Музичне виховання дiтей дошкiльного вiку в Нiмеччинi (друга половина ХХ столiття)

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми, розкривається стан її наукової розробки, визначається об'єкт, предмет, хронологічні рамки, мета й завдання дисертаційної роботи, характеризуються джерельна база, методологічна основа, методи дослідження, розкривається його наукова новизна та практичне значення.

У першому розділі "Музичне виховання дітей у Німеччині як психолого-педагогічна проблема" охарактеризовано основні поняття та розкрито сутність німецької музично-виховної системи, простежено еволюцію наукових уявлень про педагогічні основи музичного виховання підростаючих поколінь у Німеччині від середньовіччя до сучасності, виявлено історичні, соціокультурні умови становлення й розвитку теорії музичного виховання дітей дошкільного віку в Німеччині другої половини ХХ століття.

У дослідженні виявляються основні складові термінологічного апарату музичної педагогіки Німеччини. У зв'язку з цим характеризуються наукові погляди щодо визначення та співвідношення понять "музична педагогіка", "музична дидактика", "музичне виховання", "музична освіта". Висвітлюються основні напрямки дослідницької проблематики музично-педагогічної літератури Німеччини другої половини ХХ - початку ХХІ століть.

Аналіз нормативних документів, науково-методичної літератури дозволив розкрити сутність музично-виховної системи сучасної Німеччини. У ході дослідження встановлено, що, з одного боку, вона являє собою комплекс цілей, завдань, принципів, змісту, форм і методів загальної й спеціальної музичної педагогіки, а з іншого - сукупність різних установ, організацій чи окремих особистостей, які прямо чи побічно впливають на здійснення процесу музичного виховання.

У роботі на основі аналізу фундаментальних праць З. Абель-Штрута, Е. Альбрехта (E. Albrecht), Г. Бастіана (H. Bastian), Р. Вагнера (R. Wagner), В. Груна (W. Gruhn), Х. Лемермана (H. Lemmermann), Н. Лінке (N. Linke), Ф. Ройтера (F. Reuter), Р. Якобі (R. Jakoby) характеризуються мета, завдання та найважливіші принципи музично-педагогічної діяльності на сучасному етапі. Також розглядається діяльність громадських організацій, що суттєво впливають на процеси формування соціокультурної політики в галузі музичного виховання в Німеччині. На підставі аналізу дидактичних джерел висвітлюється широкий спектр спеціалізацій та предметних циклів сучасних музичних шкіл. Узагальнюються представлені в навчальних планах загальноосвітніх шкіл різних земель Німеччини дидактичні основи музичного навчання. В оглядовому плані подається інформація про навчальні заклади, що здійснюють професійну музичну освіту в Німеччині. Розкривається значення та глибокі традиції аматорського музикування в Німеччині, роль церковних організацій, спеціалізованих засобів масової інформації, виробників музичної продукції й музичних магазинів, професійних конгресів, музичних конкурсів і фестивалів.

Органічна інтеграція музичного виховання дітей дошкільного віку в розгалужену музично-виховну систему Німеччини дає змогу здійснювати підготовку дитини до успішного навчання музиці в загальноосвітніх та музичних школах, своєчасно виявляти музично обдарованих дітей та відповідно спрямовувати їх подальший музичний розвиток, а також змалку прищеплювати людині любов до музики й потребу в спілкуванні з нею протягом усього життя незалежно від вибору основної професії.

