Размещено на http://www.allbest.ru/

інститут вищої освіти

академії педагогічних наук україни

УДК 37.048.4.+53

ВИКОРИСТАННЯ СПАДЩИНИ ХАРКІВСЬКИХ НауковИХ фізичнИХ шкІЛ У ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ФІЗИКІВ

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Таньшина Алла Володимирівна

Київ - 2003



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті вищої освіти АПН України.

Науковий керівник: доктор фіз.-мат. наук, академік НАН України, академік АПН України Бар'яхтар Віктор Григорович , директор Інституту магнетизму АПН України, м.Київ.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент Академії педагогічних наук України Ляшенко Олександр Іванович, Президія Академії педагогічних наук України, академік-секретар Відділення дидактики, методики та інформаційних технологій в освіті;

кандидат фізико-математичних наук, доцент Корсак Константин Віталійович, Інститут вищої освіти АПН України, завідувач відділу теорії і методології природничої та інженерної освіти.

Провідна установа: Харківський державний педагогічний університет ім. Г.С.Сковороди, Міністерство освіти і науки України, м. Харків.

Захист відбудеться “ 9” жовтня 2003 року о_14_ годині на засіданні вченої ради К 26.456.01 в Інституті вищої освіти АПН України за адресою: 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Інституту вищої освіти АПН України (01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 9).

Автореферат розісланий “__” вересня 2003 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Горбунова Л.С.



АНОТАЦІЯ

Таньшина А.В. Використання спадщини харківських наукових фізичних шкіл у професійній підготовці майбутніх фізиків.-Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 - теорія і методика професійної освіти. - Інститут вищої освіти АПН України. - Київ, 2003.

У дисертації висвітлено питання використання спадщини харківських наукових фізичних шкіл у професійній підготовці майбутніх фізиків. Розглянуто витоки національної освіти. Визначено організаційно-педагогічні умови професійної підготовки висококваліфікованих кадрів у наукових фізичних школах. педагогічний школа фізичний вітчизняний

Значну увагу в роботі приділено аналізу життєписів засновників харківських фізичних шкіл у контексті професійного становлення особистості лідера наукової школи. Розглянуто питання пізнання довкілля в контексті історії національної освіти.

Розроблено методичні рекомендації щодо введення до сучасного освітнього обігу матеріалів про вітчизняні наукові школи. Висвітлено дослідно-експериментальну роботу з питань професійної підготовки майбутніх вчителів фізики з означеної проблеми.

Ключові слова: наукові кадри, вчений-лідер, вітчизняна наукова школа, фізична освіта.



АННОТАЦИЯ

Таньшина А.В. Использование наследия харьковских научных физических школ в профессиональной подготовке будущих физиков.- Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.02 - теория и методика профессионального образования.- Институт высшего образования АПН Украины. - Киев, 2003.

В диссертации освещен вопрос использования наследия харьковских научных физических школ в профессиональной подготовке будущих физиков.Исследованы истоки профессионального национального образования.

Изучение специфики подготовки специалистов в научных школах Национального научного центра “Харьковский физико-технический институт” и Харьковского национального университета им. В.Н.Каразина позволило обнаружить еще не исследованную педагогами высококачественную технологию профессионального обучения.

Проведенное исследование помогло определить преимущества технологии профессионального обучения в научных школах:

сотрудничество лидера научной школы и его учеников;

формирование профессиональных умений и наыков непосредственно в условиях выполнения научных исследований.

Профессиональная подготовка молодых ученых в научных школах осуществляется по таким основным направлениям:

* индивидуальный подход к каждому молодому члену исследовательского коллектива;

* помощь в овладении методикой научного исследования;

* формирование научного мировоззрения;

* развитие творческого мышления, индивидуальных способностей и инициативы.

Исследование показало,что подготовка специалистов высшей квалификации в научных школах есть эффективной педагогической технологией.

Технология профессионального обучения предоставляет возможность научному работнику профессионально расти и профессионально ориентироваться в быстроизменяемом научном пространстве.

Обновление кадрового научного потенциала независимой Украины предусматривает соответствующую систему учебно-воспитательной работы в высших и средних учебных учреждениях.Как показала практика, физико-исторический материал об отечественных научных школах формирует профессиональный интерес к професиональной деятельности в сфере науки.

Многолетние наблюдения и практический опыт автора диссертации дали основания утверждать, что материалы об отечественных научных школах на современном этапе становления национального образования помогают:

возродить историческую память об выдающихся научных достижениях украинского народа;

сформировать гражданскую позицию и мировоззрение будущего строителя Украинского государства .

Значительное внимание в работе уделено анализу жизнеописаний основателей харьковских физических школ в контексте профессионального становления личности лидера научной школы.

В процессе проведеного исследования установлено, что жизнеописания основателей научных физических школ есть сильным средством влияния на формирование мировоззрения, профессиональной ориентации и научных интересов молодого поколения украинцев. Знакомство с жизнью, научной и гражданской деятельностью ученых Украины дает много примеров самопожертвования и преданности науке.

Учебно-воспитательная работа в контексте пропаганды отечественных научных школ это:

§ система знаний о зарождении и развитии физических исследований в Украине;

§ подход в преподавании основ физики;

§ направление внеаудиторной работы по физике, направленное на всестороннее познание отечественного научного наследия.

Определено, что если содержание физико-исторического материала выходит за пределы учебной программы, глубоко и широко раскрывает научный факт, то целесообразнее использовать этот материал на занятиях предметного кружка или факультатива. Если же физико-историческая информация соответствует программному материалу, лучше помогает раскрыть внутреннюю суть отдельных научных фактов, то рациональной формой занятий есть урок.

Учебно-воспитательная работа в контексте пропаганды отечественных научных школ - двигатель интенсификации современного учебно-воспитательного процесса, так как решает актуальнейшие проблемы его эффективности: активизирует умственную деятельность наших воспитанников, обеспечивает более сознательное отношение к обучению, открывает много новых страниц национальной науки, воспитывает положительные черты личности ученика.

