Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ВИЩОЇ ОСВІТИ АПН УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

13.00.04 - теорія та методика професійної освіти

ФОРМУВАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ В КУРСАНТІВ ВІЙСЬКОВИХ ІНСТИТУТІВ

ГАМУЛА Ігор Андрійович

Київ-2002

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Створені 6 грудня 1991 року Збройні Сили України (далі ЗС України) формуються в найбільш відповідальний час для нашої країни. Триває нелегке становлення держави європейського типу? розвиваються демократичні основи відкритого суспільства? засвоюється ментальність вільної людини-громадянина. Це веде до ускладнення навчання та виховання особового складу й вимагає від військових кадрів найвищої відповідальності за захист незалежності? територіальної цілісності України.

Підтримка високої боєздатності підрозділів? частин і кораблів? зміцнення військової дисципліни неможливі без відповідального ставлення офіцера до виконання своїх обов'язків. Відповідальність як одна з найвагоміших якостей особистості офіцера-керівника формується на всіх етапах його становлення під впливом об'єктивних та суб'єктивних чинників. Важливу роль у формуванні відповідальності майбутніх офіцерів повинні виконувати військові інститути Міністерства оборони України (далі МО України).

Досвід навчально-виховної роботи у вищих військових закладах освіти (далі ВВЗО) свідчить про те, що цій проблемі приділено недостатньо уваги, а великі потенційні можливості значною мірою не використовуються. Це зумовило необхідність проведення досліджень з формування відповідальності в курсантів військових інститутів як з погляду теорії? так і практики. Отже, проблема набула особливого значення в навчально-виховному процесі? і тому потребує її всебічного дослідження з метою забезпечення наукової організації формування відповідальності.

Стан наукової розробки. Проблема відповідальності та її формування має загальнонауковий характер. У науковій літературі відповідальність трактують переважно з позицій соціального детермінізму, де переважає інтерес до підзвітності та підконтрольності індивіда, колективу, акцентовано увагу на виконавчій сумлінності та регулятивній функції цього явища. З погляду методології, тут панує аналіз відповідальності крізь призму свободи та необхідності.

Соціальна природа відповідальності та її взаємозв'язок з внутрішнім світом особистості розглянуті в працях К.О.Альбуханової-Славської, С.Ф.Анісімова, В.С.Бакирова, Д.О.Волкогонова, Г.Г.Гаєвої, І.С.Кона, Є.В.Левченко, О.Ф.Плахотного, В.Ф.Сафіна, В.І.Слободчікова.

У працях Л.І.Грядунової, Н.П.Дубініна, М.Я.Іванова, Н.І.Карпеця, В.М.Кудряшова, К.Муздибаєва, М.М.Самуйліна аналізується проблеми суспільної цінності відповідальності як якості особистості.

Взаємозв'язок моралі й відповідальності досліджували А.М.Архангельський, Т.Є.Василевська, Г.Д.Бандзеладзе, З.А.Барбешкіна, О.Г.Дробницький, А.П.Скрипник, Н.П.Соколов, Є.М.Терехов.

Впровадження категорії відповідальності в дослідження смисложиттєвих питань розглянуто поряд з питаннями покликання долі, смерті, вчинку (М.М.Бахтін, Л.Н.Коган, Г.Л.Тульчинський, О.К.Шевченко).

Взаємозалежність відповідальності й мотивації досліджували О.К.Агапонов, В.Г.Асеєв, Б.І.Додонов, В.І.Ковальов.

У межах комплексного дослідження виховних відносин проблему формування відповідальності висвітлено в роботах А.М.Бойко, М.О.Вейта, О.Ю.Гордіна, С.В.Кондратьєвої, Б.Т.Лихачова, Н.Є.Шуркової.

Низка досліджень з питань підготовки вихователів, їх педагогічної майстерності присвячена аналізу окремих аспектів проблеми формування відповідальності (Ю.П.Азаров, І.А.Зязюн, В.І.Писаренко, Л.І.Рувінський).

80-90 роки минулого століття ознаменувалися новим виявом інтересу до проблеми відповідальності, зумовленого не тільки реаліями сучасного життя, але й осмисленням у вітчизняній науці кардинальних ідей західних учених, чиї праці або зовсім не публікувалися в нас раніше, або доходили до нас частково. Західна психологія характеризує відповідальність як одне з основних явищ у житті індивіда, що сприяє пошуку ним свого місця в світі, наповненості життя сенсом. Особливу увагу темі відповідальності приділяли М.Бубер, Г.Йонас, Ж.-П.Сартр, А.Швейцер, Ж.Піаже, В.Франкл, Е.Фромм.

