Публікації. Основні теоретичні положення і висновки дисертації відбито у 11 публікаціях, з яких 7 - у провідних фахових виданнях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних літературних джерел (239 найменувань, з них 8 - іноземною мовою) та додатків на 33 сторінках. Повний обсяг дисертації - 235 сторінок, з них 175 сторінок основного тексту. Робота містить 13 таблиць, 4 схеми, діаграму, графік.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність досліджуваної проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету та завдання дослідження; сформульовано гіпотезу; окреслено методологічні та теоретичні засади дисертаційної роботи; охарактеризовано методи дослідження; висвітлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи; наведено відомості про послідовність і зміст етапів науково-дослідної роботи, апробацію її результатів.

У першому розділі - “Теоретичні основи дослідження” - дається детальний аналіз філософської, психолого-педагогічної, мистецтвознавчої літератури з проблеми дослідження. На цій основі розглядається сутність стильового феномену, специфіка музичного стилю, значущість стильового аспекту у музично-виконавській діяльності; розкривається зміст і компонентна структура музично-стильових уявлень, їх психологічно-регулювальне значення для розвитку художнього мислення студентів; теоретично обґрунтовуються педагогічні умови оптимізації процесу формування музично-стильових уявлень майбутніх учителів музики.

Ретроспектива та зіставлення численних наукових підходів до даної проблеми дали змогу визначити універсальний статус художнього стилю в процесах становлення та розвитку духовної культури; виділити стійкі ознаки, притаманні як загальному поняттю стилю, так і стилю в окремому виді мистецтва (у тому числі й музичного). Ці ознаки складають головні властивості стилю і набувають значення сутнісних ознак. До них віднесено: духовність, типологічність, цілісність, інваріантність, змістовність форми.

Різноманітність видів мистецтва зумовлює неоднорідність змісту художнього стилю. Специфіка музичного стилю пов'язана з інтонаційною природою музичного мистецтва і виявляється у диференціації інтонаційного змісту музичного твору. Обґрунтоване в працях Б.Асаф'єва поняття інтонації, що вважається виявом соціально та історично детермінованої людської свідомості, є у дослідженні вихідною позицією щодо розуміння музичного стилю як психологічно зумовленої специфічності музичного мислення (В.Москаленко). Поряд з цим, системний аналіз різноманітних інтерпретацій музичного стилю в працях Б.Асаф'єва, В.Медушевського, М.Михайлова, Є.Назайкінського, С.Скребкова, С.Шипа, Б.Яворського зумовив його розуміння нами як багаторівневої, організованої за діалектичним принципом єдності загального та особливого, системи образного мислення і музичних засобів, музично-інтонаційний зміст якої, зумовлений соціально-історичними та індивідуально-психологічними чинниками, відбивається в окремому музичному творі.

Об'єктивація музичного стилю в окремому музичному творі актуалізує проблему музично-виконавської інтерпретації. Ґрунтуючись на усталеному в науковій літературі розумінні виконавської інтерпретації як “другого творення” (А.Рубінштейн), “відтворення” (Б.Асаф'єв), “переінтонування” (О.Катрич, В.Москаленко), ми дійшли висновку щодо необхідності осягнення змісту музичного твору шляхом пізнання специфіки творчого мислення композитора.

У світлі взаємозумовленості композиторської та виконавської творчості у дослідженні розглядається ряд питань, пов'язаних з адекватним відтворенням музичного змісту. Серед проблем, що не дістали однозначного вирішення у науковій літературі, виділяється складністю проблема декодування нотного тексту. Зіставлення суперечливих позицій відомих вчених-музикантів (Ю.Кочнєв, Є.Ліберман, А.Малінковська, О.Ніколаєв) дало змогу уточнити поняття авторського тексту музичного твору як декодованого виконавцем авторського нотного запису музичного твору, що найточніше відбиває особливості стилю композитора і є вихідним пунктом виконавської інтерпретації.

