Розвиток ідей гуманістичної педагогіки в початковій освіті України (друга половина ХХ століття)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Розвиток ідей гуманістичної педагогіки в початковій освіті України (друга половина ХХ століття)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність та ступінь дослідження проблеми. Національна доктрина розвитку освіти України в ХХІ столітті та Державна комплексна програма «Вчитель» передбачають реформування шкільної освіти на принципах гуманізму. Сучасна реформа кардинально відрізняється від усіх попередніх тим, що вперше здійснюється за ідеями ціннісного буття людини, за логікою її історичного розвитку, яка передбачає повноцінний інтелектуально-духовний розвиток кожної особистості, її всебічну творчу самореалізацію.

Досі пошук шляхів реалізації гуманістичної педагогіки був пов'язаний, в основному, з цінностями ідей захисту, підтримки школярів, з утвердженням їхніх прав, свобод та інтересів. Сьогодні відбулися суттєві зміни в розумінні й глибокому осмисленні складності трансформації сучасного освітнього процесу. Гуманізація освіти полягає в утвердженні людини як найвищої соціальної цінності, у найповнішому розкритті її здібностей і задоволенні різноманітних освітніх потреб, забезпеченні пріоритетності загальнолюдських цінностей, гармонії стосунків людини та навколишнього середовища. Педагогічною наукою сьогодні ведеться пошук нових моделей організації навчально-виховного процесу в школі, для створення якісно нових стосунків між суб'єктами навчання, спрямованих на гуманізацію навчально-виховного процесу. Одним із шляхів модернізації освіти є творче використання здобутків педагогів-гуманістів різних епох взагалі та новаторського періоду у вітчизняній педагогіці другої половини ХХ століття, зокрема.

Ідея гуманного ставлення до дітей завжди була притаманна вітчизняній педагогіці, про що свідчить вихід у світ багатотомної «Антології гуманної педагогіки», яка об'єднує в часі і просторі основні ідеї великих гуманістів від Конфуція до сьогодення. Педагогічні ідеї становлення гуманізму як основи організації суспільства й життєдіяльності людини сформульовані у працях видатних вітчизняних педагогів: А. Макаренка, Г. Сковороди, В. Сухомлинського, К. Ушинського та ін.

Гуманістичні тенденції знайшли своє відображення в зарубіжній педагогіці (А.Дістервега, Я. Коменського, Д. Дьюї, А. Маслоу, М. Монтессорі, С. Паттерсона, Й. Песталоцці, К. Роджерса, Л. Рона, Ж.-Ж. Руссо, Б. Спока, В. Франкла, С. Френе, Е. Фромма, Р. Штайнера та ін.).

Психологічні основи мотивації гуманної поведінки школярів на різних вікових етапах розвитку і становлення особистості знайшли відображення в дослідженнях психологів Б. Ананьєва, Л. Божович, Л. Виготського, Д. Ельконіна, О. Леонтьєва, С. Рубінштейна та ін. Психологічну сутність гуманізму у вихованні особистості визначили в своїх дослідженнях І. Бех, Г. Костюк. Велике значення для з'ясування психологічних принципів гуманізації процесу навчання мають роботи А. Адлера, В. Давидова, О. Дусавицького, В. Крутецького та ін.

Загальнопедагогічні аспекти гуманізації освіти розглядали у своїх дослідженнях М. Берулава, С. Бондар, Т. Буяльська, В. Лозова, І.Підласий, А. Сущенко, Г. Троцко та інші вчені. Досліджуючи дидактичний аспект проблеми гуманізації, вони стверджували, що саме гуманізований навчальний процес створює умови для розвитку творчої особистості дитини.

Аналіз робіт О. Вишневського, О. Захаренка, О. Савченко та інших дає можливість з'ясувати сутнісні характеристики поняття гуманізація освіти. Аналізуючи їхні погляди, можна констатувати, що гуманізація педагогічного процесу полягає в його спрямованості на особистість учня, в забезпеченні максимально сприятливих умов, побудованих на основі поваги і довіри.

Завдяки працям свідків і безпосередніх учасників розбудови національної школи в Україні Г. Ващенка, І. Огієнка, С. Русової, С.Сірополка, Я. Чепіги та ін.; науково-педагогічним дослідженням сучасних науковців В. Борисенка, Л. Вовк, В. Гриньової, М. Гриценка, В. Демчука, П. Дроб'язка, В.Євдокимова, М.Євтуха, І. Зайченка, С. Золотухіної, І. Зязюна, Н. Каліниченко, Н. Копиленка, В. Майбороди, А. Марушкевича, Ф. Науменка, Н. Ничкало, Л. Потапової, І. Прокопенка, С. Собчинської, О. Сухомлинської, С.Філоненка, Л. Штефан, М. Ярмаченка та ін. - основні ідеї, думки та положення гуманістичної педагогіки, побудовані на історичних фактах, стали відомі сучасникам відносно недавно.

