Теоретичні основи деонтологічної підготовки педагога

На основі опитування студентів, проведених спостережень за їхньою поведінкою в навчально-виховному процесі та під час проходження ними педагогічної практики, опитування вчителів загальноосвітніх шкіл було виявлено високу потребу в удосконаленні нормативної поведінки (84,2% із 120 опитаних студентів та 60% із 65 опитаних учителів). Проте низьким рівнем володіння необхідними знаннями з питань нормативної професійної поведінки характеризується 29,2% студентів, 18,5% учителів, а не володіють уміннями здійснювати нормативну поведінку, особливо в нестандартних ситуаціях взаємодії з іншими учасниками педагогічного процесу, - 25,8% студентів і 13,8% учителів, рефлексію власної поведінки - 17,5% студентів та 13,8% учителів.

Виявлено та схарактеризовано різні шляхи цілеспрямованого формування деонтологічної компетентності студентів. Засобом одного з них був розроблений спецкурс “Основи педагогічної деонтології”. Педагогічні технології (діалогові, інтеграційні, системно-моделюючі, управлінські, ігрові, тренінгові), що складали зміст методики формування деонтологічної компетентності студентів і які було застосовано під час реалізації моделі змісту деонтологічної підготовки, мали особистісно-орієнтований характер і включали студентів в інноваційну діяльність. Забезпечувалися названі технології використанням різноманітних методів і форм навчання, спрямованих насамперед на розвиток активності, самостійності, творчості студентів.

Використання активних методів і форм при оволодінні основами педагогічної деонтології (наведення історичних даних, цікавих фактів, створення проблемних та ігрових ситуацій, театралізація, імпровізація, публічне демонстрування розумових здібностей, знань і вмінь з питань професійної поведінки тощо) сприяло підвищенню пізнавальної активності студентів, інтересу до проблем нормативної професійної поведінки педагога; розвитку творчого потенціалу особистості студента; формуванню в майбутніх учителів установки на творче ставлення до педагогічної діяльності, на постійний пошук оптимальних моделей здійснення нормативної професійної поведінки; формуванню професійно значущих якостей, необхідних для здійснення нормативної професійної поведінки педагога у взаємовідносинах з іншими учасниками педагогічного процесу. Такий характер навчання в одному випадку ставив студента в позицію режисера, в іншому - в позицію вчителя, у третьому - в позицію консультанта, у четвертому - організатора діяльності однокурсників і т.ін. І чим різноманітнішими були виконувані студентом ролі і займана ним у діяльності позиція, тим різнобічніше розвивалася особистість студента, його розумова діяльність набувала системного характеру, вироблялася гнучкість мислення і дій, формувався рефлексивний компонент деонтологічної компетентності.

Ділові ігри використовувалися в процесі деонтологічної підготовки для моделювання майбутніх занять у школі, програвання ситуацій, пов'язаних зі здійсненням професійної поведінки. Велике значення для оволодіння студентами основними компонентами деонтологічної компетентності мало використання методу розв'язання ситуацій, педагогічних задач, що містили деонтологічний аспект.

З метою оволодіння деонтологічними вміннями і навичками були розроблені педагогічні ситуації і задачі, розв'язання яких підвищувало ефективність розвитку готовності майбутнього педагога до нормативної професійної поведінки в різних ситуаціях практичної діяльності.

Педагогічний експеримент, що виступив провідним методом експериментальної роботи і мав варіативний характер, проводився в природних умовах навчально-виховного процесу і включав констатуючий, формуючий і контрольний етапи.

В експериментальній групі студентів Е₁ (78 осіб) здійснювалася перевірка ефективності цілеспрямованої деонтологічної підготовки у процесі вивчення дисциплін педагогічного циклу, правових дисциплін, а також участі студентів у громадській діяльності, виконанні доручень деканату, позааудиторній діяльності. В експериментальній групі студентів Е₂ (75 осіб), крім зазначеної роботи в групі Е₁, було введено розроблений автором спецкурс “Основи педагогічної деонтології”, що використовувався з метою узагальнення деонтологічних знань, умінь, розвитку позитивної мотивації на удосконалення власної нормативної поведінки та здійснення рефлексії. В експериментальній групі студентів Е₃ (63 особи) спеціальної цілеспрямованої роботи практичної спрямованості з деонтологічної підготовки не відбувалося, проте було впроваджено спецкурс “Основи педагогічної деонтології”. Контрольною (К) стала група студентів (120 осіб), де процес деонтологічної підготовки відбувався стихійно.

Для визначення деонтологічної компетентності педагога використовувалися кількісні й якісні показники, які відображали зміни в готовності студентів до здійснення нормативної професійної поведінки: сформованість стійкої мотивації формування та вдосконалення власної нормативної професійної поведінки студентів, спрямованості на здійснення нормативної поведінки, пізнавального інтересу до проблем педагогічної деонтології, особистісно значущих якостей, деонтологічних знань, умінь і навичок здійснення нормативної професійної поведінки в галузі практичної діяльності та рефлексії власної поведінки, тобто особистісний, професійний та рефлексивний критерії.

