Формування виконавської майстерності майбутніх артистів естрадних ансамблів

Зіставлення процентних середньоарифметичних даних з експертних оцінок музично-виконавських і творчих навичок у колективному естрадному музикуванні експериментальних та контрольних груп дозволяє дійти висновку, що на початковому етапі експерименту рівні сформованості виконавської майстерності майбутніх артистів естрадних ансамблів були загалом ідентичні. Кінцеві дослідницькі результати засвідчили значні зміни: в експериментальних групах значно зріс середньоарифметичний показник високого рівня (ЕГ1 - на 28%, ЕГ2 - на 29%) і зменшився показник низького рівня (ЕГ1 - на 34%, ЕГ2 - на 35%). У той же час в контрольних групах високий рівень зріс тільки на 2,2% (КГ1) та 2,1% (КГ2), а низький рівень зменшився на 15,8% (КГ1) та 14,2% (КГ2).

Таблиця 1. Порівняльна таблиця рівнів сформованості виконавської майстерності майбутніх артистів естрадних ансамблів

Проведене дослідження дозволяє зробити відповідні висновки.

1. Питання естрадного музичного виконавства та формування виконавської майстерності майбутніх артистів естрадних ансамблів недостатньо вивчені. Наявні дослідження з ансамблевого виконавства присвячені переважно проблемам гри на окремих інструментах, поширенню естрадної музики, використанню її як засобу розвитку особистості, аранжуванню музичних творів для естрадних оркестрів та ансамблів, питанням організації та методики навчально-виховного процесу в самодіяльних музичних колективах. Потребують наукового дослідження проблеми підготовки професійних артистів естрадних оркестрів та ансамблів, формування їх виконавської майстерності.

Серед особливостей формування виконавської майстерності майбутніх артистів естрадних ансамблів виявлено такі: комунікативно-діяльнісний підхід та заміна традиційної техніки навчання (різноманітність подання матеріалу, засвоєння його в процесі колективного музикування, оновлення змісту та ускладнення виконавських завдань); стимулювання ініціативи та активності ансамблістів (їх дружніх проявів у групі, обмін знаннями, обговорення вражень, відчуттів, практичного досвіду тощо); використання співтворчості викладача і студентів (єдність сприйняття інформації та створення музичних творів, спільне вирішення проблем); надання можливості особистісного прояву кожного члена колективу у співпраці, взаємодопомозі, підтримці; створення позитивного емоційного фону у колективі, забезпечення психологічного комфорту ансамблістів; поступове скорочення інтервалу між засвоєнням нового музичного матеріалу і показом його у концертному виступі.

Артисти експериментальних естрадних ансамблів досконало оволоділи інструментом, навичками спільного музикування, характеристиками стилів і напрямків естрадної і джазової музики, специфічних штрихів та способів звуковидобування, оволоділи навичками вільної імпровізації, композиції і аранжування, умінням працювати з мікрофоном та під фонограму тощо.

2. Методика формування виконавської майстерності студентів зумовлюється специфікою естрадного виконавства, в якому поширені різні стилі колективного музикування за манерою звуковидобування, фразування, метроритмічними особливостями, штрихами та прийомами.

Посилаючись на відомі праці дослідників музичного мистецтва естради, а також на виконавський досвід професійних музикантів естради, дисертантом визначені манери, виконавські прийоми та способи гри, різні типи акцентів.

У процесі формування виконавської майстерності студентів експериментальних груп особлива увага приділялась ритму як одному з виражальних засобів естрадної музики. Ансамблісти оволоділи такими ритмами, як “біт”, а також традиційними ритмами, латиноамериканськими, ритмами року та комбінованими ритмами.

Точне засвоєння і відтворення метроритму пов'язане з оволодінням студентами такими елементами виконавської майстерності, як свінг-ритмічна імпульсивність, фразування, акцентування, синкопування, імпровізація.

Інтенсифікації навчально-виховного процесу сприяв репертуар, що відповідав індивідуальному та колективному виконавському рівню ансамблістів. Формування репертуару естрадних музичних колективів є складним процесом тому, що нотна друкована продукція майже відсутня. Вирішення проблеми поповнення репертуару не можливе без перекладень та аранжування, “зняття” творів з фонограми.

