Педагогічні умови формування умінь командира підрозділу у майбутніх офіцерів МВС України

Размещено на http://allbest.ru

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПРИКОРДОННИХ ВІЙСЬК УКРАЇНИ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Спеціальність 13.00.04 Теорія і методика професійної освіти

Педагогічні умови формування умінь командира підрозділу у майбутніх офіцерів МВС України

Виконав Полторак Степан Тимофійович

Хмельницький - 2003

Анотація

Полторак С.Т. Педагогічні умови формування у майбутніх офіцерів МВС України умінь командира підрозділу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. - Національна академія Прикордонних військ України імені Б.Хмельницького, м. Хмельницький, 2002.

В дисертації розкрита суть і структура військово-професійних умінь командира підрозділу внутрішніх військ, визначені критерії, показники та рівні їх розвитку. Обґрунтовані педагогічні умови та розроблена комплексно-цільова програма формування професійних умінь у майбутніх командирів підрозділів у період професійної підготовки у ВВНЗ.

З метою посилення професійної спрямованості курсантів під час формуючого експерименту у відповідності з положеннями концепції контекстного навчання моделювався предметний і соціальний зміст майбутньої професійної діяльності курсантів у ролі командирів військових підрозділів. Діагностичні зрізи дали підстави стверджувати про ефективність розробленої комплексно-цільової програми формування професійних умінь командира підрозділу.

педагогічний навчання військовий командир

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Останнім часом помітно зросла роль внутрішніх військ у боротьбі із злочинністю і правопорушниками, що до певної міри змінює їхній статус і характер службово-бойової діяльності, по-новому ставить питання підготовки офіцерів внутрішніх військ у вищих військових навчальних закладах МВС України. Саме від рівня професійної готовності командирів підрозділів, їх уміння швидко і правильно орієнтуватись у складних ситуаціях, сформованості морально-вольових якостей, усвідомлення свого професійного обов'язку значною мірою залежить успішність виконання поставлених перед внутрішніми військами МВС України завдань.

Особливої ваги у цьому зв'язку набуває проблема визначення структури професійних умінь офіцера внутрішніх військ як організатора і керівника підлеглих, обґрунтування шляхів і педагогічних умов підвищення ефективності фахової підготовки майбутніх командирів у вищих військових навчальних закладах МВС України. Слід відмітити, що останнім часом намітилась тенденція до зростання обсягу організаторських та управлінських функцій командирів підрозділів внутрішніх військ. Це зумовлюється багатьма причинами:

по-перше, ускладнення завдань, які виконуються внутрішніми військами, бойовий характер служби, зростання відповідальності за життя та здоров'я підлеглих підвищують значення управлінських функцій командира;

по-друге, реформування внутрішніх військ передбачає посилення уваги всіх управлінських структур до проблем особистості і колективу, пошуку нових форм і методів виховання особового складу;

по-третє, об'єктивно посилилась роль командира як вихователя в екстремальних умовах службово-бойової діяльності підрозділів;

по-четверте, технічне оснащення військ, надходження нових видів озброєння ставить перед командиром, як воєнним спеціалістом завдання їх освоєння, грамотної експлуатації та ефективності застосування в бою;

по-п'яте, перехід вищих військових навчальних закладів (далі ВВНЗ) внутрішніх військ на п'ятирічний термін навчання по-новому ставить проблему організації і методики підготовки командних кадрів.

Отже, щоб успішно керувати всіма сторонами життєдіяльності підлеглих, морально-психічною і бойовою підготовкою особового складу, командиру необхідно об'єднати в собі уміння кваліфікованого військового спеціаліста, керівника й військового педагога.

Очевидною є суперечність, яка виникла між змістом і методикою підготовки майбутніх командирів підрозділів у ВВНЗ і вимогами військової практики. Так, за даними дослідження, що приводилось у військових частинах МВС України, понад 44,5% опитаних молодих офіцерів визнали себе непідготовленими до управління морально-психологічними процесами у підрозділі, близько 34,8% зазнають труднощів в організації виховної роботи з особовим складом, у прийнятті рішень в екстремальних ситуаціях.

Ці суперечності значною мірою зумовлені недоліками в організації навчально-виховного процесу у вищих військових навчальних закладах МВС України, в тому числі у викладанні військових і психолого-педагогічних дисциплін. У зв'язку з цим існує потреба в науковому обґрунтування шляхів і педагогічних умов вдосконалення професійної підготовки майбутніх командирів підрозділів внутрішніх військ.