Сучасний стан розробки теоретичних основ музичного виховання в Німеччині - це результат розвитку потужної західноєвропейської педагогічної традиції, тому дослідження історії німецької музичної педагогіки постійно залишається актуальним у німецькій літературі. Серед фундаментальних праць з цієї проблеми в Німеччині можна виділити дослідження З. Абель-Штрута, Г. Брауна (G. Braun), В. Груна, Г. Ернста (H.-B. Ernst), Х. Лемермана, І. Смітса фон Ваесберге (J. Smits van Waesberghe), Г. Шюнемана (G. Schьnemann) й ін. У дисертації історія музичного виховання дітей у Німеччині з часів середньовіччя до другої половини ХХ століття розглядається в контексті розвитку західноєвропейського суспільства в цілому. У цьому зв'язку звертається увага як на процеси формування німецької музичної культури, загально- і музично-педагогічних уявлень, так і на еволюційні зміни ставлення західноєвропейської цивілізації до дитини й дитинства як найважливішої фази людського розвитку. Визнання музичними педагогами специфічних особливостей дитячого віку відбилося спочатку в появі наприкінці XVI століття спеціальних духовних дитячих пісень і прагненні до спрощення їхніх мелодій. Згодом, у другій половині XVIII століття, з'являються світські пісні для дітей, тематика яких звернена до світу дитячого сприйняття навколишньої дійсності. Спроби пошуку нових методів музичного виховання, що відповідають віковим й індивідуальним особливостям і здібностям дитини, стали помітними на початку XIX століття, коли на передній план було висунуто індивідуально-формуючу функцію музичного виховання. Це спричинило появу хвилі методичних міркувань про способи більш ефективного використання позитивного впливу музики на дитину.

Історичний огляд літератури свідчить, що необхідність раннього залучення дитини до музики визнавалася багатьма видатними педагогами минулих століть (Я.А. Коменський, Ж.-Ж. Руссо, Й. Песталоцці, Ф. Фребель та ін.). Докорінні зміни в цьому питанні в Німеччині були пов'язані з появою на межі XVIII-XIX століть і відображенням у періодичній пресі прогресивних ідей про значення й методи дошкільного музичного виховання, однак державним завданням дошкільне музичне виховання було визнане тільки наприкінці 20-х років XX століття, а значного практичного поширення набуло лише в другій його половині.

Узагальнення музично-педагогічної спадщини минулих століть дає підстави виділити основні, сформовані до середини XX століття ідеї щодо педагогічних основ дошкільного музичного виховання, які є актуальними й у сучасній музично-педагогічній літературі Німеччини: музичне виховання дітей сприяє реалізації загальновиховної мети - формуванню й усебічному розвитку особистості - і є засобом морального, естетичного, патріотичного й релігійного виховання; необхідною умовою продуктивних музичних занять є власне бажання дитини й одержання нею радості від музичної діяльності; першорядну роль у ранньому розвитку музикальності дитини відіграє родина, а також вихователі дитячих садків, які повинні мати відповідну освіту; відбір змісту й методів музичних занять здійснюється у відповідності до природи дитини - її вікових й індивідуальних особливостей і здібностей; головним засобом музичного самовираження дитини раннього віку є спів, який нерозривно пов'язаний з грою й рухом. Важливими також визначаються й такі форми музичної діяльності, як слухання музики, гра на дитячих музичних інструментах, твір та імпровізація.

Сучасний етап розвитку дошкільної музичної педагогіки в Німеччині починається з другої половини ХХ століття. Саме в цей час у німецькому суспільстві відбуваються суттєві загальнокультурні й освітні зміни. Наукові обґрунтування стають фундаментом у виборі змісту, методів і форм музичної навчально-виховної роботи. У музичній педагогіці Німеччини зароджуються нові реформаторські напрямки: орієнтований на твір мистецтва, аудитивний - "дидактика аудитивної комунікації", соціально орієнтований - "комунікативна музична дидактика", естетичний, поліестетичний, "поп-дидактика".

Соціокультурні та загальноосвітні реформи, виникнення нових напрямків у музичній педагогіці, а також проведення реформ у дошкільній освіті безпосередньо торкнулися галузі дошкільного музичного виховання й стали базою для переорієнтації цілей, форм і методів музичних занять з дошкільниками. Уперше дошкільне музичне виховання не тільки визнається завданням держави, але й вводиться в структуру загальної освітньо-виховної системи (1969 р.), стає предметом детального дослідження педагогів, психологів, медиків, соціологів і т.ін. Теоретичну основу системи дошкільного музичного виховання в сучасній Німеччині складають праці З. Абель-Штрута, Ф. Вінкеля (F. Winckel), Х. Гроссе-Єгера (H. Grosse-Jдger), І. Ділленкофера (J. Dillenkofer), Ф. Домке (F. Domke), Д. Кройш-Якоб (D. Kreusch-Jakob), Г. Мейер-Денкман (G. Meyer-Denkmann), Х. Мінкенберга (H. Minkenberg), П. Міхеля (P. Michel), Г. Моога (H. Moog), М. Нойхойзера (M. Neuhдuser), Г. Ноля (G. Noll), С. Хоебургера (C. Hoeburger), Р. Хольцхойер (R. Holzheuer) та ін.

