Теоретико-методологічні засади формування культуротворчості студентів університетів

У ході проектувальної діяльності, яка здійснювалася з метою конструювання професійно-діяльнісного поля культуротворця, побудови типологій, вибору базової моделі педагогічної системи формування культуротворчості студентів університетів, встановлено залежність між тривалістю професійної діяльності і прагненнями оновлення культурних смислів (тенденція до затухання навіть за умови творчості як її специфіки), різні прояви перетворювальної активності індивіда та реакції на її обмеження. Джерелами осмислення процесу переходу перетворювальної активності у культуротворчу працю були концепції професійної підготовки, розвитку творчості у професійній діяльності, соціокультурний аналіз виробничого колективу і фахівця як системи, а специфікаціями - трансформація класичної моделі університетської освіти в посткласичну, соціокультурна парадигмальність освітніх процесів.

Важливо, що властивості, ознаки, характеристики цілісної динамічної системи "Соціокультурна цілісність - Культуротворець" розкрито з позиції особливої соціокультурної реальності, а не штучного утворення, яка має закономірності, функції, структуру, що відображаються в різних станах системи, основним вектором руху якої є пошук і підтримка рівноваги, функцією - культуротворчість, у сукупності яких і виникає феномен культуротворчої праці.

Створення нового як звичної виробничої практики поставило вимогу якісної зміни розуміння фахівцем професійної діяльності, бо: продуктивність потребує усвідомлення критеріїв оцінки необхідності нового та вмінь їх застосовувати не тільки до власної діяльності; особисті досягнення стають контекстом цілісної картини оновлення стандартів та культурних смислів у професійній діяльності; актуалізація різних рівнів створення нового та нових культурних смислів потребує опанування ролі і основного, і допоміжного суб'єктів; співвіднесеність професійної діяльності з культуротворчістю повинна здійснюватися на засадах визнання останньої універсальним еволюційним механізмом.

Відповідно до вищевикладених положень змодельована структура культуротворчої праці як система складових, котрі перебувають у цільовій, функціональній і структурній залежностях, ієрархічно вибудовані, динамічно синхронізовані, що становить її цілісність та архітектонічну зв'язність, надає смислу і завершеності формуванню культуротворчості студентів університетів як меті, процесу і результату професійної підготовки.

Через визначені складові моделі структури культуротворчої праці (ноосферно-діяльнісна, інвайроментально-соціокультурна, творчо-інтелектуальна, валеософсько-діяльнісна) було конкретизовано функції: акселераторська, адаптивна, амортизаційна, компенсаторна, що забезпечують набуття досвіду оволодіння культуротворчістю як універсальним еволюційним механізмом, неризикованих новацій, конструктивних дій щодо пошуку нових культурних смислів, доцільного використання індивідуального ресурсу. Цей досвід формує фахівця як культуротворця в поєднанні набутих ним характеристик: опанування стратегіями культуротворчості як новими сценаріями життя, спроможність досягати конвенційних угод, цілісність і системність уявлень про створення нового в професійній діяльності, здатність до самозбереження ресурсу в професійній діяльності.

У третьому розділі "Педагогічна теорія та педагогічна система формування культуротворчості студентів університетів" розроблено педагогічну теорію, охарактеризовано педагогічну систему формування культуротворчості студентів університетів як сукупність впорядкованих дій, що врівноважують соціокультурні процеси в системі "Соціокультурна цілісність - Культуротворець", і створено її модель.

Теорія обґрунтовує поняттєво-категоріальний апарат, за допомогою якого охарактеризовано формування культуротворчості студентів університетів. Визначені закономірності цього процесу. Ними є наступні твердження.

1. Культуротворча функція фахівця як допоміжного чи основного суб'єкта буде реалізована лише за умови набуття ним у процесі професійної підготовки досвіду оновлення культурних смислів як спрямованого створення нового. 2. Досвід оновлення культурних смислів набуде результативності, якщо студенти навчаться маніпулювання правилами в континуумі: дотримання - порушення - створення нових. 3. Ефективність навчання маніпулювання правилами залежить від впровадження в педагогічному процесі педагогічної взаємодії в континуумі: соціокультурний контакт - медіальний контакт - культурний контакт. 4. Змістовність педагогічної взаємодії зумовлена синхронізацією практик культуротворчості і культуроспоживання. 5. Набуття студентами сенсу індивідуальної культуротворчості є ефективним настільки, наскільки усвідомлено ними переваги здійснення культуротворчості при узгодженні із цінностями соціокультурної цілісності. 6. Поведінкова впорядкованість практики проявляється залежно від ступеня спрямованості на створення нового: чим більшою є спрямованість на споживання, тим більше соціокультурні уявлення перебувають під тиском стандартів, правил і приписів і, відповідно, навпаки.

Основними положеннями є нижчевикладені. Ефективність реалізації культуротворчого потенціалу професійної діяльності, усвідомлення себе культуротворцем, а професійної діяльності культуротворчою працею можливе з урахуванням факторів, які детермінують потребу у культуротворчій праці: життєдіяльність людини як умова існування Всесвіту, її права і свободи, характер праці фахівців та глобальні загрози людському існуванню. Культуротворча праця спрямована на оволодіння культуротворчістю як універсальним еволюційним механізмом, а професійна підготовка в університетах повинна забезпечувати формування культуротворчості студентів як універсальної поведінкової моделі в умовах продукування нового як звичної професійної діяльності.

Весь комплекс професійно-діяльнісних ситуацій, що усталюють існуючий порядок у професійній діяльності, інтерпретуємо як практику культуроспоживання, її результат - правила, котрі пропонуються для регулярного застосування фахівцю, а конфігурація моделей поведінки відповідно до правил - вибори, що йому надаються. Її ознаки: континуум репродуктивної діяльності, адаптація, статика, деперсоналізація, безпека, соціальна і культурна ідентичності, зовнішні стимули, життєва реальність як колективний досвід, соціальний контроль, високий рівень участі в культуроспоживанні.