Окремі аспекти проблеми відповідальності та її формування були розглянуті в умовах військової діяльності. У військовій педагогіці в роботах О.М.Аксьонової, О.В.Барабанщикова, М.М.Видиша, С.М.Гречка, І.О.Грязнова, В.П.Давидова, М.Я.Іванова, В.В.Корнищука, Ю.М.Семенова, Г.Д.Темка, Ю.Ф.Яременка проаналізовано: методи вдосконалення процесів навчання й виховання у вищих військових закладах освіти; питання методологічного аналізу відповідальності щодо специфіки суб'єкта відповідальності, соціальної та моральної відповідальності військовослужбовця; взаємозв'язку моральної та правової відповідальності; свідомості, дисципліни та відповідальності.

Незважаючи на великий обсяг кількість наукової літератури, безпосередньо проблема формування відповідальності в курсантів військових інститутів МО України спеціалізовано ще не досліджувалась. Разом з тим, значна частина випускників військових інститутів (за даними дослідження - близько 30%) поки що недостатньо підготовлена до виконання відповідальних завдань з навчання й виховання підлеглих. Це насамперед пов'язано з недостатньою теоретичною розробкою означеної проблеми.

Таким чином? недостатня теоретична й методична розробка, соціальна та педагогічна значущість проблеми цілеспрямованого формування відповідальності обумовили вибір теми дисертаційного дослідження, яка була узгоджена з Координаційною радою АПН України (протокол № 4 від 11.04.2001 року).

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження спрямоване на виконання основних положень Указу Президента України № 981/98 від 4 вересня 1998 р. “Про Концепцію виховної роботи у Збройних Силах та інших військових формуваннях України”, планів науково-дослідних робіт Військового гуманітарного інституту Національної академії оборони України (далі ВГІ НАОУ) і кафедри військової педагогіки (і культури) цього закладу.

Об'єктом дослідження є військово-педагогічний процес у ВВЗО.

Предметом дослідження є система формування відповідальності в курсантів військових інститутів.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати і експериментально перевірити систему формування відповідальності в курсантів військових інститутів.

Завдання дослідження:

Визначити сутність, зміст і структуру відповідальності особистості курсантів як військово-професійної якості.

Проаналізувати реальний стан процесу виховання у військових інститутах щодо формування відповідальності курсантів, виявити головні суперечності та тенденції цього процесу на етапі становлення ЗС України.

Розробити методику визначення рівнів сформованості відповідальності в курсантів військових інститутів й експериментально перевірити її ефективність.

Виявити й перевірити в ході експериментального дослідження педагогічні умови й чинники формування відповідальності в курсантів.

На основі дослідження розробити практичні рекомендації щодо удосконалення системи формування відповідальності в курсантів ВВЗО.

Як робочу гіпотезу, висунуто положення про те? що рівень відповідальності курсантів можна суттєво підвищити на основі розробки науково обґрунтованої системи формування відповідальності у військових інститутах? яка передбачає застосування наступних педагогічних заходів: формування мотиваційної основи виявлення відповідальності в курсантів військових інститутів; всебічне розширення самостійності курсантів у різних видах діяльності; індивідуальний підхід до кожного з них з урахуванням рівня сформованості відповідальності; раціональне використання різних видів діяльності; підвищення виховних можливостей курсантських колективів; удосконалення навчального процесу; формування навичок відповідальної поведінки; удосконалення процесу самовиховання відповідальності курсантів; оптимізацію будови службової діяльності.

Методологічна й теоретична основа дослідження. Методологічну й теоретичну основу дослідження становлять фундаментальні філософські, психологічні, педагогічні, військово-педагогічні ідеї про формування відповідальності особистості. Концептуально значущими для дослідження стали наукові висновки про зумовленість самовизначення особистості широтою та змістом її діяльності (С.Л.Виготський, О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн, А.В.Петровський); про єдність колективної та індивідуальної відповідальності зумовленою взаємною залежністю в колективі (А.С.Макаренко); про необхідність цілісного підходу до гармонійного й усебічного розвитку особистості та про місце й роль відповідальності в цьому процесі (В.О.Сухомлинський). Побудова концепції дослідження спиралася на військово-педагогічну теорію та практику виховання офіцерського корпусу (О.В.Барабанщиков, С.І.С'єдін, В.П.Давидов, М.Ф.Феденко, Г.Д.Темко). Дослідження ґрунтується на гуманістичній філософії освіти (В.П.Андрущенко, І.Д.Бех, А.М.Бойко, М.Б.Євтух, І.А.Зязюн, М.І.Михальченко).

Методи дослідження. На всіх етапах використовувалася системна методика формування відповідальності. Вона включала: теоретичні методи (аналіз, синтез, моделювання, класифікацію та операціоналізацію педагогічних об'єктів); емпіричні (спостереження, опитування, тестування, експертна оцінка, методи математичної статистики); педагогічний експеримент (констатуючий, формуючий).

