Теоретико-методологічні засади формування духовно-творчого потенціалу студентської молоді

Ціннісні нормативні моделі поведінки особистості, які сформовані та реалізуються впродовж процесів її життєдіяльності, можуть тримати її в полоні хибних уявлень та стереотипів, тому інновації можуть не сприйматися лише тому, що вони руйнують звичний та “затишний” світ традиційних умов життя індивіда. Виявлено, що розбіжності певним чином можуть посилювати концентрацію найважливішої потенції людини - її самоактуалізацію, посилюючи невичерпні можливості до розвитку з вимогами об'єктивної реальності сьогодення. Доведено, що така діяльність особистості може бути спрямована на задоволення життєвих потреб, формуючи їх ієрархію в контексті вимог макро- та мікросередовища особистості. В іншому разі, при існуванні низького рівня реалізації така особистість має високу ймовірність мати постійні конфлікти з двома світами - суб'єктивним та об'єктивним. Прикметно, що чим повніше індивід включений у систему людських стосунків, тим ширші його можливості соціальної мобільності у цій системі координат та ефективніше відбувається формування мотивів соціальної активності, тоді як відчуженість індивіда від стосунків з групою чи спільнотою обмежують його мотиваційну сферу. У зв'язку з цим виникає необхідність організації його діяльності у напрямку, який, на думку А.С. Макаренка, забезпечує відчуття перспективи власного розвитку в соціальному часі і просторі.

У процесі дослідження зроблено висновок про те, що інтереси, потреби та запити молодої особи суттєво випереджують пропонований соціальними інститутами рівень функціонування офіційно затверджених етично-нормативних моделей, норм, стандартів і стереотипів пізнання, спілкування та духовно-творчої діяльності. Пояснюємо це тим, що наявність таких суперечностей залежить від багатьох складових і потребує глибокого аналізу цілісного процесу духовного виробництва та репрезентації морально-етичних цінностей відповідно до демографічних, професійних, кваліфікаційних, соціокультурних характеристик у досить складній та взаємозалежній конфігурації духовно-творчої діяльності молодого покоління.

У молодіжному середовищі, як свідчать результати дослідження, набувають поширення тенденції маргінальності духовно-творчої діяльності: з одного боку, духовні цінності попередньої епохи втрачають актуальність, з другого - експансія зразків інших культур досить потужно та агресивно поширюється на теренах української молодіжної субкультури, не формуючи художній імунітет молоді до низького рівня репрезентованих цінностей. Варто зазначити, що духовна культура виступає базовим й системним елементом духовної галузі. Якщо змінюються галузі духовної культури, відповідно змінюється духовне виробництво, освіта, виховання, естетична культура, морально-етичні парадигми тощо. Тому духовна культура акумулює зміни всіх проявів духовної галузі й виступає якісною характеристикою духовного життя як цілого. У разі об'єднання якісних характеристик наукової й освітньої діяльності, естетичної, моральної та професійної культури можна отримати інтегровані оцінки духовного життя як системи.

Результати проведеного дослідження свідчать, що спосіб духовно-творчого життя студентської молоді, стиль мислення, ціннісні орієнтації та установки мають соціально-психологічну значущість і відіграють роль потужного потенціалу для інших молодіжних когорт та потребують поглибленого теоретичного узагальнення. Дослідження показало, що внаслідок ідентифікації елементи духовного потенціалу суспільства впливають на розвиток особистості, поглиблення її потреб та інтересів. Це дає підстави розглядати взаємозв'язок духовної культури і способу життя не лише як єдність життєдіяльності й умов життя, але й з урахуванням активного засвоєння студентською молоддю духовних цінностей, рівня свідомості молоді та володіння нею політичною, морально-етичною, соціально-психологічною культурою, що певною мірою репрезентується у площину її соціально-творчої активності. Цілком очевидно, що “ідеального” рівня функціонування системи цінностей в суспільстві можна досягти лише за умов реалізації системи “вічних цінностей” або зміни одного типу цінностей іншим, адекватно до соціальних очікувань, бажань та сподівань соціуму. З іншого боку, за відсутності сформованих та “артикульованих” у конкретній історичній ситуації цінностей відбувається інтенсивне відчуження від них основних груп молоді і з'являється феномен “елітарних цінностей”, який набуває поширення серед меншої частини студентської молоді. Внаслідок цього виникає ситуація заангажованості у їх сприйнятті меншістю та формуються соціокультурні обмеження для більшості.