Професійно-діяльнісні ситуації як практика культуротворчості містять невпорядкованість, нове як раніше не апробоване і характеризуються через континуум продуктивної діяльності, трансгресію, динаміку, демасифікацію, ризики, змінюваність Я, внутрішні стимули, життєву реальність як продуктивне індивідуальне конструювання, свободу, високий рівень участі в культуротворчості. Для формування культуротворчості необхідним є позитивний образ майбутнього - науково обґрунтовані, конкретні, соціально значущі, високоморальні уявлення про очікуване, що задовольняють потреби соціокультурної цілісності і культуротворця в безпеці і розвитку, ґрунтом для яких слугують ідеї ноосферного мислення, валеософії світогляду та інвайроментальних цінностей.

Підготувати студентів університету до професійної діяльності як культуротворчості - це допомогти зрозуміти її як єдність суперечливих тенденцій і альтернативних можливостей, які виникають унаслідок створення нового: від стримувань, противаг до діалогу, конвенцій. В узагальненому вигляді сутність професійної підготовки в університеті в контексті формування культуротворчості студентів полягає в тому, щоб сформувати майбутнього фахівця в діалектичному поєднанні: 1) готовності як представника соціокультурної цілісності оцінити соціальну і культурну значущість нового, що пропонується з боку окремого індивіда, надати/не надати вибір для оновлення культурних смислів шляхом узгодження дій, укладання конвенцій, застосування засобів стримування і противаг; 2) готовності як культуротворця узгоджувати нові культурні смисли з потребами соціального оточення через перегляд існуючих правил і вплив на формування відкритої поведінки соціокультурної цілісності.

Педагогічна система формування культуротворчості є підсистемою навчально-виховного процесу університету. Особливість розробленої педагогічної системи формування культуротворчості студентів університетів визначають фактори формування культуротворчості студентів університетів, які є рушієм культуротворчої праці.

Цільовий компонент реалізує формування культуротворчості як мету і результат професійної підготовки в університетах. Освітньо-змістовий компонент реалізується відповідно до джерел пізнання сутності культури, цивілізації, індивідуального буття в соціокультурних вимірах. Вони утворюють п'ять модулів: наука - реалізується функція науковості і світоглядна; суспільні відносини - навчання, виховання, професійне становлення в колективі і через колектив; мистецтво, релігія, самопізнання - єдність джерел пізнання, поєднання педагогічного та соціального впливу з самоорганізацією, орієнтації на поєднання інтелектуального і афективного розвитку.

Процесуальний компонент репрезентований відповідно до змін стану системи. Нульовий етап: визначення меж упорядкованості соціокультурної практики як пред'явлення можливостей для пошуку нових культурних смислів через адаптацію. Лінійний етап: визначення меж комфорту для окремого індивіда при спробах внесення змін як передбачуваного майбутнього і прогнозованих результатів через наслідування. Нелінійний етап: визначення меж невпорядкованості як латентних індивідуальних потенціалів через трансгресію. Етап біфуркації: мобілізація групового потенціалу як синергія для опанування ситуацією "невикористаних можливостей", спрямування її в необхідне русло через корекцію дисеквілібріуму системи. Дисипативний етап: об'єднання сукупного потенціалу пошуків нових культурних смислів як усвідомлення своїх функцій у системі через введення в актуальне буття нових правил.

Результативний компонент визначається за допомогою оцінювання сформованості культуротворчості студентів, за виокремленим у ході теоретичного моделювання та підтвердженим методом побудови типології, апробованим у ході проектувальної діяльності інтегративним критерієм "спрямованість на культуротворчість". Він містить чотири результативні характеристики сформованості культуротворчості студентів університетів: побудову взаємодії як соціокультурного контакту; опанування образними конструкціями культуротворчості; сформованість векторів культуротворчості; цінності культуротворчості. Визначається критерій за трьома показниками, кожний з яких містить рівневі параметри, виокремлені через аналіз суперечностей між інтересами культуротворця та соціокультурної цілісності: практичний інтерес до культуротворчості; підготовленість до перебування у хронотопі культуротворчості; ставлення до соціокультурної цілісності.

За сукупністю показників розкрито індивідуальні профілі сформованості культуротворчості, градації яких визначено розпорошеними/нерозпорошеними балами за такими ознаками: систематизованість/несистематизованість знань, збалансованість/незбалансованість умінь, діяльні/недіяльні сенси.

У четвертому розділі "Дослідно-експериментальна перевірка педагогічної системи формування культуротворчості студентів університетів" представлено результати аналізу стану сформованості культуротворчості (констатувальний етап), охарактеризовано та проаналізовано методики та етапи формування культуротворчості студентів університетів, наведено організаційно-методичне, змістово-тематичне забезпечення, здійснено моніторинг формувального експерименту, проаналізовано його результати.

На початку експериментально-дослідної роботи було сформульовано гіпотези: Н₀ - різниця у спрямованості студентів контрольної та експериментальної груп на культуротворчість є несуттєвою і не позначається на результатах експерименту; Н₁ - різниця у спрямованості студентів контрольної та експериментальної груп на культуротворчість є суттєвою і позначається на результатах експерименту.

В експериментально-дослідній роботі брали участь студенти педагогічних, технічних та гірничого університетів у Запорізькій, Дніпропетровській і Тернопільській областях. Експеримент здійснювався під час вивчення психології та педагогіки, філософії, соціології, культурології, етики та естетики окремими змістовими модулями. Експериментально-дослідна робота включала основні компоненти формування культуротворчості студентів.

Системно-цільова складова спрямовувалася на досягнення цілей на рівнях: загальнонауковому (універсальний еволюційний механізм оновлення культури); спеціально-науковому (розкриття в базовому компоненті змісту фахової підготовки епістем "культуротворчість", "соціокультурний баланс", "соціокультурна цілісність"); професійно-орієнтованому (сприймання власних досягнень у контексті цілісної картини оновлення професійних стандартів і культурних смислів, співвіднесення професійної діяльності з культуротворчістю як універсальним еволюційним механізмом); інтерактивному (розуміння індивідуальної культуротворчості у власній картині світу).

Освітньо-змістова складова передбачала синхронізацію практик культуроспоживання і культуротворчості як забезпечення умов для усвідомлення себе в хронотопі одночасного існування традиції і новації, порядку та хаосу, ритмічності і фібріляції, мала за мету забезпечити осмислене прагнення студентами медіального контакту, "зручного" і для соціокультурної цілісності, і для культуротворця.

