Размещено на http://allbest.ru

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

Адаптація аграрних внз до підготовки спеціалістів сільського господарства у ринкових умовах

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Розвиток ринкових економічних відносин припускає перехід до такої структури суспільного виробництва, у якій визначальне значення одержує підготовка кадрів, здатних адаптуватися до цих відносин. У рішенні даної задачі велика роль вищої освіти, яка взяла на себе функцію забезпечення народного господарства спеціалістами ринкового типу, що обумовлює необхідність адаптації самих вищих навчальних закладів (ВНЗ) до ринку.

Проте глибока економічна криза в Україні, що супроводжується гострою недостачею бюджетних коштів на фінансування вищих навчальних закладів, обумовлює актуальність залучення додаткових позабюджетних коштів. Причому ця діяльність набуває комерційного характеру і дозволяє не тільки забезпечити фінансову стійкість ВНЗ, але і зберігає їхній інтелектуальний потенціал.

Проблемам вищої освіти в різний час приділяли увагу Дайновський А.Б., Жамін В.А., Завадський Й.С., Комаров В.Є., Степаненко І.Х., Юрчишин В.В., у т.ч. його комерційні аспекти досліджували Агулова Л.В., Бескид Й.М., Большаков А.В., Кігель Р.Ю., Кондратюк О.В., Лагутін В.Д., Черемісіна С.Г. і інші.

Ринок має на увазі економічну самостійність його суб'єктів і передбачає їх часткову або повну комерціалізацію. В Україні державним ВНЗ порівняно недавно офіційно дозволено займатися підприємницькою діяльністю в сфері освіти, тому ефективність діяльності ВНЗ і їхня здатність адаптуватися до ринкових умов вивчена недостатньо. В основному автори розглядають окремі сторони комерціалізації.

Необхідний комплексний аналіз діяльності аграрних ВНЗ і їхньої адаптації до підготовки спеціалістів в умовах ринку, який оцінювався б з позиції як виробника, так і споживача послуг освіти. У зв'язку з цим тема дослідження представляється актуальною.

Зв'язок роботи з науковими програмами дослідження. Тема дослідження входить у державну науково-технічну програму “Трансформація організаційно-економічних відносин до соціально орієнтованих ринкових умов” (номер державної реєстрації 0102V000690), у план НДР Таврійської державної агротехнічної академії по проблемі “Розробка і впровадження наукового забезпечення АПК Запорізької області” (номер державної реєстрації 0200V004198). Тема дисертації затверджена Вченою Радою Таврійської державної агротехнічної академії (протокол №3 від 16.11.1999 р.) і уточнена в остаточній редакції (протокол №2 від 16.10.2002 р.).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка заходів щодо ефективної адаптації аграрних ВНЗ до підготовки спеціалістів сільського господарства в ринкових умовах.

Для досягнення зазначеної мети в роботі поставлені наступні завдання:

- сформулювати теоретичні основи адаптації ВНЗ до ринку;

- запропонувати методичні підходи до дослідження рівня адаптації ВНЗ до ринкових умов;

- обґрунтувати пропозиції щодо удосконалювання ціноутворення на послуги ВНЗ;

- виявити рівень забезпеченості аграрного сектора України спеціалістами з вищою освітою;

- визначити основні тенденції зміни попиту на послуги аграрної освіти;

- рекомендувати напрямки комерціалізації аграрних ВНЗ;

- обґрунтувати й апробувати методику визначення ризику кадрового бізнесу;

- оцінити окупність вкладень споживачів послуг освіти.

Предмет і об'єкт дослідження. Об'єктом дослідження є діяльність аграрних ВНЗ на ринку освітніх послуг. Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і практичних аспектів, зв'язаних з адаптацією аграрних ВНЗ до підготовки спеціалістів сільського господарства в ринкових умовах.

Методи дослідження. У ході дослідження використовувалися методи: експертних оцінок (для оцінки попиту на послуги аграрних ВНЗ), кореляційний (для виявлення залежності попиту на освітні послуги від попиту на спеціалістів), екстраполяції (для короткострокового прогнозування обсягів реалізації освітніх послуг), матриці БКГ (для виявлення привабливості для споживача різних видів послуг), методика оцінки витрат на підготовку спеціалістів, а також імітаційне моделювання (для оцінки ризику кадрового бізнесу).

У ході дослідження були використані матеріали Державного комітету статистики України, Міністерства аграрної політики України, об'єднання “Укрсільгоспосвіта”, а також аналітичні розробки автора.

