Взаємозв'язок у розвитку усного і писемного мовлення молодших школярів
Розробка системи взаємозв'язаного навчання усного і писемного мовлення молодших школярів у процесі всіх видів мовленнєвої діяльності: аудіювання, говоріння, читання й письма. Процес взаємозв'язаного навчання молодших школярів усного і писемного мовлення.
| Рубрика | Педагогика |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 27.07.2014 |
| Размер файла | 178,7 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Так, молодші школярі ознайомлювалися зі спільними та відмінними ознаками усної і писемної форм мовлення за напрямами: 1) засоби матеріального вираження кожної з форм; 2) види усного (здебільшого діалогічного) і писемного (здебільшого монологічного) мовлення; 3) адресованість, мета, завдання, сфера функціонування кожної форми; 4) умови продукування й сприймання;
5) стилістична диференціація (без використання термінів); 6) інтонаційне оформлення і засоби його вираження на письмі; 7) специфіка функціонування мовних засобів. Такий підхід створює підґрунтя для успішного розв'язання проблеми формування усного і писемного мовлення як двох особливих видів діяльності.
Засвоєння відмінностей усного і писемного мовлення вимагало керуватися таким критерієм у доборі змісту навчання усного і писемного мовлення, як комунікативна доцільність. Тому в експериментальній системі передбачалося ознайомлення молодших школярів з тими елементарними відомостями, які сприяли б формуванню вмінь будувати висловлювання, використовувані в різних життєвих ситуаціях.
Критерій комунікативної доцільності мовлення передбачав поглиблення функціонально-стилістичного підходу до процесу засвоєння школярами відомостей про лексичні одиниці, частини мови, словосполучення і речення. Тому лінгвістичну змістову лінію було переглянуто під функціонально-стилістичним кутом зору і конкретизовано елементарними стилістичними знаннями й уміннями: роль виучуваних мовних одиниць у текстах різних стилів, уміння використовувати мовні засоби відповідно до завдань і умов спілкування.
Відповідно до виучуваних одиниць мови і мовлення уся робота з розвитку усного і писемного мовлення здійснювалася в таких напрямах:
засвоєння звукової сторони мовлення (формування дикції, засвоєння орфоепічних норм, оволодіння інтонаційною системою рідної мови, її евфонічними засобами);
опанування лексико-стилістичних засобів української мови, усунення лексичних помилок із мовлення школярів;
оволодіння словотворчими ресурсами, пропедевтичне ознайомлення зі словотворчими засобами стилістики;
засвоєння морфологічних засобів мови (оволодіння вміннями і навичками цілеспрямовано використовувати частини мови та їх граматичні форми в текстах художнього, наукового і ділового стилів);
практичне засвоєння синтаксичних засобів мовлення (уміння користуватися такими одиницями, як словосполучення і речення, розвиток уявлень про стилістичні функції словосполучень, речень);
формування вмінь будувати тексти усної і писемної форм, різні за типами і стилями мовлення;
засвоєння інтонаційних засобів, уміння користуватися ними в різних ситуаціях спілкування.
Отже, опанування молодшими школярами норм літературної мови, співвідносних з виучуваними рівнями мовної системи, розглядалося в тісному взаємозв'язку із засвоєнням стилістичних засобів. Як уже зазначалося, складовою змісту навчання молодших школярів вважали формування таких якостей культури усного й писемного мовлення, як правильність, змістовність, логічність, зв'язність, точність, виразність і синонімічне багатство.
Психолінгвістичний та лінгвістичний аналіз усного і писемного мовлення як двох специфічних форм мовленнєвої діяльності викликав необхідність дотримуватися такого критерію у визначенні змісту, як взаємозв'язок у навчанні усного й писемного мовлення. Цей критерій конкретизувався виділенням сукупності вмінь, необхідних для побудови усних і письмових зв'язних висловлювань.
Зокрема, було визначено три групи мовленнєвих умінь, підпорядкованих меті навчити молодших школярів будувати усні і письмові тексти відповідно до нормативних вимог щодо продукування кожної з форм як специфічного виду мовленнєвої діяльності.
1. Загальні вміння, необхідні для побудови усних і писемних зв'язних висловлювань: визначати тему і мету висловлювання; добирати фактичний матеріал; розташовувати факти в логічній послідовності; дотримуватися структурно-композиційної будови; правильно використовувати засоби зв'язку речень у тексті; вживати мовностилістичні засоби відповідно до ситуації спілкування; дотримуватися літературних мовних норм, культури мовлення.
2. Уміння, необхідні для побудови усних зв'язних висловлювань: орієнтуватися в ситуації усного спілкування (де говоримо, з якою метою, кому адресуємо висловлювання); стисло, зрозуміло, у відповідному темпі викладати думку; дотримуватися норм орфоепії і слововживання; користуватися засобами евфонії; використовувати інтонаційні засоби відповідно до завдань і умов спілкування; правильно інтонувати однорідні члени речення, речення, абзаци, тексти; додержуватися культури спілкування під час розмови; комунікативно доцільно користуватися мімікою, жестами; виявляти недоліки в усних висловлюваннях.
3. Уміння, необхідні для побудови письмових зв'язних висловлювань: орієнтуватися в ситуації писемного спілкування (де, в яких умовах може бути використане таке висловлювання, з якою метою, кому адресоване); вживати мовностилістичні засоби, адекватні типу і меті висловлювання, формі мовлення; використовувати розділові знаки в межах речення, між реченнями; членувати текст на абзаци; докладно викладати думку, добирати заголовок до тексту; редагувати написане (поліпшувати, усувати помилки й недоліки).
Добір дидактичного матеріалу, методів і прийомів його засвоєння, організацію навчального процесу зумовлювали відібрані принципи навчання. В основу експериментального навчання усного і писемного мовлення молодших школярів було покладено використання таких загальнодидактичних і лінгводидактичних принципів: науковості; систематичності і послідовності; індивідуалізації та диференціації у навчанні; наочний; функціонально-стилістичний; комунікативної спрямованості; мотивації мовленнєвої діяльності; органічного поєднання системи стилістичної роботи з вивченням лексичного, морфологічного і синтаксичного матеріалу; взаємозв'язку в розвитку мовлення і мислення; комплексного підходу до формування мовленнєвих умінь і навичок; взаємозв'язаного навчання і системного підходу до усного і писемного мовлення; виразності мовлення. Важливого значення надавали виділеному нами принципу мотивації мовленнєвої діяльності. Формування позитивних мотивів у мовленнєвій діяльності здійснювалося шляхом стимулювання інтересу до засвоєння знань з мови і мовлення: добирався дидактичний матеріал, який збагачував молодших школярів новими відомостями про навколишній світ, викликав нові враження, природну допитливість, створювалися мовленнєві ситуації, які були цікавими і спонукали школярів творчо підходити до побудови власних висловлювань.
