Система освіти України та Китаю

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

РОЗДІЛ 1. Характеристика системи загальної середньої освіти в Україні та Китаї

1.1 Загальні положення загальної середньої освіти в Україні та Китаї

1.2 Типи загальноосвітніх та інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти в Україні та Китаї

1.3 Організація навчально-виховного процесу у загально освітніх навчальних закладах України та Китаю та його особливості

1.4 Наявність проблем в системі загальної середньої освіти в Україні та Китаї

РОЗДІЛ 2. Порівняльна характеристика особливостей загальної середньої освіти в Україні та Китаї

2.1 Спільні риси системи загальної середньої освіти в Україні та Китаї

2.2 Відмінності системи загальної середньої освіти

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Китай в усі часи цікавив науковців, вчених, педагогів своєю історією розвитку, становленням як держави. Зараз КНР займає одну з провідних позицій на міжнародному рівні, являється державою-велетнем. Тому, саме Китай, чия історія, культура, звичаї та культ шанування вчителів змушує звернути увагу, зацікавив і мене в виборі такої теми.

Актуальність теми полягає в тому, що зміни в системі загальної середньої освіти в КНР посилюються в зв'язку з процесами, які відбуваються в освітніх системах різних країн світу, в тому числі в Україні. Порівняння загальноосвітньої школи України та Китаю допоможе визначити актуальні проблеми реформування, тенденції розвитку освіти в світі, досягнення, а також прорахунки та недоліки окремих процесів, краще побачити специфічні особливості реформування освіти в кожній окремій країні.

Я вважаю, що значення моєї роботи є особливим, бо досі нам мало відомо про сучасну систему загальної середньої освіти Китаю, доступ до великої кількості інформації обмежений, а багато ресурсів, навіть китайською мовою, закриті. Дослідження такого роду інформації є важливим, бо на досвіді такої величної держави, як Китай, ми можемо прослідкувати важливі аспекти для відтворення у власній країні, обміну досвідом та допомогти у вирішенні проблем вітчизняної системи освіти.

Об'єктом мого дослідження є власне система загальної середньої освіти в Китаї та Україні.

Предмет дослідження - відмінності підходів, шляхів, засобів і методів навчання підростаючого покоління в системі загальної середньої освіти України та Китаю. освіта навчальний виховний

Мета моєї роботи: продемонструвати відмінності та схожі риси системи загальної середньої освіти Китаю та України, визначити позитивні та негативні сторони, проаналізувати їх зміст і специфіку.

Для досягнення такої мети необхідно вирішити такі завдання:

· Охарактеризувати основні риси сучасної системи загальної середньої освіти України та Китаю.

· Визначити основні відмінності в системі зальної середньої освіти України та Китаю, пояснити їх специфіку.

· Окреслити позитивні та негативні сторони в системі загальної середньої освіти обох країн.

· Виявити специфічні риси в системі загальної середньої освіти Китаю, які при застосуванні в системі загальної середньої освіти України дали б позитивні результати.

Для розв'язання цих завдань дослідження застосовуються такі методи:

· Вивчення, теоретичне осмислення та узагальнення всіх першоджерел.

· Аналіз та систематизація педагогічних фактів, праць, документів та матеріалів про школу;

· Порівняння і співставлення розвитку середньої загальної освіти в Китаї та Україні

· Узагальнення результатів дослідження.



РОЗДІЛ 1. Характеристика системи загальної середньої освіти в Україні та Китаї

1.1 Загальні положення загальної середньої освіти в Україні та Китаї відповідно

Загальні положення системи загальної середньої освіти в Україні

Власне загальні положення системи загальної середньої освіти в Україні описані в Законі України «Про загальну середню освіту» №651- XIV, із змінами від 4 червня 2008р., тому, для того, щоб досконало окреслити усі положення, треба ознайомитись з головною інформацією даного закону. «Законодавство України про загальну середню освіту базується на Конституції України і складається з Закону України "Про освіту", цього Закону, інших нормативно-правових актів та міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України» (Закон України «Про загальну середню освіту» 2008: роз.1). Згідно з Конституцією України, повна загальна середня освіта є обов'язковою для всіх громадян держави[8, 1]. Законодавством України загальна середня освіта визнається обов'язковою основною складовою неперервної освіти[8, 1].

В системі загальної середньої освіти виділяють такі основні завдання законодавства України: забезпечити громадян доступністю та безкоштовністю здобуття повної загальної середньої освіти; забезпечити необхідні умови функціонування та розвитку загальної середньої освіти; визначити права та обов'язки учасників навчально-виховного процесу, встановити відповідальність за порушення законодавства тощо. У той же час виділяють завдання самої загальної середньої освіти. Ці завдання є складовими загальної середньої освіти кожної сучасної держави, в якій проголошено віддаленість церкви від школи, тобто наявна світська освіта. Серед цих завдань можна виділити, по-перше, виховання громадянина України, формування особистості учня (вихованця), розвиток його здібностей і обдарувань, наукового світогляду; а також виховання шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей Українського народу та інших народів і націй[8, 1] тощо.

Відповідно до Закону України «Про освіту» громадяни України незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, тощо забезпечується доступність і безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти у державних і комунальних навчальних закладах. Також громадяни України мають право на здобуття повної загальної середньої освіти не тільки у державних закладах, а й у приватних навчальних закладах, при цьому усі типи навчальних закладів мають відповідати вимогам Державного стандарту загальної середньої освіти[8, 1].

