Формування екологічної культури молодших школярів засобами мистецтва

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Пошук людством шляхів духовного відродження та гармонії у стосунках з природою значно актуалізує проблему формування екологічної культури особистості й суспільства. Це особливо важливо в наш час, коли вирішення екологічних питань неможливе без світоглядних позицій, переоцінки діяльності людей по відношенню до природи. Сьогодні має стверджуватися “екологічне, етичне та естетичне виховання й формування високої гуманістичної культури особистості, здатності протидіяти проявам бездуховності” (Проект Національної доктрини розвитку освіти України у XXI столітті).

У науковій теорії світосприймання людини й природи як єдиної космічної цілісності, розробленій В.Вернадським та його послідовниками, особливо очевидна необхідність формування у підростаючого покоління екологічної культури, що сприяє успішному проведенню заходів з охорони навколишнього середовища та "благоговійному" ставленню людей до життя в усіх його проявах як найвищої цінності. Кожна людина з дитинства повинна усвідомити, що природа - це джерело не тільки її фізичного, матеріального, але й духовного життя, у якому особистість керується високоморальними, естетичними, ціннісними орієнтирами, готовністю до творчої діяльності.

Великі потенційні можливості при організації формування екологічної культури мають молодші школярі. Цьому вікові притаманна підвищена жвавість, сприйнятливість, допитливість. Це - найбільш сприятливий період емоційної, безкорисливої взаємодії людини з природою. На розвиток почуттєвої сфери й розуму дитини впливає її ставлення до природи. Провідним у цьому ставленні є гуманізм до всіх проявів життя, бо саме він указує на рівень культури взаємовідношень дитини з природним середовищем.

Як засвідчив аналіз літератури, сутність екологічної культури набула обґрунтування у філософії та психології, однак як педагогічна проблема формування екологічної культури потребує подальшого вивчення. У науковій літературі недостатньо розкрито особливості формування екологічної культури молодших школярів засобами мистецтва, специфіку естетичного бачення учнями природи та систему роботи з формування екологічної культури молодших школярів у взаємодії школи і сім'ї.

Аналіз навчальних програм початкової школи показав, що не повною мірою здійснюється інтеграційний підхід до природничонаукових та гуманітарно-естетичних дисциплін у плані формування в дітей екологічної культури; нечітко визначена система екологічних понять; відсутні міжпредметні взаємозв'язки між літературою, музикою, образотворчим мистецтвом, трудовим навчанням і природознавством; у програмах поданий неповний перелік творів мистецтва (особливо національного), що забезпечує ефективність формування екологічної культури школярів.

Існуюча організація процесу формування екологічної культури в молодших школярів не задовольняє потребам сучасного суспільства, оскільки містить багато суперечностей, а саме: поставлені вимоги до духовного розвитку особистості не відповідають ступеневі сформованості її екологічної культури; практика формування екологічної культури дітей не відбиває рівня теоретичних наробок із цього питання; учителі не готові до формування в школярів екологічної культури та до використання творів українського й світового мистецтва в навчально-виховному процесі. Це обумовило вибір теми дисертаційного дослідження: "Формування екологічної культури молодших школярів засобами мистецтва".

Робота виконувалась у межах комплексної теми “Формування духовної культури учнівської молоді засобами мистецтва”, що розробляється на кафедрі педагогіки Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка під керівництвом члена-кореспондента АПН України, доктора педагогічних наук, професора Г. Шевченко.

Об'єкт дослідження: екологічна культура учнів початкових класів.

Предмет дослідження: педагогічні умови формування екологічної культури молодших школярів засобами мистецтва.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні змістової сутності екологічної культури молодших школярів, визначенні педагогічних умов її ефективного формування у дітей засобами мистецтва.