Современное образование, построенное на возрождении имен забытых имен украинских ученых, есть прогрессивно-результативным, поскольку определяется парадигмой воспитания всесторонне развитых граждан Украины XXI столетия.

Ключевые слова: научные кадры, ученый-лидер, отечественная научная школа, физическое образование.



ANNOTATION

Tanshina F.V. The usage of the heritage of Kharkiv scientific physics schools in the professional preparation of future physicists. Manuscript.

The dissertation for the Ph.D. degree in Pedagogics in the specialty 13.00.02. - the theory and methodology of the professional education.

The dissertation deals with the usage of the heritage of Kharkiv scientific physics schools in the professional preparation future physicists. The problem of the preparation of scientist-professionals is viewed in the light of social and economic processes and the sources of national professional education are researched. The organizational and pedagogical conditions of professional preparation of highly qualified specialists in scientific physics schools are defined.

In the research great attention is paid to the analysis of the founders of Kharkiv physics schools' biographies in the context of professional personality formation of scientific schools leaders. The problem of the environment perception is viewed in the context of the national education history.

Methodical recommendations as to the introduction into the modern educational circulation of materials concerning native scientific schools are developed. The light is thrown upon the experimental research of the professional preparation of the future teachers of physics in the above-mentioned trend.

Key words: scientific staff, scientific leader, native scientific school, physics education.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність та доцільність дослідження Забезпеченість України висококваліфікованими науковцями належить до найсуттєвіших чинників, що впливають на стан розвитку вітчизняної науки, економіки та політики. Тому зараз триває активний пошук та аналіз шляхів якісної професійної освіти.

Вивчення специфіки підготовки фахівців у наукових школах Національного наукового центру “Харківський фізико-технічний інститут” та Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна дозволило виявити ще не досліджену педагогами високоякісну технологію професійного навчання.

Проведене дослідження дало змогу обґрунтувати й визначити переваги технології професійного навчання у наукових школах, як-от:

співпраця й співтворчість лідера наукової школи та його учнів;

формування професійних умінь і навичок безпосередньо в умовах виконання наукових досліджень.

Є підстави вважати, що підготовка спеціалістів вищої кваліфікації у наукових школах є ефективною педагогічною технологією, що відповідає сучасним вимогам розбудови національної освіти і науки.

Відтворення кадрового наукового потенціалу суверенної України передбачає і відповідну систему навчально-виховної роботи у вищих та середніх учбових закладах, що покликана сприяти якісному оновленню українських наукових кадрів. Це стосується насамперед проблем залучення до науки здібної молодої генерації українців.

Як показує практика, фізико-історичний матеріал про вітчизняні наукові школи закладає:

* початок свідомого обрання молодою людиною професії науковця;

* формує стійкий професійний інтерес до діяльності у сфері науки.

Відродження імен засновників вітчизняних наукових шкіл в умовах становлення національної освіти ми розглядаємо не лише як метод, що допомагає ефективніше раціоналізувати виховну роботу з фізики, а як одне з найважливіших спрямувань сучасного навчального процесу, як складову виховання майбутніх будівничих української держави-патріотів своєї країни.

У контексті завдань нашого дослідження було встановлено, що науковий та життєвий шлях видатних учених України - надзвичайно цінний матеріал для самовиховання громадянина з чіткою програмою українознавчого спрямування.

Дослідження показало, що ознайомлення учнів з історією становлення та розвитку фізичних досліджень в Україні _ одна з важливих педагогічних задач, за яких сучасна загальноосвітня школа стає початковою ланкою в системі підготовки національних наукових кадрів.

З огляду на проблематику нашого дослідження зауважимо, що окремі аспекти професійної освіти вже розглядалися науковою громадськістю, зокрема теоретико-методологічні та культурологічні аспекти філософії формування нового покоління професіоналів представлені у роботах В.Г. Кременя, В.П. Андрущенка, І.А. Зязюна, В.С. Лутай, Ю.О.Храмова та інших науковців. Теорія професійної освіти розкрита в роботах С.Я. Батишева, А.П. Бєляєва, Г.Є. Гребенюка, М.І. Махмутова та ін. Окремі питання формування професійних навичок досліджували Є.І. Бойко, В.О. Онищук, С.Л. Рубінштейн, К.К. Платонов, П.С. Рудик, З.І. Ходжава та ін.Становлення та розвиток професійно-технічної освіти озглядали А.М. Веселов, І.Л. Лікарчук, Н.В. Михайловська, М.Ф. Пузанов та ін. Проблеми управління професійною освітою досліджували В.Г. Афанасьєв, В.А. Букарєв, С.В. Бутівщенко, І.Л. Лікарчук, А.О. Лігоцький та ін. Питаннями удосконалення професійного навчання займались А.І. Дьомін, В.О. Зайчук, П.Г. Лузан, В.І. Рябець та ін.

Аналіз наукових джерел з означеної проблеми дав підстави стверджувати, що вітчизняні наукові школи ще не були предметом системного і цілісного дослідження в контексті професійної освіти.

Саме недоопрацювання названої проблеми та її очевидна актуальність в наш час й обумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Використання спадщини харківських наукових фізичних шкіл у професійній підготовці майбутніх фізиків”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану наукових досліджень Інституту вищої освіти АПН України за темою: ”Вища освіта України: світоглядні, професійні і виховні характеристики цілісної системи”(РК № 0100U000343).

Тему дисертації затверджено на засіданні Вченої ради Інституту вищої освіти (протокол № 3 від 27лютого 2003 року) та узгоджено у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 4 від 22 квітня 2003 року).

Об'єкт дослідження - підготовки майбутніх фізиків.

Предмет дослідження - використання спадщини харківських наукових фізичних шкіл у професійній підготовці майбутніх фізиків.

