Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ

УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ Г.С.СКОВОРОДИ

ДЕНИСОВА НАТАЛІЯ ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 371.132

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ В УМОВАХ НАВЧАЛЬНО-НАУКОВОГО КОМПЛЕКСУ „КОЛЕДЖ-УНІВЕРСИТЕТ”

13.00.04 - теорія та методика професійної освіти

Харків - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С.Сковороди, Міністерство освіти і науки України.

Науковий керівник: кандидат педагогічних наук, професор Якушко Наталія Михайлівна, Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди, декан факультету початкового навчання.

Офіційні опоненти:

доктор педагогічних наук, професор Алфімов Валентин Миколайович, Донецький національний університет, декан факультету перепідготовки і підвищення кваліфікації керівних педагогічних працівників;

кандидат педагогічних наук, доцент Карпова Лариса Георгіївна, Управління освіти Червонозаводської районної у м. Харкові ради, начальник.

Провідна установа: Кіровоградський державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, кафедра педагогіки, Міністерство освіти і науки України, м. Кіровоград.

Захист відбудеться „27” березня 2006 р. о 13⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.053.04 у Харківському національному педагогічному університеті імені Г.С.Сковороди за адресою: 61002, м. Харків, вул. Артема, 29, ауд. № 216.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди за адресою: 61168, м. Харків, вул. Блюхера, 2, ауд. № 215-В.

Автореферат розісланий „ 25” лютого 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Штефан Л.А.

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність і доцільність дослідження. Орієнтування України на входження в європейську спільноту, приєднання до Болонського процесу передбачає якісне оновлення національної системи освіти, новий підхід до професійної підготовки майбутніх учителів, що виявляється в інтегруванні освітніх закладів різних рівнів акредитації, упровадженні ступеневої підготовки фахівців за багатьма освітніми програмами. Реформування вищої педагогічної освіти в Україні передбачає пошук шляхів та способів раціонального поєднання теоретичних психолого-педагогічних знань з уміннями застосовувати їх на практиці, а також оптимізації форм і методів навчання, удосконалення навчальних планів, програм та розвитку інноваційних педагогічних технологій. Сьогодення позначилося реалізацією програми структурного реформування вищої освіти в тісній взаємодії з іншими освітніми ланками, що забезпечує збереження досягнень минулого та національних традицій, приведення системи вищої освіти, і педагогічної зокрема, у відповідність зі світовими науковими здобутками та наявними бюджетними можливостями.

Вступ України до Ради Європи привернув першочергову увагу до правового регулювання та уніфікації організаційно-методичних характеристик діяльності закладів вищої освіти, приведення їх у відповідність до світових стандартних вимог. З урахуванням інтересів та можливостей регіонів і держави впорядковано мережу вищих навчальних закладів шляхом включення вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації до складу інститутів, академій, університетів. Упроваджено систему ступеневої педагогічної освіти завдяки інтеграції закладів освіти різних типів та рівнів акредитації та створення навчально-наукових і виробничих комплексів. Функціонування цих комплексів підтвердило перевагу психолого-педагогічної підготовки майбутніх учителів у них, а саме: скорочення терміну навчання; отримання студентом відповідної кваліфікації на кожному рівні професійної освіти; оптимальне використання науково-методичної та матеріальної бази, змістового і кадрового забезпечення їх структурних підрозділів.

Вивчення стану наукової розробки означеної педагогічної проблеми свідчить, що на законодавчому рівні унормовано права та способи угодницької співпраці вищих педагогічних навчальних закладів І-ІІ і ІІІ-ІV рівнів акредитації, ученими визначено витоки становлення та історіографію мережі закладів педагогічної освіти в Україні (Л.Вовк, М.Грищенко, В.Луговий, В.Майборода, Ф.Паначин, І.Прокопенко та ін.), науково обґрунтовано особливості психолого-педагогічної підготовки у вищих навчальних закладах різних рівнів акредитації (А.Бойко, В.Гриньова, В.Євдокимов, О.Савченко, О.Сухомлинська та ін.), розкрито специфіку функціонування різних типів педагогічних навчальних закладів в системі неперервної професійної освіти (В.Алфімов, Л.Герасіна, Ю.Киричков, Л.Коханова, В.Липинський, С.Сисоєва, О.Тимчук), системно проаналізовано зміст, структуру і тенденції розвитку університетської педагогічної освіти (О.Глузман, Л.Карпова, О.Микитюк, Г.Троцко, Л.Хомич - у національному контексті, І.Ковчина, Т.Кошманова, Л.Пуховська, І.Радіонова - компаративні дослідження). Однак, відсутнє цілісне дослідження теоретичних питань, методології та узагальнення практики діяльності навчально-наукових педагогічних комплексів в Україні.

Таким чином, науковий аналіз літературних джерел, об'єктивна потреба розв'язання завдань розвитку неперервної професійно-педагогічної освіти, соціально-педагогічна значущість вивчення й узагальнення досвіду організації психолого-педагогічної підготовки вчителів у навчально-наукових комплексах, недостатня розробка історико-педагогічного аспекту цієї проблеми зумовили доцільність проведення дисертаційного дослідження на тему „Психолого-педагогічна підготовка майбутніх учителів в умовах навчально-наукового комплексу „коледж - університет”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації є складником комплексної програми науково-дослідної роботи кафедр теорії та методики професійної освіти та загальної педагогіки Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди „Підвищення ефективності навчально-виховного процесу в середніх загальноосвітніх та вищих навчальних закладах” (РК №1 - 200199004104).

Тему дослідження затверджено вченою радою Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (протокол №5 від 24.12.2003 р.) й узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 8 від 26.10.2004 р.).

