Система підготовки фахівців соціальної роботи у Великій Британії

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність і доцільність дослідження. Перехід до ринкової економіки зумовив в Україні глибокі кризові процеси: різкий спад промислового виробництва, прискорення темпів зубожіння населення, зростання безробіття, злочинності, зменшення народжуваності тощо. Перед суспільством постала проблема виживання людей, збереження соціуму, культурно-духовних цінностей, соціального захисту населення, його підтримки в складних соціально-економічних умовах.

Тому в 90-х роках виникла необхідність створення в країні системи соціальної роботи, основна мета якої - регулювання правових, економічних відносин індивіда і суспільства, надання кожній людині допомоги і підтримки у вирішенні її проблем, забезпечення ефективного соціального захисту кожного члена суспільства.

Професійна соціальна робота - один з основних способів реагування суспільства на нову соціальну ситуацію, її проблеми, можливості. Разом з тим - це один з найважливіших і складних інструментів соціального контролю.

На сьогодні висококваліфікованих спеціалістів соціальної роботи, які могли б професійно здійснювати роботу з діагностики і прогнозування соціальних процесів, надавати профілактичну, соціально-терапевтичну, психологічну, педагогічну і правову допомогу різним категоріям населення, в Україні не вистачає. Це значною мірою пояснюється тим, що професійна підготовка фахівців соціальної роботи розпочалася в нашій країні тільки в середині 90-х років і пов'язана із значними труднощами, які зумовлені, насамперед, відсутністю як практичного досвіду роботи в цій галузі, так і вагомих науково-теоретичних розробок з актуальних питань соціальної роботи і підготовки фахівців для соціальної сфери.

Проте питання професійної підготовки фахівців соціальної сфери в Україні поки що досліджені недостатньо на відміну від багатьох західних країн (США, Великої Британії, Бельгії та ін.), де соціальна служба добре розвинена і створені оригінальні системи професійної підготовки фахівців соціальної роботи різних рівнів. Тому, на нашу думку, доцільним є аналіз зарубіжного досвіду підготовки фахівців для соціальної сфери і виявлення можливостей його застосування в Україні. Без вивчення і творчого переосмислення зарубіжного досвіду неможливою буде інтеграція України в європейський освітній простір, про що йшла мова на ІІ Всеукраїнському з'їзді працівників освіти.

Велика Британія - одна з країн, яка має багатий досвід підготовки соціальних працівників (професійна підготовка кадрів для соціальної сфери започаткована тут у 90-х роках XIX ст.). Однак здійснений нами аналіз наукової літератури показав, що її досвід у підготовці фахівців соціальної роботи не був предметом спеціальних педагогічних досліджень в Україні.

Об'єкт дослідження: система вищої соціальної освіти у Великій Британії.

Предмет дослідження: основні етапи, тенденції, зміст і форми організації підготовки фахівців соціальної роботи у вищих навчальних закладах Великої Британії.

Мета дослідження - виявити особливості системи підготовки фахівців соціальної роботи різних рівнів у вищих навчальних закладах Великої Британії та визначити можливості використання прогресивних ідей британського досвіду в Україні.

Основні завдання дослідження:

Схарактеризувати основні етапи розвитку і становлення соціальної роботи як науки і професійної діяльності.

Проаналізувати сучасний стан і тенденції розвитку системи підготовки фахівців соціальної роботи у Великій Британії.

Виявити основні вимоги, зміст і форми організації підготовки фахівців соціальної роботи у вищих навчальних закладах і схарактеризувати їх.

Обґрунтувати роль і місце дистанційного навчання в системі соціальної освіти.

Розробити науково обґрунтовані методичні рекомендації щодо вдосконалення професійної підготовки фахівців соціальної роботи в Україні на основі творчого використання досвіду університетів Великої Британії.

1. Розвиток і становлення соціальної роботи як науки і професійної діяльності

Висвітлено питання становлення соціальної роботи як науки і професійної діяльності та проаналізовано особливості соціальної роботи і вимоги до підготовки соціальних працівників у Великій Британії.

Виявлено головні тенденції розвитку і становлення соціальної роботи як науки і професійної діяльності. Зокрема, встановлено, що основні принципи соціальної роботи, які через багато віків послужили основою для формування наукової концепції соціальної роботи, були закладені ще в давніх цивілізаціях Єгипту, Китаю, Греції.