Водночас через обмеження ресурсів засвоєння та об'єктивного зменшення їхнього емоційного впливу в соціумі формується соціальна апатія та аномія й набувають поширення явища психологічного дискомфорту особистості. Варто наголосити, що ціннісні орієнтації виконують надзвичайно важливі функції узгодження діяльності особистості та спільноти, виконуючи обмеження та конвенційні застереження щодо задоволення потреб та інтересів особистості. На підставі цього доходимо висновку, що завдяки ціннісно-орієнтованим діям особистість здійснює самоствердження та самоактуалізацію власних здібностей, умінь та навичок. З іншого боку, суспільство репрезентує способи задоволення потреб відповідно до норм, приписів та морально-етичних обмежень. Характерно, що ефективність задоволення потреб індивіда залежить від ступеня інтеріоризації цінностей та закріплення у психологічній структурі особистості її бажань, надій та сподівань за допомогою способів, які нормативно закріплені в суспільстві. Тому за умов ефективної реалізації власного потенціалу в особистості підвищується можливість прояву індивідуальної свободи та визначається необхідність стійкої, цілеспрямованої й адекватної поведінки. Враховуючи поліфункціональний характер феномена ціннісних орієнтацій, особистість, вступаючи в соціокультурну взаємодію, змушена звертатися до системи існуючих критеріїв та стандартів, які визнаються більшістю в спільноті і вважаються непорушними та стійкими впродовж тривалого часу. Водночас, тісного кореляційного зв'язку між критеріями оцінок та стандартами стабільних цінностей у дослідженні не було виявлено. Такий важливий динамічний чинник формування особистості має надзвичайно варіативний характер, який набуває значень, узагальнень відповідно до історичних обставин, домінуючих суспільних стосунків та стандартів й інституційно затверджених нормативних критеріїв, досягнутих соціальних статусів та виконуваних особистістю соціальних ролей.

У третьому розділі - “Методологічні засади діагностики духовно-творчої діяльності молоді” розкривається типологія молодіжних груп та аналізуються чинники соціального конфлікту серед різних соціально-демографічних когорт, що має тенденцію розмежування поколінь і збільшення між ними історичної, економічної та морально-етичної дистанції. На підставі аналізу літературних джерел (Л.Ф. Бурлачук, М.Ф. Головатий, Є.І. Головаха, О.М. Семашко, В.Т. Циба), у дослідженні обґрунтовується методологічні засади діагностики духовно-творчої діяльності студентської молоді та розглядаються евристичні методики здобуття надійної та репрезентативної емпіричної інформації. Використання різних методів уможливило отримати об'єктивну інформацію про ідентифікаційні моделі, які побутують серед молодіжного середовища. Як свідчать результати дослідження, потужним чинником у життєдіяльності молоді виступає не лише середовище, в якому здійснюється реалізація її запитів, потреб та інтересів, але й гармонізовані між собою морально-етичні цінності. Тому при вивченні способу життя студентської молоді та його основних характеристик - видів діяльності, її типології та основних галузей, виникає нагальна потреба інтегрованого підходу в побудові інноваційних моделей, типологій, класифікацій основних когорт та груп молоді на трьох рівнях: макрорівні, регіональному й професійно-кваліфікаційному.

Як свідчать результати соціально-педагогічного моніторингу, який упроваджується в діяльність гуманітарних освітніх закладів країни, відстежується досить суперечлива самооцінка студентською молоддю власного соціального статусу - “надій” (30,2%), “агресії” (24,5%) та “скептичного” (15,1%) у ставленні до власної долі. Певна амбівалентність суджень студентської молоді спостерігається щодо позицій “надій” та власної активності й “агресії”, “скептичних” та “розчарованих”, “ошуканих” та “циніків”. З іншого боку, експерти запропонували оцінки власної диспозиції й ідентифікували їх так: покоління “надій” (34,6%), “телевізійного” (23,7%), “розчарованого”(22,6%), “ошуканого” (22,4%). Водночас “прагматичним” себе засвідчили лише 12,8 опитаних експертів, “примирливим” - 10,9%, “агресивним” - 10,7%, “втраченим” - 9,3%, “скептичним” - 7,4%, “цинічним” - 7,2%, “прогресивним” лише 6,6%. Експерти більше схиляються до пасивного ставлення до реалій власного життя. Адже лише 12,8% опитаних ідентифікують себе із “прагматичним” поколінням, на відміну від об'єктивної необхідності бути активними та цілеспрямованими в пошуках виходу зі скрутного становища. Аналіз розподілення відповідей дає можливість стверджувати, що в середовищі українських студентів більш виразно репрезентуються настрої надії на кращі часи (30,2%) і водночас - агресивності (24,5%). Українські експерти зазначили, що серед молодіжного середовища потужно формуються типологічні групи - “надій” (34,6%) та “телевізійного” (23,7%) покоління. Імовірно, такі відмінності можна пояснити не лише суспільно-політичними та соціально-економічними проблемами розвитку суспільства, але й глобальними об'єктивними процесами зростання соціально-психологічного дискомфорту в студентському середовищі.

