Розвиток української народної хореографії у мистецько-педагогічній спадщині та діяльності К. Василенка (50-90 роки ХХ ст.)
Встановлення головних соціально-педагогічних передумов відродження народної хореографії, аналіз етапів її розвитку. Дослідження внеску К. Василенка в розвиток української народної хореографії та обґрунтування його мистецько-педагогічної концепції.
| Рубрика | Педагогика |
| Вид | автореферат |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 14.09.2014 |
| Размер файла | 46,9 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Житомирський державний університет імені Івана Франка
УДК 37(092):792.8.011.26”19.50-90”
Автореферат
дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук
Розвиток української народної хореографії у мистецько-педагогічній спадщині та діяльності К. Василенка (50-90 роки ХХ ст.)
13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки
Жиров Олександр Анатолійович
Житомир 2007
Загальна характеристика роботи
українська народна хореографія Василенко
Актуальність та доцільність дослідження. Глобалізація суспільного розвитку та світові інтеграційні процеси актуалізують значення національної традиційної культури, збереження національної сутності українського народу. У цьому контексті на особливу увагу заслуговує наукова систематизація теоретико-педагогічних ідей та узагальнення досвіду діяльності вітчизняних культурно-освітніх діячів другої половини ХХ ст., насамперед періоду післявоєнної відбудови, пробудження національної самосвідомості й піднесення патріотизму українського народу, активного розвитку виховання, освіти, мистецтва й художньої культури.
До плеяди найвизначніших діячів цього періоду належить Кім Юхимович Василенко (1925-2002) - український педагог, мистецтвознавець, хореограф, етнограф, фундатор вищої хореографічної освіти в Україні. К. Василенко - новатор у галузі української народної хореографії, засновник і перший завідувач кафедри хореографії Київського державного інституту культури, автор теоретичних праць, підручників та посібників з хореографії. Він створив і понад 25 років керував відомими в світі Заслуженим ансамблем танцю УРСР “Дніпро” і Заслуженим ансамблем пісні й танцю УРСР “Дарничанка”, був популяризатором української культури за кордоном. К. Василенко удостоєний звань “Заслужений артист УРСР”, “Заслужений діяч мистецтв УРСР”, лауреат Всесоюзного та Міжнародного художніх конкурсів, нагороджений орденом “Знак пошани” і бойовими медалями як учасник Великої Вітчизняної війни.
Доцільність звернення до мистецько-педагогічної спадщини К. Василенка зумовлена вагомістю його внеску в розвиток української народної хореографії, у піднесення громадянського й патріотичного виховання молоді засобами народної хореографії та необхідністю використання в умовах сьогодення набутого ним досвіду. Це буде сприяти подоланню гострої суперечності - між позитивною тенденцією подальшого розвитку української народної хореографії та її нівелюванням під упливом сучасної масової культури.
У ході наукового пошуку з'ясовано, що спадщина К. Василенка вивчалася переважно з історико-мистецьких позицій. Так, досліджуючи розвиток народного танцювального мистецтва в Україні, вченими (А. Гуменюк, А. Нагачевський, В. Пасютинська, Т. Пуртова, Ю. Тертичний, В. Уральська, А. Шевчук) репрезентовані фрагменти етнографічно-пошукової та балетмейстерської діяльності К. Василенка. Розроблені ним методолого-теоретичні засади української народної хореографії аналізувалися в монографічних працях і статтях (І. Антипова, Ю. Чурко, Ю. Станішевський, М. Шатульський). Внесок К. Василенка у вивчення народної танцювальної лексики й становлення української хореографічної культури досліджувався в дисертаціях вітчизняних авторів (П. Білаш, С. Легка, Т. Павлюк, В. Шкоріненко).
З мистецько-педагогічних позицій висвітлювалися питання організаційно-методичної роботи педагога в ансамблях “Дніпро” і “Дарничанка” (Ю. Станішевський, Ю. Тертичний); узагальнювався його досвід виховання молоді засобами хореографічного мистецтва (В. Данилейко, В. Дунаєвський, В. Коломієць); аналізу піддавалася навчально-тренувальна діяльність К. Василенка в самодіяльних танцювальних колективах (В. Бєляєв, В. Дунаєвський, В. Коломієць); дидактичні та виховні аспекти мистецько-педагогічної спадщини К. Василенка розкривалися в рецензіях і відгуках на його теоретичні праці (І. Антипова, М. Вантух, П. Вірський, В. Вронський, А. Гуменюк, С. Забредовський, Р. Захаров, А. Немченко, В. Преображенський, Б. Степаненко). Життєвий шлях і культурно-просвітницька діяльність педагога представлені в наукових статтях і публіцистиці (С. Козак, В. Коломієць, В. Рябініна, В. Туркевич, О. Шаповалов). Цінність для дослідження становлять публікації сина педагога Микити Василенка, в яких він намагався дати об'єктивну оцінку внеску батька в розвиток української народної хореографії. Педагогічний, мистецький та історіографічний огляди літератури з досліджуваної проблеми засвідчують, що мистецько-педагогічна спадщина й діяльність К. Василенка, розвиток у ній української народної хореографії не піддавалися спеціальному науковому аналізу.
Таким чином, актуальність феномена мистецько-педагогічної постаті К. Василенка, відсутність цілісного дослідження розвитку в його спадщині й діяльності української народної хореографії та гостра потреба практичного використання народознавчих ідей і досвіду діяльності педагога в сучасних умовах зумовили вибір теми “Розвиток української народної хореографії у мистецько-педагогічній спадщині та діяльності К. Василенка (50-90 роки ХХ ст.)”.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане відповідно до тематичного плану науково-дослідної роботи кафедри педагогіки Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка “Методолого-теоретичні й методичні засади виховання молоді на національно-культурних традиціях українського народу в умовах євроінтеграції” (державний реєстраційний № 0106U000667). Тему дисертації затверджено вченою радою університету (протокол № 5 від 27.11.2003 р.) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 7 від 21.09.2004 р.).
Мета дослідження - на основі систематизації в мистецько-педагогічній спадщині К. Василенка народознавчих ідей та узагальнення його творчої діяльності виявити внесок педагога-митця в розвиток української народної хореографії й здійснити актуалізацію його ідей та досвіду в сучасних умовах.
Для досягнення поставленої мети визначено такі завдання дослідження:
1. Установити головні соціально-педагогічні передумови відродження й розвитку народної хореографії, з'ясувати та схарактеризувати основні чинники формування педагогічних поглядів і світоглядної позиції К. Василенка.
2. Систематизувати народознавчі педагогічні ідеї в мистецько-педагогічній спадщині К. Василенка, узагальнити досвід і виявити засоби становлення української народної хореографії в його творчій педагогічній діяльності у вищій школі та в створених і керованих ним хореографічних колективах.
3. Виявити внесок К. Василенка в розвиток української народної хореографії та обґрунтувати його мистецько-педагогічну концепцію.
