Сучасні навчальні технології

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Мобільність студентів, викладачів, дослідників, яка досягається сучасними навчальними технологіями

мобільність студент вищий самоврядування

Вища освіта 21 століття відрізняється цілим рядом особливостей і вимагає певних змін змісту та організації навчання. Зміни є невід'ємною частиною прогресу. Технічні нововведення тягнуть за собою зміни технологічних процесів, зміни в управлінні цими процесами і зміни в підготовці фахівців. Зміни в економічному середовищі призводять до необхідності професійної переорієнтації фахівців на різних етапах їх кар'єри, освоєння нових сфер діяльності, зміни кар'єри і т.п. Змінилися і самі учні - крім вчорашніх школярів до вузів приходять зрілі фахівці, обтяжені сім'єю, що суміщають навчання з роботою. Наявність у них досвіду практичної діяльності, особливих умов отримання освіти змушують вузи змінити графік і методи навчання. Вже недостатньо передати студентам певний обсяг знань, набагато важливіше стало навчання пошуку та аналізу необхідної інформації, навчання самого процесу отримання знань.

Ці зміни, характерні для самого процесу освіти, відбуваються на тлі більш широких процесів змін, що охоплюють економіку окремих країн, регіонів і світу в цілому. Студенти отримують вищу освіту в зарубіжних країнах, а застосовують отримані знання, працюючи в міжнародних компаніях по всьому світу. Європейський Союз розробив спеціальні стипендії та програми, що стимулюють студентів їхати навчатися за межі своєї країни. У провідних ВНЗ Великої Британії, США, Канади до 80% студентів становлять іноземні громадяни.

Сучасні інформаційні технології, бурхливий розвиток дистанційного навчання зробили національні кордони абсолютно прозорими для освітніх послуг. Сформувався єдиний світовий освітній ринок, де вузи самих різних країн пропонують свої продукти і послуги всім студентам одразу, не обмежуючи себе національними кордонами. Знамениті рейтинги Financial Times кращих бізнес шкіл тепер включають не тільки вузи США, але й Канади, Іспанії, Франції, Великобританії. Роботодавці в багатьох країнах Європи все більше уваги при прийомі на роботу випускників вузів звертають увагу на досвід навчання, життя та роботи за кордоном, оскільки це свідчить про адаптивних можливостях кандидатів, широті кругозору, навичках спілкування з представниками різних культур.

Найвідоміша форма інтернаціоналізації вищої освіти - це мобільність студентів - виїзд певної кількості студентів для навчання за кордон. Звичайно відрядження студентів на навчання в інші країни - явище не нове, і певні регіони стикаються з цим вже давно. Більшість європейських країн вже багато років мають постійний приплив студентів із своїх колишніх колоній. Значна частина молоді з країн Латинської Америки прагнуть отримати диплом в університетах США та Канади. У період холодної війни вищі навчальні заклади Радянського Союзу та Східної Європи залучали студентів з держав зі схожою ідеологією. За останні 40 років темпи збільшення цих потоків студентів, які перетинають національні кордони для здобуття вищої освіти, перевищили темпи поширення самої вищої освіти. За даними ЮНЕСКО рівень міжнародної мобільності студентів зріс за останні 25 років на 300%. На думку експертів до 2010 року число студентів, що навчаються за кордоном, складе 2,8 мільйонів, а до 2025 року - 4,9 мільйонів.

Мобільність студентів стимулюється різними державними і регіональними програмами. Багато країн укладають двосторонні і багатосторонні угоди в цій галузі. Найбільш відомі європейські програми - "Еразмус", а потім (з 1995р.) "Сократ". Програма "Еразмус" (розпочата в 1987 щоб сприяти створенню загального ринку в Європі) і пов'язані з нею схеми мобільності, такі як "Комет", "Лінгва" та ін ставили за мету створення європейської моделі вищої освіти. Студентський обмін розглядається як могутній засіб розвитку загальноєвропейського ринку фахівців і кваліфікованих працівників. Для усвідомлення і затвердження конкурентоспроможності своїх знань і умінь кожен студент або викладач повинен мати можливість хоча б короткий час навчатися і стажуватися за кордоном, а завдяки цьому в основному ВНЗ він може скоротити кількість годин, присвячених вивченню іноземних мов. Мобільності студентів, викладачів і дослідників сприяє цілеспрямована підготовка до здачі мовних тестів типу TOEFL, тестів для вступу в магістратуру з економіки GRE, менеджменту GMAT.

