Розвиток шкільної музичної освіти на Волині (кінець ХІХ – початок ХХ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Житомирський державний університет імені Івана Франка

13.00.01 - Загальна педагогіка та історія педагогіки

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Розвиток шкільної музичної освіти на Волині (кінець ХІХ - початок ХХ ст.)

Бовсунівська Наталія Миколаївна

Житомир - 2004

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Житомирському державному університеті імені Івана Франка Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:

доктор педагогічних наук, професор Дубасенюк Олександра Антонівна, Житомирський державний педагогічний університет імені Івана Франка, проректор з наукової роботи, міжнародних і регіональних зв'язків.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Васянович Григорій Петрович, Львівський науково-практичний центр Інституту педагогіки і психології АПН України, завідувач відділу;

кандидат педагогічних наук, Смікал Вікторія Олексіївна, Київський гуманітарний інститут, старший викладач, кафедра педагогіки і психології.

Провідна установа:

Національний педагогічний університет імені М.П. Драгоманова, кафедра теорії та історії педагогіки.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Житомирського державного університету імені Івана Франка за адресою: 10008, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 40.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.А. Сейко



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. На сучасному етапі стрімкої глобалізації суспільства і розвитку надсучасних технологій особливо гостро відчувається потреба в підвищенні ролі гуманітарної освіти, її спрямуванні на самореалізацію і розкриття духовного потенціалу людини.

Для впевненого вирішення творчих завдань нагально необхідним є використання творчих здобутків митців минулого, які є надбанням загальнолюдської культури.

На сьогодні недостатньо і неповно висвітленими є мистецькі традиції одного з особливих у соціокультурному контексті регіонів колишньої Російської імперії - Волині.

Незважаючи на наявність на цій території видатних освітніх інституцій (Острозької Академії, Луцької братської школи, Кременецького ліцею), їх діяльність у галузі мистецької освіти вивчена фрагментарно. Так, здебільшого в історичних дослідженнях йдеться про роль цих закладів у загальноукраїнському мистецькому рухові; натомість значення їх діяльності для музичної освіти Волині практично не вивчене.

Нами виділено такі головні аспекти, що визначають роль і місце музичної освіти в становленні особистості та її розвитку (в історичному та сучасному науково-педагогічному контексті):

1) виховний: музична освіта є самостійним системним утворенням, що суттєво впливає на мозаїку духовного становлення особистості; вона формує певний естетичний спосіб мислення та стиль діяльності, що впливає на процес формування професійної компетентності педагога;

2) етнонаціональний: музична освіта є одним із вирішальних чинників збереження та розвитку полікультурності в її регіональному і державному розумінні; розгляд музичної освіти як історико-педагогічного явища сприяє етнічній толерантності та інтегративному взаємозв'язку;

3) психолого-педагогічний: можливість аналізувати специфіку дидактичних та методичних прийомів у шкільній музичній освіті, зміст освіти в навчальних закладах окремого регіону, збагачує науковий потенціал історико-педагогічних досліджень.

Ступінь вивченості проблеми. Попри велику кількість наукових монографій, дисертаційних досліджень, збірників наукових праць, прямо чи опосередковано пов'язаних з проблемою розвитку музичної освіти в нашій державі, окремого дослідження щодо розвитку музичної освіти на Правобережній Україні (складовою якої є територія Волині) протягом ХIХ - поч. ХХ ст. поки немає. Маловивченою є діяльність багатьох фахівців, творчі пошуки яких стали запорукою розвитку музичної освіти у Волинській губернії. Широкий загал наукової літератури з історії культури не дає змоги повноцінно представити усі надбання, які внесла Волинь в скарбницю музичної освіти України.

Але окремі питання історії волинської освіти вже знайшли своє відображення у працях істориків, філософів та педагогів різних часів. Головні джерела дослідження нами розподілено на декілька груп:

Матеріали державних архівів у м. Києві, Житомирі, Луцьку, Дубно, Львові, Бердичеві, передусім фонди №№1335 (секретний; департаменту МВС), 707 (Правління попечителя Київського навчального округу), 442 (Канцелярії Київського, Подільського та Волинського генерал-губернатора), 71 (Дирекції народних училищ Волинської губернії), 69 (Луцької жіночої гімназії А. Коленко), 3 (Луцької міської управи).

Праці вітчизняних істориків, зокрема: В. Антоновича, П. Батюшкова, М. Грушевського, І. Крип'якевича.

Сучасні наукові дослідження щодо розвитку освіти у досліджуваний період (праці П. Андрухова, О. Іващенко, Л. Оляндер, І. Пасічника, Ю. Поліщука, П. Сауха).

Література з історії розвитку українського музичного мистецтва (М. Боровик, Н. Герасимова-Персидська, В. Іванов, Я. Ісаєвич, Б. Кіндратюк, Климент Квітка, О. Кошиць, М. Лисенко, П. Маценко, О. Рудницька, О. Цалай-Якименко, К. Шамаєва, С. Шип, О. Шреєр-Ткаченко, Ю. Ясиновський). Історію українського хорового мистецтва в контексті розвитку музичного життя Російської імперії досліджував Д. Локшин.

Дисертаційні дослідження, які тією чи іншою мірою відображають стан розвитку культури та освіти на Волині (Т. Джаман, Л. Єршова, С. Кваша, С. Коляденко, В. Попик, М. Ржевська, Н. Рудницька, Н. Сейко) та присвячені розвитку української освіти (Л. Вовк, І. Зайченко, А. Омельченко, В. Омельчук, О. Цвігун).

