Станoвлення і розвиток iнтернатних закладiв освiти в Криму (1920-2000 роки)

З набуттям Україною державної незалежності в 1991 році починається четвертий етап у розвитку інтернатних закладів освіти Криму. Криза, що охопила всі сторони життя українського суспільства, з одного боку, різко загострила соціальні протиріччя й призвела до істотного збільшення соціально незахищеного дитячого населення. З іншого боку, кризові явища не могли не відбитися на матеріальних, лікувальних і педагогічних можливостях інтернатних закладів, що мають справу з дітьми, які потребують соціального захисту. Частина інтернатів була закрита, виникли гострі проблеми з їхнім фінансуванням, матеріальним забезпеченням, з'явилися сумніви щодо доцільності їхнього існування.

У першій половині 90-х років почалася реорганізація інтернатних закладів Криму. У 1995 р. у Феодосії створюється новий тип інтернатного закладу - дитячий будинок змішаного типу, у якому діти-сироти дошкільного й шкільного віку з однієї сім'ї утримуються й виховуються разом. З огляду на зростаючі потреби населення Криму, у 1998 році Міністерством освіти Автономної Республіки Крим у результаті реорганізації створюються дитячий будинок для дітей шкільного віку (Роздольненський р-н), школа-інтернат для дітей-сиріт (Сімферопольський р-н). У 1999/2000 навчальному році спеціальною корегувальною освітою в заладах комунальної форми власності було охоплено 4834 дитини, що більше показника 1996 р. на 17% (1996 р. - 4029 дітей). У республіканських спеціальних школах-інтернатах і дитячому будинку компенсуючого типу навчалося й виховувалося 1929 дітей.

У цілому 90-ті рр. характеризуються організаційним удосконаленням інтернатних закладів освіти Криму, зростанням кількості спеціальних шкіл, упровадженням у педагогічний процес інноваційних технологій.

У другому розділі „Система навчально-виховної й лікувально-реабілітаційної роботи в інтернатних закладах освіти” проаналізовані особливості організації навчально-виховного процесу, лікувально-реабілітаційної роботи й соціального захисту дітей в інтернатних закладах освіти Криму в 1920-2000 рр., розглянуто важливі питання дидактичного, виховного, методичного, соціального й медичного характеру. Дано характеристику сучасного стану інтернатних закладів освіти й намічено шляхи їхнього подальшого розвитку.

Ми дійшли висновку, що вже в 20-х - 30-х роках у дитячих будинках Криму значна увага приділялася навчально-виховній роботі. Проте на початку 20-х років система освіти Криму перебувала в глибокій кризі, яка охопила не тільки матеріальну базу, кадровий склад педагогічних працівників, організацію управління школами, але й зміст і якість навчання. У цей період напівголодного існування дитячих будинків не могло бути й мови про поглиблену програмно-методичну роботу.

Але вже на початку 30-х років були створені належні умови для того, щоб діти здобували освіту й готувалися до трудової діяльності. У 1928 році з 1359 дітей 1080 чоловік (80%) навчалися в загальноосвітніх школах, а 279 (20%) - не навчалися з різних причин. Шкільне навчання будувалося на базі й у зв'язку з трудовою підготовкою вихованців до самостійного життя. Трудова підготовка здійснювалася за двома напрямками: у майстернях і в сільському господарстві. Майстерні були погано обладнані, працювали без плану й програми. У галузі сільського господарства трудова діяльність зводилася до використання хлопців як робочої сили без будь-якого керівництва й теоретичної підготовки. Приділялася увага суспільно-політичному вихованню. У дітей розвивали нахил до військово-технічних галузей знань: авто, радіо, хімія, військова справа і т. ін.

В усіх дитячих будинках діяли гуртки самодіяльності: балетні, хорові, музичні та ін. Діти займалися різними видами спорту, організовували туристичні походи. Велика увага приділялася фізичному вихованню.

