Методика фізичного виховання дітей дошкільного віку

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Актуальність теми. У дошкільному віці дитина набуває життєво необхідних знань, умінь і навичок, формує індивідуальний досвід, систему цінностей, інтересів та прагнень, і саме в цьому віці складаються її перші цілісні уявлення, її світогляд. Фізичне виховання ефективно сприяє формуванню здорового способу життя, що включає і виконання правил особистої гігієни, і режим дня, і організацію раціонального харчування. Тому важливо вчасно починати фізичне виховання дитини. Фізичний розвиток дитини у віці від 3 до 6 років дозволяє зацікавити його заняттями спортом і навчити основним навичкам і принципам фізичної культури. Заняття фізкультурою посилюють компенсаторні можливості організму, підвищують його опірність.

Нині реформування системи дошкільної освіти України зорієнтовано на впровадження у педагогічну практику цілісного підходу до розвитку особистості, формування у дошкільника цілісної картини світу. Особливе занепокоєння у фахівців різних галузей викликає погіршення функціонального та соматичного стану юного покоління на фоні малої рухової активності, порівняно з дітьми такого ж віку 70-80-х рр. ХХ ст. Варто зазначити, що саме фахівці з фізичного виховання мають найбільший арсенал інструментів щодо попередження та профілактики захворюваності.

Теоретичні онови поняття «фізичне виховання» розглядали такі вчені, як А. І. Герцен, В. Г. Белинський, Н. Г. Чернишевський, Н. А. Добролюбова, Д. І. Писарєва, К. Д. Ушинський, В. Сухомлинський, Н. К. Крупська, Ж. К. Холодов, Мішель Монтень, С.Ю. Путров, Л.Г. Соловйов та ін.

Дитячий садок повною мірою не вирішує в повній мірі проблеми фізичного виховання дітей, саме тому батьки повинні приймати активну участь у цьому процесі.

Одним із шляхів вирішення цієї проблеми, на наш погляд, є заняття фізичними вправами вже починаючи з 3 років, які за участю батьків, вихователів з більш удосконаленою методикою принесуть свої позитивні результати.

Об'єкт дослідження: процес фізичного виховання учнів від 3 до 5 років.

Предмет дослідження: методика фізичного виховання дітей дошкільного віку.

Мета дослідження: обґрунтування, розробка та експериментальна перевірка методики фізичного виховання дітей від 3 до 6 років.

Відповідно до об'єкта, предмета, мети дослідження були поставлені такі завдання:

1. Дослідити стан проблеми в науково-методичній літературі, узагальнити досвід та практику з питань фізичного виховання дітей від 3 до 6 років.

2. Проаналізувати організацію умов фізичного виховання.

3. Розробити та теоретично обґрунтувати основи методики фізичного виховання дітей дошкільного віку.

4. Проаналізувати отримані результати, встановити вплив та ефективність на розвиток дітей.

Теоретичне значення роботи полягає:

- у комплексному дослідженні ставлення викладачів, батьків до фізичного виховання дітей від 3 до 6 років;

- у визначенні умов фізичного виховання дітей дошкільного віку.

Практичне значення роботи полягає:

- у впровадженні в практику фізичного виховання дітей від 3- до 6 років методики;

- в розробці системи заходів щодо взаємодії батьків та викладачів в організації фізичного виховання.

фізичний виховання педагогічний дошкільний

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ВІД 3 ДО 6 РОКІВ

1.1 Поняття фізичного виховання дітей дошкільного віку (від 3 до 6 років)

Фізичне виховання є педагогічним процесом, спрямованим на формування здорового, фізично досконалого, соціально активного і морально стійкого підростаючого покоління. Фізичне виховання вирішує задачі зміцнення здоров'я, всебічного розвитку фізичних і духовних сил, підвищення працездатності, подовження творчого довголіття та життя людей, задіяних у всіх сферах діяльності. У процесі фізичного виховання здійснюється морфологічне (за формою і будовою тіла) і функціональне вдосконалення організму людини, розвиток фізичних якостей, формування рухових умінь, навичок, набувається спеціальна система знань. Фізичному вихованню належить також значна роль у вдосконаленні фізичних здібностей людей. Фізичне виховання виникло разом з появою людського суспільства і було обумовлене перш за все соціальними факторами: потребами трудової та військової діяльності людей, потребами взаємних змагань, тощо.[1]

Як будь-яке суспільне явище фізичне виховання носить історичний, а в класовому суспільстві, класовий характер. Це означає, що мета фізичного виховання визначається потребами суспільства, які витікають, насамперед, з певного способу виробництва. Провідну роль в розвитку фізичного виховання відіграє політика керуючого класу та держави. Основні ідеї та зміст фізичного виховання завжди тісно пов'язані з філософськими, педагогічними та іншими поглядами, які домінують в певному суспільстві. В реалізації своїх задач фізичне виховання базується на досягненнях біології (в тому числі вікової анатомії та фізіології), психології та інших наук. Система фізичного виховання -- це сукупність ідеологічних і науково-методичних основ фізичного виховання. Система фізичного виховання спрямована на розвиток фізичних і духовних якостей людини, на підготовку її до певної діяльності в конкретних соціально-економічних умовах.[ 2, с.17]

Фізичне виховання - організований процес управління фізичним розвитком і фізичною освітою людини за допомогою фізичних вправ, гігієнічних заходів та деяких інших засобів з метою формування фізичних якостей і набуття знань, вимогам суспільства або інтересам особистості. Фізичне виховання - це педагогічний процес направлений на вдосконалення морфологічних, функціональних, моральних і вольових проявів людини. Оволодіння знаннями, вміннями і навичками для досягнення певних результатів. Коли мова йде про фізичне виховання, то мається на увазі: зміцнення здоров'я, розвиток фізичних сил і виховання вольових якостей.[25,с.43]

Велике значення для розробки питань фізичного виховання дітей від 3 до 6 років мали висловлювання російських революційних демократів: А. І. Герцена, В. Г. Белинского , Н. Г. Чернишевського , Н. А. Добролюбова, Д. І. Писарєва. Вони виділяли фізичне виховання як частину всебічного виховання, показуючи його зв'язок з розумовим, трудовим, моральним і естетичним. Мету фізичного виховання вони бачили у розвитку фізичних сил і зміцненні здоров'я дитини шляхом систематичних вправ, ігор, прогулянок. Важливу роль при цьому відводили режиму, що виражається в чергуванні праці і відпочинку, нормалізації сну,харчування, вважаючи це основою для бадьорості духу , здатності до боротьби за краще майбутнє. [12, с. 11]