Результати діагностики (за методикою Л.Спіріна) дозволили виявити спектр мотивів, що спонукали студентів-майбутніх учителів до формування власної нормативної поведінки, її вдосконалення. Переважали мотиви прагнення до самоствердження і досягнення оптимальних результатів у професійній діяльності (15,4% (Е₁); 10,7% (Е₂); 17,5(Е₃); 11,7% (К)); досягти професійної майстерності (7,7% (Е₁); 6,7% (Е₂); 7,9% (Е₃); 5,9% (К)); одержати позитивну оцінку колег і учнів (18% (Е₁); 18,7% (Е₂); 9,5% (Е₃); 19,2% (К)); самоактуалізуватися (9% (Е₁); 5,3 (Е₂); 12,7% (Е₃); 6,7(К)); більше знати для свого розвитку (3,8 (Е₁); 5,3 (Е₂); 11,1 (Е₃); 10 % (К)), що свідчить про позитивні зрушення, які відбулися в експериментальних групах, особливо Е₁ та Е₂, стосовно стійкості мотивації.

На підставі спостережень за роботою студентів на заняттях, бесід з ними в кожній із груп і результатів анкетування було виявлено характер пізнавального інтересу студентів до проблем педагогічної деонтології. Аналіз отриманих даних в ході експериментального дослідження дозволив констатувати, що спеціально організована деонтологічна підготовка позитивно вплинула на розвиток пізнавального інтересу студентів до нормативної поведінки. В експериментальних групах спостерігався помітний приріст кількості студентів з позитивними змінами в порівнянні з контрольною групою.

Для діагностики прояву сформованих особистісно значущих якостей, необхідних для здійснення нормативної професійної поведінки, використовувалися методи бесіди, спостереження, створення виховних ситуацій, ранжування. Отримані дані свідчать про те, що студенти експериментальних груп відводили значне місце таким особистісним якостям, як відповідальність, вимогливість до себе, справедливість, почуття такту, від сформованості яких залежить нормативність поведінки педагога. У студентів експериментальних груп Е₁ та Е₂ викладачі відзначили такі зміни в поведінці: вони стали більш відповідальними при виконанні доручень, чергуванні, участі в житті університету, більш активними, вимогливими до себе та до інших, що пояснюється ефективністю роботи, спрямованої на деонтологічну підготовку студентів з боку деканатів, кураторів.

Для визначення повноти та рівня засвоєння деонтологічних знань використовували коефіцієнт засвоєння знань за формулою: К = Х_п / П 100%, де Х_п - кількість правильних відповідей усіх студентів групи; П - максимальна можлива кількість правильних відповідей у групі; П= (кількість студентів) х (кількість завдань) (за методикою Г.Єльнікової, адаптованою для цілей дослідження).

Отримані результати засвідчили зростання кількості студентів, які виявили повноту деонтологічних знань, в групах Е₂ та Е₃ (з 6,7% до 32% та з 6,3% до 23,8% відповідно), що підтвердило ефективність застосування розробленого спецкурсу “Основи педагогічної деонтології” з метою усвідомлення і закріплення студентами наявних деонтологічних знань педагогічної, психологічної, правової, етичної спрямованості та опанування нових деонтологічних знань. Відбулося зростання кількості студентів стосовно повноти деонтологічних знань і в групі Е₁ (з 3,8% до 19,2%), що також свідчить про ефективність проведеної роботи, спрямованої на формування деонтологічних знань. У контрольних групах спостерігається незначне зростання кількості студентів, які виявили повноту деонтологічних знань (з 5,8% студентів до 12,5%).

Стосовно характеру засвоєних деонтологічних знань отримані результати свідчили про те, що найбільший приріст студентів з творчим рівнем сформованості деонтологічних знань був в експериментальній групі Е₂ (36%), в групі Е₁ та Е₃ приріст виявився приблизно однаковим (23,1% та 27% відповідно), а в контрольних групах К - лише 3,3%. Приріст кількості студентів з реконструктивним рівнем сформованості деонтологічних знань був найбільшим в експериментальних групах Е₂ та Е₃ (28% та 33,4% відповідно), в групі Е₁ - 19,7%, а в контрольних групах К - незначним (2,5%). Значно зменшилася кількість студентів, що виявили репродуктивний рівень сформованості деонтологічних знань, на 64% (Е₂) та 60,4% (Е₃), в експериментальній групі Е₁ - на 42,8%, а в контрольній групі - лише на 5,8%.

Отримана динаміка сформованості деонтологічних знань пояснюється введенням спецкурсу “Основи педагогічної деонтології” в експериментальних групах Е₂ та Е₃, що сприяло цілеспрямованому оволодінню знаннями, підкріпленому контролем з боку викладачів та самоконтролем. Зростання кількості студентів з творчим та реконструктивним рівнем сформованості деонтологічних знань в експериментальні групі Е₁ пояснюється цілеспрямованим акцентуванням уваги на питаннях педагогічної деонтології з боку викладачів педагогічних та правових дисциплін, а також завдяки роботі, що проводилася з боку деканату та ректорату. Студенти експериментальних груп мали чітке уявлення про принципи, норми поведінки педагога, орієнтувалися та пояснювали різницю між ними, оперували знаннями деонтологічних документів.