Процесуальна складова розгорталась на нульовому, лінійному, нелінійному, лінійному', нелінійному', біфуркаційному та дисипативному етапах через впорядковане, систематичне, ритмічне оволодіння імперативними культурними формами як навчання дотримання правил та опанування остенсивними культурними формами при превалюванні нелінійності, смислового хаосу, фібріляції як навчання маніпуляції з правилами. Це потребувало запровадження методик: осучаснення старовинних культурних смислів (на прикладі дитячої гри) - для визначення стратегії, тактики і мотивів дій у ситуаціях потреби оновлення культурного смислу та побудови стратегії (проекту, плану) оновлення культурних смислів; переказу поширеного жарту - для створення ситуації успіху тим студентам, які максимально враховують потреби, цінності соціокультурної цілісності і при цьому не знижують рівень власної високодуховної орієнтації; виборів ідентичності, що спрямовані на вихід за межі звичного часопростору - для зміни ідентичності; порівняння варіантів новотворів - для визначення правил, відповідно до яких вони змінюються в різних середовищах побутування; репрезентації відмінностей - для усвідомлення об'єднуючих факторів із соціокультурною цілісністю; навчання стримувань і противаг - для моделювання ситуації порушення існуючих правил і визначення заходів тиску на індивіда з боку оточення.

Результативна складова поставала як набуття студентами досвіду укладання конвенцій і створення спільних правил гри, створення образів культуротворчої праці, професійної діяльності як культуротворчої, професіоналізму, усвідомлення меж припустимого хаосу як відмови від правил. Вона вимірювалась через оцінювання якості виконання студентами етапних, поточних та оперативних завдань, а також діагностування їхньої спрямованості на культуротворчість.

Аналіз результатів формування культуротворчості студентів за інтегративним критерієм у констатувальному та формувальному експериментах виявив позитивну динаміку. Так, в експериментальній групі кількість студентів з високим рівнем зросла від 41,04% до 100%. У контрольній групі таких студентів із 51,61% збільшилось до 56,05%, з достатнім рівнем - із 41,94% до 42,74%, а з низьким зменшилося з 6,45% до 1,2%. Статистичні розрахунки підтвердили тотожність спрямованості на культуротворчість у студентів контрольної та експериментальної груп у констатувальному експерименті та довели їхню відмінність у формувальному. Обчислення коефіцієнта Стьюдента засвідчило, що нуль-гіпотеза спростовується у формувальному експерименті і при б-рівні 0,05, і при б-рівні 0,01.

Використання педагогічної системи зумовило формування культуротворчості студентів університетів за такими характеристиками: ефективність - високий рівень якості, превалюють тенденції дотримання конвенційних угод; висока пролонгованість майбутнього; здатність до взаємодії для досягнення порозуміння; усвідомлення і прийняття ідеї ноосфери, валеософії та інвайроментальних цінностей; превалюють конвенції, а тиск, насилля відсутні.

Педагогічний експеримент підтвердив ефективність і доцільність педагогічної теорії та системи формування культуротворчості студентів університетів.

Висновки

Дисертаційне дослідження репрезентує теоретичні узагальнення наукової проблеми формування культуротворчості з позицій її інтерпретації як універсальної поведінкової моделі фахівця в процесі створення нового (мета), основного та допоміжного суб'єктів культуротворчості (процес) і характеристики фахівця, підготовленого до культуротворчої праці (результат професійної підготовки), та нові підходи до її вирішення на прикладі студентів університетів засобами педагогічних дій, що урівноважують соціокультурні процеси в системі "Соціокультурна цілісність - Культуротворець" й уможливлюють на конвенційних засадах апробацію нововведень у професійній сфері.

1. З'ясовано, що культуротворча модель освіти в Україні перебуває в стадії становлення. Існуючі педагогічні системи в обмеженому обсязі орієнтовані на підготовку майбутнього фахівця в контексті узгодження із соціокультурною цілісністю потреб у створенні нового та відповідні професійно-виробничі стратегії в підготовці кадрів.

На підставі витлумачення провідними соціального чи культурного (творчого) чинників виокремлено соціокультурний і культурологічний підходи до пояснення сутності культуротворчої освіти. В першому випадку виникнення нового детерміновано єдністю і принциповою неподільністю соціокультурного складника, а в другому - пріоритетами культурного перед соціальним, духовно-культурної діяльності чи її творчих (художньо-творчих) аспектів перед суспільною реальністю.

2. Культуротворчість розглянуто на філософському, загальнонауковому, спеціально науковому та вузькоспеціальному рівнях як феномен, функцію системи "Соціокультурна цілісність - Культуротворець", універсальну поведінкову модель фахівця в процесі оновлення культурних смислів і характеристику студентів, підготовлених до створення нового у звичній професійній діяльності. В кожному випадку реалізовуються визначені функції. Встановлено, що створення в професійній діяльності суспільно необхідного продукту на основі порозуміння між індивідом і соціальним середовищем у професійно-діяльнісному полі їх взаємодії можливе на одному з трьох виокремлених рівнів, а саме на мезорівні.

Відповідно феномен культуротворчості визначено як універсальну гуманістичну категорію, що характеризує еволюцію культурних смислів при збереженні культурних архетипів через осмислення індивідуальних і колективних зусиль у розгортанні бажаного сценарію майбутнього, ствердженні найвищих духовних ідеалів та прагнень об'єднання сукупного національного потенціалу.

Доведено, що професійна підготовка до культуротворчості повинна враховувати специфіку цього процесу, яка полягає в створенні нового за узгодження і неузгодження соціальних потреб у ньому, темпи оновлення виробництва, індивідуальну перетворювальну активність і спрямованість індивіда та соціального середовища на порозуміння, конвенційні угоди.

3. За результатами аналізу концепцій розвитку трудового ресурсу в сучасних соціокультурних умовах виявлено розмежування творчості і створення нового в професійній діяльності на засадах обґрунтовування характеристик, які доводять їх неспівпадання. На підставі аналізу ментальних, суспільно-політичних, економічних, соціокультурних чинників професійної діяльності зроблено висновок про становлення нової виробничої парадигми, що названа культуротворчою працею. За результатами теоретичного моделювання визначено континуум створення нового в професійній діяльності і різнорівневість продуктивності як її результату.