Чудовий педагог К. Д. Ушинський надавав великого значення грі, гімнастики, перебуванню дітей на повітрі. [12, с. 4]

Фізичне виховання пов'язане з іншими виховними аспектами, оскільки, як зауважував В. Сухомлинський, турбота про здоров'я дитини є не просто комплексом санітарно-гігієнічних норм і правил, а передусім турботою про гармонійну повноту всіх її фізичних і духовних сил. [21, с. 111]

Фізичному вихованню дитини Н. К. Крупська надавала великого значення. Вона вважала фізкультуру особливо важливою у зв'язку із завданням виховання міцного покоління. Відзначаючи корисний вплив фізичних вправ на організм дитини, виділяла ігри, які не тільки фізично зміцнюють організм, але і можуть бути використані в цілях комуністичного виховання. [12, с. 3]

Ж. К. Холодов вважав, що фізичне виховання дитини в умовах дошкільного віку є важливим і відповідальним завданням суспільного виховання, тому що всі діти, починаючи з самого раннього віку, повинні рости здоровими, міцними, гармонійно розвиненими і щоб вони добре вчилися. Саме в дошкільному дитинстві формується здоров'я, загальна витривалість, працездатність, активна життєдіяльність та інші якості, необхідні для всебічного гармонійного розвитку особистості. Цей вік найбільш сприятливий для загартовування організму, оволодіння елементарними життєво необхідними руховими вміннями та навичками. До моменту вступу до школи діти повинні оволодіти певним запасом рухових вмінь і навичок, які дозволять їм адаптуватися до нових умов і вимог, що пред'являються до навчальної діяльності, допоможуть більш успішно засвоювати шкільну програму не тільки на перше, але і на наступних етапах навчання. Прояви інтересу до самостійних занять фізичними вправами і зокрема всієї фізкультурно-спортивної діяльності. Фізичне виховання - це вид виховання, специфічним змістом якого є навчанням рухом, виховання фізичних якостей, оволодіння спеціальними фізкультурними знаннями та формування усвідомленої потреби фізкультурних занять (рис.1.1). Таким чином, фізичне виховання - це наука про загальні закони управління процесом фізичного вдосконалення людини.[ 24, с. 312]

Рис. 1.1 Фізичне виховання як педагогічний процес цілеспрямованого формування рухових умінь і навичок і розвитку фізичних якостей]

Виховання фізичних якостей є не менш суттєвою стороною фізичного виховання. Цілеспрямоване управління прогресуючим розвитком сили, швидкості, витривалості та інших фізичних якостей зачіпає комплекс природних властивостей організму і тим самим зумовлює кількісні зміни його функціональних можливостей. Всі фізичні якості є вродженими, тобто дані дитині у вигляді природних задатків, які необхідно розвивати, удосконалювати.

Фізичне виховання дітей дошкільного віку має єдиний зміст і предмет вивчення з загальною теорією фізичного виховання, разом з тим спеціально вивчає закономірності фізичного виховання дитини в усіх його вікових періодах (від народження до 6-7 років). Фізичне виховання дітей дошкільного віку - наука про загальні закономірності фізичного виховання дитини. У відповідність з цим теорія фізичного виховання дітей раннього віку пізнає загальні закономірності управління розвитком дитини в процесі виховання і навчання. [6, с. 115]

С.Ю. Путров і Л.Г. Соловйов відмічають, що у процесі фізичного виховання ті, хто регулярно займаються фізичними вправами отримують «широке коло фізкультурних і спортивних знань соціологічного, гігієнічного, медико-біологічного й методичного змісту». «У процесі фізичного виховання, - вказують автори, - також розв'язуються завдання інтелектуального, етичного, естетичного та інших видів виховання; підвищується самооцінка, формується світогляд, ідейна переконаність людини. Ґрунтуючись на таких ідеях фізичне виховання характеризується як добре продуманий, спроектований, завчасно підготовлений процес, що передбачає активну діяльність учителя й відповідні засоби, методи і форми навчання, адекватні поставленим завданням; як процес, пов'язаний з подоланням труднощів, що вимагають і сприяють розвитку моральних і вольових якостей особистості; як процес свідомої й активної участі учнів у вирішенні поставлених завдань шляхом виконання фізичних вправ, формування навичок удосконалення фізичних якостей, набуття знань. При цьому він базується на фізіологічних, психологічних, загально-педагогічних закономірностях.» [19, с.21]

1.2 Організація умов фізичного виховання дітей від 3 до 6 років

Фізичне виховання в дошкільних установах - це єдність мети, завдань, засобів, форм і методів роботи, спрямованих на зміцнення здоров'я та всебічного фізичного розвитку дітей. Метою фізичного виховання є формування у дітей основ здорового способу життя. У процесі фізичного виховання здійснюються оздоровчі, освітні та виховні завдання.

Серед оздоровчих завдань особливе місце займає охорона життя і зміцнення здоров'я дітей, і всебічний фізичний розвиток, вдосконалення функцій організму, підвищення активності і загальної працездатності. Враховуючи специфіку віку, оздоровчі завдання визначаються в більш конкретній формі: допомагати формуванню вигину хребта, розвитку склепінь стопи, зміцненню зв'язкового - суглобового апарату; сприяти розвитку всіх груп м'язів, особливо м'язів - розгиначів; правильному співвідношенню частин тіла; вдосконаленню діяльності серцево - судинної та дихальної системи.

Крім того, важливо підвищувати загальну працездатність у дітей враховуючи особливості розвитку дитячого організму, завдання визначаються в більш конкретній формі: допомагати правильному і своєчасному окостеніння, формуванню вигинів хребта, сприяти правильному розвитку терморегуляції. Удосконалювати діяльність центральної нервової системи: сприяти врівноваженості процесів збудження і гальмування, їх рухливості, а також вдосконаленню рухового аналізатора , органів чуття.

