Методичні особливості розвитку творчих здібностей у процесі навчання історії висвітлено у працях Н.Г.Дайрі, І.Я.Лернера, В.О.Комарова, В.М.Сотниченка та ін.

Проте, незважаючи на достатню увагу вчених до даної проблеми, комплексний розвиток інтелектуально-логічних, інтелектуально-евристичних та комунікативно-творчих здібностей учнів старших класів у процесі навчання історії досі не був предметом спеціального наукового дослідження.

Таким чином, об'єктивні потреби розвитку історичної освіти України, практика навчання історії в загальноосвітній школі, а також теоретична нерозробленість зазначеної проблеми обумовили вибір та актуальність теми “Розвиток творчих здібностей учнів 10 - 11 класів у процесі навчання історії”.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Тема дисертаційної роботи входить до плану науково-дослідних робіт Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, напрямок: “Теорія та технологія навчання і виховання в системі освіти”, затверджена Вченою радою НПУ імені М.П.Драгоманова (протокол №5 від 27 грудня 2001 р.) та Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології при АПН України (протокол №1 від 27 січня 2004 р.)

Об'єкт дослідження - навчання історії в старших класах загальноосвітньої школи.

Предмет дослідження - процес розвитку творчих здібностей учнів 10-11 класів на уроках історії.

Тема досліджується на матеріалі курсу новітньої історії України.

Мета дослідження - теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити методику розвитку інтелектуально-логічних, інтелектуально-евристичних та комунікативно-творчих здібностей учнів 10-11 класів у процесі навчання історії.

В основу дослідження було покладено гіпотезу про те, що розвиток творчих здібностей учнів 10-11 класів на уроках історії можливим є за таких умов:

- запровадження модульної побудови змісту шкільного курсу;

- застосування методів, прийомів і засобів навчання, адекватних змісту.

Відповідно до мети і гіпотези визначено такі завдання дослідження:

1) проаналізувати загальні теоретико-методичні підходи до розвитку творчих здібностей особистості у навчанні історії;

2) вивчити стан проблеми у шкільній практиці та визначити критерії і рівні розвитку творчих здібностей учнів 10-11 класів у вивченні курсу новітньої історії України;

3) розробити і експериментально перевірити методику розвитку творчих здібностей старшокласників у процесі навчання історії;

4) розробити методичні рекомендації щодо розвитку творчих здібностей учнів у процесі навчання історії.

Теоретико-методологічною основою дослідження є психолого-педагогічні теорії розвитку творчої особистості; положення психологічної і педагогічної наук про взаємозв'язок навчання, виховання і розвиток творчої особистості; про роль діяльності у формуванні і розвитку творчих здібностей особистості; комплексний підхід до виховання творчої особистості (Ю.К.Бабанський); теорія модульно-розвивального навчання (А.В.Фурман); класифікація творчих здібностей (В.І.Андрєєв); положення Закону України “Про загальну середню освіту”, Національної програми “Освіта. Україна ХХІ століття”; Концепції загальної середньої освіти, Державного стандарту освіти.

З метою всебічного пізнання предмета дослідження та розв'язання поставлених завдань використано комплекс загальнонаукових теоретичних та емпіричних методів.

Теоретичні методи: аналіз наукової, психологічної, методичної і навчальної літератури з проблеми дослідження з метою вивчення підходів до розвитку творчих здібностей особистості, визначення їх компонентного складу та обгрунтування методики розвитку творчих здібностей старшокласників у процесі навчання історії; аналіз і узагальнення педагогічного досвіду та педагогічної практики вчителів, результатів навчання учнів з метою вивчення стану проблеми у шкільній практиці.

Емпіричні методи: анкетування, бесіди, опитування, тестування, педагогічне спостереження, констатувальний і формувальний експерименти проведення яких дозволило з'ясувати причини та характер перешкод в теорії та практиці методики розвитку творчих здібностей; методи статистичної обробки кількісних даних, за допомогою яких з'ясовувалась ефективність запропонованої методики.

Дослідження проводилось поетапно.

Перший етап (2001-2002 рр.) полягав у теоретичному вивченні проблеми розвитку творчої особистості, визначенні місця і ролі інтелектуально-логічних, інтелектуально-евристичних та комунікативно-творчих здібностей у творчому розвитку школярів, вивченні нормативних і програмно-методичних документів Міністерства освіти і науки України. На даному етапі було проаналізовано стан проблеми у шкільній практиці, обгрунтовано можливості модульно-розвивальної системи відносно комплексного розвитку інтелектуально-логічних, інте-лектуально-евристичних та комунікативно-творчих здібностей учнів. Було розроблено структурування навчальних тем відповідно до завдань розвитку інтелектуально-логічних, інтелектуально-евристичних та комунікативно-творчих здібностей. Проведено підготовку до констатувального та формувального експериментів.

