Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний педагогічний університет

імені Г.С. Сковороди

УДК 371.1

Педагогічний моніторинг як засіб гуманізації

освітнього процесу у вищому навчальному закладі

13.00.04 - теорія і методика професійної освіти

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Островерх Ольга Олександрівна

Харків - 2005



Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С.Сковороди.

Науковий керівник доктор педагогічних наук, професор Подберезський Микола Кіндратович, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди, завідувач кафедри правової освіти.

Офіційні опоненти: доктор педагогічних наук, професор, академік АПН України Євтух Микола Борисович, академік-секретар Відділення педагогіки і психології вищої школи АПН України;

кандидат педагогічних наук, професор Лазарєв Микола Остапович, Сумський державний педагогічний університет імені А.С.Макаренка, завідувач кафедри педагогічної творчості.

Провідна установа Національна академія внутрішніх справ України, кафедра педагогіки та кадрової роботи, Міністерство внутрішніх справ України, м. Київ.

Захист відбудеться "14" червня 2005 року о 13 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.053.04 у Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С.Сковороди за адресою 61002, м. Харків, вул. Артема 29, ауд. 216.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди (61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. 215В).

Автореферат розісланий "12" травня 2005 р.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Золотухіна С.Т.



Островерх О.О. Педагогічний моніторинг як засіб гуманізації освітнього процесу у вищому навчальному закладі. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. - Харківський національний педагогічний університет ім. Г.С. Сковороди, Харків, 2005. педагогічний моніторинг гуманізація навчальний

Дисертаційна робота є теоретико-експериментальним дослідженням проблеми педагогічного моніторингу як засобу гуманізації освітнього процесу у вищому навчальному закладі.

У дисертації вперше визначено технологічну карту педагогічного моніторингу і з'ясовано його ефективний вплив на підвищення науково-теоретичного рівня освітнього процесу; досліджено поняття та структурні елементи педагогічного моніторингу як засобу гуманізації освітнього процесу у вищому навчальному закладі, який сприяє самоактуализації особистості та захисту її соціального статусу; вперше розроблено нормативно-пошукові моделі діяльності учасників освітнього процесу, які побудовані на основі системи рейтингових оцінок різних напрямків навчальної, виховної, наукової та громадської роботи.

Отриманні результати дослідження полягають в тому, що розроблена система педагогічного моніторингу дозволяє приймати науково обґрунтовані педагогічні та організаційні рішення, направлені на удосконалення організації освітнього процесу у вищому навчальному закладі та його гуманізацію. Результати дослідження можуть бути використані викладачами вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації.

Ключові слова: гуманізація, освітній процес, гуманізація освітнього процесу, педагогічний моніторинг.



Островерх О.А. Педагогический мониторинг как способ гуманизации образовательного процесса в высшем учебном заведении. - Рукопись

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. - Харьковский национальный педагогический университет имени Г.С.Сковороды, Харьков, 2005.

Диссертация посвящена теоретическим и экспериментальным исследованиям проблемы педагогического мониторинга как способа гуманизации образовательного процесса в высшим учебном заведении.

Исследовано понятие, цели, структурные элементы педагогического мониторинга. Установлено, что педагогический мониторинг - это процесс непрерывного научно-обоснованного, диагностико-прогностического слежения за состоянием, развитием педагогического процесса в целях оптимального выбора образовательных целей, задач и способов их решения. Уточнена методологическая основа проведения педагогического мониторинга.

В диссертационном исследовании проанализированы виды и принципы педагогического мониторинга. Установлено, что в основе организации педагогического мониторинга находятся следующие принципы: непрерывности; научности; воспитательной целесообразности; диагностико-прогностической направленности; прогностического мониторинга; целесности преемственности. Дан детальный анализ каждого из принципов педагогического мониторинга, исследована связь между ними и требованиями к проведению педагогического мониторинга.

Разработана технологическая карта проведения педагогического мониторинга в системе гуманизации высшего образования. Установлено, что в основу педагогического мониторинга как способа гуманизации образовательного процесса в высших учебных заведениях должны быть положены нормативно-поисковые модели деятельности различных участников образовательного процесса. Выявлено, что основными показателями педагогического мониторинга являются тенденции достижения участниками образовательного процесса социально-значимых квалиметрических показателей, заложенных в нормативно-поисковые модели деятельности. Квалиметрический анализ полученных в ходе педагогического мониторинга данных достижения прогностических показателей моделей деятельности на различных уровнях образовательного процесса, выраженный в графической и цифровой формах, дает основание для принятия необходимых организационно-методических мер направленных на дальнейшую гуманизацию образовательного процесса.

Педагогический мониторинг студентов проводился нами на трёх уровнях (индивидуальном; индивидуально-групповом; коллективно-групповом), на каждом из которых решались конкретные педагогические задачи во время учебной, научной, воспитательной и общественной деятельности.

Педагогический мониторинг деятельности профессорско-преподавательского состава проводился на четырех уровнях (индивидуальном, индивидуально-педагогическом, кафедральном и факультетском). Вся деятельность распределялась по четырем функционально свернутым составным: учебная работа, научная работа, воспитательная деятельность, общественная работа. Прогностический характер предложенной модели выражался в том, что направления деятельности, на которых акцентируется внимание, являются, на наш взгляд, основополагающими в процессе гуманизации педагогического уровня преподавательской работы. Проведение педагогического мониторинга позволило определить проблемные зоны на различных уровнях преподавательской деятельности и принять наиболее эффективные организационные решения, направленные на развитие творческой инициативы преподавательского состава, педагогического поиска наиболее оптимальных технологий развития познавательной активности студентов.