З метою перевірки рівня сформованості умінь та навичок студентів здійснення нормативної поведінки були розроблені педагогічні ситуації морального вибору, конфлікту, ризику та задачі для самостійного аналізу і розв'язання. Показниками сформованості вміння досить високого рівня узагальнення виконувати завдання були: науковий характер обґрунтування рішення; цілісність у підході до аналізу ситуації в кожному конкретному випадку; креативність, варіативність рішення, мотивація студента в обґрунтуванні шляхів розв'язання задачі.

Розв'язання запропонованих ситуацій вимагало від студентів застосування різноманітних умінь здійснення нормативної поведінки: умінь цілепокладання та інтелектуальних, діагностичних, прогностичних, проектувальних, організаційних і комунікативних умінь. Тому при розв'язанні проблеми, яку містила практична ситуація, спостерігали за змінами в рівнях сформованості кожного із визначених умінь здійснювати нормативну поведінку.

Уміння цілепокладання виявлялося в тому, що студенти чітко визначали мету, завдання конкретних дій, орієнтуючись на деонтологічні принципи, норми поведінки педагога, нормативні документи. Інтелектуальні вміння, (аналізувати, зіставляти, доводити, визначати головне та ін.) успішно формувалися як при вивченні інших предметів, так і спецкурсу. Діагностичні вміння знайшли відбиття в чіткому визначенні вихідних параметрів різноманітних ситуацій, що склалися (встановлення причин, дій учасників педагогічного процесу, наслідків). Прогностичні та проектувальні вміння виявилися в умілому прогнозуванні мети, методів і результатів розв'язання конкретної ситуації, обґрунтуванні різних способів розв'язання ситуації, прогнозуванні можливих утруднень та програми власних дій. Організаційні вміння характеризувалися ефективним здійсненням студентами власної поведінки на основі норм та принципів деонтології, з дотриманням вимог, що висуваються до педагога. Комунікативні вміння свідчили про вміння вести діалог під час різноманітних ситуацій, використовуючи мовні засоби.

Зрушення у сформованості вмінь здійснювати нормативну поведінку відбулися завдяки акцентуванню уваги на практичному застосуванні деонтологічних знань, практичній спрямованості роботи, що проводилася із студентами експериментальних груп.

При вирішенні студентами запропонованих ситуацій практичної діяльності педагога досліджувалося й уміння здійснювати рефлексію власної поведінки, оскільки від студентів вимагалося проведення аналізу кожної ситуації, її причин, різних варіантів розв'язання, допущених її учасниками помилок, прогнозування можливих наслідків. Аналізуючи ситуацію, студенти залучалися до обговорення, висловлювання своєї точки зору, пропонували власний вихід із ситуації, що склалася. На основі відповідей, міркувань, нормативного вирішення ситуацій, їх аналізу, використання нормативних документів, що регламентують поведінку педагога в професійній діяльності, можна зробити висновок про підвищення рівня сформованості вміння здійснювати рефлексію власної поведінки.

Зміни, що відбулися у студентів експериментальних груп стосовно вміння здійснювати рефлексію власної поведінки, пояснюються вдало обраними прийомами: наданням студентам можливості дискутувати, відстоювати власну позицію, постановкою запитань, що мають декілька шляхів розв'язання, поданням інформації у формі пошуку істини, використанням рольової гри, елементів тренінгу.

Узагальнені результати експериментальної роботи подано в таблиці (с.25) та рис.2 (с.26), де високий рівень готовності педагога до здійснення нормативної професійної поведінки характеризується стійким інтересом до питань нормативної поведінки педагога, сформованою ціннісною мотивацією її формування та вдосконалення, усвідомленням значення наявності необхідних особистісно значущих якостей; наявністю сформованих повних деонтологічних знань і умінь творчо та самостійно вирішувати ситуації вибору, ризику, конфлікту, використовуючи деонтологічні принципи, норми та дотримуючись вимог до професійної поведінки педагога; високим рівнем розвиненості

Таблиця Результати варіативної експериментальної роботи, спрямованої на деонтологічну підготовку студентів (приріст у %)

рефлексивного мислення і здатністю до критичної та адекватної оцінки власної поведінки, прагненням до самовдосконалення.

Достатній рівень сформованості готовності педагога до здійснення нормативної професійної поведінки характеризується сформованістю ціннісного ставлення до нормативної поведінки педагога, наявністю ситуативного інтересу до її формування; наявністю деонтологічних знань реконструктивного характеру, які активно застосовуються на заняттях і у процесі педагогічної практики; сформованістю системи деонтологічних умінь вирішення різноманітних ситуацій з наданням переваги реконструктивному характеру діяльності, а не творчому; умінням здійснювати самоконтроль та адекватну самооцінку, що потребує спонукань до самовдосконалення.

Низький рівень сформованості готовності до здійснення нормативної професійної поведінки характеризується прихованим або явним небажанням формувати власну нормативну професійну поведінку, відсутністю мотивації її вдосконалення та розвитку необхідних професійно значущих якостей; наявністю деонтологічних знань репродуктивного характеру, обмеженістю педагогічної ерудиції; несформованістю системи деонтологічних умінь та навичок, наданням переваги завданням репродуктивного характеру, пасивністю при використанні деонтологічних знань, невмінням їх застосовувати під час вирішення складних педагогічних ситуацій; нерозвиненістю рефлексивного мислення, неадекватною самооцінкою своєї поведінки.