Освітні завдання передбачають формування у дітей рухових умінь і навичок, розвиток фізичних якостей; ролі фізичних вправ в його життєдіяльності, способах зміцнення власного здоров'я. Завдяки пластичності нервової системи у дітей рухові навички формуються порівняно легко. Більшість їх (повзання, біг, ходьба, ходьба на лижах, катання на велосипеді та ін.) діти використовують в повсякденному житті як засіб пересування. Рухові навички полегшують зв'язок з навколишнім середовищем і сприяють її пізнанню: дитина, повзаючи сама, наближається до тих предметів, які її цікавлять, і знайомиться з ними. Правильне виконання фізичних вправ ефективно впливає на розвиток м'язів, зв'язок, суглобів, кісткової системи. Рухові навички, сформовані у дітей дошкільного віку, складають фундамент для їх подальшого вдосконалення в школі і дозволяють надалі досягати високих результатів у спорті. У процесі формування рухових навичок у дітей виробляється здатність легко опановувати складнішими рухами і різними видами діяльності, що включають ці рухи (трудові операції). У дошкільнят необхідно сформувати навички виконання стройових , загальнорозвиваючих вправ, основних рухів , спортивних вправ. Крім того, слід навчити дітей грати в спортивні ігри і виконувати елементи спортивних ігор. У цьому віці набуває важливого значення прищеплення первинних навичок особистої та громадської гігієни (миття рук). Отримані знання дозволяють дітям займатися фізичними вправами більш усвідомлено і більш повноцінно, самостійно використовувати засоби фізичного виховання в дитячому садку і сім'ї .

Виховні завдання спрямовані на різнобічний розвиток дітей (розумове, моральне, естетичне, трудове), формування у них інтересу і потреби до систематичних занять фізичними вправами. Система фізичного виховання в дошкільних установах будується з урахуванням вікових та психологічних особливостей дітей.[16]

Перші шість років життя дитини характеризуються інтенсивним розвитком всіх органів і систем. Дитина народжується з певними успадкованими біологічними властивостями, у тому числі і типологічними особливостями основних нервових процесів (сила, врівноваженість і рухливість). Але ці особливості становлять лише основу для подальшого фізичного і психічного розвитку, а визначальним чинником з перших місяців життя є навколишнє середовище і виховання дитини. Тому дуже важливо створити такі умови і так організувати виховання, щоб було забезпечено бадьоре, позитивно емоційний стан дитини, повноцінний фізичний і психічний розвиток.[17]

Фізичне виховання сприяє здійсненню естетичного виховання. У процесі виконання фізичних вправ слід розвивати здатність сприймати, випробовувати естетичне задоволення, розуміти і правильно оцінювати красу, витонченість, виразність рухів. Оскільки метою фізичного виховання є формування у дітей навичок здорового способу життя, то для вирішення завдань фізичного виховання дітей дошкільного віку використовуються: гігієнічні фактори, природні сили природи, фізичні вправи та ін. Повноцінне фізичне виховання досягається при комплексному застосуванні всіх засобів, оскільки кожне з них по-різному впливає на організм дитини. Гігієнічні чинники (режим занять, відпочинку,харчування, сну і т.д.) становить обов'язкова умова для вирішення завдань фізичного виховання. Вони підвищують ефективність впливу фізичних вправ на організм що займаються. Наприклад, заняття фізичними вправами краще сприяє розвитку кісткової і м'язової системи. Чистота приміщень, фізкультурного інвентарю, іграшок, одягу, взуття служать профілактикою захворювань. Гігієнічні фактори мають і самостійне значення: вони сприяють нормальній роботі всіх органів і систем. Наприклад , регулярне і доброякісне харчування позитивно впливає на діяльність органів травлення і забезпечує своєчасну доставку іншим органам необхідними живильними речовинами, а значить, сприяє нормальному росту і розвитку дитини. Повноцінний сон забезпечує відпочинок і підвищує працездатність нервової систем . Правильне освітлення попереджає виникнення захворювання очей. Дотримання твердого режиму дня привчає до організованості, дисциплінованості і т.д.[18]

Фізичні вправи - основний специфічний засіб фізичного виховання надає дитині різносторонню дію. Вони використовуються для вирішення завдань фізичного виховання: сприяють здійсненню розвитку розумової, трудової діяльності, а також є засобом лікування при багатьох захворюваннях. Рухи, фізичні вправи вважаються специфічним засобом фізичного виховання. Рухова активність - біологічна потреба організму, від ступеня задоволення якої залежить здоров'я дітей, їх фізичний і загальний розвиток.[20]

Ні в якій іншій період життя фізичне виховання не пов'язане так тісно із загальним вихованням, як в перші шість років. У період дошкільного дитинства у дитини закладаються основи здоров'я, довголіття всебічної рухової підготовленості і гармонійного фізичного розвитку.

Пізнаючи і враховуючи закономірності потенційних можливостей дитини кожного вікового періоду, фізичне виховання передбачає вимоги науково обгрунтованої програми всього виховно - освітнього комплексу (рухові вміння і навички, фізичні якості, деякі елементарні знання), засвоєння якої забезпечує дітям необхідний рівень фізичної підготовленості для надходження до школи. Разом з тим передбачається дотримання строгої послідовності при засвоєнні дітьми програми з урахуванням вікових особливостей і можливості дитини кожного періоду його життя, стану нервової системи і всього організму в цілому. Перевищення вимог, прискорення темпу навчання дітей, минаючи проміжні ланки програми, слід вважати неприпустимим, оскільки це викликає непосильний напруга організму, що завдають шкоди здоров'ю і нервово-психічному розвитку дітей.

Фізичне виховання дітей дошкільного віку безперервно розвивається і збагачується новими знаннями, які отримуються в результаті досліджень, що охоплюють різноманітні сторони виховання дитини. Таким чином, можна виділити наступні умови та фактори успішної організації фізичного виховання дітей:

1. Вміти аналізувати і оцінювати ступінь фізичного здоров'я і рухового розвитку дітей.

2. Формулювати завдання фізичного виховання на певний період і визначати першорядні з них з урахуванням особливостей кожного з дітей.

3. Організувати процес виховання в певній системі, вибираючи найбільш доцільні засоби, форми і методи роботи в конкретних умовах.

4. Проектувати бажаний рівень кінцевого результату, передбачаючи труднощі на шляху до досягнення цілей.

5. Порівнювати досягнуті результати з вихідними даними і поставленими завданнями.

6. Володіти самооцінкою професійної майстерності, постійно удосконалюючи його.

РОЗДІЛ II. МЕТОДИКА І ОРГАНІЗАЦІЯ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

2.1 Вікові особливості фізичного розвитку і фізичної підготовки дітей

Саме в дошкільному віці закладаються основи гармонійного розвитку особистості, її фізичні досконалості - основи здоров'я, довголіття, формується багато рухових навичок, розвиваються фізичні якості (спритність, швидкість, сила та ін.). Своєчасне та успішне формування рухової функції людини, особливо в дошкільний період її життя, має першочергове значення для повноцінного фізичного розвитку.