Мета дослідження - виявити, проаналізувати й узагальнити організаційно-педагогічні умови професійної підготовки висококваліфікованих фахівців у наукових школах та розробити методичні рекомендації щодо введення до освітнього обігу матеріалів про вітчизняні фізичні наукові школи.

Мета роботи обумовлює такі завдання:

§ вивчити стан досліджуваної проблеми у теоретичному і практичному аспектах;

§ визначити, проаналізувати та узагальнити професійно-педагогічний досвід наукових шкіл Національного наукового центру “Харківський фізико-технічний інститут” та Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна;

§ розробити методичні рекомендації щодо введення до освітнього обігу матеріалів про вітчизняні фізичні наукові школи.

Для розв'язання поставлених завдань використовувався комплекс методів:

§ теоретичного пошуку (аналіз довідкової, енциклопедичної, психолого-педагогічної, фізико-історичної літератури та навчально-методичної документації);

§ емпіричного дослідження (опитування, інтерв'ю, бесіди, діалог, дискусія, обговорення, спостереження);

§ педагогічного експерименту (констатуючий та формуючий етапи дослідження);

§ обробки дослідницьких результатів.

Базою дослідження виступив Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна. Дослідно-експериментальною роботою було охоплено 112 студентів педагогічного відділення фізичного факультету (довідка про впровадження №0301-0126 від 26 липня 2002 року ).

Організація дослідження

Дослідження проводилося поетапно.

На першому етапі (1999-2000 рр.) розроблялися методичні засади та науковий апарат дослідження, вивчалися теоретичні й практичні аспекти означеної проблеми.

На другому етапі (2000-2002 рр.) вивчався та аналізувався практичний досвід підготовки висококваліфікованих фахівців у наукових школах Національного наукового центру “Харківський фізико-технічний інститут” та Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна .

Розроблялися методичні рекомендації щодо введення до освітньо-професійного обігу матеріалів про вітчизняні наукові фізичні школи та проводилася апробація результатів дослідження.

За матеріалами дослідження було створено навчальний посібник “Засновники харківських наукових шкіл у фізиці”.

На четвертому етапі (2002-поч.2003 рр.) проводилася обробка та узагальнення результатів дослідження.

Наукова новизна і теоретична значущість полягає в тому, що:

вперше досліджено та узагальнено специфіку підготовки висококваліфікованих спеціалістів у наукових школах Національного наукового центру “Харківський фізико-технічний інститут” та Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна, яка сприяє якісному оновленню українських наукових кадрів;

вперше здійснено дослідження життя та наукової діяльності засновників харківських фізичних шкіл в контексті аналізу специфіки професійного становлення лідера наукової школи;

вперше розроблено пізнавальну концепцію використання фізико-історичних матеріалів про вітчизняні наукові школи в підготовці майбутніх фізиків. Вказана концепція на сучасному етапі розбудови національної освіти допомагає, по-перше, виплекати в учнів природне почуття національної гордості за визначні наукові досягнення вітчизняних учених, по-друге, повернути історичну пам'ять про наукові надбання українського народу, по-третє, сформувати громадянську позицію та світогляд майбутнього будівничого Української держави.

Практичне значення дослідження полягає в розроби навчального посібника для закладів освіти України ”Засновники харківських наукових шкіл у фізиці” та методичних рекомендацій щодо введення до освітнього обігу матеріалів про вітчизняні наукові школи, що були використані при складанні й апробації авторського спецкурсу ”Наукові школи і фізична освіта”

Апробація результатів дослідження

Основні положення та результати дослідження доповідалися на міжнародних та всеукраїнських конференціях і симпозіумах, зокрема: "Проблеми інтеграції науково-освітнього потенціалу в державотворчому процесі" (II симпозіум, Севастополь, 2000), "Університетська освіта України XXI століття: проблеми, перспективи, тенденції розвитку" (Харків, 2000), "Харківська вища школа: методичні пошуки на рубежі століть" (Харків, 2001), "Сучасні аспекти виховного процесу у вищих навчальних закладах України" (Львів, 2001).

Автор має 1 навчальний посібник, 10 одноосібних публікацій, у тому числі 6 статей у провідних наукових фахових виданнях ВАК України.

Структура дисертації. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (164 найменувань), двох додатків.

Повний обсяг дисертації - 180сторінок. Робота містить 1таблицю, 1 рисунок, 1 схему.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі розкрито актуальність обраної теми; визначено об'єкт, предмет, мету, завдання дослідження; розкрито методи дослідження, наукову новизну, практичну значущість, наведено дані про апробацію результатів дослідження.

У першому розділі - "Професійна підготовка та підвищення кваліфікації фахівців у наукових школах"- досліджено витоки національної професійної освіти, визначено організаційно-педагогічні умови професійної підготовки висококваліфікованих фахівців у наукових фізичних школах та проаналізовано життєписи засновників харківських фізичних шкіл у контексті професійного становлення особистості лідера наукової школи .

Сьогодення характеризується становленням національної системи підготовки професійних наукових кадрів в умовах утвердження України як самостійної європейської держави.

Актуальність проблеми подальшого розвитку вітчизняної професійної освіти визначається суперечностями, що мають місце між навчанням у вузі та подальшій професійній діяльності людини, а саме: невідповідність оцінок знань випускників вузів та їх реальних умінь і навичок, а також неспроможність повноцінно включитись у науково-професійну діяльність без тривалого періоду адаптації.

При вдосконаленні вітчизняної професійної освіти доцільно, на нашу думку, враховувати досвід підготовки висококваліфікованого фахівця у вітчизняних наукових школах. Дослідження показало, що у зазначених колективах науковці набувають не тільки професійні знання та уміння, а й навички високопродуктивної інтелектуальної праці. Саме цим у нашому дослідженні й пояснюється концентрація уваги на підготовці вчених-професіоналів у наукових школах.

