Індивідуально-диференційований підхід у професійній підготовці майбутніх учителів інформатики

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність та доцільність дослідження. Розбудова суверенної держави вимагає науково-обґрунтованих підходів до формування системи освіти. Її докорінне реформування визначене Законами України “Про освіту” та “Про вищу освіту”, а також Державною національною програмою “Освіта” (“Україна XXI століття”). В Україні створюються передумови для приєднання до Болонського процесу, головною ідеєю якого є досягнення високої якості вищої освіти та забезпечення об'єктивного й прозорого контролю знань і компетентності випускників.

Характерною для нашого часу є переорієнтація багатьох фундаментальних і прикладних наук, яка привела до того, що наукові об'єкти вивчаються насамперед стосовно їх ролі для людини, призначення для її життєдіяльності та функцій у розвитку людської особистості. Саме цим зумовлюється важлива роль індивідуально-диференційованого підходу в системі професійної освіти.

Аналіз педагогічної та психологічної літератури засвідчив, що проблемі індивідуалізації навчання завжди приділялася належна увага. Її витоки беруть початок з часів Я.А. Коменського, але й до нашого часу ні у шкільній, ні у практиці ВНЗ вона не знайшла науково-обґрунтованого вирішення, яке б забезпечувало належний рівень підготовки. Пошуки такої системи навчання здійснювалися і проводяться постійно. Про це свідчать праці класиків педагогіки Дж. Дьюі, Й.Г. Песталоцці, М.І. Пирогова, Ж.Ж. Руссо, К.Д. Ушинського, В.О. Сухомлинського, та ін.

Диференційований підхід до навчання інформатики знайшов своє відображення у працях І.Г. Вєтрової, О.М. Спіріна, І.О. Теплицького, Т.І. Чепрасової, А.М. Ясінського та інших.

Водночас, проведені дослідження не повною мірою розкривають теоретичний і практичний аспект питання. На основі аналізу педагогічної практики з інформатики виявлено недостатню теоретичну й методичну підготовку викладачів інформатики з індивідуально-диференційованого підходу до студентів при проведенні навчальних занять, відсутність конкретних методичних рекомендацій та дидактичних матеріалів до певних тем, окремих розділів, відсутність моделі педагогічного керівництва індивідуально-диференційованим навчанням з інформатики, невизначеність критеріїв і способів вивчення індивідуальних особливостей абітурієнтів ВНЗ тощо.

Все вищезазначене й зумовило вибір теми нашого дослідження: “Індивідуально-диференційований підхід у професійній підготовці майбутніх учителів інформатики”.

Об'єктом досліджуваної проблеми є професійна підготовка майбутніх учителів інформатики.

Предмет дослідження - зміст, форми і методи реалізації індивідуально-диференційованого підходу у процесі професійної підготовки майбутніх учителів інформатики.

Мета дослідження - розробити, науково обґрунтувати і експериментально перевірити модель індивідуально-диференційованого підходу в професійній підготовці майбутніх учителів інформатики.

У ході дослідження перевірялась гіпотеза - ефективність професійної підготовки майбутніх учителів інформатики суттєво підвищиться, якщо:

застосовувати механізм вхідного діагностування абітурієнтів з інформатики, на основі якого можливе впровадження індивідуально-диференційованого підходу до навчання студентів інформатики;

студенти оволодіють достатнім обсягом навчальної інформації з основних професійних дисциплін;

у студентів сформовані операційні уміння щодо оволодіння навичками технічно грамотного використання комп'ютерів у навчально-виховному процесі;

студенти набули навичок застосування ПЕОМ як засобу навчання під час педагогічної діяльності.

Відповідно до мети та гіпотези дослідження визначено його основні завдання:

1. Здійснити історико-ретроспективний аналіз професійної підготовки учителів інформатики.

2. Розробити та науково обґрунтувати модель індивідуально-диференційованого підходу у професійній підготовці майбутніх учителів інформатики.

3. Простежити вплив індивідуально-диференційованого навчання на ефективність професійної підготовки майбутніх учителів інформатики та обґрунтувати основні дидактичні принципи цієї методики.

4. Розробити навчально-методичний комплекс для професійної освіти майбутніх учителів інформатики.

5. Здійснити експериментальну перевірку ефективності розробленої моделі й описати її якісні характеристики.