Ці принципи навчання визначили зміст, методи і прийоми формування комунікативних якостей мовлення молодших школярів, сприяли ефективній організації всього процесу навчання.
У визначенні методів і прийомів навчання спиралися на праці А.М.Алексюка, О.М.Біляєва, В.Я.Мельничайка, В.О.Онищука, В.Ф.Паламарчук, М.І.Пентилюк, К.М.Плиско, О.Я.Савченко, М.Б.Успенського, О.Н.Хорошковської та ін.
Оскільки зміст навчання усного і писемного мовлення молодших школярів становить сукупність знань з мови і мовлення та мовленнєвих умінь і навичок, ми вважали за доцільне взяти за основу запропонований М.Б.Успенським поділ методів на пізнавальні й тренувальні. У процесі експериментально-дослідного навчання пізнавальні методи (пояснювально-ілюстративний, частковопроблемний) використовувалися з метою набуття учнями знань про ознаки усної і писемної форм мовлення, текстів художнього, наукового і ділового стилів, роль окремих мовностилістичних засобів, інтонаційні засоби української мови, етичні норми спілкування, мовні засоби оформлення етикету.
До пояснювально-ілюстративного методу вдавалися, коли в учнів були відсутні будь-які знання з виучуваної теми, або матеріал досить складний, чи потребував простого запам'ятовування. Так подавалися відомості про ознаки усного і писемного мовлення, ситуацію спілкування, інтонаційні засоби української мови і їх умовне позначення. Цьому методу відповідали такі прийоми, як пояснення вчителя, робота з підручником, використання унаочнення. Методом пояснення користувалися також з метою формування поняття про ситуацію спілкування.
Частковопроблемний, або метод евристичної бесіди застосовувався у процесі засвоєнні відомостей про особливості використання інтонаційних засобів залежно від ситуації спілкування, в удосконаленні змісту і форми складених учнями висловлювань, засвоєнні елементарних знань про стилістичну роль виучуваних частин мови і їх окремих категорій у текстах художнього, наукового і ділового стилів.
У процесі експериментально-дослідного навчання проблемний метод застосовувався під час аналізу мовленнєвих помилок, ознайомлення з інтонаційними засобами, їх роллю в текстах різних стилів, стилістичною функцією частин мови (іменник, прикметник, займенник, дієслово, прислівник).
Тренувальні, або практичні, методи використовувалися на етапі формування в школярів умінь і навичок застосовувати набуті знання у самостійній мовленнєвій діяльності. До них належать імітаційний, репродуктивний, оперативний та комунікативний методи. Кожен із цих методів знайшов вираження в тренувальних вправах, дидактичною метою яких було закріплення набутих знань та формування мовленнєвих умінь.
Метод імітації застосовували з метою формування орфоепічних, інтонаційних, граматико-стилістичних умінь і навичок. Прийомами цього методу стали вправи на заучування напам'ять віршів, скоромовок, повторення зразка мовлення вчителя, переказ, близький до тексту.
Дидактична мета репродуктивного методу - закріпити набуті знання, збагатити усне і писемне мовлення школярів виразними у стилістичному відношенні одиницями мови. Прийомами цього методу стали вправи на відтворення словосполучень, речень, текстів у вільних диктантах, переказах, близьких до тексту, під час читання, заучування напам'ять, а також виконання вправ за зразком. Усі ці прийоми були спрямовані на збагачення мовлення школярів синонімами, антонімами, багатозначними словами, лексемами з переносним значенням, типовими граматичними моделями, найпоширенішими інтонаційними структурами.
Оперативний метод застосовували з метою засвоєння теоретичних відомостей з мови і мовлення, а також формування мовленнєвих умінь і навичок. Він виявлявся у вправах аналітичного, конструктивного та аналітико-конструктивного характеру. Аналітичні вправи передбачали спостереження за реченнями, текстами різних стилів усної і писемної форм, виявлення істотних ознак цих стилів. Серед таких вправ на спостереження особливе місце в експериментальній системі відводилося вправам з елементами граматико-стилістичного аналізу. Поділяючи погляди таких методистів, як М.І.Пентилюк, С.М.Іконников, В.І.Капінос, щодо ефективності застосування стилістичного аналізу, ми вважали, що граматико-стилістичні вправи сприятимуть закріпленню елементарних знань молодших школярів про функціональні стилі, форми мовлення, функціонування в них різних мовних засобів; готуватимуть учнів до цілеспрямованого користування мовленням, більш повно сприймати і розуміти чуже мовлення; оцінювати його адекватність меті висловлювання, а також контролювати результати власної мовленнєвої діяльності.
Як свідчать результати спостережень у процесі експериментально-дослідного навчання, граматико-стилістичний аналіз допомагає учням з'ясувати задум тексту, тему, зміст, структуру, мовне оформлення, мотиви використання автором мовних одиниць. Він розвиває в них звичку уважно створювати власний текст, свідомо використовуючи в ньому ті чи інші одиниці для вираження думки. Найчастіше цей прийом застосовували під час засвоєння молодшими школярами відомостей про частини мови, їх лексико-граматичні ознаки. Спостерігаючи за темою, метою тексту, функціонуванням виучуваних частин мови в художніх та наукових зв'язних висловлюваннях, виявляючи закономірності використання мовних одиниць залежно від завдань мовлення, учні усвідомлюють стилістичну роль цих одиниць у текстах.
Особливу роль відіграє порівняння, зокрема в підготовчій роботі до написання творів та під час їх аналізу, коли учні мають можливість зіставити кращі і гірші варіанти, виявити недоліки, спробувати їх усунути.