У дослідженні проаналізовано 37 докторських і кандидатських дисертацій? понад 229 літературних джерел? більше 260 значущих для дослідження документів. Проведено понад 700 бесід із викладачами? командирами та вихователями військових частин? де проходять службу випускники військових інститутів. Анкетовано понад 650 чоловік. Проаналізовано та узагальнено більше 700 незалежних характеристик. Здійснено спостереження за діяльністю 19 викладачів? 28 офіцерів курсантських підрозділів? більше 600 курсантів. Вивчено понад 300 відгуків на випускників та 180 звітів за стажування. Проаналізовано результати навчання? виконання службових завдань? виконання військової присяги та статуту? участь у суспільній праці понад 800 курсантів. До участі в експериментальній роботі залучено 28 викладачів? 36 офіцерів курсантських підрозділів? 11 членів військово-наукових гуртків (далі ВНГ).

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:

вперше розкрито сутність, зміст та структуру відповідальності як військово-профе-сійної якості особистості курсантів військових інститутів. Ця якість характеризує ставлення майбутніх офіцерів до виконання військового обов'язку на основі його глибокого усвідомлення, емоційного сприйняття та реалізації в активній діяльності, а також здатності передбачати наслідки цієї діяльності й відповідати за них з урахуванням спільної оцінки цих наслідків. Її зміст складає: об'єкт, суб'єкт, санкції, інстанції. Психолого-педагогічна структура відповідальності становить єдність інтелектуально, емоційного та вольового компонентів;

розроблена і експериментально перевірена сучасна система формування відповідальності в курсантів ВВЗО, яка являє собою цілеспрямовану і планомірну взаємодію суб'єктів процесу формування відповідальності та функціонально зв'язаних компонентів військово-педагогічного процесу, спрямованого на реалізацію мети й завдань формування відповідальності в курсантів. Вона включає в себе мету, суб'єкти виховного процесу, методику формування, усі види діяльності курсантів;

обґрунтовані критерії рівнів сформованості відповідальності як військово-професійної якості: поведінковий, когнітивний, емоційно-оцінний. Визначені на основі цих критеріїв показники кожного рівня відповідальності, які характеризують результативність, широту та стійкість виявлення цієї якості особистості курсанта. Розроблена і експериментально перевірена методика визначення рівнів сформованості відповідальності (високого, середнього, низького), яка дозволяє отримати їх адекватну кількісну оцінку.

визначені й обґрунтовані педагогічні умови й головні чинники удосконалення процесу формування відповідальності в курсантів військових інститутів, до них належать: підвищення ролі курсантських колективів; підсилення впливу службової діяльності; удосконалення навчальної діяльності.

Теоретичне значення роботи полягає у:

поглибленні уявлення про сутність, зміст і структуру відповідальності як військово-професійної якості військовослужбовців;

збагаченні теорії виховання курсантів військових інститутів науковим положенням про систему формування відповідальності;

доповненні теоретичних положень педагогічної діагностики новими знаннями щодо оцінки ефективності формування відповідальності у військовослужбовців;

доповнені педагогічної теорії новими знаннями в галузі створення оптимальних педагогічних умов і чинників формування відповідальності в майбутніх офіцерів.

Практичне значення одержаних результатів.

основні висновки та рекомендації дадуть змогу керівництву військових інститутів, викладачам, командирам й офіцерам структур виховної роботи впровадити в практику навчання і виховання майбутніх офіцерів удосконалену систему формування відпові-дальності;

організація військово-педагогічного процесу, відповідно до визначених у дисертації оптимальних педагогічних умов формування відповідальності в курсантів, дозволить поліпшити якість підготовки офіцерських кадрів, зміцнити боєготовність підрозділів і частин, сприятиме забезпеченню воєнної безпеки держави;

теоретичні положення й висновки дослідження можуть бути використані під час написання підручників, навчально-методичних посібників з військової педагогіки та психології в процесі підготовки педагогів до виховної роботи з курсантами.

Достовірність результатів забезпечено відповідністю методів дослідження його меті, предмету та завданням; результатами статистичного опрацювання даних, отриманих у ході його проведення; апробацією одержаних результатів.

Апробація роботи:

Тема дисертаційного дослідження та його основні положення й висновки обговорювалися на засіданнях кафедри соціології, психології та права Київського військового інституту управління та зв'язку, кафедри військової педагогіки і культури Військового гуманітарного інституту Національної академії оборони України, на засіданнях відділу педагогіки і психології вищої школи Інституту вищої освіти АПН України, на ІІІ науково-технічній конференції КВІУЗ “Перспективні напрямки розвитку радіоелектронних засобів в системах зв'язку та АСУ” (Київ, 1997), ХІ військово-науковій конференції Житомирського військового інституту радіоелектроніки “Управління космічними інформаційними системами” (Житомир, 1998).