Результати дослідження показали, що, незважаючи на усвідомлення значущості стильового підходу до пізнання художніх явищ, поза увагою сучасної педагогічної науки залишаються механізми осягнення музично-стильового феномену, способи реалізації когнітивно-пізнавального потенціалу стилю у виконавсько-інтерпретаторській роботі майбутнього вчителя музики.

Теоретичний аналіз досліджуваної проблеми в контексті сьогоденної практики навчання студентів музично-педагогічних факультетів дав змогу визначити її найважливіші аспекти: стихійність набуття музично-стильового досвіду та його відірваність від потреб майбутньої професійної діяльності вчителя музики; звуженість художньо-стильового кругозору студентів; домінування інтуїтивних способів осягнення музично-стильових явищ; обмежене використання теоретичних знань у виконавській діяльності.

Ґрунтуючись на теоретичному дослідженні феномену стилю, специфіки музичного мислення та функціональних властивостей уявлень в контексті пізнавальних процесів, було визначено спосіб інтенсифікації пізнання та осягнення музичних явищ шляхом формування музично-стильових уявлень студентів. Сформульовано таке визначення: музично-стильове уявлення - це утворений в результаті стиле-слухового та аналітичного досвіду і збережений в свідомості особистості образ музичних творів, яким притаманний певний спосіб інтонаційно-художнього вираження і відповідний вибір музичних засобів, зумовлений соціально-історичними та індивідуально-психологічними чинниками.

У ході дослідження було визначено структуру музично-стильових уявлень, яку складає комплекс взаємодіючих компонентів: емпіричний, аналітичний, креативний, операціональний.

Емпіричний компонент пов'язаний зі становленням стиле-слухового досвіду, музично-стильового кругозору; здатністю утримувати в пам'яті значну кількість шедеврів музичного мистецтва, що предметно репрезентує в свідомості певні музичні стилі; спроможністю до збагачення новими деталями музично-стильових уявлень під час повторних сприймань творів різних епох, стильових напрямків, композиторів; спрямованістю механізмів пам'яті на накопичення “інтонаційно-стильового музичного словника”, здійснення стиле-слухової атрибуції у процесі сприймання музичних творів різної стильової належності.

Аналітичний компонент виявляється в осмислюванні результатів емпіричного досвіду і передбачає спроможність до поглиблення змісту музично-стильових уявлень, виокремлення та ідентифікації стильових ознак різних рівнів стильової системи; здатність до встановлення причинно-наслідкових зв'язків стильових явищ, актуалізації музикознавчої інформації про розвиток музичного мистецтва, соціально-культурний контекст процесу становлення стильових систем та індивідуальних стилів; готовність до декодування нотного тексту музичних творів різних стилів.

Креативний компонент передбачає творче переосмислення результатів сприймання і ґрунтується на індивідуально-особистісному підході до осягнення музично-стильових явищ, суб'єктивному відтворенні інтонаційно-стильової специфіки музичних творів, потребі виявлення в музиці духовно співзвучних стильових рис, спроможності до становлення творчо-продуктивних музично-стильових уявлень, здатності до оригінального втілення музично-стильових уявлень у процесі інтерпретації музичних творів.

Процесуальна природа музично-стильових уявлень зумовила необхідність виокремлення операціонального компоненту, що ґрунтується на спроможності до оперування стильовими атрибутами у процесі сприймання музичних творів, трансформації музично-стильових уявлень на основі конкретизації, порівняння, абстрагування, узагальнення різноманітних стильових ознак; здатності до маніпулювання образами художньої свідомості, конструювання оригінальних музично-стильових образів шляхом синтезування одиничних музичних та позамузичних уявлень; готовності здійснювати цілеспрямоване коригування процесів звукової об'єктивації музично-стильових уявлень.

Умовне виокремлення змістовно-структурних компонентів надає можливості їх цілеспрямованого розвитку у навчальному процесі.

