Размещено на http://www.allbest.ru/

Хаpківський деpжавний педагогічний унівеpситет

ім.Г.С.Сковоpоди

УДК 370:378+371.233

АКСІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ЗАГАЛЬНОЇ КУЛЬТУРИ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

13.00.04 - теоpія і методика пpофесійної освіти

Автореферат

дисеpтації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

КАРТАВИХ Олена В'ячеславівна

Хаpків - 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському державному педагогічному університеті ім. Г. С. Сковороди, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, доцент Гребенюк Георгій Євгенович, Харківський державний педагогічний університет ім.Г.С.Сковороди, професор кафедри козацької педагогіки

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України Шевченко Галина Павлівна, Луганський державний педагогічний університет ім. Т. Г. Шевченка, завідуюча кафедрою педагогіки;

кандидат педагогічних наук, професор Лазарєв Микола Остапович, Сумський державний педагогічний університет ім. А. С. Макаренка, завідувач кафедри педагогічної творчості.

Провідна установа: Українська інженерно-педагогічна академія, кафедра педагогіки і методики прфесійного навчання,

Міністерство освіти і науки України м. Харків.

Захист відбудеться “25” жовтня 2002 року о 10.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.053.04 у Харківському державному педагогічному університеті ім. Г.С.Сковороди за адресою: 61078, м. Харків, вул. Артема, 29, ауд. 216.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського державного педагогічного університету ім. Г.С.Сковороди (61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. 215-В ).

Автореферат розісланий “24” вересня 2002 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Золотухіна С. Т.



Картавих О.В. Аксіологічні основи формування загальної культури студентів вищих технічних навчальних закладів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. - Харківський державний педагогічний університет ім.Г.С.Сковороди, Харків, 2001. педагогічний навчальний студент культура

У дисертації вперше теоретично розроблено й експериментально перевірені педагогічні умови вдосконалення загальної культури особистості, які постійно розвиваються і залучаються до джерел вітчизняної і світової культури; схарактеризовані педагогічні принципи, розроблені методи і форми вдосконалення загальної культури студентів вищого технічного навчального закладу. У роботі використовувалися нові технології навчання гуманітарних дисциплін. Визначено аксіологічні основи вдосконалення загальної культури студентів.

Отримані результати з формування загальної культури студентів впроваджено автором у навчальний процес вищого закладу освіти.

Ключові слова: аксіологія, загальна культура, педагогічні умови, особливості формування загальної культури студентів вищих технічних навчальних закладів, методика формування загальної культури, критерії оцінки ефективності загальної культури, компоненти загальної культури.



Картавых Е.В. Аксиологические основы формирования общей культуры студентов высших технических учебных заведений. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. - Харьковский государственный педагогический университет им.Г.С.Сковороды, Харьков, 2001.

В диссертации впервые теоретически разработаны и экспериментально проверены педагогические условия совершенствования общей культуры личности, которые постоянно развиваются и приобщаются к истокам отечественной и мировой культуры. Это такие педагогические условия: реализация в процессе обучения принципа гуманизации и гуманитаризации образования; формирование содержания общей культуры на основе введения в него разносторонних гуманитарных знаний; обеспечение процесса общей культуры студентов новыми технологиями обучения гуманитарным знаниям. Охарактеризованы педагогические принципы, разработаны методы и формы совершенствования общей культуры студентов высшего технического учебного заведения. Выявлены компоненты общей культуры личности, которые включают: полный объём знаний про историю культурных процессов мирового и национального плана, знания о теории культуры, произведений музыки, театра, живописи; способность к эмоциональным оценкам окружающей жизни, присутствие собственной художественной модели мира

В работе использовались новые технологии обучения гуманитарным знаниям. Определены аксиологические основы усовершенствования общей культуры студентов. Ценностями можно считать материальные и идеальные предметы природы, которые имеют возможность удовлетворять нужды и интересы общества.

Были разработаны критерии оценки эффективности общей культуры студентов высших технических учебных заведений: мотивация и интерес к учебной деятельности; творческая инициатива студентов; познавательная активность в остальных, смежных отраслях и практической деятельности; рациональная организация свободного времени.

Результаты диссертационного исследования по формированию общей культуры студентов внедрены автором в учебный процесс высшего учебного заведения. Ключевые слова: аксиология, общая культура, педагогические условия, особенности формирования общей культуры студентов технических вузов, методика формирования общей культуры, критерии оценки эффективности общей культуры, компоненты общей культуры.



Kartavyh L.V. “Acsiology bases for forming of student's general culture at higher technical institutes”. Manuscript.

Dissertation for the bachelor of pedagogical science degree on the specialty “Theory and Methodics of occupational education”. The Kharkiv State pedagogical University named after G.S.Scovoroda, Kharkiv, 2001.

