Становлення та розвиток системи спеціального навчання дітей зі зниженим слухом в Україні (XIX – початок XXI століття)

На початку 80-х років XX ст. в Україні почався новий етап політичного та соціально-економічного розвитку, що обумовлювався поширенням ідей демократизації суспільства. Це безпосередньо стосувалося і системи спеціальної освіти та педагогічної науки, які в цей час також вступили в новий етап свого розвитку. Найхарактернішою особливістю цієї епохи стала шкільна реформа, стартовим моментом якої були червневий (1983 р. ) Пленум ЦК КПРС, що визнав доцільним проведення реформи загальноосвітньої і професійної школи, та сесія Верховної Ради СРСР (квітень 1984 р. ), яка ухвалила “Основні напрями реформи загальноосвітньої і професійної школи". Водночас, союзний уряд оприлюднив низку постанов щодо реалізації цієї реформи. Головна її мета полягала в тому, щоб підвищити якість навчання і виховання молоді, забезпечити кращу її підготовку до життя і праці. У системі спеціального навчання дітей зі зниженим слухом, що сформувалася у мінливих, часто кризових, соціально-економічних умовах, ще існувало чимало проблем, які потребували вивчення та відповідного вирішення. Наукові дослідження, які планувалися в галузі сурдопедагогіки стосовно категорії дітей зі зниженим слухом, мали спрямовуватися на вдосконалювання системи їхнього навчання та виховання, подальшу соціальну реабілітацію та інтеграцію в суспільство.

Таким чином у 60-90-ті роки ХХ ст. українська сурдопедагогіка зробила значний крок уперед. І хоча період, про який ідеться, знаменувався низкою суттєвих перешкод, саме тоді окреслилися самобутні риси вітчизняної сурдопедагогічної науки. Власне, про цей період можна говорити як про етап становлення того напряму вітчизняної наукової школи сурдопедагогіки та сурдопсихології, що досліджує питання особливостей розвитку, навчання та виховання дітей зі зниженим слухом.

У третьому розділі - “Розвиток вітчизняної системи спеціального навчання дітей зі зниженням слуху” - розкриваються особливості розвитку теорії та практики навчання дітей зі зниженим слухом на сучасному етапі, реформування системи спеціального навчання та особливості психолого-медико-педагогічної корекційно-реабілітаційної підтримки дітей цієї категорії (від 1990-х років).

З проголошенням Україною незалежності розпочався новий етап розбудови вітчизняної освіти і, зокрема, спеціальної, започаткування її нових засад. Однак, суспільно-політичні та соціально-економічні процеси, які відбувалися в Україні наприкінці 80-х - на початку 90-х років, породили низку факторів, що зумовили певну дестабілізацію у системі освіти. Новий етап у розвитку України потребував принципових змін у всіх сферах, в тому числі і в галузі дефектології - теорії та практики навчання і виховання осіб з порушеннями психофізичного розвитку. На початок цього періоду існувало чимало невирішених питань, як то: відсутність закону про спеціальну освіту; невідповідність цензового рівня освітнього стандарту корекційним завданням спеціальної освіти; нерівномірність розподілу по території держави спеціальних закладів, а відтак, і неповне охоплення ними дітей з порушеннями психофізичного розвитку; недостатня укомплектованість закладів фахівцями-дефектологами та недостатня диференційованість їхньої фахової підготовки тощо. Потребувала суттєвого розширення і мережа медичних, психологічних служб, центрів діагностики, консультацій для батьків і дітей. У системі спеціальної освіти бракувало кадрового потенціалу з відповідною фаховою освітою (спеціалістів реабілітологів, діагностів, аудіологів, практичних психологів та ін. ).