Наукова новизна отриманих результатів. Виконані дослідження мають певний ступінь новизни в тім, що автором:

- сформульоване поняття і розкрита сутність адаптації як пошук способів рішення визначених цілей і задач розвитку; особливостей і принципів адаптації ВНЗ до ринкових умов, включаючи заповзятливість, мобільність, економічну самостійність, конкурентноздатність, економічну, юридичну і моральну відповідальність;

- уперше запропонована методика визначення рівня адаптації ВНЗ до ринкового середовища, за допомогою комплексної порівняльної рейтингової оцінки, критеріями якої служать матеріально-технічний і науково-педагогічний потенціал ВНЗ, затребуваність підготовлюваних їм спеціалістів, джерела надходження фінансових коштів, диверсифікованість освітніх послуг ВНЗ;

- уточнено методику розрахунку цін на освітні послуги ВНЗ, нижня границя яких формується на основі визначення вартості підготовки студента у відповідності зі спеціальністю, формою навчання, курсу, навчальним планом, а верхня - установлюється виходячи зі стратегії “асортиментного ціноутворення”;

- запропонована методика визначення ризику кадрового бізнесу за допомогою імітаційного моделювання, що враховує джерела фінансових надходжень, обсяги реалізації і ціни на освітні послуги;

- одержали подальший розвиток методичні підходи до оцінки ефективності інвестицій у людський капітал, а саме інвестицій у підготовку спеціалістів з різним рівнем освіти, і визначення окупності цих вкладень.

Практичне значення отриманих результатів складається в оцінці потреби і забезпеченості аграрної сфери України у спеціалістах на найближчу перспективу; розробці короткострокового прогнозу обсягів реалізації послуг аграрними ВНЗ і джерел покриття їхніх фінансових потреб; виявленні кореляційної залежності попиту на освітні послуги від попиту на спеціалістів сільського господарства; оцінці привабливості різних видів освітніх послуг для споживачів; установленні рівня ризику кадрового бізнесу. Результати передані для впровадження в Міністерство аграрної політики України (довідка №128/337 від 8.10.2002 р.).

Матеріали дослідження використовуються в ході занять зі студентами й аспірантами Таврической державної агротехнічної академії по курсам “Ціна і ціноутворення”, “Економічний ризик”, “Інвестування” (довідка №36/7-629 від 25.06.2002 р.).

Особистий внесок автора. Дисертація є завершеною роботою автора. Особистий внесок дисертантки складається в розробці теоретичних, методичних і практичних основ адаптації аграрних ВНЗ України до підготовки спеціалістів сільського господарства в ринкових умовах Наукові положення, розробки і пропозиції отримані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження доповідалися на міжнародних науково-практичних конференціях: “Проблеми економіки агропромислового комплексу” (ХДТУСГ, м. Харків, травень 2000 р.), “Економіка АПК: історія, стан, перспективи” (БСГА, м. Горки, Бєларусь, червень 2000 р.), “Сучасні проблеми розвитку економіки агропромислового комплексу: соціально-економічні і правові аспекти” (ЗІДМУ, м. Запорожжя, листопад 2000р.), “Формування механізмів господарювання в аграрній сфері” (КДАУ, м. Сімферополь, травень 2001 р.), “Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності і господарювання” (ХДТУСГ, м. Харків, травень 2001 р.).

Публікації. Матеріали дослідження опубліковані в 10 роботах у спеціалізованих наукових виданнях загальним обсягом 3,8 друкованих аркушів.

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (121 найменування) і 5 додатків. Робота викладена на 160 сторінках комп'ютерного тексту, містить 36 таблиць і 8 малюнків.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначається мета і завдання дослідження, наукова новизна і практична цінність отриманих у дисертації результатів.

У першому розділі - “Науково-методичні основи адаптації аграрних ВНЗ до підготовки спеціалістів у ринкових умовах” - сформульовано поняття адаптації як соціально-економічної категорії, виявлені умови й основні принципи адаптації ВНЗ до ринку і методичні підходи до її дослідження.

Найважливішою проблемою, що виникає перед аграрними ВНЗ в період економічної кризи, є їхня багатопланова адаптація до ринкових відносин.

У соціально-економічному розумінні категорію адаптації можна розглядати як пошук способів рішення визначених цілей і задач розвитку, вироблення стратегії і практичну реалізацію механізмів ефективного реагування на умови середовища функціонування, які змінюються.

При переході від централізованої економічної системи до ринкової необхідна адаптація підприємств і їхніх працівників до сучасного середовища і ринкових відносин, іншими словами, передбачення ситуації за рахунок маркетингових досліджень і вироблення адекватної поведінки для досягнення цілей стратегічних напрямків розвитку.

Адаптація аграрних ВНЗ розглядається як формування їх здатності діяти відповідно до зростаючих вимог кадрового забезпечення ринку спеціалістів сільського господарства у жорстокому конкурентному середовищі ринку освітніх послуг.

Ступінь адаптивності ВНЗ до ринкових умов визначається низкою принципів: заповзятливістю, мобільністю, економічною самостійністю, конкурентноздатністю, економічною зацікавленістю, економічною, юридичною і моральною відповідальністю, а також умінням вишукувати додаткові джерела фінансування.