Аналіз теоретичних засад дослідження зумовив визначення та обґрунтування педагогічних умов формування музично-стильових уявлень, спрямованих на розвиток художньої свідомості студентів, оптимізацію процесу становлення музично-стильових уявлень. Такими умовами визначено: цілеспрямоване формування умінь сприймання музично-стильових явищ; використання методу стильового аналізу в процесі роботи над музичним твором; розвиток виконавської техніки студента в контексті певних стильових систем. Впровадження означених умов у практику інструментального навчання передбачає певну послідовність, оскільки кожна попередня умова є основою для реалізації в навчальному процесі наступної.

У другому розділі - “Експериментальне дослідження процесу формування музично-стильових уявлень майбутніх учителів музики” - визначено критерії та показники сформованості музично-стильових уявлень, наведено результати констатувального експерименту, обґрунтовано методику поетапного становлення музично-стильових уявлень, розроблено змістовно-компонентну модель формування музично-стильових уявлень, проаналізовано результати формувального експерименту, доведено їх статистичну достовірність.

Змістовно-структурні особливості музично-стильових уявлень стали вихідними для дослідження їх сформованості у майбутніх учителів музики. Було визначено основні напрямки діагностувального дослідження, кожен з яких присвячено вивченню музично-стильових уявлень у контексті певної сфери навчально-пізнавальної діяльності студентів: перцептивної, інтелектуальної, праксіологічної. У відповідності до цього розроблено критерії та показники сформованості музично-стильових уявлень студентів.

Виходячи з наукового розуміння уявлення як результату попереднього досвіду та вихідного етапу набуття знань, критерієм сформованості музично-стильових уявлень студентів було визначено сформованість стиле-слухового досвіду. Показниками критерію виступили: зміст навчально-виконавського репертуару, уміння музично-стильової атрибуції, уміння оперувати стильовими атрибутами музичних творів.

Враховуючи те, що музичне мистецтво є формою вираження смислів особливої якості і властивості, які потребують певного рівня інтелектуального розвитку суб'єкта музичного сприймання, критерієм сформованості музично-стильових уявлень визначено розвиненість мистецького тезаурусу. Показниками даного критерію стали: повнота і системність музично-теоретичних знань, мобільність асоціативного мислення, навички усвідомлювання причинно-наслідкових зв'язків стильових явищ.

Ґрунтуючись на твердженні психологів про те, що кожна діяльність потребує необхідних для її здійснення уявлень, критерієм сформованості музично-стильових уявлень було визначено здатність до створення стильової музично-виконавської інтерпретації. Показниками цього критерію визнано: сформованість навичок декодування нотного тексту музичного твору, володіння стилевідповідними виражальними засобами та прийомами, продуктивність цілеспрямованого коригування процесів звукової об'єктивації музично-стильових уявлень.

Специфіка музично-педагогічної діяльності майбутнього вчителя вимагає не тільки певного рівня сформованості музично-стильових уявлень, але й здатності до об'єктивації надбаних уявлень у педагогічній практиці. Професійна компетентність у цьому питанні передбачає володіння методами та прийомами формування стилевідповідного сприймання учнів, забезпечення культурологічного контексту навчального матеріалу, самостійного знаходження смислу і сутностей творів мистецтва різних епох та засобів їх розкриття перед шкільною аудиторією різної вікової категорії. Відповідно до цього критерієм сформованості музично-стильових уявлень студентів визначено спроможність педагогічної проекції музично-стильових уявлень. Його показниками виступили: уміння самостійної інтерпретації творів різної стильової належності, навички оперування стильовими аналогіями у процесі навчально-педагогічної діяльності, різноманітність способів транслювання музично-стильових уявлень.

Визначення даних критеріїв та показників забезпечило можливість ґрунтовного дослідження сформованості музично-стильових уявлень, виявлення особливостей їх становлення в свідомості студентів, перспектив формування, коригування та подальшого розвитку даних уявлень у процесі інструментально-виконавської підготовки.

Для вирішення завдань діагностуючого дослідження було застосовано ряд методів, поєднання яких мало забезпечити об'єктивність отриманих результатів. Проведення експерименту в умовах реального навчання зумовило використання таких методів дослідження, як педагогічне спостереження, аналіз результатів різних видів діяльності, вивчення документації, тестування, анкетування, опитування.