Також треба окреслити, що система загальної середньої освіти складається з загальноосвітніх навчальних закладів всіх типів і форм власності, у тому числі для громадян, які потребують соціальної допомоги та соціальної реабілітації, навчально-виробничих комбінатів, позашкільних закладів, науково-методичних установ та органів управління системою загальної середньої освіти, а також професійно-технічних та вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації, що надають повну загальну середню освіту[8, 1].

На даний момент в Україні державною мовою та мовою викладання у загально освітніх закладах є українська мова [7, 1], але, як це зазвичай трапляється в країнах, в яких половина громадяни розмовляють не державною мовою, досі в нашій країні в деяких регіонах, а в вчасності в АРК та Донбасі, викладання в школах ведеться російською мовою.

На завершення можна узагальнити, що за Законом України «Про загальну середню освіту» здобуття загальної середньої освіти є обов'язковим для кожного громадянина України, не залежно від раси, політичних, релігійних та інших переконань тощо; загально освітні заклади відлучені від церкви, є світськими, державною мовою викладання в них є українська мова, і головним завданням загальної середньої освіти є виховання законослухняного громадянина.

Загальні положення системи загальної середньої освіти в Китаї

Загальні положення системи загальної середньої освіти в Китаї описані в Законі КНР «Про освіту», прийнятий 18 березня 1995 на третій сесії з'їзду ВЗНП 8 скликання, опублікований за наказом № 45 Голови КНР 18 березня 1995. Між Загальними положеннями КНР і України є різниця, яка головним чином зумовлена тим, що Китай все ще є комуністичною країною. Ознайомимося з основними положеннями.

Закон КНР «Про освіту» був прийнятий відповідно до Конституції. Головною метою є розвиток освіти, поліпшення якості життя народу, і досягнення соціального, матеріального, культурного і духовного прогресу[4, 1].

Закон застосовується на території КНР до всіх освітніх закладів. Як він зазначає «слідуючи конституційним принципам, держава розвиває освіту, керуючись ідеями марксизму-ленінізму, Мао Цзедуна, теорією побудови соціалізму з китайською специфікою» (Закон КНР «Про освіту» 1995: 1).

В КНР кожний громадянин, не залежно від раси, статі, роду занять, релігійних поглядів тощо, зобов'язаний отримати освіту. Держава Китаю відокремлює освіту від релігії, вона є світською, жодна організація чи людина не можуть, здійснюючи релігійну діяльність , перешкоджати діяльності системі освіти [4, 8].

За Законом КНР держава повинна виховувати не просто громадянина своєї країни, патріота, а й зобов'язана привити такі якості, як колективізм, вірність ділу соціалізму, дає поняття про національну оборону країни, національні цінності тощо[4, 8].

Державною мовою викладання в загально освітніх закладах Китаю є китайська мова, окрім територій, де проживають національні меншини країни. На цих територіях дозволено проводити навчання мовою, якою розмовляють представники національних меншин, або мовою регіону [4, 12]. Викладання в школах загалом повинно проводитись пекінським усним діалектом «путунхуа», а на письмі стандартними ієрогліфами.

За Законом КНР керівництво роботою у сфері освіти слід здійснювати за принципом управління на різних рівнях і поділу відповідальності. [3, 14] Таким чином керівництво держави досягає високого ступеню відповідальності кожного окремого органу, а також досягає успіху у розвитку системи.

Я вважаю, також треба наголосити ще на одному пункті. В цьому документі, тобто в Законі «Про освіту», окреме місце відводиться педагогічному колективу. Навіть в «Загальних положеннях» документу вже виділяють такі дві статті:

1.(Стаття 13) «Держава нагороджує підрозділи і приватні особи, що домоглися видатних досягнень у розвитку освіти.»;

2.(Стаття 4) «…Суспільство має поважати вчителів.».

На мою думку ці слова є найважливішими, які можна побачити у документі законодавства країни. Усім відома наскільки велику увагу Китай приділяє вчителям та моральному вихованню школярів, але ніщо так не підтверджує ці думки, як сам закон, який впроваджує їх у життя.

У завершення можна підвести підсумок. Китай є комуністичною державою, в якій освіта відділена від релігії, є світською, державна мова викладання у загально освітніх закладах - китайська, «путунхуа». Велика увага приділяється шануванню вчителів, вихованню справжніх патріотів, будівельників майбутнього країни, соціалістичного строю тощо.

Окреслив основні положення системи загальної середньої освіти України та Китаю перейдемо до наступного пункту.



1.2 Типи загальноосвітніх та інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти України та Китаю

Типи загальноосвітніх та інших навчальних закладів системи загальної середньої освіти України

Загальноосвітній навчальний заклад - це навчальний заклад, що забезпечує реалізацію права громадян на загальну середню освіту[8, 2]. Загальноосвітні навчальні заклади вирізняють за такими формами власності: комунальною, державною та приватною формами. Заклади з державною формою власності безпосередньо підпорядковуються й здійснюють свою діяльність за наказом держави, а заклади, засновані на приватній формі власності, здійснюють свою діяльність за наявності ліцензії, виданої в установленому законодавством України порядку[8, 2].