Для порівняння результатів, отриманих на констатуючому та контрольному етапах експерименту в експериментальних і контрольній групах та визначення статистичної значущості змін у структурі готовності студентів до здійснення нормативної професійної підготовки, а також для аналізу ефективності запропонованої моделі змісту деонтологічної підготовки студентів використовувався критерій (за системою параметрів, розроблених М.Грабарем та К.Краснянською). Статистику критерію було обчислено за формулою

,

де Q_ij - кількість студентів, які отримали низькі (j=1), середні (j=2) та високі (j=3) оцінки за результатами початкового (i=1) та кінцевого (i=2) тестувань.

Найбільш ефективні позитивні зрушення в рівнях готовності студентів-майбутніх педагогів до здійснення нормативної професійної поведінки було виявлено у студентів експериментальної групи Е₂, ніж у Е₁ та Е₃.

Отримані результати дають підставу вважати, що вихідна методологія була правильною, поставлені завдання виконано, мети досягнуто. Одержані теоретичні й практичні висновки сприяють реалізації деонтологічної підготовки майбутнього педагога в умовах вищого педагогічного навчального закладу.

ВИСНОВКИ

Узагальнення результатів теоретичного пошуку, експериментальної роботи підтверджують основні положення гіпотези дослідження й дозволяють зробити такі висновки:

1. На основі здійсненого аналізу наукової літератури доведено, що історичні, етико-соціологічні передумови, практика суспільного розвитку, розподіл праці, становлення низки професій сприяли появі соціальної потреби в узгодженні поведінки й діяльності представників професійних груп зі специфічними нормами професійного обов'язку і належної поведінки у сфері конкретної праці, формуванню професійної деонтології як складника етичної науки про систему вимог, норм, принципів належної професійної поведінки, якому генетично притаманний зв'язок етики і права. Деонтологія дозволяє переводити загальні теоретичні питання філософії, соціології на мову конкретних понять в окремих сферах суспільства, розкривати відношення між нормою (вимогою, зобов'язанням) і конкретними діями виконавців певної діяльності, відбиваючи складні взаємозв'язки суспільства й особистості, суспільства і колективу, колективу й особистості, особистості з особистістю.

2. На основі аналізу наукових праць з питань деонтології в галузі медицини, права визначено поняття “педагогічна деонтологія” як галузь педагогічної науки, що становить узагальнену систему принципів, норм, вимог, яким має відповідати поведінка педагога в умовах професійної діяльності. Отже, предметом педагогічної деонтології є нормативна поведінка педагога в його професійній діяльності. Визначено основні категорії педагогічної деонтології: професійний обов'язок педагога та відповідальність педагога. У понятійно-категоріальний апарат педагогіки введено поняття: “деонтологічні принципи”, “норми”, “вимоги” до нормативної професійної поведінки педагога, визначено її особливості в різних ситуаціях практичної діяльності (ситуаціях ризику, конфлікту, морального вибору). Доведено необхідність цілеспрямованої деонтологічної підготовки педагога в умовах вищого педагогічного навчального закладу.

3. Науково обґрунтовано концепцію конструювання змісту деонтологічної підготовки педагога, методологічною основою якого стали системний, компетентнісний, особистісно-діяльнісний, культурологічний та аксіологічний підходи. Установлено, що деонтологічна підготовка педагога - це цілеспрямований керований процес, який забезпечує деонтологічну компетентність шляхом оволодіння майбутнім педагогом деонтологічними знаннями та уміннями, розвитку відповідних особистісних якостей, необхідних для здійснення нормативної професійної поведінки.

4. Розроблено теоретичну модель змісту деонтологічної підготовки педагога, що включає мотиваційно-ціннісний, когнітивний, процесуальний та аналітико-рефлексивний компоненти.

4.1 Елементами мотиваційно-ціннісного компонента є: стійка мотивація формування та вдосконалення власної нормативної професійної поведінки, що визначає професійно-педагогічну спрямованість майбутнього педагога на здійснення нормативної поведінки; пізнавальний інтерес до проблем педагогічної деонтології; система цінностей, усвідомлених як ціннісні орієнтації особистості, керуючись якими можна формувати позитивну мотивацію нормативної поведінки педагога; сформована система особистісно значущих якостей, сприйняття їх як цінності.

4.2 Когнітивний компонент деонтологічної підготовки педагога включає систему деонтологічних знань різної спрямованості: а) педагогічної: розкриття особливості поведінки педагога в різних ситуаціях - конфлікту, ризику, вибору, спілкування й ін.; б) психологічної: міжособистісна взаємодія учасників педагогічного процесу, самопізнання, самооцінка, самовдосконалення педагога й ін.; в) правової: основи Конституційного устрою, права і обов'язки громадян України, закони, нормативно-правові акти в галузі освіти і ін.; г) етичної: обов'язок та відповідальність з позицій належного, деонтологічні принципи, норми, цінності, документи етичного змісту, що регламентують поведінку педагога, містять вимоги до його особистісних якостей й ін..

4.3 Процесуальний компонент деонтологічної підготовки педагога передбачає цілісну систему деонтологічних умінь та навичок (цілепокладання, інтелектуальних, діагностичних, проектувальних, прогностичних, організаційних, комунікативних), що характеризуються єдністю прикладного й аналітичного аспектів діяльності педагога. Деонтологічні вміння педагога визначаються як сформована в особистісному досвіді на основі набутих в процесі деонтологічної підготовки відповідних знань здатність здійснювати нормативну професійну поведінку в різноманітних ситуаціях.

