Підсистема діагностики, оцінювання процесу формування активності студентів у навчанні та прийняття рішень призначена для співставлення наперед заданих і дійсних результатів та корекції методики.

У розділі обгрунтовано психологічні механізми формування активності особистості за певними педагогічними шляхами: на основі природженої потреби в інформації; за допомогою педагогічного стимулювання; через мотив-інтерес; на основі вирішення поставлених "ззовні" проблем; при творчому вирішенні самостійно поставлених проблем. Доведено, що проблемне навчання є важливим засобом формування продуктивної активності студентів. У дисертації проаналізовано способи створення проблемних ситуацій, їх класифікацію, логіку розвязання проблемної ситуації з встановлення причинно-наслідкових звязків.

У третьому розділі обгрунтовано педагогічні умови впливу пізнавальних здібностей студентів, змісту навчального матеріалу, колективу студентської групи, педагогічної діяльності викладача та методів навчання на формування навчально-пізнавальної активності.

Навчальна, виховна і розвиваюча функції, притаманні системі цілеспрямованого формування навчально-пізнавальної активності студентів, зумовлюють забезпечення низки факторів і педагогічних умов. У процесі дослідження встановлено, що до провідних факторів, які суттєво впливають на процес активізації навчання студентів, необхідно віднести: пізнавальні здібності студентів; зміст навчального матеріалу; колектив студентської групи; педагогічну діяльність викладача; методи навчання.

У розділі здібності розглядаються як психологічні особливості людини, які є передумовою успішного виконання певних видів діяльності, але самі до наявності знань, умінь та навичок не зводяться. Доведено, що чим вище рівень розвитку пізнавальних здібностей студента, тим цілеспрямованіше проходить процес формування навчально-пізнавальної активності.

У дисертації розглянуто структурні компоненти пізнавальних здібностей, проаналізовано умови їх розвитку; подано рівневу диференціацію студентів за цією характеристикою. Доведено, що ефективність впливу пізнавальних здібностей на формування навчально-пізнавальної активності студента детермінована забезпеченням основної педагогічної умови - своєчасна діагностика та цілеспрямований розвиток пізнавальних здібностей студентів як при оволодінні плановим навчальним матеріалом, так і через тренування, використання спеціальних вправ.

При уточненні психологічних механізмів формування навчально-пізнавальної активності встановлено, що на розвиток пізнавальних потреб, мотивів та цілей учіння студентів значним чином впливає позитивний результат навчально-пізнавальної діяльності. У дисертації зміст навчального матеріалу розглядається як важливий чинник формування активності студентів. Встановлено, що при відборі та структуруванні змісту навчального матеріалу необхідно враховувати об'єктивні дидактичні умови, які визначають трудність об'єктів для вивчення. Визначено систему пізнавальних вмінь і навичок, які необхідно формувати у студентів для забезпечення поетапного розвитку їх активності.

Системоутворюючим фактором цього процесу є педагогічна діяльність викладача. На початкових етапах навчання викладач діагностує пізнавальні можливості студентів, визначаючи кількість сформованих у них пізнавальних умінь та навичок, починаючи з умінь репродуктивного виду.

Потім аналізуються передбачені для вивчення об'єкти за наявністю в них утруднюючих ознак та визначаються, які ж пізнавальні уміння повинні бути сформовані для забезпечення свідомого засвоєння навчального матеріалу. Щоб виникли пізнавальні утруднення, посильні для подолання студентами, необхідно забезпечити оптимальний "розрив" між їх можливостями і рівнем розвитку активності, який для цього потрібний. Якщо ж зміст навчального матеріалу вимагає більш високих пізнавальних можливостей в порівнянні з вже сформованими у студентів, матеріал дидактично обробляється для штучного пониження ступеня трудності до посильного для студентів рівня. Дидактична обробка виконується через підбір засобів наочності, забезпечення рівня проблемності чи інформативності матеріалу, його розподіл для оволодіння на теоретичних та практичних заняттях. Після оволодіння запланованою порцією навчального матеріалу студентами, знову визначаються їхні пізнавальні можливості, і ситуація повторюється аж до формування продуктивних пізнавальних потреб.

У розділі обґрунтовано, що ефективність формування активності студентів через відбір та структурування змісту навчального матеріалу за наведеним підходом повинна забезпечуватися провідною педагогічною умовою: залучення студентів до навчальної праці через притягування, підтримування, переключення, зосередження уваги та виховання уважності при виконанні завдань.

Встановлено, що на формування активності студента у навчанні значно впливає соціальне середовище і, зокрема, студентська група. У дисертації дається оцінка колективістської концепції виховання А. Макаренка, обгрунтовуються підходи і положення, на які слід орієнтуватися у вихованні студентських колективів. На основі вивчення психологічних (мотиваційне ядро вибору, згуртованість) та непсихологічних (результативність спільної діяльності) показників розвитку колективів студентських груп доведено: рівень розвитку колективу студентської групи є провідною педагогічною умовою формування навчально-пізнавальної активності студентів.

До основних умов, забезпечення яких обумовлює ефективний розвиток колективу студентської групи як фактора активізації навчання у вищому аграрному закладі освіти віднесено: системність виховної роботи на факультеті, у вищому закладі освіти; позитивні впливи соціуму; різноманітність видів діяльності, до яких залучається студентська група; міжгруповий обмін інформацією та результатами діяльності; розвиток спільної діяльності та спілкування; оптимізацію міжособистісних взаємин; дієвість студентського самоврядування; оптимальне поєднання індивідуальних, групових та колективних форм навчання.

У дисертації обгрунтовано, що ефективність формування навчально-пізнавальної активності студентів значним чином залежить від педагогічної діяльності викладача. Педагогічна теорія та практика різнобічно вивчає зміст системи педагогічної освіти, перелік спеціальностей в умовах ступеневої підготовки, структуру освітньо-професійних програм підготовки вчителів, формування їх педагогічної культури та професійної компетентності, не торкаючись такої важливої проблеми, як підготовка викладачів непедагогічних вищих закладів освіти. У ході дослідження встановлено, що більшість викладачів вищих аграрних навчальних закладів не має педагогічної освіти, їх характеризує не тільки різний рівень сформованості педагогічних здібностей, а й неоднозначне ставлення до психолого-педагогічної теорії взагалі.