Мета дослідження - систематизувати теоретичні ідеї психолого-педагогічної підготовки учителів у навчально-науковому комплексі „коледж - університет” та узагальнити регіональний досвід цієї підготовки.

Відповідно до об'єкта, предмета і мети дослідження визначено такі завдання:

· виявити передумови становлення і тенденції розвитку навчально-наукових комплексів у системі неперервної педагогічної освіти України;

· розкрити сутність та принципи функціонування комплексу „коледж - університет”;

· конкретизувати структуру та зміст психолого-педагогічної підготовки вчителів у навчально-науковому комплексі;

· схарактеризувати напрями організаційно-методичної взаємодії структурних підрозділів педагогічного комплексу „коледж - університет”;

· розробити модель моніторингової оцінки роботи структурних підрозділів навчально-наукового комплексу з організації психолого-педагогічної підготовки вчителів.

Об'єкт дослідження - підготовка майбутніх учителів у навчально-науковому педагогічному комплексі „коледж - університет”.

Предмет дослідження - теорія і практика психолого-педагогічної підготовки майбутніх учителів у комплексі „коледж - університет” (історичний аспект).

Теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження були: концепції особистісно орієнтованої освіти (І.Бех, Р.Бернс, А.Маслоу, К.Роджерс, С.Подмазін, О.Савченко, В.Рибалко та ін.), а також гуманізації педагогічної освіти (А.Алексюк, Г.Балл, С.Гончаренко, С.Золотухіна, Ю.Мальований, І.Прокопенко та ін.); наукові узагальнення педагогічних технологій та моделювання педагогічного процесу (В. Безпалько, В. Євдокимов, О.Іонова, В.Лозова та ін.); положення і висновки у працях учених, присвячених проблемам професійної педагогічної освіти (Я.Болюбаш, Л.Вовк, В.Гриньова, В.Луговий, О.Микитюк, Л.Хомич, В.Шадриков, Л.Штефан та ін.).

Методологічну основу дослідження становлять: теорія наукового пізнання з її вимогами об'єктивності й доказовості; концептуальні ідеї філософії, психології, педагогіки про людину як найвищу цінність суспільства; системний, особистісно-діяльнісний і технологічний підходи до навчального процесу; положення про діалектичний взаємозв'язок і взаємозумовленість явищ у суспільстві та необхідність їх вивчення в конкретно-історичних умовах, про залежність “одиничне - часткове - загальне”, а також положення нормативних документів щодо організації освіти в Україні: Закони України “Про освіту”, “Про вищу освіту”, Національна доктрина розвитку освіти в Україні у ХХІ столітті, концепції педагогічної освіти.

Методи дослідження використано такі: порівняльно-історичний і системно-структурний - для визначення передумов та характеристики тенденцій розвитку навчально-наукових педагогічних комплексів; конкретно-пошукові - аналіз, синтез, порівняння, узагальнення та систематизація наукових фактів - для конкретизації категоріального апарату, ступеня дослідженості наукової проблеми, характеристики принципів діяльності комплексу „коледж - університет”; педагогічні спостереження, фактографія, вивчення первинної документації - з метою наукового узагальнення регіонального практичного досвіду організації психолого-педагогічної підготовки вчителів, виділення напрямів організаційно-методичної взаємодії структурних підрозділів комплексу „коледж - університет”; педагогічна ретроспекція - для визначення шляхів творчого використання педагогічного досвіду в сучасній освітній практиці.

Наукова новизна і теоретичне значення здобутих результатів полягають у тому, що вперше системно проаналізовано теорію психолого-педагогічної підготовки майбутніх учителів у комплексі „коледж - університет” й узагальнено практичний досвід цієї підготовки; обґрунтовано та схарактеризовано напрями організаційно-методичної взаємодії структурних підрозділів педагогічного комплексу „коледж - університет” (організація навчально-виховного процесу, науково-дослідницької роботи, підготовки та підвищення кваліфікації науково-педагогічних кадрів, роботи з громадськістю); виявлено передумови становлення навчально-наукових комплексів в історії вітчизняної педагогічної думки, тенденції їх розвитку в системі неперервної професійної освіти.

Подальшої розробки набули питання розкриття сутності, конкретизації принципів діяльності (демократичного об'єднання й управління навчально-науковим комплексом; неперервності, ступеневості, поліструктурності й цілісності психолого-педагогічної підготовки, інтегративності, кооперації та асоціації навчальних закладів спорідненого профілю, регіональності, випереджального характеру змісту навчання), визначення особливостей структури її змісту психолого-педагогічної підготовки вчителів в умовах комплексу „коледж - університет”.

Практичне значення дослідження полягає в розробці та введенні у практику психолого-педагогічної підготовки вчителів положень та інновацій щодо організаційно-методичної взаємодії вищих педагогічних навчальних закладів І-ІІ і ІІІ-ІV рівнів акредитації, здійсненні моніторингової оцінки якості психолого-педагогічної підготовки вчителів у навчально-науковому комплексі. Висновки й рекомендації, викладені в дисертаційному дослідженні, впроваджено в навчально-виховний процес Харківського гуманітарно-педагогічного інституту (довідка №01-14/59 від 14.02.2006 р.), Балаклійського коледжу Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди (акт №438 від 29.12.2005р.) та Красноградського коледжу Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди (акт №293 від 29.12.2005р.).

Результати цього науково-педагогічного дослідження можуть бути використані в курсах історико-педагогічних дисциплін вищих навчальних закладів та в програмах магістерської підготовки в університетах, на заняттях в інститутах післядипломної педагогічної освіти, на курсах підвищення кваліфікації педагогічних працівників.