На рубежі XIX і XX століть у багатьох європейських державах (Великій Британії, Німеччині, Нідерландах, Швеції, Франції), а також США і Канаді виникла соціальна робота як особливий вид професійної діяльності, що розвивалася поряд з діяльністю благодійних організацій.

Соціальна робота як професійна форма надання допомоги незаможним, хворим, неписьменним, переселенцям та іншим категоріям стала результатом пошуку шляхів пом'якшення негативних явищ капіталістичного розвитку. Саме на ХІХ століття, період інтенсивного розвитку капіталізму, припадає зародження соціальної роботи як суспільної практики. Усе, що передувало цьому періоду, можна віднести лише до вузької сфери часткової соціальної допомоги, спорадичної підтримки, взаємодопомоги, природної для людського співжиття, і розглядати як передісторію соціальної роботи.

У кінці ХІХ століття на Заході робляться перші спроби науково-теоретичного осмислення форм соціальної допомоги, яке з самого початку набуло конкретної спрямованості стосовно різних рівнів практики соціальної роботи: на рівні індивіда, групи, сім'ї, суспільства. Загальновизнаними основоположниками теорії і методики соціальної роботи стали Мері Річмонд (M. Richmond) і Джейн Адамс (J. Adams) - класичні представники поширеного в соціальній роботі напрямку “від практики до теорії”. Їх ідеї знайшли подальший розвиток у працях багатьох зарубіжних учених, у тому числі і британських: М. Баркер (M. Barker), Б. Мундей (B. Munday), С.Бенкс (Sarah Banks) та ін. Сформувалися основні теоретичні підходи до розв'язання фундаментальних питань соціальної роботи: діагностичний, функціональний, психосоціальний, системно-теоретичний та інші, які детально схарактеризовані в роботі.

Професійна підготовка спеціалістів в галузі соціальної роботи розпочалася у Великій Британії у 1845 році. В жіночому університеті на громадських засадах були відкриті лекційні курси для членів національної спілки працюючих жінок. Увага, в основному, зосереджувалася на вивченні принципів милосердя. Пізніше тематика була розширена. З'явилися нові курси: “Сім'я і особистість”, “Соціальна робота з дітьми”, “Індивідуальна діяльність”.

У 1898 році у Великій Британії вже досить активно функціонував Комітет Товариства благодійних організацій, який займався питаннями підготовки курсів для соціальної сфери.

На початку першого десятиліття 1900-х років кілька навчальних закладів готували професійних соціальних працівників. Це, зокрема, Ліверпульська школа Суспільних Наук, соціологічна школа в Лондоні з дворічним стаціонарним курсом навчання. Програма підготовки передбачала вивчення теоретичних курсів з соціології, управління, в тому числі історію соціальних теорій, а також принципи, які лежать в основі соціальної роботи. Була запланована також практика в різних громадських організаціях, соціальних закладах.

У 1929 році в Лондонській соціологічній школі був започаткований курс психічного здоров'я, читання якого забезпечували провідні психологи, психіатри, а також досвідчені практичні соціальні працівники.

У 50-і роки до важливих знань у галузі соціальної роботи вчені стали відносити і знання основ управління соціальною роботою. Виникла потреба використовувати у підготовці соціальних працівників досягнення також таких наук, як демографія, педагогіка, психологія, природничі науки. Для цього періоду характерним є намагання вирішити проблему зв'язку теоретичних знань і практичних умінь, вимога спрямовувати теоретичну підготовку на максимальний зв'язок з практичною діяльністю, що мало важливе значення для подальшого вдосконалення практичної підготовки фахівців в системі соціальної освіти.

Було визнано, що соціальні працівники повинні володіти деякими обов'язковими професійними навичками, але існуюча система підготовки не забезпечувала їх формування належним чином. Одні вважали цю систему занадто академічною і висловлювали вимогу про те, щоб вона більш відповідала реальним умовам життя, практиці соціальної роботи. Інші, навпаки, вимагали посилити саме теоретичну підготовку.

У 1954 році був відкритий прикладний курс занять з соціальної роботи в Лондонській школі економіки. Студенти мали можливість отримати тут спеціальність соціальних працівників медичних, дитячих закладів, чиновників служби нагляду за особами, які повернулися із місць ув'язнення, працівників соціального захисту загального профілю. Лекційні курси були єдиними для всіх, але кожний методист мав свою групу студентів і проводив заняття за індивідуальною програмою.