Отже, за розташуванням типологічних груп студентської молоді в системі соціальних інститутів освіти, ієрархією їхніх соціально-професійних та морально-етичних характеристик можна скласти уявлення про зміни соціальної структури суспільства, досягнення та недоліки навчально-виховної роботи освітніх закладів, про проблеми формування соціокультурних значущих ознак професійно зорієнтованих спеціалістів. Варто зазначити, що за допомогою кластерного аналізу результатів Всеукраїнського дослідження (2003 р.) була побудована спектральна карта, перший кластер якої репрезентує домінуючі цінності особистісного спрямування студентського середовища - сім'я, здоров'я, друзі та кохання, другий - соціально-статусні: кар'єра, добробут, професія та соціальна диспозиція, третій - морально-етичні: чесність, корисність суспільству, віра в Бога та робота, четвертий - ідейно-світоглядні: воля, духовність та патріотизм. З іншого боку, у спектральній карті можна відстежити два інші кластери цінностей, які репрезентують міцність зв'язків визначених цінностей у студентському середовищі. Перший кластер має перелік таких цінностей - сім'я, здоров'я, друзі, кохання, кар'єра, добробут, професія, соціальний статус. Другий кластер обіймає такі цінності, як робота, чесність, самореалізація, корисність суспільству, віра в Бога, воля, духовність та патріотизм. Таким чином, одержані результати свідчать про те, що духовність та національна гідність, як найважливіші цінності, на жаль, залишаються упродовж останніх років на периферії ціннісно-нормативного поля та морально-етичного ядра життєвих цінностей студентства.

У четвертому розділі - “Методичні та організаційні компоненти соціально-педагогічного моніторингу” навчально-виховного процесу освітнього закладу аналізуються питання обґрунтування соціально-педагогічних умов у формуванні духовно-творчого потенціалу студентської молоді та здійснення ефективної діагностики його реалізації.

Головними чинниками, які стримують запровадження соціально-педагогічного моніторингу в діяльність освітніх закладів, є не лише відсутність надійних та апробованих методик діагностики рівня сформованого потенціалу, але й брак соціального замовлення на спеціаліста з відповідним “соціально-професійним та духовно-творчим портретом”, який має широкий набір соціально-професійних знань, умінь і навичок фахового спрямування на засадах високоморальної поведінки та визначеним прогнозом подальшого розвитку особистості.

Як показало дослідження, важливою умовою у формуванні духовно-творчого потенціалу студентської молоді виступає рівень інтеграції діяльності партнерів педагогічного колективу. Це пояснюється спрямуванням уваги, інтересів та бажань членів колективу на задоволення духовних потреб студентів. У залежності від різної значущості певних потреб виникає ієрархія домінуючих цінностей, цілей, завдань, які репрезентуються в діяльності особистості, групи, колективу та спільноти. Запити, потреби та інтереси студентської молоді у дослідженні згруповані в блоки комплексів соціально-психологічних рис та характеристик “внутрішніх” та “зовнішніх”, “горизонтальних та вертикальних”, “локальних та регіональних”, “професійно-кваліфікаційних та соціально-статусних”, “історико-ментальних та прагматично-цільових” та інших. Водночас духовно-творчі ресурси молоді за інтегрованими характеристиками структуровані у площинах: 1 - ієрархії “вхідного та “вихідного”; 2 - ієрархії “патерналістського” та “прагматично-цільового”; 3 - ієрархії “навчально-творчого” та “професійно-кваліфікаційного” потенціалу.

Запровадження соціально-педагогічного моніторингу дало змогу зафіксувати ступінь реалізації особистісного ресурсного потенціалу (визнання особистих звершень, досягнення відповідного рівня соціального статусу в колективі), що сприяло усвідомленості студентів у максимальній концентрації інтелектуальних, духовно-творчих та професійно-кваліфікаційних ресурсів для самовдосконалення і реалізації власного соціально-професійного потенціалу (оптимального соціально-психологічного клімату, високої мотивації навчання, соціально активній позиції, відповідної спрямованості на фахову підготовку, сформованості інтелектуально-пізнавальних запитів, потреб, інтересів та морально-етичних цінностей, належного рівня самоповаги та соціокультурної ідентичності).