Правові основи спеціальної освіти дітей з порушеннями психофізичного розвитку та її методологія, порівняно за короткий час, отримали регулюючу основу у вигляді низки нормативно-правових документів: законів, доктрин, концепцій, положень, стандартів. Демократичні перетворення в державі дали змогу по-новому розглядати значення спеціальної освіти, її роль і завдання щодо створення найсприятливіших умов для виховання, навчання та соціалізації дітей зі зниженим слухом як однієї з категорій дітей з особливими потребами.

Поступово, зі зниженням тиску несприятливих факторів, почала спостерігатися позитивна динаміка подальшого розвитку та реорганізації системи спеціальних закладів для дітей зі зниженим слухом. До складу мережі спеціальної освіти дітей з порушеннями слуху на сьогодні входить 59 закладів, з них 27 - для дітей зі зниженим слухом. Водночас, зросла кількість випускників, які продовжують навчання у професійно-технічних та вищих навчальних закладах. Також, порівняно з попередніми роками, збільшилася кількість закладів з українською мовою викладання (таких нині вже 70% від загальної кількості). Якісні зміни відбулися у викладацькому складі: більшість педагогів мають вищу дефектологічну освіту (чи як другу вищу освіту). У багатьох закладах працюють шкільні психолого-медико-педагогічні комісії, що дає змогу здійснювати моніторинг розвитку учнів школи (садка), вчасно надавати рекомендації педагогам та батькам щодо корекції психічних функцій, а також здійснювати кваліфіковану діагностику розвитку дітей, які навчаються у закладах загального типу мікрорайону.

Від початку 90-х років зусилля науковців зосередилися на дослідженнях, які спрямувалися на розбудову національної системи освіти, на її реформування, оновлення змісту, розроблення державних стандартів та нових педагогічних технологій, визначення науково-організаційних основ діяльності навчальних і виховних закладів, дослідження методичних засад професійної орієнтації учнівської молоді в ринкових умовах, підготовку на нових теоретико-методологічних засадах навчальних посібників. Реформування системи освіти потребувало вагомішого та якіснішого наукового забезпечення. Це зумовило посилення ролі психолого-педагогічної науки, консолідацію діяльності вчених для: проведення спільних наукових досліджень, підвищення якості підготовки науково-педагогічних кадрів, розробки системи визначення якості освіти та ін. На часі було планомірне і цілеспрямоване введення до наукового, освітнього, суспільного, державотворчого обігу нових досягнень педагогічної науки.

Наукові пошуки, спрямовані на розвиток системи спеціальної освіти, пов'язувалися з подальшою диференціацією і вдосконаленням діючої моделі корекційних закладів, з відкриттям нових типів закладів, у яких мала надаватися комплексна допомога та підтримка дітям з особливими освітніми потребами, а також з інтеграцією цих дітей у загальноосвітню школу.

Це зумовило створення відповідних наукових підрозділів, зокрема, Інституту дефектології АПН України (з 2001 - року Інститут спеціальної педагогіки) (директор д. пед. н. , проф. , академік В. Бондар) і в його структурі - лабораторії сурдопедагогіки для проведення науково-дослідної роботи та розробки науково-методичного забезпечення процесу корекційного навчання дітей з порушеннями слуху; реорганізацію дефектологічного факультету НПУ імені М. П. Драгоманова в Інститут корекційної педагогіки та психології з метою розширення кола спеціальностей та підвищення якості підготовки спеціалістів для закладів різних типів, що зумовлено потребами суспільства та необхідністю якісного й різнобічного забезпечення освітніх потреб осіб з порушеннями психофізичного розвитку всіх вікових категорій.