Відповідно до освітнього рівня, який забезпечується загальноосвітнім навчальним закладом (початкова загальна освіта, базова загальна середня освіта, повна загальна середня освіта), існують різні типи загальноосвітніх навчальних закладів I, II, III ступенів. Школи кожного з трьох ступенів можуть функціонувати разом або самостійно [8, 2]. Нижче, я вважаю необхідним окреслити усі типи загальноосвітніх навчальних закладів з поясненнями.

· середня загальноосвітня школа - загальноосвітній навчальний заклад I-III ступенів (I ступінь - початкова школа, II ступінь - основна школа, III ступінь - старша школа, як правило, з профільним спрямуванням навчання);

· спеціалізована школа (школа-інтернат) - загальноосвітній навчальний заклад I-III ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів та курсів;

· гімназія - загальноосвітній навчальний заклад II-III ступенів з поглибленим вивченням окремих предметів відповідно до профілю;

· ліцей - загальноосвітній навчальний заклад III ступеня з профільним навчанням і допрофесійною підготовкою;

· колегіум - загальноосвітній навчальний заклад III ступеня філологічно-філософського та (або) культурно-естетичного профілів;

· загальноосвітня школа-інтернат - загальноосвітній навчальний заклад з частковим або повним утриманням за рахунок держави дітей, які потребують соціальної допомоги;

· спеціальна загальноосвітня школа (школа-інтернат) - загальноосвітній навчальний заклад для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку;

· загальноосвітня санаторна школа (школа-інтернат) - загальноосвітній навчальний заклад I-III ступенів з відповідним профілем для дітей, які потребують тривалого лікування;

· школа соціальної реабілітації - загальноосвітній навчальний заклад для дітей, які потребують особливих умов виховання (створюється окремо для хлопців і дівчат);

· вечірня (змінна) школа - загальноосвітній навчальний заклад II-III ступенів для громадян, які не мають можливості навчатися у школах з денною формою навчання.

Окрім наведених вище загальноосвітніх закладів існують й інші навчальні заклади системи загальної середньої освіти. Серед них виділяють:

· позашкільний навчально-виховний заклад - це навчальний заклад для виховання дітей та задоволення їх потреб у додатковій освіті за інтересами (науковими, технічними, художньо-естетичними, спортивними тощо);

· міжшкільний навчально-виробничий комбінат - це навчальний заклад для забезпечення потреб учнів загальноосвітніх навчальних закладів у профорієнтаційній, допрофесійній, професійній підготовці;

· професійно-технічний навчальний заклад - навчальний заклад для забезпечення потреб громадян у професійно-технічній і повній загальній середній освіті;

· вищий навчальний заклад I-II рівнів акредитації - навчальний заклад для задоволення потреб громадян за освітньо-кваліфікаційними рівнями молодшого спеціаліста і бакалавра з одночасним завершенням здобуття повної загальної середньої освіти[1,2].

Недержавні освітні заклади України також широко поширені, і зазвичай є більш профільними, але мають не дуже гарну репутацію в країні, бо система викладання не завжди відповідає навантаженню за Держстандартом.

Загальноосвітні навчальні заклади мають право створювати групи з вечірньою формою навчання, класи або групи з поглибленим вивченням окремих предметів; можуть створювати навчально-виховні комплекси у складі навчальних закладів різних типів і рівнів акредитації для задоволення допрофесійних і професійних запитів громадян, а також навчально-виховні об'єднання з дошкільними та позашкільними навчальними закладами для задоволення освітніх і культурно-освітніх потреб.

Керуючись такими постановами законодавства України і створюються загальноосвітні навчальні заклади.

Загальноосвітні та інші навчальні заклади в системі загальної середньої освіти Китаю

В системі загальної середньої освіти Китаю визначення загальноосвітнього навчального закладу носить теж саме смислове навантаження, що і в системі загальної середньої освіти України. Заклади поділяються за формою власності на недержавні та державні загально навчальні заклади.

Недержавні освітні установи (НОУ) в Китаї - це учбові заклади, створені на засоби окремих громадян або підприємств, суспільних організацій, виступаючих як засновники, а також школи і вузи, організовані на колективні внески населення (зокрема, батьків учнів). Однією з головних умов створення таких освітніх закладів, за Законом КНР «Про освіту», стаття 25, є «жодна організація або приватна особа не може створювати або утримувати школу чи інший навчальний заклад з метою отримання прибутку», тобто китайські приватні школи не мають права вільно розпоряджатися грошовим залишком. Серед засновників НОУ в Китаї 80-90-х рр. приватних осіб було небагато. Чималу частку серед засновників НОУ склали суспільні організації і наукові асоціації. Організовані приватними підприємцями або компаніями школи носили їх імена і назви, що підвищувало соціальний престиж компанії, створюючи їй добру рекламу. Серед засновників недержавних шкіл в Китаї сьогодні багато і зарубіжних китайців, якими, крім ділових міркувань, рухають ностальгічні мотиви. Але є і реальні державні привілеї, які стимулюють інтереси всіх, хто займається створенням приватних учбових закладів в Китаї, - це, що надаються урядом КНР не на словах, а на ділі, податкові пільги, що стосуються приміщень, транспорту, земельних ділянок. Діє і додатковий стимул: пришкільні колективні підприємства користуються системою пільг, яка включає, зокрема, «безстрокове звільнення від прибуткового і деяких інших податків підприємств, встановлених середніми учбовими закладами, і безстрокову відміну всіх податкових виплат для підприємств, керованих початковими школами» («Положення» 1997). От чому фірмам і підприємствам вигідно відкривати при школах на їх території свої філіали.

