Розвиток в учнів умінь уживати складні речення на завершальному етапі початкового навчання російської мови

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність дослідження. Сучасне реформування освіти, ґрунтуючись на потребах оновленого суспільства, вимагає проектувати зміст навчальних програм і методичне забезпечення, виходячи з вікових та індивідуальних особливостей учнів, їхніх реальних і потенційних можливостей, різноманітних інтересів, необхідності творчого, розумового й особистісного розвитку: “Вектор шкільної освіти, спрямовуючись у площину цінностей особистісного розвитку, …зумовлює принципову необхідність переосмислення усіх факторів, від яких залежить якість навчально-виховного процесу, - змісту, методів, форм навчання і виховання”.

З огляду на це у початковій школі першорядного значення набуває проблема вдосконалення мовлення учнів, оскільки вільне і правильне володіння мовою є основою повноцінного інтелектуального та творчого розвитку, успішного навчання, розширення світогляду, розвинення пізнавальних здібностей і комунікативних якостей кожної дитини. Базуючись на цих провідних положеннях, у Державному стандарті початкової освіти та Програмі з російської мови для шкіл з російською мовою навчання визначено комунікативну, лінгвістичну та лінгвонародознавчу лінії, які підпорядковані формуванню мовленнєвої компетенції молодших школярів.

Методичне забезпечення цього процесу висуває на одне з провідних місць роботу з розвитку зв'язного мовлення учнів, пріоритетним складником якої є збагачення граматичного ладу мовлення, у тому числі його синтаксичної будови - забезпечення школярів такими синтаксичними та пунктуаційними знаннями і вміннями, які надають змогу вільно та правильно усно й письмово висловлювати власні думки, сприймати та розуміти мовлення інших. У Програмі з російської мови для шкіл з російською мовою навчання передбачено розвиток у школярів умінь будувати різні за структурою речення - не тільки прості, а й складні.

Вивчення наукової літератури свідчить, що хоча різним аспектам розвитку в учнів 3(4) класів умінь уживати складні речення приділялася певна увага, але означена проблема ще не знайшла свого методичного забезпечення.

Аналіз синтаксичної будови мовлення сучасних школярів 3(4) класів виявив недостатній рівень сформованості умінь висловлюватися з використанням складних речень.

Вимоги державних нормативних документів щодо формування мовленнєвої компетенції учнів початкових класів, відсутність широкого наукового дослідження синтаксичної будови мовлення школярів з метою визначення необхідної для їхнього повноцінного мовленнєвого розвитку кількості складних речень, недостатній рівень сформованості в учнів практичних умінь уживати складні речення, відсутність послідовності вимог навчальних програм і методичного забезпечення навчального процесу підкреслюють актуальність дослідження. Ураховуючи актуальність означеної методичної проблеми на сучасному етапі оновлення змісту та методичного забезпечення початкового навчання російської мови, темою дисертації обрано “Розвиток в учнів умінь уживати складні речення на завершальному етапі початкового навчання російської мови”.

Об'єктом дослідження виступає процес мовленнєвого розвитку учнів на завершальному етапі початкового навчання російської мови.

Предметом дослідження є зміст, форми, методи та прийоми навчання, спрямовані на розвиток в учнів 3(4) класів умінь уживати складні речення.

Мета дослідження полягає у визначенні й розробці теоретично обґрунтованої та експериментально перевіреної методики навчання учнів 3(4) класів будувати зв'язні висловлювання з використанням складних речень.

Вихідною для дослідження стала гіпотеза: процес розвитку в учнів 3(4) класів умінь уживати складні речення буде продуктивним, якщо:

· здійснювати його з урахуванням закономірностей формування граматичного ладу мовлення (психологічні, психолінгвістичні, лінгводидактичні фактори);

· дотримуватися раціональної системи принципів навчання, в якій провідними є принципи науковості, наочності, позитивної мотивації засвоєння писемного мовлення та використання як навчального матеріалу творів дитячої літератури;

· застосовувати оптимальну систему форм, методів і прийомів роботи;

· формувати необхідні синтаксичні вміння в усіх видах мовленнєвої діяльності;

· у системі навчальних вправ надавати перевагу письмовим переказам зорово сприйнятих текстів і письмовим творам на основі наслідування літературних зразків.

