроміс. Труднощі в малих групах: лідери намагаються "тягнути" групу, а слабші студенти відразу стають пасивними. Часто трапляється висловлення відверто антисуспільних думок з метою завоювання "авторитету", привертання уваги.

Загалом інтерактивне навчання дає змогу наблизити викладання до нового, особистісно-зорієнтованого рівня.

3. Які аспекти курсу світової літератури в середній школі враховує вузівський курс зарубіжної літератури?

Вузівський курс зарубіжної літератури орієнтується на шкільний курс світової літератури за принципом наступності, який актуалізує та систематизує пройдений матеріал. Вузівський курс продовжує навчальну та виховну функції шкільного курсу.

Шкільна програма спирається перш за все на гуманізацію особистості - прилучення учнів до здобутків світової літератури і культури, розвиток особистості читача, формування в нього гуманістичного світогляду, високої моралі, естетичних смаків. Такі аспекти, як розвиток умінь сприймати літературний твір як явище мистецтва, у єдності його змістових та формальних особливостей, формування читацької культури, творчих здібностей, критичного мислення, навичок самостійного аналізу та аргументованого оцінювання прочитаного, розширення культурно-пізнавальних інтересів та духовних запитів молодих поколінь є стійкою базою, від якої відштовхується курс зарубіжної літератури і готує та спрямовує студента до розгляду теоретичної основи курсу, а також вчить розкрити проблематику та ідейно-тематичну основу художніх творів, особливості їх композиції, сюжету, авторського задуму. Шкільний курс світової літератури головною метою вважає навчити учнів подавати власні думки, намагатись зрозуміти твір, тоді як вузівський є його наступним етапом - більш спрямований на навчання студентів інтерпретувати твори за допомогою теоретичного підґрунтя, розглядати їх з різних точок зору та пов'язувати з різними видами наукових досліджень - спонукає студентів до власного оціночного судження щодо літературно-критичного аналізу вивченого твору в цілому, проблематики, характеристики головних героїв художніх творів, методу та стилю автора; формує у студентів вміння оцінки та тлумачення (інтерпретації) художнього твору на підставі літературознавчого дослідження та права читача на особистісне оціночне судження. Також він ознайомлює студентів із сукупністю відомостей про вершинні явища світового літературного процесу означеного періоду; з основними етапами його розвитку, чинниками, що вплинули на процес оновлення та модернізацію художніх стилів, методів, форм художньої виразності; спонукає відпрацьовувати навички компаративного аналізу художніх творів та зіставлення героїв в межах одного твору чи різних творів; здатність бачити кожен конкретний твір у літературному, культурному та історичному контекстах.

Курс світової літератури продовжує впливати на формування особистості студента, але вже не настільки сильно, адже завдяки шкільному курсові літератури, студент є майже(1-2 курс) повністю сформованою особистістю.

4. Які проблеми сучасного культурного розвитку враховує викладач ЗЛ, обираючи структуру свого курсу (класичний період)?

Сьогодні культура починає сприйматися не стільки як реальність, скільки як призма, крізь яку людина дивиться на світ і на себе.

- залучення до уроків зарубіжної літератури культурологічного контексту, повинно мати систематичний характер.

- специфіка художньої літератури як виду мистецтва;

- літературний твір і культурологічний контекст, у якому він виникає;

- роль, місце і можливості культурологічного контексту в процесі вивчення учнями літературного твору