Гіпотеза дослідження: формування екологічної культури у молодших школярів буде успішним, якщо:

екологічна освіта в початковій школі реалізується на основі мультидисциплінарного підходу;

поряд із організацією безпосереднього сприйняття учнями природних об'єктів використовуються твори мистецтва;

занурення у світ природи, переживання її художнього образу здійснюється на морально-естетичному рівні;

використовуються твори мистецтва як засіб "естетичного діалогу" з об'єктами природи.

Для досягнення мети дослідження та перевірки гіпотези необхідно було вирішити такі завдання:

проаналізувати філософську, психолого-педагогічну, мистецтвознавчу літературу й висвітлити стан проблеми дослідження;

визначити сутність та специфічні особливості екологічної культури молодших школярів;

виявити та обґрунтувати зміст, форми, методи формування в учнів початкових класів екологічної культури засобами мистецтва;

визначити критерії й методики оцінювання сформованості екологічної культури молодших школярів засобами мистецтва;

експериментально перевірити розроблену модель формування екологічної культури молодших школярів.

1. Методологія та теорія формування екологічної культури молодших школярів

Проаналізована філософська, психологічна, педагогічна, мистецтвознавча література з теми дослідження; подана психолого-педагогічна інтерпретація поняття "екологічна культура"; розкриті сутність та зміст екологічної культури, особливості її формування у молодших школярів засобами мистецтва.

Сучасна природничонаукова картина світу неможлива без віддзеркалення проблеми виникнення й розвитку екологічної культури, яка за останній час набула самостійності та особливого значення. Основу цієї проблеми складає ставлення людей до природи, властиве кожній епосі людського розвитку, що знайшло своє відображення в культурно-історичній спадщині людськості.

Міфи, легенди, обряди, твори старовинного мистецтва свідчать про те, що первісні люди, скіфські племена, стародавні слов'яни, використовуючи дарунки природи, дякуючи їй за це, поклонялися природним силам. Пізніше в міфічних уявленнях починають виявлятися дві тенденції ставлення людей до природи, які пронизують усю еволюцію людства й, на думку сучасних учених, є передумовою зародження екологічних проблем. Одна з них спрямована на гармонійне співіснування людини з природою, а інша - руйнуюча, агресивна, орієнтована на конфронтацію з природою. І тільки специфіка культури будь-якого народу визначає домінування тієї чи іншої тенденції.

Із зародженням західноєвропейського природознавства проблема взаємовідношень у системі "людина - природа" отримала наукове обґрунтування, аналіз якого допомагає зрозуміти виникнення, сутність, закономірність розвитку екологічної культури. Так, у працях давньогрецьких мислителів Арістотеля (Aristotle), Геродота (Gerodotus), Демокріта (Democritus) навколишній світ становить єдине ціле й постає обов'язковою умовою існування людини. А в наукових системах Платона (Plato), Страбона (Strabon), Феофаста (Pheofast) була здійснена спроба захисту природи та висвітлені деякі риси виховання дбайливого ставлення до неї.

Аналіз праць класиків філософської природознавчої думки показав, що розвиток поглядів на проблеми екології пройшов шлях від утилітарного до естетичного й гуманного відношення. Багато вчених підійшли до сутності визначення екологічної культури, але ніхто до другої половини XX ст. так і не розкрив цього поняття.

У науці не існує єдиної думки щодо самого поняття “екологічна культура”. В аналізованих висловлюваннях дослідників існують схожі складові, посилаючись на які можна констатувати, що "екологічна культура" в широкому розумінні є невід'ємною частиною світової культури й заснована на "благоговійних", високогуманних взаємовідносинах людини з природою, яка сприймається як жива істота, як суб'єкт навколишнього світу. Провідною ознакою екологічної культури є не домінування людини над світом природи, а гармонійний зв'язок із нею. Екологічна культура особистості вміщує такі складові: оволодіння необхідною науково-екологічною базою знань; естетичне бачення природи; розвиток морально-естетичних почуттів; засвоєння відповідних норм поведінки; участь у природозахисній діяльності. На основі цих уявлень під "екологічною культурою" ми розуміємо частину духовної культури, яка являє собою інтегративну якість особистості, що втілює духовно-моральні цінності й визначає екологічно-моральні вчинки, спрямовані на збереження життя в усіх його проявах та на створення краси природного середовища.