До конструктивних вправ віднесли всі ті, які підпорядковані формуванню частковомовленнєвих умінь і навичок. Вправи на конструювання словосполучень, речень (за зразком або без нього) з певним стилістичним завданням використовували на етапі вдосконалення мовленнєвих умінь і навичок. Продукуючи за зразком словосполучення, речення, невеликі тексти, молодші школярі збагачували своє мовлення новими конструкціями. Особливе місце в експериментальному навчанні займали вправи на переконструювання словосполучень, речень, текстів одного стилю в інший.
До аналітико-конструктивних було віднесено вправи, які, поряд із елементами граматико-стилістичного аналізу, передбачали завдання побудувати словосполучення, речення, а також потребували застосування знань про текст і його стилістичні ознаки; розрізняти стилістичні відтінки і мотивувати вибір тих чи інших слів, вибирати з ряду пропонованих або вже відомих ті мовні одиниці, які відповідають завданням мовлення, редагувати власні та чужі усні і письмові висловлювання, будувати словосполучення й речення, враховуючи завдання мовлення. Відповідно в експериментально-дослідному навчанні використовувалися також вправи на стилістичний експеримент, редагування.
Продуктивно-творчий, або комунікативний, метод був спрямований на формування вмінь молодших школярів будувати власні зв'язні висловлювання усної і писемної форм мовлення. Реалізували цей метод у вправах на побудову творів-мініатюр на уроках засвоєння знань з мови, а також написання (складання усних творів) на уроках розвитку зв'язного мовлення. Вправи на продукування молодшими школярами власних зв'язних висловлювань усної і писемної форми використовували на уроках розвитку зв'язного мовлення, щоб закріпити набуті знання про мову і мовлення у власній мовленнєвій діяльності та вдосконалити уміння, необхідні для реалізації конкретної мовленнєвої дії в конкретній мовленнєвій ситуації. Ці вправи сприяють формуванню комунікативних умінь і навичок орієнтуватися в завданнях, змісті мовлення, розміщувати факти в певній логічній послідовності, дотримуватися структурно-композиційних вимог, добирати адекватні мовні засоби.
Розглянуті нами психолінгвістичні, лінгвістичні та методичні аспекти проблеми розвитку усного і писемного мовлення послужили теоретичною базою для розробки методики. Їй присвячено четвертий розділ дисертації - “Експериментально-дослідне навчання усного і писемного мовлення молодших школярів”. Конструюючи систему експериментально-дослідного навчання усного і писемного мовлення молодших школярів у процесі вивчення всіх розділів програми, керувалися висунутою гіпотезою, що формування комунікативних умінь і навичок можна організувати значно ефективніше, якщо учні засвоюватимуть літературні норми, порівнюючи усну і писемну форми мовлення, спостерігаючи за стилетвірними факторами текстів обох форм мовлення, виявляючи в них стилістично забарвлені мовні одиниці, мотивуючи їх використання у власних висловлюваннях.
Сутність експериментального навчання усного і писемного мовлення полягала в засвоєнні молодшими школярами сукупності елементарних знань про ознаки усних і письмових стилістично диференційованих текстів та формуванні на цій основі комунікативних умінь і навичок, необхідних учням для побудови власних зв'язних висловлювань обох форм мовлення.
Зміст експериментального навчання становила система знань з мови, усного і писемного мовлення, засвоювана молодшими школярами у вивченні всіх розділів програми в такій послідовності: загальне поняття про усне і писемне мовлення > ознаки усних і письмових стилістично диференційованих текстів > функціонування виучуваних мовних одиниць в усних і письмових текстах художнього, наукового та ділового стилів.
На основі цих знань формувалися вміння і навички, що забезпечували оволодіння обома формами як специфічними видами мовленнєвої діяльності. Так, під час опрацювання розділу “Мова і мовлення” поступово засвоювалися не тільки відомості, передбачені програмами (засоби оформлення думки усно і на письмі, залежність сили голосу, темпу мовлення від умов спілкування), а й мотиви усного і писемного мовлення, завдання спілкування; формувалося поняття про інтонацію (сила голосу, темп, тембр, паузи, логічний наголос, мелодика); розвивалося уявлення про умови продукування усного і писемного мовлення, залежність використання компонентів інтонації, міміки, жестів від мотивів і ситуації спілкування в усному мовленні, а також графічних знаків у писемному. На основі набутих знань формувалися вміння аудіювати тексти, визначати мотиви усного і писемного спілкування, орієнтуватися в ситуації, уявляти адресата писемного мовлення, використовувати компоненти інтонації, значення пунктуаційних знаків відповідно до завдань і умов спілкування.
Системність у навчанні усного і писемного мовлення полягала в закріпленні й поглибленні набутих знань, удосконаленні мовленнєвих умінь у процесі роботи над розділом “Текст”. Метою експериментального навчання на цьому етапі було не тільки засвоєння відомостей про текст, визначених програмами в кожному класі, а й опанування знань про функції й ознаки усних і письмових текстів-розповідей, описів і міркувань; про екстралінгвістичні й інтралінгвістичні ознаки художнього, наукового і ділового стилів усної і писемної форм мовлення, ознаки розмовно-побутових текстів діалогічного характеру і їх функціонування в усному мовленні.
На основі набутих знань про стилі текстів, форми мовлення, мотиви, умови і завдання спілкування, про адресата мовлення, засоби оформлення думки усно й на письмі в молодших школярів формувалися вміння переконструйовувати текст одного стилю в інший, використовуючи при цьому адекватні мовні засоби, конструювати тексти певного типу мовлення й стилю, редагувати чуже чи власне висловлювання.
Взаємозв'язок у навчанні усного і писемного стилістично диференційованого мовлення у роботі над розділом “Речення” знайшов відображення в поглибленні уявлень молодших школярів про стилістичну роль інтонації, однорідних членів речення, закономірності їх використання в текстах художнього і наукового стилів, а також функціонування різних типів речень у художньому, науковому, діловому та розмовно-побутовому стилях.
На основі засвоєння знань про речення у функціонально-стилістичному аспекті формувалися вміння визначати характер інтонації залежно від типу речення за метою висловлювання, встановлювати взаємозв'язок між засобами передачі інтонації в усному та способах її відображення в писемному мовленні, доцільно використовувати однорідні члени, а також різні за метою висловлювання типи речень у текстах виучуваних стилів, правильно інтонувати в усному та оформляти в писемному мовленні розповідні, питальні і спонукальні речення, а також однорідні члени.