Освітні організації, створені суспільними силами, їх викладачі і учні користуються тими ж законними правами, що і державні.

Перейдемо до розгалуження загальноосвітніх навчальних закладів. Існують різні типи загальноосвітніх навчальних закладів I, II, III ступенів:

· Середня загальноосвітня школа - загальноосвітній навчальний заклад I-III ступенів;

· Неповна середня школа II ступеню;

· Повна середня школа III ступеню;

· Вечірня (змінна) школа - II-III ступенів;

· Спеціалізована школа (школа-інтернат) - I-III ступенів;

· Спеціальна загальноосвітня школа (школа-інтернат).

В системі середньої освіти виділяють щабель середньо професійно-технічної освіти. Це зумовлює розгалуження ще на такі загальноосвітні заклади:

· професійну початкову школу II ступеню;

· професійну середню школу III ступеню.

Такі основні типи загальноосвітніх навчальних закладів виділяють в КНР.

1.3 Організація навчально-виховного процесу у загально освітніх навчальних закладах України та Китаю його особливості

Організація навчально-виховного процесу у загально освітніх навчальних закладах України його особливості.

XXI століття - це час переходу до нового високотехнологічного інформаційного суспільства, у якому якість людського потенціалу, рівень освіченості і культури всього населення набувають вирішального значення для економічного і соціального розвитку країни. Освіта XXI століття - це гуманна освіта, освіта для людини. Її головним стрижнем є доцільність розвитку культури, творчості у вихованця, виховання його як відповідальної особистості, яка здатна до самоосвіти і саморозвитку, вміє критично мислити, опрацьовувати різноманітну інформацію, використовувати набуті знання і вміння для творчого розв'язання проблем.

Організація навчально-виховного процесу визначається за правовими документами і затверджується Кабінетом Міністрів України. За постановою № 1392 від 23 листопада 2011 року затверджено «Державний стандарт» базової і повної загальної середньої освіти. В Державному стандарті головним чином вказуються основні установки щодо системи загальної середньої освіти, розроблені Міністерством навчальні плани (додається в додатках ), а також належним чином пояснюється як треба навчати та виховувати дитину.

За Законом України «Про освіту» термін навчання для здобуття повної загальної середньої освіти у загальноосвітніх навчальних закладах I-III ступенів становить 12 років.

Сама 12-річна школа має три ступені: початкову, основну і старшу, які можуть функціонувати разом або окремо.

Початкова школа є чотирирічною. До неї вступають діти, яким до 1 вересня, як правило, виповнилося 6 років (не молодше 5 років і 8 місяців) [8, 9], і які за результатами медичного і психологічного обстеження не мають протипоказань для систематичного шкільного навчання.

Кожна дитина до школи має одержати відповідну підготовку дошкільної освіти у дошкільних навчальних закладах, при школі чи в сім'ї [16, 14].

Початкова школа забезпечує подальше становлення особистості дитини, її інтелектуальний, фізичний, соціальний розвиток. «Пріоритетними у початкових класах є загальнонавчальні, розвивальні, виховні, оздоровчі функції» (Постанова 2011: 20). Характерним для початкової школи є практична спрямованість змісту, інтеграція знань, що дозволяє краще врахувати визначальну особливість молодших школярів - цілісність сприймання і освоєння навколишньої дійсності.

У молодших школярів формуються уміння вчитися завдяки новим умінням і навичкам, які розвиваються у початкових класах. Початкова школа навчає молодших школярів як поводити себе у суспільстві, дає основні знання про культуру поведінки, вчить співпраці у різних видах діяльності. Освітніми результатами цього ступеня школи є повноцінні мовленнєві, читацькі, обчислювальні, фізкультурно-рухові уміння і навички, узагальнені знання про реальний світ у його зв'язках і залежностях, достатньо розвинені мислення, уява, пам'ять, сенсорні уміння, здатність до творчого самовираження, особистісно-ціннісного ставлення до праці, мистецтва, здоров'я, уміння виконувати нескладні творчі завдання [16, 14].

Успіхи вихованців 1-2 класів оцінюються, але тільки вербально [17, 20].

Для дітей з особливими потребами може бути організована система корекційної допомоги без відриву від класного колективу. Доцільним є забезпечення в паралелях вивчення цими учнями окремих предметів у сприятливіших умовах із урахуванням типу і темпу їх психічного розвитку.

Основна школа (5-9 класи). Вона дає базову загальну середню освіту, що є фундаментом загальноосвітньої підготовки всіх школярів, формує в них готовність до вибору і реалізації форми подальшого одержання освіти і профілю навчання. У цьому віці в учнів загалом завершується формування загальнонавчальних умінь і навичок, оволодіння навчальним матеріалом на рівні, який є достатнім для подальшого навчання. Важливого значення надається формуванню здорового способу життя, правовому й екологічному вихованню. Завершуючи основну школу, учні на практичному рівні мають добре володіти українською мовою, рідною мовою у школах національних меншин, однією іноземною мовою, вміти користуватися комп'ютером. Останнє вміння є дуже важливим, бо саме з такого віку треба добре вміти користуватися комп'ютером і не на аматорському рівні. Інакше у віці інформаційних та комп'ютерних технологій підлітки не зможуть досягти бажаного рівня знання.