Таким чином, "екологічна культура" - це складне утворення, що припускає формування екоусвідомленості, екомислення й відповідної поведінки.

Одним із основних чинників формування екологічної культури молодших школярів є мистецтво. Його вплив на естетичний розвиток дітей різного віку представлений у працях Н. Анищенко, Г. Апресяна, С. Жупаніна, М. Крета, А. Мелік-Пашаєва, Б. Неменського, Л. Печко, І.Смольянінова, Г. Шевченко та ін. Систематичне звернення до творів мистецтва в навчально-виховному процесі початкової школи розвиває емоційно-почуттєву сферу дітей, витонченість їхнього спостереження, здатність до милування красою, виразністю природних форм. Як наслідок емоційно-естетичного пробудження дитини є її прагнення оберігати природну красу, примножувати й закарбовувати її в різних видах творчої діяльності.

Об'єктивним джерелом відчуття краси в природі завжди виступає безпосереднє сприйняття дитиною гармонійного взаємозв'язку природних явищ або їх художнього образу. Саме мистецтво дає можливість сформувати у дітей морально-естетичне ставлення до природи, образ природи й світу, розвивати емоційну пам'ять, благородство думки та вчинку школярів. Мистецтво як "магічний кристал" через накопичення естетичного досвіду сприйняття художніх образів природи пробуджує у школярів почуття захопленості, піднесеності, натхнення, які зберігаються в них при спілкуванні з реальними природними об'єктами.

Вивчення теоретичних аспектів проблеми екологічної культури підтверджує необхідність створення системи роботи з формування екологічної культури молодших школярів засобами мистецтва, основу якої складають представлені в дослідженні положення філософії, екології, психології, педагогіки про сутність і формування екологічної культури; про фізіологічні та психічні особливості молодших школярів; про значення самоорганізації в процесі екологічного та естетичного розвитку людини.

2. Педагогічні умови формування екологічної культури молодших школярів засобами мистецтва

Подається аналіз емпіричного матеріалу, розкривається розроблена й експериментально перевірена модель системи роботи з формування екологічної культури молодших школярів засобами мистецтва, аналізуються й узагальнюються результати експериментальної роботи.

Згідно з поставленими завданнями дослідження були розроблені відповідні критерії, пов'язані з проявом основних властивостей екологічної культури:

екологічна інформованість (основні показники: знання про природу та природні взаємозв'язки, елементарні знання про Землю, знання про взаємодію людини з природою, про наслідки негативного впливу людства на довкілля, основні напрямки природоохоронної діяльності);

естетичний інтерес до живої й неживої природи (чутливість до естетичної привабливості природних об'єктів, здатність реагувати на прекрасне в природі, досвід спілкування з природою, естетичне сприйняття природи, усвідомлення життєвого значення природи, потреба в спілкуванні з природою, цікавість, допитливість, пізнавальний інтерес);

емоційна культура (естетичне переживання прекрасного й виразного в природі; гуманістичне ставлення до природи, почуття радості від спілкування з природою, захоплення природою, переживання почуття любові до природи, співчутливість до всього живого, почуття переживання дискомфорту від наслідків негативного впливу людини на довкілля);

уявлення про ідеальний образ природи (яскравість суб'єктивного образу природи рідного краю, гармонійність, ціннісне ставлення до природи);

естетичне сприйняття образу рідної природи (сприйняття "Я" як частини рідної природи, ставлення до рідної природи як естетичної цінності);

діяльність, спрямована на творчу реалізацію ідеального образу природи (художньо-естетична діяльність, природоохоронна діяльність).

Обґрунтування сутності екологічної культури та критеріїв її оцінювання дозволили виявити на констатуючому етапі дослідження рівень сформованості екологічної культури в учнів початкових класів. Аналіз результатів свідчить про те, що високий рівень сформованості екологічної культури виявлено в 34,4% дітей, середній - у 25,6%, низький - у 40,0%. Всього в експериментальній роботі брали участь 296 школярів.