Достовірність та аргументованість наукових положень і висновків, сформульованих у проведеному дослідженні, забезпечується використанням комплексу методів, адекватних меті, об'єкту, предмету і завданням дослідження, а також якісним аналізом отриманих результатів й теоретико-методичним обґрунтуванням вихідних положень на підставі вивчення широкої джерельної бази (архівні матеріали, науково-педагогічна література, нормативні документи тощо).

Апробація результатів дослідження. Основні положення й результати дисертації обговорювалися на засіданні кафедр загальної педагогіки, теорії та методики професійної освіти Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди (2003-2005 рр.), на семінарах, ініційованих Міністерством освіти і науки України, Харківським обласним науково-методичним інститутом безперервної освіти, а також на всеукраїнській та обласних науково-практичних конференціях: “Ідеї гуманізації в педагогічній спадщині В.Короленка, А.Макаренка, В.Сухомлинського” (м. Полтава, 2004р.), „Самостійна навчальна робота як фактор підвищення пізнавальної активності студентів” (м. Харків, 2003р.), „Виховна робота як фактор гуманізації навчально-виховного процесу” (м. Харків, 2004р.), „Практичне навчання як складова формування майбутнього фахівця” (м. Харків, 2005р.).

Публікації. Основні результати дослідження викладено в 5 одноосібних статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях, у 4 тезах та виступах на конференціях, 5 публікаціях в інших виданнях. Обсяг авторського доробку з теми дослідження становить 4,1 др. арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (250 найменувань), 3 додатків на 9 сторінках, 5 таблиць на 5 сторінках, 2 схем. Загальний обсяг роботи становить 186 сторінки, з них - основного тексту - 157 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність розробки обраної теми, визначено об'єкт, предмет, мету, основні завдання, теоретичне підґрунтя, методологічну основу й методи науково-педагогічного дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, вказано шляхи забезпечення достовірності, аргументованості наукових положень, висновків, апробації результатів дисертації.

У першому розділі - „Ступінь наукової розробки проблеми” - на підставі логіко-системного аналізу широкої бази джерел з теми дослідження переконливо доведено, що питання психолого-педагогічної підготовки вчителів в умовах комплексу „коледж - університет” в Україні безпосередньо не вивчалося.

Зокрема показано, що в межах означеної проблематики розроблено нормативно-правову базу для створення і функціонування навчально-наукових комплексів. Законами України „Про загальну середню освіту”, „Про вищу освіту”, Державною програмою „Вчитель”, Національною доктриною розвитку освіти, низкою концепцій, урядових постанов і положень визначено доцільність розвитку цілісної міжгалузевої багаторівневої системи освітніх закладів, комплексів, що об'єднують споріднені факультети, кафедри, наукові лабораторії, центри та інші підрозділи, забезпечують оптимізацію професійної підготовки і проведення наукових досліджень з певного напряму.

Конкретизовано концептуальні засади оновлення професійно-педагогічної освітньої галузі: пріоритет особистісно-суб'єктивного фактору в навчально-виховному процесі, задоволення допрофесійних і професійних запитів громадян. Теоретично обґрунтовано особливості психолого-педагогічної підготовки у вищих навчальних закладах різних рівнів акредитації (національний і компаративний контекст), а саме: становлення та розвиток мережі педагогічних навчальних закладів (К.Васильєв, Ф.Паначин, С.Постернак, К.Присяжнюк, С.Сірополко, Л.Хомич та ін.), проаналізовано особливості вітчизняної університетської педагогічної освіти (О.Глузман, В.Курило, В.Липинський, В.Луговий, І Прокопенко та ін.). педагогічний освіта коледж університет

Отже, у дослідженні доведено, що питання визначення сутності і принципів діяльності навчально-наукового педагогічного комплексу „коледж - університет”, узагальнення практико-методичного регіонального досвіду діяльності таких об'єднань безпосередньо не вивчалися.

У другому розділі - „Теоретичні питання організації психолого-педагогічної підготовки вчителів в умовах комплексу „коледж - університет” - виявлено передумови становлення навчально-наукових комплексів у вітчизняній педагогічній думці та схарактеризовано тенденції їх розвитку, розкрито сутність та принципи діяльності їх у національній системі неперервної педагогічної освіти.

У роботі показано, що до передумов становлення навчально-наукових педагогічних комплексів правомірно віднести гуманітарне спрямування змісту, практико-орієнтований характер методик професійно-педагогічної підготовки викладацьких та вчительських кадрів в Острозькій, Києво-Могилянській академіях, Львівському університеті, а також - комплексний характер просвітньої діяльності українських університетів у першій половині ХІХ ст. та створених на їх базі у другій половині ХІХ ст. педагогічних інститутів.

Дослідженням підтверджено, що конструктивні зміни в розвитку вітчизняної педагогічної освіти на початку ХХ ст. - узгодження роботи класичних університетів та об'єднань педагогічних комісій, товариств, училищних комітетів, методичних об'єднань, педагогічних курсів і вчительських з'їздів ? склали підґрунтя для створення навчально-наукових педагогічних комплексів.

У ході наукового пошуку встановлено, що в першу половину ХХ ст. формування методологічних й організаційних засад педагогічних комплексів відбувалося за сприяння управлінської діяльності Г.Ващенка, М.Грушевського, І.Огієнка, С.Русової, науково-практичної роботи П.Блонського, А.Макаренка, С.Шацького. 50 - 60-ті рр. ХХ ст. позначилися створенням та функціонуванням комплексів, що об'єднували педагогічні навчальні заклади і науково-дослідні установи. У 70-ті рр. ХХ ст. було розроблено нормативно-правову базу для міжшкільних навчально-виробничих комбінатів у галузі середньої загальної та спеціальної освіти. У дисертації показано, що ці новозміни сприяли розробці та експериментальній перевірці ідей: роботи комплексу „школа - педвуз - школа” (на базі Полтавського державного педагогічного інституту імені В.Г.Короленка), „школи-комплексу наукового комунізму” з метою цілісного неперервного ідейно-політичного виховання молоді у вищих та середніх спеціальних навчальних закладах, інтегрування університетського й інститутського типів педагогічної освіти, об'єднання педагогічних училищ і коледжів з інститутами й педагогічними факультетами університетів.