Основним завданням і метою курсу є навчання інтелектуальному, науковому, а також моральному знанню і правилам культури. Важливими принципами в процесі відбору і структурування змісту навчального матеріалу курсу є культурологічний підхід та національний характер змісту. Неможливо не включити письменників-класиків, твори яких становлять чудовий матеріал для розгляду в площині розвитку національних культур, таких як Ж.-Б. Мольєр, Еміль Золя, Віктор Гюґо, Вільям Шекспір, Г. Флобер, Оноре де Бальзак, Джек Лондон, Джейн Остін, Конан Дойль, Ф. Кафка, Оскар Вайльд, Гете, Стендаль та інші. Аналізуючи твори цих видатних письменників, викладачеві потрібно побудувати принципово процес комунікації, таким чином, аби у аудиторії виникло різноманіття діалогів: між студентом і текстом, викладачем і студентом, внутрішнім і зовнішнім діалогом студента (в основі якого внутрішня суперечка з самим собою і впорядкованими системами значень символів). Необхідно використовувати технологію вивчення літературного твору як тексту культури, розкриваючи сутність діалогу в культурі і діалогу культур. На творах цих письменників можна виховувати педагога з широким культурним світоглядом.

5. Які проблеми сучасного культурного розвитку враховує викладач ЗЛ, обираючи структуру свого курсу (доба модернізму)?

Виходячи з цього, зміст навчального матеріалу курсу проектується на засадах сучасного культурного розвитку і спрямовується на виховання культурної свідомості студентів. Найважливіша роль у цьому відводиться вивчення змісту основних напрямів виховання, зокрема, національному, естетичному, моральному. Сутність переходу від одного культурного порядку полягає в зміні однієї системи домінантних на іншу. Модернізм виникає як естетична концепція, яка абсолютно змінює уявлення людей про світ і якій притаманне сприйняття свого часу, як періоду невідворотніх змін, зламу цінностей, якими жили попередники. До загальних рис модернізму відносять: собливу увагу до внутрішнього світу особистості; проголошення самоцінності людини та мистецтва; надання переваги творчій інтуїції; пошук нових засобів у мистецтві (метамова, символіка, міфотворчість);міфологізм та посилання на культурну пам'ять.

Прикладами модерністичних творів, які зазвичай входять до курсу історії світової літератури, є: Джойс Дж. "Улісс", Пруст М. "На Сванову сторону", Вулф В. "Місіс Делловей", Гессе Г. "Степовий вовк", Кафка Ф. "Процес", Фолкнер В. "Галас і шал" , Хемінгуей Е. "Прощай, зброє", Аполлінер Г. Поезії, Брехт Б. "Матінка Кураж та її діт", Камю А. "Чума".

Аналізуючи твори цих видатних письменників, викладачеві потрібно побудувати принципово процес комунікації, таким чином, аби у аудиторії виникло різноманіття діалогів. Необхідно використовувати технологію вивчення літературного твору як тексту культури, розкриваючи сутність діалогу в культурі і діалогу культур. На творах цих письменників можна виховувати педагога з широким культурним світоглядом.

Література модерну - це текст, який вимагає коментування, певного роду відгадування, тлумачення, екзегетики. Модерністи закладають певні сенси з метою, аби читач відшукав їх. Модернізм пропонує свою інтерпретацію твору, від самого початку адресуючи читача до єдиного шляху розуміння.

Слід враховувати різноманіття національних варіантів модернізму, їхні історичні передумови та культурні особливості, а ще множинність художніх напрямів, адже модернізм роздробив звичний художній образ, виділивши його окремі якості.

6. Які проблеми сучасного культурного розвитку враховує викладач ЗЛ, обираючи структуру свого курсу (повоєнний період, постмодернізм)?

Постмодерністи вважають текст самостійною одиницею, яка має власне життя зразу після того, як автор закінчив його писати. Постмодерністи, вкладаючи у текст свої алюзії, дають повну свободу читачеві для інтерпретації. Постмодернізм прагне змінити роль читача і роль письменника.

Викладач повинен враховувати всі вище згадані концепти і засади та намагатись зацікавити студентів тим, що при прочитанні вони можуть стати співавторами і вибрати ту сюжетну лінію, яка їм більше імпонує. При виборі текстів слід брати до уваги чи існує їхня екранізація, адже часто це може бути імпульсом для того, щоб порівняти вираження ідеї в двох різних видах мистецтва. Слід висвітлити різноманіття жанрів, а не концентруватись на лише одному, те саме стосується тематики, а також стилю написання. Адже, особливо, студентам-філологам варто читати твори не тільки написані з використанням високих фігур і філософських інтенцій, але й написаних сленгом (наприклад, Селінлджер). При виборі повоєнної літератури потрібно враховувати фонові знання історії та екзистенціалізм буття та настрої ставлення до життя. Яскравими представниками повоєнної літ-ри ж Дж. Орвелл, Д. Лоуренс, Ремарк, В. Фолкнер, Е. Хемінгуей, які власне розглядаються у структурі курсу.