Головними причинами низької сформованості екологічної культури учнів початкових класів є домінуюче в сучасному суспільстві споживацьке ставлення до природних багатств; стихійне виховання екологічної культури дитини в родині; відсутність у вчителів настанов щодо формування екологічної культури школярів, орієнтування педагогів на досягнення визначених знань, умінь і навичок; невисокий еколого-естетичний рівень підготовки педагогів до формування екологічної культури у дітей; безсистемне використання творів мистецтва й науково-навчального матеріалу з екології.

Результати констатуючого експерименту підтвердили необхідність створення системи роботи з формування екологічної культури молодших школярів засобами мистецтва. Виходячи з цього, нами була розроблена система навчально-позаурочних занять для учнів молодших класів з предметів гуманітарно-естетичного та природничонаукового циклів, яка передбачала розвиток нестереотипного образного мислення дітей, почуттєво-наочних уявлень, яскравої фантазії та естетичного бачення світу. Зважаючи на те, що молодші школярі потенційно володіють естетично-виразним баченням окремих властивостей і образів природи, особливого значення надавалося ігровій та художньо-творчій діяльності, у який вони максимально проявляють сенсорно-оціночну активність. До змісту спеціальних дисциплін "Природознавство", "Ознайомлення з навколишнім світом" були введені поняття загальної екології, які на основі використання мультидисциплінарного підходу до навчально-виховного процесу дозволили сформувати в молодших школярів цілісні уявлення про світ природи, про стосунки людини і природи. Це відповідає вимогам чинних навчальних програм, а також змісту сучасних інтегрованих програм з довкілля (Н. Бібік, В. Ільченко, С. Гончаренко).

Формування екологічної культури спирається на психологічні особливості дітей молодшого шкільного віку, що обумовлює диференційований підхід до експериментальної роботи, тобто визначення мети, завдань, змісту, творчих вправ, творів мистецтва, наукового матеріалу на кожному етапі формування. Але при цьому складові екологічної культури пов'язані настільки, що формування одного компонента безпосередньо впливає на розвиток інших.

На першому етапі (1 кл.) особлива увага приділялася розвиткові емоційної культури учнів, естетичному сприйняттю образу рідної природи, вихованню у дітей морально-естетичного ставлення до природи.

Навчальним матеріалом для організації роботи з формування екологічної культури слугували твори вітчизняних і зарубіжних майстрів мистецтва, присвячені красі природи; поряд із цим використовувалися народні казки, пісні, загадки, твори місцевих авторів, що сприяли створенню образу "малої Батьківщини", наукова інформація про природні особливості Сходу України.

На першому експериментальному етапі використовувався комплекс різних засобів, спрямованих на підвищення ефективності формування екологічної культури та розвиток особистості молодшого школяра, а саме: створення естетичного середовища проведення уроків природознавства, занурення, "подорожі" дітей до світу природи, систематичні спостереження за природними явищами (наприклад, за народженням природної краси), творчі завдання на розвиток уяви та фантазії, різні форми образотворчої та літературної діяльності, трансформація емоцій через твори мистецтва на природні об'єкти (і навпаки), драматизація уривків художніх творів, усне малювання явищ природи, екоігри та ін. На цьому етапі учитель разом із дітьми аналізував наявний у школярів досвід спілкування з природою для виховання в них відповідних норм поведінки.

З метою виховання в молодших школярів морально-естетичного ставлення до природи та усвідомлення її естетичної цінності використовувалася методика "Кольорові камінці", що ґрунтується на кольоровому зображенні. Кольорова гама, яку використовували діти при складанні відповідей, дозволяє вчителю зрозуміти, якою молодші школярі уявляють собі цю тварину (рослину), які почуття вони переживають. Використання на уроках творів мистецтва та методики "Кольорові камінці" не тільки навчає бачити неповторну красу джмеля, змії, ящірки, мухомора та ін., але й допомагає учням зрозуміти необхідність існування кожної тварини (рослини) в природі.