Відповідно до мети дослідження та його гіпотези було поставлено такі завдання дослідження:

1) з'ясувати засади досліджуваної проблеми на основі вивчення чинних нормативних державних документів щодо питань загального мовленнєвого розвитку та вдосконалення синтаксичного ладу мовлення молодших школярів;

2) на підставі аналізу лінгвістичної, психолого-педагогічної, лінгводидактичної та методичної літератури визначити стан дослідженості обраної проблеми й окреслити шляхи її подальшого розв'язання;

3) виявити ступінь сформованості в учнів 3(4) класів умінь використовувати СР;

4) визначити особливості вживання СР учнями 3(4) класів;

5) розробити методику розвитку в учнів умінь уживати СР на завершальному етапі початкового навчання російської мови;

1. Теоретико-практичне обґрунтування розвитку в учнів умінь уживати складні речення на завершальному етапі початкової мовної освіти

Розкрито лінгвістичні засади дослідного навчання синтаксису складного речення, представлено результати вивчення питання про формування в молодших школярів умінь уживати СР в історико-педагогічному досвіді й у практиці сучасної початкової школі, розглянуто стан вивченості проблеми у психолого-педагогічному аспекті.

Підставою для розв'язання проблеми розвитку в учнів 3(4) класів умінь використовувати СР передусім виступають висновки наукових праць вітчизняних і російських учених-мовознавців, які досліджували теорію синтаксису складного речення. У дисертації схарактеризовано типи СР (безсполучникових, складносурядних, складнопідрядних, складних речень ускладненої будови); як приклади різновидів означених синтаксичних конструкцій наведено речення з творів дитячої літератури. Результатом узагальнення вихідних положень лінгвістичної літератури є створення програми дослідного навчання.

У розділі розглянуто й узагальнено існуючий у методиці початкового навчання рідної мови (російської та української) історико-педагогічний досвід розвитку в учнів умінь застосовувати СР у власному мовленні.

Питання навчання молодших школярів умінь уживати СР висвітлювалося в працях педагогів ХІХ століття. Упродовж 1917-1969 років існуючі програми для початкової школи передбачали вивчення лише складних безсполучникових і складносурядних речень, хоча у багатьох публікаціях підкреслювалася необхідність формування в учнів умінь уживати й складнопідрядні речення. З 1969 навчального року було здійснено перехід з чотирирічного початкового навчання на трирічне. У змісті навчальних програм з російської та української мов відбулися зміни. У програмах з російської мови для шкіл з російською мовою навчання тему “Складне речення” було зовсім вилучено як одну з найскладніших. Тому тривалий час у фаховій літературі з методики початкового викладання російської мови питання навчання молодших школярів синтаксису складного речення широко не розглядалися. Інтерес у вчителів і вчених у галузі методики російської мови до питань роботи над цими синтаксичними сполуками у початкових класах відновився лише у 80-ті роки.

В Україні (після 1969 року) тема “Складне речення” залишилася лише у програмах з російської мови для шкіл з українською мовою навчання, з української мови для шкіл з українською та російською мовами навчання, але кількість годин, відведених для вивчення цієї теми, значно зменшилася.

На сучасному етапі розвитку освіти в Україні ознайомлення молодших школярів із складним реченням, формування на його основі певних практичних синтаксичних і пунктуаційних навичок закладене у програму навчання російської мови (1-4 класи).

У розділі наведені типи вправ, які в різні роки застосовувалися з метою формування в учнів початкових класів умінь із синтаксису складного речення.

