Виховання у молодших школярів позитивного ставлення до традицій і звичаїв українського народу у процесі художньо-трудової діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ ВИХОВАННЯ АПН УКРАЇНИ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

ВИХОВАННЯ У МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ПОЗИТИВНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ТРАДИЦІЙ І ЗВИЧАЇВ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ У ПРОЦЕСІ ХУДОЖНЬО-ТРУДОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

13.00.07 - теорія і методика виховання

ГУЦАН ЛЕСЯ АНДРІЇВНА

Київ - 2005

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті проблем виховання Академії педагогічних наук України, м. Київ

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник, Тименко Микола Петрович, Інститут проблем виховання АПН України, завідувач лабораторії трудового виховання і профорієнтації.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор, Миропольська Наталія Євгенівна, Інститут проблем виховання АПН України, завідувач лабораторії естетичного виховання;

кандидат педагогічних наук, старший науковий співробітник, Мацейків Тетяна Іванівна, Інститут педагогіки АПН України, старший науковий співробітник лабораторії історичної освіти.

Провідна установа: Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м. Тернопіль.

Захист відбудеться „ 25 ” жовтня 2005 р. о „14” годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.454.01 в Інституті проблем виховання АПН України за адресою: 04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту проблем виховання АПН України (04060, м. Київ, вул. М. Берлинського, 9).

Автореферат розісланий „ 23 ” вересня 2005 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Г.П. Пустовіт

АНОТАЦІЯ

Гуцан Л.А. Виховання у молодших школярів позитивного ставлення до традицій і звичаїв українського народу у процесі художньо-трудової діяльності. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.07. - теорія і методика виховання. - Інститут проблем виховання АПН України, Київ, 2005.

Дисертація присвячена дослідженню проблеми виховання у молодших школярів позитивного ставлення до трудових традицій і звичаїв українського народу у процесі художньо-трудової діяльності. Розкрита сутність та взаємозв'язок понять „традиція”, „звичай”, „обряд”, „ритуал” та „свято”, які фокусують у собі зміст народної системи трудового виховання підростаючих поколінь. Досліджена структура позитивного ставлення молодшого школяра до трудових традицій і звичаїв українського народу, визначені показники та розроблені критерії, які у своїй сукупності визначають рівні вихованості означеної особистісної якості дитини.

Розроблена методика виховання в молодших школярів позитивного ставлення до трудових традицій і звичаїв українського народу передбачала: запровадження у виховну практику інтегрованого курсу „Український етнодизайн”, в якому інформація з художньої праці, предмету „Я і Україна”, музики і хореографії вдало поєднувалася й доповнювалася елементами українських традицій і звичаїв; динамічно оформлене предметне середовище розвитку дитини відповідно до календарно - обрядових свят українського народу впродовж навчального року; використання методу художніх проектів, який синтезує художньо-ігрову взаємодію вчителя й учнів у процесі відтворення українських календарно-обрядових свят. Створена модель розгорталася в художньо-трудової діяльності учнів впродовж трьох етапів (емоційно-спонукальний, інформаційно-пізнавальний, поведінковий), які дозволили констатувати підвищення рівня вихованості у молодших школярів позитивного ставлення до трудових традицій і звичаїв українського народу.

Ключові слова: традиція, звичай, обряд, ритуал, свято, позитивне ставлення молодшого школяра до трудових традицій і звичаїв, художньо-трудова діяльність.

АННОТАЦИЯ

Гуцан Л.А. Воспитание у младших школьников положительного отношения к традициям и обычаям украинского народа в процессе художественно-трудовой деятельности. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.07. - теория и методика воспитания. - Институт проблем воспитания АПН Украины, Киев, 2005.

В диссертации представлено теоретическое обобщение и новое решение проблемы воспитания у младших школьников положительного отношения к украинским трудовым традициям и обычаям.

Теоретический анализ психолого-педагогических исследований проблемы воспитания положительного отношения младших школьников к трудовым традициям и обычаям украинского народа дал возможность уточнить сущность и взаимосвязь понятий „традиция”, „обычай”, „обряд”, „ритуал” и „праздник”, которые определяют содержание народной системы трудового воспитания подрастающих поколений. Результаты проведенного анализа позволили определить направления усовершенствования художественно-трудовой деятельности ребенка в современной начальной школе.

В диссертационном исследовании определено, что „положительное отношение младшего школьника к трудовым традициям и обычаям украинского народа” является сложным личностным качеством, в котором интегрируются способности и потребности учеников в художественно-трудовой деятельности с элементами игры, и этим определяется интеллектуально-ценностное отношение к содержанию художественно-трудовых действий из декоративно-прикладного искусства, ремесел, календарно-трудовых ритуалов.

Сформированность положительного отношения младшего школьника к трудовым традициям и обычаям украинского народа зависит от внешних условий, которые объективно задают уровень активности ребенка в художественно-трудовой деятельности, а также его личностных характеристик, которые определяются внутренней структурой. В структуре этого личностного качества субъекта художественно-трудовой деятельности нами выделены: эмоционально-чувственный, когнитивный и поведенческий компоненты. Также определены показатели и критерии, исходя из которых, охарактеризованы разные уровни его развития у младшего школьника.

Разработанная методика воспитания положительного отношения к трудовым традициям и обычаям украинского народа у младших школьников предусматривала внедрение в воспитательную практику интегрированного курса „Украинский этнодизайн”, в котором информация из предметов „Художественный труд”, „Я и Украина”, „Музыка и хореография” объединялась и дополнялась элементами украинских традиций и обычаев. Художественно-трудовая деятельность ребенка осуществлялась в предметно оформленной среде его развития в соответствии с календарно - обрядовыми праздниками украинского народа в течение учебного года, которые составили сущность метода художественных проектов.