Навчально-виховний процес у дошкільних дитячих будинках був спрямований на здійснення завдання всебічного розвитку дітей дошкільного віку. Проводилася велика робота з виховання культурно-гігієнічних навичок і самостійності в обслуговуванні. Спеціальні інтернатні заклади проводили навчання й виховання на основі тісного зв'язку з життям і працею, адміністрація дбала про подальше працевлаштування вихованців.

Методична робота в дитячих будинках проводилася у формі кущових об'єднань, яких в Криму було чотири (Сімферопольське, Євпаторійське, Куйбишевське, Південнобережне). У дитячих будинках згідно з річним планом проводилися методичні наради. В інтернатних закладах систематично здійснювався контроль за проведенням навчально-виховної роботи шляхом відвідування уроків.

У другій половині 50-х - 80-ті роки велика увага приділялася удосконаленню навчально-виховного процесу в школах-інтернатах загального типу. Якісно змінювався педагогічний склад, розроблялися нові підходи до питань навчання, виховання дітей, практикувались нові форми, методи й засоби навчання, змінювалися зміст і структура навчального процесу. Значна увага приділялася в цей час всеобучу. Адміністрація шкіл-інтернатів, вчителі й вихователі проводили ряд заходів щодо залучення дітей із сільської місцевості для одержання середньої освіти. Особливе значення в інтернатному закладі мала навчальна діяльність, яка містила навчальні заняття під керівництвом учителя і позакласні заняття під керівництвом вихователя.

У школах-інтернатах приділялася увага й трудовому вихованню учнів. Воно здійснювалося такими шляхами: 1) самообслуговування; 2) будівництво й ремонт; 3) робота на полях колгоспів і радгоспів. Особливо ефективно трудове виховання здійснювалося в процесі виробничого навчання. У багатьох школах-інтернатах (Соколинська, Чеботарська, Лозівська, Джанкойська) воно проводилося за сільськогосподарським профілем: садово-виноградарським, агролісомеліоративним, городницьким, тваринницьким. У зв'язку з цим створювалися навчально-виробничі ділянки, що закріплювалися за учнівськими бригадами. До складу таких бригад входили учні 5 - 10-х класів. Крім бригад, організовували гуртки квіткарів, обрізувачів, трактористів.

З 90-х років в інтернатних закладах освіти почали впроваджуватися нові інформаційні технології, використання яких дало можливість значно поліпшити засвоєння матеріалу різноманітних навчальних дисциплін, підвищити ефективність навчання, внести елементи творчості, урізноманітити види діяльності, позитивно впливати на психологічний та інтелектуальний розвиток дітей. Так, використання інформаційних технологій у Феодосійській школі-інтернаті значно поліпшило засвоєння навчального матеріалу дітьми.

В інтернатних закладах створювались умови для розвитку творчих здібностей у галузях науки й мистецтва. Вихованці Кримської гімназії-інтернату, Керченського УВК інтернату-ліцею мистецтв ставали щорічними переможцями республіканських, Всеукраїнських і Міжнародних олімпіад, конкурсів і т. ін.

У дисертації розглянуто проблеми лікувально-оздоровчої роботи та соціального захисту дітей в інтернатних закладах Криму. Лікувально-реабілітаційний виховний процес - це процес індивідуального розвитку хворої дитини, організований на основі оптимального поєднання лікувально-оздоровчого й навчально-виховного процесів у санаторних інтернатних закладах.

Дослідження показало, що в довоєнний період в інтернатних закладах Криму питання лікувально-реабілітаційної роботи перебували на другому плані й увага приділялася лише санітарно-гігієнічній роботі, оскільки пріоритетне значення мало завдання зібрати безпритульних дітей з вулиць у дитячі заклади. У цей період усі зусилля були спрямовані на створення належних матеріально-побутових умов. У різноманітних звітах, доповідних записках за 20-і - 40-і роки відбивалися лише такі напрямки в роботі інтернатних закладів, як навчально-виховна робота й трудова підготовка дітей. При цьому проблеми лікувально-оздоровчої й реабілітаційної роботи практично не зачіпалися. Заклади не були укомплектовані медичним персоналом.