4. Визначити і теоретично обґрунтувати основні етапи становлення й розвитку української народної хореографії в мистецько-педагогічній спадщині та творчій діяльності К. Василенка.
5. Актуалізувати педагогічні народознавчі ідеї та досвід діяльності К. Василенка в сучасних умовах
Об'єкт дослідження - мистецько-педагогічна спадщина та творча діяльність К. Василенка.
Предмет дослідження - народна хореографія в мистецько-педагогічній спадщині та творчій діяльності К. Василенка (50-90 роки ХХ ст.).
В основу дослідження покладено наукове припущення: в умовах культурно-освітньої інтеграції, під упливом масового наступу зарубіжних і вітчизняних жанрів і стилів сучасного танцю (джаз, модерн, фанк, хіп-хоп, брейк-данс) подальшому збереженню й розвитку української народної хореографії як унікального феномена української ментальності буде сприяти дослідження й використання мистецько-педагогічної спадщини та творчої діяльності К. Василенка, що слугуватиме базою для створення нових спецкурсів, методик, технологій і проектів виховання молоді засобами народної хореографії, формування національної свідомості й удосконалення професійної хореографічної освіти.
Методи дослідження: персоналістично-біографічний, застосований з метою всебічного розкриття життєвого шляху К. Василенка та з'ясування ролі окремих культурно-освітніх діячів у формуванні його педагогічних поглядів і розгортанні мистецько-педагогічної діяльності; пошуково-бібліографічний, що дозволив здійснити вивчення архівних матеріалів та літературних джерел; історико-ретроспективний, який дав можливість проаналізувати зміст та обґрунтувати етапи мистецько-педагогічної спадщини та діяльності К. Василенка; порівняльно-зіставний, використаний з метою простежити генезис педагогічної позиції й світогляду К. Василенка та виявити його внесок у розвиток української народної хореографії; хронологічний, що дозволив вивчити діяльність педагога-митця в динаміці та часовій послідовності; метод теоретичного аналізу, за допомогою якого було обґрунтовано концепцію, узагальнено досвід діяльності педагога, здійснено актуалізацію його народознавчих хореографічних ідей, сформульовано й обґрунтовано висновки за результатами дослідження; метод локального експерименту для встановлення вірогідності дослідницьких даних.
Організація дослідження. Дослідження здійснювалось упродовж 2003-2007 рр. і включало три етапи: 1) проблемно-пошуковий (2003-2004 рр.); 2) теоретико-аналітичний (2004-2006 рр.); 3) системно-узагальнюючий (2006_2007 рр.).
Методологічною основою дослідження є теорія наукового пізнання, філософсько-світоглядні положення про діалектичний взаємозв'язок і взаємозумовленість явищ і процесів та їх вивчення в конкретно-історичних умовах, про гармонію загальнолюдських і національних цінностей, єдність теорії і практики, часу і простору; ідеї національного й духовного відродження українського народу; антропоцентричний та аксіологічний підходи до людини як найвищої цінності; принципи об'єктивності, науковості, елективності, суб'єктності та доказовості.
Теоретичну основу дослідження становлять: концептуальні положення державних документів у галузі освіти - Державної національної програми “Освіта” (Україна ХХІ століття), Національної доктрини розвитку освіти та ін.; науково-теоретичні підходи дослідників теорії та історії педагогіки до висвітлення педагогічних персоналій (А. Бойко, О. Дубасенюк, М. Левківський, О. Сухомлинська, С. Сисоєва); сучасні наукові концепції становлення й розвитку мистецької освіти (О. Дем'янчук, Л. Масол, Н. Миропольська, Г. Падалка, О. Рудницька); теоретичні й практичні здобутки вітчизняних педагогів і митців у галузі народного хореографічного мистецтва (В. Авраменко, В. Верховинець, П. Вірський, А. Гуменюк, Л. Цвєткова, В. Шкоріненко та ін.); ідеї та теоретичні положення українських істориків, етнографів, мистецтвознавців минулого й сучасності щодо вивчення явищ і процесів у педагогічній ретроспективі (О. Антонова, Н. Дем'яненко, Ю. Кондуфор, С. Легка, В. Смолій, Ю. Станішевський, П. Чубинський та ін.).
Джерельною базою дослідження слугували: спадщина К. Василенка - наукові монографії (“Український танець”, “Лексика українського народно-сценічного танцю”, “Композиція українського народно-сценічного танцю”), статті, підручники, навчальні посібники, програми, тексти лекцій, рецензії, відгуки, сценарії та записи танців; спогади його сучасників, учнів і послідовників (С. Зубатов, М. Донець, О. Сокол, В. Удовенко, О. Касьянова, О. Матвєєв, Н. Уварова); публікації дослідників його життя і творчості (В. Данилейко, В. Дунаєвський, С. Козак, В. Коломієць, В. Рябініна, В. Туркевич, О. Шаповалов); неопубліковані праці К. Василенка (“Мистецтво балетмейстера”, “Формування особистості балетмейстера”, лекційні матеріали).
Документи й матеріали Центрального державного архіву вищих органів влади і управління України (ф. 1, 2, 582, 2605, 4762, 5111, 5116), Центрального державного архіву-музею літератури і мистецтва України (ф. 643), Державного архіву м. Києва (ф. 1516), архіву Київського національного університету культури і мистецтв, Народного музею історії Дніпровського металургійного комбінату імені Ф.Е. Дзержинського, Палацу культури Дніпровського металургійного комбінату; матеріали з особистого архіву сина педагога - М. Василенка; періодична преса другої половини ХХ ст. - початку ХХІ ст.; монографії, дисертаційні дослідження, матеріали наукових конференцій.
Хронологічні межі дослідження охоплюють початок 50-х - кінець 90-х рр. ХХ ст. Нижня межа визначається початком мистецько-педагогічної діяльності К. Василенка, що збігається з періодом післявоєнної відбудови, піднесенням національної самосвідомості молоді, розвитком народного хореографічного мистецтва та становленням хореографічної освіти в Україні. Верхня межа зумовлена завершенням активної творчої діяльності педагога в зв'язку з його тяжкою хворобою та смертю.
Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає в тому, що вперше: виявлено внесок К. Василенка в розвиток української народної хореографії (розкрито виховний потенціал української народної хореографії, розроблено дидактичні основи виконання народних танцювальних рухів, здійснено класифікацію української хореографічної лексики і жанрів народних танців та ін.); обґрунтовано мистецько-педагогічну концепцію К. Василенка; систематизовано його народознавчі педагогічні ідеї, узагальнено досвід і виявлено засоби становлення народної хореографії в його діяльності у вищій школі та в створених ним хореографічних колективах “Дніпро” і “Дарничанка”; визначено й теоретично обґрунтовано чотири основні етапи розвитку української народної хореографії в мистецько-педагогічній спадщині та діяльності К. Василенка; установлено головні соціально-педагогічні передумови відродження й розвитку народної хореографії; з'ясовано й схарактеризовано основні чинники становлення педагогічних поглядів і світоглядної позиції К. Василенка; здійснено актуалізацію педагогічних ідей і досвіду педагога в сучасних умовах.