Феномен духовно-творчого потенціалу студентської молоді роботі розглянуто у такій вертикально-горизонтальній структурі: 1) ієрархії системи духовних цінностей, які відображені в морально-етичному полі життєдіяльності молоді; 2) соціально-психологічної диспозиції особи у конкретному ресурсному середовищі (економічному, інформаційному, соціокультурному, духовно-творчому, соціально-педагогічному тощо); 3) соціального потенціалу, який містить інші складові - пізнавально-когнітивний, морально-етичний, трудовий, творчий, комунікативний, естетичний, професійно-кваліфікаційний потенціали. Методами соціально-педагогічного моніторингу слугували, окрім традиційних: цифровий вимір чинників і показників, що характеризують стан гармонізації студентської молоді у соціокультурному просторі сьогодення. По-друге, до цього виміру долучалось широке коло освітянської громадськості, а також експертів-фахівців, які добре обізнані зі станом освіти, науки та діяльності соціальних інститутів виховання в різних регіонах України. Водночас експертиза здійснювалася в режимі надання оцінки, аналізу та прогнозу соціальних наслідків освітньо-виховних програм і проектів, що розробляються та впроваджуються з метою запобігання або подолання негативних наслідків у молодіжному середовищі. Хід та характеристики моніторингу свідчать на користь функціонування інтерактивного веб-сайту “Соціально-педагогічний моніторинг морально-етичного виховання молоді” в Інтернеті з базою даних діагностики в різних вищих навчальних закладах гуманітарного спрямування. Це дасть змогу залучити працівників вищих навчальних закладів, які мають доступ до комп'ютерної мережі, щоб через Інтернет постійно оцінювати морально-етичну ситуацію у молодіжному середовищі в динамічному часі й просторі країни.

Здобутий досвід створення та запровадження соціально-педагогічного моніторингу в психолого-педагогічному часі й просторі освітянської галузі свідчить про те, що поєднання аналізу оперативних даних та даних офіційної статистики щодо різних проблем пізнання, спілкування та дозвілля молоді надає можливість визначати поточний стан морально-психологічного клімату в регіоні та розвитку соціально-професійного й духовно-творчого потенціалу студентської молоді. Поряд з визначенням виховного потенціалу традиційних соціальних інститутів - загальноосвітніх шкіл, вищих навчальних закладів, установ мистецького й аматорського дозвілля у дослідженні вивчалося надзвичайно актуальне питання сьогодення - можливості громадських молодіжних організацій у формуванні духовно-творчого потенціалу. Як свідчать результати дослідження, молодь є не лише об'єктом для впливу соціальних інститутів, але й саме молодіжне середовище є активним та самодостатнім суб'єктом, який виступає поліфункціональним феноменом у створенні, розповсюдженні та розподіленні соціокультурної інформації за допомогою форм пізнання, спілкування та діяльності. Наявність в українському суспільстві різних за своїм спрямуванням недержавних молодіжних об'єднань, що діють у межах правового та конституційного простору, переконливо свідчить про рівень демократичності суспільства, його толерантного ставлення до різних форм прояву соціальної та духовної творчості й розвитку духовно-творчого потенціалу молоді.

Отже, методичними компонентами процесу формування потенціалу в умовах недержавних громадських організацій були технології міжгалузевої діагностики, які уможливили визначити характерні риси та тенденції їх функціонування і розробити найбільш перспективні напрями їх розбудови у справі формування соціальної активності та реалізації духовно-творчого потенціалу студентської молоді.

У висновках дисертації узагальнено найважливіші наукові та практичні результати дослідження:

1. У дисертації наведене теоретичне обгрунтування і нове розв'язання наукової проблеми формування духовно-творчого потенціалу студентської молоді, що виявляється у визначенні шляхів формування духовно-творчого потенціалу молоді в системній об'єктивації результатів духовно-творчої діяльності, актуалізації ситуаційних та особистісних чинників духовного вдосконалення й звернення до вищих ціннісних детермінант завдяки усвідомленню нею загальнолюдських цінностей.

2. У дослідженні були визначені структурно-функціональні компоненти духовно-творчого потенціалу студентів, їх ієрархія та взаємозалежність. Духовно-творчий потенціал студентської молоді є цілісною структурою соціально-психологічних та духовно-творчих характеристик особистості в динамічних умовах сьогодення з урахуванням специфіки взаємодії різних елементів соціокультурного простору - нормативних моделей пізнання та поведінки, спілкування, професійної та морально-етичної діяльності. Підтверджено припущення про те, що налагодження тісної співпраці між освітніми закладами та виховними соціальними інститутами в регіоні на засадах педагогічного стимулювання й коригування самовиховних, самоосвітніх та самоорганізаційних дій суб'єктів уможливлює поглиблення духовно-творчої ідентифікації, сприяє динамічному нарощуванні потенціалу студентської молоді та самореалізації особистості.