Відкриття в музичних школах і дитячих садках спеціальних курсів "Раннє музичне виховання" дало імпульс реформуванню освіти педагогічних кадрів. Ці курси стали необхідною базою для подальших музично-педагогічних досліджень у галузі музичного виховання дошкільників, що сприяло появі не тільки психолого-педагогічних публікацій та фундаментальних теоретичних праць з проблем музичного виховання дошкільників, а й численних практичних посібників, дитячих пісенників, збірників рухливих музичних ігор, спеціальних збірників звукозаписів - музично-дидактичних грамплатівок та аудіокасет для слухання музики й звуків навколишнього світу та ін.

У дисертації розкривається питання підготовки та введення в роботу музичних шкіл і дитячих садків програми музичного виховання дітей дошкільного віку "Curriculum". Висвітлюються умови зародження та основні ідеї експериментального напрямку музичного виховання дошкільників. До актуальних проблем, що привертають увагу музично-педагогічної громадськості Німеччини в останні десятиріччя ХХ століття, слід віднести: терапевтичний вплив музичного виховання на психічний і фізичний розвиток дитини; виявлення й підтримка музично обдарованих дітей; соціальна адаптація розумово й фізично відсталих дітей, дітей інших національностей засобами музичного виховання; конкуренція й взаємодія засобів масової інформації й комунікації з музично-виховною діяльністю й ін. На особливу увагу заслуговує розгляд питання, що стосується розвитку здібностей музичного сприйняття дитини дошкільного віку та впливу музичної активності на формування різних аспектів її особистості. Сучасні експериментальні дослідження в галузі психології й фізіології розвитку доводять, що не тільки слухове сприйняття, а й важливі етапи музичного розвитку дитини починаються ще до її народження.

Результати численних психолого-педагогічних та соціологічних досліджень свідчать, що музичне виховання дошкільників визнається в Німеччині засобом різнобічного виховання особистості з раннього віку: воно впливає на духовний, емоційний, інтелектуальний і загальний фізичний розвиток; сприяє формуванню інтелігентності, пробудженню творчих здібностей, прагненню до музичного самовираження; розвиває музичні здібності й творчий потенціал; позитивно впливає на загальну готовність до навчання й полегшує подальше навчання в школі; безпосередньо пов'язане з формуванням навичок соціального спілкування; сприяє ранньому відкриттю здібностей і обдарованості дітей; виробляє вміння осмислено проводити вільний час; допомагає у розв'язанні проблеми самореалізації й індивідуальної ідентифікації.

У зв'язку з високою оцінкою фахівцями різних наукових галузей багатофункціонального значення музичної активності для формування особистості музичне виховання дітей дошкільного віку залишається актуальною психолого-педагогічною проблемою в німецькому суспільстві. Незважаючи на важливу роль музичного виховання в немузичній сфері, німецькі педагоги застерігають колег від надмірної його функціоналізації. Вони підкреслюють, що такий підхід завдає шкоди найважливішій меті музично-виховної діяльності, яка полягає в залученні дітей і молоді до прекрасного й у формуванні вміння адекватно оцінювати досягнення культури й мистецтва.

У другому розділі "Музична діяльність як засіб загального й музичного розвитку дітей дошкільного віку в Німеччині другої половини ХХ століття" здійснюється аналіз сучасного стану практики дошкільної музичної педагогіки Німеччини, розглядаються умови функціонування німецької системи елементарного музичного виховання та різноманітні види музичної діяльності, що сприяють загальному й музичному розвитку дитини дошкільного віку, виявляються прогресивні надбання німецьких педагогів-практиків у цій галузі, порівнюються музично-виховні системи України та Німеччини, пропонуються можливі шляхи вдосконалення теорії й практики музичного виховання дітей дошкільного віку в нашій країні.