In the dissertation for the first time it is developed and experimentally tested a model of improving students' general culture, who constantly develops and becomes familiar with the sources of domestic and foreign culture. It is described pedagogical principles, developed methods and forms of improving students' general culture at higher technical institutes.

It is determined pedagogical conditions of improving students' general culture at institutes. In the work it is used new technologies of teaching humanities knowledge.

It is determined acsiology bases for improving students' general culture. The results of forming student's general culture, which have been received, were introduced at educational process by the author.

Key words: acsiology, general culture, methodic of forming general culture, peculiarities of forming students' general culture, pedagogical conditions, components of general culture, vialuation kriteria of efficiency of general culture.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Актуальність і доцільність теми дослідження. У сучасних умовах удосконалення системи вищої технічної освіти ключовим питанням є відродження культурно-творчої місії вищої школи, перехід до культуротворчої системи освіти в цілому. Необхідність такого оновлення пов'язана з тим, що існуюча система освіти не забезпечує вирішення поставленого завдання - формування культури майбутніх спеціалістів, в якій поєднуються високий професіоналізм і духовне багатство. Сьогодні чітко усвідомлюється, що освіта й культура, розвиваючись у взаємодії, забезпечують творчий взаємозв`язок моральних, художніх, інтелектуальних якостей особистості, необхідних майбутньому фахівцю.

Вихід на нові стандарти загальнокультурної підготовки полягає у вихованні в студентів творчого підходу до всього, що становить навчально-виховний процес. Під загальнокультурною підготовкою розуміємо процес, в якому єдність змісту, форм, засобів і методів освіти стимулюють духовний розвиток майбутніх спеціалістів. Основними завданнями цього процесу є формування базової професійної культури, виховання здатності до сприйняття творів мистецтва, формування високих культурних потреб та інтересу до вдосконалення культури спілкування, визначення свого місця в діалозі культур, а також розвиток культурного самопізнання. А.А.Бахтін стверджував, що “три галузі людської культури - наука, мистецтво й життя - набувають єдності тільки в особистості”.

Усе це вимагає розробки системи освіти, яка покликана охопити всі ступені культурного зростання, морального й художнього становлення особистості, всі рівні її духовної зрілості й морально-культурної гідності: від бездуховності, культурної нерозвинутості до свідомої, високодуховної поведінки й формування професійної здібності творити за законами краси.

Сьогодні ця проблема гостро відчувається в багатьох вищих технічних навчальних закладах. Розвиток суспільства та громадських відносин свідчить, що вища освіта має готувати майбутнього інженера до виконання як професійних, так і культурних функцій. Саме структура й функції майбутньої інженерно-технічної діяльності визначають основні напрями загальнокультурної підготовки студентів у процесі викладання різних дисциплін.

Зміст загальнокультурної підготовки студентів у вищому технічному навчальному закладі насамперед відбиває процес прогресивних змін якостей особистості майбутнього інженера. Цей прогрес можливий лише за умови дотримання системності і структурної гнучкості в побудові змісту загальнокультурної підготовки в технічній школі та визначенні системи педагогічного впливу на особистість студента в класичній тріаді - освіта, навчання, виховання, де провідним визнається виховання.

Сучасний підхід у галузі виховання полягає в організації процесу формування особистості спеціаліста з вищою освітою на основі взаємозв'язку, взаємного проникнення всіх видів виховання, покликаних формувати загальну культуру особистості.

Культурний підхід до організації освітнього процесу у вищому технічному навчальному закладі на початку третього тисячоліття розглядається на базі єдності широких фундаментальних і глибоко систематизованих спеціальних знань. Він спрямований на оволодіння основами правової, політичної, естетичної, професійної культури, бачення перспектив розвитку різних галузей знань, навичок наукової організації дослідження і впровадження їх у свою майбутню професійно-творчу діяльність, де головними є доцільність, справедливість, гармонія, краса, досконалість.

Проблеми культурно-творчого розвитку майбутнього інженера, або так званої креативної підготовки, розроблялися багатьма вченими, зокрема І.Лакатосом, Д.Пойя. Необхідність культурно-творчого виховання неодноразово відзначав П.Л. Капіца, вся діяльність якого - яскравий приклад реалізації високої творчої культури.

Ця проблема розглядається також у теоретичних працях В.І. Відгофа, Г.С. Гуна, Т.О. Завершинської, Г.Г. Квасова, А.І. Комарової, М.З. Короткова, Л.М. Попова, матеріалах досліджень О.М. Карпуніної, Н.О. Кильдишової, О.Е. Коротковського, А.В. Нікітіна, А.К. Радзявичюса, Т.М. Синецької, методологічних статтях Л.М. Кадцина, Н.Б. Кирилової, О.І. Половинкіна.

Оскільки вищий технічний навчальний заклад - це лише ланка в ланцюжку соціальних інститутів, де формують культуру майбутнього спеціаліста, тому реформування вищої технічної освіти розглядається як багатоаспектна проблема, яка має важливе соціальне й наукове значення і потребує нового педагогічного мислення, використання сучасних педагогічних підходів та забезпечення гуманітарного впливу на індивідуальний розвиток кожного студента.