У дисертації доведено, що вказані передумови зумовили сучасні тенденції розвитку навчально-наукових комплексів педагогічного спрямування в Україні, а саме: ініціювання до об'єднання зусиль вищих педагогічних навчальних закладів різних рівнів акредитації з метою уникнення дублювання напрямів спеціальностей; збереження матеріально-технічної бази в умовах загального реформування і становлення національної освітньої системи; нормативне забезпечення діяльності багатопрофільних навчально-науково-виробничих, навчальних комплексів як однієї з форм інтеграції різних рівнів освіти; узгодження категорійного апарату; активізація роботи педагогічних комплексів щодо поширення ступеневої освіти, приведення у відповідність особистісних потреб із запитами ринку праці та реальними бюджетними можливостями регіонів; раціоналізація навчально-методичної бази (використання інтегрованих навчальних планів та програм психолого-педагогічної підготовки за різними освітніми кваліфікаціями, поліпшення кадрового потенціалу викладачів і студентського контингенту, упровадження модульного навчання та кредитно-рейтингової системи оцінювання знань студентів).

У дослідженні констатовано, що навчально-науковий комплекс є добровільним об'єднанням державних, недержавних навчально-виховних закладів різних типів, заснованих на різних формах власності, виробничих підприємств, наукових організацій, установ тощо. Пріоритетними принципами діяльності їх у галузі професійної педагогічної освіти є такі: демократичного об'єднання й управління навчально-науковим комплексом; неперервності, ступеневості, поліструктурності та цілісності психолого-педагогічної підготовки вчительських кадрів; інтегративності; кооперації та асоціації навчальних закладів спорідненого профілю; регіональності; випереджального характеру психолого-педагогічної підготовки майбутніх учителів.

У роботі показано, що демократизм об'єднання структурних підрозділів виявляється в тому, що вищим органом керівництва діяльністю комплексу є Рада. До її складу входять представники навчально-виховних закладів, підприємств, організацій та установ. Управлінська дія передусім спрямовується на своєчасну корекцію і якісну зміну педагогічного процесу. Принципи неперервності, ступеневості, поліструктурності й цілісності психолого-педагогічної підготовки в комплексі „коледж - університет” передбачають перехід від інформаційно-репродуктивного до продуктивного активного творчого навчання на всіх рівнях професійної підготовки. Організаційно ці принципи реалізуються через послідовний континіум освітніх установ, тобто фахова освіта здійснюється в ієрархічній послідовності в тісному взаємозв'язку та з високим ступенем наступності. Інтегративність у діяльності педагогічного комплексу забезпечує: набуття нових якостей і характеристик під час взаємодії структурних підрозділів, що не властиві кожному окремо взятому з них; правомірність перенесення характеристики всього комплексу на окремий підрозділ. Координація та асоціація навчальних закладів спорідненого профілю створює сприятливі умови для продуктивної співпраці факультетів університету, відділень коледжу, загальноосвітніх навчальних закладів з реалізації завдань цільової психолого-педагогічної підготовки вчительських кадрів (розробка професіограм, змістового забезпечення, здійснення профорієнтації, організація науково-дослідної роботи тощо). Регіональність як принцип забезпечує відповідність педагогічної освіти об'єктивним потребам соціально-економічних, наукових, технічних та інших перспектив розвитку регіонів, поступовий відхід від унітарного централізованого освітнього простору. Випереджальний характер психолого-педагогічної підготовки зумовлює узгодження цілепокладання й змістового компонента з результатами прогностичних досліджень різних аспектів освітньої практики.

Таким чином, ґрунтовний історико-педагогічний аналіз передумов становлення навчально-наукових педагогічних комплексів і виявлені тенденції розвитку в Україні підтвердили соціально-педагогічну значущість таких демократичних об'єднань, дозволили визначити переваги їх як способу оптимізації мережі професійних навчальних закладів та якісного оновлення організаційно-методичного забезпечення психолого-педагогічної підготовки майбутніх учителів відповідно до принципів гуманістичної демократичної національної освітньої системи.

У третьому розділі - „Практика психолого-педагогічної підготовки вчителів в умовах комплексу „коледж - університет” (регіональний аспект)” - конкретизовано структуру та зміст психолого-педагогічної підготовки вчителів у навчально-науковому комплексі, схарактеризовано напрями організаційно-методичної взаємодії і показники розробленої моделі моніторингової оцінки роботи його структурних підрозділів.

Узагальнення регіонального досвіду діяльності навчально-наукового педагогічного комплексу на базі Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди показало, що за своїм змістом психолого-педагогічна підготовка майбутніх учителів узгоджується з реальними потребами в діяльності викладача певної кваліфікації та спеціальністю фахової освіти. За характером вона є практико-орієнтованою і забезпечується розробкою профілів та кваліфікаційних характеристик у навчальних програмах загальнотеоретичних дисциплін, курсах практичної педагогічної, методичної підготовки.