Практика музичного виховання дошкільників у Німеччині другої половини ХХ століття здійснюється у двох напрямках: 1) загальний музичний розвиток у дитячих садках і музичних школах; 2) раннє навчання грі на музичному інструменті. У дисертації розглядаються особливості проведення курсу "Раннє музичне виховання", його необхідне навчальне забезпечення, а також основні положення чинного навчального плану, що найбільш повно відбиває теоретичні основи музичного виховання дошкільників у сучасній Німеччині.

Головними цілями музичного виховання дітей дошкільного віку в сучасній Німеччині є пробудження й розвиток їх музичних здібностей, сприяння загальному гармонійному розвитку й підготовка до подальшого інструментального чи вокального навчання. Засобами дошкільного музичного виховання є слухання музики і звуків навколишнього світу, акустичні експерименти, спів, гра на орф-, традиційних, саморобних, електронних музичних інструментах, освоєння елементарної музичної грамоти, ритміка, композиція та імпровізація, музичний театр, ансамблеве музикування та ін. Основний акцент у навчанні дітей дошкільного віку музиці робиться на взаємодії різних видів мистецтв та різних видів музичної діяльності.

Важливим методом музичного виховання в Німеччині визнається дитяче інструментальне музикування. У дослідженні з'ясовуються основні дидактичні принципи, цілі й завдання навчання дошкільників грі на музичному інструменті (орф-, класичному чи електронному), здійснюється аналіз сучасних методик в галузі інструментального музичного виховання дітей дошкільного віку.

На особливу увагу заслуговує дослідження прогресивних форм і методів музичного виховання дітей дошкільного віку засобами гри на класичних інструментах, наслідком широкої популярності якої в другій половині ХХ століття стала поява численних німецькомовних практичних посібників з навчання дошкільників грі на фортепіано - Х. Бойе (H. Boje), П. Хайльбута (P. Heilbut); гітарі А. Ейкхольта (A. Eickholt); скрипці - Д. Гільген (D. Gilgen), Е. Засмансхауза (E. SaЯmannshaus), Х. Зігерта (H. Siegert), Г. Мага-Деніг (G. Maga-Dennig), Г. Тірфельдера - І. Ейххорна (H. Thierfelder - I. Eichhorn); віолончелі та струнному альті - Е. Засмансхауза; блокфлейті - Х. Кёнеке - Е. Машера (H. Kцneke - E. Mascher), А. Пуделко (A. Pudelko), М. Феттера (M. Vetter); тромбоні - А. Розіна (A. Rosin) та ін. У дисертації виявлено характерні особливості інструментальних шкіл, що належать до різних музично-педагогічних напрямків, їх спільні риси та відмінності.

Огляд сучасних німецькомовних шкіл з навчання дошкільників грі на скрипці вказує на прагнення педагогів до гармонійного розвитку образно-асоціативної сфери дитини через використання в процесі навчання асоціативних зв'язків моторних, візуальних, акустичних, тактильних і просторових уявлень, накопичених в її пам'яті; через формування навичок об'єднання художніх засобів, прийомів, структур з життєвими предметними й емоційними асоціаціями. Основним завданням у цей період вважається пробудження й збереження за допомогою веселих ігор бажання дитини музикувати. Найбільше відповідають критеріям навчання й візуальному сприйняттю дітей дошкільного віку скрипкові школи Д. Гільген, Е. Засмансхауза, Х. Зігерта, Г. Мага-Деніг, Г. Тірфельдера - І. Ейххорна. У дослідженні виявляються характерні риси, прогресивні надбання, а також загальні методичні принципи вказаних музично-виховних систем.

Вивчення німецького практичного досвіду в галузі музичного виховання дітей дошкільного віку дало нам змогу виявити в розмаїтті наявних форм та методів залучення дитини до музичного мистецтва, разом із знайомими, також нетрадиційні для вітчизняної музичної педагогіки види музично-виховної роботи з дошкільниками: 1) метод акустичних експериментів з різними матеріалами, слухання, аналіз та імітація голосом чи на інструменті звуків навколишнього світу; 2) гра на створених власноруч елементарних музичних інструментах; 3) метод графічної нотації; 4) широке використання елементів поліестетичного виховання засобами інтеграції різних видів мистецтв у процесі музичної діяльності дитини; 5) гра на електронних клавішних інструментах; 6) комбінування групової та індивідуальної форм навчання грі на класичному музичному інструменті.