Старша школа (10-12 класи) є останнім етапом одержання повної загальної середньої освіти, на якому завершується формування цілісної картини світу, оволодіння способами пізнавальної і комунікативної діяльності, уміннями одержувати з різних джерел і переробляти інформацію, застосовувати знання. Старша школа функціонує переважно як профільна. Це створює значно кращі умови для диференційованого навчання, врахування індивідуальних особливостей розвитку учнів, які відрізняються передусім якісним складом своїх здібностей. Тут доцільним є поглиблене вивчення окремих предметів, широке використання курсів за вибором, факультативів.

Профільність навчання визначається з урахуванням освітніх потреб учнів, кадрових можливостей і матеріальної бази школи, перспектив здобуття подальшої освіти випускниками школи. Профільне вивчення ряду предметів забезпечує належний рівень підготовки випускників школи до вступу у вищі навчальні заклади.

За формою навчання навчально-виховний процес у загальноосвітніх навчальних закладах поділяється на групову та індивідуальну, що затверджено Міністерством освіти України. Також бажаючим надається право і створюються умови для прискореного закінчення школи та складання іспитів екстерном.

Структуру та зміст загальної середньої освіти визначає базовий навчальний план загальноосвітніх навчальних закладів. На основі Базового навчального плану Міністерство освіти України затверджує типові навчальні плани для загальноосвітніх навчальних закладів. Типові навчальні плани встановлюють допускне навантаження учнів.

Навчальний рік у загальноосвітніх навчальних закладах розпочинається у День знань - 1 вересня і закінчується не пізніше 1 липня наступного року. Режим роботи загальноосвітнього навчального закладу визначається ним «на основі нормативно-правових актів та за погодженням з відповідним органом державної санітарно-епідеміологічної служби» («Державні санітарні правила і норми влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу» 2001: 3 ). Уроки у загальноосвітніх навчальних закладах починаються о восьмій годині, їх тривалість становить: у перших класах - 35 хвилин, у других - четвертих класах - 40 хвилин, у п'ятих - дванадцятих класах - 45 хвилин. Тривалість канікул у загальноосвітніх навчальних закладах протягом навчального року не може бути меншою 30 календарних днів. Наповнюваність класів не повинна перевищувати 30 учнів. Загальноосвітні школи працюють за розкладом п'ятиденної робочої неділі, а спеціалізовані ліцеї, гімназії тощо зазвичай використовують систему шестиденної робочої неділі, таким чином розмірюючи навантаження для учнів. Зазвичай в загальноосвітніх школах в середньому в день проводиться 7 уроків, з перервами по 10 хвилин між уроками, і великою перервою в 20 хвилин.

Таким чином організовується навчально-виховний процес в загальноосвітніх закладах України.

Організація навчально-виховного процесу у загально освітніх навчальних закладах Китаю та його особливості

В базовій системі освіти держава використовує систему шкільної освіти, включаючи дошкільну, початкову, середню і вищу освіту.

За законом Китаю установа, форми навчання, термін навчання, цифри прийому, цілі навчання і т.д. в школах та інших навчальних закладах, що працюють в рамках системи освіти, встановлюються Держрадою або адміністративним відділом освіти.

В системі освіти КНР використовують систему обов'язкового дев'ятирічного навчання. «Закон Китайської Народної Республіки про обов'язкову освіту» встановлює, що держава здійснює обов'язкову дев'ятирічну освіту, тобто етап початкової та неповної середньої освіти є етапами обов'язкової освіти. «Кожна дитина без різниці статі, національності, раси по досягненні шестирічного віку вступає до школи і отримує обов'язкову освіту. У районах, де ще не створені необхідні умови, вік вступу до школи може бути встановлений з семи років. Держава, суспільство і сім'я зобов'язані забезпечувати це» . По закінченню дев'яти класів вихованці мають право вступити до старшої школи або до професійної школи, тобто для здобуття повної загальної середньої освіти у загальноосвітніх навчальних закладах I-III ступенів термін навчання становить 12 років.

Перейдемо до характеристики конкретних щабель системи середньої освіти.

Початкова школа. Початкова школа і неповна середня школа зараз паралельно практикують навчальну систему "6.3", "5.4" і "9 років поспіль" (в більшості районів використовується в основному система "6.3") [10, 2]. Тому термін навчання в початковій школі 6-5 років, в неповній середній школі 3-4 роки; вік учнів початкової школи 6-7 років, а неповної середньої школи 12-13 років. Навчальні плани початкової освіти складаються з академічних дисциплін і практичної діяльності, що визначаються на рівні держави і провінції. Навчальні плани державного рівня являють собою перелік обов'язкових дисциплін, включаючи моральне виховання, китайська мова, математику, суспільствознавство, природознавство, спорт, музику, мистецтво і праця. Деякі школи за наявності можливостей пропонують вивчення іноземних мов. Навчальні плани, що визначаються місцевими органами управління, націлені, головним чином, на економічний і соціальний розвиток провінцій, автономних регіонів і муніципалітетів. Школам надається право введення місцевих навчальних планів як академічного, так і діяльного характеру [14, 41]. Випускні іспити у початковій школі проводяться тільки з мови та математики. Вони організовуються місцевими органами управління освітою.