Адаптація ВНЗ до ринкових умов, головним чином, визначається середовищем його функціонування, у тому числі державним впливом, правовими умовами, наявністю добросовісної або недобросовісної конкуренції, масштабами тіньової економіки і т.д. Механізми адаптації ВНЗ до ринкових умов являють собою сукупність форм і методів формування, функціонування і регулювання всіх елементів діяльності ВНЗ. Вони включають чотири блоки: соціальний, економічний, організаційний і правовий.

Соціальний механізм включає мотивацію споживачів освітніх послуг, попит та пропозицію цих послуг, професійне орієнтування, стимулювання контингенту студентів, соціальні пільги і соціальні гарантії. Складовими економічного механізму є моніторинг ринку інтелектуальної праці і ринку освітніх послуг, система кредитування і фінансування, ціноутворення, мотивація праці персоналу ВНЗ, матеріально-технічна база ВНЗ.

До елементів організаційного механізму відносяться організаційна структура ВНЗ, структура і технологія управління, диверсифікованість послуг, рівень кадрового потенціалу, інноваційні освітні технології, інформаційне забезпечення. Правовий механізм адаптації ВНЗ до ринкових умов включає форму власності, статут ВНЗ, положення про вищу школу, господарське, цивільне, карне право, правові гарантії і санкції.

Необхідною умовою для подальшої адаптації державних ВНЗ до ринкової економіки є наявність ВНЗ-менеджменту, основним завданням якого є збереження і нарощування потенціалу ВНЗ, у т.ч. вишукування додаткових джерел фінансування витрат, зв'язаних з виконанням ВНЗ своїх функцій. Крім того, в коло завдань ВНЗ-менеджменту входить моніторинг ринку, установлення цін на освітні послуги з урахуванням платоспроможності населення і цін конкурентів, установлення гнучких умов надання послуг і т.п., а також підтримка і використання іміджу ВНЗ, який безпосередньо зв'язаний і залежний від потенціалу ВНЗ (рис. 1.).

Критеріями ефективності адаптації ВНЗ можуть служити стабільність його функціонування, достатність фінансування поточних потреб, рівень життя співробітників, усталеність кадрового складу, забезпечення його наступності, залучення талановитої молоді, затребуваність послуг ВНЗ на ринку, схоронність сегмента ринку, що обслуговується ВНЗ і т.п., а також затребуваність підготовлюваних ВНЗ спеціалістів, у т.ч. за рубежем.

В другому розділі - “Характеристика ринку аграрної освіти” - дана оцінка стану кадрового потенціалу і ринку освітніх послуг в аграрній сфері, адаптації аграрних ВНЗ до ринкових умов і рівня їхньої комерціалізації.

Процеси роздержавлення і глибокого реформування відносин власності в сільському господарстві суттєво вплинули на формування кадрового потенціалу, його розміщення і якісний склад. Переважна більшість керівників і спеціалістів працевлаштувалися в нових господарських структурах, частина відкрили власний малий бізнес, організували приватні господарства. У той же час спад обсягів виробництва в сільському господарстві обумовив значне вивільнення кадрів, частина керівників і спеціалістів не змогли знайти своє місце в новостворених ринкових структурах.

Рис. 1. Структура потенціалу ВНЗ.

У системі управління АПК України зайнято близько 344,5 тис. керівників і спеціалістів, у тому числі на виробництві - понад 330,4 тис. чоловік. Безпосередньо в сільському господарстві на цих посадах працює 275,5 тис. чоловік і за останні п'ять років їхня кількість зменшилася майже на 27 %. Більш того, суттєво погіршився якісний склад. Серед них зменшилася кількість осіб, що мають спеціальну освіту, а питома вага працівників пенсійного і передпенсійного віку досягла 30 %.

потреба галузі сільського господарства в керівних кадрах або спеціалістах у середньому задоволена на 97,8 %, причому повністю вона забезпечена лише керівниками підприємств, а вже на рівні заступників забезпеченість кадрами становить 93,8 %.

Серед керівників сільгосппідприємств переважна більшість має вищу освіту (близько 93 %), а серед заступників і головних спеціалістів цей рівень знижується до 70 %. Ще гірше положення з керівниками середньої ланки (начальниками цехів, комплексів, ділянок, відділень, завідувачами фермами, бригадирами). Тільки близько 18 % з них мають вищу освіту. Разом з тим біля третини цих керівників зовсім не мають спеціальної освіти. У середньому ж частка працівників з вищою освітою складає 27,7 %, більшість з них має середню спеціальну освіту (49,1 %), крім того 22,4 % одержали тільки середню освіту.

Тим більше суперечливо виглядає ситуація, що свідчить про високий рівень безробіття серед спеціалістів-аграріїв. Питома вага безробітних керівників і головних спеціалістів підприємств складає 4,4 % у загальній чисельності безробітних у галузі, інших спеціалістів - 22,5 %. Найбільша частка безробітних серед спеціалістів приходиться на інженерів і бухгалтерів - 22,0 і 14,4 % відповідно, а найменшу питому вагу серед незайнятих спеціалістів сільського господарства мають ветеринари - 4,5 %.

