Виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка у позаурочний час

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ

АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

ВИХОВАННЯ ГУМАНІСТИЧНО СПРЯМОВАНОЇ ОСОБИСТОСТІ ПІДЛІТКА У ПОЗАУРОЧНИЙ ЧАС

Спеціальність: Теорія і методика виховання

ЛИСЕНКО ОКСАНА МИКОЛАЇВНА

Київ, 2008 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Сучасний етап становлення громадянського суспільства в Україні передбачає докорінну трансформацію світоглядних пріоритетів та ціннісних орієнтирів особистості. Йдеться про зміну ставлення людини до інших людей та до самої себе, про підвищення власної відповідальності за майбутнє держави, суспільства, цивілізації.

У сучасних умовах проблему виховання гуманістично спрямованої особистості, її морально-етичні аспекти розробляють І. Бех, А. Бойко, О. Вишневський, Т. Дем'янюк, Л. Макарова, В. Оржеховська, С. Рудаківська, О. Сухомлинська, О. Столяренко, К. Чорна, Н. Миропольська та інші.

У них предметом дослідження є гуманістичні цінності, їх сутність, специфіка та місце у духовному світі особистості.

В основу концепцій Б. Ананьєва, О. Киричука, І. Кона, інших дослідників покладено різні психологічні аспекти гуманістичного виховання особистості, зокрема ідеї суб'єкт-суб'єктної взаємодії та саморозвитку особистості.

У дослідженнях О. Виговської, С. Рудаківської, І. Якиманської стверджується, що в основі процесу гуманізації лежить особистісно зорієнтоване навчання та виховання.

Об'єкт дослідження - процес виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка.

Предмет дослідження - модель процесу виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка в позаурочний час.

Мета дослідження - науково обґрунтувати та експериментально перевірити модель процесу виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка у позаурочний час.

Гіпотеза дослідження: виховання гуманістичної спрямованості підлітків у позаурочний час здійснюватиметься більш ефективно за умови застосування особистісно орієнтованої концепції, яка ґрунтується на суб'єкт-суб'єктній взаємодії вчителя і вихованців, на особистісному підході до них, на ціннісно-орієнтаційній діяльності підлітків у контексті вітчизняної і світової духовної спадщини.

Відповідно до мети і гіпотези визначено коло завдань дослідження:

- з'ясувати стан розробленості проблеми у теорії та виховній практиці;

- уточнити поняття „гуманістична спрямованість особистості” та „гуманістично спрямована особистість”;

- розробити структуру, критерії та показники гуманістичної спрямованості особистості та визначити рівні її сформованості у підлітків;

- науково обґрунтувати та експериментально перевірити функціонально-прогностичну модель гуманістично спрямованої особистості;

- розробити програму та методичні рекомендації з підготовки вчителів до здійснення виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка у позаурочний час.

Практичне значення здобутих у ході проведення дослідження результатів полягає в узагальненні практичного досвіду загальноосвітніх навчальних закладів з виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка в позаурочний час.

У розробці й апробації функціонально-прогностичної моделі процесу виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка, у розробці програмно-методичних матеріалів (програма “Самовиховання особистості”, програм курсової перепідготовки класних керівників до здійснення процесу виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка).

Висновки і результати дослідження можуть бути використані класними керівниками при організації процесу виховання підлітків у позаурочний час, при підготовці студентів вищих навчальних закладів, перепідготовці педагогічних кадрів до виховної діяльності.

Матеріали дослідження впроваджено в практику роботи Деражненського НВО „Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІІ ст. - дитячий садок”, Постійненського ЗНЗ І-ІІІ ст., Костопільського, Студянського ЗНЗ І-ІІІ ст., Березького НВО „Загальноосвітній навчальний заклад - дитячий садок”, Рівненської державної гуманітарної гімназії, Корецького ліцею, Соснівської гімназії Березнівського району (довідка №01-05/02-115 від 13.01.2005 р.), Загальноосвітніх навчальних закладах м. Черкаси та с. Велика Бурімка Чорнобаївського району (довідка №13/330 від 08.06.2005 р.) та Загальноосвітньому навчальному закладі №10 м. Умані Черкаської області (довідка №121 від 07.06.2005 р.).

