Методика опрацювання науково-навчальних текстів у старших класах з поглибленим вивченням української мови

Размещено на http://allbest.ru

ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук

13.00.02 - теорія та методика навчання (українська мова)

МЕТОДИКА ОПРАЦЮВАННЯ НАУКОВО-НАВЧАЛЬНИХ ТЕКСТІВ У СТАРШИХ КЛАСАХ З ПОГЛИБЛЕНИМ ВИВЧЕННЯМ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

ВИКОНАЛА АНДРІЄЦЬ ОЛЕНА МИКОЛАЇВНА

Херсон - 2007

АНОТАЦІЯ

Андрієць О.М. Методика опрацювання науково-навчальних текстів у старших класах з поглибленим вивченням української мови. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук зі спеціальності 13.00.02 - теорія та методика навчання (українська мова). - Херсонський державний університет. - Херсон, 2007.

У дисертації теоретично обґрунтовано, розроблено та експериментально перевірено методику опрацювання науково-навчальних текстів у старших класах з поглибленим вивченням української мови. Суть методики полягає в поглибленому теоретичному засвоєнні старшокласниками стилістики та лінгвістики тексту й систематичному залученні їх до активних форм мовленнєвої діяльності через виконання репродуктивних, репродуктивно-креативних та креатиних вправ і завдань на основі науково-навчальних текстів, що передбачають поглиблення знань з української мови, зокрема стилів, жанрів, типів мовлення. У ході дослідження простежено вплив засобів навчання на активізацію науково-навчального мовлення та розвиток комунікативної вправності школярів із використанням міжпредметних зв'язків.

навчальний мовленнєвий педагогічний старшокласник

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження зумовлюється концептуальними засадами та державними вимогами реформування освіти в Україні, спрямованими на розвиток всебічно розвиненої особистості, спроможної на соціальну адаптацію і репрезентацію засобами рідної мови. Така ідея розвитку індивіда, його здібностей і обдарувань, наукового світогляду знайшла відображення в Національній доктрині розвитку освіти в Україні, Державному стандарті базової і повної освіти, концепціях мовної освіти та шкільних програмах. Мета сучасної оновленої школи - підвищувати в школярів високу мовленнєву компетентність, що є запорукою успіху майбутнього фахівця будь-якої галузі на ринку праці й забезпечення його конкурентноздатності; формувати наукову картину світу; сприяти усвідомленню свого місця в суспільстві та становленню наукового світогляду. Зміни історичного, політичного й економічного характеру, що відбуваються в Україні, зростаючі вимоги до змісту й організації навчання та виховання зумовлюють створення нових, ефективніших підходів до формування особистості учня, засвоєння ним української мови, слугує органічним засобом самоствердження та самовираження.

Підвищення ефективності навчання української мови набуває особливого значення в старших класах із поглибленим її вивченням. Серед сучасних досліджень, присвячених особливостям методики навчання української мови в закладах нового типу (гімназіях, ліцеях тощо), варто виділити наукові дослідження З. Бакум, О. Біляєва, О. Горошкіної, Є. Голобородько, С. Карамана, І. Кучеренко, В. Мельничайка, М. Пентилюк, М. Плющ, В. Тихоші та ін. Ці праці орієнтують сучасного вчителя на реалізацію стандартизації мовної освіти, що має забезпечити формування комунікативної компетентності випускника середньої школи.

У комунікативно спрямованому навчанні української мови одне з провідних місць посідає оволодіння науковим мовленням, необхідним компонентом якого є науково-навчальні тексти. Проблему роботи з науково-навчальним текстом розглядали дослідники різнопланово: у лінгвістичному аспекті; психологічному; лінгводидактичному, текстова основа навчання рідної (державної) мови.

Незважаючи на широкий спектр досліджуваних питань, методика опрацювання науково-навчальних текстів у старших класах з поглибленим вивченням української мови не була об'єктом дослідження. Це спонукало нас до вибору теми дисертаційної роботи “Методика опрацювання науково-навчальних текстів у старших класах з поглибленим вивченням української мови”, спрямованої на підвищення рівня комунікативних умінь і навичок старшокласників.

Об'єктом дослідження є процес навчання учнів старших класів з поглибленим вивченням української мови, а предметом - методика опрацювання науково-навчальних текстів з метою удосконалення комунікативної компетенції учнів старших класів філологічного профілю.

Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні, створенні та експериментальній перевірці методики роботи з науково-навчальним текстом у старших класах з поглибленим вивченням української мови.