Очевидне протиріччя кількості вакантних місць і числа безробітних спеціалістів може пояснюватися недостатнім рівнем їхньої підготовки, міграцією кадрів або відсутністю відповідної мотивації.

Для з'ясування придатності спеціалістів виконувати певні обов'язки складена професійно-кваліфікаційна модель, у якій відображені основні вимоги до спеціалістів аграрної сфери. На підставі опитування спеціалістів і керівників сільськогосподарських формувань нами були виявлені основні мотиви, що обумовлюють виконання виробничих функцій спеціалістами, серед яких переважають ті, що зв'язані з матеріальним благополуччям, владою і тіньовими доходами.

Частка випускників аграрних ВНЗ, що працевлаштувалися по закінченні ВНЗ, складає 68,8 %. особливо великі труднощі з працевлаштуванням зазнають спеціалісті бухгалтерського й інженерно-технічного профілю.

Найбільш затребувані спеціалісти-екологи, селекціонери, а також фахівці з економічної кібернетики, повне працевлаштування яких також може пояснюватися їхньою нечисленністю. Крім того великим попитом користуються спеціалісти з фінансів і кредиту, менеджменту зовнішньоекономічної діяльності і маркетингу, однак їхня реалізація відбувається поза аграрним сектором. Серед спеціалістів аграрного профілю найбільш затребувані ветеринари й агрохіміки.

Проведений кореляційний аналіз, де факторною ознакою виступає кількість випускників аграрних ВНЗ України, що працевлаштувалися, а результативним - чисельність студентів, що поступали в ці ВНЗ, як у рамках держзамовлення, так і на компенсаційній основі, показав, що попит на спеціалістів на відповідному ринку й обмежені можливості працевлаштування лише на 79 % впливають на рішення споживачів про одержання вищої освіти в аграрному ВНЗ, а на 21 % під впливом інших факторів. Опитування випускників сільських шкіл виявило, що більш 67 % випускників сільських шкіл орієнтуються на продовження навчання, причому 32,8 % опитаних збираються поступати у ВНЗ, з них велика частка, яка складає 41,3 %, планує йти до аграрного ВНЗ. Необхідно відзначити, що близько 36,1 % випускників прийняли рішення, у тім або іншому ступені спираючись на думку батьків, що є основними інвесторами вкладень у майбутніх спеціалістів. Доступність одержання вищої освіти для сільських жителів визначається рівнем їхніх доходів та витрат. Враховуючи рівень доходів сільських родин, за джерелами надходження цих доходів, об'єднаних нами в 5 груп, і можливу для них величину витрат на освіту, при існуючих розмірах плати за навчання реально тільки родина V типу може дозволити собі споживання освітніх послуг ВНЗ (табл. 1.).

Таблиця 1. Доступність вищої освіти для сільських родин різних типів

* Вартість 5 років навчання у ВНЗ прийнята у розмірі 10 тис. грн.

Родина I типу зовсім не має можливості навчання у ВНЗ, родина II типу одержує цю можливість шляхом позбавлень. Для III і IV типів родин збільшення витрат на освіту може бути забезпечено тільки за рахунок скорочення витрат по інших статтях витрат.

В даний час у сільськогосподарських ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації по 30 спеціальностям навчається понад 92 тис. студентів. На економічні спеціальності приходиться в сукупності 33 % від загального числа студентів, 24 % студентів навчаються ветеринарній медицині і зооінженерії, 19,8 % оволодівають агрономічними спеціальностями. Також висока питома вага студентів - 18,8% -, що одержують освіту по спеціальностях гідромеліорація, машини й обладнання сільського господарства, енергетика сільськогосподарського виробництва.

Дослідження конкуренції на ринку освітніх послуг дозволяє говорити про монополію аграрних ВНЗ на підготовку спеціалістів з технологічних спеціальностей (один ВНЗ у своєму регіоні диктує ціну на унікальну послугу, реклама має скоріше інформаційний, чим конкурентний зміст) і про монополістичну конкуренцію з іншими державними і недержавними ВНЗ по економічних і юридичних спеціальностях (наявність багатьох ВНЗ, що пропонують аналогічну послугу, диференціація послуг з урахуванням попиту, можливість варіювати ціни у вузьких межах, необхідність широкої реклами послуг).

Здійснюючи підготовку спеціалістів, ВНЗ орієнтуються на їхню популярність і затребуваність на ринку освітніх послуг. При виявленні привабливості різних спеціальностей для споживача нами встановлено, що підвищеним попитом користуються спеціальності, зв'язані з зовнішньоекономічною діяльністю і правознавством, а стабільним джерелом доходів аграрних ВНЗ є навчання по економічних і ветеринарних спеціальностях, крім того дещо упав попит на технічні й агрономічні спеціальності.