Різні аспекти формування у курсантів професійно-військових умінь командира підрозділу досліджувались багатьма науковцями (О.В. Барабанщиков, М.М. Ісаєнко, Д.В. Іщенко, О.Д. Сафін та ін.). Перспективні підходи до розв'язання проблеми формування особистості та організації діяльності офіцера-управлінця містяться в роботах М.І. Дяченка, Л.Є. Мерзляка, І.Г. Радванського, Ю.І. Сердюка.

Роботи перерахованих авторів мають, безумовно, важливе значення для підвищення ефективності формування у курсантів вищих військових навчальних закладів професійних умінь командира підрозділу, але вони не містять цілісного вирішення проблеми в єдності всіх її аспектів. Структура професійних умінь командира підрозділу як організатора і керівника підлеглих та педагогічні умови її формування поки що не виступали предметом комплексного педагогічного дослідження. Відсутній чіткий перелік професійних умінь, якими повинен володіти командир підрозділу, недостатньо враховується специфіка їх формування. Внаслідок цього вимоги військової практики щодо знань і військово-професійних умінь командира вступають у суперечність із системою фахової підготовки офіцерів внутрішніх військ.

Актуальність проблеми формування військово-професійних умінь командира підрозділу, її недостатня теоретична розробленість і практична значущість зумовили вибір теми дослідження: «Педагогічні умови формування у майбутніх офіцерів МВС України умінь командира підрозділу».

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано у відповідності до плану науково-дослідних робіт у внутрішніх військах МВС України в рамках НДР «Поетапне формування комунікативної компетенції в умовах використання комунікативно-діяльнісного підходу в навчанні курсантів ВВНЗ за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем» - шифр «Комунікативність».

Об'єктом дослідження є професійна підготовка майбутніх командирів підрозділів у вищих військових навчальних закладах МВС України.

Предметом дослідження є зміст, форми і методи підвищення ефективності формування у курсантів військово-професійних умінь командира підрозділу.

Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу змісту діяльності командира підрозділу внутрішніх військ МВС України теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити педагогічні умови удосконалення підготовки курсантів до виконання функцій командира підрозділу.

У відповідності з поставленою метою в дослідженні розв'язувались такі завдання:

1. Розкрити сутність, структуру і зміст діяльності командира підрозділу внутрішніх військ у сучасних умовах і визначити систему військово-професійних умінь, необхідних для успішного виконання професійних функцій.

2. Визначити критерії, показники та рівні сформованості у курсантів військово-професійних умінь командира підрозділу.

3. Виявити та обґрунтувати педагогічні умови оптимізації формування у курсантів військово-професійних умінь командира підрозділу.

4. Розробити методичні рекомендації щодо вдосконалення формування у курсантів військово-професійних умінь командира підрозділу.

Гіпотезою дослідження є припущення про те, що ефективність формування у курсантів військово-професійних умінь командира підрозділу значно підвищиться за умов: розвитку у них професійної спрямованості, стійкої мотивації до набуття військово-професійних умінь; побудови навчального процесу на принципах проблемності, професійної спрямованості, діалогічності, самостійності та ініціативності курсантів; застосування методів активного навчання, що моделюють типові способи діяльності командира підрозділу в ситуаціях професійної взаємодії (сюжетно-рольові та ділові ігри, метод аналізу конкретних ситуацій, групові дискусії тощо); активізації професійного самовдосконалення курсантів.

Методологічну основу дослідження склали концептуальні положення про фактори формування і розвитку особистості; про всебічний розвиток особистості як важливу мету педагогічної діяльності; про активність особистості в процесі навчання і виховання; про формування спеціаліста як особистості і як професіонала; про взаємозв'язок між зовнішніми і внутрішніми факторами розвитку суб'єктів навчання; про значення самооцінки в процесі самовдосконалення.

Дослідження будувалось згідно сучасних вимог щодо рівня професіоналізму викладачів, директивних документів, що регламентують зміст та організацію навчально-виховного процесу у ВВНЗ системи МВС, а також з урахуванням положень Конституції і законів України, Статутів Збройних Сил України та директивних документів міністерства внутрішніх справ.

Для розв'язання поставлених у дослідженні завдань, перевірки сформульованої гіпотези використовувався комплекс теоретичних і емпіричних методів дослідження:

- теоретичні методи (аналіз, синтез, порівняння, моделювання, систематизація, узагальнення, конвент-аналіз документів і відгуків на випускників) використовувалися з метою вивчення психолого-педагогічної літератури і визначення концептуальних засад дослідження, розробки моделі професійної діяльності командира підрозділу внутрішніх військ;

- емпіричні методи (анкетування, бесіда, пряме і непряме спостереження, метод експертних оцінок, самооцінювання, тестування) застосувалися з метою вивчення сформованості професійних умінь у курсантів;

- формуючий експеримент використовувався з метою перевірки ефективності обґрунтованих педагогічних умов формування професійних умінь у майбутніх командирів підрозділів;

- методи математичної статистики застосовувались для опрацювання отриманих даних і встановлення кількісних залежностей між досліджуваними явищами і процесами.