На засадах діяльнісного, соціокультурного, соціально-психологічного, синергетичного підходів виокремлено фактори, що детермінують потребу в культуротворчій праці: життєдіяльність людини як запорука існування Всесвіту, права і свободи людини, характер праці фахівців, глобальні загрози людському існуванню.

4. Теоретично обґрунтовано модель культуротворчої праці. Перетворювальна активність індивіда реалізується через визначені складові структури культуротворчої праці (ноосферно-діяльнісну, інвайроментально-соціокультурну, творчо-інтелектуальну, валеософсько-діяльнісну). Кожна з них виконує певну функцію (акселераторську, адаптивну, амортизаційну, компенсаторну), чим забезпечує набуття досвіду: оволодіння культуротворчістю як універсальним еволюційним механізмом, забезпечення соціокультурній цілісності неризикованих новацій, конструктивних дій щодо пошуку нових культурних смислів, доцільного використання індивідуального ресурсу. Він формує фахівця як культуротворця в поєднанні таких характеристик: опанування стратегіями культуротворчості як новими сценаріями життя; спроможність досягати конвенційних угод; цілісність уявлень про створення нового у професійній діяльності; здатність до самозбереження ресурсу в професійній діяльності.

5. Розроблено педагогічну теорію як теоретичну основу формування культуротворчості студентів університетів, що є результатом узагальнень об'єктивних чинників суспільно необхідного рівня перетворювальної активності індивідів та індивідуального трансгресивного потенціалу. Вона характеризує формування культуротворчості студентів університетів з позицій універсальної поведінкової моделі фахівця в умовах продукування нового як звичної професійної діяльності й обґрунтовує закономірності, дефініції цього процесу ("культуротворчість", "континуум культуротворчості", "соціокультурний контакт", "культурний контакт", "медіальний контакт", "позитивний образ майбутнього", "соціокультурний хронотоп", "культуротворчий хронотоп", "хронотоп сингулярності", "практика культуроспоживання", "практика культуротворчості") й епістеми "культуротворчість", "соціокультурний баланс", "соціокультурна цілісність" і доводить сенс оперування в педагогічному дискурсі операційними значеннями "дотримання правил" і "маніпуляція з правилами".

6. У виявлених та обґрунтованих закономірностях формування культуротворчості студентів університетів показано рух від дискретних уявлень про створення нового в професійній діяльності до цілісної картини культуротворчої праці, від фрагментарного формування досвіду оновлення культурних смислів до системних цілеспрямованих дій і, відтак, від незадовільного стану спрямованості студентів на культуротворчість до задовільного.

7. В основу концепції формування культуротворчості покладено положення в руслі соціокультурної парадигми, які відображують державну молодіжну політику, державні принципи регуляції активності індивіда, сучасну організацію суспільств та об'єктивну обмеженість входження індивідів з яскраво вираженими здібностями до владних структур, відповідно їх незадоволеність і потенційні мотиви руйнації соціальних інститутів і спільнот, що їх ігнорують, асоціальної діяльності; намагання суспільства забезпечити стабільність, неризикованість і передбачуваність існування для своїх громадян; сучасний ідеал фахівця.

8. Розроблено педагогічну систему формування культуротворчості студентів університетів як сукупність упорядкованих дій, що врівноважують соціокультурні процеси в системі "Соціокультурна цілісність - Культуротворець". Її особливість полягає у визначеності факторами культуротворчої праці.

Модель педагогічної системи містить цільову, освітньо-змістову, процесуальну та результативну складові (вибудову взаємодії як соціокультурного контакту, опанування образними конструкціями культуротворчості, сформованість векторів культуротворчості, цінності культуротворчості) і скеровується на досягнення позитивної динаміки спрямованості на культуротворчість, що постає як інтегративний критерій сформованості культуротворчості за показниками: практичний інтерес до культуротворчості, підготовленість до перебування у хронотопі культуротворчості, ставлення до соціокультурної цілісності.

Забезпечення програмно-методичними матеріалами та рекомендаціями щодо занять, програми курсів, методик ділових ігор, дискусій, методів інтеракції, коучінгу, метро-ритмічних акцентів уможливлює її широке застосування в педагогічному процесі.

9. Відповідно до авторської методики в експериментально-дослідній роботі теоретичний і практичний аспекти зреалізували такі рівні оволодіння знаннями і вміннями: загальнонауковий, спеціально-науковий, професійно-орієнтований, інтерактивний. Процесуальна складова окреслює всі потенційно можливі зміни стану системи від етапу "пред'явлення можливостей" (першої зустрічі з викладачем) до виходу на вищий, дисипативний рівень функціонування і характеризує кожен з них через мету, ознаку, механізм реалізації, методи, види ефективної взаємодії, хронотопу і практики та зміст діяльності: нульовий; лінійний, нелінійний, лінійний', нелінійний', біфуркації та дисипативний. Виявлено неодноразове повернення лінійного та нелінійного етапів (як лінійний', лінійний'' та нелінійний', нелінійний''). Вони включені в загальний процес формування культуротворчості студентів університетів.

10. Аналіз результатів формування культуротворчості студентів за інтегративним критерієм у констатувальному та формувальному експериментах виявили позитивну динаміку: так, в експериментальній групі кількість студентів з високим рівнем зросла відповідно з 41,04% до 100%. У контрольній групі таких студентів із 51,61% збільшилось до 56,05%, з достатнім рівнем - із 41,94% до 42,74%, а з низьким - зменшилося з 6,45% до 1,2%.

Досягнуті зміни в параметрі вищого рівня - груповому ставленні до культуротворчості - підтверджують: навчальна група є соціокультурною цілісністю, що усвідомлює свою роль у культуротворчості, має сформований позитивний образ майбутнього, відповідні змістові уявлень про майбутнє образи професіонала, професійної діяльності як культуротворчості, контролює індивіда через систему стримувань і противаг, а не насилля, тиску й заборон і на засадах конвенційних угод змінює вимоги стосовно професійної діяльності. Це уможливлюється педагогічним впливом на параметри нижнього рівня (формуванням позитивного образу майбутнього, пізнанням ідеї ноосфери, валеософії світогляду, інвайроментальних цінностей) і педагогічними умовами (хронотоп культуротворчості, культурний контакт, практика культуротворчості).