Щоб ефективно адаптувати ВНЗ до ринку, необхідно враховувати зовнішні і внутрішні фактори впливу на даний процес. За допомогою методу парних порівнянь на основі багатомірного шкалювання нам вдалося виділити пріоритетний ряд факторів, які, на думку представників ВНЗ-менедж-менту, впливають на адаптацію аграрних ВНЗ до ринкових умов. Серед них - відсутність економічної стабільності, багатоканальне фінансування ВНЗ і загострення їхньої конкурентної боротьби, тіньозація в сфері вищої освіти, соціальна незахищеність значної частки населення, недосконалість законодавства, зв'язаного з регулюванням економічних і трудових відносин, кон'юнктура ринку спеціалістів, поляризація доходів громадян, мотивація споживачів освітніх послуг і т.п.

Ефективна діяльність ВНЗ у ринковій економіці у значній мірі обумовлюється іміджем ВНЗ, раціональним використанням його потенціалу, що визначається кваліфікаційним складом викладачів, матеріальною базою і можливістю залучення додаткових фінансових ресурсів.

Усього в аграрних ВНЗ працює понад 5 тис. викладачів, у тому числі близько 500 докторів і 3 тис. кандидатів наук. Рівень формальної кваліфікації викладачів (число професорів, докторів і кандидатів наук і їхня питома вага в числі викладачів) у ряді ВНЗ задовільний. Питома вага викладачів з науковим ступенем в аграрних ВНЗ у середньому складає 65 %, у тому числі в Харківському ЗВІ працює 92,7 %, у Львівської АВМ - 79 %, у Подільської ГАТА - 78,6 % докторів і кандидатів наук.

Також в аграрних ВНЗ активно здійснюється підготовка наукових кадрів, причому деякі ВНЗ готують аспірантів на комерційній основі. Так, у 2001 р. з 806 аспірантів і 23 докторантів аграрних ВНЗ 2,5% навчалися на компенсаційній основі.

Кадровий потенціал ВНЗ також можна визначити по питомій вазі суми витрат на оплату праці в загальних витратах, однак низький рівень заробітної плати викладачів, експлуатація лише їхнього ентузіазму викликає необхідність для стимулювання хоча б кращих у 2-3 рази підвищити оклад, як це робиться в комерційних ВНЗ, але, на жаль, для цього відсутня законодавча база.

Важливим показником при оцінці потенціалу ВНЗ є матеріальна база. У середньому на одного студента аграрного ВНЗ приходиться 13,6 м² площі учбово-лабораторних приміщень, вартість обладнання у розрахунку на одного студента складає 770 грн. Середня забезпеченість аграрних ВНЗ гуртожитками і місцями громадського харчування складає 89,3 % і 83,7 % відповідно, але, незважаючи на загальну незадоволеність даної потреби, у деяких ВНЗ рівень забезпеченості перевищує 100 %.

Економічна ситуація в країні, проблеми в сфері управління вищою освітою привели до того, що вищі навчальні заклади змушені самі бороти за своє виживання. Частка позабюджетних коштів складає 36,4 % у загальній сумі надходжень аграрних ВНЗ. основним джерелом надходження позабюджетних коштів є підготовка спеціалістів на компенсаційній основі (45,6 %), крім того вагомими є доходи від об'єктів соціальної сфери, інформаційно-консультаційного обслуговування, різних видів підприємницької діяльності ВНЗ, спонсорські внески і т.п. (рис. 2.).

реально оцінити конкурентноздатність аграрних ВНЗ на ринку освітніх послуг і перспективи їхньої подальшої трансформації дозволила комплексна порівняльна рейтингова оцінка їхньої адаптації до ринкової економіки, що враховує як іміджеві показники, котрі, фактично, були закладені раніше (матеріально-технічний і науково-педагогічний потенціал ВНЗ) і за рахунок яких лідером рейтингу є Національний аграрній університет, так і сучасні ринкові критерії, серед яких особливу роль здобуває диверсифікованість послуг, попит на освітні послуги ВНЗ, частка позабюджетного фінансування, котрі свідчать про ступінь адаптивності ВНЗ і повинні усе більш домінувати у ринкових умовах.

У третьому розділі - “Перспективи аграрних ВНЗ у ринкових умовах” - дана оцінка перспектив фінансування аграрних ВНЗ, рекомендації з їхнього можливого реформування і визначена ефективність підготовки спеціалістів з вищою освітою у сучасних умовах.

Ефективна діяльність державних ВНЗ багато в чому визначається тим, наскільки точно оцінюється розмір витрат на надання тієї або іншої послуги. Використання певних методик розрахунку вартості послуг і робіт дозволяють оцінити фінансові можливості ВНЗ, споживачів його послуг, джерела фінансування.

Розрахунок цін на освітні послуги ВНЗ передбачає, що нижня границя формується на основі точного визначення вартості підготовки студента у відповідності зі спеціальністю, формою навчання, курсу, навчальним планом. Крім того, в ціну мають включатися відрахування на науково-технічний та соціальний розвиток ВНЗ, матеріальне заохочення працівників, створення резервних фондів.