Структуруючи зміст навчального матеріалу в розділі “Слово”, з огляду на завдання дослідження значне місце відвели засвоєнню відомостей про функції стилістично забарвлених морфем, лексем, а також частин мови. Молодші школярі дізнавалися про роль суфіксів з емоційно-експресивним забарвленням у художніх висловлюваннях; роль синонімів, антонімів, омонімів, багатозначних слів, слів з переносним значенням; стилістичну роль іменників, прикметників, дієслів, займенників, числівників та прислівників у текстах художнього, наукового, ділового й розмовно-побутового стилів. З категоріальних ознак бралися до уваги стилістичні можливості категорії роду й числа, неозначеної форми дієслова, категорії часу дієслів. Засвоєння стилістичних функцій мовних засобів відбувалося з опорою на стилістично диференційовані тексти.
На основі набутих знань у молодших школярів формувалися вміння знаходити мовностилістичні засоби в текстах різних стилів і форм мовлення, умотивовувати їх використання, вибирати потрібні з ряду пропонованих з метою висловити думку адекватно ситуації спілкування, доцільно використовувати мовні засоби у власних висловлюваннях, редагувати власні та чужі тексти.
Практичне засвоєння учнями евфонічних засобів, опанування орфоепічних норм розпочиналося в період навчання грамоти. Під час вивчення розділу “Звуки і букви”, а також засвоєння відомостей з інших розділів експериментальною методикою було передбачено формування таких частковомовленнєвих умінь, як додержання орфоепічних норм, хороша дикція, практичне використання засобів милозвучності української мови. Функціонально-стилістичний аспект у навчанні реалізували шляхом розвитку уявлень школярів про стилістичні функції фонем. Засвоєння акцентуаційних та орфоепічних норм, засобів милозвучності здійснювали за традиційною методикою. Розвиток стилістичних уявлень відбувався шляхом спостереження за звуковими повторами, звуконаслідуванням у віршах, уривках прозових текстів.
На етапі засвоєння відомостей про усне і писемне мовлення, його стилістичні різновиди, як свідчать результати експериментального навчання, ефективними виявилися пояснювально-ілюстративний і частково-проблемний методи навчання. В їх основі були прийоми спостереження за ознаками текстів, порівняння та зіставлення мовних і мовленнєвих явищ.
Імітаційний метод застосовували обмежено, в основному в 1-му і 2-му класах, з метою практичного засвоєння молодшими школярами типових інтонаційних структур, орфоепічних норм, засобів милозвучності, а також розвитку уявлень про стилістичну роль фонетичних засобів.
Застосуванню репродуктивного методу навчання усного і писемного мовлення віддавали перевагу на етапі осмислення молодшими школярами знань про ситуацію спілкування, усвідомлення залежності використовуваних мовних засобів від умов та завдань спілкування, а також з метою формування вмінь мотивувати добір мовних засобів у власних усних і письмових висловлюваннях.
Оперативний метод навчання усного і писемного мовлення реалізовувався у вправах на конструювання мовних одиниць з певним стилістичним завданням і переконструювання текстів одного стилю в інший. Аналітико-конструктивні вправи містили завдання на стилістичний експеримент, редагування текстів різних стилів. До цього типу вправ віднесли й ті, що поєднували граматико-стилістичний аналіз та елементи конструювання мовних одиниць.
Ефективність комунікативного методу безперечна на етапі застосування набутих знань про виучувані мовні одиниці, а також ознаки усного і писемного мовлення, його стилістичних різновидів.
У процесі експериментальної перевірки розробленої системи тренувальних вправ підтвердилася вихідна гіпотеза: ефективність процесу формування мовленнєвих умінь і навичок молодших школярів підвищувалася за умови застосування в початкових класах функціонально-стилістичного і комунікативно-діяльнісного підходів у навчанні мови; формування мовленнєвих умінь і навичок молодших школярів здійснювалося в процесі сприймання, розуміння і продукування текстів усної й писемної форм, що сприяло оволодінню обома формами як специфічними видами мовленнєвої діяльності; процес формування комунікативної компетентності молодших школярів ґрунтувався на елементарних знаннях про ознаки усної і писемної форм мовлення та стильові різновиди. Наводимо нижче результати порівняльного аналізу сформованості вмінь і навичок учнів будувати тексти різних стилів.
Діаграма 1 Результати порівняльного аналізу усних і письмових висловлювань художнього стилю в % письмові усні письмові усні письмові усні
Діаграма 2 Результати порівняльного аналізу усних і письмових висловлювань наукового стилю в %
Размещено на http://www.allbest.ru/
Діаграма 3 Результати порівняльного аналізу усних і письмових висловлювань ділового стилю в %
Як свідчать результати аналізу усних і письмових стилістично диференційованих описів, складених школярами в контрольних та експериментальних класах, у першому випадку, де навчання будувати тексти здійснювалось за загальноприйнятою методикою, рівень загальних текстотворчих умінь порівняно нижчий.
Так, учні експериментальних класів, будуючи художні та наукові описи, в усних висловлюваннях допустили незначну кількість фактичних помилок, а в писемному їх узагалі майже не було, бо постійна робота з пам'ятками привчила дітей уважно ставитися до добору фактичного матеріалу, відкидати зайве. Значно вищою була і логічність викладу (експериментальні: усне мовлення - 82%, писемне - 86%; контрольні: усне - 65%, писемне - 72%), що підтверджує думку про необхідність систематично виконувати завдання на інтонаційне виділення важливих для вираження думки слів, а також на лінгвостилістичний аналіз в аспекті логічного взаємозв'язку між компонентами різних за своїми функціонально-стильовими ознаками текстів. Крім того, розвиткові логічного мислення сприяє передусім навчання школярів будувати наукові тексти, зокрема тексти-міркування, бо саме вони своїми специфічними ознаками створюють усі умови для розвитку вмінь логічно викладати власні думки.
Вправи на спостереження за інтонаційним оформленням художніх, наукових, ділових та розмовно-побутових текстів, мотивування використовуваних одиниць мови в цих стилістичних різновидах істотно вплинули на підвищення рівня вмінь учнів будувати тексти, що відповідають меті і завданням мовлення (експериментальні класи - 94%; контрольні - 72%). Так, в учнів експериментальних класів значно вищим був рівень умінь підвищувати голос на початку речення і знижувати в кінці; робити паузи між реченнями, частинами тексту; відповідно інтонувати зачин і висновок; надавати загального тону художнім, науковим і діловим текстам; робити логічний наголос; використовувати іменники, прикметники, дієслова з метою повідомити, поділитися захопленням. Писемне мовлення відрізнялося більшою стилістичною виразністю, умотивованим використанням мовних засобів, дотриманням пунктуаційних норм. Значно об'ємнішими були письмові висловлювання й за кількістю слів у текстах.