Другий етап (2002-2004 рр.). На цьому етапі було здійснено констатувальний експеримент, визначено рівні сформованості інтелектуально-логічних, інте-лектуально-евристичних та комунікативно-творчих здібностей, проведено бесіди, опитування, анкетування, тестування учнів, батьків, учителів з метою визначення стану досліджуваної проблеми в масовому та передовому педагогічному досвіді. Було проведено формувальний експеримент, апробовано методику розвитку інтелектуально-логічних, інтелектуально-евристичних та комунікативно-творчих здібностей учнів 10-11 класів як в рамках гімназії НПУ імені М.П.Драгоманова, так і на базі середніх шкіл м. Києва та Полтавської області.

Третій етап (2004-2005 рр.). На даному, завершальному етапі дослідження було проведено статистичну обробку даних, отриманих в ході формувального експерименту, сформульовано основні наукові висновки, доведено ефективність застосування розробленої методики як комплексного засобу для розвитку творчих здібностей учнів старших класів на уроках історії.

Експериментальною базою дослідження були гімназія НПУ імені М.П.Драгоманова м. Києва, середня загальноосвітня школа №278 м. Києва, Рашівська загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів Полтавської області, Ланнівська загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів Полтавської області. У констатувальному та формувальному експерименті взяло участь близько 450 учнів, 115 вчителів.

Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає у тому, що у дисертації:

- уперше теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено методику розвитку інтелектуально-логічних, інтелектуально-евристичних та комуніка-тивно-творчих здібностей учнів 10-11 класів у процесі навчання історії на основі модульно-розвивальної системи, яка ґрунтується на комплексному підході до проблеми розвитку творчих здібностей;

- удосконалено критерії і показники оцінки рівня розвитку творчих здібностей учнів 10-11 класів на уроках історії;

- визначено рівні сформованості інтелектуально-логічних, інтелектуально-евристичних та комунікативно-творчих здібностей учнів 10-11 класів у навчанні історії;

- розширено і поглиблено концепцію щодо місця і ролі інтелектуально-логічного, інтелектуально-евристичного та комунікативно-творчого компонентів у комплексному розвитку творчих здібностей старшокласників;

- розроблено структурування навчальних тем з курсу новітньої історії України відповідно до завдань розвитку творчих здібностей учнів.

Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання теоретичних положень і висновків дисертації для вдосконалення методики розвитку інтелектуально-логічних, інтелектуально-евристичних та комунікативно-творчих здібностей учнів 10-11 класів у процесі навчання історії.

Одержані результати можуть бути використані у процесі підготовки студентів історичних факультетів вузів і на курсах підвищення кваліфікації вчителів історії за допомогою лекцій з методики навчання історії та відповідних спецкурсів.

Результати дослідження впроваджено в навчально-виховному процесі середніх загальноосвітніх шкіл - гімназії НПУ імені М.П.Драгоманова м. Києва (довідка № 74 від 1.12.2005), №278 м. Києва (довідка № 97 від 5.12.2005), Рашівської загальноосвітньої школи І - ІІІ ступенів Полтавської області (довідка № 86 від 25.10.2005), Ланнівської загальноосвітньої школи І - ІІІ ступенів Полтавської області (довідка № 93 від 28.11.2005).

Обґрунтованість і достовірність результатів дослідження забезпечується методологічною та теоретичною обґрунтованістю вихідних положень дисертації, логікою проведення експерименту у відповідності до мети, завдань та умов здійснюваного дослідження, реалізацією сучасних методів збору, аналізу і обробки матеріалів, апробацією результатів дослідження, позитивною динамікою підвищення рівня розвитку творчих здібностей учнів 10-11 класів у процесі навчання історії.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження обговорювалися на Всеукраїнській науково-практичній конференції “Формування міжетнічної та міжконфесійної толерантності засобами суспільних дисциплін у системі освіти України” (Київ, 2002 р.); на звітних науково-практичних конференціях викладачів Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова (2002-2004 рр.); на районних методичних об'єднаннях учителів історії Шевченківського району м. Києва (2003-2004 рр.); на фестивалі педагогічних ідей “Експериментальна робота” (Київ, 2005_р.) Київського міського педагогічного університету імені Б.Грінченка; на міжнародній науково-практичній конференції “Професійна підготовка вчителів історії та суспільствознавства в умовах переходу загальноосвітньої школи на 12-річний термін навчання” (Київ, 2005 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 4 статті у фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається із вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (219 найменувань). Загальний обсяг дисертації - 254 сторінки. Основний зміст викладено на 179 сторінках. Робота містить в основному тексті 8 таблиць на 5,5 сторінках, 10 ілюстрацій на 4,5 сторінках. Додатки становлять 39 найменувань, що викладені на 58 сторінках.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, сформульовано мету, об'єкт, предмет, гіпотезу і завдання, методи та методологічну основу дослідження, визначено наукову новизну, теоретичне і практичне значення роботи, наведено дані про апробацію та впровадження результатів дисертації у практичну діяльність.