Верхня границя ціни установлюється виходячи зі стратегії “асортиментного ціноутворення”, у т.ч. “зняття вершків” - для нових і унікальних спеціальностей, “поточних цін” - для популярних спеціальностей з високим ступенем конкуренції, “цінового прориву” - для непопулярних спеціальностей, що однак мають соціальне значення.

На процес формування цін у сфері освітніх послуг впливає їх висока суспільна значимість, що приводить до того, що чисто ринкові механізми господарювання не завжди ефективні, і, отже, ціна, що регулює попит та пропозицію, повинна бути доповнена такими фінансовими важелями, як пільги і дотації виробникам і субсидії споживачам, або визначатися із застосуванням стратегії “пільгових цін”.

Прогнозна оцінка потреби АПК України у спеціалістах показує, що на найближчу перспективу запрограмоване надвиробництво спеціалістів бухгалтерського, економічного, агрономічного, зоотехнічного, ветеринарного й інженерно-технічного профілю. Незважаючи на це, безадресна підготовка спеціалістів в аграрних ВНЗ продовжується, попит на послуги вищої освіти не зменшується, більш того, кількість поступаючих щорічно росте і майже у всіх ВНЗ очікується їхнє збільшення в порівнянні з попереднім роком від 0,1 до 23,8 %. Зниження даного показника прогнозується лише в чотирьох ВНЗ у межах 7,3 %. Прогнозоване загальне збільшення їх чисельності в аграрних ВНЗ України складає 5,5 %.

При незмінно низькому державному фінансуванні аграрних ВНЗ Законом “Про вищу освіту” введене обмеження на прийом студентів на платній основі. Установлене співвідношення між студентами, що навчаються по державному замовленню і на комерційній основі складає 51 і 49. Таким чином, у ВНЗ скорочується контингент студентів, але значно втрачаються кошти, що заробляють ВНЗ на подальший розвиток своєї матеріально-технічної і навчальної бази.

З огляду на вищесказане, ми схильні погодиться з думкою Міжнародного валютного фонду про те, що для здійснення підготовки необхідної кількості спеціалістів сільського господарства потрібно менш двадцяти аграрних ВНЗ III-IV рівнів акредитації. Пропонуємо обмежитися бюджетними асигнуваннями лише шести-восьми з них і вважаємо за доцільне реформування інших.

Реформування аграрних ВНЗ України можливо здійснити використовуючи одну з двох моделей: роздержавлення без зміни типу власності (комерціалізацію ВНЗ, дроблення на базі кожного конкретного ВНЗ з виділенням з них структурних підрозділів і наданням їм економічної самостійності, оренду, перепрофілювання і т.п.) і роздержавлення зі зміною власника (приватизацію, відчуження майна через продаж на конкурентній основі, акціонування ВНЗ і т.п.). Разом з тим, необхідно ввести тендер на підготовку спеціалістів з вищою освітою, на одержання якого зможуть претендувати лише ВНЗ, що мають високий імідж, незалежно від форми власності.

У процесі здійснення ВНЗ своєї діяльності виникає ризик, зв'язаний з реалізацією освітніх послуг. Причиною його виникнення може бути зниження обсягів реалізації внаслідок падіння попиту на послугу, збільшення витрат на утримання ВНЗ й оплату комунальних послуг і, отже, підвищення ціни на послугу і т.п.

За допомогою методів імітаційного моделювання проведена оцінка економічного ризику кадрового бізнесу як до, так і після можливого реформування аграрного ВНЗ. У моделях, побудованих з урахуванням джерел фінансових надходжень, обсягу реалізації і цін на освітні послуги, введені такі поняття, як умовно-постійні витрати (зв'язані безпосередньо зі утриманням ВНЗ і здійсненням його діяльності) і умовний прибуток (направляється на розширення і зміцнення матеріально-технічної бази).

Оцінка ризику кадрового бізнесу показує, що модель одержання умовного прибутку ВНЗ після реформування є більш ризикованою (табл. 2.). Однак невелика різниця значень більшості розрахованих показників (дисперсії, стандартного відхилення, коефіцієнтів асиметрії і ексцесу) не виключає успіху її реалізації.

аграрний адаптація внз

Таблиця 2. Оцінка ризику кадрового бізнесу аграрного ВНЗ

Ефективність підготовки спеціалістів з вищою освітою у сучасних умовах необхідно розглядати в різних аспектах, у тому числі: ефективність для самого спеціаліста, що одержав освітню послугу; ефективність підготовки кадрів для ВНЗ, що їх готує; для роботодавця, що прийняв на роботу фахівця певного кваліфікаційно-освітнього рівня; ефективність освіти для галузей народного господарства, регіонів або держави.