Сучасний викладач вищого навчального закладу в організації викладання курсу ЗЛ має враховувати і риси постмодернізму, і характер та уподобання молодого покоління, студентів; він має викладати літературу у контексті сучасності, через призму сучасного бачення світу. Не тільки сам викладач, але і студенти, після закінчення курсу літератури певного періоду (в даному випадку - повоєнної та постмодерної), мають зрозуміти глибину цієї літератури, знати основні теми, проблеми літератури цього періоду.

Постмодерна література - це ніби, "відповідь на війну"; це прагнення неординарності, змін, відкриття нового. Але викладач має донести, що ці зміни не просто гра, а серйозні зміни настрою населення на психологічному півні, які вилилися в літературі, що в свою чергу дає нам змогу їх побачити та відчути. Ніщо не можу так глибоко передати "почуття минулого" так точно, як це робить література. Література - це вічне першоджерело; навіть її потрактування такої цінності вже не несе. Вихідний текст - це скарб для тих, хто дійсно зацікавлений.

І тут виникає ще одне завдання викладача - зацікавити! Точніше сказати, підібрати ті твори (найголовнішим є перший з них), які не залишать байдужими, тобто потрібно пробудити інтерес до роботи в цьому руслі, бажання розібратися з літературою періоду.

Прикладами таких творів для повоєнної літератури можуть бути - Луї Арагона "Знову ніж у серце"; Джон Бойтон Прістлі "Ця стара країна"; Г. Гріна "Тихий американець", "Наша людина в Гавані", "Комедіанти", "Почесний консул"; Чарлза Сноу "Чужі та брати", "Коридори влади", "Пора надій"; Ернест Хемінгуей, Джон Стейнбек.

7. Завдання курсу ЗЛ у ВНЗ, які є пріоритетними для філологів

Курс ЗЛ у ВНЗ має такі завдання:

І. Навчальні:

· формувати у студентів уявлення про художню літературу як мистецтво слова, важливу складову системи мистецтв і духовної культури народів світу; читацьку потребу, здатність насолоджуватися мистецтвом слова, засвоювати духовно-естетичний потенціал художньої літератури, реалізувати його у власному житті;

· ознайомити студентів із сукупністю відомостей про вершинні явища світового літературного процесу означеного періоду; з основними етапами його розвитку, чинниками, що вплинули на процес оновлення та модернізацію художніх стилів, методів, форм художньої виразності;

· висвітлити найважливіші періоди творчого шляху визначених програмою авторів, творчою історією їх літературних творів;

· розкрити проблематику та ідейно-тематичну основу художніх творів, особливості їх композиції, сюжету, авторського задуму;

· визначити місце і значення творчості письменника у розвитку світової культури, а також їх творів (збірки, роману, повісті, поеми тощо) як у творчому доробку митця, так і в літературному процесі даного періоду;

· виявити нові засоби та форми художнього самовираження митця в межах певної доби, течії чи напряму у мистецтві;

· навчити студентів визначати національну своєрідність і загальнолюдську значущість літературних творів, у тому числі шляхом зіставлення зі зразками різних національних літератур;

· давати студентам оптимальний обсяг літературознавчих понять і термінів, необхідних для повноцінного аналізу й інтерпретації художніх текстів, розуміння ними головних закономірностей розвитку літературного процесу;

· спонукати студентів до власного оціночного судження щодо літературно-критичного аналізу вивченого твору в цілому, проблематики, характеристики головних героїв художніх творів, методу та стилю автора;

