Розвиток художнього сприймання епічного твору студентами філологічного факультету в процесі вивчення української літератури

Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

УДК 821.161.2 (07)

РОЗВИТОК ХУДОЖНЬОГО СПРИЙМАННЯ ЕПІЧНОГО ТВОРУ

СТУДЕНТАМИ ФІЛОЛОГІЧНОГО ФАКУЛЬТЕТУ В ПРОЦЕСІ

ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

13.00.02 - теорія і методика навчання

(українська література)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата педагогічних наук

Халін Валерій Володимирович

Київ - 2006

АНОТАЦІЇ

Халін В.В. Розвиток художнього сприймання епічного твору студентами філологічного факультету в процесі вивчення української літератури. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13.00.02 - теорія і методика навчання (українська література). - Інститут педагогіки АПН України, Київ, 2006.

Дисертація присвячена теоретико-експериментальним дослідженням формування художнього сприймання епічного твору студентами філологічного факультету в процесі вивчення української літератури.

У роботі обґрунтовано особливості, характер художнього сприймання епічних творів, розкрито його структуру, представлено теоретично обґрунтовану та експериментально перевірену методичну систему формування художнього сприймання епічного твору студентами філологічного факультету під час вивчення української літератури.

У процесі проведеного експерименту науково обґрунтовано і доведено обумовленість розвитку художнього сприймання загальним розвитком студента, розумінням ним сутності художньої літератури як мистецтва слова, її художньо-естетичної специфіки, системою знань з теорії літератури в цілому.

Пропонована методика сприяє літературно-художньому розвитку студентів, формуванню вмінь розкривати підтекст твору, художньо-естетичну позицію автора, втілену в цілісності епічного твору, спрямована на вироблення здатності аналізувати художній твір у єдності його змісту і форми.

Ключові слова: художнє сприймання, епічний твір, емоції студента-читача, констатувальний, аналітичний, естетичний рівні, художньо-естетична позиція автора, літературний розвиток.

Халин В.В. Развитие художественного восприятия эпического произведения студентами филологического факультета в процессе изучения украинской литературы.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.02 - теория и методика обучения (украинская литература). - Институт педагогики АПН Украины, Киев, 2006.

Работа посвящена теоретико-экспериментальным исследованиям формирования художественного восприятия эпического произведения студентами филологического факультета в процессе изучения украинской литературы.

В диссертации дается обоснование особенностей и характера художественного восприятия эпических произведений, раскрывается его структура, представлена теоретически обоснованная и экспериментально проверенная методическая система формирования художественного восприятия эпического произведения студентами филологического факультета в процессе изучения украинской литературы.

Автор исследует теоретические основы художественного восприятия литературных произведений, его обусловленность особенностями художественного образа в литературе и уровнем духовного развития реципиента, его жизненного опыта, интересов, направленности личности, психологической установки на встречу с произведением литературы как явлением искусства.

В работе учитывается те существенные особенности литературы, которые делают ее искусством слова. Известно, что каждый вид искусства создает художественные образы своими средствами - с помощью звуков, красок, камня и т.д. А художественный образ в литературе создается не непосредственным звучанием произнесенного или видом записанного слова, - формой, строительным материалом в произведении литературы выступает не просто слово, а содержание слова и речи. Поэтому постижение литературного образа имеет своим основанием не непосредственно чувственное восприятие слова - зрительное или слуховое, как в других видах искусства, а восприятие интеллектуальное. При этом одно содержание, грамматически оформленное в соответствии с законами языка, становится формой по отношению к другому, художественно-эстетическому содержанию, для воплощения которого и создается художественное произведение.

Поэтому художественное восприятие литературного произведения является исключительно сложным и глубоким процессом, в котором взаимодействуют чувственное познание и абстрактное мышление, а конкретность образа, детали, события выступают как выразители обобщенной сущности человеческого бытия. Поэтому понимание взаимодействия образной конкретизации и образного обобщения выступает как важнейший показатель сформированности эстетического восприятия произведений литературы.

Предлагаемая методика развития художественного восприятия эпических произведений содействует литературно-художественному развитию студентов, формированию умений и навыков, необходимых для будущего учителя литературы.

Ключевые слова: художественное восприятие, эпическое произведение, эмоции студента-читателя, констатирующий, аналитический, эстетический уровни, художественно-эстетическая позиция автора, литературное развитие.

Khalin V.V. Development of the artistic perception of an epic work by students of philology in the course of studying Ukrainian literature. - Manuscript.

A thesis for the post-graduate degree of the Candidate of Pedagogical Sciences; speciality 13.00.02 - theory and methods of training (Ukrainian literature). - Institute of Pedagogics of the Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine, Kyiv, 2006.

The thesis is devoted to theoretical and experimental research of the formation of the artistic perception of epic works by students of philology in the course of studying Ukrainian literature.

The author substantiates the peculiarities and the nature of the artistic perception of epic works, exposes its structure, presents a theoretically grounded and experimentally tested system of methods and techniques aiming at formation of the artistic perception of epic works by students of philology in the course of studying Ukrainian literature.

In the process of conducted experiments the conditionality of the development of the artistic perception by the general maturity of the student, his understanding of the essence of the fiction as of an art of word, its artistic-aesthetic specific character, system of knowledge of the theory of literature on the whole, was scientifically grounded and proved.