Експериментальна база дослідження. Дослідницько-експериментальна робота здійснювалась на базі Харківського військового інституту внутрішніх військ МВС України. Досвід роботи інших ВВНЗ системи МВС вивчався на основі письмових джерел, а також матеріалів, опублікованих у періодичних військових виданнях.

У дисертації знайшов відображення багаторічний досвід практичної роботи автора в частинах внутрішніх військ і викладацької та управлінської діяльності в органах і ВВНЗ МВС України.

Дослідження проводилось у декілька етапів.

Протягом першого етапу (1997-1998 рр.) вивчався досвід діяльності викладацького складу ВВНЗ і командирів курсантських підрозділів щодо формування у курсантів військово-професійних умінь командира підрозділу. На цьому етапі було розроблено план і методику проведення дослідження, вивчено і проаналізовано програми ВВНЗ МВС України, розподіл часу на вивчення окремих навчальних предметів, співвідношення теоретичних і практичних занять, проведено опитування курсантів і викладачів. Проаналізовано звітні документи курсантів про стажування в підрозділах внутрішніх військ, відгуки на випускників, проведено групові та індивідуальні бесіди з офіцерами підрозділів.

Другий етап (1999-2001 рр.) включав підготовку і проведення формуючого експерименту, апробування комплексно-цільової програми формування у курсантів військово-професійних умінь командира підрозділу, перевірку педагогічних умов підвищення ефективності цього процесу.

На третьому етапі (2002 р.) узагальнювались результати дослідження, проводилась апробація одержаних висновків і рекомендацій. Перевірялась ефективність обґрунтованих педагогічних умов формування у курсантів військово-професійних умінь командира підрозділу.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що:

- вперше обґрунтовані педагогічні умови підвищення ефективності формування у курсантів військово-професійних умінь командира підрозділу: розвиток у них професійної спрямованості; побудова навчального процесу на принципах контекстного підходу; застосування методів активного навчання; стимулювання професійного самовдосконалення;

- дістала подальшого розвитку модель професійної діяльності командира підрозділу внутрішніх військ;

- розроблені критерії, показники та рівні розвитку військово-професійних умінь командира підрозділу;

- створена комплексно-цільова програма формування професійних умінь у майбутніх командирів підрозділів внутрішніх військ.

Практична значущість результатів проведеного дослідження полягає в його спрямованості на підвищення рівня військово-професійної підготовки майбутніх офіцерів внутрішніх військ, удосконалення методики викладання військових і соціально-гуманітарних дисциплін, запровадження в навчальний процес форм і методів активного навчання (сюжетно-рольових та ділових ігор, методу аналізу конкретних ситуацій, групових дискусій тощо). Запропонована модель професійної діяльності командира підрозділу може бути використана для розробки кваліфікаційних характеристик офіцерів внутрішніх військ. Розроблена у дослідженні комплексно-цільова програма формування у курсантів військово-професійних умінь командира підрозділу використана викладацьким складом Харківського військового інституту внутрішніх військ МВС України (акт реалізації від 03.01.2003 року) та Національної академії ПВУ (акт реалізації від 13.12.2002 року), що дозволило підвищити ефективність професійної підготовки майбутніх офіцерів внутрішніх військ.

Вірогідність результатів дослідження забезпечувалася теоретичною обґрунтованістю вихідних положень, застосуванням методів, адекватних меті і завданням дослідження; репрезентативністю вибірки; кількісним та якісним аналізом емпіричних результатів; застосуванням сучасного апарату математичної статистики.

Апробація і впровадження результатів дослідження. Теоретичні і практичні результати дослідження доповідалися та обговорювалися на науково-практичних конференціях «Самовиховання як фактор розвитку особистості» (м. Хмельницький, 2002) та «Актуальні проблеми переходу на навчання курсантів командного профілю на напрям підготовки «військові науки» (м. Харків, 2002), де одержали позитивну оцінку.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, сформульовано гіпотезу, розкрито методологічну основу, наукову новизну, теоретичне і практичне значення дослідження, наведено відомості про апробацію та впровадження його результатів у практику.

