Становлення і розвиток педагогічної освіти в Центральній та Східній Україні (1802-1866 рр.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ВИЩОЇ ОСВІТИ

УДК 37 (09) (477)

СТАНОВЛЕННЯ І РОЗВИТОК ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ В ЦЕНТРАЛЬНІЙ ТА СХІДНІЙ УКРАЇНІ (1802-1866 рр.)

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Важинський Ігор Петрович

Київ - 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Полтавському державному педагогічному університеті ім. В.Г.Короленка, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор Дем'яненко Наталія Миколаївна, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри соціальної роботи і педагогіки.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор, дійсний член АПН України Ярмаченко Микола Дмитрович, Президія Академії педагогічних наук України, радник президента АПН України;

кандидат педагогічних наук, доцент Лавріненко Олександр Андрійович, Ніжинський державний педагогічний університет імені Миколи Гоголя, заступник декана соціально-гуманітарного факультету.

Провідна установа: Харківський національний університет ім. В.Н.Каразіна, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м. Харків.

Захист відбудеться 26 грудня 2002 р. о 14 00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.456.01 в Інституті вищої освіти Академії педагогічних наук України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9, зал засідань.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту вищої освіти АПН України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9.

Автореферат розісланий 24 листопада 2002 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Горбунова Л.С.

АНОТАЦІЇ

Важинський І.П. Становлення і розвиток педагогічної освіти в Центральній та Східній Україні (1802-1866 рр.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук із спеціальності 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. - Інститут вищої освіти АПН України, Київ, 2002.

У дисертації здійснено науковий аналіз та теоретично обґрунтовано процес становлення й розвитку педагогічної освіти в Центральній і Східній Україні періоду 1802-1866 рр., визначено його основні етапи (1802-1811 рр., 1811-1860рр., 1860-1866 рр.). Висвітлено соціально-економічні передумови та проаналізовано державне законодавство першої половини XIX ст. з питань регламентації розвитку педагогічної освіти. Досліджено зміст авторських і урядових проектів організації педагогічної освіти. Розкрито особливості підготовки вчителя початкової і середньої школи. Виконане дослідження дало можливість виявити, обґрунтувати й актуалізувати провідні ідеї та головні тенденції розвитку педагогічної освіти України 1802-1866 рр. в сучасних умовах реформування національної системи освіти.

Ключові слова: педагогічна освіта, педагогічний навчальний заклад, професійно-педагогічна підготовка вчителя, історико-системний аналіз, процес, тенденції. школа освіта законодавство педагогічний

Важинский И.П. Становление и развитие педагогического образования в Центральной и Восточной Украине (1802-1866 гг.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. - Институт высшего образования АПН Украины, Киев, 2002.

В диссертации осуществлен научный анализ и теоретически обоснован целостный процесс становления и развития педагогического образования в Центральной и Восточной Украине периода 1802-1866 гг. Раскрыты его социально-экономические предпосылки. Исследованы правительственные документы, регламентирующие развитие педагогического образования первой половины XIX в., что дало возможность проследить его развитие в соответствии с реформами образования 1802-1804 гг., 1828-1835 гг., 1862-1866гг. Выявлены и изучены проекты организации педагогических учебных заведений и профессионально-педагогической подготовки учителя. Это позволило распределить их по видовому признаку: 1) официальные; 2) автор-ские (М.И.Демков, В.В.Ивановский, Н.И.Пирогов, Н.Н.Троицкий, К.Д.Ушинский); по содержанию и целевому назначению - организации учебных заведений по подготовке учителя начальной и средней школы.

В ходе исследования разработана периодизация процесса развития педагогического образования в Украине 1802-1866 гг.: 1802-1811 - организационная деятельность, предшествующая открытию педагогических учебных заведений; образовательная реформа 1802-1804 гг., обоснование идеи создания педагогического института в “Предварительных правилах народного просвещения” (1803) и Уставе Российских Императорских университетов (1804); 1811-1860 гг. - открытие и функционирование педагогических учебных заведений (университетских педагогических институтов (1811-1859); организация подготовки учителя на базе духовных семинарий (1807) и гимназий (1819); реформа образования 1828-1835 гг.; 1860-1866 гг. - проектирование и начало деятельности самостоятельных педагогических учебных заведений (педагогических семинарий (1858-1862), подготовка проекта учительского института (1862); образовательная реформа 1862-1866гг.; развитие университетского педагогического образования (педагогические курсы (1860-1867).

Выведены и актуализированы основные тенденции, обоснованы продуктивные идеи развития педагогического образования, среди которых: университезация, многоуровневость, автономизация, регионализация и непрерывность педагогического образования, проектирование и моделирование разнообразных форм и содержания педагогической подготовки, создание университетских научно-образовательных комплексов, определение статуса ли-цейного образования, значения педагогических классов в допрофессиональной и профессиональной подготовке педагога, женского педагогического образования в формировании института домашних наставников и др.

Ключевые слова: педагогическое образование, педагогическое учебное заведение, профессионально-педагогическая подготовка учителя, историко-системный анализ, процесс, тенденции.

Vazhinsky I.P. Formation and Development of Pedagogical Education in Central and Eastern Ukraine (1802-1866). - Manuscript.

Dissertation for the academic degree of the candidate of Pedagogical Sciences in speciality 13.00.04 - theory and method of vocational education. - Institute of Higher Education of APS of Ukraine, Kyiv, 2002.

In the dissertation the analysis of complete evolution of formation and development of pedagogical education in Central and Eastern Ukraine of the period 1802-1866 has been done. It has been determined its main stages (1802-1811, 1811-1860, 1860-1866). Social and economic preconditions have been revealed and state legislation of the first half of XIX century on matter reglamentation of development of pedagogical education has been analyzed. The subject matter of authorial and governmental projects of organization of pedagogical education in Ukraine of the determined period has been researched. It was done historic methodical analysis of scientific literature and archival sources.

It gave the possibility to reveal, prove and put into practice pecutiarities, main ideas and basic tendencies of development of pedagogical education in Ukraine 1802-1866 in order to determine perspective ways of development of contemporary pedagogical education.