Аналіз навчальної програми та сучасних підручників з російської мови показав, що визначений у них зміст граматичного матеріалу й перелік умінь із синтаксису складного речення, якими повинні оволодіти учні на завершальному етапі початкової мовної освіти, на наш погляд, неповний. Зокрема, програмою передбачено навчати учнів 4-х класів писати перекази з елементами опису чи міркування. Створення таких типів текстів передбачає використання різноманітних синтаксичних конструкцій, у тому числі безсполучникових, складносурядних і складнопідрядних речень (з'ясувальних, причинових, означальних, мети). Але практичне ознайомлення учнів із зазначеними різновидами складнопідрядних речень залишилося поза увагою в програмі. Крім того, на нашу думку, у діючих підручниках бракує вправ, спрямованих на забезпечення правильного вживання учнями складних безсполучникових і складносурядних речень.

Аналіз вітчизняної та зарубіжної (російської) психолого-педагогічної літератури показав, що хоча факт уживання СР учнями початкових класів підтверджується багатьма українськими і російськими вченими та вчителями, але не було визначено раніше і не встановлено до цього часу, яка кількість і які різновиди СР забезпечують повноцінний мовленнєвий розвиток школярів.

На наш погляд, відсутність систематичного широкого вивчення закономірностей застосування СР речень гальмує розвиток методики початкового навчання рідної мови, що негативно впливає на формування мовленнєвої компетенції учнів 3(4) класів.

З метою визначення вихідних даних для розробки методичного забезпечення розвитку в учнів умінь уживати СР було проведено констатувальні зрізи писемного мовлення, якими охоплено 630 учнів 3(4) класів шкіл з російською та українською мовами навчання міста Харкова (усього було проаналізовано 1043 письмові роботи). Зрізи проводилися в середині та наприкінці навчального року. Перевірявся ступінь сформованості у школярів умінь уживати СР у письмових творах і переказах.

Завданнями констатувальних зрізів було:

1) визначити місце (кількісні та якісні параметри) СР у мовленні учнів на завершальному етапі початкової мовної освіти за умов традиційного навчання;

2) з'ясувати особливості та закономірності вживання СР школярами 3(4) класів;

3) визначити ступінь сформованості в учнів умінь уживати СР;

4) виявити типові синтаксичні помилки (СП), якими супроводжується застосування СР.

Показниками ступеня сформованості вмінь використовувати СР було обрано: кількість учнів, які вжили СР; кількість СР у письмових творах і переказах школярів; кількість окремих видів СР (безсполучникових, складносурядних, складнопідрядних, ускладнених) серед загальної кількості СР; кількість учнів, які припустилися синтаксичних помилок у СР; кількість пунктуаційних помилок (ПП), допущених у СР.

У табл. 1 наведено показники щодо особливостей застосування складних речень учнями 3(4) класів шкіл з російською мовою навчання у письмових творах-роздумах і творах-розповідях за серіями сюжетних малюнків.

Таблиця 1. Складні речення у творах учнів 3(4) класів

1 - твори-роздуми; 2 - твори-розповіді за серіями сюжетних малюнків; 2* - твори-розповіді за серією сюжетних малюнків, які було проведено на початку навчального року; 2** - твори-розповіді за серією сюжетних малюнків, які було проведено наприкінці навчального року; I - класи, в яких письмові твори не застосовувалися зовсім; II - класи, в яких письмові твори застосовувалися в поодиноких випадках; III - класи, в яких письмові твори застосовувалися широко, але безсистемно; IV - класи, в яких було створено систему навчання письмових творів; V - середній показник.