Вік від 3 до 6 років - раннє дитинство (дошкільний вік)- період переходу до дитинства, інтенсивного накопичення соціально значимого досвіду в соціальному просторі, формування основних рис характеру і ставлення до навколишнього світу. Період дошкільного дитинства є найважливішим для розвитку естетичного сприймання і формування морально-естетичного ставлення до життя. У цьому віці інтенсивно здійснюється формування властивостей і якостей особистості, які зберігаються у більш чи менш незмінному вигляді на все життя. [23, с. 81]

У молодшому дошкільному віці ( 2 - 3 роки) важливо привчити дитину до щоденних занять фізичними вправами і рухливими іграми як обов'язковим і непорушним елементам в повсякденному житті. У цей період необхідно створити всі умови для освоєння дитиною багатьох видів найпростіших рухів. До трьох років формуються вміння кидати і ловити м'яч, бігати й стрибати з місця, лазити по гімнастичній драбині. У цьому віці діти здатні послідовно виконувати декілька рухових дій поспіль, змінювати напрями руху і підкорятися заданому темпу.[11]

У 4- х річному віці діти досить добре зберігають рівновагу, спускаються з гори на санках, пересуваються на лижах і їздять на триколісному велосипеді.

На третьому і четвертому році життя помітно розширюється руховий досвід дитини і розвивається довільність рухами.

На п'ятому році життя в силу наступаючої морфофункціональної зрілості центрів, що регулюють великі групи м'язів, рухи дітей стають точніше і енергійніше, з'являється здатність утримувати вихідне положення, зберігати напрямок, амплітуду і темп руху, формується вміння брати участь в іграх з ловом і вивертанням, де результат залежить не тільки від одного учасника, а й від інших.

Вже до 5 років у дитини істотно поліпшується координація рухів. Саме в цей період відбувається процес освоєння навичок малювання, ліплення, виготовлення іграшок з паперу і картону. Разом з тим більш інтенсивний розвиток великих м'язів ще ускладнює виконання точних рухів пальцями і кистю. Вік 5 -го року життя є критичним для багатьох параметрів фізичного здоров'я дитини.[13]

Подібно до того, як це відбувається в підлітковому віці, у дітей 4 - 6 років різко змінюється ритм фізичного розвитку. У цей період відзначається ослаблення деяких ланок м'язової системи та суглобових зв'язок . Наслідком цього можуть бути порушення постави, плоскостопість, викривлення нижніх кінцівок і хребетного стовпа. Ці ж причини призводять до того, що грудна клітка стає плоскою, а нерідко навіть запалою, ослаблені м'язи живота роблять його помітно виступаючим вперед. Всі ці чинники вельми несприятливі для організму дитини, так як ослаблі м'язи грудей і діафрагми призводять до утрудненого подиху і поганого забезпечення організму дитини киснем. У середньому і старшому дошкільному віці ( 4 - 6 років) необхідно виховувати інтерес дитини до освоєння нових видів фізичних вправ, до підвищення рівня своїх фізичних здібностей, стимулювати прагнення до участі у колективних іграх і змаганнях з однолітками. Загартовування бажано зробити звичним елементом режиму дня. Все це дозволить дитині добре підготуватися до початку навчання в школі .

У дошкільному віці для вищої нервової діяльності ще характерна нестійкість нервових процесів. Хоча умовно-рефлекторні зв'язки виникають в ранньому дитинстві, через переважання процесів збудження над процесами гальмування вони легко руйнуються. Тому не слід розраховувати на міцне освоєння дитиною цього віку складних рухових умінь і дій. Більша фізіологічне і психологічне значення має сам процес освоєння нового , в тому числі і у сфері фізичної культури.

2.2 Особливості методики виховання дітей від 3 до 6 років

У дітей дошкільного віку від 3 до 6 років починають проявлятися типологічні особливості вищої нервової діяльності, формується характер, проявляються особистісні мотиви і інтереси, які, правда, вельми нестійкі. Діти цього віку дуже сприйнятливі до реакцій дорослих на їх поведінку. Заохочення і похвала викликають сильні позитивні емоції. Формуються основи дисципліни поведінки, уміння і бажання підпорядковувати свої дії правилам гри, вимогам батьків і вихователів, інтересам колективу. На протязі цих років формуються різні особливості методики фізичного виховання дітей (рис 2.1).

Головне завдання фізичного виховання дитини 3 -го року життя - освоєння і вдосконалення нових видів рухів пальців рук і кисті, закріплення і вдосконалення навичок вже освоєних видів рухів. Зміст моторної активності дитини збагачується за рахунок вдосконалення навички ходьби, переміщень в ускладнених умовах (ходьба по мотузочці, по дошці, сплигування з невеликої висоти, стрибки у довжину з місця, підкидання м'яча , довільних змін положень ніг, рук, тулуба і голови, плавання і вправ у воді, ігор на повітрі і в приміщенні.

Координація розвивається при переміщеннях зі зміною напрямку ходьби і бігу, у вправах з предметами, особливо з м'ячем, координація рухів кисті і пальців - у спеціальних вправах, а також при грі з кубиками, пластиліном і т.п. Заняття фізичними вправами слід проводити щодня у формі зарядки, занять з освоєння та вдосконалення рухів (3 рази на тиждень ) і різних ігор. Тривалість занять на початку періоду - 15 - 20 хв., до кінця його - 20 - 25 хв.

Рис. 2.1 Особливості методики фізичного виховання дітей від 3 до 6 років

Важливе місце в режимі фізичної активності дитини 3 -го року життя займає ранкова гімнастика (додаток А). Зарядку потрібно проводити щодня. Значення ранкової зарядки не вичерпується її оздоровчою функцією, зняттям «загальмованості» дитини після нічного сну, підбадьорення малюка. Величезна психологічна роль ранкової зарядки полягає у вихованні у дитини звички починати день з фізичних вправ.

Вправи для зарядки повинні конструюватися з відомих і добре освоєних дитиною рухів. Найкраще, якщо дорослий буде виконувати вправи разом з дитиною. Це створить сприятливу емоційну обстановку і полегшить дитині виконання рухів, особливо відтворення їм темпу і ритму. Кількість вправ у зарядці не рекомендується більше 4 - 5, не рахуючи ходьби на початку і в заключній частині .