ефективність одержання вищої освіти для споживачів його послуг виражається окупністю інвестицій у людський капітал спеціаліста. Таким чином, працівник із середньою освітою окупить вкладені в нього 62 тис. грн. почти за 25 років, тоді як спеціаліст з вищою освітою, вартість якого приблизно дорівнює 106 тис. грн. при раціональному використанні свого потенціалу зможе окупитися за 13 років; кандидат наук, використовуючи доступні йому легальні джерела доходів, окупить вкладені в нього інвестиції в розмірі 129,5 тис. грн. приблизно за 11 років.

Джерелом фінансування для одержання освіти індивідом, крім власних доходів і заощаджень і зовнішніх джерел, може виступати, на жаль, мало практикуєме, через високий ступінь ризику, надання кредиту на навчання, що може здійснюватися на конкурсній основі. Держава повинна сприяти процесу залучення кредитних ресурсів, забезпечуючи зацікавленості кредитних установ у здійснені витрат на освіту, вигоди від яких отримує не тільки певна людина, але й усе суспільство.

Економічна ефективність підготовки спеціалістів для ВНЗ визначається співвідношенням надходжень і витрат на навчання студентів; соціальна - характеризується якістю підготовки спеціалістів, що випускаються ВНЗ, і їхньою затребуваністю на ринку праці.

Ефективність підготовки кадрів для майбутнього роботодавця виражається мірою впливу на фінансові результати, що здійснює працівник, здатний виконувати роботу певного ступеня складності, напруженості і відповідальності. Рівняння регресії, отримане при дослідження ступеня впливу рівня кваліфікації фахівців на результати діяльності сільськогосподарських підприємств, показує, що збільшення коефіцієнта кваліфікації спеціалістів на 0,01 збільшує прибуток господарств на 2 тис. грн.

Ефективність підготовки кадрів у галузі (регіоні, державі) характеризується двома аспектами: зовнішнім і внутрішнім. Зовнішній аспект визначається впливом рівня освіти на економічний ріст, зокрема на величину сукупного суспільного продукту, національного доходу, і зміну продуктивності праці Внутрішня ефективність характеризується внеском працівників освіти, раціональним використанням матеріально-грошових ресурсів, ефективним функціонуванням ланок системи освіти і т.п.

висновки

1. Сутність адаптації аграрних ВНЗ полягає в здатності діяти адекватно жорсткому конкурентному середовищу ринку освітніх послуг і має на увазі пошук способів рішення визначених цілей і задач розвитку, розробку стратегії і практичних механізмів ефективного реагування на умови середовища функціонування, що змінюються. Адаптація повинна здійснюватися на основі принципів заповзятливості, мобільності, економічній самостійності і зацікавленості, конкурентноздатності, відповідальності, а також уміння вишукувати додаткові джерела фінансування.

2. Визначення рівня адаптації ВНЗ до ринкових умов може здійснюватися за допомогою комплексної порівняльної оцінки, що повинна враховувати всі найважливіші параметри адаптації. В теперішній час престижність ВНЗ визначається традиційними показниками, у тому числі рівнем матеріальної бази і кваліфікації кадрового складу, тоді як у ринкових умовах усе більш повинні домінувати такі критерії, як диверсифікованість послуг, попит на освітні послуги ВНЗ, частка позабюджетного фінансування, що свідчать про ступінь адаптивності ВНЗ.

3. Розрахунок цін на освітні послуги ВНЗ передбачає, що нижня границя формується на основі точного визначення вартості підготовки студента у відповідності зі спеціальністю, формою навчання, курсу, навчальним планом, а верхня - установлюється виходячи зі стратегії “асортиментного ціноутворення”, у т.ч. “зняття вершків” - для нових і унікальних спеціальностей, “поточних цін” - для популярних спеціальностей з високим ступенем конкуренції, “цінового прориву” - для непопулярних спеціальностей, що однак мають соціальне значення.

4. Потреба аграрного сектора в керівниках і спеціалістах у середньому задоволена на 97,8 %, серед них вищу освіту мають 27,7 %. Незважаючи на це, частка випускників аграрних ВНЗ, що працевлаштувалися по закінченні ВНЗ, складає лише 68,8 %, а питома вага безробітних спеціалістів підприємств аграрного сектора складає близько 27 % від загальної чисельності безробітних у галузі. Очевидне протиріччя вакансій і числа безробітних спеціалістів може пояснюватися недостатнім рівнем їхньої підготовки, міграцією кадрів або відсутністю відповідної мотивації у спеціалістів.

5. У сучасних умовах зниження обсягів фінансування системи освіти України актуалізує проблему життєзабезпечення ВНЗ, чому сприяє їхня подальша комерціалізація і використання альтернативних джерел фінансування. Частка позабюджетних коштів в аграрних ВНЗ складає 36,4 %, а основним джерелом їхнього надходження є підготовка спеціалістів на компенсаційній основі (45,6 %). Крім того, значні такі джерела, як доходи від об'єктів соціальної сфери і суспільного харчування, інформаційно-консультаційне і науково-дослідне обслуговування, житлові послуги, оренда майна, вузькоспеціалізовані курси, спонсорські внески й інші види підприємницької діяльності ВНЗ.