Обчислюючи отримані в ході експерименту дані за 12-ти бальною шкалою, ми визначили якісні рівні сформованості музично-стильових уявлень та виразили їх у балах: низький (1-6 балів), середній (7-8 балів), достатній (9-10 балів), високий (11-12 балів). За даними констатувального експерименту високий рівень, що передбачає стабільність навичок музично-стильової атрибуції, глибину та мобільність музичних знань, розвиненість асоціативно-образного мислення, стилевідповідність звукової об'єктивації музичного образу, оперування різноманітними способами транслювання музично-стильових уявлень, у студентів був відсутній. Достатній рівень (20,2%) виявлено у студентів, які продемонстрували широкий діапазон стиле-слухового кругозору, розвиненість слухової спостережливості, оперування значним арсеналом музичних та позамузичних асоціацій, здатність до коригування процесу звукової об'єктивації уявлень в інтерпретаторській роботі, самостійність у педагогічній проекції музично-стильових уявлень. Середній рівень (37,7%) показали студенти, для яких характерним було одноманітність стиле-слухового кругозору, поверховість оцінних суджень, обмеженість навичок декодування нотного запису композиторським рівнем музичного тексту, безпорадність щодо вибору способів транслювання уявлень. Низький рівень (42,1%) відзначається у студентів з обмеженим стиле-слуховим досвідом, порушенням адекватного зв'язку між музично-стильовими уявленнями та процесом їх звукової об'єктивації, слабкою здатністю до оперування стильовою інформацією.

Загалом отримані в результаті констатувального експерименту дані вказують на те, що стильовий аспект не набув значення пріоритетного в процесах інтерпретування музичного твору. Становлення музично-стильових уявлень в системі інструментально-виконавської підготовки відбувається здебільшого стихійно, спонтанно реалізуючись у виконавській інтерпретації та обмежено використовуючись у педагогічній практиці. Виявлена у студентів нерівномірність розвитку компонентів музично-стильових уявлень свідчить про те, що їх формуванню не надається належної уваги в класі інструментально-виконавської підготовки.

Зіставлення даних щодо реального стану сформованості музично-стильових уявлень з вимогами до фахової підготовки майбутнього вчителя музики зумовило необхідність здійснити істотний вплив на їх розвиток. Для забезпечення формування музично-стильових уявлень було розроблено експериментальну методику, сутність якої полягає у поетапному формуванні музично-стильових уявлень у напрямку від фрагментарних до цілісних, від одиничних до загальних, від репродуктивних до творчо-продуктивних шляхом цілеспрямованого розвитку їх змістовно-структурних компонентів.

У контексті експериментального дослідження методика поетапного формування музично-стильових уявлень відбиває загальну логіку та етапи їх розвитку, а саме: інформаційно-накопичувальний, інформаційно-синтезуючий, креативно-моделюючий. Кожний з визначених етапів характеризується певною метою та завданнями, вирізняється особливостями змісту. Основою реалізації поетапної методики виступила змістовно-компонентна модель формування музично-стильових уявлень. Її складає сукупність принципів, методів та прийомів навчання студентів, спрямованих на розв'язання завдань формувального експерименту. Формування музично-стильових уявлень передбачає пріоритетний розвиток їх окремих компонентів, актуалізацію відповідних принципів навчання та диференціацію методів і прийомів формування музично-стильових уявлень на провідні та супутні на кожному з етапів експерименту.

Логіка розвитку змістовно-структурних компонентів музично-стильових уявлень підпорядковувалась закономірностям становлення уявлень у свідомості музиканта (набуття емпіричного досвіду, його аналітичне осмислення, творче переосмислення). Актуальність становлення операціонального компоненту, набуваючи конкретного змісту на відповідних етапах, зберігалась упродовж усього експерименту.