Головне завдання фізичної активності дитини 4 -го року життя - освоєння нових рухів, головним чином з арсеналу вправ спортивного характеру. Нова риса фізичного тренування в цей період - постановка цілей в окремих вправах. Такими цілями можуть бути: пробігти швидко, метнути далеко, потрапити м'ячем у мішень, далеко стрибнути, точно відтворити рух , швидко відреагувати на команду.

У дитини у віці від 3 до 4 років необхідно почати цілеспрямований розвиток рухових здібностей - спритності, швидкості, гнучкості, сили і витривалості. Зміст занять фізичними вправами збагачується за рахунок нових рухів і нових освоєних дитиною вправ, дій, видів і форм рухової активності. Значне місце в заняттях слід відвести підготовці до освоєння або часткового освоєння базових елементів рухів у спортивних вправах - елементів техніки бігу, стрибка, метання, елементів гри з м'ячем руками і ногами, коротких зв'язок гімнастичних вправ, елементів акробатики, катання на лижах і ковзанах, плавання.

Найбільш ефективною формою занять залишиться гра, але все в більшій мірі необхідно використовувати і класичні форми тренування з багаторазовим повторенням, завчанням елементів рухів і їх зв'язок.

При розвитку швидкості основний упор слід зробити на тренуванні швидкості реакції і частоти рухів у простих вправах.

У вправах на гнучкість переважають активні і активно - пасивні розтягування м'язів і зв'язок .

Спеціальних тренувань на витривалість і силу проводити не слід. Ці якості будуть природно розвиватися у дитини на фоні тієї рухової активності, яка здійснюється при розвитку спритності, гнучкості та швидкості.

Тривалість занять становить 30 - 35 хв . Заняття проводяться 3 - 4 рази на тиждень.

Основна спрямованість фізичної підготовки дітей 5- го року життя - всебічне розширення арсеналу освоєних елементарних рухів і підготовка до інтенсивного освоєння нових складних в технічному відношенні вправ. Значне місце в цільових установках на цей період фізичного виховання дітей займає розвиток тих рухових здібностей і психомоторних здібностей, які в майбутньому слугуватимуть фундаментом для оволодіння складними з координації рухами і їх вдосконалення. До таких якостей і здібностям дитини відносяться: спритність, гнучкість, сила, швидкість (в основному швидкість реакції) і здатність швидко формувати у свідомості і відчуттях образ нового руху, простіше кажучи, швидко «схоплювати» суть і особливості рухів та їх елементів, розуміти роз'яснення дорослого і вміти втілювати ідеальний образ руху у власних діях. Велике місце серед фізичних вправ у цей період займуть ті з них, які сприяють виробленню вміння правильно, у відповідності з завданням, переміщати ланки тіла в просторі, точно відтворювати задані траєкторії, напрям, швидкість і темп рухів. Спеціальні зусилля вихователя слід направити на силову підготовку м'язів дитини, особливо більш дрібних м'язів; керуючих рухами кисті, стопи, гомілки, передпліччя. Важливу роль відіграватимуть вправи, спрямовані на освоєння окремих елементів спортивних рухів (бігові, стрибкові, метальні, на велосипеді, на лижах, на санках, у воді). У цей період можна ускладнити вправи на спритність і швидкість реакції. Велика увага як і раніше слід приділяти розвитку гнучкості.

Ускладнення завдань і збільшення напруженості психіки дитини та її фізіологічних функцій не дозволяють у цьому віці збільшити тривалість занять, але вимагають від вихователів і батьків великої уваги до активного відпочинку дітей, їх своєчасному психологічному відновленню.

У цей період потрібно ретельно аналізувати ступінь труднощі для дитини тих чи інших вправ, помічати, що йому подобається робити більше, а що - менше, і в той же час спонукати дитину долати труднощі, звертати його увагу навіть на маленькі перемоги над собою. Слід поволі прищеплювати дітям розуміння того, що тільки працею, завзятістю і наполегливістю можна досягти поставлених цілей. У процесі освоєння нових рухів корисно підбадьорювати дітей у міру освоєння ними окремих елементів рухів, у міру послідовного наближення до правильного виконання завдання.

На тлі різнобічного фізичного вдосконалення дітей 6 -го року життя поступово все більше місце займатиме спеціалізований розвиток окремих рухових здібностей, передусім освоєння нових рухів, а також оволодіння більш складними видами рухів з арсеналу спорту.

Головне завдання в цей період - підготовка фундаменту, основи для інтенсифікації процесу фізичного виховання в наступні роки. Відмінність цього етапу від попереднього полягає в посиленні акценту на розвитку рухових здібностей - переважно швидкості і витривалості. Велике місце займе і силове тренування. Однак швидкісна і силова підготовка, так само як і розвиток витривалості, не повинні бути самоціллю фізичної підготовки дітей цього віку. Завдання таких занять полягає, насамперед, у підготовці фізіологічної організації дитини, її м'язів і зв'язок, систем управління рухами і їх енергетичного забезпечення і, нарешті , його психіки до майбутнього в недалекому майбутньому значного підвищення фізичних і розумових навантажень у зв'язку з початком навчання в школі.

Тому, коли говоримо про необхідність розвитку у дітей цього віку витривалості, йдеться про здатність досить тривалий час займатися фізичними вправами, але не передбачається розвиток витривалості в окремих видах рухів, наприклад в бігу або плаванні. 6- річні діти вже здатні до освоєння складних рухів і психологічно більше готові до спеціалізованого тренування. Потрібно створити умови для збагачення їх моторики різнобічним досвідом, який у майбутньому виявиться корисним при будь-якої спортивної спеціалізації або при здійсненні фізичної активності з оздоровчими цілями. Режим фізичної активності дитини 6 -го року життя буде більш напруженим, головним чином шляхом розширення засобів фізичної підготовки і збільшення тривалості занять, яка може досягати 35 хв.

Тривалість ранкової зарядки в цьому віці - 15 - 20 хв.

У цей період триває активний розвиток рухових здібностей: сили, швидкості, спритності, гнучкості - і вдосконалення раніше освоєних видів рухів. Все більше місце у тренуванні починають займати руху, виконання яких пов'язане з включенням в активну роботу великих м'язових груп рук, ніг, живота і спини. При виконанні дітьми силових вправ важливо не допускати перенапруг . Не слід пропонувати дитині вправи з обтяженнями, за винятком метань. У вправах на швидкість більшу увагу потрібно приділити частоті рухів, у вправах на гнучкість - амплітудою рухів, у вправах на спритність - швидкості реакції .