Дослідження зарубіжних учених та наукові праці представників української діаспори (В. Голубничий, О. Горбач, П. Грицак, О. Кольберг, В. Нолл, Б. Праксенталер).

Періодична преса та бібліографічно-довідкові видання, насамперед „Волынские епархиальные ведомости”, „Жизнь Волыни”, „Отчеты дирекции народных училищ Волынской губернии”, „Памятные книги дирекции народных училищ Волынской губернии”.

Краєзнавчі розвідки (О. Буравський, В. Єршов, Л. Єршова, Р. Кіндрась, М. Костриця, М. Мокрицький).

Релігійна педагогічна література (Феодосій (Александрійський), Д. Болгарський, монахиня Ольга (Володіна), Д. Разумовський).

Таким чином, недостатня вивченість проблеми розвитку шкільної музичної освіти у волинському регіоні зумовила вибір теми дослідження: „Розвиток шкільної музичної освіти на Волині (кінець ХІХ - початок ХХ ст.)”.

Зв'язок роботи з науковими програмами і темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень кафедри педагогіки Житомирського державного університету імені Івана Франка при розробці комплексної теми „Соціально-педагогічні чинники професійного становлення майбутнього вчителя”. Тема дисертації затверджена вченою радою Житомирського державного педагогічного університету імені Івана Франка 27 березня 2000 р., протокол №9, і узгоджена в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні 26 жовтня 2001 р., протокол № 7.

Об'єкт дослідження: історичний розвиток музичної освіти на Волині (кінець XIX - початок XX ст.)

Предмет дослідження: зміст, сутність та головні тенденції розвитку музичної освіти на Волині (кінець XIX - початок XX ст.)

Мета дослідження: цілісно проаналізувати розвиток шкільної музичної освіти на Волині (кінець XIX - початок XX ст.) та можливості використання позитивного педагогічного досвіду в умовах реформування сучасної музичної освіти.

Завдання дослідження:

1. Проаналізувати стан досліджуваної проблеми в історичній та науково-педагогічній літературі.

2. Дослідити зміст та структуру музичної освіти в навчальних закладах Волині в кінці XIX - на початку XX ст.

3. Виявити головні показники взаємозв'язку музичної освіти та культурно-просвітницького життя губернії.

4. Вказати тенденції розвитку музичної освіти у волинському краї в кінці XIX - на початку XX ст.

5. Проаналізувати діяльність педагогів-музикантів досліджуваного періоду, визначити педагогічні ідеї, які не втратили своєї актуальності для сьогодення.

6. Систематизувати дидактичну та методичну спадщину музично-освітніх закладів Волині.

Хронологічні межі дослідження охоплюють період кінця ХІХ - початку ХХ сторіччя. Вибір нижньої межі зумовлений соціально-політичними і культурними змінами на території Російської імперії, до складу якої входила Волинська губернія; верхня - визначена початком історичних катаклізмів, які призвели до руйнації географічних, економічних, культурних та історичних зв'язків Російської імперії, а затим і української держави.

Географічні межі. Як адміністративно-територіальна одиниця Волинська губернія сформувалася у 1795 р. після третього поділу Речі Посполитої. У досліджуваний період Волинська губернія була географічною одиницею, що охоплювала територію сучасної Житомирської, Тернопільської, Хмельницької областей (частково) та Рівненську і Волинську області.

Для реалізації завдань, поставлених перед дослідженням, нами використано такі методи:

- хронологічний, який дав можливість проаналізувати розвиток шкільної музичної освіти на Волині у кінці XIX - на початку XX ст. у динаміці;

- історико-структурний, за допомогою якого виявлено тенденції та зміст шкільної музичної освіти на Волині у досліджуваний період;

- біографічний, за допомогою якого виявлено роль і місце педагогів-музикантів, композиторів у розвитку шкільної музичної освіти на Волині.

Джерельна база дослідження. У ході дослідження використано 252 джерела, з них 75 архівних. Проаналізовано законодавчі й нормативні акти, звітну документацію багатьох навчальних закладів Волинської губернії, наукову й навчально-методичну літературу з історії музичної освіти XIX ст., що зберігається у фондах Центрального державного історичного архіву в м. Києві, Державних архівів Житомирської, Волинської, Львівської областей.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше системно відтворено ретроспективу шкільної музичної освіти правобережного регіону України з особливими соціокультурними умовами; простежено вплив загального культурного фону музичної освіти у вищій та професійній школі на розвиток шкільної музичної освіти на Волині; розкрито внесок провідних композиторів, співаків, диригентів на розвиток шкільної музичної освіти у досліджуваний період; виявлено провідні тенденції розвитку шкільної музичної освіти на Волині протягом тривалого історичного проміжку часу; в науковий обіг вперше введено 4 архівних джерела, а також низку фактів та ідей, що ґрунтуються на виявлених і проаналізованих нами архівних та історико-педагогічних матеріалах.

Достовірність результатів забезпечується аналізом архівних та бібліографічних джерел, цитованим викладом деяких особливо важливих положень без перекладу, а також літературним адаптуванням без зміни змісту та суті документа.

Практичне значення дослідження полягає у можливості використання його результатів для розробки методики викладання спеціальних музичних дисциплін, для написання підручників та посібників як з історії шкільництва, так і з історії музики. Дослідницькі матеріали також можуть бути використані організаторами музеїв, керівниками і викладачами музичних навчальних закладів різного рівня й спрямованості, вчителями музики загальноосвітніх шкіл, студентами музично-педагогічних спеціальностей та ін.