Разработана и внедрена в образовательный процесс система повышения профессионального уровня профессорско-преподавательского состава, которая предусматривает три организационных уровня: профессиональная начальная подготовка; научно-методологическая и воспитательная подготовка; разработка авторских педагогических технологий преподавательской деятельности.

Ключевые слова: гуманизация, образовательный процесс, гуманизация образовательного процесса, педагогический мониторинг.



Ostroverh O.O. “Pedagogical monitoring as way of humanization of educational process in higher educational establishment”. Manuscript.

The dissertation for the degree of the Candidate of Pedagogical Science on the speciality “Theory and Methods of Professional Education”. The Kharkiv Skovoroda State Pedagogical University, 2005.

The dissertation is devoted to the problem pedagogical monitoring as way of humanization of educational process in higher educational establishment. The concepts, the aim, the main elements of pedagogical monitoring are investigated. The problem of pedagogical monitoring had practical importance after the tragedy on the Chernobyl power station. But till now it is considered to be the system of tracking for the state of educational process and the purpose is to analyze the efficiency of innovational process in pedagogics. As for our point of view pedagogical monitoring should become an integral part of students teaching.

Key words: humanization, educational process, humanization of educational process, pedagogical monitoring.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. Процеси державотворення, що відбуваються в Україні сьогодні, спричинили істотні перетворення в системі освіти. Оскільки завданням вищого навчального закладу є не просто дати студентам той чи інший обсяг знань і умінь, а й сформувати таку людину, котра здатна творчо мислити, приймати рішення, виробити свою позицію в житті, свій світогляд, ставлення до себе й інших і вміння адаптуватися до умов життя, нагальною стала проблема перебудови й підвищення ефективності педагогічного процесу.

У системі вищих навчальних закладів України домінує навчально-адміністративний контроль, характерною ознакою якого є епізодичність одержування інформації, неопрацьованість науково обґрунтованих показників і критеріїв оцінки діяльності студентів і викладачів. Корекція гуманізації освітнього процесу здійснюється, в основному, за допомогою системи заохочення й стягнення без опори на науково обґрунтовані критерії оцінки його якості, що характеризує формально-констатуючий характер освітнього процесу.

При такому підході важко не тільки об'єктивно оцінити стан гуманізації освітнього процесу вищих навчальних закладів на момент контролю, але й визначати подальші тенденції його розвитку, вносити необхідні корективи.

В Україні поки що не існує централізованої системи педагогічного моніторингу, діяльність якої регламентувалась б відповідними законодавчими актами або іншими нормативними документами. Але перші кроки на шляху формування такої системи на загальнодержавному рівні здійснюються з урахуванням необхідності створення інформаційної бази в структурі системи управління якістю вищої освіти.

Указом Президента України “Про додаткові заходи щодо забезпечення розвитку освіти в Україні” від 09.10.2001 р., Національною доктриною розвитку освіти України в XXI столітті й іншими урядовими актами, нормативними документами визначено основні напрями формування державної політики в галузі оцінювання якості освіти та необхідність створення мережі регіональних центрів моніторингу освіти. Постановою Верховної Ради України “Про стан, напрями реформування й фінансування освіти в Україні” від 21.06.2001 р. поставлено завдання запровадити моніторинг реформування освіти з метою прийняття ефективних рішень щодо подальшого вдосконалення змісту освіти та форми її організації.

Загальнопедагогічні проблеми гуманізації освітнього процесу висвітлюються в працях сучасних педагогів (О.Абдулліна, М.Берулава, О.Близнюкова, А.Бойко, О.Бондаревська, Н.Бурмістрова, Р.Голубнича, В.Добринін, І.Зязюн, В.Загвязінський, М.Євтух, Н.Єфремова, І.Кобиляцький, Т.Кухтевич, К.Лемківський, В.Лозова, В.Луговий, Д.Маляр, Н.Маляр, О.Міронов, Ю.Паріжний, Г.Троцко, В.Сипченко, А.Сущенко), які відзначають пріоритетність цілей всебічного розвитку особистості майбутнього фахівця.

Психологічні основи гуманізації освітнього процесу досліджувались Л.Виготським, О.Вербицьким, М.Каганом, Т.Кузнєцовою, В.Лекторським, О.Матюшкіним, О.Саленко, І.Смолюк та ін.

Проблемами розробки засобів гуманізації освітнього процесу, формування гуманістичних цінностей особистості студентської молоді займалися Ш.Амонашвілі, А.Бакалець, С.Бондаревська, С.Гончаренко, О.Гриньов, М.Добрускін, А.Донцов, І.Зязюн, Б.Кваша, Ю.Мальований, Є.Петров, І.Соколова, В.Сухіна, О.Сухомлинська та ін.

Одна з провідних проблем гуманізації освітнього процесу у вищих навчальних закладах України - це проблема безперервного наукового діагностико-прогностичного дослідження діяльності учасників освітнього процесу, котрий в сучасній педагогічній науці визначається терміном “моніторинг”, гуманістичний характер якого полягає в тому, що всі його учасники є рівноправними партнерами у взаємодії: студент - студент, студент - викладач, студент - адміністрація, викладач - викладач, викладач - адміністрація.

Дослідження проблеми моніторингу, передумови становлення якого формувалися з початку ХХ століття, з'явилися в російській педагогіці в 90-х роках минулого століття (В.Беспалько, В.Кальней, А.Майоров, С.Шишов). Вони вибудовувалися на теоретичній базі управління освітою, розробленій Ю.Гартупгом, Г.Єльниковою, К.Кайдаровим, А.Орловим, В.Риндак, В.Симоновим. У працях цих учених визначено й розкрито принципи й функції управління, зміст управлінської діяльності, що створили основу для розробки системи моніторингу. В останні роки вчені активно досліджують питання, пов'язані безпосередньо з якістю освіти, розробляють технології й механізми управління нею (О.Бєлкін, Л.Генденштейн, В.Загвязінський, В.Євдокимов, Т.Лукіна, О.Пєхота, І.Прокопенко), у тому числі на основі моніторингу.