У першому розділі - “Теоретико-методичні засади дослідження розвитку творчих здібностей школярів у процесі навчання історії” - проведено психолого-педагогічний аналіз понять “інтелектуально-логічні”, “інтелектуально-евристичні” та “комунікативно-творчі” здібності, розкрито дидактико-методичні орієнтири у процесі формування вмінь, що обумовлюють розвиток творчих здібностей, проаналізовано процес та результати констатувального дослідження.

Дослідження свідчать, що вихідною, базовою ланкою творчого потенціалу особистості, є розвиток інтелектуальних здібностей. Зокрема підкреслюється, що інтелектуальна і творча діяльність є компонентами єдиної системи, між ними існує позитивна кореляція; творчі здібності - вищий рівень розвитку інтелектуальних здібностей.

Аналіз наукових джерел з психології дозволив визначити здібності як інтегральні особистісні якості, що є індивідуалізованим виразом сутнісних сил людини. Вони визначаються діяльністю та суспільними відносинами. Вся сукупність здібностей людини становить основу її інтелекту, центральне місце в структурі якого посідає здатність до виконання різноманітних операцій логічного мислення. Однією з головних функцій логічної діяльності особистості є евристична діяльність, яку розуміють як психічний процес, у ході якого виявляється щось нове, вирішується певна проблема, формується нова стратегія.

У дисертації доведено, що вирішальним середовищним фактором розвитку інтелектуальних здібностей дітей є психічне стимулювання, що виникає при спілкуванні та спільній діяльності. Діяльності поза спілкуванням не існує. Спілкування - це складний соціально-психологічний процес, який містить такі основні складові: обмін інформацією (комунікативна), у процесі якого люди активно використовують мову, слово як найважливіші засоби передачі інформації та її отримання; взаємодія (інтерактивна), що породжена потребами в спільній діяльності й спрямована на суттєву зміну стану, поведінки партнера чи групи людей; перцептивна (сприйняття людьми, що спілкуються, один одного).

У ході дослідження встановлено взаємозв'язок інтелектуально-логічних, інтелектуально-евристичних та комунікативно-творчих здібностей у творчому процесі. Успішне виконання будь-якої діяльності залежить від поєднання різних здібностей. Інтелектуально-логічні здібності є конструюючою основою творчості, що передбачають вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати в процесі навчально-творчої діяльності. Інтелектуально-евристичні здібності спрямовані на створення нової системи дій, вихідних ідей, гіпотез, рішень і передбачають вміння бачити проблеми та протиріччя, переносити знання і вміння в нові ситуації, генерувати ідеї. Комунікативно-творчі здібності є умовою і способом реалізації та стимуляції творчого потенціалу учнів, що передбачають вміння співпрацювати, акумулювати творчий досвід інших, організовувати колективну творчу навчальну діяльність. Визначено, що інтелектуально-логічні, інтелектуально-евристичні та комунікативно-творчі здібності - це підструктура творчих здібностей особистості, яка виявляється при створенні суб'єктивно або об'єктивно нового інтелектуально-творчого продукту.

Аналіз наукових джерел свідчить, що сучасний підхід до проблеми розвитку творчості передбачає необхідність опори на мисленнєву діяльність учнів, застосування різноманітних засобів її активізації, що є необхідним інструментом у роботі вчителя, спрямованим на те, щоб кожен учень розвивав свої здібності. Процес мислення є завжди змістовним і здійснюється за певними закономірностями. В структурі мислення важливими логічними операціями, які дозволяють досліджувати будь-яке явище, предмет і т.д., є аналіз, синтез, порівняння. Аналітичні вміння школярів в своєму розвитку проходять декілька ступенів - від елементарного до більш глибокого, вичерпного. Аналітичне мислення формується переважно в процесі вивчення нового матеріалу і є підготовчим етапом до творчого процесу. Так, здійснюючи аналіз явища, події, учень відкриває для себе певні положення, які в подальшому йому необхідно обгрунтовувати. Ускладнення змісту курсу та введення складних теоретичних понять вимагає від старшокласників глибокого системного аналізу, синтезу та порівняння. Порівняння є основою всіх методів творчої діяльності, одним з універсальних засобів логічного мислення.

Вивчення науково-методичних підходів до розвитку творчих здібностей дає підстави стверджувати, що постановка перед учнями навчально-пізнавальних завдань для самостійного рішення повинна стимулювати розвиток інтелектуально-логічних здібностей, зокрема, це рішення логічних задач, аналіз документів, складання плану, логічних схем, постановка питань на порівняння і співставлення, заповнення хронологічних та синхроністичних таблиць та ін.