Наукові публікації. Основні результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у 6 одноосібних публікаціях. З них, 4 у фахових наукових виданнях.

Довідки про впровадження: результати дисертаційного дослідження впроваджені у військово-педагогічний процес трьох військових інститутів: Київського військового інституту управління та зв'язку (Акт реалізації № 1/13/210 від 24.07.2001), Київського військового інституту сухопутних військ (Акт реалізації № 21/89 від 21.07.2000), Київського військового інституту повітряних сил (Акт реалізації № 15/124 від 21.10.2000) і двох військових частин: А-0799 (Акт реалізації № 20/110 від 15.08.2001); А-1880 (Акт реалізації № 527 від 6.06.2001) МО України.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається із вступу; трьох розділів; висновків; списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 209 стор. комп'ютерного тексту (з них 24 таблиці, 7 рисунків, 6 додатків обсягом 30 сторінок, список використаних літературних джерел, що містить 229 найменувань на 16 сторінках).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

відповідальність курсант педагогічний військовий

У вступі обґрунтовані актуальність і доцільність дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, методологічну основу, методи і джерела дослідження. Розкрито його наукову новизну, а також відображено практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі “Теоретично-методологічний аналіз формування відповідальності в курсантів військових інститутів” аналізуються зміст, структура та сутність відповідальності як військово-професійної якості особистості курсанта, теоретичні засади формування відповідальності та стан практики формування цієї якості на етапі становлення Збройних Сил України.

Теоретичний аналіз генези відповідальності як якості особистості показав, що відповідальність - це реальний, об'єктивний, історично конкретний характер відносин між особистістю, колективом, суспільством і державою з погляду свідомого здійснення взаємних вимог, які вони ставлять один до одного. Зміст відповідальності складає: об'єкт, суб'єкт, інстанції, санкції. Об'єкт відповідальності включає в себе ідейну, моральну, професійну та правову основи, це те, за що відповідає особистість. Суб'єктами відповідальності є окремий військовослужбовець, група або велика група військовослужбовців, тобто ті особистості, діяльність яких треба оцінити. Інстанціями є суспільство, різні державні заклади, посадові особи, підлеглі, найближче оточення особи, ті, перед ким особистість відповідає. Санкції - це оцінка результатів діяльності особистості.

Психолого-педагогічна структура відповідальності становить єдність інтелектуального, емоційного та вольового компонентів. Знання вимог законів, статутів ЗС України, норм моралі, посадових обов'язків, а також санкцій складають інтелектуальний компонент відповідальності. Емоційний компонент відповідальності характеризує переживання особистістю свого ставлення до виконання службових обов'язків. Вольовий компонент виявляється в зусиллях особистості курсантів реалізувати відповідальність у конкретних вчинках.

Дослідженням встановлено, що особу майбутнього офіцера, з погляду сформованості відповідальності, характеризують такі якості, як дисциплінованість, принциповість, цілеспрямованість й ініціативність. Відповідальність стосовно цих якостей виступає системоутворюючою якістю, служить умовою та причиною їх реалізації через механізм нормативно-регламентаційних, оцінно-контрольних, ціннісно-орієнтаційних і спонукальних функцій. Найбільш рельєфно цей зв'язок прослідковується тоді, коли йдеться про співвідношення дисциплінованості й відповідальності. Саме тому відповідальність є інтегральною військово-професійною якістю особистості курсантів, яка характеризує їх ставлення до виконання вимог військового обов'язку на основі його глибокого усвідомлення, емоційного сприйняття та реалізації в активній діяльності, а також здатності передбачати наслідки цієї діяльності й відповідати за них з урахуванням суспільної оцінки цих наслідків.

На основі теоретичного та історичного аналізу проблеми, наукового розгляду досвіду та сучасних концепцій вітчизняних і зарубіжних учених щодо формування відповідальності зроблено висновок про те, що теоретичною основою формування відповідальності в курсантів ВВЗО є закономірності, принципи та методи формування відповідальності й учення про них, психологічна теорія діяльності та педагогічні теорії відповідальності. Згідно з психологічною теорією діяльності, відповідальність як якість особистості формується в процесі діяльності курсантів. Діяльність передбачає створення ієрархічної мотиваційної сфери відповідальності, її зміна, поширення, перебудова є основою формування цієї якості, що досягається за умов формування мотивації відповідальності й позитивних звичок відповідальної поведінки.