Предметом дослідження багатьох українських учених є питання моніторингу освітнього процесу. Так, дослідження Т.Лукіної, П.Семиволос, З.Рябової присвячені моніторингу якості освіти в загальноосвітній школі; дослідження М.Загірняка - аналізу моніторингу в освіті як науково-практичного феномена, а також деяким питанням моніторингу як форми пізнавальної діяльності; праці А.Дахіна - моніторингу успішності та ефективності навчальної роботи. Науковці Г.Єльникова і П.Матвієнко досліджують моніторинг діяльності суб'єктів та об'єктів освітнього процесу, С.Подмазін розглядає загальні питання педагогічного моніторингу.

Ознайомлення з результатами теоретичних досліджень учених дало змогу виявити суперечність між необхідністю гуманізації освітнього процесу, засобом здійснення якої може виступати педагогічний моніторинг, і відсутністю відпрацьованої централізованої системи збору й обробки управлінської інформації, котра унеможливлює узагальнення даних щодо стану системи вищої освіти й процесів, які в ній відбуваються, що у свою чергу призводить до неузгодженості прийнятих управлінських рішень із реальними вимогами сьогодення та попитом громадськості на освітні послуги.

Вивчення практики вищих навчальних закладів освіти дозволяють зробити висновок про недостатню розробленість проблеми використання педагогічного моніторингу в процесі гуманізації освітнього процесу. У педагогічній науці теоретично не обґрунтовано й експериментально не досліджено, яку роль відіграє педагогічний моніторинг як засіб гуманізації освітнього процесу. Актуальність проблеми, теоретичне й практичне значення, необхідність розв'язання суперечностей і зумовили вибір теми дослідження: “Педагогічний моніторинг як засіб гуманізації освітнього процесу у вищому навчальному закладі”.

Зв'язок теми дослідження з науковими програмами, планами. Тема дисертаційного дослідження є складником комплексної програми науково-дослідної роботи кафедри правової освіти Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди, що виконується за проблемою “Підвищення ефективності навально-виховного процесу в середніх загальноосвітніх і вищих навчальних закладах” (РК № 1 - 20 0199U004104). Тема затверджена Вченою радою Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди (протокол № 5 від 21 грудня 2001 року) і узгоджена з Радою координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 5 від 14 травня 2002 року).

Мета дослідження полягає в розробці моделей педагогічного моніторингу як засобу гуманізації освітнього процесу у вищому навчальному закладі та в експериментальній перевірці ефективності їхнього впровадження в умовах вищого навчального закладу.

Відповідно до проблеми і мети визначено основні завдання дослідження:

1. Проаналізувати стан розробленості проблеми в педагогічній теорії й практиці й обґрунтувати сукупність положень, які визначають теоретичні передумови дослідження.

2. Розкрити сутність педагогічного моніторингу, обґрунтувати необхідність його використання як засобу гуманізації освітнього процесу.

3. Розробити технологічну карту педагогічного моніторингу в системі вищого навчального закладу.

4. Уточнити критерії й показники ефективності педагогічного моніторингу.

5. Експериментально перевірити ефективність використання моделей педагогічного моніторингу.

6. Розробити методичні рекомендації щодо використання педагогічного моніторингу в умовах вищого навчального закладу.

Об'єкт дослідження - гуманізація освітнього процесу у вищому навчальному закладі.

Предмет дослідження - педагогічний моніторинг як засіб гуманізації освітнього процесу у вищому навчальному закладі.

Загальна гіпотеза дослідження ґрунтується на припущенні, що впровадження педагогічного моніторингу в освітній процес вищого навчального закладу ефективно впливатиме на його гуманізацію.

Загальна гіпотеза конкретизувалась в часткових, які передбачають, що рівень гуманізації освітнього процесу підвищиться, якщо:

· в основу моніторингу покладено нормативно-пошукові моделі діяльності різних учасників освітнього процесу, розроблені на методологічних принципах соціально-педагогічного прогнозування й педагогічної кваліметрії, котрі передбачатимуть виховання соціально-значущих якостей спеціаліста в освітньому процесі;

· в процесі моніторингу відстежувати тенденції змінювання кваліметричних показників, закладених у моделі діяльності на різних рівнях освітнього процесу, з метою прийняття організаційних і педагогічних рішень, спрямованих на його вдосконалення;

· моніторинг сприятиме одержанню об'єктивних даних, що стимулюють самоактуалізацію особистості й забезпечують захист соціального статусу учасників освітнього процесу.

Методологічну основу дослідження становлять: національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті; основоположні принципи психолого-педагогічної науки (безперервність, науковість, виховна доцільність, діагностико-прогностична науковість, прогностичність, принцип цілісності, наступності); концепція гуманізації освіти; концепція педагогічного моніторингу; педагогічна концепція особистісно-діяльнісного підходу до проблеми навчання, де засобом підвищення професійної мотивації студентів у процесі навчання є комплексний підхід включення у цей процес усіх видів діяльності: інтелектуальної, вольової, емоційної та практичної.