У результаті теоретичного аналізу педагогічних досліджень, вивчення педагогічного досвіду, проведених автором спостережень доведено, що ефективність формування педагогічної майстерності викладачів залежить від забезпечення таких умов: усвідомлене засвоєння викладачами вищих аграрних закладів освіти психолого-педагогічної теорії та їх позитивне ставлення до впровадження в навчально-виховний процес сучасних педагогічних технологій; залучення молодих викладачів до участі в роботі постійно діючих науково-методичних семінарів з основ педагогіки вищої школи, психології та методики навчання; упорядкування системи підвищення кваліфікації викладачів вищої школи; створення обєктивних умов підвищення соціального статусу педагогічної професії; системотворча діяльність кафедр педагогіки та психології вищого аграрного закладу освіти щодо підготовки педагогів-аграрників та постійного підвищення рівня їх педагогічної майстерності; забезпечення наукової організації педагогічної діяльності через зменшення її монотонності, нервово-емоційної напруженості.

Зазначимо, що активізація навчання як процес формування навчально-пізнавальної активності студентів, вимагає певної спільної діяльності викладача і студента, застосування різних засобів, форм, системи дій, потрібних для розвязання навчальних завдань. У дослідженні розглянуто методи навчання як складне, багатоякісне педагогічне явище, що безпосередньо повязане з формуванням активності як властивості особистості студента. Велика увага приділена аналізу дефініцій, класифікаційних побудов навчальних методів, вивченню можливостей пояснення, інформаційного повідомлення, розповіді, бесіді, лекційному методу, наочним та практичним методам у формуванні навчально-пізнавальної активності студентів. Розроблено тривимірну, просторову модель класифікації методів навчання, яка враховує три істотні ознаки цього феномену: джерело, з якого студенти набувають знань; основні дидактичні цілі, які реалізуються в навчальному процесі; рівень активності студентів у навчанні. Запропонована класифікаційна побудова припускає різні просторові положення одних і тих самих методів залежно від їх внутрішньої психологічної структури, наочно показує, який рівень активності реалізують студенти при вирішенні певних дидактичних цілей і завдань та націлює викладачів на удосконалення способів та прийомів активізації навчання.

Четвертий розділ “Дидактичні основи формування навчально-пізнавальної активності студентів засобами педагогічних ігор” розкриває основи методики формування навчально-пізнавальної активності студентів на заняттях з використанням ігрової діяльності.

У дисертації зазначається, що навчально-пізнавальна діяльність студента повинна характеризуватися високим рівнем мотивації, усвідомленою потребою в оволодінні знаннями, уміннями і навичками, результативністю, відповідати соціальним нормам. Продуктивна активність тих, хто навчається, є наслідком цілеспрямованих педагогічних впливів і організації способів розв'язання навчально-виховних завдань. У ході дослідження доведено, що методи репродуктивної навчально-пізнавальної діяльності повинні планомірно змінюватися на такі способи організації навчання, які дозволяють на основі отриманих базових знань формувати вміння відчувати проблеми, узагальнювати, синтезувати, розвивати здатність самостійно здобувати нові знання, оволодівати новими способами дій, генерувати ідеї, нестандартні підходи до розв'язання пошукових завдань.

У розділі обгрунтовано можливості активізації навчання засобами гри, запропоновано групування інтелектуальних ігор, наведено характеристики та методику застосування словесних (словограма, криптограма, ребус, кросворд, чайнворд) та тренінгових інструментальних (комп'ютерні ігри, вертоліни, лото, ігри-тренажери тощо) ігор. У процесі експериментального дослідження встановлено, що інтелектуальні ігри підвищують мотивацію учіння, розвивають такі складові мислення: елементарні розумові операції аналізу, синтезу, порівняння, виділення суттєвого; оригінальність, критичність, самостійність мислення, що виявляється у продукуванні гіпотез, установці на множину варіантів розв'язування, у свободі висунення ідей і гнучкості переходів від однієї до іншої; організованість та цілеспрямованість мислення як здатність до чіткої організації розумової праці, виділення суттєвого у явищах, усвідомлення особистих способів мислення і контролю за ними.

У дисертації обгрунтовано ознаки навчальної ділової гри, розігрування ролей, ігрового проектування, аналізу ситуацій, імітаційних вправ як різновидів педагогічних ігор, встановлено їх роль та місце в загальній системі методів навчання, розроблено методику їх застосування при вивченні студентами предметів з механізації сільськогосподарського виробництва. Доведено, що методи продуктивного навчання більш ефективно впливають на формування навчально-пізнавальної активності студентів при забезпеченні наступних умов: в процесі навчання використовуються досягнення науки, техніки, технології; забезпечуються міжпредметні зв'язки; відбувається "перенесення" знань студентів, вивчається новий навчальний матеріал; виробничі ситуації, що імітуються на занятті, є проблемними; в аудиторії створена спокійна, ділова атмосфера спілкування з позитивним емоційним забарвленням; відбувається об'єктивне визнання та оцінка успіхів студента викладачем та колегами з групи; різноманітність форм і видів пізнавальної діяльності студента на занятті; адекватність навчально-пізнавальної і професійної діяльності, що сприяє формуванню професійних інтересів, мотивації оволодіння майбутнім фахом.

У п'ятому розділі “Експериментальне дослідження ефективності формування навчально-пізнавальної активності студентів” експериментально обґрунтовано ефективність системного формування навчально-пізнавальної активності студентів-аграрників.

У розділі визначено цілі, завдання й планування експериментальної роботи, викладено експериментальну методику системного формування навчально-пізнавальної активності студентів, обгрунтовано критерії і показники вимірювання результатів перетворюючого експерименту, сформульовано висновки. Експериментальне дослідження перевірки дієвості та ефективності визначених засад формування навчально-пізнавальної активності студентів здійснювалося в три етапи.