До педагогічних теорій відповідальності належать концепція "відповідальної залежності" А.С.Макаренка та виховання громадянської свідомості В.О.Сухомлинського. Ці теорії висунули й обґрунтували низку методологічних положень, які стали основними керівними положеннями з формування відповідальності в курсантів. А саме, положення про: розподіл функцій, ролей і обов'язків під час спільної діяльності; колективний суб'єкт управління; роль особистості керівника в організації спільної діяльності; абсолютну відповідальність керівника; контроль і перевірку виконання з урахуванням кінцевих результатів.

У розділі докладно розглянуто аналіз результатів формування відповідальності в курсантів ВВЗО на етапі становлення Збройних Сил України, який виявив суперечності цього процесу. Визначено головну суперечність як неузгодженість між вимогами суспільства, Міністерства оборони України до рівня сформованості цієї якості й реальним рівнем його розвитку в значної частини курсантів.

Теоретичне узагальнення суперечностей процесу формування відповідальності в курсантів ВВЗО дало змогу визначити закономірні залежності підвищення ефективності цього процесу. Дослідження показало, що ефективність формування відповідальності безпосередньо залежить від: ціннісного усвідомлено-емоційного засвоєння курсантами вимог військового обов'язку; розширення практики виконання курсантами відповідальних доручень у ролях виконавця, організатора, керівника в різних видах діяльності; розширення самостійності курсантів у різних видах діяльності; підвищення ролі курсантських колективів у формуванні відносин відповідальної залежності; підвищення педагогічної культури вихователів, озброєння їх методикою формування відповідальності; самовиховання відповідальності в курсантів.

У другому розділі “Експериментальне дослідження процесу формування відповідальності в курсантів військових інститутів” обґрунтована система формування відповідальності, а також розкрито організацію і проведення її дослідно-експериментальної перевірки. Системно-структурний підхід, стосовно формування відповідальності в курсантів, полягає в тому, що цей процес досліджується як педагогічна система. У дисертації систему формування відповідальності розуміємо як цілеспрямовану й планомірну взаємодію суб'єктів процесу формування відповідальності та функціонально зв'язаних елементів військово-педагогічного процесу, спрямованого на реалізацію мети й завдань формування відповідальності майбутніх офіцерів. Вона включає в себе мету, суб'єкти виховного процесу, методику формування, усі види діяльності курсантів. В основу її побудови покладено принципи цілісності, включення, розвитку. Одним з найважливіших компонентів системи формування відповідальності розглянуто мету, яка обумовлює її діяльність. Метою спроектованої системи є підвищення ефективності процесу формування відповідальності в курсантів.

У дослідженні розкрито групові соціально-психологічні особливості суб'єктів системи, які враховувалися в ході дослідження. Складовим компонентом системи є методика, яку розглядаємо як комплекс взаємозумовлених етапів діяльності (підготовчого, основного і заключного) з реалізації сукупності засобів, прийомів і методів формування відповідальності в певних педагогічних умовах для досягнення мети системи. Ці прийоми, засоби й методи були визначені на засадах закономірних залежностей підвищення ефективності процесу формування відповідальності, які розв'язують виявлені суперечності через формування інтелектуального, емоційного та вольового компонентів цієї якості. Дослідженням встановлено, що до основних шляхів і засобів, які забезпечують успішне розв'язання завдань системи, належать: формування в курсантів мотивації відповідальності; активне залучення курсантів до діяльності щодо оволодіння навичками відповідальної поведінки в ролях: виконавця, організатора й керівника; індивідуальний підхід з урахуванням рівня сформованості відповідальності, який визначають за допомогою критеріїв й експериментального виявлення показників; поширення самостійності в курсантів у різних видах діяльності; підвищення педагогічної культури вихователів; самовиховання відповідальності в курсантів.

Матеріали дослідження свідчать, що проблема створення об'єктивних критеріїв і показників, необхідних для аналізу результатів сформованості рівня відповідальності, та управління ефективністю формування цієї якості належать до пріоритетних у ВВЗО. До критеріїв оцінки рівнів сформованості відповідальності в курсантів віднесено: поведінковий, когнітивний і емоційно-оцінний. На їх основі виявляють сукупність показників для кожного рівня сформованості відповідальності, які характеризують результативність, широту та стійкість виявлення цієї важливої особистої якості. Якісною формою оцінки відповідальності було визначено рівні її сформованості у вигляді високого, середнього і низького. Розроблена в дисертації методика визначення рівня сформованості відповідальності дозволила використовувати метод узагальнення незалежних характеристик, який оптимізує цей процес. У дослідженні було виявлено якості-критерії, що в сукупності характеризують відповідальність як якість особистості. Визначивши ваговий коефіцієнт кожної якості-критерію, відрангувавши їх, ми прийшли до висновку, що відповідальність курсантів найбільш повно характеризують такі якості-критерії: 1) старанність у навчанні; 2) старанність у службі; 3) обов'язковість; 4) ініціативність; 5) принциповість; 6) цілеспрямованість; 7) чесність. З огляду на це, можна визначити рівень сформованості відповідальності () як суму добутку середніх арифметичних оцінок кожної якості-критерію на відповідні вагові коефіцієнти.