4.4 Аналітико-рефлексивний компонент передбачає здатність здійснювати рефлексію власної нормативної поведінки, внутрішню психологічну діяльність педагога, спрямовану на самопізнання, самоаналіз, усвідомлення своєї поведінки з боку інших людей, а також компетентний аналіз та оцінку поведінки інших учасників педагогічного процесу, що ґрунтуються на глибокому знанні теорії педагогічної деонтології та сформованих уміннях і навичках здійснювати нормативну професійну поведінку, тобто це процес співвіднесення себе, можливостей свого “Я” з вимогами професії.

5. Уточнено систему критеріїв і показників визначення рівнів готовності майбутніх педагогів до здійснення нормативної поведінки. Критеріями цієї готовності у проведеному дослідженні були ознаки, на підставі яких оцінювався ступінь сформованості її компонентів: сформованість стійкої мотивації студентів на формування та удосконалення власної нормативної професійної поведінки, що визначає їхню професійно-педагогічну спрямованість на здійснення нормативної поведінки; пізнавальний інтерес до проблем педагогічної деонтології (його стійкість до питань нормативної професійної поведінки); сформованість особистісно значущих якостей, необхідних для здійснення нормативної професійної поведінки (відповідальність, вимогливість до себе, справедливість, почуття такту та ін.); якість деонтологічних знань студента про нормативну професійну поведінку в різних ситуаціях професійної діяльності у взаємовідносинах з іншими учасниками педагогічного процесу (повнота та характер); уміння й навички здійснення нормативної професійної поведінки в галузі практичної діяльності (цілепокладання, інтелектуальні, діагностичні, проектувальні, прогностичні, організаційні, комунікативні); уміння здійснювати рефлексію власної поведінки (аналіз та самоаналіз поведінки).

6. Науково обґрунтовано та експериментально перевірено варіанти впровадження теоретичної моделі змісту деонтологічної підготовки педагога:

а) спеціальна організація практичної деонтологічної діяльності (група Е₁);

б) поєднання практичної деонтологічної діяльності з теоретичною підготовкою під час впровадження розробленого спецкурсу “Основи педагогічної деонтології” (група Е₂); в) впровадження спецкурсу “Основи педагогічної деонтології”, який передбачав поєднання різних форм і методів навчання. Аналіз результатів проведеного експерименту дозволив зробити висновки про ефективність визначених варіантів деонтологічної підготовки педагога. Розкрито конкретні зміни, котрі відбулися в різних групах, а саме: перший варіант забезпечив практичну спрямованість готовності до здійснення нормативної поведінки - оволодіння організаційними та комунікативними вміннями, але виявлено недостатню мотиваційну, когнітивну та рефлексивну підготовленість; другий варіант сприяв всебічній практичній і теоретичній готовності студентів-майбутніх педагогів до здійснення нормативної професійної поведінки; третій варіант не забезпечив достатньою мірою практичну готовність студентів до здійснення нормативної професійної поведінки.

7. Розроблено навчальні посібники й методичні рекомендації для студентів і викладачів вищих педагогічних закладів щодо цілеспрямованої деонтологічної підготовки.

Таким чином, нами була експериментально підтверджена гіпотеза, котра ґрунтувалася на припущенні, що ефективність процесу професійної підготовки студентів-майбутніх педагогів можна суттєво підвищити, якщо буде розроблено і втілено в практику концепцію конструювання змісту їхньої деонтологічної підготовки.

Результати дисертаційного дослідження дають підстави вважати, що досягнення мети, реалізація завдань, використання розробленої технології впровадження моделі змісту деонтологічної підготовки в процесі професійної підготовки майбутніх педагогів в умовах вищого педагогічного навчального закладу підвищує ефективність професійної підготовки педагога до здійснення ним нормативної поведінки.

У цілому, теоретичні й практичні результати дисертаційного дослідження доцільно використовувати вищим педагогічним навчальним закладам у процесі професійної підготовки майбутніх педагогів.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми деонтологічної підготовки педагога. Подальшого дослідження потребують такі аспекти проблеми як забезпечення особистісно-орієнтованого підходу до деонтологічної підготовки, виявлення шляхів її реалізації в умовах післядипломної освіти, врахування особливостей роботи зі студентами різних факультетів тощо.

ОСНОВНІ МАТЕРІАЛИ ДИСЕРТАЦІЇ ВИКЛАДЕНО В РОБОТАХ:

Монографії та навчальні посібники

1. Васильєва М.П. Теорія педагогічної деонтології. -Х.: Нове слово, 2003. - 216 с.

2. Васильєва М.П. Основи педагогічної деонтології: Навчальний посібник. - Х.: Нове слово, 2003. - 200 с.

3. Васильєва М.П., Подберезський М.К., Яковенко Я.К. Проблеми формування національної правової культури. - Харків: “ЕДЕНА”, 2003. - 168 с. - 4 авт.арк. (Особливості правової культури майбутнього вчителя, значення правового виховання для формування правової культури)

4. Основи конституційного устрою України: Навчальний посібник / Васильєва М.П., Городиський М.І., Стаканков В.М., Поліщук А.І., Романова І.А. /За заг.редакцією док.пед.наук М.К.Подберезського. - Харків:ТОВ "ЕДЕНА", 2002. - 120 с. - 2 авт.арк. (Поняття прав, свобод та обов'язків. Обов'язки людини і громадянина, їх зміст та характеристика).