Підґрунтям формування музично-стильових уявлень виступили певні принципи навчання. Потреба у створенні “стильового середовища” (В.Медушевський), необхідного для пізнання музично-стильових явищ, зумовила пріоритетність принципу організації навчального матеріалу на засадах полістилістики та порівняння, який виступив наскрізною лінією впродовж усіх етапів формуючого експерименту і дав змогу вирішити проблему компонування навчально-виконавського репертуару, що розглядається основою набуття музично-стильових уявлень, забезпечити активне осягнення музично-стильових явищ у процесі їх порівняння.

Поряд з цим, інші принципи навчання вступали в дію поетапно, набуваючи пріоритетності на відповідних етапах експерименту. Актуальність принципу інформаційного забезпечення навчання було зумовлено потребою в інтенсивному накопиченні інформації, необхідної для становлення та розвитку музично-стильових уявлень студентів (на першому етапі). Зорієнтованість експериментальної роботи на формування у студентів навичок самостійного осмислення та творчого переосмислення накопиченої художньо-стильової інформації визначила актуальність принципів поступового розширення сфери самостійного навчання (на другому етапі) та урізноманітнення форм і видів діяльності (на третьому етапі).

В умовах дефіциту навчального часу доцільним виявилось врахування чинників оптимізації формування музично-стильових уявлень: використання у процесі компонування навчально-виконавського репертуару стилістично яскравих творів, що надало можливості студентам у “концентрованому” вигляді сприймати характерні риси певного стилю, прискорюючи процес їх усвідомлення (перший етап); впровадження повторного виконання творів, що сприяло поглибленню їх осягнення, вдосконаленню технічного рівня виконання (другий етап); активізація концертної діяльності, що виступила стимулом розвитку продуктивних уявлень(третій етап); урізноманітнення форм навчання на засадах комбінаторики, що забезпечило зростання обсягу музично-стильової інформації, розширення стильового кругозору (впродовж всіх етапів).

Відповідно до закономірностей розвитку музично-стильових уявлень здійснювалось впровадження в процес навчання методів формування даних уявлень. На першому етапі переважали методи, спрямовані на розвиток емпіричного компоненту уявлень, серед яких провідним вважався метод інтонаційно-стильового осягнення музики. Акцентуація аналітичного компоненту на другому етапі експерименту передбачала пріоритетність методу стильового аналізу. Інтенсифікація формування креативного компоненту музично-стильових уявлень ґрунтувалась на методі виконання творчих завдань.

Забезпечення дієвості методів розвитку музично-стильових уявлень передбачало використання відповідних прийомів навчання та створення певних педагогічних ситуацій. На першому етапі переважали прийоми моделювання за аналогією (зорієнтовані на засвоєння інформації) та практично-репродуктивні ситуації. На другому етапі використовувались прийоми, засновані на аналітичних операціях (обґрунтування, доказ, самооцінювання) та ситуації дослідно-пізнавальної активності. На третьому етапі, зорієнтованому на розвиток навичок педагогічної проекції музично-стильових уявлень, широко застосовувались прийоми активізації творчої свідомості (рецензування, дискусії, конкурсні змагання) та творчо-пошукові ситуації. Відповідно до етапів варіювались форми педагогічного впливу: керівництво діями студента (перший етап); коригування дій студента (другий етап); співтворчість викладача і студента (третій етап).

Виходячи зі специфіки останнього етапу та дотримуючись принципу урізноманітнення форм та видів діяльності, на завершальній фазі заключного етапу експерименту було запроваджено спецкурс “Теоретичні основи формування музично-стильових уявлень в процесі інструментального навчання”, у якому в концентрованому вигляді було представлено основні аспекти стильової проблематики. Зміст курсу було спрямовано на оптимізацію умінь самостійного осягнення смислу та сутностей творів музичного мистецтва різних часів, засобів їх об'єктивації перед аудиторією різної вікової категорії. Колективна форма занять зумовила можливість застосування різних способів і прийомів розширення та збагачення музично-стильових уявлень студентів. У процесі експерименту було відібрано та відпрацьовано найефективніші з них. Впровадження спецкурсу на завершальному етапі експерименту надало цілісності дослідно-експериментальній роботі, зумовивши можливість інтегрувати та узагальнити всі аспекти експериментального дослідження.

