Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут педагогіки АПН України

УДК 811.161.2 (071.1)

13.00.02 - теорія і методика навчання (українська мова)

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Співвідношення загальноосвітніх та професійних компонентів у мовній освіті студентів індустріального коледжу

Вдовцова Світлана Анатоліївна

Київ - 2004

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті педагогіки АПН України.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор Мельничайко Володимир Ярославович, Тернопільський державний педагогічний університет ім. В. Гнатюка, професор кафедри методики викладання української мови та культури мовлення.

Офіційні опоненти:

- доктор педагогічних наук, професор Караман Станіслав Олександрович, Київський міський педагогічний університет ім. Б.Д. Грінченка, декан філологічного факультету;

- кандидат педагогічних наук, доцент Лучкіна Любов Василівна, Глухівський державний педагогічний університет, доцент кафедри української мови.

Провідна установа: Херсонський державний педагогічний університет, кафедра українського мовознавства та основ журналістики, Міністерство освіти і науки України, м. Херсон.

Захист відбудеться 10 червня 2004 року о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.452.02 в Інституті педагогіки АПН України (04053, м. Київ, вул. Артема, 52-д).

З дисертацією можна ознайомитись у науковій частині Інституту педагогіки АПН України (04053, м. Київ, вул. Артема, 52-д).

Автореферат розісланий 07.05.2004 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Г.Т. Шелехова.

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. В умовах сьогодення основним завданням вищого навчального закладу (ВНЗ) є формування еліти суспільства. Важливим складником цього процесу є забезпечення належного рівня мовної компетенції майбутніх фахівців. Тому нагальною потребою для високоорганізованого суспільства є виховання сильної мовної особистості, яка має фундаментальні знання і багатий інформаційний запас, прагне їх поповнювати, володіє основами конструювання тексту відповідно до комунікативного задуму і мовленнєвою культурою.

Вивчення мови сприяє розвиткові в майбутнього спеціаліста якостей, які характеризують його інтелектуальну особистість незалежно від фаху.

Мова є основою для інших видів діяльності, зв'язок мови з іншими навчальними предметами забезпечує цілісність і єдність світобачення спеціалістів, мовний розвиток особистості - необхідна умова їх активної участі в житті суспільства.

Стосується це і фахівців технічного профілю. Поєднання технічного і гуманітарного навчання сприяє підготовці творчо мислячих спеціалістів.

Оскільки роль української мови у суспільному житті постійно зростає (про це свідчать такі державні документи: "Закон про мови", Державна національна програма "Освіта. Україна ХХІ століття", Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті, Конституція України), то відповідно збільшується увага до мовної освіти у навчальних закладах усіх рівнів. Підвищилися вимоги до знань і умінь учнів у середній загальноосвітній школі, в якій навчання мови побудоване на основі чотирьох змістових ліній - лінгвістичній, комунікативній, культурознавчій і діяльнісній. Шкільна програма передбачає оволодіння всіма рівнями сучасної української літературної мови та її нормами.

У ВНЗ мовний курс обов'язково має орієнтуватися на специфіку майбутньої спеціальності студента, акцентувати увагу на професійному спілкуванні, опрацюванні професійної лексики.

Це завдання є актуальним і для навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації. Перш ніж вчорашній школяр стане фахівцем у певній галузі знань, йому треба відшліфувати здобуті у школі знання і вміння (на жаль, у випускників середніх навчальних закладів їхній рівень досить низький) та створити умови для досконалого володіння мовою в усіх сферах спілкування (вищий ступінь культури мовлення).

Проблема підвищення мовленнєвої компетенції майбутніх фахівців є злободенною для ВНЗ технічного профілю. Сьогодні відбувається стрімкий розвиток технічних галузей, з'являються нові спеціальності, але мовні та мовленнєві проблеми так і залишаються невирішеними, бо зовсім недавно вся мова науки була російською, і тепер українська мова важко входить у термінологічний вжиток.

У зв'язку з цим майже в усіх працівників технічної галузі спостерігається погане володіння українською технічною термінологією.

Також не дуже втішною є ситуація із веденням документації, яка часто насичена так званим суржиком (змішування української і російської мов). Поширеним явищем є невміння правильно оформляти ділові папери, які стосуються власне професійної діяльності (виробничий протокол, лист-замовлення, відомість, накладна тощо).