Наукові дослідження сурдопедагогів Інституту спеціальної педагогіки АПН України й Інституту корекційної педагогіки та психології НПУ імені М. П. Драгоманова спрямовувалися на вивчення глобальних питань теоретико-методологічних засад спеціальної педагогіки та психології, психолого-педагогічних умов удосконалення змісту освіти в умовах диференційованого підходу, оптимізації та індивідуалізації навчання осіб зі зниженим слухом. В Інституті спеціальної педагогіки, під керівництвом академіка В. Бондаря, розроблялися нова стратегія і тактика розвитку спеціальної освіти в Україні, що втілилося у науково обґрунтовані концепції та низку ґрунтовних документів: “Спеціальна освіта осіб з особливостями психофізичного розвитку в найближчі роки та на перспективу”, “Реабілітація дітей-інвалідів та дітей з обмеженими фізичними чи розумовими можливостями”, “Державний стандарт спеціальної освіти дітей з особливими потребами”, проект “Положення про спеціальні загальноосвітні школи-інтернати”, проект “Положення про організацію інтегрованого навчання дітей з особливими потребами в загальноосвітніх (дошкільних) навчальних закладах” та ін. Окрім цього науковцями Інституту вивчалися особливості перебігу психічних процесів дітей зі зниженим слухом, специфіка порушень і розвитку мовлення, пізнавальної сфери та мислення, розроблялися методики діагностики інтелектуальних здібностей і корекційно-розвивальні методики, моделі соціальної та професійної реабілітації.

Зберігаючи позитивний досвід корекційного навчання, виховання та розвитку дітей зі зниженим слухом різних вікових категорій та теоретико-методологічні надбання попередніх періодів, переоцінивши традиційні парадигми, вітчизняні науковці продовжують віднаходити нові шляхи і засоби удосконалення освіти таких дітей, вдосконалювати та оновлювати її зміст, програми, підручники, розробляти нові напрями корекційно-реабілітаційної та діагностико-попереджувальної роботи, запроваджувати новітні технології, враховуючи нові технічні досягнення (Л. Борщевська, Е. Гроза, В. Засенко, С. Кульбіда Л. Лебедєва, Л. Літвінова, К. Луцько, Л. Малина, Б. Мороз, В. Назарина, В. Овсяник, О. Радченко, О. Савченко, Л. Фомічова, М. Шеремет та ін. ).

На цьому етапі широко розгорнулась робота щодо підготовки науково-педагогічних кадрів високої кваліфікації. Зокрема, в Інституті спеціальної педагогіки АПН України було захищено докторські (В. Засенко, Л. Фомічова, М. Шеремет, І. Ляхова) та кандидатські (Л. Борщевська, В. Кондратенко, С. Кульбіда, О. Михайлова, О. Савченко та ін. ) дисертаційні дослідження, які стосувалися різних аспектів розвитку, навчання, соціально-педагогічної адаптації та реабілітації дітей зі зниженим слухом. Сформувалися наукові школи відомих в Україні вчених-сурдопедагогів (М. Ярмаченка, В. Засенка, Л. Фомічової, М. Шеремет) під керівництвом яких проводяться наукові дослідження. Відтак, можна говорити про формування тієї ланки вітчизняної наукової школи сурдопедагогіки та сурдопсихології, яка опікується дітьми зі зниженим слухом.

В цей час система спеціальної освіти для дітей зі зниженим слухом розширилася завдяки установам різних форм власності та підпорядкування, що пов'язано з диференціацією та вдосконаленням сучасної моделі корекційного навчання, які надають низку послуг - медичних, консультаційно-діагностичних, реабілітаційно-відновлювальних, навчальних, психологічної підтримки та адаптації. Це і громадські організації, приватні і регіональні навчально-реабілітаційні та науково-методичні центри, медико-педагогічні та навчально-виховні комплекси та ін. Саме тут відбувається рання діагностика та корекція порушень, зумовлених зниженням слуху, та запобігання виникненню вторинних розладів, що видається надзвичайно важливим на сучасному етапі, коли система виховання і навчання дітей зі зниженим слухом удосконалюється на основі неперервності корекційно-розвивальних заходів для успішного розвитку та соціалізації дитини. Інтеграційні та інклюзивні процеси поширюються і на заклади І- ІУ рівнів акредитації, в яких продовжують післяшкільну освіту дедалі більше осіб зі зниженим слухом.