Вивчення психолого-педагогічної літератури свідчить, що творчу діяльність в процесі засвоєння нових знань слід розглядати як завершений процес, основні компоненти якого взаємопов'язані і знаходяться в діалектичній єдності. Саме в проблемному навчанні відбувається тісне поєднання аналітичної та евристичної діяльності. Аналізуючи проблемні ситуації, учні оволодівають не тільки змістом предмету, способом його вивчення, але й набувають вміння, які необхідні для розвитку творчих здібностей, насамперед, здатності бачити протиріччя і проблеми, висувати гіпотези, переносити знання та вміння в нові ситуації. Дослідники в галузі проблемного навчання стверджують, що для розвитку інтелектуально-евристичних здібностей необхідне систематичне розв'язання учнями пошукових завдань, спрямованих на формування певних умінь (постановки питань, діалогічного судження, складних узагальнених умінь, контролю та самоконтролю).

Формування процесуальних рис творчої діяльності невіддільне від характеру людини, яка її здійснює. Тому паралельно з набуттям інтелектуальних умінь і навичок в учнів необхідно формувати риси, притаманні творчій особистості - здатності відстоювати свою думку, вміння співпрацювати, організовувати колективну навчально-творчу діяльність, запобігати конфліктам і успішно їх вирішувати. Дані риси складають компонент комунікативно-творчих здібностей, які в поєднанні з інтелектуально-логічними та інтелектуально-евристичними здібностями складають основу творчості особистості.

Дослідження свідчать, що серед різних видів колективної діяльності фахівці виділяють групову роботу учнів, яка формує необхідні навички соціальної взаємодії, що стимулюють творчість. Група здатна запропонувати більшу кількість альтернатив, дозволяє акумулювати більший об'єм унікальної інформації її членів, використовувати їх досвід; в ній виникає феномен соціальної фасилітації, що позитивно впливає на результати діяльності; в ній можна розділити завдання на окремі складові і поділити їх серед учасників. У залежності від дидактичної мети уроку можливі такі види роботи: групова навчальна діяльність на етапі вивчення нового навчального матеріалу; групова навчальна діяльність на етапі розширення і закріплення знань; групова навчальна діяльність на етапі систематизації і узагальнення знань. Взаємовідносини учнів, що складаються в процесі засвоєння ними знань, вмінь і навичок, впливають на їх розумовий розвиток, стимулюють інтелектуально-логічні, інтелектуально-евристичні та комунікативно-творчі здібності. З метою визначення стану розвитку творчих здібностей старшокласників було використано теоретичні дані про зазначені компоненти творчих здібностей особистості та критерії оцінки їх розвитку.

Під компонентами інтелектуально-логічних здібностей розуміють вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати. Критеріями ж оцінювання є правильність, логічність, повнота і глибина суджень, висновків.

До компонентів інтелектуально-евристичних здібностей відносять вміння генерувати ідеї, висувати гіпотези, бачити проблеми та протиріччя, переносити знання і вміння в нові ситуації. Критеріями оцінювання є число ідей, висунутих особистістю за одиницю часу, їх оригінальність, новизна та ефективність для вирішення творчих завдань; кількість знайдених протиріч, сформульованих проблем за одиницю часу, їх новизна, оригінальність; гнучкість мислення.

Серед компонентів комунікативно-творчих здібностей виділяють вміння акумулювати творчий досвід інших, співпрацювати, організовувати колективну творчу навчальну діяльність. Критеріями оцінювання є ступінь товариськості, доброзичливості, взаємодопомоги в процесі спільної діяльності при вирішенні творчих завдань, швидкість оволодіння, засвоєння досвіду творчої діяльності інших і адаптація цього досвіду до себе, частота і ефективність прояву вміння розподіляти обов'язки, мобілізовувати і раціонально використовувати здібності кожного члена групи в колективній навчально-творчій діяльності.

Для констатувального дослідження було розроблено 36 завдань предметного і непредметного змісту - по чотири на кожен досліджуваний компонент, які були запропоновані учням контрольних та експериментальних класів. За результатами виконання завдань школярам виставлялась певна кількість балів, що відповідала високому, середньому, низькому та дуже низькому рівням, які відображені в робочих таблицях та аналізувались з метою розподілу учнів по групах у відповідності з рівнями розвитку творчих здібностей для проведення формувального експерименту.

Отримані в ході експерименту результати щодо сформованості досліджуваних компонентів інтелектуально-логічних здібностей показали, що високий рівень розвитку мають лише 7,1% учнів, середній - 25,0%, низький - 57,2%, дуже низький рівень - 10,7%. Стосовно сформованості досліджуваних компонентів інтелектуально-евристичних здібностей в результаті констату-вального зрізу встановлено, що високий рівень мають лише 3,6%, середній рівень показали 25,0%, низький - 60,7%, дуже низький - 10,7%. Щодо сформованості досліджуваних компонентів комунікативно-творчих здібностей виявлено, що в цілому їх рівень розвитку вищий за рівень розвитку інтелектуально-логічного та інтелектуально-евристичного компонентів і складає: високий рівень - 42,9%, середній рівень - 57,1%, низького та дуже низького рівнів не виявлено.