Подальшого розвитку набули наукові підходи і засоби відродження й розвитку народної хореографії, теоретичні узагальнення щодо змісту й методики навчально-виховної роботи в самодіяльних танцювальних колективах.
Уточнено провідні ідеї видатних українських хореографів та їх унесок у розвиток народної хореографії.
У науковий обіг уведено маловідомі та невідомі архівні документи, рукописні матеріали, пов'язані з життям і творчістю К. Василенка.
Практичне значення дослідження полягає в тому, що на основі систематизації теоретичних ідей та узагальнення досвіду діяльності К. Василенка створено сучасний проект “Піднесення ролі народного танцю в духовно-моральному вихованні молоді”, основні ідеї якого представлено в авторському спецкурсі “Мистецько-педагогічна спадщина К. Василенка і шляхи її використання в сучасних умовах” для вищих педагогічних закладів освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації та системи післядипломної освіти. Теоретичні народознавчі ідеї й науково узагальнений практичний досвід К. Василенка доцільно використовувати при викладанні історико-педагогічних і мистецько-педагогічних дисциплін, історії мистецтв, краєзнавства тощо; у процесі написання курсових, дипломних та магістерських робіт, під час педагогічної практики майбутніх учителів і творчої практики студентів мистецьких закладів; у розробці програм самоосвіти й самовиховання студентів, а також у діяльності хореографічних гуртків, факультативів, творчих мистецьких груп студентів та учнів.
Основні положення дисертації впроваджено в навчальний процес Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка (Акт № 5228/01-37/10 від 05.10.2007 р.), Кременчуцького педагогічного училища імені А.С. Макаренка (Акт № 471 від 13.07.2007 р.), Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені М.В. Остроградського (Акт № 777 від 16.06.2007 р.), Харківської державної академії культури (Акт № 38-01-740 від 29.10.2007 р.).
Вірогідність та аргументованість результатів дослідження забезпечується методологічно-теоретичною обґрунтованістю вихідних положень наукового пошуку, застосуванням комплексу наукових методів, адекватних меті, предмету й завданням роботи, даних локального експерименту, використанням широкої джерельної бази, впровадженням результатів дослідження в практику.
Особистий внесок здобувача полягає в дослідженні розвитку української народної хореографії в мистецько-педагогічній спадщині і діяльності К. Василенка та здійсненні актуалізації його ідей, досвіду в сучасних умовах.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки дисертації доповідалися на засіданнях ученої ради, кафедр педагогіки та хореографії Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка, а також на методологічних семінарах, науково-практичних конференціях, педагогічних читаннях: міжнародних - “Актуальні аспекти модернізації художньо-педагогічної освіти” (Полтава, 2005), ІІІ Міжнародних студентських європейських читаннях “Піднесення якості знань майбутнього фахівця: європейський вимір” (Полтава, 2005); всеукраїнських - “Театральне і хореографічне мистецтво України в контексті світових соціокультурних процесів” (Київ, 2005), “Організація навчальних закладів ІІІ-ІV рівнів акредитації як соціально-педагогічних комплексів” (Полтава, 2005), “Хореографічне мистецтво у контексті культурно-освітніх процесів” (Полтава, 2005), “Проблеми розвитку сучасної хореографії та шляхи їх вирішення” (Луганськ, 2006).
Публікації. Результати дослідження висвітлено в 12 наукових публікаціях, із них 6 - одноосібні статті в наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.
Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел (391 найменування, із них 317 становлять літературні джерела та 74 - архівні матеріали). Повний обсяг дисертації - 267 сторінок, із них 183 - основного тексту. Роботу доповнюють таблиці, діаграма та 10 додатків.
Основний зміст дисертації
У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його об'єкт, предмет, мету, завдання, методологічні та теоретичні основи, методи й хронологічні межі, розкрито наукову новизну, теоретичне й практичне значення роботи, відображено апробацію та впровадження результатів дослідження в практику.
У першому розділі - “Соціально-педагогічні передумови становлення й розвитку теоретичних ідей і практичного досвіду К. Василенка” - проаналізовано головні соціально-педагогічні передумови відродження й розвитку народної хореографії в післявоєнний період, виявлено основні чинники формування педагогічних поглядів і світоглядної позиції педагога, обґрунтовано мистецько-педагогічну концепцію К. Василенка, розроблено періодизацію етапів його діяльності.
На основі ретроспективного аналізу матеріалів й архівних документів визначено такі провідні соціально-педагогічні передумови відродження й розвитку народної хореографії другої половини ХХ ст.: 1) піднесення морального духу, національної самосвідомості та патріотизму населення країни; 2) актуалізація проблем естетичного виховання; 3) відбудова матеріально-технічної бази культурно-освітніх закладів; 4) створення широкої мережі закладів позашкільної та позакласної роботи, розвиток художньої самодіяльності різних мистецьких жанрів; 5) творча діяльність відомих педагогів і митців.
Дослідження засвідчило, що в другій половині ХХ ст. з'явилася плеяда талановитих хореографів, які відіграли визначальну роль у становленні та розвитку української народної хореографії. Доведено, що в їхній діяльності провідною тенденцією було звернення до джерел народної творчості як потужного засобу виховання, збереження та примноження національних духовних цінностей. Мистецько-педагогічна діяльність П. Вірського, В. Авраменка, А. Гуменюка, Н. Уварової, а також їхнього попередника В. Верховинця мала неабияку цінність як: а) етнографічний екскурс; б) спроба історико-педагогічного осмислення традицій вітчизняної культури й мистецтва; в) виховний фактор.
На основі персоналістично-біографічного та порівняльно-зіставного методів установлено, що на формування педагогічних поглядів і світоглядної позиції К. Василенка вагомий вплив мали такі чинники: сім'я, у якій К. Василенко виховувався на національних традиціях; активна участь у художній самодіяльності під час навчання в школі; творчі ідеї та співпраця з видатними українськими діячами ХХ ст. (М. Рильським, Г. Березовою, В. Верховинцем, П. Вірським, В. Авраменком, Р. Герасимчуком, А. Гуменюком, Н. Уваровою), що визначили демократичність мистецько-педагогічної концепції К. Василенка; культурно-просвітницька діяльність у Заслужених ансамблях танцю УРСР “Дніпро” і “Дарничанка”, яка сприяла реалізації балетмейстерського таланту, накопиченню педагогічного досвіду, його професійному зростанню; етнографічно-дослідницька діяльність в Інституті мистецтвознавства, фольклору та етнографії, яка стала основою формування його як педагога, дослідника українського танцювального мистецтва; науково-педагогічна діяльність у Київському державному інституті культури, що забезпечила його становлення як фундатора системи вищої хореографічної освіти в Україні; активна співпраця з культурно-просвітницьким товариством “Україна”, спрямована на піднесення культурного й освітнього рівня молоді, популяризацію національної культури в Україні та за її межами; особистісне та професійне самовдосконалення педагога впродовж життя.