Систематична лікувально-реабілітаційна робота в інтернатних закладах Криму стала проводиться з початку 50-х років. У квітні-травні 1953 року Кримський обласний відділ народної освіти разом з дитячим сектором облздороввідділу вперше провели поглиблений медичний огляд дітей із залученням до цієї роботи спеціалістів (окуліста, отоларинголога, фтизіатра, дерматолога й стоматолога). Усього лікарі оглянули 1678 чоловік. За результатами огляду в кожному дитячому будинку були проведені педагогічні наради, на яких накреслили заходи щодо зміцнення здоров'я вихованців, їхнього лікування тощо. У другій половині 50-х років у всіх інтернатних закладах діти двічі на рік почали проходити повний медичний огляд.. Проводилися профілактичні заходи: щеплення проти дифтерії, черевного тифу.

На результативність лікувально-реабілітаційної роботи в санаторних інтернатних закладах вплинула унікальність кліматичних умов Криму. Проведений комплекс лікувально-реабілітаційних заходів дозволив домогтися високого відсотка поліпшення стану здоров'я дітей.

Складним питанням залишалася організація оздоровлення вихованців інтернатних закладів, у т. ч. особливо нужденної категорії - дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків. Становище трохи поліпшилося, після прийняття ВЦСПС у 1969 році постанови, яка дозволила регіональним радам і комітетам профспілок видавати вихованцям інтернатних закладів - дітям-сиротам і дітям, які позбулися піклування батьків - безкоштовні путівки в заміські піонерські табори, піонерські табори санаторного типу й оздоровчі табори для старших школярів

У повоєнні роки стали ширше розглядатися питання соціальної підтримки вихованців дитячих будинків. Вони працевлаштовувалися в технікуми й училища. Постановою Ради Міністрів СРСР від 15.09.1956 р. у школи-інтернати стали прийматися перш за все діти самотніх матерів, інвалідів війни й праці, сироти. Цим документом уперше були позначені питання соціального захисту дітей, що потребують підтримки з боку держави. Починаючи з 1984 року, діти-сироти, випускники інтернатних закладів, стали прийматися в середні спеціальні навчальні заклади поза конкурсом, а також користувалися переважним правом при зарахуванні до професійно-технічних училищ. При цьому в період навчання вони перебували на повному державному забезпеченні за нормами, встановленими для дитячих будинків. Щорічно для вихованців інтернатних закладів виділялося 10% путівок у дитячі санаторії. Робота із соціального захисту дітей покращилася у зв'язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України (1994 р.), республіканської програми „Діти Криму”.

В останнє десятиліття XX ст. значно зросла кількість хворих дітей. У цьому зв'язку важливою формою диференційованого навчання, виховання й реабілітації дітей стають загальноосвітні санаторні школи-інтернати, головне завдання яких - забезпечити поєднання загальноосвітньої підготовки в обсязі державних вимог до освіти з необхідним лікуванням, оздоровленням і реабілітацією дітей.

Проведений ретроспективний аналіз діяльності інтернатних закладів освіти Криму дозволив глибше зрозуміти їх теперішнє становище, спрогнозувати перспективи розвитку.

Є підстави стверджувати, що в Автономній Республіці Крим створена гнучка, багатофункціональна система навчання, виховання й освіти дітей в інтернатних закладах. За станом на 01.10.2002 р. функціонує 22 інтернатні заклади освіти з контингентом 4708 вихованців, у т. ч. 1537 дітей-сиріт. Організація навчально-виховного процесу контролюється в ході проведення атестації стану освіти, а також планових тематичних перевірок в інтернатних закладах. Особлива увага приділяється виявленню й підтримці здібних і обдарованих вихованців через різні форми роботи, а також соціальному захисту хворих та дітей-сиріт. В інтернатних закладах сформувалися стабільні педагогічні колективи. В 11 закладах уведено посади психологів, у 4 працюють 6 соціальних педагогів. Але залишається проблемою тенденція наростання розриву між потребою й реальною підготовкою педагогів-дефектологів. В усіх інтернатних закладах автономії є медичні блоки, що складаються з необхідних для роботи кабінетів, оснащених устаткуванням і апаратурою. Установи укомплектовані кадрами лікарів і медичних сестер, які в установленому порядку проходять підвищення кваліфікації й атестацію.