Відтак, можна говорити про фактичне завершення етапу реформування спеціальної освіти для дітей зі зниженим слухом і перехід до етапу її розбудови на нових засадах.

ВИСНОВКИ

Відповідно до мети, концептуальних положень та завдань дослідження простежено ґенезу, визначено особливості й основні тенденції, проаналізовано вплив внутрішніх і зовнішніх чинників на становлення та розвиток системи спеціального навчання дітей зі зниженим слухом в Україні, що дало підстави виділити такі періоди цього процесу:

І період - від початку ХІХ ст. до 1917 року, який можна вважати початковим і характеризувати як період формування педагогічної думки щодо доцільності запровадження окремої системи навчання дітей зі зниженим слухом.

Ідея диференційованого навчання первинно зародилася як необхідність відмінних педагогічних підходів до вихованців училищ глухонімих, залежно від ступеня зниження слуху. Педагогічні спостереження за відмінностями успішності учнів в опануванні загальноосвітніх знань та, особливо, усного мовлення, узгоджувалися з індивідуальною характеристикою стану їхньої слухової функції, на підставі чого здійснювалися спроби організації їх “відокремленого” навчання. Виявлення серед учнів загальноосвітніх шкіл дітей зі зниженим слухом, які не могли опанувати грамоту, та “напівглухих” вихованців в училищах для глухонімих, сприяло виокремленню нового контингенту шкільного віку, для якого ще не було створено навчально-виховних закладів, що відповідали б особливостям їхнього розвитку. Українські сурдопедагоги, обстоюючи прогресивні погляди щодо можливостей навчання дітей з порушеннями слуху і пропагуючи успішний досвід їх дошкільного виховання, професійної освіти, не мали практичної можливості виділити зі шкіл контингент дітей зі зниженим слухом внаслідок його нечисленності. Оскільки ці заклади не належали до державної системи навчання, а суспільство не вбачало нагальної необхідності в окремому навчанні таких дітей, ідея диференціації в цей період не була практично реалізована.

ІІ період - від 1917 р. до 1950 р. - характеризується оформленням науково-теоретичних засад спеціального навчання дітей зі зниженим слухом та створенням практичних передумов розгортання мережі закладів для них.

Упродовж тривалого часу на шляху становлення та розвитку вітчизняної системи спеціального навчання дітей зі зниженим слухом спостерігалася низка чинників, що гальмували цей процес на одних етапах і сприяли йому - на інших. Серед них: суспільно-політичні, соціально-економічні та соціокультурні. Збройні протистояння на території України, економічний занепад, кризовий стан у суспільстві на тривалий час загальмували розробку теоретичних засад диференційованого навчання дітей зі зниженим слухом та їх практичну реалізацію. Саме внаслідок згаданих вище чинників теоретичні напрацювання М. Тарасевича, І. Соколянського щодо наукової класифікації дітей з порушеннями розвитку, концепції психофізичного розвитку аномальної дитини та науково-пошукова діяльність, що охоплювала дослідницькі питання, які б могли значною мірою вплинути на вирішення проблеми диференційованого навчання дітей зі зниженим слухом, на тому етапі нівелювалися командно-адміністративною системою та партійно-ідеологічним тиском. Відтак, вирішення актуальної психолого-педагогічної проблеми - виділення зі складу дітей з порушеннями слуху категорії слабочуючих - стало можливим на основі концепції Л. Виготського про складну структуру дефекту та психолого-педагогічних досліджень Р. Боскіс, які й стали фундаментом науково обґрунтованої типології дітей цієї категорії. Ці ж чинники стримували і розгортання мережі закладів для дітей зі зниженим слухом: до кінця цього періоду існувала лише одна школа для туговухих дітей, решта таких учнів навчалася в окремих класах при школах для глухих та загальноосвітніх закладах.