Теоретичну основу дисертаційного дослідження складають: концепції гуманізації вищої школи (М.Берулава, Н.Бурмістрова, Р.Голубнича, І.Зязюн, Б.Кваша, Т.Кузнєцова, М.Лазарєв, В.Луговий, М.Могілевцев, О.Саленко, І.Собчук); тенденції розвитку гуманізації вищої освіти (В.Астахова, М.Добрускін, А.Донцов, Н.Єфремова, Н.Маляр, Д.Маляр); психолого-педагогічні дослідження гуманізації освіти (Є.Вершиніна, О.Міронов, Ю.Парижний, І.Смолюк); психолого-педагогічні теорії моніторингу (О.Абдулліна, О.Бєлкін, Л.Генденштейн, А.Дахін, Г.Єльникова, М.Загірняк, В.Кальней, Т.Лукіна, А.Майоров, П.Матвієнко, Д.Матрос, А.Орлов, З.Рябова, П.Семиволос, С.Шишов); теорії педагогічного прогнозування (І.Бестужев-Лада, А.Гендін, Б.Гершунський, Е. Костяшкін); педагогічної діагностики (О.Бєлкін, Б.Бітінас, Л.Катаєв, А.Кочетов, Б.Кулагін); науково-педагогічні дослідження (Г.Александров, С.Анічкін, Ю.Бабанський, В.Безрукова, М.Галогузова, В.Загвязінський, Л.Занков, В.Семенов); моделювання (Л.Даниленко, Л.Фрідман); педагогічної кваліметрії (Л.Ішков, В.Жаворонков, А.Прокопенко, А.Субетто); проблеми професійної підготовки майбутніх вчителів (А.Бойко, В.Гриньова, О.Дубасенюк, В.Євдокимов, М.Євтух, О.Коваленко, В.Луговий, О.Мороз, М.Подберезський, І.Прокопенко, В.Семиченко, В.Сипченко, С.Сисоєва, Г.Троцко, Г.Шевченко); теорії забезпечення ефективності процесу навчання (В.Беспалько, В.Лозова, Н.Ничкало, Л.Одерій, В.Онищук, Л.Романішина, Н.Тализіна); обґрунтування вибору критеріїв і показників ефективності педагогічного процесу і діяльності викладача (О.Бодальов, М.Євтух, І.Зязюн, В.Лозова, А.Сущенко); дослідження з питань управління навчальним закладом (А.Алексюк, В.Бондар, Н.Кузьміна, В.Мадзігон, О.Мороз, Н.Тализіна); реалізації модульно-рейтингової технології та визначення рейтингу студентів (В.Аванесов, А.Бляшевська, В.Беспалько, В.Казаков, Г.Костюк, П.Олійник, Н.Ржецький, В.Семиченко, Л.Штефан, А.Черноштан); проблеми різнорівневої підготовки студентів (І.Булах, Г.Гребенюк, І.Лернер, А.Лігоцький, В.Паламарчук).

Відповідно до визначених завдань і перевірки припущень використано в комплексі такі методи дослідження:

- теоретичні: аналіз проблеми на основі вивчення психологічної, педагогічної й філософської літератури з метою систематизації даних, вивчення сутності й структури педагогічного моніторингу, особливостей гуманізації освітнього процесу у вищому навчальному закладі;

- емпіричні: діагностичні (анкетування, опитування, інтерв'ю, тестування, бесіда, діалог), обсерваційні (спостереження, самооцінка, експертна оцінка), прогнозування, моделювання, проектування, комп'ютерне програмування, методи педагогічної кваліметрії, педагогічний експеримент;

- методи математичної статистики для кількісного й якісного аналізу емпіричних даних.

Експериментальна база дослідження. Експериментальна робота проводилася у Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С.Сковороди. Окремі аспекти запропонованої методики експерименту використовувалися та проходили апробацію в Академії цивільного захисту України (м. Харків). Експериментальною роботою було охоплено 200 студентів, 14 викладачів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

· здійснено науковий аналіз використання моніторингу в освітньо-виховному процесі;

· досліджено поняття й структурні елементи педагогічного моніторингу як засобу гуманізації освітнього процесу у вищому навчальному закладі, що сприяє самоактуалізації особистості й захисту її соціального статусу;

· визначено технологічну карту проведення педагогічного моніторингу і доведено ефективність його використання в умовах гуманізації освітнього процесу;

· розроблено нормативно-пошукові моделі діяльності учасників освітнього процесу на основі системи рейтингових оцінок різних напрямів навчальної, виховної, наукової та громадської діяльності.

Теоретичне значення одержаних результатів полягає в уточненні критеріїв системи відстеження тенденцій гуманізації освітнього процесу на різних рівнях; в обґрунтуванні ефективності впливу педагогічного моніторингу на гуманізацію освітнього процесу в вищому навчальному закладі.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що використання технології педагогічного моніторингу дозволяє приймати науково обґрунтовані педагогічні і організаційні рішення з метою вдосконалення організації освітнього процесу в вищому навчальному закладі та його гуманізації. Результати дослідження можуть бути використані викладачами вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації.

Результати дослідження впроваджено в практику роботи Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди (довідка № 01-78з від 29.11.2004 р.) та Академії цивільного захисту України (м. Харків) (довідка без номера від 29.11.2004 р.).

Вірогідність і наукова обґрунтованість висновків дисертаційного дослідження забезпечується методологічною й теоретичною обґрунтованістю вихідних положень; використанням різноманітних методів теоретико-емпіричних досліджень; експериментальною перевіркою висунутої гіпотези; поєднанням кількісного та якісного аналізу одержаних результатів; використанням методів статистичної обробки.