Питання інтернаціоналізації і якості вищої освіти тісно пов'язані, оскільки з самого початку вважалося, що процес інтернаціоналізації і вихід вузів на міжнародний ринок сприяє підвищенню якості освіти. У багатьох документах з питань вищої освіти національного та європейського рівня 80-х і початку 90-х років процес інтернаціоналізації розглядався не як самоціль, а як інструмент підвищення якості вищої освіти. Підвищення якості освіти відігравало важливу роль у просуванні таких програм інтернаціоналізації, як програма стимулювання міжнародної мобільності студентів Еразмус.

Навесні 2003 року Європейський парламент зробив новий крок у просуванні міжкультурного взаєморозуміння і співробітництва європейських вузів з вузами інших частин світу, запропонувавши програму "Еразмул-мундус", розраховану на період 2004-2008 р. Цей крок був викликаний все зростаючим потоком студентів магістерських програм, виїжджаючих на навчання в США, і існуючим дисбалансом в аналогічних потоках мобільності в самій Європі. Велика частина студентів з неєвропейських країн, що приїжджають вчитися до Європи, обирають Великобританію. Erasmus (European Community Action Scheme for the Mobility of University Students). "Еразмус-мундус" спрямована на створення партнерських мереж європейських і неєвропейських вузів, що пропонують спільні магістерські програми, в яких студенти змогли б скористатися унікальним поєднанням сильних сторін вищої освіти в різних країнах. Erasmus (European Community Action Scheme for the Mobility of University Students).

Програма Erasmus - це система студентських обміну між університетами Європи, яка дозволяє студентам Європейських університетів вільно мігрувати до ВНЗ учасники системи. Студенти отримують можливість навчаючись польському вузі, студент може піти курс в партнерському університеті Франції, Німеччині чи будь-який інший з 30 країн. На сьогодні в ній беруть участь, крім 27 країн - членів ЄС, Норвегія, Ліхтенштейн, Ісландія і Туреччина. Учасниками програми Erasmus є близько 2000 університетів Європи. З моменту старту програми в ній вже взяли участь більше 1,5 мільйона осіб. За прогнозами Єврокомісії завдяки Erasmus, до 2012 року 12 мільйонів студентів і викладачів можливість зможуть навчатися і проводити дослідження за кордоном. З 2007 по 2015 рік на освітню інтеграцію Єврокомісія виділить 13,6 мільярда євро.

Девіз програми: "Привести студентів до Європи, принести Європу всім студентам".

Крім більш-менш організованих схем студентської мобільності, існує і спонтанне переміщення студентів поза будь-яких програм. Ця спонтанна мобільність є результатом цілого ряду чинників, що відбивають діють на ринку освітніх послуг стратегії "проштовхування" і "витягування". З одного боку вузи, прагнучи збільшити пропозицію своїх програм, активно просувають їх на закордонних ринках. Вони відкривають свої філії та зарубіжні кампуси в інших країнах, укладають договори про співпрацю з місцевими навчальними закладами, використовують дистанційні технології навчання і т.п., тобто проштовхують свої освітні послуги і продукти по каналу розподілу, поки вони не досягнуть цільового споживача.