Усе це дозволило виокремити протиріччя, характерні для процесу формування загальної культури майбутнього спеціаліста в сучасній вищій технічній школі, а саме:

неузгодженість між професійною і загальнокультурною підготовкою майбутніх спеціалістів;

затримка емоційного начала в їхньому інтелектуальному розвитку;

перевантаження студентів споживацькими принципами порівняно з творчими установками відносно життя і культури;

масова духовна обмеженість у всебічних можливостях вищих навчальних закладів залучати молодь до високих зразків культури.

Вибір теми дисертаційного дослідження “Аксіологічні основи формування загальної культури студентів вищих технічних навчальних закладів” зумовлений необхідністю розв'язання вказаних проблем.

Зв'язок роботи з науковими планами й темами. Тема дослідження узгоджена з напрямом науково-пошукових робіт кафедри педагогічного правознавства Харківського державного педагогічного університету ім.Г.С.Сковороди (протокол № 6 від 21 січня 1998 року), затверджена вченою радою цього ж університету (протокол № 3 від 22 червня 2001 року) та Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні 30 жовтня 2001 року (протокол № 8).

Об'єкт дослідження - процес формування загальної культури під час професійної підготовки студентів у вищому технічному навчальному закладі.

Предмет дослідження - педагогічні умови формування загальної культури студентів як суб'єктів педагогічного процесу вищого технічного навчального закладу на аксіологічній основі.

Мета дослідження - визначити й обгрунтувати комплекс педагогічних умов становлення загальної культури майбутнього спеціаліста у вищій технічній школі.

На основі вивчення практики, філософських, педагогічних і психологічних джерел, узагальнення передового й масового досвіду сформульована гіпотеза дослідження: ефективність процесу вдосконалення загальної культури студентів вищого технічного навчального закладу значно підвищиться, якщо в процесі їхньої професійної підготовки увага зосереджуватиметься на:

взаємодії суб'єктів педагогічного процесу, що грунтується на принципу гуманізації й гуманітаризації освіти;

відборі гуманітарних знань та структуруванні їх на аксіологічній основі, з урахуванням цілей та особливостей загальнокультурної підготовки студентів;

удосконаленні культури студентів, шляхом застосування нових сучасних технологій навчання і формування гуманітарних знань.

Завдання дослідження:

проаналізувати культурологічну, психолого-педагогічну літературу з метою визначення аксіологічних основ формування загальної культури студентів;

схарактеризувати суб'єктів педагогічного процесу;

визначити, обгрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови формування загальної культури студентів на аксіологічній основі;

розробити критерії сформованості загальної культури студентів вищого технічного навчального закладу.

Методологічною основою дослідження є: філософські, педагогічні, мистецтвознавчі праці, орієнтовані на розгляд процесу формування загальної культури особистості з позиції розвитку її творчих здібностей, спрямованих на вдосконалення навколишнього предметного середовища (В.І.Вернадський, С.М.Іконніков, Е.Савицька, А.Д.Сахаров, Е.В.Семенов, Ч.Сноу).

Теоретичною основою дослідження є:

психологічна теорія особистості (Л.С. Виготський, К.К. Платонов, С.Л. Рубінштейн);

теорія культури (О.І. Арнольдов, М.С. Каган, В.М. Межуєв, Е.В. Ільєнков, Е.В. Соколов та ін.);

дослідження духовного життя суспільства (С.Ф. Анісімов, Л.В. Сохань, В.П. Тугарінов, А.К. Уледов, Г.П. Шевченко та ін.);

спеціально організована діяльність та спілкування особистості (К.О. Абульханова-Славська, Б.Г. Ананьєв, О.Г. Асмолов, Г.О. Балл, О.О. Бодальов, Л.І. Божович, В.А. Кан-Калік, О.В. Киричук, Г.С. Костюк, А.В. Мудрик, В.О. Моляко, А.В. Петровський, Н.Ф. Тализіна, В.А. Семиченко та ін.);

професійна підготовка спеціалістів загальної культури (Г.Є. Гребенюк, В.М. Гриньова, І.А. Зязюн, Н.Б. Крилова, Л.С. Нечепоренко, Н.Г. Ничкало, І.Ф. Прокопенко, М.К. Подберезський, Г.В. Троцко, Г.П. Шевченко, А.М. Бойко).

Для розв'язання поставлених завдань був використаний такий комплекс методів дослідження:

теоретичні: аналіз наукової та навчально-методичної літератури для порівняння й зіставлення різних поглядів на обрану проблему, розгляду теоретичних питань з метою визначення основних понять;

емпіричні: аналіз педагогічної практики в аспекті проблеми дослідження; спостереження, анкетування, бесіди, методи експертних оцінок,тестування, педагогічне прогнозування,педагогічний експеримент для виявлення результативності експериментальної роботи;

статистичні: кількісний і якісний аналіз експериментальних даних здійснювався з використанням методів математичної статистики.