3. У дисертаційному дослідженні теоретично обґрунтовано модель формування духовно-творчого потенціалу студентської молоді як структурно-функціональної і природовідповідної системи морально-етичних цінностей та професійно-кваліфікаційних знань, умінь, навичок. Детермінантами моделі є: системність, функціональність, структурність та цілісність діяльності соціальних інститутів виховання. Функціонування такої моделі здійснюється відповідно до динаміки задоволення суспільних, групових й індивідуальних потреб з поглибленням духовно-творчої ідентифікації і самореалізації особистості. Розроблена модель формування духовно-творчого потенціалу слугує відповідною системою захисту особистості від ентропійно-руйнуючого впливу соціокультурного середовища у “вертикальній” (історико-генетичному вимірі) та “горизонтальній” (соціально-статусній) площині соціального часу й простору на основі залучення особистості до морально-етичних цінностей в царині духовно-творчої діяльності й стимулювання її мотивації. Модель обумовлює відповідний рівень задоволеності спільною духовно-творчою діяльністю суб'єктів навчально-виховного процесу вищого навчального закладу та уможливлює підвищення комфортності особистості в диспозиції взаємозв'язків у соціокультурному середовищі на засадах адекватного сприйняття інших і самооцінки себе. Процес формування духовно-творчого потенціалу особистості відзначається надзвичайно варіативним характером, який набуває значень, узагальнень відповідно до історичних обставин, домінуючих суспільних стосунків та стандартів й інституційно затверджених нормативних критеріїв.

4. Упровадження цілісної системи методик і технологій діагностики формування морально-етичних цінностей в діяльність освітніх закладів дозволило поглибити мотивацію процесів пізнання, навчання та спілкування студентів, поліпшити соціально-психологічний клімат в колективах. Емпірично визначені показники та індекси ефективної дієвості різних компонентів навчально-виховного процесу сприяли підвищенню достовірності й об'єктивності діагностики результативності педагогічних дій та налагодженню зворотного зв'язку між педагогічною системою з елементами соціальної структури суспільства, рівнем презентації навчального матеріалу та його засвоєнням. У дослідженні обґрунтовано інтегрований емпіричний індекс рівня духовно-творчого потенціалу, його зрілість, динаміку й варіативність у відповідності до трансформаційних процесів соціокультурного простору, що дозволило провести порівняльний аналіз сформованості елементів потенціалу особистості (рівня духовних запитів, потреб, інтересів, життєвих планів, професійних знань, умінь та навиків, соціокультурної активності тощо) та здійснити моніторинг динаміки й ефективності морально-етичного виховання, соціального самопочуття й оптимізму молодого покоління.

5. Запровадження системи соціально-педагогічного моніторингу в діяльність соціальних інститутів виховання є потужним засобом випереджаючої тактики та стратегії психолого-педагогічної роботи в студентському середовищі. Соціально-педагогічний моніторинг уможливлює визначення ступеня дисперсії (відхилення) параметрів евристичної моделі з отриманими результатами рівня успішності навчання, мотивації формування умінь і навичок, професійної самовизначеності та морально-етичних еталонів поведінки суб'єктів навчально-виховного процесу. Основним підходом до верифікації й об'єктивації результатів соціально-педагогічного моніторингу було їх зіставлення з результатами діагностики в різних освітніх закладах країни. Впровадження методики соціально-педагогічного моніторингу в діяльність мережі загальноосвітніх шкіл регіону, освітніх закладів країни та інших соціальних інститутів освіти і виховання сприяло подальшому розвитку духовно-творчих здібностей студентської молоді, умінь займатися самоосвітою та самовдосконаленням й розбудовувати інноваційні морально-етичні стандарти соціальної взаємодії.

6. Процес духовно-творчого життя студентської молоді розглядався в роботі не лише як відтворення соціокультурних цінностей суспільства особистістю, але й як перетворення її ресурсів у творчу діяльність, яка найповніше виявляється в процесах формування духовно-творчого потенціалу особистості. У даному контексті потреби, інтереси та цілі наповнюються в сучасних умовах іншим змістом і внаслідок цього найбільшою мірою відповідають природі особистості, враховують її індивідуальність, нахили і здібності. Це дозволило певною мірою досягти посилення концентрації найважливішої детермінанти молоді - її самоактуалізації, активізувати її невичерпні ресурси до розвитку з вимогами об'єктивної реальності сьогодення.