Отже, як свідчать результати експериментального навчання, вся робота з розвитку зв'язного мовлення в процесі засвоєння знань з мови може бути значно ефективнішою, якщо спрямовуватиметься на засвоєння особливостей функціонування мовних засобів у текстах різних стилів та на вироблення в учнів уміння мотивовано використовувати виучувані мовні одиниці в усному і писемному мовленні.
Загальні висновки
1. Оскільки формування національно свідомої мовної особистості спрямовується на розвиток умінь вільно володіти нормами усної і писемної форм української літературної мови, цілеспрямовано і вправно використовувати мовні засоби у різноманітних комунікативних ситуаціях, проблема формування культури усного і писемного мовлення не може бути розв'язана без належної організації процесу взаємозв'язаного навчання усного і писемного мовлення молодших школярів.
2. Комунікативно-мовленнєва діяльність молодших школярів, спрямована на оволодіння усною і писемною формами, відбувається в процесі аудіювання, говоріння, читання і письма. Усвідомлення мотивів цих видів мовленнєвої діяльності, врахування ситуації спілкування в кожному конкретному випадку, додержання структури мовленнєвого акту в процесі породження власних текстів, підпорядкування мовних засобів мотивам, меті, завданням спілкування, відпрацювання механізмів сприймання, розуміння і продукування усних і письмових зв'язних висловлювань - необхідні умови формування мовної і мовленнєвої компетентності молодших школярів.
3. Поєднання системно-описового, комунікативно-діяльнісного і функціонально-стилістичного підходів у навчанні молодших школярів усного і писемного мовлення дозволяє організувати текстотворчу діяльність молодших школярів на якісно новому рівні. Опанування норм української літературної мови, практичне засвоєння стилістичних функцій мовних засобів у процесі сприймання, розуміння і продукування текстів художнього, наукового, ділового, розмовно-побутового стилів дає можливість засвоювати мову як діяльність, спрямовану на вироблення вмінь орієнтуватися в умовах, завданнях, ситуації спілкування, правильно обирати стиль майбутнього висловлювання, мотивовано використовувати мовні засоби.
4. Лінгводидактична система взаємозв'язаного навчання усного і писемного мовлення молодших школярів становить цілісний упорядкований процес, який характеризують зміст, принципи, засоби, методи і прийоми навчання. Зміст навчання усного і писемного мовлення становить коло відомостей з мови (фонетика, інтонологія, орфоепія, лексикологія, морфологія, синтаксис) і мовлення (форми мовлення, теорія тексту, функціональна стилістика, культура мовлення). Ефективному засвоєнню знань, умінь і навичок з мови і мовлення сприяє використання таких загальнодидактичних і лінгводидактичних принципів: науковості; систематичності і послідовності; індивідуалізації і диференціації у навчанні; використання унаочнення (у т.ч. звукового); функціонально-стилістичний; комунікативної спрямованості; органічного поєднання системи стилістичної роботи з вивченням лексики, морфології й синтаксису; взаємозв'язку в розвитку мовлення й мислення; комплексного підходу до формування мовленнєвих умінь і навичок; взаємозв'язаного навчання усного й писемного мовлення; виразності мовлення, системного підходу до розвитку усного і писемного мовлення; мотивації мовленнєвої діяльності.
5. Результативність процесу навчання усного і писемного мовлення залежить від раціонального використання методів навчання: пізнавальних (пояснювально-ілюстративний, частковопроблемний) і тренувальних (імітаційний, репродуктивний, оперативний, комунікативний), а також прийомів роботи, спрямованих на оволодіння всіма видами мовленнєвої діяльності - слуханням, говорінням, читанням, письмом.
6. Завдання до тренувальних вправ (пропедевтичних і основних) мають бути зорієнтовані на формування вмінь усного і писемного мовлення як двох видів мовленнєвої діяльності, привчати учнів додержуватися правил усного і писемного спілкування, використовувати інтонацію, міміку, жести з метою змістовнішого, емоційнішого оформлення своїх думок, збагачувати їхній словниковий запас, увиразнювати мовлення в стилістичному відношенні. Спостереження, аналіз, продукування текстів різних стилів розвивають уявлення учнів про такі найважливіші функції мови, як пізнавально-репрезентативну, інформаційно-вольову, дидактичну, естетичну, пізнавально-контактну.
7. Виконане дослідження дало можливість спроектувати й інші проблеми, що становитимуть інтерес для майбутніх дослідників. Найбільш перспективними серед них, на нашу думку, є реалізація проблеми перспективності у формуванні мовленнєвих умінь дошкільників, учнів початкових класів та основної школи; розробка методики навчання усного і писемного мовлення з комп'ютерною підтримкою; створення електронних версій комп'ютерних посібників для вчителів; психологічна й методична підготовка вчителів до використання комп'ютерної техніки.
Список опублікованих праць за темою дисертації
Монографія
1. Бадер В.І. Розвиток усного і писемного мовлення молодших школярів. К.: А.П.Н., 2000. 314 с.
Навчальні посібники
2. Бадер В.І. Розвиток зв'язного мовлення молодших школярів: Навч. посібник. Київ: ІЗМН. 1997. 92 с. (Гриф МОН України)
Статті у провідних фахових виданнях
3. Бадер В.І. Граматико-стилістична робота при вивченні іменника // Поч. шк. 1987. №3. С. 23-26.
4. Бадер В.І. Ознайомлення учнів зі стилістичними різновидами текстів // Поч. шк. 1987. №12. С. 33-37.
5. Бадер В.І. Робота над текстом при вивченні теми “Іменник” у третьому класі // Поч. шк. 1990. №4. С. 28-32.
6. Бадер В.І., Василина С.В. Редагування як засіб розвитку мовлення // Поч. шк. 1991. №8. С. 24-27.
7. Бадер В.І. Вивчення теми “Прислівник” у 4 класі // Поч. шк. 1993. №4. С. 18-21.
8. Бадер В.І. Дидактичний матеріал з розвитку ділового мовлення школярів // Укр. мова і літ. в шк. 1993. №6. С. 26-30.