Особистий внесок здобувача полягає в одержанні результатів дослідження і здійсненні історико-педагогічного аналізу використаних джерел; у виявленні позитивних ідей, досвіду роботи педагогів та навчальних закладів у галузі шкільної музичної освіти; в історичній розвідці недосліджених та малодосліджених імен видатних митців Волині, які сприяли розвитку шкільної музичної освіти в регіоні у кінці ХІХ - на початку ХХ ст.

Апробація результатів дослідження здійснювалася на міжнародних конференціях: науково-практичній - „Іван Огієнко і розвиток національної освіти, науки, культури” (Київ - Житомир, 2002), науково-методичній - „Проблеми соціалізації дітей шляхом викладання музичних дисциплін” (Переяслав-Хмельницький, 2003), та Всеукраїнській науково-методичній конференції „Становлення та розвиток музично-педагогічної освіти на Україні” (Ніжин, 2004).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано в 8 одноосібних наукових статтях, з них 5 у фахових виданнях, затверджених ВАК України; 3 статті у збірниках матеріалів конференцій.

Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел та 16 додатків на 15 сторінках. Загальний обсяг дисертації - 231 сторінка, основний зміст викладено на 182 сторінках. Список використаних джерел вміщує 252 позиції, з них 177 науково-літературних джерел та 75 архівних справ. У роботі вміщено 4 рисунки, 12 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність і доцільність, визначено об'єкт, предмет і мета дослідження, його хронологічні та територіальні межі; сформульовано завдання дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення, особистий внесок здобувача; подано відомості про структуру дисертації. Перед основним змістом роботи подано термінологічний словник, у якому пояснено значення музичних професіоналізмів і маловживаних слів.

У першому розділі „Витоки та передумови розвитку музичної освіти на Волині” розглядається історичне тло, на якому формувалися основні тенденції розвитку шкільної музичної освіти на Волині у досліджуваний період.

У роботі доведено, що перші елементи музичної освіти зародилися ще у шкільництві Київської Русі. Із запровадженням християнства і поширенням освіти посилилося позитивне ставлення суспільства до навчання дітей музиці. Цю тенденцію підкріплював культурний взаємообмін: при руських княжих дворах навчалися нащадки вельможних європейських родин. Водночас ще з IX ст. відомі згадки про музик, які мандрували дорогами сучасної Європи.

Елементи мистецької освіти найдавніших часів переважно розглядалися у площині „українська пісня - православ'я”. На територію руської держави було перенесено практику візантійського богослужіння та її складову - духовну освіту, елементом якої стала музична. Візантійські теологи, в свою чергу, зверталися до праць античних філософів та неоплатоністів, які вважали, що музика веде душу від усвідомлення речей на землі до ідеї абсолютної Краси.

У роботі вказано, що ідеї древніх мислителів щодо музичного мистецтва знаходили в наших землях розуміння, але не підтримку. У Візантії митець вважався кимось на зразок медіума чи знаряддя Провидіння, який доносив глас Божий до смертних. Руські філософи до особи музиканта підходили набагато прозаїчніше - він був самостійною творчою одиницею, людиною, яка мала хист, недоступний більшості. Походження української церковної музики, закони її розвитку можна пояснити при більш глибокому вивченні історії народу, який є творцем і носієм цієї музики. Питання ґенези церковнослов'янських розспівів розв'язуються шляхом дослідження і зіставлення музикознавчих та педагогічних висновків, а також використанням порівняльно-історичного методу.

Музичну освіту часів Київської Русі можна визначити як соціальну інституцію точкового рівня, як вкраплення у загальну площину освіти, яка також на той час ще не набрала ознак системності. Існування вказаної соціальної інституції ґрунтувалося на синтезі релігійних та народних музичних традицій. Непересічне значення мали більш-менш стійкі культурні зв'язки Київської Русі з тогочасними європейськими державами.

Доведено, що руйнація Київської Русі призвела, з одного боку, до гальмування розвитку української музичної культури європейського контексту, з іншого - спричинила етнокультурну дифузію, взаємозапозичення різних культур. Крім того, у кризовій соціокультурній ситуації мистецтво (і музична культура зокрема) почасти ставало тією психологічною „нішею безпеки”, де реалізовувалася нормативно-ціннісна, морально-етична парадигма українського народу.

У процесі творення підґрунтя національної системи освіти у XVII-XVIII ст. (братські школи, Острозька та Києво-Могилянська академії) музична освіта стала набувати ознак цілісності, системності, наступності. Свідчення цього - діяльність Острозької Академії. Музика тут входила до складу „семи вільних наук”, а перебування в місті вихідців із країн Європи дозволяло прилучатися до мистецтва інших народів. Відбувалося синтезування латинських і слов'янських освітніх, культурних та світоглядних традицій.

У дослідженні розкрито роль православних братств і цехів у поширенні та розвитку музичної освіти в Україні. Ці музично-освітні спілки, окрім спільної риси - навчання музиці (співу та гри на інструменті), - виконували різні історичні завдання. Братства стали ознакою культурного протистояння поширенню католицизму та супроводжуваної ним мистецької моделі.

Натомість цехи музикантів виконували прикладні функції. На них же покладалися обов'язки супроводу релігійних відправ, обслуговування парадів і урочистих церемоній, розважання публіки. Окрім громадських, музиканти виконували суто професійні обов'язки - навчали грі, виготовляли й ремонтували власні та чужі інструменти, розучували нові твори (релігійні й світські).

Культурні надбання золотої доби козаччини і нерозривно пов'язаного з нею мистецтва кобзарів охарактеризовані у дослідженні як еталон вишуканості, духовності й національної самосвідомості. У структурі козацької педагогіки музична освіта була важливим елементом: деякі з навчальних закладів Січі мали назву „школа церковного співу і вокальної музики”. Одну з перших таких шкіл у 1770 р. відкрив Михайло Кафізма. Її структуру представлено у дослідженні.