Гіпотеза. Рівень комунікативної компетенції випускників філологічних класів підвищиться, якщо:

- навчанню мови в старших класах надавати когнітивно-комунікативного, функціонально-стилістичного та діяльнісного спрямування;

- поглибити, систематизувати й удосконалити знання учнів про науково-навчальний текст, його структуру, жанрове та стильове розмаїття;

- визначити психологічні чинники опрацювання науково-навчального тексту;

- удосконалювати комунікативні навички старшокласників шляхом добору оптимальних форм, методів, прийомів навчання;

- забезпечувати відповідність технології навчання української мови індивідуальним особливостям школярів філологічного профілю, змісту навчання, що базується на оптимальному поєднанні вправ і завдань, спрямованих на підвищення комунікативної компетентності учнів;

- здійснювати навчання на текстовій основі, використовуючи тексти-взірці з науково-навчальної літератури;

- застосовувати принцип міжпредметних зв'язків з урахуванням специфіки профільного навчання в старших класах;

Реалізація поставленої мети та гіпотези передбачала послідовне розв'язання таких завдань:

1) визначити лінгвістичні, психологічні, психолінгвістичні та лінгводидактичні основи роботи з науково-навчальними текстами в старших класах з поглибленим вивченням української мови;

2) проаналізувати чинні програми, підручники, науково-методичну літературу в аспекті досліджуваної проблеми;

3) виявити рівні знань, сформованості комунікативних умінь і навичок старшокласників сприймати, аналізувати, відтворювати, конструювати науково-навчальні тексти;

4) створити методику опрацювання науково-навчальних текстів на уроках української мови в старших класах та перевірити її ефективність у ході педагогічного експерименту.

Методологічною основою дослідження є філософські праці з теорії пізнання, вчення про мову як засіб спілкування, наукові положення про взаємозв'язок мови, мовлення, мислення й свідомості; здобутки лінгвістики, психології, психолінгвістики та лінгводидактики про місце і роль мови в науковому розвитку школяра; дані вікової та педагогічної психології; законодавчі акти, концепції і Стандарт мовної освіти в Україні.

Для перевірки гіпотези та розв'язання поставлених завдань використано такі методи: теоретичні - вивчення, аналіз та узагальнення психолого-педагогічної, лінгвістичної, методичної літератури з теми дослідження, чинних програм і підручників; моделювання навчального процесу; емпіричні - цілеспрямоване спостереження й аналіз уроків української мови, бесіди з учителями та учнями, анкетування вчителів, учнів, вивчення шкільної документації, аналіз науково-навчальних висловлювань старшокласників; педагогічний експеримент (констатувальний і формувальний) - з метою виявлення стану роботи з науково-навчальними текстами у старших класах із поглибленим вивченням української мови й перевірки ефективності розробленої методики опрацювання науково-навчальних текстів учнів філологічних класів; статистичні - кількісний і якісний аналіз отриманих результатів дослідного навчання.

Дослідження проводилось у три етапи.

На першому етапі (2002 - 2003 рр.) з'ясовано теоретичні засади проведення наукового дослідження (об'єкт, предмет, мета, завдання, робоча гіпотеза, методи дослідження), проаналізовано наукову й навчально-методичну літературу з проблеми, опрацьовано програми, підручники, посібники для загальноосвітніх шкіл, ліцеїв та гімназій, проанкетовано вчителів і учнів, здійснено спостереження й аналіз відвіданих уроків, а також проведено констатувальний експеримент.

На другому етапі (2003 - 2005 рр.) створено й упроваджено в навчальний процес експериментальну програму й методику роботи з науково-навчальними текстами в старших класах з поглибленим вивченням української мови; визначено вміння учнів, що потребують удосконалення, створено модель розвитку комунікативних умінь і навичок учнів на засадах науково-навчальних текстів; проведено формувальний експеримент, у ході якого перевірено доцільність використання положень програми й пропонованої методики та підтверджено правильність гіпотези; після завершення формувального експерименту проаналізовано ефективність дослідного навчання.

На третьому етапі (2006 - 2007 рр.) здійснено перевірку результатів формувального експерименту та ефективність експериментально-дослідного навчання, узагальнено статистичні дані дослідження, проаналізовано й теоретично обґрунтовано висновки, завершено роботу над дослідженням і оформлено його у вигляді дисертації.

Наукова новизна й теоретична значущість дослідження: уперше створено й експериментально перевірено методику роботи з науково-навчальними текстами в старших класах із поглибленим вивченням української мови; уточнено поняття “науково-навчальний текст”, “науково-навчальний стиль (підстиль)”, “наукове мовлення”. Подальшого розвитку набула робота з науково-навчальними текстами в старших класах закладів нового типу та застосування принципу міжпредметних зв'язків шкільного курсу української мови з іншими шкільними дисциплінами, що здійснюється через посередництво науково-навчальних текстів.