Аналіз учнівських письмових робіт (переказів і творів) у цілому показав, що: 1) застосування СР учнями є активним і стабільним: СР у висловлюваннях молодших школярів посідають від 13 до 55%; 2) використання конкретних видів СР залежить від певної мовленнєвої ситуації; 3) значна кількість і характер синтаксичних помилок та пунктуаційних помилок (до 82%), допущених у СР, свідчить про несвідоме вживання означених синтаксичних конструкцій; 4) типовими синтаксичними помилками, причиною яких є відсутність сформованості в учнів практичних навичок із синтаксису складного речення, були такі: невміння знаходити межі речень, невдале вираження думки за допомогою складного речення, невиправданий розподіл складного або простого речення, неправильне написання сполучників або сполучних слів, займенникове подвоєння підмета, незакінченість складних речень, порушення смислового зв'язку між займенниками і тими словами, на які вони вказують або які замінюють; 5) показником негативної тенденції загального мовленнєвого розвитку учнів 3(4) класів є збільшення кількості ускладнених СР (до 31,6%), які містять у собі від трьох до семи предикативних частин; застосування саме таких синтаксичних конструкцій свідчить про несформованість у школярів умінь зв'язно викладати свої думки, про недостатньо відпрацьований синтаксис простого речення.

Отже, результати констатувальних зрізів засвідчили недостатній рівень сформованості в учнів 3(4) класів умінь використовувати СР.

Оскільки вдосконалення синтаксичного ладу мовлення - невід'ємна складова методики розвитку мовлення, в основу розробки методичного забезпечення експериментального навчання покладено й загальні основоположні психолого-педагогічні засади: лінгвопсихологічну теорію мовленнєвої діяльності та закономірності й особливості формування мовлення молодших школярів.

Необхідність ознайомлення молодших школярів із синтаксисом складного речення зумовлена й концептуальними положеннями теорії сприйняття мовленнєвої інформації.

Перелічені факти дають підстави для висновку, що на сучасному етапі початкової освіти немає необхідного методичного забезпечення щодо вдосконалення синтаксичного ладу мовлення молодших школярів через розвиток у них умінь уживати складні речення.

2. Дидактичне забезпечення розвитку в учнів умінь уживати складні речення на завершальному етапі початкового навчання російської мови

Визначено принципи дослідного навчання, схарактеризовано методи та прийоми, розроблено систему навчальних вправ, спрямованих на вдосконалення синтаксичного ладу мовлення молодших школярів через опанування вмінь і навичок із синтаксису складного речення.

Закономірності та психологічні особливості розвитку мовлення, зокрема синтаксичноі будови мовлення молодших школярів, зумовили вибір системи принципів, методів і прийомів методики дослідного навчання.

У дисертації представлено систему принципів дослідного навчання й докладно розглянуто реалізацію кожного окремого принципу. Експериментальна методика ґрунтувалася на системі таких принципів: загальнодидактичні (науковості, доступності, мотивації навчання, наочності та ін.), лінгводидактичні (пізнавально-практичної та комунікативної спрямованості навчання мови, оптимального співвідношення між знаннями з мови та мовними й мовленнєвими вправами та ін.), мовленнєві (випереджувального формування усного мовлення, розвитку чуття мови та ін.) та синтаксичні принципи (тісного взаємозв'язку в навчанні дітей пунктуації та виразного читання, розвитку інтонаційного слуху дітей, розвитку навичок розстановки розділових знаків під час письма, аналізу речення, використання як навчального матеріалу речень і текстів із творів дитячої літератури).

Названі вище принципи дали підставу обрати відповідні форми, методи та прийоми дослідного навчання. У розділі розкрито систему методів і прийомів експериментальної методики, засадою яких є класифікації загальнодидактичних методів навчання та методів навчання мови. Методами експериментальної методики стали такі: інформаційно-рецептивні, спонукально-репродуктивні, стимулюючо-пошукові, творчі, методи контролю.

Методи і прийоми експериментального навчання реалізовувалися через систему навчальних вправ. Розвиток у школярів умінь використовувати СР на завершальному етапі початкової мовної освіти забезпечували такі групи вправ: аналітичні та синтетичні (за переважанням аналізу чи синтезу), репродуктивні та продуктивні (за характером діяльності учнів), розпізнавальні, конструктивні та творчі (за навчальною метою), мовні та мовленнєво-комунікативні (за місцем у формуванні навичок мовлення).