ІІІ період - від 1950 р. до 1991 р. - характеризується розширенням мережі закладів для дітей зі зниженим слухом в Україні, формуванням наукових принципів їхнього навчання та розробкою науково-методичного забезпечення для цього нового типу спеціальних шкіл.

У перші повоєнні десятиліття значні соціально-економічні труднощі суттєво гальмували розгортання мережі шкіл для дітей зі зниженим слухом, яке в ці роки відбувалося переважно за рахунок реорганізації інших навчальних закладів. Низка організаційних і законодавчих документів, відповідні заходи, спрямовані на їх виконання, сприяли налагодженню роботи новостворених шкіл, підготовці кадрів, консолідації зусиль науковців і методистів для удосконалення змісту й методів навчальної та корекційної роботи. Водночас продовжувалася розробка теоретичних і практичних питань спеціального навчання дітей цієї категорії та наукових принципів побудови педагогічного процесу в школі для слабочуючих. Починаючи з 60-х років українські науковці і практики вдосконалювали систему спеціального навчання дітей зі зниженим слухом, досліджували окремі проблеми, що стосуються особливостей розвитку тих чи інших психічних процесів, мовлення та становлення особистості таких дітей різних вікових категорій, розробляли зміст і методи навчання та виховання (від дошкільної ланки і до етапу післяшкільної освіти). Цей період був етапом становлення важливого напряму вітчизняної наукової школи сурдопедагогіки та сурдопсихології, який пов'язаний з дослідженням питань особливостей розвитку, навчання та виховання дітей зі зниженим слухом.

ІV період - від 1991 р. і дотепер - характеризується реформуванням системи спеціальної освіти, оновленням змісту та науково-методичного забезпечення спеціальної освіти дітей зі зниженим слухом; ґрунтовними науковими дослідженнями особливостей розвитку та корекційно-розвивального впливу процесу навчання та виховання на таких дітей різних вікових категорій.

Провідними для сурдопедагогів-науковців на цьому етапі стали сучасні підходи до навчання дітей зі зниженим слухом: орієнтація на ефективне використання збережених функцій, здатних взяти на себе компенсаторно-корекційне навантаження та забезпечити найповніший розвиток психічних процесів, що обумовлюють рівень опанування знань, умінь, навичок, необхідних для успішної соціалізації дитини та інтеграції її в суспільство.

За роки незалежності України відбулося розширення спектру корекційних послуг у закладах нового типу (реабілітаційних центрах, навчально-виховних комплексах тощо); впровадження спеціалізації та індивідуальних форм навчання, нових підходів і технологій, чому сприяють розроблена українськими науковцями (відповідно до світових стандартів) нормативно-правова база, оновлення змісту та програмно-методичного забезпечення їх освіти, розширення мережі установ і закладів, які надають цим дітям широкий спектр навчально-корекційних і реабілітаційно-профілактичних послуг, що, в свою чергу, дає змогу останнім соціалізуватися на якісно новому рівні.

Таким чином, можна констатувати, що система спеціального навчання дітей зі зниженим слухом, як один із державних інститутів, виникла та розвивається, проходячи певні етапи, під впливом суспільно-політичних, соціально-економічних та соціокультурних чинників. Їх взаємозалежність та взаємозумовленість визначали у різні періоди піднесення чи регресивні тенденції у поступу цієї ланки спеціальної освіти в Україні. Саме соціокультурні чинники зумовлювали якісні зміни: від зародження ідей на одних етапах, до їх практичного втілення на інших.

Проведене дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми розвитку системи спеціального навчання дітей зі зниженим слухом. Так, важливим, на нашу думку, може бути вивчення й узагальнення історичного досвіду окремих її ланок, зокрема, дошкільної, професійно-технічної тощо. Окремою темою історико-педагогічних досліджень може стати наукова спадщина вітчизняних науковців, маловідома та невиправдано забута.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЙНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ЗНАЙШЛИ ВІДОБРАЖЕННЯ У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Таранченко О. М. Періоди становлення та розвитку системи спеціального навчання дітей зі зниженим слухом в Україні. // Дефектологія. - 2006. - № 3. - С. 47 - 52.