Поступово увага у підготовці фахівців соціальної роботи почала більше зосереджуватися на роботі з клієнтами, ніж на ознайомленні студентів із соціальними закладами. В університетах стали відкриватися спеціальні відділення для підготовки саме практичних соціальних працівників. Постала проблема підготовки викладачів, тому випускники університетів, які ще додатково закінчували магістерські курси, отримували дипломи магістрів і могли займатися як викладацькою, так і науковою роботою.

Набула поширення внутрішньовідомча підготовка через спеціальні курси, читання яких забезпечувалося професійними асоціаціями. Були організовані курси підвищення кваліфікації для різних категорій соціальних працівників. Роботодавці стали матеріально заохочувати тих працівників, які прагнули до вдосконалення професійної майстерності.

На сьогодні соціальна робота і підготовка фахівців для цієї сфери є одним із пріоритетних напрямків в соціальній політиці Великої Британії, яка має досить чітко виражений гуманістичний характер і утверджує загальнолюдські цінності, опираючись на цінності, традиції, звичаї своєї країни. Соціальна робота здійснюється на трьох рівнях: державному, регіональному і місцевому. Послуги надаються дорослим і дітям за місцем проживання, або в спеціальних установах, денних чи стаціонарних закладах опіки. Існують чотири сектори в системі соціальної опіки: 1) неформальний (сім'я, друзі, сусіди); 2) волонтерський або незалежний; 3) державний; 4) комерційний.

Останнім часом спостерігаються чіткі тенденції до надання соціальних послуг переважно за місцем проживання, а також до розширення волонтерського і неформального секторів опіки.

У Великій Британії сформована оригінальна структура підготовки фахівців соціальної роботи, представлена різнорівневою багатоступінчастою системою. Перші 4-и ступені - недипломовані соціальні працівники, які безпосередньо забезпечують обслуговування клієнтів в різних соціальних закладах. 5-6-й ступені - дипломовані спеціалісти соціальної роботи, які пройшли відповідну підготовку в університетах чи коледжах.

Структура підготовки дипломованих фахівців соціальної сфери у Великій Британії визначається Центральною радою з питань навчання і підготовки у соціальній роботі (Central Council for Education and Training in Social Work), створеною у 1983 році. В Україні подібного органу немає. Рада розробляє національні освітні стандарти, ліцензує факультети соціальної роботи, яких на сьогодні у Великій Британії налічується понад 100, видає дипломи про присудження кваліфікації випускникам. Вона розподіляє державні замовлення і гранти на науково-дослідну діяльність в галузі соціальної роботи, визначає компетентність, яку кандидат має продемонструвати до того, як отримає кваліфікацію. Ця компетентність передбачає наявність відповідних знань і вмінь та розуміння цінностей соціальної роботи. Зазвичай, в традиційних освітніх закладах абітурієнтам пропонують денні програми з дворічним терміном навчання (іноді, трирічним).

Також існує можливість пройти дистанційний курс підготовки, модульний курс, навчатися через систему отримання кредитів-балів. Але такі можливості надаються не в усіх регіонах країни.

2. Зміст і форми організації підготовки фахівців соціальної роботи в навчальних закладах Великої Британії

Визначено основні вимоги до підготовки фахівців соціальної роботи різних рівнів у Великій Британії, виявлено особливості їх теоретичної і практичної підготовки на прикладі окремих навчальних закладів.

Дослідження проводилося шляхом вивчення найрізноманітніших наукових, документальних та інформаційних джерел: нормативних документів Міністерства освіти Великої Британії, Центральної ради з питань навчання і підготовки у соціальній роботі, навчальних планів та програм університетів, а також у процесі безпосереднього спостереження автора за навчальним процесом в університеті м. Данді та Північного коледжу (Шотландія).

У процесі дослідження виявлено, що вищі навчальні заклади Великої Британії мають досить широкі повноваження в організації навчального процесу, тому зміст і форми підготовки фахівців у різних закладах суттєво розрізняються.

Проте, як правило, програма підготовки будується у відповідності з вимогами Центральної ради з питань навчання і підготовки у соціальній роботі (CCETSW), зміст яких зводиться до шести блоків: 1) спілкування і наймання, сприяння та підтримка; 2) допомога клієнту; 3) аналіз і планування; 4) втручання у життя клієнта і надання йому необхідних соціальних послуг; 5) робота в організації; 6) розвиток професійної компетентності.