У роботі показано еволюціонування змісту психолого-педагогічної підготовки відповідно до виявлених передумов становлення навчально-наукових комплексів. Так, установлено, що до середини ХІХ ст. психолого-педагогічні дисципліни були складником змісту предметів філософського і теологічного циклів. Рівень викладання здебільшого залежав від знань викладача. У другій половині ХІХ ст. зміст психолого-педагогічної підготовки вчителів на різноманітних педагогічних курсах характеризувався практичним спрямуванням, психологічним обґрунтуванням виучуваних педагогічних категорій. Уведення предметної системи в 1906 р. передбачало виділення у змісті психолого-педагогічної підготовки вчителів пропедевтичних і спеціальних вузькопрофільних дисциплін, елективних курсів, насичення робочих навчальних програм індивідуальними творчими проектними завданнями. Виконання таких завдань передбачало співпрацю студентів, викладачів вищих навчальних закладів та вчителів шкіл у ході педагогічних практик, методичної роботи на семінарах і в наукових гуртках, клубах. 60 - 70-ті рр. ХХ ст. схарактеризовані в роботі як період фундаменталізації й теоретизації змісту психолого-педагогічної підготовки вчителів, що негативно позначалося на загальному рівневі професійної освіти. У 80-ті рр. зазначеного століття взаємодія різнорівневих педагогічних навчальних закладів, поступова уніфікація змісту, розробка інноваційних робочих навчальних програм, створення на базі Донецького, Запорізького, Луганського, Львівського, Полтавського університетів та педінститутів навчально-наукових комплексів зумовили перехід до цільової допрофесійної, ступеневої психолого-педагогічної підготовки за наскрізними навчальними планами і програмами. 90-ті рр. ХХ ст. позначилися оновленням змісту через реалізацію новітніх концепцій і технологій, узагальнення вітчизняного та світового педагогічного досвіду.

У дослідженні доведено, що на сучасному етапі ступенева підготовка в комплексі „коледж - університет” набуває професійного діяльнісного характеру. Це реалізується через: визначення змісту психолого-педагогічних дисциплін реальними завданнями загальноосвітніх закладів, вилучення зі змісту обов'язкових спеціальних дисциплін надмірної наукової інформації та відповідне розширення програм педагогічної самоосвіти і варіативних спецкурсів; орієнтування психологічної підготовки на розв'язання педагогічних завдань у школі та опора педагогічних курсів на психологічні знання; єдність дидактичної й методичної підготовки; розвиток студентського самоврядування; організацію неперервної педагогічної практики (пасивної, активної, різновидів стажування студентів); залучення студентів до науково-дослідної роботи; зменшення аудиторного навантаження лекційних занять та збільшення кількості практичних занять; організацію допрофесійного навчання, підтримки і творчої співпраці з молодими фахівцями - випускниками педагогічних факультетів.

Структурна модель змісту психолого-педагогічної підготовки передбачає формування інтегрованих навчально-науково-методичних центрів неперервної підготовки кадрів на базі університету, організацію роботи універсальних педагогічних факультетів, відділень коледжів як відносно автономних підрозділів, покликаних надавати різнорівневу фахову освіту. Теоретична і практична психолого-педагогічна підготовка в навчально-науковому комплексі „коледж-університет” здійснюється на загальному, професійному, профільному рівнях. Професійний і профільний рівні забезпечуються наскрізними робочими навчальними програмами, затвердженими рішеннями відповідних кафедр університету.

Загальний рівень, представлений тотожними інтегрованими курсами педагогіки, психології, історії педагогіки, основ педагогічної майстерності, різниться таким чином: навчальні програми коледжу містять основну наукову інформацію про найпоширеніші педагогічні факти і явища, виклад - практико-орієнтований; в університетських програмах акцентовано увагу на опанування методології науки. Концентричний спосіб побудови програм дозволяє уникнути дублювання навчального матеріалу, інтегрувати зміст дисциплін інших напрямів фахової підготовки. Професійний рівень реалізується через організацію різновидів педагогічних практик у коледжі та університеті за наскрізними програмами, які визначають єдині вимоги до ведення звітної документації, критерії та способи оцінного моніторингу, спільні освітні завдання. Профільний рівень у навчально-науковому педагогічному комплексі забезпечують інтегровані навчальні програми спеціальних варіативних курсів, індивідуальні освітні програми.

У дисертації розкриті особливості змісту психолого-педагогічної підготовки вчителів у комплексі „коледж - університет”: професійно-діяльнісний характер змісту робочих навчальних програм фундаментальних педагогічних дисциплін, концентричний та інтегративний спосіб їх побудови, орієнтування на формування педагогічної компетенції студентів коледжу, а в університеті - на опанування наукової методології, використання наскрізних навчальних програм. Урахування цих особливостей дозволить раціонально використовувати матеріально-технічні ресурси структурних підрозділів, оптимізувати навчально-методичне і кадрове забезпечення вищих педагогічних навчальних закладів І - ІІ та ІІІ - ІV рівнів акредитації, скоротити термін здобуття фахової освіти на один - два роки.

Організаційно-методична взаємодія структурних підрозділів комплексу „коледж - університет” схарактеризована в таких напрямах.

Перший напрям - організація навчально-виховного процесу - передбачає розробку форм і методів психолого-педагогічної підготовки, наскрізних робочих навчальних програм, регламентацію навчально-виховної роботи відповідними положеннями, створення спільних управлінських структур, системи профорієнтаційної роботи й адаптивної підготовки абітурієнтів, налагодження взаємодії викладачів коледжу та університету у проведенні навчальних занять, позааудиторних і виховних заходів тощо. У процесі дослідження узагальнено способи конструктивної взаємодії університету та коледжу в означеному напрямі: навчання студентів за індивідуальними планами, залучення їх до участі в науково-дослідних програмах і виконання проектів психолого-педагогічних кафедр університету, відділень коледжу на замовлення загальноосвітніх шкіл; уведення в розклад занять індивідуального та взаємного консультування студентів, викладачів; розробка спільних навчальних і навчально-методичних посібників для самостійної роботи студентів; встановлення колегіальності між суб'єктами освітнього процесу; проведення сумісних лекційно-семінарських занять, лабораторних практикумів; залучення вчительських колективів базових шкіл до участі в організації практики, методичної і науково-дослідної роботи студентів тощо.