На основі спеціальних статистичних процедур, обґрунтованих у дисертації було з'ясовано, що для середнього рівня сформованості відповідальності оцінки визначено в діапазоні від 3,4 до 4,1 бала. Курсантів, які мають < 3,4, було віднесено до низького рівня сформованості відповідальності, а курсантів, які мають > 4,1 - до високого.

Організація проведення педагогічного експерименту забезпечила: наукове визначення необхідної кількості його учасників (репрезентативність вибірки), контрольних та експериментальних навчальних груп; визначення початкового рівня сформованості відповідальності в курсантів експериментальних і контрольних груп; планування виховних індивідуальних впливів, спрямованих на підвищення рівня сформованості відповідальності, прогнозування результатів; реалізацію педагогічного впливу в рамках розробленої методики; аналіз результатів на основі отриманих у кінці кожного семестру зрізів, що характеризують досягнутий рівень сформованості відповідальності й динаміки середніх оцінок у середині кожного рівня; корекцію педагогічного впливу відповідно до отриманих результатів.

Про ефективність запропонованої системи формування відповідальності в курсантів свідчать підсумкові дані експериментальної роботи, отримані на завершальному етапі, й наведені в табл. 1.

Аналіз результатів експерименту показує (рис.1), що високий рівень відповідальності за 2 роки роботи зріс в експериментальних підрозділах із 19,3 % до 31,1 %, а в контрольних - з 19,4 % до 23,2 %, тобто відповідно на 11,8 % та 3,8 %. В експериментальних групах кількість курсантів із високим рівнем відповідальності зросла на 8 %, більше, ніж у контрольних (рис. 1а). Однак головна відмінність виявляється при порівнянні показників низького рівня відповідальності (рис. 1в), який в експериментальних групах зменшився з 32,3% до 16,7 % майже у 2 рази, а в контрольних знизився тільки на 1,5% (з 30,4 % до 28,9%).

Таблиця 1. Підсумкові дані експериментальної роботи

Чисельник - показник на початку експерименту, знаменник - після завершення експерименту.

Таким чином, на основі проведеного дослідно-експериментального дослідження можна стверджувати, що запропонована система формування відповідальності в курсантів дозволяє досягнути більш високих показників.

У третьому розділі Педагогічні умови й головні чинники підвищення ефективності формування відповідальності курсантів військових інститутів обґрунтовано й досліджено педагогічні умови й чинники ефективного функціонування та удосконалення процесу формування відповідальності.

Аналіз результатів проведеного дослідження виявив, що навчання є провідним видом діяльності курсантів військових інститутів. Це особлива діяльність, де передчасно встановлено мету, зміст, принципи, методи й організаційні форми навчальної роботи, які забезпечують формування відповідальності як якості особистості. Дослідженням доведено, що до головних педагогічних умов удосконалення навчальної діяльності з формування відповідальності в курсантів належать: організація спільної навчальної діяльності, яка ставить курсантів у взаємини відповідальної залежності; розширення самостійності курсантів у навчальній діяльності; особистий приклад викладачів військових інститутів щодо відповідального виконання обов'язків; чітка організація навчального процесу.

Про правильність визначення названих педагогічних умов свідчать результати екзаменаційної сесії після завершення експериментальної роботи, наведені в табл. 2.

Таблиця 2. Результати екзаменаційної сесії після завершення експериментальної роботи

Ефективність формування відповідальності виявляється в різниці середнього балу й кількості та якості оцінок такої якості-критерію відповідальності, як старанність у навчанні в експериментальних і контрольних групах. Обчислення середнього балу, дисперсії (), t_кр- Ст'юдента, F_{кр -} Фішера виконувалось згідно з правилами математичної статистики. Вони свідчать про те, що визначені педагогічні умови справді ефективні.

У дослідженні було враховано виховні можливості всіх видів діяльності. Проте особливе місце займає службова діяльність, тому що це один із найвідповідальніших видів діяльності, який в деяких випадках підпадає під кримінальну відповідальність. Службова діяльність включає в себе гарнізонну, вартову та внутрішню служби. Експериментально доведено, що педагогічний вплив службової діяльності на процес формування відповідальності виявляється, по-перше, у мобілізаційній ролі відповідальності за забезпечення міцної військової дисципліни, плановості умов життя, побуту військ, підтримання статутного порядку. По-друге, "педагогізм" службової діяльності виявляється в детермінованості якостей і поведінки кожної особистості умовами військової служби, які активізують військово-педагогічний процес, що спрямований на формування відповідальності. По-третє, службова діяльність - найбільш тяжкий та відповідальний вид діяльності, який виявляє для командирів та вихователів реальний рівень відповідальності курсантів. До головних педагогічних умов, які підсилюють вплив службової діяльності на формування відповідальності в курсантів, віднесено: підпорядкування мети й завдань службової діяльності з формування відповідальності в курсантів; спрямованість на підвищення ефективності формування відповідальності форм, методів, засобів на різних етапах підготовки й проходження служби, під час варти й внутрішнього наряду; статутна організація всіх сфер життєдіяльності курсантів.