The proposed system of methods and techniques facilitates students' literary-artistic maturation, formation of their skills at revealing the literary implication and the author's artistic and esthetic position realized in the integrity of the epic work. These methods and techniques help students to form the ability to analyze a work of fiction in the integrity of its content and form.

Key words: artistic perception, epic work, emotions of a student as a reader, asserting, analytical and esthetic levels, artistic and esthetic position of the author, literary development.

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Житомирському державному університеті імені Івана Франка.

Науковий керівник: доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент АПН України Волошина Ніла Йосипівна, заступник директора з наукової роботи Інституту педагогіки АПН України.

Офіційні опоненти:доктор педагогічних наук, професор Жила Світлана Олексіївна, Чернігівський державний педагогічний університет ім. Т.Г. Шевченка, професор кафедри етнології та краєзнавчо-туристичної роботи;

кандидат педагогічних наук, доцент Шуляр Василь Іванович, Миколаївський державний університет ім. В.О. Сухомлинського, доцент кафедри теорії літератури і методики викладання.

Провідна установа:Рівненський державний гуманітарний університет, кафедра української літератури, Міністерство освіти і науки України, м. Рівне.

Захист відбудеться 22 березня 2006 року о 16⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.452.02 в Інституті педагогіки АПН України (04053, м. Київ, вул. Артема, 52-Д).

З дисертацією можна ознайомитися в науковій частині Інституту педагогіки АПН України.

Автореферат розісланий 21 лютого 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Г.Т. Шелехова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження. За порівняно короткий час державної незалежності України немало зроблено для розбудови національної системи освіти. Відбулося два з'їзди освітян, прийнято програму “Освіта України XXI століття”, Національну доктрину розвитку освіти. Як і в більшості розвинутих країн, у нас проводиться реформування освітньої сфери, бо сьогодні незаперечно визнано, що в інформаційно-технологічному суспільстві XXI століття визначати конкурентноздатність держави буде освітній рівень нації. Саме тому, як зазначалося на Другому Всеукраїнському з'їзді освітян, зберігаючи кращі здобутки вітчизняної педагогіки, українська освіта продовжує набувати нових рис.

Розроблено Концепцію літературної освіти в 12-річній загальноосвітній школі (керівник групи - Волошина Н.Й.), який одержав схвальну оцінку освітян і яким передбачено, що літературна освіта покликана створити на основі засвоєння літературних знань оптимальні умови для інтелектуального розвитку й самореалізації особистості, виховання громадянина України.

Нинішній етап удосконалення і розвитку освіти, поряд з іншими факторами, передбачає просування в освітню сферу останніх досягнень фундаментальної науки, особливо тих, що сприяють формуванню цілісного світосприймання і наукових методів мислення. А це означає, що майбутній учитель повинен набути у вищому навчальному закладі вмінь трансформувати фундаментальні знання у педагогічні технології.

Проблема розвитку художнього сприймання епічного твору студентами філологічних факультетів зумовлена завданнями подальшого вдосконалення вивчення літератури в школі і необхідністю підготовки вчителя, здатного викладати її на рівні завдань сучасності.

Епічні твори складають понад 70 % змісту шкільних програм, а тому вивчення їх як явища мистецтва відіграє винятково важливу роль у формуванні літературної освіти учнів. Відтак зростає вимога до вчителя, його професійної підготовки, до вміння розкривати учням духовні пошуки письменника, відображені в образах і ситуаціях епічного твору. І не тільки розкривати, а й озброювати школярів уміннями самостійно осмислювати зображені автором проблеми людського життя, проникати в глибинну сутність твору.

За останнє десятиріччя зазнала значних змін і шкільна програма з української літератури, в еволюції і корекції якої знайшли відображення пошуки науковців, письменників і вчителів-практиків.

У програму з української літератури для середньої школи ввійшли сьогодні “повернені імена” письменників, творчість яких у тоталітарній державі не вивчалась або й зовсім замовчувалась. Збільшилась кількість творів, що вивчаються у школі. Сприйняти, усвідомити, зробити індивідуальним надбанням духовне багатство, яке несуть ці твори, - завдання, що вимагає високих духовних сил і творчості. Його виконання просто неможливе без розвиненого літературного сприймання учня. Фундаментом, на якому будується вміння учителя літератури формувати в учнів здатність глибоко сприймати і розуміти художній твір, є його власне літературне сприймання. Високий рівень розвитку цього сприймання саме і є тією основою, на якій поруч з іншими факторами будуються навчально-методичні технології вивчення літератури, і вивчення епічного твору зокрема, технології духовного збагачення і літературно-естетичного розвитку учнів.

Художній твір може стати засобом духовного збагачення учнів, засобом формування моральних та громадянських ідеалів лише за умови розвиненого художнього сприймання, яке забезпечує осягнення високих думок і почуттів, відображених у художніх образах, і перетворення їх у факт власної свідомості. Розвивати таку здатність учнів може лише вчитель, який сам є творчо розвиненою особистістю і має високий рівень художнього сприймання творів літератури.