Дослідження названих учених об'єктивно характеризують розвиток вітчизняної школи, освіти, педагогічної думки в ХХ столітті, становлення національної школи, розвиток освіти в Радянській Україні, що дозволило виявити витоки і висвітлити провідні ідеї гуманістичної педагогіки України в першій половині ХХ століття.

Аналіз науково-педагогічних джерел свідчить, що у вітчизняній педагогічній науці проблема розвитку ідей гуманістичної педагогіки в Україні в другій половині ХХ століття в історичному аспекті не досліджувалась. Необхідність вивчення розвитку гуманістичних ідей в історичній ретроспективі зумовлюється низкою таких причин.

По-перше, об'єктивно підійти до розв'язання будь-якого питання можна лише за умови історичного погляду на весь розвиток проблеми в цілому. Тому життєво необхідним є виявлення та зіставлення розвитку ідей гуманістичної педагогіки на різних історичних етапах.

По-друге, ретроспектива розвитку ідей гуманістичної педагогіки створює передумови для впровадження нових педагогічних технологій у сучасні навчально-виховні заклади.

І нарешті, теоретичний аналіз та виявлені можливості гуманістичної педагогіки дають підставу для прогнозування розвитку гуманістичних ідей на майбутнє.

Таким чином, вивчення науково-педагогічних джерел, зроблені узагальнення дозволяють констатувати, що розвиток вітчизняної освіти у другій половині ХХ століття залишився поза увагою сучасних науковців. Цей період представлений великими постатями в педагогіці і характеризується творчим злетом гуманістичних ідей в освітній сфері. Наголошуючи сьогодні на особистісній орієнтації освіти, ми мусимо відновити цілющий зв'язок із джерелами гуманістичної педагогіки, проаналізувати виникнення та становлення ідей гуманістичної педагогіки, знайти шляхи побудови освіти на цінностях гуманізму. Необхідність урахування історичного досвіду гуманістичної педагогіки та доцільність здійснення системного дослідження розвитку її ідей зумовили вибір теми дослідження «Розвиток ідей гуманістичної педагогіки в початковій освіті України (друга половина ХХ століття)».

Вибір історичного періоду дослідження пояснюється тим, що в цей час гуманістична педагогіка набуває реальних контурів, відбувається її інтенсивне становлення та розвиток. У другій половині ХХ століття триває глобалізація багатьох суспільних проблем, вирішувати які насамперед зобов'язана школа, що вимагає впровадження в навчально-виховний процес нових технологій гуманістичної парадигми. Рушійні процеси цього періоду спричинили позитивні зміни в сучасній початковій освіті, стимулюючи пошук і розвиток нових педагогічних технологій гуманістичного напряму.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана згідно з планом науково-дослідної роботи кафедри педагогіки і методики початкового навчання Слов'янського державного педагогічного університету «Розробка і впровадження нових педагогічних технологій в навчально-виховний процес школи та вузу». Тема затверджена вченою радою СДПУ (протокол №8 від 25.04.2002) та Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології АПН України (протокол №7 від 17.09.2002).

Об'єктом дослідження є гуманістична педагогіка.

Предмет дослідження - розвиток ідей гуманістичної педагогіки в системі початкової освіти України (друга половина ХХ століття).

Мета дослідження: проаналізувати та систематизувати теоретичні питання розвитку ідей гуманістичної педагогіки та узагальнити досвід їх реалізації в системі початкової освіти України в другій половині ХХ століття.

Відповідно до об`єкта, предмета та мети дослідження визначено основні завдання:

1. Розкрити сутність гуманістичної педагогіки в контексті світового педагогічного досвіду.

2. Виявити та обґрунтувати етапи розвитку ідей гуманістичної педагогіки в початковій освіті України (друга половина ХХ століття).

3. Проаналізувати вплив та показати шляхи реалізації гуманістичних ідей в сучасних педагогічних технологіях початкового навчання в Україні.

4. Схарактеризувати форми та методи реалізації ідей гуманістичної педагогіки в інноваційній діяльності творчого об`єднання «Університет розвитку».

5. Виявити можливості творчого використання гуманістичних ідей і сформулювати прогностичні тенденції їх розвитку в педагогіці нового тисячоліття.

Методологічними засадами дослідження є теорія наукового пізнання з її вимогами об'єктивності, науковості, доказовості; ідеї формування розвиненої гуманної особистості; необхідність збереження головних теоретичних положень і досвіду гуманістичної педагогіки як підґрунтя для інноваційного розвитку та доцільності творчого використання спадщини минулого в сучасній початковій освіті України; основні методологічні положення Державної програми «Освіта» (Україна ХХІ століття) та Національної доктрини розвитку освіти України в ХХІ столітті.