Кобзарське мистецтво було чи не єдиною культурно-освітньою інституцією, яка зберегла глибинні традиції істинно народного мистецтва й етнопедагогіки. Кобзарі-вчителі, крім власне виконавської майстерності, навчали філософії життя, намагалися виховати в учнів найкращі людські якості: честь, совість, любов до рідної землі, її культури та історії.

У роботі стверджується, що з розвитком кріпосництва і розширенням прав дворянства, задоволення його культурних потреб не обмежувалося хоровим мистецтвом. Світське життя диктувало необхідність підготовки виконавців-інструменталістів високого класу. В науковій історичній літературі переважає думка про соціальний і культурний негатив як основну ознаку кріпосної системи. Попри це, за умови обмеження (аж до повного зникнення) особистої свободи за фасадом інколи досить добре продуманої, інколи жорстоко-некомпетентної і потворно-неприродної методики навчання кріпосних музикантів був прихований високий професіоналізм, а в надрах самої „помісної” культури існувала професійна музична освіта.

З розвитком світської музики поширилося виконання романсів, обробок народних пісень, танцювальних мелодій. Великий інтерес у волинської громади викликала музика західноєвропейських авторів. Виконання талановитих аматорів уже не задовольняло вимоги публіки - нагальною необхідністю стала потреба у закладах для підготовки музикантів-професіоналів. Ними стали Кременчуцька музична академія та Глухівська співацька школа (XVІІІ ст.).

Таким чином, як показує історико-педагогічний аналіз архівних та наукових джерел, у XVII-XVIII ст. музичну освіту на позаінституційному та інституційному рівні представляли різні заклади та організації: народні музикантські спілки, вищі навчальні заклади, спеціальні навчальні заклади. У своїй роботі вони спиралися на фольклор, кращі зразки православної Літургії та західноєвропейської класики. Завдяки широкій палітрі освітніх систем до музичної освіти прилучалися широкі верстви населення з різних соціальних прошарків.

Особлива увага у першому розділі приділена місцю та ролі музичної культури етнонаціональних меншин у загальному процесі розвитку музичної культури та освіти регіону.

Внесок польської етнонаціональної меншини у розвиток музичної освіти й культури Волині визначено у дисертації як значний і вагомий. На особливу увагу заслуговує стан навчання музиці у Кременецькому (Волинському) ліцеї, музично-педагогічна діяльність відомих польських меценатів, композиторів, педагогів, письменників на території Волині у ХІХ - на початку ХХ століть: О. Кольберга, Ю.-А. Ілінського, Й.-Д. Вітвицького, Ю.-І. Крашевського, Ю. Зарембського, І.-Я. Падеревського та інших.

Для музичної культури і освіти єврейської національної меншини у XIX ст. були характерні етнічна та конфесійна замкнутість, з одного боку, та високий рівень професіоналізму - з іншого. Євреї-„вихрести”, які професійно займалися музикою, ставали відомими композиторами, виконавцями, викладачами по всій Російській імперії та за кордоном. Головними формами музичної освіти єврейської громади Волині стало вивчення синагогальної музики (діяльність у цьому руслі співаків-канторів), а також гра на музичних інструментах (мистецтво професійних виконавців-клезмерів). Однак музична освіта євреїв Волині у XIX ст. не досягла свого інституційного рівня. Позаінституційний її статус і став, на нашу думку, однією з головних причин відчуження представників єврейської меншини від своїх глибинних музичних традицій. культурний просвітницький музичний волинь

Чеська етнонаціональна меншина, хоча й не найчисленніша на Волині, протягом XIX ст. зберігала свою мистецьку самобутність, що, між іншим, виявилося і в музичних традиціях та освіті. Головними формами музичної освіти чехів Волині були оказіональні (традиційне навчання народній пісні та музиці) та позаінституційні (музичні зали в шинках у чеських селах, хори при церквах, народні театри тощо). Однак у чеських реальних училищах музика викладалася як навчальний предмет, що дає підстави говорити про елементи системності у музичній освіті школярів чеського походження у XIX ст.

Німецькими колоністами на землю Волинської губернії перенесено традиційний шкільний устрій, головними рисами якого були організованість, методичність, дисципліна, контроль. Система освіти тут передбачала виховання добропорядного сім'янина, вірнопідданого своєї держави, церкви, уряду. Німецька звичка до ретельності та поваги до своїх корінних традицій побутувала й у колоністських поселеннях на Волині. Підґрунтям німецької освіти була теологія, що безпосередньо впливало на формування у школярів знань та вмінь, одним з яких було знання якомога більшої кількості церковних пісень, що спонукало б до добра, додавало б сили духові в боротьбі проти негативних нахилів і бажань. Незважаючи на стриманість і флегматичність у повсякденному житті, у своєму побуті німці відводили помітне місце сільським балам, фестивалям танцю і пісні. Музична освіта волинських німців має свої регіональні особливості: цілі музичні пласти музичної спадщини німців на іноетнічних територіях залишилися більш незмінними, ніж, власне, в Німеччині; колоністська культура стала окремою формацією, не схожою на усталену систему мистецьких традицій німецьких етносів (баварців, тюрінгців, ельзасців).

У зв'язку з тим, що Волинь завжди була складним геополітичним регіоном, велика кількість народів зазвичай знаходила спільну мову на її теренах. Етнокультурна дифузія різних народів, що населяли губернію, безпосередньо стосувалася й різних музичних жанрів. Цей взаємообмін ніколи не припинявся, бо є незворотним процесом. Визначні діячі вказаних етнонаціональних меншин також сприяли поширенню українського музичного мистецтва в Європі в різні часи.