Практична цінність дослідження представлена комплексом ефективних методів, прийомів, засобів та форм роботи з науково-навчальними текстами на уроках української мови, спрямованої на удосконалення мовленнєвих умінь і навичок старшокласників, рекомендованим учителям загальноосвітніх закладів для застосування в навчальному процесі. Сформульовані в дослідженні положення й висновки можуть бути використані з метою вдосконалення шкільних програм і підручників, для створення методичних посібників, у практиці навчання української мови в профільних класах, на лекційних і практичних заняттях з методики викладання української мови у вищих навчальних закладах та під час проходження студентами педагогічної практики.

Вірогідність результатів дослідження й основних висновків забезпечено методологічною та лінгводидактичною обґрунтованістю його вихідних положень; використанням методів, адекватних меті й завданням дисертації; достатньою кількістю інформантів; експериментальною перевіркою сформульованої гіпотези, кількісним і якісним аналізами результатів експериментально-дослідного навчання.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його об'єкт, предмет, мету, гіпотезу, сформульовано завдання, висвітлено наукову новизну, теоретичну та практичну значущість роботи, вірогідність здобутих результатів, названо шляхи апробації дисертації та впровадження в практику її результатів.

У першому розділі „Теоретичні засади роботи з науково-навчальним текстом у старших класах з поглибленим вивченням української мови” розглянуто найважливіші лінгвістичні, психологічні, психолінгвістичні та лінгводидактичні поняття, що лягли в основу дослідження (текст, стиль, науково-навчальний стиль, науково-навчальний текст, наукове мовлення, мовленнєва діяльність, види мовленнєвої діяльності та ін.), визначено лінгвістичні засади опрацювання науково-навчальних текстів у старших класах з поглибленим вивченням української мови, з'ясовано психологічні чинники формування комунікативної компетентності старшокласників засобами науково-навчальних текстів.

У сучасній науці немає одностайної думки щодо визначення тексту. Розбіжності в поглядах лінгвістів, психологів і дидактатів полягають у тому, що деякі з них особливу увагу приділяють усній формі; інші у своїх дослідженнях розглядають текст як одиницю писемного мовлення; окремі вчені досліджують структуру тексту, зокрема його моно логічність. Дослідження вчених дають змогу виділити основні ознаки тексту: цілісність, членованість, зв'язність, інформативність, завершеність, послідовність, комунікативність тощо; його одиниці: висловлення (реалізоване речення), надфразна єдність (низка висловлень, об'єднаних семантично і стилістично в один фрагмент); на композиційному рівні виокремлюються одиниці іншого плану - параграфи, глави, розділи, підрозділи.

Досить актуальним у сучасній мовознавчій науці є вживання поряд із терміном “текст” терміна “дискурс”. Це “текст у дії”, в якому відбиваються стосунки співрозмовників, урахування адресата мовлення та мовного середовища, вираження мовцем власного ставлення до висловлюваного, що поєднується за допомогою цілісності, зв'язності, структурної та смислової завершеності. Таким чином, текст - це те, що існує в мовленні, а дискурс - це текст, що реалізується через мовлення в поєднанні з позамовними реаліями.

Особливо важливим для нашого дослідження є виокремлення з-поміж інших (науково-популярних, власне наукових та ін.) поняття науково-навчальний текст та його обґрунтування: це писемне або усне висловлювання науково-навчального стилю, що містить пізнавальну наукову інформацію загальнонаукового та фахового характеру. До його основних ознак учені відносять інформативність, абстрактність, об'єктивність, логічність викладу матеріалу, точність, ясність, доказовість, переконливість.

У лінгвістичній і лінгводидактичній літературі визначено жанрове розмаїття науково-навчальних текстів, із яких найчастіше в старших класах використовуються такі: наукова лекція, семінарська доповідь, план, конспект, відгук, рецензія, реферат, анотація.

Опрацювання наукових праць сучасних учених із психології та психолінгвістики дозволило стверджувати, що формування особистості старшокласника в процесі мовленнєвої діяльності залежить від багатьох психологічних чинників - удосконалення уваги, розвитку мислення, пам'яті, розуміння, сприймання, відтворення науково-навчальних текстів, їх читання та прослуховування, - що допомагають учням старших класів оволодівати знаннями й використовувати їх з урахуванням змісту мовлення та ситуації спілкування.