9. Бадер В.І., Пашко Л.В. Робота над текстом при вивченні теми “Дієслово” у 3 класі // Поч.шк. 1995. № 7. С. 15-17.
10. Бадер В.І. Удосконалення мовленнєвого розвитку молодших школярів // Педагогіка і психологія. 1998. №4. С. 31-36.
11. Бадер В.І. Формування гуманістичного світогляду молодших школярів на уроках рідної мови // Гуманізація навч.-виховного процесу: Наук.-метод. збірник. Вип. 3. Слов'янськ. 1998. С. 16-19.
12. Бадер В.І. Розвиток зв'язного мовлення молодших школярів // Рідна шк. 1999. №11. С. 60-62.
13. Бадер В.І. Інтонація як засіб виховання емоційної культури майбутнього вчителя // Гуманізація навчально-виховного процесу: Наук.-метод. збірник. Вип.VІ. 1999. С. 31-41.
14. Бадер В.І. Формування інтонаційних умінь і навичок молодших школярів під час вивчення розділу “Текст” // Поч. шк. №9. 1999. С. 22-25.
15. Бадер В.І. Класифікація помилок у мовленні молодших школярів // Рідна шк. 1999. №9. С. 53-55.
16. Бадер В.І. До питання про класифікацію принципів навчання зв'язного мовлення. Гуманізація навчально-виховного процесу у вищій школі: Матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. Слов'янськ: СДПІ, 1999. С. 176-177.
17. Бадер В.І. Розвиток інтонаційних умінь першокласників // Поч. шк. 1997. №2. С. 9-13.
18. Бадер В.І. Зміст стилістичної роботи в початкових класах: Наук. записки. Вип. ХХУІ. Серія: Філологічні науки (мовознавство). Кіровоград: РВЦ КДПУ ім. Винниченка, 2000. С. 3-9.
19. Бадер В.І. Розвиток мовлення школярів під час роботи над реченням // Почат. шк. 2000. №8. С. 41-44.
20. Бадер В.І. Теоретичні основи формування в молодших школярів поняття про усне й писемне мовлення // Теорія та методика навчання та виховання: Зб. наук. праць / За ред. чл.-кор. АПН України Г.В.Троцко. Харків: ХДПУ, 2000. Вип.6. С. 87-94.
21. Бадер В.І. Навчання й виховання молодших школярів на уроках розвитку зв'язного мовлення // Гуманізація навчально-виховного процесу: Наук.-метод. збірник. Вип. ХVІІ. Слов'янськ, 2002. С. 125-128.
22. Бадер В.І. Головні тенденції розвитку проблеми навчання усного й писемного мовлення школярів // Зб. наук. праць. Педагогічні науки. Вип.33. Херсон: Вид-во ХДУ, 2003. С. 82-86.
23. Бадер В.І. Критерії відбору змісту навчання усного й писемного мовлення молодших школярів // Вісник Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка: Педагогічні науки. 2003. №12 (68). Грудень. С. 10-14.
Навчальні посібники і методичні рекомендації
24. Бадер В.І. Робота над текстом при вивченні частин мови в початковій школі. К.: Освіта, 1992. 72 с.
25. Бадер В.І. Аналіз тексту як засіб розвитку зв'язного мовлення: Метод. рекомендації. Донецьк: ОІУВ, 1987. 18 с.
26. Бадер В.І. Робота з стилістики в 5 класі: Метод. рекомендації для вчителів. Слов'янськ. 1995. 49 с.
27. Бадер В.І. Українська мова та читання // Педагогічна практика в початкових класах. Слов'янськ, 2001. С. 59-69.
Тези, матеріали конференцій
28. Бадер В.І. Підготовка майбутніх учителів до проведення роботи з розвитку зв'язного мовлення на функціонально-стилістичній основі: Матеріали обл. вуз. наук.-метод. конф. Одеса, 1990. С. 24-25.
29. Бадер В.І. Дидактичні можливості художніх творів на уроках української мови в початкових класах // Твори для дітей і про дітей у вітчизняній і зарубіжній літературі: Матеріали обл. міжвуз. наук.-метод. конф. Одеса, 1991. С. 53-54.
30. Бадер В.І. Редагування як засіб підвищення стилістичної грамотності молодших школярів // Шляхи посилення ефективності практичного курсу укр. мови та виховання читацької майстерності: Матеріали обл. міжвуз. наук.-практ. конф. Одеса, 1992.С. 51-52.
31. Бадер В.І. Шляхи удосконалення методики викладання української мови в початкових класах // Українська мова. Теорія і практика. Матеріали міжвузів. наук.-практ. конф. (25-26 січня 1997 р.): Донецьк: ДонДУ. 1997. С. 24-26.
32. Бадер В.І. Формування національної свідомості особистості засобами мовного етикету // Зб. наук. праць Східноукраїнського національного університету ім. Володимира Даля: Матеріали VІ Міжнар. наук.-практ. конф. “Університет і регіон”, 28-30 листопада 2000 р. Луганськ: Вид-во Східноукр. нац. ун-ту ім. В.Даля, 2000. С. 47-48.
33. Бадер В.І. До проблеми класифікації помилок у мовленні студентів // Зб. наук. праць Східноукраїнського національного університету ім. Володимира Даля. Луганськ, 2001. С. 38.
34. Бадер В.І. Комплексний підхід до формування мовленнєвих умінь студентів-філологів // Зб. наук. праць Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля / За заг. ред. проф. О.Л.Голубенка. Луганськ: Вид-во Східноукр. нац. ун-ту ім. В.Даля, 2002. Ч.1. С. 44-45.
Анотація
Бадер В.І. Взаємозв'язок у розвитку усного і писемного мовлення молодших школярів. - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 - теорія і методика навчання української мови. - Київський національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова. - Київ, 2004.
Дисертація присвячена проблемі формування в молодших школярів уміння творити усні й письмові стилістично диференційовані зв'язні висловлювання. У роботі встановлено рівень сформованості комунікативних умінь і навичок, розроблено теоретичні й практичні шляхи удосконалення мовленнєвої культури молодших школярів, розкрито методику експериментального навчання і перевірено її ефективність.