Існує низка загальних принципових положень, якими керуються у підготовці фахівців соціальної роботи всі вузи Великої Британії:

1. Знання національних стандартів соціальної роботи. Одним із центральних питань в стандартах якості надання соціальних послуг є характер взаємовідносин між працівниками соціальних служб та їх клієнтами, які повинні будуватися на засадах партнерства, взаємоповаги, довір'я.

2. Різноманітність соціальних груп, громад, а також способу їх життя вимагає глибокого знання теорії і моделей соціальної роботи з різними соціальними групами і віковими категоріями, а також правових знань, щоб законодавчо забезпечити сферу соціальних послуг у регіоні.

3. В процесі навчання студенти повинні оволодіти основами професіоналізму, який, на думку британських учених, визначається як сукупність специфічних професійно-особистісних характеристик людини, необхідних для успішного виконання професійних завдань.

На всіх етапах розвитку професіоналізму соціального працівника реалізується ідея, смисл якої полягає в тому, що для спеціалістів соціальної роботи характерна орієнтація на людину як на найвищу цінність. Отже, професією соціального працівника можна оволодіти тільки в індивідуально-особистісному контексті.

4. В основу підготовки соціальних працівників у Великій Британії покладено принцип постійного професійно-особистісного розвитку майбутнього спеціаліста, тобто професійна освіта орієнтована як на професійне, так і на особистісне становлення майбутнього спеціаліста.

Соціальний працівник повинен володіти значним обсягом знань, умінь і навичок у поєднанні з відповідними особистісними якостями і здатністю до творчого, нестандартного вирішення проблем клієнта.

5. Етика соціальної роботи. Успіх професійної діяльності майбутнього соціального працівника залежить не тільки від оволодіння ним системою теоретичних і практичних знань, наявності у нього відповідних професійно-особистісних властивостей, а також від неухильного виконання ним етичних норм і принципів. Всі професійні стандарти і вимоги до соціальних працівників базуються на Кодексі етики соціальної роботи.

Більшість навчальних закладів Великої Британії не готують фахівців соціальної роботи широкого профілю, тому майже в кожному вузі розроблена своя специфічна програма підготовки спеціалістів до конкретного виду діяльності. Проте незалежно від спеціалізації, майже у всіх навчальних закладах обов'язково вивчаються такі дисципліни: психологія (загальна, вікова, соціальна), фізіологія, соціологія, соціальні структури, соціальна політика, управління, право, соціальне законодавство, теорія і практика соціальної роботи, філософія соціальної роботи, етика, інформатика та деякі інші. Про це свідчить здійснений нами аналіз окремих навчальних планів і програм (типова програма підготовки бакалавра мистецтв у соціальній роботі з отриманням диплома практичного соціального працівника (Bachelor of Arts in Social Work/DipSW) у Північному коледжі (Northern College); типова програма підготовки магістра мистецтв у соціальні роботі з отриманням диплома практичного соціального працівника (Master of Arts in Social Work/DipSW) в університеті м.Данді (Dundee University); типова програма підготовки магістра соціальної роботи з отриманням диплома практичного соціального працівника (Master of Social Work/DipSW) в університеті м.Данді (Dundee University)).

Широко використовуються спецкурси навчальних дисциплін. Їх досить багато, але разом з тим визначені певні державні стандарти для соціального працівника, який спеціалізується для роботи: 1) з дітьми і підлітками; 2) з правопорушниками і ув'язненими; 3) з хворими (в системі охорони здоров'я); 4) з інвалідами; 5) з людьми похилого віку; 6) з громадою; 7) в системі соціального захисту та ін. Для кожної спеціалізації передбачені відповідні спецкурси.

При порівнянні програм підготовки фахівців соціальної роботи у вищих навчальних закладах Великої Британії і України виявлено, що є багато спільних дисциплін. Проте загальна кількість обов'язкових дисциплін у вітчизняних вищих навчальних закладах значно більша, що, на нашу думку, недоцільно. Студенти занадто перевантажені аудиторними заняттями, а специфіка підготовки фахівців соціальної сфери вимагає більш ґрунтовної практичної підготовки.