У програму занять 6- річної дитини можна включати деякі вправи на витривалість: відносно тривалі прогулянки, пробіжки підтюпцем по 5 - 7 хв . Вихованню витривалості послужить і збільшення загальної тривалості занять понад 35 хв .

Фізичне виховання дітей від 3 до 6 років залежить від особливостей методики виховання. На основі цих особливостей можливо визначити фізичну підготовленість дітей в залежності від їх віку. Умови та результати досліджень спостереження М.А. Руновой представлені в додатках Б та В. Результати спостережень показують, що група дітей 3 років взагалі не змогла показати результати, оскільки в цей період їхнього розвитку не звертають увагу на основні якості, а саме: швидкість, гнучкість, витривалість, сила та ін.[20]

2.3 Особистісний підхід до організації методики фізичного виховання дітей

Фізичне виховання дітей дошкільного віку займає особливе місце в загальній системі виховання. Цей вік охоплює період від 3 до 6 років. Саме в дошкільному дитинстві в результаті цілеспрямованого педагогічного впливу формується здоров'я, загальна витривалість і працездатність, життєдіяльність, здійснюється найбільш інтенсивне зростання і розвиток найважливіших систем організму та їх функцій, закладається вся база для всебічного розвитку фізичних і духовних здібностей та інше, що необхідно для всебічного гармонійного розвитку особистості. Фізичне виховання є основою всебічного розвитку дитини в перші роки життя, тому що організовані фізкультурні заняття в яслах, дитячих садках та сім'ях покращують діяльність всіх фізіологічних функцій організму дитини, тим самим, підвищуючи стійкість дитини до захворювань. У зв'язку з цим у системі фізичного виховання дітей дошкільного віку здійснюється єдина мета - підготовка до життя, праці, оволодіння певним запасом рухових навичок та вмінь в момент вступу до школи, які допоможуть більш успішно засвоїти шкільну програму на наступних етапах навчання, прояву інтересу до самостійних занять фізичними вправами і зокрема всієї з культурно-спортивної діяльності. Формування фізичних якостей, рухових навичок і вмінь тісно пов'язано з інтелектуальним і психічним розвитком дитини, з вихованням морально - вольових рис особистості, що характерно основі всебічного фізичного виховання дітей дошкільного віку.

Ми пропонуємо внести зміни в особливості методики виховання дітей від 3 до 6 років запропоновані раніше, шляхом удосконалення існуючої методики (рис.2.2).

Фізичне виховання дітей дошкільного віку спрямоване на підготовку дітей до фізичного навантаження в майбутньому; на швидку пристосованість організму до поставлених завдань; на адаптацію в навколишньому середовищі та ін. Отримані результати з раніше запропонованої методики показали, що в тестах ніяк не проявили себе діти 3 років (додаток В). Це спричинено тим, що фізичному вихованню на сьогодні відноситься майже передостання роль. Більшість батьків не розуміють ефективність фізичного виховання на ранніх роках розвитку дітей, тому не приділяють цьому значної уваги.

Здійснимо спостереження за групами дітей від 3 до 6 років.

Таблиця 2.1

Розподіл дітей на групи

Група	Роки	Кількість дітей
1-ша група	3	5
2-га група	4	5
3-тя група	5	5
4-та група	6	5
Всього		20

Дітей розділено за віковою категорією на чотири групи, загальною кількістю 20.

Рис. 2.2. Вдосконалення особливостей методики фізичного виховання дітей від 3 до 6 років

Фізичне виховання дітей від 3 до 6 років -- систематичний вплив на організм дитини з метою його морфологічного і функціонального вдосконалення, зміцнення здоров'я, формування рухових навичок і фізичних якостей. У перші шість років фізичне виховання є основою всебічного розвитку дитини. Характеризується значними змінами у фізичному і моторному розвитку дитини. Швидкими темпами йде зростання скелета і м'язової маси. Істотно змінюються пропорції тіла. Освоюються основні життєво важливі руху. Особливості психіки дитини цього віку обумовлюють доцільність коротких за часом, але часто повторюваних занять різноманітного, переважного ігрового, змісту. Неприпустимі перевантаження організму дитини вправами, пов'язаними з великими силовими напруження і втоми.

РОЗДІЛ III. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ВІД 3 ДО 6 РОКІВ

3.1 Аналіз методики виховання дітей

Фізичне виховання дітей від 3 до 6 років має бути своєчасним, методично і правильно організованим, це дасть можливість швидко розвиватися руховим можливостям, координації, зростанню м'язової сили. Правильна організація фізичного виховання дітей сприяє пробудженню у них інтересу до рухової активності взагалі, а також до конкретних видів фізичних вправ. Розвиток інтересу до рухів відбувається на основі життєвої потреби дитини бути сильною, сміливою, спритною. Рухова діяльність у процесі фізичного виховання готує дитину до трудової діяльності. На фізкультурних заняттях, під час ранкової гімнастики виховується дисциплінованість, виробляється прагнення досягти успіху, наполегливість. Успішна рухова діяльність у колективі однолітків, позитивна оцінка зусиль дитини дорослими, самоаналіз якості виконання вправ, радість співучасті у рухливих іграх -- усе це сприяє розвитку емоційно-почуттєвої сфери.

Отримані результати спостереження наведенні в додатку Д. На основі проведеного спостереження фізичні здібності у дітей значно покращилися. Це спричинено, перш за все, розвитком відповідних тренувань здібностей (швидкість, гнучкість, витривалість, сила та ін.) починаючи у дітей з 3 років.

Результати швидкості (за найкращими результатами) на основі власних спостережень наведено на графіках 3.1, 3.2.

Графік 3.1 Швидкість хлопчиків

Графік 3.2 Швидкість дівчаток

Розвиток швидкості у дітей з 3 років значно покращили показники в наступних роках та певним чином вплинули на інші результати спостережень. Під швидкістю розуміють єдність виявлення центральних та периферійних структур рухового апарату дитини, що дозволяють пересувати тіло та його окремі ланки за мінімально короткий час. Швидкість виявляється через сукупність швидкісних здібностей: швидкості в простих та складних рухових реакціях, швидкості поодинокого руху, який не обтяжений зовнішнім опором, частоти рухів (темп рухів).