Слід зазначити, що наукова школа - неформальний науковий колектив, який працює під керівництвом визнаного лідера - видатного вченого. Підставою для ідентифікації наукової школи є існування як мінімум одного покоління учнів. Науковим керівником школи, як показує практика, є доктор наук. Саме він генерує програму досліджень.

Встановлено, що лідер наукової школи систематично надає професійну допомогу, контролює виконання наукової програми, вносить відповідні корективи та дає рекомендації щодо доцільності прийняття відповідних рішень.

Професійно-педагогічна діяльність керівника наукової школи передбачає такі взаємопов'язані знання, як:

а) фахові - знання своєї науки;

б) педагогічні - знання дидактики й теорії виховання;

с) психологічні - знання психологічних основ життєдіяльності наукового колективу.

Зібрані в ході нашого дослідження матеріали свідчать, що у професійній діяльності керівника наукової школи вирішальне значення мають дві групи загально-педагогічних вмінь:

І група - організаторські вміння, що спрямовані на організацію науково-дослідницької діяльності.

II група - гностичні вміння. Це вивчення й аналіз науково-дослідницької роботи членів наукової школи.

Як показує практика, чітка організація діяльності наукової школи дозволяє членам дослідницького колективу найповніше виявити свою професійну індивідуальність та сприяє творчому підходу щодо розробки наукової програми.

Проведені нами дослідження вказують на те, що для кожного члена наукової школи першочергового значення набуває засвоєння професійних основ методики наукових досліджень. Встановлено, що методика наукових досліджень включає в себе такі взаємопов'язані науково-професійні етапи:

* формування гіпотези, що відбиває проблемну ситуацію;

* визначення об'єкта, предмета, мети і завдань дослідження;

* розробка загальної наукової програми ;

* реалізація програми: збирання та обробка інформації;

* аналіз та інтерпретація одержаних результатів.

З'ясовано, що до основних результатів наукових шкіл належать звіти про наукову роботу, наукові статті, наукові доповіді, дисертації, депоновані рукописи, монографії, авторські свідоцтва, патенти, підручники, навчальні посібники.

У контексті завдань нашого дослідження було визначено, що наукова продуктивність школи може визначатися:

§ кількісним показником наукових праць,

§ індексом цитування, який визначає кількість посилань на наукові роботи;

§ участю у міжнародних проектах.

Дослідження показало, що технологія професійного навчання у системі наукових шкіл передбачає варіативність, гнучкість та базується на єдності таких загальнодидактичних принципів навчання:

* науковість;

* системність;

* доступність та дохідливість.

Принцип науковості спрямовує на заборону використовувати та поширювати у науковому обігу псевдонаукову інформацію.

Принцип системності передбачає не лише певну послідовність розгляду наукового матеріалу, а й формування системи професійних знань, умінь і навичок.

Принцип доступності та дохідливості потребує компенсувати складність наукового матеріалу професійно-педагогічною майстерністю.

Аналіз емпіричного матеріалу вказує на те, що найбільш поширені у наукових школах такі організаційно-педагогічні форми професійної підготовки та підвищення кваліфікації фахівців, як-от: науковий семінар, наукова доповідь та самостійне наукове дослідження.

Науковий семінар - це найбільш поширена у наукових школах організаційна форма набуття та поглиблення професійних знань. Під час семінару обговорюються попередньо визначені наукові питання.

Практика показує, що на науковому семінарі при обговорені проблем провідне місце займають діалоги, дискусії, диспути та полеміка. Таким чином іде активне опанування як професійною мовою та логікою побудови суджень і доведень, так і досвідом наукових виступів.

Як показують спостереження, на семінарах молоді вчені мають можливість вчитися у авторитетних вчених умінню обґрунтовувати й відстоювати свою наукову позицію та її пріоритет, додержуючись наукової честі та гідності. Результати дослідження дають підстави стверджувати, що на цих семінарах перевіряються не пам'ять, а інтелектуальна й моральна потужність фахівця.

Наукова доповідь. Її сутність полягає не лише в передачі освітньої інформації, а й у залученні слухачів до аналізу об'єктивних протиріч наукових знань і до способів їх вирішення.

Самостійне наукове дослідження має три стадії розвитку професійних знань, умінь та навичок.

Перший ступінь - самостійно репродуктивний.

На цій стадії науковець з різних джерел сприймає інформацію, осмислює та запам'ятовує її.

Другий ступінь - репродуктивно-творчий.

На цьому етапі науковець оцінює об'єкт наукового опрацювання, тобто визначає своє ставлення до нього.

Третій ступінь, котрий завершує наукове дослідження, - критично-творчий. Ця стадія передбачає творче застосування здобутих професійних знань, вмінь та навичок, тобто створення якісно нового наукового знання.

Думка лідера має особливе значення при розробці наукової програми. Його професійні рекомендації допомагають обмежити поле наукової діяльності та окреслити напрям дослідження.

Результати наших досліджень дають стверджувати, що в наукових школах ключове місце посідає самоосвіта, за допомогою якої вчений має змогу професійно орієнтуватися у швидкозмінному науковому просторі. Самоосвіта закладає засади для підвищення професійного та інтелектуального рівня науковця. Встановлено, що без прищеплення фахівцю прагнення до самоосвіти, у нього не можуть бути сформовані професійні уміння та навички, котрі створюють основу для успішної наукової діяльності.

Керівництво вказаною школою - процес творчий, всебічний і глибокий. Воно вимагає від лідера вміння постійно тримати в полі зору всі науково-організаційні питання, від яких залежить успіх дослідницької роботи.

Спостереження дали змогу визначити професійні якості керівника наукової школи, а саме: компетентність, повна відповідальність за стан розробки наукової програми, почуття нового, ініціативність, цілеспрямованість, комунікабельність, вимогливість, чесність і правдивість. Крім того, лідер повинен мати широкий науковий світогляд, здатність об'єднати навколо себе однодумців та володіти методикою наукової творчості.