Созданная модель воспитания у младших школьников положительного отношения к украинским традициям и обычаям предусматривала три этапа развертывания художественно-трудовой деятельности учеников: эмоционально-побудительный, когнитивный и поведенческий. На эмоционально-побудительном этапе создавалась эстетически привлекательная художественная среда, в которой, в синтезе с художественным трудом и предметом „Я и Украина”, преобладали методические влияния из музыки и хореографии. На когнитивном этапе доминирующими в синтезе с художественным трудом, музыкой и хореографией, были определены познавательные средства интегрированного курса „Я и Украина” (Окружающий мир), которые усиливались средствами музыки, хореографии, художественного труда. Этим самым создавалась среда для эмоционально-положительного отношения учеников к отдельным украинским трудовым традициям и обычаям на уровне эмоциональных и интеллектуальных чувств. На поведенческом этапе первоочередное значение в методической схеме „Музыка и хореография ” - „Я и Украина” - „Художественный труд” имело содержание художественного труда, в котором доминировало активное отношение школьника к художественно-трудовым действиям с элементами календарно-обрядовых традиций, ремесел, декоративно-прикладного искусства. На этом этапе художественно-трудовая деятельность младших школьников трансформировалась в художественно-игровую, содержание которой было заранее определенно годовой последовательностью событий. Результаты исследования подтвердили эффективность разработанной методики.

Ключевые слова: традиция, обычай, обряд, ритуал, праздник, положительное отношение младшего школьника к трудовым традициям и обычаям украинского народа, художественно-трудовая деятельность.

АNNATATION

Gutsan L.A. Education of Younger Schoolchildren's Positive Attitude to Traditions and Customs of Ukrainian People During Art-Labour Activity. - The Manuscript.

The dissertation for reception of a scientific degree of the candidate of pedagogical sciences on a speciality 13.00.07. - the theory and the technique of education. -The institute of problems of education of APS of Ukraine, Kyiv, 2005.

The dissertation is devoted to the research of a problem of education of younger schoolchildren's positive attitude to traditions and customs of Ukrainian people during art - labour activity. The essence and interrelation of concepts „tradition”, „custom”, „ceremony”, „ritual” and „holiday” which represent the contents of national system of labour education of rising generations have been revealed. The structure of a younger schoolboy's positive attitude to labour traditions and customs of Ukrainian people has been investigated, the parameters have been defined and the criteria have been worked out which in the combination determine levels of good breeding of the designated personal quality of a child.

The developed technique of education of younger schoolchildren's positive attitude to traditions and customs of Ukrainian people provided: introduction in educational practice of the integrated course „the Ukrainian ethnodesign” in which the information on art work, the subject „ Ukraine and I ”, music and choreography was united and supplemented with the elements of the Ukrainian traditions and customs; the subject environment of a child's development was dynamically made out according to ceremonial holidays of Ukrainian people within one academic year; the use of a method of art projects which synthesizes art - game interaction of the teacher and the pupils during the reproduction of Ukrainian ceremonial holidays. The created model was carried out in art - labour activity of pupils during three stages (emotional - incentive, cognitive, behavioural). The results of the research have confirmed the efficiency of the developed technique of education of younger schoolchildren's positive attitude to traditions and customs of Ukrainian people.

Key words: a tradition, a custom, a ceremony, a ritual, a holiday, the positive attitude of the younger schoolboy to traditions and customs, art - labour activity.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. Нинішні економічні, політичні та національно-духовні реалії, які визначають Україну як незалежну державу, актуалізували проблему забезпечення якісно нового рівня вихованості національної самосвідомості підростаючої особистості. У контексті такого реформування освіти особливо актуальною є проблема виховання в школярів позитивного ставлення до трудових традицій і звичаїв.

Теоретико-методологічні основи дослідження проблеми виховання в учнів позитивного ставлення до трудових традицій і звичаїв українського народу частково окреслено в працях Г.Ващенка, С.Гончаренка, І.Зязюна, О.Кононко, В.Мадзігона, Ю.Мальованого, Н.Миропольської, Н.Ничкало, О.Савченко, О.Сухомлинської, М.Ярмаченка. Вітчизняні вчені основним джерелом розвитку особистості вважають соціокультурну ситуацію в якій вона функціонує. Відтак необхідним видається поступовий перехід від „безнаціональної”, унітарної підготовки школярів, до етнічно-диференційованої.

Збагачення змісту та педагогічних засобів навчально-виховного процесу загальноосвітньої школи народним досвідом виховання особистості обґрунтовано в дослідженнях: О.Воропай, М.Грушевського, О.Духновича, П.Житецького, Я.Каменського, М.Костомарова, П.Куліша, М.Максимовича, В.Сухомлинського, К.Ушинського, П.Чубинського, Д.Яворницького (виховання особистості на традиціях і звичаях українського народу); М.Глушко, Т.Гонтар, Г.Павлуцького, С.Павлюка, М.Сумцова, П.Чубинського (взаємозв'язок змісту художньо-трудової діяльності дітей з традиційними автентичними дійствами); Т.Мацейків, Е.Сявавко (уведення системи автентичних дійств у зміст з народознавства); Т.Байбари, В.Киричок, М.Лєщенко, Л.Масол, О.Савченко, В.Сироти, О.Рудницької, Г.Тарасенко, В.Тименка, К.Чорної, Т.Шевчука (дидактичні аспекти реалізації змісту навчання, збагаченого національними традиціями і звичаями); Н.Бібік, М.Вашуленка, В.Ільченко, Л.Кочиної, В.Паламарчук, О.Савченко, В.Тименка (дидактичні напрями інтеграції багатокомпонентного змісту початкової освіти в сучасних умовах); А.Бакушинського, І.Богуславської, В.Василенка, В.Вишняківської, В.Воронова, В.Прядко (взаємозв'язок змісту декоративно-прикладного мистецтва з традиціями, звичаями та календарно-обрядовими святами); О.Воропай, Б.Гринченко, Л.Данченко, Л.Любарської, Н.Миропольської, І.Огієнка, М.Стельмахович, С.Русової (спільна художньо-трудова діяльність батьків, учнів та педагогів у сюжетних дійствах календарно-обрядових ритуалів та свят).