Для зміни ситуації потрібно підвищити дієвість мовного курсу в технічних закладах. З цією метою слід, дотримуючись чотирьох змістових ліній, які пропонує Державний стандарт, включити ще одну - профорієнтаційну, яка поєднає загальноосвітні та професійні компоненти. Загальноосвітній аспект забезпечує виховання грамотної, освіченої людини, а професійний - формування спеціаліста певної галузі, здатного до ефективного спілкування та продуктивної праці.

Отже, треба переорієнтувати вивчення мовної системи в статиці на дослідження функціонування її підсистем у процесі спілкування. Майбутній фахівець повинен мати відповідну лінгвістичну підготовку і володіти вміннями і навичками працювати з текстом як основною одиницею мовлення, створювати власні висловлювання, вести документацію, яка використовується у професійній діяльності. Проте ні відповідної програми, ні підручників, які забезпечували б виконання цих завдань, досі не маємо. Це й зумовило вибір теми нашого дослідження.

Актуальність його зумовлена, по-перше, функціонально-комунікативним підходом до навчання мови, по-друге, підвищенням вимог до професійного мовлення у навчальних закладах усіх рівнів, по-третє, соціальним замовленням суспільства на підвищення рівня мовної культури в технічній галузі, по-четверте, відсутністю профільних програм і підручників, які забезпечували б належний рівень підготовки майбутнього фахівця.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане в руслі наукової проблеми "Шляхи підвищення ефективності навчання української мови в загальноосвітній школі та вищих навчальних закладах", яка розробляється кафедрою методики викладання української мови та культури мовлення Тернопільського державного педагогічного університету ім. В. Гнатюка, пов'язане із завданнями, визначеними чинними програмами для середньої загальноосвітньої школи й ВНЗ у світлі вимог Національної доктрини розвитку освіти України в ХХІ столітті.

Об'єктом дослідження є процес опрацювання мовного курсу в індустріальному коледжі.

Предметом дослідження є методика організації навчальної роботи з курсів "Українська мова" й "Українська мова (за професійним спрямуванням)", яка забезпечувала б формування професійного мовлення спеціаліста в технічній галузі.

Мета дослідження полягає у розробці та науковому обґрунтуванні методики як вдосконалення загальноосвітніх мовленнєвих умінь і навичок, так і формування культури усного і писемного професійного мовлення майбутніх фахівців технічної галузі.

В основу дисертаційного дослідження була покладена робоча гіпотеза: мовний курс сприятиме підвищенню загальної мовної грамотності та культури усного і писемного професійного мовлення у майбутніх фахівців технічного профілю, оволодінню галузевою термінологією, якщо:

- будуватиметься на основі функціонально-комунікативного підходу при доборі мовного матеріалу;

- базуватиметься на мовному дидактичному матеріалі, зміст якого пов'язаний із майбутнім фахом;

- буде зорієнтований на розвиток не лише репродуктивної, а й продуктивної мовленнєвої діяльності студентів;

- поповнюватиме лексичний словниковий запас, у тому числі й термінологічний;

- орієнтуватиметься на формування таких комунікативних умінь, які будуть потрібні у майбутній професійній діяльності.

У ході дисертаційного дослідження потрібно було вирішити такі завдання:

1. Виявити недоліки в мовній підготовці майбутніх фахівців вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації та встановити їх причини.

2. Проаналізувати навчальні програми і методичний комплекс, за допомогою яких здійснюється навчальний процес у технічних ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації.

3. Уточнити зміст навчальних програм із курсів "Українська мова" й "Українська мова (за професійним спрямуванням)".

4. Розробити та застосувати експериментальну методику опрацювання мовних курсів.

5. Перевірити ефективність розробленої методики.

Для досягнення поставленої мети і розв'язання завдань дослідження використовувалися теоретичні та емпіричні методи.

Теоретичні: вивчення загальної і спеціальної літератури з досліджуваних проблем, аналіз чинних програм, підручників і посібників; узагальнення існуючих концепцій викладання мовного курсу в неспеціальних вищих навчальних закладах; аналіз навчально-методичної документації.

Емпіричні: узагальнення досвіду проведення занять з української мови; спостереження за усним і писемним мовленням студентів технічного коледжу на заняттях як із мовного курсу, так і з спеціальних дисциплін; бесіди; педагогічний експеримент, в ході якого перевірялась ефективність пропонованої методики; кількісний і якісний аналіз експериментальних даних.

Використані методи взаємодоповнювали один одного і забезпечували можливість комплексного пізнання предмета дослідження.