Науково обґрунтовано класифікацію помилок і недоліків, що трапляються в усному й писемному мовленні молодших школярів. Розроблено систему вправ з розвитку в молодших школярів усного й писемного мовлення, досліджено методику їх використання на уроках різних типів. Визначено роль усних і письмових стилістично диференційованих текстів як важливого засобу формування комунікативних умінь і навичок.
Розроблено систему уроків розвитку усного і писемного зв'язного мовлення, доведено на основі дослідження, що мовленнєві вміння й навички молодших школярів мають формуватися в процесі роботи над текстами усної й писемної форм мовлення. Це створює умови для оволодіння обома формами як специфічними видами мовленнєвої діяльності.
Ключові слова: сприймання, розуміння, продукування, функціонально-стилістичний аспект, комунікативно-діяльнісний аспект, усне і писемне мовлення, функціональні стилі мовлення, спостереження, конструювання, редагування, стилістичні вправи, комунікативні вміння і навички.
Аннотация
Бадер В.И. Взаимосвязь в развитии устной и письменной речи младших школьников. - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени доктора педагогических наук по специальности 13.00.02 - теория и методика обучения украинскому языку. - Киевский национальный педагогический университет имени М.П.Драгоманова. - Киев, 2004.
Диссертация посвящена проблеме формирования у младших школьников коммуникативных умений и навыков продуцирования устных и письменных стилистически дифференцированных связных высказываний.
Во введении обоснована актуальность исследования, определены его цель, объект, предмет, сформулированы гипотеза и задачи, освещается научная новизна, теоретическая и практическая значимость, описаны формы апробации работы.
В первом разделе рассматриваются теоретические аспекты методики развития устной и письменной речи; механизмы восприятия, понимания и продуцирования связной речи; лингвистические признаки устных и письменных стилистически дифференцированных текстов; роль экстралингвистических и лингвистических стилеобразующих факторов в организации работы по развитию коммуникативных умений и навыков; определяются лингвистические основы формирования интонационных умений и навыков.
Во втором разделе дан ретроспективный обзор научных исследований по проблеме развития устной и письменной речи, описано состояние методики развития речи на современном этапе, проанализированы действующие программы и учебники в аспекте формирования коммуникативных умений и навыков, представлены результаты констатирующего эксперимента, классифицированы типичные ошибки и недочеты в речи младших школьников.
В третьем разделе определены содержание работы по развитию связной устной и письменной речи, лингводидактические принципы, методы и приемы формирования речевых умений и навыков, а также представлена общая характеристика тренировочных упражнений. Задания к тренировочным упражнениям (пропедевтическим и основным) сориентированы на формирование умений устной и письменной речи: определять мотив, цель, задачи высказывания, подбирать необходимый фактический материал, располагать его в логической последовательности, правильно использовать средства связи, использовать грамматико-стилистические единицы в соответствии с ситуацией общения; коммуникативно целесообразно пользоваться мимикой, жестами, интонацией, определять ошибки и недочеты в устной и письменной речи, устранять их, улучшать написанное. Для решения методических задач была разработана система взаимосвязанного обучения устной и письменной речи, которая включала такие компоненты: цели, содержание, принципы, методы и приемы обучения. Они рассматриваются во взаимосвязи как важнейшие компоненты лингводидактической системы. Содержание обучения связной речи включает элементарные сведения о единицах языка (нормы и правила использования, функционирование и роль в речи), знания речеведческого характера (общие признаки устных и письменных стилистически дифференцированных текстов), знания о способах речевой деятельности, этнокультурологические сведения, знания об окружающем мире). Эффективность усвоения знаний, умений и навыков была обеспечена отбором и использованием в процессе экспериментального обучения совокупности общедидактических и лингвометодических принципов: научности, систематичности и последовательности, индивидуализации и дифференциации в обучении, наглядности, функционально-стилистический, коммуникативной направленности, взаимосвязи стилистической работы с изучением лексики, морфологии и синтаксиса, взаимосвязи в развитии речи и мышления, комплексного подхода в формировании речевых умений и навыков, взаимосвязанного обучения устной и письменной речи, выразительности речи, системного подхода в развитии устной и письменной речи, мотивации речевой деятельности.
В четвертом разделе в соответствии с целью и задачами проверялась гипотеза научного исследования. Коммуникативные умения и навыки совершенствовались путем использования познавательных и практических методов и приемов обучения. Была обоснована эффективность использования имитационного, репродуктивного, оперативного и коммуникативного методов формирования речевых умений и навыков младших школьников при усвоении знаний по языку. В процессе экспериментальной проверки разработанной системы подтвердилась истинность исходной гипотезы: эффективность процесса формирования речевых умений и навыков младших школьников повышается при условии сочетания функционально-стилистического и коммуникативно-деятельностного подходов в обучении языку; формирование речевых умений и навыков осуществляется в процессе восприятия, осознания и продуцирования текстов устной и письменной форм, что обеспечивает овладение обеими формами как специфическими видами речевой деятельности; процесс формирования коммуникативной компетентности младших школьников осуществляется на основе элементарных знаний о признаках устной и письменной речи, ее стилистических разновидностях.
Ключевые слова: восприятие, понимание, продуцирование, функционально-стилистический аспект, коммуникативно-деятельностный аспект, устная и письменная речь, функциональные стили речи, наблюдение, конструирование, редактирование, стилистические упражнения, коммуникативные умения и навыки.
Annotation
Bader V.I. Correlation in the development of junior pupils' spoken and writing speech. - Manuscript.
The dissertation for a Doctor's Degree (pedagogical sciences) in speciality 13.00.02. - Theory and Methods of Teaching Ukrainian. - State Pedagogical University named after M.P.Dragomanov. - Kyiv, 2004.
The dissertation is devoted to the effective methods of using the combined improvement of the junior pupils' communicative competence.
In this research work the functional-stylistic and communicative aspects of the necessity in cultivation spoken and writing speech were proved, linguistic and psycho-linguistic basis of such speech development is determined. Different information about spoken and writing language was selected and tested. The dissertation offers the system of the development coherent spoken and writing language of the junior pupils.
The scientific work offers the effective methods of using this kind of education that used in teacher's practical and theoretical work. It also offers the criteria of the rating coherent of oral and writing pupils' phrases the classification of different kinds of the pupils' mistakes.
On the basis of this research work the author has proved, that development of the junior pupils' communicative skills must be based on the texts both spoken and writing forms of the language. It will give an opportunity to increase communicative abilities and skills.