Key words: pedagogical education, pedagogical educational establishment, vocational pedagogical training, historic methodical analysis, process, tendencies.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження. Сучасні реформаційні процеси в освіті й, зокрема, в галузі підготовки педагогічних кадрів умотивовані глобальними соціально-економічними та суспільно-політичними змінами і тому потребують історико-системного підходу до їх вивчення з метою визначення подальших перспектив розвитку освітньої галузі. Отже, актуалізується спрямування - від сучасного до майбутнього через минуле.

У “Національній доктрині розвитку освіти України в XXI столітті” передбачається створення конкурентоспроможної й гнучкої системи навчальних закладів з підготовки та перепідготовки педагогічних кадрів, розробка й впровадження державних стандартів педагогічної освіти різних освітньо-кваліфікаційних рівнів. На сьогоднішній день в Україні функціонує мережа педагогічних навчальних закладів II-IV рівнів акредитації, яка охоплює педагогічні коледжі, педагогічні інститути, педагогічні й класичні університети, здійснюється підготовка педагогів на рівнях бакалавр, спеціаліст, магістр. Пошук оптимальної моделі педагогічного навчального закладу триває, продовжується розробка змісту спеціальної і професійно-педагогічної підготовки вчителя.

Особливої ваги у зв'язку з цим набуває дослідження періоду становлення педагогічної освіти в Україні, коли освітніми реформами 1802-1804 рр. і 1828-1835 рр. було започатковано відкриття педагогічних навчальних закладів, що спричинило виникнення значної кількості проектів розвитку педагогічної освіти, організації навчальних установ відповідного профілю та професійно-педагогічної підготовки вчителя.

Біля джерел розробки проблем становлення педагогічної освіти, в тому числі й в Україні, стояли відомі історики, філософи та історики педагогіки XIX ст.: І.А.Альошинцев, Д.І.Багалєй, В.П.Бузескул, М.Ф.Владимирський-Буданов, М.І.Гербель, М.О.Лавровський, Є.М.Ліхачова, І.І.Міхневич, С.В.Рождествен-ський, М.Г.Халанський, Є.З.Шмід та ін.

Процес підготовки вчителя визначеного періоду в радянській історіографії частково досліджувався О.С.Бутягіним, Є.А.Князєвим, М.М.Кузьміним, М.М.Нечаєвою, Ф.Г.Паначиним, Л.П.Юрченко та ін.

Питання філософії освіти, сучасного реформування педагогічної освіти піднято у працях: А.М.Алексюка, В.П.Андрущенка, А.М.Бойко, В.С.Горського, І.А.Зязюна, В.Г.Кременя, В.С.Лутая, М.І.Михальченка, Л.С.Нечепоренко, О.Я.Савченко та ін. Історію шкільництва, розвиток педагогічної освіти проаналізовано такими науковцями, як Л.П.Вовк, М.Б.Євтух, О.В.Глузман, Н.М.Дем'яненко, В.К.Майборода, І.Ф.Прокопенко, Б.М.Ступарик, О.В.Сухом-линська, М.Д.Ярмаченко та ін.

У період 2000-2002 рр. окремі питання історії освіти знайшли відображен-ня у фаховій періодичній пресі (В.В.Анісімов, О.М.Джуринський, В.І.Ревякіна та ін.).

Виконані дисертаційні дослідження з проблем становлення вищої педагогічної, ліцейної освіти, професійно-педагогічної підготовки вчителя, розбудови українського шкільництва лише частково виходять на питання розвитку педагогічної освіти в Україні першої половини XIX ст.

Таким чином, недостатній рівень розробленості проблеми в науковій літературі, дисертаційних дослідженнях, необхідність ґрунтовного аналізу освітніх реформ першої половини XIX ст. у зв'язку з сучасними реформаційними процесами в педагогічній освіті, а отже, відновлення цілісності історичного розвитку педагогічної освіти в Україні з метою прог-нозування перспективних напрямів організації підготовки національних пе-дагогічних кадрів, зумовили вибір теми дисертації: “Становлення і розвиток педагогічної освіти в Центральній та Східній Україні (1802-1866 рр.)”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до тематичного плану наукових досліджень Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г.Короленка при розробці теми “Єдність теорії і практики в багаторівневій підготовці майбутнього вчителя (бакалавра, спеціаліста, магістра)” РК № 2001.

Об'єкт дослідження - педагогічна освіта в Україні XIX століття.

Предмет дослідження - процес становлення і розвитку педагогічної освіти в Центральній та Східній Україні (1802-1866 рр.).

Мета дослідження - здійснити науковий аналіз і дати теоретично обґрунтовану оцінку процесу становлення й розвитку педагогічної освіти в Центральній і Східній Україні періоду 1802-1866 рр., виявити й актуалізувати в сучасних умовах реформування освітньої галузі його провідні тенденції.

Концептуальна ідея дослідження. Бачення становлення і розвитку педагогічної освіти в Україні як цілісного, соціально зумовленого процесу з певними закономірностями, суперечностями, причинно-наслідковими зв'язками дозволяє на основі історико-системного аналізу освітніх процесів перехідних періодів від аграрного до індустріального суспільства (освітні реформи 1802-1804 рр., 1828-1835 рр., 1862-1866 рр.) та від індустріального до постіндустріального (інформаційного) суспільства (реформа освіти 90-х років XX - початку XXI ст.) виявити зародження, прослідкувати розвиток і подальшу актуалізацію тенденцій багаторівневості, університезації, педагогізації, регіоналізації і неперервності педагогічної освіти, з'ясувати історичну закономірність пошуків нових типів навчальних закладів, форм і методів підготовки вчителів, проектів розвитку педагогічної освіти з метою використання в сучасних реформаційних процесах.