Результати констатувального зрізу дають підстави стверджувати, що більшість учнів старшого шкільного віку показали переважно середній, низький та дуже низький рівні розвитку досліджуваних компонентів інтелектуально-логічних та інтелектуально-евристичних здібностей. Рівень розвитку досліджуваних компонентів комунікативно-творчих здібностей значно вищий.

Проведений аналіз стану розвитку творчих здібностей у шкільній практиці показав, що причинами невирішеності досліджуваної проблеми є, перш за все, недостатня теоретична підготовка вчителів щодо компонентного складу творчих здібностей, не використовуються ними педагогічні засоби для комплексного їх розвитку. З іншого боку, внаслідок пізнавально-інформаційного перевантаження навчального процесу, учні не в змозі глибоко осмислити великий обсяг матеріалу через його швидку зміну, недостатню структурованість, переважання пасивного сприймання інформації над її осмисленням, обмеження діалогового спілкування учасників навчання через велике наповнення класів, репродуктивність їхніх міжособистісних контактів.

Аналіз підручників з новітньої історії України для 10 та 11 класів показав, що в цілому вони передбачають розвиток творчих здібностей, хоча їх підготовка на даний час відбувається за умов певної варіативності змісту освіти за відсутності національної концепції історичної освіти та державного стандарту, чітко визначеної наукової позиції щодо психолого-педагогічних та інших вимог до навчальної літератури. Це сприяє теоретичній і методичній неоднорідності, різнобою в їхньому оформленні і програмно-методичному забезпеченні. Аналіз змісту творчих запитань і завдань засвідчив, що серед них домінують запитання і завдання на розвиток таких складових інтелектуально-логічних здібностей, як аналіз та синтез (від 43% до 48%), значно меншою є частка завдань на розвиток інтелектуально-евристичних та комунікативно-творчих здібностей. Серед проаналізованих підручників переважають підручники моноконцептуального характеру, хоча для розвитку творчих здібностей учнів старшого шкільного віку більш придатними є підручники поліконцептуального характеру. Саме така модель дає два або більше трактування одного і того ж факту, подій, що допомагає реально застосувати в навчальному процесі проблемний виклад, пошукове та дослідницьке навчання, інтерактивні технології тощо.

Отже, теоретичний аналіз та сучасна практика викладання історії в школах показали, що проблема комплексного розвитку інтелектуально-логічних, інтелектуально-евристичних та комунікативно-творчих здібностей ще недостатньо розв'язана у шкільній практиці і потребує розробки спеціальної методики комплексного розвитку творчих здібностей учнів старшого підліткового віку.

У другому розділі “Методика розвитку інтелектуально-логічних, інтелектуально-евристичних та комунікативно-творчих здібностей” представлені теоретичні засади модульно-розвивальної системи як комплексного засобу розвитку творчих здібностей, змістові та процесуальні аспекти формувального експерименту та його результати.

Теоретичний аналіз модульно-розвивального навчання дає підстави стверджувати, що під модульним навчанням розуміється процес засвоєння навчальних модулів в умовах певного дидактичного циклу, який включає мету, завдання, мотивацію якісного засвоєння, зміст, методи і форми прямої, опосередкованої та самостійної навчально-пізнавальної діяльності, самооцінки і оцінювання результатів засвоєння знань, умінь та навичок, що входить до його структури. Сутність навчального (змістового) модуля визначається як відносно самостійна частина навчального процесу, яка містить одне або кілька близьких за змістом і фундаментальних за значенням понять, законів, принципів. Своє процесуально-функціональне втілення навчальний (змістовий) модуль знаходить у кількох об'єднаних міні-модулях з одного предмета, тобто у формальному модулі. Змістовий модуль - це концепція викладання розділу, теми, що складає шість основних педагогічних технологій - міні-модулів: установчо-мотиваційний, змістово-пошуковий, контрольно-смисловий, адаптивно-перетворюючий, систем-но-узагальнюючий, контрольно-рефлексивний, які повинні мати чітко визначені цілі, психолого-дидактичний зміст та науково-методичне забезпечення, сприяти оптимальному зростанню особистісного потенціалу учасників навчально-виховного процесу.

При розробці експерименту ми передбачали, що установчо-мотиваційний модуль сприятиме створенню умов для розвитку найважливіших мотивів у творчій діяльності, змістово-пошуковий - розвитку пошукової пізнавальної активності і самостійності учнів, організації дослідницької діяльності в малих групах, контрольно-смисловий - проведенню проміжного контролю щодо первинного осмислення та розуміння учнями здобутих знань з теми. Адаптивно-перетворюючий міні-модуль сприятиме соціальній адаптації наукових знань на основі впровадження інноваційних технологій, системно-узагальнюючий -формуванню цілісної системи знань, норм і цінностей з теми в загальному контексті освітнього змісту навчального курсу, контрольно-рефлексивний міні-модуль - проведенню підсумкової рефлексії здобутків кожного учня, класифікації і творчого застосування освітнього досвіду.