Теоретичну базу дослідження становлять педагогічні ідеї розвитку гуманізму як основи організації суспільства та життєдіяльності людини, які сформульовані видатними ученими-педагогами: А.Дістервегом, Я. Коменським, А. Макаренко, Й. Песталоцці, Ж.-Ж. Руссо, Г. Сковородою, В. Сухомлинським, К. Ушинським та ін.; гуманістичні тенденції особистісно-орієнтованої педагогіки представників зарубіжної психолого-педагогічної науки: Д. Дьюї, А. Маслоу, М. Монтессорі, С. Паттерсона, К. Роджерса, В. Франкла, С. Френе, Е. Фромма, Р. Штайнера та ін.; висновки та рекомендації сучасних учених у галузі теорії та історії гуманістичної педагогіки: Р. Арцишевського, Г. Балла, Є. Бондаревської, М. Боришевського, О. Вишневського, Г. Жирської, С. Золотухіної, В.Євдокимова, О.Іонової, О. Киричука, В. Лозової, О. Микитюка, В. Оржеховської, І.Підласого, О. Попової, І. Прокопенка, А. Сиротенка, О. Сухомлинської, А. Троцко, Л. Штефан, М. Ярмаченка та ін.

Методи дослідження: теоретичні методи - науково-історичний, проблемний і логічний аналіз філософської, історико-педагогічної та психолого-педагогічної літератури, історико-педагогічний аналіз праць видатних представників прогресивної гуманістичної течії для з'ясування сутності гуманістичної педагогіки та виявлення етапів розвитку ідей гуманістичної педагогіки у другій половині ХХ століття, а також наукових праць вітчизняних і зарубіжних дослідників з метою аналізу педагогічних технологій початкової школи; вивчення архівних матеріалів з метою висвітлення питань розвитку ідей гуманістичної педагогіки в науково-педагогічній думці України означеного періоду; емпіричні методи - діагностичні (вивчення змісту діяльності сучасних початкових шкіл), обсерваційні (ретроспективний аналіз діяльності початкових шкіл України), праксиметричні (аналіз передового педагогічного досвіду).

Джерелознавча база дослідження. У процесі історико-педагогічного пошуку використано документи й матеріали державного архіву Донецької (ф. 98, ф. 358) та Харківської (ф. 166, ф. 1606) областей, міського відділу народної освіти м. Слов'янська (ф. 48), Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського, лабораторії педагогічних інновацій інституту педагогіки АПН України, Центральної наукової бібліотеки Харківського національного університету ім. В. Каразіна, Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Короленка, бібліотеки Слов'янського державного педагогічного університету.

Джерелами дослідження є також законодавчі і директивні документи Верховної Ради й Кабінету Міністрів незалежної української держави, президента України; матеріали з'їздів, конференцій, нарад, присвячені питанням навчання молодших школярів; твори прогресивних вітчизняних і зарубіжних педагогів різних часів, у яких висвітлювалися питання гуманістичної педагогіки; матеріали педагогічної журналістики досліджуваного періоду; сучасні монографічні й дисертаційні дослідження, науково-методичні статті; наукова та методична література з історії педагогіки, яка містить необхідну для нашого дослідження інформацію.

Наукова новизна й теоретичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вперше здійснено комплексний аналіз розвитку гуманістичних ідей у контексті світового історико-педагогічного досвіду в широких хронологічних межах; виявлено та науково обґрунтовано етапи розвитку ідей гуманістичної педагогіки в початковій школі України другої половини ХХ століття, визначено шляхи актуалізації та реалізації ідей гуманістичної педагогіки в сучасних педагогічних технологіях початкової освіти України.

Подальшого розвитку й конкретизації набули інноваційні форми та методи гуманізації навчання і виховання та шляхи реалізації гуманістичних ідей в сучасних педагогічних технологіях початкового навчання в Україні.

У науковий обіг введено маловідомі та раніше невідомі архівні матеріали, історичні факти, які розширюють уявлення про гуманістичні ідеї та процеси їх розвитку.

Практичне значення дослідження визначається тим, що отримані в ході наукового пошуку теоретичні положення, фактичний матеріал втілено в розробку автором спецкурсу «Нові педагогічні технології на основі особистісної орієнтації педагогічного процесу», спецсемінару «Сучасні підходи до проектування, організації й аналізу групової роботи в системі розвивального навчання», методичних рекомендацій для студентів та вчителів початкових класів, з метою впровадження особистісно-орієнтованих технологій у практику роботи початкової школи.