· розвивати усне й писемне мовлення студентів, мислення (образне, асоціативне, абстрактне, логічне тощо), літературно-творчі спроможності молоді: готувати доповіді, реферати, пошуково-дослідницькі роботи, проекти, презентації, писати твори на літературні та публіцистичні теми;

ІІ. Виховні:

· стимулювати інтерес до читання в цілому, що сприятиме визначенню кожним студентом програми особистої пізнавальної діяльності при вивченні курсу зарубіжної літератури;

· підтримувати у студентів стійку мотивацію вивчення зарубіжної літератури, відчуття краси та виразності художнього слова, духовно-емоційну відкритість щодо кращих здобутків світового літературного письменства, інтерес до художнього світу кожного митця;

· прищеплювати повагу до художнього твору як унікальної одиниці передачі інформації, як витвору мистецтва;

· сприяти виробленню естетичних смаків, поглядів і уподобань студентів, їх стійких моральних переконань, відчуття необхідності виконання суспільного обов'язку;

· виховувати у студентів повагу до духовних скарбів народів світу, расову, етнічну, соціальну, гендерну, релігійну, індивідуальну толерантність одночасно зі здатністю формулювати й активно відстоювати власну позицію, свою систему життєвих цінностей і пріоритетів, прагнення мати ніким не нав'язане світобачення, не бути об'єктом маніпуляцій.

ІІІ. Читацька культура:

· формувати у студентів вміння оцінки та тлумачення (інтерпретації) художнього твору на підставі літературознавчого дослідження та права читача на особистісне оціночне судження;

· відпрацьовувати навички компаративного аналізу художніх творів та зіставлення героїв в межах одного твору чи різних творів; здатність бачити кожен конкретний твір у літературному, культурному та історичному контекстах;

· розвивати культуру мовлення студентів та виразного читання ними художніх текстів різних жанрів, майстерність полеміки;

8) Охарактеризуйте завдання курсу ЗЛ у ВНЗ, які є пріоритетними у курсі для перекладачів

Завдання курсу ЗЛ як непрофільного предмету покликане розширити горизонти філологічного та загально гуманітарного мислення студентів нефілологічних спеціальностей, передбачає здійснення ними аналізу художніх творів за складнішими схемами, вивчення літературних явищ у щонайширшому культурологічному контексті доби.

Матеріал з лекції:

Пріоритетними завданнями курсу для викладання ЗЛ для у нефілологічних спеціальностей - оптимізація курсу (кількісна за рахунок розподілу академічних годин і матеріалу); стимулювання мотивації студентів до читання, опанування основ ЗЛ.; вибір теоретичного підгрунтя., збереження принципу наступності.

Питання спеціалізації - важливе для структурування курсу, орієнтування студентів на певне культурне явище. Комунікативний аспект народжується, коли викладач враховує психологічний контекст певної сфери (спеціалізації, професійного-орієнтування), до якого належить діалог пізнання іншого (викладач - студент).

Основні завдання курсу ЗЛ:

формувати у студентів уявлення про художню літературу як мистецтво слова, важливу складову системи мистецтв і духовної культури народів світу; читацьку потребу

ознайомити студентів із сукупністю відомостей про вершинні явища світового літературного процесу означеного періоду; з основними етапами його розвитку, чинниками, що вплинули на процес оновлення та модернізацію художніх стилів.

давати студентам оптимальний обсяг літературознавчих понять і термінів, необхідних для повноцінного аналізу й інтерпретації художніх текстів, розуміння ними головних закономірностей розвитку літературного процесу;

підвищувати читацьку культуру студентів, критичне мислення.

розвивати усне й писемне мовлення студентів, мислення (образне, асоціативне, абстрактне, логічне тощо), літературно-творчі спроможності молоді

9. Завдання курсу з ЗЛ , які треба враховувати для неспец вузів

Заняття з ЗЛ для НФ - це насамперед заняття, на якому викладач уміло використовує всі можливості студента, весь його творчій потенціал з метою активного розумового розвитку, формування комунікативної компетентності та моральних якостей,розвитку пізнавально-творчих здібностей студентів .