На першому етапі експериментальної роботи йшов процес відчуття природних об'єктів, занурення у світ природи, формування здатності сприймати природні об'єкти як "Я". Відчуття природи, емоційно-почуттєве реагування на її красу, певний емоційно-естетичний досвід безпосереднього спілкування з нею є необхідною передумовою зустрічі з художнім образом природи, який представлений у творах різних видів мистецтва.

На другому етапі (2 кл.) навчально-виховний процес був націлений на формування у дітей екологічної інформованості та естетичного інтересу до живої й неживої природи.

Навчальний курс "Природознавство" дозволяє систематизувати знання учнів. Програмовому матеріалу з цього предмета надавалася екологічна спрямованість, а до змісту включались елементарні поняття загальної екології. Художнім матеріалом виступали спеціально дібрані твори мистецтва, що відкривають красу природи України та світу.

У системі педагогічних впливів використовувалися питання узагальнюючого характеру, бесіди про необхідність природоохоронної діяльності, тематичні екскурсії, дидактичні ігри, художні, словесні, музичні завдання-імпровізації тощо. Робота на цьому етапі спрямовувалася на засвоєння учнями основ наукових знань про природу, на запам'ятовування ними тих спостережень і переживань, які були одержані від спілкування з природою і сприйняття її художніх образів.

На уроках гуманітарно-естетичного циклу використовувалися твори мистецтва, за допомогою яких у дітей складалися певні уявлення про будь-який об'єкт природи, наприклад, ліс. Під час вивчення природознавства розповідали учням про те, як хвойні дерева очищують повітря від мікробів; чому у наших пращурів існувала заборона на рубку старих дерев; звідки в давнину люди здобували фарби для малювання. Вивчення останньої теми мало продовження на уроках образотворчого мистецтва, де діти малювали за допомогою природного матеріалу: вугілля, крейди, майорану, кориці тощо.

У початковій школі комплексне використання творів живопису, музики, літератури у сполученні з сучасними мультимедійними програмами, з фактами екологічної інформації дозволили дітям побачити красу, різноманітність природного світу й усвідомити його тендітність.

На заключному, третьому етапі (3 кл.) формування екологічної культури було зорієнтовано на розвиток у молодших школярів уявлень про ідеальний образ природи та діяльність, спрямовану на творчу реалізацію ідеального образу природи. На цьому етапі використовувалися загальноекологічні поняття, твори мистецтва вітчизняних і зарубіжних авторів, що показують природну красу різних куточків земної кулі.

Формами роботи та методичними прийомами впливу були персоніфікація, тематичні екскурсії, драматизація творів мистецтва, включення дітей до різних видів естетично-художньої, ігрової, творчо-пізнавальної діяльності з екологічною спрямованістю, завдання, які передбачають почуттєво-предметну діяльність з природним матеріалом, творчі завдання, безпосередньо звернені до фантазування, поетичні нариси, завдання на зіставлення реального й художнього образу природного об'єкта, випуск стіннівок на екологічну тематику та ін.

Зазначені педагогічні прийоми допомагали формуванню діяльності школярів, спрямованої на творчу реалізацію ідеального образу природи. Організація цієї діяльності впливає на розвиток усіх складових екологічної культури учнів.

Реалізація розробленої системи роботи з формування екологічної культури відбувалася на уроках природничонаукового та гуманітарно-естетичного циклів, охоплюючи при цьому весь навчально-виховний процес початкової школи. Наприклад, на уроках математики розв'язувалися задачі екологічного характеру, на заняттях з української (російської) мови добиралися вправи на матеріалах текстів з екологічної тематики тощо.