Діагностика сформованості музично-стильових уявлень студентів передбачала впровадження єдиної системи параметрів досліджуваних явищ та критеріїв їх оцінювання для наскрізного використання впродовж всієї дослідно-експериментальної роботи. У відповідності до цього здійснювався аналіз даних формувального експерименту, в результаті якого було визначено динаміку розвитку музично-стильових уявлень студентів експериментальної групи; проведено порівняльний аналіз досягнень студентів контрольної, експериментальної груп та респондентів констатувального експерименту; перевірено достовірність отриманих даних.

Динаміка розвитку музично-стильових уявлень визначалась на основі середніх балів усіх оцінок, отриманих студентами експериментальної групи у процесі виконання контрольних завдань впродовж усіх зрізів формувального експерименту. Систематичне оцінювання виконаних завдань дало змогу графічно відобразити процес становлення музично-стильових уявлень студентів експериментальної групи за всіма критеріями (графік 1).

Графік 1. Динаміка розвитку музично-стильових уявлень студентів експериментальної групи

Порівняльний аналіз даних констатувального та формуювального експериментів виявив значно вищий рівень сформованості музично-стильових уявлень у студентів експериментальної групи порівняно зі студентами контрольної групи та респондентами констатувального експерименту (табл.1)

Таблиця 1 Динаміка змін рівнів сформованості музично-стильових уявлень студентів

Обробка експериментальних даних методами математичної статистики підтвердила достовірність отриманих результатів з імовірністю помилки не більше 0,1%.

Виявлення вагомих переваг у становленні музично-стильових уявлень студентів експериментальної групи та доведення достовірності отриманих результатів підтверджує вірогідність висунутої нами гіпотези та дієвість запропонованої методики.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми осягнення та відтворення явищ музичного стилю, що знайшло відображення в обґрунтуванні та експериментальній перевірці методики поетапного формування музично-стильових уявлень майбутніх вчителів музики у процесі інструментально-виконавської підготовки. Результати дисертаційного дослідження надали можливість зробити такі висновки.

Актуальність формування музично-стильових уявлень майбутніх учителів музики зумовлена значущістю культурологічних, зокрема стильових засад у процесі пізнання мистецьких явищ. Водночас, вивчення сучасного стану професійної підготовки майбутніх учителів музики виявило формальне, поверхово-спрощене розуміння категорії стилю, декларативність підходів до усвідомлення стильової домінанти в процесах пізнання та відтворення музично-стильових явищ. Продуктивність осягнення творів музичного мистецтва має забезпечити цілеспрямоване використання художньо-когнітивного потенціалу стильового підходу в навчальному процесі.

У результаті аналізу різнорідних наукових інтерпретацій музичного стилю виділено концептуальні положення дослідження: духовна сутність стильового феномену зумовлює розуміння стилю як специфічної форми творчого мислення; будучи системним явищем, що функціонує за діалектичними законами, в музичній реальності стиль виявляється в окремому музичному творі; стиль існує в свідомості людини у вигляді музично-стильових уявлень, які виступають наслідком сприймання певної кількості конкретних творів; опосередкований характер та інтонаційна природа музичного мистецтва потребують пізнання музичних явищ крізь призму взаємодії композиторського та виконавського стилю. Актуалізуючи значущість музично-виконавської діяльності, дані положення виступили підставою для розгляду цілеспрямованого формування музично-стильових уявлень студентів у процесі інструментально-виконавської підготовки як дієвого засобу оптимізації фахової підготовки майбутнього вчителя музики.

У процесі дослідження “музично-стильове уявлення” розглядається як утворений в результаті стиле-слухового та аналітичного досвіду і збережений свідомістю особистості образ музичних явищ в їх стильових характеристиках. Встановлено, що це феномен інтегративного типу, цілісність якого забезпечується взаємозв'язком таких компонентів: емпіричного, аналітичного, креативного, операціонального. Умовне виокремлення змістовно-структурних компонентів відкриває перспективи спрямованого педагогічного керування процесом формування музично-стильових уявлень.