Key words: perception, understanding, communicative aspects, observation, editing, stylistic exercises, communicative abilities and skills, functional-stylistic and communicative aspects of oral and writing speech, designing, styles of speech.
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Психолого-педагогічне трактування сутності поняття "культура мовлення" та основи її формування у молодших школярів. Розвиток усного і писемного мовлення на уроках рідної мови, диференційована система творчих робіт учнів як засобу її формування.
дипломная работа [134,3 K], добавлен 06.11.2009Проблема розвитку і формування писемного мовлення в психолого-педагогічній літературі. Опис порушень писемного мовлення у молодших школярів та основи логопедичної роботи з усунення цих вад. Вивчення особливостей розумового розвитку дітей із дизграфією.
курсовая работа [71,7 K], добавлен 10.06.2011Розвиток мовлення - один із основних завдань сучасного уроку читання. Вправи й завдання на формування вмінь уважно й вдумливо слухати, відтворювати та аналізувати почуте. Формування видів мовленнєвої діяльності - говоріння, аудіювання, читання, письма.
реферат [43,5 K], добавлен 27.09.2009Історія становлення логопедичної допомоги дітям Україні. Проблема мовленнєвого розвитку молодших школярів з тяжкими вадами мовлення. Передумови формування писемного мовлення. Готовність до оволодіння писемним мовленням засобами спеціальних форм навчання.
курсовая работа [55,7 K], добавлен 07.07.2009Збагачення словникового запасу - розширення кругозору та мовленнєвої діяльності. Значення словникового запасу для усного і писемного розвитку мовлення учнів. Методика вдосконалення дитячого мовлення. Система вправ зі збагачення словникового запасу.
курсовая работа [78,3 K], добавлен 13.05.2015Психолого-педагогічні засади та основні напрямки розвитку мовлення молодших школярів. Причини мовленнєвих помилок учнів початкових класів та їх аналіз. Граматичний лад мовлення молодших школярів та його характеристика. Процес вивчення частин мови.
курсовая работа [39,1 K], добавлен 23.07.2009Підходи до вивчення іноземної мови в загальноосвітньому навчальному закладі. Місце уроків іноземної мови у загальному процесі навчання. Основні вправи та практичні поради щодо їх виконання при поєднанні навчання усному та писемному іноземному мовленню.
курсовая работа [40,4 K], добавлен 30.11.2015Основні поняття з розвитку мовлення у молодших школярів; інноваційні технології навчання української мови; педагогічні умови, методи, прийоми роботи із врахуванням вікових особливостей дітей. Розробка дидактичного забезпечення розвитку зв’язного мовлення.
курсовая работа [203,9 K], добавлен 19.03.2013Читання як вид мовленнєвої діяльності. Розвиток зв’язного мовлення на уроках читання. Методичне забезпечення навчання усного переказу в початковій школі та експериментальна перевірка його ефективності. Дидактичний матеріал для навчання усного переказу.
дипломная работа [374,1 K], добавлен 12.11.2009Формування писемного мовлення у молодших школярів з тяжкими порушеннями мовлення. Становлення логопедичної допомоги дітям України. Особливості письмового мовлення. Готовність дітей з тяжкими порушеннями до оволодіння самостійним писемним мовленням.
курсовая работа [55,4 K], добавлен 13.07.2009Розвиток мовлення молодших школярів як педагогічна проблема. Психолого-педагогічні аспекти використання комп’ютера для розвитку зв’язного мовлення. Опис прикладного програмного забезпечення для розробки дидактичних засобів для уроків розвитку мовлення.
курсовая работа [210,5 K], добавлен 17.06.2009Аналіз питань навчання іноземних мов, зокрема усного мовлення. Дослідження поняття "прогалин" у спілкуванні та способи їх заповнення. Опис труднощів, з якими стикається вчитель, навчаючи усного мовлення. Ефективний моніторинг і контроль за мовленням.
статья [21,4 K], добавлен 24.04.2018Розробка методики створення ігрових ситуацій на уроках рідної мови в початкових класах. Характеристика мовних ігор та їх ролі у формуванні та розвитку мовлення молодших школярів. Різновиди мовних ігор та методика їх використання у навчальному процесі.
дипломная работа [252,5 K], добавлен 01.05.2019Психолінгвістичні підходи до процесу формування у молодших школярів мовленнєвих умінь і навичок. Джерела збагачення словникового запасу учнів. Організація системи уроків з української мови і розвиток зв'язного мовлення в умовах диференційованого навчання.
дипломная работа [163,2 K], добавлен 02.08.2012Особливості формування писемного мовлення для дітей з порушенням слуху, труднощі його відтворення та розуміння. Порівняння писемного мовлення глухих і чуючих школярів. Визначення необхідності формування мови для розвитку особистості нечуючих дітей.
курсовая работа [99,5 K], добавлен 20.10.2015Дослідження системи робіт навчально-мовленнєвої діяльності учнів 6-х класів середньої школи на уроках української мови. Вплив мовленнєво-ігрової діяльності на розвиток комунікативних умінь та навичок. Особливості розвитку усного та писемного мовлення.
дипломная работа [117,5 K], добавлен 28.11.2010Психологічні особливості молодших школярів. Характеристика аудіювання як виду мовленнєвої діяльності. Система вправ для навчання аудіювання школярів з урахуванням послідовності становлення мовних умінь і навичок в різних видах мовленнєвої діяльності.
дипломная работа [1,4 M], добавлен 10.03.2013Проблеми формування навичок швидкого читання, його критерії, методичні підходи та шляхи успішного формування у молодших школярів. Якісні ознаки читання як основне завдання уроків читання у початковій школі. Мовлення є засобом спілкування між людьми.
дипломная работа [2,9 M], добавлен 15.09.2009Сутність і структура зв’язного мовлення молодших школярів. Реалізація принципу розвитку мовлення на уроках української мови в початковій школі. Методичне забезпечення, програмові вимоги, перевірка ефективності вивчення прислівника, відбір вправ до теми.
дипломная работа [211,3 K], добавлен 27.09.2009Зміст і підходи до навчання іноземної мови на старшому етапі навчання. Дискусія як один із пріоритетних методів в контексті комунікативного навчання. Використання проблемних ситуацій у процесі засвоєння дискусійної практики усного мовлення школярів.
курсовая работа [85,8 K], добавлен 30.11.2015