З метою вивільнення часу для активізації та розвитку інтелектуального та творчого потенціалу старшокласників змістовий модуль поділяється на блоки. До інформаційно-теоретичного блоку належить установчо-мотиваційний міні-модуль, до практичного - змістово-пошуковий, до блоку контролю знань - контрольно-смисловий, до блоку презентації творчих завдань - адаптивно-перетворюючий, системно-узагальнюючий та контрольно-рефлексивний міні-модулі. Враховуючи те, що у трьох останніх міні-модулях вирішуються споріднені для нашого дослідження завдання, а саме: застосування знань, вмінь і навичок, творче перенесення їх у нетипові ситуації, осмислення ефективності різних норм діяльності та ін., - вищезазначені міні-модулі було об'єднано в єдиний блок - презентації творчих завдань.

Під час підготовки до формувального експерименту було переструктуровано програмовий матеріал по кожній темі курсу новітньої історії України в 10 та 11 класах, створено граф-схеми; проаналізовано зміст навчального матеріалу; складено перелік базових знань та вмінь; обрано типи навчальних занять (шкільні лекції, семінари, нетрадиційні заняття). У ході експерименту була перевірена розроблена методика для розвитку творчих здібностей, специфіка застосування якої продемонстрована в дисертації на прикладі теми з курсу новітньої історії України в 11 класі “Україна в умовах десталінізації 1953 - 1964 рр.”.

В інформаційно-теоретичному блоці метою діяльності вчителя є формування внутрішньої мотивації навчання старшокласників, розвиток логічного мислення. У цьому блоці здійснюється постановка основних проблем і навчально-виховних завдань, оголошення структурно-часової моделі навчальної діяльності, виконання логічних вправ під час засвоєння нового матеріалу, знайомство з обов'язковою та додатковою літературою, домашні завдання проблемного характеру, розподіл учнів на групи. Метою практичного блоку є розвиток пошукової пізнавальної активності і самостійності учнів, логічного та евристичного мислення, комунікативно-творчих здібностей. Основним змістом даного блоку є спільний пошук учнями в групах шляхів вирішення навчальних підпроблем для розв'язання загальної навчальної проблеми. В блоці контролю знань проводиться контроль та самооцінка щодо засвоєння й осмислення учнями здобутих знань та сформованих умінь з теми, проміжна рефлексія вчителем правильності вибору форм і методів навчання, завдань для оцінки засвоєння навчального матеріалу, визначається ступінь оволодіння вмінням, що сприяє розвитку творчих здібностей. В блоці презентації творчих завдань здійснюється удосконалення логічних, евристичних, комунікативних вмінь та застосування їх у нестандартних ситуаціях. В даному блоці проводиться підсумковий контроль творчого зростання учнів протягом проходження повного функціонального циклу змістового модуля шляхом виконання різнопланових творчих завдань.

З метою підвищення ефективності формування інтелектуально-логічних та інтелектуально евристичних здібностей учнів, було створено малі навчальні групи, розроблено модель управління колективною навчально-творчою діяльністю, підготовлено завдання для групової роботи старшокласників. Спілкування учнів в групах та спільна діяльність дозволили прискорити виконання завдань, знаходити цікаві рішення, проявляти творчість в контактах та співробітництві.

Репрезентативність дослідження підкріплена отриманими експерименталь-ними даними, які визначались такими ж критеріями, що й у констатувальному зрізі. Результати застосування методики розвитку творчих здібностей наведено в табл.1.

Таблиця 1 Результати формувального експерименту

Отримані в ході формувального експерименту результати свідчать, що учні експериментальних класів мають вищий рівень сформованості творчих здібностей за усіма досліджуваними компонентами. Ефективність запропонованої методики розвитку творчих здібностей підтверджується вчителями - експериментаторами, які відзначили зростання рівня розвитку інтелектуально-логічних, інтелектуально-евристичних та комунікативно-творчих здібностей.

Перевірка даних експерименту дозволяє стверджувати, що висунута гіпотеза в цілому підтвердилась. На основі одержаних результатів дослідження в дисертації сформульовані загальні висновки.