Проблемі виховання позитивного ставлення до традицій і звичаїв українського народу присвячені і дослідження, здійснені в останні роки. З- поміж них: морально-етичне виховання учнів на традиціях українського народу в процесі вивчення літератури (Л.Драчук); трудові традиції українців Карпат кінця ХІХ - початку ХХ століть (Н.Дуда); народні ремесла як засіб морально-трудового виховання дітей (Л.Калуська); традиції етнопедагогіки як фактор формування національної свідомості молодших школярів (Т.Кловак); діяльність навчально-методичного комплексу з художньої праці учнів у межах освітньої галузі „Технології” (С.Свид, В.Тименко); позанавчальна виховна робота в педагогічних умовах засвоєння молодшими школярами народних звичаїв і традицій (В.Стрельчук).

Отже, проблема виховання позитивного ставлення молодших школярів до трудових традицій і звичаїв українського народу займає значне місце в теорії та методиці виховання. Особливо гостро постали такі проблеми: визначення змісту позакласної виховної роботи, побудованої з урахуванням трудових традицій і звичаїв українців; виявлення ефективних педагогічних умов запровадження досвіду народної педагогіки у навчально-виховний процес сучасної початкової школи; навчально-методичного забезпечення гурткової роботи, побудованої на трудових традиціях і звичаях декоративно-прикладного мистецтва.

Отже, зважаючи на необхідність повнішої реалізації навчально-виховних, пізнавальних та розвивальних можливостей художньо-трудової діяльності молодших школярів із застосуванням національного досвіду трудового виховання й зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: „Виховання у молодших школярів позитивного ставлення до традицій і звичаїв українського народу у процесі художньо-трудової діяльності”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження є складовою науково-дослідної теми лабораторії трудового виховання і профорієнтації Інституту проблем виховання АПН України „Педагогічне обґрунтування системи підготовки учнівської молоді до професійного самовизначення в умовах реформування національної освіти”, державний реєстраційний номер 0198U008167. Тема дисертації затверджена вченою радою Інституту проблем виховання АПН України (протокол №3 від 25.02.1999 р.) та Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 5 від 20.06.2000 р.).

Об'єкт дослідження - трудове виховання молодших школярів в загальноосвітніх навчальних закладах.

Предмет дослідження - педагогічні умови виховання в учнів 1-4 класів позитивного ставлення до трудових традицій і звичаїв українського народу у процесі художньо-трудової діяльності.

Мета дослідження полягає у виявленні, науковому обґрунтуванні та експериментальній перевірці педагогічних умов виховання позитивного ставлення молодших школярів до трудових традицій і звичаїв українського народу в процесі художньо-трудової діяльності.

Гіпотеза дослідження ґрунтується на припущеннях про те, що підвищення рівня вихованості у молодших школярів позитивного ставлення до трудових традицій і звичаїв українського народу в процесі художньо - трудової діяльності можливе за таких педагогічних умов:

- запровадження у виховну практику інтегрованого курсу „Український етнодизайн”, в якому цілісно представлена система знань та способів дій з художньої праці, предмету „Я і Україна”, музики і хореографії у відповідній їй формі українських традицій і звичаїв;

- динамічного оформлення соціального середовища розвитку дитини атрибутами календарно - обрядових свят українського народу впродовж навчального року;

- використання методу художніх проектів, який доцільно синтезує художньо-трудову та художньо-ігрову взаємодію вчителя й учнів у процесі відтворення річного циклу українських традицій і звичаїв.

Завдання дослідження.

1. З'ясувати стан проблеми в педагогічній теорії та виховній практиці.

2. Уточнити сутність поняття „позитивне ставлення особистості до трудових традицій і звичаїв українського народу”, розкрити зміст, визначити структуру, показники й критерії його прояву у дітей молодшого шкільного віку.

3. Визначити та науково обґрунтувати педагогічні умови виховання в молодших школярів позитивного ставлення до трудових традицій і звичаїв українського народу.

4. Експериментальним шляхом дослідити ефективність розробленої методики виховання в учнів 1-4 класів позитивного ставлення до трудових традицій і звичаїв, узагальнити одержані результати та на їх основі розробити практичні рекомендації.

Методологічною основою дослідження є: концептуальні філософські та етико-психологічні положення про діалектичну єдність загальнолюдських і національних морально-духовних цінностей у розвитку особистості дитини; концептуальні положення щодо ролі емоційно-мотиваційної детермінації процесу виховання особистості; психолого-педагогічні засади виховання в учнівської молоді позитивного ставлення до української національної культури.

Теоретичною основою дослідження є: положення педагогічної теорії стосовно системи трудового виховання та його етнічного аспекту (Г.Ващенко, О.Духнович, Г.Сковорода, В.Сухомлинський, К.Ушинський), зокрема, етнографічно-культурницького (В.Антонович, А.Волошин, Б.Грінченко, М.Грушевський, М.Драгоманов, П.Житецький, О.Кониський, В.Науменко, І.Франко) та історико-етнологічного (В.Дудківський, І.Огієнко, С.Русова, Я.Чепіга, С.Черкасенко) напрямів. Для уточнення вихідних позицій дослідження використовувалися положення Законів України „Про освіту”, „Про народні художні промисли”, Державної національної програми „Освіта” („Україна ХХI століття”), Національної Доктрини розвитку освіти, Концепції загальної середньої освіти (12-річна школа).

Методи дослідження:

- теоретичні: історико-логічний (при вивченні теоретичних засад дослідження проблеми виховання в молодших школярів позитивного ставлення до трудових традицій і звичаїв українського народу); аналіз, синтез, порівняння й узагальнення (під час визначення напрямів дослідження);

- діагностичні: анкетування, спостереження, опитування, бесіда, тестування, педагогічний експеримент (констатуючий і формуючий).

- математичної статистики (під час узагальнення одержаних результатів дослідження).