На першому етапі було проведено констатуючий експеримент, до якого було залучено 1425 студентів та 22 викладачі Національного аграрного університету (факультети механізації сільського господарства, електрифікації та автоматизації сільського господарства, захисту рослин); 385 студентів та 12 викладачів Таращанського агротехнічного коледжу та Ніжинського агротехнічного інституту. Вивчення процесу активізації навчання у вищих аграрних закладах освіти дозволило виявити основні недоліки у формуванні активності студентів у оволодінні майбутнім фахом, а саме: лекції, семінарські, лабораторно-практичні заняття здебільшого проходять на засадах репродуктивної діяльності в орієнтації на заучування та відтворення навчального матеріалу; виконання студентами самостійних завдань, курсових робіт, проектів характеризується низьким рівнем проблемності; оволодіння студентами майбутнім фахом недостатньо вмотивоване; виховний вплив на студента педагогічним загалом використовується недостатньо; повільно йде опанування науково-педагогічними працівниками сучасних педагогічних технологій.

За вербальною методикою виявлено субєктивні та обєктивні причини низької активності студентів у оволодінні знаннями: невпевненість у власних силах, страх перед можливістю бути відрахованим з навчального закладу; сумніви у власних пізнавальних здібностях та уміннях; невпевненість у необхідності професійних знань, відсутність професійних перспектив; невміння раціонально і систематично працювати; неадекватність самооцінки; низький рівень знань студентів, які вступають до вищого аграрного закладу освіти; невміння викладачів визначати обєктивні і субєктивні пізнавальні труднощі обєктів, що вивчаються; відсутність систематичного контролю за навчально-пізнавальною діяльністю та низький рівень його об'єктивності; нерозробленість критеріїв відбору змісту навчання при переході на ступеневу освіту; недостатня педагогічна майстерність викладачів у мобілізації студентів на продуктивну навчальну працю.

Для уточнення вихідних теоретичних положень, конкретизації методики формування продуктивної активності студентів на другому етапі експериментальної роботи проведено пошуковий експеримент. Експериментальний варіант формування активності студентів в практичному навчанні мав наступні ознаки: врахування індивідуальних особливостей студентів, розвиток їх пізнавальних здібностей; організація дієвого педагогічного стимулювання; педагогічне керівництво навчально-пізнавальною та виробничо-технологічною діяльністю студентів; організація педагогічного процесу за технологією трансформування навчальної діяльності у професійну діяльність. Дослідження проводилося зі студентами агрономічного факультету та факультету механізації сільського господарства Національного аграрного університету (96 студентів, по 48 осіб в експериментальній та контрольній групах). Практичне навчання студентів експериментальних груп здійснювалося за моделлю "студентський механізований загін", удосконаленою і реалізованою в діяльності малого підприємства "ІНТЕЛЕКТ". Виробничо-технологічна практика студентів контрольної групи проводилася за узвичаєною технологією: дублювання дій керівників та спеціалістів сільськогосподарських підприємств різних рангів; стажування, спостереження за виконанням технологічних операцій; інколи робота помічником бригадира тракторної бригади чи агронома тощо.

У розділі проаналізовано виробничо-технологічні, соціальні ситуації, в розвязанні яких брали участь студенти експериментальної групи, результати спостереження за входженням майбутніх фахівців-аграрників в нові умови господарювання. Наведено результати експертної оцінки знань, умінь та навичок студентів досліджуваних груп, проведено рівневу диференціацію учасників експерименту за мотивацією учіння. Результати порівняльного дослідження дали змогу зробити висновок щодо суттєвих переваг показників сформованості навчально-пізнавальної активності студентів експериментальної групи перед контрольною.

Одержані дані пошукового експерименту дозволили внести корективи в педагогічні умови формування навчально-пізнавальної активності студентів. Встановлено, що методичні основи активізації навчання, розроблені в дослідженні, розкривають аспекти формування продуктивної активності студентів. Сформованість продуктивних пізнавальних потреб та мотивів є підґрунтям для творчої діяльності; водночас розвиток творчої активності студента - проблема, яка вимагає самостійного наукового пошуку.

На етапі пошукових досліджень доведено необхідність введення перехідного рівня сформованості навчально-пізнавальної активності - репродуктивно-продуктивного, який характеризується такими навчальними діями студентів, як: застосування знань на практиці, перехід до пошуку нових способів дій під керівництвом викладача.

Результати спостереження за процесом формування активності студентів під час пошукового експерименту дозволили сформулювати додаткові вимоги до системи активізації навчання: а) зміст навчального матеріалу повинен відтворювати динамічні зміни в аграрному виробництві; б) для реалізації пізнавальних можливостей студентів необхідно забезпечувати режим найбільшого сприяння, в основі якого - розвиток їх пізнавальних умінь і навичок; в) методи і форми навчання повинні відображати логіку поетапного формування активності студентів; г) зміна параметрів розвитку студентських колективів повинна постійно враховуватися викладачами в навчальній роботі.

У дисертації доведено, що умови виконання цих вимог забезпечують реалізацію принципу динамічності і, в цілому, відбивають можливості педагогічної системи динамічно реагувати на зміни у змісті навчання, в розвитку пізнавальних можливостей студентів, соціальному середовищі.

Метою перетворюючого експерименту було виявлення ефективності розробленої системи цілеспрямованого формування навчально-пізнавальної активності студентів та показ того, що використання розроблених у процесі дослідження теоретичних і методичних основ активізації навчання поліпшує якість підготовки молодших спеціалістів з механізації сільського господарства. Експериментом було охоплено 95 студентів агротехнічного коледжу та 100 студентів агротехнічного інституту.

Для експериментальної перевірки теоретично обґрунтованих положень системи цілеспрямованого формування навчально-пізнавальної активності студентів запропоновано: а) методику відбору та структурування змісту навчального матеріалу при вивченні студентами обєктів техніки на засадах поетапного формування навчально-пізнавальної активності; б) методичні рекомендації з формування активності студентів на традиційних заняттях (інформаційні лекції, лабораторно-практичні, семінарські заняття); в) програму активізації навчання способами і прийомами підтримування та виховання уваги студентів; г) методичні рекомендації проведення занять з імітації майбутньої виробничої діяльності (навчальна ділова гра "ЖНИВА", ігрове заняття з планування та завантаження майстерні, заняття з аналізу виробничих ситуацій з предметів "Сільськогосподарські машини" та "Технологія механізованих робіт"; д) матеріали для перевірки засвоєння студентами професійних знань, умінь і навичок, досвіду продуктивної навчальної діяльності (тестові завдання, інтелектуальні ігри, виробничо-технологічні ситуації); е) методичні рекомендації наставникам академічних груп та класним керівникам з формування первинних колективів як засобів позитивного дієвого ставлення студентів до навчання.