Апробація результатів дослідження. Матеріали дослідження, його основні положення й результати доповідалися на міжнародних, всеукраїнських, регіональних науково-практичних і науково-методичних конференціях: І Міжнародній науково-практичній конференції “Козацькому роду - нема переводу” (Харків, 2002 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Професіоналізм педагога” (Ялта, 2003 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Студентська наука: проблеми і перспективи XXI століття” (Кіровоград, 2004 р.); науково-практичній конференції “Проблеми гуманізації навчання і виховання в вищому навчальному закладі” (Ірпень, 2004 р.); ІХ Міжнародній науково-методичній конференції “Удосконалення підготовки фахівців” (Одеса, 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Проблеми цілісного розвитку особистості студента як суб'єкта педагогічної взаємодії (глобальні та регіональні тенденції)” (Донецьк, 2004 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Професіоналізм педагога (Проективна педагогіка: питання теорії та практики)” (Ялта, 2004 р.).

Результати виконаної роботи обговорювались на засіданнях кафедр теорії та методики професійної освіти, правової освіти, козацької педагогіки Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди.

Публікації. Результати дослідження висвітлено в 10 одноосібних статтях, у тому числі: 6 - у провідних наукових фахових виданнях, 4 - у збірниках матеріалів наукових конференцій.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, двох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, таблиць, схем та 10 додатків. Загальний обсяг роботи становить 181 сторінка, з них основного тексту - 146 сторінок. Список використаних джерел охоплює 227 найменувань, із них 7 - англійською мовою. Дисертація містить 11 таблиць на 9 сторінках і 4 схеми на 4 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність проблеми дослідження; розкрито ступінь її розробленості; визначено об'єкт, предмет, мету, гіпотезу, завдання, теоретичні засади, методи дослідження; розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення, доведено вірогідність та обґрунтованість одержаних результатів; наведено дані про апробацію і впровадження результатів дослідження.

У першому розділі - “Науково-теоретичне обґрунтування педагогічного моніторингу” - визначені поняття “гуманізація освітнього процесу” і “педагогічний моніторинг”; розкрито види педагогічного моніторингу, визначено його принципи і цілі в освітньому процесі. Розроблено технологічну карту педагогічного моніторингу.

Аналіз наукових праць з досліджуваної проблеми свідчить, що гуманізація освіти є процесом, спрямованим на створення таких форм, змісту і методів навчання й виховання, котрі забезпечують ефективне розкриття індивідуальності - її пізнавальних процесів, особистісних якостей. Розглядаючи педагогічний моніторинг у системі “викладач-студент”, спирались на ідеї та положення щодо гуманізації вищої освіти. Доведено, що процес гуманізації взаємин у системі “викладач-студент” може бути ефективним за умови суб'єкт-суб'єктної взаємодії й діалогу, особистісно-гуманістичного підходу, емоційного контакту, накопичення досвіду гуманних стосунків і поведінки у процесі навчальної та пізнавальної діяльності.

На основі історичного аналізу педагогічного моніторингу встановлено, що в 20 - 30-тих роках минулого століття спостереження за ходом освітнього процесу в загальноосвітньому і вищому навчальному закладах здійснювалося на методологічній основі, розробленій в рамках педології. Основним методом його проведення був облік, що дозволяв організувати не тільки безупинний процес спостереження за розвитком особистості учня, але й створити умови самоаналізу і самокорекції кожного учасника освітнього процесу. Однак під впливом ідеологічних факторів метод обліку було замінено контролем, критерії й проведення якого було орієнтовано не на особистість учня, а на досягнення визначених соціально-значущих результатів. Використання такого підходу сприяло зайвій формалізації й відчуженню результатів педагогічної діяльності від особистісно-значущих життєвих орієнтирів учнів.

Аналіз психолого-педагогічної літератури дозволив констатувати, що спостереження за ходом освітнього процесу в 50 - 60-ті роки минулого століття проводилося, як правило, в рамках науково-педагогічних досліджень, однак низька ефективність впливу їхніх результатів на практичну педагогічну діяльність призвела в 70-ті роки до постановки проблеми їх взаємодії й взаємовпливу. Саме з цим періодом пов'язано виникнення ідеї педагогічного моніторингу як безупинного, науково-обґрунтованого, діагностико-прогностичного спостереження за станом і розвитком освітнього процесу.

Здійснений аналіз наукових праць М.Загірняка, Г.Єльникової, В.Кальнея, Т.Лукіної, А.Майорова, П.Матвієнка, А.Орлова, З.Рябової, С.Шишова дав підставу для визначення моніторингу як інформаційної системи, котра постійно поповнюється і включає розробку еталону й критеріїв його оцінювання, оскільки обов'язковим елементом моніторингових процедур є порівняння з будь-яким еталоном, стандартом, бажаною моделлю тощо.

Теоретичний аналіз дозволив визначити педагогічний моніторинг як процес безупинного науково обґрунтованого, діагностико-прогностичного спостереження за станом, розвитком педагогічного процесу з метою оптимального вибору освітніх цілей, завдань і засобів їх вирішення.

Виділено й проаналізовано види педагогічного моніторингу: дидактичний; виховний; управлінський; соціально-психологічний моніторинг.

Установлено, що в вищих навчальних закладах педагогічний моніторинг переслідує потрійну мету: 1) визначити, наскільки раціональними є педагогічні засоби, реалізовані в освітньому процесі; 2) встановити, наскільки дидактичні засоби є адекватними цілям і виявленим індивідуально-типологічним і віковим особливостям студентів, 3) здійснювати виховний вплив на учасників на основі гуманістичного підходу до його організації й проведення.

Встановлено, що системоутворюючим положенням проведення педагогічного моніторингу є положення про його прогностичне обґрунтування, що дозволяє не тільки врахувати тенденції зміни соціально-значущих орієнтирів, але й визначити технологію їх досягнення на основі вироблення педагогічно обґрунтованих критеріїв практичної діяльності студентів, тобто це положення дозволяє методично правильно й вірогідно проводити діагностичне пізнання педагогічних фактів і явищ освітнього процесу.