Аналіз репертуару сучасних естрадних ансамблів дозволяє дійти висновку, що він включає твори популярної “легкої” музики, поп-музики, традиційний та авангардний джаз, рок-музика, джаз-рок, диско, техно.

Специфіка формування виконавської майстерності майбутнього артиста естрадного ансамблю зумовила використання словесних, наочних та практичних методів навчання, а саме - усний виклад знань, бесіди, диспути, прослуховування аудіо-записів, перегляд відео-матеріалів, відвідування концертів, репетиції, концертна діяльність, конкурси тощо. Крім того, специфіка навчально-виховного процесу в естрадному ансамблі пов'язана із співпрацею керівника та ансамблістів, тобто включає такі компоненти, як колективна організаторська діяльність і колективна творчість, у процесі яких між ансамблістами і викладачем виникло взаєморозуміння, спільність інтересів та прагнень, установок, ціннісних орієнтацій.

Використання у навчально-виховному процесі комунікативно-діяльнісного підходу на основі стимулювання ініціативи та активності ансамблістів, співтворчості викладача і студентів, створення позитивного емоційного фону в колективі дозволило сформувати у майбутніх артистів естрадних ансамблів не тільки професійну виконавську майстерність, а й підвищити рівень їх сценічної та загальної музично-естетичної культури.

3. У ході дослідно-експериментальної роботи констатуючого та формуючого експерименту були визначені оцінні критерії рівнів сформованості виконавської майстерності студенті, майбутніх артистів естрадних ансамблів, зокрема: а) музично-виконавські та творчі навички - слухові навички (слухати себе поряд з іншими ансамблістами, чути всі інструменти, партитуру, розрізнювати елементи музичної мови, відчуття збалансованості ансамблевого звучання, вибудовувати вірну динаміку); темпоритм (синхронність виконання - єдність темпу та ритму, художньо-виразний темпоритм при специфічних особливостях ритмічних малюнків стилів естрадної та джазової музики); звуковидобування (узгодження способу звуковидобування, типу атаки звука, манери інтонування, трактовки тембру, досягнення саунду); колективна імпровізація (підхоплення та розвиток музичної думки партнера); акомпанемент ( повна взаємодія з солістом); виконавська індивідуальність (свобода музичного вираження при наявності ансамблевого взаєморозуміння, співставлення власного виконавського стилю з індивідуальними прийомами гри партнерів); сценічна культура (вихід на сцену, розташування на сцені, переміщення по сцені, робота з мікрофоном); б) вольові та психічні властивості - увага (аналіз фактури акомпанементу, прийомів спільного виконавства, виділення головних елементів музичної мови, навички зміни фокусування слуху, зору; самоконтроль (відчуття міри, звукової перспективи, володіння собою під час виконання); комунікабельність (координація виконавських намірів, використання погляду при переданні теми іншому солісту, взаємний контакт); емоційність (узгодження емоційних станів, швидкі переходи з одного емоційного стану в інший у відповідності з художнім задумом і стилем твору).

4. Експериментальна перевірка ефективності методики ґрунтувалася на запропонованих методах індивідуальної роботи з кожним учасником ансамблю та створенні експериментальних колективів “Злагода” та “Джангл” у Київському національному університеті культури і мистецтв. Дисертантом як керівником колективів здійснювалось включене спостереження за рівнем формування виконавської майстерності студентів, вдаючись до різних форм педагогічного керівництва та навчально-виховного процесу. Репетиційний процес проводився у навчальний і позанавчальний час, що розподілявся на індивідуальні, групові та загальні заняття (зведені репетиції).

Навчально-виховний процес ґрунтувався на спільній груповій діяльності викладача і студентів, що сприяло творчому процесу формування виконавської майстерності майбутніх артистів естрадних ансамблів, зростанню рівня їх музично-естетичної культури.

Результати педагогічних зрізів (діагностичного та підсумкового) засвідчили позитивні зміни в якісних і кількісних показниках рівнів сформованості виконавської майстерності учасників експериментальних груп, що в цілому свідчить про ефективність запропонованої методики.