Цим створюється подвійна мотивація актуальності та доцільності дослідження названої проблеми: розвиток літературно-художнього сприймання майбутнього вчителя є водночас одним із найважливіших факторів формування художнього сприймання творів літератури учнями, що в цілому зумовлює піднесення рівня навчально-виховного процесу з літератури в школі.

Отже, актуальність і доцільність нашого дослідження зумовлена потребами дальшого поліпшення викладання літератури в школі і вищому навчальному закладі.

Проблеми художнього сприймання творів літератури стали предметом дослідження психологів, педагогів, літературознавців, серед яких Л.С.Виготський, В.В.Давидов, О.І.Никифорова, М.М.Волков, П.М.Якобсон, О.І.Синиця, Г.С.Костюк, І.Д.Бех, С.С.Гольденрихт і М.П.Гальперин, А.С.Канарський; Є.В.Квятковський, Т.Д.Полозова, М.О.Рудяков, К.П.Фролова, а також відомих методистів Н.Й.Волошиної, С.О.Жили, Є.А.Пасічника, Б.І.Степанишина, Л.Ф.Мірошниченко, С.О.Пультера, А.М.Лісовського, Г.О.Петрової, Н.Д.Молдавської та інших. Одним із перших дослідників проблеми літературного сприймання був відомий бібліограф і письменник М.О.Рубакін, який ще в 20-ті роки минулого століття зацікавився проблемами психології читача. В тридцяті роки були видані “Нариси психології читання” С.Л.Вальгарда, а “Виховання читацьких інтересів школярів” М.М.Рубінштейна - на початку п'ятдесятих.

Проте проблема художнього сприймання належить до однієї з найскладніших у психологічній та педагогічній науці і для свого вирішення потребує багато часу і зусиль педагогів та психологів.

Так, у 1968 році у м. Санкт-Петербурзі відбувся симпозіум з питань художнього сприймання, на якому було визнано, що стан розробки проблем художнього сприймання може бути охарактеризований лише як початковий.

Проблема розвитку літературного сприймання учнів знайшла відображення в дисертаціях С.Ю.Дітькової, Л.І. Коновалової, Т.М.Федоренко, К.П.Бабенко. У названих дослідженнях розглядаються окремі аспекти літературного розвитку учнів, в основі якого лежить здатність естетичного сприймання художніх творів. Дисертаційні дослідження В.Й.Гриневича, Л.Ф.Мірошниченко стосуються підготовки вчителя-словесника. Проте В.Й.Гриневич розглядає окремий, вузький аспект формування аналітичних умінь майбутнього вчителя, а Л.Ф.Мірошниченко розглядає загальнометодичні проблеми професійної підготовки вчителя до викладання зарубіжної літератури.

Більшість робіт присвячена формуванню художнього сприймання учнів, і лише окремі з них стосуються певних сторін художнього сприймання вчителя-словесника (В.А.Кан-Калик, В.І.Хазан, В.Й.Гриневич, Н.М.Білоус). А тому дослідження проблеми розвитку художнього сприймання епічних творів літератури студентами філологічного факультету відповідає сучасним потребам школи і вищого навчального закладу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження розвитку художнього сприймання епічного твору студентами філологічних факультетів у процесі вивчення української літератури пов'язане з проблематикою науково-дослідної роботи кафедри дидактичної лінгвістики та літературознавства Житомирського державного університету імені Івана Франка “Здійснення системи естетичного виховання учнів засобами мови і літератури” (протокол №1 від 12 вересня 2003 року).

Об'єктом дослідження є процес вивчення української літератури у вищому навчальному закладі.

Предмет дослідження - методика формування та розвитку художнього сприймання епічного твору студентами філологічних факультетів у процесі вивчення української літератури. епічний твір студент філологічний

Мета дослідження - теоретично розробити науково обґрунтовану та експериментально перевірену методику роботи з розвитку художнього сприймання епічного твору студентами філологічних факультетів у процесі вивчення української літератури у вищому навчальному закладі.

Наукова гіпотеза дослідження передбачає, що художнє сприймання літературного твору студентами філологічного факультету буде успішно формуватися за умови, якщо:

- в організації викладання літератури у ВНЗ ураховуються особливості і сутність засвоєння літературного твору як мистецтва слова;

- основою для розвитку художнього сприймання студентів виступає його обумовленість спеціальними знаннями про сутність художньої літератури, її специфіку, системою знань з теорії літератури в цілому;

- вестиметься систематична робота з метою виявлення дійсного рівня сприймання і розуміння художнього твору студентами, їхнього вміння давати самостійну оцінку його образам, художньо-естетичної позиції автора, вираженій у творі;

- у виборі форм, методів і прийомів виявлення читацького сприймання студентів ураховуватимуться особливості літературного роду та жанру твору, активність і яскравість емоційної реакції студентів, здатність до конкретизації літературних образів у їхній уяві;

- система занять із студентами буде спрямована на розвиток їхньої самостійності, творчого мислення, на формування вмінь бачити в його образній конкретності узагальнюючу суть і виражену в ній авторську художньо-естетичну позицію;

- існуватиме тісний зв'язок викладання історико-літературних курсів у ВНЗ з вивченням курсу методики викладання літератури в школі, де студент навчається інтерпретувати своє розуміння художнього твору на рівні, доступному учням відповідного класу середньої школи.