Методологічну основу дослідження складають: теорія пізнання, вчення про зв'язок мови, мислення та мовлення, змісту і форми, про мову як засіб спілкування, її значення у суспільному житті, про роль теорії в практичній діяльності; здобутки лінгводидактики в галузі мовленнєвої діяльності; комунікативно-діяльнісний, функціонально-стилістичний та системно-структурний підходи до навчання мови і мовлення. Методологічними орієнтирами слугували ідеї національного і духовного відродження українського народу.

Експериментальною базою дослідження були факультети в Тернопільському технічному коледжі та Гусятинському технічному коледжі ТДТУ ім. І. Пулюя. Експериментальна група охоплювала з курсу "Українська мова" 185 осіб, із курсу "Українська мова (за професійним спрямуванням)" - 139 осіб, а контрольна - відповідно 141 і 103 особи.

Дослідження проводилося в два етапи протягом 2000-2003 років.

На першому етапі (2000-2004 рр.) здійснювалася пошукова робота, спрямовувана на визначення об'єкта і предмета дослідження, конкретизацію завдань; опрацювалась теоретична і методична література з досліджуваного питання, нормативні документи кадрового забезпечення технічної галузі; систематизувалися розробки деяких концепцій вивчення мовного курсу у ВНЗ на нефілологічних факультетах; проводилися константувальні зрізи у вересні 2000 р. з метою визначення рівня мовних знань і мовленнєвих умінь, винесених студентами зі школи (№1) і у листопаді 2001 р. з метою одержання даних про рівень володіння термінологією студентами, які навчалися за старими програмами (1998 і 2000 рр.) (№2); розпочато підбір дидактичного матеріалу (технічної тематики) для практичних занять. Отримані дані враховано при створенні експериментальних програм курсів "Українська мова" й "Українська мова (за професійним спрямуванням)" для студентів технічного коледжу і розробці методики їх реалізації.

На другому етапі (2001-2003 рр.) здійснено формувальний експеримент, під час якого перевірялася запропонована методика проведення практичних занять. Дослідною методикою було охоплено 3 групи з курсу "Українська мова" і 2 групи з курсу "Українська мова (за професійним спрямуванням)". Після завершення формувального експерименту було встановлено ступінь ефективності дослідного навчання; здійснено статистичну обробку даних; сформульовано та теоретично обґрунтовано висновки дослідження.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає тому, що вперше з позицій цілісного підходу до навчального процесу теоретично обґрунтовано педагогічні умови забезпечення взаємозв'язку між загальноосвітнім і професійним аспектами опрацювання курсів "Українська мова" та "Українська мова (за професійним спрямуванням)".

Практичне значення дослідження: запропоновано програму опрацювання мовних курсів у взаємозв'язку загальноосвітнього і професійного аспектів, розроблено методику її реалізації.

Вірогідність висновків і результатів дослідження забезпечувалася методологічним і теоретичним обґрунтуванням його вихідних позицій, використанням оптимальних методів навчальної роботи, доцільно організованою експериментальною перевіркою методики організації навчальної роботи з мовних курсів у технічних коледжах, кількісним та якісним аналізом результатів експериментально-дослідної роботи.

Апробація і впровадження результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження доповідалися й обговорювалися на засіданнях кафедри методики викладання української мови і культури мовлення Тернопільського державного педагогічного університету (2000-2003 рр.), на Міжнародній "Проблеми української термінології" (Львів, 2002 р.), Всеукраїнській "Методика вивчення ділового мовлення в середній та вищій школі" (Умань, 2001 р.) науково-методичних конференціях, Всеукраїнському семінарі "Модернізація змісту, форм і методів шкільної мовної освіти" (Рівне, 2002 р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 6 робіт, у тому числі 3 статті у фахових виданнях.

Структура дисертації зумовлена логікою дослідження, поставленими завданнями і складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку основних джерел (248 назв), додатків, які включають розробки практичних занять курсів "Українська мова" й "Українська мова (за професійним спрямуванням)". Повний обсяг дисертації становить 188 сторінок, з яких - 166 сторінок основного тексту, що містить 25 таблиць, 4 схеми, 2 діаграми.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано вибір і актуальність теми дослідження, визначено об'єкт, предмет, мету, сформульовано гіпотезу, розкрито завдання та методи дослідження, його наукову новизну, теоретичне та практичне значення, наведено дані про апробацію дослідження та впровадження його результатів у практику ВНЗ.

У першому розділі - "Теоретичні засади формування культури професійного спілкування" - розглянуто найважливіші лінгвістичні поняття, що лягли в основу дослідження (мова, мовлення, мислення, якості мовлення, мовна особистість), простежено відмінності у їх трактуванні; формування мовної особистості.