Проаналізовано різні форми організації навчального процесу (лекції, практичні заняття, семінари, самостійна робота, т'юторіали). Особлива увага зосереджена на характеристиці т'юторіалів, оскільки ця форма організації навчального процесу не використовується в системі освіти України.

Розкрито особливості практичної підготовки фахівців соціальної роботи. Підкреслено, що в більшості навчальних закладів Великої Британії значний обсяг навантаження (від 40 до 50%) становить практика студентів. В Україні ця цифра не перевищує 30%.

Важлива роль у процесі практичної підготовки майбутніх соціальних працівників у Великій Британії, на відміну від України, належить педагогу-наставнику. Від його професійної компетентності залежать як успіх практики в цілому, так і ступінь задоволеності практикою студентів. Тому підбір, навчання та утримання в штаті кваліфікованих педагогів-наставників -- важливе завдання, котре перебуває в центрі уваги всіх закладів соціальної роботи Великої Британії, що орієнтуються на високі стандарти професійної підготовки.

У процесі організації проведення практики можливо виділити такі чотири основні етапи: 1) підбір місця проходження практики; 2) прийняття рішення; 3) складання і підписання угоди; 4) підготовка закладів до прийому студентів.

У розділі детально проаналізовано процедуру підбору навантаження для студентів, процес супервізії, порядок написання письмових робіт під час практики, оцінювання роботи студентів.

3. Дистанційне навчання в системі підготовки фахівців соціальної роботи

Розкрито основні характеристики дистанційного навчання і його роль у підготовці фахівців соціальної роботи у вищих навчальних закладах Великої Британії.

Проаналізовано визначення дистанційної освіти і дистанційного навчання, запропоновані різними вченими на думку яких основою навчального процесу при дистанційному навчанні є цілеспрямована і контрольована інтенсивна самостійна робота учня, який може вчитися у зручному для себе місці, за індивідуальним розкладом, маючи при собі комплект спеціальних засобів навчання та узгоджену можливість контакту з викладачем по телефону, електронній чи звичайній пошті, а також очно. В системі освіти дистанційне навчання відповідає принципу гуманності, згідно з яким ніхто не повинен бути позбавлений можливості вчитися з причин бідності, географічної або тимчасової ізольованості, соціальної незахищеності та неможливості відвідувати освітні заклади в силу фізичних вад, зайнятості виробничими або особистими справами.

Розкрито найбільш суттєві особливості дистанційного навчання:

Гнучкість. Студенти, в основному, не відвідують регулярних занять у вигляді лекцій, семінарів. Кожний може вчитися стільки, скільки йому особисто необхідно для засвоєння курсу, дисципліни й одержання необхідних знань з обраної спеціальності.

Модульність. В основі програм дистанційного навчання лежить модульний принцип. Кожна окрема дисципліна чи ряд дисциплін, які засвоєні слухачем, створюють цілісне уявлення про визначену предметну сферу. Це дозволяє з набору незалежних навчальних курсів формувати навчальний план, що відповідає індивідуальним чи груповим потребам.

Паралельність. Навчання може здійснюватися при поєднанні основної професійної діяльності з навчальною, тобто “без відриву від виробництва”.

Соціальна рівність. Відстань від місця перебування слухача до освітньої установи (за умови якісної роботи зв'язку) не є перешкодою для ефективного освітнього процесу, так само, як і стан здоров'я, соціальний статус.

Асинхронність. В процесі навчання викладач і слухач можуть реалізовувати технологію навчання незалежно в часі, тобто за зручним для кожного розкладом та у зручному темпі.

Охопленість. Цю властивість іноді називають “масовістю”. Кількість слухачів не є критичним параметром. Вони мають доступ до багатьох джерел навчальної інформації (електронних бібліотек, баз даних), а також можуть спілкуватися між собою і з викладачем через мережу зв'язку, або за допомогою інших засобів.

Рентабельність. Під цією особливістю розуміють економічну ефективність дистанційного навчання. Середня оцінка закордонних освітніх систем дистанційного навчання показує, що вони є приблизно на 10-50% дешевшими, в основному за рахунок більш ефективного використання існуючих навчальних площ і технічних засобів, а також представлення більш концентрованого й уніфікованого змісту навчальних матеріалів і орієнтованості технологій дистанційного навчання на велику кількість студентів, які навчаються, й інших факторів.

Визначено та проаналізовано найбільш поширені та доступні моделі дистанційного навчання (консультаційна, кейс-технології, кореспондентська, модель мережевого навчання та ін.), які використовуються у Великій Британії.