У першому розділі - «Теоретичні основи формування у курсантів військово-професійних умінь командира підрозділу» - проаналізовано стан дослідження проблеми в психолого-педагогічній літературі та практику формування у курсантів військово-професійних умінь командира підрозділу.

Теоретичний аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить про значну різноманітність підходів до визначення поняття «уміння». Зокрема, уміння розглядаються як практична дія, свідома та цілеспрямована інтелектуальна діяльність (Є.П. Ільїн); як спосіб виконання практичних і теоретичних дій на основі знань і життєвого досвіду (О.Я. Савченко), система дій (Н.Ф. Тализіна); сукупність мислительних операцій (С.М. Бондаренко, Г.І. Щукіна); готовність, здатність, можливість виконувати певні дії в нових умовах (Ю.К. Бабанський, С.У. Гончаренко); як складний комплекс розумових і практичних дій (М.Д. Ярмаченко).

Останнім часом більшість психологів і дидактів прийшли до висновку, що уміння - це здатність виконувати складну комплексну дію або готовність до виконання складних комплексних дій на основі засвоєних знань, навичок і практичного досвіду (А.В. Петровський, В.О. Онищук та ін.). Погоджуючись з такою позицією, ми визначаємо військово-професійні уміння командира підрозділу як сформовані на основі засвоєних знань, навичок і практичного досвіду способи виконання складних комплексних дій, спрямованих на реалізацію функцій управління підрозділом. Вони виступають вихідними елементами цілісної системи професійної діяльності та фахової компетентності командира підрозділу.

У структурі військово-професійних умінь виділяються: знання теоретичних основ військової діяльності (термінів, понять, законів, теорій), способів виконання дій, їхнього змісту і послідовності (тактик, стратегій, правил, прийомів, алгоритмів), призначення необхідного обладнання (техніки, зброї, спорядження, апаратури, приладів тощо); навички його використання; практичний досвід виконання стандартних дій; елементи творчого підходу (вирішення проблем, відкриття оригінальних способів діяльності, застосування засвоєних умінь в нестандартних умовах тощо).

Окремі аспекти проблеми формування у курсантів професійних умінь командира підрозділу розглядалися в контексті багатьох досліджень: змісту і особливостей підготовки курсантів до діяльності командира (А.В. Барабанщиков, В.П. Давидов, С.С. Муцинов, І.Г. Радванський), шляхів формування професійних якостей військових спеціалістів (М.П. Баликов, В.І. Вдовюк, В.Л. Марищук, Н.П. Городов, В.Я. Слєпов), психологічного аналізу організаторської діяльності і професійної спрямованості курсантів (О.І. Александров, А.Д. Глоточкін, Г.Д. Луков, Н.Ф. Феденко); морально-психологічної підготовки військовослужбовців (В.В. Офіцеров, Я.Я. Юрченко); підготовки командирів підрозділів до виховної роботи з особовим складом (Ю.І. Сердюк, М.Б. Кошелєв, В.І. Хальзов) тощо.

Аналіз психолого-педагогічної літератури дозволяє стверджувати, що більшість авторів основну увагу приділяють опису функцій і характеристиці окремих груп професійних умінь командира підрозділу, а також використанню традиційних методичних підходів до їх формування в педагогічному процесі ВВНЗ. За межами уваги дослідників залишаються такі важливі аспекти, як системний підхід до вивчення змісту та структури діяльності командира підрозділу внутрішніх військ, визначення комплексу військово-професійних умінь і обґрунтування умов підвищення ефективності їх формування на основі використання методів активного навчання.

Аналіз відгуків про службово-бойову діяльність випускників ВВНЗ свідчить про недостатню підготовленість багатьох із них до ефективного виконання функцій командира підрозділу. 50% опитаних молодих офіцерів внутрішніх військ вважають, що у них недостатньо сформовані організаційно-управлінські уміння, близько 33% вказують на низький рівень методичних умінь, 42% вважають себе слабко підготовленими до виконання службово-бойових завдань в екстремальних ситуаціях. Поширеними недоліками у професійній діяльності молодих офіцерів є також: недостатньо сформовані практичні уміння управляти підрозділом у повсякденному житті й екстремальних ситуаціях; низький рівень сформованості військово-професійних умінь щодо планування, організації та оцінки результатів службово-бойової діяльності підрозділу; слабкі психолого-педагогічні уміння щодо організації та проведення виховної роботи з підлеглими, встановлення продуктивних взаємин із різними категоріями особового складу; труднощі, пов'язані з використанням озброєння і практичним володінням технікою.