Апробація результатів дослідження. Матеріали дослідження доповідалися на Міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток творчої особистості: досвід, проблеми, пошуки, перспективи” (2000 р., м. Рівне), Всеукраїнських науково-практичних конференціях: “Інноваційні виховні технології в системі діяльності навчальних закладів освіти: проблеми, перспективи” (2002 р., м. Рівне), “Громадянське виховання учнівської молоді: інноваційні технології” (2003 р., м. Рівне), обласній науково-практичній конференції „Соціально-педагогічні основи гуманістичного виховання учнів: досвід, пошуки, перспективи” (2007 р., м. Рівне), на Всеукраїнській нараді-семінарі заступників начальників управлінь освіти і науки обласних державних адміністрацій (2003 р., м. Рівне), перших Всеукраїнських педагогічних читаннях, присвячених пам'яті М. Стельмаховича (2004 р., м. Івано-Франківськ), у ході засідання круглого столу „Виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка у позаурочний час” (2006 р., м. Володимирецький Рівненської області) та засідання Міжрегіонального круглого столу „Гуманістичне виховання учнівської молоді: досвід, проблеми, пошуки і перспективи” (2008 р., м. Рівне), під час проведення проблемно-цільового семінару „Соціально-педагогічні основи гуманістичного виховання учнівської молоді в умовах суверенної України” (2006 р., м. Рівне), на методологічних семінарах кафедри теорії і методики виховання Рівненського державного університету.

Публікації. Результати дослідженні висвітлені у 10 наукових працях, з яких 6 одноосібних надруковано у фахових виданнях, затверджених ВАК України, а також 1 одноосібному навчально-методичному посібнику. Дисертація складається із вступу, двох розділів з висновками до кожного, загальних висновків, списку використаних джерел, який містить 201 найменування, і додатків. Основний зміст дисертації викладено на 163 сторінках, проілюстровано 17 таблицями, 5 схемами, 4 гістограмами. Повний обсяг роботи - 210 сторінок.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність теми дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, сформульовано гіпотезу, теоретичну основу дослідження, розкрито наукову новизну та практичну значущість отриманих результатів, подано інформацію про апробацію і впровадження результатів.

У першому розділі „Гуманістична спрямованість особистості підлітка у виховному контексті” охарактеризовано стан розробки проблеми виховання гуманістично спрямованої особистості та ідей щодо розуміння його, бачення напрямів розв'язання проблеми. Розкрито підходи до вирішення проблеми виховання гуманістичної спрямованості особистості в історії педагогічної думки та практиці роботи загальноосвітніх навчальних закладів, визначено зміст, форми і методи виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка у позаурочний час.

Аналіз філософської та психолого-педагогічної літератури засвідчив наявність різних підходів до проблеми виховання гуманістично спрямованої особистості. Гуманістичні засади є найбільш оптимальними для виховання, враховуючи потреби особистісного розвитку підлітків та умови життєдіяльності сучасного українського суспільства.

Ознаки становлення нової освітньої філософії прослідковуються у філософських та психолого-педагогічних дослідженнях Б. Ананьєва, І. Зязюна, П. Симонова, А. Радіна, Р. Апресяна, І. Фролова, які відносять ціннісне ставлення до людини, реалізацію принципів гуманізму до важливих передумов активності особистості, її повноцінного функціонування.

Теоретичний аналіз та узагальнення різних підходів до проблеми виховання гуманістично спрямованої особистості дало змогу зробити висновок, що процес виховання такої особистості має здійснюватися на основі особистісно орієнтованої концепції, на засадах взаємодії всіх учасників педагогічного процесу.

Особистісно орієнтована концепція - це нова виховна стратегія, сутність якої визначається сукупністю відповідних соціальних вимог щодо ставлення педагога до підлітка як до суб'єкта власного розвитку і як суб'єкта виховної взаємодії.

Цей теоретичний конструкт проявляється у єдності уявлень, ставлень і психолого-педагогічних засобів антропоцентричного виміру, передбачає синтез індивідуального, соціального, діяльнісного й системного підходів. Саме особистісно орієнтована методологія виховання створює умови для творчого пошуку та моделювання гуманних відносин учителя й учня, вона виступає альтернативою авторитаризму й диктату, відкриває нові можливості самовдосконалення та реалізації здібностей вихованців.