У ході дослідження було виявлено професійні риси адміністративного етикету керівника наукової школи: тактовність у відносинах із членами наукової школи, чуйність, уважність та висока моральність.

Дослідження показало, що успіх у керівництві науковою школою залежить від психологічного клімату в колективі та від авторитету лідера. Під психологічним кліматом розуміємо стан емоційного життя наукової школи. На його формування, як показує практика, впливають:

* стиль керівництва ;

* особисті й службові взаємовідносини.

Стиль керівництва ми визначаємо як цілісну систему засобів, що їх використовує лідер у своїй науково-організаційній діяльності. Визначено, що в керівництві науковими школами стилеутворюючими факторами є науковість управління та колегіальність у вирішенні науково - організаційних питань. Колегіальність, як правило, зумовлює творчу активність вчених та можливість уникнути однобічних, помилкових рішень.

У контексті завдань нашого дослідження було встановлено, що авторитет вченого-лідера грунтується на громадському визнанні наукових та моральних достоїнств його особистості. Вивчення цього питання показало й те, що авторитет керівника наукової школи починається з доброзичливого ставлення до членів школи та з розумної й справедливої вимогливості як до себе, так і до підлеглих.

У розділі значну увагу приділено аналізу життя та наукової діяльності визначних українських вчених. Об'єктом дослідження стали засновники харківських наукових фізичних шкіл. У життєписах цих вчених розглядалися всі етапи їхньої професійної біографії, але насамперед відстежувався процес професійного становлення особистості лідера наукової школи.

Такий напрямок дослідження сприяв об'єктивному, конкретному і всебічному аналізу історії професійного життя лідера наукової школи та створив підґрунтя для пояснення феномену лідерства в окремо взятій галузі професіональної діяльності.

Аналіз зазначеної проблеми дав змогу прийти до висновку про доцільність використання у сучасній національній професійній освіті позитивного досвіду підготовки висококваліфікованих спеціалістів у наукових школах. З'ясовано, що означена педагогічна технологія професійного навчання надає можливість науковцю професійно зростати, сприяє його компетентній професійній орієнтації у швидкозмінному науковому середовищі та формує мотивацію до фахової самоосвіти.

У другому розділі - "Вітчизняні наукові школи як структурний елемент сучасної фізичної освіти” - досліджено питання пізнання довкілля в контексті історії національної освіти , визначено методичні рекомендації щодо введення до сучасного освітнього обігу матеріалів про вітчизняні наукові школи, висвітлено дослідно-експериментальну роботу з питань професійної підготовки майбутніх вчителів фізики з означеної проблеми.

Деформація в ціннісних орієнтаціях підростаючого покоління українців ставить освіту і науку в скрутне становище. Вітчизняні дослідження доводять, що нині у молодіжному середовищі спостерігається глибока егоїстичність та спад соціальної активності. Вважаємо, що сьогодні національна освіта та наука змушені переглянути свій виховний інструментарій.

За нашим глибоким переконанням, суттєвим напрямком переорієнтації змісту фізичної освіти є пропаганда імен фундаторів вітчизняних наукових шкіл. На наш погляд, якщо кожен педагог ретельно продумає систему введення до сучасного освітнього обігу матеріалів про вітчизняні наукові школи, то за роки навчання можна і слід звести величну історію становлення та розвитку наукових досліджень в Україні.

Наше дослідження засвідчило, що розповідь про засновників вітчизняних наукових фізичних шкіл справляє на нашу юнь значно більший виховний вплив, ніж морально-етичні бесіди. Факти із життя цих видатних вчених приваблюють своєю достовірністю.

Узагальнення спостережень переконливо доводить, що підростаюче покоління виявляє особливий інтерес до фактів із життя видатних учених. Адже наші вихованці у цьому віці шукають відповіді на запитання: яким треба бути, як треба жити, щоб життя пройшло недаремно?

Постаті фундаторів вітчизняних наукових шкіл повинні служити взірцем для наших вихованців. Ідеал, як відомо, живить буття і підтримує сумління. Зауважимо, що ще відомий український педагог Григорій Ващенко підкреслював, що коли висока ідея зливається з особистістю, то вона стає стрижнем її життя та найвищою вартістю. Ми вважаємо, що треба так описати постать видатного вченого, щоб у слухачів виникли певні почуття (скажімо інтересу, захоплення). Почуття ж, як показують наші спостереження, будять думку, а роздуми стимулюють діяльність . З цього приводу відомий німецький фізик Альберт Ейнштейн писав, що "моральні якості видатних людей мають, можливо, більше значення для даного покоління і всього ходу історії, ніж чисто інтелектуальні досягнення. Останні залежать від величі характеру значно більшою мірою, ніж прийнято вважати".

Треба зазначити, що навчальні програми з фізики не дають можливості викладачам та вчителям докладно розглянути біографію видатного вітчизняного вченого. Проте майже завжди можна вдатися до розповіді про окремі факти з його життя. Педагогу треба захопити молоде покоління українців якимось посильним для його розуміння прикладом із життєвого шляху вченого. Дібрати такий матеріал буває нелегко, бо він, по-перше, повинен бути пов'язаний з темою, що вивчається, по-друге, мати позитивний виховний вплив.

Висвітлення основних етапів життєвого шляху визначного українського вченого передбачає розгляд лише тих подій, що мали вирішальне значення у формуванні його світогляду, що стали найпліднішими у його професійних пошуках.

При ознайомленні з життєвим і науковим шляхом вченого слід пам'ятати, що не всі факти, навіть найважливіші аспекти його діяльності, можуть бути предметом уваги. Треба досить критично відбирати біографічний матеріал, щоб учень та студент не потонули у безлічі дріб'язкових подробиць, щоб усі відомості сприяли пізнанню сутності науковця.