Навчальна творчість у процесі вивчення курсу ЗЛ для НФ передбачає не лише виконання творчих робіт, але й оригінальне комбінування,переструктурування, емоційно-критичне ставлення до проблеми. Важливим є етап формування готовності студентів до творчої діяльності, розвитку аналітично-творчих здібностей, виявлення здатності асоціативно мислити, формування здібності вести діалог, брати участь у дискусії.

Вивчаючи ЗЛ для НФ стУденти вчаться:

· акцентувати увагу на певній проблемі;

· інформувати про шляхи вирішення проблеми;

· проводити аналіз.

10. "Школа пам'яті поступається місцем школі мислення"

В сучасній педагогіці навчання через діяльність набуває все більшої цінності, ніж навчання через інформацію. Адже інформація, яку студент отримує під час навчання, повинна бути не просто статичним набором фактів - вона має перетворитися на осмислене знання. Тому заради того, щоб одержати знання усвідомленого відображення дійсності, інформація із самого початку повинна пристосуватися до дії і вчинку, засвоюватися в їхньому контексті.

За А.Вербицьким, контекстне навчання - це моделювання предметного і соціального змісту майбутньої діяльності, що забезпечить активність студентів. Контекстне навчання передбачає заміщення „школою мислення" традиційної „школи пам'яті". Це означає, що акцент зміщується з навчальної діяльності викладача на пізнавальну діяльність студента, а у засвоєнні теорії, професійної і соціальної практики надається перевага дослідницькому підходу. Таким чином відбувається процес формування теоретичного і практичного мислення, розвитку особистості майбутнього фахівця. Процес контекстного навчання починається не з пред'явлення готової інформації, а зі створення проблемної навчальної ситуації, яку студенту необхідно вирішити самому чи за допомогою викладача і доказати правильність рішення. Отже, під "школою мислення" ми маємо розуміти активну пізнавальну діяльність студента, його безпосередню та свідому участь у процесі навчання, застосування ним самостійного мислення.

11. Контекстний підхід, концептуальні положення якого розкриваються в роботах М. Бахтина, А. Вербицького, Н. Лаврентьєвої та ін., дозволяє створити умови для взаємопроникнення учбової і професійної діяльності як способу досягнення професійної компетентності. Його сутність полягає в здійсненні учбового процесу в контексті майбутньої професійної діяльності за допомогою відтворення у формах і методах навчальної діяльності студентів реальних зв'язків і стосунків, вирішення конкретних професійних завдань.

Контекстним навчанням є навчання, в якому динамічно моделюється предметний та соціальний зміст професійної діяльності, тим самим забезпечується умови трансформації навчальної діяльності студента у професійну діяльність фахівця. Контекстне навчання являє собою реалізацію динамічної моделі руху діяльності студентів: від власно навчальної діяльності (наприклад, в формі лекцій) через квазіпрофесійну (ігрові форми, спецкурси) і навчально-професійну (науково-дослідницька робота студентів: курсові та дипломні роботи, педагогічна практика й тощо) до власне професійної діяльності. Основною характеристикою навчально-виховного процесу контекстного типу є моделювання предметного і соціального змісту майбутньої професійної діяльності через відтворення реальних професійних ситуацій. В контекстному навчанні моделюється не тільки предметний зміст професійної діяльності, але й її контекст і соціальний зміст.

У моделі контекстного навчання активність студента (в аудиторній навчальній роботі) проявляється в наступних трьох базових формах діяльності та деяких проміжних. Базовими являються: діяльність академічного типу (проблемні лекції, семінари-дискусії), квазіпрофесійна діяльність (ділові ігри та інші ігрові форми), навчально-професійна діяльність (науково-дослідна робота студента, підготовка кваліфікованої роботи, проекту тощо).

Серед форм контекстного навчання необхідно виділити наступні: лекції контекстного типа (А. Вербицкий), проблемні лекції, візуальні лекції, лекції-удвох, лекції з запланованими помилками, лекції прес-конференції тощо.