7. Результати діяльності особистості, набуті нею соціокультурні стосунки та морально-етичні цінності, виступають як “предметні цінності” та об'єкти ціннісних відносин, тобто оцінюються в сенсі добра та зла, істини або хибного знання, справедливого чи несправедливого. Відтак способи та критерії оцінювання закріплюються в молодіжній свідомості та її субкультурі як “суб'єктивні цінності” (настанови та оцінки, імперативи та забобони, цілі та проекти), які виступають у формі нормативних уявлень та є орієнтирами діяльності особистості, спільноти й суспільства. Запропонований в роботі алгоритм резонансного та скоординованого впливу соціальних інститутів на молодь уможливив потужне педагогічне стимулювання самовиховних, самоосвітніх, самореалізаційних й самоорганізаційних процесів формування й реалізації інтелектуального, соціального, професійно-кваліфікаційного та духовно-творчого потенціалу молоді.

Проблема формування духовно-творчого потенціалу студентської молоді потребує подальшого широкомасштабного вивчення не лише психолого-педагогічних, історико-ментальних та соціокультурних чинників розвитку індивіда, але й глобальних: геополітичних, геофізичних, інформаційно-цивілізаційних та трансцендентних у конкретному соціальному часі та просторі сьогодення.

духовний студентський молодь педагогічний

Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях

1. Вербець В.В. Педагогічна діагностика формування духовно-творчого потенціалу студентської молоді: Монографія. - Рівне: Вид-во РДГУ, 2005. - 383 с.

2. Вербець В.В. Соціально-педагогічний моніторинг у вузі: методологія, методика, організація: Монографія.- Рівне: Вид-во РДГУ, 2002. - 309 с.

3. Вербець В.В. Формування духовно-творчого потенціалу студентської молоді // Реформування вищої освіти у процесі демократизації українського суспільства: Монографія / За ред. Б.А.Головка. - К.: ВПЦ „Київський ун-т”, 2004. - С. 76-92.

Статті у наукових фахових виданнях

4. Вербець В.В. Формування національної самосвідомості молоді // Нова педагог. думка. - 1999. - № 3. - С. 23-25.

5. Вербець В.В. Учнівська молодь: соціальні цінності та установки // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти: Зб. наук. праць / РДГУ. - Рівне, 2000. - Вип. 12. - С. 188-191.

6. Вербець В.В. Потенціал особистості: проблеми реалізації // Наукові записки: Психологія і педагогіка / Нац. ун-т “Острозька академія”. - Острог, 2000. - Вип.1. - С. 17-19.

7. Вербець В.В. Студентська молодь: Проблеми самореалізації духовно-творчого потенціалу // Наука і освіта. - 2001. - № 2-3. - С. 10-12.

8. Вербець В.В. Особливості суспільних пріоритетів навчально-виховного процесу вузу: проблеми, пошуки, перспективи // Наукові записки: Психологія і педагогіка /Нац. ун-т “Острозька академія”. - Острог, 2001. - Вип. 2. - С. 213-217.

9. Вербець В.В. Соціально-педагогічні проблеми гуманізації виховного процесу в навчальних закладах // Психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та вузі: Зб. наук. праць. / РЕГІ - Рівне: Ліста, 2001. - С. 101-105.

10. Вербець В.В. Учнівська молодь: проблеми самореалізації інтелектуального потенціалу // Вісник Київ. нац. ун-ту культури і мистецтва: Педагогіка. - К., 2001. - Вип. 5. - С. 4-8.

11. Вербець В.В. Формування морально-етичного потенціалу учнівської молоді: проблеми, пошуки, перспективи // Наукові записки: Педагогіка і психологія / Вінницький держ. пед. ун-т. ім. М.Коцюбинського. - Вінниця, 2002. - Вип. 6. - С. 34-37.

12. Вербець В.В. Нові парадигми у формуванні морально-етичного потенціалу молоді // Психолого-педагогічні основи гуманізації навчально-виховного процесу в школі та вузі /РЕГІ. - Рівне, 2002. - Вип. 3. - С. 211-213.

13. Вербець В.В. Теоретико-методологічні проблеми діагностики педагогічного процесу // Імідж сучасного педагога. - 2002. - № 2. - С. 17-19.

14. Вербець В.В. Морально-етичні цінності в системі виховання студентської молоді //Християнські цінності: Історія: Погляд у третє тисячоліття: Наук. зап. / Нац. ун-т “Острозька академія”.- Острог, 2002. - Т.VI. - С. 230-233.

15. Вербець В.В. Проблеми морально-етичного виховання учнівської молоді: Пошуки та перспективи // Соціальні технології: Актуальні проблеми теорії та практики / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка, Одес. нац. ун-т ім. І.І.Мечникова, Запоріз. держ. ун-т. - К.; Запоріжжя; Одеса, 2002. - Вип. 15-16. - С. 140-144.