Дослідно-експериментальна робота проводилася 5 років протягом трьох етапів.

На першому етапі дослідження (1996-1999 рр.) здійснювалося теоретичне вивчення проблеми, розроблялися цілі, завдання й методи дослідження, аналізувався й узагальнювався досвід педагогічної роботи з формування загальної культури студентів вищих технічних навчальних закладів м. Харкова. Результати цього етапу: висунення гіпотези дослідження, розробка методики констатуючого і формуючого експерименту.

На другому етапі (1999-2000 рр.) дослідження з метою визначення умов формування у студентів загальної культури проводився діагностичний експеримент; на цьому ж етапі здійснювалися відбір і структурування змісту загальної культури студентів, виявлялися найбільш ефективні методи викладання, а також обгрунтовувалися педагогічні умови формування загальної культури студентів на аксіологічній основі.

На третьому етапі (2000-2001 рр.) розв'язувалися такі завдання: опис результатів дослідження, підготовка науково-методичних рекомендацій з відбору і структури загальної культури.

На цьому етапі проводилася також апробація й упровадження результатів дослідження в навчальний процес Харківського державного автодорожнього технічного університету (ХДАДТУ).

Наукова новизна і теоретична значущість дослідження полягає в тому, що вперше визначено основні компоненти загальної культури студентів вищих технічних навчальних закладів та обгрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови формування їхньої загальної культури на аксіологічній основі; використано нові технології оволодіння гуманітарними знаннями. Набули подальшого розвитку критерії й рівні сформованості загальної культури студентів, які дозволяють ураховувати динаміку розвитку основних компонентів загальної культури; конкретизовано роль культурологічних дисциплін у цьому процесі.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у створенні програм з формування загальної культури студентів вищого технічного навчального закладу і розробці методичних рекомендацій з використанням їх у практиці викладання культурологічних та інших гуманітарних дисциплін з метою формування у студентів художнього інтересу й набуття культурних навичок інженерної справи, а також залучення до духовних традицій світової і вітчизняної культури.

Вірогідність та обгрунтованість результатів забезпечується відповідністю методів дослідження меті, предмету та завданням, а також використанням фундаментальних психолого-педагогічних концепцій навчання, виховання й управління, застосуванням методів математичної статистики для обробки результатів експерименту, апробацією отриманих результатів.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження доповідалися на Всеукраїнській науково-методичній конференції “Гуманізація і гуманітаризація вищої технічної освіти” (м.Харків, 2000р.), міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми розвитку і впровадженя модульних систем професійного навчання” (УІПА, м.Харків, 1-5 жовтня 2001 р.), конференції “Кримські педагогічні читання” (м.Алушта, 12-17 вересня 2001 р.). Результати виконаної роботи обговорювалися на засіданнях кафедри педагогічного правознавства Харківського державного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди та звітних науково-практичних конференціях (м.Харків, 1998, 2000, 2001рр).

Публікації. Основні теоретичні положення і результати дослідження знайшли своє відображення у 8 публікаціях , зокрема 7 - у провідних наукових фахових виданнях (загальним обсягом - 2,24 др.арк.).

Структура роботи зумовлена логікою дослідження й поставленими завданнями. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаної літератури (235 джерел). Вона охоплює 190 сторінок машинописного тексту, включає 10 рисунків і 14 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність і доцільність дослідження; визначено об'єкт, предмет, мету, гіпотезу й основні завдання дослідження; розкрито його наукову новизну, теоретичне і практичне значення; наведено дані про апробацію та впровадження результатів дослідження в педагогічну практику.

У першому розділі - “Теоретичні питання формування загальної культури особистості” - на основі вивчення юридичної, психологічної, педагогічної, історико-філософської літератури висвітлена сутність загальнокультурної підготовки студентів вищої технічної школи, визначені аксіологічні основи підготовки фахівця, дана характеристика суб'єктів педагогічного процесу.

Культурне відродження вищої технічної школи, необхідність вирішення складних соціальних, економічних і духовно-моральних проблем спонукають по-новому розглядати існуючу систему розвитку вищої освіти, її здатність в умовах формуючих ринкових відносин забезпечити збереження й нарощування інтелектуального й культурного потенціалу суспільства.

В основі сучасних перетворень мають відбуватися зміни, насамперед в освітній сфері, основним принципом яких є підготовка спеціаліста, здатного вдосконалювати свої професійні якості, відтворювати й розширювати свій життєвий досвід, перетворювати матеріальні умови життя суспільства, його культуру, накопичувати і створювати нові цінності. Тому освіта передбачає підвищення рівня культури особистості, її духовно-моральне збагачення. Через систему освіти кожне молоде покоління мусить постійно переходити на більш високі щабелі культури, корелюючи з базовими загальнолюдськими вічними цінностями.