Приведення фахової підготовки офіцерських кадрів внутрішніх військ у відповідність з вимогами сучасної військової практики потребує визначення чіткої системи професійних умінь командира підрозділу на основі аналізу змісту його діяльності, обґрунтування педагогічних умов і методичних шляхів формування у курсантів командирських умінь у процесі їх навчання у вищому військовому навчальному закладі.

У другому розділі - «Організація і методи дослідження» - розкрито основні етапи формування у курсантів військово-професійних умінь командира підрозділу, уточнено зміст і загальну структуру діяльності командира підрозділу, обґрунтовано модель діяльності командира підрозділу внутрішніх військ і комплексно-цільову програму формування у курсантів військово-професійних умінь, а також методи експериментального дослідження.

Всебічне вивчення професійних функцій, обов'язків і компонентів діяльності командира підрозділу дозволило нам визначити перелік посадових обов'язків командира підрозділу; загальну цільову спрямованість його діяльності як командира підрозділу, організатора і вихователя підлеглих; зміст і цільову спрямованість конкретних методів його діяльності як командира; труднощі у виконанні посадових обов'язків та їхні причини. На підставі аналізу й узагальнення отриманої інформації було розроблено модель офіцера-випускника ВВНЗ внутрішніх військ, яка комплексно відображає структурні компоненти його діяльності: види діяльності, об'єкти, основні функції, військово-професійні уміння.

На основі структурно-функціонального аналізу в професійній діяльності командира підрозділу виділено три відносно самостійні сфери і відповідні їм групи умінь, які повинні формуватись у процесі фахової підготовки курсантів:

а) організаційно-управлінські;

б) військово-педагогічні;

в) військово-спеціальні.

Організаційно-управлінські уміння виявляються у здатності планувати, приймати рішення, впорядкувати, регулювати роботу офіцерів, прапорщиків і сержантів, контролювати та надавати їм необхідну допомогу; обирати найбільш доцільну позицію і стиль спілкування з підлеглими у тій чи іншій конкретній ситуації; попереджати і розв'язувати міжособистісні конфлікти в підрозділі; визначати оптимальну соціально-психологічну дистанцію у взаємодії з підлеглими і командирами, забезпечувати необхідний рівень персоналізованості і статусної регламентованості спілкування; впливати на підлеглих, виявляти впевненість у собі, поєднувати вимогливість з наданням свободи для вияву особовим складом ініціативи і самостійності; налагоджувати відносини взаємної поваги і довіри, виявляти доброзичливість і тактовність у стосунках з підлеглими.

До військово-педагогічних належать такі уміння: систематизувати інформацію про цілі виховання, дані діагностичних досліджень курсантів і військового колективу, аналізувати наявну виховну ситуацію, оцінювати виховні фактори; визначати систему виховних завда ВВНЗ МВС Утизувати і прогнозувати результати виховання; моделювати майбутні суб'єкт-суб'єктні виховні відносини, визначати провідну ідею та основні види діяльності, їх виховну спрямованість, забезпечувати взаємозв'язок між окремими ланками виховного процесу; планувати зміст виховної діяльності, її послідовність, проводити розподіл роботи в просторі і часі; розробляти виховну діяльність на рівні форм і методів педагогічної взаємодії; виявляти й аналізувати результати виховання, коригувати виховні впливи, оцінювати ефективність власної педагогічної діяльності.

Військово-спеціальні уміння виявляються в організації і правильному розташуванні військовослужбовців, здатності організовувати діяльність підрозділу, підтримувати його постійну бойову і морально-психологічну готовність, управляти підрозділами як у звичайних, так і в екстремальних умовах; забезпеченні умов безпеки діяльності військовослужбовців; підтриманні статутного порядку і дисципліни та високого рівня матеріально-технічної забезпеченості підрозділу; володінні сучасними видами озброєння і техніки, правилами її експлуатації; забезпеченні особового складу належними видами постачання.

У третьому розділі - «Дослідно-експериментальна робота щодо формування у курсантів військово-професійних умінь командира підрозділу» - обґрунтовано педагогічні умови формування у курсантів умінь командира підрозділу, розкрито їх практичну реалізацію у навчально-виховному процесі ВВНЗ, розроблено критерії, показники і рівні сформованості у курсантів умінь командира підрозділу, викладено і проаналізовано результати педагогічного експерименту, сформульовано висновки дослідження.