У навчально-науковому педагогічному комплексі створюються сприятливі умови для проведення лекцій-діалогів викладачів університету і коледжу, лекцій-прес-конференцій для студентів усіх структурних підрозділів. Функціональність практичних занять у комплексі передбачає моделювання педагогічної дійсності (педагогічні мікро-дослідження, методичні семінари, захист індивідуальних проектів, звітування про стажування, практику). Найдоцільнішими формами проведення практичних занять визначено сумісні семінари, спецсемінари, взаємне відвідування практикумів та ін.

Науково-дослідницька робота університетських кафедр психолого-педагогічних наук та відділень коледжу, підготовка науково-педагогічних кадрів, стажування викладачів (другий напрям) відбуваються через навчальні, науково-методичні центри, дослідні лабораторії, наукові гуртки, роботу науково-практичних семінарів і конференцій. Шляхами оптимізації цього напряму взаємодії структурних підрозділів комплексу визначено: виконання студентами коледжу й університету спільних завдань у період педагогічних практик, комплексних курсових і дипломних робіт, проведення спільних семінарів, конференцій, предметних олімпіад, профільних конкурсів та інтелектуальних ігор.

Наступний напрям - налагодження взаємодії університету і коледжу в роботі з громадськістю - сутнісно полягає в організації інформативно-методичної роботи з батьками студентів, розробці критеріїв експертної оцінки якості допрофесійної, професійної, вищої, післядипломної педагогічної освіти, налагодженні відповідного моніторингу, здійсненні заходів щодо підвищення престижу педагогічної професії (інформування громадськості про результати успішності навчання студентів педагогічних факультетів, участь у державних і регіональних науково-дослідних проектах, культурно-просвітніх заходах, доброчинних акцій).

Результати проведеного дослідження покладено в основу розробки моделі моніторингової оцінки роботи структурних підрозділів навчально-наукового комплексу на базі Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди з реалізації напрямів: організація навчально-виховного процесу, науково-дослідницька і робота з громадськістю. У кожному напрямі виділено сукупність показників оцінки якості проведених лекцій, семінарських занять, рівня функціональності спільних управлінських структур, системи профорієнтаційної роботи, поширення інформаційних технологій, організації самостійної роботи та наукових досліджень, методичного забезпечення навчально-виховного процесу, інформативної роботи з батьками, взаємодії з галузевими організаціями та установами, роботи щодо підвищення соціального статусу педагогічної професії. Цю модель моніторингу діяльності структурних підрозділів навчально-наукового комплексу на базі Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди доцільно впровадити в систему подібних освітньо-професійних об'єднань.

ВИСНОВКИ

1. Виявлено, що передумовами становлення навчально-наукових педагогічних комплексів в історії вітчизняної педагогічної думки є: гуманітарне спрямування змісту освіти, об'єднання професійно-педагогічних закладів, науково-педагогічних установ на базі всесвітньо відомих вищих навчальних закладів України в останню третину ХVІ - ХVІІІ ст.); відкриття на базі університетів у першу половину ХІХ ст. педагогічних інститутів, формування ступеневої педагогічної освіти у вітчизняній теорії та практиці другої половини ХІХ ст.; діяльність неурядових освітньо-професійних центрів у перші десятиліття ХХ ст. і поширення західноєвропейського досвіду організації психолого-педагогічної підготовки в комплексах за сприяння вчених Г.Ващенка, М.Грушевського, І Огієнка, С.Русової та ін.; інноваційна педагогічна діяльність П.Блонського, А.Макаренка, С.Шацького та ін. щодо розробки сутності й методології навчально-наукового педагогічного комплексу. Взаємодія вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ в організації науково-дослідницької роботи в післявоєнні роки, обґрунтування основоположних засад неперервної ступеневої педагогічної освіти, поширення ідеї комплексу „школи наукового комунізму” та функціонування експериментального комплексу „школа - педвуз - школа” у 80-ті рр. ХХ ст. склали підґрунтя для розробки нормативного, категоріального і змістового забезпечення впровадження навчально-наукових комплексів, які об'єднували вищі педагогічні навчальні заклади І - ІІ, ІІІ - ІV рівнів акредитації, а також спеціалізовані середні навчальні заклади.

2. Визначено, що розвитку комплексів „коледж - університет” в сучасній національній системі неперервної педагогічної освіти властиві тенденції: об'єднання зусиль вищих педагогічних навчальних закладів різних рівнів акредитації з метою уникнення дублювання напрямів спеціальностей, збереження належної матеріально-технічної бази; нормативне забезпечення діяльності багатопрофільних навчально-науково-виробничих, навчальних комплексів як однієї з форм інтеграції різних рівнів освіти; узгодження категоріального апарату; активізація роботи навчально-наукових комплексів педагогічного спрямування щодо поширення ступеневої освіти, приведення у відповідність особистісних потреб із запитами ринку праці та реальними бюджетними можливостями регіонів; раціоналізація навчально-методичної бази: використання інтегрованих навчальних планів і наскрізних програм психолого-педагогічної підготовки за різними освітніми кваліфікаціями, поліпшення кадрового потенціалу викладачів та студентського контингенту, упровадження модульного навчання і кредитно-рейтингової системи оцінювання знань студентів.

3. Розкрито сутність комплексу „коледж - університет” як добровільного демократичного об'єднання освітньо-професійних закладів та установ різних форм власності й основні принципи діяльності його з психолого-педагогічної підготовки учителів: демократичного об'єднання та управління, неперервності, ступеневості, поліструктурності й цілісності психолого-педагогічної підготовки, інтегративності, кооперації та асоціації навчальних закладів спорідненого профілю, регіональності, випереджального характеру змісту психолого-педагогічної підготовки.