1. Теоретичні основи індивідуально-диференційованого підходу у професійній підготовці майбутніх учителів інформатики

Здійснено історико-ретроспективний аналіз професійної підготовки вчителів інформатики, сформульовано основні вимоги до змісту професійної підготовки майбутніх учителів інформатики, обґрунтовано психолого-педагогічні засади впливу індивідуалізації навчання на особистість майбутнього вчителя.

До початку 80-х років XX ст. професійна підготовка вчителів інформатики носила епізодичний, безсистемний характер. Їх, як правило, готували з вчителів, які отримали базову математичну освіту на курсах підвищення кваліфікації. Згодом на математичних й фізичних факультетах вищих педагогічних закладів освіти СРСР започаткували фахову підготовку вчителів інформатики, яка мала забезпечити належний рівень їхньої професійної підготовки.

З середини 90-х років минулого століття в ряді педагогічних ВНЗ України було відкрито нові спеціальності (“Учитель математики та інформатики”, “Учитель фізики та інформатики” тощо) з попередньою підготовкою бакалаврів з основного профілю навчання. Для підготовки фахівців вищої кваліфікації з проблем інформатизації освіти відкривалися магістратури при кафедрах інформатики та обчислювальної техніки при педагогічних ВНЗ.

Перепідготовка вчителів інформатики здійснювалася на базі регіональних інститутів післядипломної освіти педагогічних працівників.

На основі аналізу освітньо-кваліфікаційних характеристик різних педагогічних закладів освіти, і ґрунтуючись на результатах дослідження, проведеного у Полтавському державному педагогічному університеті
ім. В.Г. Короленка, у дослідженні визначені загальні вимоги до змісту професійної підготовки учителів, а саме: до особистості вчителя; до професійної підготовки; до загальних і професійно-орієнтованих знань та умінь із спеціальності; до загальних і професійно-орієнтованих знань і умінь з психології; до культурно-естетичної підготовки; до професійно-методичних знань та умінь. Означений комплекс вимог може бути використаний при розробці державного стандарту з професійної підготовки вчителів інформатики.

Розв'язанню проблем сучасної вищої школи має сприяти застосування індивідуально-диференційованого підходу до професійного навчання майбутніх учителів інформатики, в межах якого відбувається відбір змісту, методів і форм навчання на основі врахування індивідуально-психологічних особливостей навчальної діяльності студентів, їх соціально значущих характеристик, своєрідності психіки, особистих якостей та уподобань.

Система навчання, побудована на основі індивідуально-диференційованого підходу, спрямована на розв'язання основної суперечності традиційної системи навчання вищої школи. Вона пов'язана з груповою формою організації навчання та індивідуальним характером засвоєння знань, умінь та навичок студентами й покликана адаптувати традиційну лекційно-семінарську систему до можливостей і потреб кожного з них. Індивідуально-диференційовану систему навчання (ІДСН) ми розглядаємо не як просте пристосування до наявного рівня знань, умінь, навичок і психічного розвитку кожного студента, а як таку адаптивну модель навчання, яка б дозволила кожному з них засвоювати навчальну програму у власному темпі. Така система дозволяє організувати навчання студента як у зоні його актуального розвитку, так і в зоні найближчого. Відбувається орієнтація студента не тільки на досягнутий ним рівень пізнавального розвитку, але й висуваються постійні вимоги, які дещо перевищують його наявні можливості. ІДСН сприяє тому, що зона найближчого розвитку в процесі навчання постійно переходить на рівень актуального розвитку.

У розділі доведено, що індивідуально-диференційований підхід у професійній підготовці майбутніх учителів інформатики всіляко сприятиме підвищенню ефективності їхньої фахової підготовки.

2. Методичні засади індивідуально-диференційованого підходу у професійній підготовці майбутніх учителів інформатики

Розкривається сутність розробленої моделі індивідуально-диференційованого підходу у професійній підготовці майбутніх учителів інформатики та зміст її складових компонентів; розкрито напрями реалізації запропонованої моделі; описуються критеріальні характеристики ефективного застосування індивідуально-диференційованого підходу до професійного навчання майбутніх учителів інформатики, встановлені за результатами констатуючого експерименту.