Наукові статті

5. Васильєва М.П. Деонтологічна компетентність педагога як мета деонтологічної підготовки // Проблеми оновлення змісту та методів навчання у закладах освіти: Зб. наук. пр. // Проблеми сучасного мистецтва і культури. - Харків, 2003. - С.22-32.

6. Васильєва М.П. Нормативний компонент професійної поведінки педагога з позицій педагогічної деонтології // Засоби науково-дослідної роботи: Зб. наук. пр. - Харків: ХДПУ, 2003. - Вип..19. - С.164-174.

7. Васильєва М.П. До питання про теоретичну модель деонтологічної підготовки майбутнього педагога // Інтенсифікація професійної підготовки студентів у навчальних закладах гуманітарної спрямованості: Зб.наук. пр. // Проблеми сучасного мистецтва і культури. - Харків: Принт дизайн, 2003. - С.15-23.

8. Васильєва М.П. Проблема деонтологічних принципів у професійній діяльності і поведінці педагога // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Зб.наук. пр. - Харків: ОВС, 2002. - Вип.18 - С.88-93.

9. Васильєва М.П. Системний підхід до концепції змісту деонтологічної підготовки педагога // Проблеми підготовки студентської молоді до навчально-пізнавальної діяльності: Зб. наук. пр. // Проблеми сучасного мистецтва і культури. - Київ: Науковий світ, 2002. - С.24-32.

10. Васильєва М.П. Проблема виховання моральної культури педагога // Проблеми професійної педагогічної діяльності: Зб.наук. пр. // Проблеми сучасного мистецтва і культури. - Київ: Науковий світ, 2002. - С.13-22.

11. Васильєва М.П. Професійна поведінка педагога як предмет педагогічної деонтології // Педагогіка та психологія: Зб. наук. пр. - Харків: ОВС, 2002. - Вип. 21. - С.63-71.

12. Васильєва М.П. Актуальність дослідження проблеми вибору в діяльності педагога // Теорія та методика навчання та виховання: Зб.наук. пр. - Харків: ОВС, 2002. - Вип.9. - С.167-171.

13. Васильєва М.П. Професійне визначення особистості: філософський аспект // Неперервна професійна освіта: теорія і практика: Наук.-метод.журнал.- 2002. - Випуск 1(5). - С.131-141.

14. Васильєва М.П. Проблема свободи вибору і відповідальності: філософський аспект // Неперервна професійна освіта: теорія і практика: Наук.-метод.журнал.- 2002. - Випуск 2 (6). - С.73-80.

15. Васильєва М.П. Педагогічна деонтологія як галузь професійної педагогіки // Теорія і практика управління соціальними системами: філософія, психологія, педагогіка, соціологія. - Харків: НТУ "ХПІ". - 2002. - №1. - С.69-76.

16. Васильєва М.П. Критерії та рівні авторитету педагога // Теоретичні засади педагогічного правознавства: Зб.наук. пр. // Проблеми сучасного мистецтва і культури. - Київ: Науковий світ, 2001.- С.46-54.

17. Васильєва М.П. Характеристика "цінностей-відношень" у науковій літературі // Теоретичні і методичні засади професійної освіти: Зб. наук. пр. // Проблеми сучасного мистецтва і культури. - Київ, 2001. - С.14-21.

18. Васильєва М.П. Сутність авторитету педагога // Теорія і практика управління соціальними системами: філософія, психологія, педагогіка, соціологія. - Харків: НТУ "ХПІ". - 2001. - № 3. - С. 111-118.

19. Васильєва М.П. Ціннісний підхід до проблеми авторитету викладача // Наукові записки Харківського військового університету. Соціальна філософія, педагогіка, психологія. - Харків, 2001. - Вип.XII. - С. 168-174.

20. Васильєва М.П. Професійна діяльність педагога в ситуації ризику // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: Зб. наук. пр. - Харків: ХХПІ, 2001. - № 29. - С.41-48.

21. Васильєва М.П. Професійно-педагогічна діяльність викладача // Гуманізація навчально-виховного процесу: Наук.-метод.зб. - Слов'янськ, 2001. - Випуск XV. - С.97-103.

22. Васильєва М.П. Суб'єкти педагогічного процесу закладів освіти // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Зб. наук. пр. - Харків: ХДПУ, 2001. - Вип. 16. - С.47-53.

23. Васильєва М.П. Складові авторитету викладача вищого навчального педагогічного закладу // Удосконалення технологій та методик професійного навчання: Зб. наук. пр. // Проблеми сучасного мистецтва і культури. - Київ: Науковий світ, 2001. - С.22-28.

24. Васильєва М.П. Етикет учителя як засіб формування комунікативних умінь педагога //Теоретико-методологічні аспекти дослідження проблем соціальної педагогіки: Зб. наук. пр. // Проблеми сучасного мистецтва і культури. - Харків: Каравела, 2000. - С.53-58.