16. Вербець В.В. Нові парадигми у формуванні ціннісних орієнтацій молоді // Наукові записки / Нац. ун-т “Острозька академія”. - Острог, 2002. - Вип. 3. - С. 9-15.

17. Вербець В.В. Теоретичні основи формування соціологічної культури молоді // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти: Зб. наук. пр. РДГУ. - Рівне, 2002. - Вип. 23. - С. 87-90.

18. Вербець В.В. До питання діагностики рівня знань, вмінь і навиків учнівської та студентської молоді // Науковий вісник Чернівецького ун-ту: Педагогіка та психологія. - Чернівці, 2002. - Вип. 137. - С. 24-31.

19. Вербець В.В. Проблеми формування національної гідності в студентському середовищі // Вісник Київ. нац. ун-ту культури і мистецтва: Педагогіка. - К., 2002. - Вип. 6. - С. 168-173.

20. Вербець В.В. Проблеми формування соціологічної культури працівників соціальної сфери // Вісник. Педагогіка. / Київ. нац. ун-ту культури і мистецтва. - К., 2002. - Вип. 7. - С. 45-49.

21. Вербець В.В. Соціально-педагогічні основи діагностики потенціалу студентської молоді // Наукові записки / Нац. ун-т “Острозька академія”. - Острог, 2002. - Вип. 2. - С. 161-168.

22. Вербець В.В. Соціально-педагогічний моніторинг у навчально-виховному процесі // Оновлення змісту, форм та методів навчання і виховання в закладах освіти: Зб. наук. пр. РДГУ. - Рівне, 2003. - Вип. 27. - С. 152-155.

23. Вербець В.В. Нові парадигми формування соціального потенціалу молоді // Наукові записки / Нац. ун-т “Острозька академія”. - Острог, 2003. - Вип. 4. - С. 143-154.

24. Вербець В.В. Соціально-педагогічні проблеми формування потенціалу студентської молоді // Наукові записки НПУ ім. М.П.Драгоманова. - К, 2003. - Вип. 51. - С. 52-59.

25. Вербець В.В. Феноменологія наукової творчості студентської молоді // Наукові записки / Нац. ун-т “Острозька академія”. - Острог, 2004. - Вип. 5. - С. 20-33.

Навчальні посібники та програми

26. Вербець В.В. Діагностика формування та реалізації духовно-творчого потенціалу студентської молоді. - Рівне: Вид-во РДГУ, 2004. - 147 с.

27. Вербець В.В. Методологія і методика соціологічних досліджень Ч. 1. / Нац. ун-т “Острозька Академія”. - Острог, 2001. - 183 с.

28. Вербець В.В. Соціально-психологічна напруженість молоді: Метод. рек. - Рівне: РДІК, 1993. - 17 с.

29. Вербець В.В. Методи збору соціальної інформації. - Острог, 1997. - 27 с.

30. Вербець В.В. Соціологічне дослідження: Метод. організації та проведення / Нац. ун-т “Острозька академія”. - Острог, 2000. - 66 с.

Статті та тези доповідей у збірниках конференцій

31. Вербец В.В. Научно-исследовательская работа студентов - важное средство повышения качества подготовки специалистов //Изучение, пропаганда и внедрение передового педагогического опыта в вузах культуры: Тез. всесоюз. конф. - Барнаул, 1985. - С. 161-162.

32. Вербец В.В. Вопросы совершенствования интеграции образования, науки и производства в вузе культуры // Проблемы совершенствования профессиональной подготовки кадров и их закрепление в условиях перестройки культурно-просветительной работы: Тез. межвуз. науч. конф. Тамбов, 1990. - С. 296-298.

33. Вербец В.В. Современная социально-культурная ситуация. Подходы. Оценки. Перспективы // Cоциальные институты воспитания. Формирование духовных запросов потребностей и интересов молодежи: Сб. науч. тр. /КГИК- РГИК - К., 1991. - С. 15-23.

34. Вербец В.В. Сельская молодежь: Условия и возможности реализации духовного потенциала // Организация досуга молодежи: проблемы, перспективы совершенствования: Межв. сб. науч. тр. / Москов. ин-т культуры. - М., 1991. - С. 39-43.

35. Вербець В.В. До питання становлення національної свідомості: оцінки, прогноз // Відродження і розвиток культури України: Проблеми історії, теорії і практики. - К., 1993. - С. 6-9.

36. Вербець В.В. Соціально-психологічні та культурологічні проблеми молодої сім'ї в сучасних умовах // Українська культура: Минуле, сучасне та шляхи розвитку: Зб. наук. пр. РДІК. - Рівне, 1994. - С. 325-338.

37. Вербець В.В. Молодь і життя // Нова педагогічна думка. - 1995. - №1. - С. 17-19.