2. Таранченко О. М. Періоди розвитку системи навчання дітей зі зниженим слухом в Україні // Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі: Наук. -метод. зб. : Вип. 7/За ред. В. І. Бондаря, В. В. Засенка. - К. : Наук. світ, 2006. - С. 88-92.

3. Таранченко О. М. Прогресивні погляди українських науковців ХІХ- початку ХХ століття щодо навчання та виховання осіб з порушеннями слуху. // До збірника І Всеукраїнської конференції УТОГ “Проблеми реабілітації інвалідів зі слуху в Україні на сучасному етапі та можливі шляхи їх вирішення”. - Київ, 2002 р. - С. 295-299.

4. Таранченко О. М. Еволюція поглядів українських сурдопедагогів на можливості розвитку слабочуючих// Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами: Зб. наук. пр. № 2 / За заг. ред. П. Таланчука, Г. Онкович. - К. , Університет “Україна”, 2002. - 339 с. - С. 323-328.

5. Таранченко О. М. Гуманізація як освітня парадигма ХХІ століття. // Дефектологія. - 2002. - № 2. - С. 49 - 53.

6. Таранченко О. М. Образотворча діяльність як засіб соціальної реабілітації дітей з розладами слуху. // Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі: Наук. -метод. зб. : Вип. 2 / За ред. В. І. Бондаря, В. В. Засенка. - К. : Наук. світ, 2001. - 247 с. - С. 203-207.

7. Таранченко О. М. Формування особистості дітей з порушеннями слуху через образотворче мистецтво (роль вчителя у сучасних умовах). // Szanse і bariery dzialalnosci zawododwej . - Warszawa: Akademia Pedagogiki Specjalnej im. Marii Grzegorzewskiej, 2001. 250 с. - С. 87-88.

8. Таранченко О. М. Проблема корекційної спрямованості в наукових працях І. Г. Єременка. // Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі: Наук. -метод. зб. : Вип. 4 / За ред. В. І. Бондаря, В. В. Засенка. - К. : Наук. світ, 2002. - С. 158 - 162.

9. Таранченко О. М. , Колупаєва А. А. Актуальні питання вдосконалення змісту освіти дітей з особливостями психофізичного розвитку та критерії оцінювання їхніх навчальних досягнень. // Дефектологія. - 2002. - № 3. - С. 53-56.

10. Таранченко О. М. Значення образотворчої діяльності для розвитку дітей з особливими потребами в умовах інтегрованого навчання. //Кроки до демократичної освіти. - 2002. - лютий - С. 21-22 .

11. Oksana Taranchenko. Terapeuticzna funkcja sztuki plastycznej w rozwoju dziecka z zabureniem sluchu// Sztuka w zyciu i educacji osob niepelnosprawnych (Wybrane zagadnenia) /Pod redakcja Ewerliny Jutrzyny. - Warszawa : Akademia Pedagogiki Specjalnej im. Marii Grzegorzewskiej, 2003. - 235 с. - С. 162-167.

12. Таранченко О. М. , Колупаєва А. А. Сучасна спеціальна освіта в Україні. // Дефектологія. - 2003. - № 2. - С. 2-3 обкладинки.

13. Діти з особливими потребами у загальноосвітньому просторі: початкова ланка / Бондар. В. І. , Засенко В. В. , Колупаєва А. А. , Сак Т. В. , Вавіна Л. С. , Софій Н. З. , Таранченко О. М. / За ред. В. І. Бондаря, В. В. Засенка. К. : 2004 - 152 с.

14. Таранченко О. М. , Колупаєва А. А. Спеціальна освіта: погляд у майбутнє. // Дефектологія. - 2004. - № 2. - С. 50 - 53.