Аналіз педагогічної, історико-філософської літератури свідчить про важливість завдання формування гармонійно розвинутої особистості. У зв'язку з цим освіта в системі вищої технічної школи має стимулювати самовиховання і самоосвіту, а також розвивати у студента культурні потреби, ціннісні уявлення, інтереси в галузі культури, орієнтувати його здібності на творчу діяльність.

Проведений аналіз практики формування (на базі загальної культури) інтелігентного фахівця дає можливість констатувати:

· викладання інженерно-технічних і гуманітарних наук орієнтоване на всебічний аналіз сучасних соціальних проблем у контексті розвитку світової культури;

· культура майбутніх фахівців має формуватися з залученням нового творчого мислення;

· взаємодія суб'єктів педагогічного процесу, яка включає співробітництво викладачів і студентів, повинна створювати таке середовище відносин у вищому закладі, яке б сприяло розвитоку у майбутніх фахівців якостей інтелігентної особистості;

· єдність професійної й загальної культури студентів має бути спрямована на розвиток самостійного оволодіння духовно-моральними цінностями, створення підгрунтя для реалізації майбутніми фахівцями свого інтелектуального і духовного потенціалу у професійній діяльності.

Проблема цінності досить складна й багатогранна. Узагальнюючи праці різних учених, виходимо з об'єктивності цінності й ціннісного ставлення, у формах якого з'ясовується перевага значущості реальних предметів і явищ у житті людей.

У роботі визначено ціннісне ставлення суб'єктів педагогічного процесу до загальної культури як свідоме, індивідуальне, позитивне ставлення до неї, сформоване на основі оцінного засвоєння інформації про її сутність, структуру і значення.

Ціннісне ставлення має прояв в усвідомленні важливості культури для загальної і професійної підготовки майбутнього спеціаліста, глибокому інтересі до неї та в потребі її формування, а встановлюється в процесі діяльності суб'єктів педагогічного процесу

У дослідженні зазначається, що важливість культури у професійній підготовці виступає для спеціалістів як суспільна цінність, пов'язана з кінцевою метою навчання, а інтерес - як показник індивідуальної цінності культури кожного студента, пов'язаний з їхнім особистісним сенсом.

Діяльність суб'єктів педагогічного процесу під час вивчення гуманітарних дисциплін, які сприяють формуванню загальної культури, мотивується їхніми уявленнями про професійні цінності, а тому може спонукатися й управлятися різними формами мотивації, що відрізняються за змістом і рівнем узагальнення. Виділяємо три рівні мотивації, які утворюють єдину систему (за В.А. Якуніним). Першому рівню узагальнення (з точки зору соціальної значущості) відповідає професійна спрямованість - ставлення студентів до обраної спеціальності, що виступає як кінцева мета навчання. Другому рівню відповідають навчальні мотиви - система ставлень до різних аспектів навчального процесу, які є засобом досягнення кінцевої мети. Третій рівень - ставлення до культури, що включає оцінку її важливості для професійної підготовки та вибірково пізнавального інтересу до неї і також є засобом досягнення кінцевої мети навчання. Таким чином, в ієрархічній системі мотивації студента виявляється його ціннісне ставлення до професії, навчання і культури.

Орієнтиром системи змісту вищої інженерно-технічної освіти з формування вільно мислячої, творчої особистості майбутнього фахівця як носія духовно-моральної культури є нова концепція вищої технічної освіти, змістовними компонентами якої є фундаменталізація і гуманітаризація.

Загальна культура, сформована гуманітарною освітою, передбачає комплекс загальнонаукових, загальнокультурних, художньо-естетичних знань, що складають духовно-моральний та інтелектуальний зміст особистості, за допомогою якого визначаються її життєві інтереси.

Обгрунтування завдань формування загальної культури у вищій технічній школі викликає необхідність переглянути її роль і місце в нових умовах розвитку системи освіти й виробити нові підходи до підготовки фахівців на основі духовно-моральних цінностей. Найважливішою передумовою формування цієї культури можуть стати навчальні дисципліни, що мають культурологічну спрямованість. Програми цих культурологічних курсів мають у центрі проблему вивчення історії і теорії розвитку культур як єдиного процесу, що розвивається, містять у собі знання з таких наук, як культурологія, філософія, естетика, психологія, педагогіка, людинознавство, естетика, релігієзнавство. Названі курси дозволяють глибше осмислити специфіку процесів розвитку культур у єдності соціальних, естетичних і моральних витоків.

У дисертації простежується спадкоємність, коли студент залишається поза сферою цілеспрямованого духовно-морального впливу. Те, що пропонується у вищому технічному навчальному закладі в плані культурної, творчої діяльності, здебільшого не задовольняє або не цікавить студентів, недоступне їм через нерозвиненість їхніх інтересів. Саме це підтвердили результати опитування за допомогою анкетування.