Відповідно до предмета і мети визначено наступні завдання дослідження:

- обґрунтувати соціально-економічні передумови становлення педагогіч-ної освіти в Центральній і Східній Україні першої половини XIX ст.;

- проаналізувати державне законодавство 1802-1866 рр. з питань регла-ментації розвитку педагогічної освіти;

- дослідити зміст проектів організації педагогічної освіти визначеного пе-ріоду;

- здійснити історико-системний аналіз процесу розвитку вітчизняної педа-гогічної освіти 1802-1866 рр.;

- розробити періодизацію становлення педагогічної освіти в Центральній і Східній Україні першої половини XIX ст.;

- виявити і актуалізувати в сучасних умовах реформування національної системи освіти провідні тенденції та ідеї організації педагогічної освіти в Україні виділеного періоду.

Методологічною основою дослідження є теорія пізнання, діалектико-матеріалістичні положення про соціальну зумовленість розвитку освітніх процесів, єдність особливого і загального, національного і загальнолюдського, історичного й логічного, про послідовність і взаємозалежність аграрного, індустріального і постіндустріального етапів розвитку суспільства; сучасні документи про реформу освіти: Закон України “Про освіту”, Національна доктрина розвитку освіти України у XXI столітті. Дослідження базується на принципах системності, комплексності, історичної об'єктивності й культуровідповідності.

Теоретична основа дослідження: висновки щодо соціально-економічного розвитку України першої половини XIX ст. (В.О.Голобуцький, І.О.Гуржій, Б.Д.Лановик, З.М.Матисякевич та ін.); загальні концептуальні положення реформування вітчизняної системи педагогічної освіти в історії її розвитку (К.О.Благовіщенський, В.В.Іванівський, М.І.Пирогов, К.Д.Ушинський та ін.); проектування професійно-педагогічної підготовки вчителя першої половини XIX ст. (С.С.Гогоцький, М.І.Дємков, М.О.Лавровський, П.Д.Юркевич та ін.); парадигмальні загальнофілософські, психологічні, соціологічні та педагогічні підходи у визначенні змісту педагогічної освіти та перспектив її розвитку (В.П.Андрущенко, А.М.Бойко, І.А.Зязюн, В.Г.Кремень, В.С.Лутай, О.Я.Савченко та ін.); теоретичні узагальнення з проблем розвитку загальної і професійної освіти в Україні (Л.П.Вовк, О.Г.Мороз, О.В.Сухомлинська та ін.); з історії педагогічної освіти (Н.М.Дем'яненко, М.Б.Євтух, В.К.Майборода, М.Д.Ярмаченко та ін.).

Методи дослідження: історико-системний, логіко-теоретичний аналіз наукової літератури і архівних джерел, який дозволив здійснити об'єктивний відбір, інтерпретацію і узагальнення історичних фактів; хронологічний і проблемно-пошуковий методи для наукового обґрунтування процесу станов-лення і розвитку педагогічної освіти; історико-структурний та прогностичний методи з метою виявлення і актуалізації його провідних тенденцій.

Організація дослідження. Здійснювалося впродовж 1997-2002 рр. і вклю-чає три основних етапи: проблемно-аналітичний (1997-1999 рр.); теоретико-узагальнюючий (1999-2001 рр.); системно-структурний (2001-2002 рр.).

Джерельна база дослідження: при написанні дисертації використано 265 науково-літературних та 94 архівних джерела з фондів Центрального державного історичного архіву України (ЦДІА України) (ф. 442; 707; 711; 2162); Державного архіву м. Києва (ДА м. Києва) (ф. 16; 81; 108; 144); Державного архіву Харківської області (ДАХО) (ф. 3); Державного архіву Одеської області (ДАОО) (ф. 44).

Проаналізовано державні законодавчі акти першої половини XIX ст., представлені у збірниках: “Записки Департамента народного просвещения (1802-1864 рр.)”. - СПб., 1866; “Настольная книга по народному образованию”: В 6 т. - Т.1-3. - СПб., 1802-1868; “Полное собрание законов Российской империи”. - СПб., 1910; “Сборник постановлений по Министерству народного просвещения”. - СПб., 1864.

Досліджено зміст публікацій 20 періодичних видань: “Відродження”, “Вища і середня педагогічна освіта”, “Высшее образование в России”, “Журнал Министерства народного просвещения”, “Киевская старина”, “Педагогика”, “Периодическое сочинение об успехах народного просвещения”, “Рідна школа”, “Русская школа” та ін.

Хронологічні межі дослідження - 1802-1866 рр. Нижня хронологічна межа визначається освітньою реформою 1802-1804 рр., у ході якої вперше було піднято питання про професійну підготовку педагогів, відкриття педагогічних навчальних закладів (“Попередні правила народної освіти” (1803). Верхня хронологічна межа зумовлюється освітньою реформою 1862-1866 рр., заключним документом якої стало “Положення про приготування вчителів гімназій та прогімназій” (1866).

Наукова новизна роботи: вперше здійснено науковий аналіз і теоретично обґрунтовано процес становлення й розвитку педагогічної освіти в Центральній та Східній Україні періоду 1802-1866 рр. як послідовний, творчий пошук оптимального типу педагогічних навчальних закладів, що позначився створенням офіційних урядових і авторських освітніх проектів, розробкою варіативних моделей підготовки вчителя в єдності таких етапів: 1802-1811 рр., 1811-1860 рр., 1860-1866 рр., зумовлених соціально-економічними змінами та регламентованих освітніми реформами (1802-1804 рр., 1828-1835 рр., 1862-1866рр.); визначено і актуалізовано головні тенденції розвитку педагогічної освіти визначеного періоду (університезація, багаторівневість, автономізація, педагогізація, регіоналізація, неперервність); виявлено провідні ідеї проектів організації педагогічних навчальних закладів; здійснено аналіз змісту методичної складової професійно-педагогічної підготовки вчителя; до наукового обігу введено 94 архівних джерела.