Історико-ретроспективний та хронологічний методи дослідження, аналіз архівних матеріалів та літературних джерел дали можливість обґрунтувати основні етапи становлення й розвитку української народної хореографії в спадщині й діяльності К. Василенка, що розглядаються як послідовно визначені відрізки часу, хронологічні межі яких динамічно зумовлені творчо-біографічними даними, якісно новим рівнем професійної діяльності педагога, наданням пріоритетного значення в змісті діяльності окремим напрямам. Перший - підготовчий (1947-1962 рр.) - характеризувався зародженням ідеї розвитку української народної хореографії, формуванням відповідних педагогічних поглядів і переконань, вивченням і пропагандою історії та виховних традицій свого краю, визнанням його творчо-балетмейстерських здібностей, становленням К. Василенка як педагога. Дослідженням виявлено, що в цей час пріоритетного значення в змісті діяльності К. Василенка набула практична балетмейстерсько-педагогічна творчість, яка зумовила створення й розквіт Заслуженого ансамблю танцю УРСР “Дніпро”. Застосування народознавчих педагогічних ідей на заняттях з аматорськими колективами сприяло розробці дидактичних основ роботи з самодіяльними творчими об'єднаннями. Другий - пошуковий (1962-1970 рр.) - відзначався становленням К. Василенка як ученого й дослідника українського народного танцю, активним вивченням народно-сценічної лексики, культурно-освітньою роботою, впровадженням науково-етнографічних досліджень у практику роботи ансамблю “Дарничанка”. Практичну педагогічну діяльність він будував на основі зібраного науково-етнографічного матеріалу, власного творчого і передового педагогічного досвіду. Третій - організаційно-педагогічний (1970-1978 рр.) - характеризувався обґрунтуванням виховного значення народного танцю, творчими пошуками в становленні системи вищої хореографічної освіти в Україні, її методолого-теоретичних засад, пропагандою українського народного танцювального мистецтва, узагальненням хореографічно-педагогічних ідей та їх упровадженням у навчально-виховний процес Київського державного інституту культури і творчу діяльність Заслуженого ансамблю пісні й танцю УРСР “Дарничанка”. Четвертий - узагальнюючий (1978-2002 рр.) - став етапом узагальнення народознавчих ідей, обґрунтування принципів, розробки методів народної хореографії, впровадження новаторських розробок у навчально-виховний процес, активного науково-педагогічного та культурно-освітнього розвитку педагога. На цьому етапі набула цілісності мистецько-педагогічна концепція педагога. Аналіз її провідних ідей на методологічному, теоретичному та практичному рівнях дозволив установити, що творчість К. Василенка розвивалася на національному фольклорі й відзначалася демократичністю та гуманністю.
З'ясовано, що провідною ідеєю його життя і творчості була національна ідея, яка стала провідним вектором світоглядної позиції і визначила чільне місце української народної хореографії в його творчості. К. Василенко досліджував народний танець як: етнограф-фольклорист, хореограф-науковець, педагог-учений, практик танцювального мистецтва. Він звертався до народного танцю, по-перше, як до ефективного засобу формування національної культури і моральних якостей молоді; по-друге, засобу естетичного розвитку й виховання художніх смаків; по-третє, передачі духовної спадщини народу наступним поколінням українців.
У другому розділі - “Засоби розвитку української народної хореографії в педагогічних пошуках К. Василенка” - розкривається педагогічний досвід розвитку народної хореографії в його роботі з самодіяльними танцювальними ансамблями “Дніпро” і “Дарничанка” та на посаді завідувача кафедри хореографії Київського державного інституту культури; висвітлюється внесок у дослідження лексики українського народно-сценічного танцю.
Дослідженням установлено, що цінним надбанням для розвитку української народної хореографії й педагогіки стала мистецько-педагогічна діяльність К. Василенка в колективах художньої самодіяльності “Дніпро” і “Дарничанка” упродовж 1947-1975 рр. На основі багаторічного досвіду К. Василенко розробив і теоретично обґрунтував дидактичні основи роботи з хореографічним колективом, які передбачали реалізацію таких напрямів діяльності: політико-масова робота; навчально-виховна діяльність; постановочна робота; концертна діяльність; організаційна та культурно-масова робота; навчальні семінарські заняття творчих груп і громадських керівників-хореографів. Ця методика швидко набула поширення в колективах художньої самодіяльності України як засіб розвитку народної хореографії.
Розглядаючи українську народну хореографію як поліфункціональне явище, К. Василенко довів, що цьому сприяє хореографічний фольклор, який є основою народних танців. Необхідність звернутися до фольклорного танцю була зумовлена, по-перше, усвідомленням значущості фольклорного матеріалу в справі виховання молоді, по-друге, потребою розширення й удосконалення навчального репертуару танцювальних колективів. У спадщині педагога хореографічний фольклор представлений хороводами, побутовими, сюжетними танцями, танцями-ритуалами, танцями-обрядами, танцями в супроводі хору й під акомпанемент самобутніх народних оркестрів чи лише ударних інструментів. Педагог класифікував хороводи за тематичним принципом: а) найдревніші хороводи з яскраво вираженим відбиттям трудових процесів; б) хороводи, у яких оспівується рідна природа, відображаються характер, темперамент свійських тварин, звірів, птахів; в) хороводи, у яких відтворюються родинні й побутові взаємини з розкриттям характеру людини в різних ситуаціях. Залежно від змісту, стилістичних, хореографічних особливостей, елементів акторської гри К. Василенко виділив такі різновиди хороводів: а) хоровод, хороводна пісня; б) хороводна гра-розвага; в) хороводний танець з піснею та інструментальним супроводом; г) хороводний танець з інструментальним супроводом. Це свідчить про науковий підхід і значний унесок педагога в розвиток народної хореографії.
У ході дослідження з'ясовано, що чільне місце серед жанрів хореографічного фольклору педагог відводив побутовим танцям, які є невід'ємною частиною повсякденного життя народу - обрядів, ритуалів, звичаїв. Погоджуючись із класифікацією побутових танців, запропонованою А. Гуменюком (метелиці, гопаки, козачки; коломийки, гуцулки, верховини; польки, кадрилі), педагог з науково-педагогічної точки зору проаналізував кожну групу відповідно до змісту, лексики, композиції, музики, драматургії, впливу на хореографію інших народів. Звернення К. Василенка до фольклору розглядаємо як засіб розвитку в його творчості народної хореографії.