Результати дослідження свідчать, що спостерігається тенденція до збільшення кількості дітей, статус яких не визначений законом. Це діти, які позбавлені батьківського піклування, але фактично вони можуть бути визнані сиротами, оскільки батьки з різних причин не займаються їх вихованням. Феномен соціального сирітства зумовлений соціально-економічними й соціально-психологічними причинами, негативними явищами в сімейних відносинах. Щорічно в автономії зростає кількість дітей-сиріт.

Дослідження показало, що знання й урахування економічних, політичних і соціально-педагогічних чинників становлення й розвитку інтернатних закладів має принципове значення для їх подальшого удосконалення. Виявлення закономірностей, тенденцій і особливостей функціонування установ інтернатного типу допоможе запобігти помилок при розробці сучасних інноваційних технологій навчання й виховання соціально незахищених дітей.

інтернатний освіта педагогічний

Висновки

1. На різноманітних етапах суспільного розвитку існували група дітей і підлітків, які потребували державної допомоги й підтримки. У зв'язку з цим державою створювалися особливі заклади суспільного виховання дітей (дитячі притулки, дитячі будинки, дитячі колонії, загальноосвітні школи-інтернати, гімназії-інтернати, ліцеї-інтернати, санаторні школи-інтернати, спеціальні школи-інтернати, школи соціальної реабілітації й ін.). Оптимізація їхньої роботи на сучасному етапі можлива тільки на основі ретельного вивчення діяльності освітньо-виховних закладів цього типу в історичному аспекті.

2. Необхідність створення й розвитку мережі інтернатних закладів в Криму в досліджуваний період зумовлювалася перш за все передумовами соціально-економічного характеру, що особливо виявились у складний воєнний і повоєнний час, під час голодоморів, у період відновлення народного господарства. Кризові явища й загострення соціальних протиріч спостерігаються й в епоху побудови незалежної держави України. Збільшення дітей-сиріт, хворих дітей і дітей з хибами в розвитку, зростання дитячої злочинності й безпритульності, проблеми неповних сімей змушують наполягати на доцільності організації інтернатних навчально-виховних закладів, їхнього подальшого розвитку й удосконалення в сучасних умовах.

3. Теоретичне обґрунтування становлення й розвитку інтернатних закладів було дано в працях видатних діячів освіти кінця ХVIII - першої половини ХIХ ст., представників суспільно-педагогічного руху другої половини ХIХ ст., які розкрили суспільну сутність виховання, досліджували теоретичні аспекти діяльності виховних і сирітських будинків, дитячих притулків, а також учених-педагогів першої чверті ХХ ст., які розробили ідею соціального виховання підростаючих поколінь.

4. Інтернатні заклади освіти Криму у своєму розвитку за період із 1920 до 2000 року пройшли чотири етапи. На перших двох етапах свого існування (20 - 30-ті рр. і 40 - перша половина 50-х рр.) інтернатні заклади виконували функцію притулків для знедолених дітей і вирішували завдання порятунку дитячого населення. На двох наступних етапах (друга половина 50-х - 80 -ті рр. і 90-ті рр.) головними стають виховна й освітня функції. Пріоритетного значення набуває удосконалення навчально-виховного процесу й лікувально-реабілітаційної роботи інтернатних закладів. У цей період значно поліпшилася система виробничого навчання, фахової підготовки учнів, профілактичної, коригувальної, реабілітаційної роботи, спрямованої на успішну соціалізацію особистості. Почався розвиток широкої мережі інтернатних закладів освіти різноманітних типів. Головними тенденціями їхнього розвитку в досліджуваний період є: посилення матеріальної допомоги інтернатним закладам з боку держави й громадськості, формування оптимальної їх мережі; поліпшення організації навчально-виховного процесу, лікувально-реабілітаційної роботи; якісне поліпшення кадрового складу; зростання кількості спеціальних інтернатних закладів.