Експериментальне дослідження спрямовувалось на перевірку педагогічних умов, які були покладені в основу комплексно-цільової програми формування у курсантів професійних умінь командира підрозділу: розвиток у них професійної спрямованості, стійкої мотивації до набуття військово-професійних умінь; побудова навчального процесу на принципах проблемності, професійної спрямованості та діалогічності; застосування методів активного навчання, що моделюють типові способи діяльності командира підрозділу в ситуаціях професійної взаємодії (сюжетно-рольові та ділові ігри, метод аналізу конкретних ситуацій, групові дискусії тощо); стимулювання професійного самовдосконалення.

Реалізація комплексно-цільової програми передбачала розробку методичного забезпечення педагогічного процесу, підвищення професійної майстерності офіцерсько-викладацького складу і командирів курсантських підрозділів у розв'язанні проблеми формування професійних умінь, організаційно-педагогічний вплив на курсантів з урахуванням курсу навчання та рівня військово-професійної спрямованості, психологічної і загальної підготовленості, використання зворотного зв'язку для оперативного отримання інформації про результати психолого-педагогічного впливу і своєчасної корекції його форм і методів.

Впровадження комплексно-цільової програми здійснювалось за двома основними напрямами. Перший напрям передбачав індивідуальний розвиток курсантів експериментальної групи з урахуванням їх військово-професійної спрямованості, загальної військової підготовленості, військово-спеціальної і психологічної готовності, другий - організацію навчально-виховного процесу у відповідності з обґрунтованими педагогічними умовами.

З метою посилення професійної спрямованості курсантів під час формуючого експерименту у відповідності з положеннями концепції контекстного навчання (А.А. Вербицький) моделювався предметний і соціальний зміст майбутньої професійної діяльності курсантів у ролі командирів військових підрозділів. Засвоєння теоретичних знань і практичних умінь відбувалося у процесі вирішення змодельованих професійних ситуацій, що забезпечувало активізацію навчально-пізнавальної діяльності і створювало умови для формування пізнавальних і професійних мотивів, стимулювало професійне самовдосконалення курсантів.

Використання форм і методів активного навчання в системі вищої військової освіти сприяло активізації навчального процесу, розвитку пізнавальних і професійних мотивів, набуттю курсантами досвіду інноваційної діяльності в контексті майбутньої професії, формуванню у них цілісного уявлення про її специфіку та функції, виробленню вмінь і навичок колективної пізнавальної та практичної діяльності, соціальної взаємодії, індивідуального і колективного прийняття рішень, розвитку аналітичного мислення і здатності ставити та розв'язувати професійні проблеми, приймати рішення в умовах невизначеності, оперативно застосовувати засвоєнні знання на практиці.

У процесі формуючого експерименту велика увага приділялася розвитку у курсантів комунікативних умінь, які комплексно виявляються у стилі професійного спілкування. Це було зумовлено специфікою управлінської діяльності командира підрозділу, яка реалізується в сфері міжособистісних відносин з підлеглими, має комунікативний характер. Вона здійснюється шляхом віддання наказів, розпоряджень, вказівок, постановки завдань, контролю і перевірки їх виконання, тобто, у формі безпосереднього спілкування з підлеглими. У зв'язку з цим система виховної роботи з формування у курсантів продуктивного стилю професійного спілкування включала комплекс методів, спрямованих на розвиток комунікативної компетентності, корекцію та гармонізацію структурних компонентів їх професійного спілкування: когнітивного, мотиваційно-ціннісного та операційно-дійового. Розвиток комунікативних умінь здійснювався в умовах групової форми соціально-психологічного тренінгу.

Експериментально-дослідна робота засвідчила, що особливу роль у формуванні в курсантів професійних умінь командира підрозділу відіграє військове стажування і завершальному етапах педагогічного експерименту, дають підстави стверджувати про ефективність розробленої комплексно-цільової програми формування професійних умінь командира підрозділу, в якій у єдності відображаються структурні та функціональні елементи, підпорядковані завданням розвитку у курсантів готовності до самостійного, відповідального та продуктивного розв'язання службово-бойових завдань. Свідченням цього є результати вимірювання рівнів сформованості військово-професійних умінь у курсантів експериментальних і контрольних груп (табл. 1).

Аналіз отриманих результатів свідчить, що в експериментальній групі кількість курсантів з високим рівнем військово-професійних умінь зросла з 14,0% до 52,6% (на 38,6%), з середнім рівнем - з 26,4% до 40,4% (на 14%). Одночасно з 59,6% до 7,0% зменшилася кількість курсантів з низьким рівнем сформованості професійних умінь.