Обґрунтована вирішальна роль в дистанційному навчанні якісного дидактичного забезпечення, зміст якого відповідає прийнятим освітнім стандартам. Під дидактичним забезпеченням розуміємо комплекс взаємопов'язаних за дидактичними цілями і завданнями навчання і виховання різних видів навчальної інформації на різних носіях, розроблених з урахуванням вимог психології, педагогіки, соціології, інформатики та інших наук.

Дидактичне забезпечення дистанційного навчання виконує такі функції: організаційну, навчальну, контрольну, коригуючу, комунікативну, рефлексивну і прогнозуючу, зміст яких розкрито в даному розділі.

Комплект дидактичного забезпечення дистанційного навчання, як правило, містить три блоки: а) інформаційно-змістовий; б) контрольно-комунікативний; в) корекційно-узагальнюючий.

Виявлено, що дистанційне навчання у сфері соціальної освіти досить поширене у Великій Британії. Існує певний контингент осіб, які мають особливу потребу в отриманні освітніх послуг за допомогою дистанційного навчання: 1) службовці (керівники, спеціалісти та ін.), які зайняті в сфері економіки й отримують прибутки від роботи за наймом або займаються підприємницькою діяльністю; 2) безробітні з різним рівнем вищої і середньої професійної освіти, які з певних причин не працюють за обраним фахом, а також особи з повною середньою освітою; 3) домогосподарки та жінки (чоловіки), які перебувають у відпустці для догляду за дитиною; 4) інваліди (з порушенням опорно-рухового апарату, зору, слуху); 5) особи, які здійснюють догляд за хворими вдома.

Проведене нами анкетування студентів-дистантників університету м. Данді дозволило виявити дві основні причини вибору ними дистанційної форми навчання: 1) можливість поєднання роботи і навчання; 2) висока індивідуалізація навчання, тобто можливість навчатися в конкретний період часу і в оптимальному для даного студента темпі.

Виявлено також, що найчастіше дистанційне навчання використовується з метою оволодіння елементарними знаннями в певній галузі науки, уміннями і навичками в конкретній сфері діяльності, або для здобуття додаткової кваліфікації, іноді - для отримання повноцінної вищої освіти.

Особливості створення дистанційних матеріалів та їх використання у навчальному процесі розкрито на основі аналізу досвіду роботи університету м. Данді (Шотландія), зокрема модуля “Зміна контексту соціальної опіки”, розробленого викладачами університету.

У висновках узагальнено результати дослідження, розкрито теоретичні надбання, можливості та шляхи їх практичного використання.

соціальний професійний британія

Висновки

Соціальна робота як наука і професійна діяльність утвердилася в кінці ХІХ на початку ХХ століття, пройшовши складний і тривалий шлях інституалізації. Велика Британія була однією з перших країн, де соціальна робота почала визнаватися як особливий вид професійної діяльності, а професійна підготовка соціальних працівників розпочалася тут у 90-х роках ХІХ століття.

У сучасній соціальній політиці Великої Британії соціальна робота і підготовка фахівців для соціальної сфери визначені як пріоритетні напрямки, що дозволяє на високому професійному рівні забезпечити надання соціальних послуг населенню (соціальна робота з дітьми, людьми похилого віку, одинокими, інвалідами, з узалежненнями та ін.) за місцем проживання, або в спеціальних установах, денних чи стаціонарних закладах опіки.

Виявлено чотири сектори в системі соціальної опіки: 1) неформальний (сім'я, друзі, сусіди); 2) волонтерський або незалежний; 3) державний; 4) комерційний.

Останнім часом мають місце тенденції до надання соціальних послуг переважно за місцем проживання, а також до розширення волонтерського і неформального секторів опіки.

Вивчені матеріали (науково-методична література, офіційні урядові документи, статистичні звіти, навчальні плани, програми, матеріали Центральної ради з питань навчання і підготовки у соціальній роботі та ін.) дозволяють зробити висновок, що на сучасному етапі у Великій Британії створена і успішно функціонує добре організована багатоступінчаста, різнорівнева система підготовки соціальних працівників: 1-4-й ступені - недипломовані соціальні працівники, яким Національною кваліфікаційною радою присуджується певний ступінь кваліфікації у відповідності з існуючими стандартами, 5-6-й ступені - дипломовані спеціалісти соціальної роботи, які пройшли відповідну дво-три річну спеціальну підготовку в університетах чи коледжах.