11. За аналізом результатів формувального експерименту визначено нові закономірності формування культуротворчості студентів університетів:

- врахування ситуації неврівноваженості (незбігання правил) у педагогічному процесі та зняття суперечностей, які їх породжують, засобом уведення невластивих для жодної складової елементів (нових правил як результату конвенцій) нівелює напругу і синхронізує впродовж певного часу розвиток культуротворчості відповідно до нових правил;

- соціокультурна цілісність настільки підвищує свій потенціал, наскільки збільшує кількість виборів індивіда в культуротворчості, й одночасно настільки ж змінює сама себе як відкрита система;

- формування культуротворця, котрий максимально враховує можливі ризики і прагне не розбалансовувати систему, є успішним тією мірою, якою в цьому бере участь соціокультурна цілісність.

Ці закономірності враховуються через принципи корекції дисеквілібріуму, зовнішньої наддетермінації індивіда та конвенційності.

12. За результатами проведеного дослідження розроблено рекомендації:

- університетським закладам освіти при підготовці фахівців потрібно врахувати становлення тенденції культуротворчої праці, яка в недалекому майбутньому посяде провідне місце і поставить вимогу універсальної поведінкової моделі фахівця на кшталт збірної команди, а творчості - як звичних посадових обов'язків;

- обласним (міським, районним) центрам професійної зайнятості при визначенні рівня креативності майбутнього фахівця враховувати його спрямованість на культуротворчість як пошук конвенцій і прагнення врахувати потреби соціального оточення в новому продукті;

- обласним управлінням (міським, районним відділам) освіти і науки, культури в розробках науково-методичних рекомендацій педагогічним працівникам і працівникам закладів культури включати положення про розвиток творчої особистості в системі "Соціокультурна цілісність - Культуротворець";

- інститутам післядипломної педагогічної освіти, курсам підвищення кваліфікації працівників культури під час визначення рівня професійної підготовки фахівця враховувати знання методик пошуку конвенцій при створенні нового та їх застосування в процесі розвитку творчих здібностей у студентів (школярів), збалансовувати практики культуроспоживання і культуротворчості, визначати синергетичні параметри педагогічних ситуацій і застосовувати відповідні методи, форми, прийоми.

Виявлено, що деякі аспекти досліджуваної проблеми потребують подальшого теоретичного вивчення та практичного застосування. Так, необхідно дослідити потребу представників різних професійних груп у чітких правилах та їх спрямованість на узгодження оновлення культурних смислів у професійній діяльності з потребами соціокультурної цілісності. Дослідження цих проблем стане ще одним кроком у напрямку створення конкурентоспроможної професійної освіти в Україні.

список опублікованих праць за темою дисертації

1. Жорнова О.І. Теорія і методика формування культуротворчості: Монографія. - Запоріжжя: Дике поле, 2006. - 416 с.

2. Жорнова О.І., Жорнова О.І. Робочий зошит із соціокультурного практикуму. - Запоріжжя, 2003. - 68 с.

3. Жорнова О.І. Організаційно-методичні аспекти формування культуротворчості студентів університетів у контексті нових тенденцій у сфері високоінтелектуальної діяльності: Методичні рекомендації для викладачів. - Запоріжжя, 2006. - 43 с.

4. Жорнова О.І. Організаційно-методичні аспекти формування культуротворчості студентів університетів у процесі вивчення дисциплін гуманітарного циклу (на матеріалах аудиторних і позааудиторних занять): Методичні рекомендації для викладачів. - Запоріжжя, 2006. - 32 с.

5. Жорнова О.І., Жорнова О.І. Художньо-естетичне виховання в контексті культуротворчості // Рідна школа. - 1998. - № 6. - С. 12-14.

6. Жорнова О.І. Художньо-творча діяльність на заняттях з хорового співу як колективне культуротворення // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. / Ред. кол.: Т.І. Сущенко (відп. ред.) та ін. - К.-Запоріжжя, 1999. - Вип. 18. - С. 120-127.

7. Жорнова О.І. Художньо-творча діяльність як засвоєння культурного досвіду в процесі творчої діяльності // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. / Ред. кол.: Т.І. Сущенко (відп. ред.) та ін. - К.-Запоріжжя, 1999. - Вип. 13. - С. 184-188.

8. Жорнова О.І. До проблеми впровадження дитячої субкультури в навчально-виховний процес // Соціальні технології: актуальні проблеми теорії і практики: Міжвузівський зб. наук. пр. - К.-Запоріжжя-Одеса, 2000. - Вип. 9. - С. 54-60.

9. Жорнова О.І. Підготовка вчителя до педагогічного процесу майбутнього як творча переорієнтація на нові умови життя // Педагогіка і психологія формування творчої особистості: проблеми і пошуки: Зб. наук. пр. / Ред. кол.: Т.І. Сущенко (відп. ред.) та ін. - К.-Запоріжжя, 2000. - Вип. 16. - С. 76-81.

10. Жорнова О.І. Теоретичні засади формування у дітей усвідомленого ставлення до художньої інтерпретації // Вересень. - 2001. - № 2 (16). - С. 35-40.

11. Жорнова О.І. Формування образу майбутнього як стратегічна мета виховання студентів // Проблеми освіти: Наук.-метод. зб. / Кол. авт. - К.: Наук.-метод. центр вищої освіти, 2001. - Вип. 25. - С. 97-104.

12. Жорнова О.І. Чи довго ходитиме "цуцик по болоту"? (до питання про діалог культур - вчителя і учня) // Рідна школа. - 2001. - № 12. - С. 38-40.

13. Жорнова О.І. Соціально-педагогічна робота як соціокультурний контакт // Нові технології навчання: Наук.-метод. зб. / Кол. авт. - К.: Наук.-метод. центр вищої освіти, 2002. - Вип. 34. - С. 156-164.