Теоретичне значення дослідження: обґрунтовано соціально-економічні передумови становлення педагогічної освіти в Центральній і Східній Україні першої половини XIX ст.; проаналізовано державне законодавство щодо розвитку педагогічної освіти 1802-1866 рр.; виявлено і досліджено зміст проектів організації педагогічних навчальних закладів: 1) урядових (офіційних) - створення педагогічних інститутів, педагогічних курсів, учительських семінарій, інститутів; 2) авторських (К.О.Благовіщенський, М.І.Дємков, В.В.Іванівський, М.І.Пирогов, Ф.І.Рітчль, К.Д.Ушинський та ін.); розроблено періодизацію процесу становлення й розвитку педагогічної освіти в Україні 1802-1866 рр. Доведено, що підготовка вчителя у визначений період здійснювалась послідовно в системі: парафіяльне, повітове, губернське училище (гімназія), університет. Виявлено, що найактуальніші сучасні тенденції педагогічної освіти (багаторівневість, університезація, педагогізація, регіоналізація, неперервність) були започатковані освітньо-науковою діяльністю Київського і Харківського імператорських університетів як центрів навчальних округів, університетськими педагогічними інститутами і курсами, гімназіями, духовними семінаріями.

Практичне значення полягає в актуалізації провідних тенденцій педагогічної освіти України 1802-1866 рр. та визначенні перспектив їх розвитку на сучасному етапі реформування національної системи освіти. Теоретичні положення дисертаційного дослідження можуть бути реалізовані при обґрунтуванні нових концептуальних підходів в умовах модернізації системи національної освіти, її регіоналізації, моделювання нових типів педагогічних навчальних закладів, удосконалення організації і змісту діяльності педагогічних закладів ІІ-IV рівнів акредитації. Вони знайдуть втілення у подальшому опрацюванні проблеми “Історія педагогічної освіти в Україні”, а отже, при написанні наукових праць, підручників і навчальних посібників для педагогічних навчальних закладів.

Результати дослідження використано в процесі розробки курсу “Педагогіка”, спецкурсів: “Становлення й розвиток педагогічної освіти в Центральній і Східній Україні (1802-1866 рр.)”, “Розвиток педагогічної освіти в Україні першої половини XIX ст.” і впроваджено в навчальний процес Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г.Короленка (довідка №01-03/3689 від 05.11.2002 р.), Сімферопольського навчально-виховного комплексу (довідки: №87 від 25.05.2000 р., №270 від 04.04.2001 р.).

Особистий внесок дисертанта: теоретично обґрунтовано основні етапи процесу становлення і розвитку педагогічної освіти в Центральній і Східній Україні визначеного періоду: 1802-1811 рр., 1811-1860 рр., 1860-1866 рр.; у науковий обіг запроваджено 94 архівних джерела, більшість з яких проаналізовано вперше, зокрема, Імператорський Указ “Про іспити на чин” (1809), наказ міністра народної освіти “Про започаткування груп учительських стипендіатів при гімназіях” (1819), документи щодо запровадження теорії “офіційної народності” С.С.Уварова (початок 40-х років XIX ст.), розпорядження про викладання педагогіки в духовних семінаріях (1843), таємний циркуляр міністра освіти “Про врахування соціального походження студентів при вступі до університету” (1840), “Положення про жіночі навчальні заклади” (1858), “Положення про педагогічні курси” (1865) та ін.; актуалізовано основні тенденції розвитку педагогічної освіти першої половини XIX ст. (багаторівневість, університезація, педагогізація, регіоналізація, неперевність) щодо сучасного реформування освітньої галузі.

Основні положення, висновки і узагальнення дисертації співавторам не належать.

Вірогідність наукових результатів дослідження забезпечено ґрунтовною методологічною базою; адекватністю методів дослідження його меті і завданням; опорою на широку архівну базу (94 джерела); аналіз урядового законодавства щодо розвитку педагогічної освіти; документальної бази освітніх реформ 1802-1804 рр., 1828-1835 рр., 1862-1866 рр.; упровадженням матеріалів дослідження в навчальний процес сучасних педагогічних закладів освіти.

Апробація результатів дослідження: дисертаційна робота обговорювалась на засіданнях відділу педагогіки і психології вищої освіти, вченої ради Інституту вищої освіти АПН України, кафедр педагогіки, соціальної педагогіки і педагогіки початкового навчання Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г.Короленка, вченої ради Сімферопольського навчально-виховного комплексу. Матеріали дослідження висвітлювалися у виступах на Міжнародних та Всеукраїнських конференціях: “Теоретико-методичні засади вдосконалення підготовки кадрів у вищих закладах освіти” (К.-Запоріжжя, 2000), “Університетська освіта України XXI століття: проблеми, перспективи, тенденції розвитку” (Харків, 2000), “Формування етики міжнаціональних відносин через організацію навчально-виховного процесу в школі” (Сімферополь-Красногвардійське, 2000), “Сучасні підходи до реформування освіти” (Кіровоград, 2001).

Публікації. Результати дослідження опубліковано в 11 наукових працях, у тому числі: 1 монографії (у співавторстві), 7 статтях у наукових профільних журналах (5 одноосібних, 2 - у співавторстві) та 3 одноосібних статтях у збірниках матеріалів конференцій. Загальний обсяг публікацій автора становить 13,3 д.а.

Структура дисертації. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаної літератури і архівних джерел. Обсяг основного тексту - 170 сторінок, список використаної літератури - 33 сторінки: 359 найменувань, з них: 265 літературних джерел та 94 архівні справи. Дисертація містить 5 таблиць на 5 сторінках і 2 рисунки на 2 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність досліджуваної проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету, основні завдання, хронологічні межі, методологічну основу, джерельну базу, методи дослідження, сформульовано його наукову новизну, теоретичне і практичне значення, засвідчено особистий внесок, наведено дані про апробацію результатів.

У першому розділі “Наукові засади становлення педагогічної освіти в Центральній і Східній Україні 1802-1866 рр.” проаналізовано соціально-економічні передумови розвитку педагогічної освіти даного періоду, зміст державного законодавства щодо розбудови педагогічної освіти, проекти організації педагогічних навчальних закладів.