У другому розділі „Аматорська освіта на теренах Волинської губернії” проаналізовано розвиток музичної освіти на приватно-позашкільному рівні та як компонента змісту освіти у навчальних закладах різних рівнів і типів.

Доведено, що регресивні характеристики кріпаччини як соціокультурного явища не завадили високому рівню розвитку помісних колективів. Про майстерність музикантів графів М. Комбурлея, Ю._А. Ілінського, М. Нововийського історичні хроніки згадували ще у XVIII ст. Архівні документи констатують факт перебування певної кількості австрійських підданих на досліджуваній території в ролі музикантів у маєтках волинської знаті. Навчання під опікою іноземних учителів було досить успішним: незабаром їм на зміну приходили власні учні, які були цілком підготовлені як фахівці та організатори музичної освіти.

Система навчання української школи троїстих музик та лірників спиралася на загальноприйняті моральні норми, традиції. Але представники волинської лірницької школи не завжди наслідували традиції класичної музичної культури - на догоду публіці вони порушували цілісність музичних текстів. У їх середовищі не було пріоритетного напрямку навчання - обидві школи навчали грі на інструментах і співам. Спільним у них було також прагнення до збереження регіональних музичних особливостей. У дослідженні здійснено аналіз двох важливих напрямків розвитку аматорської музичної освіти у побуті - родинне та „несімейне” середовища. Вказано на різні підходи до навчання з боку батьків, змушування до занять на конкретному інструменті, незважаючи на наявність таланту і бажання учня, в одному випадку; в іншому - поступове прилучення до гри на обраному дитиною інструменті з урахуванням індивідуальних здібностей. „Несімейна” методика передбачала оволодіння інструментом шляхом спостереження. Негативною її характеристикою був розвиток моторно-слухової пам'яті, а також копіювання не завжди бездоганної виконавської манери старших товаришів.

На відміну від міських музикантів, для сільського мистецького бомонду гра на інструменті не була єдиним джерелом існування. Специфіка сільського життя вимагала додаткової (навіть основної) діяльності - селянської праці. З цього можна зробити висновок, що музикантська професія не передбачала заробітку, достатнього для утримання сім'ї. Поясненням цьому є заборона музикування у певні, інколи досить тривалі часові проміжки (згідно з церковними канонами); несприятливий для одруження час; неоднозначна оцінка музикантського контингенту в народному середовищі. На цих обставинах часто спекулювали батьки, які не бажали бачити своїх дітей у сумнівній когорті музикантів.

Стан розвитку музичної освіти у сільських навчальних закладах Волині представлено в таблиці 1.

Характерною тенденцією для Волині був високий рівень розвитку пансіонної освіти, а домашня освіта - її візитною карткою. Зміст та сутність домашньої освіти досить повно представлено у повісті В.Короленка „Сліпий музикант”. У приватних навчальних закладах співи (церковні та світські твори), музика (гра на фортепіано, скрипці), танці були обов'язковими предметами. Діяльність волинських пансіонів регламентувалася загальними урядовими законодавчими актами. Тому проблеми та негативні тенденції, притаманні музичній освіті на Волині, були загальними, як-от: бюрократичні перепони, жорсткий контроль діяльності, тотальний характер перевірок. Пансіони були різними за рівнем освіти. Неосвічені чи невисокого професійного рівня педагоги прищеплювали молоді вульгарний смак, який виявлявся в манірному або ж бездумному виконанні, а також у будуарно-салонному репертуарі. Серед митців того часу не було одностайної думки щодо пансіонної науки. До її історії зверталися у своїй творчості М. Гоголь („Мертві душі”), Т. Шевченко („Капітанша”), М.Старицький („За двома зайцями”).

Таблиця 1

Відомості про музичну освіту у сільських народних училищах Волині

Повіт	Загальна кількість навчальних закладів	Кількість закладів, у яких викладалися тільки співи	Кількість закладів, у яких викладалися співи і був хор
Старокостянтинівський	21	1	20
Ковельський	26	2	23
Вол.-Волинський	24	4	18
Дубенський	27	2	20
Здолбунівський	15 + 1 приватне магометанське	4	10
Заславльський	22	6	16



Досить плідною і прогресивною формою підвищення професійної кваліфікації учительства (у тому числі вчителів музики) стали курси та вчительські з'їзди. Це були справжні майстер-класи, на яких учителі з провінції могли прилучитися до теоретичних знань, навчитися працювати з колективом і почути кращі зразки літургійної музики.

Інституційний рівень музичної освіти Волинської губернії представлено у дослідженні розгорнутим аналізом її стану та розвитку в навчальних закладах різних типів і різного підпорядкування (табл. 2).

Уроки музики в двокласних школах, школах грамоти, церковнопарафіяльних школах прилучали всіх школярів до активної культурно-освітньої діяльності. Незважаючи на фрагментарний та безсистемний характер, для більшості волинської бідноти навіть така музична освіта мала велике значення. Попри позитивну тенденцію практично тотальної наявності хорових колективів у школах, освіта (у тому числі музична) в духовних закладах першої половини ХІХ ст. вже не відповідала рівню розвитку країни, вимогам нового часу і поступово ставала своєрідним гальмом як для розвитку природничо-математичних, так і для предметів естетичного циклу наук, а також у сфері естетичного виховання. Волинське жіноцтво завдяки освіті намагалося вирішувати цілу низку суспільних проблем: забезпечення функціонування сільських парафій, стримування відтоку жінок за межі імперії, власне, освіченість жінки.