На основі аналізу психолого-педагогічної літератури охарактеризовано сутність поняття “гуманістична спрямованість особистості” - це складне структурно-особистісне утворення, яке відображає схильність індивіда до активної гуманістичної діяльності на основі домінуючих суспільних інтересів, вищих соціальних та високих загальнолюдських потреб, характеризує особистість під кутом зору способу і характеру взаємовідносин із суспільством, іншими людьми, з навколишньою дійсністю, і передбачає позитивне ставлення до них.

Нами розроблено структура гуманістичної спрямованості особистості, де відображено її ознаки та прояви.

Оскільки виразником гуманістичної спрямованості особистості є її усвідомлене позитивне й об'єктивне ставлення до людей, до самого себе, до різних видів діяльності, то ядром ставлень, які утворюють гуманістичну позицію, є моральні відносини, а сама людина у суспільстві постає як найвища цінність.

Проявом гуманістичної спрямованості особистості є її ставлення до оточуючих людей і до самої себе на основі ідеалів та цінностей гуманізму - добра, справедливості, честі, відповідальності, совісті, добродіянні, які інтегруються в активній особистісній позиції.

У структурі відображено компоненти гуманістичної спрямованості особистості - інтелектуальний, емоційно-мотиваційний, регулятивний, діяльнісно-практичний. Встановлені компоненти та критерії (ставлення до людей, ставлення до себе, до ціннісно-орієнтаційної та практичної діяльності) дали змогу визначити рівні сформованості гуманістичної спрямованості підлітків (низький, середній, високий), кожен із яких характеризується певними показниками або їх відсутністю. В основу такого поділу ми поклали характеристики ціннісного ставлення людей до близького і далекого оточення, до себе, до різних видів діяльності, а саме: активно-діяльнісне, недостатньо послідовно діяльне та пасивне.

До критеріальних показників віднесено: характер спрямованості ставлення (особистісний, соціально значущий, гуманний), наявність переходу ціннісних орієнтацій у стійкі особистісно значущі мотиви ставлення до людей, потреба у постійному вдосконаленні засобів і способів реалізації гуманних взаємовідносин, відповідність особистих мотивів ставлення соціально значущим, гуманним, таким, що виключають споживацькі, повага до людської гідності, прав і свобод кожної людини, здатність до співчуття і співпереживання.

Враховуючи визначені критерії та показники, нами розроблено діагностичну програму вивчення рівня вихованості гуманістично спрямованої особистості підлітка та шляхів її практичної реалізації.

Як підтверджують результати дослідження, у практиці виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка в позаурочний час спостерігається ряд негативних тенденцій. Встановлено, що лише 25,1% учнів 5-8 класів мають певні знання про сутність гуманізму, кожний четвертий респондент проявляє доброзичливість, їхня поведінка відповідає гуманістичним уявленням, носить стійкий характер.

Виявлено, що 76,8% учнів експериментальних класів не готові до здійснення гуманних учинків, до активної протидії злу, насиллю, жорстокості. Дослідження засвідчили наявність значних морально-психологічних проблем у класних колективах: чітко прослідковується наявність позитивних і негативних лідерів, учням бракує толерантності у взаємостосунках, нерідкими є конфліктні ситуації.

У ході констатувального етапу експерименту проаналізовано й узагальнено досвід педагогічних колективів з виховання гуманістично спрямованої особистості, скоректовано експериментальні методики, випробувано різні варіанти залучення підлітків до гуманістично спрямованої діяльності, надано методичну допомогу класним керівникам.

Аналіз отриманих на констатувальному етапі експерименту даних засвідчив наявність педагогічного протиріччя між значним потенціалом гуманістичного виховання підлітків та епізодичним використанням його у практичній діяльності загальноосвітніх навчальних закладів.

У другому розділі „Оптимізація процесу виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка в позаурочний час” розроблено модель процесу виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка в позаурочний час, розкрито методику формувального етапу експерименту, розроблено і впроваджено особистісно орієнтований тип організації виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка у позаурочний час.