15. Таранченко О. М. , Засенко В. В. Державний стандарт спеціальної освіти: коментар фахівця. // Дефектологія. - 2004. - № 2. - С. 2-6.

16. Таранченко О. М. Українська сурдопедагогіка у другій половині ХХ століття. // Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі: Наук. -метод. зб. : Вип. 5 / За ред. В. І. Бондаря, В. В. Засенка. - К. : Наук. світ, 2004. - 372 с. - С. 48-51.

17. Таранченко О. М. Здобутки української сурдопедагогічної науки у другій половині ХХ століття. // Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами: Зб. тез доповідей V Міжнародної науково-практичної конференції. - К. : Університет „Україна”, 2004. - 348 с. - С. 72 -73.

18. Таранченко О. М. Сурдопедагогічна теорія та практика другої половини ХХ століття в Україні. // Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами: Зб. наук. пр. : Вип. 1 (3) / За заг. ред. П. Таланчука, Г. Онкович. - К. , Університет “Україна”, 2004 р. - 448 с. - С. 283-290.

19. Таранченко О. М. Українська сурдопедагогічна теорія і практика другої половини ХХ століття (50-ті роки). // Дефектологія. - 2005. - № 4. - С. 52 - 54.

20. Таранченко О. М. Передумови становлення вітчизняної системи навчання і виховання слабочуючих. // Дидактичні та соціально-психологічні аспекти корекційної роботи у спеціальній школі: Наук. -метод. зб. : Вип. 6 / За ред. В. І. Бондаря, В. В. Засенка. - К. : Наук. світ, 2005. - 440 с. - С. 88-92.

21. Таранченко О. М. Окремі аспекти життєвої компетентності в дослідженнях українських сурдопедагогів. // Розвиток життєвої компетентності учнів у загальноосвітньому навчальному закладі: Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-пошукової конференції. - Запоріжжя 7-8 жовтня 2005 р. - С. 271-274.

22. Таранченко О. М. Вітчизняна сурдопедагогічна теорія та практика. // Реабілітація дітей з особливостями психофізичного розвитку: сучасність і перспективи. Матеріали І Кримської конференції. - Сімферополь: Кримське навчально-педагогічне державне видавництво, 2005. - 280 с. - С. 218-220.

23. Таранченко О. М. Розвиток сурдопедагогічної теорії і практики в Україні// Вісник Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченко. - 2005. - №13 (93). - 219 с. - С. 67-72.

АНОТАЦІЇ

Таранченко О. М. Становлення та розвиток системи спеціального навчання дітей зі зниженим слухом в Україні (ХІХ - початок ХХІ століття). - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук за спеціальністю 13. 00. 03 - корекційна педагогіка. - Інститут спеціальної педагогіки АПН України, Київ, 2006.

Дисертація присвячена дослідженню процесу становлення та розвитку системи спеціального навчання дітей зі зниженим слухом в Україні від ХІХ ст. до початку ХХІ ст. У дисертації висвітлено джерела виникнення ідеї щодо виділення особливої групи дітей зі зниженим слухом, розвиток поглядів на цю категорію дітей та пошуків спеціальних підходів щодо їхнього навчання й виховання; проаналізовано перші спроби практичного вирішення питання щодо спеціального навчання дітей зі зниженим слухом; охарактеризовано структуру і зміст навчальної, виховної, корекційної роботи у процесі розвитку сурдопедагогічної теорії і практики; визначено соціально-економічні, політичні, культурні, національні та інші чинники, що впливали на процес становлення вітчизняної системи спеціального навчання дітей зі зниженим слухом на різних етапах; розкрито основні закономірності та тенденції розвитку теорії та практики навчання цих дітей в Україні на сучасному етапі. На основі ретроспективного аналізу досліджуваної проблеми виділено основні періоди розвитку системи спеціального навчання дітей зі зниженим слухом в Україні.

Ключові слова: система спеціального навчання дітей зі зниженим слухом, диференційоване навчання, психолого-педагогічна класифікація, передумови, закономірності, особливості становлення та розвитку системи спеціального навчання, науково-методичне забезпечення.