Розробляючи критерії загальної культури, необхідно враховувати, що майбутній фахівець у своїй діяльності буде користуватися визначеною культурно-моральною моделлю реальності.

Отже, назріла об'єктивна потреба в розробці програми формування загальної культури студентів, де будуть враховані історичні, національні і культурні традиції людей, що живуть у різних регіонах.

У другому розділі - “Експериментально-дослідна робота з формування аксіологічних основ загальної культури студента вищої технічної школи” - викладено методику педагогічного експерименту.

Для проведення експерименту створено групи студентів Харківського державного автодорожнього технічного університету. Усього дослідженням було охоплено 425 студентів. В експериментальних групах ( 214 студентів ) дотримувались розробленої нами методики, яка сприяла формуванню загальної культури студентів. У контрольних групах ( 211 студентів) заняття проводилися традиційно.

З метою виявлення рівня загальної культури особистості проведено констатуючий експеримент з використанням таких методів: спостереження - для вивчення мотивації самостійної діяльності студентів і усвідомлення знань; анкетування й бесіди - для встановлення рівня знань; ділові ігри, вправи, тести - для формування умінь і навичок. Аналіз результатів констатуючого експерименту показав, що студенти по-різному використовують вільний час для підвищення свого культурного рівня (віддають велику частину вільного часу -10,6%, меншу частину вільного часу - 58,8%, практично не приділяють уваги - 14,7%).

Результати проведеного дослідження засвідчують: студенти вважають загальнокультурний розвиток необхідною умовою свого професійного становлення, але не завжди бачать можливості застосування відповідних знань у своїй майбутній роботі.

Дослідно-експериментальна робота проводилася в таких напрямах: спеціально створювалися і структурувалися курси, розроблялися культурно-педагогічні ситуації, спрямовані на діагностику розвитку й удосконалення культурних інтересів, вивчення мови конкретного виду мистецтва, стимулювання духовних потреб особистості. Для цього була розроблена програма цілісного здійснення культурно-виховного процесу з позиції залучення до духовних цінностей та апробації змодельованих ситуацій.

В організації дослідно-експериментальної роботи спиралися на цілісний і системний підходи.

Підготовка студентів у вищому навчальному закладі передбачає не тільки озброєння певним обсягом знань, але й формування в них необхідних навичок самостійної творчості, різнобічного самовдосконалення і спілкування. Ось чому перехід до нових технологій в оволодінні гуманітарними знаннями має одночасно супроводжуватися наповненням гуманітарним початком усіх дисциплін, досліджуваних у вищому технічному закладі. Саме цілісний підхід до проблеми гуманізації освіти, на наш погляд, здатний вивести вищу технічну освіту на рівень, що відповідає запитам сучасності.

Своє втілення цілісний підхід знайшов у програмно-цілісному методі, який використовувався нами в дослідженні для розгляду загальної культури студентів вищого технічного навчального закладу як процесу, що включав окремі етапи, з відповідними завданнями, спрямованими на досягнення кінцевої мети. Це -- формування знань у галузі теорії й історії культури, виявлення здібностей свого ставлення до явищ культурного життя, розвиток власних культурологічних інтересів і здібностей.

Системний підхід як засіб взаємозв'язку гуманізації й гуманітаризації вищої освіти дав можливість визначити мету навчально-виховного процесу, створення необхідних умов для всебічного і вільного розвитку особистості студента, його базової та професійної культури через поглиблення індивідуалізації навчання і виховання у вищій технічній школі, а також через творчу взаємодію суб'єктів педагогічного процесу.

У дослідженні теоретично обгрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови загальної культури студентів вищого технічного навчального закладу:

реалізація в процесі навчання принципу гуманізації і гуманітаризації освіти ( цей принцип визначає хід педагогічного процесу в сучасному вищому закладі освіти, створює передумови для вільного розвитку особистості майбутнього фахівця й визначає шляхи проникнення гуманітарної культури у зміст технічних наук. Взаємовідношення технічних і гуманітарних наук мають знайти своє вираження, насамперед, у методологічній основі природничонаукового і гуманітарного знання. Зміст освіти повинен конструюватися заново, маючи у своїй основі не стільки навчальні предмети, скільки спосіб мислення та діяльності.);

формування і структурування змісту загальної культури на основі включення в нього різнобічних гуманітарних знань ( зміст освіти має відображати методологічну культуру, культуру суспільства: політичну, економічну, моральну, правову, естетичну, а також культуру особистості: культуру мислення, культуру спілкування, культуру керування своїм станом, культуру поведінки );

забезпечення процесу загальної культури студентів новими технологіями оволодіння гуманітарними знаннями ( кожний студент мусить навчатися за оптимальною індивідуальною програмою, де повною мірою будуть враховуватися його пізнавальні особливості, художньо-творчі інтереси, мотиви, нахили й інші особистісні якості; необхідно сприяти вдосконаленню процесу навчання у вищих навчальних закладах відповідно до нового змісту освіти і методів навчання ) .