Доведено, що велике значення в справі формування національної культури К. Василенко надавав сюжетним танцям, які найбільш повно відображають конкретні явища навколишнього життя, природи, трудові процеси. Використання в фольклорних танцях життєвих сюжетів, історичних подій, на думку К. Василенка, сприяє виробленню в молоді пізнавального інтересу, вихованню патріотичних почуттів та ідеалів. Педагог розробив класифікацію сюжетних танців, згідно з якою танці поділені на трудові; героїчні; ті, у яких відтворено явища природи, трудові процеси; танці, у яких відображено сімейний побут і громадське життя. Всебічне вивчення різних жанрів танцювального фольклору дозволило К. Василенку систематизувати та класифікувати національні народні танці, визначити їх найбільш характерні ознаки, виявити виховний потенціал кожного конкретного жанру.
У ході дослідження з'ясовано, що одним із засобів розвитку української народної хореографії в спадщині К. Василенка стало різноаспектне вивчення хореографічної лексики як невід'ємного складника національної культури, що безпосередньо пов'язана з предметним світом людини, її соціальним, історичним досвідом, національно-культурними особливостями. Встановлено, що ґрунтовне вивчення ним цього питання розпочалося під час роботи з ансамблем “Дніпро”, тривало впродовж усієї його творчої й педагогічної діяльності та ґрунтувалося на глибокому осмисленні народних танців і кращих художніх зразків української народно-сценічної хореографії, на узагальненні власного багаторічного досвіду, а також досвіду попередників. З цією метою педагог вдало використав вікові фольклорно-етнографічні надбання, розкрив національну специфіку та виховне призначення танцю.
Узагальнення науково-практичної діяльності К. Василенка дозволило визначити провідні педагогічні аспекти вивчення ним лексики українського народно-сценічного танцю: а) науковий аналіз шляхів збагачення й розширення народно-сценічної танцювальної лексики; б) узагальнення та уніфікація танцювальних рухів; в) систематизація та класифікація українських танцювальних рухів; г) розробка дидактичних основ виконання українських танцювальних рухів. Поєднавши педагогічну теорію й практику, педагог заклав наукові підвалини української хореографії, розробив методику виконання хореографічних рухів.
У педагогічній спадщині та творчій діяльності К. Василенка чільне місце відведено організації системи професійної хореографічної освіти й художньо-естетичного виховання дітей та молоді. Так, у 1970 р. в Київському державному інституті культури на факультеті культурно-освітньої роботи К. Василенком було започатковано першу в Україні кафедру хореографії, завідувачем якої він був у 1970-1995 рр.
Аналіз спадщини й змісту педагогічної діяльності педагога дозволив розкрити засоби його діяльності у вищій школі, які сприяли розвитку народної хореографії. По-перше, це розробка та впровадження в практику роботи вищих навчальних закладів головних дидактичних принципів (зв'язок теорії з практикою, свідомості й міцності засвоєння знань, умінь і навичок, систематичності й послідовності процесу навчання, доступності, активності й самостійності учнів у навчанні, навчання на високому рівні труднощів, принцип виховуючого навчання), методів і прийомів викладання хореографічних дисциплін: словесні (розповідь, пояснення, лекція, дискусія, бесіда); наочні - ілюстрація (схеми, таблиці, малюнки) та демонстрація (показ, зразок); практичні (виконання рухів, вправ та самостійне створення, придумування рухів, композицій. По-друге, це розробка змісту вищої хореографічної освіти в Україні, що передбачало створення навчальних планів, програм, змісту дисциплін “Мистецтво балетмейстера”, “Методика роботи з самодіяльним танцювальним колективом”, “Композиція танцю”; розробку дидактичних основ виконання танцювальних рухів; піднесення рівня теоретичних знань учнів; приведення змісту освіти відповідно до результатів наукових досягнень; єдності теоретичного змісту з практичною діяльністю. Особливим і своєрідним досягненням педагога стало впровадження зразків українського танцювального фольклору в процес підготовки фахівців та в лекційно-просвітницьку й педагогічну роботу, організація студентського театру танцю “Золоті ворота”, який став творчою лабораторією кафедри хореографії; забезпечення умов для максимального розвитку творчої ініціативи педагогів і студентів. Лекції та практичні заняття педагога характеризувалися високим професійним рівнем, що забезпечувався науковим добором матеріалу, логічністю побудови, послідовністю викладу, поєднанням наукового стилю викладу з живим мовленням. По-третє, це створення навчально-методичної бази для вищої школи. К. Василенко забезпечив авторськими навчальними виданнями майже всі наукові дисципліни, що були предметом його викладацької діяльності, займався рецензуванням наукової та навчальної літератури, писав наукові статті, створював сценарії постановок танців, займався модернізацією матеріально-технічної бази кафедри. По-четверте, це забезпечення якісної підготовки педагогічних кадрів. К. Василенко ініціював: проведення семінарів-практикумів, методичних нарад, лекцій, бесід, на яких обговорювалися найголовніші проблеми та визначалися шляхи подолання недоліків у навчально-виховному процесі, відбувався обмін думками і досвідом; організацію щорічних курсів підвищення кваліфікації та стажування викладачів з метою вдосконалення їх педагогічної майстерності; перегляд навчальних кінофільмів; спарене викладання більшості дисциплін; систематичне взаємовідвідування занять; організацію навчально-методичної взаємодопомоги. Усе це слугувало комплексним засобом розвитку української народної хореографії.
У третьому розділі - “Актуалізація педагогічних ідей та досвіду К. Василенка в сучасних умовах” - обґрунтовано можливості використання творчої спадщини педагога в діяльності педагогічних та мистецьких колективів в умовах модернізації освіти та професійній хореографічній підготовці.
Проведене дослідження дозволило актуалізувати і розкрити можливості використання таких ідей і досвіду К. Василенка: 1) надання пріоритетного значення національному вихованню засобами танцювального мистецтва; 2) вивчення досвіду К. Василенка з організації та діяльності кафедри хореографії Київського державного інституту культури; 3) урахування в роботі навчальних закладів і художніх колективів розроблених ним основних дидактичних принципів, методів і прийомів; 4) застосування створених К. Василенком теоретичних праць “Український танець”, “Український народний танець”, “Лексика українського народно-сценічного танцю”, “Українські народні танці для дітей”, “Композиція українського народно-сценічного танцю”, “Українські танці на клубній сцені”, навчальних планів і програм з основних хореографічних предметів “Мистецтво балетмейстера”, “Композиція танцю”, “Методика роботи з самодіяльним танцювальним колективом”, “Український танець” у практичній професійній підготовці; 5) упровадження в практику досвіду К. Василенка щодо організації навчально-виховної роботи в самодіяльних хореографічних колективах; 6) використання результатів науково-етнографічних досліджень та досвіду балетмейстерської діяльності педагога; 7) упровадження в практику діяльності сучасних закладів освіти всіх рівнів акредитації ідеї виховання молоді засобами танцювального мистецтва. Виявлені ідеї та досвід педагога стали підґрунтям для створення спецкурсу, який покладено в основу проекту “Піднесення ролі народного танцю в духовно-моральному вихованні молоді”.