25. Васильєва М.П. Педагогічне спілкування як умова ефективної професійної діяльності вчителя // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Зб. наук. пр. - Харків, 1997. - № 4. - С.33-36.

Науково-методичні матеріали

26. Васильєва М.П. Орієнтовано-тематичний план і програма спецкурсу “Основи педагогічної деонтології” (для студентів і викладачів вищих педагогічних навчальних закладів). - Х: Нове слово, 2003. - 16 с.

27. Васильєва М.П. Науково-методичні матеріали до проведення семінарсько-практичних занять з спецкурсу “Основи педагогічної деонтології” (для студентів і викладачів вищих педагогічних навчальних закладів). - Х.: Нове слово, 2003. - 32 с.

Матеріали науково-практичних конференцій

28. Васильєва М.П. До питання про моделювання деонтологічної підготовки педагога // Матеріали міжвуз. наук.-практ. конф. “Педагогічна підготовка викладачів вищих навчальних закладів” - Харків: ОВС, 2002. - С.40-45.

29. Васильєва М.П. Аналіз підходів до підготовки фахівця в галузі вищої педагогічної освіти // Матеріали наук.-метод. конф. "Проблеми гуманізму і освіти". - Том 2. - Вінниця: Універсум, 2002. - С.188-192.

30. Васильєва М.П. Проблема визначення педагогічної деонтології //Матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф. "Педагогічна майстерність як сучасна технологія розвитку особистості вчителя" - Полтава: АСМІ, 2002. - С.72-75.

31. Васильєва М.П. Обов'язок і відповідальність педагога як основні категорії педагогічної деонтології // Матеріали міжнар. конф. “Другі Кримські педагогічні читання”. - Харків: НТУ “ХПІ”, 2002. - С.23-24.

32. Васильєва М.П. Личностные качества преподавателя высшей школы // Материалы Всероссийской научно-практ.конф. "Творческая самореализация личности в контексте профессионально-педагогической культуры". - Белгород, 2001. - С.126-128.

33. Васильєва М.П. Авторитет викладача вищої школи // Матеріали міжнар. наук. конф. "Кримські педагогічні читання". - Алушта, 2001. - С.104-108.

34. Васильєва М.П. Деонтологічна підготовка педагога як один із напрямів формування освітянської еліти // Матеріали Міжнар. наук. конф. "Проблемы и перспективы формирования национальной гуманитарно-технической элиты". - Харьков: НТУ "ХПИ", 2002. - С.109-111.

АНОТАЦІЯ

Васильєва М.П. Теоретичні основи деонтологічної підготовки педагога. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. - Харківський державний педагогічний університет ім.Г.С.Сковороди, Харків, 2004.

У дисертації досліджуються питання деонтологічної підготовки майбутнього педагога, її методологічні, теоретичні та методичні засади. Науково обґрунтовано концепцію конструювання змісту деонтологічної підготовки як складника професійної підготовки студента-майбутнього педагога в умовах вищого педагогічного навчального закладу на основі методологічних підходів: системного, компетентнісного, особистісно-діяльнісного, культурологічного та аксіологічного. Розроблено модель змісту деонтологічної підготовки педагога (мотиваційно-ціннісний, когнітивний, процесуальний, аналітико-рефлексивний компоненти), умови її впровадження в навчальному процесі ВНЗ; введено поняття “деонтологічна компетентність педагога”, готовність педагога до здійснення нормативної поведінки в галузі практичної професійної діяльності. Обґрунтовано варіативні технології забезпечення деонтологічної підготовки педагога, засобом однією з яких виступав розроблений спецкурс “Основи педагогічної деонтології”. Установлено, що найбільш ефективною технологією реалізації деонтологічної підготовки є не лише введення спецкурсу, а й безпосередня організація практичної діяльності студентів кураторами, деканатом, ректоратом з метою формування деонтологічної компетентності. Доведено, що впровадження розробленої моделі змісту деонтологічної підготовки вимагає використання різних форм та методів роботи зі студентами (створення ситуацій вибору, розв'язання різних ситуацій конфлікту, ризику), а її реалізації підвищує ефективність професійної підготовки майбутнього педагога до здійснення нормативної професійної поведінки.

Подальшого розвитку набули дефініції педагогічної деонтології, критерії та показники готовності студента до здійснення нормативної професійної поведінки.

Ключові слова: педагогічна деонтологія, її принципи, норми, вимоги, професійний обов'язок педагога, відповідальність педагога, деонтологічна підготовка педагога, компоненти змісту підготовки, деонтологічна компетентність педагога, нормативна поведінка, технологія формування.

АННОТАЦИЯ

Васильева М.П. Теоретические основы деонтологической подготовки педагога. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени доктора педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. - Харьковский государственный педагогический университет им.Г.С.Сковороды, Харьков, 2004.

В диссертации проанализированы предпосылки зарождения и становления деонтологии как раздела этической науки, развитие профессиональной деонтологии и ее видов - юридической и медицинской, а также современное положение деонтологии в отечественной и зарубежной литературе. Обосновано, что разделение труда, появление социальной потребности согласовывать поведение и деятельность представителей конкретных профессиональных групп со специфическими нормами профессиональной обязанности и надлежащего поведения в сфере труда стали историческими, этико-социологическими предпосылками формирования профессиональной деонтологии как раздела этической науки.