Проблемі зв'язку між мисленням і мовленням присвячені праці Л. Виготського, Б. Головіна, Т. Ушакової; між мисленням і мовою - Д. Ганича, В. фон Гумбольдта, Г. Костюка, О. Лурії, І. Олійника. Нового значення термін "мова" набуває при зіставленні з терміном "мовлення" (вперше в такій опозиції їх вжили І. Бодуен де Куртене і Ф. де Соссюр). Переважна більшість дослідників (Б. Бабич, Г. Винокур, Б. Головін, М. Ілляш, О. Леонтьєв, С. Ожегов, Т. Панько, І. Синиця) розглядає мову як систему знаків із закодованими в ній результатами пізнання дійсності, а мовлення - як реалізацію цієї системи, перетворення її в акт комунікації. Проте складний діалектичний зв'язок між мовою і мовленням ("мовлення існує на основі певної мови, а мова виявляє себе в мовленні її носіїв" - Д. Ганич та І. Олійник) призводить до того, що ці поняття і терміни часто не розмежовують (В. Виноградов, М. Пилинський). У працях, що торкаються якості володіння мовними засобами, вживається то "культура мови" (І. Білодід, Д. Ганич, С. Єрмоленко, І. Олійник, Л. Струганець), то "культура мовлення" (Н. Бабич, М. Вашуленко, М. Жовтобрюх, М. Ілляш, В. Мельничайко, Т. Панько, М. Пентилюк,). У зв'язку з тим, що далі у нашому дослідженні йтиметься про здатність конкретної групи мовців (працівників технічної галузі) користуватися мовою у практичній діяльності, про підвищення цієї здатності у майбутніх фахівців вказаного профілю, то ми будемо вживати термін "культура мовлення".

Зрозуміло, що в центрі уваги протягом усього викладання мовного курсу в навчальному закладі нефілологічного профілю повинні знаходитись якості мовлення, над удосконаленням яких треба працювати.

Теоретичними проблемами мовної культури займалися такі російські вчені, як В. Виноградов, Б. Головін, М. Ілляш, В. Костомаров, О.Леонтьєв, С. Ожегов, Л. Скворцов. Проблемою якостей мовлення займалися й українські лінгвісти, літературознавці та методисти Н. Бабич, О. Біляєв, Д. Богоявленський, Л. Булаховський, Д. Ганич, С. Єрмоленко, М. Жовтобрюх, І. Зимня, А. Коваль, В. Мельничайко, І. Олійник, Л. Паламар, М. Пентилюк, М. Сулима та ін., що характеризували мовлення з нормативного і комунікативного погляду. Культуру мовлення студентів-нефілологів вивчали Л. Барановська, Л. Головата, А. Дьомін, Л. Лучкіна, В. Михайлюк, О. Онуфрієнко, Т. Рукас, Н. Тоцька та інші.

Виділення науковцями надто великої кількості комунікативних якостей мовлення (від п'яти у Л. Булаховського до одинадцяти у Н.Бабич), які часто важко розмежувати, утруднює досягнення позитивного результату у навчальному процесі. Тому методисти говорять про зведення переліку позитивних якостей мовлення до прийнятного з дидактичного погляду мінімуму. Зокрема, у програмі для ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації при оцінюванні враховуються правильність, послідовність і логічність викладу, різноманітність словника, виразність і доречність мовлення.

Мовний курс у ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації, зокрема в технічних коледжах, повинен, базуючись на чотирьох змістових лініях (лінгвістичній, комунікативній, культурологічній і діяльнісній), включати ще п'яту - профорієнтаційну, метою якої є поєднання загальноосвітнього і професійного компонентів.

У другому розділі - "Вихідні позиції дослідження" - проаналізовано чинні програми, підручники, посібники та традиційний навчальний процес у технічному коледжі; розглянуто питання про функціонування мови у професійній діяльності фахівця технічного спрямування; подано результати констатувальних зрізів (І курс) із метою виявлення рівня мовних знань і мовленнєвих умінь, винесених студентами зі школи, та констатувальних зрізів (ІІ і ІІІ курс) із метою одержання даних про рівень володіння студентами термінологією (навчання проводилося за програмами 1998 і 2000 рр.). Констатувальний зріз на І курсі засвідчив низький рівень культури усного й писемного мовлення випускників середніх навчальних закладів; констатувальні зрізи на ІІ і ІІІ курсах підтвердили, що після вивчення мовного курсу за старими програмами необхідні для фахівців професійні якості формуються недостатньо.