Неповна середня школа. У неповній середній школі вивчаються такі дисципліни: мораль і політика, китайська мова, математика, іноземна мова, історія, географія, фізика, хімія, біологія, спорт, мистецтво і праця. Кількість годин на кожну дисципліну визначається державним органом управління освітою. По більшості дисциплін проводяться випускні іспити, які організовуються місцевими органами управління освітою.

По закінченню дев'яти класів вихованці мають право вступити до старшої школи або до професійної школи.

Повна середня школа. Вік учнів, вступників у звичайну повну середню школу, - 15-16 років, і вони навчаються в ній 3 роки. Повна середня освіта в Китаї має професійну спрямованість.

Середні професійні училища поділяються на дві категорії: для училищ, що набирають учнів з випускників неповної середньої школи, вік надходження 15-16 років, термін навчання становить 4 роки, а в деяких училищах 3 роки. Для училищ, що набирають учнів з випускників повної середньої школи, вік вступників не перевищує 22 роки, і термін навчання становить 2 роки. Професією випускники неповної середньої школи опановують за 3-4 роки. У технічних училищах термін навчання 3 роки. Вік вступників у професійні середні школи - 15-16 років, а термін навчання - 2-3, а в деяких випадках 4 роки [6, 1].

Навчальний рік в школах КНР починається першого вересня, як і в більшості країнах світу. Навчальний процес навчального року поділен на два семестри. Школи працюють за принципом п'ятиденного робочого дня. Для дітей в школах створюється велике навантаження, тому день поділен на дві частини. Діти навчаються с 8 ранку до 5 вечора, в сумі 7 уроків по 45 хвилин, з перервами по 15 хвилин. З 12 до 14 велика перерва на обід. З 8 до 12 діти проходять найскладніші предмети, а після обіду такі предмети, як фізкультура, труди, малювання тощо. Наповнюваність класів не маленька - 30-40 вихованців. Хоч навчання і починається о восьмій годині, але діти повинні бути в школі вже о сьомій, бо в цей час починається ранкова зарядка або біг. Протягом навчального року канікули становлять місяць і тільки взимку, під час китайського нового року, а літні канікули також становлять місяць, в серпні. Такими є основні характеристики загальноосвітніх навчальних закладів у Китаї [6, 1].

1.4 Наявність проблем системи загальної середньої освіти в Україні та Китаї

Наявність проблем в системі загальної середньої освіти в Україні.

В данні часи в системі освіти є багато питань, недоліків, складних моментів, вирішення яких сприятиме досягненню високого рівня освіти серед учнів, вихованців шкіл. Розглянемо основні складні моменти сучасної системи освіти України.

Після розвалу Радянського Союзу та становлення України, як незалежної держави в системі освіти відбулися великі зміни, однак не всі на краще. Став незалежною Україною, було повністю викреслено все «радянське», в ому числі і систему освіти. Зараз ми крокуємо шляхом західних тенденцій, стандартів освіти (наприклад, Болонська система). Однак, система освіти не існує ізольовано від суспільства, його національних та культурних традицій, конкретної соціально-економічної ситуації [1, 1]. Я вважаю, зараз саме час для керівництва нашої країни вирішити за яким шляхом нам треба йти протягом найближчих 25-30 років, тільки тоді можна буде визначити, які саме фахівці необхідні нашій країні, і що вони повинні вміти. Бо, на даний момент, як вже було вказано, радянська система освіти знищена, а з новою ми ще не встигли впоратися та окреслити її належним чином. За Законом України «Про загальну середню освіту» в країні впроваджено 12-річну систему освіти, але як такої її не існує. Останнім часом існує дуже багато спорів стосовно цієї системи, досі не дійшли до загального рішення.

Як в своїй статті вказує Е.К. Андрєєва, нинішня система освіти є, нажаль, дуже заполітизованою, і саме на цьому ґрунті розвивається націоналізм і ксенофобія.

Ще однією проблемою є масовий відтік зі шкіл вчителів. Основною причиною цього є те, що заробітна платня не відповідає витраченим зусиллям і праці, яку виконують педагоги. Ось, наприклад, в інтерент-виданні київської газети, вказувалося, що в 2010 році вчителям деяких київських шкіл по три місяці не сплачували заробітної платні [12, 1]. Можна сказати, фактично у всіх країнах Заходу освіта і наука розглядаються як інвестиційна сфера: в одних країнах в неї вкладають більше, в інших -менше. У сучасній Україні освіту і науку швидше можна охарактеризувати, як деінвестеційну сферу, об'єкти вилучення ресурсів всіх видів - фінансових, матеріально-технічних, кадрових.

Я вважаю, на даний момент нам треба визнати такі факти і зарадити цьому: 1. Підйом освіти, науки і культури - це шлях відродження нашої країни. 2. Реформування системи освіти не самоціль, а засіб підняти роль освіти і науки в суспільстві, відвести йому гідне і престижне місце в сфері суспільних пріоритетів. 3. Схеми перетворень повинні здійснюватися системно, з урахуванням кращих вітчизняних традицій і передового зарубіжного досвіду.

Наявність проблем в системі загальної середньої освіти в Китаї.