Логіка цілеспрямованого формування навчально-пізнавальної активності студентів будувалася таким чином: від оволодіння конкретними професійними знаннями з механізації сільськогосподарського виробництва, уміннями та навичками розв'язання типових виробничих завдань, вивчення існуючих операційних технологій до глибокого осмислення виробничих процесів, сутності прогресивних технологій виробництва сільськогосподарської продукції та перспектив їх впровадження, володіння пізнавальними уміннями продуктивного характеру шляхом залучення студентів до різних видів навчально-професійної діяльності.

Для цього зміст і структуру занять будували відповідно до основних компонентів навчально-пізнавальної активності як властивості особистості: створювали умови для формування системи пізнавальних умінь і навичок самостійного удосконалення своєї підготовки; формували позитивну мотивацію учіння студентів, застосовуючи проблемні, ігрові, імітаційні методи навчання; прагнули до того, щоб кожен студент відчував успіх і задоволення від навчання; забезпечували умови для розвитку доброзичливих стосунків, сприятливого психологічного мікроклімату в групах.

Системний підхід до формування навчально-пізнавальної активності студентів дозволив охопити всі напрями педагогічного процесу: від визначення та усвідомлення суб'єктами педагогічної взаємодії цілей активізації навчання, відбору та структурування змісту у відповідності до розвинутих пізнавальних можливостей студентів, оптимального застосування методів навчання в умовах психологічно сприятливого для навчально-пізнавальної діяльності студентського середовища до перевірки ефективності розробленої педагогічної системи.

Узагальнення результатів перетворюючого експерименту здійснювалося за допомогою порівняльних методів. Ефективність педагогічних систем формування навчально-пізнавальної активності студентів визначалася за трьома критеріями: змістово-результативним, операційним та мотиваційно-динамічним. За змістово-результативним критерієм вибрано параметр "рівень оволодіння студентами професійними знаннями, уміннями і навичками". У відповідності з характерними ознаками рівнів сформованості навчально-пізнавальної активності студентам пропонувалося три типи контрольних завдань, які характеризували три рівні оволодіння знаннями - репродуктивний, репродуктивно-продуктивний та продуктивний. За операційним критерієм визначався такий параметр активності як "пізнавальна самостійність". Ця ознака активності студента у навчанні вимірювалася методом експертної оцінки за показниками: 1) планування навчально-пізнавальної діяльності; 2) визначення мети; 3) здатність до висування та обгрунтування гіпотез; 4) здатність до узагальнення; 5) пізнавальна ініціатива. Самопочуття студента на заняттях, його настрій, емоційні переживання було вибрано параметром формування навчально-пізнавальної активності за мотиваційно-динамічним критерієм. Рівнева диференціація здійснювалася таким чином: визначався середній бал за трьома критеріями, і за його величиною студент підпадав під той чи інший рівень сформованості навчально-пізнавальної активності.

Результати порівняльного дослідження дали змогу зробити висновок щодо суттєвих переваг показників студентів експериментальних груп перед контрольними. Зокрема, рівень володіння професійними знаннями, уміннями та навичками значно вищий у студентів експериментальних груп. Використана в дослідженні методика статистичної обробки даних за двохфакторним дисперсійним аналізом ANOVA засвідчила, що отримані результати не є випадковими.

Аналіз результатів перетворюючого експерименту показав якісні зміни у всіх виділених параметрах, на які впливали варіативні чинники активізації навчання. Врахування в системі цілеспрямованого формування активності пізнавальних можливостей студентів суттєво збільшувало кількість осіб, які оперували репродуктивно-продуктивним і продуктивним рівнями знань, були вмотивовані до самостійного продовження навчання в позастимульних ситуаціях.

Вже при проміжних замірах зафіксовано приріст студентів у експериментальних групах, активність яких в оволодінні знаннями за всіма критеріями була визначена як продуктивна: в порівнянні з початковим станом частка цих студентів зросла на 26,0%.

У контрольних групах приріст незначний - 4,1%. На закінчення експерименту в експериментальних групах на репродуктивному рівні виявилося 13,8% студентів, на репродуктивно-продуктивному - 38,0%, на продуктивному - 49,0% відповідно. У контрольних групах зменшилася частка студентів, активність яких була оцінена як репродуктивна - з 53,8% до 46,4%. Деякі зміни відбулися на двох інших рівнях: на репродуктивно-продуктивному рівні приріст склав +1,1%, на продуктивному - +6,3%.

Констатовано позитивні зміни у розвитку пізнавальних умінь та навичок студентів експериментального масиву. Майбутні фахівці-аграрники почали вільно відтворювати свої знання в логічній послідовності та взаємозв'язку, демонстрували уміння оперувати технічними термінами, аргументувати, пояснювати, узагальнювати факти, явища, процеси з механізації сільськогосподарського виробництва, оперативно і професійно вирішувати виробничо-технологічні проблеми. Встановлено зростання рівня професійної компетенції викладачів, які приймали участь в експериментальній роботі. Вони оволоділи прийомами і засобами формування навчально-пізнавальної активності студентів, звели їх у систему. Виявлено зміни ціннісного відношення викладачів-аграрників до своєї професії, до володіння психолого-педагогічними знаннями, уміннями і навичками організації навчально-виховного процесу. На кінець експерименту виявлено позитивні зрушення у розвитку вмінь педагогічної техніки: зросла мовна культура викладачів, вони демонстрували вміння керувати своїми емоціями та розпізнавати за емоціями рівень активності тих, хто вчиться. Більшість занять в експериментальних групах проходила у формі толерантності, врівноваженості, доброзичливості, дотриманні норм моралі між учасниками педагогічної взаємодії.

Таким чином, перевіркою педагогічних можливостей пропонованої системи цілеспрямованого формування навчально-пізнавальної активності студентів підтверджено, що вона забезпечує високі результати підготовки фахівців у вищих аграрних закладах освіти.