На цьому етапі дослідження нами виявлено особливості існуючих програм (для ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації), проаналізовано наявні підручники та посібники, з'ясовано відомі на сьогодні концепції викладання мовного курсу для нефілологів. Аналіз показав недоліки старих програм (1998 і 2000 рр.), які не забезпечували випускникам технічного коледжу належного рівня мовних умінь і навичок (констатувальний зріз №2). Цілком закономірним було створення у 2002 році нових програм, у яких помітні позитивні зрушення, але є ще окремі недоліки. Зроблено висновок, що ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації технічного профілю потребують спеціальної програми, яка б відповідала майбутньому фахові студента, в якій було б втілене розумне співвідношення між мовою (теорією) і мовленням (процесом спілкування) і яка своїм змістом спрямовувала б до активної комунікативної діяльності.

Через відсутність спеціального підручника з української мови для професійно-технічних закладів викладачі в основному орієнтуються на підручники, посібники та методичні рекомендації для середньої школи таких авторів: О.М. Біляєва, Л.М. Симоненкової, Л.В. Скуратівського, Г.Т. Шелехової; Л.І. Мацько, О.М. Мацько, О.М. Сидоренко; Л.М. Златів, М.М. Тимочків; В.Я. Мельничайка; матеріали до уроків мови в 10-11 класах (опубліковані в журналі "Дивослово" за 1998. - №6, 7, 12, за 1999. - №1, 6, 10, за 2000. - №1, 3). При вивченні ділового професійного мовлення викладачі використовують посібники С.В. Шевчук; А.Н. Діденка; С.В. Глущика, О.В. Дияка, С.В. Шевчук; О.Д. Горбула; Л.М. Паламар, Г.М. Кацавець; М.Г. Зубкова або ж укладають власні, як це зробили Л. Головата (для студентів факультету фізичного виховання), Е. Палихата (для студентів історичного факультету).

Щодо методики викладання української мови у ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації навчальний процес здебільшого побудований традиційно, як передача інформації від викладача до студента: викладач подає лінгвістичний матеріал так, щоб студент запам'ятав теорію і зрозумів наведені приклади. У методиці навчання української мови в загальноосвітній школі є недоцільною і безперспективною орієнтація на запам'ятовування учнями мовних явищ, визначень і правил. Тим більше недоречний такий підхід у ВНЗ. Тут мовний курс має ґрунтуватися ще й на оволодінні студентами професійним мовленням (найважливішими законами документознавства, основами ділового спілкування, науковою фаховою терміносистемою), науково-виробничими жанрами і текстами, на шліфуванні культури мовного спілкування (такої ж точки зору дотримуються українські вчені Л. Головата, Л. Лучкіна, Н. Потелло, О. Сліпушко, Н. Тоцька, С. Шевчук, В. Юкало, Я. Януш та багато інших). Однак такої методики фактично немає. Існують хіба що окремі тези та поодинокі статті (зокрема, в журналі "Дивослово") із деяких питань вузівської методики.

На сьогодні існує багато концепцій викладання мовного курсу для нефілологів. Функціонально-комунікативного принципу побудови курсу дотримуються Л. Барановська, Л. Головата, Л. Ляхоцька, Т. Рукас, Д. Шапран, Ю. Юкало, Я. Януш, культорологічного принципу при доборі матеріалу - Л. Мацько, О. Муромцева, О. Онуфрієнко, Л. Паламар. Проте програм, які поєднували б ці підходи і забезпечували взаємозв'язок змістових ліній курсу, не розроблено.

У третьому розділі - "Процес і результати експериментального навчання" - зазначається, що мовний курс повинен об'єднувати як загальні відомості про мову (предмет "Українська мова"), так і спеціальні (предмет "Українська мова (за професійним спрямуванням)").

Зміст дослідного навчання складається з двох частин: теоретичної та практичної (система вправ і завдань, які відповідають меті дослідження).

Навчальний матеріал із курсів "Українська мова" та "Українська мова (за професійним спрямуванням)" розподілено на 9 блоків.

Кожен із блоків включав: теоретичний матеріал; перелік практичних вправ і завдань; список пропонованої літератури до виучуваної теми. Блокова система допомагає уникнути дублювання виучуваного лінгвістичного матеріалу та подавати його в такому обсязі, який має бути у випускника технічного коледжу згідно з професіограмою (щодо мовленнєвих завдань).

Розподіл навчальних годин між блоками вказано в таблиці 1.

Таблиця 1

Блоковий розподіл програмового матеріалу