5. Розвиток інтернатних закладів Криму в досліджуваний період ішов шляхом нарощування їхнього виховного потенціалу. Якщо в 20-х - 40-х рр. ХХ ст. першорядне значення мали господарсько-побутові питання, то починаючи з 50-х рр. пріоритетною стає проблема удосконалення навчально-виховного процесу. Інтернатні заклади домоглися значних успіхів у цьому напрямку. Вдалося знайти оптимальні форми освітньо-виховної діяльності, що відповідають їхній специфіці, створити базу для виробничого навчання, трудового й фізичного виховання, виробити ефективну систему позакласної й позашкільної виховної роботи. В останнє десятиліття в навчально-виховний процес активно впроваджувалися нові інформаційні технології. Постійно поліпшувався кадровий склад інтернатних закладів, удосконалювалася науково-методична робота.

Водночас виявилися труднощі й хиби в організації навчально-виховного процесу, що виявлялися на різних етапах розвитку інтернатних закладів освіти Криму: слабка технічна оснащеність навчальних кабінетів і лабораторій, відсутність ефективної системи управління, підготовки й перепідготовки педагогічних кадрів, недостатня узгодженість навчальної і позанавчальної роботи.

6. Навчально-виховний процес в інтернатних закладах Криму проводився з урахуванням психічних особливостей дітей і поєднувався з цілеспрямованою лікувально-реабілітаційною роботою, що припускала надання медичної й психолого-педагогічної допомоги вихованцям, з метою їхньої адаптації до умов навчання й життєдіяльності. Лікувально-реабілітаційний процес як органічна частина педагогічного процесу забезпечував індивідуальний розвиток хворої дитини на основі оптимального поєднання лікувально-оздоровчих і навчально-виховних заходів у санаторних інтернатних закладах.

Систематична лікувально-реабілітаційна робота в інтернатних закладах Криму із залученням спеціалістів починається з 50-х рр. ХХ ст. У другій половині 50-х рр. були вперше поставлені питання соціального захисту дітей, які потребують підтримки з боку держави. З середини 80-х рр. вихованцям інтернатних закладів установлюються певні соціальні гарантії. Основним принципом лікувально-реабілітаційної роботи в інтернатних закладах освіти Криму в досліджуваний період було забезпечення поєднання дидактичної, виховної й реабілітаційних систем.

7. На початок ХХI ст. в Криму створено мережу інтернатних закладів різноманітних типів, що в цілому відповідають потребам населення. У дитячих будинках, школах-інтернатах сформувалися стабільні педагогічні колективи з достатньо високим рівнем кваліфікації. Формується система діагностики й урахування дітей з обмеженими можливостями, здійснюється їхнє інтегроване навчання, впроваджуються нові технології навчально-виховної й лікувально-реабілітаційної роботи. Інтернатні заклади відчувають труднощі, пов'язані з недостатнім фінансовим забезпеченням, поширенням соціального сирітства, зростанням захворювань.

8. Проведене дослідження дозволило визначити основні прогностичні тенденції розвитку інтернатних закладів.

По-перше, досвід Криму показав, що оптимальні умови соціального становлення особистості в інтернатних закладах створюються за наявності в них атмосфери співробітництва, партнерства й взаємодопомоги, чіткості визначення соціальних цілей. По-друге, інтернатні заклади освіти мають великі потенційні можливості для поглибленої роботи з обдарованими й талановитими дітьми. Обдаровані учні в спеціалізованих інтернатних закладах набагато швидше й інтенсивніше реалізують свій інтелектуальний та творчий потенціал. По-третє, історичний досвід дає підстави зробити висновок, що участь вихованців у продуктивній праці була й залишається важливим засобом їх підготовки до життя в майбутньому. По-четверте, надзвичайно велике значення для організації цілісного навчально-виховного процесу інтернатних закладів має створення на науково обґрунтованих педагогічних і фізіолого-гігієнічних засадах особливого режиму, який повинен містити: обов'язкову позапрограмну навчальну роботу (самопідготовка, консультації); суспільно-корисну працю; розвиваючі види діяльності учнів. Чітке виконання режиму, що розробляється відповідно до педагогічних і гігієнічних норм, позитивно відбивається на розумовому розвитку дітей, сприяє значному підвищенню якості знань, створює належні умови для ліквідації неуспішності. По-п'яте, інтернатні заклади виконували й будуть виконувати в сучасних умовах соціально-педагогічну функцію корекції, яка сприяє розв'язанню проблеми попередження девіантної поведінки дітей і підлітків. По-шосте, зміни, що відбулися в суспільній, економічній, соціальній і демографічній ситуації Криму, вимагають визначення основних напрямків перебудови сформованої системи інтернатних закладів.