Запропонована у дослідженні модель індивідуально-диференційованого підходу в професійній підготовці майбутніх учителів інформатики включає цільовий, діагностуючий, стимуляційно-мотиваційний, змістовий, операційно-діяльнісний, контрольно-регулятивний та оціночно-регулятивний компоненти.

Цільовий компонент функціонально поєднує мету й завдання з оволодіння новими педагогічними технологіями індивідуально-диференційованого підходу до навчання і виховання майбутніх учителів інформатики.

Діагностуючий компонент моделі має на меті періодичну діагностику індивідуальних якостей кожного студента, починаючи від вхідного діагностування, з метою вивчення їх еволюції та здійснення впливу на формування цих якостей під час професійного навчання майбутніх учителів.

Стимуляційно-мотиваційний компонент передбачає таку логіку побудови теоретичної та практичної частин моделі, в ході виконання якої буде здійснюватися стимулювання у студентів інтересу до профільних дисциплін, потреби в самостійному розв'язанні поставлених завдань, розвитку позитивних мотивів у процесі навчання інформатики.

Змістовий компонент моделі містить курс “Сучасні системи програмування” та спецкурс “Навчальні програмні засоби: методика їх створення та застосування”.

Операційно-діяльнісний компонент відображає процесуальну сутність вивчення профільних дисциплін. Відповідно до цього характер взаємодії викладача й студентів має значний вплив на зміст теоретичної і практичної частин, що зумовлює внесення змін та коректування індивідуального робочого плану викладача, який ускладнюється або спрощується. Останнє цілком залежить від уміння працювати з аудиторією, педагогічної майстерності та потенційних можливостей тієї чи іншої навчальної групи.

Контрольно-регулятивний структурний компонент моделі передбачає постійне здійснення контролю в ході вирішення поставлених завдань. Для цього розроблені спеціальні анкети, інформатичні диктанти, контрольні роботи, у тому числі з використанням комп'ютерної техніки тощо. Регулювання процесу навчання здійснюється не тільки викладачем, але й студентами шляхом саморегулювання, а також за допомогою виконання індивідуальних завдань.

Оціночно-регулятивний компонент передбачає оцінку викладачем та самооцінку студентами досягнутих у процесі вивчення результатів, відповідності їх поставленим навчально-виховним завданням, виявлення причин відхилень та їх усунення, проектування нових завдань. Це досягається на основі аналізу результатів тестування, виконання планових лабораторних та контрольних робіт, здачі заліків та іспитів.

У нашій моделі індивідуально-диференційованого підходу в професійній підготовці майбутніх учителів інформатики диференціація здійснюється за такими показниками: вхідним рівнем підготовки абітурієнтів з інформатики та обсягом і рівнем складності матеріалу, що вивчається з даного предмету, на основі індивідуального вибору кожного студента. До інших показників запропонованої моделі належать: вільний вибір варіанту складності навчання, можливість переходу на більш високий рівень складності в будь-який момент, використання активних форм і методів навчання, впровадження основних положень педагогіки співробітництва, використання дослідницького методу навчання, автоматизація й відкритість контролю рівня засвоєння знань і, як наслідок, гуманізація та демократизація процесу навчання.

Подальшої розробки у дослідженні дістала методика діагностики індивідуальних здібностей та якостей студентів, які навчаються інформатики; доповнювалися та розроблялися відповідні методи вивчення навчального матеріалу, що є одним із найважливіших структурних компонентів запропонованої моделі.

Були розроблені авторські курс “Сучасні системи програмування” та спецкурс з інформатики “Навчальні програмні засоби: методика їх створення та застосування”, на прикладі вивчення яких відбувалося спостереження за ефективністю впровадження запропонованої моделі. Вони становлять змістову частину розробленого нами навчально-методичного комплексу для професійної підготовки майбутніх учителів інформатики на основі індивідуально-диференційованого підходу. Його включення до системи професійної педагогічної освіти є дієвим засобом підвищення ефективності підготовки майбутніх учителів до викладання інформатики на сучасному рівні.