Перша половина XIX ст. в Україні - це початок інтенсивного руйнування феодально-кріпосницьких відносин, підготовка до здійснення антикріпос-ницької реформи (1861), перший етап промислового перевороту (30-40-і рр. XIX ст.), що зумовило інтенсифікацію розвитку фабрично-заводської промисловості, збільшення кількості промислових підприємств, необхідність їх технічного переоснащення, а отже, заміну примусової праці вільнонайманою. Криза феодального сільськогосподарського виробництва відобразилась у неспроможності землевласників забезпечити інтенсифікацію його розвитку. Поступове набуття ним товарного характеру призвело до розорення селянських господарств, засвідчило нерентабельність панщинної системи господарювання. Розвиток промисловості, потреба у вільнонайманої робочій силі, професійних кадрах, з одного боку, і звільнення робочих рук у сільськогосподарському виробництві, з іншого, вмотивували необхідність регулювання розвитку народної освіти, створення системи підготовки освічених кадрів для потреб виробничої сфери, а отже, й формування системи педагогічної освіти.

Здійснений історико-системний аналіз державного законодавства щодо розвитку вітчизняної загальноосвітньої і професійної школи періоду 1802-1866рр., дозволив стверджувати: соціально-економічні зміни в суспільстві призвели до широкого реформування сфери освіти (освітні реформи 1802-1804рр., 1828-1835 рр., 1862-1866 рр.), у ході якого було відструктуровано нову систему освіти: парафіяльне, повітове, губернське училище (гімназія), університет. Нами виявлено, що кожний наступний заклад освіти готував учителя для попереднього. Вивчення архівних матеріалів з фондів Центрального державного історичного архіву України, Державного архіву м. Києва, Державного архіву Харківської області, Державного архіву Одеської області дало можливість констатувати (напротивагу розповсюдженій у науковій літературі точці зору про повну відсутність в Україні першої половини XIX ст. підготовки вчителя для початкової школи), що подібна підготовка здійснювалась духовними семінаріями з 1807 р. (за реформою духовної освіти 1803-1814 рр.), гімназіями (на основі наказу міністра народної освіти “Про започаткування груп учительських стипендіатів при гімназіях” (1819 р.), а згодом і через педагогічні класи при жіночих гімназіях (“Положення про жіночі навчальні заклади” (1858 р.).

Дослідження змісту Статутів Російських Імператорських університетів (1804, 1835) показало, що ідея організації педагогічного навчального закладу для підготовки вчителів гімназій та губернських училищ, започаткована у “Попередніх правилах народної освіти” (1803), пов'язувалась з класичною університетською освітою (педагогічні інститути (1811) та педагогічні курси (1860, 1865) при Харківському і Київському імператорських університетах). Це зумовило зародження тенденцій університезації, регіоналізації і багаторів-невості педагогічної освіти. Нами виявлено, що на формування змісту педагогічної освіти, контингенту педагогічних навчальних закладів значний вплив здійснювала “теорія офіційної народності”, обґрунтована С.С.Уваровим.

Наприкінці 50-х - початку 60-х років на урядовому рівні було прийнято рішення про необхідність відкриття самостійних закладів педагогічної освіти, що зумовило розробку проектів учительської семінарії (1858) та міністерського проекту учительського інституту (1862).

Проведене дослідження засвідчило, що основою офіційних проектів стали ґрунтовні авторські розробки таких педагогів, науковців, як К.О.Благовіщенський, О.Д.Воронов, М.І.Дємков, В.В.Іванівський, М.І.Пирогов, Ф.І.Рітчль, М.М.Троїцький, К.Д.Ушинський та ін. За проектами, вчителя для середньої школи передбачалося готувати на педагогічних факультетах, у педагогічних інститутах, педагогічних курсах чи на базі педагогічних семінаріїв при університетах. Педагогічні кадри для початкової школи планувалося навчати у закритих закладах освіти - учительських семінаріях або учительських інститутах.

Тенденція відкриття окремих (самостійних) педагогічних закладів освіти виявилася переважаючою і відобразилася у започаткуванні вже у 70-х роках XIX ст. таких педагогічних навчальних закладів, як Феодосійський (1872), Глухівський (1874) учительські інститути, Ніжинський історико-філологічний інститут (1875).

Другий розділ дисертаційного дослідження “Зміст та провідні тенденції процесу становлення і розвитку педагогічної освіти в Центральній і Східній Україні 1802-1866 рр.” містить історико-системний аналіз та теоретичне обґрунтування процесу підготовки вчителя початкової та середньої школи. Увага акцентується на виявленні провідних тенденцій розвитку педагогічної освіти в Україні 1802-1866 рр., їх актуалізації в сучасних умовах реформування освітньої галузі.

Дослідження підготовки вчителя початкової школи визначеного періоду показало, що вона здійснювалася гімназіями (групи учительських стипендіатів (1919), педагогічні класи (1858), духовними семінаріями (наприкінці 30-х - початку 40-х років в навчальні плани уведено логіку, психологію і педагогіку), частково - ліцеями. Так, Кременецький ліцей (1819) проводив підготовку вчителя для сільської початкової школи.

Існувала також система підготовки домашніх учителів (наставників) у приватних пансіонах та Інститутах шляхетних дівчат (Харківському (1812), Полтавському (1818), Одеському (1829), Керченському (1836) і Київському (1838). Як показало наше дослідження, до навчальних планів інститутів входили: Закон Божий, російська мова і словесність, педагогіка, французька, німецька, польська мови і словесність, математика, історія, географія, фізика, природнича історія, чистописання, малювання, рукоділля, домашнє господарство. Засвоєння курсу педагогіки, а згодом - окремих методик надавало можливості випускницям працювати і в початковій школі.