38. Вербець В.В. Проблеми створення моніторингу в сучасній соціоекосистемі // Соціально-екологічна система міста як сфера реалізації потреб людини: Матер. наук. - практ. конф. - Рівне, 1996. - С.21-15.

39. Вербець В.В. Сучасна молодь: Проблеми реалізації потенціалу //Проблеми реалізації духовно-творчого потенціалу молоді: Пошуки, перспективи: Матер. наук. - практ. конф. / РІПКПК.- Рівне, 1996. - Вип. 1. - С. 14-16.

40. Вербець В.В. Проблеми реалізації потенціалу молоді в умовах трансформації суспільства // Вивчення молоді на сучасному етапі: Питання методології і методики: Матер. наук. - практ. конф. / Укр. наук.- досл. ін-т проблем молоді. - К., 1996. - С. 84-85.

41. Вербець В.В. Соціальні проблеми молоді: Ціннісні критерії вибору професії // Нова педагог. думка. - 1998. - № 3. - С. 23-25.

42. Вербець В.В. Соціальний моніторинг у вузі: проблеми, пошуки, перспективи // Освіта як фактор формування людського капіталу: Наукові записки / Острозька акад. - Острог, 2000.- Т. III. Ч. II. - С. 145-147.

43. Вербець В.В. Методологічні та методичні проблеми діагностики ціннісних орієнтацій молоді // Гуманітарний вісник Переяслав-Хмельницького держ. пед. ін-ту ім. Г.С.Сковороди. - Переяслав-Хмельницький, 2001. - Вип. 2. - С. 97-107.

44. Вербець В.В. Соціально-психологічне напруження молоді міста: умови та фактори регуляції. // Соціологія міста: Наукові проблеми та соціальні технології: Матер. наук. - практ. конф. - Дніпропетровськ, 2001. - С. 167-169.

45. Вербець В.В. Соціальний моніторинг у вищій школі: теоретичні та методичні проблеми діагностики // Проблеми розвитку соціологічної теорії / Ін-т соціології НАН України. - К., 2001. - С. 325-327.

46. Вербець В.В. Соціально-психологічні особливості формування духовних запитів та потреб молоді // Психолого-педагогічні проблеми соціальної роботи та професійна підготовка до неї: теорія, практика: Матер. наук. - практ. конф. / Дрогобич. держ. педагог. ун-т. - Самбір, 2002. - С. 36-39.

47. Вербець В.В. Методологічні та теоретичні аспекти формування потенціалу особистості //Проблеми реалізації духовного потенціалу молоді / РДГУ. - Рівне, 2002. - Вип. 2. - С. 6 - 8.

48. Вербець В.В. Психолого-педагогічні проблеми формування професійного потенціалу соціального працівника // Підготовка соціального працівника: надбання, проблеми, перспективи: Матер. наук. - практ. конф. - Хмельницький, 2003. - С. 16-18.

49. Вербець В.В. Формування соціологічної культури працівників соціальної галузі // Реформування соціальних служб в Україні: сучасний стан та перспективи: Матер. наук. - практ. конф./ Нац. ун-т “Львівська політехніка”. - Львів, 2003. - С. 134-139.

50. Вербець В.В. Проблеми формування національної гідності студентської молоді // Україна: національна ідея: Матер. наук. конф. / Київ. міжнар. ун-т. - К., 2003. - С. 232 - 237.

51. Вербець В.В. Соціально-психологічні передумови інституціоналізації освіти // Проблеми розвитку соціологічної теорії: Трансформація соціальних інститутів та інституціоналізація структури суспільства / Ін-т соціології НАН України. - К., 2003. - С. 418 - 421.

52. Вербець В.В. Проблема діагностики особистісного потенціалу студентської молоді // Психологічні перспективи /Волинський держ. ун-т ім. Лесі Українки. - Луцьк, 2003. - Вип. 4. - С. 171-176.

53. Вербець В.В. Формування та реалізація духовно-творчого потенціалу студентства // Соціальна психологія / Укр. центр політ. менеджменту. - К., 2004. - Вип. 3 (5). - С. 150-162.

54. Вербець В.В. Формування духовно-творчого потенціалу студентської молоді: проблеми та перспективи // Проблеми розвитку соціологічної теорії: Соціальні процеси в Україні. - К.: Ін-тут соціології НАН України, 2004. - Вип. 4. - С. 399-403.

55. Вербець В.В. Соціальні проблеми формування духовно-творчого потенціалу студентської молоді // Молодіжна політика: проблеми і перспективи. - Дрогобич-Львів, 2005. - С. 401-408.

Размещено на Allbest.ru