Виявлено основні принципи діяльності вищих навчальних закладів, згідно з якими здійснюється професійна підготовка з соціальної роботи: гуманізація (повага до особистості студентів, залучення їх до творчого діалогу під час навчального процесу, знання і розуміння їх потреб); антидискримінаційний підхід (за матеріальними, віковими, етнічними, релігійними критеріями, станом здоров'я); робота в партнерстві як із соціальними закладами, так і з клієнтами. Особливо важливе значення надається антидискримінаційному підходу.

Встановлено, що вищі навчальні заклади Великої Британії мають досить широкі повноваження в організації навчального процесу, тому зміст і форми підготовки фахівців соціальної роботи в різних закладах можуть суттєво розрізнятися. Проте для всіх навчальних закладів обов'язковим є врахування вимог Центральної ради з питань навчання і підготовки у соціальній роботі (Central Council for Education and Training in Social Work), зміст яких зводиться до шести блоків: 1) спілкування і наймання, сприяння та підтримка; 2) допомога клієнту; 3) аналіз і планування; 4) втручання у життя клієнта і надання йому необхідних соціальних послуг; 5) робота в організації; 6) розвиток професійної компетентності.

Центральна рада з питань навчання і підготовки у соціальній роботі (CCETSW) є загальним координуючим освітнім центром у Великій Британії, до компетенції якої входить: процедура профвідбору абітурієнтів, організація процесу навчання, затвердження програм навчання і спеціалізації, розробка кваліфікаційних вимог до диплома соціального працівника - DipSW.

У всіх вищих навчальних закладах Великої Британії підготовка соціальних працівників передбачає навчання на 3-х рівнях: базовий теоретичний, теоретико-практичний, практичний.

На першому рівні навчання студенти оволодівають знаннями суспільних (соціальна політика, соціологія та ін.), психологічних (загальна, вікова, соціальна психологія), медичних, правових наук, а також вивчають спеціальні курси згідно з обраними напрямками спеціалізації.

Другий рівень передбачає знання теорії, концепції і моделей соціальної роботи, загальних і спеціальних методів, прийомів і форм соціальної роботи.

Третій рівень - практична підготовка безпосередньо на робочих місцях.

У британській системі підготовки соціальних працівників значним здобутком є саме їх професійна практична підготовка, ефективність якої забезпечується чіткою координацією діяльності університетів і соціальних закладів; інтеграцією теорії і практики; різноманітністю моделей практичної підготовки, творчим застосуванням супервізії, методичними розробками.

Професійна підготовка орієнтована як на професійний, так і на особистісний розвиток спеціаліста, який повинен володіти значним обсягом знань, умінь і навичок у поєднанні з відповідними особистісними якостями і здатністю до творчого, нестандартного вирішення проблем клієнта.

Професійна теоретична підготовка соціальних працівників здійснюється за допомогою різних методів і технологій. У більшості вищих навчальних закладів поширеною є модульна технологія. За визначенням англійських учених, модуль - це інтеграція змісту, форм і методів навчання, які підпорядковані певній темі навчального курсу або актуальній науково-педагогічній проблемі. Характерними для британських вищих навчальних закладів є такі форми організації навчального процесу: лекції, диспути, семінари, практичні заняття, самостійна робота, т'юторіали. Індивідуальні форми навчання переважають над груповими.

6. У підготовці фахівців соціальної роботи у вищих навчальних закладах Великої Британії широко використовуються дані сучасних наукових досліджень, зокрема наукові розробки спеціальних дослідницьких центрів, які, як правило, функціонують у всіх університетах. До дослідницької роботи залучаються студенти.

7. Важливе значення у підготовці фахівців соціальної роботи у Великій Британії має впровадження дистанційної форми отримання освіти. Це нова, перспективна форма організації навчального процесу, яка базується на принципі самостійного навчання студента і передбачає використання нових педагогічних технологій для стимулювання внутрішніх резервів кожного індивіда. Найбільш суттєвими особливостями дистанційного навчання є: гнучкість, модульність, паралельність, соціальна рівність, асинхронність, охопленість, рентабельність. Найчастіше дистанційне навчання використовується з метою оволодіння елементарними знаннями, уміннями і навичками в конкретній сфері соціальної діяльності, або для здобуття додаткової кваліфікації, іноді - для отримання повноцінної вищої освіти. Основним контингентом осіб, які мають особливу потребу в дистанційному навчанні, є: безробітні з різним рівнем вищої і середньої професійної освіти, які з певних причин не працюють за обраним фахом, а також особи з повною середньою освітою; домогосподарки та жінки (чоловіки), які перебувають у відпустці для догляду за дитиною; інваліди; особи, які здійснюють догляд за хворими вдома.