Графік 3.3 Координація хлопчиків

Графік 3.4.Координація дівчаток

Графік 3.5 Швидкісно-силові здібності хлопчиків

Графік 3.6.Швидкісно-силові здібності дівчаток

Результати тренувань з гнучкості (нахил вперед, за найкращими результатами) зображено на графіках 3.7.,3.8.

Графік 3.7 Гнучкість хлопчиків.

Графік 3.8 Гнучкість дівчаток

Одним з коштовних рухових якостей дитини є гнучкість. Учені і дослідники в галузі фізичної культури ставлять гнучкість за ступенем важливості на друге місце після витривалості, називаючи вправи на розтягування ефективним засобом оздоровлення і гармонійного фізичного розвитку. Під гнучкістю розуміють, здатність виконувати рухи з великою амплітудою, морфо-функціональні властивості опорно-рухового апарату, яка обумовлює ступінь рухливості його ланок щодо один одного.

На графіках 3.9., 3.10. наведені результати тренувань фізичної здібності - сила.

Графік 3.9 Сила (кидання мішечка) хлопчиків

Графік 3.10. Сила (кидання мішечка) дівчаток

У фізичному вихованню силові вправи передбачають подолання опору.

3.2 Рекомендації щодо фізичного виховання дітей від 3 до 6 років

Фізичне виховання дітей дошкільного віку вимагає сьогодні від вихователів, викладача, батьків глибоких знань і творчого підходу. Основою всебічного розвитку дитини в перші роки життя є фізичне виховання. Організовані фізкультурні заняття, а також вільна рухова діяльність покращують діяльність серцево-судинної, дихальної та нервової системи, зміцнюють опорно-руховий апарат, покращують обмін речовин.

Фізичне виховання від 3 до 6 років може здійснюватися під впливом різних факторів (рис. 3.1.)

Рис. 3.1 Фактори,які впливають на фізичне виховання дітей

Неодмінною умовою високої ефективності процесу фізичного виховання дітей від 3 до 6 років є планування роботи за даного напрямку роботи. При цьому під час планування повинні враховуватися усі фактори впливу. Наведемо основні рекомендації щодо зовнішніх факторів рис.3.2.

Рис. 3.2 Рекомендації щодо зовнішніх факторів впливу

Фізичне виховання дітей від 3 до 6 років це складний процес, який потребує багато часу та терпіння у досягненні поставлених цілей дорослими. Для досягнення поставлених цілей обов'язково слід враховувати всі фактори, які мають вплив на фізичне виховання дітей.

Внутрішні фактори відіграють важливу роль у сприйнятті дитиною фізичного виховання. Виділимо основні:

- психологічні особливості;

- установки;

- ідеалізація;

- наслідування.

Саме тому, під час формування процесу фізичного виховання викладачеві, батькам слід врахувати всі особливості розвитку дитини. Для цього можна здійснити певне психологічне тестування, метою якого є з'ясувати ставлення дитини до фізичного виховання (фізичних вправ та рухів). У кожної дитини з раннього віку формується такий процес як наслідування. Тобто, дитина спираючись на досвід рідних, оточуючих переймає та повторює певні рухи, дії. Така повторюваність може бути не лише позитивною, але і негативною. Під час фізичного виховання слід ретельно продумувати і організовувати даний процес з урахуванням всіх факторів впливу.

Цілеспрямоване, вміло організоване фізичне виховання робить позитивний вплив на розумовий розвиток дітей: збагачуються знання про навколишні предмети і явища, вдосконалюється орієнтування в просторі та часі; складаються позитивні риси характеру. Діти набувають уміння діяти в колективі однолітків; у них формуються такі якості, як витримка, самостійність, активність, ініціатива, почуття товариства, взаємодопомоги, наполегливість та ін. Особливості методики фізичного виховання у ранньому віці полягають в охороні і зміцненні їхнього здоров'я, повноцінному фізичному розвитку, загартовування організму, формуванні рухових і культурно - гігієнічних навичок і вмінь, формування високої фізичної підготовки, полегшення навчання фізкультури в школі.

ВИСНОВКИ

Фізичне виховання є педагогічним процесом, спрямованим на формування здорового, фізично досконалого, соціально активного і морально стійкого підростаючого покоління. Фізичне виховання повинно бути всебічним - це розвиваючі вправи, загартовування. Процес фізичного виховання повинен бути вміло організованим і завчасно продуманим. Якщо дитина за станом здоров'я не може виконувати ті чи інші рухи або процедури, вона не повинна сидіти осторонь як це часто буває по наших дитячих садках , задача педагога знайти підхід до кожної дитини окремо. Фізичне виховання дітей дошкільного віку буде ефективним за умови, що воно є органічною частиною всього виховного процесу дитячого садка, предметом спільного піклування дошкільних працівників, членів сім'ї, коли кожний вихователь повністю і творчо виконує вимоги програми.

У першому розділі курсової роботи розглянуто основні аспекти поняття «фізичного виховання» в цілому та зокрема дітей від 3 до 6 років. Розкрито особливості умов фізичного виховання. Головною метою фізичного виховання в дошкільний період є сприяння гармонійному розвитку дитини, повинне сприяти психомоторному, розумовому і емоційному розвитку дітей-дошкільників. В процесі фізичного виховання повинні всіляко заохочуватися прояви ініціативи і допитливості.

У другому розглянуто методику і організацію фізичного виховання, вікові особливості фізичного розвитку, запропоновано особистісний підхід до методики та організації навчання. Саме в дошкільному віці закладаються основи гармонійного розвитку особистості, її фізичні досконалості - основи здоров'я, довголіття, формується багато рухових навичок, розвиваються фізичні якості (спритність, швидкість, сила та ін.). Своєчасне та успішне формування рухової функції дитини особливо в дошкільний період її життя, має першочергове значення для повноцінного фізичного розвитку.

У третьому розділі здійснено аналіз методики за допомогою спостереження, виокремлено основні фактори впливу на фізичне виховання дітей від 3 до 6 років та запропоновано основні рекомендації, щодо розробки процесу фізичного виховання. Фізичне виховання дітей дошкільного віку -- систематичний вплив на організм дитини з метою його морфологічного і функціонального вдосконалення, зміцнення здоров'я, формування рухових навичок і фізичних якостей.