З кінця 30-х років XIX ст. при гімназіях і повітових училищах було запроваджено специфічну форму іспитів для отримання посади вчителя - відповідно повітового училища і парафіяльної школи. Порівняльний аналіз навчальних планів початкових і вищих початкових училищ та навчальних планів і програм підготовки вчителя початкової школи дозволив стверджувати, що майбутні вчителі, як правило, знайомилися із змістом предметів початкової школи (Закон Божий, граматика російської мови і місцевого наріччя, чистописання, правописання, арифметика, малювання, загальна географія і географія Російської держави, загальна і російська історія та ін.) і методиками їх викладання, мали можливість проходження своєрідної практичної підготовки (у школах міста). Про організацію цілеспрямованої теоретичної професійно-педагогічної підготовки не йшлося, хоча окремі педагогічні навчальні заклади (учительська семінарія при Волинській гімназії (1805), Інститути шляхетних дівчат (з 50-х років XIXст.) запроваджували вивчення педагогічно спрямованих дисциплін. Першість щодо офіційного уведення дисципліни “Педагогіка” в навчальний план належить духовним семінаріям (1843 р.).

Підготовка вчителя середньої школи була більш відструктурованою, здійснювалася імператорськими університетами, університетськими педагогічними інститутами (1811-1859 рр.) та педагогічними курсами при університетах (1860-1867 рр.). Крім того, на базі університетів з 40-их років XIX ст. існувала система екстернату, де особи, що не мали фінансової чи іншої можливості навчатися в педагогічних навчальних закладах, отримували право здавати іспити екстерном на звання вчителя губернського училища чи гімназії. З кінця 50-х - початку 60-х рр. підготовка вчителя здійснювалась і педагогічними семінаріями при університетах.

Певну роль відіграли й ліцеї України. Сутність ліцейної освіти полягала у поєднанні рис середньої і вищої школи, наближенні змісту освіти до університетського рівня, що ускладнювало визначення їх місця в структурі освітніх закладів, запровадженій реформою освіти 1802-1804 рр. Частина ліцеїв готувала педагогів для середньої школи (Рішельєвський, 1817, Ніжинський фізико-математичний кн. Безбородька, 1832). Рішельєвський ліцей мав право випуску й викладача вищої школи (ад'юнкта). Ліцейною освітою в Україні періоду першої половини XIX ст. було розвинуто ряд глобальних тенденцій: фундаменталізації знань, університезації, професіоналізації і педагогізації освіти.

Процес підготовки вчителів в університетських педагогічних навчальних закладах відбувався в єдності опанування спеціальних, педагогічно спрямованих дисциплін (гімназійна педагогіка, дидактика і методика, теорія виховання), поглибленої методичної підготовки та шкільної практики. Основна увага приділяється нами вивченню методичної складової підготовки вчителя періоду 1802-1866 рр. - аспекту, недослідженому в педагогічній науці. Проаналізовані навчальні плани і програми історико-філологічних, фізико-математичних факультетів Харківського і Київського імператорських університетів періоду 1805-1866 рр. дозволяють стверджувати ґрунтовність розробки програм з часткових дидактик (методик окремих дисциплін) такими відомими особистостями, як М.О.Максимович (методика російської словесності), С.С.Гогоцький (історична педагогіка, прикладна педагогіка), К.Д.Дьяченко (методика математики), О.І.Ставровський (методика історії, географії) та ін. Часткові дидактики викладалися в єдності університетських практичних занять та педагогічної практики в гімназіях, губернських училищах. Отже, існувала тенденція педагогізації навчально-вихованого процесу класичного університету, підготовки вчителя у взаємозв'язку теорії і практики.

Крім зазначеного, саме в першій половині XIX ст. в університетах починають зароджуватися і реалізовуватися ідеї післядипломної освіти вчителя, що відобразилось у розробці й проведенні професорами університету К.Ф.Кесслером, А.І.Селіним, В.Я.Яроцьким з'їздів учителів природничих наук, російської мови й словесності (1864-1866 рр.). Провідними питаннями з'їздів стали: 1) допомога вчителеві в організації та здійсненні навчально-виховного процесу; 2) вдосконалення методів викладання; 3) поглиблення наукової діяльності педагога. Це засвідчило зародження тенденції неперервності педагогічної освіти.

На основі визначення етапів розвитку: 1) педагогічної освіти вчителя початкової школи: 1802-1818 рр. - структуризація в ході освітньої реформи 1802-1804 рр. системи навчальних закладів (парафіяльні, повітові, губернські училища (гімназії), університети), де кожен наступний навчальний заклад готував педагога для попереднього; регламентація реформою духовної освіти (1803-1814 рр.) структури і змісту підготовки духовними семінаріями викладача початкової (парафіяльної) школи; 1819-1858 рр. - створення при гімназіях груп учительських стипендіатів (1819), початок запровадження педагогічних класів у жіночих гімназіях (1858); 1858-1864 рр. - проектування й спроби відкриття перших самостійних педагогічних навчальних закладів: учительських семінарій (1858), учительських інститутів (1862) та 2) підготовки вчителя середньої школи: 1800-1811 рр. - формування передумов організації вищої педагогічної освіти в Центральній і Східній Україні; 1811-1859 рр. - педагогічні інститути при класичних університетах; 1860-1867 рр. - діяльність університетських педагогічних курсів (при розробці наведених вище періодизацій нами враховані дослідження Н.М.Дем'яненко, Ф.Г.Паначина, М.Д.Ярмаченка), обґрунтовано єдину (авторську) періодизацію становлення і розвитку педагогічної освіти в Україні періоду 1802-1866 рр.: 1802-1811 рр. - освітня реформа 1802-1804 рр., організаційна діяльність щодо створення закладів педагогічної освіти; 1811-1860 рр. - відкриття й функціонування університетських педагогічних інститутів (1811-1859); організація підготовки вчителя на базі духовних семінарій (з 1807 р.) і гімназій (1819), освітня реформа (1828-1835 рр.); 1860-1866 рр. - діяльність педагогічних курсів при університетах (Положення про педагогічні курси, 1860, 1865 рр.), проекти учительської семінарії (1858) та учительського інституту (1862), освітня реформа 1862-1866 рр.