Висновки

1. Актуальність проблеми формування навчально-пізнавальної активності студентів зумовлюється педагогічними і соціально-психологічними причинами. Історико-філософський аналіз свідчить про те, що на всіх історичних етапах розвитку людства, за різних соціально-економічних умов пізнавальна активність особистості вивчалася у відповідності з використанням закономірностей та особливостей пізнавального процесу. Неоднозначні підходи до пізнання породжували неоднакові методики формування активності людини, і цей процес був підпорядкований обєктивним історичним законам.

Вивчення вітчизняних та зарубіжних підходів до активізації навчання у вищій школі дало змогу констатувати, що педагогічною наукою й практикою нагромаджено значний досвід. Та все ж сучасний стан підготовки фахівців у вищих аграрних закладах освіти відстає від потреб розбудови аграрного сектора економіки країни. Недостатньо враховуються соціально-політичні зміни, що відбулися в Україні, повільно йде відхід від роками усталених моделей підготовки "головного інженера колгоспу" чи "бригадира тракторної бригади", відбувається відтік науково-педагогічних кадрів як за межі країни, так і в комерційні підприємства та організації. Низька мотивація оволодіння студентами майбутньою сільськогосподарською спеціальністю детермінує недостатню їх освіченість та вихованість. Тим самим створюються умови для поповнення сільськогосподарських підприємств некомпетентними, слабко підготовленими фахівцями.

2. Результати аналізу стану досліджуваної проблеми формування навчально-пізнавальної активності студентів довели, що в науково-педагогічній літературі ця проблема розглянута недостатньо: відсутня термінологічна єдність стосовно сутності поняття "активність", нечітко визначені критерії, показники, рівні її сформованості, тільки частково вивчені фактори та умови розвитку, відсутня єдина методологія процесу формування навчально-пізнавальної активності. Тому пошуки системного забезпечення активізації навчання, де в діалектичному взаємозв'язку поєднані принципи, фактори, шляхи та умови формування активності студентів набувають особливої актуальності

3. Встановлено, що активність людини і свідома цілеспрямована її діяльність взаємопов'язані. Як важлива сутнісна характеристика особистості вона виявляється у різних сферах діяльності - трудовій, суспільно-політичній, навчально-пізнавальній і є її якісною характеристикою. Види активності утворюють своєрідний родовий ряд - "соціальна активність" - "пізнавальна активність" - "навчально-пізнавальна активність". Розроблено й теоретично обгрунтовано модель розвитку навчально-пізнавальної активності як складного, багаторівневого утворення особистості, яке характеризується психічним станом суб'єкта у пізнанні і виявляється у його ставленні до навчально-пізнавальної діяльності. Доведено, що джерелом активності особистості, її вихідним пунктом є потреба, яка перетворюється в мотив при зустрічі з об'єктом діяльності чи стимулом. Мотив і мета, усвідомлена суб'єктом як програма поведінки, спонукають його до виконання навчальних дій чи діяльності. Результат навчально-пізнавальної діяльності спричинює подальший розвиток пізнавальних потреб, мотивів та цілей учіння, сприяє формуванню активності як властивості особистості. Зазначений механізм перебігу процесу активізації навчання характеризує такі рівні розвитку навчально-пізнавальної активності:

· репродуктивний: усвідомлене заучування теорії та відтворення зразка розумової чи практичної дії під керівництвом викладача;

· репродуктивно-продуктивний (перехідний): перехід від дій за зразком до пошуку нових способів діяльності, від виконання послідовних навчальних дій до розв'язування проблемних завдань за допомогою ззовні;

· продуктивний: студент самостійно застосовує відомі знання в інших умовах, демонструє самостійний пошук способів дій в умовах проблемних ситуацій;

· творчий: вищий рівень розвитку активності, який характеризується жадобою до знань, готовністю до самостійного творення нового. При цьому генеруються оригінальні ідеї, способи розв'язання самостійно поставлених завдань, проблем, з'являються винаходи, відкриття.

4. Визначено, що формування навчально-пізнавальної активності студентів повинно базуватися на реалізації загально-дидактичних принципів і конкретизуватися специфічними принципами активізації навчання, до яких віднесено: принцип проблемності; принцип педагогічного стимулювання; принцип оптимальності; принцип орієнтації на майбутню професійну діяльність; принцип динамічності. Виявлено і науково обгрунтовано, що навчально-пізнавальна активність студентів реалізується за такими основними дидактичними шляхами: на основі природженої потреби в інформації; за допомогою педагогічного стимулювання; через мотив-інтерес; на основі розв'язання поставлених "ззовні" проблем; при творчому вирішенні самостійно поставлених проблем. Встановлено, що репродуктивна активність студента формується, в основному, через педагогічне стимулювання його діяльності. Реалізація активності через мотив-інтерес може мати і репродуктивний, і продуктивний характер - все залежить від ступеня сформованості інтересу до навчання у студента. Формування продуктивної активності студентів переважно проходить шляхом вирішення поставлених "ззовні" проблем.

5. Доведено, що процес формування навчально-пізнавальної активності є складним, багатоаспектним та багатофакторним, провідна мета якого - поетапне формування активності студентів від репродуктивних, виконавчих рівнів до продуктивних, творчих. Вищий рівень розвитку активності є кінцевим результатом реалізації системи цілеспрямованого формування навчально-пізнавальної активності студентів, функціювання якої грунтується на діяльнісному та цілісному підходах. Визначено основні фактори активізації навчання, до яких належать: пізнавальні здібності і уміння студентів; зміст навчального матеріалу; колектив студентської групи; педагогічна майстерність викладача; методи навчання.