З іншого боку, національні відмінності в доступі до освіти, кількісні обмеження у наборі студентів на певні спеціальності змушують студентів з цих країн шукати можливості освіти за кордоном. Мовні і культурні міркування залучають студентів на освітні програми Великобританії, Франції, США. Домінування англійської мови в якості основного в сучасній науці і в якості найбільш часто досліджуваного другої мови, зумовило той факт, що поряд із США та Великобританією в список країн, що приймають найбільшу кількість іноземних студентів, увійшли також Канада і Австралія. Виниклий в цілому ряді країн попит на освітні програми вузів цих країн витягує їх освітні послуги по каналу розподілу: виникають спеціалізовані агентства і консалтингові компанії, як національні, так і міжнародні, що виступають посередниками і консультантами по задоволенню цього попиту.

Міжнародна мобільність студентів є не тільки міжконтинентальним, але й регіональним явищем. Процес інтеграції регіональних економік стимулює мобільність студентів, і в цьому відношенні такі міжнародні угоди, як NAFTA, ASEAN або APEC зіграли велику роль. Спеціально створена програма "Нордплюс" - програма студентського обміну між північними європейськими країнами - грунтується на привабливому принципі фінансування: "гроші йдуть за студентом". За цією програмою вузи скандинавських країн отримують фінансування в залежності від кількості студентів, які записалися на їх програми. Причому, фінансування виділяється як на студентів з даної країни, так і на громадян країн, об'єднаним даним договором.

2. Системи студентського самоврядування в університетах Європи та інших країн

Кожен з Вас, мабуть, пам'ятає свої перші місяці в університеті: усе здавалось новим та недосяжним, так важко було зорієнтуватись у морі інформації. А яких зусиль варто було докласти, щоб підготувати перший у своєму житті день факультету! Що вже казати про той шок, коли тебе п'ятим поселили в кімнату, а ліжок тільки чотири! А чого варте згадати викладача, який ще з підручником часів СРСР намагався приспати Вас, монотонно читаючи незрозумілі байки?

Це лише частина тих споминів, що прийдуть Вам на згадку, якщо у Вашому навчальному закладі не було студентського самоврядування. Правда, і при існуючій, але тільки на папері, студентській раді усі ці «знущання» над студентом могли відбуватись. На жаль, в Україні мають місце і такі випадки.

Радує одне: що нам є з ким і маємо над чим працювати. Але для початку трохи «лікбєзу» по самоврядуванню.

Студентське самоврядування - це форма управління, за якої студенти на рівні академічної групи, факультету, гуртожитку, курсу, спеціальності, студентського містечка, іншого структурного підрозділу ВНЗ мають право самостійно вирішувати питання внутрішнього управління. Головна мета діяльності органів студентського самоврядування полягає передусім у створенні умов самореалізації молодих людей в інтересах особистості, суспільства і держави, у захисті прав студентів. Студентське самоврядування є важливим фактором розвитку і модернізації суспільства, виявлення потенційних лідерів, вироблення у них навичок управлінської та організаторської роботи з колективом, формування майбутньої еліти нації.

Отже, студентське самоврядування є засобом реалізації студентською громадою своїх прав, обов'язків та ініціатив через прийняття рішень і їх впровадження за допомогою власних ресурсів у сфері, що визнається адміністрацією, та у співпраці з нею, а також гарантії брати участь через своїх представників у вирішенні питань, які стосуються студентства.

Студентське самоврядування потрібно студентству, тому що це - практична школа для тих, хто бажає спробувати себе у ролі керівника, адміністратора, лідера. ОСС - це можливість реалізовувати суспільно значущі проекти, що підуть на користь усій студентській громаді. Студентське самоврядування можна сміливо назвати однією з перших сходинок до громадянського суспільства, коли громада висуває своїх лідерів та вчиться контролювати їхні дії.

Ефективне студентське самоврядування сприяє гармонійному розвитку навчального закладу. Завдяки студентським ініціативам можна визначати нові напрями розвитку поза навчальною діяльністю, вдосконалювати навчальний процес тощо. Розвинуте студентське самоврядування може стати тим додатковим фактором, що впливає на вибір абітурієнтом навчального закладу. Також важливим фактором є те, що випускники університетів з розвинутим студентським самоврядуванням необхідні роботодавцям, бо ОСС допомагають студентам виробити необхідні в роботі навички організації праці, самодисципліни, формування почуття відповідальності тощо.