Основними вправами вдосконалення синтаксичного ладу мовлення учнів 3(4) класів були такі: усні вправи (розповіді за малюнками); виявлення способу зв'язку простих речень у складному реченні; визначення кількості простих речень у складному реченні, яке надруковане з пунктуаційними знаками; читання окремих складних речень і спостереження за інтонацією; виразне читання текстів, які містять різні синтаксичні конструкції; заміна, перебудова та побудова речень; розстановка ком в окремих складних реченнях; читання тексту, який містить складні речення, але надрукований без ком, розстановка ком у такому тексті; читання тексту, який містить складні речення, але надрукований без жодного пунктуаційного знаку (без ком та крапок), розстановка пунктуаційних знаків у такому тексті; письмове членування тексту на речення з розстановкою розділових знаків; відновлення деформованих складних речень; порівняння складних речень і простих речень з однорідними членами; доповнення складних речень; списування тексту, в якому зустрічаються складні речення, але який надрукований без ком; письмові перекази прочитаних текстів; письмові перекази почутих текстів; письмові твори.

3. Організація та хід дослідного навчання

Сформульовано мету і завдання експериментального навчання; подано програму розвитку в учнів умінь уживати CР на завершальному етапі початкового навчання російської мови; розкрито хід педагогічних експериментів; представлено і проаналізовано результати дослідного навчання за розробленою методикою; доведено ефективність й обґрунтовано доцільність застосування запропонованої системи вправ у практику початкового навчання російської мови.

Метою дослідного навчання було: визначити методичне забезпечення розвитку в учнів умінь уживати складні речення на завершальному етапі початкового навчання російської мови; експериментально перевірити ефективність розробленої методики.

Навчальний експеримент проводився у 2001- 2003 роках. У дослідному навчанні брали участь учні 3(4) класів загальноосвітніх середніх і спеціалізованих шкіл та навчально-виховних комплексів міста Харкова та Харківської області. Усього дослідною роботою було охоплено 775 учнів експериментальних (ЕК) і контрольних класів (КК).

Експериментальна перевірка правильності розробленої методики здійснювалася у двох педагогічних експериментах, один з яких було проведено в школах з російською мовою навчання, а другий - в школах з російською й українською мовами навчання. Результати дослідного навчання, яке відбувалося в умовах першого педагогічного експерименту, дали змогу скоректувати методику (принципи, зміст, форми, методи та прийоми) розвитку в учнів 3(4) класів умінь уживати складні речення, яка була апробована під час проведення другого. У процесі другого педагогічного експерименту навчальна робота у школах з російською мовою викладання проводилася за допрацьованою програмою; для шкіл з українською мовою викладання також була розроблена аналогічна програма.

Розвиток умінь використовувати СР здійснювався за трьома основними напрямами.

Перший напрям роботи був підпорядкований забезпеченню позитивної мотивації засвоєння школярами писемного мовлення, для чого у класах, де проводилося експериментальне навчання, було створено ситуацію мовленнєвого спілкування кожного окремого учня з учнями класу, вчителем і батьками. З цією метою дітям пропонувалися творчі види письмових робіт: твори-розповіді з елементами роздуму та твори-розповіді з елементами опису, твори за малюнками, перекази із зміною особи оповідача. Також школярів було залучено до створення казкових історій і невеликих казок, які потім друкувалися у класному літературному журналі.

Єдиною формою організації навчальної діяльності учнів були уроки розвитку зв'язного мовлення, завданнями яких було: визначити рівень розвитку писемного мовлення (у тому числі й особливості його синтаксичної будови) молодших школярів до і після проведення формувального експерименту; виявити теми письмових робіт, які цікаві дітям; апробувати форми творчих робіт і прийоми навчання молодших школярів літературної творчості; визначити літературотворчі можливості дітей віком 9 - 10 років; забезпечити позитивне засвоєння навичок писемного мовлення (сформувати в учнів бажання спілкуватися за допомогою писемного мовлення, розкріпостити дітей у письмовому викладі своїх думок, викликати у них інтерес один до одного як до авторів, зацікавити учнів процесом створення казкових історій).