Локальним експериментом було охоплено 115 студентів і 25 керівників танцювальних колективів. З'ясовано, що педагогічні ідеї та досвід К. Василенка використовуються в практиці не в повному обсязі. Основною причиною такого стану, як показало дослідження, є недостатня обізнаність із мистецько-педагогічною спадщиною педагога (некомпетентність із цього питання виявлено в 88,6 % респондентів). Це зумовило необхідність розробки та впровадження спецкурсу “Мистецько-педагогічна спадщина К. Василенка і шляхи її використання в сучасних умовах” (30 годин) та проекту “Піднесення ролі народного танцю в духовно-моральному вихованні молоді”. Аналіз результатів експериментальної роботи засвідчив, що опанування спецкурсу сприяло: 1) поглибленому розумінню освітньо-виховних проблем сучасної педагогічної практики; 2) ознайомленню з життям і педагогічною творчістю К. Василенка, розширенню обсягу знань у галузі історії педагогіки; 3) науковому узагальненню й актуалізації провідних освітніх ідей та практичного досвіду педагога-митця; 4) формуванню в студентів готовності використовувати творчий доробок педагога у власній навчально-виховний діяльності.
Загальні висновки
У дисертації вперше здійснено науковий аналіз мистецько-педагогічної спадщини та теоретичне узагальнення творчої діяльності К. Василенка, на основі чого досягнено нове вирішення наукового завдання, що виявляється в розкритті внеску К. Василенка в розвиток української народної хореографії 50-90-х рр. ХХ ст. Одержані в ході дослідження результати підтверджують наукове припущення, покладене в його основу. Реалізовані мета і завдання дозволяють зробити основні висновки й рекомендації, що мають теоретичне й практичне значення.
1. Установлено такі головні соціально-педагогічні передумови відродження й розвитку української народної хореографії: піднесення морального духу, національної самосвідомості та патріотизму населення країни в повоєнні роки; відбудова матеріально-технічної бази культурно-освітніх закладів; актуалізація проблем естетичного виховання; створення широкої мережі закладів позашкільної та позакласної роботи, розвиток художньої самодіяльності різних мистецьких жанрів; творча діяльність відомих педагогів і митців.
З'ясовано й схарактеризовано основні чинники формування педагогічних поглядів і світоглядної позиції К. Василенка: виховання в сім'ї; участь у шкільній художній самодіяльності; співпраця з видатними українськими діячами ХХ ст.; керівництво Заслуженими ансамблями танцю УРСР “Дніпро” і “Дарничанка”; етнографічно-дослідницька діяльність в Інституті мистецтвознавства, фольклору та етнографії імені М. Рильського; науково-педагогічна діяльність у Київському державному інституті культури; співпраця з культурно-просвітницьким товариством “Україна”; особистісне та професійне самовдосконалення педагога впродовж життя.
2. Систематизовано народознавчі ідеї мистецько-педагогічної спадщини К. Василенка: а) актуалізація української народної хореографії; б) піднесення значення фольклору як основи народного танцю; в) виховання національної самосвідомості молоді засобами танцювального мистецтва; г) систематизація, збагачення та розширення народно-сценічної танцювальної лексики; д) популяризація українського національного мистецтва. Узагальнено досвід педагога та обґрунтовано дидактичні складники змісту творчого педагогічного процесу в самодіяльних колективах: політико-масова робота; навчально-виховна діяльність; постановочна робота; концертна діяльність; організаційна та культурно-масова робота; семінарські заняття творчих груп і громадських керівників-хореографів. Кожний із розроблених ним компонентів діяльності хореографічного колективу передбачав реалізацію виховного аспекту.
Виявлено й теоретично узагальнено засоби розвитку української народної хореографії в досвіді творчої діяльності К. Василенка як фундатора вищої хореографічної освіти в країні: обґрунтування головних дидактичних принципів, методів і прийомів викладання хореографічних дисциплін; розробка змісту вищої хореографічної освіти в Україні; створення навчально-методичної бази для вищої школи, що забезпечило якісну підготовку педагогічних кадрів.
3. Установлено внесок К. Василенка в розвиток української народної хореографії, який полягає: по-перше, у розкритті виховного потенціалу українських народних танців; по-друге, у розробці дидактичних основ виконання народних танцювальних рухів; по-третє, у здійсненні наукової класифікації української танцювальної лексики (21 група, 27 підгруп, 1067 рухів) та жанрів народних танців; по-четверте, у перевірці авторських підходів, методів та форм у практиці танцювальних колективів “Дніпро” і “Дарничанка”.
Обґрунтовано мистецько-педагогічну концепцію К. Василенка. Виявлено її три основні компоненти: а) методологічний - національна ідея; демократичність і гуманність; фольклоризація хореографії, її особистісна спрямованість; б) теоретичний - виховні засади народної хореографії; відтворення в танці основних рис національної самобутності й ментальності українського народу; збереження й розвиток фольклорного матеріалу та хореографічної лексики як основи танцю; в) технологічний - єдність авторських підходів, принципів, змісту, методів і прийомів роботи з самодіяльними колективами.
4. Визначено й теоретично обґрунтовано основні етапи становлення й розвитку української народної хореографії в мистецько-педагогічній спадщині та творчій діяльності К. Василенка (на основі хронологічного, творчо-біографічного та соціально-педагогічного критеріїв): І - підготовчий (1947-1962 рр.) - становлення як балетмейстера-педагога, ІІ - пошуковий (1962-1970 рр.) - формування науково-дослідницьких інтересів, ІІІ - організаційно-педагогічний (1970-1978 рр.) - започаткування системи вищої хореографічної освіти в Україні, ІV - узагальнюючий (1978-2002 рр.) - узагальнення творчого досвіду, впровадження новаторських знахідок у навчально-виховний процес Київського державного інституту культури.
5. Здійснено актуалізацію педагогічних ідей і досвіду діяльності К. Василенка, окреслено та обґрунтовано перспективні шляхи їх використання: 1) надання пріоритетного значення національному вихованню засобами танцювального мистецтва; 2) вивчення досвіду К. Василенка з організації та діяльності кафедри хореографії Київського державного інституту культури; 3) урахування в роботі навчальних закладів і художніх колективів розроблених ним основних дидактичних принципів, методів і прийомів; 4) застосування створених К. Василенком праць, підручників, навчальних планів і програм з основних хореографічних предметів у практичній професійній підготовці; 5) упровадження в практику досвіду К. Василенка щодо організації навчально-виховної роботи в самодіяльних хореографічних колективах; 6) використання результатів науково-етнографічних досліджень та досвіду балетмейстерської діяльності педагога; 7) упровадження в практику діяльності сучасних закладів освіти всіх рівнів акредитації ідеї виховання молоді засобами танцювального мистецтва.
6. На основі результатів дослідження розроблено й упроваджено спецкурс “Мистецько-педагогічна спадщина К. Василенка і шляхи її використання в сучасних умовах”, який покладено в основу авторського проекту “Піднесення ролі народного танцю в духовно-моральному вихованні молоді”. У практичній частині проекту використано записані й поставлені К. Василенком народні танці, які виконуються народним хором “Калина” та ансамблем народного танцю “Весна” Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка, у яких особисто брав участь автор дослідження. Доцільність та ефективність творчих надбань педагога доведена на основі даних локального експерименту.