У контекстному навчанні метою діяльності студента стає не опанування системи інформації і тим самим основами наук, а формування здібностей до виконання професійної діяльності.

Висновки. Отже, суттєвою характеристикою контекстного навчання є моделювання за допомогою знакових засобів (мовою навчальних дисциплін) предметного і соціального змісту майбутньої педагогічної діяльності. Тим самим у контекстному навчанні засобами знань (за знаковими системами) формуються контури професійної реальності, а тому абстрактні педагогічні положення (знання, суперечності, законом ірності, принципи) щільніше зближуються з життям.

12. Ідея контекстного навчання: блочний і каркасний спосіб

Згідно з принципами контекстного навчання, у побудові змісту навчальної дисципліни повинен домінувати каркасний, а не блочний спосіб. Останній передбачає виклад готової інформації частинами. Метою ж каркасного способу є вибудова прозорої, здатної нести додаткову інформацію структури. При каркасному способі побудови змісту навчальної дисципліни відбувається своєрідне "нанизування" інформації, при якому матеріал подається не окремими блоками, а в комплексі. Важливою тут є можливість динамічного розгортання змісту навчання, яке зазвичай дається в статиці.

Приклад: актуалізація і систематизація попередньо набутих знань:

- розгляд класицистичного твору з актуалізацією знань про античність: Жан Расін "Федра" - його основа (античний міф) + античні трагедії, що мають в основі той же міфологічний сюжет (Софокл "Федра", Евріпід "Іпполіт")

- вивчення літературної доби в цілісності, як сукупності різних літературних напрямів, які є взаємозумовленими і взаємопов'язаними: наприклад, Просвітництво як доба, що охоплює такі напрями як класицизм, рококо, сентименталізм, преромантизм.

13. Як Ви розумієте завдання проблемної лекції.

Проблемна лекція створює умови нової комунікативної ситуації, при цьому змінюються стосунки викладача та студента. Проблемна лекція:

- Не є викладом готових знань

- 4 принципи навчання разом - успішна форма

- Цікавий спосіб проведення підсумкового заняття

- Помилка має бути власне помилкою (або на початкових рівнях, або на підсумковому)

На цій лекції нове знання вводиться через проблемність питання, задачі або ситуації. При цьому процес пізнання студентами матеріалу наближається до пошукової діяльності. Зміст проблеми розкривається шляхом організації пошуку її рішення або підсумовування та аналізу традиційних та сучасних точок зору. Головна мета такої лекції - набуття знань слухачем як би самостійно. Прийнято розрізняти чотири рівні проблемності.

1. проблемний виклад навчального матеріалу; створивши проблемну ситуацію, викладач дає не тільки кінцеве рішення проблеми, але і розкриває логіку руху до цього рішення, організовуючи кожен етап міркувань > формує уміння бачити проблему. Однак, він не забезпечує досвіду пошукової творчої діяльності, не формує умінь самостійно осмислювати задачу, навички, рішення.

2. проблемному викладі матеріалу з наступним самостійним вирішенням студентами аналогічної проблемної ситуації. Від студентів потрібно не тільки уміння точно відтворювати проблему, гіпотезу і рішення, перевірити й оцінити результат, але і самим вирішувати аналогічні проблеми.

3. викладач формує проблему, визначає шляхи пошуку її рішення, з'ясовуючи при цьому коло відсутніх знань. При цьому студент змушений розглядати велику кількість способів вирішення. студенти діють самостійно, викладач лише контролює їхнє рішення.

4. викладач включає студентів у самостійний творчий пошук. Студент самостійно формує проблему і вирішує її. Це найвищий рівень проблемного навчання - проблемне засвоєння нових знань.

Завданням проблемної лекції є формування мотивів та спеціального мислення у процесі розв'язання нестандартних завдань.