14. Жорнова О.І. Інші субкультури як навчальний і життєвий досвід виховника і вихованця // Проблеми освіти: Наук.-метод. зб. / Кол. авт. - К.: Наук.-метод центр вищої освіти, 2003. - Вип. 33. - С. 215-222.

15. Жорнова О.І. Підвищення кваліфікації вчителів як соціокультурна проблема // Освіта Донбасу: Зб. наук. пр. - Луганськ, 2003. - № 5-6. - С. 119-125.

16. Жорнова О.І. Сучасний урок музики в контексті соціокультурних контактів // Мистецтво і освіта. - 2003. - № 4. - С. 7-10.

17. Жорнова О.І., Жорнова О.І. Мюзикл у школі: соціокультурні реалії в епоху постмодерну // Шлях освіти. - 2003. - № 4. - С. 34-38.

18. Жорнова О.І., Жорнова О.І. Нові грані фахової підготовки виховника: соціокультурний аспект змісту освіти // Проблеми освіти: Наук.-метод. зб. / Кол. авт. - К.: Наук.-метод. центр вищої освіти, 2003. - Вип. 41. - С. 183-192.

19. Жорнова О.І., Жорнова О.І. Формування валеологічної компетентності випускника вищої школи // Вісник Книжкової палати. - 2003. - № 10. - С. 31-35.

20. Жорнова О.І. Діалог як методологічна засада навчання культуротворчості у вищій школі // Вісник Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут". Філософія. Психологія. Педагогіка: Зб. наук. пр. - Київ: ІВЦ "Політехніка", 2004. - № 1 (10). - С. 173-178.

21. Жорнова О.І. Інтерактивні методи навчання у процесі формування студентів як культуротворців // Вісник КНУКіМ: Зб. наук. пр. - К., 2004. - Вип. 11. - С. 61-67. - Серія "Педагогіка".

22. Жорнова О.І. Інтерпретація педагогічного процесу у вищій школі з позицій соціокультурної діяльності // Проблеми освіти: Наук.-метод. зб. / Кол. авт. - К.: Наук.-метод центр вищої освіти, 2004. - Вип. 35. - С. 20-29.

23. Жорнова О.І. Культуротворчі аспекти педагогічної взаємодії як культурного контакту // Социальные технологии: Актуальные проблемы теории и практики: Международный межвуз. сб. науч. работ / Редкол.: Скидин О.Л. (главный ред.) и др. - Запорожье: Изд-во ГУ "ЗИГМУ", 2004. - Вып. 22. - С. 104-108.

24. Жорнова О.І. Культуротворчість: педагогічні аспекти проблеми // Социальные технологии: Актуальные проблемы теории и практики: Международный межвуз. сб. науч. работ / Редкол.: Скидин О.Л. (главный ред.) и др. - Запорожье: Изд-во ГУ "ЗИГМУ", 2004. - Вып. 23. - С. 95-99.

25. Жорнова О.І. Мистецтво і соціальна педагогіка: обрії поєднання або питання підготовки майбутніх соціальних педагогів до культуротворчої діяльності // Нові технології навчання: Наук.-метод. зб. / Кол. авт. - К.: Наук.-метод центр вищої освіти, 2004. - Вип. 36. - С. 69-76.

26. Жорнова О.І. Моральні аспекти підготовки фахівця до професіональної культуротворчості // Вісник КНУКіМ: Зб. наук. пр. - К., 2004. - Вип. 10. - С. 31-39. - Серія "Педагогіка".

27. Жорнова О.І. Педагогічне посередництво в універсальних пошуках "золотої середини" // Шлях освіти. - 2004. - № 4. - С. 6-10.

28. Жорнова О.І. Постмодернові версії культуротворчості як мейнстримовий напрям соціокультури // Вісник Книжкової палати. - 2004. - № 1. - С. 45-48.

29. Жорнова О.І. Професійно-педагогічна підготовка фахівця до культуротворчості в університеті: постановка проблеми // Проблеми освіти: Наук.-метод. зб. / Кол. авт. - К.: Наук.-метод центр вищої освіти, 2004. - Вип. 39. - С. 263-269.

30. Жорнова О.І. Світоглядні та загальнонаукові засади методологічних підходів до культуротворчості // Вісник Національного технічного університету України "Київський політехнічний інститут". Філософія. Психологія. Педагогіка: Зб. наук. пр. - Київ: ІВЦ "Політехніка", 2004. - № 2 (11). - С. 165-178.

31. Жорнова О.І. Соціокультурний контекст проблем викладання фундаментальних дисциплін у вищій школі // Нові технології навчання: Наук.-метод. зб. / Кол. авт. - К.: Наук.-метод центр вищої освіти, 2004. - Вип. 39. - С. 83-90.

32. Жорнова О.І. Соціокультурний практикум як пропедевтика культуротворчої діяльності майбутнього фахівця // Нові технології навчання: Наук.-метод. зб. / Кол. авт. - К.: Наук.-метод центр вищої освіти, 2004. - Вип. 37. - С. 48-55.

33. Жорновая О.И. К проблеме художественного творчества // Социальные технологии: Актуальные проблемы теории и практики: Международный межвуз. сб. науч. работ / Редкол.: Скидин О.Л. (главный ред.) и др. - Запорожье: Изд-во ГУ "ЗИГМУ", 2005. - Вып. 26. - С. 140-146.

34. Жорнова О.І. Навчання дотримання і недотримання правил в умовах свободи вибору // Зб. наук. пр. Полтавського держ. пед. ун-ту ім. В.Г. Короленка. - Полтава, 2005. - Вип. 6 (45). - С. 278-284.

35. Жорнова О.І. Соціокультурна парадигма як концептуальна схема розв'язання глобальних проблем культуротворчості з позицій пересічного громадівця // Социальные технологии: Актуальные проблемы теории и практики: Международный межвуз. сб. науч. работ / Редкол.: Скидин О.Л. (главный ред.) и др. - Запорожье: Изд-во ГУ "ЗИГМУ", 2005. - Вып. 27. - С. 99-106.

36. Жорнова О.І. До проблеми вимірювання навчання культуротворчості студентів // Социальные технологии: Актуальные проблемы теории и практики. Международный межвуз. сб. науч. работ / Редкол.: Скидин О.Л. (главный ред.) и др. - Запорожье: Изд-во ГУ "ЗИГМУ", 2006. - Вып. 32. - С. 283-290.