На основі цього передбачено такі завдання дослідження:

- проаналізувати науково-методичні, естетико-філософські, літературознавчі та психологічні праці, що розкривають особливості розвитку художнього сприймання творів літератури;

- вивчити здобутки сучасного досвіду викладання літератури у ВНЗ;

- науково обґрунтувати суть та особливості художнього сприймання літературного твору студентами філологічних факультетів і їх роль та місце в професійній підготовці вчителя літератури;

- розробити систему вимог до організації занять, методи і прийоми роботи, що забезпечують успішне формування художнього сприймання творів літератури студентами-філологами;

- створити методику розвитку художнього сприймання епічних творів студентами філологічних факультетів у процесі вивчення української літератури та експериментально перевірити її ефективність.

Методологічну основу дослідження складають положення про діалектичну єдність теорії і практики, слова і образу в організації навчання; нормативні державні документи; естетичні, психологічні, педагогічні та літературознавчі концепції вітчизняних і зарубіжних учених, що стосуються сутності художнього образу у мистецтві слова, його природи, характеру та особливостей сприймання епічного твору у єдності його змісту і форми, наукові положення, основні напрями і методи роботи, що сприяють духовному розвитку особистості засобами епічного твору.

Для реалізації поставлених завдань було використано такі загальнонаукові методи:

- теоретичні - аналіз літературознавчих, психолого-педагогічних та методичних праць з метою вивчення стану теоретичної розробки проблеми, порівняльний аналіз навчальних програм, фахових видань та підручників, узагальнення відповідного досвіду роботи у ВНЗ для визначення теоретико-методичних засад дослідження;

- емпіричні - вивчення стану сприймання і розуміння епічного твору студентами, його залежності від видів і форм роботи над твором (бесіда, анкетування, письмові відповіді на запитання, роботи типу есе, констатувальні зрізи для обґрунтування актуальності дослідження, виявлення пріоритетних завдань), педагогічний (констатувальний і формувальний) експеримент для з'ясування ефективності розробленої методики та її впровадження;

- математичної статистики - для статистичної обробки експериментальних даних;

- методико-організаційні - з метою виявлення взаємозв'язків між досягнутим рівнем літературного сприймання студентів та їх методичними вміннями інтерпретації твору для учнів відповідної вікової групи.

Експериментальною базою дослідження були Житомирський державний університет імені Івана Франка, Вінницький державний педагогічний університет імені Михайла Коцюбинського, Кримський інженерно-педагогічний університет, Житомирський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти. Всього експериментом охоплено 976 студентів філологічних факультетів ВНЗ.

Дослідження проводилось у три етапи:

На першому етапі (1999 - 2000 рр.) опрацьовувались праці психологів, педагогів, методистів, філософів з досліджуваної проблеми, проводився пошук шляхів розв'язання проблеми розвитку художнього сприймання епічних творів студентами філологічних факультетів у процесі вивчення української літератури, розроблялися теоретичні положення, уточнювались і формулювались об'єкт, предмет, мета, наукова гіпотеза і завдання дослідження.

На другому етапі (2000 - 2003 рр.) проводився констатувальний зріз, аналізувалися його результати, впроваджувалася методична система розвитку художнього сприймання епічного твору студентами філологічних факультетів у процесі вивчення української літератури. На цьому етапі вивчались відповідні розділи з літератури та методики вивчення літератури, проводились практичні і лабораторні заняття, здійснювалась робота над поглибленням емоційно-художнього сприймання студентів, створювалась методична система формувального експерименту.

На третьому етапі (2003 - 2005 рр.) здійснювалось експериментальне навчання, за допомогою якого перевірялось, як запропонована методика вплинула на розвиток художнього сприймання епічного твору студентами філологічного факультету в процесі вивчення української літератури, оцінювалась її ефективність, узагальнювались результати застосування цієї методичної системи.

Наукова новизна та теоретичне значення дослідження:

1) уперше розроблено й експериментально перевірено методику розвитку художнього сприймання епічних творів студентами філологічних факультетів у процесі вивчення української літератури;

2) науково обґрунтовано процес розвитку художнього сприймання епічних творів студентами-філологами під час вивчення української літератури;

3) подальшого розвитку набула система закономірностей, що стосуються характеру розвитку художнього сприймання студентів-філологів під час вивчення української літератури;

4) удосконалено систему вивчення епічних творів;

5) визначено критерії, психолого-педагогічні закономірності і теоретично обґрунтовано форми і методи роботи, які забезпечують ефективність розвитку художнього сприймання епічних творів літератури студентами філологічного факультету ВНЗ.

Практичне значення роботи полягає у визначенні рівнів сформованості художнього сприймання, критеріїв їх оцінки, в обґрунтуванні і створенні системи завдань і видів робіт, спрямованих на розвиток художнього сприймання студентів-філологів, в експериментальній перевірці пропонованої методики. Матеріали дослідження можуть бути використані викладачами вищої школи під час вивчення епічних творів у процесі викладання курсу української літератури.