Висновки і рекомендації, подані в дисертації, впроваджено у навчально-виховний процес Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка (довідка №8 від 31.03.2004 р.) та Донецького інституту післядипломної освіти (довідка №11 від 07.04.2004 р.), початкових класів ЗОШ «Олімпія», ЗОШ №16, ЗОШ №9 м. Слов'янська, ЗОШ №1 м. Миколаївки.

Теоретичні положення й узагальнений практичний досвід розвитку ідей гуманістичної педагогіки в початковій школі України (друга половина ХХ століття) можуть бути використані в навчально-виховному процесі вищих педагогічних закладів України ІІІ-ІV рівнів акредитації при вивченні курсів історії педагогіки, загальної педагогіки, методики ознайомлення студентів з новими педагогічними технологіями, в розробці спецкурсів і спецсемінарів, у керівництві курсовими і дипломними роботами студентів.

Вірогідність і наукова обґрунтованість висновків дисертаційного дослідження забезпечується широким використанням архівних джерел, документів, педагогічної публіцистики (друга половина ХХ ст.), системним аналізом виявлених матеріалів, а також застосуванням комплексу методів дослідження, адекватних предмету, меті й завданням, апробацією матеріалів дисертації на конференціях.

Апробація головних результатів дослідження здійснювалась у доповідях і виступах на щорічних науково-практичних конференціях, на засіданнях кафедр педагогіки, педагогіки та методики початкового навчання Слов'янського державного педагогічного університету впродовж 1999-2004 рр.; на Всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Розвивальне навчання в Україні: стан і перспективи» (Київ, 1999), «Роль системи розвивального навчання у реформуванні освіти в Україні» (Київ, 2002), «Неперервна професійна підготовка педагогічних кадрів гуманітарного профілю: теорія, практика, перспективи» (Ялта, 2000).; на Міжнародній конференції «Науково-педагогічні лінії в освітній системі Д. Ельконіна - В. Давидова: успіхи, проблеми та перспективи» (Москва, 2003).

Публікації. Основні результати дослідження викладено у 7 одноосібних публікаціях, загальним обсягом 3,3 др. арк., з них 6 статей у провідних наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел (197 найменувань). Загальний обсяг роботи становить 236 сторінок, з них основного тексту - 168 сторінок. Дисертація містить 10 додатків на 50 сторінках.

Основний зміст дисертації

інноваційний гуманістичний педагогічний навчання

У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, розкрито її актуальність, ступінь дослідженості, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання й методи дослідження, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, окреслено джерелознавчу базу, сформульовано висновки про апробацію та впровадження результатів дослідження.

У першому розділі «Теоретичні питання гуманістичної педагогіки» хронологічно показано розвиток ідей гуманістичної педагогіки у світовій та вітчизняній педагогічній думці; проаналізовано внесок відомих зарубіжних та вітчизняних педагогів у розвиток принципів гуманістичної педагогіки; виявлено основні підходи до їх реалізації у прогресивній вітчизняній педагогічній теорії другої половини ХХ століття; науково обґрунтовано етапи розвитку ідей гуманістичної педагогіки в початковій освіті України в зазначений історичний період.

Вивчення широкого кола філософської, історико-педагогічної, психолого - педагогічної та довідкової літератури, історичних даних, передового педагогічного досвіду показало, що гуманістична педагогіка має багатовікову історію. Ідеї гуманізму, виникнувши з далекої давнини (Демокріт, Сократ, Платон, Арістотель, Квінтіліан), поступово (Г. Назіанзін, В. Кесарійський, Ф. Рабле, Е. Роттердамський, Вітторіно да Фельтре, Я. Коменський, Дж. Локк, Ж-Ж. Руссо, Й. Песталоцці, А.Дістервег, І. Кант, В. Гегель, І.Фіхте, Р. Кузіне, С. Френе, П. Петерсен, Р. Штайнер, О. Декролі, М. Монтессорі, А. Нейл, Б. Рассел, В. Лай, Є. Мейман, А.Біне, П. Бове, Є. Клапаред, Є. Торндайк та інші) набувають чітких контурів у педагогічних поглядах зазначених педагогів-просвітителів, які конкретизували цілі та завдання гуманістичного виховання, його зміст, форми та засоби, визначили шляхи перетворення школи в майстерню гуманності, сформулювали вимоги до особистості вчителя, розглядаючи її як важливе джерело гуманізації навчально-виховного процесу.

Аналіз становлення та розвитку гуманістичних ідей в історії зарубіжної педагогічної думки, педагогічних концепцій гуманістичного спрямування дозволив виділити провідні риси гуманістичної педагогіки, а саме:

- критичне ставлення до жорсткої орієнтації освіти, до виконання соціального замовлення, яке виявляється в ретельному відборі знань і настанов;

- всебічна увага до особистості дитини; прагнення школи до створення умов, за яких досягаються усвідомлення і реалізація дитиною своїх потреб та інтересів;

- стимулювання та педагогічно доцільна підтримка вчителем вільного, творчого пошуку учня.