Проведене дослідження дає підстави дати з цього приводу наступні рекомендації: необхідно розвивати інтернатні заклади, орієнтовані на дітей, які потребують навчально-лікувально-реабілітаційної роботи в умовах санаторної школи-інтернату; потребує розширення мережа інтернатних закладів загального типу; бажаними є створення інтернатних закладів на базі вищих навчальних закладів, у тому числі на базі Кримського інженерно-педагогічного університету (м. Сімферополь), Кримського державного гуманітарного інституту (м. Ялта); заслуговують заохочення й розвитку такі форми влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування, як усиновлення (удочеріння) і опіка (піклування); існує потреба в розширенні системи дитячих будинків сімейного типу, а також інституту прийомних родин, створенні належних умов для інтелектуального, духовно-фізичного розвитку вихованців в інтернатних закладах незалежно від їх профілю й виду, максимально наближених до сімейних.

Дисертаційна робота не претендує на вичерпний аналіз усіх питань становлення й розвитку інтернатних закладів освіти в Автономній Республіці Крим у 1920-2000 рр. Вважаємо, що будь-який з напрямків діяльності шкіл-інтернатів і дитячих будинків може стати темою окремого історико-педагогічного дослідження. Спеціального вивчення потребують окремі аспекти проблеми, як-от: специфіка діяльності нових типів закладів суспільного виховання; педагогічне обґрунтування матеріального забезпечення, лікувально-реабілітаційної роботи, соціального захисту дітей; підготовка й перепідготовка педагогічних кадрів для інтернатних закладів.

Література

1. Аблятипова Н.А., Аблятипов А.С. Правовые основы усыновления детей в Украине: Учебн.-метод. пособие. - К.: РУНЦ „ДИНИТ”, 2002. - 82 с.

2. Аблятипов А.С. Об основах организации и содержания распорядка дня в школах-интернатах и детских домах: Метод, реком. - К.: РУНЦ „ДИНИТ”, 1999. - 21 с.

3. Аблятипов А.С. Плануємо своє майбутнє // Дошкільне виховання. - 2001. - № 3. - С. 6-7.

4. Аблятипов А.С. Современное состояние и перспективы дальнейшего развития интернатных учреждений образования Автономной Республики Крым // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер. Педагогіка і психологія: Зб. статей. - Вип. 3. - К.: Педагогічна преса, 2001. - С. 281-295.

5. Аблятипов А.С. Стан і перспективи розвитку спеціальної освіти в Автономній Республіці Крим // Дефектологія. - 2002. - № 1. - С. 50 - 52.

6. Аблятипов А.С. Становление и развитие интернатных заведений образования в Крыму (1920 - 2000 гг.) // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер. Педагогіка і психологія: Зб. статей. - Вип. 4. - К.: Педагогічна преса, 2002. - С. 301-308.

7. Аблятипов А. Дошкольное образование в Крыму // Ежеквартальный международный культурно-интеллектуальный журнал „dа”. - Стамбул: Чаглаян. - 2002. - № 7. - С. 106-108.

8. Аблятипов А.С. Специальные учебно-воспитательные учреждения Автономной Республики Крым в цифрах и фактах. Проблемы и пути их решения // Обучение, воспитание, адаптация детей с ограниченными физическими или умственными возможностями: Сб. науч. тр. І науч.-практ. конф. „Новые информационные технологии в системе специальных учебно-воспитательных учреждений”. Серия: Будущее - нашим детям. - К.: РУНЦ „ДИНИТ”, 1998. - С. 3-5.

Размещено на Allbest.ru