Висновки

1. Проведений аналіз теоретико-методологічних підходів до розвитку творчих здібностей особистості показав, що розвиток творчої особистості є актуальною проблемою психолого-педагогічної та методичної науки. У педагогіці та психології компонентний склад творчих здібностей підлягав різнобічним дослідженням. Існують різні точки зору щодо їх трактування. Одні науковці беруть за основу інтелектуальну систему як передумову творчості, де мислення є центральним ланцюжком. Другі - виділяють процесуальні риси творчих здібностей: самостійність перенесення раніше засвоєних знань та вмінь у нову ситуацію; бачення нової проблеми в знайомих стандартних умовах та ін. Треті -пов'язують творчі здібності з такими якостями особистості як дивергентність, незалежність і оригінальність мислення, наполегливість у праці, ризикованість, гнучкість і винахідливість розуму та ін. Четверті - доводять, що спілкування є необхідною умовою і способом реалізації особи, специфічною формою творчості, що стимулює нове. Більшість науковців у своїх дослідженнях виділяють як основу творчих здібностей інтелектуальний компонент, акцентуючи, що не окремі здібності особистості визначають успішне виконання творчої діяльності, а лише їх вдале поєднання.

Узагальнення даних підходів дає підстави стверджувати, що інтелектуально-логічні, інтелектуально-евристичні та комунікативно-творчі здібності є підструктурою творчих здібностей особистості. Інтелектуально-логічні здібності є конструюючою основною творчості, інтелектуально-евристичні - виявлення нового, вирішення проблеми, вироблення нової стратегії, комунікативно-творчі здібності є умовою і способом реалізації та стимуляції творчого потенціалу учнів. Вищезазначені компоненти не тільки спільно визначають успішність творчої діяльності, але і взаємодіють та впливають один на одного. На сучасному етапі розвиток інтелектуально-логічного, інтелектуально-евристичного та комунікативно-творчого компонентів творчих здібностей старшокласників у процесі навчання історії залишається мало дослідженим.

2. Вивчення стану проблеми у шкільній практиці показало, що більшість учнів старшого шкільного віку мають переважно середній, низький та дуже низький рівні розвитку досліджуваних компонентів інтелектуально-логічних та інтелектуально-евристичних здібностей. Рівень розвитку комунікативно-творчих здібностей зафіксовано як вищий. Критеріями оцінювання інтелектуально-логічних здібностей визначено правильність, логічність, повноту і глибину суджень, висновків; критеріями оцінювання інтелектуально-евристичних здібностей - число ідей, висунутих особистістю за одиницю часу, їх оригінальність, новизну, ефективність для вирішення творчих завдань; кількість знайдених протиріч, сформульованих проблем за одиницю часу, їх новизну, оригінальність; гнучкість мислення; критеріями оцінювання комунікативно-творчих здібностей визначено ступінь товариськості, доброзичливості, взаємодопомоги в процесі спільної діяльності під час вирішення творчих завдань, швидкість оволодіння, засвоєння досвіду творчої діяльності інших і адаптація цього досвіду до себе, частота і ефективність прояву вміння розподіляти обов'язки, мобілізовувати і раціонально використовувати здібності кожного члена групи в колективній навчально-творчій діяльності.

За результатами експериментальних даних головною причиною гальмування розвитку творчих здібностей учнів у процесі навчання історії є великий за обсягом програмовий матеріал у порівнянні з відведеним часом для його вивчення, а звідси і стандартність уроку, слабкий розвиток колективних форм навчальної роботи, відсутність організованого спілкування між учнями, а отже, і низька соціально-психологічна стимуляція творчих здібностей. Анкетування і бесіди, проведені в ході дослідження, свідчать, що вчителі не завжди можуть конкретизувати компонентний склад творчих здібностей, тому і не ставлять своїм завданням цілеспрямоване, комплексне формування творчих здібностей. Тому для вирішення існуючої проблеми необхідне впровадження спеціальної методики комплексного розвитку творчих здібностей учнів старшого підліткового віку.

3. Розроблена експериментальна методика розвитку творчих здібностей учнів 10-11 класів була побудована на основі модульно-розвивальної системи, складовими якої є блоки: інформаційно-теоретичний, практичний, контролю знань, презентації творчих завдань. Це дало змогу організувати:

а) подачу матеріалу великим обсягом в інформаційно-теоретичному блоці, що надало можливість зосередити увагу на його вивченні, засвоєнні й усвідомленні, розвитку мотиваційної сфери;

б) осмислення теми в практичному блоці, що дозволило зосередити увагу на основних проблемах теми, сприяло системності, конкретності в роботі, заглибленню в тему, допомогло чітко спрямувати роботу на глибоке засвоєння програмового матеріалу, на формуванні вмінь, які впливають на розвиток творчих здібностей. Застосування в даному блоці групової роботи надало можливість підвищити активність учнів, розвивати їх творчість;

в) перевірку знань та вмінь в блоці контролю знань, що надало змогу стимулювати максимально можливе психосоціальне зростання кожного учня і стало специфічним етапом формування знань та розвитку творчих здібностей;

г) інтегрувати знання та вміння в створеному творчому продукті в блоці презентації творчих завдань. Спільна, узгоджена робота в малих групах на цьому етапі дозволила прискорити виконання завдань, знайти цікаве рішення, проявити творчість в контакті, в співробітництві та спільній діяльності.