Підтвердженням ефективності визначених педагогічних умов стали зміни, що виявилися у вигляді зростання якісних показників такої якості-критерію, як старанність у службі. Встановлено динаміку її зростання в курсантів експериментальної групи. За виявлену старанність у службі вони отримали такі оцінки: відмінно - 16,1% (зростання на 7,3%); добре - 55,2% (зростання на 11,4%); задовільно - 26,5% (зниження на 13,6%), незадовільно - 2,2% (зниження на 5,5%). У контрольній групі відповідно: відмінно - склали 8,3% (зниження на 2,6%); добре - 41,4% (зниження на 5,4%); задовільно - 43,2% (зростання на 6,4%); незадовільно - 7,1% (зростання на 1,2%).

У дослідженні було зроблено висновок про те, що відповідальність - це соціальне явище, вид стосунків між людьми, який характеризується взаємною залежністю в колективній громадсько-значущій спільній діяльності. Гармонію громадських і особистих цілей реалізують через механізм формування відповідальності в кожного члена колективу. Тому колектив виступає чинником підвищення ефективності формування відповідальності в курсантів.

У ході експериментальної роботи визначено основні педагогічні умови, які забезпечують підвищення ролі курсантських колективів. До них належать: організація спільної діяльності, при якій курсанти усвідомлюють її суспільну значущість; ефективне управління громадською думкою в колективі курсантів; єдність організаційної основи колективу вихователів; залучення курсантів до громадської діяльності; формування колективного компонента стилю керівництва; взаємозалежність між членами колективу в різноманітних видах діяльності; поширення самостійності, стимулювання ініціативи й творчості в колективному житті. Виконання зазначених педагогічних умов дозволило, як показало дослідження, підвищити роль військових колективів у формуванні відповідальності курсантів військових інститутів.

ВИСНОВКИ

1. Відповідальність військовослужбовців за виконання військового обов'язку є ключовою основою воєнної безпеки України, тому дослідження проблеми формування відповідальності в курсантів військових інститутів - це актуальне завдання військово-педагогічної науки. ЇЇ розв'язання набуває особливого як теоретичного, так і практичного значення для реформування ЗС України, підвищення боєздатності об'єднань, частин і підрозділів, навчання й виховання підлеглих.

2. Теоретичний аналіз генези відповідальності показав, що це - інтегральна військово-професійна якість особистості курсантів військових інститутів, зміст якої складають об'єкт, суб'єкт, санкції та інстанції. Її психолого-педагогічна структура включає в себе синтез інтелектуального, вольового й емоційного компонентів. Сутність відповідальності курсантів військових інститутів полягає в тому, що вона характеризує їх ставлення до виконання вимог військового обов'язку на основі його глибокого усвідомлення, емоційного сприйняття та реалізації в активній діяльності, а також здатності передбачати наслідки цієї діяльності й відповідати за них з урахуванням суспільної оцінки цих наслідків.

3. На основі теоретичного та історичного аналізу проблеми, наукового розгляду досвіду та сучасних концепцій вітчизняних і зарубіжних учених щодо формування відповідальності встановлено, що теоретичною основою формування відповідальності в курсантів ВВЗО є закономірності, принципи та методи формування відповідальності й учення про них, психологічна теорія діяльності та педагогічні теорії відповідальності.

4. Науковий аналіз результатів формування відповідальності в курсантів на етапі реформування Збройних Сил України виявив суперечності цього процесу. Головною суперечністю є неузгодженість між вимогами суспільства, Міністерства оборони України до рівня сформованості цієї якості й реальним рівнем його розвитку в значної частини курсантів.

5. Теоретичне узагальнення суперечностей процесу формування відповідальності в курсантів ВВЗО надало змогу визначити закономірні залежності підвищення ефективності цього процесу. Ефективність формування відповідальності безпосередньо залежить від: ціннісно усвідомленого емоційного засвоєння курсантами вимог військового обов'язку; розширення практики виконання курсантами відповідальних доручень у ролях виконавця, організатора, керівника в різних видах діяльності; розширення самостійності курсантів у різних видах діяльності; підвищення ролі курсантських колективів у формуванні відносин відповідальної залежності; підвищення педагогічної культури вихователів, озброєння їх методикою формування відповідальності; самовиховання відповідальності в курсантів.