Вірогідність висновків і результатів дослідження та розроблених на їх основі висновків забезпечується теоретичною і методичною обґрунтованістю його вихідних даних, кількісним і якісним аналізом результатів, одержаних у процесі теоретичного та експериментального дослідження, послуговуванням взаємодоповнюючими різними методами науково-педагогічного пошуку.

Апробація та впровадження наукових результатів. Дослідження на всіх етапах здійснювалося за безпосередньою участю автора, який працював асистентом кафедри дидактичної лінгвістики та літературознавства Житомирського державного університету імені Івана Франка.

Основні ідеї та результати дослідження повідомлялись через виступи з доповідями на міжнародній науково-практичній конференції “Динаміка наукових досліджень” (Дніпропетровськ - Дніпродзержинськ, 2003 р.); на всеукраїнських науково-методичних конференціях: “Інноваційні технології викладання української мови та літератури в школі і ВНЗ: проблеми та пошуки” (Житомир, 2004 р.), “Актуальні проблеми інтегрованого викладання лінгводидактичних і мистецьких дисциплін у закладах освіти” (Житомир, 2005 р.); у ряді публікацій з теми дисертації, а також обговорювались на засіданнях кафедри дидактичної лінгвістики і літературознавства Житомирського державного університету імені Івана Франка.

За результатами дослідження опубліковано 8 робіт: 5 - у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України, 3 - у збірниках науково-практичних конференцій.

СТРУКТУРА ТА ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків та списку використаних джерел, що включає 201 найменування. Загальний обсяг роботи 173 сторінки, з них 157 сторінок основного тексту (в тому числі 5 схем та 2 таблиці).

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету та завдання, сформульовано робочу гіпотезу, вказано методи та основні етапи дослідження, визначено його методологічні засади, окреслено наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, подано відомості про апробацію основних положень і одержаних результатів.

У першому розділі - ”Художнє сприймання літературного твору студентами філологічних факультетів і його роль у формуванні вчителя української літератури середньої школи“ - розглядається проблема набуття вмінь сприймати і розуміти художній твір, що виступає для студентів-філологів як мета навчання у внз і трансформація результатів цієї мети у засіб професійної діяльності, коли студент стане вчителем.

Для доказового розгляду питання висвітлюються філософсько-естетичні, психолого-педагогічні та методичні засади дослідження, обґрунтовується важливість розвитку художнього сприймання епічного твору студентами філологічних факультетів у процесі вивчення української літератури.

Доведено, що першоосновою процесу формування художнього сприймання є розуміння студентами літератури як мистецтва слова.

У дослідженні відзначається внесок у розвиток зазначеної проблеми відомих психологів, педагогів, літературознавців, серед яких Л.С.Виготський, В.В.Давидов, О.І.Никифорова, М.М.Волков, П.М.Якобсон, О.І.Синиця, Г.С.Костюк, І.Д.Бех, А.С.Канарський, Є.В.Квятковський, Т.Д.Полозова, М.О.Рудяков, К.П.Фролова, а також відомих методистів Н.Й.Волошиної, С.О.Жили, Є.А.Пасічника, Б.І.Степанишина, Л.Ф.Мірошниченко, С.О.Пультера, А.М.Лісовського, Г.О.Петрової, Н.Д.Молдавської та інших.

Дається характеристика мистецтва як форми духовної активності людини, що супроводжує її на всіх етапах людської історії, починаючи з часу перетворення людини з істоти чисто біологічної в істоту духовну. А різноманітність видів мистецтва виступає як свідчення різноманітності форм, у яких стало можливим вираження людської духовності.

Ці загальні положення в розділі конкретизуються шляхом розгляду ряду прикладів, проведення паралелей, порівняння образів різних видів мистецтва тощо.

У процесі розгляду специфіки літератури як мистецтва слова і характеру її сприймання порівняно з іншими видами мистецтва аналізуються різні філософсько-естетичні концепції (Аристотель, Дідро, Лессінг, Гете, Гегель, Ніцше). Дається характеристика позицій мистецтвознавців та філософів, у роботах яких мистецтво розглядається як форма пізнання дійсності (В.П.Крутоус, І.Л.Савранський, М.Ф.Овсянников, А.К.Дрьомов та інші).

Розкривається багатогранність функцій мистецтва, яке є засобом спілкування, формування цілісної особистості, її творчого потенціалу та цілісних орієнтацій.

На основі розгляду загальної природи мистецтва виділено найважливішу особливість художнього образу - як відображення певної духовної сутності, що є важливою цінністю для людини.

Кожен із видів мистецтва створює художній образ своїми засобами, а сам образ у кожному випадку має особливості, що є спільними для всіх видів мистецтва: він зображує конкретну подію, людину, факт, ситуацію, виражаючи в цій конкретності узагальнюючу людську сутність.

На основі порівняння характеру побудови художнього образу в різних видах мистецтва зроблено висновок про специфіку художнього образу в літературі, який створюється не самим звучанням слова, коли воно вимовляється, не його виглядом, коли воно написане або надруковане, а його змістом і тим збагаченим смислом, якого воно набирає в художньому контексті. А це означає, що формою, будівельним матеріалом у літературі виступає не просто слово, а зміст слова і мовлення. Тому осягнення літературного образу потребує не безпосереднього чуттєвого сприймання слова, а сприймання інтелектуального.