Другим напрямом роботи було формування практичних синтаксичних і пунктуаційних навичок, побудованих на основі синтаксису складного речення. У межах цього напряму формами організації навчальної діяльності учнів були уроки граматики, розвитку зв'язного мовлення та домашнє завдання.

Метою уроків граматики було: апробувати систему навчальних вправ; сформувати в учнів теоретико-практичне уявлення про складне речення взагалі, про безсполучникові, складносурядні та складнопідрядні речення (без уживання термінів); розвивати вміння пунктуаційно правильно оформлювати СР; забезпечити введення речень цих видів до активного використання в мовленні; здійснювати роботу з розвитку дитячого мовлення прийомами літературної творчості. З цією метою застосовувалася система репродуктивних і конструктивних (аналітичних, синтетичних та аналітико-синтетичних) вправ.

На уроках з розвитку зв'язного мовлення учні писали перекази зорово сприйнятих і почутих текстів, у яких використовувалися вивчені на уроках граматики СР, що сприяло закріпленню практичних набутих синтаксичних і пунктуаційних умінь.

Третій напрям роботи передбачав застосування школярами набутих умінь у власних письмових висловлюваннях. Єдиною формою навчальної діяльності учнів, згідно з цим напрямом, були уроки з розвитку зв'язного мовлення, на яких діти створювали казкові історії за аналогією до прочитаних творів дитячої літератури.

Для визначення ефективності дослідного навчання були проведені контрольні зрізи, завдання яких виконували учні ЕК і КК.

Контрольними зрізами передбачалося: 1) виявити ступінь сформованості в учнів ЕК умінь уживати СР; 2) визначити місце СР у загальному мовленнєвому розвиткові учнів 3(4) класів; 3) простежити вплив експериментальної методики на загальний інтелектуальний, мовленнєвий і творчий розвиток школярів.

Контрольні зрізи носили творчий характер - матеріалом для аналізу результатів дослідного навчання слугували письмові твори за серією сюжетних малюнків (Твір), письмові перекази текстів, що були побудовані з простих і різних видів складних речень (Перекази). Такі види вправ було обрано з огляду на результати констатувальних зрізів і завдань формувального експерименту. Передбачалося, що виконання учнями саме таких вправ дасть змогу виявити ступінь сформованості умінь використовувати СР у різноманітних мовленнєвих висловлюваннях та рівень розвитку загальних мовленнєвих і творчих здібностей, ураховуючи такі критерії:

- активність та усвідомленість застосування СР (загальні кількісні характеристики вживання СР у письмових роботах);

- комунікативно виправдане використання СР (застосування означених синтаксичних конструкцій з урахуванням комунікативної ситуації, різноманітність ужитих учнями СР у переказах і творах, смислова та стилістична зв'язність учнівських висловлювань, кількість синтаксичних помилок, допущених у СР);

- конкретні літературотворчі успіхи учнів ЕК класів (спостереження та результати дослідного навчання).

Показниками ступеня сформованості вмінь використовувати СР було обрано: кількість учнів, які вжили СР; кількість СР у письмових творах і переказах школярів; кількість окремих видів СР (безсполучникових, складносурядних, складнопідрядних, ускладнених) серед загальної кількості СР; кількість учнів, які побудували СР синтаксично правильно; кількість СР, що були правильно пунктуаційно оформлені. Результати сформованості в учнів ЕК і КК умінь уживати складні речення представлено в таблиці 2.

Таблиця 2. Результати сформованості умінь уживати СР у письмових творах і переказах

Проведені в процесі другого педагогічного експерименту контрольні заміри рівня сформованості в учнів ЕК і КК класів умінь уживати СР, які були проведені у процесі другого педагогічного експерименту, засвідчили вищий ступінь сформованості умінь висловлювати думки за допомогою складних речень в умовах дослідного навчання порівняно з традиційним.