6. У дисертації на основі системно-структурного підходу й визначених закономірних залежностей підвищення ефективності формування відповідальності в курсантів розроблено експериментальну систему формування відповідальності, яку розуміємо як цілеспрямовану, поетапну й планомірну взаємодію суб'єктів процесу формування відповідальності й функціонально зв'язаних елементів військово-педагогічного процесу, спрямованого на реалізацію мети й завдань формування відповідальності майбутніх офіцерів. Вона включає в себе мету, суб'єкти виховного процесу, методику формування, усі види діяльності курсантів.

7. Формуючий експеримент довів правильність гіпотези про те, що подолати наявні суперечності можна лише впроваджуючи в навчально-виховний процес ВВЗО експериментальну систему формування відповідальності курсантів.

8. Під час дослідження встановлено, що до головних чинників удосконалення процесу формування відповідальності в курсантів військових інститутів належать: удосконалення навчальної діяльності; підсилення впливу службової діяльності; підвищення ролі курсантських колективів.

9. Розроблена в дисертації система формування відповідальності в курсантів військових інститутів, відкриває нові можливості в подальшому дослідженні теорії і практики керівництва процесом формування духовно багатої, відповідальної особистості офіцера ЗС України, робить актуальною необхідність вивчення і подальшої розробки наступних проблем: формування колективної відповідальності в курсантів; психологічні основи моделювання діяльності офіцера на первинній посаді у війську з метою формування відповідальності в курсантів; методика обліку групових та індивідуальних особливостей курсантів у процесі формування в них відповідального ставлення до виконання військового обовязку; формування відповідальності в курсантів на основі самовиховання; розвиток відповідальності в офіцерів у ході виконання завдань з підвищення бойової готовності й укріплення військової дисципліни.

Практичні рекомендації

Для впровадження експериментальної системи формування відповідальності в курсантів у практику ВВЗО керівному, командному й викладацькому складу доцільно рекомендувати:

у навчально-виховний процес ВВЗО запровадити обґрунтовану (на основі системного підходу) методику формування відповідальності в курсантів військових інститутів;

створити навчально-методичний посібник для офіцерів-практиків, у якому розкрити методику формування відповідальності в курсантів військових інститутів МО України;

повніше використовувати можливості навчально-виховного процесу у військових інститутах для цілеспрямованого формування відповідальності в курсантів на основі розроблених й експериментально перевірених рекомендацій викладачам, командирам і вихователям;

запровадити в курсі "Основи військової педагогіки та психології" у військових інститутах вивчення теми: "Психолого-педагогічні основи формування відповідальності за виконання військового обов'язку";

у навчальному плані командирської підготовки офіцерів військових інститутів до розділу "Основи військової педагогіки та психології" передбачити проведення лекцій за темами: "Відповідальність як найважливіша військово-професійна якість офіцера", "Основні напрями й педагогічні умови формування та розвитку відповідальності офіцерів військових інститутів".

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Гамула І. А. Відповідальність як військово-професійна якість військовослужбовця // Зб. наук. пр. Випуск 2(15). - К.: ВГІ НАОУ, 2000.- С.3-7.

Гамула І. А. Педагогічні умови впливу службової діяльності на процес формування відповідальності у курсантів військових інститутів МО України.- // Зб. наук. пр. Випуск 2(21). - К.: ВГІ НАОУ, 2001.- С.3-11.

Гамула І.А. Суперечності процесу формування відповідальності в курсантів військових інститутів.- // Зб. наук. пр. Випуск 5(24). - К.: ВГІ НАОУ, 2001.- С.11-17.

Гамула І.А. Критерії сформованості відповідальності в курсантів військових інститутів //Теоретичні питання освіти та виховання: Зб. наук. пр. Випуск 18 /За загальною редакцією академіка АПН України М.Б.Євтуха, укладач О.В.Михаличенко.- Київ: Видавничий центр КНЛУ, 2001.- С.81-85.

Гамула І. А. Педагогічні теорії відповідальності А.С.Макаренка і В.О.Сухомлинського // Зб. наук. пр. Випуск 3(28). - К.: ВГІ НАОУ, 2002.- С.22-26.

Гамула І. А. Психологічні аспекти формування у військовослужбовців відповідальності за інформаційне забезпечення управління військами //Матеріали ІІІ науково-технічної конференції КВІУЗ, частина 1.- Київ, 1997.- С.-201.

Гамула І. А. Методика визначення рівнів сформованості відповідальності у військових інженерів //Матеріали ХІ військово-наукової конференції ЖВІРЕ, частина 1.- Житомир, 1998.- С. 10.

Размещено на Allbest.ru