Виходячи зі структурно-змістовних особливостей музично-стильових уявлень, визначено критерії їх сформованості у студентів: сформованість стиле-слухового досвіду, розвиненість мистецького тезаурусу, здатність до створення стильової музично-виконавської інтерпретації, спроможність педагогічної проекції музично-стильових уявлень. У процесі діагностувального обстеження виявлено незадовільний стан сформованості музично-стильових уявлень у майбутніх учителів музики. Результати дослідження вказують на те, що становлення цих уявлень відбувається здебільшого стихійно, відсутність необхідних методичних прийомів формування даних уявлень у класі інструментально-виконавської підготовки призводить до спонтанності та нерівномірності їх розвитку.

У дисертації обґрунтовано зміст експериментальної методики, сутність якої полягає у поетапному формуванні музично-стильових уявлень у напрямку від фрагментарних до цілісних, від одиничних до загальних, від репродуктивних до творчо-продуктивних. Основою поетапного формування виступила змістовно-компонентна модель формування музично-стильових уявлень, що включає: пріоритетний розвиток компонентів музично-стильових уявлень, актуалізацію відповідних принципів, поетапне впровадження методів та прийомів навчання, варіювання педагогічних ситуацій та різновидів педагогічного впливу, врахування чинників оптимізації експериментального процесу. Доведено, що ефективність формування музично-стильових уявлень досягається за умов цілеспрямованого формування умінь сприймання музично-стильових явищ; використання методу стильового аналізу у процесі роботи над музичним твором; розвитку виконавської техніки студента в контексті певних стильових систем.

Впродовж дослідної роботи виявлено, що формування музично-стильових уявлень має спиратися на принципи інформаційного забезпечення навчання; поступового розширення сфери самостійного навчання; урізноманітнення форм і видів діяльності; організації навчального матеріалу на засадах полістилістики та порівняння, який в дослідженні вважається провідним. Педагогічний експеримент засвідчив, що організація навчання за даними принципами, різнобічно охоплюючи всі сфери навчально-пізнавальної діяльності студентів, надає упорядкованості та цілеспрямованості процесу формування музично-стильових уявлень. Експериментальна робота показала, що розроблена система творчих вправ і завдань, спрямованих на розширення стиле-слухового досвіду, формування уміння стильової атрибуції, накопичення стилевідповідних виконавських засобів та прийомів, становлення навичок оперування та транслювання уявлень позитивно впливає на розвиток художньої свідомості студентів. Дієвим виявилось поєднання індивідуальних і колективних форм навчання, що включало спецкурс, різні види концертної діяльності, комбінування форм роботи в класі основного інструменту. Доведено, що розвиток музично-стильових уявлень студентів забезпечується використанням методів та прийомів активізації музичного сприймання (методи інтонаційно-стильового осягнення музики, установки, наведення), аналітичного осмислення музичних явищ (методи стильового аналізу, порівняння музично-виконавських інтерпретацій), творчого переосмислення стильової інформації (методи втілення творчої ідеї, виконання творчих завдань).

Результативність запропонованої методики виявилась у позитивній динаміці розвитку музично-стильових уявлень студентів на всіх етапах навчання, що відбилось у розширенні стильового кругозору (перший етап), розвитку здатності до мистецько-стильових узагальнень, зростанні інтерпретаційних умінь (другий етап), активізації творчо-пошукової діяльності, опануванні навичок оперування та транслювання музично-стильових уявлень (третій етап).

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів даної проблеми. Потребують подальшого вивчення питання розвитку музично-стильових уявлень на основі взаємодії різних видів музичної діяльності; актуальним є дослідження специфіки становлення музично-стильових уявлень у школярів різних вікових категорій; окремого розгляду заслуговує проблема формування індивідуального виконавського стилю студентів музично-педагогічних факультетів.