Результативність роботи з науково-навчальними текстами залежить від методики викладання поглибленого курсу української мови, уміння вчителя добирати найбільш ефективні методи, прийоми та засоби навчання. У досліджені проаналізовано загальнодидактичні та лінгводидактичні принципи, запропоновані О. Біляєвим, М. Вашуленком, Є. Голобородько, О. Горошкіною, С. Караманом, В. Масальським, Г. Михайловською, М. Пентилюк, С. Чавдаровим, виокремлено специфічні - взаємозв'язок у вивченні всіх розділів шкільної програми (внутрішньопредметний зв'язок), функціонально-стилістична спрямованість у навчанні, зв'язок вивчення мови з розвитком мовлення, взаємозалежність усного й писемного мовлення, особливу увагу звернено на принцип міжпредметних зв'язків, які виступають дидактичною умовою, що сприяє піднесенню рівня науковості і доступності навчання мови, активізації пізнавальної діяльності учнів, поліпшенню якості знань, умінь і навичок (М. Пентилюк).

Раціональним у процесі вдосконалення комунікативних умінь та навичок старшокласників засобами науково-навчального тексту є використання методів, що ґрунтуються на взаємодії учителя й учнів на уроці (за О. Біляєвим). До них належать методи теоретичного вивчення мови - усний виклад учителем матеріалу (лекція), бесіда, спостереження учнів над мовою, робота з підручником, метод вправ. Особливе значення в процесі поглибленого вивчення української мови мають інтерактивні та імітаційні методи, представлені в працях дослідників. Ці методи активно впливають на наукове спілкування старшокласників, сприйняття та відтворення навчальних текстів, допомагають у побудові власних міркувань наукового змісту.

Значну роль у реалізації методів і прийомів навчання відіграють засоби, до яких відносимо тексти наукового стилю, шкільний підручник, дидактичні матеріали, довідники, наочні посібники різних типів, відеозаписи, комп'ютер тощо.

Розділ закінчується висновками про необхідність використання теоретичних відомостей про текст та його особливості, розв'язання проблеми опрацювання науково-навчальних текстів у старших класах з поглибленим вивченням української мови.

У другому розділі “Теорія і практика роботи з науково-навчальним текстом” проаналізовано чинні програми, підручники, методичну літературу з досліджуваної проблеми, з'ясовано місце науково-навчальних текстів у поглибленому вивченні української мови, описано хід і результати констатувального зрізу.

Аналіз науково-методичного забезпечення навчання української мови засвідчує недостатню спрямованість лінгво-стилістичного матеріалу на розвиток наукового мовлення школярів у контексті комунікативного, когнітивного, креативного, діяльнісного компонентів.

У підручниках для 9-11 класів наявні теоретичні положення про текст взагалі й тексти науково-навчального підстилю, однак вони не забезпечують перспективи вдосконалення наукового мовлення учнів, оскільки не відображають системності цієї роботи. У підручниках для поглибленого вивчення української мови обмаль вправ наукового змісту. Мало уваги приділено роботі з науково-навчальними текстами: спостереженню над мовними й мовленнєвими засобами, редагуванню, корегуванню їх змісту, відтворенню учнями наукової інформації, створенню власних науково-навчальних текстів старшокласниками.

Спостереження за навчально-виховним процесом, бесіди з учителями й учнями, аналіз уроків, анкетування вчителів виявило недостатнє володіння вчителями методикою роботи з науковим текстом, використання однотипних вправ, застосування традиційних (іноді застарілих) методів та прийомів. Анкетування показало, що:

а) в окремої частини вчителів української мови відсутня теоретична і практична підготовка до роботи з науково-навчальними текстами (47 %);

б) словесники недостатньо уваги приділяють ролі лінгвістичного аналізу текстів (33 %);

в) часто відсутня цілеспрямованість і системність у розробці вправ, які мали б забезпечити вдосконалення й розвиток наукового мовлення школярів (41 %);

г) відсутні спеціальні вправи (на основі науково-навчальних текстів), спрямовані на поглиблене вивчення курсу української мови (68 %);

ґ) учні мало обізнані з питаннями теорії тексту (14 %).

Анкетування учнів, проведені в 9 та 11 класах, показали низький рівень знань з теорії тексту, опрацювання науково-навчальних текстів, недостатнє володіння лексичними, морфологічними, синтаксичними, стилістичними засобами в роботі з готовими науково-навчальними текстами і в створенні власних висловлювань.