Кожна з виявлених нами педагогічних умов у своїй сукупності забезпечувала підвищення ефективності формування культури майбутнього фахівця.

Під час дослідження нами були розроблені критерії оцінки ефективності загальної культури студентів вищого технічного навчального закладу: мотивація й інтерес до навчальної діяльності; творча ініціатива студентів; пізнавальна активність в інших, суміжних галузях і практичній діяльності; раціональна організація вільного часу; інтерес до загальнокультурних, професійних естетичних цінностей, що представляють у цілому культуру особистості і становлять новий аспект ціннісної орієнтації. Результати дослідження показали, що найбільший приріст у відсотках належить чинникам, що характеризують культуру діяльності, культуру спілкування, культуру мислення, культуру організації свого життя, культуру мови ( див табл. с. 11 ).

Отримані в ході експерименту результати пояснюються тим, що діяльність і спілкування є основними компонентами життєдіяльності студентів. Саме ці компоненти виступають провідними в усій системі загальної культури студентів вищого технічного навчального закладу.

У цілому, як показують результати дослідження, найбільший приріст у відсотках мають основні компоненти загальної культури:

культура діяльності (судження 1,3,6);

культура спілкування (судження 4,5,11);

культура мислення (судження 2 і 7);

культура організації свого життя (8 і 9);

культура мови (судження 10).

У дисертації наведене нове вирішення досліджуваної проблеми, яке виявляється в тому, що вперше визначено основні компоненти загальної культури студентів вищих технічних навчальних закладів та обгрунтовано й експериментально перевірено педагогічні умови формування їхньої загальної культури на аксіологічній основі.



ВИСНОВКИ

1. Установлено, що зміст загальної культури студентів у вищому технічному навчальному закладі насамперед відбиває процес прогресивних змін якостей особистості майбутнього інженера. Цей процес можливий лише за умови дотримання системності та структурної гнучкості в побудові загальної культури педагогічного процесу в технічній школі.

При цьому необхідно враховувати, що навчання, освіта й самоосвіта мають організовуватися на особистій зацікавленості студента, його індивідуальних інтересах, здібностях до відтворення загальної культури, а також на баченні студентом перспективи власної підготовки, самоосвіти і самовиховання, де формується здібність, спрямована на самовідтворення в культурі, усвідомлення і цілеспрямоване перетворення навчальної діяльності, у процесі якої отримані студентами знання стають основою їхньої майбутньої професійної майстерності. Цілісність педагогічного процесу сприяє обйєднанню знань, умінь, навичок, прагнень та інтересів студентів у єдине ціле і слугує не тільки орієнтиром, але й визначальним якісним критерієм ефективності процесу навчання.

2. Виявлено компоненти загальної культури особистості: оцінно-мотиваційний ( інтерес і позитивне відношення до творів мистецтва, до явищ культури; художня оцінка творів мистецтва й навколишнього життя ); гностичний ( який передбачає знання про історію культурних процесів світового і національного плану, поняття і знання про теорію мистецтва, твори музики, театру, живопису ); діяльнісний ( система умінь, які зумовлюють здатність до культурно-творчої діяльності: інтелектуальні уміння, комунікативні уміння ).

3. Доведено, що професійна підготовка майбутнього інженера має аксеологічні основи. Цінностями можна вважати матеріальні й ідеальні предмети природи, які мають позитивну значущість для суспільства, тобто здатні задовольняти його потреби й інтереси.

Крім того, цінність є індивідуальною реальністю, яка має позитивну значущість для суб'єкта і здатна задовольняти його потреби й інтереси.

Для досягнення життєво важливих цілей особистість використовує цінності як матеріальної, так і духовної культури на основі: знань про культуру, її зміст і цінності; уявлень про історію культури та її цінності, їх значущість; знань про зразки поведінки, що мають нормативний характер і алгоритмізують характер поведінки у світі цінностей.

Маючи вказані знання й уміння, особистість стає здатною засвоювати, використовувати й створювати цінності культури, тобто стає суб'єктом культури.

У роботі визначено ціннісне ставлення суб'єктів педагогічного процесу до загальної культури як свідоме, індивідуальне, позитивне ставлення до неї, сформоване на основі оцінного освоєння інформації про її сутність, структуру і значення.

4. Під час аналізу професійної діяльності студентів особлива увага приділялась суб'єктам педагогічного процесу. Навчальна взаємодія того, хто навчає (педагога), і того, хто навчається (студента), тих, хто спілкується між собою, входить у складнішу систему взаємодії в педагогічному процесі, який здійснюється всередині освітньої системи.