Виконане дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми. Подальшого вивчення потребує культурно-освітня та організаційно-педагогічна діяльність К. Василенка в хореографічних молодіжних об'єднаннях, а також унесок педагога-митця в розбудову системи хореографічної освіти в Україні.
Основний зміст дисертації відображено в таких публікаціях автора
1. Жиров О.А. Український хореографічний фольклор як засіб виховання у спадщині К.Ю. Василенка // Збірник наукових праць Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. - Вип. 7 (46). - Серія “Педагогічні науки”. - Полтава, 2005. - С. 201-207.
2. Жиров О.А. Педагогічний досвід діяльності К. Василенка на посаді завідувача кафедри хореографії Київського державного інституту культури // Збірник наукових праць Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини. - Ч. 1 / Гол. ред.: М.Т. Мартинюк. - К.: Міленіум, 2006. - С. 64-71.
3. Жиров О.А. Педагогічні ідеї у творчій спадщині українських хореографів // Збірник наукових праць Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г. Короленка. - Вип. 6 (53). - Серія “Педагогічні науки”. - Полтава, 2006. - С. 135-142.
4. Жиров О.А. Українська хореографічна лексика як основа мистецько-педагогічних пошуків К.Ю. Василенка // Імідж сучасного педагога. - 2006. - № 5-6 (64-65). - С. 81-84.
5. Жиров О.А. Основні етапи мистецько-педагогічної діяльності Кіма Василенка // Педагогіка і психологія професійної освіти. - 2006. - № 6. - С. 163-170.
6. Жиров О.А. Історико-педагогічні основи становлення і розвитку народної хореографії в Україні другої половини ХХ ст. // Проблеми сучасності: культура, мистецтво, педагогіка: Зб. наук. пр. - Вип. 5 (2006). - Харків-Луганськ: Стильіздат, 2006. - С. 57-65.
7. Жиров О.А. Значення мистецько-педагогічної спадщини К.Ю. Василенка для становлення української школи народно-сценічного танцю // Матер. ІІ Всеукр. наук-практ. конф. “Театральне і хореографічне мистецтво України в контексті світових соціокультурних процесів” (12-13 травня 2005 р.). - К.: КНУКіМ, 2005. - С. 58-60.
8. Жиров О.А. Педагогічний досвід організації навчально-виховного процесу у заслуженому ансамблі танцю УРСР “Дніпро” // Матер. Всеукр. наук.-практ. конф. “Хореографічне мистецтво у контексті культурно-освітніх процесів” (12-13 грудня 2005 р.). - Полтава, 2006. - С. 252-257.
9. Жиров О.А. Проблема інтеграції предметів художньо-естетичного циклу у професійній підготовці майбутніх педагогів-хореографів // Матер. Всеукр. наук.-практ. конф. “Організація навчальних закладів освіти ІІІ-ІV рівнів акредитації як соціально-педагогічних комплексів”. - Полтава, 2006. - С. 118-121.
10. Жиров О.А. Використання спадщини В.О. Сухомлинського у творчій діяльності К.Ю. Василенка // Дидаскал: Часопис / Кафедра педагогіки ПДПУ імені В.Г. Короленка. - Полтава, 2005. - № 3. - С. 29-32.
11. Жиров О.А. Педагогічні ідеї у творчій спадщині Н. Уварової // Дидаскал: Часопис / Кафедра педагогіки ПДПУ імені В.Г. Короленка. - Полтава, 2006. - № 4. - С. 113-114.
12. Бойко А.М., Жиров О.А. Елективний курс “Мистецько-педагогічна спадщина К. Василенка і шляхи її використання в сучасних умовах” // Дидаскал: Часопис / Кафедра педагогіки ПДПУ імені В.Г. Короленка. - Полтава, 2006. - № 4. - С. 163-171.
Анотація
Жиров О.А. Розвиток української народної хореографії у мистецько-педагогічній спадщині та діяльності К. Василенка (50-90 роки ХХ ст.). - Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата педагогічних наук із спеціальності 13.00.01 - загальна педагогіка та історія педагогіки. - Житомирський державний університет імені Івана Франка, Житомир, 2007.
У дисертації вперше виявлено й систематизовано мистецько-педагогічні ідеї К. Василенка, здійснено цілісний науковий аналіз його діяльності, розкрито внесок педагога в розвиток української народної хореографії, у дослідження української танцювальної лексики та функціонування хореографічних колективів. Визначено й теоретично обґрунтовано основні етапи становлення й розвитку української народної хореографії в його спадщині та діяльності. З'ясовано й схарактеризовано основні чинники формування педагогічних поглядів і світоглядної позиції педагога та узагальнено досвід діяльності К. Василенка на посаді завідувача кафедри хореографії Київського державного інституту культури, у самодіяльних танцювальних колективах, що дозволило обґрунтувати його авторську дидактичну концепцію й окреслити перспективні напрями використання творчого доробку педагога в сучасних умовах.
Ключові слова: педагог, педагогічні ідеї, мистецько-педагогічна спадщина, творча діяльність, українська народна хореографія, танець.
Аннотация
Жиров А.А. Развитие украинской народной хореографии в художественно-педагогическом наследии и деятельности К. Василенко (50-90 гг. ХХ века). - Рукопись.
Диссертация на соискание ученой степени кандидата педагогических наук по специальности 13.00.01 - общая педагогика и история педагогики. - Житомирский государственный университет имени Ивана Франко, Житомир, 2007.
В диссертации впервые проанализированы и систематизированы художественно-педагогические идеи К. Василенко, осуществлен целостный научный анализ его деятельности, раскрыт вклад педагога в развитие украинской народной хореографии. Выявлены факторы формирования научно-педагогического мировоззрения К. Василенко и обобщен опыт его деятельности как заведующего кафедрой хореографии Киевского государственного института культуры и руководителя самодеятельных танцевальных коллективов, что позволило обосновать его авторскую дидактическую концепцию и определить перспективы использования творческого наследия педагога в условиях модернизации системы национального образования.
Установлено, что на формирование педагогических взглядов К. Василенко значительное влияние оказали такие факторы: семья, активное участие в художественной самодеятельности во время учебы в школе, творческие идеи и сотрудничество с выдающимися украинскими деятелями ХХ в. (М. Рыльским, Г. Березовой, В. Верховинцем, П. Вирским, В. Авраменком, Р. Герасимчуком, А. Гуменюком, Н. Уваровой), культурно-просветительская деятельность в заслуженных ансамблях танца УССР “Днепр” и “Дарничанка”, этнографически-исследовательская деятельность в Институте искусствоведения, фольклора и этнографии, научно-педагогическая деятельность в Киевском государственном институте культуры, активное сотрудничество с культурно-просветительским обществом “Украина”, личностное и профессиональное самоусовершенствование педагога.