Про вищий ступінь сформованості умінь уживати СР в учнів ЕК порівняно з КК свідчить те, що у школярів, які навчалися за експериментальною методикою, краще сформовані вміння: а) стабільно, активно й усвідомлено використовувати СР у будь-яких мовленнєвих ситуаціях (зв'язно, послідовно, повно і правильно виражати власні думки з допомогою різноманітних синтаксичних конструкцій, припускаючись мінімальної кількості синтаксичних і пунктуаційних помилок); б) вдало у письмових переказах відтворювати тексти, насичені різноманітними синтаксичними конструкціями; в) вільно створювати за власним бажанням оригінальні письмові висловлювання (казкові історії) за допомогою набутих синтаксичних і пунктуаційних умінь.

Отже, у результаті навчання за експериментальною методикою в учнів були розвинені необхідні для повноцінного мовленнєвого розвитку вміння використовувати складні речення, що сприяло збагаченню їхніх мовленнєвих, інтелектуальних і творчих здібностей.

Висновки

мовленнєвий синтаксичний школяр

Аналіз результатів дисертаційного дослідження дає змогу зробити такі висновки:

1. Проблема загального мовленнєвого розвитку як необхідної складової розвитку інтелектуальних і творчих здібностей дитини не може бути вирішена без удосконалення вмінь використовувати складні речення на завершальному етапі початкової освіти з огляду на те важливе значення, яке має усвідомлене (вільне, змістовне, активне, правильне) володіння різноманітними синтаксичними конструкціями для формування мовленнєвої компетенції учнів.

2. На підставі аналізу психолого-педагогічної та методичної літератури з окресленої наукової проблеми виявлено, що питання навчання молодших школярів синтаксису складного речення є одним з найменш досліджених.

3. Вивчення стану граматичного ладу мовлення учнів 3(4) класів у практиці сучасної загальноосвітньої школи виявило, що застосування складних речень має неусвідомлений характер і свідчить про недостатньо сформовані загальні мовленнєві вміння. Це зумовлює необхідність удосконалення синтаксичної будови мовлення школярів через опанування синтаксису складного речення.

4. Відповідність методичного забезпечення розвитку в школярів умінь використовувати складні речення до психолого-педагогічних закономірностей мовленнєвого, мислительного та творчого розвитку особистості реалізована через систему принципів дослідного навчання - загальнодидактичних (науковості, доступності, мотивації навчання та ін.), лінгводидактичних (пізнавально-практичної та комунікативної спрямованості навчання мови, оптимального співвідношення між знаннями з мови та мовними й мовленнєвими вправами та ін.), мовленнєвих (взаємозв'язку в розвитку усного і писемного мовлення, випереджувального формування усного мовлення та ін.) та синтаксичних (тісного взаємозв'язку у навчанні дітей пунктуації та виразного читання, розвитку інтонаційного слуху дітей, розвитку навичок розстановки розділових знаків під час письма, аналізу речення, використання як навчального матеріалу речень і текстів дитячої літератури).

5. Ефективність роботи з навчання учнів усвідомлено вживати складні речення забезпечується взаємодією обраних раціональних методів (інформаційно-рецептивних, спонукально-репродуктивних, стимулюючо-пошукових, творчих, контролю), прийомів навчання (показу способів дій з мовним матеріалом, репродуктивної і проблемної бесіди, репродуктивних, конструктивних, реконструктивних і контрольно-комунікативних вправ, самостійного вибору мовних засобів при конструюванні мовленнєвого матеріалу та ін.), системи навчальних вправ (аналітичних і синтетичних, репродуктивних і продуктивних).