Таблиця 2

Кількісні показники розвитку музичної освіти в народних училищах Волинської губернії

Повіт	Тип шкільного закладу	Кількість артистів хору	Примітка
Новоград-Волинський	Полонське фундушове повітове училище	25 чол.	Окремо викладалися уроки співу
	Корецьке повітове училище	26 чол.	Окремо викладалися уроки співу
	Усі початкові училища мали хоровий колектив	Від 12 до 48 чол.
Овруцький	Міські народні училища		Співи викладалися
	Однокласні народні училища	12-27 чол.	Співи викладалися

У дисертаційному дослідженні доведено, що для духовної музичної освіти Волині ХIХ - поч. ХХ ст. було характерним: домінування навчання хоровому співу перед навчанням інструментальній музиці; суттєві відмінності у музичній освіті, яка надавалася православними і католицькими навчальними закладами; зацікавленість у музичній освіті учениць єпархіальних училищ, що пояснювалося прагненням жіноцтва до отримання освіти у навчальних закладах будь-якого рівня і статусу.

Навчання музики у світських навчальних закладах відбувалося в освітніх інституціях різних рівнів. Учительські семінарії та народні училища у переважній більшості мали власні хорові колективи, в яких почасти нараховувалося до 60 осіб.

У привілейованих навчальних закладах Волині до викладання музики, не зважаючи на „необов'язковий” статус мистецьких предметів, ставилися серйозно, відповідально і вимогливо: Острозьке училище графів Блудових, Житомирська гімназія (почесний попечитель Ю.-І. Крашевський), гімназія А. Коленко та Українська гімназія м. Луцька мали на балансі не тільки хорові колективи, а й потужні танцювальні, театральні та інші гуртки мистецького спрямування.

Отже, аматорська музична освіта Волині, незважаючи на об'єктивні труднощі, перебувала на досить високому рівні (про що свідчать викладені в розділі результати архівних пошуків). Окрім позашкільного напрямку (який представляли специфічні народні освітні формування і побутове музикування), існувала широка мережа загальноосвітніх закладів, навчання музиці в яких можна охарактеризувати як „тотальне”. Головною відмінністю обох напрямків є прерогатива у навчанні окремому виду музичного мистецтва: інструментальне виконавство здебільшого культивувалося у позашкільній формі навчання. Відповідно, шкільне аматорство представлено хоровою освітою.

У третьому розділі „Професійна музична освіта Волинської губернії кінця ХІХ - початку ХХ століття” розкрито роль та значення мистецької еліти регіону у формуванні системи шкільної музичної освіти досліджуваного періоду.

У роботі наголошено, що розбудова системи шкільної музичної освіти на Волині була підготовлена плеядою видатних музикантів, педагогів, композиторів, співаків, які були уродженцями Волинської губернії або ж присвятили цьому регіону частину свого життя.

Значний позитивний вплив на розвиток мистецьких смаків волинської громади мала діяльність широкої мережі музичних шкіл, фортепіанних класів.

Центром музичної освіти досліджуваного періоду вважаємо Житомирське музичне училище.

Значний вклад у розвиток шкільної музичної освіти краю зробив місцевий театр. Але, попри наявність у його репертуарі кращих зразків оперної класики, погоджуємося з оцінкою високого рівня мистецького життя центру губернії лише частково. Деякі сумніви викликає оцінка якості мистецьких заходів, особливо оперних вистав. Факти свідчать про почасти невисокий рівень виконавської майстерності місцевих і приїжджих артистів, а інколи й елементарну неповагу гастролерів до місцевої публіки.

Особливістю розвитку шкільної музичної освіти досліджуваного періоду можна вважати високий рівень її опіки з боку силових відомств, зокрема Міністерства внутрішніх справ, яке, попри його формальну відірваність від музичної культури й освіти, мало значний вплив на розвиток мистецької сфери на Волині. Це стосувалося усіх рівнів музичної освіти: аматорського (позаінституційного), народно-фольклорного (оказіонального), професійного. Діяльність поліції, окрім тотального контролю за інакомислячими, мала й позитивні наслідки, бо забезпечувала охорону громадян від криміналітету (ретельна перевірка персон гастролерів), хронікальність звітів щодо мистецьких заходів (рецензії на оперні, театральні вистави, концерти, виставки). Інколи документи з фондів МВС є практично єдиним джерелом, яке дає можливість зробити висновки щодо рівня розвитку музичної освіти у краї.

У кінці ХІХ - на початку ХХ століття почало формуватися науково-методичне забезпечення шкільної музичної освіти на Волині. У дослідженні проаналізовано їх зміст і вказано на доцільність застосування тих чи інших положень цих видань у сучасній педагогіці. Відзначені наукові та методичні праці були, безумовно, різного рівня, різної сфери застосування та ступеня поширеності у школах Волині. Але сама їх наявність свідчить про зацікавлення такою літературою з боку педагогів музичних шкіл Волині у кінці ХІХ - на початку ХХ століття.

У процесі вивчення шкільної музичної освіти на Волині кінця ХIХ - поч. ХХ ст. вдалося виявити такі головні суперечності розвитку й становлення музичної освіти:

а) переважно подвійне підпорядкування системи освіти, в тому числі шкільної музичної, духовному та світському відомству, що сповільнювало розвиток останньої, з одного боку, але й давало можливість вивільнити потужні мистецькі сили - з іншого;

б) високий рівень творчості окремих музикантів, співаків, композиторів, які жили й творили на Волині, з одного боку, та загальний недостатній рівень музичної культури населення - з іншого;

в) формальну незалежність сфери музичної освіти від політичного та ідеологічного компонентів соціуму, з одного боку, та бажання контролювати розвиток музичної освіти (й музичної культури загалом) з боку силових відомств - з іншого.