Пропонована система працює на основі визначених нами принципів формування у дітей екологічної культури: екологізації навчально-виховного процесу (екологія природи, екологія людини, екологія культури), естетизації, опори на образ рідної природи як компонент образу світу, опори на творчу діяльність учнів у процесі формування їхньої екологічної культури, цілісного підходу до формування екологічної культури молодших школярів, природовідповідності, культуровідповідності, гуманістичний принцип (гуманне ставлення до природи та до людей).

Експеримент показав, що для ефективного формування екологічної культури учнів початкових класів необхідно дотримуватися таких педагогічних умов:

реалізації мультидисциплінарного підходу при організації екологічної освіти молодших школярів;

використання творів мистецтва поряд із організацією безпосереднього сприйняття учнями природних об'єктів;

здійснення на морально-естетичному рівні занурення до світу природи, переживання її художнього образу;

застосування творів мистецтва як засобу "естетичного діалогу" з об'єктами природи.

У процесі дослідження виявлено, що важливою умовою формування екологічної культури молодших школярів є принцип побудови уроків гуманітарно-естетичного та природничонаукового циклів як творів мистецтва.

Для реалізації системи роботи з формування екологічної культури молодших школярів засобами мистецтва поряд із використанням педагогічних умов бажано враховувати: психофізіологічні особливості молодших школярів; рівень розвитку емоційно-чуттєвої та інтелектуальної сфери кожного учня; уявлення про довкілля, складені в учнів раніше; життєвий досвід спілкування з творами мистецтва та об'єктами природи; особливості організації безпосереднього контакту дітей з природними об'єктами, з творами світового й національного мистецтва; сприйняття учнями природного об'єкта як живої істоти, як суб'єкта; емоційно позитивний клімат у класі; взаємозв'язок учня з учителем, однолітками, батьками, що базується на співробітництві та взаєморозумінні.

Функціонування експериментальної системи досягається шляхом поєднання класної й позакласної, колективної й індивідуальної роботи, співробітництвом з родиною дитини та іншими соціальними інститутами. Так, з метою підвищення рівня екологічної культури дітей була організована робота з їхніми батьками. Для них проводилися лекції, бесіди, консультації, конференції ("Природа - наш дім", "Про що свідчать екологічні прогнози", "Дивотворні сили природи"), тематичні виставки ("Світ очима дітей", "Образ природи в дитячій творчості", "Письменники-натуралісти дітям"), концерти ("Співаю тобі, мій краю рідний", "Краса природи та мистецтва: спільне й відмінне").

Аналіз отриманих результатів сформованості екологічної культури демонструє істотну різницю показників експериментальних та контрольних класів за всіма складовими екологічної культури. В експериментальних класах значно скоротилася кількість учнів, які мають низький рівень екологічної культури, більшість дітей досягли середнього та високого рівня сформованості (табл. 1).

Таблиця 1. Результати визначення рівня сформованості екологічної культури молодших школярів (у %)

Якісне змінювання результатів в експериментальних класах свідчить про ефективність запропонованої й апробованої системи роботи з формування екологічної культури молодших школярів засобами мистецтва, що відповідає особливостям навчально-виховного процесу початкової школи, дозволяє вирішити основні завдання екологічного виховання.

Вірогідність отриманих результатів підтверджується за допомогою використання критерію Манна-Уїтні та кваліметричної інтерпретації (Г. Дмитренко).

У дисертації подана модель формування екологічної культури молодших школярів засобами мистецтва, що містить систему взаємодії навчальної роботи та позакласної, роботи з батьками, критерії діагностики рівнів сформованості екологічної культури, педагогічні технології, принципи та педагогічні умови формування екологічної культури.

Висновки

Актуальність дослідження обумовлена пошуком сучасним суспільством шляхів контролю та стабілізації екологічної ситуації; необхідністю швидкого відновлення культурних цінностей та відродження духовності як головної умови для вирішення екологічних проблем; низьким рівнем сформованості у молодших школярів екологічної культури; недостатністю уваги при розгляді цього питання в галузі наукових досліджень.