Оптимізація процесу виховання гуманістично спрямованої особистості забезпечує діяльність, що розгортається в рамках функціонально-прогностичної моделі.

Чітко виражена мета виховного процесу сприяє успішному формуванню відповідних якостей гуманістично спрямованої особистості. Наше дослідження підтвердило доцільність постановки мети, як формування вільної особистості, здатної захищати і відстоювати власну позицію, керуючись національними та загальнолюдськими цінностями.

Принципова новизна організації виховного процесу за такою моделлю полягає у відході від примусу, диктату і насилля над вихованцем, зміст виховання здійснюється без психічних перевантажень. Вона передбачає ставлення вчителя до підлітка як до суб'єкта власного розвитку і як суб'єкта виховної взаємодії, участь підлітків у ціннісно-орієнтаційній діяльності, стимулювання вихованців до здійснення самовиховання і саморозвитку. За таких умов розвиток особистості відбувається шляхом постійного вдосконалення змісту особистої діяльності на основі узгодження з цінностями суспільства, а виховний процес спрямовується на засвоєння моральних правил життя у суспільстві. Така організація процесу виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка позитивно впливає на зростання ціннісного ставлення до інших людей та до себе за умови залучення підлітків до участі у тренінгах та ділових іграх, встановлення суб'єкт-суб'єктної взаємодії між їх учасниками, формування у вихованця навичок аналізу ситуацій, розвиток комунікативних умінь і розуміння власної цінності. Використання вправ, бесід, тестування, спостереження за вихованцями, стимулювання підлітків до здійснення гуманних учинків забезпечує ефективність ціннісно-орієнтаційної діяльності підлітків.

Узагальнивши зазначене вище, ми дійшли висновку, що основними завданнями в організації процесу виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка у позаурочний час є:

- оволодіння знаннями про гуманістичні цінності, способи і засоби реалізації суспільно-значущих стосунків між людьми;

- формування навичок аналізу і критичної оцінки різноманітних способів реалізації цих цінностей;

- формування впевненості у власних силах і можливостях;

- розвиток уміння аналізувати вплив власних учинків на оточуючих, та на свій життєвий шлях;

- розвиток комунікативних умінь, готовності відстоювати власні переконання;

- формування досвіду гуманних взаємостосунків;

- формування адекватної самооцінки, зокрема, моральної, позитивної “Я”-концепції, розвиток впевненості у власних можливостях бути гуманною особистістю.

З метою забезпечення цілісного підходу до виховання гуманістично спрямованої особистості нами розроблено і апробовано програму розвитку такої особистості.

Враховуючи структуру особистості, виділено програмні розділи: “Я - особистість”, “Я і Україна”, “Я і Природа”, “Я і Ми”, “Я. Земля. Всесвіт”. Повністю програма подана у додатках до дисертації.

Результатами дослідження підтверджено, що на підвищення рівня сформованості гуманістичної спрямованості підлітків значний вплив здійснює організація їхньої ціннісно-орієнтаційної діяльності, як сукупність дій, вчинків, впливів особистості, що спрямовані на саморозвиток, самореалізацію і самовдосконалення на основі загальнолюдських і національних цінностей (базових цінностей), які у педагогічному процесі спрямовані на формування в учня рис, що посилюють мотивацію його поведінки, почуття обов'язку, відповідальності, пізнавальних інтересів і потреб та усвідомлення власного творчого саморозвитку.