На констатувальному етапі дослідного навчання ми визначили критерії опрацювання науково-навчальних текстів: тематично-змістовий, науково-навчальний (інформативний), структурно-композиційний, мовно-стильовий. Відповідно до критеріїв було виділено рівні опрацювання науково-навчальних текстів учнями старших класів: високий, достатній, середній і низький. Високий рівень характеризувався вміннями й навичками сприймати на слух науково-навчальний текст, розуміти його, запам'ятовуючи й відтворюючи зміст, тему й основну думку; правильно робити стилістичний аналіз, визначати стиль, різновид стилю, тип мовлення, розкривати характерні особливості тексту; переказувати, робити порівняльний аналіз текстів різних стилів, виявляти творчий підхід у роботі з текстом - трансформувати одержану інформацію, створювати власні оригінальні тексти запропонованого стилю (підстилю), переконливо аргументувати свої думки, виголосити монологічне висловлювання (наприклад, наукова доповідь), брати участь у діалозі, коректувати власне мовлення в процесі говоріння, редагувати мовлення співрозмовника.

Достатнього рівня досягають старшокласники, які володіють уміннями відтворювати й аналізують науково-навчальний текст, частково пояснювати його основні особливості; порівнювати тексти різних стилів, конструювати висловлювання в науковому стилі, використовуючи загальнонаукову та науково-професійну термінологію. Середній рівень характеризує учнів, які створюють власні наукові тексти, частково правильно добирають лексичні засоби, не завжди можуть пояснити значення використаних термінів та слів іншомовного походження; уміють виявляти помилки під час аналізу тексту, але відчувають труднощі при складанні монологічних висловлювань з певного стилю, типу, жанру мовлення; використовують однотипні книжні фрази при створенні діалогів. Низький рівень умінь і навичок виявляють старшокласники, які допускають помилки у визначенні стилю тексту та його жанру, не дотримуються послідовності й логічності аналізу текстів, не повністю можуть відтворити навчальну інформацію, немають сталих навичок редагування, створення тез, конспектів, конструювання власних висловлювань.

З метою виявлення рівня сформованості комунікативних умінь і навичок учнів старших класів засобами науково-навчального тексту в 11 класах було проведено зрізові контрольні роботи. Усього залучено 547 учнів класів з поглибленим вивченням української мови міст Херсона, Миколаєва, Луганська, Запоріжжя, Севастополя, Слов'янська.

Кількісний та якісний аналізи контрольних робіт засвідчили: 12 % старшокласників продемонстрували навички читання й переказування, показали, що орієнтуються в навчальному матеріалі з різних дисциплін. Але при цьому 69 % учнів виявили недоліки: незнання підстилів наукового стилю й невміння їх визначати, невміння розрізняти типи мовлення, недоречне вживання мовних засобів у створеному до запропонованої ситуації спілкування висловлюванні.

Результати констатувального зрізу підтвердили необхідність створення спеціальної методики опрацювання науково-навчальних текстів у старших класах з поглибленим вивченням української мови.

У третьому розділі “Методика опрацювання науково-навчальних текстів та її експериментальна перевірка” з'ясовано зміст, мету, завдання дослідної роботи; розроблено програму, що відображає методику роботи з науково-навчальними текстами у старших класах з поглибленим вивченням української мови; створено лінгводидактичну модель експериментального навчання, описано хід та його результати; доведено ефективність упровадження створеної методики в практичну діяльність учителів старших класів з поглибленим вивченням української мови. Мета експериментальної методики - перевірка правильності висунутої гіпотези, що вимагала розв'язання таких завдань:

1) поглибити знання учнів зі стилістики, лінгвістики тексту й культури мовлення;

2) удосконалювати вміння й навички, необхідні учням для сприймання, розуміння, відтворення та створення науково-навчальних текстів;

3) визначити найефективніші методи, прийоми й засоби для роботи з науково-навчальним текстом у старших класах з поглибленим вивченням української мови;

4) розробити систему вправ і завдань з метою вдосконалення наукового мовлення старшокласників;

5) експериментально перевірити ефективність розробленої методики.

Для проведення експериментального навчання було розроблено програму, в якій відбито зміст роботи з удосконалення комунікативних умінь і навичок засобами науково-навчальних текстів. Реалізація створеної нами програми відбувалася в три етапи: перший - підготовчий (9 клас, І-ІІ семестри), другий - пізнавально-формувальний (10 клас, І-ІІ семестри), третій - узагальнювально-систематизувальний (11 клас, І-ІІ семестри).