Історико-педагогічний аналіз дав змогу встановити, що в історії вітчизняної педагогічної думки першоджерелом гуманістичної педагогіки в Україні стала народна педагогіка, особливо педагогічно цінні ідеї та традиції епохи українського національного Відродження (ХVІ-ХVІІІ ст.), які характеризуються демократизмом та гуманізмом. Ідеї гуманістичної педагогіки цього періоду пов'язані з іменами Ф. Прокоповича та Г. Сковороди.

У кінці ХVІІІ - першій половині ХІХ ст. велику роль у розвитку гуманістичної педагогічної думки в Україні відіграли П. Грабовський, В. Капніст, В. Каразін, М. Коцюбинський, Л. Українка, І. Франко, Т. Шевченко, які в своїх творах трактували ідеї гуманістичної педагогіки.

У ході дослідження встановлено, що прогрес вітчизняної гуманістичної думки у другій половині ХІХ ст. відбувався в таких напрямах: абстрактний (М. Добролюбов, М. Пирогов); практичний (К. Ушинський); національний (О. Духнович, М. Корф, В. Водовозов, М. Драгоманов); психологічний (П. Каптерєв, М. Рубінштейн); еволюційний (В. Вахтєров) та універсальний (К. Вентцель, Л. Толстой, С. Шацький), представники яких обґрунтували зміст, форми та засоби гуманізації виховання дітей, сформулювали вимоги до особистості вчителя, які сприяють реалізації ідей гуманістичної педагогіки.

У першій половині ХХ століття боротьбу за гуманізацію та демократизацію системи освіти в Україні, поширення її в народі продовжили видатні просвітителі С. Васильченко, Г. Ващенко, Б. Грінченко, М. Грушевський, Т. Лубенець, С. Русова та інші. Вітчизняна педагогіка цього часу збагатилась досвідом створення перших авторських гуманістичних систем навчання та виховання (А. Макаренко, С.Рівес, В. Сорока-Росинський, М. Шульман), об'єднаних ідеєю розробки концепції національного виховання на основі гуманістичної педагогіки.

Проведене дослідження розвитку ідей гуманістичної педагогіки в Україні у другій половині ХХ століття дозволило визначити період, що вивчається, як новий спалах гуманізму в педагогічній думці, виділити і згрупувати основоположні принципи, які характеризують гуманістичну спрямованість теоретичних концепцій, змісту, форм та методів практичної діяльності представників «новаторської педагогіки», а саме:

? принципи, що є методологічною основою освітнього процесу: принципи гуманістичної спрямованості мети, психологічної обґрунтованості ідей розвитку особистості, соціалізації.

? принципи, що сприяють організації пізнавального, комунікативного та діяльнісного педагогічного процесу: принципи свободи, індивідуального підходу, самостійності, самодіяльності та творчої активності.

Структурно-логічний аналіз гуманістичних принципів у досвіді представників «новаторської педагогіки» показав, що перша група принципів теоретично обґрунтовує та практично спрямовує всі ланки гуманізації навчально-виховного процесу, які відповідають структурним компонентам сучасного розуміння «гуманізму» як педагогічної категорії. Друга група принципів окреслює методично-технологічні шляхи реалізації гуманістичних ідей у практиці. Детальний аналіз вище зазначених принципів доводить, що з педагогічної та психологічної точок зору їх реалізація сприяє формуванню пізнавального інтересу, оптимізації навчально-виховного процесу на засадах гуманістичного ставлення до дитини.

Проведений історико-педагогічний аналіз дозволив у межах досліджуваного періоду (друга половина ХХ століття) виділити три етапи розвитку гуманістичних ідей у початковій освіті України, які суттєво не відрізняються від етапів розвитку національної педагогічної думки, що науково обґрунтовані О. Сухомлинською, та етапів становлення й розвитку інноваційної педагогіки, введених до наукового обігу О. Поповою.

Перший етап (50-70-ті рр. ХХ ст.) у дослідженні представлено як етап генерації гуманістичних ідей в педагогічній теорії і практиці. У дисертації встановлено, що саме на цьому етапі відбувається мобілізація педагогічної думки; здійснюються пошуки дидактів та психологів нової системи навчання, розробленої на основі гіпотези Л. Виготського про взаємозв'язок процесів навчання і розвитку; починають діяти проблемні педагогічні лабораторії. Усе це створило передумови для формування різноманітних організаційних форм гуманістичного процесу: розгортання масового передового досвіду вчителів; проведення експериментальної роботи і побудова на цій основі різноманітних гуманістичних концепцій; створення педагогічних систем з яскраво вираженою особистісно-гуманною позицією їх автора (досвід В. Сухомлинського, Ш. Амонашвілі).

