Шкільна політика в Галичині в контексті європейських освітніх реформ ХІХ століття

Характерні риси розвитку європейської школи досліджуваного періоду:

* Секуляризація школи й створення державної системи освіти, хоча відокремлення церкви від школи не позбавляло її вагомого впливу на освітні процеси. Розглядаючи церкву як необхідний засіб політики, правлячі кола були переконані, що релігійна ідеологія є незмінною при вихованні соціальної лояльності. Запроваджуючи вивчення релігії в школі і поділяючи ідею побудови національного виховання на релігійній основі, вони разом із тим відстоювали позицію співпраці школи з церквою.

* Посилення ролі держави в розвитку шкільної системи через створення спеціальних органів управління освітою, багатогалузевої мережі інспекцій і нагляду, які забезпечували б контроль за діяльністю навчальних закладів і їх фінансування. Ці функції покладались на міністерства освіти Австрії, Прусії й Франції, а з 1870 р. - на Департамент освіти Англії.

* Організація управління шкільною справою при централізації (Австрія, Німеччина і Франція) і децентралізаціяї, тобто місцевого самоврядування (Англія) Департамент освіти Англії лише координував загальнонаціональну шкільну політику.

* Створення двох ланок загальноосвітньої школи - початкової, яка давала практичну, і середньої, яка забезпечувала "класичну" і "сучасну" освіту. Для держав Західної Європи ХІХ ст. характерним був поділ народних початкових шкіл на два типи - нижчий і вищий. Мережу середніх навчальних закладів в Австрії й Німеччині складали класичні гімназії, реальні школи і проміжний тип середніх шкіл - реальні гімназії, в Англії - граматичні школи, які включали публічні школи (пансіонати для еліти англійського суспільства) і недільні школи, у Франції - ліцеї й коледжі.

* Становлення дуалістичних національних систем освіти як наслідок відсутності органічного зв'язку між масовою початковою школою і нечисленними середніми навчальними закладами. Доступу в середню школу перешкоджала висока плата за навчання, неузгодженість програм початкової і середньої школи, існування особливих підготовчих класів при середніх навчальних закладах.

3. Нові соціальні та економічні зміни, що мали місце в передових європейських державах упродовж досліджуваного нами періоду, безпосередньо вплинули на еволюцію початкової й середньої ланок загальноосвітньої школи в напрямку розширення її мети, навчальних програм і планів.

Узагальнення результатів наукового пошуку дало змогу виокремити основні тенденції еволюції шкільництва передових західноєвропейських держав: демократизація і гуманістичне спрямування освіти, диференціація змісту освіти відповідно до потреб соціально-економічного розвитку країн, інтеграція загальноосвітніх шкільних курсів, модернізація методів навчання (поступовий перехід від словесних (розповідь і пояснення) до словесно-індуктивних методів, які поступово змінювалися словесно-наочними й практичними), подолання схематизації й формалізму у навчанні, згодом - надання педагогам свободи у виборі методів і засобів навчання, що суттєво сприяло підвищенню ефективності навчального процесу.

Аналіз навчальних планів і програм Австрії, Німеччини, Франції й Англії дає змогу констатувати, що в кожній з цих країн зміст освіти, предмети, які вивчались, їх кількість й години, що відводились на опанування різних навчальних дисциплін, залежали від типу школи.

Характерними рисами генезису змісту початкової освіти західноєвропейських держав були: обмеження початкової ланки освіти мінімумом навчального матеріалу; практичне спрямування шкільного навчання; доступність, послідовність, наступність у викладанні предметів; концентрація навчального матеріалу, циклічний характер навчання; введення в навчальний процес краєзнавчого компоненту при вивченні окремих предметів (історія, географія, природописна історія); пріоритетність гуманітарних предметів і релігії перед реальними у нижчих класах початкової школи на відміну від старших класів, де значну увагу приділяли дисциплінам матеріальної освіти.

Проведене дослідження дає змогу виокремити провідні особливості формування змісту освіти середньої школи Західної Європи окресленого періоду: поділ навчальних дисциплін на гуманітарний або мовно-історичний (стародавні й нові мови, історія, пропедевтика філософії), природничо-математичний (арифметика, геометрія, креслення, природописна історія, фізика, хімія і географія) та художньо-естетичний (співи, малювання, гімнастика, для дівчат ще й стенографія і жіночі ручні роботи) цикли, обсяг і глибина викладання яких залежали від типу навчального закладу; фундаментальність загальної середньої освіти; врахування принципів зв'язку з життям та свідомого засвоєння знань у навчальному процесі; диференціація навчання; гуманізація й інтелектуалізація змісту освіти; інтеграція окремих дисциплін (історії, географії, природописної історії, хімії і фізики); увага до викладання стародавніх мов і математичних дисциплін.