Необхідна також наявність інформованості студентів стосовно діяльності ОСС. На це варто спрямувати великі зусилля.

Потрібно підтримувати прагнення студентів до соціальної активності, до вирішення важливих питань, адже органи студентського самоврядування необхідні для розвитку демократичного громадянського суспільства.

Особливості діяльності органів студентського самоврядування в інших країнах

Життя студентів Європи без студентського самоврядування і різноманітних студентських клубів на кшталт Альфа і Бета уявити неможливо. ОСС у європейських країнах перебувають у рівноправних партнерських стосунках з адміністрацією навчальних закладів.

Слід зазначити, що в історії діяльності вищих навчальних закладів як Європи, так і колишнього Радянського Союзу чітко виділяються 3 типи студентського самоврядування:

1) Імітаційний, або ігровий - для нього характерна організація спільноти студентства як наслідування державного ладу (наявність парламенту, конституції, суду, судді;

2) Псевдоділовий, або бюрократични - цей тип самоврядування робив самоціллю створення бюрократичного апарату у студентському середовищі під виглядом підготовки активістів-організаторів, коли для розширення студентського активу створюються багаточисельні ради, штаби, комісії, не зайняті реальною діяльністю;

3) Демократичний - його розвиток і вдосконалення обумовлені сучасними умовами життєдіяльності суспільства і вимогами до особистості студента. Демократія передбачає і соціальне партнерство, і особисту участь кожного у справах того соціуму, частиною якого він є.

Риси, що характерні для європейського самоврядного руху:

1) фінансування діяльності ОСС адміністрацією вузів;

2) прямі і таємні вибори до ОСС;

3) відсутність студентських профспілок;

5) забезпечення ОСС потужною базою для здійснення своїх обов'язків: приміщенням, технікою, зв'язком;

6) значний досвід роботи в демократичних умовах.

Розглянемо специфіку ОСС в Англії, Франції та Польщі. У Великобританії студентська спілка, студентський уряд або студентська рада існують у багатьох коледжах та університетах і часто мають власні будівлі або сукупність приміщень на території університету, займаються соціальною та організаційною діяльністю студентів. У деяких закладах студентські спілки за своїми формальними ознаками нагадують спілки праці, але фактично себе профспілками не позиціонують. Багато студентських спілок (на відміну від студрад Франції) є вкрай заполітизованими і дуже часто відіграють роль навчальних центрів, які готують політиків, а також сприяють політичній кар'єрі своїх членів. Такі спілки проводять різноманітні кампанії, дебати тощо, які проходять дуже енергійно і в процесі яких студенти виявляють великий ентузіазм. У Великобританії голова студради, т. зв. `Sabbatical officer', є керівником, який працює повний робочий день і отримує заробітну плату. Більшість студрад також мають керівників, які працюють повний та неповний робочий день і не отримують зарплату: т. зв. `non-sabbatical officers'. Всі студради вищих навчальних закладів мають потужне фінансування. Матеріальну допомогу їм надають університети, державні установи, спонсори.

У Франції студенти мають можливість бути представленими у різноманітних установах вищої освіти на всіх інституційних рівнях. Крім того, студенти можуть вступати в об'єднання на кшталт асоціацій і синдикатів. Однак найвпливовішим є представлення студентів на рівні університетів. Університет функціонує за допомогою трьох центральних рад: адміністративної ради, ради з питань навчання і університетського життя та наукової ради. Вибори до всіх трьох рад проводяться одночасно за окремими списками. Студенти обираються терміном на 2 роки, викладачі та адміністратор - на 4 роки. Студенти, обрані до цих рад, також представлені у різноманітних університетських комісіях, зокрема дисциплінарній та соціальній.