Перший етап дослідного навчання включав повторення засвоєних у 5-8 класах мовленнєвих понять, необхідних для розвитку вмінь та навичок висловлювати власні думки усно і письмово в діалогічній чи монологічній формі, сприймати, розуміти, засвоювати наукову інформацію, відтворювати й творчо її застосовувати, а також актуалізувати набуті в основній школі знання з теорії тексту та стилістики. Цей етап, насамперед, спрямований на удосконалення вмінь сприймати й аналізувати тексти різної стильової й жанрової належності (переважно наукові), переказувати і складати до них план. З метою кращого оволодіння мовленнєвими засобами текстів науково-навчального підстилю використовувалися такі види робіт: колективний аналіз висловлювань учнів, корегування їх учителем, самоаналіз власного наукового мовлення й взаємоаналіз відповідей однокласників.

Другий етап експериментального навчання передбачав цілеспрямоване, системно-поглиблене розширення знань про науково-навчальний текст відповідно до пропонованого чинними програмами змісту лінгвістичної теорії - старшокласники усвідомлювали місце науково-навчального тексту в розвитку наукового мовлення. Завдання цього етапу - розвивати й удосконалювати уміння школярів сприймати й відтворювати зміст науково-навчального тексту, створювати власні монологи певного стилю (підстилю), типу, жанру мовлення, редагувати їх, коректувати наукові висловлювання однокласників, складати наукові доповіді, реферати, будувати висловлювання діа- (полі-) логічної структури. Під час пізнавально-формувального етапу широко застосовувалися такі засоби навчання: демонстраційні схеми і таблиці з метою повторення й поглиблення знань про текст, стиль та сферу їх використання; науково-навчальні тексти для розвитку в учнів мовленнєвих умінь і навичок (переказування, реконструювання, моделювання, трансформації, текстосприймання, текстотворення, відтворення науково-навчальної інформації); комп'ютерна техніка, аудіо-, відеозаписи. Підвищенню комунікативної компетенції старшокласників слугували постійні зв'язки мови з іншими шкільними дисциплінами (літературою, історією, математикою, географією, біологією, хімією та фізикою).

Третій етап відповідав завданням систематизації й узагальнення знань, пов'язаних з жанровим розмаїттям наукових текстів, удосконалення навичок створювати власні науково-навчальні тексти, раціонально використовувати їх у мовленнєвій практиці, визначати місце науково-навчальних висловлювань у науці, суспільному житті. Важливу роль на цьому етапі відводилося критичному аналізу свого й чужого наукового мовлення. Акцентувалася особлива увага учнів на їхній мовленнєвій компетентностів якій убачали культуру спілкування в різних життєвих ситуаціях (відтворення науково-навчального тексту, доречне використання наукового монологу, вміння складати і вести діалог на наукову тему, грамотно подавати матеріал під час дискусії тощо), використання набутих умінь правильно користуватися усною й писемною літературною мовою, багатством її виражальних засобів, науковою термінологією залежно від мети висловлювань та ситуації спілкування.

Цілісна система поглибленого вивчення української мови на завершальному етапі роботи з урахуванням принципу наступності й перспективності передбачала низку вправ та завдань, під час виконання яких особлива увага приділялась оцінці одержаних знань у попередніх класах, примушенню їх “працювати” на складання наукових монологів, діалогів (полілогів), самостійному створенню науково-навчальних текстів відповідно до змодельованої або природної мовленнєвої ситуації. Відтак, з метою перевірки рівня знань школярів з лінгвістичної теорії та сформованості когнітивно-комунікативних умінь і навичок застосовувалися репродуктивні, репродуктивно-креативні, креатині вправи й завдання, що передбачали використання дидактичного матеріалу та сприяли активній самостійній роботі старшокласників на завершальному етапі навчання. Школярам пропонувалося також ситуативні вправи, які вимагали реалізації інтерактивних методів навчання та тестові завдання, що відзначалися відносно нескладною структурою проведення, точною фіксацією результатів, можливістю залучення до роботи як кількох осіб, так і всього класу, короткочасністю виконання учнями, взаємоперевірки й перевірки вчителем.

Наприкінці кожного етапу експериментальної роботи проводилися контрольні зрізи, що дозволяло перевіряти рівні опрацювання науково-навчальних текстів учнями 9-11 класів. Результати зрізових робіт підтвердили ефективність пропонованої методики з формування комунікативних умінь і навичок учнів старших класів із поглибленим вивченням української мови засобами науково-навчальних текстів. Кількісний показник сформованих умінь учнів експериментальних класів виявився вищим, ніж у контрольних, у середньому на 10 %, із них на високому рівні виконали завдання 33,3 % учнів ЕК та 23,4 % КК, на достатньому - відповідно 39,1 % ЕК та 29 % КК, на середньому - 26,9 % ЕК та 43,9 % КК, на низькому - 0,7 % ЕК та 3,7 % КК.