Звідси випливає, що сприймання твору художньої літератури не може бути обмеженим усвідомленням його інформативного змісту, а потребує поглиблених роздумів, що розкривають його прихований образний смисл, підтекст. Саме тому необхідне посилення уваги до естетичного і загального розвитку студента-філолога, від чого залежить рівень сформованості майбутнього вчителя-словесника. А професійна компетентність учителя є тим фактором, що забезпечує його можливість і здатність стимулювати духовний розвиток учнів.

Вимоги до вчителя - забезпечити глибоке усвідомлення твору, прочитаного учнями, - знаходимо в низці робіт відомих авторів підручників, діячів культури, письменників та філософів минулого (Іван Вишенський, Феофан Прокопович, Г.С.Сковорода, Ф.І.Буслаєв, В.Я.Стоюнін). А вже у 80-х роках XIX століття В.П.Острогорський уперше визначив професійні вимоги до вчителя як систему, що сьогодні дістала назву професіограми. І хоч В.П.Острогорський не вживає термінів, що означають художнє сприймання вчителя-словесника, проте перелік якостей, які він повинен мати, у своїй сукупності передбачає передусім його здатність художнього сприймання літератури. Перелік вимог, розроблений В.П.Острогорським, знайшов своє обґрунтування в роботах Т.Ф.Бугайко та Ф.Ф.Бугайка, Г.О.Гуковського та ряду інших авторів.

Основою професійного становлення вчителя-словесника є сприймання і розуміння художнього образу, вміння бачити його невичерпну глибину.

У другому розділі - “Дослідно-експериментальна методика формування художнього сприймання літературного твору студентами філологічного факультету” - розкриваються особливості художнього сприймання, його структура та її врахування у процесі організації занять з літератури на філологічному факультеті.

Будучи внутрішнім психологічним актом, функцією людської психіки, художнє сприймання водночас не зводиться до того первинного процесу, який виділяють психологи у ланцюжку: відчуття - сприймання - мислення. Його своєрідність зумовлюється особливостями самого мистецтва, специфікою художнього образу як найважливішої естетичної категорії, що поєднує в собі засіб відображення і пізнання, осмислення і оцінки проблем людського буття, вираження ставлення до нього. А тому процес художнього сприймання є одним із найскладніших у духовному житті людини, а своєрідність сприймання творів літератури зумовлена специфікою самої літератури як мистецтва слова, що впливає на читача вербально (словесно) вираженим змістом, підтекстом образів та ситуацій, стилю, літературного роду та жанру твору.

Розкриття структури художнього сприймання обґрунтовується також на основі досліджень психологів та методистів (І.О.Синиці, Н.Д.Молдавської та інших). Художнє сприймання залежить не тільки від об'єктивних даних твору, а й суб'єктивних особливостей читача, його життєвого досвіду, смаків, уподобань, уяви та почуттів, мовленнєвого розвитку. На основі цього узагальнено найважливіші психолого-особистісні фактори, що визначають сприймання художнього твору. Врахування досліджень психологів, мистецтвознавців, педагогів, і зокрема закону реальності почуттів Л.С.Виготського, рівнів художнього сприймання Н.Д.Молдавської, методичних ідей Л.Ф.Мірошниченко, критеріїв літературно-художнього розвитку Є.В.Квятковського та інших авторів, дало змогу осмислити і зробити висновки про структуру художнього сприймання як провідного фактора у процесі роботи з студентами-філологами.

У розділі розкривається практична реалізація завдань дослідження, розроблено систему завдань та прийомів формування художнього сприймання епічних творів студентів-філологів, вироблено і використано в практичному аналізі критерії оцінки рівнів його сформованості.

Урахування структури художнього сприймання, специфіки літератури як мистецтва слова, зокрема творів епічного роду - оповідань, повістей, романів, зумовило моделювання й теоретичне обґрунтування методики літературно-естетичного розвитку студентів-філологів у процесі вивчення епічних творів.

У процесі дослідження розроблено критерії оцінки художнього сприймання студентів-філологів, які визначаються:

1) глибокою увагою до слова, здатністю розуміти той смисл, яким воно наповнюється в художньому тексті;

2) здатністю сприймати своєрідність художнього бачення життя письменником і відображення цього бачення в ситуаціях і образах твору;

3) умінням знайти і виділити художні деталі в тексті, які активізують сприймання читача;

4) синтезом емоційного сприймання та аналітичного розуміння твору і здатністю його літературознавчої інтерпретації.

За характером прояву цих критеріїв дисертант визначає рівні сприймання, що визначають ступінь його сформованості у студентів:

I-ий - констатувальний або подієвий. До першого рівня віднесено таке сприймання, при якому студент у цілому розуміє інформативну функцію слова, зміст зображених подій та ситуацій і може зробити на їх основі загальні висновки.

II-ий - аналітичний або проміжний рівень характеризує таке сприймання, коли студент здатний дати оцінку образам, подіям та ситуаціям твору, виділити окремі деталі в тексті без достатнього обґрунтування їх ролі задумом автора.