Формувальний етап експерименту засвідчив, що гуманістично спрямована особистість ефективно розвивається за умов, коли різнопланова ціннісно-орієнтаційна діяльність педагогічно доцільно організована і дає можливість підліткам обговорювати проекти спільної діяльності, висловлювати зауваження й пропозиції щодо виконання справи, обирати шляхи її здійснення, визначати мету, напрям діяльності, склад виконавців, розподіляти доручення з урахуванням індивідуальних здібностей, інтересів, оцінювати свою діяльність шляхом творчих звітів, бесід, анкетувань, на основі узагальнення результатів визначати перспективи подальшої діяльності. Проведений на підсумковому етапі формувального етапу експерименту зріз результатів участі підлітків у різних видах виховної діяльності засвідчив динамічний характер розвитку виділених нами показників сформованості гуманістично спрямованої особистості. Участь у різних видах виховної діяльності сприяла тому, що підлітки почали усвідомлювати її суспільну значущість. Якщо на початку експерименту лише 19,4% учнів були впевненими у тому, що знання ідей і норм гуманізму, в основі яких лежать загальнолюдські цінності (праця, взаємоповага, доброта, справедливість, толерантність, щирість тощо) потрібні кожній людині, 33,6% не мали твердих переконань у цьому, а 47,0% вважали ці знання не обов'язковими, то після завершення формувального експерименту, де вони брали участь у різних видах гуманістично спрямованої виховної діяльності, ці дані змінилися. Розуміння необхідності володіти такими знаннями засвідчили 29,1%, остаточно не позбавилися вагань і сумнівів щодо цього 58,3%, і тільки 12,6% учнів продовжували вважати ці знання необов'язковими. У ході формувального етапу експерименту проаналізовано зміни у рівнях сформованості гуманістичної спрямованості підлітків за розробленими нами критеріями - ставлення до інших людей, ставлення до себе, ставлення до ціннісно-орієнтаційної й практичної діяльності.

Відбулися позитивні зміни у ставленні підлітків до людей. Змінився характер міжособистісних стосунків у класних колективах: вони стали більш дружніми, доброзичливими, довірливими. Такі думки висловили 18,7% учнів ЕК та 11,4% учнів з КК. Одночасно зменшилася кількість тих, чиї взаємини у класі характеризуються як байдужі, нещирі: 19,7% у ЕК (проти 46,8% - на початок експериментальної роботи) та 27,1% - у КК (проти 46,6% до початку експерименту), зменшилася кількість тих, хто вважає, що у класі є учні, які уникають спільних ігор, почувають себе некомфортно: 1,2% - у ЕК (5,7% до початку експерименту) та 9,8% - у КК (19,3% до початку експерименту).

Результати експерименту засвідчили зміни у ставленні підлітків до себе, зокрема, зростання рівня самоповаги, що проявилося у зростанні уваги до свого зовнішнього вигляду, у розумінні, що повага до інших починається із поваги до себе. На 22, 4% зросла кількість підлітків, які проявляють самостійність, керуючись свідомим вибором гуманної, доброчинної поведінки: їх число на кінець експериментального періоду становило 54,9%, у КК кількість таких учнів зросла на 6,1% і становила на завершальному етапі експериментальної роботи 38,9%.

Виявлення рівня гуманістичної спрямованості підлітків за критерієм ставлення до ціннісно-орієнтаційної діяльності засвідчило, що учні поступово змінили ставлення до гуманістичних цінностей: значно вище стали поціновуватися смаки, уподобання, звички однолітків, більшість підлітків проявили готовність стати на захист тих, хто потребує допомоги і підтримки. Такі якості як доброчинність, милосердя, людяність за результатами ранжування займають відповідно 3-е, 4-е і 6-е місце (до початку експерименту: 9-е, 7-е, 8-е). Одночасно, кількість учнів, що обрали пріоритетом для себе гуманістичні якості людини, склала 65,3% (проти 37,9% на початок експерименту).

Цьому сприяла особливість застосовуваних у процесі експериментальної роботи видів виховної діяльності, сутнісний зміст яких полягав у тому, що участь у конкретних творчих справах не лише відкривала перед учнями факти, події, характер вчинків і поведінки людей, але й орієнтувала підлітків на розуміння людини як найбільшої соціальної цінності: носія прав, свобод, обов'язків, моралі тощо. Для учнів повніше розкривалася істина: найвищі, найкращі якості знаходяться в самій людині, в її реальних діях, цілях, інтересах.

Саме тому нами зафіксовано позитивні зрушення у ставленні підлітків до практичної діяльності, про що свідчить їх активність у виховних заходах та ступінь задоволеності нею: майже втричі зросла кількість тих, хто почав проявляти ініціативу, брати активну і постійну участь у позаурочних формах і видах діяльності - 69,7% (проти 23,2% на початок експериментальної роботи), суттєво зменшилася кількість підлітків, які не беруть участі у виховних заходах, не проявляють зацікавленості й ініціативності - 2,9% (на початок експерименту таких було 37,1%).