4. Конкретизовано структурну модель змісту психолого-педагогічної підготовки, яка передбачає формування інтегрованих наукових, методичних центрів неперервної професійної педагогічної освіти, універсальних педагогічних факультетів та відділень. Показано на прикладі спеціальності „Початкове навчання”, що зміст психолого-педагогічної підготовки вчителів у комплексі „коледж - університет” набуває професійного діяльнісного характеру. Загальний освітній і професійний рівні забезпечуються тотожними курсами, наскрізні навчальні програми яких побудовані концентричним способом. Профільний рівень реалізують інтегровані та індивідуальні освітні програми спецкурсів варіативного компонента.

5. Схарактеризовано напрями організаційно-методичної взаємодії структурних підрозділів комплексу „коледж - університет”: організація навчально-виховного процесу, науково-дослідницької роботи, підготовки науково-педагогічних кадрів та підвищення кваліфікації педагогічних працівників, роботи з громадськістю. Узагальнення регіонального досвіду психолого-педагогічної підготовки вчителів у комплексі на базі Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди дозволило розробити модель моніторингової оцінки якості фахової підготовки відповідно до визначених напрямів діяльності комплексу „коледж - університет”.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ВИСВІТЛЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ

І. Статті в наукових фахових виданнях:

1. Денисова Н.В. Реалізація концепції О.В.Сухомлинського про формування гуманістичної спрямованості особистості вчителя в умовах комплексу „коледж-університет” // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Зб. наук. пр. - Харків: ХДПУ, 2003. - Вип. 19. - С.117-122.

2. Денисова Н.В. Використання спадщини А.С. Макаренка і С.Т.Шацького щодо формування професійної компетенції вчителя в умовах сучасного комплексу “коледж-університет”// Теорія та методика навчання та виховання: Зб. наук. пр. - Харків: ХДПУ, 2004. - Вип.. 12. - С. 47-52.

3. Денисова Н.В. Передумови становлення навчально-наукових комплексів у системі педагогічної освіти України // Гуманізація навчально-виховного процесу: Навч.-метод. зб. - Слов'янськ: Видавничий центр СДПІ, 2004. - Вип. ХІІ. - С. 32-39.

4. Денисова Н.В. Професійна орієнтація у навчально-наукових комплексах педагогічного спрямування // Засоби навчальної та науково-дослідної роботи: Зб. наук. пр. - Харків: ХНПУ, 2005. - Вип. 22. - С. 48-53.

5. Денисова Н.В. Особливості змісту психолого-педагогічної підготовки у навчально-науковому педагогічному комплексі “коледж-університет”// Гуманізація навчально-виховного процесу: Навч.-метод. зб. - Слов'янськ: Видавничий центр СДПІ, 2004. - Вип. ХХІХ. - С. 13-19.

ІІ. Публікації в інших виданнях:

6. Денисова Н.В. Положення про проведення педагогічної практики студентів Балаклійського коледжу ХДПУ ім. Г.С.Сковороди. - Балаклія: ІВК “Балаклійщина”, 2002. - 14 с.

7. Денисова Н.В. Положення про методичний ярмарок „Педагогічні знахідки та ідеї”. - Балаклія: ІВК “Балаклійщина”, 2002. - 12 с.

8. Денисова Н.В. Положення про рейтингову оцінку роботи викладача Балаклійського коледжу Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди. - Балаклія: ВБ “Балдрук”, 2005. - 8 с.

9. Денисова Н.В. Положення про Раду профорієнтації Балаклійського коледжу Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди. - Балаклія: ВБ “Балдрук”, 2005. - 4 с.

10. Денисова Н.В. Теоретичні питання організації психолого-педагогічної підготовки вчителів в умовах комплексу „коледж - університет”. - Балаклія: ВБ “Балдрук”,2006. - 65 с.

ІІІ. Матеріали конференцій:

11. Денисова Н.В. Самостійна робота студентів: складові її ефективності// Збірник матеріалів Харківської обласної конференції педагогічних працівників вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації. - Харків: Константа, 2003. - С. 42-45.

12. Денисова Н.В. Педагогічний колектив як середовище формування професіоналізму молодого спеціаліста (з педагогічного досвіду А.С.Макаренка) // Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції „Ідеї гуманізації в педагогічній спадщині В.Короленка, А.Макаренка, В.Сухомлинського”. - Полтава, 2004. - С. 49-50.

13. Денисова Н.В. Виховання культури спілкування в майбутніх учителів//Збірник матеріалів Харківської обласної п'ятої ювілейної науково-практичної конференції педагогічних працівників вищих навчальних закладів І - ІІ рівнів акредитації. - Харків: Константа, 2004. - С. 78-79.

14. Денисова Н.В. Управління практичним навчанням у коледжі // Збірник матеріалів Харківської обласної науково-практичної конференції педагогічних працівників вищих навчальних закладів І - ІІ рівнів акредитації. - Харків: Константа, 2005. - С. 48-53.

АНОТАЦІЇ

Денисова Н.В. Психолого-педагогічна підготовка майбутніх учителів в умовах навчально-наукового комплексу „коледж - університет”. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія та методика професійної освіти. - Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди, Харків, 2006.

На підставі аналізу історичної, науково-педагогічної літератури, нормативних та звітно-статистичних документів розкрито теоретичні питання психолого-педагогічної підготовки вчителів та узагальнену практику її організації в навчально-науковому комплексі „коледж - університет” (регіональний аспект).

Так, у дослідженні виявлено передумови становлення навчально-наукових комплексів педагогічного спрямування у вітчизняній педагогічній думці та зумовлені ними сучасні тенденції розвитку й принципи діяльності комплексу „коледж - університет” у системі неперервної педагогічної освіти України.