На даний момент питання розвитку освіти включені в систему основних пріоритетів соціальної політики китайського керівництва [20, 1]. Хоча сучасна система освіти працює злагоджено, однак існують такі явища, як бідність населення, величезна різниця в доходах, складнощі з працевлаштуванням, відставання розвитку сільських районів і дисбаланс у розвитку регіонів, обмеженість ресурсів державної підтримки та багато іншого, яки формують сучасний вигляд освітньої системи Китаю[18, 1].

Таким чином, проблеми освіти в КНР охоплюють майже всі її аспекти. Розглянемо декілька з них.

Одним із спірних питань на сьогоднішній день є існування системи обов'язкової трудової відпрацювання під назвою «робота і навчання», що проводиться Міністерством Освіти Китаю. Подібним чином школи найчастіше намагаються заповнити недолік власного бюджету. За даними Human Right's Watch, майже всі державні середні школи першого і другого ступеня залучають дітей у віці від 12 до 16 років для участі у сільськогосподарській та виробничій діяльності, причому, за даними правозахисної організації, умови праці є досить поганими, а сам навчальний процес серйозно страждає.

Іншою важливою проблемою освітньої системи КНР на сьогоднішній день є половинчастість її фінансування. Держава, фінансуючи освітні установи, виділяє недостатньо коштів для їх нормального функціонування. Таким чином, навчальні заклади стають в певну залежність від зовнішніх джерел фінансування. Способом заробляти гроші в умовах Китаю є відкриття державними освітніми установами дочірніх філій, які функціонують повністю на «приватній» комерційній основі. Першими цим шляхом пішли початкові і середні школи.

Ще однією важливою проблемою сучасного китайського освіти є відставання її якісного рівня від сучасних світових стандартів. У першу чергу, це відноситься до середньої професійної освіти. Дана проблема безпосередньо стикається з проблемою дефіциту кваліфікованої робочої сили, необхідної для підтримки і розвитку всіх сфер життя сучасного Китаю.

Таким чином, освітня сфера, як і інші галузі соціального будівництва в Китаї, в даний час невільні від цілого комплексу кризових явищ. Втілення в життя амбіційних планів Китаю з перетворення на найпотужнішу політичну та економічну світову державу неможливо без функціонування в країні системи якісної освіти. Ця мета досяжна лише при формуванні та планомірному проведенні державної політики, що ставить розвиток освіти в розряд першочергових реформ у соціальній сфері.



РОЗДІЛ 2. Порівняльна характеристика особливостей загальної середньої освіти в Україні та Китаї

2.1 Спільні риси системи загальної середньої освіти в Україні та Китаї

У цьому пункті розглянемо спільні риси системи загальної середньої освіти в Україні та Китаї.

В Україні як і в Китаї загальні положення системи загальної середньої освіти викладені в офіційних документах, законах про освіту, законодавстві країн.

Навчання в загальноосвітніх навчальних закладах є обов'язковим для усіх громадян країни, не залежно від раси, кольору шкіри, релігійних вподобань тощо. Загальноосвітні навчальні заклади відлучені від церкви, освіта є світською. Мовою викладання в загальноосвітніх навчальних закладах є державна мова країн, але винятки становлять автономні райони або територія, де проживають національні меншини.

За формою власності в обох країнах виділяють комунальні, державні і приватні загальноосвітні навчальні заклади.

В системі загальної середньої освіти України та Китаю існують різні типи загальноосвітніх навчальних закладів I, II, III ступенів. Окрім загальноосвітніх закладів існують інші навчальні заклади системи загальної середньої освіти, такі як, наприклад, професійно-технічні навчальні заклади. Навчальний рік починається першого вересня, під час навчального року термін канікул становить 30 днів. В усіх звичайних загальноосвітніх навчальних закладах діє система п'ятиденного робочого тижня. А також, що стосується проблем в системі загальної середньої освіти, то між ними також є одна спільна риса - це мала кількість бюджетного спонсорування. Нажаль, на цьому закінчуються спільні риси в системі загальної середньої освіти між нашими країнами, тож перейдемо до відмінностей.



2.2 Відмінності в системі загальної середньої освіти України і Китаю

Під час порівняння системи загальної середньої освіти України і Китаю знаходимо набагато більше відмінностей ніж спільних рис, тож в цьому пункті будемо розглядати саме відмінності, відштовхуючись від української системи загальної середньої освіти.

По-перше, треба окреслити, що, якщо Україна розвиває освіту за шляхом демократизації, й основним її досягненням повинно стати виховання гідного громадянина своєї держави, всебічно освіченої людини, то в Китаї держава розвиває освіту, керуючись ідеями марксизму-ленінізму, Мао-Цзедуна та теорією побудови соціалізму з китайською специфікою. А також держава має виховати не тільки патріота своєї країни, але й зобов'язана привити вихованцю такі якості, як колективізм, вірність ділу, соціалізму тощо. Досі китайські викладачі кажуть, що Європа є надто вільною.