Динаміка рівнів сформованості гуманістичної спрямованості підлітків експериментальних колективів свідчить про ефективність проведеної дослідно-експериментальної роботи. Якщо на початку дослідження високий рівень сформованості гуманістичної спрямованості ми фіксували у кожного п'ятого учня, середній - у кожного третього, а низький - у кожного другого учня (зокрема, за критерієм “ставлення до ціннісно-орієнтаційної діяльності” низький рівень фіксувався у 59,5% учнів), то після її завершення прослідковується чітка позитивна динаміка розвитку за всіма виділеними нами критеріями. Порівняльні характеристики сформованості різних компонентів гуманістичної спрямованості підлітків показали, що найбільш мобільним щодо педагогічного впливу виявився компонент “ставлення до ціннісно-орієнтаційної діяльності” (збільшення кількості учнів з високим рівнем його розвитку становило 15,8%), менше - “ставлення до себе” (збільшення кількості підлітків з високим рівнем його розвитку становило близько 13%). В той же час кількість підлітків, що мають високий рівень сформованості гуманістичної спрямованості за критерієм “ставлення до людей” зросла лише на 6,2%. Це дозволило нам зробити висновок, що формуванню у підлітків таких компонентів, як “ставлення до людей” та “ставлення до практичної діяльності” необхідно приділяти особливу увагу.

Дані характеристики гуманістичної спрямованості засвідчили, що навіть короткий період активної цілеспрямованої діяльності оптимізує процес формування у підлітків гуманістичної спрямованості. Найбільш високого рівня розвитку гуманістичної спрямованості досягли підлітки експериментальних навчальних колективів, що свідчить про ефективність застосування особистісно орієнтованого типу організації виховання. Отже, в сукупності наведені результати дослідно-експериментальної роботи, аналіз статистичних даних та зроблені попередні висновки дозволяють нам стверджувати, що гіпотеза дослідження підтверджена, а мета - досягнута.

ВИСНОВКИ

Розв'язуючи поставлені в дисертаційному дослідженні завдання, автор дійшов таких висновків:

1. Теоретичне вивчення проблеми дозволило узагальнити, що в сучасних умовах найдоцільнішим є виховання саме гуманістично спрямованої особистості як індивіда, схильного до активної гуманістичної діяльності на основі домінуючих суспільних інтересів, вищих соціальних та високих загальнолюдських потреб, під кутом зору способу і характеру його взаємовідносин з іншими людьми, з оточуючою дійсністю. Проявом гуманістичної спрямованості особистості є її ставлення до оточуючих людей і до самої себе на основі ідеалів та цінностей гуманізму - добра, справедливості, честі, відповідальності, доброчинності, які інтегруються у активній особистісній позиції. Однак аналіз наукових доробків засвідчив недостатній рівень розробки означеної проблеми в теорії та практиці виховання;

2. Аналіз філософської і психолого-педагогічної літератури засвідчив наявність різних підходів до проблеми виховання гуманістично спрямованої особистості. Виходячи зі змісту наукових положень, можна дати визначення поняття “гуманістична спрямованість особистості” - це складне структурно-особистісне утворення, яке відображає схильність індивіда до активної гуманістичної діяльності на основі домінуючих суспільних інтересів, вищих соціальних та високих загальнолюдських потреб, характеризує особистість з точки зору способу і характеру взаємовідносин із суспільством, іншими людьми, з оточуючою дійсністю, і передбачає позитивне ставлення до них. Спираючись на дане визначення, можна стверджувати, що гуманістично спрямована особистість - це діяльнісно-активний індивід, дії і вчинки якого базуються на перевазі суспільних інтересів, вищих соціальних і високих загальнолюдських потреб, що інтегруються у активній особистісній позиції до себе, до людей на основі гуманістичних цінностей та ідеалів;

3. Виявлені у процесі дослідження основні педагогічні закономірності дали можливість розробити й обґрунтувати структуру гуманістичної спрямованості особистості. Встановлені компоненти (інтелектуальний, емоційно-мотивційний, регулятивний, діяльнісно-практичний) та критерії (ставлення до людей, ставлення до себе, до ціннісно-орієнтаційної та практичної діяльності) дали змогу визначити рівні сформованості гуманістичної спрямованості підлітків (низький, середній, високий), кожен із яких характеризувався певними показниками або їх відсутністю. В основу такого поділу покладено характеристики гуманістичного ставлення людей до близького і далекого оточення, до себе, до різних видів діяльності, а саме: активно-діяльнісне, недостатньо послідовно діяльнісне та пасивне;