Зібрані в ході нашого дослідження матеріали та їх аналіз переконливо доводять, що найдоцільнішими є такі три групи педагогічних методів вивчення життєписів засновників національних наукових шкіл, як: словесні; практичні; наочні.

У групі словесних методів найоперативнішими є розповідь, бесіда та лекція. До другої групи належать дослідницько-пошукова робота, тезування, конспектування та реферування, до групи наочних методів - демонстрування (перегляд фото-, відео- та кіноматеріалів) і прослуховування аудіоматеріалів.

Принагідно зазначимо, що ще славетний письменник М. Гоголь добрим словом згадував свого улюбленого вчителя І. Орлая, який умів так передати навчальний матеріал, що було одразу зрозуміло, навіщо він потрібен, а цінність матеріалу визначав здатністю сприяти формуванню громадянина своєї землі.

У нашому дослідженні ми підняли питання щодо сучасного стану навчально-виховної роботи з фізики в контексті пропаганди українських наукових фізичних шкіл. Результати опитування вчителів фізики Харківської області засвідчили те, що зазначена робота в навчальних закладах майже не проводиться. Вагомими причинами цього стану, на їх погляд, є:

- недостатня методична підготовка з означеної проблеми;

- відсутність науково-методичної літератури .

У розділі визначено, що навчально-виховна робота з фізики в контексті пропаганди вітчизняних наукових шкіл це:

- система знань про зародження та розвиток фізичних досліджень в Україні;

- принцип у викладанні основ фізики;

- напрям позааудиторної навчально-виховної роботи з фізики, спрямований на всебічне пізнання вітчизняної наукової спадщини .

З'ясовано, що методика навчально-виховної роботи з фізики в контексті пропаганди вітчизняних наукових шкіл визначає, яка інформація і в якому обсязі може бути введена до освітнього процесу з фізики, а також доцільність її використання.

Нами встановлено, що методична підготовка педагога до занять із використанням фізико-історичних матеріалів має здійснюватись за такими основними етапами, як:

1) добір до навчальної теми означеного матеріалу, котрий відповідав би освітньо-виховним завданням заняття;

2) аналіз його змісту ;

3) з'ясування доцільності використання цього матеріалу;

4) визначення форми заняття і місця матеріалу в структурі заняття;

5) вибір провідного методу викладання;

6) планування способів активізації пізнавальної діяльності учнів;

7) складання конспекту заняття з урахуванням викладених вище вимог.

При цьому заслуговує на увагу думка великого педагога К.Д. Ушинського про те, що у будь-якому передовому педагогічному досвіді "передається думка , виведена із досвіду, а не самий досвід".

У ході нашого дослідження було враховано, що вибирати означений матеріал треба з урахуванням доступності тексту та відповідності його навчальній програмі.

Ми дійшли висновку, що використання інформації з цього питання в сучасному навчально-виховному процесі з фізики зумовлюється такими факторами, як: педагогічна, соціальна і наукова якість самого матеріалу, вік вихованців, методична зрілість педагога. Вважаємо, що провідними методами використання матеріалів про вітчизняні наукові школи можуть бути історико-ілюстративний або історико-евристичний.

Історико-ілюстративний метод, на наш погляд, можна рекомендувати при вивченні досить складного навчального матеріалу. Він буде доброю науково-історичною ілюстрацією пояснення наукової теми, але не виконуватиме повністю освітньої функції.

Історико-еврестичний метод, як засвідчує наш досвід, краще застосовувати тоді, коли новий матеріал не викликає особливих труднощів при засвоєнні. У такому разі науково-історичний матеріал є носієм нової інформації.

Практика показує, що вказаний фізико-історичний матеріал про вітчизняні наукові школи, введений до навчально-виховного процесу, виконує також і дидактичні функції. В одному випадку він стимулює пізнавальний інтерес, у другому - сприяє створенню проблемної ситуації, у третьому - виступає як засіб ілюстрації, наочності наукових ідей, у четвертому - стає засобом здійснення міжпредметних зв'язків.

Значну увагу в дослідженні приділено аналізу позааудиторної навчально-виховної роботи з фізики в контексті пропаганди вітчизняних наукових шкіл .

Дослідження засвідчило, що вказана навчально-виховна робота є одним із засобів подолання поверховості й формалізму в знаннях наших вихованців та вироблення у них самостійного творчого підходу до розуміння й оцінки наукових досягнень українських вчених.

Під готовністю вчителя фізики до зазначеної діяльності ми маємо на увазі особистісно-професійну якість, що виявляється через структуру мотив зміст діяльність.

У ході дослідження визначено, що мотиваційний критерій готовності вчителя до навчально-виховної роботи з фізики в контексті пропаганди вітчизняних наукових фізичних шкіл відображає спрямованість вчителя фізики на означену педагогічну діяльність, усвідомлення ним значущості цієї діяльності задля підвищення ефективності навчання і виховання учнів. Змістовий критерій передбачає наявність фізико-історичних знань. Критерій діяльності - сформованість професійних умінь і навичок з означеної проблеми. Вихідний рівень готовності майбутніх педагогів до вказаної навчально-виховної діяльності з цього питання було визначено в процесі констатуючого етапу дослідження на фізичному факультеті Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна.

Показано, що високий рівень - це високий ступінь готовності майбутніх вчителів фізики до навчально-виховної роботи з фізики в контексті пропаганди вітчизняних наукових фізичних шкіл. У таких студентів сформоване усвідомлення значущості цієї сфери педагогічної діяльності на рівні переконань, що є внутрішньою необхідністю. Інтерес до названої проблеми у них постійний та стійкий. Фізико-історичні знання про вітчизняні наукові фізичні школи міцні і набувають системності. Ставлення до вказаної педагогічної діяльності активно-позитивне. Сформовані організаційні, проектувальні, гностичні та комунікативні вміння на рівні навичок.