У дисертації на підставі узагальнення регіонального досвіду діяльності навчально-наукового комплексу на базі Харківського національного педагогічного університету імені Г.С.Сковороди конкретизовано структурну модель та схарактеризовано особливості змісту психолого-педагогічної підготовки студентів педагогічного коледжу порівняно зі студентами університету. Виділено напрями організаційно-методичної взаємодії структурних підрозділів названого комплексу: організація навчально-виховного процесу; науково-дослідницька робота університетських кафедр та відділень коледжу; взаємодія структурних підрозділів з громадськістю.

Результати наукового пошуку покладено в основу розробки моделі моніторингової оцінки якості організації психолого-педагогічної підготовки майбутніх учителів у навчально-науковому комплексі „коледж - університет”.

Ключові слова: комплекс „коледж - університет”, принципи діяльності, інтеграція, організаційно-методична взаємодія, зміст психолого-педагогічної підготовки.

Денисова Н.В. Психолого-педагогическая подготовка будущих учителей в условиях учебно-научного комплекса “колледж - университет”. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.04 - Теория и методика профессионального образования. - Харьковский национальный педагогический университет имени Г.С. Сковороды, Харьков, 2006.

В работе представлено теоретическое обобщение и новое решение научной проблемы, что выражено в обосновании структурной модели и направлений организационно-методического взаимодействия подразделений педагогического комплекса “колледж - университет”, конкретизации предпосылок становления учебно-научных педагогических комплексов в системе непрерывного педагогического образования Украины, тенденции их развития, а также характеристике принципов деятельности таких демократических объединений.

Так, на основе изучения историко-педагогической литературы, архивных, нормативных, статистических документов в диссертации выделены следующие предпосылки становления учебно-научных педагогических комплексов: гуманитарный характер содержания профессионального образования, объединение профессиональных учебных заведений и научных учреждений на базе Острожской и Киево-Могилянской академий, Львовского университета в последнюю треть ХVІ - ХVІІІ ст.; взаимодействие университетов, институтов и семинарий в организации профессионального педагогического образования в ХІХ ст.; активизация деятельности общественных просветительских профессиональных центров в начале ХХ ст., а также пропаганда западноевропейского опыта организации психолого-педагогической подготовки в комплексах учеными Г.Г.Ващенко, М.С.Грушевским, И.И.Огиенко, С.Ф.Русовой; обоснование сущности и разработка методологии учебно-научных педагогических комплексов педагогами-новаторами П.П.Блонским, А.С.Макаренко, С.Т.Шацким и др.; распространение идеи непрерывного педагогического образования, практика воспитательного комплекса „школы научного коммунизма” в 50-60-е гг. ХХ ст. и экспериментальное функционирование комплекса “школа - педагогический институт - школа”, ? все это способствовало разработке нормативного, категориального и содержательного обеспечения деятельности комплексов, которые объединяли высшие педагогические учебные заведения І - ІІ и ІІІ - ІV уровней аккредитации, научные учреждения, специализированные средние учебные заведения.

В ходе научного поиска определены следующие тенденции развития педагогических комплексов в сфере профессионального образования: инициирование объединения вузов разных уровней аккредитации с целью оптимизации системы профессиональной педагогической подготовки; нормативное обеспечение деятельности многопрофильных образовательных комплексов, унификация педагогической терминологии; формирование многоуровневой системы педагогического образования; рационализация учебно-методической базы структурных подразделений комплекса.

В диссертации доказано, что деятельность педагогического комплекса “колледж - университет” согласуется с принципами демократического объединения и управления комплексом, непрерывности, ступенчатости, полиструктурности, целостности психолого-педагогической подготовки, кооперации и ассоциации учебных заведений одного профиля, региональности, опережающего характера профессиональной подготовки.

В работе раскрыты особенности содержания психолого-педагогической подготовки учителей на примере специальности “Начальное обучение”. Деятельностный характер профессиональной подготовки, а также общеобразовательный уровень определяют идентичные интегрированные курсы, учебные программы которых построены концентричным способом. Профильный уровень конкретизирован интегрированными учебными программами спецкурсов вариативного компонента и индивидуальными образовательными программами.

Обобщение опыта функционирования учебно-научного педагогического комплекса на базе Харьковского национального педагогического университета имени Г.С. Сковороды дало возможность выделить и охарактеризовать направления организационно-методического взаимодействия структурных подразделений. В диссертации показана практика организации учебно-воспитательного процесса: разработка форм психолого-педагогической подготовки (разновидностей лекционных занятий, семинаров и спецсеминаров, индивидуальной самостоятельной работы, консультирования и т.д.), разработка сквозных интегрированных учебных программ, создание общих управленческих структур, единой системы профориентационной и внеаудиторной воспитательной работы, внедрение новых информационных технологий. Диссертантом детально охарактеризовано особенности организации научно-исследовательской работы университетских кафедр психолого-педагогических наук и отделений колледжа (на примере деятельности научных студенческих кружков, научных творческих лабораторий по проблемам обучения и воспитания, научно-методических семинаров, курсового повышения квалификации педагогических работников).

Автором исследования предложено ряд рекомендаций по усовершенствованию методического сотрудничества колледжа и университета, осуществлению взаимодействия с общественностью, родителями студентов и др.

Результаты проведенного исследования положены в основу разработки модели мониторинговой оценки работы структурных подразделений учебно-научного педагогического комплекса.

Данное исследование не исчерпывает многих аспектов указанной научной проблемы. Дальнейшей разработки требуют вопросы методологии сквозных интегрированных учебных программ психолого-педагогических курсов, внедрения новых информационных технологий с целью оптимизации деятельности учебно-научных комплексов как региональных центров непрерывного педагогического образования, теории и практики функционирования подобных объединений за рубежом.