Другий етап (80-ті рр. ХХ ст.) визначається як етап новаторської педагогічної діяльності. Велика цінність новаторського досвіду зазначеного етапу полягає в тому, що вчителі-новатори початкової школи (О. Басараб, Л. Дашевська, С. Лисенкова, С. Логачевська) саме в цей час завершили і винесли на широке обговорення свої багаторічні доробки. Кожний з представників новаторської педагогіки намагався втілити сукупність гуманістичних ідей у своїх технологіях і показати з допомогою їх можливість рішення шкільних проблем початкового навчання.

Третій етап (90-ті роки ХХ ст.) обґрунтовується в дослідженні як етап упровадження інноваційних процесів у початковій школі. Характерною для цього етапу є спрямованість системи початкової освіти на розвиток особистості дитини, впровадження нових технологій навчання і виховання гуманістичного напряму. Найбільш пильна увага у 90-ті роки ХХ ст. приділялась проблемі особистісно-орієнтованої педагогіки. Провідними тенденціями інноваційних процесів на цьому етапі стали: розробка різних концептуальних підходів до освіти, спроможних вирішувати проблеми самореалізації та самовизначення особистості; широке впровадження великої кількості нових педагогічних технологій у практику початкової школи.

У результаті всіх розглянутих явищ і процесів у вітчизняній педагогіці другої половини ХХ століття поступово сформувалось ідейно-теоретичне ядро гуманістичної парадигми освіти, а саме: визнання дитини вищою цінністю педагогічної діяльності; орієнтація на суб'єкт-суб'єктні відносини між педагогом і учнями; трактування інтересів особистості на пріоритетних освітніх цілях, що носять гуманістичний характер.

Отже, відповідно до цих положень намітилися загальні підходи їх реалізації: спрямованість на розробку особистісно-орієнтованих технологій, організацію гуманістичних навчально-виховних систем; створення гуманної школи, пошук оптимального змісту і найбільш адекватних умов для розвитку дитини, ефективних форм організації педагогічного процесу шляхом використання нових педагогічних технологій гуманістичного напряму.

У другому розділі «Досвід реалізації ідей гуманістичної педагогіки в початковій освіті України» - розкрито форми та методи реалізації ідей гуманістичної педагогіки в початковій освіті України досліджуваного періоду та шляхи реалізації ідей гуманістичної педагогіки в інноваційних технологіях початкової школи, проаналізовано організаційні та концептуальні засади діяльності творчого об'єднання «Університет розвитку», створеного на базі кафедри педагогіки та методики початкового навчання Слов'янського державного педагогічного університету.

Основні напрями діяльності творчого об'єднання зумовлені завданнями дослідження - проаналізувати вплив гуманістичних ідей в сучасних педагогічних технологіях початкового навчання та показати шляхи їх реалізації. Такими напрями були: форми та методи реалізації гуманістичних ідей в інноваційній діяльності початкової школи; науково-методична робота в школі; система формування основних компонентів інноваційної компетентності студентів.

На основі наукових досліджень і осмислення передового педагогічного досвіду вчителів-новаторів досліджуваного періоду творчим об'єднанням було розглянуто дидактичний аспект процесу гуманізації, а саме:

- залучення учнів з раннього дитинства до найскладніших моральних цінностей, гуманістична концепція добору й використання способів впливу на дитину (В. Сухомлинський);

- спонукання учнів до самоаналізу способів діяльності, самооцінки, самопізнання і самовдосконалення в різних видах діяльності (Ш. Амонашвілі);

- багатоваріантність, гнучкість форм організації різних видів діяльності (індивідуальна, парна, групова, колективна);

- вивчення навчального матеріалу випереджувальним методом, використання опорних схем та коментованого методу навчання (С. Лисенкова);

- широке використання опорних сигналів-схем (С. Дашевська);

- диференціація навчального процесу на уроці (С. Логачевська);

- вивчення навчального матеріалу збільшеними одиницями (П. Ерднієв);

- організація навчального співробітництва (О. Басараб);

- використання парних та групових форм роботи (розвивальне навчання Д. Ельконіна-В. Давидова).

Дослідницька діяльність творчого об'єднання дала можливість проаналізувати інноваційні програми гуманістичного напряму «Розвивальне навчання Д. Ельконіна-В. Давидова», «Росток», «Крок за кроком» та «Довкілля», експериментальна перевірка яких пройшла апробацію в початкових класах багатьох регіонів України і дала позитивні результати; практично реалізувати систему розвивального навчання в школах м. Слов'янська. У рамках регіональної комплексної програми «Обдаровані діти» створена цілісна програма розвитку інтелектуально-творчого потенціалу кожної дитини, ключовим моментом якої була організація ефективних форм та методів роботи з учнями. Система мала таку структуру і зміст:

1. Підготовчі курси в школах та в Центрі Розвитку, де послідовно й систематично відбувалось включення дітей дошкільного віку в ігрову інтелектуальну діяльність та забезпечувалась наступність між дошкільною і початковою ланками освіти.