Проблема формування виконавської майстерності не вичерпується результатами виконаного дослідження. Подальшого вивчення потребують такі питання: обґрунтування диригентсько-виконавчої складової діяльності керівника ансамблю; розробка технології формування виконавської майстерності учасників самодіяльних естрадних колективів (як дитячих, так і дорослих); створення навчально-методичних рекомендацій та посібників з проблеми підвищення рівня виконавської майстерності ансамблістів.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО У ТАКИХ ОДНООСІБНИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

1. Бабіч Д.Р. Навчально-виховний процес при підготовці артистів естрадних ансамблів // Вісник КНУКіМ: Зб. наук. праць. - Вип. 7. - К.: КНУКіМ, 2002. - С.12-19.

2. Бабіч Д.Р. Специфіка удосконалення підготовки артистів естрадних ансамблів// Вісник КНУКіМ: Зб. наук. праць. - Вип. 5 - К.:КНУКіМ, 2000. - С.4-12.

3. Бабіч Д.Р. Особливості інтерпретації музичних творів естрадними ансамблями.// Наукові записки. Серія: педагогіка і психологія. - Вип. 7. - Вінниця: РВВ ДП “Державна картографічна фабрика”, 2002. - С.174-177.

4. Бабіч Д.Р. Мистецтво імпровізації як складова фахової підготовки артистів естрадних ансамблів // Творча особистість учителя: проблеми теорії та практики: Зб. наук. праць. - Вип. 7. - К.: НПУ, 2002. - С.81-88.

5. Бабіч Д.Р. Педагогічні аспекти підготовки диригентів естрадних оркестрів // Актуальні проблеми теорії музики та музичного виховання. Зб. наук. праць. - К.: КНУКіМ, 2000. - С.16-24.

6. Бабіч Д.Р. Специфіка підготовки артистів естрадних ансамблів у вузах культури і мистецтв // Культурна політика в Україні у контексті світових трансформаційних процесів: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. - К.: ДАКККіМ, 2001. - С.183-185.

7. Бабич Д.Р. Эстрадно-джазовые штрихи как средство формирования исполнительской манеры будущих артистов эстрадных ансамблей/ / Музыкально-теоретическое образование и музыкальная культура новейшего времени: Сб. науч. ст. к 40-летию кафедры теории и истории музыки. - Ч. 2.- М.: МГУКИ, 2002. - 226-230.

АНОТАЦІЯ

Бабіч Д.Р. Формування виконавської майстерності майбутніх артистів естрадних ансамблів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 - Теорія та методика навчання музики і музичного виховання. - Київський національний університет культури і мистецтв, Київ, 2004.

В дисертації розглядається проблема формування виконавської майстерності майбутніх артистів естрадних ансамблів. Здійснено теоретичне обґрунтування сутності і змісту процесу формування виконавської майстерності студентів естрадно-музичної спеціалізації Київського національного університету культури і мистецтв, визначено особливості і структурні компоненти виконавської майстерності естрадних музикантів-ансамблістів, науково обґрунтовано критерії та рівні її сформованості.

Розроблено та впроваджено в навчально-виховний процес методику підвищення рівня виконавської майстерності майбутніх артистів естрадних музичних ансамблів. Впровадження авторської методики проводилось на основі педагогічної взаємодії, співпраці викладача і студентів у процесі поєднання емоційних, інтелектуальних, вольових та технічно-виконавських можливостей партнерів, способів взаємообміну інформацією, організації середовища, що сприяло самовдосконаленню студентів.

Ключові слова: виконавська майстерність, естрадний ансамбль, артист естрадного ансамблю, педагогічна взаємодія в естрадному колективі.

АННОТАЦИЯ

Бабич Д.Р. Формирование исполнительского мастерства будущих артистов эстрадных ансамблей. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.02 - теория и методика обучения музыке и музыкального воспитания. - Киевский национальный университет культуры и искусств, Киев, 2004.

Диссертация посвящена проблемам формирования исполнительского мастерства будущих артистов эстрадных музыкальных ансамблей.

Осуществлено теоретическое обоснование сущности и содержания процесса формирования исполнительского мастерства студентов эстрадно-музыкальной специализации Киевского национального университета культуры и искусств.