Організація дослідження. Дослідження тривало впродовж 1998 - 2005 років і включало чотири етапи.

На першому (пошуковому), етапі (1998-1999 рр.) було уточнено і обґрунтовано тему дослідження, проведено аналіз нормативних документів та наукової літератури з даної проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету і завдання дослідження, а також його експериментальну базу.

На другому етапі (1999-2000 рр.) розкрито сутність та структуру поняття „позитивне ставлення молодшого школяра до трудових традицій і звичаїв українського народу”, визначено показники та критерії їх прояву в учнів початкової школи, проведено констатуючий експеримент та розроблено методику формуючого етапу дослідно-експериментальної роботи.

На третьому етапі (2000-2003 рр.) проведено формуючий експеримент. До програми дослідження на цьому етапі входило запровадження експериментальної програми інтегрованого курсу „Український етнодизайн” для учнів 1-4 класів, який передбачав введення досвіду народної педагогіки у виховний процес художньо-трудової діяльності учнів початкової школи. Для формулювання висновків щодо правомірності передбачених гіпотезою положень на різних стадіях формуючого експерименту проводилися діагностичні зрізи за встановленими показниками, які піддавалися кількісному і якісному аналізу.

На четвертому етапі (2003-2005 рр.) узагальнювалися здобуті у процесі теоретичного аналізу проблеми та проведеної дослідно-експериментальної роботи результати дослідження, уточнювалися окремі положення, розроблялися та впроваджувалися в освітню практику науково-методичні рекомендації з означеної проблеми, формулювалися загальні висновки.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

- вперше отримані дані, які підтверджують концепцію про функціональну структуру позитивного ставлення молодших школярів до трудових традицій і звичаїв українського народу, як орієнтовну основу виховної діяльності педагога;

- збагачено наукові уявлення про ефективні педагогічні засоби виховання у молодших школярів позитивного ставлення до української трудової обрядовості і звичаєвості в процесі оволодіння ними інтегрованим навчальним курсом „Український етнодизайн”;

- доповнені й уточнені наукові дані про необхідність динамічного оформлення соціального середовища розвитку дитини атрибутами календарно - обрядових свят українського народу впродовж навчального року.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає:

- в обґрунтуванні необхідності використання методу художніх проектів, який синтезує художньо-трудову та художньо-ігрову взаємодію вчителя й учнів у процесі відтворення річного циклу українських календарно - обрядових свят;

.- у розробці та впровадженні в практику виховної роботи сучасної початкової школи авторського інтегрованого курсу „Український етнодизайн”;

- у систематизації змісту, форм та методів виховання у молодших школярів позитивного ставлення до трудових традицій і звичаїв українського народу в процесі художньо-трудової діяльності на уроках та в позакласній роботі, які збагачені традиційною народною обрядовістю та звичаєвістю, фольклором, українською дитячою іграшкою, народними дитячими іграми, посильною суспільно-корисною і продуктивною працею школяра.

Особистий внесок автора визначається наступним:

- розкрито зміст поняття „позитивне ставлення молодшого школяра до трудових традицій і звичаїв українського народу”, досліджено його структуру, показники та критерії їх прояву в учнів початкової школи;

- обґрунтовано зміст програми інтегрованого курсу „Український етнодизайн” для учнів 1-4 класів як системоутворюючої складової у структурі методичного впливу на особистість сукупністю художніх засобів виразності: „Музики і хореографії”, „Я і України” (Навколишній світ), „Художньої праці” та педагогічні засоби його реалізації на уроках та в позаурочний час;

- доведено ефективність використання методу художніх проектів, який синтезує художньо-трудову та художньо-ігрову діяльність в оформленому атрибутами річного циклу українських календарно - обрядових свят соціальному середовищі розвитку дитини;

- уточнено зміст, форми і методи виховання в учнів 1-4 класів позитивного ставлення до трудових традицій і звичаїв українського народу, календарно-обрядового й декоративно-прикладного характеру;

Надійність і вірогідність результатів дослідження забезпечена: послідовною реалізацією теоретичних положень у вирішенні завдань дослідження; використанням перевірених у дослідженнях надійних взаємодоповнюючих методів, що відповідають меті та завданням дисертаційної роботи; репрезентативністю вибірки досліджуваних; поєднанням констатуючого та формуючого педагогічного експерименту; використанням методів математичної статистики.

Апробація і впровадження результатів дослідження проводилася шляхом виступів: на Всеукраїнській науково-практичній конференції „Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді” (м.Київ, 2002 р.); на Міжнародній науково-практичній конференції „Соціально-педагогічні основи діяльності сучасного позашкільного навчального закладу” (м.Київ, 2002 р.), на Всеукраїнській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми виховання особистості в сучасному соціокультурному середовищі” (м.Київ, 2003р.); на засіданнях лабораторії трудового виховання і профорієнтації Інституту проблем виховання АПН України; на методичних об'єднаннях вчителів початкових класів та методичних нарадах директорів шкіл м. Борисполя, м. Вишгорода Київської області та педагогічних радах експериментальних шкіл.

Теоретичні положення та практичні рекомендації впроваджуються у загальноосвітній школі I-III ступеня акредитації №1, гімназії „Інтелект”, спеціалізованій школі „Сузір'я” м. Вишгорода, Київської області (довідка №89/11 від 03.02.05) та Бориспільському ліцеї „Дизайн-освіта” імені П.Чубинського м.Борисполя, Київської області (довідка №02/91 від 26.07.05).

Публікації. Основні положення і висновки дисертації відображені у 7 публікаціях (6 одноосібних), серед яких 5 статей у фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу і загальних висновків, переліку використаної літератури (212 джерел) та додатків. Повний обсяг дисертації становить 222 сторінки, з яких 175 сторінок основного тексту. Робота містить 19 таблиць на 17сторінках, 6 рисунків на 3 сторінках, 5 додатків на 29 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовані актуальність і доцільність дослідження; визначені об'єкт, предмет, гіпотеза, завдання, методологічна основа і методи дослідження; розкриті основні етапи, наукова новизна, теоретичне та практичне значення роботи; представлені дані про апробацію і впровадження результатів дослідження.