Середній показник рівнів сформованості мовленнєвих умінь і навичок учнів контрольних та експериментальних класів представлено в діаграмі 1 (експериментальні класи позначено темним кольором, контрольні - світлим).

Діаграма 1. Рівні опрацювання науково-навчальних текстів у старших класах

Отже, експериментальне дослідження показало, що учні, які навчалися за розробленою нами методикою, виявили вищий рівень сформованості комунікативних умінь і навичок під час опрацювання науково-навчальних текстів, ніж старшокласники контрольних класів. Це засвідчило ефективність і доцільність упровадження розробленої нами методики з удосконалення мовленнєвих умінь та навичок засобами науково-навчальних текстів. Систематична робота з такими текстами сприяла розвиткові наукової ерудиції, комунікативної компетентності школяра, удосконалення вмінь сприймати науковий текст і відтворювати його, ураховуючи ситуацію спілкування.

ВИСНОВКИ

У висновках викладено основні результати дослідження, намічено перспективи подальшої роботи.

1. Теоретичний аналіз наукових основ дослідження дозволив спрямувати зміст навчання в класах із поглибленим вивченням української мови на досягнення належного рівня сформованості умінь і навичок володіння усним та писемним науковим мовленням відповідно до всіх видів мовленнєвої діяльності, через що вдосконалюється комунікативна, мовленнєва, мовна, культурологічна компетентність школяра, його творчі здібності, культура спілкування в навчальному процесі та майбутній професійній діяльності.

2. Як показало дослідження, опрацювання науково-навчальних текстів у класах з поглибленим вивченням української мови залежить від застосування когнітивно-комунікативної методики, зумовленої насамперед комунікативною та пізнавальною функціями мови, побудованої на лінгвістичних психологічних і лінгводидактичних засадах, спрямованих на поглиблене засвоєння шкільного курсу мови через активізацію процесів пізнання старшокласниками мовної картини світу.

3. Аналіз наукової й методичної літератури з досліджуваної проблеми, анкетування вчителів-словесників та учнів 9-11 профільних (філологічних) класів переконали в недостатній увазі до опрацювання науково-навчальних текстів у сучасній шкільній практиці. Розгляд науково-методичних джерел підтвердив, що питання мовленнєвих умінь і навичок у роботі з текстами розглядалися вченими, проте методика роботи з науково-навчальними текстами не знайшла відображення в їхніх працях.

4. Результати констатувальних зрізів дозволили виявити недоліки, характер яких залежить від теоретичних знань зі стилістики, лінгвістики тексту та видів мовленнєвої діяльності, однотипності методів та прийомів у роботі з науково-навчальними текстами, загального інтелектуального збагачення випускників-філологів та розвитку комунікативно розвиненої особистості старшокласника.

Анкетування вчителів засвідчило недостатню увагу до текстоцентричності сучасного уроку, розвитку наукового мовлення школярів та необхідності урізноманітнення форм і методів роботи з науково-навчальними текстами.

5. Дослідне навчання підтвердило, що опрацювання науково-навчальних текстів у старших класах з поглибленим вивченням української мови повинне мати комунікативне, функціонально-стилістичне та діяльнісне спрямування й забезпечуватися використанням вправ репродуктивного, репродуктивно-креативного та креативного характеру з опорою на теоретичні й практичні знання, сформовані в основній школі.

6. Розроблена програма експериментального навчання української мови, що включала зміст, форми, уміння й навички, сформовані в процесі роботи з науково-навчальними текстами, створена на її основі лінгводидактична модель передбачали вивчення української мови за модулями, кожен з яких теоретичні відомості чинної програми поєднував з відомостями про текст, його структуру, стилі, типи, жанри та практичний матеріал, зорієнтований на розвиток й удосконалення комунікативної компетенції старшокласників під час опрацювання науково-навчальних текстів.

7. Дослідне навчання, що здійснювалося протягом підготовчого, пізнавально-формувального, узагальнювально-систематизувального етапів, відповідно до розробленої спеціальної системи поглибленого навчання мови, в основу якої покладено загальнодидактичні та лінгводидактичні принципи, що забезпечувало цілісність методики роботи з науково-навчальними текстами.