Таранченко О. Н. Становление и развитие системы специального обучения детей со сниженным слухом в Украине (ХІХ - начало ХХІ столетия). - Рукопись. Диссертация на соискание учёной степени кандидата педагогических наук по специальности - 13. 00. 03 - коррекционная педагогика. - Институт специальной педагогики АПН Украины, Киев, 2006.

Диссертационное исследование посвящено целостному историко-педагогическому анализу развития системы специального обучения детей со сниженным слухом в Украине от ХІХ до ХХІ столетия. Анализ архивных, научных, литературных источников позволил выявить основные тенденции и особенности развития системы специального обучения детей со сниженным слухом в конкретный исторический период.

На основе историко-педагогического и сравнительного анализа полученных в ходе исследования данных разработана авторская периодизация становления и развития системы специального обучения детей со сниженным слухом. Каждый из выделенных периодов рассматривается в диссертации как многообразный, противоречивый этап, в котором прослеживаются внутренние грани противостояния, восходящие и нисходящие тенденции, закономерности и особенности трансформации идей в педагогическую практику, а также элементы предыдущего и последующего периодов. Переход от одного периода к другому, а также преобразования внутри каждого из них детерминированы, прежде всего, социально-политическими, экономическими и социокультурными факторами, доминирующими в стране в то или иное время.

І период - от начала ХІХ ст. до 1917 г. , который можно характеризовать как период формирования педагогической мысли относительно целесообразности внедрения отличной системы обучения для глухих и тугоухих детей.

ІІ период - от 1917 г. до 1950 г. - характеризуется оформлением научно-теоретических основ специального обучения детей этой категории формирования практических предпосылок развертывания сети учреждений для них.

ІІІ период - от 1950 г. до 1991 г. - характеризуется образованием развернутой сети учреждений для детей со сниженным слухом, формированием научно-дидактических основ их обучения и разработкой научно-методического обеспечения процесса воспитания и обучения детей этой категории в Украине.

ІУ период - от 1991 р. и до настоящего времени - характеризуется реформированием системы специального образования, в частности, системы обучения детей со сниженным слухом, обновлением содержания и научно-методического обеспечения в соответствии с Государственным стандартом; существенными научными исследованиями особенностей развития и обучения детей со сниженным слухом разных возрастных категорий.

Ключевые слова: система специального обучения детей со сниженным слухом, дифференцированное обучение, психолого-педагогическая классификация, закономерности, особенности становление и развитие системы специального обучения, научно-методическое обеспечение.

Taranchenko O. M. Becoming and development of system of special training children with the lowered hearing in Ukraine (ХІХ - beginning XX century). - the manuscript.

The dissertation on competition of a scientific degree of the candidate of pedagogical sciences on a specialty 13. 00. 03 - correctional pedagogic. - institute of special pedagogic of NPA of Ukraine, Kiev, 2006.

The dissertation is devoted to research of process of becoming and development of system of special training of children with the lowered hearing in Ukraine with ХІХ item and prior to the beginning XX item

In the dissertation sources of occurrence of idea concerning allocation of special group of children with the lowered hearing, development of sights at this category of children and tendencies of searches of special approaches to their training and education are shined; the first attempts of the practical decision of a question concerning special training to children with the lowered hearing are analyzed; the structure and the maintenance of educational, educational, correctional work during development of deaf theory and experts is characterized; social and economic, political, cultural, national and other factors which influenced process becoming of domestic system of special training of children with the lowered hearing at different stages are certain; the basic laws and tendencies of development of the theory and practice of training of these to children in Ukraine at the present stage are opened.

Key-words: system of special training to children with the lowered hearing, the differentiated training, psychology-pedagogical classification, preconditions, laws, features of becoming and development of system of special training, scientifically-methodical maintenance.

Размещено на Allbest.ru