У першому розділі - „Теорія і практика виховання в учнів позитивного ставлення до трудових традицій і звичаїв українського народу” аналізується теоретичний стан проблеми й узагальнюється педагогічна практика виховання позитивного ставлення учнівської молоді до українських традицій і звичаїв; розкривається зміст поняття „позитивне ставлення особистості до трудових традицій і звичаїв українського народу”, його структура, критерії і показники прояву в молодшому шкільному віці; досліджуються соціально-педагогічні передумови вдосконалення змісту та педагогічних умов виховання в учнів 1-4 класів позитивного ставлення до українських трудових традицій і звичаїв в процесі художньо-трудової діяльності.

Етнічно спрямована педагогічна теорія й виховна практика найповніше відображена в народній системі трудового виховання, яка передбачає передачу морально-трудового досвіду старших поколінь дітям сукупністю вербальних засобів, шляхом наставництва і наслідування, за допомогою яскравих образів, комплексом ігрових дій. Серед педагогів минулого в Україні першим осягнув значущість народної педагогіки Г.Сковорода. Своєрідність народної системи трудового виховання український просвітитель сформулював у положенні про необхідність „сродної” праці для молодших школярів з елементами української традиційності і звичаєвості, яка втілюється у змісті, формах та методах виховання.

До етнічно спрямованої педагогічної теорії й виховної практики у початковій школі зверталися переважна більшість українських педагогів. Серед них: О.Духнович (перший підручник з педагогіки „Народная педагогия в пользу училищ и учителей сельских”); Г.Ващенко (гармонійне виховання розуму, почуттів і волі у духовному зростанні особистості в школі, за межами початкової школи, в сім'ї, які органічно пов'язані з народознавчими календарними святами); К.Ушинський (виховання особистості на традиціях і звичаях свого народу); Я.Чепіга (принципи гуманізму, природовідповідності і народності у трудовому вихованні школярів); В.Сухомлинський (технологія розвивального навчання „Школа радості”, у якій втілювалися виховні ідеї взаємозв'язку традицій і звичаїв, природи й праці).

Розвиток української етнопедагогіки, за О.Сухомлинською, мав три етапи їх розгортання: етнографічно-культурницький напрям (В.Антонович, А.Волошин, Б.Грінченко, М.Грушевський, М.Драгоманов, П.Житецький, О.Кониський, В.Науменко, І.Франко), спрямований на аналіз фольклору, міфології, трудових традицій і звичаїв українського народу; історико-етнологічний напрям, представники (В.Дудківський, І.Огієнко, С.Русова, Я.Чепіга, С.Черкасенко) якого створили теоретичну і практичну основу діяльності трудової школи, збагативши національну систему виховання учнів українськими трудовими традиціями і звичаями; полікультурний напрям, відповідно до якого виховання особистості будується з урахуванням трудових традицій і звичаїв українського народу та життєво важливих і загальносвітових проблем.

Незважаючи на теоретичну та практичну значущість для теорії та методики виховання категорій „традиція”, „звичай”, „свято”, „обряд” і „ритуал”, до цього часу немає загальноприйнятого їх визначення та усталеного наукового розуміння. В процесі аналізу висвітлено позиції вчених (В.Власова, Ю.Коломієць, Е.Маркарян, Т.Мацейків, В.Сапіга, М.Стельмахович, Е.Сявавко), які склали методологічну основу обґрунтування змісту згаданих вище понять у контексті нашого дослідження.

У понятті „традиція” втілена система духовних, економічних і екологічних складових організації життєдіяльності певної групи, яка, незважаючи на мінливість у часі та просторі досвіду та знань, забезпечує їх стійкість та багатоманітність. Виховний потенціал народно-трудових традицій реалізується у формах звичаїв, обрядів, ритуалів і свят. За такого підходу традиції відводиться місце загального, родового поняття, а звичай, обряд, ритуал і свято розглядаються як видові і складові категорії „традиція”. Звичаєм є загальноприйнятий порядок, спосіб дій, норма поведінки, які стали звичними, визнаними і ввійшли в ужиток. Головною метою звичаїв є відтворення і закріплення усталених способів і форм трудової діяльності людини. Характер трудових дій у звичаях, який характеризується однотипністю і циклічною повторюваністю, не має естетичного спрямування, і це суттєво відрізняє звичай від обряду. В обрядах календарних свят, за допомогою символів і символічних дій, художньо оформлюється весь комплекс трудових дій, які набувають естетичного спрямування. Демонстрація форм, яка уособлює не стільки зміст трудових дій, скільки ставлення до них, називається ритуалом. Ритуали з традиційних трудових звичаїв підсилюються традиційними народними святами. Свято і обряд є відносно самостійними засобами передачі суспільного досвіду. Свято, головною ознакою якого є варіативність, включає в себе обряд, який реалізується в суворому ритуальному дійстві.

У сучасних умовах вітчизняними вченими (Н.Бібік, Н.Карповець, В.Киричок, Т.Мацейків, С.Мишанич, А.Понамарьов, Ю.Руденок, В.Скуратівський, Н.Скутіна, М.Стельмахович, М.Струнка, Е.Сявавко, К.Чорна) визначені зміст художньо - трудових традицій і звичаїв українського народу, принципи, форми, методи та прийоми виховання позитивного ставлення школярів до трудових традицій і звичаїв українців. Аналіз праць, вище згаданих вчених, дав нам змогу виділити напрями педагогічної роботи в початковій школі, а саме: зміст художньо-трудової діяльності учнів 1-4 класів, збагачений традиційною народною обрядовістю та звичаєвістю; фольклор як засіб морально-психологічної підготовки учнів до сприймання народних трудових традицій і звичаїв; українська дитяча іграшка як еталонний зразок втілення звичаєвості і трудової традиційності; народні дитячі ігри як педагогічний засіб виховання позитивного ставлення молодших школярів до трудових традицій і звичаїв; постійна суспільно корисна і продуктивна праця школяра в повсякденному житті.