В загальноосвітніх навчальних закладах України створюється не таке велике навантаження, як в Китаї. В Україні уроки починаються о восьмій годині, а тривалість уроків в загалом становить 45 хвилин, але в молодшій школі є диференційованою. В Китаї уроки починаються також з 8 години ранку, але вихованці повинні з'являтися аж о 7 ранку для ранкової зарядки, і тривалість уроків не змінюється і становить 45 хвилин. Кількість дітей в українських класах має не перевищувати 30 осіб, а в китайських в середньому становить 40. Оцінювання в наших школах проводиться за 12 бальною шкалою, і діти, які навчаються у 1-2 класах оцінюються тільки вербальна. В китайських школах оцінюються учні абсолютно всіх віків, й оцінюються за 100 бальною шкалою. Канікули в українських навчальних закладах під час навчального року становлять 30 календарних днів, а влітку - усі три місяці. В Китаї канікули під час навчального року також становлять 30 днів, але вони не поділяються, а проходять як один місяць під час китайського нового року, а також літні канікули становлять один місяць в серпні.

Такими є основні відмінності в системі загальної середньої освіти України та Китаю, описавши їх можемо зробити висновки.



Висновки

Всього за 30 років Китай перетворився з відсталої за рівнем освіти країни в державу з ефективною системою середньої та вищої освіти. У цьому процесі країна домоглася однієї з найважливіших цілей для КНР - поширення обов'язкової безкоштовної дев'ятирічної освіти.

В моїй роботі можна побачити як плюси, так і мінуси системи освіти Китаю. По-перше, з режиму навчання школярів можна припустити, що діти страждають від великого навантаження, мало відпочивають. Але, як показали дослідження у 2009 році міжнародної організації економічного співробітництва та розвитку (або коротко ОЕСР), яка провела спеціальні тести з основних навчальних предметів серед школярів різних країн, діти з Китаю впоралися з цими тестами набагато краще, ніж школярі з усіх інших країн, і з великим відривом зайняли 1-е місце. Я вважаю, на цьому прикладі ми можемо зрозуміти наскільки їх система навчання є дієвою.

Як ми бачимо в останні роки в нашій українській школі, діти скаржаться на шалене навантаження, на маленьку кількість вихідних. Але, на справді ж, вони лінуються, не хочуть виповнювати ніякі завдання. Як говорять газети, наших дітей поглинули не знання, а алкоголь і тютюнокуріння. Школярі насправді не знають що таке конкуренція, не цінують тієї влади, яку можуть дати знання.

Якщо в Китаї влада давно вже визначилася за яким шляхом освіти їй йти, то в нашій країні ми не знаємо що за фахівці нам потрібні для розвитку держави. Поки ми не визначимо курс, поки не встановимо ту систему освіти, яку потребує наша держава, орієнтуючись на культуру, традиції і якнайголовніше на ментальність нашої нації, то не буде в нашій країні достатнього рівня освіти, не зрозуміють вихованці навіщо їм потрібні знання.

Наголошуючи на цьому, я вважаю, що наша країна має запозичити знання китайських педагогів щодо системи навчання, викладання. Бо в нашій країні не бракує спеціалістів, а бракує «поштовху», щоб зрушити закоренілу систему з місця.



Список використанної літератури

1. Андреева Е.К. Проблемы реформирования системы образования в Украине// Вестник. - К.: 2006. - С. 41-41.

2. Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти №1392: Прийнятий 2011 року. - К: Україна, 2011.

3. Державні санітарні правила і норми влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДСан ПІН 5.5.2.008-01, №63: Прийнятий 14 серпня 2001 року. - К: Україна, 2001.

4. Закон КНР «Об образовании»: Принят на третьей сессии съезда ВСНП 8 созыва 18 марта 1995 года. - Пекин: Китай, 1995.

5. Закон КНР «Про обов'язкову освіту»: Прийнятий 1995 року. - Пекін: Китай, 1995.

6. Закон КНР «Про професійну освіту»: Прийнятий 1996 року. - Пекін: Китай, 1996.

7. Закон України «Про державну мову України»: Прийнятий 2008 року. - К: Україна, 2008.

8. Закон України «Про загальну середню освіту» №651-XIV: Прийнятий із змінами 4 червня 2008 року. - К:Україна, 2008.

9. Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України, №17-18, 19-21. - К: Україна, 2011. - С. 12-13.

10. «Образование в Китайской Народной Республике» газета Жэньминь Жибао .- 2009// www.russian.people.com.cn/2332523.html/.

11. Каукенова Т. «Развитие образования в современном Китае: кризисные явления и поиски решений».

12. «Образование в КНР»// Жэньминь Жибао. - 2010//www.russian.people. com.cn/other/jiaoyu.html.

13. «Образование в Украине: реальные проблемы и перспективы»// Украинское новостное интернет-издание Newzz. - 2010.

14. «О Китае: Китайская образовательная система»// Жэньминь Жибао. - 2009// www.chinamodern.ru/?p=329.

15. Завдання початкової школи в Китаї// Початкова школа. -2000. - №3 - С. 41-42.

16. «Положення»: Прийняті 1997 року. - Пекін: Китай, 1997.

17. Постанова №12/5-2: Прийнята 22 листопада 2001 року. - К: Україна, 2001.

18. Постанова №1392: Прийнятий 23 листопада 2011 року. - К: Україна, 2011.

19. «Успехи в развитии системы образования в Китае в течении 30 лет реформ»// Жэньминь Жибао. - 20011// http//russian.peopledaily.com. cn/31517/6519232.html/.

20. ‘f?±РЁ|?¤J?®a±А?ЎB­«?¬рЇ}ЎBҐю­±®i?Єє·s?¬q. www.kouyi. org/ press/7882.html.

Размещено на Allbest.ru

...