У ході експериментальнго дослідження найефективнішим засобами засвоєння лінгвістичної теорії та розвитку зв'язного мовлення старшокласників виявилися вправи репродуктивного, репродуктивно-креативного, креативного характеру, що забезпечувало удосконалення комунікативних умінь і навичок, поглиблення знань учнів з усіх розділів сучасного мовознавства.

8. Змодельована й розроблена методика роботи з науково-навчальними текстами у старших класах з поглибленим вивченням української мови спиралася не тільки на традиційну класифікацію методів, що ґрунтується на взаємодії вчителя і учнів на уроці, але й нові, інтерактивні методи. Вони сприяли підвищенню пізнавальної активності старшокласника, готовності до сприймання, розуміння та засвоєння навчального матеріалу, подальшого формування високого рівня комунікативних умінь та навичок старшокласників створювати власні науково-навчальні тексти різних типів і жанрів мовлення.

9. Практична реалізація розробленої методичної системи довела ефективність впливу на процес поглиблення знань з української мови та удосконалення комунікативних умінь спиратися на міжпредметні зв'язки, що підтвердилося систематичним використанням науково-навчальних текстів різних шкільних дисциплін на уроках української мови, оволодіваючи змістом і структурою цих текстів, випускники впевнено почувалися в різноманітних комунікативних ситуаціях, виявляли здатність репрезентувати уміння відтворювати наукове мовлення, створювати власні висловлювання.

10. Результати проведеного дослідження, зрізові контрольні роботи підтвердили позитивні зрушення в розвитку наукового мовлення старшокласників, які навчалися за розробленою методикою з використанням нових педагогічних технологій. Матеріали експериментального навчання в старших класах філологічного профілю підтвердили робочу гіпотезу дослідження.

Дисертаційне дослідження не претендує на остаточне розв'язання проблеми опрацювання науково-навчальних текстів у старших класах з поглибленим вивченням української мови, а відображає лише основні аспекти цієї роботи і є перспективним напрямом для подальшої розробки, зокрема в умовах профільного навчання за програмами 12-річної школи з урахуванням наступності і перспективності розвитку комунікативної компетенції учнів різних типів шкіл.

ПУБЛІКАЦІЇ

1. Андрієць О.М. Текст та його опрацювання в школі // Таврійський вісник освіти: Науково-методичний журнал. - Херсон, 2003. - №2. - С.194-199.

2. Андрієць О.М. Аналіз тексту як засіб міжпредметного зв'язку // Актуальні проблеми викладання філологічних дисциплін: Зб. наук. праць. - Херсон: Вид-во ХДУ, 2003. - С. 162-167.

3. Андрієць О.М. Конспектування науково-навчальних текстів учнями старших класів шкіл з поглибленим вивченням української мови // Печатное слово: Информационно-методический журнал. - Херсон: Вид-во ХДУ, 2005. - №6/17. - С. 64-65.

4. Андрієць О.М. Жанрова різноманітність науково-навчальних текстів як засіб формування наукового мовлення старшокласників // Педагогічні науки: Зб. наук. праць. - Херсон: Вид-во ХДУ, 2006. - Вип. 41. - С. 95-99.

5. Андрієць О.М. Шкільна лекція як засіб формування наукового світогляду старшокласників // Проблеми формування мовної особистості учнів середніх загальноосвітніх закладів: Зб. наук. праць. - Рівне, 2006. - С. 39-42.

6. Андрієць О.М. Психологічні основи наукового мовлення старшокласників // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету. Серія: Педагогіка. - Тернопіль, 2006. - №8. - С. 106-111.

7. Андрієць О.М. Навчальна дискусія як засіб розвитку наукового мовлення старшокласників // Лінгвалізація світу: Теоретичний та методичний аспекти: Зб. матеріалів Міжнарод. наук. конф. - Черкаси: Брама-Україна, 2007 - С. 471-476.

8. Андрієць О.М. Роль науково-навчального тексту у формуванні стилістичних умінь і навичок старшокласників // Освіта на Луганщині: науково-методичний журнал. - Луганськ, 2007. - №1 (26). - С. 120-125.

9. Андрієць О.М. Система вправ для роботи з науково-навчальним текстом у старших класах з поглибленим вивченням української мови // Педагогічні науки: Зб. наук. праць. - Херсон: Вид-во ХДУ, 2007. - Вип. 44. - С. 67-73.

10. Науково-навчальний текст як засіб формування мовленнєвої компетенції старшокласників // Вересень: науково-методичний, інформаційно-освітній журнал. - Миколаїв, 2007. - №1-2 (38-39). - С. 66-71.

Размещено на Allbest.ru