37. Жорнова О.І. Інтеракція в культуротворчому формуванні студентів // Рідна школа. - 2006. -№ 11. - С. 24-26.

38. Жорнова О.І. Культуротворчість: ноовійна чи "медитація на користь життя в його найморальніших і безконфліктних іпостасях"? // Социальные технологии: Актуальные проблемы теории и практики: Международный межвуз. сб. науч. работ / Редкол.: Скидин О.Л. (главный ред.) и др. - Запорожье: Изд-во ГУ "ЗИГМУ", 2006. - Вып. 29. - С. 129-137.

39. Жорнова О.І. Культуротворча модель освіти: від В.Сухомлинського до сучасності // Школа першого ступеня: теорія і практика: Зб. наук. пр. - Переяслав-Хмельницький, 2007. - Вип. 21. - С. 37-51.

40. Жорнова О.І. Підготовленість учителя до превентивного виховання як складова професійної культури // Превентивне виховання: проблема ненасильства: Зб. наук.-практ. статей / За заг. ред. В.М. Оржеховської. - К., 2000. - С. 77-81.

41. Жорнова О.І. Формування культурознавчих понять як шлях залучення суб'єкта навчання до соціокультурної діяльності // Соціальні технології: актуальні проблеми теорії і практики: Міжвузівський зб. наук. пр. - К.-Запоріжжя-Одеса, 2000. - Вип. 8. - С. 36-44.

42. Жорнова О.І. До визначення стратегічної мети виховання студентів // Современное студенчество Украины: опыт, проблемы, перспективы: Материалы научной конференции преподавателей и студентов (11-12 апреля 2002 г.). - Запорожье: ЗГУ, 2002. - С. 27-34.

43. Жорнова О.І. Молодіжні субкультури як навчальний і життєвий досвід студентів // Актуальні проблеми культури сучасного студентства України: Матеріали обласного "круглого стола" (29 листопада 2002 р.). - Запоріжжя: ЗДУ, 2003. - С. 34-36.

44. Жорнова О.І. Педагогічний процес як соціокультурна діяльність // Соціально-педагогічні проблеми підготовки фахівців в вищих навчальних закладах: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (25-26 лютого 2003 р.) / За заг. ред. В.В. Сагади, М.В. Опачко. - Ужгород: УжНУ, 2003. - С. 76-78.

45. Жорнова О.І., Жорнова О.І. Теоретичні та методичні засади формування здорового способу життя серед студентської молоді // Психолого-педагогічні основи формування здорового способу життя та профілактики СНІДу серед студентської молоді: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (22-23 травня 2003 р.). - Одеса: Внешрекламсервис, 2003. - С. 55-60.

46. Жорнова О.І. Культуротворчість сучасного студента: соціокультурні аспекти проблеми // Зб. матеріалів регіональної науково-практичної конференції "Сучасне студентство України: досвід, проблеми, перспективи" (23 квітня 2004 р.). - Запоріжжя, 2004. - С. 252-258.

47. Жорнова О.І. Проблема культуротворчості: новий ракурс у педагогічному форматі // Зб. матеріалів наукової конференції студентів, аспірантів та молодих вчених ЗДУ (13-16 квітня 2004 р.). - Запоріжжя, 2004. - С.193-198.

48. Жорнова О.І. Суспільне виховання творчої особистості через систему стримувань і противаг // Витоки: Зб. науково-педагогічних і літературно-публіцистичних матеріалів / Укр. асоціація Антона Макаренка. - Полтава: Вид-во "АСМІ", 2004. - Вип. 2. - С. 55.

49. Жорнова О.І. Культуротворчість і державотворення: глобальний соціокультурний проект чи самовираження політичного лідера // ХХІ століття: альтернативні моделі розвитку суспільства. Третя світова теорія: Матеріали четвертої міжнародної науково-теоретичної конференції (26-27 травня 2005 р) / Ред.: Г.П. Балабанова. - К.: Фенікс, 2004. - С. 26-28.

50. Жорнова О.І. Формування культуротворця як глобальний соціокультурний проект // Теорія і практика матеріально-художньої культури: Зб. матеріалів УІ електронної наукової конференції (27 грудня 2004 р.). - Харків: ХДАДМ, 2004. - № 6. - С. 7-10.

51. Жорнова О.І. Культуротворчість як проблема "хорошего" суспільства // Державна етнонаціональна політика: правовий та культурологічний аспекти в умовах Півдня України: Зб. наук. пр. УІ Всеукраїнської науково-практичної конференції (6-8 жовтня 2005 р.) / Під заг. ред. М.В. Дєдкова. - Запоріжжя: Облдержадміністрація, ЗНТУ, 2005. - С. 138-142.

52. Жорнова О.І. Характеристика соціальної взаємодії в системі "викладач - студент": взаємні стримування та противаги // Тиждень науки. - Запоріжжя, 2005. - С. 262-263.

53. Жорнова О.І. Колективні дії нації: депозит культурного розвитку чи cultural incorrectness? // ХХІ століття: альтернативні моделі розвитку суспільства. Третя світова теорія: Матеріали п'ятої міжнародної науково-теоретичної конференції (26-27 травня 2006 р.). / Ред.: Г.П. Балабанова. - К.: Фенікс, 2006. - Кн. ІУ. - С.73-75.

54. Жорнова О.І. Теоретичні і практичні аспекти інтеракції в педагогічному процесі у ВНЗ // Стратегия качества в промышленности и образовании: Материалы международной научно-практической конференции (2-9 июня 2006 г.): В 2-х томах. - Днепропетровск, 2006. - Т.2. - С.75-78

Анотація

Жорнова О. І. Теоретико-методологічні засади формування культуротворчості студентів університетів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук за спеціальністю 13.00.04 - теорія і методика професійної освіти. - Тернопільський національний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Тернопіль, 2007.

У дисертації здійснено дослідження теоретичних і методологічних засад формування культуротворчості студентів університетів. На основі узагальнення тенденцій становлення нової виробничої парадигми розроблено модель культуротворчої праці. Створено концепцію формування культуротворчості студентів університетів як теоретичну основу підвищення фахової підготовки, розроблено педагогічну теорію формування культуротворчості студентів університетів як обґрунтування універсальної поведінкової моделі фахівця в умовах продукування нового як звичної професійної діяльності.