Аналіз сутності екологічної культури свідчить про її існування не тільки як частини світової культури, а й про екологічну культуру особистості, що базується на поєднанні раціонального, емоційного та сприяє гармонійному розвиткові особистості.

Обґрунтована в дослідженні модель екологічної культури відображає еколого-естетичне відношення учня початкової школи до природи. Під екологічною культурою молодшого школяра слід розуміти системну духовно-практичну якість особистості, що містить такі складові: екологічну інформованість, естетичний інтерес до живої й неживої природи, емоційну культуру, уявлення про ідеальний образ природи, естетичне сприйняття образу рідної природи, діяльність, спрямовану на творчу реалізацію ідеального образу природи. Ці складові дозволили визначити рівень сформованості екологічної культури дітей, висвітлити критерії та методики оцінювання, які поряд із діагностичною функцією виконують ще й формуючу.

Виховання екологічної культури молодших школярів буде цілеспрямованим та ефективним, якщо в навчально-виховному процесі використовувати спеціально змодельовану систему, що діє на основі єдності мети, завдань, змісту, принципів, форм, методів, технологій організації роботи педагога, учнів, батьків.

Ефективне формування екологічної культури молодших школярів забезпечує екологізація усіх навчальних предметів та введення до змісту предметів "Природознавство", "Ознайомлення з навколишнім світом" елементів загальної екології.

Невід'ємною складовою повноцінного формування екологічної культури є взаємодія школярів з природними об'єктами та творами мистецтва, зокрема національного, що відображає специфічні риси, властиві культурному середовищу, у якому відбувається становлення особистості дитини.

Результати експериментальної роботи свідчать, що використання системи роботи з формування екологічної культури в навчально-виховному процесі відповідає сучасним вимогам до екологічної освіти підростаючого покоління.

Висунуті в дисертації рекомендації й положення не розкривають усіх питань проблеми формування екологічної культури молодших школярів, отже, виникає необхідність її подальшого наукового дослідження в різних напрямках, а саме: вивчення специфіки формування екологічної культури у дітей міських та сільських шкіл; взаємозв'язку різних навчальних предметів у вихованні екологічної культури; особливостей формування образу природи (ідеального, реального, образу рідної природи) та його впливу на становлення екологічної культури молодших школярів; дослідження емоційних переживань учнів у процесі виховання екологічної культури; створення цілісної системи формування екологічної культури дітей у дошкільному закладі й у школі.

екологічний естетичний школяр

Література

Павленко І.Г. Моделювання навчально-виховного процесу по формуванню екологічної культури молодших школярів // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. - 2000. - № 1. - С. 193 - 197.

Павленко І.Г. Формування екологічної культури як основи морально-духовного розвитку молодших школярів // Морально-духовний розвиток особистості в сучасних умовах (теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді). - Зб. наук. пр. - К.: Пед. думка, 2000. - Кн. II. - С. 48-51.

Павленко І.Г. Виховання екологічної культури молодших школярів // Вісник Луганського державного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. - 1999. - № 4 (14). - С. 109 - 113.

Павленко И.Г. Творческий подход к воспитанию экологической культуры // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. / Редкол.: Т.І. Сущенко (відп. ред.) та ін. - Київ - Запоріжжя, 1999. - Вип. 15. - С. 36 - 40.

Павленко І.Г. Екологічне виховання як засіб соціалізації особистості молодшого школяра // Соціалізація особистості: Міжкафедральний зб. наук. ст. / За заг. ред. А.Й. Капської. - К.: НПУ, 1998. - Випуск 3. - С. 87 - 94.

Павленко И.Г. Организация творческой активности учащихся начальных классов в процессе формирования экологической культуры // Творчість в технології виховання та навчання: Зб. наук. пр. / Редкол.: І.А. Зязюн, В.В. Крижко, Н.Г. Ничкало, Т.І. Сущенко та ін. - Київ - Запоріжжя, 1998. - С. 109 - 113.

Размещено на Allbest.ru