III-ій - естетичний. Третій рівень характеризується здатністю сприймати своєрідність художнього бачення життя письменником, умінням сприймати мову образів і деталей твору, розумінням скритого смислу слова, яким воно наповнюється в конкретному художньому тексті, синтезом емоційного сприймання та аналітичного, тобто всі чотири критерії проявляють себе повною мірою.

Рівень сприймання визначався за допомогою формули: S=, де S - загальний рівень, що визначає ступінь розвитку художнього сприймання, а, б, в, г - визначені дисертантом критерії (за п'ятибальною системою), 4 - загальна кількість критеріїв.

Для визначення рівнів художнього сприймання студентами I курсу було проведено констатувальний зріз. Як один з прикладів запропонованих завдань, можна назвати такий: було прочитано оповідання О.Гончара ”Кресафт“, після чого запропоновано відповісти на два запитання:

1) Який життєвий конфлікт ліг в основу подій, зображених автором?

2) Як ви розумієте заключний абзац твору?

Студенти, що сприйняли твір на першому (констатувальному) рівні одержали в середньому 3 бали, на другому (аналітичному) - 4 бали, на третьому (естетичному) - 4,5 балів і більше.

Аналіз засвідчив, що значна частина студентів (59%) сприйняла твір на I-му (констатувальному) рівні, 33% - на II-му і лише 8% - на високому - естетичному рівні.

У процесі проведення формувального експерименту в студентів експериментальних груп під час вивчення “Слова про похід Ігорів”, роману Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?”, повісті О.Кобилянської “Земля”, оповідання П.Куліша “Орися”, оповідання В.Винниченка “Федько-халамидник”, роману Івана Багряного “Сад Гетсиманський” та “Огнене коло”, оповідання Анатолія Соломка “Цвіт папороті”, оповідання Григора Тютюнника “Проти місяця” та інших, за допомогою вправ, завдань та певних видів робіт (наприклад: написання творів-мініатюр, які розкривають абстрактні поняття кохання, творчості, дружби; створення сюжетних сцен та епізодів, що розвивають ці поняття; твори-спогади про предмети побуту, природу; бесіди, пов'язані зі спогадами дитинства; переказ ліричних відступів та пейзажів; уявне продовження твору або створення експозиції, з якої він починається; „п'ятихвилинки“ уяви на початку практичних занять; створення уявного діафільму або кінофільму; усне словесне малювання; розповіді-есе; твори-есе про героїв; твори-роздуми на осмислення взаємозв'язку між життєвим фактом і фактом художнім; створення конспектів уроків, що передбачають розвиток сприймання уявних учнів; написання листа про героя; аналіз епізоду твору; вправи на з'ясування смислу відповідних слів у різних реченнях; переклади текстів тощо) вироблялись навички асоціативного мислення, творчої і відтворюючої уяви, розуміння прирощеного значення слова в художньому контексті, вміння вести діалог з автором, уміння від шару образної реконструкції твору робити перехід до шару художнього значення.

Результати формувального експерименту подані у таблиці 1.

Таблиця 1

Порівняльний аналіз рівнів сформованості художнього сприймання епічного твору студентами філологічного факультету в процесі вивчення української літератури

Групи	Студентів	З них:
		на I рівні	на II рівні	на III рівні
		студентів	% відповідей	студентів	% відповідей	студентів	% відповідей
контрольні	342	133	39%	129	38%	80	23%
експериментальні	634	146	23%	229	36%	259	41%
всього студентів	976

Аналіз результатів показав, що мета формувального експерименту досягнута і 41% студентів справилися із завданням на найвищому (третьому) рівні. Це свідчить про зростання якості сприймання художнього тексту у єдності форми та змісту, бачення авторської художньо-естетичної позиції, розуміння ролі деталей та ситуацій у вираженні авторського задуму. Епічний твір при цьому сприймається у всій своїй художньо-естетичній цілісності.

За результатами науково-педагогічного дослідження розвитку художнього сприймання епічного твору студентами філологічного факультету в процесі вивчення української літератури зроблено висновки:

1. Дослідження проблеми розвитку художнього сприймання епічного твору студентами філологічних факультетів у процесі вивчення української літератури підтверджує, що для забезпечення належної якості фахової підготовки майбутнього вчителя-філолога в організації викладання літератури у ВНЗ повинні враховуватись закономірності формування художнього сприймання літературного твору як мистецтва слова.

2. У процесі проведеного експерименту науково обґрунтовано і доведено обумовленість розвитку художнього сприймання загальним розвитком студента, розумінням ним сутності художньої літератури як мистецтва слова, її художньо-естетичної специфіки, системою знань з теорії літератури в цілому.

3. Встановлено, що формування художнього сприймання епічного твору студентами філологічного факультету є комплексною проблемою і має своєю основою розвиненість психологічних особливостей реципієнта, сформованість операцій мислення і уяви, що включає високий ступінь розвитку спостережливості, відтворюючої та творчої уяви, емоційно-образної пам'яті, здатності до співпереживання, емоційності, здатності до образної конкретизації і образного узагальнення.

4. Доведено, що розвиток цих психологічних особливостей у процесі підготовки вчителя-філолога у ВНЗ потребує при читанні лекцій і проведенні практичних робіт з української літератури та методики її викладання врахування структури художнього сприймання літературного твору як складної єдності, найважливішими компонентами якої є:

- сила емоційної реакції;

- чіткість розуміння смислу;

- конкретизація художніх образів в уяві читача, бачення тексту;

- усвідомлення автора як творця тексту, почуття естетичної форми.