Педагогічний процес як цілісність становить собою багатопланову та поліморфну навчально-педагогічну взаємодію студента та викладача; студентів між собою; міжособистісну взаємодію, що, в свою чергу, впливає на характер сумісної діяльності суб'єктів, формування їхніх інтересів, активності, розвиток інтелектуальних здібностей. Активність не тільки базова характеристика сторін взаємодії суб'єкта та об'єкта (ініціальна та реактивна), але й інтегральна якість особистості, що пов'язана з її ціннісними орієнтаціями, системою потреб, інтересів, зміна яких викликає перебудову взаємовідносин, структуру сумісної діяльності, її характеристику. Кожна з них може стати об'єктом дослідження як певний компонент цілісності.

5. У результаті дослідно-експериментальної роботи було теоретично обгрунтовано й експериментально перевірено педаго-гіч-ні умови, які сприяють формуванню загальної культури студентів.

Серед тих принципів, що сьогодні визначають діяльність вищої технічної школи (демократизація, багатоступеневість, регіональністъ), особливе місце займає принцип гуманізації і гуманітаризації, який сприяє подоланню однобічності і фрагментарності в підготовці фахівця, розширенню його культурного потенціалу і подальшої творчої професійної діяльності. Основною метою гуманізації технічної освіти має стати гуманізація гармоній-них стосунків у системі "людина-технологія-культура".

Проблема гуманітаризації педагогічного процесу тісно пов'язана з проблемою інтелектуалізації діяльності студентів, формування культури спілкування, культури мовлення.

Джерелом формування гуманітарних знань у вищому технічному закладі освіти є пізнання основ світової та вітчизняної культури, яка дозволяє розширити духовний кругозір студентів і сформувати широкий різнобічний погляд на навколишню дійсність.

Підготовка студентів у вищому навчальному закладі передбачає не тільки озброєння певним обсягом знань, але й формування в них необхідних навичок самостійної творчості, різнобічного самовдосконалення і спілкування, що базуються на цілісній системі життєвих цінностей, які значною мірою визначають професійне й особисте майбутнє молодих фахівців.

Перехід на нову систему викладання гуманітарних наук має одночасно супроводжуватися гуманітарним наповненням усіх дисциплін. Саме комплексний підхід до проблеми гуманізації освіти здатний вивести вищу освіту на рівень, що відповідає запитам часу.

6. Розроблено критерії сформованості загальної культури студентів вищого технічного навчального закладу. Найважливішими, з нашої точки зору, є такі: сформованість знань, мислення, сформованість умінь і навичок; ціннісне відношення, використання знань і умінь; прояв індивідуальності.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ РОЗКРИТО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Картавих О.В. Місце правової освіти у соціально-культурній діяльності людини // Методика та технологічне забезпечення педагогічного процесу: Зб. наук. праць // Проблеми сучасного мистецтва і культури. - Харків: ХДПУ, 1999. - С. 21-27 (0,29 друк. арк.).

2. Картавих О.В. До проблеми вивчення питань правової культури і формування особистості // Наука і сучасність: Зб. наук. праць. - Вип. 2. - ч. 4. - К., 1999. - С. 43-46 (0,19 друк. арк.).

3. Картавих О.В. До проблеми визначення структури та змісту правового виховання учнів сякої молоді у технічних університетах // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи : Зб. наук. праць. - Вип. 10. - Харків: ХДПУ, 1999. - С. 71-75 (0,24 друк. арк.).

4. Картавих О.В. До змісту правової освіти у технічних вищих навчальних закладах України // Методичне та технологічне забезпечення педагогічного процесу: Зб. наук. праць // Проблеми сучасного мистецтва і культури. - К., 1999. - С. 20-26 (0,33 друк. арк.).

5. Картавих О.В. До проблеми вивчення питань правової культури і формування особистості // Теоретико-методологічні аспекти дослідження проблем соціальної педагогіки: Зб. наук. праць // Проблеми сучасного мистецтва і культури. - Харків: ХДПУ, 2000. - С. 97-99 (0,14 друк. арк.).

6. Картавих О.В. Загальнокультурна підготовка студентів технічних вищих закладів освіти // Удосконалення технологій та методик професійного навчання: Зб. наук. праць // Проблеми сучасного мистецтва і культури. - К., 2001. - С. 68-72 (0,24 друк. арк.).

7. Картавих О.В. Засоби формування духовної культури особистості // Теоретичні і методологічні засади професійної освіти: Зб. наук. праць // Проблеми сучасного мистецтва і культури. - К., 2001. - С. 76-81 (0,29 друк. арк.).

8. Картавих О.В. Взаємодія суб'єктів і об'єктів педагогічного процесу // Теорія і практика управління соціальними системами : Щоквартальний науково-практичний журнал. - Харків: НТУ “ХПІ”. - 2001. - № 1 (2). - С. 72-77 (0, 28 друк. арк.).

Размещено на Allbest.ru

...