Доведено, що методологічною основою проведення педагогічного моніторингу в умовах вищого навчального закладу є система методів науково-дослідної роботи діагностичної спрямованості, серед яких особливе місце посідає метод моделювання і констатуючого (діагностичного) експерименту.

Обґрунтовано, що в основі організації педагогічного моніторингу покладено принципи (безперервності, науковості, виховної доцільності, діагностико-прогностичної науковості, прогностичності, цілісності, наступності), на основі яких розроблено технологічну карту проведення педагогічного моніторингу. Доцільною для проведення педагогічного моніторингу виявилася схема технологічної карти проведення моніторингу, що включає виділені на основі системного підходу логічно й змістовно взаємозалежні і взаємообумовлені етапи.

У другому розділі - “Експериментальна робота з перевірки моделей педагогічного моніторингу як засобу гуманізації освітнього процесу” - розкрито організацію і результати педагогічного моніторингу, перевірено ефективність впровадження моделей педагогічного моніторингу. Здійснено структурно-функціональний аналіз технологічного змісту педагогічного моніторингу в системі вищих навчальних закладів, розглянуто зміст його основних технологічних етапів.

В експериментальній групі студентів Е₁ (100 осіб) під час вивчення дисциплін “Основи правознавства України”, “Основи конституційного права України” за допомогою групи викладачів кафедри правової освіти Е₂ (14 осіб), що дотримувалися запропонованої методики з використання педагогічного моніторингу, відстежували зміни, котрі відбувалися як в навчально-виховному процесі, так і в особистісному розвитку студентів і викладачів. В контрольній групі студентів К (100 осіб) заняття проводилися традиційно.

При розробці соціально-значущих критеріїв оцінки стану гуманізації освітнього процесу на його різних рівнях спиралися на вимоги до студента, що закріплено в змісті Державного освітнього стандарту.

Для визначення ефективності використання педагогічного моніторингу як засобу гуманізації було виявлено й схарактеризовано основні критерії й показники, досягнення яких дозволяє підготувати фахівця, що відповідає поставленим вимогам, і в той час провести спостереження за цією підготовкою в ході педагогічного моніторингу: загальнопрофесійні (рівень морально-правової свідомості, правової й психологічної культури, професійної етики; рівень організаторських здібностей і самоорганізації); інтелектуальні (динаміка навчальної успішності; рівень професійного мислення і логічного аналізу); психологічні (рівень мотиваційної сфери; розвиток емоційно-вольових властивостей; рівень розвитку комунікативних властивостей; психофізіологічні властивості).

Під час проведення експериментальної роботи дотримувалися певних умов, провідною з яких була розробка на методологічних принципах соціально-педагогічного прогнозування й педагогічної кваліметрії нормативно-пошукових моделей діяльності різних учасників освітнього процесу.

Використовуючи в основі проведення педагогічного моніторингу нормативно-пошукові моделі діяльності різних учасників освітнього процесу, визначили, що основними його показниками є тенденції, котрі спостерігаються під час відстеження результатів практичної діяльності.

З метою визначення рейтингу студентів використовували систему рейтингової інтенсивної технології модульного навчання (РІТМ), завданням якої було: підвищення творчості в діяльності всіх учасників освітнього процесу, максимальна індивідуалізація різних аспектів навчання, підвищення й активізація самостійної роботи студентів з використанням елементу змагання, зміна характеру взаємодії викладачів і студентів на основі суб'єкт - суб'єктних відносин. За цією системою рейтинг - це сума балів, набрана студентом протягом деякого проміжку часу, розрахована за певними формулами, що не змінюється протягом цього проміжку.

Педагогічний моніторинг діяльності студентів здійснювався на трьох рівнях (індивідуальному, індивідуально-груповому й колективно-груповому), на кожному з яких розв'язувалися певні педагогічні завдання під час навчальної, науково-дослідної, виховної й громадської діяльності.

На індивідуальному рівні педагогічна значущість моніторингу полягала у тому, що кожен учасник освітнього процесу мав можливість постійного спостереження результатів своєї діяльності й співвідношення їх із передбачуваними в моделі показниками, що створювало умови для розвитку самоконтролю й самоорганізації. Під час проведення експериментальної роботи відстежували вплив кількості й значущості заохочень і стягнень на результати навчальної діяльності студентів. Значення показника знятих зі студентів групи Е₁ стягнень збільшилося з 9% до 19%, тоді як у студентів групи К кількість знятих дисциплінарних стягнень не перевищувала 7%. Це свідчило про позитивний вплив педагогічного моніторингу на стан гуманізації індивідуальної дисциплінарної практики і правильної реакції студентів на допущені недоліки й порушення у виховній діяльності.

На індивідуально-груповому рівні спостереження тенденцій практичної діяльності навчальних груп дозволило визначити чинники й ступінь їхнього впливу на загальні результати освітньої діяльності й досягнення особистісних результатів кожного студента.

Результати колективно-групового рівня моніторингу виявилися важливими для визначення напряму гуманізації як організаційно-управлінської діяльності, так і навчально-методичної. Відстеження загальної тенденції діяльності й визначення коректив щодо організації взаємодії викладачів і студентів вможливило сприяння орієнтації викладачів на виховання студентів з опорою на їхні позитивні якості, а в студентів створювало установки на нормативне регулювання міжособистісних взаємин і підвищувало ступінь відповідальності за власні показники і результати групи.