Деонтология как система требований, норм, принципов должного профессионального поведения, а потом и как научная дисциплина, стала ответом на потребность в системе этической науки знаний о долге и нормах должного поведения людей в общественной практике. Возник раздел науки, которому генетически присуща связь этики и права.

Доказано, что профессиональная деонтология представляет собой проблемную область знаний профессиональной этики, которая помогает переводить общие теоретические вопросы философии, социологии на язык конкретных понятий в силу объективных потребностей рассмотрения надлежащих явлений, отношений в отдельных сферах общества.

Основное значение в деонтологии приобретает отношение между нормой (требованием, обязательством) и исполнителем определенной деятельности. Эти отношения имеют должный характер и представляют собой сложную взаимосвязь общества и личности, общества и коллектива, коллектива и личности, личности и личности.

На основе анализа определений, сформулированных в разных науках (медицинской, юридической), которые занимались вопросами деонтологии, определено понятие “педагогическая деонтология” как область педагогической науки, представляющая собою обобщенную систему принципов, норм, требований, которым должно соответствовать поведение педагога в условиях профессиональной деятельности. Обосновано, что педагогическая деонтология формирует систему требований профессионального и личного порядка, освещает этическую сторону поведения педагога с позиций “должного” и специфика ее состоит в том, что она рассматривает поведение в практической деятельности через понятие “долженствования”, ответственного отношения педагога к профессиональной работе и ее участникам (ученикам, их родителям, коллегам и др.).

Определен предмет педагогической деонтологии - поведение педагога в его профессиональной деятельности, соответствующее системе принципов, норм, требований.

Охарактеризованы основные категории педагогической деонтологии: профессиональный долг педагога и ответственность педагога. Выделены деонтологические принципы как исходные неопровержимые требования, которые предъявляются к поведению педагога в области его профессиональной деятельности и выполняют функцию социальных ориентиров; нормы профессионального поведения педагога; особенности личностных профессионально значимых качеств педагога. Раскрыта сущность нормативного поведения педагога в различных ситуациях практической деятельности: риска, конфликта, морального выбора.

На основе изучения научной литературы проанализирована сущность деонтологической подготовки будущих учителей, которая раскрывается как целостная система, одновременно выступающая подсистемой процесса профессиональной подготовки будущего педагога.

Разработана, научно обоснована теоретическая модель содержания деонтологической подготовки, охарактеризованы ее компоненты (мотивационно-ценностный, когнитивный, процессуальный, аналитико-рефлексивный), условия реализация в учебно-воспитательном процессе ВУЗа. Обоснованы вариативные технологии обеспечения деонтологической подготовки, средством одной из которых выступал разработанный автором спецкурс “Основы педагогической деонтологии”.

Анализ результатов экспериментальной работы показал качественные и количественные изменения показателей готовности будущих педагогов к осуществлению нормативного профессионального поведения, которые произошли благодаря организации целенаправленной деонтологической подготовки. Выявлена динамика уровней готовности.

Полученные теоретические и практические выводы имеют значение для внедрения разработанной модели содержания деонтологической подготовки, а также технологии ее реализации для повышения уровня готовности будущих педагогов к осуществлению нормативного профессионального поведения.

Ключевые слова: педагогическая деонтология, ее принципы, нормы, требования, профессиональный долг педагога, ответственность педагога, деонтологическая подготовка педагога, компоненты содержания подготовки, деонтологическая компетентность педагога, нормативное поведение, технология формирования.

ANNOTATION

Vacilieva M.P. Theoretical principles of deontological training of the teacher. - Manuscript.

The thesis for Doctor degree in Pedagogics, speciality 13.00.04 - the Theory and Methods of Professional Education. - Kharkiv Skovoroda State Pedagogical University, 2004.

The questions, concerning deontological training of a future teacher, its methodological, theoretical and methodic principles are researched in the dissertation. The conception of the deontological training subject has been scientifically substantiated and has considered as an integral part of the professional training of a student, who is a future teacher, under the conditions of pedagogical high school on the basis of pedagogical approach such as: systematic, competented, personal - active, cultural and axiological. The model of the deontological training subject (motivated-valued, cognial, processial, analytic-reflexive components) was worked at. The conditions of the realization of this model into high school teaching process were determined. The term deontological competence of a teaches has been introduced in the receard paper. The state of being able of a teacher to maintain the normative behavior in the practical professional sphere. Variable technologies of provision of the teacher deontological training were manifested. One of these technologies was the worked at special course “ The principles of pedagogical deontology.” It has been proved that the most effective technology of deontological training realization is not only entering of the special course, bat also the direct organization of student's activity by the curators, dean and rector personnel offices with the goal the deontological competence has been proved that the realization the worked it model of the deontological training subject demands the usage of different forms and methods of working with students (the forming of the choice situations, the solving of different conflict situations, risk). Its realization increases the effectiveness of future teacher professional training up to reaching of the normative professional training.

The definitions of the pedagogical deontology the criteria and indicators of the student's being ready for realization of normative professional behavior have had further development.

Key words: pedagogical deontology, its principles, standards, requirements, professional duty of a teacher, responsibility of а teacher, deontological training of a teacher, the components of the subject of the training, teacher deontological competence, normative behavior, the technology of forming.

Размещено на Allbest.ru