Середній рівень означає середній ступінь сформованості готовності студентів до зазначеного виду педагогічної діяльності. Ставлення до вказаної навчально-виховної роботи-позитивне. Професійно-педагогічні вміння потребують вдосконалення. Фізико-історичні знання про вітчизняні наукові фізичні школи мають стати системними.

Низький рівень співвідноситься із низьким ступенем сформованості умінь та навичок. Студенти цієї групи усвідомлюють значущість означеної роботи, але їхні знання перебувають на рівні поверхневої обізнаності.

Кількісний та якісний аналіз результатів констатуючого експерименту виявив, що знання більшості студентів педагогічного відділення фізичного факультету Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна занадто обмежені з цього питання .

Формуючий експеримент проводився на базі педагогічного відділення фізичного факультету Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна.

Розроблена і впроваджена в навчально-виховний процес фізичного факультету авторська методика передбачала поетапне формування готовності студентів до зазначеної сфери педагогічної роботи, а саме:

1. Вивчення спецкурсу "Наукові школи і фізична освіта".

2. Педагогічну практику в школах міста Харкова та Харківської області.

При розробці структури даного спецкурсу використовувався пошуковий експеримент.

Результати анкетування студентів-фізиків педагогічного відділення Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна засвідчили, що студенти зацікавлені в отриманні таких знань:

історія становлення та розвитку харківських наукових фізичних шкіл;

життєписи засновників харківських наукових фізичних шкіл ;

форми і методи навчально-виховної роботи з фізики в контексті пропаганди вітчизняних наукових фізичних шкіл ;

методика ознайомлення учнів з життєписами засновників харківських наукових фізичних шкіл ;

складання фізико-історичних задач;

підготовка і тематика учнівських доповідей та рефератів з історії становлення та розвитку харківських наукових фізичних шкіл.

Розроблений таким чином спецкурс мав на меті ознайомити майбутніх учителів фізики з вказаною педагогічною діяльністю та дати відповідні методичні рекомендації.

У системі загальної педагогічної підготовки вчителя названий авторський спецкурс виконував такі функції, як:

освітня _ розширення уявлення студентів про можливості навчально-виховної роботи з фізики в контексті пропаганди вітчизняних наукових фізичних шкіл ;

розвивальна _ поглиблення педагогічних здібностей і творчого потенціалу студентів;

виховна _ забезпечення умов для самоосвіти, самопізнання, самовдосконалення.

В основі експерименту були покладені сучасні загально дидактичні принципи професійної освіти:

єдність теорії і практики;

інтеграція різних типів навчальних занять;

орієнтація на навчально-пізнавальну, навчально-дослідницьку і навчально-професійну діяльність студентів;

застосовування співробітництва у підсистемах "студент-студент", "студент-викладач", "студент-учень".

Під час проведення навчальних занять із даного спецкурсу використовувались методи творчих завдань, тестів, рольових ігор, творчих звітів, самооцінки, проектування реальної навчально-виховної діяльності (студент обирав роль учителя чи учня та "програвав" сценарій навчально-виховного заходу). Активні методи навчання дозволили вплинути на ставлення студента до вказаної педагогічної діяльності: від пасивного сприймання навчальної інформації йшла динаміка до активно-творчої участі в навчальному процесі. Слід зазначити, що на початку нашого дослідження студенти не були достатньою мірою ознайомлені з методикою навчально-виховної роботи з фізики в контексті пропаганди вітчизняних наукових фізичних шкіл (були й такі, які взагалі нічого не знали з цієї проблеми). Після закінчення експерименту студенти-фізики педагогічного відділення Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна не лише оволоділи теоретичними знаннями з даного питання, а й закріпили їх під час педагогічної практики в загальноосвітніх школах. Під час шкільної педагогічної практики майбутні вчителі фізики також вивчали й аналізували сучасний стан вказаної педагогічної роботи.

Зауважимо, що на початку експерименту студенти вважали зазначений спецкурс другорядною навчальною дисципліною, а по завершенні експерименту дійшли висновку, що він _ один із важливих і цікавих. Для підвищення якості підготовки студентів до вказаної педагогічної діяльності в межах формуючого експерименту було організовано науково-пошукову групу "Повернімо Харкову імена фундаторів вітчизняних наукових фізичних шкіл". Організація цієї студентської групи сприяла залученню студентів як до науково-дослідної роботи , так і до суспільної діяльності з проблем відродження імен видатних харківських фізиків. Уперше в Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна був створений відеоархів спогадів вчених Харкова, які зробили вагомий внесок у розвиток фізичних досліджень в Україні. За цим відеоматеріалом було створено фільм "Кирило Дмитрович Синельников", який демонструвався на засіданні Вченої ради університету, присвяченому 100-річчю з дня народження цього українського вченого. Результати наукових досліджень студентів оголошувались на науково-практичних конференціях та використовувались під час написання курсових і дипломних робіт. А педагогічна практика студентів у школах м. Харкова та Харківської області сприяла, як свідчать результати формуючого експерименту, усвідомленню студентами соціально-педагогічної значущості означеної навчально-виховної роботи.



ВИСНОВКИ

І. Наукова школа виконує дві взаємопов'язані науково-педагогічні функції:

* професійна підготовка та підвищення кваліфікації членів наукової школи;

* колективна розробка загальної наукової програми.

Підготовка молодих учених у наукових школах здійснюється за такими основними напрямами:

* індивідуальний підхід до кожного молодого члена дослідницького колективу;

* прищеплення навичок самостійної творчої діяльності;

* допомога в оволодінні методикою наукового дослідження;

* формування наукового світогляду;

* розвиток творчого мислення, індивідуальних здібностей та ініціативи.

Найбільш поширені у наукових школах такі організаційно-педагогічні форми професійної підготовки та підвищення кваліфікації фахівців, як науковий семінар, наукова доповідь та самостійне наукове дослідження.