8. У Великій Британії спостерігається тенденція до створення нових інтегративних професійно-освітніх програм, розробки нових методів і технологій теоретичного і практичного навчання. Розпочата робота з реформування системи соціальної освіти з метою її подальшого вдосконалення, яка передбачає: вдосконалення системи управління розвитком соціальної освіти, збільшення тривалості навчання, обов'язкову реєстрацію працівників соціальної сфери, зближення державного і недержавного секторів освіти та ін.

9. Порівняльний аналіз змісту і форм організації підготовки фахівців соціальної роботи у вищих навчальних закладах Великої Британії і України дозволив виявити як спільні, так і специфічні підходи і дає підстави стверджувати, що чимало прогресивних ідей британського досвіду можуть бути успішно використані в Україні (зокрема, це стосується особливостей практичної підготовки; системи оцінювання; профвідбору; наявності вчителів практики, т'юторів; запровадження елементів дистанційного навчання та ін.).

10. Результати дослідження дають підставу сформулювати пропозиції та рекомендації щодо використання зарубіжного досвіду з метою вдосконалення системи соціальної освіти в Україні:

розробити і затвердити загальнодержавні стандарти з соціальної роботи для усіх ланок професійної освіти;

створити спеціальний орган (на зразок Центральної ради з питань навчання і підготовки у соціальній роботі у Великій Британії), який став би загальноосвітнім координуючим центром з питань підготовки фахівців для соціальної сфери;

чітко визначити статус соціальної роботи і, відповідно, спеціалістів: “соціальний працівник”, “соціальний педагог”, “соціолог”;

забезпечити більшу практичну спрямованість професійної підготовки фахівців соціальної роботи шляхом зменшення кількості лекційних занять і збільшення практичних, а також збільшення тривалості проходження практики студентами в соціальних установах і закладах;

вдосконалити організацію проведення практики студентів, зокрема передбачити наявність учителів практики, які мають спеціальну підготовку і відповідний сертифікат;

запровадити профвідбір абітурієнтів для оволодіння професією соціального працівника;

використовувати дистанційне навчання у підготовці та, особливо, у перепідготовці кадрів для соціальної сфери.

Проведене дослідження є першим кроком у вивченні складної, актуальної проблеми підготовки фахівців соціальної роботи і, безперечно, не вичерпує її. Подальшого вивчення і наукового обґрунтування потребує порівняльний аналіз системи підготовки фахівців соціальної роботи різних рівнів у Великій Британії та Україні, дослідження особливостей практичної підготовки, системи т'юторства і супервізії, можливостей дистанційного навчання та ін.

Література

Гаврилюк Н.О., Пічкар О.П. Професійна підготовка майбутніх фахівців соціальної роботи в процесі вивчення курсу англійської мови. - Ужгород: УжДУ, 2000. - 152 с. (авт. - 4 др.арк).

Звєрєва І.Д., Козубовська І.В., Керецман В.Ю., Пічкар О.П. Соціальна робота з дітьми і молоддю (теоретико-методологічні аспекти). - Ужгород: УжНУ, 2000. - Ч. І. - 192 с. (авт. - 2,4 др.арк).

Козубовська І.В., Сагарда В.В., Пічкар О.П. Дистанційне навчання в системі освіти. - Ужгород: УжНУ, 2001. - 290 с. (авт. - 7 др.арк).

Понятійно-термінологічний словник з соціальної роботи/ Заг.ред. І.В.Козубовської, І.І.Миговича. - Ужгород: УжНУ, Вид-во “Мистецька лінія”, 2001. - 152 с. (авт. - 1,2 др.арк).

Козубовська І.В., Сагарда В.В., Пічкар О.П. Дистанційне навчання в системі освіти. Видання друге, перероблене, доповнене. - Ужгород: УжНУ, 2002. - 364 с. (авт. - 8,5 др.арк).

Размещено на Allbest.ru