Яким чином ми можемо використати позитивні здобутки європейських ОСС у наших сьогоднішніх реаліях? Є декілька шляхів.

Залучати активістів ОСС наших вузів до участі у міжнародних студентських конференціях, присвячених проблемам студентського самоврядування, брати участь у міжнародних програмах обміну досвідом у сфері студентського самоврядування.

Слідуючи принципам Болонського процесу, бути якомога динамічнішим та активним студентом, отримувати освіту за кордоном, на практиці переконуючись в ефективності самоврядування університетів Західної Європи.

Актуальним є проведення міжуніверситетських тематичних круглих столів, видання інформаційних матеріалів з цієї теми: необхідно зацікавити активістів наших ОСС у дослідженні досвіду європейських студентів у побудові дійової структури ОСС.

На нашу думку, органам студентського самоврядування українських навчальних закладів не завадило б:

1) підвищити представництво студентів у Вченій раді;

2) боротись за фінансову підтримку ОСС;

3) пропонувати чіткі заходи щодо використання фінансових ресурсів;

4) створити Раду по проектам, куди студенти зможуть надавати свої ідеї щодо проведення семінарів, конкурсів, цікавих зустрічей, вечірок, де інформація буде аналізуватись і буде обрано проекти до реалізації.

Враховуючи Європейський вектор подальшого розвитку України, приєднання України до Болонського процесу, творчі ініціативи Міністерства освіти України по впровадженню та розвитку студентського самоврядування у вузах України на принципово нових демократичних засадах, вивчення європейського освітянського досвіду є актуальним і своєчасним.

3. Структура та стандарти вищої освіти, документи про неї

Досвід модернізації системи освіти в Україні показав, що якість вищої освіти визначається передусім якістю стандартів освіти та професійної підготовки, інфраструктурами внутрішнього й зовнішнього середовища, рівнем управління навчальним закладом.

Державний стандарт освіти - це сукупність норм, які визначають вимоги до освітнього, освітньо-кваліфікаційного рівня.

Державні стандарти освіти розробляються для кожного освітнього (освітньо-кваліфікаційного) рівня та напрямку підготовки (спеціальності) й затверджуються Кабінетом Міністрів України. Вони підлягають перегляду та перезатвердженню не рідше як один раз на десять років.

Складовими державного стандарту освіти є: освітня (освітньо-кваліфікаційна) характеристика; нормативна частина змісту освіти і тести.

Основними функціями державних стандартів освіти є забезпечення досягнення і підтримання вищим закладом освіти високого рівня вищої освіти через реалізацію нормативної частини змісту освіти та самооцінки чи державної оцінки результатів роботи.

Освітня характеристика - це основні вимоги до якостей і знань особи, яка здобула певний освітній рівень. Зміст освітньої характеристики як складової частини державного стандарту освіти визначається Міністерством освіти і науки України окремо для кожного освітнього рівня: початкова загальна освіта, базова загальна середня освіта, повна загальна середня освіта, професійно-технічна освіта, базова вища освіта, повна вища освіта.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про освіту», стандарти освіти встановлюють вимоги до змісту, обсягу й рівня освітньої та фахової підготовки в Україні. Вони є основою оцінювання освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівнів громадян незалежно від форми здобуття освіти. Відповідно до Державного класифікатора професій України, кваліфікація фахівця визначається рівнем освіти та спеціалізацією.

Таким чином, є певний зв'язок між кваліфікацією (рівнем професійної діяльності) і рівнем вищої освіти. Цей зв'язок має бути закріплений у системі стандартів вищої освіти як вимоги до змісту, обсягу й рівня вищої освіти певних освітніх та освітньо-кваліфікаційних рівнів.

Форми навчання

Навчання у вищих закладах освіти здійснюється за такими формами: денна (стаціонарна), вечірня, заочна (дистанційна), екстернат.