2. Шкільні олімпіади, математичні вікторини, щорічні регіональні Олімпіади, які сприяли розвитку пізнавального інтересу учнів.

3. Виїзні заняття - на яких творчі уроки в природі, інтегровані уроки музики і малювання стали ефективною формою розвитку творчих здібностей дітей.

4. Стажування дітей в НУА (м. Харків), де співдружність розвивальних класів, спільна навчальна діяльність, екскурсії, творчі звіти сприяли розвитку мотивації навчання.

5. Творча практика та регіональний інтелектуальний марафон, які стали справжнім звітом інтелектуально-творчого зростання кожної дитини.

Таким чином, дослідницька робота щодо реалізації принципу гуманізації в початковій школі дала можливість виділити фактори, які визначають особливості процесу формування молодших школярів як суб'єктів колективно-розподіленої навчальної діяльності та можливість їхнього особистісно-спрямованого розвитку, а саме: особистісно-розвивальний потенціал уроку; система розвитку інтелектуально-творчого потенціалу кожної дитини; позиція вчителя в особистісно-орієнтованих технологіях. Вони і стали основними компонентами гуманізації навчально-виховного процесу в початкових класах.

У дослідженні висвітлено особливості науково-методичної роботи в школах, яка здійснювалась адекватно методам розвивального навчання: проведення постійно діючого теоретичного семінару на базі кафедри педагогіки і методики початкового навчання та практичних семінарів на базі загальноосвітніх шкіл міста; планування, взаємовідвідування, відеозаписи уроків з наступним їх обговоренням; відвідування планових семінарів у наукових центрах розвивального навчання; стажування в освітніх закладах нового типу. Усе це дало можливість визначити пріоритетні напрями розвитку сучасної початкової освіти, вчителям початкових класів оволодіти теоретичними основами інноваційної діяльності.

Зазначена науково-методична робота мала плідні наслідки, а саме: подальше навчання вчителів в магістратурі та аспірантурі СДПУ; щорічні виступи вчителів з доповідями на науково-практичних конференціях і публікації в наукових збірках; участь у семінарах Центру психології та методики розвивального навчання (м. Харків); участь в роботі Міжнародної та Української Асоціацій «Розвивальне навчання».

У рамках діяльності творчого об'єднання стало можливим вирішення проблеми формування основних компонентів інноваційної компетентності студентів факультету підготовки вчителів початкових класів. Інноваційна поінформованість забезпечувалась проведенням рекламно-інформаційних занять, на яких студенти ознайомлювались з банком популярних інноваційних технологій, з джерелами інформації, прикладами впровадження їх у практику роботи початкової школи. Інноваційна грамотність забезпечувалась за рахунок введення до навчальних планів факультету спецкурсів, матеріали яких допомагали студентам усвідомити особливості нових педагогічних технологій і ставили їх у ситуацію усвідомленого вибору професійної кваліфікації з огляду на свої здібності. Основним напрямом інноваційної культури була професійно-педагогічна практика, яка допомагала студентам набувати відповідних освітньо-кваліфікаційних навичок. Усі види практики давали оптимальну можливість формувати у студентів готовність до інноваційної діяльності, вміння осмислювати і використовувати новітній передовий досвід.

Завершальним етапом була робота в студентських наукових гуртках, написання курсових і дипломних робіт, участь в науково-практичних конференціях, подальше навчання в наукових центрах з гарантією якісної результативності їхньої інноваційної діяльності, подальше навчання в магістратурі.

Отже, у дослідженні перевірено й експериментально підтверджено, що розроблені методи і форми інноваційної діяльності творчого об'єднання з метою реалізації ідей гуманістичної педагогіки дозволяють ефективно впроваджувати особистісно-орієнтовані технології в навчально-виховний процес початкової школи.

У висновках сформульовані основні результати дослідження.

1. На основі вивчення науково-педагогічних джерел та архівних матеріалів у дисертації розкрито сутність гуманістичної педагогіки в контексті світового педагогічного досвіду, проаналізовано внесок відомих зарубіжних та вітчизняних педагогів у розвиток принципів гуманістичної педагогіки, виявлено основні підходи до їх реалізації у прогресивній вітчизняній педагогічній теорії другої половини ХХ століття.