У дослідженні здійснено характеристику педагогічних підходів щодо реалізації запропонованої моделі. Виділено провідне положення творчої діяльності студентів у процесі вивчення спецкурсу з інформатики, яка реалізується під час оволодіння практичними навичками використання комп'ютерної техніки на заняттях, системою міжпредметних зв'язків. Показано поступове ускладнення самостійних навчальних завдань, залежно від їх рівня складності, розширення кола форм і методів організації навчально-виховного процесу, активізації творчої діяльності студентів під час вивчення навчального матеріалу. Охарактеризовано процес оволодіння практичними навичками використання комп'ютерної техніки в навчально-виховному процесі в умовах індивідуально-диференційованого підходу до навчання, системою міжпредметних зв'язків та засобів втілення набутих знань у власній педагогічній діяльності.

Виходячи з мети й завдань експериментального дослідження, була розроблена методика констатуючого етапу експерименту, яка дозволила виявити стан досліджуваної проблеми і намітити шляхи розв'язання невирішених завдань. Констатуючий етап експерименту складався з двох частин: 1) виявлення стану ефективності навчання інформатики; 2) визначення рівнів готовності майбутніх учителів інформатики до використання комп'ютерів та нових інформаційних технологій у навчально-виховному процесі.

За даними констатуючого етапу експерименту в процесі дослідження були визначені критерії ефективного застосування індивідуально-диференційованого підходу до професійного навчання майбутніх учителів інформатики: інформативної насиченості, використання комп'ютерів як засобу мотивації навчальної діяльності, операційних умінь, використання комп'ютерів як засобу діагностики ефективності засвоєння знань, використання комп'ютерів як засобу навчання.

Зроблено висновок, що педагогічна модель індивідуально-диференційованого підходу у професійній підготовці майбутніх учителів інформатики є дієвим засобом оптимізації та підвищення ефективності їхнього навчання.

3. Експериментальна перевірка моделі професійної підготовки майбутніх учителів інформатики на основі індивідуально-диференційованого підходу до навчання

Розкрито хід експериментальної роботи щодо впровадження розробленої моделі та проаналізована ефективність її функціонування на основі результатів формуючого етапу експерименту.

Ефективність упровадження індивідуально-диференційованого підходу до навчання інформатики студентів і методика його використання були перевірені протягом формуючого етапу експерименту. Його метою була перевірка гіпотези дослідження. Всього дослідженням було охоплено 428 студентів, 173 учні старших класів і 27 викладачів інформатики.

Вибір контрольних та експериментальних груп зумовлювався результатами вхідного діагностування студентів навчальних груп з інформатики. В експериментальних групах викладався курс “Сучасні системи програмування” та спецкурс з інформатики “Навчальні програмні засоби: методика їх створення та застосування” на основі індивідуально-диференційованого підходу до навчання. У контрольних групах вищезазначені дисципліни викладалися за допомогою традиційних методів навчання.

Розподіл студентів досліджуваних груп за рівнями оцінювання знань та практичних навичок згідно критеріїв інформативної насиченості та операційних умінь на початку та в кінці формуючого етапу експерименту наведено у таблиці 1.

Таблиця 1. Аналіз успішності студентів досліджуваних груп згідно критеріїв інформативної насиченості та операційних умінь

Як видно з таблиці, показник середнього балу успішності в контрольних групах за критерієм інформативної насиченості збільшився на 0,14 бала, за критерієм операційних умінь - на 0,19 бала. В експериментальних групах відповідне зростання становить 0,54 бала та 0,74 бала. При цьому, якість знань в контрольних групах за критерієм інформативної насиченості підвищилась на 7,6%, а за критерієм операційних умінь - на 7,1%. Відповідне зростання в експериментальних групах становить 34,6% та 29,3%. Отримані результати статистично підтвердили позитивний вплив індивідуально-диференційованого підходу на підвищення рівня професійної підготовки майбутніх учителів інформатики.

Крім того, у всіх трьох групах спецкурс з інформатики “Навчальні програмні засоби: методика їх створення та застосування” викладався в повному обсязі, з використанням методу проектів при проведенні лабораторного практикуму. За результатами його вивчення визначався рівень сформованості в майбутніх учителів критерію - здатності використання комп'ютерів як засобу навчання у педагогічній діяльності. Для оцінювання знань студентів згідно з цим критерієм нами запропонована трьохрівнева система. Ми порівнювали спроможність студентів використовувати та створювати власними силами навчальні програмні засоби до й після експерименту за трьома рівнями знань та практичних навичок: незадовільний, достатній і високий. Незадовільний рівень відповідає відсутності у студентів знань та досвіду використання навчальних програмних засобів. Достатній рівень передбачає наявність знань та практичних навичок використання існуючих навчальних програмних засобів (НПЗ) під час навчально-виховного процесу. Високий рівень вимагає не тільки умінь використовувати існуючі НПЗ, а й наявності знань та ґрунтовних практичних навичок зі створення власних навчальних програмних засобів та володіння методикою їх грамотного застосування.