Обґрунтовано та експериментально перевірено педагогічну систему формування культуротворчості студентів університетів як сукупність упорядкованих дій, що урівноважують соціокультурні процеси в системі "Соціокультурна цілісність - Культуротворець".

Ключові слова: культуротворчість, формування культуротворчості студентів університетів, теоретичні і методологічні засади формування культуротворчості, модель культуротворчої праці, концепція і педагогічна теорія формування культуротворчості, педагогічна система формування культуротворчості студентів університетів.

Аннотация

Жорновая О. И. Теоретико-методологические основы формирования культуротворчества студентов университетов. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени доктора педагогических наук по специальности 13.00.04 - теория и методика профессионального образования. - Тернопольский национальный педагогический университет имени Владимира Гнатюка, Тернополь, 2007.

В диссертации осуществлено исследование теоретических и методологических основ формирования культуротворчества студентов университетов, что позволяет эффективно реализовать культуротворческий потенциал профессиональной деятельности и на более высоком уровне осознать будущему специалисту профессиональную деятельность как культуротворчество.

На основе всестороннего анализа понятия культуротворчества раскрыто его содержание как феномена, функции системы "Социокультурная целостность - Культуротворец", универсальной модели поведения специалиста в процессе создания культурных смыслов и характеристики студентов, подготовленных к созданию нового в обычной профессиональной деятельности. В каждом случае выполняются соответствующие функции.

Выделена и обобщена тенденция становления новой производственной парадигмы, которая рассматривает создание нового продукта как обычной профессиональной практики, не совпадающей с характеристиками творчества как трансгрессии, учитывающей объективную потребность общества и производства в темпах обновления последнего, преобразовательной активности специалиста. Она интерпретирована как культуротворческий труд, исходя из его результата - создания необходимого для производства продукта и обновления в его процессе созданных ранее культурных смыслов.

На основе выделенных факторов, которые детерминируют в обществе потребность в культуротворческом труде, разработана модель её структуры. С учетом объективных факторов общественно необходимого уровня преобразовательной активности индивида и индивидуального трансгрессивного потенциала разработаны и теоретически обоснованы методологические основы профессиональной подготовки в университетах, педагогическая теория формирования модели поведения специалиста в условиях создания нового как обычной профессиональной деятельности.

В выявленных и обоснованных закономерностях формирования культуротворчества студентов университетов показано движение от дискретных представлений о создании нового в профессиональной деятельности (без учета или с частичным учетом реакции социальной среды на отказ от существующих правил) к целостной картине культуротворческого труда, от фрагментарного формирования опыта обновления культурных смыслов в профессиональной деятельности к систематическому целенаправленному сбалансированию практик культуропотребления и культуротворчества.

В работе выполнено комплексное педагогическое исследование, результатом которого явилось обоснование педагогической системы формирования культуротворчества студентов университетов. Внедрение этой системы средствами педагогически организованных действий (социокультурный и культурный контакты, социокультурный и культуротворческий хронотопы, практики культуропотребления и культуротворчества, положительный образ будущего) уравновешивает социокультурные процессы в системе "Социокультурная целостность - Культуротворец". Культуротворчество как зависимая переменная величина динамического целого, которым выступает указанная система, является результатом взаимодействия вспомогательного (социокультурная целостность) и основного (культуротворец) субъектов как её подсистем.

Обоснован интегративный критерий "направленность на культуротворчество", проверена и доказана его универсальность для системы "Социокультурная целостность - Культуротворец" в процессе учебной деятельности, выделены методические основы организации практик культуропотребления и культуротворчества, социокультурного и культуротворческого хронотопов, осуществлено методическое обоснование формирования положительного образа будущего, образов профессионала как культуротворца, профессиональной деятельности как культуротворческой.

В исследовании развиты представления о социальной среде и индивиде как системе "Социокультурная целостность - Культуротворец", дефиниции процесса формирования культуротворчества, а именно: культуротворчество, континуум культуротворчества, социокультурный, культурный, медиальный контакты, положительный образ будущего, социокультурный и культуротворческий хронотопы, хронотоп сингулярности, практики культуропотребления и культуротворчества, социокультурная целостность

По результатам исследования сформулированы рекомендации. Их суть сводится к следующему: профессиональная подготовка в университетах должна учитывать становление новой тенденции культуротворческого труда, в основе которой - представления о творчестве не как трансгрессии, а обычных должностных обязанностях; при определении уровня профессиональной подготовки специалиста, в должностные обязанности которого входит создание нового продукта, необходимо учитывать его подготовленность к поиску компромиссов и конвенций с социокультурной целостностью, его направленность на культуротворчество; педагогическим кадрам необходимо владеть навыками уравновешивания практик культуропотребления и культуротворчества.

Ключевые слова: культуротворчество, формирование культуротворчества студентов университетов, теоретические и методологические основы формирования культуротворчества, модель культуротворческого труда, концепция и педагогическая теория формирования культуротворчества, педагогическая система формирования культуротворчества студентов университетов.

Summary

Zhоrnova О. І. Theoretical and methodological bases of forming of cultural-creativity of students of universities. - Manuscript.

Doctor s degree in Pedagogics conferment with specialization in theory and methodics trade education (13.00.04). Ternopil Volodymyr Hnatiyk National Pedagogical University, Ternopil, 2007.

The dissertation research of theoretical and methodological bases of forming of cultural-creativity of students of universities is carried out in dissertation. Model of cultural-creativity labour is designed on base of the generalization of trend formations of the new production paradigm. Concept of the shaping of culture-creating of students of universities is created as theoretical base of increasing of the training, is designed pedagogical theory of the shaping of culture-creating of students of universities as motivation to universal behavioral model of the professional in conditions of production of the new as the usual professional activity.

In work the complex is executed by the pedagogical research, result of which there was the ground of the pedagogical system of forming of cultural-creativity students of universities, introduction of which by facilities of the pedagogical organized actions counterbalances soсial-cultural processes in the system soсial-cultural integrity - Culturalactor".