6. Виявлено і теоретично обгрунтовано педагогічні умови формування навчально-пізнавальної активності студентів, системне забезпечення яких дозволяє реалізувати навчальну, виховну та розвиваючу функції педагогічної системи: врахування результатів діагностики пізнавальних здібностей студентів у навчальній роботі, систематичне підкріплення у студентів мотивації до розвитку сприймання, мислення, пам'яті через тренування, вправи; залучення студентів до ефективного оволодіння знаннями, уміннями та навичками на заняттях через підтримування мимовільної, виховання довільної та післядовільної уваги; формування цінностей, інтересів, норм, установок, взаємин в академічних групах, які сприяють продуктивному навчанню на основі: а) оволодіння студентами знаннями, уміннями та навичками спілкування; б) педагогічної діяльності наставника групи щодо формування перспектив спільної діяльності, створення сприятливого емоційно-психологічного мікроклімату в навчальному середовищі; в) різнобічного залучення студентів до спільної діяльності (навчальної, трудової, наукової, спортивної тощо); усвідомлене засвоєння викладачами вищих аграрних закладів освіти психолого-педагогічної теорії та їх позитивне ставлення до впровадження в навчально-виховний процес сучасних педагогічних технологій; оптимальне застосування методів навчання, при якому інформаційні, репродуктивні способи навчальної роботи цілеспрямовано замінюються методами продуктивного навчання; запровадження ігрових методів навчання за умови: а) сюжет навчальної гри розроблений на основі проблемності; б) студентів орієнтувати на успіх, досягнення позитивного результату; в) у грі закладено діалектичні суперечності між загальноприйнятими теоретичними положеннями та межами їх застосування; г) організовано когнітивне спілкування учасників ігрового заняття; д) імітаційні методи навчання (навчальні ділові ігри, розігрування ролей, ігрове проектування, аналіз виробничих ситуацій тощо) відповідають ознакам навчально-професійних видів діяльності і передують участі студентів у реальних виробничо-технологічних процесах.

7. Закономірний характер впливу виявлених факторів і педагогічних умов формування майбутніх фахівців-аграрників підтверджено у педагогічному експерименті. Констатовано, що формування навчально-пізнавальної активності студентів вищих аграрних закладів освіти не має достатнього наукового обгрунтування, а в практиці навчання відсутня система активізації підготовки фахівців. Це значним чином зумовлено тим, що більшість форм і методів навчання носять пояснювально-ілюстративний, репродуктивний характер, а науково-методичний рівень викладачів є загалом невисокий. Результати пошукового експерименту дозволили уточнити специфічні принципи та теоретично обгрунтовані педагогічні умови, конкретизувати методику системного формування навчально-пізнавальної активності студентів. Перетворюючий експеримент засвідчив, що запропонована система цілеспрямованого формування навчально-пізнавальної активності студентів є ефективною, і сприяє підвищенню якості підготовки фахівців-аграрників, розвитку їх потребо-мотиваційної сфери, професійної спрямованості та пізнавальної самостійності.

8. Теоретично і методично обгрунтовані положення щодо системного формування навчально-пізнавальної активності студентів були покладені в основу розробки навчальних програм і тематичних планів, методичних рекомендацій для викладачів, слухачів та студентів вищих аграрних закладів освіти I-IV рівнів акредитації. Ці положення стали організаційним та методологічним підґрунтям заснування в Національному аграрному університеті постійно діючих науково-методичних семінарів для викладачів "Основи педагогіки і психології вищої школи" (з 1993 р.) та наставників студентських груп 1 курсу з проблем виховання, соціальної психології, соціоніки та соціології (з 1998 р.), а також госпрозрахункового об'єднання студентів, співробітників, науково-педагогічних працівників факультету механізації сільського господарства "Навчально-науково-технологічний центр "Агроінжинірінг".

Результати дисертаційного дослідження дають підстави вважати, що мету досягнуто, завдання реалізовано, виявлені фактори та педагогічні умови формування активності студентів у навчанні свідчать про необхідність суттєвої перебудови навчально-виховного процесу у вищих аграрних закладах освіти на засадах оптимізації методів навчання, підвищення рівня педагогічної майстерності викладачів-аграрників.

Проведене дослідження дало змогу запропонувати деякі практичні рекомендації щодо розвязання проблеми формування навчально-пізнавальної активності майбутніх фахівців-аграрників:

- у вищих аграрних закладах освіти III-IV рівнів акредитації доцільно створити кафедри педагогіки і психології, які повинні стати центрами психолого-педагогічної і методичної підготовки викладачів та студентів, сприяти подальшій гуманізації та активізації навчально-виховного процесу;

- з метою перепідготовки викладачів-аграрників визначити базовою навчально-методичною організацією Національний аграрний університет. На базі його педагогічного факультету здійснювати підвищення кваліфікації викладачів вищих аграрних закладів освіти I-IV рівнів акредитації;

Дане дослідження не вичерпує розвязання всіх аспектів проблеми формування активності студентів у навчанні. Перспективи подальших досліджень повязані з поглибленим концептуальним аналізом специфіки потребнісно-мотиваційної сфери студента-аграрника, ролі педагогічного спілкування у формуванні активності студентів, пошуком адекватних методів діагностики та розвитку їх пізнавальних можливостей. Потребують подальшого теоретичного осмислення та експериментального обгрунтування механізми формування норм і цінностей у студентських групах, процеси колективотворення, виховання товариських взаємин, які сприяють удосконаленню підготовки фахівців для аграрного сектора економіки України.

Основні матеріали дисертації викладено у роботах

Монографії

1. Лузан П.Г. Активізація навчання студентів: Монографія / За ред. Дьоміна А.І. - К.: Редакційно - видавничий відділ Наук.-метод. центру аграрної освіти, 1999. - 216 с.

2. Лузан П.Г. Активізація навчання у сільськогосподарському вузі: Монографія - К.: ІАЕ УААН, 1996. - 188 с.

3. Лузан П.Г., Дьомін А.І., Рябець В.І. Формування активності студентів у навчанні: Монографія. - К.: Вища школа, 1998. - С. 1-58. (Передмова. Розділ “Теоретичні і методологічні аспекти формування навчально-пізнавальної активності студентів”).

4. Лузан П.Г. Теорія і методика формування навчально-пізнавальної активності студентів: Монографія. - К.: Національний аграрний університет, 2004. - 272 с.

Навчальні посібники, програми і науково-методичні рекомендації

5. Лузан П.Г. Методи і форми організації навчання у вищій аграрній школі: Навчальний посібник. - К.: Аграрна освіта, 2003. - 224 с.

6. Зміст і процес підготовки фахівців з механізації сільського господарства: Навчальний посібник / Г.І. Подпрятов, В.М. Манько, П.Г. Лузан. - К.: Національний аграрний університет, 2003. - 408 с. (Розділ “Методи та форми організації навчання”).