14. Лекція-візуалізація

Головний зміст лекції представлений в образній формі (у малюнках, графіках, схемах, слайдах, картинах тощо). Візуалізація розглядається тут як засіб активізації мислення та засіб засвоєння інформації за допомогою різноманітних знакових систем. Проведення такої лекції зводиться до розгорнутого або стислого коментування візуальних матеріалів, що демонструються. При цьому наголошується на тому, що літературний текст для вивчення є первинним. Лекція-візуалізація виникла як результат пошуку нових можливостей реалізації принципу наочності. наочність не тільки сприяє більш успішному сприйняттю і запам'ятовуванню навчального матеріалу, але і дозволяє проникнути глибше в саму сутність досліджуваних явищ. Це відбувається за рахунок роботи обох півкуль, а не одного лівого, логічного. Відеоряд зможе служити опорою адекватних думок і практичних дій. Викладач повинен виконати такі демонстраційні матеріали, такі форми наочності, які не тільки доповнюють словесну інформацію, але самі виступають носіями змістовної інформації. Читання такої лекції зводиться до коментування підготовлених візуальних матеріалів, які повинні:

1. забезпечити систематизацію наявних знань;

2. забезпечити засвоєння нової інформації;

3. забезпечити створення і розв'язання проблемних ситуацій;

4. демонструвати різні способи візуалізації.

Переваги лекції-візуалізації: наочність, засіб активізації мислення, ефективніше запам'ятовування навчального матеріалу, доповнення словесної інформації, систематизація здобутих знань, більша мотивація та зацікавленість студентів.

Лекція вдвох є діяльністю двох викладачів, які читають лекцію з однакової теми і взаємодіють за допомогою проблемно організованого матеріалу як між собою, так і з аудиторією. У діалогу викладачів та аудиторії ставиться проблема й аналізується проблемна ситуація, висуваються та заперечуються гіпотези, розв'язуються протиріччя і знаходяться рішення. Наявність двох джерел інформації спонукає учнів порівнювати різні точки зору, осмислювати міжпредметні зв'язки, глибше усвідомлювати навчальний матеріал. Проблематизація відбувається як за рахунок форми, так і змісту. Висока активність викладачів викликає відповідну розумову й поведінкову реакцію студентів. Останні дістають уявлення про способи ведення діалогу, а також беруть участь у ньому .Все забезпечує досягнення мети навчання й виховання, формує в студентів пізнавальні мотиви, активізує їх розумову діяльність. зарубіжний література семінар навчання

Форма лекції дає можливість студентам дістати правильне уявлення про те, як вести дискусію, як виробляти правильну точку зору.

Один з методичних прийомів досягнення мети - введення в лекцію нову для партнера інформацію, на яку той повинен відреагувати. переваги:

- порівняно з традиційною а ту саму тему лекція вдвох дає вищий рівень активності студентів у сприйманні, мисленні й діях;

- будучи лекцією проблемного типу, вона робить проблемним не тільки зміст, а й форму викладу, що активізує мислення слухачів;

- дає можливість передати більший обсяг інформації, ніж на традиційній лекції, за рахунок переконструювання матеріалу і підтримки високого рівня уваги й інтересу студентів;

- підвищує культуру ведення дискусії за рахунок демонстрації подібних рис викладача й участі в ній самих студентів.

Лекція -- прес-конференція

Передбачає запитання учнів (можливо, із залученням декількох учителів).Форма спеціалізованого викладу, що є перспективною. Зміст лекції формується за запитанням аудиторії. Лекція проводиться в режимі запитання відповідь. Постановка запитань здійснюється за оголошеною темою. Основне завдання викладача - це відповіді на запитання, та оцінка запитань залежно від їх змісту. Результатом є створення системи знань шляхом найбільш високої активізації студентської аудиторії. Лекція-прес-конференція. Виникла під впливом необхідності відображення в навчальному процесі особливостей діяльності фахівців із науково-технічної пропаганди.

Назвавши тему лекції, науково-педагогічний працівник просить студентів письмово задати йому запитання з цієї теми. Потім лектор протягом з - 5 хвилин класифікує запитання за змістом і починає читати лекцію. Завершуючи лекцію, викладач робить підсумкову оцінку запитань, як відображення знань та зацікавлень слухачів.