Разработана научная периодизация художественно-педагогической деятельности педагога, в связи с этим выделено и охарактеризовано четыре ее этапа: 1-й - подготовительный (1947-1962 гг.), 2-й - поисковый (1962-1970 гг.), 3-й - организационно-педагогический (1970-1978 гг.), 4-й - обобщающий (1978-2002 гг.). В результате анализа опыта работы К. Василенко в Киевском государственном институте культуры нами были определены и раскрыты основные средства развития украинской народной хореографии в его творческой дельности в высшем учебном заведении: внедрение главных дидактических принципов, методов и приемов преподавания хореографических дисциплин; разработка содержания высшего хореографического образования в Украине; создание учебно-методической базы для высшей школы; обеспечение качественной подготовки педагогических кадров. В процессе исследования актуализированы идеи и опыт преподавательской деятельности педагога в контексте модернизации национальной системы образования.
...Подобные документы
Хореографічна діяльність в системі естетичного виховання. Мета навчання хореографії у початкових класах. Урок хореографії як форма навчальних занять, музичний супровід та музичний розмір для його проведення. Засоби хореографії для молодших школярів.
реферат [51,9 K], добавлен 30.11.2015Роль народної пісні в розвитку творчої активності учнів. Вивчення української народної пісні в школі. Пісня як джерело дидактичних знань. Формування патріотичних почуттів, любові до рідного краю, поважного ставлення до праці засобами народної пісні.
курсовая работа [1,1 M], добавлен 06.10.2012Розвиток творчості дітей на уроках музики й хореографії. Робота над розвитком обдарувань дітей дошкільного віку. Особливості, труднощі виховання обдарованих дітей. Наслідування батьків у творчих досягненнях. Вплив педагога на розвиток творчої особистості.
курсовая работа [51,5 K], добавлен 28.05.2016Огляд використання народної іграшки як засобу виховання дітей в теорії педагогіки. Історія виникнення і розвитку української народної іграшки. Розробка і перевірка системи роботи по ознайомленню дітей з українською народною іграшкою в старшій групі.
курсовая работа [259,1 K], добавлен 16.01.2013Впровадження педагогічних умов удосконалення музичної підготовки в експериментальній групі з майбутніми вчителями хореографії. Використання в умовах освітнього процесу традиційних та інноваційних методів. Підвищення рівня результатів освітнього процесу.
статья [23,4 K], добавлен 18.12.2017Суть дефініцій "мистецтво", "творчість", "ремесло", "жанр хореографії", "вид хореографії". Розкриття просторово-часової природи хореографії та її місця серед інших видів мистецтва. Жанрова структура хореографічного мистецтва і система видового розподілу.
статья [23,9 K], добавлен 24.04.2018Поняття процесу, становлення та розвиток системи виховання дітей засобами народної педагогіки. Методика вивчення ставлення молодших школярів до здобутків рідного народу. Виховні можливості козацької педагогіки як невід’ємної частини народної педагогіки.
курсовая работа [87,3 K], добавлен 27.10.2013Аналіз впливу малих форм фольклору на розвиток мовлення дітей старшого дошкільного віку. Дослідницька діяльність визначення особливостей використання усної народної творчості в роботі з розвитку зв’язного мовлення дошкільника та у повсякденному житті.
курсовая работа [57,2 K], добавлен 14.04.2014Види української народної іграшки. Вимоги програм виховання і навчання дітей дошкільного віку щодо використання української народної іграшки як засобу виховання, існуючі методики. Відображення цієї проблеми у творах педагогів світової і вітчизняної науки.
курсовая работа [78,5 K], добавлен 08.05.2009Традиції – неоціненна спадщина українського народу. Сімейні традиції та обрядовість. Родинне виховання на засадах народної педагогіки. Виховний потенціал української родини. З досвіду роботи вчителів по використанню ідей народної педагогіки у навчанні.
курсовая работа [38,3 K], добавлен 12.05.2008Аналіз психолого-педагогічної літератури про іграшки. Методика ознайомлення дітей з новою іграшкою у іграх дітей старшої групи дитячого садку. Система формування у дітей елементів національної культури за допомогою української народної іграшки.
курсовая работа [4,3 M], добавлен 26.04.2011Психолого-педагогічні засади проблеми формування та визначення поняття хореографічна культура, її місце та роль в процесі формування культури підлітків. Розробка методичних рекомендацій щодо формування хореографічної культури на основі аналізу практики.
дипломная работа [73,4 K], добавлен 16.01.2011Дошкільне виховання в Україні в період її перебування у складі Російської Імперії. Зрушення у розвитку дошкільного виховання періоду Української Народної Республіки. Історико-педагогічні умови розвитку дошкільного виховання в Україні в радянський період.
курсовая работа [49,1 K], добавлен 07.02.2012Теоретичні основи формування пізнавального інтересу в учнів початкової школи засобами усної народної творчості. Дослідно-експериментальна робота з використання засобів усної народної творчості у 2 класі. Аналіз програм та підручників, методичні розробки.
дипломная работа [83,2 K], добавлен 12.11.2009Головні етапи становлення та розвитку Г. Ващенка як вченого і педагога, його науково-педагогічна діяльність. Освітні концепції формування особистості в педагогічній спадщині Григорія Григоровича. Його розуміння національного виховання української молоді.
курсовая работа [204,0 K], добавлен 05.12.2013Українська народна казка як засіб реалізації культурознавчої змістовної лінії на уроках читання. Освітньо-виховне значення роботи над казкою у початковій ланці. Етапи реалізації творчого розвитку дитини під час опрацювання українських народних казок.
курсовая работа [317,1 K], добавлен 17.06.2013Формування концепції народної педагогіки і її характерні особливості. Мета і зміст етнопедагогічного виховання та навчання. Основні напрямки використання цих принципів у виховному процесі, роль її природовідповідних засад у змісті шкільного навчання.
курсовая работа [36,5 K], добавлен 05.12.2013Дослідження соціально-педагогічних засад сімейного виховання та його впливу на розвиток особистості дитини. Сімейне виховання в різні періоди розвитку суспільства. Аналіз педагогічної спадщини видатних педагогів у контексті розгляду сімейного виховання.
дипломная работа [118,8 K], добавлен 27.05.2014Народна педагогіка, її завдання та становлення як явища суспільного життя, свідомості та психології. Висвітлення досвіду виховання дітей в педагогічній літературі. Засоби народної педагогіки в роботі дошкільних закладів. Батько і мати – вихователі дітей.
курсовая работа [48,1 K], добавлен 26.01.2009Історія розвитку української кераміки. Традиції давньої і сучасної української народної керамічної іграшки. Методика проведення занять вивчення мистецтва кераміки в початковій школі. Процес створення керамічної іграшки на уроках образотворчого мистецтва.
дипломная работа [2,4 M], добавлен 19.10.2010