7. Войтюк Д.Г., Шостак А.В., Лузан П.Г. Освоение первокурсниками системы внутривузовских отношений. Методические рекомендации к игровому занятию СПАС-1. - К.: Издательство УСХА, 1989. - 52 с. (Разделы “Введение”, “Социально-психологическая адаптация студента”, “АКС как один из методов активного обучения”).

8. Дьомін А.І., Лузан П.Г., Грабовська Т.О. та ін. Методичні вказівки до виконання дипломних та курсових робіт для студентів та слухачів педагогічного факультету. - К.: Видавничий центр НАУ, 2002. - 30 с. (Розділи “Мета і завдання курсової і дипломної робіт”, “Правила роботи з літературними джерелами”).

9. Дьомін А.І., Лузан П.Г., Жалдак Л.М. та ін. Методичні рекомендації з вивчення дисципліни “Теорія і методика виховної роботи”. - К.: Видавничий центр НАУ, 2003. - 36 с. (Вступ. Розділ “Методична характеристика розділу “Загальні питання теорії виховання”).

10. Дьомін А.І., Лузан П.Г., Стахневич В.І. та ін. Психологія трудового колективу: Програма для вищих аграрних закладів освіти III-IV рівнів акредитації. - К.: Аграрна освіта, 2000. - 8 с. (Передмова. Розділ “Теоретичні заняття”).

11. Дьомін А.І., Слюсаренко В.Г., Лузан П.Г. та ін. Основи педагогіки і психології: Програма для вищих аграрних закладів освіти III-IV рівнів акредитації. - К.: Аграрна освіта, 2000. - 10 с. (Передмова. Розділ “Теоретичні заняття”).

12. Лузан П.Г. Анализ выполненных графических частей курсовых проектов // Методические указания и примерные вопросы к участию в предметной олимпиаде по деталям машин для студентов факультета механизации сельского хозяйства / Отв. за вып. В.Ф. Ярошенко. - К.: Изд-во УСХА, 1989. - С. 41-56.

13. Лузан П.Г., Дьомін А.І., Жалдак Л.М. Методичні рекомендації з вивчення дисципліни “Педагогіка” - К.: Видавничий центр НАУ, 2003. - 36 с. (Вступ. Розділи “Педагогічна складова в діяльності соціального педагога”, “Методична характеристика розділу “Загальні основи педагогіки”).

14. Лузан П.Г., Зайцева І.В. Розвиток у студентів пізнавального інтересу до вивчення української та зарубіжної культури. Методичні вказівки і рекомендації. - Ірпінь: Видавництво УФЕІ, 1999. - 46 с. (Розділи “Інтерес як форма прояву пізнавальної потреби”, ”Гра як засіб активізації навчання студентів”).

15. Лузан П.Г., Іщенко Т.Д., Тивончук С.В. та ін. Програма навчальної дисципліни для підготовки фахівців в аграрних вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації із спеціальності 7.010104 “Професійне навчання”(за профілем підготовки) “Методика навчання дисципліни “Економіка сільського господарства”. - К.: Аграрна освіта, 2004. - 20 с. (Розділи “Передмова”, “Орієнтовний перелік тем ігрових занять”, “Самостійна робота”).

16. Лузан П.Г., Іщенко Т.Д., Тивончук С.В. та ін. Програма навчальної дисципліни для підготовки фахівців в аграрних вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації із спеціальності 7.010104 “Професійне навчання”(за профілем підготовки) “Методика навчання дисципліни “Відтворення сільськогосподарських тварин”. - К.: Аграрна освіта, 2004. - 20 с. (Розділи “Передмова”, “Орієнтовна тематика ігрових занять”, “Курсова робота”

17. Лузан П.Г., Іщенко Т.Д., Тивончук С.В. та ін. Програма навчальної дисципліни для підготовки фахівців в аграрних вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації із спеціальності 7.010104 “Професійне навчання”(за профілем підготовки) “Методика навчання дисципліни “Скотарство і технологія віробництва та переробки молока і яловичини”. - К.: Аграрна освіта, 2004. - 25 с. (Розділи “Орієнтовна тематика ігрових занять”, “Самостійна робота”).

18. Лузан П.Г., Решетник П.М., Журавська Н.С. та ін. Теорія професійної підготовки (загальна методика): Методичний посібник. - К.: Видавничий центр НАУ, 2003. - 134 с. (Розділи “Вступ”, “Форми організації навчання”, “Методи навчання”).

19. Лузан П.Г., Рудик В.М. Роль классного руководителя и общественных организаций в формировании коллектива в учебной группе. Методические рекомендации. - К.: Госагропром Украины, 1989. - 40 с. (Разделы “Классный руководитель - организатор деятельности коллектива”, “Деятельность в коллективе учебной группы”).

20. Лузан П.Г., Рябець В.І. Навчальна ділова гра "Жнива". Методичні рекомендації удосконалення практичної підготовки студентів. - Гол. упр. вищої аграрної освіти Мінагропрому України, 1997. - 38 с. (Розділи “Вступ”, “Призначення навчальної ділової гри”, “Процес ділової гри”).

21. Лузан П.Г., Стахневич В.І., Яшник С.В. та ін. Методика виховної роботи наставника студентської групи. - К.: Видавничий центр НАУ, 2004. - 23 с. (Розділи “Вступ”, “Зміст лекційних занять”).

22. Лузан П.Г., Шостак А.В., Дьомін О.А. Методика проведення ігрового заняття з аналізу виробничих ситуацій. - К.: МКНВП “ІНТЕЛЕКТ”, 1992. - 51 с. (Розділи “Активізація навчання студентів при вивченні сільськогосподарських машин”, “Методика проведення ігрового заняття”, “Приклади ситуаційних задач”).

23. Манько В.М., Лузан П.Г., Іщенко Т.Д. та ін. Програма навчальної дисципліни для підготовки фахівців в аграрних вищих навчальних закладах III-IV рівнів акредитації із спеціальності 7.091902 “Механізація сільського господарства”(спеціалізація “Професійне навчання”) “Методика контролю знань”. - К.: Аграрна освіта, 2004. - 8 с. (Розділ “Орієнтовний перелік семінарських та практичних занять”).

24. Подпрятов Г.І., Лузан П.Г., Полозенко О.В. Методичні рекомендації з підготовки та проведення лекційних, семінарських і лабораторно-практичних занять (для викладачів вищих аграрних закладів освіти). - К.: Видавничий центр НАУ, 2002. - 34 с. (Розділи “Лекція у сучасній вищій школі”, “Лабораторні заняття”).