2. Аналіз розвитку гуманістичної педагогіки у другій половині ХХ століття дав змогу, по-перше, визначити зазначений період за своєю сутністю як новий спалах гуманізму в педагогічній історії людства; по-друге, з'ясувати основоположні принципи, що характеризували гуманістичну спрямованість теоретичних концепцій, змісту, принципів, форм та методів практичної діяльності представників цього періоду.

3. Проведений історико-педагогічний аналіз дозволив у межах досліджуваного періоду виділити та обґрунтувати етапи розвитку ідей гуманістичної педагогіки в початковій освіті України. Визначення особливостей кожного з етапів дозволило висвітлити провідні орієнтири і пріоритети інноваційних пошуків у початковій школі.

4. Науково-педагогічний пошук надав можливість схарактеризувати шляхи реалізації гуманістичних ідей в сучасних педагогічних технологіях початкового навчання в Україні. Висновки, фактичний матеріал, пропозиції, які стосуються актуалізації гуманістичних ідей в сучасних умовах, були використані у процесі організації навчально-виховного процесу в початковій школі, в розробці особистісно-розвивальної моделі початкової освіти в Україні, а також у підготовці вчителя нового типу, готового прийняти і реалізувати ідеї гуманізму.

5. Всебічний аналіз діяльності творчого об'єднання «Університет розвитку» дав підстави для висновку, що педагогічна значущість творчого об'єднання зумовлена необхідністю цілеспрямованого розвитку гуманістичних ідей в початковій школі, а також інтелектуального розвитку творчої ініціативи студентів та здатності вчителів до творчої праці, до пошуку інноваційних методів, прийомів, засобів гуманізації навчання і виховання учнів.

6. Результати проведеного історико-педагогічного дослідження дозволили визначити можливості творчого використання гуманістичних ідей в інноваційній діяльності сучасної початкової школи в Україні, а саме таких, як: розробка і реалізація нових педагогічних технологій гуманістичного напряму, особистісно-орієнтована спрямованість.

7. Проведене дослідження дало змогу визначити прогностичні тенденції розвитку ідей гуманістичної педагогіки в Україні в ХХІ столітті: подальший розвиток гуманістичного інноваційного процесу; гуманізація освітнього простору; координація зусиль науковців і вчителів-практиків та кооперація діяльності всіх учасників освітнього процесу.

Таким чином, виявлені загальні тенденції розвитку ідей гуманістичної педагогіки дозволили, з одного боку, намітити пріоритетні напрями інноваційного гуманістичного розвитку освітнього процесу; з іншого, - дали змогу з певною мірою вірогідності визначити перспективи використання педагогічної спадщини в розробці й упровадженні гуманістичних ідей в початковій освіті України.

Виконане дослідження не вичерпує всіх напрямів обраної наукової проблеми. У сучасних умовах розвитку України найбільш актуальним для теоретичної і практичної педагогіки залишається питання розробки особистісно-орієнтованої національної системи освіти. Тому подальшого вивчення потребують джерела гуманістичної педагогіки, питання вивчення особистого внеску представників «новаторської педагогіки» в розвиток педагогічної науки та практики.

Основний зміст дисертації відображено в таких публікаціях автора

1. Землянська В.Ф. Личность учителя как профессионала. / Проблеми сучасної педагогічної освіти. Сер.: Педагогіка і психологія. - Зб.статей. - К.: Пед.преса, 2000. - С. 188-193.

2. Землянська В.Ф. Проблема підготовки учителя нового типу. // Відкритий урок. Науково-методичний журнал. - К.: Плеяда, №9-10. - 2001. - С. 7-9.

3. Землянська В.Ф. Етапи розвитку зарубіжної гуманістичної педагогіки // Рідна школа. - К.: №4, 2003. - С. 78-80.

4. Землянська В.Ф. Становлення та розвиток гуманістичних ідей в історії вітчизняної педагогіки // Рідна школа. - К.: №10, 2003. - С. 72-75.

5. Землянська В.Ф. Реалізація ідей гуманістичної педагогіки в інноваційній діяльності початкової освіти / Вісник Луг.держ. пед. унів. ім. Т. Шевченка. - ЛДПУ «Альма Матер»: 2003. - №10. - С. 70-76.

6. Землянська В.Ф. Тенденції розвитку гуманістичних ідей у новаторській педагогіці /Вісник Луг.держ. пед. унів. ім. Т. Шевченка. - ЛДПУ «Альма Матер»: 2003. - №8. - С. 82-90.

7. Землянська В.Ф. Творче об'єднання як один із шляхів реалізації завдання впровадження нових педагогічних технологій в умовах навчально-методичного комплексу /Гуманізація навчально-виховного процесу. - Зб. наук. пр. (Випуск ХХ). - Слов'янськ, 2003. - С. 90-94.

Размещено на Allbest.ru