З метою визначення ефективності впливу педагогічного моніторингу на гуманізацію освітнього процесу було проведено анкетне опитування студентів вищого навчального закладу, результати якого свідчать про те, що 76% студентів оцінили позитивно систему бальної оцінки знань з досліджуваних дисциплін і порядок визначення рейтингу навчальної діяльності; 83% - висловилися позитивно у відношенні правил урахування заохочень і стягнень, а також відзначили важливість дисциплінарної практики в регулюванні відносин у групі й на курсі; 72% - визнали об'єктивними оцінки науково-дослідної роботи; 84% - вказали на покращення умов для прояву своїх творчих здібностей; 62% студентів були задоволені порядком визначення значущості щодо громадської роботи.

Запропоновано систему критеріїв оцінки роботи викладачів, що за своєю формою є нормативно-пошуковою моделлю їхньої діяльності: динаміка навчальної успішності; відвідування навчальних занять; організація науково-дослідної роботи студентів; рівень організаторської й виховної роботи на курсі; стан дисциплінарної практики; загальний рівень виховної роботи, її ефективність і морально-психологічний клімат у колективі; ведення документації; кількість проведених на курсі спортивних і культурно-масових заходів; результати спортивної й культурно-масової роботи; утримування закріплених територій, приміщень; охорона майна курсу; кількість переведених студентів в інші навчальні заклади; кількість відрахованих студентів.

Педагогічний моніторинг діяльності професорсько-викладацького складу, що охоплював чотири рівні (індивідуальний, індивідуально-педагогічний, кафедральний і факультетській), впроваджувався на основі прогностичної моделі.

Для визначення усередненого виваженого рейтингу діяльності професорсько-викладацького складу було використано варіант адаптації американської методики. Уся діяльність розподілялася за наступними функціонально згорнутими напрямами: навчальна робота (виконання навчального навантаження, навчально-методична робота), науково-дослідна робота, громадська робота, виховна діяльність.

На індивідуальному рівні провідним завданням педагогічного моніторингу було спостереження за результатами роботи індивідуально кожного викладача і, на основі порівняння цих показників із критеріями, закладеними в нормативно-пошукову модель діяльності, визначення домінуючих тенденцій впливу на загальні показники роботи, що передбачало кваліметричну характеристику діяльності.

На індивідуально-педагогічному рівні педагогічного моніторингу відслідковувалися основні принципи педагогічної взаємодії викладачів в процесі діяльності. Завдяки використанню методу експертних оцінок, було встановлено, що педагогічно грамотно організована робота в рамках моніторингу дозволила кожному викладачеві провести самоаналіз рівня педагогічної взаємодії, визначити проблемні напрями у взаєминах.

На кафедральному і факультетському рівнях педагогічного моніторингу відстежувалися тенденції зміни показників з навчально-методичної й науково-дослідної роботі, виховної й громадської діяльності кафедр і в цілому всього професорсько-викладацького складу вищого навчального закладу, що дозволило виявити проблемні зони педагогічної діяльності у вищому навчальному закладі і розробити систему організаційно педагогічних заходів, спрямованих на гуманізацію педагогічної майстерності професорсько-викладацького складу.

В ході експериментальної роботи впроваджено в освітній процес розроблену систему підвищення професійного рівня професорсько-викладацького складу, що передбачає три організаційні рівні.

За допомогою анкетування професорсько-викладацького складу вищого навчального закладу виявлено відношення до проведення педагогічного моніторингу: 61 % опитаних вказали, що введені в модель діяльності викладача критерії дозволяють більш предметно орієнтуватися в ході гуманізації освітнього процесу на досягнення соціально-значущих результатів своєї роботи; 70 % - вказали на розширення у викладача можливостей підвищити свій соціальний статус; 71 % викладачів відзначили, що проведення педагогічного моніторингу сприяє підвищенню професійного рівня діяльності викладацького складу.

Результати проведеного експериментального дослідження підтвердили, що педагогічний моніторинг сприяв процесу гуманізації освіти; створював умови для об'єктивної оцінки якості освітнього процесу й підвищення значущості ролі особистості кожного його учасника; дозволив перевести управління освітнім процесом на рівень прийняття організаційних рішень, що сприяло гуманізації освіти і визначенню конкретних напрямів удосконалення навчально-методичної роботи.

Отримані результати дають підставу вважати, що вихідна методологія була правильною, поставлені завдання виконано, мети досягнуто. Одержані теоретичні й практичні висновки сприяють впровадженню педагогічного моніторингу в освітній процес вищого навчального закладу.



висновки

Узагальнення результатів теоретичного пошуку, експериментальної роботи підтверджують основні положення гіпотези дослідження і дозволяють зробити такі висновки:

1. На основі здійсненого аналізу наукової літератури доведено, що теоретичними передумовами дослідження стало положення про те, що застосування педагогічного моніторингу як засобу гуманізації освітнього процесу у вищому навчальному закладі забезпечує умови для функціонування такого середовища, котре сприяє не тільки визначенню стану освітнього процесу, але і створює передумови вдосконалення й підвищення рівня підготовки фахівців.

2. Проведений аналіз наукових праць з філософії, педагогіки та психології дозволив виявити сутність педагогічного моніторингу як важливого засобу гуманізації освітнього процесу. Гуманістичний характер педагогічного моніторингу полягає в тому, що всі його учасники є рівноправними партнерами в діяльності, котрі співпрацюють між собою, вдосконалюючи спільну діяльність на основі даних моніторингу. Науково обґрунтовано необхідність використання педагогічного моніторингу; визначено основу й вимоги до його впровадження в умовах вищого навчального закладу.