Таблиця 1. Динаміка рівнів сформованості військово-професійних умінь командира підрозділу у курсантів експериментальної та контрольної груп

У контрольній групі також відбулися зрушення в розвитку професійних умінь курсантів, однак вони мають менш виражений характер. Кількість курсантів з високим рівнем сформованості умінь зросла тут з 11,9% до 37,3% (на 25,4%), з середнім - з 27,1% до 44,1% (на 17%). Відсоток курсантів з низьким рівнем сформованості професійних умінь хоча й зменшився у контрольній групі (з 61,0% до 18,6%), однак він залишається значно вищим ніж, в експериментальній групі (7,0%). Використання непараметричного критерію Вілкоксона підтвердило статистичну достовірність відмінностей між показниками сформованості професійних умінь курсантів експериментальних і контрольних груп.

Отже, результати проведеного дослідження підтвердили гіпотезу про ефективність розробленої на основі обґрунтованих педагогічних умов комплексно-цільової програми формування військово-професійних умінь у майбутніх командирів підрозділів.

Висновки

Формування військово-професійних умінь командира підрозділу є необхідною передумовою підвищення ефективності професійної діяльності офіцерів внутрішніх військ МВС України.

1. Військово-професійні уміння командира підрозділу - сформовані на основі засвоєних знань, навичок і практичного досвіду способи виконання складних комплексних дій, спрямованих на реалізацію функцій управління підрозділом. Їх структурними компонентами є: знання теоретичних основ військової діяльності, способів її виконання, змісту і послідовності дій, призначення необхідного обладнання; навички і практичний досвід виконання професійних дій; елементи творчого підходу.

2. Структура професійної діяльності командира підрозділу містить три основні групи умінь: організаційно-управлінські, військово-педагогічні та військово-спеціальні.

3. Загальними критеріями сформованості військово-професійних умінь командира підрозділу є: військово-професійна спрямованість, військово-спеціальна підготовленість і морально-психологічна готовність. Військово-професійна спрямованість курсантів визначається за такими показниками, як інтерес до професії офіцера, установка на навчання у вищому військовому закладі освіти МВС, службу у внутрішніх військах, стійке прагнення до професійного самовдосконалення; військово-спеціальна підготовленість - обсяг знань з військових, загальновійськових і військово-спеціальних дисциплін, наявність спеціальних навичок, здатність розв'язувати військово-професійні завдання, впевненість, самостійність і чіткість дій; психологічна готовність - адаптивність, психологічна стійкість, комунікативна компетентність, моральна нормативність.

4. На основі визначених показників виділяються три рівні сформованості військово-професійних умінь командира підрозділу: високий, середній і низький. Курсанти з високим рівнем характеризується посиленим інтересом до професії офіцера внутрішніх військ; глибокими фаховими знаннями, здатністю творчо застосовувати їх в нестандартних умовах, швидко і самостійно приймати правильні рішення; досконалим володінням прийомами роботи із зброєю і технікою; високим рівнем адаптивності та нервово-психічної стійкості, умінням швидко орієнтуватися в складних ситуаціях; добре сформованими комунікативними навичками. Курсанти з середнім рівнем професійних умінь виявляють інтерес до професії офіцера внутрішніх військ, хоч інколи вагаються у правильності її вибору; добре засвоїли програмний матеріал, однак уміють правильно застосовувати набуті знання лише в типових, стандартних ситуаціях професійної діяльності і відчувають труднощі в складних, екстремальних ситуаціях; мають середній рівень адаптивності і нервово-психічної стійкості; володіють основними комунікативними навичками, у більшості ситуацій здатні до продуктивного співробітництва. Курсанти з низьким рівнем професійних умінь мають слабкий інтерес до професії офіцера, невпевнені у правильності свого професійного вибору, навчаються без бажання; мають поверхові знання, потребують допомоги під час прийняття рішень, допускають помилки у роботі зі зброєю і технікою; характеризуються низьким рівнем адаптивності, схильністю до нервово-психічних зривів в екстремальних ситуаціях; неточністю в діях і загальмованістю в прийнятті рішень; нерозвиненими комунікативними навичками.

5. Ефективне формування у курсантів професійних умінь командира підрозділу можливе за умови системної організації навчально-виховного процесу у рамках комплексно-цільової програми, яка передбачає: розробку методичного забезпечення; підвищення рівня професійної майстерності офіцерсько-викладацького складу і командирів курсантських підрозділів; організаційно-педагогічний вплив на курсантів з урахуванням курсу навчання та рівня їх військово-професійної спрямованості, психологічної та загальної підготовленості; використання зворотного зв'язку, який дозволяє оперативно одержувати інформацію про результати психолого-педагогічного впливу на формування у курсантів військово-професійних умінь командира і своєчасно коригувати форми та способи цього впливу.