5. У дослідженні розроблено систему вимог до організації занять, побудованих на основі врахування структури художнього сприймання студентів і спрямованих на подальший розвиток цього сприймання.

6. Встановлено, що процес формування вмінь виробляти відповідні настанови в учнів на заняттях з методики викладання літератури має позитивний вплив не тільки на методичний рівень студентів, але й забезпечує більш глибоке усвідомлення психолого-педагогічних та літературознавчих знань, робить активним і глибшим їх власне художнє сприймання творів літератури.

Цим самим підтверджено тісний зв'язок історико-літературних курсів у ВНЗ з вивченням курсу методики викладання літератури в школі, де студент навчається інтерпретувати своє розуміння художнього твору на рівні, доступному для сприймання учнів відповідного класу середньої школи, навчає їх сприймати і розуміти художній твір.

7. Доведено, що система літературознавчих, лінгвістичних та психолого-педагогічних дисциплін, яка вивчається на філологічному факультеті ВНЗ, у своїй єдності забезпечує належний розвиток художнього сприймання студентів за умови, що в процесі вивчення предметів названих циклів увага викладачів і студентів зосереджується на:

- здійсненні єдності науково-теоретичних знань майбутніх учителів з їх суб'єктивно-емоційним розвитком;

- виконанні завдань, спрямованих на розвиток відтворюючої і творчої уяви, розумінні взаємозв'язку слова і образу, зображенні і вираженні в художньому творі тексту і підтексту;

- глибокій увазі до слова, його відтінків у тексті;

- формуванні здатності сприймати духовну конкретність, яка виражається різними за своєю структурою засобами та образами;

- виконанні завдань, що ведуть від констатувального рівня сприймання змісту твору до його аналітичного осмислення і від аналітичного - до естетичного рівня сприймання твору в єдності змісту і форми;

- осмисленні сюжетно-композиційної основи епічного твору, його образів як засобу вираження відкритої автором духовної правди людського буття.

8. У дослідженні розроблено критерії, що визначають якість і глибину художнього сприймання студентів-філологів, на основі яких перевірено ефективність пропонованої методики.

Теоретичне та практичне вивчення проблеми формування художнього сприймання епічного твору студентами філологічних факультетів у цілому підтвердило наукову гіпотезу дослідження.

Проблема художнього сприймання епічного твору така ж складна, як і саме життя людини, відображене в слові. Вона є конкретним виявом загальної проблеми формування художнього сприймання і не вичерпується результатами виконаного дослідження, яке необхідно розглядати як один із можливих підходів до її розв'язання. А тому цій темі можуть бути присвячені інші роботи, які продовжать те, що вже зроблено нами. Предметом подальшого дослідження порушеної у дисертації проблеми може стати питання формування художнього сприймання учнями або студентами в процесі вивчення лірики, драматичного твору; це питання може розглядатися у ширшому плані - як дослідження проблеми художньо-естетичного розвитку учнів засобами мистецтва і літератури; використання компаративного аналізу як засобу формування естетичного сприймання учнів та студентів на заняттях і в позакласній роботі з літератури.

РЕЗУЛЬТАТИ НАУКОВИХ ПОШУКІВ ТА ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ РОБОТИ ВІДОБРАЖЕНО В ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Халін В.В. Художнє сприймання літературного твору студентами філологічних факультетів і його роль у формуванні вчителя української літератури // Матеріали II Міжнародної науково-практичної конференції „Динаміка наукових досліджень 2003“. - Т.18. Філологічні науки / За заг. ред. Шепеля Ю.О. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. - С.36-38.

2. Халін В.В. Художнє сприймання у системі вузівської літературної освіти // Матеріали Всеукраїнської науково-методичної конференції “Інноваційні технології викладання української мови та літератури в школі і ВНЗ: проблеми та пошуки”. - Житомир: Полісся, 2004. - С.49-51.

3. Халін В.В. Особливості художнього сприймання літератури у порівнянні зі сприйманням інших видів мистецтва // Українська література в загальноосвітній школі. - 2005. - №1. - С.8-11.

4. Халін В.В. Розвиток художнього сприймання у процесі інтегрованого вивчення літератури та предметів естетичного циклу // Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. - Випуск 21. - Житомир 2005. - С.251-253.

5. Халін В.В. Місце художнього сприймання твору в професійній підготовці вчителя літератури середньої школи // Українська література в загальноосвітній школі. - 2005. - №4. - С.39-42.

6. Халін В.В. Структура і особливості художнього сприймання // Українська мова і література в школі. - 2005. - №4. - С.34-37.

7. Халін В.В. Глибина відтворення авторського задуму в перекладах М. Рильського // Волинь-Житомирщина: історико-філологічний збірник з регіональних проблем. - 2005. - №13. - С.55-58.

8. Халін В.В. На шляху до формування художнього сприймання під час вивчення епічних творів студентами-філологами // Українська література в загальноосвітній школі. - 2005. - №8. - С.53-56.

Размещено на Allbest.ru

...