Дослідження дозволило виявити й актуалізувати в сучасних умовах реформування освітньої галузі провідні ідеї та тенденції вітчизняної педагогічної освіти 1802-1866 рр., а саме: багаторівневості, університезації, педагогізації, регіоналізації та неперервності освіти, єдності теорії і практики у професійно-педагогічної підготовці, проектування педагогічних навчальних закладів різних типів, структуризації методичної підготовки, створення університетських освітньо-наукових комплексів, значення ліцейної освіти, педагогічних класів у допрофесійній і професійній підготовці педагогів, жіночої педагогічної освіти щодо формування інституту домашніх настав-ників.

ВИСНОВКИ

- Розвиток педагогічної освіти в Україні 1802-1866 рр. був об'єктивно зумовлений соціально-економічними зрушеннями в суспільстві. У 30-х - 40-х рр. XIX століття в Центральній і Східній Україні розпочинається промисловий переворот, який забезпечив економічне зростання міст, сприяв збільшенню кількості міського населення. Розвиток аграрних відносин засвідчив кризу панщинної системи господарювання, що супроводжувалося розоренням селянських господарств (завершилась відміною кріпосного права, Маніфест 1861 р.), звільненням робочих рук, а отже, сприяло зростанню кількості вільнонайманої робочої сили у містах. Усе це поставило проблему підвищення рівня освіченості робітників, підготовки кваліфікованих професійних кадрів, зумовило розширення мережі початкових і середніх шкіл, потребу в педагогічних кадрах, а отже, необхідність створення і регулювання системи їх підготовки. Тому закономірним виявилося поетапне проведення освітніх реформ 1802-1804 рр., 1828-1835 рр., 1862-1866 рр., вагомою складовою яких став пошук оптимальних форм і моделей педагогічних навчальних закладів, надання професійно-педагогічній підготовці вчителя структурованого характеру.

- Історико-системний аналіз державного законодавства з питань регламентації розвитку педагогічної освіти дозволив стверджувати, що особливістю визначеного періоду слід вважати зародження тенденцій окремої підготовки вчителя початкової і середньої школи. Водночас, закономірним для даного часу виявилась відсутність самостійних педагогічних навчальних закладів з підготовки вчителя початкової школи. Як правило, педагогічними кадрами початкові навчальні заклади забезпечували гімназії (наказ міністра освіти “Про започаткування груп учительських стипендіатів при гімназіях”, 1819) та духовні семінарії (реформа духовної освіти 1803-1814рр., організація Комітету з удосконалення духовних училищ, 1807), в навчальний процес яких з метою підготовки вчителя було запроваджено психологію, логіку (1837), а невдовзі й педагогіку (1843). З кінця 50-х років XIX ст. при жіночих гімназіях було утворено педагогічні класи (“Положення про жіночі навчальні заклади”, 1858). Певного значення мало запровадження (наприкінці 30-х - початку 40-х рр. XIX ст.) іспитів на звання вчителя при гімназіях (губернських училищах). Внесок у вирішення проблеми забезпечення педагогами початкової школи здійснили також інститути шляхетних дівчат (з 1812 р.) та приватні пансіони, хоча вони, як правило, спрямовувалися на підготовку домашніх учителів. Міністерський проект першого самостійного закладу педагогічної освіти (учительського інституту) з'являється у 1862 р.

- Нами виявлено, що ретельніше відпрацьованою в період 1802-1866 рр. була підготовка педагога для середньої школи в університетських педагогічних інститутах (1811-1859). Їх поява і діяльність закріплювалися законодавчо (“Попередні правила народної освіти” (1803), Статути Російських імператорських університетів (1804, 1835). 1860 року педагогічні інститути замінені іншою формою університетських педагогічних навчальних закладів - педагогічними курсами (“Положення про педагогічні курси”, 1860, 1865).

Упродовж першої половини XIX ст. вчитель готувався і безпосередньо в навчальному процесі університету - на фізико-математичному, історико-філологічному і юридичному факультетах, а з 40-х рр. - і в системі університетського екстернату. Професійно-педагогічна (як правило, в першу половину XIX ст. вона зводилась до методичної) підготовка майбутнього вчителя особливо високого рівня (щодо реалізації принципу єдності теорії і практики) досягла в діяльності педагогічних семінаріїв на базі університетів (1859-1866 рр.).

- Процес становлення і розвитку педагогічної освіти в Україні 1802-1866рр. визначаємо як поетапний (1802-1811 рр., 1811-1860 рр., 1860-1866 рр.), послідовний, хоча і не позбавлений суперечностей, пошук оптимального типу педагогічних навчальних закладів, що позначився масовим створенням офіційних урядових і творчих авторських освітніх проектів, розробкою варіативних моделей підготовки вчителя. Зумовлений соціально-економічними змінами в країні та регламентований освітніми реформами 1802-1804 рр., 1828-1835 рр., 1862-1866 рр.

- Здійснене дослідження дало змогу обґрунтувати періодизацію розвитку педагогічної освіти в Україні визначеного періоду. Враховуючи підходи відомих істориків та істориків педагогіки, які частково досліджували проблеми розвитку освіти обґрунтованого нами хронологічного періоду (Л.П.Вовк, О.В.Глузман, Н.М.Дем'яненко, М.Б.Євтух, Ф.Г.Паначин, Л.П.Юрченко, М.Д.Ярмаченко та ін.) і базуючись на проаналізованих архівних джерелах, виводимо три етапи розвитку педагогічної освіти в Центральній і Східній Україні 1802-1866 рр.: 1802-1811 рр. - реформа освіти 1802-1804 рр.; організаційна діяльність, що передувала створенню закладів педагогічної освіти (започаткування Міністерства народної освіти (1802), обґрунтування ідеї педагогічного інституту (“Попередні правила народної освіти” (1803), Статут Російських Імператорських університетів (1804); 1811-1860 рр. - відкриття й функціонування університетських педагогічних інститутів (1811-1859); освітня реформа 1828-1835 рр.; організація підготовки вчителя на базі духовних семінарій (з 1807 р.) і гімназій (1819); 1860-1866 рр. - діяльність педагогічних курсів при університетах (1860-1867), поява проектів та початок діяльності педагогічних семінарій (1858-1862), розробка проекту учительського інституту (1862), реформа освіти 1862-1866 рр.