Однак слід зазначити, що за останні десятиліття ХІХ ст. внаслідок освітніх реформ, що відбулися завдяки енергійним дебатам та суперечкам практиків і теоретиків гімназійної освіти - прихильників формальної і матеріальної освіти, - питома вага класичної складової у змісті європейської гімназійної освіти суттєво знижується на користь реальної. За гімназіями, як і раніше, залишався статус наукових закладів, які надавали своїм вихованцям глибоку теоретичну підготовку, сприяли інтенсивному розвиткові їхнього інтелектуального потенціалу, зрештою, забезпечували гармонічний розвиток особистості. Натомість, новий тип середньої школи - практична школа мала надавати реальну освіту, готувати юнаків до діяльності у тій чи іншій професійній сфері або до вступу у вищі технічні заклади. Доведення значущості змісту природничо-математичної освіти прихильниками теорії реальної освіти певною мірою сприяло розширенню прав випускників-"реалістів".

Як показало дослідження, основною формою організації навчальної діяльності у початковій і середній ланках європейського шкільництва була класно-урочна, широко використовувались також лекції, екскурсії, прогулянки.

4. Вивчення історії розвитку закладів педагогічної освіти дає змогу простежити основні тенденції впливу германізаційної освітньої системи на організацію народного шкільництва загалом та навчальних закладів для підготовки вчителів, зокрема у сусідніх з Німеччиною країнах Європи, особливо Австрії. Дещо в цьому аспекті відрізняється Англія, освітня система якої увібрала кращі традиції школи Голландії (система підготовки учителів-практикантів). Щодо Франції, то у справі організації підготовки майбутніх педагогів вона зуміла запозичити і вдало поєднати багатий досвід сусідніх держав - Німеччини та Англії.

Встановлено, що на процес належної підготовки майбутніх педагогів істотно впливали такі чинники: форми й методи навчання, вибір яких зумовлювали уніфіковані навчальні плани й програми; тенденція до збалансованого поєднання наукового (теоретичного) і практичного аспектів у підготовці майбутніх учителів; формування й удосконалення практичних умінь та навичок викладацької діяльності під час стажування у школі; складання кваліфікаційного іспиту; подальша самоосвіта й самовдосконалення; перепідготовка учителів.

5. Проведене дослідження дає змогу зробити висновок, що розвиток дидактичної думки в Галичині впродовж другої половини ХІХ ст. відбувався під впливом зарубіжної педагогіки. Засади наукової педагогіки І.Гербарта, які розвинули і практично застосували його послідовники - представники гербарт-ціллерівської школи (Т.Ціллер, К.Ф.Стой, В.Рейн, О.Вільман, П.Барт, О.Фрік), стимулювали формування теоретичних засад організації навчального процесу теоретиками й практиками шкільного навчання Галичини (О.Барвінський, Ю.Романчук, К.Лучаківський, О.Партицький, Г.Врецьона, К.Кахникевич, Г.Зарицький, В.Ільницький й ін.). Дидактичні погляди й ідеї зарубіжних учених щодо розробки питань зовнішньої та внутрішньої організації процесу навчання сприяли творчій діяльності вчителів-практиків у розв'язанні дидактичних проблем.

У центрі уваги як зарубіжних, так і вітчизняних педагогів були спільні питання: співвідношення між матеріальними й формальними компонентами у змісті освіти; концентрація навчального матеріалу; розширення міжпредметних зв'язків; принципи, на яких має ґрунтуватися початкова й середня освіта; форми, методи і засоби навчання.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНІ У ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Прокоп І.А. Інтеграція класичної і сучасної освіти у середніх навчальних закладах Східної Галичини та розвинутих країнах Західної Європи у другій половині ХІХ століття // Вісник Львівського університету. Серія педагогічна. Вип.16. - Ч.2. - Львів, 2002. - С.187-194.

2. Прокоп І.А. Науково-методичні засади шкільного навчання у творчій спадщині зарубіжних і вітчизняних педагогів (ХІХ ст.) // Мандрівець. Видання Національного університету "Києво-Могилянська академія". - 2002. - № 2 (37). - С.53-57.

3. Прокоп І.А. Проблема підготовки педагогічних кадрів в учительських семінаріях Австрії, Німеччини та Англії ХІХ ст. // Наукові записки Тернопільського педагогічного університету ім. В.Гнатюка. Серія: Педагогіка. - 2000. - № 10. - С.72-77.

4. Прокоп І.А. Реформи початкової і середньої ланки шкільництва в Німеччині ХІХ ст.// Наукові записки Тернопільського педагогічного університету ім.В.Гнатюка. Серія: Педагогіка. - 2000. - № 6. - С. 133-138.

5. Прокоп І.А. Становлення національної освіти в Англії ХІХ ст. // Наукові записки Тернопільського педагогічного університету ім. В.Гнатюка. Серія: Педагогіка. - 2000. - № 8. - С. 126-130.

6. Прокоп І.А. Тенденції становлення й розвитку навчальних закладів у підготовці вчителів у Східній Галичині та розвинутих державах Західної Європи // Наукові записки Тернопільського педагогічного університету ім. В.Гнатюка. Серія: Педагогіка. - 2001. - № 3. - С. 45-50.

7. Прокоп І.А. Традиції неперервної освіти вчителів // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових праць. Вип.128. Педагогіка та психологія. - Чернівці: Рута, 2001. - С.154-160.

Размещено на Allbest.ru