Статті у провідних фахових виданнях

25. Лузан П.Г. Вплив змісту навчального матеріалу на поетапне формування активності студентів// Теоретичні питання освіти і виховання: Збірник наукових праць. Випуск 19. - К.: Вид. центр КДЛУ, 2001. - С.50-53.

26. Лузан П.Г. Гуманістичні тенденції вдосконалення навчання студентів // Нові технології навчання: Науково - методичний збірник. - К.: Наук.-метод. центр вищої освіти, 2000. - Вип. 25. - С. 67 - 72.

27. Лузан П.Г. Експериментальне дослідження формування навчально-пізнавальної активності студентів // Науковий вісник Національного аграрного університету: Збірник наукових праць. Випуск 59. - К.: Вид. НАУ, 2002. - С. 180 - 189.

28. Лузан П.Г. Концептуальні положення та перспективи впровадження педагогічних технологій // Науковий вісник Національного аграрного університету: Збірник наукових праць. Випуск 33. - К.: Вид. НАУ, 2000. - С. 207-213.

29. Лузан П.Г. Методика формування навчально-пізнавальної активності студентів на прикладі занять з аналізу виробничих ситуацій // Теоретичні питання освіти і виховання: Збірник наукових праць. Випуск 18. - К.: Вид. центр КДЛУ, 2001. - С. 130-133.

30. Лузан П.Г. Методичні аспекти формування пізнавальних здібностей студентів // Нові технології навчання: Наук. - метод. зб. / Кол. авт. - К.: Наук. метод. центр вищої освіти, 2003. - Вип. 35. - С. 6-20.

31. Лузан П.Г. Методичні аспекти формування пізнавальної активності студентів на лекції // Проблеми освіти: Науково - методичний збірник. - К.: Наук, метод, центр вищої освіти, 2000. - Вип. 22. - С. 202 - 209.

32. Лузан П.Г. Методи контролю в системі активізації навчання студентів // Науковий вісник Національного аграрного університету: Збірник наукових праць. Випуск 67. - К.: Вид. НАУ, 2003. - С. 157-169.

33. Лузан П.Г. Особливості активізації навчання студентів-аграрників // Науковий вісник Національного аграрного університету: Збірник наукових праць. Випуск 64. - К.: Вид. НАУ, 2003. - С. 288-295.

34. Лузан П.Г. Проблемність як засіб формування активності студентів у навчанні // Теоретичні питання освіти і виховання: Збірник наукових праць. Випуск 15. - К.: Вид. центр КДЛУ, 2001. - С. 12-16.

35. Лузан П.Г. Просторова модель методів навчання // Науковий вісник Національного аграрного університету: Збірник наукових праць. Випуск 68. - К.: Вид. НАУ, 2003. - С. 143-153.

36. Лузан П.Г. Ретроспективний аспект проблеми пізнавальної активності // Теоретичні питання освіти і виховання: Збірник наукових праць. Випуск 17. - К.: Вид. центр КДЛУ, 2001. - С. 149-155.

37. Лузан П.Г. Системний підхід до формування навчально-пізнавальної активності студентів вищих аграрних закладів освіти // Теоретичні питання освіти і виховання: Збірник наукових праць. Випуск 13. - К.: Вид. центр КДЛУ, 2000. - С. 83-87.

38. Лузан П.Г. Системність активізації навчання студентів // Теоретичні питання освіти і виховання: Збірник наукових праць. Випуск 10. - К.: Вид. Центр КДЛУ, 2000. - С. 27-З0.

39. Лузан П.Г. Соціально-педагогічні проблеми підготовки фахівців у вищій аграрній школі // Теоретичні питання освіти і виховання: Збірник наукових праць. Випуск 12. - К.: Вид. центр КДЛУ, 2000. - С. 27-30.

40. Лузан П.Г. Формування навчально-пізнавальної активності студентів // Наука і сучасність. Збірник наукових праць НПУ ім. М.П. Драгоманова. - К.: Логос, 2000. - Випуск 1. - С. 129-139.

41. Лузан П.Г. Цілеспрямоване формування навчально-пізнавальної активності студентів // Науковий вісник Національного аграрного університету: Збірник наукових праць. Випуск 1. - К.: Вид. НАУ, 1997. - С. 210-216.

42. Лузан П.Г., Арістова Н.О. Перспективи нових технологій навчання у вищій школі // Соціальні технології: актуальні проблеми теорії та практики. Міжвузівський збірник наукових праць. - Випуск 8. - К., 2000. - С. 84-93 (Теоретичне обґрунтування технології системного формування навчально-пізнавальної активності студентів).

43. Лузан П.Г., Білецька С.Л. Міжособистісні взаємини як фактор формування пізнавальної активності студентів // Нова педагогічна думка. Науково - метод, журнал. - Рівне, 1999. - № 2. - С. 52-56 (Розробка схеми педагогічних спостережень, обробка результатів дослідження).

44. Лузан П.Г., Білецька С.Л. Перспективи виховних впливів колективу академічної групи на формування майбутнього спеціаліста-аграрія // Нова педагогічна думка. Науково - метод, журнал. - Рівне, 2000. - № 2. - С. 98-103 (Обґрунтування педагогічних умов розвитку колективу академічної групи).

45. Лузан П.Г., Білецька С.Л. Фактор активізації навчання студентів // Нова педагогічна думка. Науково - метод, журнал. - Рівне, 1999. - № 3. - С. 45-49. (Методичні положення щодо підвищення рівня педагогічної майстерності викладачів-аграрників).

46. Лузан П.Г., Зайцева І.В. Щоб у кожного студента була мотивація до навчання. Про шляхи її формування // Педагогіка толерантності. - К.: Вид. центр "Полікультурний світ", 2000. - № 1. - С. 100-105 (Теоретичне обґрунтування структури навчально-пізнавальної діяльності студента).

47. Лузан П.Г., Зайцева І.В. Академічна група в контексті проблем виховання студентської молоді // Освіта і управління. - Т.5. - № 1. - 2002. - С. 151-156 (Матеріал щодо навчання студентів спілкуванню у групі).