У наукових школах ключове місце посідає самоосвіта, за допомогою якої вчений може професійно орієнтуватися у швидкозмінному науковому просторі. Самоосвіта закладає засади для підвищення професійного та інтелектуального рівня науковця.

У зазначених колективах науковці набувають не тільки професійні знання та уміння, а й навички високопродуктивної інтелектуальної праці.

Означена педагогічна технологія професійного навчання надає можливість науковцю професійно зростати, сприяє його компетентній професійній орієнтації у швидкозмінному науковому середовищі та формує професійну мотивацію до фахової самоосвіти.

ІІ. Життя та наукова діяльність засновників всесвітньо відомих вітчизняних наукових шкіл є сильним засобом впливу на формування світогляду, професійної орієнтації й наукових уподобань молодого покоління українців. Знайомство з життям, науковою та громадянською діяльністю вчених України дає багато прикладів самопожертви та відданості науці.

ІІІ. Складові навчально-виховної роботи з фізики в контексті вітчизняних наукових шкіл:

§ система знань про зародження та розвиток фізичних досліджень в Україні;

§ принцип у викладанні основ фізики;

§ напрям позааудиторної роботи з фізики, спрямований на всебічне пізнання вітчизняної наукової спадщини.

Головна мета введення до освітнього обігу вказаних матеріалів - розкрити світове значення наукової спадщини українських вчених, сприяти інтелектуальному і національно свідомому розвитку підростаючої особистості, забезпечити формування світоглядних позицій в процесі оволодіння соціально-культурними цінностями суспільства.

Визначено, що коли зміст фізико-історичного матеріалу про вітчизняні наукові школи виходить за межі навчальної програми, глибоко й широко розкриває науковий факт, то доцільніше використовувати цей матеріал на заняттях предметного гуртка чи факультативу. Якщо ж дібрана фізико-історична інформація відповідає програмовому матеріалу, краще допомагає розкрити внутрішню суть окремих наукових фактів, то, за нашими спостереженнями, найдоцільнішою формою занять є урок.

Використання інформації з цього питання в сучасному навчально-виховному процесі з фізики зумовлюється такими факторами: педагогічна, соціальна і наукова якість самого матеріалу, вік вихованців, методична зрілість педагога. Провідними методами використання матеріалів про вітчизняні наукові школи можуть бути історико-ілюстративний або історико-евристичний.

Пропаганда вітчизняних наукових фізичних шкіл в умовах розбудови національної загальноосвітньої школи - рушій інтенсифікації сучасного навчально-виховного процесу з фізики, бо розв'язує всі найголовніші проблеми його ефективності: активізує розумову діяльність наших вихованців, забезпечує більш свідоме ставлення до навчання, відкриває багато нових сторінок національної науки, виховує позитивні риси особистості учня, сприяє його соціалізації.

Узагальнюючи вищесказане, маємо констатувати, що сучасна освіта, побудована на відродженні імен засновників вітчизняних наукових шкіл, є прогресивно-результативною, оскільки зумовлюється загальною освітньою парадигмою потреби виховання всебічно розвинених громадян України XXI століття.

Проведене дослідження є першим кроком у вивченні наукових шкіл як структурного компоненту національної професійної освіти і звичайно не вичерпує всіх його аспектів. Наприклад, подальшого вивчення і наукового обґрунтування потребує порівняльний аналіз систем підготовки фахівців у наукових школах інших країн. .



ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО У ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Таньшина А.В. Засновники харківських наукових шкіл з фізики: Навчальний посібник. - X.: Вид-во Хар. нац. ун-ту, 2002. - 512 с.

2. Таньшина АВ. Професійно-педагогічні засади профорієнтаційної роботи на матеріалах про вітчизняні наукові школи // Рідна школа. - №6. - 2003. - С. 14-16.

3. Таньшина А.В. Елементи історизму на уроці // Фізика та астрономія в школі. - №3. - 2000. - С. 24-25.

4. Таньшина А.В. Принцип історизму і виховання // Рідна школа. - 1999. - № 10. - С. 52.

5. Таньшина А.В. Принцип історизму // Наукові записки кафедри педагогіки: Зб. наук. пр. - X.: Основа, 1999. - Вип. 4. - С. 135-138.

6. Таньшина А.В. Соціально-педагогічні аспекти шкільного фізико-історичного краєзнавства // Наукові записки кафедри педагогіки: 3б. наук. пр. - X.: Хар. нац. ун-т, 2001. -Вип. 7. - С. 234-239.

7. Таньшина А.В. Організаційно-педагогічні передумови розвитку шкільного краєзнавства в Україні // Наукові записки кафедри педагогіки: 3б. наук. пр. - X.: Основа, 2002. - Вип. 8. - С. 247-252.

8. Таньшина А.В. Відродження імен забутих національних фундаторів науки в умовах сучасної української школи // Проблеми інтеграції науково-освітнього потенціалу в державотворчому процесі: Матеріали II міжнар. симпозіуму - Тернопіль, ТДУ, 2001. -Вип. 1.-С. 329-333.

9. Таньшина А.В. Сучасна університетська освіта в контексті відродження імен фундаторів національної науки // Університетська освіта України XXI століття: проблеми, перспективи, тенденції розвитку: Матеріали міжнар. наук. - практ. конф. - X., 2000. - С. 264-265.

10. Таньшина А.В. Соціально-педагогічне значення університетського спецкурсу "Педагогічні основи шкільного історико-фізичного краєзнавства" // Харківська вища школа: методичні пошуки на рубежі століть: Матеріали регіон. наук. - метод. конф. - X., 2001 - С. 347-348.

11. Таньшина А.В. Сучасний навчально-виховний процес з фізики в контексті історичного краєзнавства // Сучасні аспекти виховного процесу у вищих навчальних закладах України: Матеріали всеукр. наук. - практ. конф . - Львів, 2001. - С.88.

Размещено на Allbest.ru

...