6. Незважаючи на те, що в Україні існує надвиробництво кадрів по всіх основних спеціальностях аграрного профілю, безадресна підготовка спеціалістів в аграрних ВНЗ продовжується, попит на послуги вищої освіти не зменшується, більш того, кількість поступаючих щорічно росте і майже у всіх ВНЗ очікується їхнє збільшення в порівнянні з попереднім роком від 0,1 до 23,8 %. Зниження даного показника до 7,3 % прогнозується лише в чотирьох ВНЗ. Прогнозоване загальне збільшення попиту на освітні послуги аграрних ВНЗ України складе 5,5 %. Держава, яка не в змозі фінансувати діяльність всіх аграрних ВНЗ, скорочує контингент студентів, вводячи обмеження на їхній прийом на платній основі. Доцільно обмежити бюджетне асигнування, зосередивши його лише на ведучих шести аграрних ВНЗ, прискоривши реформування інших. Разом з тим, необхідно ввести тендер на підготовку спеціалістів з вищою освітою, на одержання якого зможуть претендувати лише ВНЗ, що мають високий імідж, незалежно від форми власності.

7. Для оцінки ризику кадрового бізнесу доцільно використовувати імітаційну модель, побудовану з урахуванням джерел фінансових надходжень, обсягу реалізації і цін на освітні послуги, у яку введені такі поняття, як умовно-постійні витрати (зв'язані безпосередньо з утриманням ВНЗ і здійсненням його діяльності) і умовний прибуток (направляється на розширення і зміцнення матеріально-технічної бази) Оцінка ризику кадрового бізнесу показує, що модель одержання прибутку реформованим ВНЗ є більш ризикованою (імовірність песимістичного прогнозу - 52 %).

8. Ефективність підготовки кадрів може розглядатися в різних аспектах. Для спеціаліста вона виражається окупністю інвестицій у його людський капітал. Таким чином, працівник із середньою освітою окупить вкладені в нього за 17 років 62,3 тис. грн. за 25 років, тоді як спеціаліст з вищою освітою, вартість якого приблизно дорівнює 106 тис. грн. при раціональному використанні свого потенціалу зможе окупити власний людський капітал за 13 років; кандидат наук, використовуючи доступні йому легальні джерела доходів, окупить вкладені в нього інвестиції у розмірі 129,5 тис. грн. приблизно за 11 років. Ефективність підготовки спеціалістів для ВНЗ визначається співвідношенням надходжень коштів і витрат на навчання студентів; для майбутнього роботодавця - мірою впливу на фінансові результати, що здійснює працівник, здатний виконувати роботу певного ступеня складності, напруженості і відповідальності; для галузі, регіону або держави - ступенем впливу рівня освіти на економічний ріст, зокрема на величину сукупного суспільного продукту, національного доходу.

список опублікованих праць за темою дисертації

У фахових виданнях

1. Педченко А. Экономика государственного вуза // Экономика и управление. - 1999. - №5. - С. 31-32.

2. Педченко А. Формы конкурентной борьбы при подготовке специалистов // Экономика и управление. - 2000. - №1. - С. 17-19.

3. Педченко А. Методика оценки затрат на подготовку специалиста // Вестник ХГЭУ. - 2000. - №2. - С. 33-34.

4. Педченко А. Эффективность подготовки специалистов в вузе // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 52. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2000. - с. 87-90.

5. Черемисина С.Г. Педченко А.П. Состояние рынка аграрного образования // Экономика и управление.- 2001.-№2.- С.24-25. (Особистий внесок автора: згруповані і проаналізовані показники, що характеризують стан ринку аграрної освіти України)

6. Педченко А. Рынок образовательных услуг // Экономика и управление.- 2001.-№2.- С.4-6.

7. Педченко А. Риск кадрового бизнеса // Экономика и управление.- 2002.-№1.- С.33-34.

У інших виданнях

1. Черемисина С.Г. Педченко А.П. Методика исследования интеллектуального потенциала. - Симферополь: Изд-во “Таврия”, 2000. - 108 с. (Особистий внесок автора: сформовані методичні підходи до оцінки вкладень у спеціалістів з різним рівнем освіт, визначена їхня окупність, виявлений пріоритетний ряд мотивуючих факторів у діяльності спеціалістів)

2. Педченко А. Коммерческая деятельность вуза // Материалы междунар. науч.-практ. конф. “Аграрная экономика: история, проблемы, перспективы”.-Том 1.- Горки: Белорусская государственная сельскохозяйственная академия.- 2000.- С.201-203.

3. Педченко А. Адаптация аграрных вузов в переходной экономике // Проблеми ефективного функціонування АПК в умовах нових форм власності та господарювання: кол. монографія у двох томах. Т. 2 / За ред. П.Т. Саблука, В.Я. Амбросова, Г.Є. Мазнєва. - К.: ІАЄ, 2001. - С. 603-605.

Размещено на Allbest.ru