Основна мета лекції-прес-конференції наприкінці теми чи розділу -- підсумування лекційної роботи.

16. В чому відмінність складання плану семінару-дискусії та семінару-дослідження

Семінар-дискусія - одна з активних форм навчального процесу, покликана мобілізувати практичні та теоретичні знання навчаються на терені "битви істин", "битви підходів", поглядів на одну і ту ж реальність з істотно відмінних точок зору.

Педагог має підготувати студентів до активної участі в дискусії: правильно підібрати актуальну тему, яка становить для студентів певний професійний інтерес; чітко визначити проблему для дискусії та окремі під-проблеми, які будуть розглядатися під час семінару; підібрати основну і додаткову літературу для всієї групи і для доповідачів; розподілити ролі й форми участі учнів у колективній роботі; підготувати учнів, які виступають у ролі доповідачів, опонентів, рецензентів та інших осіб. Високої педагогічної майстерності вимагає керування ходом усього семінару, й особливо - відкриття та проведення дискусії. У зв'язку з цим викладач має володіти методичними прийомами її проведення. Наприклад, це може бути "спровокована" дискусія, яка проходить як стислі виступи окремих учнів або спеціалістів. Також він повинен мати певний запас проблемних запитань, які можна додатково обговорювати, щоб не давати дослідженню загаснути.

На закінчення семінару-дискусії педагог робить загальні висновки, аналізує й узагальнює результати колективного обговорення, підводить учнів до конструктивного висновку, який має теоретичне і практичне значення, оцінює внесок кожного учня в хід семінару і розв'язання проблеми дискусії, ставить завдання для самостійного вивчення тощо. Семінар-дослідження - можна застосовувати для навчання студентів вищих навчальних закладів, під час вивчення певних спецкурсів для аналізу актуальних теоретичних і практичних проблем. Цей вид семінару має багато різновидів. Найпоширеніші серед них - семінар-дослідження з підготовкою і заслуховуванням певних доповідей чи рефератів і семінар з використанням окремих аспектів методики організаційно-діяльної гри, який вважається дієвим способом загального розвитку, формування методологічного мислення, вироблення навичок та вмінь продуктивної розумової діяльності.Таким чином, план семінару має бути гарно спланованим викладачем. Теми доповідей мають бути попередньо розподілені (у разі наявності доповідей на семінарському занятті). Щоб урізноманітнити семінар, зробити його більш ефективним, мають бути застосовані також інші форми навчання, як аналіз викладеного матеріалу на практиці, дослідження різноманітних праць на основі викладеного матеріалу.

17. В чому особливість організації та проведення семінару-дискусії та семінару-дослідження?

Семінар-дискусія організується як процес діалогічного спілкування учасників, під час якого відбувається формування практичного досвіду обговорення та розв'язання теоретичних проблем, теоретико-практичного мислення майбутнього фахівця. Особливістю розвитку семінарського заняття є забезпечення рівноправної та активної участі кожного учня в аналізі теоретичних положень, вірогідних рішень, в оцінці їх правильності та обгрунтованості. Дискусія створює специфічне психологічне тло під час спілкування різно-інформованих партнерів - членів навчальної групи (на відміну від спілкування з різноінформованим партнером-педагогом).

Однією з форм семінару з використанням різних прийомів активізації учнів є семінар-дослідження, який з успіхом можна застосовувати для навчання студентів вищих навчальних закладів, під час вивчення певних спецкурсів для аналізу актуальних теоретичних і практичних проблем. Цей вид семінару має багато різновидів. Найпоширеніші серед них - семінар-дослідження з підготовкою і заслуховуванням певних доповідей чи рефератів і семінар з використанням окремих аспектів методики організаційно-діяльної гри, який вважається дієвим способом загального розвитку, формування методологічного мислення, вироблення навичок та вмінь продуктивної розумової діяльності.

Размещено на Allbest.ru