У психологічній літературі „ставлення” визначається по-різному: „глибоко вкорінені у психіці почуття, нахили, звички” (І.Бех); „перехід ситуативних, збігом обставин зумовлених мотивів, у стійкі особистісні спонукання” (С.Рубінштейн); „зв'язок індивіда з предметно практичними діями та емоційними реакціями” (Л.Божович); „цілісне утворення, сплав почуттів, знань, переживань і практичного досвіду” (А.Люблінська). У процесі уточнення сутності категорії „ставлення” обґрунтовано необхідність його визначення з позиції єдності трьох сторін духовного життя особистості: емоційної, вольової та інтелектуальної.

Означене вище положення дозволило обґрунтувати зміст поняття „позитивне ставлення молодшого школяра до трудових традицій і звичаїв українського народу” й визначити його як складну особистісну якість, в якій інтегруються здібності й потреби учнів у художньо-трудовій діяльності з елементами гри, яка виявляється в інтелектуально-ціннісному ставленні до змісту художньо-трудових дій з декоративно-прикладного мистецтва, ремесел, календарно-трудових ритуалів, художнього оформлення і образного відтворення на автентичній основі предметів і явищ оточуючого довкілля.

Сформованість позитивного ставлення молодшого школяра до трудових традицій і звичаїв українського народу залежить від зовнішніх умов, які об'єктивно задають рівень включеності дитини у художньо-трудову діяльність, та його особистісних характеристик, які визначаються певною структурою. У структурі цієї особистісної якості суб'єкта художньо-трудової діяльності нами виділено: емоційно-почуттєвий, когнітивний та поведінковий компоненти.

Емоційно-почуттєвий компонент репрезентує ставлення молодшого школяра до трудових традицій і звичаїв. Його показниками виділено емоції та почуття. Загальним критерієм виявлення емоційно-почуттєвого компоненту є стійкість та усвідомленість мотивів художньо-трудової діяльності школярів.

Когнітивний (пізнавальний) компонент фіксує інформаційно-пошукову діяльність дитини у напрямі оволодіння етнографічною сутністю українських трудових традицій і звичаїв. Показниками цього компоненту виділено знання та вміння молодшого школяра, а загальним критерієм визначено міцність знань та сформованість умінь.

Поведінковий компонент передбачає дієво-практичну включеність молодшого школяра у художньо-трудову діяльність з елементами календарно-обрядових традицій і звичаїв українців. Показником цього компоненту є вчинок, а його критерієм визначено активність дитини у проведенні річного циклу трудових традицій і звичаїв.

З огляду на обґрунтовану структуру позитивного ставлення молодшого школяра до трудових традицій і звичаїв українського народу нами визначені рівні її сформованості, що дало змогу адекватно оцінити характер розвитку цієї особистісної якості в учнів початкової школи.

Високий рівень розвитку позитивного ставлення молодших школярів до трудових традицій і звичаїв українського народу, умовно кваліфікується як „діяч”. Вони характеризуються: внутрішньо зумовленою мотивацією включення у художньо-трудову діяльність; зростаючою за рахунок самостійного опрацювання додаткових джерел, обізнаністю з трудовими традиціями і звичаями, міцними знаннями і вміннями, які дозволяють відтворити повний річний цикл трудових традицій і звичаїв українського народу, творчою активністю, що виявляється у вмінні знаходити і застосовувати нові способи і прийоми художньо-трудових дій, пов'язаних із ритуальними святами; високою активністю у виборі художньо-трудових завдань без будь-яких спонук з боку вчителя, майстерним володінням способами художньо-трудових дій з різних технік обробки матеріалів, активністю у музично-хореографічних ритуальних дійствах й самостійністю у підготовці й проведенні художніх ігор з елементами традицій і звичаїв українців.

Середній рівень, названий нами „слухачі”, характеризується тим, що учні позитивно ставляться до художньо-трудової діяльності з елементами української народної традиційності і звичаєвості у вербальній формі, включаються з піднесеним настроєм у художньо-трудові дії лише під впливом колективу ровесників, чітко знають особливості певних трудових традицій і звичаїв; охоче репродукують типові художньо-трудові дії, пов'язані зі звичаями і традиціями окремих циклів календарно-обрядових свят, наслідують у художньо-трудовій діяльності ритуально-ігрові дії колективу ровесників, але справляються з труднощами лише за допомогою вчителя.

Низький рівень, названий нами „глядачі”, характеризуються тим, що учні залучаються до художньо-трудової діяльності лише за спонуканням учителя, розпізнають і правильно називають окремі трудові традиції і звичаї, виділяють окремі ритуальні дії способом імітації хореографічних рухів, художньо-трудових дій у стандартних умовах уроку художньої праці, недостатньо володіють художніми техніками, способами художньо-трудових дій і, як правило, не доводять до закінчення розпочату справу, виявляють позитивне ставлення до традицій і звичаїв, але не в змозі самостійно виготовити до них атрибути і декорації.

Констатуючий етап експериментального дослідження, спрямований на визначення рівня сформованості у молодших школярів позитивного ставлення до українських трудових традицій і звичаїв. Серед здобутих результатів доцільно наголосити на кількості учнів, які віднесені нами до низького рівня. Таких учнів виявлено: 80% у 1 та 2 класі, 70% відповідно у 3 та 4 класі. До того ж молодших школярів з високим рівнем розвитку позитивного ставлення до трудових традицій і звичаїв нами не виявлено взагалі, що засвідчило про потенційну необхідність удосконалення художньо-трудової діяльності учнів сучасної початкової школи.