Різноманітність фізичного виховання передбачає необхідність знання особливостей кожної дитини, постійний аналіз змін у дитячому організмі, внесення відповідних коректив, що можливе за безумовної єдності інтересів і зусиль вихователів, батьків. Основою всебічного розвитку дитини в перші роки життя є фізичне виховання. Організовані фізкультурні заняття (в яслах, дитячих садках і сім'ї), а також вільна рухова діяльність, коли дитина під час прогулянок грає, стрибає, бігає і т.п., поліпшують діяльність серцево-судинної, дихальної та нервової систем, зміцнюють опорно-руховий апарат, покращують обмін речовин. Вони підвищують стійкість дитини до захворювань, мобілізують захисні сили організму. Через рухову діяльність дитина пізнає світ, розвиваються його психічні процеси, воля, самостійність. Чим більшою кількістю різноманітних рухів опанує дитина, тим ширші можливості для розвитку відчуття, сприйняття і інших психічних процесів, тим повноцінніше здійснюється його розвиток. Тому, якщо даний період буде упущений у плані грамотного фізичного виховання, то надалі надолужити прогалини, усунути допущені помилки буде надзвичайно важко.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Андриянова Е. Ю. Развитие выносливости в дошкольном возрасте // Физическая культура: воспитание, образование, тренировка, 2001.- № 3- с.55.

2. Антонік В.І., Антонік І.П., Андріанов В.Є. Анатомія, фізіологія дітей з основами гігієни та фізичної культури. Навчальний посібник. - К.: «Видавничий дім «Професіонал», Центр учбової літератури, 2009. - 336 с.

3. Антонова Л.Н. Психологические основания реализации здоровьесберегающих технологий в образовательных учреждениях/ Л.Н. Антонова, Т.И. Шульга, К.Г. Эрдынеева. - М.: Изд-во МГОУ, 2004.-100с.

4. Вайнер Э.Н. Формирование здоровьесберегающией среды в системе общего образования // Валеология.-2004.-№1.-С.21-26.

5. Вашлаева Л.П., Панина Т.С. Теория и практика формирования здоровьесберегающей стратегии педагога в условиях повышения квалификации// Валеология.-2004.-№4.-С.93-98.

6. Вильчковский Э. С. Физическая культура детей дошкольного возраста. 2-е изд., перераб. и доп. - Киев.: Здоров'я, 1979. - 232 с

7. Волошина Л. Будущий воспитатель и культура здоровья // Дошкольное воспитание.-2006.-№3.-С.117-122.

8. Волошина Л. Организация здоровьесберегающего пространства // Дошкольное воспитание.-2004.-№1.-С.114-117.

9. Ермоленко Е. К. Возрастная морфология детей преддошкольного о дошкольного возраста.: Уч. Пос. для студентов институтов физкультуры - Краснодар, 1996. - 196 с.

10. Здоровье. Программа по физической культуре в детском саду: Программно-методическое издание 2-е доп., - Ставрополь, 1991. - 76 с.

11. Змановский Ю.Ф. Воспитательно-оздоровительная работа в дошкольных учреждениях // Дошкольное воспитание. 1993, № 9, с. 23-25.

12. Кенеман А. В., Хухлаева Д. В. Теория и методика физического воспитания детей дошкольного возраста. Учеб, пособие для студентов пед. ин-тов по спец. «Дошкольная педагогика и психология». Изд. 2-е, испр. и доп. - М.: Просвещение, 1978. - 272 с.

13. Козіна Ж.Л. Структура фізичного, психофізіологічного розвитку та фізичної підготовленості дітей 1-5 років / Ж.Л. Козіна, О.Г. Лахно, Т.В. Москалець // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: науковий журнал. - Харків, ХОВНОКУ- ХДАДМ, 2011. - № 8. - С. 84-99.

14. Козіна Ж.Л. Структура фізичного, психофізіологічного розвитку та фізичної підготовленості дітей дошкільного віку / Ж.Л. Козіна, О.Г. Лахно, М.М. Бочкіна // Теорія та методика фізичного виховання: Науково-методичний журнал ХНПУ. - Харків: ХНПУ, ТОВ «ОВС», 2011. - №7.-С.23-25.

15. Козлова С.А., Куликова Т.А. Дошкольная педагогика: Учеб. пособие для студ. сред. пед. учеб. заведений. - 2-еизд., перераб. И доп. - М.: Издательский центр «Академия», 2000. - 416с.

16. Коробейніков Г.В. Особливості фізичного, психофізіологічного розвитку та фізичної підготовленості дітей 1-5 років / Г.В. Коробейніков Ж.Л. Козіна, О.Г. Лахно // Педагогіка, психологія та медико-біологічні проблеми фізичного виховання і спорту: науковий журнал. - Харків, ХОВНОКУ- ХДАДМ, 2011. - № 10. - С. 84-99

17. Лахно О.Г. Фізичний, психофізіологічний розвиток та фізична підготовленість дітей 1-2, 3-4 та 4-5 років / О.Г. Лахно // Вісник Чернігівського державного педагогічного університету ім. Т.Г. Шевченка. - Чернігів, 2011 - С.540-544.

18. Науменко Ю.В. Здоровьеформирующая деятельность детского дома и школы-интерната // Методист.-2005.-№2.-С.45-49.

19. Путров С.Ю., Соловйов Л.Г. Фізична культура в освітньому просторі вищого технічного навчального закладу: Навч. посібник. - Запоріжжя: ЗНТУ, 2005. - 116 с.

20. Рунова М. А. Особенности организации занятий по физической культуре // Дошкольное воспитание.-2003. - №9. - 42-52.

21. Сухомлинський В. О. Серце віддаю дітям. -- К., 1986. - 253 с.

22. Фомина А. И. Физкультурные занятия и спортивные игры в детском саду: Пос. для воспитателя подготовительной к школе группы, 2-е изд., дораб. - М.: Просвешение, 1984. - 159 с.

23. Фролов В. Г., Юрко Г. П. Физкультурные занятия на воздухе с детьми дошкольного возраста: Пособие для воспитателя детского сада. - М.: Просвещение, 1983. - 191 с.

24. Холодов Ж. К., Кузнецов В. С. Теория и методика физического воспитания и спорта. - М.: Издательский центр «Академия», 2003. - 480 с.

25. Худолій О. М. Х98 Загальні основи теорії і методики фізичного виховання: Навч. посібник. -- 2-е вид., випр. -- Харків:«ОВС»,2008. -- 406с.

Размещено на Allbest.ru

...