Зіставлення музично-педагогічних систем Німеччини й України вказує на їх загально-організаційну подібність, але й на деякі суттєві розбіжності. Порівняльний аналіз основних системних компонентів музичного виховання двох країн висвітлює можливі напрямки вдосконалення вітчизняної системи музичного виховання, розширення теоретико-методологічної бази дошкільної музичної педагогіки та формування засобами музичного виховання нової генерації української інтелігенції.

У цілому, багато форм та методів німецького музичного виховання дітей можуть бути з успіхом адаптовані до наявних умов вітчизняного музичного виховання. Але слід зазначити, що для ефективного впровадження в вітчизняну музично-педагогічну практику нових технологій потрібно не тільки внесення відповідних змін в організацію діяльності дитячих садків, музичних та загальноосвітніх шкіл, а також багатоаспектна теоретико-методична розробка проблеми відповідно до національних соціокультурних умов, результатів психолого-педагогічних та музично-педагогічних досліджень. дошкільний виховання особистість мистецтво

Проведене дослідження дає підстави зробити такі висновки:

1. Значне місце в підвищенні ефективності вітчизняної системи естетичного виховання займає дошкільне музичне виховання, не тільки як невід'ємна частина реалізації ідеї гармонійного розвитку людської особистості, але і як інструмент комплексного впливу на нове покоління, на формування його цілей та ідеалів. Це актуалізує вивчення німецького досвіду в галузі музичного виховання дітей дошкільного віку як матеріалу для суттєвого покращення та якісної трансформації музично-виховної системи нашої країни.

2. Основою багатопланового функціонування системи музичного виховання в Німеччині є координація музично-виховної діяльності державної й приватної, комерційної й некомерційної, релігійної, аматорської суспільних сфер. Різноманітні прояви музично-виховної та музично-освітньої діяльності торкаються майже всіх вікових і соціальних груп населення Німеччини. Можливість творчого спілкування та самореалізації людини через найрізноманітніші форми музикування створює умови для міжособистісної інтеграції в межах сучасного інформаційно напруженого середовища та збалансування в суспільстві попиту й пропозиції на мистецький продукт.

3. Виникнення й розвиток уявлень про педагогічні основи музичного виховання дітей у Німеччині були зумовлені історичними змінами в ставленні суспільства до дитини, втіленням нової соціокультурної парадигми, що характеризувалася усвідомленням європейською спільнотою вікових особливостей дитини та дитинства як специфічної фази розвитку особистості. Формування прогресивних педагогічних ідей ішло тернистим шляхом упродовж багатьох століть, і лише наприкінці ХІХ століття остаточно сформувалися основні принципи й базові теоретико-методологічні засади сучасного музичного виховання. ХХ століття, особливо друга його половина, ознаменувалося створенням необхідного дидактичного інструментарію та новітніх методик, які дозволяють комплексно розв'язувати питання щодо гармонійного виховання дітей дошкільного віку засобами музики.

4. Дослідження еволюції музично-педагогічної думки з часів середньовіччя й до сьогодення дозволило виявити основні тенденції розвитку педагогічних уявлень про музичне виховання дітей дошкільного віку в Німеччині: а) звернення уваги на індивідуальні й вікові особливості дитини та поява інтересу до питання музичного виховання дитини раннього віку (друга половина ХVII століття); б) актуалізація проблеми музичного виховання дошкільників у психолого-педагогічній та музично-педагогічній літературі (кінець ХVIII - початок ХІХ століть); в) спостереження за проявом і розвитком музичних здібностей дитини дошкільного віку (з першої половини ХІХ століття); г) усвідомлення необхідності емпіричної перевірки методів музично-виховної діяльності й створення теорії музичного виховання (початок ХХ століття); д) спрямованість практики німецького музичного виховання дошкільників не на виховання вундеркіндів та віртуозів, а більшою мірою на розвиток в дитині здатності до самовираження за допомогою музики, одержання радості від музикування, створення творчої особистості, здатної застосувати свої знання в будь-якій галузі діяльності та формування засобами музики здорового, гуманного й інтелігентного покоління (з початку ХХ століття); е) усвідомлення необхідності взаємодії музичної педагогіки з досягненнями в галузі інших наук (60-і - 70-і роки ХХ століття); ж) обґрунтування нових цілей і завдань, форм, методів і змісту музичного виховання дошкільників на основі результатів численних психолого-педагогічних досліджень у галузі музичного розвитку дитини різного віку і навіть ще до її народження (друга половина ХХ століття); з) прагнення до теоретичного обґрунтування різноманітних форм музичної діяльності в процесі музичного виховання дітей дошкільного віку (друга половина ХХ століття); і) спроба синтезувати всі кращі досягнення в галузі теорії й практики музичної педагогіки й інших споріднених наук (80-і - 90-і роки ХХ - початок ХХІ століття); к) поява численних емпіричних досліджень з проблеми позитивного впливу музичного виховання на гармонійний розвиток дитини з раннього віку (кінець ХХ - початок ХХІ століття).