Історико-педагогічний аналіз проблеми засвідчив, що у різні періоди розвитку вітчизняної освіти в шкільній практиці по-різному здійснювався процес виховання позитивного ставлення учнів до українських традицій та звичаїв. Впродовж багатьох віків у школі проповідувались лише християнські істини, а у спільних громадських справах переважали народні засоби виховання, які були, передусім, спрямовані на практичну підготовку молоді до трудового життя. Виховання на зразках народної творчості не мало релігійного спрямування і не переслідувалося релігією. Вперше поєднання народних традицій, школи та релігії у вихованні було закріплене у статутах братських шкіл (XVI ст.), згодом ствердилося у козацьких школах (XVIІ ст.) і, дещо пізніше (XVIІІ - XІX ст.), перемістилося у позашкільну діяльність.

За радянських атеїстичних часів релігійні засоби у вихованні позитивного ставлення учнів до трудових традицій і звичаїв народу були майже повністю знищені. Проте у програмах з трудового навчання для молодших школярів завжди наголошувалося на необхідності виховання у дітей працелюбності, свідомого ставлення до трудових обов'язків, які досягалися у процесі суспільно-корисної й продуктивної праці. Врахування регіональних і національних особливостей у вихованні молодших школярів було розпочате у 1984 році і закріплене положенням про варіативну частину програми з трудового навчання. У 1990 році модернізована програма для учнів 1-4 класів передбачала можливість внесення змін у варіативну її частину регіональними інститутами вдосконалення кваліфікації вчителів.

Запровадження національного досвіду у трудове виховання молодших школярів розпочалося з урядових постанов про необхідність розвитку дизайну. Вперше навчальний матеріал було об'єднано на основі суттєвої переробки традиційного змісту трудового навчання і образотворчого мистецтва у програмі „Образотворче мистецтво і художня праця”. Інтеграція зображувального (образотворчого) і незображувального (художньої праці) мистецтва трансформувалася у зміст „мистецтво дизайну”, одним із завдань якого було виховання позитивного ставлення молодших школярів до художньої праці.

У типовому навчальному плані дозволялася також можливість інших варіантів інтегрування окремих предметів. За результатами аналізу типового навчального плану сучасної початкової школи зроблено висновок про можливість інтеграції предметів „Я і Україна” (Навколишній світ), з предметами „Художня праця”, „Образотворче мистецтво”, „Музика” і створення на цій основі інтегрованого курсу „Український етнодизайн”. Необхідність розробки змісту такого курсу в початковій школі зумовлена також вимогами Державних стандартів та дією Закону України „Про народні промисли”, який спрямований на відродження, збереження та розвиток народних художніх промислів як важливої складової духовної культури українського народу.

У другому розділі - „Дослідно-експериментальна перевірка педагогічних умов виховання в молодших школярів позитивного ставлення до українських трудових традицій і звичаїв у процесі художньо-трудової діяльності” обґрунтовано педагогічні умови виховання в учнів 1-4 класів позитивного ставлення до української традиційності і звичаєвості, розкрито методику формуючого етапу дослідно-експериментальної роботи, висвітлено і проаналізовано здобуті результати дослідження.

Розроблена нами модель виховання в молодших школярів позитивного ставлення до трудових традицій і звичаїв українського народу передбачала:

- запровадження у виховну практику інтегрованого курсу „Український етнодизайн”, в якому інформація з художньої праці, предмету „Я і Україна”, музики і хореографії поєднувалася і доповнювалася елементами українських традицій і звичаїв;

- динамічне оформлення соціального середовища розвитку дитини атрибутами календарно - обрядових свят українського народу впродовж навчального року;

- використання методу художніх проектів, який синтезує художньо-трудову та художньо-ігрову взаємодію вчителя й учнів у процесі відтворення річного циклу українських календарно - обрядових свят.

Перелічені аспекти стали предметом формуючого експерименту, для здобуття надійних результатів якого було сформовано дві групи молодших школярів. Експериментальна група працювала за розробленою нами методикою, а в контрольній групі, виховна робота здійснювалася за традиційною методикою початкової школи. Загальна кількість вибірки досліджуваних склала 360 учнів молодшого шкільного віку.

Інтегрований зміст експериментальної програми „Український етнодизайн” розроблено на основі апробованих практикою предметів „Я і Україна” (Навколишній світ) (Н.Бібік), „Мистецтво” (Л.Масол), „Художня праця” (В.Тименко), які в синтезі забезпечували повноцінний вплив на емоційний, когнітивний і поведінковий компоненти структури позитивного ставлення молодших школярів до українських трудових традицій і звичаїв. Розроблена експериментальна програма забезпечувалася варіативною частиною з урахуванням позакласної і позашкільної роботи. Оскільки цикли календарно-обрядових свят повторюються впродовж року, то в основу змісту експериментальної програми „Український етнодизайн” було покладено сценарії річного циклу традиційних народних свят і звичаїв, й у такий спосіб реалізовувалися проекти художньо - трудової діяльності молодших школярів з елементами трудових традицій і звичаїв. Означене вище дало можливість здійснити відбір і структурування змісту художньо-ігрової діяльності учнів початкової школи у вигляді тематичних блоків з урахуванням сезонних можливостей його реалізації. Зміст художньо-ігрової діяльності розроблений таким чином, що спочатку до художньо-ігрової діяльності молодших школярів були введені емоційно-рухливі ігри, згодом інтелектуально-почуттєві види діяльності з домінантою внутрішньомовних і вербально-художніх текстів і, нарешті, почуттєво-конструктивні дії у вигляді самодіяльних ігор. Реалізація змісту художньо-ігрової діяльності учнів 1-4 класів у визначений вище спосіб передбачала три етапи його розгортання.