4. Розроблена та експериментально перевірена функціонально-прогностична модель процесу виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка забезпечує комплексний підхід до розв'язання проблеми виховання такої особистості, вона втілює цілісну педагогічну систему, яка включає мету, завдання, оптимальні форми й методи організації ціннісно-орієнтаційної діяльності підлітка. Функціонально-прогностична модель процесу виховання гуманістично спрямованої особистості конкретизувала місце та роль педагога і підлітка в процесі виховання гуманістично спрямованої особистості та встановила основні компоненти ціннісно-орієнтаційної діяльності. Основними складниками особистісно орієнтованого типу організації виховання гуманістично спрямованої особистості підлітків у нашому дослідженні були: гуманізація спілкування учнів 5-8 класів, їхня участь у ціннісно-орієнтаційній діяльності, здійснення самовиховання;

5. Цілісність виховання гуманістично спрямованої особистості підлітків забезпечує процес удосконалення науково-теоретичної, методичної та практичної підготовки класних керівників до реалізації завдань виховання такої особистості. Керуючись концепцією особистісно орієнтованого виховання, визначено стратегію діяльності вихователя через принципи орієнтації на цінності та ціннісні ставлення, демократизації міжособистісних відносин. Як підтвердило дослідження, оптимальний розвиток гуманістичної спрямованості особистості підлітка забезпечуються за умов його прийняття, розуміння, визнання вихователем та формування у підлітків бажання усвідомлювати себе як особистість, і морально діяти у різних життєвих ситуаціях; педагогічний виховання загальноосвітній

6. Аналіз результатів формувального етапу експерименту засвідчив, що гуманістично спрямована особистість ефективно розвивається в умовах організованого педагогічного процесу виховання з використанням різноманітних особистісно орієнтованих типів організації виховного процесу, розвитку творчих здібностей підлітків, здійснення різнопланової ціннісно-орієнтаційної діяльності. Беручи участь у різних видах діяльності, більшість підлітків глибоко і повно засвоює знання про гуманні взаємовідносини між людьми, у них формуються стійкі ціннісні якості громадянина-гуманіста: вони вміють порівнювати себе з іншою людиною, поважати її гідність, активно протистояти негуманному ставленню до оточуючих.

Таким чином, визначені завдання реалізовані, проведена дослідно-експериментальна робота підтвердила висунуту гіпотезу про те, що ефективність процесу виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка зростає за умови застосування особистісно орієнтованої концепції, яка ґрунтується на суб'єкт-суб'єктній взаємодії вчителя і вихованців, на особистісному підході до них, на ціннісно-орієнтаційній діяльності підлітків у контексті вітчизняної і світової духовної спадщини.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Пархоменко О.М. Виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка в позаурочний час: Навчально-методичний посібник. - Черкаси: ЦНТЕІ, 2005. - 144 с.

2. Пархоменко О.М. Виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка в позаурочний час // Педагогіка і психологія. - 2004. - №2. - С. 86-97.

3. Пархоменко О.М. Впровадження інноваційних технологій гуманістичного виховання в практику роботи // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти: Збірник наукових праць. Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету. - Вип. 2. - Рівне: РДГУ, 2004. - С. 65-68.

4. Пархоменко О.М. Дистанційна форма навчання - нова можливість розвитку освіти ХХІ століття // Вісник Черкаського університету. - Серія Педагогічні науки. - 2001. - Вип. 26. - С. 103-109.

5. Пархоменко О.М. До питання оновлення парадигми виховання гуманістично спрямованої особистості підлітка // Педагогіка і психологія. - 2007. - №1 (54). - С. 28-34.

6. Пархоменко О.М. Критерії та рівні гуманістичного виховання школярів // Педагогічний вісник: Науково-методичний журнал. Черкаський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти. - 2004. - №1. - С. 36-43.

Размещено на Allbest.ru