6. Експериментальна робота показала, що запропонована методична система з розвитку в школярів умінь уживати складні речення сприяє активізації запасу синтаксичних конструкцій учнів, формуванню початкових пропедевтичних теоретико-практичних знань про складні речення, оптимізації процесу сприймання, розуміння та передачі на письмі мовлення інших людей, правильному використанню складних речень у власних усних і письмових висловлюваннях, загальним позитивним якісним та кількісним змінам у граматичному ладі мовлення учнів початкових класів, розвиткові їхніх інтелектуальних і творчих здібностей. Аналіз результатів дослідного навчання засвідчив, що ступінь сформованості умінь використовувати складні речення в учнів експериментальних класів вищий порівняно з контрольними класами. У письмових творах учнів ЕК використано 29,1% речень означених конструкцій, із яких 74,6% оформлено пунктуаційно грамотно, а в роботах школярів КК - відповідно 38% і 23,6%; синтаксично правильно побудували складні речення 84% учнів ЕК і 30,4% учнів КК. Будуючи письмові перекази зорово сприйнятих текстів, школярі ЕК активно вживали різноманітні види складних речень, надаючи перевагу складнопідрядним сполукам, які було широко використано у текстах-зразках (у середньому учнями ЕК застосовано 41,2% складних речень, 78,7% із яких мали необхідні розділові знаки); школярі КК також намагалися передавати думки за допомогою складних синтаксичних конструкцій (у середньому учнями КК було вжито 33,3% складаних речень, але правильні пунктуаційні знаки зафіксовано у 21,9% речень); синтаксично правильно побудували складні речення 76,4% учнів ЕК і 47,2% учнів КК.

7. Дослідження виявило необхідність розширення на завершальному етапі початкової мовної освіти переліку вмінь учнів із синтаксису складного речення, передбачених програмою з російської мови. Завдяки доступності та компактності запропонованої системи вправ, взаємозв'язку експериментальної програми з діючою програмою з російської мови створюються сприятливі умови її перенесення у практику традиційного навчання.

8. Експериментально доведено, що систематичне застосування у процесі навчання різноманітних творчих вправ з розвитку зв'язного мовлення сприяє загальному мовленнєвому, мислительному та творчому розвиткові учнів.

Виконане дисертаційне дослідження не вичерпує всіх аспектів порушеної методичної проблеми. Подальша дослідницька робота може здійснюватися у таких напрямах: 1) складні речення в усному мовленні учнів на завершальному етапі початкової мовної освіти; 2) розвиток синтаксичної будови мовлення молодших школярів шляхом наслідування літературних зразків; 3) роль літературотворчих вправ у формуванні мовленнєвої компетенції учнів початкових класів.

Література

1. Коченгіна М.В. Теоретико-методологічні засоби поглибленого викладення деяких розділів методики рідної мови // Педагогіка та психологія: Збірник наукових праць / За заг. редакцією акад. І.Ф. Прокопенка, чл.-кор. В.І. Лозової. - Харків: ХДПУ, 2001. - Вип. 19. - Ч. 2. - С. 56-59.

2. Коченгіна М.В.Труднощі сприйняття молодшими школярами деяких видів арифметичних і математичних задач // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. / Редкол.: Т.І. Сущенко (відп. ред.) та ін. - Київ-Запоріжжя. - 2002. - Вип. 23. - С. 279-283.

3. Коченгіна М.В. Особливості синтаксичного ладу мовлення письмових переказів учнів випускних класів початкової школи з російською мовою навчання // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Збірник наукових праць / За заг. ред. проф. В.І. Євдокимова і проф. О.М. Микитюка / Харк. держ. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. - Харків: “ОВС”, 2002. - Вип. 18. - С. 111-117.

4. Коченгіна М.В. Методика роботи над складними реченнями на уроках російської мови в початкових класах шкіл з російською мовою навчання (з досвіду роботи) // Проблеми підготовки студентської молоді до навчально-пізнавальної діяльності: Збірник наукових праць // Проблеми сучасного мистецтва і культури. - Київ: Науковий світ, 2002. - С. 90-100.

5. Коченгіна М.В. Аспекти навчання молодших школярів синтаксису складного речення // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр./ Редкол.: Т.І. Сущенко (відп. ред.) та ін. - Київ-Запоріжжя. - 2002. - Вип. 24. - С. 296-300.

Размещено на Allbest.ru