- Проведений аналіз проектів і моделей організації педагогічної освіти і підготовки вчителя першої половини XIX ст. дозволив класифікувати їх за видовою ознакою: 1) офіційні (урядові, санкціоновані Міністерством народної освіти). Зокрема, проекти університетського педагогічного інституту (“Попередні правила народної освіти” (1803), Статути Російських Імператорських університетів (1804, 1835), педагогічних курсів при університетах (“Положення про педагогічні курси”, 1860, 1865), учительського інституту (проект Статуту учительського інституту, 1862) та ін.; 2) авторські (К.О.Благовіщенський, О.Д.Воронов, М.І.Дємков, В.В.Іванівський, М.І.Пиро-гов, Ф.І.Рітчль, М.М.Троїцький, К.Д.Ушинський). Закономірністю даного періоду стало те, що авторські проекти суттєво впливали на зміст урядових, подекуди навіть ставали їх основою.

За змістом і цільовим призначенням проекти згруповані нами також у два підрозділи: 1) організації самостійних закладів освіти з підготовки вчителів початкової школи (учительські семінарії, учительські інститути); 2) створення навчальних закладів при університетах для підготовки педагогів середньої школи (педагогічні факультети, педагогічні інститути, педагогічні курси, педагогічні семінарії).

- Результати дослідження об'єктивно засвідчили наявність ряду тенденцій та провідних ідей, які, зародившись у практиці діяльності педагогічних закладів освіти України 1802-1866 рр., в умовах сьогодення набули відродження й розвитку в дещо новій якості. Це, зокрема, університезація, багаторівневість, автономізація, педагогізація, регіоналізація і неперервність педагогічної освіти, проектування й моделювання різних форм і змісту педагогічної підготовки, структуризація методичної її складової, визначення ролі університетських освітньо-наукових комплексів, статусу ліцейної освіти, значення педагогічних класів у допрофесійній і професійній підготовці учителів, жіночої педагогічної освіти у формуванні змісту навчання домашніх педагогів, вихователів. Виявлені й актуалізовані нами тенденції, історичний досвід організації педагогічної освіти визначеного періоду дадуть можливість обґрунтувати цілісний процес формування системи педагогічної освіти в Україні, визначити перспективні напрями її розвитку.

Подальшого дослідження потребують означені в роботі проблеми розвитку жіночої освіти, організації педагогічних навчальних закладів - комплексів, функціонування університетів як центрів навчальних округів.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Дем'яненко Н.М., Важинський І.П. Ретроспектива педагогічної освіти в Україні (XIX - початок XX ст.): Монографія. - М.: МПА, 2002. - 240 с. - 15 д.а. (особистий внесок - 8 д.а.).

2. Важинський І.П. Педагогічні курси як форма педагогічної освіти в першій половині XIX ст. // Збірник наукових праць Полтавського державного педагогічного інституту ім. В.Г.Короленка. - Серія “Педагогічні науки”. - Полтава, 1999. - Вип. 1 (5). - С. 92-97. - 0,8 д.а.

3. Важинський І.П. Передумови становлення і розвитку педагогічної освіти в Україні (1802-1864 рр.) // Збірник наукових праць Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г.Короленка. - Серія “Педагогічні науки”. - Полтава, 1999. - Вип. 3 (7). - С. 212-220. - 0,9 д.а.

4. Важинський І.П. Роль університетів у становленні системи педагогічної освіти в Україні (перша половина XIX ст.) // Рідна школа. - 2000. - №11. - С.77-79. - 0,8 д.а.

5. Важинський І.П. Тенденції педагогічної освіти України першої половини ХІХ ст. в сучасній системі національної освіти // Збірник наукових праць Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г.Короленка. - Серія “Педагогічні науки”. - Полтава, 2002. - Вип. 5/6 (26-27). - С.107-115. - 0,9 д.а.

6. Важинський І.П. Педагогічні інститути та курси в системі класичної університетської освіти України (перша половина XIX ст.) // Наукові записки Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. - Серія: “Педагогічні науки”. - Кіровоград, 2001. - Вип. 32. - Ч. ІІ. - С. 14-18. - 0,8 д.а.

7. Дем'яненко Н.М., Важинський І.П. Психолого-педагогічна підготовка вчителя в навчальних планах педагогічних закладів освіти України (перша половина XIX ст.). // Збірник наукових праць Полтавського державного педагогічного університету ім. В.Г.Короленка. - Серія “Педагогічні науки”. - Полтава, 2000. - Вип.2(10). - С.222-236. - 0,9 д.а. (особистий внесок - 0,5 д.а.).

8. Дем'яненко Н.М., Важинський І.П. Становлення педагогічної освіти в Україні (перша половина XIX ст.) // Педагогіка і психологія. - 2001. - №3-4. - С. 201-212. - 0,8 д.а. (особистий внесок - 0,6 д.а.).

9. Важинський І.П. Інститути шляхетних дівчат як осередок середньої спеціальної педагогічної освіти в Україні (перша половина XIX ст.) // Теоретико-методичні засади вдосконалення підготовки кадрів у вищих закладах освіти І-ІІ рівнів акредитації: Збірник наукових праць першої Міжнародної науково-практичної конференції. - К.-Запоріжжя, 2000. - С. 138-141.

10. Важинський І.П. Теоретична і практична професійно-педагогічна підготовка вчителя в Харківському імператорському університеті (перша половина XIX ст.) // Університетська освіта України XXI століття: проблеми, перспективи, тенденції розвитку: Матеріали доповідей Міжнародної науково-практичної конференції. - Харків, 2000. - С. 241-243.

11. Важинський І.П. З історії розвитку педагогічної освіти в Україні (перша половина XIX ст.) // Формирование этики межнациональных отношений через организацию учебно-воспитательного процесса в школе: Материалы научно-практического семинара. - Симферополь-Красногвардейское, 2000. - С.43-46.

Размещено на Allbest.ru