3. Розроблено технологічну карту педагогічного моніторингу в системі вищих навчальних закладів, що передбачає основні етапи: підготовчий, адаптаційно-установчий, вихідно-діагностичний, змістовно-технологічний, підсумково-діагностичний. Результатом використання педагогічного моніторингу є одержання об'єктивних даних, що стимулюють самоактуалізацію особистості і забезпечують захист соціального статусу учасників освітнього процесу.

4. Визначено основні критерії й показники ефективності використання педагогічного моніторингу: загальнопрофесійні; інтелектуальні; психологічні.

5. Розроблені теоретичні положення використання моделей педагогічного моніторингу як засобу гуманізації освітнього процесу пройшли експериментальну перевірку. Кваліметричний аналіз отриманих під час впровадження педагогічного моніторингу даних досягнення прогностичних показників моделей діяльності на різних рівнях освітнього процесу, виражений у графічній і цифровій формах, дає підставу для прийняття необхідних організаційно-методичних заходів, спрямованих на подальшу гуманізацію освітнього процесу. В експериментальних групах зросла навчальна активність студентів, підвищилася їхня відповідальність за якість засвоєння матеріалу, студенти більш ініціативно виконували самостійну роботу, виявляли більшу зацікавленість до дослідницької діяльності.

6. Здійснення теоретико-експериментального дослідження дало змогу сформулювати рекомендації щодо використання педагогічного моніторингу в практиці вищих навчальних закладів освіти: у процесі гуманізації освітнього процесу, необхідним є оволодіння студентами прийомами цілепокладання до позитивної мотивації навчальної, наукової, громадської та виховної діяльності, особливо такими методами, як самоконтроль, самокорекція та самооцінка. Викладач має бути підготовлений до здійснення моніторингу, а саме: усвідомлювати мету проведення педагогічного моніторингу, завдання, послідовність етапів його впровадження, знати техніку замірів і методів опрацювання результатів на кожному етапі, кінцевих результатів, вміти їх аналізувати.

Таким чином, нами була експериментально підтверджена гіпотеза, котра ґрунтувалася на припущенні, що впровадження педагогічного моніторингу в освітній процес навчального закладу ефективно впливатиме на його гуманізацію.

Результати дисертаційного дослідження дають підстави вважати, що досягнення мети, реалізація завдань, впровадження педагогічного моніторингу в освітній процес вищого навчального закладу забезпечує підвищення рівня гуманізації освітнього процесу.

У цілому, теоретичні й практичні результати дисертаційного дослідження доцільно використовувати вищим навчальним закладам у процесі професійної підготовки майбутніх спеціалістів.

Виконане дослідження не вичерпує всієї різноманітності питань, пов'язаних з педагогічним моніторингом як засобом гуманізації освітнього процесу в вищому навчальному закладі. Подальшого дослідження потребують такі аспекти проблеми як підготовка викладача у вищих навчальних закладах до здійснення педагогічного моніторингу студентів, врахування особливостей використання педагогічного моніторингу на різних факультетах тощо.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ ВІДОБРАЖЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

1. Островерх О.О. Стан морально-правового виховання майбутнього вчителя в сучасних умовах // Проблеми професійної педагогічної діяльності: Зб. наук. пр. // Проблеми сучасного мистецтва і культури. - Київ: Науковий світ, 2002. - С. 72 - 77.

2. Островерх О.О. Історичний аналіз педагогічного моніторингу освітнього процесу // Проблеми підготовки студентської молоді до навчально-пізнавальної діяльності: Зб. наук. пр. // Проблеми сучасного мистецтва і культури. - Київ: Науковий світ, 2002. - С. 112 - 118.

3. Островерх О.О. Сучасне теоретичне трактування поняття педагогічного моніторингу // Інтенсифікація професійної підготовки студентів у навчальних закладах гуманітарної спрямованості: Зб. наук. пр. // Проблеми сучасного мистецтва і культури. - Харків: ПринтДизайн, 2003. - С. 119 - 123.

4. Островерх О.О. Принципи педагогічного моніторингу // Матеріали всеукр. наук.-практ. конф. “Професіоналізм педагога”. - К.: Пед.преса, 2003. - С. 178 - 180.

5. Островерх О.О. Рейтингова система оцінювання навчальної діяльності студентів // Проблеми оновлення змісту та методів навчання у закладах освіти: Зб. наук. пр. // Проблеми сучасного мистецтва і культури - Харків: Стиль-Издат, 2003. - С. 128 - 134.

6. Островерх О.О. Педагогічний моніторинг - важливий засіб гуманізації вищої освіти // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Зб. наук. пр. - Харків: ХДПУ, 2003, - Вип. 19. - С. 90 - 97.

7. Островерх О.О. Гуманітаризація як найважливіший принцип побудови освітніх систем // Педагогічні особливості формування професійних якостей студентів: Зб. наук. пр. // Проблеми сучасності: культура, мистецтво, педагогіка - Харків-Луганск: СтильІздат, 2004. - С. 146 - 151.

8. Островерх О.О. Організаційно-технологічне проектування підвищення професійного рівня викладачів вищого навчального закладу // Матеріали ІХ міжнар. наук.-метод. конф. “Удосконалення підготовки фахівців”. - Одеса: Астропринт, 2004. - С. 21.

9. Островерх О.О. Адаптаційний процес у вищому навчальному закладі // Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. “Проблема цілісного розвитку особистості студента як суб'єкта педагогічної взаємодії (глобальні і регіональні тенденції)”. - Донецьк, 2004. - С. 60 - 62.

10. Островерх О.О. Основні світові тенденції розвитку вищої освіти // Проблеми сучасної педагогічної освіти. Педагогіка і психологія: Зб. наук. ст. - Ялта: РВВ КДГІ, 2004. - Вип.6, Ч.2. С. 66 - 70.

Размещено на Allbest.ru

...