Здійснене дослідження дозволило зробити такі висновки:

1. Аналіз стану досліджуваної проблеми в історичній та науково-педагогічній літературі засвідчив, що шкільна музична освіта на Волині розвивалася протягом кількох останніх століть як складне соціокультурне явище з етнічними, релігійними та конфесійними характеристиками. Головними соціальними чинниками розвитку музичної освіти стали: введення християнства на Русі, запровадження (і скасування) кріпаччини, формування у волинському регіоні локального поліетнічного середовища.

2. Зміст та структура шкільної аматорської освіти на Волині представлені аматорським (троїсті музики, лірники) та професійним (уроки музики у навчальних закладах різного рівня, діяльність музичних шкіл Волині та музичного училища у м. Житомирі) напрямами.

3. Система музичної освіти Волині у XIX ст. розвивалася згідно з соціокультурною ситуацією та суспільними законами, що діяли на території Російської імперії. Головними чинниками, що впливали на формування музичної культури і освіти на Волині, стали (окрім макрочинника, яким виступав загальноросійський культурний фон) поліетнічність, поліконфесійність та залежне становище домінуючого етносу - українців. Музична освіта на Волині, розвиваючись від оказіонального та поза- інституційного рівня, досягла інституційних форм у середині XIX ст.

4. Протягом ХIХ - поч. ХХ ст. у розвитку шкільної музичної освіти простежувалися такі тенденції:

а) поступове збільшення професійної частини шкільної освіти (інституційний рівень) порівняно з аматорською (позаінституційний та оказіональний рівень);

б) поступове зменшення конфесійного впливу на розвиток шкільної музичної освіти; перетворення церковної музики на окрему складову шкільної музичної освіти у межах парафіяльних шкіл;

в) постійне збереження етнокультурного компонента (чеського, польського, єврейського, німецького) у структурі аматорської музичної освіти.

5. Розвиток шкільної музичної освіти на Волині у досліджуваний період виявив її глибоку взаємозалежність із:

- розвитком музичної освіти у професійній та вищій школі Правобережжя;

- загальним розвитком музичної культури в регіоні, що сприяло появі цілої плеяди композиторів, співаків, виконавців, - вихідців з Волині, серед яких:

1) диригенти-хормейстери: Д. Котко, Х. Блонський, Д. Товстой, брати Бондарі - Микола Максимович та Софрон Максимович, І. Новохацький, С. Козицький, М. Хомичевський, П. Бігдаш-Богдашев та інші;

2) викладачі вокалу: С. Коссова, О. Шумовська-Гораїн;

3) представники композиторської школи: М. Варшавський, М. Тележинський, А. Річинський;

4) виконавці: Ю. Зарембський, М. Соколовський, І.-Я. Падеревський;

- великим позитивним впливом на громадськість діяльності широкої мережі музичних шкіл: Е. Кущевської, Н. Писаржевської, П. Грінберга; М. Нєйолової, фортепіанних класів О. Ружицького (саме в його закладі навчався майбутній геній української симфонічної музики, видатний педагог Б.Лятошинський).

6. У кінці ХІХ - на початку ХХ століття почало формуватися науково-методичне забезпечення шкільної музичної освіти на Волині. Серед посібників та підручників, які використовували в музичних школах Волині, передусім варто назвати посібник С. Чернецького „Шкільні співи для виховання дітей”, підручник А. Сосновського „Методика учебных предметов начальной школы”, працю С. Миропольського „Систематический обзор народной учительской литературы”, монографію В. Острогорського „Письма об эстетическом воспитании” та інші. Вказані наукові та методичні праці були, безумовно, різного рівня, різної сфери застосування та ступеня поширеності у школах Волині. Але сама їх наявність свідчить про зацікавлення такою літературою з боку педагогів музичних шкіл Волині у кінці ХІХ - на початку ХХ століття.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ВИКЛАДЕНИЙ У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ:

1. Бовсунівська Н.М. До питання вивчення краєзнавчого матеріалу на уроках музики в загальноосвітніх школах (на прикладі Житомирської області) // Наукові записки Ніжинського державного педагогічного університету імені Миколи Гоголя. Психолого-педагогічні науки. - Ч.1. - Ніжин, 1999. - С. 111-114.

2. Бовсунівська Н.М. Музична освіта у початкових навчальних закладах м. Житомира // Професійна підготовка педагогічних працівників: Наук.-метод. зб. - Київ-Житомир, 2000. - С. 229-233.

3. Бовсунівська Н.М. Житомирщина - батьківщина геніального І.Огієнка // Вісник Житомирського державного педагогічного університету імені Івана Франка. - Вип. 9. - Житомир, 2002. - С. 41-43.

4. Бовсунівська Н.М. Роздуми дослідника над долею народної музичної спадщини (до питання проблем і перспектив) // Вісник Житомирського державного педагогічного університету імені Івана Франка. - Вип. 12. - Житомир, 2003. - С. 260-261.

5. Бовсунівська Н.М. Уроки музики в церковнопарафіяльних школах Волині кінця ХІХ ст. як засіб духовного розвитку // Проблеми освіти: Наук.-метод. зб. - Вип. 31. - Київ, 2003. - С. 316-323.

6. Бовсунівська Н.М. Розвиток вокально-хорової педагогіки на Волині // Наукова школа: центр професійної підготовки педагогічних кадрів. - Житомир, 2003. - С. 325-333.