5. Музичне виховання визнається в сучасній Німеччині ефективним засобом емоційного, інтелектуального й духовного розвитку дитини, формування її інтелігентності, комунікативних навичок, пробудження природних задатків, а також засобом самовираження, самореалізації та індивідуальної ідентифікації.

6. Багатофункціональне значення як у музичному, так і в загальному розвитку дитини дошкільного віку мають різноманітні види музичної діяльності: слухання музики та звуків навколишнього світу, акустичні експерименти, спів, гра на музичних інструментах, ритміка, композиція та імпровізація, музичний театр, освоєння елементарної музичної грамоти, ансамблеве музикування.

7. Найважливішим принципом навчання дітей дошкільного віку грі на музичному інструменті в Німеччині є спрямованість навчально-виховного процесу на духовний розвиток дитини та формування покоління, яке музикує та одержує радість від спілкування з музикою, вміє використовувати багатофункціональні можливості музичного впливу на різні сфери життя окремої людини й суспільства в цілому, розуміє й поважає традиції різних національних культур незалежно від вибору кожним подальшої професії.

8. Порівняльний аналіз окремих аспектів музично-виховної діяльності Німеччини й України, здійснений на основі сучасної методології порівняльної педагогіки, висвітлює можливі напрямки вдосконалення вітчизняної системи музичного виховання: а) розширення змісту музичних занять у дитячих садках, загальноосвітніх та музичних школах; б) спрямування роботи музичних шкіл на гармонійний розвиток особистості, а не на виховання виключно професійних навичок; в) розробка та введення нової системи тестового оцінювання роботи учнів та педагогів; г) створення нових спеціалізацій та предметних циклів, наприклад: гра на електронних та старовинних музичних інструментах, джаз, поп-музика тощо; д) введення в структуру музичних шкіл спеціальних курсів для дітей молодшого дошкільного віку спільно з їх батьками; е) широке використання можливостей нових інформаційних технологій; ж) музична соціалізація дітей з розумовими та фізичними відхиленнями; з) розширення асортименту нотної, музично-просвітницької та навчально-методичної літератури; і) застосування нових форм та методів музичного виховання, зокрема комбінування групової та індивідуальної форм навчання дошкільників грі на класичному музичному інструменті, слухання звуків навколишнього світу, методу акустичних експериментів, гри на саморобних музичних інструментах, графічної нотації та ін.; к) широке використання різних видів мистецтв та їх взаємодії в музично-виховній практиці; л) вивчення плідного досвіду, апробація та впровадження найефективніших музично-педагогічних технологій різних країн світу.

Виконане дослідження не вичерпує всієї глибини розглянутої проблеми. До перспективних напрямів її подальшої розробки вважаємо за доцільне віднести вивчення німецького досвіду з питань підготовки музично-педагогічних кадрів, організації системи оцінювання результатів музично-виховної роботи, аматорського музикування та музичного розвитку дитини в родині, ролі приватної педагогічної практики в системі музичного виховання, музичної соціалізації дітей з розумовими та фізичними відхиленнями, терапевтичного впливу музичної активності на психічний і фізичний розвиток дитини з самого раннього віку, виявлення й підтримки музично обдарованих дітей, а також експериментальне дослідження щодо пошуку й апробації прогресивних форм і методів музичного виховання зарубіжних країн у вітчизняній педагогічній практиці.