За результатами дослідження зростання якісного показника знань за критерієм здатності використання комп'ютерів як засобу навчання у педагогічній діяльності в контрольних групах становило 31%, а в експериментальних - 44%. Суттєве підвищення якісного показника знань в усіх досліджуваних групах за даним критерієм свідчить про доцільність впровадження розробленого спецкурсу з інформатики в практику професійної підготовки учителів інформатики.

За результатами експерименту, 73% усіх опитаних студентів виявили позитивне ставлення до пропонованої форми навчання, 16% вона не до вподоби, інші - не визначилися. 74% студентів згодні, що запропонована система навчання поліпшує якість знань, 12% - з цим не згодні, а 14% - на момент опитування не визначилися. Таким чином, більшість оцінок нашої системи навчання самими учасниками експерименту позитивна, що свідчить про доцільність її подальшого впровадження в практику навчання ВНЗ.

У формуючому етапі експерименту брали участь 27 учителів інформатики, які навчалися на курсах підвищення кваліфікації при Полтавському обласному інституті післядипломної освіти педагогічних працівників ім. М.В. Остроградського. 67% з них висловили свою зацікавленість у тому, щоб випускники педагогічного університету мали знання та навички, необхідні для широкого впровадження комп'ютерних програм навчального призначення в школах, а також бажання самим прослухати запропонований спецкурс з інформатики. Таким чином, враховуючи їхню думку, є необхідність упровадження відповідних курсів у систему післядипломної освіти педагогічних працівників.

Таким чином, результати формуючого етапу експерименту підтвердили ефективність запропонованої моделі індивідуально-диференційованого підходу у професійній підготовці майбутніх учителів інформатики.

Висновки

професійний дидактичний диференційований

1. Історико-ретроспективний аналіз професійної підготовки учителів інформатики показав, що до середини 80-х років XX ст. вона носила епізодичний, безсистемний характер. З середини 90-х років минулого століття в педагогічних ВНЗ України розпочалася професійна підготовка учителів інформатики за спеціальностями “Учитель математики та інформатики”, “Учитель фізики та інформатики” тощо з попередньою підготовкою бакалаврів з основного профілю навчання. Для підготовки фахівців вищої кваліфікації почали відкриватися магістратури при кафедрах інформатики та обчислювальної техніки педагогічних університетів. Фахова перепідготовка вчителів інформатики здійснювалась на базі регіональних інститутів післядипломної освіти педагогічних працівників.

2. Модель індивідуально-диференційованого підходу у професійній підготовці майбутніх учителів інформатики сприяє виявленню індивідуальних можливостей, відкриває перспективи до розкриття творчих здібностей, створює умови для самовдосконалення та самостійного творчого пошуку кожного студента. Розроблена модель включає цільовий, діагностуючий, стимуляційно-мотиваційний, змістовий, операційно-діяльнісний, контрольно-регулятивний та оціночно-регулятивний компоненти. Для визначення ефективності впровадження моделі індивідуально-диференційованого підходу у професійній підготовці майбутніх учителів інформатики обґрунтовано критерії: інформативної насиченості, використання комп'ютерів як засобу мотивації навчальної діяльності, операційних умінь, використання комп'ютерів як засобу діагностики ефективності засвоєння знань, використання комп'ютерів як засобу навчання. Охарактеризовано педагогічні підходи щодо реалізації запропонованої моделі. Виділено провідні положення творчої діяльності студентів у процесі навчання інформатики.