На першому, емоційно-спонукальному, етапі виховання позитивного ставлення молодших школярів до трудових традицій і звичаїв українського народу створювалося естетично привабливе, художньо-стимулююче середовище, в якому, в синтезі з художньою працею і предметом „Я і Україна”, переважали методичні впливи з музики і хореографії. Метою цього етапу формуючого експерименту визначено виникнення в учнів естетичного ставлення до народознавчих атрибутів у зовнішньому оформленні художньо-трудової діяльності, які б спонукали їх до участі в підготовчих художньо-трудових діях перед здійсненням майбутньої ритуальної гри. Емоційно-почуттєвий стан „перспективи радості”, фрагментами хореографічних композицій у музичному супроводі, пісенними фольклорними творами, піснями-іграми, дитячими рухливими іграми, художньо-трудовими діями з використанням традиційних технік декоративно-прикладного мистецтва (витинанка, орнамент), іграми-персоніфікаціями, художньо-трудовими іграми календарно-обрядового змісту біля грядок і клумб. Після закінчення першого етапу формуючого експерименту простежувалися зміни, які відбулися в експериментальних і контрольних групах учнів 1-4 класів.

Таблиця 1 Результати першого (емоційно-спонукального) етапу формуючого експерименту (у %)

Проведення першого етапу формуючого експерименту дозволило дійти висновку про чітку тенденцію зростанням рівня вихованості позитивного ставлення до традицій і звичаїв українського народу в учнів молодшого шкільного віку у всіх його учасників. Проте в учнів експериментальних груп здобуті результати більш вагомі. Найсуттєвіші зрушення відбулися у прирості групи дітей з високим рівнем сформованості позитивного ставлення в експериментальних 3 класах (6%) та 4 класах (9%). При цьому зростання кількості учнів з високим рівнем сформованості позитивного ставлення залишилося незмінне у контрольних групах. До того ж простежувалася чітка тенденція зменшення кількості учнів з низьким рівнем розвитку досліджуваної якості у 3-4 експериментальних класах. Одержані результати засвідчили, що на емоційно-спонукальному етапі ефективною виявилася методична схема „Музика і хореографія” - „Я і Україна” - „Художня праця”.

На когнітивному (інформаційно-пізнавальному) етапі формуючого експерименту ставилася мета усвідомлення молодшими школярами в процесі художньо-трудової діяльності календарно-обрядового та декоративно-прикладного змісту українських трудових традицій і звичаїв. На цьому етапі експерименту домінуючими, у синтезі з художньою працею, музикою і хореографією, були визначені пізнавальні засоби інтегрованого курсу „Я і Україна” (Навколишній світ). Впродовж експериментальної роботи пізнавальна активність молодших школярів підсилювалася засобами музики і хореографії та художньої праці, й цим створювалося середовище для вибіркового емоційно-позитивного ставлення до окремих українських трудових традицій і звичаїв на рівні емоційних та інтелектуальних почуттів: позитивний настрій, подив, здогад, сумнів, упевненість, радість. Для ознайомлення дітей з навколишнім світом використовувалися також сюжетно розгорнуті та літературно оформлені тексти, фольклор, міфи і легенди з інформацією про трудові традиції і звичаї українців.

Після закінчення другого етапу формуючого експерименту простежувалися зміни, які відбулися в експериментальних і контрольних групах учнів 1- 4 класів.

школяр трудовий виховання традиція

Таблиця 2 Результати когнітивного (інформаційно-пізнавального) етапу формуючого експерименту (у %)

Результати другого етапу формуючого експерименту засвідчили про стійку тенденцію зменшення кількості учнів з низьким рівнем як в експериментальних так і контрольних групах. Проте в експериментальній групі зросла кількість осіб з високим рівнем, тоді ж як у контрольній групі лише з середнім рівнем. Зафіксоване нами також прискорення у зростанні кількості учнів з середнім і високим рівнем позитивного ставлення в експериментальних групах. Таке прискорення сталося завдяки активізації когнітивної інформації і реалізації методичної схеми: „Я і Україна” - „Художня праця” - „Музика і хореографія”.

Третій етап формуючого експерименту, визначений як поведінковий (конструктивно-дійовий), мав на меті викликати готовність учнів до активної участі в художньо-трудових діях на засадах краси і доцільності. Переживаючи піднесені почуття, пов'язані з трудовими традиціями і звичаями, учні вдавалися до їх предметного оформлення декораціями (дідухи, писанки, вінки) і відповідною символічною атрибутикою (свищики, чайки, півники, індики, олені). До того ж, художньо-трудові дії дітей урізноманітнювалися: римованими фізкультхвилинками у проміжку між предметно пластичними діями, римованими правилами безпечної дії з інструментом, коментуванням (ритміками, девізами, „підказками-порадами”, „телеграмами-замовлення”) персонажів художніх дій. Поряд з виготовленням іграшок учні збирали про них пісенно-поетичні фольклорні твори, відшукували легенди і міфи. У такий спосіб, завдяки сюжетній формі реалізації змісту традицій і звичаїв українського народу, художньо-трудова діяльність молодших школярів синтезувалася з художньо-ігровою.

Інтегруючим видом художньо-ігрової діяльності школярів на цьому етапі визначено мистецтво народної іграшки, за допомогою якої трудові обрядові дійства трансформувалися в дитячі ігри. Впорядковані художньо-трудові дії календарного змісту з ремесел і декоративно-прикладного мистецтва зумовлювали діяльність кожного учня експериментальної групи в колективі не завданнями вчителя, а календарно-обрядовими традиціями із заздалегідь визначеною і всім відомою послідовністю подій і явищ. Для цього в умовах навчально-виховного процесу початкової школи було передбачено тематичний день художньо-трудової діяльності в формі ритуальних ігор з традиціями і звичаями українського народу. Таким чином досягався доцільний річний алгоритм проведення українських трудових традицій і звичаїв, у якому домінувало активне поведінкове ставлення до художньо-трудових дій з елементами календарно-обрядових традицій, ремесел, декоративно-прикладного мистецтва. Отже, першочергового значення у методичній схемі „Музика і хореографія” - „Я і Україна” -„Художня праця” надавалося змісту художньої праці. Після закінчення третього етапу формуючого експерименту продовжувалося відстеження змін, які відбулися у позитивному ставленні молодших школярів до трудових традицій і звичаїв українського народу.