7. Бовсунівська Н.М. Волинська музична освіта в літературних джерелах // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. - Вип. 17. - Житомир, 2004. - С. 33-35.

8. Бовсунівська Н.М. Використання досвіду педагогів-хормейстрів початку XX ст. П.М. Бігдаша-Богдашева та Е.П. Скрипчинської в сучасній музичній педагогіці // Формування творчої особистості: проблеми і пошуки. Збірник наукових праць. Серія: „Педагогіка і психологія”. - Вип. 31. - Київ-Запоріжжя: поліграфічний центр „Х - принт”, 2004. - С. 231-244.



АНОТАЦІЇ

Бовсунівська Н.М. Розвиток шкільної музичної освіти на Волині (кінець ХІХ - початок ХХ ст.). - Рукопис

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.01 - Загальна педагогіка та історія педагогіки. - Житомирський державний університет. Житомир, 2004.

Дисертація присвячена історико-педагогічному аналізу становлення та розвитку шкільної музичної освіти на Волині. Здійснено науковий аналіз процесу становлення, особливостей змісту музичної освіти у навчальних закладах регіону; проаналізовано взаємозв'язок музичної освіти та просвітницького життя Волинської губернії; розкрито музично-педагогічну діяльність відомих музикантів, співаків, композиторів ХІХ - початку ХХ століття; проаналізовано дидактичну та методичну специфіку окремих музичних навчальних закладів Волинської губернії.

Основні результати дослідження можуть бути використані для розробки методики викладання спеціальних музичних дисциплін; для написання підручників та посібників як з історії шкільництва, так і з історії музики.

Дослідницькі матеріали також можуть бути використані організаторами музеїв, керівниками і викладачами музичних навчальних закладів різного рівня й спрямованості, вчителями музики загальноосвітніх шкіл.

Ключові слова: музична освіта, шкільна музична освіта, музична школа, урок музики.

Бовсуновская Н.Н. Развитие школьного музыкального образования на Волыни (конец XIX - начало XX века.). - Рукопись

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 - общая педагогика и история педагогики. - Житомирский государственный университет имени Ивана Франко. Житомир, 2004.

Диссертация посвящена историко-педагогическому анализу становления и развития школьного музыкального образования на Волыни. Сделан научный анализ процесса становления, особенностей содержания музыкального образования в учебных заведениях региона; проанализирована взаимосвязь музыкального образования с просветительской жизнью Волынской губернии; раскрыта музыкально-педагогическая деятельность известных музыкантов, певцов, композиторов XIX - начала XX века; проанализирована дидактическая и методическая специфика отдельных музыкальных учебных заведений Волынской губернии.

В первом разделе рассматривается исторический фон, на котором формировались основные тенденции развития школьного музыкального образования на Волыни в исследуемый период. В работе доказано, что первые элементы музыкального образования зародились еще во времена Киевской Руси. С внедрением христианства, усилилось положительное отношение общества к обучению детей музыке. Доказано, что разрушение Киевской Руси привело, с одной стороны, к торможению развития украинской музыкальной культуры европейского контекста, с другой - послужило причиной этнокультурной диффузии, взаимодействия различных культур. Кроме того, в кризисной социокультурной ситуации искусство (и музыкальная культура в частности) отчасти становилось той психологической „нишей безопасности”, где реализовывалась нормативно-ценностная, морально-этическая парадигма украинского народа. В исследовании раскрыта роль православных братств и цехов

В работе утверждается, что с развитием крепостничества и расширением прав дворянства, удовлетворения его культурных потребностей не ограничивалось хоровым искусством. Светская жизнь диктовала необходимость подготовки исполнителей-инструменталистов высокого класса.

Во втором разделе проанализировано развитие музыкального образования на приватно-внешкольном уровне и как компонента содержания образования в учебных заведениях разных уровней и типов. Данное направление представлено широким спектром образовательных учреждений. Доказано, что регрессивные характеристики крепостничества как социокультурного явления не помешали высокому уровню развития помещичьих коллективов.

Характерной тенденцией для Волыни был высокий уровень развития пансионного образования. Довольно плодотворной и прогрессивной формой повышения профессиональной квалификации учительства (в том числе учителей музыки) стали курсы и учительские съезды. Институционный уровень музыкального образования Волынской губернии представлен в исследовании развернутым анализом его состояния и развития в учебных заведениях разных типов и разного подчинения. Главным отличием обеих направлений была прерогатива обучения отдельному виду музыкального искусства.

В третьем разделе „Профессиональное музыкальное образование Волынской губернии конца ХІХ - начала ХХ века” раскрыта роль и значение художественной элиты региона в формировании системы школьного музыкального образования исследуемого периода.

Развитие системы школьного музыкального образования на Волыни было подготовлено плеядой выдающихся музыкантов, педагогов, композиторов, певцов, которые были уроженцами Волынской губернии, или посвятили этому региону часть своей жизни. В конце ХІХ - в начале ХХ столетия начало формироваться научно-методическое обеспечение школьного музыкального образования на Волыни.

Основные результаты исследования можно использовать в процессе разработки методики преподавания специальных музыкальных дисциплин; для написания учебников и пособий как по истории развития школьного образования, так и по истории музыки.

Материалы исследования также могут быть использованы организаторами музеев, руководителями и преподавателями музыкальных учебных заведений разного уровня и направления, учителями музыки в общеобразовательных школах.

Ключевые слова: музыкальное образование, школьное музыкальное образование, музыкальная школа, урок музыки.

Bovsunivska N. The development of school musical education in Volyn (the end of the XIX th - the beginning of the XX th century). - Typescript

...