Определены особенности и структурные компоненты исполнительского мастерства эстрадных музыкантов-ансамблистов, научно обоснованы критерии и уровни его сформированности. Разработана и внедрена в учебно-воспитательный процесс методика повышения уровня исполнительского мастерства будущих артистов эстрадных музыкальных ансамблей. Авторская методика проверена в процессе педагогического взаимодействия, сотрудничества преподавателя и студентов, соединения эмоциональных, интеллектуальных, волевых и технически-исполнительских возможностей партнеров, путем взаимообмена информацией, организации такой сферы, содействующей самосовершенствованию студентов.

На основе анализа научной литературы уточнена классификация эстрадных музыкальных ансамблей в соответствии с типами исполнения - на инструментальные, вокальные и смешанные (вокально-инструментальные), - а также дана характеристика различных по составу коллективов.

Выявлены особенности формирования исполнительского мастерства будущих артистов эстрадных ансамблей, обусловленных коммуникативно-деятельным подходом и заменой традиционного обучения на основе: разнообразия форм подачи материала, усвоения его в процессе коллективного музицирования, обновления содержания и усовершенствования исполнительской инициативы и активности ансамблистов; использование сотворчества преподавателя и студентов; возможностей личностного проявления каждого члена коллектива в условиях совместной работы, взаимопомощи, поддержки; создания позитивного эмоционального фона в коллективе; обеспечения комфорта ансамблистов, постепенного сокращения интервала между усвоением нового музыкального материала и показом его в концертном выступлении.

Процесс формирования исполнительского мастерства студентов определяется спецификой эстрадного жанра, в котором существуют различные стили коллективного музицирования, различные манеры звукоизвлечения, фразирования, метроритмические особенности, штрихи и приемы.

На основе анализа научной литературы, а также исполнительского опыта профессиональных музыкантов эстрады определены манеры, исполнительские приемы и способы игры на различных инструментах (оф-питч, дьёрти-тон, блю-ноутс, граул, уа-уа, теил-гейт, суб тон, фул-тон, флаттер, вибрато, шейк, лип-трил, глиссандо, сингл-ноутс, страйд, реггинг, барел-хаус, блок-кордс, бенд, слеп, сул понтичелло, сул тасто, шаут, скет); различные типы акцентов.

В процессе экспериментальной работы особенное внимание уделялось овладению ансамблистами ритмом как одним из важнейших средств музыкальной выразительности, в частности, такими как “бит” - граунд-бит, даун-бит, он-бит, оф-бит, ту-бит, а также традиционными - марш, вальс, танго, свинг, шаффл, баунс, джамп, блюз, регтайм, чорльстон, фокстрот, буги-вуги, латиноамериканскими - босса-нова, самба, мамбо, румба, ча-ча-ча, пасодобль, ритмами рока и комбинированными ритмами - диско, джаз-рок, фьюжн, техно.

Ключевые слова: исполнительское мастерство, эстрадный ансамбль, артист эстрадного ансамбля, педагогическое взаимодействие в эстрадном коллективе.

ANNOTATION

Babich D.R. Formation of masterly performance of the future actors of variety ensembles. - The manuscript.

The dissertation on reception of a scientific degree of the candidate of pedagogical sciences on a speciality 10.00.02 - The theory and a technique of training of music and musical education. - Kyiv national university of culture and art, Kyiv, 2004.

The problem of masterly performance of the future actors of variety ensembles is considered in the dissertation. The theoretical substantiation of essence and the maintenance of process of formation of masterly performance of students of variety-musical specialization of the Kyiv national university of culture and arts is carried out. The certain features and structural components of masterly performance of variety musicians - company, its formation is scientifically proved criteria and levels.

It is developed and introduced into teaching and educational process a technique. Directed on increase of a level of masterly performance of the future actors of variety musical ensembles.

Introduction of an author's technique was carried out on the basis of pedagogical interrelation, cooperation of teachers and students during overlapping emotional, intelligence, strong-willed and technique-executive opportunities of partners, ways of interchange by the information, the organizations of environment which promotes self-improvement of students.

Key words: masterly performance, variety ensemble, the actor of variety ensemble, teaching interaction in variety collective.

Размещено на Allbest.ru