4. В результаті експериментальної перевірки доведено, що застосування розробленої методики розвитку творчих здібностей сприяє підвищенню рівня розвитку інтелектуально-логічного, інтелектуально-евристичного та комуніка-тивно-творчого компонентів творчих здібностей старшокласників. Узагальнений аналіз кількісних та якісних результатів формувального експерименту, порівняння динаміки розвитку творчих здібностей учнів контрольних і експериментальних класів у процесі навчання історії дозволяє зробити висновок, що методика розвитку творчих здібностей на основі модульно-розвивальної системи є достатньо ефективною, а тому її доцільно впроваджувати у масову шкільну практику.

5. На основі проведеного дослідження розроблено практичні рекомендації для вчителів історії, методистів та студентів історичних факультетів вищих навчальних педагогічних закладів:

1) доцільно розширити вікові межі процесу розвитку творчих здібностей учнів з метою підготовки до оволодіння логічними, евристичними та комунікативними вміннями (8-9 клас) і організувати їх закріплення та застосування (11 клас);

2) у навчальних програмах загальноосвітніх навчальних закладів ІІ, ІІІ ступенів визначити структуру основних компонентів творчих здібностей, зазначаючи рівень їх сформованості відповідно до вікових можливостей учнів;

3) у навчальний зміст підручників з історії необхідно вводити засоби організації продуктивної діяльності учнів (текст має відбивати різні точки зору і підходи до висвітлення історичних подій, містити різнотипні документальні джерела, уривки художньої та публіцистичної літератури);

4) до методичного апарату підручників для учнів необхідно ввести інструктивно-методичні матеріали, а також пізнавальні завдання, спрямовані на активізацію інтелектуально-логічних, інтелектуально-евристичних та комунікативно-творчих здібностей;

5) у методичні посібники для вчителів історії внести доповнення щодо методики розвитку творчих здібностей у навчальних курсах історії України та всесвітньої історії.

Проведене дослідження не претендує на вичерпне розв'язання складної і багатопланової проблеми, якою є розвиток творчих здібностей старшокласників. До подальших напрямків її розв'язання можна віднести дослідження інших маловивчених компонентів: здібності до самоуправління особистості в творчій діяльності; індивідуальні особливості особистості, що сприяють успішності в навчально-творчій діяльності; естетичні якості особистості та ін.

Список опублікованих автором праць за темою дисертації

1. Роговенко М.М. Розвиток творчих здібностей учнів в процесі вивчення історії як проблема методичної науки // Наука і сучасність. Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. - К., Логос, 2001. Том ХХХ. - С. 115-122.

2. Роговенко М.М. Аналіз, синтез, порівняння - конструюючі елементи творчого мислення старшокласників на уроках історії // Наука і сучасність: Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. - К., НПУ імені М.П.Драгоманова, 2004. Том 46. - С. 88-95.

3. Роговенко М.М. Розвиток інтелектуально-логічного та інтелектуально-евристичного компонентів творчих здібностей старшокласників на уроках історії // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. Серія 16. Творча особистість учителя: проблеми теорії і практики: Збірник наукових праць / Ред. кол. О.Г.Мороз, Н.В.Гузій (відповідальні редактори) та інші. - Вип. 2 (12). - К.: НПУ, 2004. - С. 130-132.

4. Роговенко М.М. Застосування модульної технології навчання для розвитку творчих здібностей учнів на уроках історії // Наука і сучасність: Збірник наукових праць Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова. - К., НПУ імені М.П. Драгоманова, 2005. Том 51. - С. 46-52.

Annotation

Rohovenko M.M. “ The development of creative abilities of the 10-11 classes pupils during teaching a history”. - Manuscript.

Thesis on competition of a scientific degree of the candidate of Pedagogical sciences by the specialty 13.00.02 - theory and technique methods of history teaching. M.P. Drahomanov National Pedagogical University, Kyiv, 2006.

The thesis is devoted to research of questions of development of intelligence-logic, intelligence-heuristic and communicative components of creative abilities of 10-11 classes pupils during teaching a history.

The psychological and pedagogical literature, legal acts and educational and methodical complex is analyzed in the research. The criteria and parameters of the level of development of intelligence-logic, intelligence-heuristic and communicative abilities of 10-11 classes pupils are determined in the research.

The model of module-developing system is developed and experimentally approved at lessons of the newest history of Ukraine which consists of consistently used blocks: informational-technical, practical, control of knowledge and block of presentations of the creative tasks.

The basic results of research were introduced in average general educational institutions of Ukraine at teaching a history at 10-11 classes.

Key words: creative abilities, intelligence-logic abilities, intelligence-heuristic abilities, communicative-creative abilities, module-developing system.

Размещено на Allbest.ru