Основною формою здобуття певного освітньо-кваліфікаційного рівня є денна (стаціонарна) форма навчання. Організація навчального процесу на денній (стаціонарній) формі навчання вищим закладом освіти здійснюється з відривом від виробництва.

Вечірня і заочна (дистанційна) форми організовуються для тих осіб, які не мають можливості навчатись з відривом від своєї основної професійної діяльності. Для таких осіб чинним законодавством передбачено певні пільги.

Особливою формою навчання є екстернат. Ця форма навчання дає можливість особам, які мають відповідний освітній, освітньо-кваліфікаційний рівень, здобути певний рівень освіти або кваліфікації шляхом самостійного вивчення навчальних дисциплін і складання у вищому закладі освіти заліків, іспитів та інших форм підсумкового контролю, передбачених навчальним планом. Навчання за екстернатом регламентується Положенням про організацію екстернату у вищих навчальних закладах України, затвердженим Наказом Міністерства освіти і науки України від 08.12.1995 р. № 340.

Управління освітою

Для України з розгалуженою мережею вищих навчальних закладів державної і недержавної форм власності характерне управління галуззю освіти, що поєднує як елементи централізованої, так і децентралізованої системи з розгортанням горизонтальних і вертикальних зв'язків між різними рівнями й суб'єктами управління.

Основними ознаками громадсько-державної моделі управління освітою в Україні можна вважати:

демократизацію освітнього процесу і залучення до управління вищою школою органів студентського самоврядування, громадськості;

громадський контроль за розвитком освіти, її якістю, соціальним захистом учасників навчально-виховного процесу;

діяльність громадських рад з освіти і науки національного, регіонального і місцевого рівнів;

підтримку інноваційного розвитку освіти через цільові програми, пріоритетне фінансування інноваційних проектів, впровадження новітніх технологій;

об'єднання і партнерство громадськості навколо пріоритетних напрямів освіти;

об'єднання зусиль держави, вищої школи і бізнесу в інформатизації вищої освіти, зокрема, приєднанні до європейської науково-освітньої мережі Geant-2, що об'єднує понад 3500 університетів та наукових установ Європи; в розвитку дистанційної освіти; поширенні мережі електронних бібліотек; функціонуванні інформаційно-виробничої системи «Освіта»; створенні Grid-інфраструктури;

участь Ради молодих вчених у вирішенні законодавчих та організаційних питань підтримки талановитої наукової молоді;

відкритому, конкурсному розподілі грантів для проведення наукових досліджень.

Така модель передбачає формування нової концепції державного управління в системі соціального партнерства у сфері вищої освіти, зорієнтованої на нову філософію освіти і управління, інноваційний розвиток суспільства, що зосереджує державну політику на таких напрямах:

1) формування нормативно-правових засад для інноваційної освіти та інтеграції освіти, науки і виробництва;

2) фінансування пріоритетних напрямів інноваційного розвитку і відповідне формування державного замовлення на випускників вищої школи;

3) оптимізація мережі навчальних закладів;

4) створення інноваційної інфраструктури та інноваційного менеджменту вищої освіти;

5) стимулювання інноваційної наукової діяльності в вищих навчальних закладах.

Вважаємо, що основні проблемні питання, які постають перед органами державного управління в рамках партнерських відносин, стосуються:

вдосконалення законодавства;

формування вимог до конкурентоспроможності ВНЗ;

розподілу державних коштів для тих напрямів підготовки спеціалістів, які принесуть максимальну економічну вигоду і будуть відповідати реальним потребам ринку праці;

розробки національних проектів у галузі освіти;

розвитку оптимальної мережі вищої професійної та додаткової і післядипломної освіти;

системного підходу у розробці загальної стратегії високоякісної підготовки фахівців, що відповідають міжнародним стандартам;

інформатизації системи освіти, створення системи електронних навчальних ресурсів;

забезпечення соціального захисту учасників навчального процесу;

якісної підготовки майбутніх управлінців.

Размещено на Allbest.ru