6. Педагогічними умовами успішного формування у курсантів професійних умінь командира підрозділу є: розвиток у них професійної спрямованості, стійкої мотивації до набуття військово-професійних умінь; побудови навчального процесу на принципах проблемності, професійної спрямованості, діалогічності, самостійності та ініціативності; застосування методів активного навчання, що моделюють типові способи діяльності командира підрозділу в ситуаціях професійної взаємодії (сюжетно-рольові та ділові ігри, метод аналізу конкретних ситуацій, групові дискусії тощо); стимулювання активного професійного самовдосконалення курсантів.

Проведене дослідження дало можливість розробити ряд практичних рекомендацій стосовно підвищення ефективності формування професійних умінь у майбутніх командирів підрозділів внутрішніх військ:

1. Пропонується привести у відповідність із запитами сучасної військової практики терміни, мету, завдання, зміст, форми і методи військового стажування курсантів у період навчання у ВВНЗ. Стажування курсантів другого курсу доцільно проводити на посаді командира взводу, а четвертого курсу - командира роти.

2. З урахуванням досвіду розв'язання завдань в екстремальних ситуаціях доцільно в навчальних програмах з військових дисциплін передбачити відпрацювання комплексних занять із загальної тактики і тактичної підготовки внутрішніх військ, із зв'язку, з військово-інженерної та вогневої підготовки. Бажано завершувати навчальний рік спільними з підрозділами ЗМОП і курсантами школи міліції тактичними або тактико-стройовими навчаннями.

3. Рекомендувати ВВНЗ МВС України на державному екзамені з тактичної підготовки враховувати результати військового стажування курсантів.

4. З метою підвищення ефективності формування у курсантів військово-професійних умінь командира підрозділу з допомогою застосування методів активного навчання і виховання організувати з викладачами вивчення теоретичних основ і методик застосування сучасних методів активного навчання в навчально-виховному процесі ВВНЗ; практикувати в ході навчально-методичних зборів командно-викладацького складу ВВНЗ, а також у системі командирської і методичної підготовки проведення занять з використанням методів активного навчання.

5. Рекомендувати навчальним відділам ВВНЗ разом із командирами навчальних підрозділів і начальниками кафедр систематично вивчати, аналізувати та узагальнювати психолого-педагогічні, соціальні і службові проблеми, з якими зустрічаються випускники ВВНЗ у військах, обговорювати їх з викладацьким складом і враховувати у навчально-виховній роботі.

Реалізація в навчально-виховному процесі ВВНЗ МВС України обґрунтованих у дисертаційному дослідженні педагогічних умов формування у курсантів військово-професійних умінь командира підрозділу внутрішніх військ дозволить, на нашу думку, підвищити якість професійної підготовки майбутніх офіцерів.

Представлене дисертаційне дослідження не претендує на повноту і завершеність вирішення проблеми формування військово-професійних умінь у майбутніх командирів підрозділів внутрішніх військ. Перспективи подальшої роботи ми бачимо у більш детальному вивченні окремих компонентів професійних умінь, а також у дослідженні ролі окремих навчальних дисциплін і військового стажування у їх формуванні.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Полторак С.Т. Програма дослідження процесу формування військово-професійних умінь // Наукові записки Тернопільського державного педагогічного університету ім. В.Гнатюка. - Випуск 10. - Тернопіль, 2000. - С. 41- 46.

2. Полторак С.Т. Особистості стилів професійного спілкування командира підрозділу // Збірник наукових праць № 22. Частина ІІ. - Хмельницький: Видавництво НАПВУ, 2002. - С. 117 - 124.

3. Полторак С.Т. Модель діяльності командира підрозділу внутрішніх військ//Збірник наукових праць № 23. Частина ІІ / Спеціальний випуск: Матеріали науково-практичної конференції «Самовиховання як фактор розвитку особистості». - Хмельницький: Видавництво НАПВУ, 2002. -С. 153-159.

4. Полторак С.Т. Використання активних методів навчання при формуванні у курсантів військово-професійних умінь // Педагогіка і психологія. - Харків: «ОВС», 2002. - № 21. - С. 91 - 94.

5. Полторак С.Т. Формування військово-професійної спрямованості майбутніх випускників // Педагогіка і психологія. - Харків: «ОВС», 2003. - № 23. - С. 147 - 149.

6. Полторак С.Т. Формування у майбутніх офіцерів МВС України умінь командира підрозділу: Методичні рекомендації. - Харків, 2002. - 45 с.

Размещено на Allbest.ru