3. Висвітлено досвід та психолого-педагогічні основи впливу диференціації навчання на особистість майбутнього вчителя, на основі яких сформульовано основні принципи індивідуально-диференційованого підходу: навчальна діяльність студентів має бути мотивованою; засвоєння знань кожним студентом повинно відбуватися в індивідуальному темпі, на рівні складності, який обирається ним самостійно в залежності від особистих здібностей і потреб; можливість переходу на вищий рівень складності у будь-який час; у процесі навчання повинен здійснюватися постійний зворотній зв'язок між студентами й викладачем; широке використання нових комп'ютерних технологій у навчально-виховному процесі; діяльність кожного студента має бути контрольована і керована викладачем. Доведено, що ефективним слід вважати керівництво індивідуально-диференційованим навчанням майбутніх учителів інформатики на основі психолого-педагогічного аналізу особистісних якостей студентів; розробці загальної концепції диференціації змісту навчального матеріалу за обсягом та рівнем складності та його розподіл за часом, формами і методами реалізації; оцінки результатів і корекції знань та вмінь кожного студента. Контроль і оцінювання знань при цьому мають бути відкритими.

4. Теоретико-практичним підґрунтям підготовки майбутніх учителів інформатики виступають, насамперед, навчальні й навчально-методичні посібники з інформатики та методики її викладання, наукові видання з даної тематики, електронні підручники та навчально-контролюючі програми, а також розроблений авторський навчально-методичний комплекс для професійної підготовки майбутніх учителів інформатики на основі індивідуально-диференційованого підходу. Він складається з діагностуючого, змістового та дидактичного структурних компонентів. Застосування даного комплексу у навчально-виховному процесі є дієвим засобом підвищення ефективності професійної підготовки майбутніх учителів інформатики.

5. Експериментальна перевірка на основі розроблених критеріїв довела, що створена нами модель індивідуально-диференційованого підходу у професійній підготовці майбутніх учителів інформатики становить засіб і умову ефективного керівництва навчально-виховним процесом, яка дозволяє реалізувати на практиці запропоновані принципи навчання у процесі вивчення інформатики у вищій школі. Ефективність функціонування запропонованої моделі забезпечується реалізованими в ній принципами науковості, послідовності, системності, доступності у процесі розвитку творчого потенціалу майбутнього вчителя інформатики, широким використанням комп'ютерної техніки у навчально-виховному процесі, адекватно підібраною методикою діагностування індивідуальних здібностей та нахилів студентів і підтверджується результатами експериментальної роботи. Проведене дослідження дозволило обґрунтувати методичні рекомендації щодо впровадження розробленої моделі в практику навчально-виховного процесу педагогічних ВНЗ.

Разом з тим, складність проблеми індивідуально-диференційованого підходу до професійного навчання майбутніх учителів інформатики потребує її подальшого ґрунтовного й систематичного дослідження та всебічної розробки, вивчення доцільності розповсюдження індивідуально-диференційованого підходу на інші дисципліни вищої школи й можливості його впровадження в систему післядипломної освіти педагогічних працівників.

Література

1. Овчаров С.М. Програми для фізико-математичних факультетів: мережі ЕОМ; операційні системи. - Полтава: ПДПУ. - 2002. - 13 с. - 0,23 авт. арк.

2. Овчаров С.М. Програми для фізико-математичного факультету: сучасні системи програмування. - Полтава: ПДПУ. - 2002. - 12 с. - 0,21 авт. арк.

3. Овчаров С.М. Програми для фізико-математичного факультету. Спецкурс з інформатики. Навчальні програмні засоби: методика їх створення та застосування. - Полтава: ПДПУ. - 2003. - 8 с. - 0,27 авт. арк.

4. Овчаров С.М., Губачов О.П. Програми для фізико-математичного факультету: Педагогічна практика з інформатики. - Полтава: ПДПУ - 2004. - 16 с. - 0,57 авт. арк.; (авторські - 0,49 авт. арк.).

5. Овчаров С.М. Мережі ЕОМ. Лабор. практ. - Полтава. - 2002 - 32с. - 1,63 авт. арк.

6. Овчаров С.М. Основи роботи у Delphi 5: навч. посібник. - Полтава -2003. - 74 с. - 4,03 авт. арк.

7. Овчаров С.М., Заводовський Ю.В. Використання комп'ютерних програм на уроках математики в середній школі. - Полтава. - 40 с. - 2,12 авт. арк. (авторські - 1,24 авт. арк.).

8. Овчаров С.М. Методичні рекомендації щодо проведення вхідного діагностування з інформатики абітурієнтів педагогічних ВНЗ. Наук.-метод. посібник. - Полтава: ПДПУ. - 2004 - 14 с. - 0,44 авт арк.

Размещено на Allbest.ru